Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

06.02.04 - технологія виробництва продуктів тваринництва

УДК 638.19:638.1:633.31

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук

Автореферат

Використання медоносних бджіл і осмій для запилення люцерни та помідорів в умовах Прикарпаття

Луців Володимир Орестович

Київ - 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Львівській нацiональній академії ветеринарної медицини ім. С.З. Ґжицького Міністерства аграрної політики України, м. Львів

Науковий керівник - доктор сiльськогосподарських наук, професор

Мамчак Іван Васильович, Львівська нацiональна академія ветеринарної медицини ім. С.З. Ґжицького, завідувач кафедри скотарства і конярства

Офіційні опоненти: доктор сiльськогосподарських наук, професор, академік УААН Богданов Григорій Олександрович, Українська академія аграрних наук, заступник академіка-секретаря відділення зоотехнії

кандидат біологічних наук, доцент Багрій Іван Григорович, Інституту бджільництва ім. П.І. Прокоповича УААН, провідний науковий співробітник відділу розведення та утримання бджіл

Провідна установа: - Білоцерківський державний аграрний університет, кафедра технології виробництва і переробки молока та м`яса, Міністерства аграрної політики України, м. Біла Церква Київської області

Захист відбудеться “23” вересня 2004 р. о 12 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.004.05 в Національному аграрному університеті

за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 15, навчальний корпус № 3,

ауд. № 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв оборони, 13, навчальний корпус № 4, к. 41

Автореферат розіслано “20” серпня 2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Чигрин А.І.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Медоносна бджола серед усіх комах визнана найціннішим запилювачем квіток, є важливою складовою екології і сприяє природному відтворенню та збагаченню рослинного світу. Продуктивна діяльність бджолиних сімей суттєво впливає на підвищення врожайності плодів і насіння ентомофільних сільськогосподарських культур. Залучення додаткових резервів їх запилення можливе через раціональне поєднання корисної дії медоносних бджіл і диких комах. Специфічні особливості їх трофічних зв`язків з рослинами і неоднакова ефективність запилення квіток люцерни, овочевих, тепличних та інших культур висвітлені в низці публікацій (Білаш Г.Д., Бурмістров А.Н., 1999; Боднарчук Л.І., 1982; Благовєщенська Н.Н., 1958; 1980; 1997; Зінченко Б.С., Гукало В.М., 1996, 1997; Коць С.Я., 2000; Поліщук В.П., 1981; 2001; Радченко В.Г., Песенко Ю.А., 1994; Радченко В.Г., 1995 та інші). Проте фауна бджіл у різних грунтово-кліматичних зонах України, зокрема у Прикарпатті, потребує подальших детальних досліджень. За різної співвідносної чисельності запилювачів у певному екологічному середовищі виникає необхідність наукового обґрунтування норм бджолиних сімей та регулювання розвитком штучно розмножуваних комах для досягнення синхронізації з періодом цвітіння рослин.

Раціональне використання медоносних бджіл та диких поодиноких осмій (рогатої і рудої) для запилення помідорів у теплицях та люцерни в умовах Прикарпаття і визначає актуальність дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами (планами, темами). Дисертація є частиною комплексних досліджень по темі: ”Розведення та селекція карпатської породи бджіл. Використання медоносних та поодиноких бджіл для запилення сільськогосподарських культур” (номер державної реєстрації 0102U001327).

Мета і задачі досліджень. Метою даної роботи є обґрунтування комплексного використання медоносних і диких поодиноких бджіл видів осмія руда та осмій рогата на запиленні люцерни посівної та квіток помідорів у теплицях для підвищення їх урожайності в умовах Прикарпаття.

Досягнення мети передбачає такі задачі:

- вивчити співвідносну участь медоносних, поодиноких бджіл та джмелів як запилювачів люцерни за сучасного стану бджільництва;

- виявити популяції бджіл на насінницьких посівах люцерни та оцінити ефективність запилення ними квіток у порівнянні з медоносними бджолами;

- встановити видове та кількісне співвідношення бджолиних та обґрунтувати норми сімей для запилення насіннєвих площ люцерни;

- дати екологічну характеристику найбільш чисельних видів бджолиних;

- вдосконалити технологію штучного розведення осмій для додаткового насичення ними насінницьких посівів люцерни і запилення помідорів у теплицях;

- обґрунтувати прийоми синхронізації розвитку і продуктивної діяльності осмій при штучному їх розведенні відповідно до термінів цвітіння запилюваних рослин.

Об`єкт дослідження. Медоносні бджоли, поодинокі бджоли родини Megachilidae роду Osmia Panz - руда (Osmia rufa L) та рогата (Osmia cornuta Latr) осмії, кокони і комахи диких бджіл, штучні гніздівлі з очерету для осмій, пилок „хлібця” з комірок диких бджіл.

Предмет дослідження. Показники запилювальної роботи медоносних i диких бджіл на квiтках люцерни посівної та помідорів у теплицях, обгрунтування синхронізації їх льоту в часі цвітіння шляхом штучного розведення і нормованого використання.

Методи дослідження. Поставлені в роботі завдання вирішувались експериментально з використанням морфологічних (кількісний і видовий склад бджолиних), палiнологічних (пилковий склад „хлібця”), фенологічних (тривалість діапаузи і час появи бджолиних), агрономічних (додаткова урожайність люцерни) та статистичних (біометрична обробка експериментальних даних) методів досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів. Отримано нові дані про співвідносну участь медоносних бджіл і диких комах у запиленні квіток та формуванні врожаю насіння люцерни посівної і визначено оптимальну норму бджолиних сімей (5-6 на 1 га насіннєвої площі) в західному регіоні України. Вперше експериментально обґрунтовано спосіб регулювання індивідуального розвитку осмій при розведенні в штучно створеному середовищі шляхом впливу температурного фактору для досягнення синхронізації з періодом цвітіння запилюваних рослин.

Отримані результати розширюють знання про запилювальну роботу сімей медоносної бджоли і різних видів корисної ентомофауни у зв`язку з відтворним процесом у природних умовах та на посівах сільськогосподарських культур.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані дані щодо використання медоносних та диких бджіл з метою запилення люцерни посівної дають можливість при широкорядному посіві з першого укосу одержати додатково з 1 га 267 кг насіння люцерни. За результатами досліджень при запиленні квіток помiдорiв в умовах закритого ґрунту (ВАТ агрофiрми “Провесiнь” Львiвської областi) було збільшено врожай помiдорiв з 1 м2 - на 1,26 кг. Впровадження результатів досліджень здійснено на полях СГТзОВ „Павлів” Радехівського району та у теплицях ВАТ агрофірми „Провесінь” Львівської області. Визначена економічна ефективність застосування медоносних та диких поодиноких бджіл осмій на запилення люцерни i помiдорiв в умовах закритого ґрунту.

Особистий внесок здобувача полягає у самостійному проведенні експериментальних та теоретичних досліджень, у підготовці матеріалів для опублікування та написанні дисертації.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідались на Міжнародній науковій конференції “С.З. Гжицький і сучасна аграрна наука”, присвяченій 100-річчю від дня народження Степана Гжицького (м. Львів, 2000 р.) та на науковій конференції “До 85 річчя від дня народження професора З.П. Скородинського” (м. Львів, 2000 р.), а також на розширеному засіданні кафедр скотарства та конярства, годівлі сільськогосподарських тварин, генетики та розведення і на засіданні кафедри бджільництва за участю науковців зооінженерного факультету Львівської національної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького (2003 р.).

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано дев`ять статей у наукових виданнях, що входять до переліку, затвердженого ВАК України.

Обсяг та структура дисертації. Робота викладена на 155 сторінках машинописного тексту, включає 32 таблиці та 22 рисунки. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, матеріалу і методики досліджень, результатів досліджень, аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків та пропозицій, списку використаних джерел. Список літературних джерел налічує 324 найменування, у тому числі 110 робіт іноземних авторів.

2. МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Основні дослідження з теми дисертації проводилися на дослідних ділянках і пасіці кафедри бджільництва Львівської національної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького. У виробничих умовах дослідження тривали протягом 1999-2001рр. у господарствах Радехівського району Львівської області на насінницьких посівах першого і проміжного укосів люцерни сортів „Ярославна” і „Зайкевича”. Крім того, робота виконувалась в теплицях ВАТ агрофірми “Провесінь” м. Львова, де об'єктами досліджень були рослини помідорів голландської селекції сортів „Варга”, „Раїса”, „Еміральд”; кокони і комахи диких бджіл осмії рудої і рогатої; штучні гніздівлі з очерету для осмій; хлібець із комірок диких бджіл; медоносні бджоли та пилок рослин, наявних у теплиці культур. Дослід проводили у теплицях площею по 0,6 га кожна в трьох варіантах: перший - на рослинах помідорів, де квіти запилювали вібраторами; другий - запилення здійснювалось за допомогою вібраторів і диких бджіл; третій - на рослинах помідорів, які запилено за допомогою вібратора і медоносних бджіл. Схему досліджень наведено на рисунку 1.

Одночасно із спостереженнями за запилювальною роботою осмій проводили облік вимірювань температури і вологості повітря теплиць.

Палінологічний аналіз пилку зроблено на кафедрі ботаніки Львівського національного університету ім. І. Франка на тимчасових мікроскопічних препаратах при загальному збільшенні в 400 та 1000 разів. Ідентифіковано пилкові зерна за допомогою атласів, довідників (Купріянова П.А., Алешина П.А., 1972; Куприянова П.А., Алешина П.А. 1978; More P.D., Webb J.A., 1978) та колекції еталонних препаратів.

Для вивчення видового складу запилювачiв застосовували метод індивідуального збору бджолиних за методикою В.В. Попова (1950).

Облік стану бджолиних сімей протягом сезону, вивчення їх запилювальної діяльності на посівах люцерни проводили за загальноприйнятою методикою.

Ефективність запилення бджолиними певного укосу люцерни визначали в періоди появи досліджуваного виду комах під час цвітіння рослин. Кількість днів льоту окремих видів комах на певному укосі люцерни підраховували за методикою М. Дилевської (1970).

Особливості біології бджолиних вивчали на матеріалі зібраних партій поодиноких бджіл на полях посiвiв люцерни та на дослідних ділянках.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 - Схема досліджень

При опрацюванні методики зберігання коконів та інкубації осмій використовували технологію розведення бджоли-листоріза (Bohart G.E., 1963; Hobbs G.A., 1973). При вивченні життєздатності бджіл і зараженості їх шкідниками використовували “Методические рекомендации по изучению возбудителей болезней и вредителей пчел-листорезов” (М., 1984).

При проведенні фенологічних досліджень реєстрували дати початку і кінця цвітіння рослин. Статистичну обробку результатів досліджень проведено за методикою Б.А. Доспєхова (1985).

3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Розвиток і використання медоносних бджолиних сiмей на Прикарпатті. Львівщина є однією із складових Прикарпатської зони, де здавна розвивалось бджільництво. Розвиток бджолиних сімей в даних умовах дозволяє використати їх на запиленні сільськогосподарських культур. За роки спостережень 1999-2001рр., перший весняний обліт бджіл на Львівщині припадає на період від 21 березня до 10 квітня. Після весняного обльоту проводять весняну ревізію бджолиних сімей і скорочують їх гнізда. Отримано такі результати спостережень за розвитком бджолиних сімей до початку цвітіння люцерни (табл. 1).

Таблиця 1 - Динаміка розвитку бджолиних сімей та їх використання для запилення люцерни посівної (в середньому за 1999-2001 рр., n=16)

Показники	Дата
	30.IV	10.V	30.V	10.VI	30.VI
Сила бджолиних сімей, вуличок (M±m)	8,0±0,15	11,0±0,25	14,0±0,16	18,0±0,26	20,0±0,04
Початок цвітіння люцерни посівної	-	-	-	31.V-21.VI	-
Використання бджіл для запилення люцерни	-	-	-	робота бджіл на запиленні люцерни

За даними наших спостережень піддослідні бджолині сім`ї інтенсивно розвивались і вже 10 травня їх гнізда були розширені до 11, а 30 травня - до 14 вуличок бджіл.

Отже, у період цвітіння люцерни протягом двох місяців, сім`ї мають найбільше бджіл і спроможні виконувати великий обсяг льотно-запилювальної роботи.

На травень припадає цвітіння більшості медоносних рослин (переважно деревних та кущових у лісах і садах), які сприяють посиленому нарощуванню бджіл у літню пору.

В період цвітіння весняних медоносів у бджолиних сім'ях нарощували до 10 червня по 18 вуличок, а 30 червня - 20 вуличок бджіл. Уже 8 червня в умовах Львівщини зацвіла люцерна посівна і бджолині сім'ї були повністю підготовлені до запилення масивів. Отже, між цвітінням медоносних рослин на протязі літнього сезону і розвитком бджолиних сімей існує прямий зв`язок і є всі необхідні природнокліматичні та господарські умови для успішного розвитку бджільництва.

Вплив комплексної участі бджолиних на рівень запилення квіток люцерни. За результатами вивчення цвітіння рослин першого укосу відмічено в середньому 18 дощових днів, а сприятливих для запилення бджолиними - 30 днів, що становило 62,7 %.

У період цвітіння проміжного укосу відповідно дощових було 12 днiв, сприятливих 34 днi, або 73,5 %. У дослiдах з'ясовували стан кормового фону для бджіл на посiвах люцерни.

Досліджено, що на одному стеблі формувалося від 207,9 до 342,7 квіток, а на одному гектарі посіву - 234 до 439 млн. штук. На площі живлення 1х1 м окремі ділянки мали від 104,0 до 211,3 стебла.

Здатність розкривання квіток дає можливість визначати рівень запилення, який ми також вивчали в тих же умовах (рис. 2) за методикою М. Дилевської (1970).

Відомо, що запилення квіток люцерни безпосередньо залежить від наявної кількості запилювачів, температури і вологості повітря та сонячного освітлення.

Проте основним фактором є наявність запилювачів. Облік розквітлих і запилених квіток вказує на коливання цих ознак по роках досліджень.

Так, якщо в 1999 році середній процент запилених квіток люцерни становив 48,1, то в 2000 він дорівнював 62,6 %, а в 2001 році - 50 %, що за три роки складало 53,2 % з коливанням від 33,0 % до 78,2 %.

У виробничих умовах відсоток запилених квіток був значно нижчим, ніж на дослідній ділянці, і коливався по роках, що становило вiдповiдно: 17,7; 16,8 та 16,2 %, або в середньому по роках досліджень - 17 % з коливанням від 12,2 до 20,9 %, що вказує на нестачу комах-запилювачів на насінницьких посівах. Таке розходження між рівнями запилювання на дослідних ділянках і у виробничих умовах пояснюється не лише агротехнічними і кліматичними умовами, а й розміщенням насінницьких масивів відносно насичення їх запилювачами по роках досліджень.

Співвідносна участь медоносних бджіл, джмелів і видів диких бджіл у відвідуванні квіток люцерни. Видовий та кількісний склад бджолиних на посівах люцерни першого та проміжного укосів на дослідних ділянках, їх фенологія і співвідношення наведені в таблиці 2.

Таблиця 2 - Порівняльні дані видового складу запилювачів на посівах люцерни першого та проміжного укосів

Види бджіл	Фенологія виду по роках спостережень	Кількість бджіл на 100 м2, шт	В серед-ньому за два роки, шт.	Співвідно-шення видів, %
	1999	2000	1999	2000
Apis mellifіса	-	-	163	182	172,5	58,1
Bombus spp. (6 видів)	11.06	5.06	33	38	35,5	12,0
Andrena labialis	20.06	5.06	7	5	6,0	2,0
Andrena flavipes	3.08	7.07	1	5	3,0	1,0
A.chrysopyga	3.07	-	2	-	1,0	0,3
Melitturga clavicornis	3.07	26.06	3	5	4,0	1,3
Halictus quadricinctus	11.06	5.06	6	6	6,0	2,0
H. simplex	3.07	5.06	6	4	5,0	1,7
Rophitoides canus	13.07	26.06	3	9	6,0	2,0
Melitta leporina	7.07	26.06	4	5	4,5	1,5
Megachile rotundata	-	11.06	-	11	5,5	1,8
M.willoughbiella	10.07	23.06	3	7	5,0	1,7
M.centuncularis	23.06	5.06	3	4	3,5	1,2
M.maritima	26.06	20.06	4	10	7,0	2,4
Anthidium manicatum	3.07	9.06	9	14	11,5	3,9
Osmia aenea	11.06	-	1	-	0,5	0,2
Anthophora aestivalis	11.06	5.06	4	5	4,5	1,5
Eucera interrupta	7.07	11.06	4	8	6,0	2,0
Eucera longicornis	14.06	5.06	4	6	5,0	1,7
E.clypeata	20.06	9.06	4	6	5,0	1,7
Всього бджіл:	-	-	264	330	297	100
В т.ч. медоносних	-	-	163	182	172,5	58,1
джмелів	-	-	33	38	35,5	12,0
диких поодиноких	-	-	68	110	89	29,9

Примітка: за два роки було проведено 28 спостережень.

Найбільш чисельною групою запилювачів є медоносні бджоли, що становить 58,1% від загальної кількості бджолиних. Це свідчить про суттєву роль соціальних комах у запиленні люцерни. У виробничих умовах на насінницьких посівах було виявлено 11 видів запилювачів, серед них медоносні бджоли - 31,5 %, джмелі - 20,2, а дикі бджоли - 48,3 %, переважно тi, що селяться у грунтi.

Порівняльна оцінка запилювальної роботи медоносних і диких бджіл. Для оцінки запилювальної діяльності медоносних бджіл і окремих видів бджолиних, у тому числі осмія руда і рогата, проведено спостереження та облік за такою схемою: вільне запилення медоносними і дикими бджолами та джмелями без ізоляції (контроль); запилення медоносними бджолами в умовах ізоляції; запилення осмії рудої і рогатої також в умовах ізоляції (табл. 3).

Таблиця 3 - Ефективність запилювальної роботи медоносних бджіл на люцернi в порівнянні з дикими бджолами (n=14)

Види бджіл	Число квіток, шт.	% відкри-тих квіток	Тривалiсть роботи бджіл за день, хв
	всього відві-даних	з них відкритих
вільне запилення - контроль
Apis mellifica L.	972	30	3,09	720
Melitta leporina Panz	526	509	96,77	360
Andrena labialis Kby	163	159	97,55	444
Megachile maritima Kirby	470	462	98,30	540
Bombus terrestris	280	156	55,71	900
Bombus (5 видів)	302	86	28,48	780
Anthidium manicatum L.	247	223	90,27	258
Andrena ovatula Kby	351	278	79,20	258
Rophitoides canus Eversm	158	131	82,91	540
Eucera longicornis L.	252	225	89,29	600
Eucera interrupta Baer	412	323	78,40	600
Anthophora acer-vorum L.	232	181	78,00	245
M±m	363,8±64,43	230,3±41,42	73,2±8,64	520,4±62,21
під iзолятором
Apis mellifica L.	383	8	2,08	720
Osmia cornuta Latr	49	25	51,02	240
Osmia rufa L.	219	159	72,60	240
У середньому від спіль-ного запилення осмій	134,0±85,02	92,0±67,15	61,8±10,69	240,0±0

Як видно з даних таблиці 3, найбiльший вiдсоток вiдкритих квiток вiдмiчений при вiльному запиленні (контроль), де люцерну вiдвiдували медоноснi, дикi бджоли та джмелі. В середньому вiн становив 73,2 %. Медоноснi бджоли у контрольному варiантi запилювали квiтки люцерни лише 3,09, а в умовах ізоляції ще менше - 2,08 %. Аналіз одержаних даних дозволяє стверджувати, що спільна робота медоносних і диких бджолиних є ефективною в запиленні люцерни. Для визначення оптимальної кількості бджолиних сімей, яку треба підвозити до насінницьких масивів, використано методику Б.А. Жигадло. В основу методики покладена середня кількість розквітлих квіток на один гектар продуктивної люцерни, та кількість квіток, яку спроможна запилити одна бджолина сім`я та дикі бджолині за період цвітіння. Середня оптимальна кількість бджолосімей на гектар, з урахуванням наявності диких бджолиних, становить від 5 до 6. Їх треба підвозити безпосередньо до насінницьких посівів на початок цвітіння, стимулюючи яйцекладку маток із ранньої весни, щоб зберегти силу сім'ї з 35 і більше тисяч льотних бджіл протягом всього періоду її цвітіння.

Отже, для збільшення кількості насіння з гектара потрібно поставити розведення диких бджіл на промислову основу.

Ефективність запилювальної роботи основних видів бджолиних на люцерні. Для вивчення ефективності запилювальної роботи різних видів бджолиних порівняно з самозапиленням люцерни і штучним перехресним запиленням визначено продуктивність насіння люцерни (табл. 4).

Таблиця 4 - Вплив запилювальної діяльності бджолиних на насіннєву продуктивність люцерни

Вид запилення і запилювача	Запиле-но квіток, шт.	Утворилось бобів	Утворилось виповнених насінин, шт.
		шт.	%	всього	на утворе-ний біб	на запилену квітку
Самозапилення	107	8	7,5	3	0,37	0,02
Перехресне запилення ручне	43	23	53,5	17	0,73	0,39
Запилення наявними дикими видами бджіл	32,16	19,78	61,5	35,05	1,78	1,15
Запилення джмелями	30	21	70,0	45	2,14	1,5
Запилення медоносними бджолами	21	6	28,6	7	1,17	0,33

Як видно з таблиці 4, за результатами запилення в контрольному варіанті 2 із перехресним запиленням, плодоутворення становило 53,5 %, із чого розвинулось у середньому 0,73 насіння на утворений біб. У варіанті з примусовим автотрипінгом унаслідок самозапилення утворилось 7,5 % і в середньому 0,37 насінини на утворений біб.

Встановлено, що за результатами утворення насіння в бобах i розвитку виповнених насінин найкращий результат досягається при запиленні квiток джмелями i дикими одинокими бджолами. Так, якщо при контрольних варіантах із самозапиленням квіток на кожну запилену квітку утворилось 0,02 насінини, а при перехресному - 0,39, то при запиленні дикими бджолами в середньому утворилось 1,15 насінини, джмелями (6 видів) - 1,5 і при запиленні медоносними бджолами - 0,33 насінин на запилену квітку. Проведені дослідження дають можливість передбачити врожайність люцерни в залежності від процентного рівня запилених квіток.

Вплив медоносних бджіл та осмій на рівень запилення помідорів в умовах закритого ґрунту. Для дослідження медоносних бджіл та осмії рудої i рогатої при запиленні помідорів в умовах теплиці було використано три блоки теплиці бригади № 2 агрофірми “Провесінь”.

Таблиця 5 - Вплив запилювальної діяльності поодиноких бджіл виду осмій рудої і рогатої на формування плодів помідорів лютневої посадки (n=25)

Показники	Спосіб запилення
	з вібратором (контроль)	з осміями і вібратором
Утворилось плодів на: одній рослині, шт. один м2 (2,5 рослини), шт.	3,2 6,4	4,9 12,4
Середня врожайність помідорів з 1 м2, кг	0,73	1,42
Збiльшення урожаю помідорів на: 1 м2, кг 1 га, кг	- -	0,69 6900
Урожай плодів помідорів на 1 га, ц	73	142

Примітка: середня вага одного помідора 115 г.

Як видно з таблиці 5, середній врожай помідорів із 1 м2 у варіанті із застосуванням для запилення вібратора і осмій був значно вищий (1,42 кг) від контрольного варіанта (0,73 кг), і відповідно збільшення врожаю плодів помідорів з 1 га становила 6900 кг або 69 ц.

Використання штучних гніздівель дикими бджолами видів осмія руда і осмія рогата в різних умовах. Із метою використання осмії рудої та осмії рогатої для запилення люцерни, а також помідорів в умовах теплиць та штучного розведення бджіл протягом 1999-2001рр. вивчено умови, у яких відбувалось гніздування цих видів із різними періодами їх льоту: в природних умовах, синхронно з цвітінням люцерни та в теплиці (табл. 6).

Для приваблювання самок осмій використано трубочки різних діаметрів (від 6 до 14 мм) і довжини (12-18 см), виготовлених з очерету.

Згідно із спостереженнями, самки осмій після спаровування поверталися до місць їх відродження і починали пошук відповідних гніздівель, обстежуючи наші штучні трубки.

Таблиця 6 - Спостереження за фуражуванням штучних гніздівель дикими бджолами видів осмія руда та осмія рогата в різних умовах запилювальної роботи, с (M ± m)

Екологічні умови	Природні	Синхронно з цвітінням люцерни	У теплиці
Показник	осмія руда	осмія рогата	осмія руда	осмія рогата	осмія руда	осмія рогата
Час, затра-чений на збір пилку і нектару	1074,0 36,76	768,2 83,60**	697,3 72,91	838,0 81,72	1178,0 179,10	955,7 112,20**
Тривалiсть складання пилку в ко-мірку і змо-чування йо-го нектаром	166,0 30,91	112,6 11,12	115,0 26,50	116,0 9,90	68,1 5,02	81,07,91
Тривалiсть збирання грудочки землі	181,0 10,70	67,9 13,30***	242,0 33,00	145,0 11,30***	192,0 21,00	158,02,41
Час, затрачений на відбудову перегородки	149,3 8,21	76,7 17,02***	200,4 20,10	120,3 9,80***	94,1 10,30	150,0 29,18

** p › 0,99; *** p › 0,999

Зробивши вибір, осмії приступають до будівництва комірок і їх фуражування. Перегородки між комірками осмії роблять з болота. Вони злегка вигнуті, (товщина 2 мм), а ближче до стінки трубочки перегородки потовщені до 4 мм. Початкові і кінцеві перегородки товстіші і щільніші: 6-7 мм в осмії рогатої і 8 мм в осмії рудої. бджола запилювач осмія джміль

Як видно з таблиці 6, на збір пилку і нектару та складання їх в комірки (в природних умовах) осмія рогата витрачає менше часу, ніж осмія руда. На збиранні землі і відбудовуванні перегородок між комірками осмія рогата є активнішою. У період цвітіння люцерни першого укосу, коли середня температура повітря сягала 20,6-26,5 0С, фуражування гніздівель осмії рудої було, навпаки, більш активне, ніж осмії рогатої. Це пояснюється тим, що підвищення температури (понад 200С) позитивно впливає на активність осмії рудої, в той час, як осмія рогата залишається менш рухливою. В умовах же теплиць, коли відкривають фрамуги і температура повітря сягала до 200С, знову більш активною була осмія рогата. Проте в усіх трьох варіантах протягом дня осмії будують і фуражують лише одну комірку.

Встановлено, що в період цвітіння люцерни осмії запасаються переважно пилком 5 видів трав'янистих рослин (жовтець їдкий, синяк звичайний, еспарцет, лілійні), серед яких є і люцерна. Співвідношення різного типу пилку рослин різних видів у пробах „хлібців” у період цвітіння люцерни показано в таблиці 7.

Таблиця 7 - Співвідношення пилку рослин різних видів, %

Назва виду	Номер проби
	1	2	3	4	5	6	7	8	9
	O. rufa	O. cornuta
Ranunculus acris L (жовтець їдкий)	18	77	100	77	37	96	80	89	38
Echium vulgare L (синяк звичайний)	63	3	-	-	60	-	3	-	56
Onobrychis spp (еспарцет)	-	2	-	6	-	4	-	-	-
Medicago spp (люцерна)	16	4	-	10	3	-	-	1	5
Liliaceae (лілійні)	-	10	-	-	-	-	-	2	-
Tilia spp (липа)	-	-	-	-	-	-	-	5	-
Невизначені	3	4	-	7	-	-	17	3	1
Разом	100	100	100	100	100	100	100	100	100

У заготовленому кормі для розвитку самців із двох видів пилку рослин (жовтецю їдкого і еспарцету) самка - засновниця майбутнього гнізда збирала водночас нектар і змочувала ним пилок обох рослин.

У період цвітіння люцерни її пилок було виявлено в 1, 2, 4, 5, 8 і 9 зразках, що свідчить про причетність осмій до запилення цієї культури.

В умовах закритого ґрунту пилок помідора виявлено в пробах iз коливанням від 16 до 49% наявного пилку в хлібці комірки.

За даними досліджень можна зробити висновок, що дикі поодинокі бджоли видів осмії рудої і рогатої продуктивно працюють на запиленні люцерни, а також помідорів в умовах теплиць. Вони є перспективними для штучного розведення та використання в комплексному запиленні разом із сім'ями медоносних бджіл.

Збільшення чисельності популяції диких поодиноких бджіл видів осмії рудої і рогатої. З метою приваблювання і розмноження осмії рудої і рогатої були виставлені вулики різних конструкцій довільного розміру, наповнені трубками з очерету діаметром від 6,0 до 12,0 мм і довжиною 120 мм. Для визначення діаметра трубки з метою приваблювання осмій були обстежені їх гніздівлі в кількості 142 очеретяних трубочок, які зберігали у зимовий час у ящиках на горищі, а з 15 березня - в холодильнику під морозильною камерою при температурі - 1-2 0С. У цей час осмії в коконах перебували в стадії імаго. З 1 квітня температурний режим у холодильнику підвищували до + 5 0С. Через тиждень трубочки з інкубованими бджолами були вийняті з холодильника і в лабораторних умовах, при кімнатній температурі, розкриті. Потім із виводкових комірок діставали здорові кокони з бджолами, яких було 230 осмії рудої і 248 осмії рогатої (табл. 8).

Таблиця 8 - Результати вивчення відтворення диких бджіл видів осмії рудої та рогатої в штучних гніздівлях

Показники	Види бджіл осмій
	руда	рогата
Кількість трубочок, шт.	101	41
Діаметр трубочки, мм	7,6 ± 0,06	9,4 ± 0,20***
Кількість інкубованих коконів, шт.	230	248
Довжина кокона, мм	9,7 ± 0,05	11,0 ± 0,08***
Ширина кокона, мм	5,5 ± 0,04	6,4 ± 0,06
Вивелось всього бджіл, шт.	161	213
%	70,0	85,9
Вивелось самок, шт.	31	58
%	13,5	23,4
Вивелось самців, шт.	130	155
%	56,5	62,5

*** p › 0,999

Встановлено, що діаметр трубочок, у яких поселилась осмія рогата, коливався від 6,0 до 13,2 мм, що в середньому становило 9,42 мм. Осмія руда освоювала трубочки діаметром від 6,2 до 9,0 мм або в середньому 7,6. При видаленні із трубочок коконів виявлено, що в осмії рогатої довжина кокона коливалась від 8,5 до 14,3 мм і в середньому становила 11,0 мм, а ширина коливалась від 4,3 до 8,0 мм і становила 6,4 мм в середньому.

В осмії рудої довжина коконів становила 9,7 мм (7,3 - 11,5 мм), а ширина - 5,5 мм (4,0 - 7,0 мм). Отже, кокони в межах кожного виду осмій за величиною коливались між собою. Ці дані потрібно враховувати при виготовленні гніздівель, які використовуються для приваблювання і розведення осмій, як запилювачів сільськогосподарських культур.

При подальшій інкубації коконів визначали співвідношення статей в репродукованому нами матеріалі. Як видно із таблиці 8, з 248 інкубованих коконів осмії рогатої вивелось 213 здорових комах, що становило 85,9 %, з них 58 особин було самок і 155 самців, що співвідноситься як 1:2,7. В осмії рудої із 230 коконiв вийшла 31 самка і 130 самців, тобто на кожну самку припадало 4,2 самця (співвідношення 1: 4,2).

У процесі очищення коконів, для подальшої їх інкубації, простежено явище паразитизму, хижацтва та ураження різними хворобами осмій, унаслідок чого частково були знищені яйця, личинки, імаго, що вплинуло на зменшення популяції інкубованих бджіл.

Економічна ефективність. В результаті запилення помідорів медоносними бджолами та осміями урожай зріс на 12600 кг з 1 га, в тому числі від запилення медоносними бджолами - на 5700 кг, а осміями - на 6900 кг (табл. 9).

Таблиця 9 - Економічний ефект від запилення помідорів медоносними і дикими бджолами в умовах теплиць

Показник	Запилювачі
	медоносна бджола	осмія руда і осмія рогата	медоносні бджоли і осмії
Прибавка врожаю помідорів від бджолозапилення, кг на 1 м2	0,57	0,69	1,26
Додатковий врожай помідорів на 1 га, кг	5700	6900	12600
Середня реалізаційна ціна 1 кг, грн.	2,0	2,0	2,0
Вартість додаткової продукції, грн.	11400	13800	25200
Витрати на запилення, грн.	1680	115	1795
Економічний ефект (прибуток), грн.	9720	13685	23405
В т.ч. на 1 вкладену гривню, грн.	5,78	119	13,03

Кожна витрачена гривня на запилення помідорів приносить підприємству додаткового прибутку в першому випадку - 5,78 грн., в другому - 119 грн., в третьому - 13,03 грн. На запиленні люцерни посівної медоносними i дикими бджолами від кожної затраченої гривні одержують додаткового прибутку - 16,8 грн.

ВИСНОВКИ

1. В умовах західного регіону України основну роль у запиленні люцерни відіграють медоносні бджоли карпатської породи та 18 видів диких поодиноких бджіл (Andrena flavipes Panz., A.chrysopyga Schenck, A.labialis Kby., Mellitturga clavicornis Latr., Eucera clypeata Erichs., E.longicornis L., E.interrupta Bacr., Anthophora aestivalis Panz., Halictus quadricinctus F., H.simplex Bluthg., Rophitoides canus Eversm., Anthidium manicatum L., Megachile willoughbiella Kby., M.rotundata F., M.centuncularis, M.maritima Kirby., Osmia aenea L., Melitta leporine Panz.), які належать до шести родин, десяти родів, а також джмелі шести видів.

2. Медоносні бджоли до початку цвітіння люцерни встигають наростити сім`ї силою 18 вуличок бджіл і повністю підготуватися для запилення люцерни на насінницьких ділянках. Доведено, що середня оптимальна кількість бджолосімей на гектар люцерни, з урахуванням наявності диких бджіл, становить від 5 до 6. Це дає можливість одержати заплановану кількість насіння в межах 2,94 - 3,87 ц/га. Дикі поодинокі бджоли, в тому числі й осмії, становлять додатковий резерв запилювачів люцерни та інших рослин.

3. Найбiльша активнiсть льоту різних видів бджіл збігається з максимумом запилених ними квіток люцерни протягом дня. На дослідних ділянках на долю медоносних бджіл припадало 58,1 % за чисельністю, джмелів лише - 12 %, а диких поодиноких бджіл - 29,9 %. У виробничих умовах було відмічено 11 видів бджолиних-запилювачів, серед них медоносні бджоли становлять 31,5 %, джмелі - 20,2, а дикі поодинокі бджоли - 48,3 %.

4. Порiвняльна оцінка роботи медоносних бджіл з іншими способами запилення люцерни показала рiзну їх ефективнiсть з розрахунку на одну квiтку: під час самозапилення утворюється тільки 0,02 насінини, при штучному перехресному - 0,39, при запиленні медоносними бджолами - 0,33 насінини, тоді як при запиленні дикими бджолами - утворилось 1,15, а джмелями - 1,5 насінини на одну запилену квітку.

5. Осмія рогата під час фуражування на збір пилку і нектару та складання їх в комірки витрачає менше часу (768 і 112 с), ніж осмія руда (1074 і 166 с). На збиранні землі і відбудовуванні перегородок між комірками осмія рогата є активнішою, затрачаючи при цьому 67 та 76 с, тоді як осмія руда - відповідно 181 і 149 с. Фуражування гніздівель осмії рудої, при середній температурі повітря 20,6 - 26,5 0С у період цвітіння люцерни першого укосу, є більш активним порівняно з осмією рогатою

6. Дикі поодинокі бджоли видів Osmia rufa і O.cornuta є запилювачами не тільки люцерни, а також помідорів в умовах теплиць і можуть бути ефективно використані методом штучного розведення в комплексному запиленні разом з сім`ями медоносних бджіл. При використанні бджіл з метою запилення помідорів в умовах закритого ґрунту обов`язковим заходом є поетапне поповнення вуликів новими партіями осмій, а сім`ї медоносних бджіл - періодично рамками з пергою (0,6 - 0,8 кг) і одночасне підгодовування їх сиропом, настояним на квітках помідорів. Палінологічний аналіз пилку показав неоднорідність видового складу „хлібця”, на який самки осмій відкладають яйця для розвитку свого потомства. В ньому виявлено пилкові зерна помідорiв, що підтверджує участь осмій у запиленні цієї культури.

7. Iнкубацiя коконiв у лабораторних умовах забезпечує виведення 85,9 % здорових комах осмії рогатої та 70 % виду осмiя руда при спiввiдношеннi самок до самцiв вiдповiдно 1:2,67 i 1:4,19. Серед коконiв, якi утворились у виводкових комірках у процесi iнкубацiї, було виявлене враження паразитами i хворобами. Для недопущення розвитку їх i втрат бiологiчного матерiалу випробувано заходи попередження.

8. Встановлено, що змiна режиму температури i термiнiв її впливу на кокони порівняно з бiологiчним циклом розвитку в природних умовах синхронізує перiод льотно-запилювальної дiяльностi бджіл з цвітінням люцерни, а також помiдорiв в умовах теплиць. Розроблений у наших дослідах спосіб регулювання температури в інкубаторах шляхом впливу на кокони тепла або охолодження є важливим елементом технології штучного вирощування диких запилювачів.

9. Найвищий економічний ефект в умовах Львівщини від запилення люцерни медоносними і дикими бджолами забезпечується при широкорядному посіві з першого укосу. Кожна витрачена гривня на запилення люцерни приносить підприємству додаткового прибутку в розмірі 16,8 грн., а при запиленні помідорів у теплицях - 13,03 гривень. Впровадження способу зберiгання i штучної інкубації коконiв сприяє створенню тимчасових i постiйних резервiв диких запилювачiв, якi разом з медоносними бджолами навколишнiх пасiк становлять цiлiсну систему вiдтворного процесу рослин у природi та набувають все більшого значення при вирощуваннi сiльськогосподарських культур.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

Виходячи з результатів досліджень, рекомендовано виробництву:

1. Для запилення люцерни посівної впроваджувати спільне використання сімей медоносної бджоли і диких поодиноких бджолиних видів осмія руда і осмія рогата.

2. Використовуючи високу природну активність запилювальної роботи медоносних бджіл, планомірно розміщувати пасіки (п'ять бджолосімей при широкорядному посіві першого укосу; шість бджолосімей - при широкорядному посіві проміжного укосу і п'ять - при суцільному посіві першого укосу) з урахуванням запилювальної роботи інших видів диких бджіл, колонії яких потребують належної охорони.

3. Впроваджувати використання популяції осмії рудої і осмії рогатої при запиленні помідорів в умовах закритого ґрунту.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Корбецька Л.А., Луців В.О. Диких бджіл треба оберігати// Сільський господар. - Львів, 1998. - № 7. - С. 26. (Дисертант виконав експериментальну частину, статистичну обробку результатів та їх аналіз).

2. Корбецька Л.А., Луців В.О. Дикі поодинокі бджоли виду осмія руда на запиленні тепличних культур // Сільський господар. - Львів, 1998. - № 9. - С. 24-25. (Дисертант виконав експериментальну частину, статистичну обробку результатів та їх аналіз).

3. Луців В.О. Екологія запилювачів люцерни - одне з важливих і невідкладних питань сьогодення // Сільський господар. - Львів, 1999. - № 9. - С. 10.

4. Луців В.О., Корбецька Л.А. Дикі одиночні бджоли-запилювачі садів// Сільський господар. - Львів, 2000. - № 1-2. - С. 26-27. (Дисертант виконав експериментальну частину, статистичну обробку результатів та їх аналіз).

5. Луців В.О. Приваблювання і розведення диких поодиноких бджіл виду Osmia rufa L., Osmia cornuta Latr., в умовах Львівської області // Науковий вісник. - ЛДАВМ ім. С.З. Гжицького, 2000. - Т. 2. - № 2. - Ч. 3. - С. 79-81.

6. Корбецька Л.А., Калинович Н.О., Луців В.О., Філь І.М. Ефективність запилення помідорів в умовах закритого грунту дикими бджолами видів Osmia rufa L., Osmia cornuta Latr. // Науковий вісник. - ЛДАВМ ім. С.З. Гжицького, 2000. - Т. 2. - № 3-4. - С. 168. (Дисертант виконав експериментальну частину, статистичну обробку результатів та їх аналіз).

7. Мамчак І.В., Луців В.О. Травосіяння - основна кормова база тваринництва// Сільський господар. - Львів, 2001. - № 5-6. - С. 29. (Дисертант виконав експериментальну частину, статистичну обробку результатів та їх аналіз).

8. Луців В.О. Паразити, шкідники та хвороби бджіл видів Osmia rufa (осмія руда) та O. cornuta (осмія рогата) // Сільський господар. - Львів, 2002. - № 1-2. - С. 34-35.

9. Луців В.О. Медоносні бджоли на люцерні // Сільський господар. - Львів, 2002. - № 5-6. - С. 27.

АНОТАЦІЯ

Луців В.О. Використання медоносних бджіл і осмій для запилення люцерни та помідорів в умовах Прикарпаття. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.02.04 - технологія виробництва продуктів тваринництва. - Нацiональний аграрний університет Кабінету Міністрів України, Київ, 2004.

У дисертаційній роботі доведено, що головну роль у запиленні люцерни відіграють медоносні бджоли та 18 видів диких поодиноких бджіл, а також джмелі. Встановлено, що дикі поодинокі бджоли видів осмія руда і осмія рогата є запилювачами люцерни, а також помідорів в умовах теплиць. Палінологічний аналіз пилку “хлібця”, взятий із гніздівель осмій, показав, що в ньому відмічено пилок помідорів, що підтверджує причетність осмій до запилення цієї культури.

Досліджено, що при запиленні квіток люцерни медоносними бджолами утворилося 0,33 насінини на одну квітку, а при запиленні дикими бджолами - 1,15 насінини, джмелями - 1,5. Рекомендовано при наявності диких поодиноких бджіл вивозити на насінницькі ділянки по 5-6 бджолиних сімей на 1 га. Диких поодиноких бджіл варто штучно розводити для збільшення їх популяції. Використання медоносних бджіл та осмій у комплексному запиленні є економічно вигідним.

Ключові слова: медоносні бджоли, дикі поодинокі бджоли, осмії, люцерна, помідори, запилення, пилок.

Луцив В.О. Использование медоносных пчел и осмий для опыления люцерны и томатов в условиях Прикарпатья. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата сельскохозяйственных наук по специальности 06.02.04 - технология производства продуктов животноводства. Национальный аграрный університет Кабинета Министров Украины, Киев, 2004.

В диссертационной работе изучена роль и использование медоносных пчел и осмий для опыления с целью увеличения урожайности семян люцерны и плодов томатов в теплицах.

Исследования показали, что в условиях Прикарпатья главная роль в опылении люцерны принадлежит медоносным пчелам и 18 видам диких одиночных пчел и 6 видам шмелей. Медоносные пчелы до начала цветения люцерны наращивают силу до 18 улочек пчел и полностью подготовлены для опыления люцерны на семенных участках. При изучении видового состава опылителей люцерны на опытных участках установлена соотносительная численность медоносных пчел - 58,1 %, шмелей - 11,9 %, диких одиночных пчел - 30,0 %.

В производственных условиях на полях люцерны было обнаружено 31,5 % медоносных пчел, диких одиночных пчел - 48,3 % и 20,2 % шмелей. При изучении эффективности опыления люцерны оказалось, что в результате посещения цветков медоносными пчелами образовалось на один цветок - 0,33 семян, тогда как при опылении дикими пчелами - 1,15 семян. При изучении диких одиночных пчел видов Osmia rufa и O. cornuta установлено, что они являются хорошими опылителями люцерны, а также томатов в теплицах. Проведенный палеонологический анализ пыльцы, извлеченной из ячеек осмий, показал наличие пыльцы томатов, что подтверждает причастность осмий к опылению томатов. При удалении с трубочек коконов оказалось, что в осмии рогатой длина кокона в среднем была 11,0 мм, а ширина колебалась от 4,3 до 8,0 мм (в среднем 6,4 мм). В осмии рыжей длина коконов 9,7 мм, а ширина 5,5 мм (от 4,0 до 7,0 мм). При дальнейшей инкубации коконов определили соотношение пола в репродуктированном нами материале. Из 248 инкубированных коконов осмии рогатой вывелось 213 насекомых, что составило 85,9 процента, из них 58 особей самок и 155 самцов, что соотносится как 1-2,7. В осмии рыжей из 230 коконов вышла 31 самка и 130 самцов (соотношение 1-4,2). В процессе очистки коконов для дальнейшей их инкубации выявлено паразитизм, хищничество и поражение некоторыми болезнями осмий, вследствие чего были уничтожены яйца, личинки, имаго, что повлияло на уменьшение популяции инкубированных пчел. Установлено, что осмии легко поддаются искусственному разведению. Во время фуражирования на сбор пыльцы и нектара и укладку их в ячейки, осмия рогатая использовала меньше времени, нежели осмия рыжая (1074 и 166 сек). Установлено, что при инкубации осмий путем изменения температурного режима достигается синхронизация периода их летно-опылительной деятельности с цветением люцерны, а также томатов в условиях теплиц. Обязательным приемом при использовании пчел с целью опыления томатов в теплицах, является поэтапное пополнение ульев новыми партиями осмий, а семьи медоносных пчел - периодически рамками с пергой (0,6 - 0,8 кг).

Доказано, что, при наличии диких одиночных пчел, необходимо вывозить на семенные участки люцерны пчелиные семьи в количестве 5-6 штук на гектар.

Использование медоносных пчел и осмий в комплексном опылении люцерны и томатов в теплицах является экономически выгодным.

Ключевые слова: медоносные пчелы, дикие одиночные пчелы, осмии, люцерна, томаты, опыление, пыльца.

Lutsiv V.O. Use of melliferous bees and Osmias for the pollination of alfalfa and tomatoes in Carpathian region. - Manuscript.

The thesis for the science degree of a candidate in agro science on the specialty 06.02.04 - technology of animal husbandry products production. - National agrarian university, Kyiv, 2004.

It is experimentally proved that such bees as Osmia Rufa and Osmia Cornuta are in fact pollinators of alfalfa and tomatoes in greenhouse conditions and could be effectively used. The author of the thesis proved that the main role in alfalfa pollination is played by melliferous bees and 18 species of wild bees as well as bumblebees. It is investigated that solitary wild bees of Osmia Rufa and Osmia Cornuta species are the poll...