Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ АГРОЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Забезпечення сталого розвитку аграрного сектору регіону

Спеціальність 08.07.02 - економіка сільського господарства

Мартинов Сергій Вікторович

Житомир - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Державному агроекологічному університеті (м. Житомир).

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Зіновчук Віталій Володимирович,

Державний агроекологічний університет,

завідувач кафедри зовнішньоекономічної діяльності підприємств

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, доцент

Борисова Вікторія Анатоліївна,

Сумський національний аграрний університет,

професор кафедри фінансів кандидат економічних наук

Іваницька Галина Богданівна,

Львівський державний аграрний університет,

старший викладач кафедри аграрної і міжнародної економіки

Провідна установа: Дніпропетровський державний аграрний університет Міністерства аграрної політики України, кафедра менеджменту організацій

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Протягом останніх десятиліть спостерігається різке зростання негативного впливу економічної діяльності суспільства на якісний стан природного навколишнього середовища. Це викликало необхідність принципово нового бачення можливостей забезпечення еколого-економічної рівноваги - концепції сталого розвитку, що була схвалена Міжнародною комісією ООН з питань навколишнього середовища та розвитку в 1992 р. Виходячи із завдань, визначених цією концепцією, усі країни-учасники Всесвітньої конференції ООН з навколишнього середовища та розвитку, включаючи Україну, повинні розробити і реалізувати власні стратегії сталого розвитку як на державному, так і на регіональному рівнях.

Особливу актуальність проблема забезпечення сталості набула в сфері агропромислового виробництва, що є найчутливішою контактною зоною в системі взаємовпливу економічних і екологічних інтересів людства. Природне середовище має вирішальний вплив на розвиток АПК. Суспільство, використовуючи природні ресурси в процесі сільськогосподарського виробництва, змінює їх, а це, в свою чергу, впливає на ефективність функціонування аграрного сектора, якість продукції та здоров'я населення.

Оскільки АПК є однією з найважливіших складових економічної системи, сталість його розвитку багато в чому визначає характер функціонування економіки держави в цілому. Отже, актуальність і доцільність дослідження проблем сталого розвитку аграрного сектора обумовлені значимістю зрівноваженого функціонування економічної, екологічної та соціальної системи і особливим статусом агропродовольчої сфери у вітчизняному господарському комплексі.

Ступінь вивчення. Проблеми взаємодії економіки та екології, формування наукових основ сталого розвитку знайшли відображення в працях відомих вчених-економістів: О. Балацького, В. Вернадського, Б. Данилишина, М. Долішнього, С. Дорогунцова, Г. Іваницької, О. Кашенко, Л. Мельника, Є. Мішеніна, В. Паламарчука, С. Подолинського, В. Трегобчука, Г. Черевка та ін. Питання відтворення і раціонального використання ресурсного потенціалу в аграрній сфері досліджували В. Борисова, П. Борщевський, І. Лукінов, О. Онищенко, Г. Підлісецький, П. Саблук, Р. Тринько, М. Федоров, О. Царенко, А. Чупіс, В. Шиян, А. Юзефович, В. Юрчишин та ін. Водночас питання забезпечення сталого розвитку аграрного сектора на рівні окремого регіону, екологізації економічного потенціалу території, ефективність використання ресурсного потенціалу й створення оптимальних за структурою високотехнологічних ресурсних потенціалів ще недостатньо досліджені.

Оскільки сталий розвиток аграрного сектора регіону вимагає формування раціональної структури ресурсного потенціалу і створення умов для забезпечення максимального його використання, відчутною є потреба у розробці комплексного соціально-економічного підходу до формування та ефективного використання ресурсного потенціалу сільського господарства, обґрунтування та аналізу його складових.

В умовах становлення й розвитку ринкових відносин необхідними є науково обґрунтовані методичні засади забезпечення сталого розвитку та раціональна структура ефективного ресурсовикористання аграрних формувань різних форм власності. Важливість розв'язання цієї проблеми і зумовила необхідність проведення окремого дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Державного агроекологічного університету (м. Житомир) за темою: “Розробити і обґрунтувати стратегічні напрями та пріоритети пореформеного розвитку аграрного сектору північно-західного регіону України” - номер державної реєстрації 0104U008697.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає в обґрунтуванні та розробці теоретико-методологічних положень та науково-практичних рекомендацій щодо забезпечення сталого розвитку аграрного сектора регіону шляхом ефективного використання його ресурсного потенціалу та формування екологічно спрямованої системи управління регіоном.

Для досягнення поставленої мети в дисертаційній роботі передбачалося розв'язати наступні завдання:

- на основі теоретичного узагальнення уточнити понятійний апарат, що застосовується в дослідженні проблем сталого розвитку аграрного сектора;

- визначити зміст та теоретично обґрунтувати основні напрями екологізації аграрного сектора в контексті забезпечення його сталого розвитку;

- визначити складові ресурсного потенціалу сталого розвитку аграрного сектора і дослідити стан та ефективність його використання на регіональному рівні;

- визначити шляхи підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу в розрізі його окремих складових для забезпечення сталого розвитку аграрного сектора регіону;

- обґрунтувати екологічно спрямовану систему регіонального управління як визначального чинника забезпечення сталого розвитку аграрного сектора.

Об'єктом дослідження є процес забезпечення еколого-економічної збалансованості шляхом ефективного використання ресурсного потенціалу аграрного сектора Житомирської області.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та практичних аспектів проблеми відтворення ресурсного потенціалу аграрного сектора в контексті реалізації стратегії сталого розвитку регіону.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є фундаментальні положення теорії еколого-економічної рівноваги і сталого розвитку, а також надбання аграрної економічної науки з проблем раціонального використання ресурсного потенціалу.

За допомогою методу наукової абстракції уточнено поняття “сталий розвиток аграрного сектора”, “екологізація сільськогосподарської діяльності” та “ресурсний потенціал”, визначено їх взаємозалежність, роль та місце у забезпеченні еколого-економічної рівноваги. При аналізі кількісних та якісних параметрів ресурсного потенціалу аграрного сектора регіону застосовано статистико-економічний метод, зокрема його прийоми - групування (групування районів за рівнем фондо- та ресурсозабезпеченості, рівнем середньомісячної заробітної плати), розрахунково-конструктивний та порівняння (порівняння фактичних і прогнозних показників), графічний та ін. В аналітичній частині роботи також використано метод економіко-математичного моделювання, соціометричних опитувань, аналізу і синтезу та ін. Для дослідження впливу та форми зв'язку якості земель, середнього розміру сільськогосподарського підприємства, фондо- та трудозабезпеченості на вихід валової продукції з 1 га сільськогосподарських угідь використано кореляційно-регресійний аналіз. Концептуальне осмислення комплексного забезпечення сталого розвитку аграрного сектора регіону здійснювалося із застосуванням абстрактно-логічного методу економічних досліджень.

Інформаційною базою дослідження були відповідні закони України, Земельний кодекс України, офіційні матеріали Державного комітету статистики України та управління статистики Житомирської області, матеріали обласного і районних управлінь сільського господарства та продовольства, наукові публікації з проблеми дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

вперше:

- запропоновано забезпечити сталий розвиток аграрного сектора регіону шляхом ефективного використання ресурсного потенціалу сільського господарства та запровадження екологічно спрямованої системи управління, суть якої полягає у встановленні і підтримці балансу між інтересами сільськогосподарського товаровиробника та екологічним станом навколишнього середовища;

уточнено:

- зміст поняття сталого розвитку для його застосування в аграрній сфері, що передбачає зрівноваженість пріоритетів економічного розвитку та екологічної безпеки шляхом підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу сільського господарства;

- методологічні положення щодо сутності та специфічних особливостей формування ресурсного потенціалу сталого розвитку аграрного сектора регіону, які полягають у залученні до сільськогосподарського виробництва як природних (земля, вода, повітря), так і економічних (трудових та матеріально-технічних) ресурсів;

одержали подальший розвиток:

- наукові засади визначення змісту та напрямів екологізації сільськогосподарського виробництва регіону, що передбачає інтеграцію природоохоронних функцій в організаційну структуру управління регіоном і забезпечення відповідності техніки та технологій екологічним вимогам;

- теоретичні положення щодо формування екологічно спрямованого управління регіоном шляхом виділення в організаційній структурі існуючої системи місцевого самоврядування окремих складових, що характеризуються поєднанням екологічних та економічних управлінських функцій;

- методичні підходи щодо визначення індикаторів та критеріїв сталого розвитку регіону, які базуються на використанні показників споживання ресурсів аграрним сектором та можливостей природного середовища до їх відновлення.

Практичне значення одержаних результатів полягає у сприянні поступовому зменшенню техногенного тиску на навколишнє середовище та забезпеченню ефективного використання природних ресурсів шляхом формування системи екологічно спрямованого управління й екологічного моніторингу в Житомирській області та забезпечення раціонального природокористування на підставі цілісності взаємопов'язаних еколого-економічних чинників і вдосконалення економічного механізму відтворення природних ресурсів регіону. Результати дослідження прийняті для впровадження Державним управлінням екології та природних ресурсів в Житомирській області (довідка № 1597 від 01.11.2003 р.). Методологічні та науково-методичні рекомендації щодо розробки організаційно-економічних заходів з раціонального використання ресурсного потенціалу аграрного сектора для забезпечення його сталого розвитку використовуються Головним управлінням сільського господарства і продовольства Житомирської області (довідка № 3377/11 від 18.10.2004). Теоретичні узагальнення, а також практичні аспекти екологізації виробничих процесів застосовуються при викладанні дисциплін “Маркетинг” (довідка № 09 від 10.01.2005 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням автора. Основні положення, висновки, пропозиції опубліковані в наукових фахових виданнях без співавторства і відображають особистий внесок автора.

Апробація результатів дослідження. Основні положення результатів дослідження апробовані у доповідях та виступах на другій міжвузівській науково-практичній конференції аспірантів “Сучасна аграрна наука: напрями досліджень, стан та перспективи” (м. Вінниця, 2002 р.), науково-практичній конференції “Соціально-економічні умови ефективного функціонування АПК в пореформений період” (м. Мелітополь, 2002 р.), міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 10-ій річниці Конференції ООН з питань охорони навколишнього середовища та розвитку “Еколого-економічні проблеми розвитку АПК” (м. Львів, 2002 р.), німецько-українському науково-теоретичному семінарі “Регіональні аспекти ринкової трансформації сільського господарства Німеччини і України” (м. Житомир, 2002 р.), міжнародній науково-практичній конференції молодих учених, магістрів і студентів “Сталий розвиток аграрного сектора економіки” (м. Харків, 2004 р.)

Публікації. Результати дисертаційних досліджень опубліковані в 9 наукових працях, з яких - 5 статей у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій - 2,6 д. а.

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертаційна робота викладена на 165 сторінках комп'ютерного тексту, складається із вступу, трьох розділів, висновків і пропозицій, списку використаних джерел. Дисертація містить 14 рисунків, 39 таблиць, 6 додатків. Бібліографічний список складається із 193 літературних джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано основні завдання дослідження, визначено його об'єкт, предмет, методологічну основу та методи, відображено наукову новизну й практичну цінність дослідження, апробацію та реалізацію його результатів.

У першому розділі ? “Концептуальні засади сталого розвитку АПК регіону” розглянуто комплекс теоретичних і методологічних питань забезпечення сталого розвитку аграрного сектора, обґрунтовано необхідність екологізації сільськогосподарської діяльності та формування оптимальної, раціональної структури ресурсного потенціалу, яка забезпечить підвищення ефективності виробництва в АПК.

Як показує огляд наукових праць, теоретичні та методичні підходи до реалізації принципів сталого розвитку аграрного сектора регіону розроблені недостатньо. Дискусійними залишаються питання щодо визначення самої категорії еколого-економічної зрівноваженості та її складових, закономірностей функціонування регіональної еколого-економічної системи. Оскільки максимальне задоволення людських потреб вже не може оцінюватись за допомогою лише показників матеріального добробуту (який досягається завдяки економічному зростанню), як це було в минулому, тобто, без врахування екологічного добробуту людей, який забезпечується відповідним станом навколишнього природного середовища. В процесі дослідження встановлено, що під сталим розвитком аграрного сектора регіону слід розуміти процес забезпечення матеріального та екологічного добробуту теперішнього та прийдешніх поколінь, що досягається раціональним використанням наявних у сільському господарстві регіону ресурсів, зберігаючи рівновагу природного середовища (рис. 1).

У роботі обґрунтовується твердження, що для забезпечення сталого розвитку аграрного сектора регіону необхідні екологізація сільськогосподарської діяльності, підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу АПК та формування екологоорієнтованої системи управління аграрним сектором регіону. Під екологізацією сільськогосподарської діяльності слід розуміти процес цілеспрямованих перетворень у продуктивних силах і виробничих відносинах, що знижують негативний вплив на природне середовище та забезпечують ефективне використання ресурсів. Об'єктами екологізації аграрного сектора є процеси споживання наявних в господарствах ресурсів та забруднення навколишнього середовища.

В економічній теорії і практиці господарювання існують різні тлумачення економічної сутності та структури ресурсного потенціалу, його ролі в процесі виробництва матеріальних благ. У дисертації на основі аналізу і узагальнення поширених в науковій літературі положень запропоновано розглядати ресурсний потенціал як економічну категорію, що визначає сукупність органічно взаємопов'язаних ресурсів (земельних, трудових і матеріальних) та їх здатність забезпечувати виробництво продукції високої якості для гарантування продовольчої безпеки країни. Важливу роль у формуванні ресурсного потенціалу відіграє сукупна кількість ресурсів та їх співвідношення у натуральній формі.

Поряд із кількісною оцінкою існує і проблема визначення структури ресурсного потенціалу. Її вирішення вимагає аналізу співвідношень окремих складових елементів, тобто його структури, для чого обов'язковою є вартісна оцінка. Вона дасть уявлення про збалансованість виробничих ресурсів. Наприклад, земельного фонду ? з наявністю техніки для обробітку землі, техніки ? із забезпеченістю механізаторськими кадрами, пальним і мастильними матеріалами, запчастинами, поголів'я великої рогатої худоби - з можливостями землі для кормовиробництва тощо. Зміна структурних пропорцій призводить до порушення виробничого циклу, знижує ефективність виробництва.

Під впливом цих двох чинників ? кількості та структури ресурсного потенціалу - формуються результати виробничої діяльності. Щоб виявити інтенсивність їх впливу, необхідно проаналізувати економічну ефективність використання потенціалу загалом та окремих видів ресурсів. Це дозволяє встановити причини наявних відхилень, недоліків, прорахунків, знайти резерви покращання використання землі, трудових ресурсів та матеріально-технічних засобів.

За умов планово-централізованої економіки процес економічного зростання вбачався у нарощуванні ресурсного потенціалу чи його окремих елементів. Проте нагромаджені потужності використовувались з дедалі меншою завантаженістю, що призвело до зниження ефективності використання наявних ресурсів. Очевидно, що сьогодні, в умовах дефіциту енергоносіїв, коштів на інвестиції у відтворення ресурсів, варто звернути увагу на якісну сторону, тобто на покращання використання ресурсного потенціалу.

Сталий розвиток агропромислового виробництва як важливої складової економіки регіону має на меті забезпечення на тривалий термін збалансованого економічного зростання, покращання соціальних і екологічних параметрів його діяльності. Вирішення цих завдань передбачає нарощування обсягів виробництва якісної і конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції, підвищення економічної ефективності виробничої діяльності, відтворення і охорону природних ресурсів, зниження екодеструктивного впливу аграрного господарювання і оздоровлення навколишнього середовища. Це забезпечується шляхом екологізації сільськогосподарської діяльності, формування раціональної структури ресурсного потенціалу аграрного сектора та його ефективного використання.

У другому розділі - “Ресурсний потенціал сталого розвитку аграрного сектора Житомирської області” розглядається сучасний стан розвитку сільського господарства регіону дослідження й аналізується його забезпеченість земельними, матеріально-технічними і трудовими ресурсами та ефективність їх використання.

У роботі використано методичний підхід до визначення ресурсного потенціалу підприємства, який зводиться до прямого додавання вартості ресурсів, необхідних для забезпечення виробничої діяльності галузі:

де Р_рп - величина ресурсного потенціалу галузі (підприємства), млн. грн.;

Р_з - вартість земель сільськогосподарського призначення, млн. грн.;

Р_тр - вартість трудових ресурсів, млн. грн.;

Р_ф - середньорічна вартість основних та оборотних фондів, млн. грн.

Важливою складовою аграрного ресурсного потенціалу є матеріально-технічні ресурси. Їх вартість визначалась на рівні середньорічної. Оцінка трудових ресурсів здійснювалася через фондовий аналог, який обчислювався за методикою В. Шияна множенням середньорічної чисельності працівників сільськогосподарських підприємств на фондовий еквівалент одного працівника, при цьому середньорічна заробітна плата приймалася на рівні прожиткового мінімуму. Даний метод розрахунку ресурсного потенціалу підприємства дає можливість врахувати всі складові останнього, дає їх вартісну оцінку на основі існуючої статистичної звітності, дозволяє виявити вплив кожного елемента на зміну його величини та структури залежно від природних, економічних та організаційних чинників.

Дослідженням встановлено, що в середньому по Житомирській області найбільшу питому вагу мають земельні ресурси (70,5%), а найменшу - трудові (4,3%). Така пропорція склалась внаслідок скорочення за останні роки машинно-тракторного парку та кількості працівників в сільськогосподарських підприємствах області (табл.1).

Таблиця 1

Структура аграрного ресурсного потенціалу Житомирської області та показники його використання

Роки	Вартісна оцінка ресурсного потенціалу, млн. грн.	Структура, %	Ресурсо-віддача, грн.	Ресурсо-місткість, грн.
		с.-г. угіддя	трудові ресурси	матеріально-технічні ресурси
2000	14897,28	67,0	4,7	28,3	36,97	25,27
2001	14765,72	69,8	4,4	25,8	31,27	31,21
2002	14577,37	70,5	4,3	25,2	24,25	36,16

Серед елементів ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств ключова роль належить землі як першій передумові та природній основі виробництва. Вона активно впливає на процес виробництва, виступає базою для органічного поєднання інших виробничих ресурсів. Вартість землі визначалась згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 213 від 23 березня 1995 р. “Про методику грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення і населених пунктів”. Інтенсивність використання земельних ресурсів за останні 10 років знизилась на 1%, водночас розораність території зросла, що спричинило поширення ерозійних процесів (табл. 2).

Встановлено, що відбувається скорочення обсягів залучення до сільськогосподарського виробництва водних ресурсів. У 2002 р. цей показник становив 13,3 млн куб. м, що на 41,1 млн. куб. м менше проти 1995 р. і на 49,1 млн. куб. м менше, ніж у 1992 р. Проте, аграрний сектор залишається одним з найбільших користувачів водних ресурсів і спричиняє високий рівень екологічного навантаження на водні джерела, споживаючи близько 33% від загалу у структурі галузевого водокористування.

Особливої небезпеки аграрний сектор зазнає від забруднення атмосфери об'єктами промисловості та автотранспортом. Кількість викидів забруднюючих речовин в атмосферу автотранспортом за останні десять років зросло з 1578,5 т до 1900 т, що має глобальне значення, оскільки ряд автотранспортних викидів входить до складу газів, які спричиняють виникнення “парникового ефекту” та руйнують озоновий шар атмосфери. Результатом забруднення атмосферного повітря є зростання кількості кислотних дощів, які призводять до закислення природного середовища, зміни хімічного складу ґрунтів та втрати ними природної родючості. Це може бути причиною зменшення врожайності сільськогосподарських культур та втрати можливості підтримувати необхідний рівень виробництва для виконання основного принципу сталого розвитку аграрного сектора - забезпечення продовольчої безпеки.

Для виявлення впливу складових ресурсного потенціалу аграрного сектора на зміни обсягів виробництва валової продукції сільського господарства використано кореляційно-регресійний аналіз. Зазначений взаємозв'язок у господарствах Житомирської області характеризується рівнянням регресії:

,

де у - валова продукція сільського господарства з 1 га сільськогосподарських

угідь, грн.;

х₁ фондозабезпеченість господарств на 1 га сільськогосподарських угідь, грн.;

х₂ якість землі, бал;

х₃ кількість працівників на 100 га сільськогосподарських угідь, чол.;

х₄ середній розмір сільськогосподарських підприємств, га.

За допомогою кореляційного аналізу встановлено, що найбільший вплив на виробництво валової продукції спричиняють трудові ресурси. Вони є важливим чинником ефективного використання ресурсного потенціалу аграрних підприємств. Проте їх кількість в сільському господарстві Житомирської області протягом останніх трьох років скоротилась майже на 18 %. Також, в аграрному секторі значно менша питома вага працівників, що мають вищу освіту порівняно з галузями промисловості та всіма галузями. Якщо в 2002 р. частка працівників в промисловості, що закінчили вищі навчальні заклади I-II та III-IV рівня акредитації складала відповідно 20,4 % та 11,8 %, то в сільському господарстві ці показники практично в два і більше разів менше і становлять відповідно 10,6 і 4,5 %. Дослідження показали, що гострота проблеми забезпеченості аграрних підприємств трудовими ресурсами ще пов'язана з тим, що значна кількість сільських жителів, які закінчують вищі навчальні заклади, не повертаються в село, навіть якщо отримали вищу освіту сільськогосподарського профілю, а залишаються працювати в місті. Згідно проведеного дослідження, до місця роботи в системі агропромислового виробництва прибуває лише 75% спеціалістів в галузі сільського господарства.

У результаті скорочення кількості прибутковості сільськогосподарських підприємств їх основні виробничі фонди зменшились, знизився рівень їх технічного оснащення. Так, кількість тракторів та комбайнів в аграрному секторі області за останні десять років зменшилась майже на 40%. Скорочуються можливості інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, порушуються строки виконання сільськогосподарських робіт, що призводить до зниження рівня рентабельності виробництва.

Залучені у виробничий процес природні ресурси використовуються для створення споживчих благ, змінюючи при цьому свої якісні та кількісні характеристики. Результати проведеного дослідження свідчать про поступове виснаження природного ресурсного потенціалу, що ставить під загрозу основний принцип сталого розвитку - можливість майбутніх поколінь задовольняти свої потреби. Тому на даному етапі вкрай необхідно забезпечити раціональне використання наявних у підприємств природних та виробничих ресурсів.

У третьому розділі - “Забезпечення зрівноваженого функціонування аграрного сектора регіону” розглядаються питання методичного забезпечення ефективного використання ресурсного потенціалу аграрного сектора регіону та формування екологічно спрямованої системи регіонального управління. сільське господарство аграрій потенціал

З метою оптимізації співвідношення між складовими елементами аграрного ресурсного потенціалу і на цій основі підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва розроблено економіко-математичну модель для типового підприємства поліської зони Житомирської області на основі використання симплекс-методу на ЕОМ. Це підприємство відібрано у процесі дослідження показників ресурсозабезпеченості та господарської діяльності серед переважної більшості сільськогосподарських підприємств регіону. Необхідними умовами при виборі типового підприємства було наближення площі сільськогосподарських угідь, посівної площи під урожай, сівозміни, поголів'я худоби та результативних показників, таких як валова, товарна продукція, її собівартість та рівень рентабельності до середніх значень по Житомирській області.

Вихідним положенням при моделюванні було те, що земельні ресурси територіально обмежені і можливості їх розширення відсутні. Підвищити віддачу можливо, насамперед, за рахунок оптимізації структури посівних площ, що і знайшло відображення в розробленій економіко-математичній моделі. Це дозволило отримати збалансованість між необхідним поголів'ям тварин і відповідною кормовою базою, причому за рахунок кормів власного виробництва. При оптимізації припускалась можливість додаткового залучення працівників для підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу підприємства (табл. 3).

Таблиця 3

Результати оптимізації елементів ресурсного потенціалу обраного підприємства

Ресурси	Одиниці виміру	Фактичні значення	Розраховані значення	Відхилення, +, -
Земельні	тис. грн.	13755,5	13755,5	0
	%	66,8	62,2	-4,6
Трудові	тис. грн.	908,2	1112,8	204,6
	%	4,4	5,1	0,7
Матеріально-технічні	тис. грн.	5930,2	7252,7	1322,5
	%	28,8	32,7	4,5

Отже, для нарощування обсягів виробництва сільськогосподарської продукції в умовах неможливості розширення земельних і обмеженості трудових ресурсів, необхідний зростання сукупної величини аграрного ресурсного потенціалу, головним чином, за рахунок додаткових інвестицій в поповнення матеріально-технічних ресурсів. З даних табл. 3 видно, що сукупна величина аграрного ресурсного потенціалу підприємства може зрости на 1527,1 тис. грн. переважно за рахунок приросту вартості матеріально-технічних ресурсів (на 10%) і збільшення чисельності середньорічних робітників на 17 чол.

Важливим напрямом підвищення ефективності використання технічних засобів повинно стати створення державних і кооперативних машинно-технологічних станцій. Ці організаційні утворення дозволять оперативніше виконувати технологічні завдання у сільськогосподарських підприємствах, забезпечувати повніше завантаження техніки протягом року. Першочерговим завданням технічного сервісу є завершення комплексної механізації сільськогосподарського виробництва. При цьому вибір машин повинен базуватися на прогресивній технології вирощування сільськогосподарських культур, раціональних методах утримання тварин. Особливо перспективним в даний час є створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, які функціонуватимуть на неприбутковій основі.

Досягнення сталості на рівні сільськогосподарських підприємств, яке позначиться на рівні продуктового забезпечення населення певного регіону, неможливе без чітко визначеної регіональної програми сталого функціонування аграрного сектора. Базисом такої програми повинна стати Концепція та стратегія сталого розвитку аграрного сектора регіону, що дасть змогу втілити в життя заходи, передбачені тактикою забезпечення сталості сільськогосподарського виробництва (рис.2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис 2. Управління сталим розвитком АПК на регіональному рівні

Досягання цих цілей передбачає структурно-функціональні перетворення у системі регіонального управління, зокрема, в роботі пропонується створення самостійного еколого-економічного підрозділу у системі місцевих державних адміністрацій та місцевого самоврядування. Основними функціями еколого-економічного підрозділу є: розробка стратегії сталого розвитку аграрного сектора регіону на основі паритету соціальних, економічних та екологічних цілей; встановлення оптимальних пропорцій між темпами використання природно-ресурсного потенціалу та економічного зростання; координація діяльності територіальних органів державного екологічного управління, місцевих органів влади, підприємств та організацій регіону в галузі забезпечення еколого-економічної зрівноваженості; забезпечення еколого-економічної інтеграції процесів та функцій на всіх рівнях системи територіального управління; укладання договорів на природокористування з підприємствами та організаціями регіону (рис. 3).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3. Функції екологічно спрямованого управління регіоном

В роботі запропонована система індикаторів сталого розвитку для проведення екологічного моніторингу та визначення ступеню еколого-економічної зрівноваженості аграрного сектора регіону, що дозволило б оцінити поточний стан кожної з підсистем еколого-економічної системи галузі та їх взаємодію між собою. Вирішення цих питань, у свою чергу, дозволить сформулювати та конкретизувати умови еколого-економічної зрівноваженості аграрного сектора, що реалізують мету управління даною системою - забезпечення сталого розвитку.

ВИСНОВКИ

1. Виникнення концепції сталого розвитку зумовлене посиленням техногенного навантаження на навколишнє природне середовище внаслідок неузгодженості економічного розвитку і вимог екологічної безпеки. Особливу актуальність ця концепція набуває у сфері агропромислового виробництва, яке найтіснішим чином пов'язане з природним навколишнім середовищем. При цьому територіальна нерівномірність забезпечення галузі основними видами ресурсів вимагає врахування економічних та екологічних регіональних особливостей. Тому сталий розвиток аграрного сектора регіону слід розглядати як процес забезпечення матеріального добробуту теперішнього та прийдешніх поколінь, яке досягається раціональним використанням наявних у сільському господарстві регіону ресурсів, зберігаючи рівновагу природного середовища.

2. Вирішення проблеми забезпечення сталого розвитку аграрного сектора передбачає зміщення акцентів у відносинах товаровиробника та довкілля з ресурсоспоживання, що не відповідає вимогам екологічної безпеки, на доцільне в умовах техногенного навантаження ресурсозаощадження шляхом екологізації сільськогосподарської діяльності, під якою слід розуміти процес цілеспрямованих перетворень у продуктивних силах і виробничих відносинах, що знижують негативний вплив на природне середовище та забезпечують ефективне використання ресурсів. До основних напрямів екологізації слід віднести раціональне використання економічного потенціалу сільського господарства та формування системи управління регіону, що сприятиме сталому функціонуванню аграрного сектора регіону.

3. Визначальний вплив на забезпечення сталого розвитку аграрного сектора регіону має ефективне використання наявного у підприємств ресурсного потенціалу. Зважаючи на те, що сталий розвиток - це процес взаємодії екологічної та економічної складових, його забезпечення не може відбуватись за умови раціонального використання лише природних ресурсів. Для виконання головної функції сталого розвитку - гарантування рівних можливостей нинішнього та прийдешніх поколінь задовольняти свої потреби - необхідним є також збереження та ефективне використання економічних ресурсів: трудових та матеріально-технічних. У сукупності із землею, водою та повітрям вони утворюють ресурсний потенціал сталого розвитку аграрного сектора, комплексне залучення якого до виробничого процесу безпосередньо впливає на еколого-економічну зрівноваженість регіону.

4. Серед елементів природного потенціалу аграрного сектора визначальна роль належить земельним ресурсам. Їх додаткове залучення у виробничий процес та зростання рівня розораності території протягом останніх десяти років спричинило поширення ерозійних процесів, в наслідок яких змінюються природні властивості ґрунтів, втрачається здатність до самовідновлення, що, в кінцевому підсумку, призводить до деградації ґрунтового покриву та зниження урожайності сільськогосподарських культур. Тому проблема боротьби з водною і вітровою ерозією ґрунтів, одна із найважливіших у сільському господарстві. Вона повинна розв'язуватися на основі створення системи полезахисних лісонасаджень, будівництва системи інженерних протиерозійних споруд, переходу на протиерозійний обробіток ґрунту, розробки і впровадження ресурсозберігаючих, екологічно стійких систем ведення сільського господарства.

5. Негативні тенденції також притаманні використанню економічного потенціалу аграрного сектора. Кількісні та якісні показники людського капіталу як основної продуктивної сили суспільства, яка безпосередньо бере участь у сільськогосподарському виробництві, постійно погіршуються. Це є одним з чинників скорочення виробництва валової продукції сільського господарства. Зменшення чисельності працюючих в сільському господарстві пов'язано із розладом соціальної інфраструктури, зниженням рівня заробітної плати, яка є найнижчою серед усіх галузей економіки. Основним висновком здійсненого в процесі дослідження прогнозування стану трудових ресурсів на найближчу перспективу є їх поступове зменшення. Паралельно цим змінам відбувається скорочення в складі трудових ресурсів села осіб працездатного віку і осіб старше працездатного віку та підлітків, зайнятих в галузях економіки. Ключовою проблемою формування трудового потенціалу села сьогодні є забезпечення здатності до праці, підвищення ділової кваліфікації працівників, тому розвиток трудових ресурсів вимагає розширення системи професійної підготовки молоді, включаючи й доробочий період з метою досягнення персоналом відповідного рівня кваліфікації, здатного ефективно працювати в ринкових умовах.

6. Проблема ресурсного забезпечення сільськогосподарських підприємств поглиблюється й тим, що зменшення працюючих в сільському господарстві не компенсується якісним оновленням матеріально-технічної бази агропромислового виробництва. У результаті зменшення кількості прибуткових сільськогосподарських підприємств їх основні виробничі фонди зменшились, знизився рівень їх технічного оснащення. Скорочуються можливості інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, порушуються строки виконання сільськогосподарських робіт, що призводить до зниження рівня рентабельності виробництва. За цих умов доцільно створювати державні і кооперативні машинно-технологічні станції та обслуговуючі кооперативи, запроваджувати лізингову форму взаємовідносин, яка буде вигідна насамперед для сільськогосподарського товаровиробника.

7. Досягнення сталості на рівні сільськогосподарських підприємств, яке позначиться на рівні продуктового забезпечення населення певного регіону, потребує чітко визначеної регіональної програми сталого функціонування аграрного сектора. Базисом такої програми повинна стати Концепція та стратегія сталого розвитку аграрного сектора регіону, що дасть змогу втілити в життя заходи, передбачені тактикою забезпечення сталості сільськогосподарського виробництва. Для цього запропоновано розробку еколого-економічного механізму територіального управління. Основою його є адаптовані до умов еколого-економічної збалансованості методи й інструменти економічного механізму природокористування і механізму управління економічною діяльністю території. Екологічно спрямований механізм управління регіоном передбачає економічну оцінку природно-ресурсного і виробничого потенціалів території, визначення економічних наслідків незбалансованої еколого-економічної взаємодії і відображення їх у кінцевих показниках роботи відповідних економічних суб'єктів.

8. Два різноспрямовані вектори розвитку - екологічний та економічний - поєднуються в процесі сталого розвитку шляхом мінімізації витрат ресурсного потенціалу задля гарантування матеріального добробуту суспільства та зменшення техногенного навантаження на природне середовище. Тому зрівноважений еколого-економічний розвиток аграрного сектора регіону вимагає комплексності у вирішенні питань взаємодії природи та суб'єктів господарювання. Суть такої комплексності полягає у поєднанні зусиль ресурсокористувачів та органів місцевого самоврядування для забезпечення продовольчої безпеки регіону щодо якості і кількості продовольства, охорони і відновлення природних ресурсів, а також управління використанням наявних ресурсів з метою мінімізації негативного впливу на довкілля.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

Мартинов С.В. Постановка проблеми сталого розвитку АПК регіону // Науковий вісник Національного аграрного університету. - 2002. - №51. С. 173-176.

Мартинов С.В. Сталий розвиток аграрного сектора: сутність та методи його формування // Вісник Державного агроекологічного університету. - 2004. - №1. - С. 305-312.

Мартинов С.В. Використання земельних ресурсів як визначальний чинник сталого розвитку аграрного сектору регіону // Збірник наукових праць Луганського національного аграрного університету. - 2004. - №34/46. С. 245-249.

Мартинов С.В. Забезпечення екологізації аграрного сектору в контексті стратегії сталого розвитку регіону // Вісник ХНАУ. - 2004. - №3. С.139-142.

Мартинов С.В. Управління сталим розвитком АПК: регіональний аспект // Вісник Львівського державного аграрного університету. Економіка АПК. - 2004. - №11(2). - С. 330-335.

В інших виданнях:

Зинчук Т.О., Мартынов С.В., Сайкевич О.Д. Интеграционные процессы и управление инвестиционно-инновационной деятельностью в регионе // Рыночная трансформация аграрного сектора региона / Под ред. В.В. Зиновчука. - Житомир: Державний агроекологічний університет, 2002. - С. 59-76. (Особистий внесок автора: визначено стан інвестиційної діяльності в регіоні та її особливості на території пріоритетного розвитку Житомирської області).

Мартинов С.В. Проблеми інвестиційного забезпечення сталого розвитку регіону // Сучасна аграрна наука: напрями досліджень, стан і перспективи: Зб. матеріалів другої міжвузівської наук.-практ. конф. аспірантів. - Вінниця, 2002. - С. 102-104.

Мартинов С.В. Принципи сталого розвитку аграрного сектору регіону // Еколого-економічні проблеми розвитку АПК: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 10-й річниці конференції ООН з питань охорони навколишнього середовища та розвитку, 25-27 вересня 2002 р. У 2-х т. - Т. 1. - Львів: Львівський державний аграрний університет, 2002. - С. 65-70.

Мартынов С.В., Сайкевич О.Д. Управление инвестиционно-инновационной деятельностью в регионе // Региональные аспекты аграрных преобразований: политика, реструктуризация, рыночная адаптация / Под ред. П. Тиллака и В. Зиновчука. - Studies on the Agricultural and Food Sector in Central and Eastern Europe. Vol. 17. - Halle: ІАМО, 2002. - С. 215-233. (Особистий внесок автора: визначено роль інвестиційної діяльності в процесі забезпечення сталого розвитку регіону, проведено аналіз надходження інвестицій в економіку Житомирської області та визначено рівень інвестиційної привабливості її підприємств).

АНОТАЦІЯ

Мартинов С.В. Забезпечення сталого розвитку аграрного сектору регіону. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК. - Державний агроекологічний університет Міністерства аграрної політики України, м. Житомир, 2004.

Досліджено теоретичні і практичні аспекти забезпечення сталого розвитку аграрного сектора регіону. Визначено вплив екологізації сільськогосподарського виробництва та ефективного використання ресурсного потенціалу галузі на еколого-економічну зрівноваженість регіону. Обґрунтовано напрями екологізації виробничого потенціалу аграрного сектора регіону.

Проаналізовано стан, динаміку і тенденції змін ресурсного потенціалу сільського господарства та ефективність його використання. Аналіз використання аграрного ресурсного потенціалу проводився шляхом поелементного його вивчення. На підставі отриманих результатів визначено напрями підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу в сільському господарстві. Запропоновано заходи щодо раціонального використання земельних угідь, підвищення рівня продуктивності праці та оптимізації складу і поліпшення використання матеріально-технічної бази АПК.

Розроблено науково-методичні підходи до формування екологічно спрямованої системи управління регіоном. Запропоновано систему індикаторів, що дозволяють визначити рівень еколого-економічної зрівноваженості регіону. Наведено складові організаційно-економічного механізму забезпечення сталого розвитку.

Ключові слова: аграрний сектор, сталий розвиток, ресурсний потенціал, еколого-економічна зрівноваженість, екологізація.

Мартынов С.В. Обеспечение устойчивого развития аграрного сектора региона. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 - экономика сельского хозяйства и АПК. - Государственный агроэкологический университет Министерства аграрной политики Украины, Житомир, 2004.

Диссертация посвящена исследованию теоретико-методологических и научно-прикладных проблем обеспечения устойчивого развития аграрного сектора региона. Освещены теоретические аспекты устойчивого развития, в частности уточнена сущность понятий “устойчивое развитие”, “экологизация сельскохозяйственного производства”, “ресурсный потенциал аграрного сектора”, выделена совокупность основных факторов, влияющих на устойчивость эколого-экономической системы.

Определено, что основным путём обеспечения устойчивого развития аграрного сектора является экологизация сельскохозяйственного производства и эффективное использование производственных ресурсов предприятиями отрасли. Экологизация сельского хозяйства способствует эколого-экономической уравновешенности посредством смещения акцентов в отношениях товаропроизводителя и природной среды с неограниченного ресурсопользования на актуальное в условиях техногенной нагрузки ресурсосбережение. Рациональное использование ресурсного потенциала сельскохозяйственных предприятий и формирование экологически ориентированной системы управления регионом определены как основные направления экологизации аграрного сектора.

Для обеспечения рационального использования ресурсного потенциала аграрного сектора и мониторинга этого процесса необходима количественная оценка ресурсов отрасли. В процессе исследования осуществлена стоимостная оценка ресурсного потенциала сельскохозяйственных предприятий Житомирской области, определяет факторы, влияющие на неё.

В работе дана экономико-экологическая характеристика природных, трудовых и материально-технических ресурсов аграрного сектора региона. Исследован уровень освоенности и экологического состояния природных ресурсов, техногенная нагрузка на водно-земельный потенциал. Оценены возможности обеспечения устойчивого развития сельскохозяйственного производства, проведён анализ эффективности использования экономических ресурсов отрасли, выявлены резервы её повышения.

Рассматриваются причины ухудшения демографической ситуации на селе, сокращения трудовых ресурсов, увеличения количества безработных. Установлено, что такие изменения трудовых ресурсов не сопровождаются увеличением количества сельскохозяйственной техники и научно-техническим прогрессом. Производство валовой продукции в расчете на 100 га сельскохозяйственных угодий и одного работающего постепенно уменьшается.

Системный анализ хозяйственной деятельности сельскохозяйственных предприятий позволил обосновать основные направления повышения эффективности использования ресурсного потенциала. К ним относится рационализация сельскохозяйственных угодий, повышение уровня производительности труда, укрепление материально-технической базы.

Предложена система индикаторов, позволяющих оценить уровень эколого-экономической сбалансированности экономики региона, которая основывается на сопоставлении показателей природоёмкости производства и экологоёмкости природной среды.

Предложена структурно-функциональная схема экологически ориентированной системы регионального управления. Обосновывается вывод о необходимости выделения самостоятельного эколого-экономического подразделения в системе местной администрации. Основной его функцией являются координация взаимодействия экономической и экологической систем региона.

Ключевые слова: аграрный сектор, устойчивое развитие, ресурсный потенциал, эколого-экономическая уравновешенность, экологизация.

Martynov S.V. The Provision of Sustainable Development of Agrarian Sector of the Region. - Manuscript.

The thesis is for scientific degree Candidate of Sciences (Economics), speciality 08.07.02 - Economics of Agriculture and Agro-Industrial Complex. - The State University of Agriculture and Ecology of the Ministry of Agricultural Policy of Ukraine, Zhytomyr, 2004.

The subject of the study deals with the theoretical and applied aspects of sustainable development of agricultural sector at the region. The influence of the agricultural production ecologization and efficient use of the branch resource potential to the economic-ecological equilibration of the region has been determined. The directions of the production potential ecologization in regional agricultural sector has also been determined.

The state and dynamic tendencies of agricultural resource potential and the efficiency of its use have been analyzed. The analysis of agricultural resource potential has been done for its each element. On the basis of the study results the directions for increasing efficiency of agricultural resource potential use have been worked out. The measures for the optimal use of land resources, increasing level of labour productivity and the structural optimization as well as improvement of material and technical resources in the agricultural sector have been proposed.

The methodological approaches to the formation of ecologically oriented system of management at the regional level were developed. The system of indexes, which allow to estimate the level of the ecological-economical equilibration of the region, have been proposed. The components of the organizational and economical mechanism for provision of sustainable development were defined.

Key words: agrarian sector, sustainable development, resource potential, the ecological-economical equilibration, ecologization.

Размещено на Allbest.ru

...