Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

Морфофункціональна характеристика лімфатичних вузлів і селезінки гусей та качок

16.00.02 - патологія, онкологія і морфологія тварин

Мельник Володимир Васильович

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному аграрному університеті

Кабінету Міністрів України

Науковий керівник - доктор ветеринарних наук, професор

Хомич Володимир Тимофійович,

Національний аграрний університет,

завідувач кафедри гістології, цитології та ембріології

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор, заслужений працівник народної освіти України

Рудик Станіслав Костянтинович,

Національний аграрний університет, завідувач кафедри анатомії тварин ім. В.Г. Касьяненка

кандидат ветеринарних наук, доцент

Оліяр Алла Вячеславівна,

Дніпропетровський державний аграрний університет, доцент кафедри нормальної і патологічної анатомії сільськогосподарських тварин

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Органи імуногенезу забезпечують постійність внутрішнього середовища організму тварин, звільняючи його від всього генетично чужого. За допомогою складних механізмів розпізнавання “свого” від “чужого”, на основі їх хімічної структури, вони продукують клітини і молекули речовин, які здатні зв'язувати і знищувати генетично чужорідний матеріал. Ці процеси відбуваються переважно в периферичних органах імуногенезу, до складу яких входять селезінка і лімфатичні вузли (Бернет Ф., 1964.; Петров Р.В., 1987.; Вершигора А.Е., 1990.; Ройт А., 1991.; Маслянко Р.П., 1999.; Сапин М.Р., Никитюк Д.Б., 2000).

Топографія, макро- і мікроструктура селезінки та її функціональні особливості порівняно добре вивчені в різних видів ссавців, у тому числі і свійських (Барта И., 1976.; Жаков М.С., 1978.; Жарикова Н.А., 1979.; Roitt J., 1979.; Козлов Н.А., 1982.; Сапин М.Р., Этинген Л.Е., 1996). Разом з цим, будова селезінки птахів, особливо мікроскопічна, досліджена недостатньо. Нечисленні літературні джерела з цього питання стосуються окремих видів свійських птахів (Крок Г.С., 1962.; Березина Е.А., 1981). Дані, викладені в них, неповні і часто суперечливі. До цього часу точно не з'ясований склад сполучнотканинного остова селезінки птахів та його будова, не з'ясовані складові білої пульпи, їх топографія, структура і співвідношення, не встановлений клітинний склад паренхіми цього органа. В зв'язку з цим дані про функціональні особливості селезінки птахів, крім функції периферичного органа імуногенезу, суперечливі (Крок Г.С., 1962.; Березина Е.А., 1981.; Красников Г.А., Маценко Е.В., Келеберда Н.И, 1998.; Красников Г.А., Соса Н.Н., Келеберда Н.И., 1999).

Лімфатичні вузли у філогенезі вперше виникають у водоплавних птахів і найкращого свого розвитку досягають у ссавців (Сапин М.Р., Юрина Н.А., Этинген Л.Е., 1978). Лімфатичним вузлам ссавців присвячена велика кількість наукових праць, у тому числі і монографій (Сапин М.Р., 1982.; Хлыстова З.С., Работникова М.В., 1983.; Бородин Ю.И., Григорьев В.Н., Летягин А.Ю. и др., 1987.; Бородин Ю.И., Сапин М.Р., Этинген Л.Е. и др., 1990.; Бородин Ю.И., Сапин М.Р., Этинген Л.Е. и др., 1992.). У них досить повно описані становлення цих органів у процесі онтогенезу, їх кількість і топографія в окремих видів ссавців, особливості будови і функції у нормі та при патології і критерії класифікації. Лімфатичні вузли, як відмічено вище, є не у всіх видів птахів. Їх виявили тільки у гусей, качок і фламінго (Jolly J., 1909-1910.; Флоренсов В.А., 1961.; Косицын И.И., 1963). Вони представлені двома парами: грудо-шийними і поперековими. Літературні джерела про їх топографію і будову представлені роботами окремих авторів (Крок Г.С., 1962.; Березина Е.А., 1981). Дані, викладені у них, розрізнені та суперечливі. У зв'язку з цим відсутні точні відомості про постійність лімфовузлів у гусей і качок, їх топографію, зв'язок з оточуючими органами, структурну організацію і клітинний склад паренхіми, будову стінки синусів та їх галуження.

Літературні джерела, які були б присвячені морфофункціональним особливостям селезінки і лімфатичних вузлів птахів у процесі індивідуального розвитку, взагалі відсутні.

Таким чином, проведення досліджень морфофункціональних особливостей селезінки і лімфатичних вузлів качок і гусей є актуальним.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є окремим фрагментом наукової теми кафедри гістології, цитології та ембріології Національного аграрного університету “Розвиток, топографія, макро- і мікроструктура органів імуногенезу ссавців та птахів” (номер державної реєстрації - 0102U007340).

Мета і завдання досліджень. Метою дисертаційної роботи було встановити морфологічні і функціональні показники лімфатичних вузлів і селезінки гусей та качок у віці настання статевої зрілості.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:

— уточнити форму і топографію селезінки свійських гусей і качок та визначити їх макроскопічні морфометричні показники;

— з'ясувати склад і особливості мікроскопічної будови сполучнотканинного остова та пульпи селезінки свійських гусей і качок;

— дослідити клітинний склад складових паренхіми селезінки досліджуваних птахів і у зв'язку з цим виявити їх функціональні особливості;

— встановити наявність, а також з'ясувати форму, розміри, абсолютну (АМ) і відносну масу (ВМ) лімфатичних вузлів у свійських гусей і качок;

— провести дослідження мікроскопічної будови лімфатичних вузлів досліджуваних птахів;

— встановити клітинний склад паренхіми лімфатичних вузлів свійських гусей і качок та з'ясувати її функціональні особливості.

Об'єкт дослідження ? селезінка та лімфатичні вузли гусей і качок.

Предмет дослідження ? макро- і мікроструктура селезінки та лімфовузлів і клітинний склад їх паренхіми.

Методи дослідження. Морфологічні: макроскопічні - для визначення маси тіла птахів, препарування селезінки та лімфатичних вузлів, встановлення їх топографії, абсолютної і відносної мас та розмірів; мікроскопічні та електронно-мікроскопічні дослідження - для встановлення особливостей мікроскопічної будови органів та з'ясування клітинного складу їх паренхіми; статистичні - для обробки цифрових показників результатів досліджень. селезінка лімфатичний вузол качка

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше в Україні проведено порівняльне дослідження морфології селезінки та лімфатичних вузлів гусей і качок у віці настання статевої зрілості. З'ясовані форма, розміри, абсолютна і відносна маси селезінки та грудо-шийних лімфатичних вузлів. Показано, що сполучнотканинний остов селезінки представлений капсулою і трабекулами. Встановлено, що біла пульпа селезінки утворена не тільки лімфоїдними вузликами (ЛВк) і періартеріальними лімфоїдними піхвами, а й і періеліпсоїдними піхвами. Показано, що в пульпі селезінки є не тільки клітини які зумовлюють її функцію периферичного органа імуногенезу, a й клітини гранулоцитопоезу. Одержані нові дані про те, що в грудо-шийних лімфатичних вузлах є тільки центральний синус, з'ясовані особливості будови його стінки. Встановлений клітинний склад паренхіми грудо-шийних лімфатичних вузлів, який свідчить, що в них не утворюються лімфоцити, а відбувається їх диференціація в ефекторні клітини. Уперше описана архітектоніка основи паренхіми селезінки і лімфовузлів.

Практичне значення одержаних результатів. Результати проведених досліджень будуть використовувати в науковій роботі морфологи, фізіологи та імунологи.

Вони також знайдуть примінення в навчальній роботі. Їх вже використовують у науковій і навчальній роботі на кафедрах вищих аграрних закладів України: гістології, цитології та ембріології Національного аграрного університету; анатомії і гістології Вищого навчального закладу “Державний агроекологічний університет” (м. Житомир); нормальної і патологічної анатомії сільськогосподарських тварин та проблемній науково-дослідній лабораторії фізіології та функціональної морфології продуктивних тварин Дніпропетровського державного аграрного університету; анатомії і гістології сільськогосподарських тварин Харківської державної зооветеринарної академії; патологічної анатомії і гістології Львівського національного університету ветеринарної медицини і біотехнологій ім. С.З. Ґжицького; анатомії та фізіології тварин Південної філії “Кримський агротехнологічний університет” Національного аграрного університету; біології тварин Луганського національного аграрного університету, анатомії і гістології ім. П.О. Ковальського Білоцерківського державного аграрного університету; анатомії і фізіології сільськогосподарських тварин Полтавської державної аграрної академії; нормальної і патологічної анатомії та патофізіології Одеського державного аграрного університету.

Особистий внесок здобувача. Здобувач особисто провів пошук і аналіз літературних джерел з теми дисертаційної роботи, відібрав матеріал, провів його дослідження, здійснив статистичну обробку цифрових показників та підготував ілюстративні матеріали. Аналіз одержаних результатів досліджень і формулювання висновків проведено спільно з науковим керівником.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідались та обговорювались на: Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми біохімії, фізіології та функціональної морфології продуктивних тварин” (м. Дніпропетровськ, 2005); ІІ Міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів “Молодь і поступ біології” (м. Львів, 2006); науково-практичній конференції “Перспективи розвитку ветеринарної медицини України”, присвяченій 10-річчю заснування факультету ветеринарної медицини (м. Луганськ, 26?28 вересня 2007); науковій конференції, присвяченій 85-річчю факультету ветеринарної медицини Національного аграрного університету; наукових конференціях професорсько-викладацького складу та аспірантів Національного аграрного університету (м. Київ, 2005-2007 рр.).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 9 наукових праць, з них п'ять статей у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України (у збірнику “Науковий вісник Львівської національної академії ветеринарної медицини імені С.З.Ґжицького” (1), у збірнику наукових праць “Науковий вісник Національного аграрного університету” (2), у збірнику “Вісник Дніпропетровського державного аграрного університету” (1), у збірнику наукових праць Луганського національного аграрного університету (1)), матеріалах наукових конференцій (4).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, 4 розділів, 23 підрозділів, висновків, пропозицій виробництву, списку використаних літературних джерел і додатків. Текст дисертації викладений на 156 сторінках комп'ютерного тексту. Матеріали дисертації проілюстровані 55 рисунками і 20 таблицями. Список літератури включає 274 джерел, у тому числі 86 ? далекого зарубіжжя.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження

Матеріал досліджень. Матеріал для досліджень (лімфатичні вузли, селезінка) відібрали від 13 голів свійських гусей віком 11 місяців горьківської породи та 13 голів свійських качок віком 6 місяців білої української породи (табл. 1). Птахи були клінічно здорові і придбані в господарствах Київської і Черкаської областей. Їх годівлю проводили за існуючими нормами. Щеплень і протипаразитарних обробок птахам не проводили. Матеріал для електронно-мікроскопічних досліджень відібрали від качок (n = 3).

Таблиця 1

Птахи, від яких був відібраний матеріал для досліджень

Птахи	Порода	Кількість, голів	Стать	Вік, місяців
ряд	вид			+	>
Гусеподібні	Свійська качка	Біла українська	13	7	6	6
	Свійська гуска	Горьківська	13	6	7	11

Методи досліджень. Дослідження проводили після забою птахів і починали із визначення їх маси тіла за допомогою комбінованих настільних двочашкових терезів (Тип?СДК). Після визначення маси тіла проводили розтин і препарування лімфатичних вузлів та селезінки для встановлення їх топографії. При цьому також визначали їх форму, колір і консистенцію. Зареєструвавши ці дані, названі органи видаляли і визначали їх абсолютну масу шляхом зважування на торсійних терезах типу ВТ і електронних вагах “ВЛКТ-500”. Після визначення абсолютної маси селезінки та лімфатичних вузлів встановлювали їх відносну масу.

Макроскопічними морфометричними дослідженнями визначали ширину, довжину і товщину лімфатичних вузлів та селезінки. Вимірювання проводили за допомогою штангенциркуля (ГОСТ 166-89) і лінійки (ГОСТ 17485-72).

Матеріал, відібраний для мікроскопічних досліджень, етикетували і фіксували у 10 %-му водному розчині нейтрального формаліну протягом 5 діб. З фіксованого матеріалу вирізали окремі шматочки, які обезводнювали в етиловому спирті зростаючої міцності і заливали у парафін за загальноприйнятою методикою (Меркулов Г.А., 1969). З виготовлених блоків на мікротомі МПС-2 готували зрізи завтовшки 5?11 мкм. Їх фарбували гематоксиліном Караці та еозином - для встановлення особливостей мікроскопічної будови селезінки та лімфатичних вузлів, гематоксиліном Вейгерта і пікрофуксином за ван Гізон - для визначення колагенових волокон (Пирс Э., 1956; Лили Р., 1969), резорцин-фуксином за Вейгертом - для виявлення еластичних волокон та імпрегнували 2 %-м розчином срібла азотнокислого - для виявлення ретикулярних волокон (Келемен И., 1971).

Для мікроскопічних досліджень використовували світлові мікроскопи “Olympus”, “Biolar”, МБІ-15, МБІ-6 та МБС-1. Площу, яку займають у селезінці і лімфатичних вузлах окремі структурні компоненти, встановлювали за допомогою мікроскопа МБС-1 та вимірювальної сітки, яка входить до його комплекту (Автандилов Г.Г., 1990.; Горальський Л.П., Хомич В.Т., Кононський О.І., 2005).

Дослідження клітинного складу проводили на препаратах-відбитках, які фарбували за Паппенгеймом та гістозрізах, зафарбованих азур ІІ - еозином та гематоксиліном і еозином (Карпуть И.М., 1986; Горальський Л.П., Хомич В.Т., Кононський О.І., 2005).

Електронно-мікроскопічні дослідження проводили за методикою В.Уикли (1975).

Отримані цифрові показники результатів досліджень обробляли статистично (Монцевичуте-Эрингене Э., 1964).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Топографія і макроструктура селезінки свійських гусей та качок. Проведеними дослідженнями підтверджено, що селезінка є у всіх досліджуваних птахів і розташована в грудо-черевній порожнині та зміщена вліво від серединної площини (Крок Г.С., 1962.; Березина Е.А., 1981). Вона має плоску трикутну форму, що не узгоджується з даними вище названих авторів, які стверджують, що цей орган може бути сплюснуто-овальним, серцеподібним або мати вигляд тригранної піраміди. Колір селезінки червоно-коричневий з різними відтінками, консистенція щільна. Селезінка гусей і качок займає майже поперечне положення відносно до серединної площини тіла. На ній, як на окремому органі, ми пропонуємо виділяти розширену основу і звужену верхівку, дорсальну і вентральну плоскі поверхні та краніальний і каудальний загострені краї.

Основа селезінки прилягає до передньої ділянки дорсальної стінки м'язової частини шлунка, а верхівка, яка дещо зміщена вліво ? до вісцеральної поверхні залозистої частини шлунка. Вентральна поверхня селезінки спрямована до перешийку, який з'єднує частини шлунка, і частково - до їх дорсальних стінок, а дорсальна поверхня прилягає до порожньої кишки і яєчника. Краніальний край спрямований в передній відділ грудо-черевної порожнини, а каудальний ? у задній. АМ і ВМ селезінки досліджуваних птахів прямо залежать від маси їх тіла (табл. 2). Так, АМ селезінки гусей становить 1,73±0,19 г, а ВМ - 0,06±0,006 %. У качок ці показники менші (на 49,13 % і 0,01 % відповідно). Меншими у них є і показники довжини й ширини в ділянці основи, ширини в ділянці верхівки і товщини цього органа (табл. 2). Так, товщина менша на 32,17 %, ширина в ділянці основи - на 1,52 %, ширина в ділянці верхівки - на 4,15 %, довжина - на 25,3 %.

Таблиця 2

Абсолютна, відносна маси та лінійні проміри селезінки гусей і качок, М±m, n=13

Вид птахів	Гуска свійська	Качка свійська
Маса тіла, кг	3,08±0,20*	1,93±0,08
Абсолютна маса, г	1,73±0,19*	0,88±0,07
Відносна маса, %	0,06±0,006	0,05±0,004
Товщина, мм	8,15±0,53*	5,53±0,24
Ширина в ділянці основи, мм	18,75±1,22	18,46±0,57
Ширина в ділянці верхівки, мм	4,07±0,12	3,9±0,11
Довжина, мм	16,73±1,20*	12,5±0,58

Примітка. * Р<0,05 (між видами птахів)

Мікроскопічна будова селезінки свійських гусей і качок. Результати наших досліджень підтверджують дані інших авторів (Крок Г.С., 1962; Гладков Б.А., 1964., 1974., 1977.; Березина Е.А., 1981.; Olah I., Glick B., 1982.; Красников Г.А., Соса Н.Н., Келеберда Н.И., 1999), що мікроскопічна будова селезінки гусей і качок подібна такій селезінки ссавців. Зовні селезінка вкрита серозною оболонкою, яка з основи і країв органа переходить у серозну оболонку м'язової і залозистої частин шлунка, утворюючи зв'язки. Серозна оболонка тісно зростається з капсулою селезінки. Від останньої всередину органа відходять нечисленні трабекули (рис. 1).

Капсула і трабекули формують сполучнотканинну строму селезінки. Вона утворена щільною волокнистою сполучною тканиною, яка містить характерні для неї клітини (фіброцити, фібробласти), колагенові, еластичні і ретикулярні волокна, серед яких найбільше колагенових. Місцями, у капсулі і трабекулах розміщені пучки міоцитів, які чітко виявляються при фарбуванні зрізів за ван Гізон. У зв'язку з цим сполучнотканинна строма формує не тільки опорний каркас селезінки, а й бере участь у скорочені органа. У капсулі і трабекулах виявляються кровоносні судини: артерії, артеріоли, капіляри, венули та вени. Артерії переважно м'язового типу, а вени безм'язового.

Між капсулою і трабекулами розташована паренхіма селезінки, яку називають пульпою. Площа пульпи в 13-14 разів більша площі сполучнотканинної строми селезінки (табл. 3).

Таблиця 3

Площа сполучнотканинної строми та пульпи в селезінці свійських гусей і качок М±m, %, n=13

Вид птахів	Строма	Пульпа
Свійська гуска	6,64±0,49	93,36±0,49
Свійська качка	6,88±0,56	93,12±0,56

У гусей і качок ці показники практично однакові. Пульпа селезінки гусей і качок, як і пульпа ссавців, представлена білою і червоною. Нами встановлено, що до складу білої пульпи, крім ЛВк (Крок Г.С., 1962) і періартеріальних лімфоїдних піхв (Березина Е.А., 1981), входять ще й періеліпсоїдні лімфоїдні піхви (еліпсоїди).

ЛВк, на зрізах, мають переважно округлу форму. Більшість із них розташовані на периферії періартеріальних лімфоїдних піхв (рис. 2).

Часто вони знаходяться один біля одного і утворюють фігуру, подібну на цифру вісім. Вузлики мають ніжну оболонку, у якій виявляються колагенові і ретикулярні волокна. Більшість вузликів є вторинними. У них виявляються одна, рідше 2-3 центральні артерії, які розміщені, переважно, ексцентрично. Навколо центральної артерії міститься періартеріальна зона, яку оточує світла зона (реактивна). Зовні світлої зони знаходяться слабо виражені мантійна і маргінальна зони. Останні безпосередньо можуть переходити у періартеріальні лімфоїдні піхви (рис. 2).

В окремих ЛВк, які теж мають центральну артерію, поділ на зони не виражений. Можливо, ці вузлики є поперечно розрізаними періартеріальними лімфоїдними піхвами або первинними ЛВк. Оболонка в них майже не виражена.

Діаметр ЛВк неоднаковий. Залежно від цього ми розділили їх на три групи: великі, середні та малі. Діаметр великих ЛВк селезінки гусей становить 214,7623,88 мкм, середніх - 143,5315,96 і малих - 63,757,09 мкм. У селезінці качок діаметр вузликів усіх груп дещо більший (великі - 217,9724,24 мкм, середні - 145,4416,45, малі - 68,887,68 мкм).

Кількість ЛВк різного діаметра неоднакова. Найбільше серед них малих вузликів.

Періартеріальні лімфоїдні піхви розташовані навколо пульпарних артерій, а періеліпсоїдні оточують їх розгалуження, що характерно і для білої пульпи ссавців.

Усі складові білої пульпи виявляються неоднаково у досліджених видів птахів, що, на нашу думку, може бути пов'язано з процесами інволюції. Найбільш часто реєструються ЛВк і періартеріальні лімфоїдні піхви.

Червона пульпа розміщена між складовими білої пульпи. Вона займає більшу площу, ніж біла (табл. 4).

Таблиця 4

Площа білої і червоної пульпи селезінки свійських гусей і качок, М±m, %, n=13

Вид птахів	Біла	Червона
Свійська гуска	25,19±6,81*	74,81±6,81
Свійська качка	42,88±6,003*	57,12±6,003

Примітка. * Р<0,05 (між видами птахів)

Основа паренхіми селезінки досліджуваних птахів утворена ретикулярною тканиною. У ній міститься багато клітин лімфоїдного ряду, у зв'язку з чим її називають лімфоїдною (Сапин М.Р., Этинген Л.Е., 1996). Ретикулярна тканина, як відомо, складається з клітин ретикулоцитів і міжклітинної речовини. Остання утворена основною речовиною і волокнами. Електронно-мікроскопічними дослідженнями паренхіми селезінки качок встановлено, що будова ретикулоцитів подібна такій цих клітин ссавців.

Архітектоніка і щільність розташування ретикулярних волокон неоднакова в червоній і білій пульпі та складових останньої. У червоній пульпі волокна тонкі, слабо розгалужені, утворюють дрібнокоміркові сітки. Частина комірок незамкнена (рис. 3). У вторинних ЛВк ретикулярні волокна виявляються в їх оболонках, де вони розташовані щільно, переплітаються між собою і орієнтовані по колу. Поблизу оболонки (маргінальна і мантійна зони) волокна розташовані рідко, вони не утворюють сіток і мають більшу товщину ніж волокна, які знаходяться в складі оболонки і червоної пульпи.

У центрі вузликів трапляються тільки поодинокі волокна, що не мають певної орієнтації (рис. 4).

У ЛВк без світлого центру ретикулярні волокна розташовані по всій їх площі з однаковою щільністю. Вони мають різну орієнтацію і майже не утворюють комірок. У ділянці періартеріальних піхв ретикулярні волокна розміщені щільно, вздовж артерій, вони з'єднуються і переплітаються між собою, утворюючи дрібні комірки, переважно овально-витягнутої форми.

Ретикулярні волокна періеліпсоїдних лімфоїдних піхв також орієнтовані вздовж судин. Вони галузяться, з'єднуються між собою і формують дрібнокоміркову сітку.

Клітинний склад пульпи селезінки свійських гусей і качок. Дослідженням препаратів-відбитків пульпи селезінки зафарбованих за Паппенгеймом встановлено, що вона утворена ретикулоцитами, лімфоцитами, імунобластами, плазмоцитами, моноцитами, макрофагами, мієлоцитами, гранулоцитами та еритроцитами. Вміст цих клітин неоднаковий. Серед них найбільше виявлено лімфоцитів (54?55 %) і еритроцитів (16?25 %), а найменше ? моноцитів (0,46?0,51 %) і макрофагів (0,53?0,60 %). Вміст ретикулоцитів ми не змогли встановити оскільки вони «замасковані» іншими клітинами. Одначе результати цих досліджень не дають чіткого уявлення про клітини складових пульпи. У зв'язку з цим ми провели дослідження клітинного складу білої і червоної пульпи на препаратах зафарбованих азур ІІ - еозином та гематоксиліном і еозином.

Клітинний склад білої пульпи селезінки свійських гусей і качок. Встановлено, що клітинний склад компонентів білої пульпи неоднаковий. У ЛВк і періартеріальних піхвах виявлені: ретикулоцити, імунобласти, лімфоцити, плазмоцити і макрофаги, а в періеліпсоїдних піхвах тільки ретикулоцити, лімфоцити та макрофаги. Тобто клітинний склад білої пульпи свідчить про її здатність дати повноцінну імунну відповідь на дію антигену.

Вміст названих клітин у складових білої пульпи теж неоднаковий (табл. 5).

Таблиця 5

Клітинний склад компонентів білої пульпи селезінки свійських гусей і качок, М±m, %, n=13

Вид птахів	Компоненти білої пульпи	Лімфоцити	Імунобласти	Плазмоцити	Макрофаги
Свійська гуска	лімфоїдні вузлики	89,78±0,28	8,75±0,23	0,85±0,12	0,62±0,08
	періартеріальні лімфоїдні піхви	96,8±0,25	0,59±0,11	2,12±0,19	0,49±0,08
	періеліпсоїдні лімфоїдні піхви	26,48±1,19	-	-	73,52±1,19
Свійська качка	лімфоїдні вузлики	89,84±0,54	8,61±0,39	0,87±0,13	0,68±0,13
	періартеріальні лімфоїдні піхви	96,13±0,31	0,7±0,07	2,60±0,29	0,57±0,01
	періеліпсоїдні лімфоїдні піхви	23,72±1,69	-	-	76,28±1,69

У ЛВк і періартеріальних піхвах найбільше виявлено лімфоцитів. Вміст імунобластів і, особливо, плазмоцитів та макрофагів значно менший. При цьому вміст названих клітин у цих структурах селезінки гусей і качок практично однаковий.

У періеліпсоїдних лімфоїдних піхвах найбільше виявлено макрофагів. Вміст лімфоцитів значно менший. Такий великий вміст макрофагів у періеліпсоїдних лімфоїдних піхвах зумовлений тим, що ці структури білої пульпи є основним місцем видалення чужорідних елементів з крові (Blue J., Weiss L., 1981; Сапин М.Р., Буланова Г.В., 1988). Серед лімфоцитів зареєстровані великі, середні та малі. Всі форми лімфоцитів виявляються тільки в ЛВк. У періартеріальних і періеліпсоїдних лімфоїдних піхвах великі лімфоцити незареєстровані. Вміст малих лімфоцитів у складових білої пульпи найбільший.

Клітинний склад червоної пульпи селезінки свійських гусей і качок. Клітинний склад червоної пульпи селезінки гусей і качок більш різноманітний, ніж білої. Він представлений ретикулоцитами, еритроцитами, мієлоцитами, гранулоцитами, імунобластами, лімфоцитами, макрофагами і плазмоцитами. Їх вміст неоднаковий (табл. 6).

Таблиця 6

Вміст клітин у червоній пульпі селезінки свійських гусей і качок, М±m, %, n=13

Клітини	Свійська гуска	Свійська качка
Еритроцити	63,05±0,99	62,37±1,07
Лімфоцити	21,45±0,88	20,82±1,15
Імунобласти	2,13±0,29	2,42±0,27
Плазмоцити	1,46±0,11	1,92±0,21
Макрофаги	0,33±0,03*	0,64±0,08
Мієлоцити	0,420,02	0,470,06
Нейтрофіли (Псевдоеозинофіли)	6,05±0,15*	6,52±0,16
Еозинофіли	5,11±0,31	4,84±0,28

Примітка. * Р<0,05 (між видами птахів)

Серед клітин червоної пульпи найбільше еритроцитів, значно менше інших клітин. Як відомо, великий вміст еритроцитів у червоній пульпі селезінки зумовлений депонуванням крові в цьому органі та руйнуванням віджилих форм цих клітин. Наявність в червоній пульпі лімфоцитів, лімфобластів, макрофагів і плазмоцитів свідчить про її участь у розвитку імунних реакцій.

Серед гранулоцитів нами виявлені нейтрофіли (псевдоеозинофіли) і еозинофіли та їх попередники - мієлоцити (рис. 5).

Наявність останніх і молодих форм гранулоцитів (юних і паличкоядерних) вказує на можливість утворення цих клітин у селезінці.

Вміст клітин у червоній пульпі селезінки гусей і качок, за винятком макрофагів і нейтрофілів (псевдоеозинофілів), практично однаковий.

Топографія і макроструктура грудо-шийних лімфатичних вузлів гусей і качок. У гусей і качок постійно реєструються тільки грудо-шийні лімфатичні вузли (ЛВ). Поперекових лімфатичних вузлів, як самостійних органів, у досліджених статевозрілих тварин ми не виявили. Відсутні вони і у складі нирок. Слід відмітити, що літературні джерела про наявність цих ЛВ суперечливі (Lauth E.-A., 1824.; Jolly J., 1909-1910.; Ellenberger W., Baum H., 1915.; Флоренсов В.А., 1951, 1961, 1964, 1966, 1968, 1981; Косицын И.И., 1958, 1959, 1963, 1966, 1967, 1970.; Климов А.Ф., Акаевский А.И., 1955; Березина Е.А., 1979.; Флоренсов В.А., Пестова И.М., 1990).

Проведеними дослідженнями підтверджено результати інших авторів (Флоренсов В.А., 1951.; Косицын И.И., 1963.; Пилипенко М.Е., Мусиенко В.Ф., 1973.; Березина Е.А., 1981), що грудо-шийні ЛВ у гусей і качок є парними органами, які розміщені під шкірою у нижній частині шиї перед входом у грудо-черевну порожнину. Вони знаходяться у вершині кута, який утворений середньою ділянкою ключиці і яремною веною. Нами встановлено, що в 19 % гусей з однієї сторони є два ЛВ, які з'єднані перетяжкою. 80 % цих ЛВ мають веретеноподібну форму, а 20 % - конусоподібну, рожево-сірий колір та щільну консистенцію.

Показники АМ та ВМ і лінійних промірів грудо-шийних ЛВ гусей і качок неоднакові (табл. 7). Вони, переважно, прямо залежать від маси і розмірів їх тіла. У качок більшість цих показників є меншими. Неоднаковими вони є щодо правого і лівого вузлів.

Таблиця 7

Абсолютна і відносна маси та лінійні проміри грудо-шийних лімфатичних вузлів свійських гусей і качок М±m, n=13

Показники	Гуска свійська	Качка свійська
Маса тіла, кг	3,08±0,20*	1,93±0,08
Абсолютна маса, г	правий	0,28±0,06*	0,14±0,03
	лівий	0,28±0,06	0,17±0,05
Відносна маса, %	правий	0,009±0,001	0,007±0,002
	лівий	0,008±0,001	0,009±0,003
Довжина, мм	правий	25,68±2,20*	12,61±0,84
	лівий	22,85±1,56*	13,88±1,37
Ширина в ділянці потовщення, мм	правий	4,65±0,47	4,81±0,43
	лівий	5,46±0,59	4,58±0,47
Ширина в ділянці звуження, мм	правий	2,69±0,38	2,92±0,30
	лівий	3,34±0,49	2,85±0,40

Примітка. * Р<0,05 (між видами птахів)

Мікроструктура грудо-шийних лімфатичних вузлів свійських гусей і качок. Мікроскопічна будова грудо-шийних ЛВ гусей і качок подібна такій ЛВ ссавців. Вони утворені сполучнотканинною стромою, паренхімою і мають один синус. Площа, яку займають названі компоненти у цих вузлах досліджуваних птахів, неоднакова (табл. 8).

Таблиця 8

Площа сполучнотканинної строми, паренхіми та синусів у грудо-шийних лімфатичних вузлах свійських гусей і качок, М±m, %, n=13

Вид птахів	Компонент	Показники
Свійська гуска	строма	23,950,95*
	паренхіма	55,481,45*
	синус	20,570,66*
Свійська качка	строма	16,540,82
	паренхіма	66,591,08
	синус	16,870,55

Примітка. * Р<0,05 (між видами птахів)

Найбільшу площу займає паренхіма. У качок вона на 11,11 % більша ніж у гусей. Площа сполучнотканинної строми і синуса ЛВ гусей, навпаки, більша (відповідно на 7,41 % і 3,7 %).

Сполучнотканинна строма представлена капсулою і трабекулами. Вона утворена пухкою волокнистою сполучною тканиною. У ній виявляються колагенові, ретикулярні та еластичні волокна, кровоносні судини і поодинокі пучки міоцитів. Капсула є продовженням адвентиції і медії стінки лімфатичної судини. Від неї відходять нечисленні трабекули, які заглиблюються в паренхіму лімфовузла.

У ЛВ є тільки один синус ? центральний (рис. 6).

Він є продовженням просвіту лімфатичної судини, а його стінка - її інтими. Вона утворена шаром ендотеліоцитів, які розташовані на ніжному прошарку пухкої волокнистої сполучної тканини. Місцями синус впинається у паренхіму вузла. Ці впинання Е.А. Березина (1981) назвала проміжними синусами. Ми не погоджуємось з її думкою, оскільки проміжні синуси ЛВ ссавців розташовані між підкапсулярним і ворітним синусами. У ЛВ птахів ці синуси відсутні.

Паренхіма грудо-шийних ЛВ гусей і качок, як і паренхіма ЛВ ссавців, утворена лімфоїдною тканиною. Її кіркова речовина (КР) розташована на периферії, а мозкова (МР) - навколо синуса та його впинань. Площа КР та МР в паренхімі ЛВ гусей і качок неоднакова (табл. 9).

Таблиця 9

Площа кіркової та мозкової речовин паренхіми грудо-шийних лімфатичних вузлів свійських гусей і качок, М±m, %, n=13

Вид птахів	Паренхіма
	кіркова речовина	мозкова речовина
Свійська гуска	57,991,21*	42,011,21*
Свійська качка	63,41,09	36,61,09

Примітка. * Р<0,05 (між видами птахів)

Площа КР переважає таку МР. У качок вона на 5,41 % більша ніж у гусей.

КР представлена дифузною лімфоїдною тканиною і вторинними ЛВк, а МР ? тільки дифузною лімфоїдною тканиною.

ЛВк ? переважно вторинні, мають переважно кулясту форму, неоднаковий діаметр і оточені ніжними оболонками. Діаметр ЛВк качок (великих - 255,981,417 мкм, середніх - 176,813,32 і малих - 63,0050,95 мкм) дещо більший таких гусей (великих - 253,163,43 мкм, середніх - 165,511,93 і малих - 58,791,37 мкм).

Архітектоніка ретикулярних волокон паренхіми ЛВ неоднакова в її частинах. У дифузній лімфоїдній тканині КР і МР вони утворюють дрібнокоміркову сітку. В ЛВк комірки сітки ретикулярних волокон більш крупні, часто відкриті, а в їх центрі можуть бути відсутніми.

Клітинний склад паренхіми грудо-шийних лімфатичних вузлів свійських гусей і качок. Клітинний склад паренхіми грудо-шийних ЛВ гусей і качок надзвичайно різноманітний. Це - ретикулоцити, лімфоцити, лімфобласти (імунобласти), макрофаги, моноцити, плазмоцити, тучні клітини і міоїдні клітини. Вміст цих клітин неоднаковий (табл. 10).

Таблиця 10

Вміст клітин у паренхімі грудо-шийних лімфатичних вузлів свійських гусей і качок, М±m, %, n=13

Клітини	Свійська гуска	Свійська качка
Лімфоцити	79,51±2,73	77,68±2,84
Імунобласти	18,73±1,05	20,56±1,53
Плазмоцити	0,64±0,07	0,78±0,08
Моноцити і макрофаги	1,12±0,06	0,98±0,12

Ретикулоцити, як відомо, утворюють основу паренхіми. Їх вміст ми не змогли визначити, оскільки і у паренхімі селезінки вони “маскуються” іншими клітинами.

Серед інших клітин найбільше лімфоцитів. У гусей (79,51±2,73 %) їх дещо більше ніж у качок (77,68 2,84 %). Серед лімфоцитів є великі, середні і малі.

Друге місце за вмістом клітин займають імунобласти. У качок їх вміст більший (20,56±1,53 %) ніж у гусей (18,73±1,05 %).

Вміст плазмоцитів незначний (у гусей - 0,64±0,07%, а у качок - 0,78±0,08%).

Вміст макрофагів та їх попередників ? моноцитів у гусей становить - 1,12±0,06 %, а у качок - 0,98±0,12 %. Наявність в паренхімі грудо-шийних ЛВ гусей і качок лімфоцитів, імунобластів, макрофагів і плазмоцитів переконує в їх функціонуванні як периферичних органів імуногенезу.

Тучні і міоїдні клітини (рис. 7, 8) виявлені тільки на електронограмах.

У зв'язку з цим їх вміст ми не змогли встановити. Як відомо, тучні клітини беруть участь в розвитку імунних реакцій, які перебігають за типом алергії. Даних про наявність цих клітин у паренхімі ЛВ ссавців ми не знайшли.

Міоїдні клітини мають скоротливі структури, характерні м'язовим волокнам поперечно-посмугованої м'язової тканини. У відомих нам літературних джерелах ці клітини у паренхімі ЛВ ссавців не трапляються. На нашу думку, наявність цих клітин у паренхімі ЛВ гусей і качок сприяє їх скороченню.

У паренхімі грудо-шийних ЛВ ми не виявили клітин, наявність яких свідчила б про можливість розвитку в цих органах гранулоцитів і лімфоцитів, про що повідомляли окремі автори (Крок Г.С., 1962).

ВИСНОВКИ

1. У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в з'ясуванні особливостей будови селезінки та грудо-шийних лімфатичних вузлів свійських гусей і качок у віці настання статевої зрілості. Встановлено, що в них відсутні поперекові лімфатичні вузли. Під час аналізу клітинного складу паренхіми селезінки і лімфовузлів свійських гусей і качок доведено, що вони виконують функції, які властиві периферичним органам імуногенезу, а в селезінці ще й відбувається утворення гранулоцитів.

2. Селезінка гусей і качок має трикутну плоску форму. На ній чітко виражені розширена основа, звужена верхівка, дорсальна і вентральна плоскі поверхні, краніальний та каудальний краї. Основа селезінки прилягає до передньої ділянки дорсальної стінки м'язової частини шлунка, а верхівка, яка дещо зміщена вліво ? до вісцеральної поверхні залозистої частини шлунка. Вентральна поверхня селезінки спрямована до перешийку, який з'єднує частини шлунка, і, частково, до їх дорсальних стінок, а дорсальна поверхня прилягає до порожньої кишки і яєчника. Краніальний край спрямований в передній відділ грудо-черевної порожнини, а каудальний - у задній.

3. Абсолютна і відносна маси та розміри селезінки свійських гусей і качок прямо залежать від маси і розмірів їх тіла. У гусей абсолютна маса цього органа становить 1,73±0,19 г, а у качок - 0,88±0,07 г. Відносна маса селезінки у гусей (0,06±0,006 %) дещо більша ніж у качок (0,05±0,004 %). Більшими у гусей є і розміри селезінки.

4. Сполучнотканинний остов селезінки свійських гусей і качок представлений капсулою і нечисленними трабекулами. Він утворений щільною волокнистою сполучною тканиною і містить пучки міоцитів.

5. Біла пульпа селезінки свійських гусей і качок представлена лімфоїдними вузликами, періартеріальними і періеліпсоїдними лімфоїдними піхвами. Останні виявляються не у всіх досліджуваних птахів.

6. У білій пульпі селезінки свійських гусей і качок виявляються ретикулоцити, лімфоцити, імунобласти, плазмоцити, макрофаги, які необхідні для розвитку імунної реакції, а у червоній - ще й еритроцити, нейтрофіли і еозинофіли та їх попередники: мієлоцити, юні і паличкоядерні. Наявність у червоній пульпі попередників гранулоцитопоезу вказує на можливість цього процесу в селезінці. У складових білої пульпи, за винятком періеліпсоїдних лімфоїдних піхв, міститься найбільше лімфоцитів, а в червоній - еритроцитів.

7. У статевозрілих свійських гусей і качок постійно виявляються парні грудо-шийні лімфатичні вузли, а поперекові - відсутні. Грудо-шийні лімфатичні вузли мають переважно веретеноподібну форму, рідше конічну. Їх абсолютна і відносна маси та розміри теж залежать від маси і розмірів тіла птахів. У гусей абсолютна маса лівого грудо-шийного лімфатичного вузла становить 0,28±0,06 г, правого - 0,28±0,06 г, а у качок відповідно - 0,17±0,05 і 0,14±0,03 г. Відносна маса правого грудо-шийного лімфатичного вузла у гусей дорівнює 0,009±0,001 %, лівого - 0,008±0,001 %, а у качок відповідно - 0,007±0,0015 і 0,009±0,0027 %.

8. Грудо-шийні лімфатичні вузли свійських гусей і качок утворені сполучнотканинною стромою, паренхімою та центральним синусом. Кіркова речовина паренхіми знаходиться на периферії, а мозкова - оточує синус. Перша утворена лімфоїдними вузликами і дифузною лімфоїдною тканиною, а друга ? тільки дифузною лімфоїдною тканиною.

9. У складі паренхіми грудо-шийних лімфатичних вузлів крім клітин, які зумовлюють їх функцію периферичного органа імуногенезу (ретикулоцити, імунобласти, лімфоцити, плазмоцити, моноцити та макрофаги) є тучні та міоїдні клітини. Серед них найбільше лімфоцитів: у гусей - 79,51±2,73 %, у качок - 77,68±2,84 %.

10. Архітектоніка ретикулярних волокон паренхіми селезінки і грудо-шийних лімфатичних вузлів неоднакова в окремих її складових. У червоній пульпі і лімфоїдних піхвах селезінки та дифузній лімфоїдній тканині лімфовузлів вони утворюють дрібнокоміркові сітки, на периферії лімфоїдних вузликів сітки ретикулярних волокон крупнокоміркові, а в їх центрі ? волокна розміщені поодиноко.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

Результати досліджень морфофункціональних особливостей селезінки і грудо-шийних лімфатичних вузлів свійських гусей та качок пропонується використовувати морфологам, фізіологам та імунологам у науковій роботі, а також викладачам відповідних дисциплін у навчальній роботі.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Мельник В.В. До морфології селезінки качок // Науковий вісник Національного аграрного університету. - К.: 2005. - Вип.89. - С. 107?109.

2. Мельник В.В. Морфометричні показники селезінки гусей та качок // Сучасні проблеми біохімії, фізіології та функціональної морфології продуктивних тварин. Вісник Дніпропетровського державного аграрного університету. - Дніпропетровськ, 2005. - №2. - С. 28?29.

3. Хомич В.Т., Мельник В.В. Характеристика клітинного складу паренхіми селезінки та грудо-шийних лімфатичних вузлів качок // Науковий вісник Львівської національної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Ґжицького - Львів, 2006. ? Т. 8, №3. (30) - Ч.2. - С. 161?164 (здобувач відібрав матеріал, провів дослідження клітинного складу, статистичну обробку даних, підготував статтю до друку).

4. Мельник В.В. Клітинний склад паренхіми селезінки та грудо-шийних лімфатичних вузлів гусей // Науковий вісник Національного аграрного університету. - 2007. - Вип. 108. ? С. 252?254.

5. Мельник В.В. Клітини білої та червоної пульпи селезінки качок // Збірник наукових праць Луганського національного аграрного університету. Ветеринарні науки. ? Луганськ, Вид-во ЛНАУ, 2007. ? №78/101. - С. 418?421.

6. Мельник В.В. До морфології селезінки качок // Тези доповідей конференції проф.-викл. cкладу і аспір. ННІ ветеринарної медицини, якості і безпеки продукції АПК. Київ, 3?4 березня 2005 р. - Київ, НАУ, 2005. - С. 50.

7. Мельник В.В. Топографія і морфометричні показники шийно-грудних лімфатичних вузлів свійських гусей та качок // Молодь та поступ біології: Збірник тез Другої Міжнародної наукової конференції студентів і аспірантів. Львів, 21?24 березня 2006 р. - Львів. - 2006. - С. 432?433.

8. Мельник В.В. Морфометричні показники селезінки гусей // Тези доповідей конференції проф.-викл. складу, наук. співробітників і аспір. ННІ ветеринарної медицини та якості і безпеки продукції тваринництва. Київ, 5?6 квітня 2006 р. - Київ, НАУ, 2006. - С. 70?71.

9. Мельник В.В. Клітини білої пульпи селезінки качок // Тези доповідей конференції проф.-викл. складу, наук. співробітників і аспір. ННІ ветеринарної медицини та якості і безпеки продукції тваринництва. Київ, 16?17 березня 2007 р. - Київ, НАУ, 2007. - С. 90?91.

АНОТАЦІЇ

Мельник В.В. Морфофункціональна характеристика лімфатичних вузлів і селезінки гусей та качок. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.02 - патологія, онкологія і морфологія тварин. - Національний аграрний університет, Київ, 2008.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню морфофункціональної характеристики селезінки і лімфатичних вузлів свійських гусей та качок у віці настання статевої зрілості.

Встановлено, що селезінка має плоску трикутну форму. На ній чітко виражені основа, верхівка, дорсальна і вентральна поверхні, краніальний та каудальний краї. Абсолютна і відносна маси селезінки та її лінійні проміри залежать від маси тіла та його розмірів.

Сполучнотканинна строма селезінки представлена капсулою і трабекулами. Між ними розташована пульпа. До складу білої пульпи, крім лімфоїдних вузликів, входять періартеріальні та періеліпсоїдні лімфоїдні піхви. Клітинний склад білої пульпи представлений ретикулоцитами, лімфобластами (імунобластами), лімфоцитами, плазмоцитами і макрофагами, а червоної - ще й еритроцитами, гранулоцитами і мієлоцитами. Наявність останніх і молодих форм гранулоцитів (паличкоядерних) вказує на можливість утворення цих клітин у селезінці.

У гусей і качок постійно реєструються тільки парні грудо-шийні лімфатичні вузли. Поперекових лімфовузлів у них ми не виявили. Лімфовузли гусей і качок утворені сполучнотканинною стромою, паренхімою і синусом. Сполучнотканинна строма представлена капсулою і трабекулами. Кіркова речовина представлена дифузною лімфоїдною тканиною і вторинними лімфоїдними вузликами, а мозкова - тільки дифузною лімфоїдною тканиною. У лімфовузлах є тільки центральний синус.

Клітинний склад паренхіми грудо-шийних лімфатичних вузлів представлений ретикулоцитами, лімфоцитами, лімфобластами (імунобластами), макрофагами, моноцитами, плазмоцитами, тучними і міоїдними клітинами.

Ключові слова: селезінка, лімфатичні вузли, біла пульпа, червона пульпа, кіркова речовина, мозкова речовина, лімфоїдні вузлики, лімфоїдні клітини.

Мельник В.В. Морфофункциональная характеристика лимфатических узлов и селезенки гусей и уток. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата ветеринарных наук по специальности 16.00.02 - патология, онкология и морфология животных. - Национальный аграрный университет, Киев, 2008.

Диссертация посвящена изучению морфофункциональной характеристики селезенки и лимфатических узлов домашних гусей и уток в возрасте наступления полового созревания.

При выполнении работы применялись морфологические и статистические методы исследований.

Подтверждено, что селезенка расположена в грудо-брюшной полости и смещена влево от срединной плоскости. Она имеет плоскую треугольную форму, красно-коричневый цвет с разными оттенками, плотную консистенцию. На ней предложено выделять расширенную основу, суженную верхушку, дорсальную и вентральную плоские поверхности, краниальный и каудальный края. Основа селезенки прилегает к переднему участку дорсальной стенки мышечной части желудка, а верхушка, которая несколько смещена влево ? к висцеральной поверхности железистой части желудка. Вентральная поверхность селезенки направлена к перешейку, который соединяет части желудка, и частично к их дорсальным стенкам, а дорсальная поверхность прилегает к тощей кишке и яичнику. Краниальный край направлен в передний отдел грудо-брюшной полости, а каудальный - в задний.

Абсолютная и относительная массы селезенки зависят от массы тела и размеров исследуемых птиц.

Соединительнотканная строма селезенки представлена капсулой и трабекулами. Она образована плотной волокнистой соединительной тканью и пучками миоцитов.

Между капсулой и трабекулами расположена пульпа. Площадь пульпы значительно превышает площадь соединительнотканной стромы. В состав белой пульпы, кроме лимфоидных узелков, входят периартериальные и периэлипсоидные лимфоидные влагалища (эллипсоиды).

Все составляющие белой пульпы выявляются неодинаково у исследованных видов птиц, что, по-нашему мнению, может быть связано с процессами инволюции. Наиболее часто регистрируются лимфоидные узелки и периартериальные лимфоидные влагалища.

Красная пульпа размещена между составляющими белой пульпы. Она занимает большую площадь, чем белая.

Основа пульпы селезенки образована ретикулярной тканью. В ней содержится много клеток лимфоидного ряда. Архитектоника и плотность расположения ретикулярных волокон неодинакова в красной и белой пульпе.

Клеточный состав компонентов белой пульпы неодинаков. В лимфоидных узелках и периартериальных влагалищах обнаружены ретикулоциты, лимфобласты (иммунобласты), лимфоциты, плазмоциты и макрофаги, а в периэлипсоидных влагалищах ? только ретикулоциты, лимфоциты и макрофаги, т.е. клеточный состав белой пульпы свидетельствует о ее способности дать полноценный иммунный ответ на действие антигена.

Клеточный состав красной пульпы селезенки разнообразнее, чем белой. Он представлен ретикулоцитами, эритроцитами, миелоцитами, гранулоцитами, лимфоцитами, макрофагами и плазмоцитами.

Среди клеток красной пульпы больше всего эритроцитов, гораздо меньше других клеток. Как известно, большое содержание эритроцитов в красной пульпе селезенки предопределено депонированием крови в этом органе и разрушением отживших форм этих клеток. Наличие в красной пульпе лимфоцитов, лимфобластов, макрофагов и плазмоцитов свидетельствует о ее участии в развитии иммунных реакций.

Среди гранулоцитов нами обнаружены нейтрофилы и эозинофилы и их предшественники - миелоциты. Наличие последних и молодых форм гранулоцитов (юных и палычкоядерних) указывает на возможность образования этих клеток в селезенке.

У гусей и уток постоянно регистрируются только грудо-шейные лимфатические узлы. Поясничных лимфатических узлов мы не обнаружили. Подтверждено, что грудо-шейные лимфатические узлы у гусей и уток являются парными органами, которые размещаются под кожей в нижней части шеи перед входом в грудо-брюшную полость. Форма лимфоузлов веретенообразна и конусообразна, цвет розово-серый, консистенция плотная.

Показатели абсолютной, относительной масс и размеров грудо-шейных лимфоузлов гусей и уток зависят от массы и размеров их тела.

Грудо-шейные лимфоузлы гусей и уток образованы соединительнотканной стромой, паренхимой и синусом. Площадь, которую занимают названные компоненты в узлах исследуемых птиц, неодинакова. Соединительнотканная строма представлена капсулой и трабекулами. В узлах есть только центральный синус. Паренхима грудо-шейных лимфоузлов, как и паренхима лимфоузлов млекопитающих, образована лимфоидной тканью. Ее корковое вещество расположено на периферии, а мозговое - вокруг синуса. Корковое вещество представлено диффузной лимфоидной тканью и вторичными лимфоидными узелками, а мозговое - только диффузной лимфоидной тканью.

Архитектоника ретикулярных волокон в корковом веществе лимфоузлов неодинакова. В диффузной лимфоидной ткани волокна образуют мелкоячеистую сетку. В лимфоидных узелках ячейки сетки ретикулярных волокон более крупные, они часто открыты. Архитектоника ретикулярных волокон мозгового вещества одинакова в разных ее участках. Они расположены плотно, переплетаются и формируют замкнутые ячейки различной формы и небольших размеров.

Клеточный состав паренхимы грудо-шейных лимфатических узлов гусей и уток чрезвычайно разнообразен. Это - ретикулоциты, лимфоциты, лимфобласты (иммунобласты), макрофаги, моноциты, плазмоциты, тучные и миоидные клетки. Содержание этих клеток неодинаково. Наличие в паренхиме грудо-шейных лимфатических узлов гусей и уток лимфоцитов, лимфобластов (иммунобластов), макрофагов и плазмоцитов убеждает в их функционировании как периферических органов иммуногенеза.

Ключевые слова: селезенка, лимфатические узлы, белая пульпа, красная пульпа, корковое вещество, мозговое вещество, лимфоидные узелки, лимфоидные клетки.

Melnik V. The Morphofunctional characteristic of lymphatic ganglions and spleen of geese and ducks. ?Manuscript.

Thesis for the scientific degree of Candidate of Veterinary Sciences, specialty 16.00.02 - Animal Pathology, Oncology and Morphology. - National Agrarian University, Kyiv, 2008.

The dissertation work is dedicate to reserch of spleen and lymph nodes morphofunctional characteristic of geese and ducks at the age of the beginning of sexual maturation.

It is established that spleen has flat triangular shape. There are basis, top, dorsal and ventral surfaces, cranial and caudal edges clearly expressed on this organ. Absolute and relative weight of spleen and its linear parameters depend on mass of body and its size.

The connective tissue strome of spleen is presented by capsula and trabecules. Pulp is situated between them. There are periarterial and perielypsoid lymphoid sheathes, besides lymphoid folliculs, entered the structure of white pulp. Cellular structure of white pulp is presented by reticulocytes, lymphoblasts (immunoblasts), lymphocytes, plasmocytes and macrophages, and in red pulp are also erythrocytes, granulocytes and myelocytes. Presence of myelocytes and young forms of granulocytes (band-formed) indicate on their possible development in spleen.

The even sterno-cervical lymph nodes are always registered in geese and ducks. We haven't registered transversal lymph nodes in these poultry. Lymph nodes of geese and ducks consist of connective tissue stroma, parenchyma and sinus. Connective tissue stroma is presented by capsula and trabecules. Cortical substance is presented by diffuse lymphoid tissue and secondary lymphoid folliculs, and medullary substance is presented by only diffuse lymphoid tissue. There is only central sinus in lymph nodes.

...