Вплив генотипових та онтогенетичних факторів на репродуктивні якості овець таврійського типу асканійської тонкорунної породи

Размещено на http://www.allbest.ru

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 636.32.38.082.4

Вплив генотипових та онтогенетичних факторів на репродуктивні якості овець таврійського типу асканійської тонкорунної породи

06.02.01 - розведення та селекція сільськогосподарських тварин

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

Іванова Олена Вільямівна

Херсон 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі генетики та розведення сільськогосподарських тварин Херсонського державного аграрного університету

Захист дисертації відбудеться “_1_”__липня__2004 р. о _10_годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 67.830.02 в Херсонському державному аграрному університеті (73006. м. Херсон - 6, вул. Р.Люксембург, 23 головний навчальний корпус, аудиторія 118).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Херсонського державного аграрного університету за адресою: 73006. м. Херсон-6, вул. Р.Люксембург, 23 головний навчальний корпус.

Автореферат розісланий “__28___”___травня____2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Карапуз В.Д.

вівцематка багатоплідність народження

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Подальше підвищення ефективності галузі вівчарства базується не тільки на додаткових капіталовкладеннях, удосконаленні технологічних прийомів, але й на використанні сучасних методів розведення і селекції для одержання якісної вовни та збільшенні її настригу. Значна роль при цьому надається розробці методів підвищення плодючості вівцематок. Якщо враховувати, що рівень відтворювальних якостей значною мірою визначає ефективність ведення галузі, то актуальною є розробка методів селекції, спрямованих на збільшення, притаманної цим тваринам високої репродуктивної здатності.

Як показали дослідження вітчизняних вчених (Штомпель М.В.1987; 1989; 1997, Вінничук Д.Т. 1993; 1997, Вовченко Б.О. 1990; 1997, Нежлукченко Т.І. 1997, 1999, Помітун І.А. 1987; 1998) важливу роль у покращенні репродуктивних якостей відіграє генотип плідника, але не менш важливими є вік вівцематок і паратипові фактори. Тому необхідно провести всебічне дослідження впливу цих факторів на плодючість вівцематок та господарсько-корисні ознаки нащадків, як окремо так і в комплексі .

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано на кафедрі генетики та розведення сільськогосподарських тварин Херсонського державного аграрного університету у відповідності з координаційним планом Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф.Іванова Української академії аграрних наук за темою: “Розробити методичні прийоми вдосконалення асканійської тонкорунної породи овець та створити заводські лінії і нові австралізовані лінії таврійського типу” (номер державної реєстрації ДР № 0197 U 013646).

Мета і задачі досліджень. Метою досліджень було виявлення впливу на відтворювальні якості овець асканійської тонкорунної породи генотипу плідників, паратипових факторів, віку вівцематок. Відповідно до мети поставлені завдання:

дослідити вплив плідників різних генотипів на багатоплідність вівцематок;

встановити особливості індивідуального розвитку овець залежно від їх маси при народженні та типу народження (одинці, двійні);

виявити вплив взаємодії генотипу плідників та багатоплідності вівцематок на збереженість нащадків;

визначити вплив паратипових факторів на репродуктивні показники овець, живу масу при народженні та відлученні і збереженість нащадків;

виявити зв'язок багатоплідності вівцематок з їх віком;

визначити вплив живої маси ягнят при народженні на їх збереженість до відлучення.

Об'єкт досліджень - барани-плідники порід австралійський меринос, асканійська тонкорунна, таврійського типу асканійської тонкорунної породи та 1/2 частки крові за австралійським мериносом; вівцематки асканійської тонкорунної породи; молодняк овець, отриманий від них в результаті різних варіантів схрещування.

Предмет досліджень - формування генетичного потенціалу відтворювальних здатностей овець асканійської тонкорунної породи при чистопородному розведенні і схрещуванні. Динаміка живої маси ягнят різних генотипів та типу народження і їх збереженість до відлучення залежно від віку маток.

Наукова новизна роботи. Наукова новизна полягає в тому, що вперше комплексно вивчено відтворювальні якості овець асканійської тонкорунної породи при різних методах розведення - чистопородному та схрещуванні з плідниками австралійський меринос, таврійський тип та 1/2 частки крові за австралійським мериносом.

Виявлено, що на рівень відтворювальних якостей суттєво впливають генотипові фактори, вік вівцематок, жива маса ягнят та тип народження.

Встановлено, що для підвищення відтворювальних якостей доцільно використовувати плідників таврійського типу асканійської тонкорунної породи та маток оптимального віку.

Уперше вивчено еколого-генетичні параметри відтворювальних якостей овець та встановлено зв'язок їх зі збереженістю молодняку різних генотипів, визначено демографічні показники та особливості дії штучного відбору для одинаків та двоїн.

Практичне значення одержаних результатів полягає у підвищенні відтворювальних якостей вівцематок асканійської тонкорунної породи при використанні плідників таврійського типу на 21,2 гол. у розрахунку на 100 вівцематок. Результати досліджень використано у селекційному процесі таврійського типу овець асканійської тонкорунної породи, а також у заходах щодо відродження галузі вівчарства на півдні України.

Особистий внесок здобувача. Автор дисертації приймав участь у розробці схем і методик досліджень. Особисто виконав весь об'єм експериментальних робіт, аналіз і узагальнення первинних даних з методичною допомогою керівника дисертаційної роботи. Основні положення результатів розробок використано у навчальному процесі Миколаївського державного аграрного університету при викладанні дисциплін “Розведення сільськогосподарських тварин” та “Вівчарство”.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень та основні положення дисертації викладено та обговорено на: науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу і аспірантів Миколаївського державного аграрного університету (1998 - 2004), на Міжнародній конференції молодих вчених ”Творчий розвиток наукової спадщини академіка М.Ф. Іванова” інститут тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова “Асканія-Нова” УААН (м. Асканія-Нова, 1998), на Міжнародній конференції “Біологічні основи живлення сільськогосподарських тварин” (м. Львів, 1998), ювілейній науково-практичній конференції викладачів та аспірантів зооінженерного факультету “Зооінженерний факультет на межі віків - минуле, сучасне та майбутнє” (м. Херсон, 2000), Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми екології та гігієни виробництва продукції тваринництва” (м. Вінниця, ВДАУ, 2000).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 8 наукових робіт у спеціалізованих наукових виданнях, включених до переліку ВАК.

Об'єм і структура роботи. Дисертація викладена на 139 сторінках машинописного тексту, містить 53 таблиці, 3 рисунки. Складається зі вступу, огляду літератури, матеріалу й методики досліджень, результатів досліджень, висновків і пропозицій виробництву, списку використаних літературних джерел, що налічує 229 найменувань у тому числі 15 іноземних.

2. МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження проведені у 1998 - 2004 роках на базі Інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф.Іванова “Асканія-Нова” та кафедрі генетики та розведення с.-г. тварин Херсонського державного аграрного університету. Об'єктом дослідження були вівці асканійської тонкорунної породи різних статево-вікових груп класу еліта.

Вівцематок спаровували з плідниками наступних генотипів: асканійська тонкорунна, австралійський меринос, 1/2 частки крові за австралійським мериносом, таврійський тип асканійської тонкорунної породи.

Загальну схему дослідження показано на рис. 1.

Парування маток проводили у вересні. Усе досліджене поголів'я знаходилося в одній отарі, в однакових умовах утримання, годівлі та догляду.

Для оцінки відтворювальних якостей овець таврійського типу асканійської тонкорунної породи враховувалися ознаки:

Вихід ягнят на сто вівцематок, %.

Збереженість ягнят до відлучення залежно від статі та типу народження, віку вівцематки, %.

Жива маса ягнят при народженні та у віці відлучення, кг.

Нормований розподіл ягнят за живою масою при народженні (в частках у).

При аналізі збереженості ягнят до відлучення залежно від їх маси при народженні вихідні дані попередньо нормувалися за формулою:

. (1)

Ріст і розвиток піддослідного молодняку вивчали за зміною живої маси, встановленої шляхом індивідуального зважування ягнят при народженні та відлученні.

Життєздатність молодняку встановлювали за відсотком збережених ягнят від народження до відлучення.

Відтворювальні якості маток оцінювали за кількістю одинців і двоїн, отриманих від 100 вівцематок.

При аналізі частки багатоплідних маток, рівня виживаності та відповідності вторинного статевого співвідношення серед нащадків різних баранів плідників використовували стандартний критерій 2 Пірсона з поправкою Йєтса.

При аналізі відповідності статевого співвідношення рівномірному (тобто 1:1), теоретичні частоти розраховувалися як n/2, де n - сумарна кількість баранчиків і ярочок у приплоді. Рівень вірогідності відхилення вторинного співвідношення статей від рівномірного оцінювався за критерієм відповідності 2. Аналіз проводився окремо для одинців, двоїн і потомства кожного плідника.

Основну увагу приділяли оцінці вірогідності різниці збереженості нащадків різної статі в потомстві від кожного плідника, а також різниці між збереженістю серед одинців і двоїн.

Аналіз демографічних аспектів продуктивності овець піддослідної отари (середня тривалість життя, питома елімінація, інтенсивність вибракування, очікувана тривалість продуктивного використання, потенційна багатоплідність та відносна швидкість збільшення чисельності отари) проводився за методиками, наведеними в монографіях Колі Г. (1979) та Піанки Е. (1981).

Параметри пластичності (b) і стабільності (у) селекційних груп овець визначено за методикою В.З.Пакудина і Д.М.Лопатіної (1984).

Економічну ефективність розведення овець таврійського типу асканійської тонкорунної породи встановлювали шляхом визначення вартості додатково одержаної продукції.

Для визначення вірогідності отриманих результатів використані методи математичної статистики та комп'ютерні програми STATISTICA v.5.0.

3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Рівень відтворювальних якостей овець асканійської тонкорунної породи

Дослідженнями встановлено, що існує вірогідна різниця за рівнем варіабільності плодючості вівцематок залежно від генотипу плідника (Р < 0,01).

Встановлено що, максимальна багатоплідність притаманна маткам, яких спаровували з плідниками таврійського типу асканійської тонкорунної породи (159,7гол.), а мінімальна - плідниками асканійської тонкорунної породи (138,5гол.) (табл. 1).

Таблиця 1 Плодючість маток залежно від походження баранів-плідників, гол. на 100 маток

Генотип плідника	n	Lim, %		Cv, %
АС	3	128,2 - 148,8	138,5 ± 3,9	4,38
АМ	9	147,7 - 161,4	154,5 ± 1,9***	3,62
ТТАС	6	147,3 - 167,3	159,7 ± 3,1***	4,73
1/2 АМ	15	140,7 - 170,8	157,4 ± 2,0***	5,02

Примітки: АС - асканійська тонкорунна; АМ - австралійський меринос; ТТАС - таврійський тип асканійської тонкорунної; 1/2 АМ - частка крові за австралійським мериносом, *** - Р < 0,001

У цілому простежується тенденція до підвищення рівня багатоплідності маток, яких спаровували з плідниками таврійського типу. За п'ять років багатоплідність вівцематок підвищилась на 18,2 %, що зумовлено, перш за все, підвищенням кількість багатоплідних маток, частка маток, які принесли двійні, підвищилася з 40 % до 52,2 % (тобто на 12,2 %), які народили трійні - з 3,6 % до 6,6 % (тобто на 3 %).

Дослідження показали, що багатоплідність маток за роки дослідження варіювала від 128,2 гол. до 171 %, середня багатоплідність для 40 оцінених плідників склала 155 гол. (табл. 2).

Порівняння багатоплідності вівцематок, яких спаровували з різними баранами-плідниками за п'ять років, показало, що має місце високо вірогідна різниця (Р < 0, 0001).

Таблиця 2 Відтворювальні якості овець асканійської тонкорунної породи

Рік Дослідження	Кількість плідників		у	Сv, %	Limit %
1	8	144,6 ± 2,3	6,62	4,58	131,4 - 153,2
2	7	157,6 ± 3,3***	8,72	5,53	146,0 - 170,8
3	8	162,2 ± 1,1***	3,09	1,91	158,2 - 165,9
4	9	155,7 ± 1,9***	5,73	3,68	144,8 - 166,0
5	8	155,9 ± 2,3***	6,40	4,10	150,0 - 167,3

У перший рік багатоплідність була вірогідно нижчою, ніж в інші роки дослідження (Р < 0,01) і складала 144,6 гол., тоді як у наступні роки вона була на 11 - 18 % більшою. У 3-й рік відмічено найвищий рівень багатоплідності (162,2 гол.) при найменшому рівні варіювання цієї ознаки (Сv = 1,91 %).

Стать ягнят та генотип плідника окремо вірогідно не впливали на рівень збереженості їх до відлучення, але сумісний вплив цих двох факторів виявився високо вірогідним. Тобто збереженість ягнят значно відрізняється серед баранчиків і ярочок, народжених від плідників різних генотипів.

Серед нащадків плідників асканійської тонкорунної породи кращі показники збереженості мали баранчики (96,8 %), а серед нащадків плідників породи австралійський меринос та 1/2 частки крові за австралійським мериносом краще зберігалися ярочки (95,7 та 93,2 % (відповідно).

Найгіршу збереженість мали ярочки-одинці, одержані від плідників асканійської тонкорунної породи. У нащадків плідників таврійського типу рівень збереженості ягнят різної статі значно не відрізнявся.

До відлучення мінливість маси ягнят зменшується незалежно від генотипу плідника, тобто відбувається вирівнювання цього показника. Нащадки напівкровних плідників і плідників таврійського типу асканійської тонкорунної породи більш мінливі за масою при народженні і при відлученні.

Еколого-генетичні параметри відтворювальних якостей

Відмінності реакції тварин на умови суміжних років відтворення в отарі наведено в таблиці 3.

За багатоплідністю низькопластичними були матки, до яких підбирали чистокровних австралійських мериносів (в = 0,898), близькими до них виявилися матки, спаровані з плідниками асканійської тонкорунної породи (в = 0,983).

Таблиця 3 Еколого-генетичні параметри овець різного походження

Генеалогічна група (генотип плідника)	Параметри	r		Екологічний індекс, гол.
	пластичність, в	стабільність, д
Багатоплідність
1/2 АМ	0,898	4,825	0,946	153,82	+2,55
1/2 АМ	1,140	6,901	0,841	155,82	+4,55
1/4 АМ	1,284	7,604	0,858	152,90	+1,63
АС	0,983	8,002	0,625	140,52	-10,75
ТТАС	1,121	8,271	0,619	157,30	+6,03
Збереженість
АМ	-0,762	1,740	-0,667	91,5	+1,84
1/2 АМ	1,350	3,001	0,684	90,0	+0,34
1/4 АМ	0,700	1,167	0,914	90,8	+0,42
АС	2,853	5,499	0,791	89,1	-0,55
ТТАС	1,766	3,675	0,731	88,0	-1,64

Використання помісних плідників призвело до збільшення пластичності за багатоплідністю (від 1,121 до 1,284). Відповідно зменшилася стабільність цієї ознаки за рахунок значного зростання дисперсії (до 8,271).

Максимальною збереженістю характеризувалися нащадки плідників породи австралійський меринос - 92 % (екологічний індекс + 1,84 гол.). Тварини мали досить низьку пластичність (- 0,762) при високій стабільності (1,740). Матки, до яких підбирали плідників асканійської тонкорунної породи, характеризувалися меншими показниками збереженості молодняку (89 %) і при цьому мали найвищу пластичність цієї ознаки серед усіх груп (2,853) і, відповідно, низьку стабільність.

Оптимальним за багатоплідністю виявився підбір плідників таврійського типу, що проявляється в позитивному екологічному індексі і високій пластичності (1,121). Збереженість ягнят значною мірою підвищується при використанні чистокровних австралійських мериносів та помісей з різною часткою крові, що забезпечує низьку пластичність цієї ознаки при високій стабільності.

Демографічні аспекти репродуктивних якостей овець

Дослідження показали значні коливання живої маси ягнят-одинців при народженні в різні роки залежно від віку вівцематки і генотипу плідника - від 3,9 кг (плідники таврійського типу, вік маток до 3-х років) до 6 кг (плідники асканійської тонкорунної породи, вік маток 4 роки). Виявлено тенденцію до підвищення живої маси ягнят при народженні зі збільшенням віку вівцематок (у 6-7 річних вівцематок цей показник частіше перевищує 5 кг).

На живу масу при народженні ягнят-двоїн вік вівцематки, рік дослідження та генотип плідника значно не впливали.

Частіше за все вівцематки, яких спаровували з плідниками таврійського типу, мали найвищий рівень багатоплідності (таблиця 4), особливо це характерно для вівцематок молодшого віку (3_4 роки). Однак в отарі частка таких маток була найбільшою, що також сприяло високому загальному рівню багатоплідності для маток, спарованих з плідниками цього генотипу.

Таблиця 4 Залежність багатоплідності вівцематок від їх віку

Генотип плідника	Вік вівцематки, роки	В середньому
	2	3	4	5	6	7	8 та старше
АС	144,4	145,0	150,8	145,0	130,0	130,3	140,1	140,5
АМ	134,2	145,4	163,3	157,2	156,3	159,3	161,1	154,1
ТТАС	150,0	166,0	173,3	157,7	160,9	163,8	152,2	158,6
1/2 АМ	134,6	155,4	162,4	160,6	159,6	139,7	162,8	156,6

Для більш детального аналізу рівня багатоплідності проведено розрахунки демографічних характеристик стосовно вівцематок отари (таблиця 5).

Таблиця 5 Характеристика відтворювальних якостей овець різних генотипів

Генотип плідника	Питома елімінація, q*	Середня тривалість життя, e*	Швидкість розмноження, Ro	Швидкість росту чисельності	Потенційна багатоплідність
				г	л
АС	0,26	3,35	2,943	0,386	1,471	175,7
АМ	0,27	3,12	2,760	0,357	1,429	176,9
ТТАС	0,27	3,20	2,986	0,394	1,482	186,6
1/2 АМ	0,33	2,53	2,249	0,337	1,401	177,8

Встановлено, що найвищий рівень щорічної елімінації з отари характерний для вівцематок, яких спаровували з плідниками 1/2 частки крові за австралійським мериносом. До наступного сезону розмноження вибуває приблизно 30 % вівцематок із числа тих, які розмножувалися у попередньому віковому класі. Для маток, до яких підбирали плідників інших генотипів, ця величина менша - 26-27 %.

Показники, що характеризують відтворювальні особливості овець досліджуваної отари, найвищі для вівцематок, яких спаровували з плідниками таврійського типу. Їм притаманна найвища швидкість розмноження (тобто число нащадків жіночої статі, що народжені кожною вівцематкою за життя). Вище в них і швидкість збільшення чисельності за рік. Все це обумовлює і більш високий рівень багатоплідності (186,6 гол.).

Розрахунки свідчать, що потенційно від ста вівцематок, спарованих з плідниками таврійського типу, за 10 років можна одержати 5142 нащадків, а тих, яких спаровували з плідниками асканійської тонкорунної породи - 4747, австралійськими мериносами - 3552 і 1/2 частки крові за австралійським мериносом - 2908 (таблиця 6).

Таблиця 6 Показники збільшення чисельності отари залежно від генотипу плідника

Генотип плідника	Генерації, гол
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
АС	147	216	318	468	689	1014	1491	2193	3227	4747
АМ	143	204	292	417	596	852	1217	1739	2485	3552
ТТАС	148	220	326	484	717	1063	1577	2338	3467	5142
1/2 АМ	140	196	275	385	539	755	1058	1482	2076	2908

В перерахунку на 1 вівцематку, від маток, яких спаровували з плідниками таврійського типу, кожен рік можна одержувати на 0,4 ягня більше, ніж від маток, спарованих з плідниками асканійської тонкорунної породи.

Вплив генотипових та паратипових факторів на живу масу ягнят

Всього було проаналізовано 4615 нащадків 24 баранів-плідників різних генотипів.

Середня маса ягнят при народженні і при відлученні для баранів-плідників всіх генотипів наведена у таблиці 7.

Як видно з таблиці найбільша жива маса при народженні була у ягнят у другому році, а найменша - у третьому. В інші періоди дослідження середня жива маса при народженні коливалася незначно (4.09 - 4,17 кг). В той же час, саме у другому році, рівень мінливості маси при народженні (CV) був найнижчим за весь період дослідження (12,0%).

Таблиця 7 Залежність живої маси ягнят при народженні та відлученні від паратипових факторів

Рік досл.	Маса при народженні, кг	Маса при відлученні, кг
	n			CV	n			CV
1	812	4,09 ± 0,03	0,77	18,20	718	25,31 ± 0,20	4,98	19,88
2	1067	4,50 ± 0,02***	0,54	12,00	978	29,92 ± 0,20***	6,23	20,82
3	1022	3,56 ± 0,02***	0,68	19,15	943	25,71 ± 0,16	4,47	17,70
4	698	4,17 ± 0,03	0,68	17,03	641	27,92 ± 0,28***	6,16	22,40
5	1016	4,17 ± 0,02**	0,65	14,56	895	25,03 ± 0,20	5,50	21,73

Значні коливання живої маси при народженні з року в рік підтверджуються і статистично (Р < 0,01…< 0,001).

Середня маса ягнят при відлученні також має значні коливання з року в рік. При цьому спостерігається практично повна відповідність зміни середньої маси при народженні і відлученні: найбільшу масу при відлученні мали ягнята, в яких була максимальна жива маса при народженні.

Рівень мінливості живої маси при відлученні пропорційно вище рівня мінливості її при народженні і вірогідно розрізняється для ягнят, народжених в різні роки (Р < 0,001).

Сумісний вплив генотипу плідника та типу народження на живу масу ягнят при народженні виявлено лише двічі - у другому році (Р < 0,001) та у четвертому році (Р < 0,05).

Виявлено також вірогідну різницю за рівнем мінливості цього показника залежно від генотипу плідника та кількості ягнят у приплоді.

До відлучення різниця середньої маси ягнят (різних типів народження), знижується для ягнят, народжених у другому і четвертому роках і вірогідно підвищується для ягнят, народжених у п'ятому році. Вплив чисельності приплоду на масу при відлученні залишається високозначущим (Р < 0,001). Сумісний вплив факторів “генотип плідника” і “тип народження” на масу при відлученні відмічено лише для ягнят, народжених у четвертому році (Р < 0,01).

Співвідношення живої маси при народженні і відлученні залишається на одному рівні для ягнят-одинців, народжених від плідників різних генотипів за період дослідження. Максимальну швидкість росту від народження до відлучення показали ягнята, одержані від плідників асканійської тонкорунної породи і таврійського типу (табл. 8).

Таблиця 8 Кратність збільшення живої маси при відлученні до маси при народженні для нащадків плідників різних генотипів

Рік дослідження	Генотип плідника	Тип народження
		одинці	двійні
1	АС	5,80	6,97
	АМ	5,55	6,13
	ТТАС	6,01	7,41
	1/2 АМ	5,97	6,48
5	АС	5,78	6,17
	АМ	5,75	5,76
	ТТАС	5,99	5,36
	1/2 АМ	6,12	6,06

Для ягнят-двоїн виявлено вплив паратипових факторів (рік дослідження) на швидкість росту. Нащадки плідників таврійського типу мали найвищий цей показник у перший рік дослідження, найнижчий - у п'ятий (у цей рік їх маса при народженні була найвищою, а маса при відлученні - найнижчою).

Вплив живої маси ягнят при народженні на їх збереженість

Аналіз впливу живої маси ягнят при народженні на їх збереженість до відлучення проводився з використанням нормованих відхилень окремо для ягнят, народжених поодинці і у складі двоїнь (табл. 9, 10).

Встановлено суттєві відмінності в збереженості ягнят та їх живій масі при народженні залежно від генотипу плідника.

Вірогідний вплив живої маси ягнят при народженні на їх збереженість до відлучення відмічено для ягнят, одержаних від плідників генотипу 1/2 частки крові за австралійським мериносом та асканійської тонкорунної породи у перший рік дослідження.

Можна припустити, що збереженість ягнят до відлучення визначається не стільки абсолютним значенням маси при народженні, скільки ступенем відхилення від середнього популяційного значення (специфічного для кожного року).

Таким чином, для ягнят, народжених у складі двоїн, ступінь відхилення маси при народженні від середньопопуляційної також значно впливає на збереженість. Однак, тут має значення відхилення тільки у бік зменшення маси. Ягнята, що народилися значно меншими, ніж у середньому по отарі, мали гіршу збереженість. Це пояснюється тим, що ягнята двійні взагалі мають меншу масу при народженні ніж одинці, тому маса при народженні, особливо її нижня межа, є критичним фактором, який визначає їх збереженість.

Таблиця 9 Показники збереженості ягнят-одинців залежно від нормованих відхилень маси при народженні

Рік досліду	Генотип плідника	Загинули	Збережені	Р
		n		n
1	АС	2	2,94 ±0,65	19	1,08 ±0,20	0,05
	АМ	10	0,61 ±0,21	117	0,73±0,08	0,05
	ТТАС	7	0,53 ±0,43	24	0,64 ±0,18	0,05
	1/2 АМ	17	0,07 ±0,27	96	0,75 ±0,09	0,05
5	АС	4	0,81 ±0,25	22	0,54 ±0,14	0,05
	АМ	10	0,58 ±0,15	103	0,60 ±0,07	0,05
	ТТАС	8	0,87 ±0,33	29	0,71 ±0,24	0,05
	1/2 М	16	0,41 ±0,17	126	0,59 ±0,07	0,05

Примітка: - середнє значення у нормованого відхилення маси.

Таблиця 10 Показники збереженості ягнят-двоїн залежно від нормованих відхилень маси при народженні

Рік досліду	Генотип плідника	Загинули	Збережені	Р
		n		n
1	АС	7	-0,22±0,09	33	-0,26±0,09	0,05
	АМ	17	-0,55±0,23	211	-0,30±0,05	0,05
	1/2 АМ	29	-0,48±0,22	163	-0,32±0,06	0,05
	1/2 АМ	29	-0,48±0,22	163	-0,32±0,06	0,05
5	АС	4	-0,42±0,35	40	-0,11±0,10	0,05
	АМ	29	-0,67±0,28	187	-0,10±0,05	0,05
	ТТАС	11	-0,34±0,31	82	-0,01±0,07	0,05
	1/2 АМ	31	-0,55±0,25	266	-0,16±0,05	0,05

Дослідження показали, що на одинаків і двоїн діють різні форми відбору. Для одинаків має місце чітко виражений стабілізуючий відбір, який відсікає крайні варіанти, а для двоїн - рушійний, який відсікає вкрай малі варіанти.

Економічна ефективність

Економічні розрахунки показали, що середньодобовий приріст живої маси при виробництві баранини у овець таврійського типу на 13,04 % більше, що дозволяє в річному віці досягти маси 55 кг на 1 голову. Це на 12, 2 % більше ніж у овець асканійської породи. Одночасно витрати праці на виробництво 1 ц приросту зменшуються на 12, 4 %, що знижує вартісні показники виробництва баранини. Їх порівняння виявило, що собівартість 1 ц приросту у овець таврійського типу асканійської тонкорунної породи на 6,6 грн. менше, що дає можливість збільшити прибуток на 26, 7 %.

При виробництві вовни також кращі економічні показники виявилися у овець таврійського типу. Настриг вовни від однієї вівці складав у середньому 6,4 кг, що на 10,9 % більше, ніж у овець асканійської тонкорунної породи, а витрати праці на 1 ц вовни менші на 7 %. Такі показники дали можливість зменшити собівартість вовни на 12,2 грн/ц, що збільшило прибуток на 39,2 %.

ВИСНОВКИ

Проведеними дослідженнями встановлено, що рівень відтворювальних якостей вівцематок залежить від роздільного та сумісного впливу генотипових та паратипових факторів, віку вівцематок та типу народження ягнят (одинаки, двійні).

Найбільш високий рівень відтворювальних якостей вівцематок досягається при використанні плідників таврійського типу асканійської тонкрунної породи, що забезпечує підвищення багатоплідності маток від 135, 8 гол. до 159,7 гол.

Відмінності в багатоплідності за роки дослідження, що вивчали склала від 144,6 до 162,2 гол. і були високо вірогідними, що свідчить про значний вплив паратипових факторів на мінливість цієї ознаки.

Використання помісних плідників призвело до збільшення пластичності ознаки багатоплідність - коефіцієнт регресії складав від 1,121 до 1,284. Відповідно зменшилася стабільність цієї ознаки. Збереженість ягнят підвищується при використанні плідників породи австралійський меринос та помісей з різною часткою їх крові, що забезпечує відносно низьку пластичність цієї ознаки при високій стабільності.

Демографічні показники вивчаємої популяції свідчать, що найвища швидкість розмноження і збільшення її чисельності за рік досягається при використанні плідників таврійського типу. Це забезпечує вищий рівень потенційної багатоплідності (186,6 гол.). Від ста вівцематок до яких підібрані плідники таврійського типу, за 10 років можна одержати 5142 нащадки, асканійські тонкорунні - 4747 ягнят, австралійські мериноси - 3552 ягня і плідники 1/2 частки крові за австралійським мериносом - 2908 ягнят.

Встановлено, що у популяції яку вивчали на збереженість одинаків та двоїн діють різні форми відбору. Для одинаків має місце чітко виражений стабілізуючий відбір, який відсікає крайні варіанти, а для двоїн - рушійний, який відсікає вкрай малі варіанти.

Найбільший вплив року на ознаку маси при народженні встановлено при використанні плідників 1/2 частки крові за австралійським мериносом. Тільки для нащадків плідників цього генотипу відмічаються значні коливання маси при народженні як баранчиків, так і ярочок в різні роки дослідження. Паратипові фактори значною мірою впливають на масу при народженні ягнят, одержаних від напівкровних плідників. Для них відмічений і вірогідний вплив паратипових факторів на рівень мінливості маси при народженні серед баранчиків і ярочок.

В племзаводах та репродукторних господарствах асканійської тонкорунної породи для підвищення відтворювальних якостей переважно використовувати плідників таврійського типу та враховувати вік вівцематок та тип народження ягнят, які сприяють підвищенню їх живої маси та збереженості.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Давиденко В.М., Бондар А.О., Іванова О.В. Функціональна періодичність яєчників та міграція зародків у овець // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - Миколаїв. - 1998. - Вип.3. - С.98-101. (експериментальна частина).

2. Давиденко В.М., Бондар А.О., Іванова О.В. Зв'язок між тривалістю охоти і заплідненням овець. // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - Миколаїв. - 1998. - Вип.4. - С.83-85. (обробка даних).

3. Давиденко В.М., Іванова О,В., Бондар А.О. Статева охота у овець. // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - Миколаїв. - 1998. - Вип.5. - С.83-85. (отримання та обробка даних).

4. Даниленко Г.К., Іванова О.В. Відтворювальна здатність овець асканійської тонкорунної породи. // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - Миколаїв. - 1999. - Вип.1(6). - С.116-118. (експериментальна частина).

5. Іванова О.В. Відтворювальна функція овець асканійської тонкорунної породи в залежності від їх віку. // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - Миколаїв. - 1999. - Вип.2(7). - С.119-120.

6. Нежлукченко Т.І., Іванова О.В. Еколого-генетичні параметри відтворювальних якостей овець тонкорунного типу. // Сучасні проблеми екології та гігієни виробництва продукції тваринництва. - Вінниця, 2000. - Вип.8. Том 1. - С. 36-39. (обробка даних).

7. Іванова О.В., Крамаренко С.С. Демографічні аспекти продуктивності овець таврійського типу асканійської тонкорунної породи. // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - Миколаїв. - 2002. - Вип.1(15). - С.203-206. (збір і обробка даних).

8. Иванова Е.В. Влияние живой массы ягнят тонкорунных пород при рождении на их сохранность. // Сборник научных трудов Рязанского государственного университета. - Рязань. - 2003. Вып.9. - С.78-80.

Размещено на Allbest.ru

...