Удосконалення елементів технології вирощування і кормового використання скоростиглих сортів сої в правобережному Лісостепу України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут землеробства

Української академії аграрних наук

УДК 635.655:631.531.048.664.78:576.8.95.31

удосконалення елементів технології вирощування і кормового використання скоростиглих сортів сої в правобережному лісостепу україни

06.01.09 - рослинництво

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата

сільськогосподарських наук

Марущак Павло григорович

Київ - 2005



Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті землеробства Української академії аграрних наук протягом 1999-2002 рр.

Науковий керівник- Доктор сільськогосподарських наук, професор, член-кореспондент УААН, заступник директора Інституту землеробства УААН Михайлов В'ячеслав Григорович

Офіційні опоненти: Доктор сільськогосподарських наук, професор Карпець Іван Панкратович, Інститут землеробства УААН, завідувач відділу льону

Доктор сільськогосподарських культур, професор Петриченко Василь Флорович, Інститут кормів УААН, директор

Провідна установа: Білоцерківський державний аграрний університет Міністерства АП України, м. Біла Церква.

Захист відбудеться“24” травня2005 року о 12 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 27.361.01 в Інституті землеробства УААН.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту землеробства УААН.

Відгуки на автореферат у двох примірниках, завірені печаткою, просимо надсилати за адресою: Україна, 08162, смт. Чабани, Києво-Святошинського району Київської області, Інститут землеробства УААН, вченому секретареві Спеціалізованої вченої ради.

Автореферат розісланий “21” квітня 2005 року.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої

ради, кандидат сільськогосподарських наук Л.О.Кравченко



АНОТАЦІЯ

Марущак П.Г. Удосконалення елементів технології вирощування і кормового використання скоростиглих сортів сої в правобережному Лісостепу України.- Рукопис. насіння соя врожай нітрагін

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.09 - рослинництво.- Інститут землеробства УААН. М.Київ, 2005 р.

На чорноземах опідзолених правобережного Лісостепу України найбільший врожай насіння, а також збори протеїни та жиру з гектару, найвищу фіксацію біологічного азоту та найбільшу рентабельність отримано у сої Чернятка за сівби в першій декаді травня з інокуляцією насіння нітрагіном і за норм висіву 700 і 800 тис. насінин на га, а сої Устя також на варіантах з обробкою насіння нітрагіном за сівби в другій і третій декадах травня за норми висіву 800 тис. насінин на га.

Більш стабільний врожай насіння мав сорт сої Устя, особливо на фоні з обробкою насіння бульбочковими бактеріями. Більш пластичним на збільшення норм висіву виявився сорт Устя.

Заміна дорогого соєвого шроту американського виробництва в еквівалентній кількості екструдатом сої, який виробляється в господарстві, забезпечує таку ж високу ефективність в годівлі свинопоголів'я.

Ключові слова: соя, рослинництво, скоростиглі сорти, строки сівби, норми висіву, бульбочкові бактерії, продукти переробки



АННОТАЦИЯ

Марущак П.Г. Усовершенствование элементов технологии возделывания и кормового использования скороспелых сортов сои в правобережной Лесостепи Украины. Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата сельскохозяйственных наук по специальности 06.01.09 - растениеводство

Институт земледелия УААН. Киев, 2005.

На черноземах оподзоленных правобережной Лесостепи Украины выявлены особенности формирования уровня и стабильности урожайности семян, а также азотфиксирующей способности и качества семян новых внесенных в Реестр скороспелых сортов сои Чернятка и Устя в зависимости от сроков посева, норм высева, передпосевной инокуляции семян клубеньковыми бактериями Br.japonicum 71T, а также определено качество продуктов переработки сои и эффективность их использования в кормлении свинопоголовъя.

Показано, что созревание обоих скороспелых сортов сои Чернятка и Устя при всех сроках посева происходит преимущественно в третьей декаде августа, то есть в период, когда имеется достаточно времени для подготовки почвы для посева озимых культур.

Наибольший урожай семян сои Чернятка (26,6 ц/га) получен при посеве в первой декаде мая с инокуляцией семян нитрагином при нормах высева 700 и 800 тыс. семян на га, а сои Устя также на вариантах с обработкой семян нитрагином (26,2 ц/га), но при посеве во второй и третьей декадах мая при норме высева 800 тыс. семян на га.

Сорт сои Чернятка оказался более чувствительным к обработке семян нитрагином. Прибавка урожая семян этого сорта при посеве во второй декаде мая в среднем по всем нормам высева достигла 5,2 ц/га при уровне урожайности 26,0 ц/га, а сои Устя при этих же условиях соответствен 2,3 ц/га и 24,1 ц/га.

По параметрам пластичности и стабильности в среднем за три года более стабильным по урожаю семян оказался сорт сои Устя, особенно на фоне с обработкой семян клубеньковыми бактериями. Коэффициент регрессии (b) этого сорта составлял 0,78, а среднеквадратическое отклонение (S²) - 2,96.

Более высокое содержание протеина (42,01-44,02%) формировалось в условиях сухого 1999 года, когда урожай семян сои на разных вариантах опытов были самыми низкими и составляли 9,5-17,2 ц/га. В более благоприятные годы содержание протеина в семенах сои было заметно ниже и составляло в 2001 году 39,01-41,98%, в 2002 году - 39,39-40000,91%. Урожаи семян сои в эти годы соответственно составляли 21,6- 32,9 и 19,5032,4. Содержание жира в семенах сои в эти же годы изменялось меньше и составляло в 1999 году - 21,39-23,35%, в 2001 году - 20,45-23,00% и в 2002 году - 19,60-21,90%.

В среднем за три года исследований инокуляция семян симбиотическими клубеньковыми бактериями Br. japonicum 71T обеспечивала дополнительную фиксацию биологического азота сортами Чернятка и Устя соответственно 57,8 кг/га и 41,0 кг/га при общем его уровне 192,3 кг/га и 202,1 кг/га. Максимальную дополнительную фиксацию атмосферного азота для сорта Чернятка установлено при посеве в начале первой декады мая - 63,4 кг/га, а для сорта Устя - в начале второй декады мая - 49,0 кг/га при общем его уровне соответственно 216,7 и 214,0 кг/га.

Полученные данные как на свиноматках, так на молодняке свинопоголовъя показывают, что экструдат сои является энергетическим и высоко протеиновым кормом. В экструдате, который получен на экструдере КМЗ-2У содержание протеина составляло 41-42%, жира - 22%. Поэтому замена дорогого соевого шрота американского производства в эквивалентном количестве экструдатом сои, который производится в хозяйстве, обеспечивает такую же высокую эффективность.

При выращивании сои как на товарную продукцию, так и на семена наибольшая стоимость продукции, прибыль и рентабельность и наименьшая себестоимость получены у сорта Чернятка с обработкой семян нитрагином при втором сроке посева с нормами высева 700 и 800 тыс. семян на га, у сорта Устя - при третьем сроке посева и норме высева 800 тыс. семян на га.

Ключевые слова: соя, растениеводство, скороспелые сорта, сроки посева, нормы высева, клубеньковые бактерии, продукты переработки



SUMMARY

Murushchak P.G. Improvement of Technology Cultivation and Use of Early Matured Soya Varieties in Right-bank of Forest-Steppe Ukraine.- Manuscript.

Dissertation for competition of the scientific degree of candidate of agriculture sciences in specialty 06.01.09 - plant production. Institute of Agriculture of the UAAS - Kiev. - 2005.

On chernozems podzolic right-bank Forest-steppe of Ukraine the highest yield of seeds and also gathering of a protein and fat from hectare, the highest fixing of biological nitrogen and the highest profitability are received from soya Chernyatka at sowing in the first decade of May with seeds inokulation nitrogen-fixing nodule bacteria at rates of seeding 700 and 800 thousand seeds per ha, and with soya Ustya also on variants with processing seeds nitrogen-fixing nodule bacteria at sowing in the second and third decades of May at rates of seeding of 800 thousand seeds per hа.

The most stable yield of seeds is received from the Ustya variety it is especial on a background with processing nodule bacteria. More plastic on increase in rates of seeding appeared Ustya variety.

Replacement expensive soya dry cake of American manufacture in equivalent quantity soya cake which is made in the farm provides the same high efficiency in feeding swine.

Key words: soya, plant production, early matured varieties, terms of sowing, rates of seeding, nodule bacteria, products of processing.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Соя - одна з найбільш поширених серед зернобобових і олійних культур, яка відіграє важливу роль у сільськогосподарському виробництві, технічній промисловості і медицині. В насінні сої міститься 38-45 % білку, 18-23 % жиру, 25-30 % вуглеводів, ферменти, вітаміни, мінеральні речовини.

Виробництво насіння сої в світі постійно зростає і за останні 15 років збільшилось з 108,4 до 189,5 млн. т.

Значний вклад у розвиток технологій вирощування, підвищення ефективності симбіотичної фіксації та використання сої внесли вчені України та країн СНД: А.О Бабич, А.К.Лєщєнко, В.І.Завірюхін, В.Ф.Петриченко, В.М.Жеребко, В.Ф.Баранов, П.Е.Губанов, А.У.Каппушев, Н.В.Медянников, В.П.Патика, М.З.Толкачов Л.М. Доросинський, Е.Н.Мішустін, А.Т.Новикова, А.П.Левицький, М.Ф.Кулик та багато інших вчених. Проте, в Україні, виробництво сої все ще залишається незначним, а середня врожайність насіння не перевищує 14 ц/га і ряд питань з технологій вирощування та використання сої ще залишається невирішеним.

Актуальність наукових досліджень обумовлена необхідністю розробки ряду технологічних прийомів вирощування нових скоростиглих сортів сої на чорноземі опідзоленому важкосуглинковому правобережного Лісостепу України, а також підвищенні ефективності використання продуктів переробки на корм вирощеної сої.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота спрямована на виконання державного завдання по збільшенню виробництва і поліпшенню якості продукції зернобобових культур, виконана згідно з тематикою наукових досліджень Інституту землеробства УААН за НТП „Кормовиробництво” та НТП „Землеробство”, номери державної реєстрації 0196U018397 і 0156U018406.

Мета та завдання досліджень полягала у виявленні особливостей формування продуктивності, її стабільності, вмісту протеїну і жиру у нових скоростиглих сортів сої, а також у підвищенні ефективності використання продуктів переробки вирощеної сої.

Завданнями досліджень за темою дисертації передбачалось удосконалити основні агротехнічні прийоми вирощування нових скоростиглих сортів сої для збільшення врожайності і покращення якості насіння на чорноземі опідзоленому правобережного Лісостепу залежно від:

густоти рослин; строків сівби; передпосівної інокуляції насіння бульбочковими бактеріями Bradyrhizobium.japonicum 71T при всіх строках сівби і нормах висіву - 600, 700 і 800 тис. схожих насінин на га.

Передбачалось також отримати екструдат з насіння сої, оцінити його якість і ефективність використання в годівлі свинопоголів'я.

Об'єкт досліджень: закономірності формування рівня урожайності, його стабільності та якості насіння, а також азотфіксувальної здатності залежно від строків сівби, норм висіву, ефективність використання продуктів переробки.

Предмет досліджень: нові скоростиглі сорти сої, симбіотичні бактерії Br.japonicum 71T, строки сівби, норми висіву, продукти переробки.

Методи дослідження: польовий, візуальний та ваговий для встановлення фенологічних змін росту рослин та продуктивності сої; хімічний для визначення вмісту протеїну та жиру; підрахунково-ваговий; розрахунково-порівняльний для оцінки економічної і енергетичної ефективності; методи математичної статистики - дисперсійний, кореляційний, регресивний та графічний.

Наукова новизна одержаних результатів досліджень полягає в удосконаленні основних елементів технології вирощування нових скоростиглих сортів сої на чорноземі опідзоленому правобережного Лісостепу, у виявленні особливостей формування рівня та стабільності їх урожайності, а також азотфіксувальної здатності та якості насіння цих сортів сої залежно від строків сівби, норм висіву, передпосівної інокуляції насіння бульбочковими бактеріями Br.japonicum 71T, у встановленні сортової відмінності на строки сівби, норми висіву та особливостей азотфіксувальної здатності, а також у визначенні якості продуктів переробки з насіння сої та підвищення ефективності використання їх у годівлі свинопоголів'я.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що удосконалені елементи технології вирощування нових сортів сої на чорноземі опідзоленому правобережного Лісостепу забезпечили приріст урожайності насіння до 5,2 ц/га за рівня врожайності 26,0 ц/га, збільшення зборів протеїну і жиру до 2,69 і 1,25 ц/га відповідно, збільшення додаткової фіксації біологічного азоту до 57 кг/га, а також підвищення ефективності використання продуктів переробки сої в годівлі свинопоголів'я.

Особистий внесок здобувача полягає в одержанні наукових результатів, проведенні аналітичного огляду та вивченні вітчизняної і світової літератури з проблем технології вирощування, переробки та використання сої, у безпосередній участі при виконанні польових, лабораторних і виробничих досліджень, а також в узагальненні результатів та підготовці їх до друку. Апробація результатів дисертації. Матеріали досліджень, викладені в дисертації, оприлюднені та обговорені здобувачем на третій Всеукраїнській конференції з питань виробництва, переробки і використання сої на кормові та харчові цілі (Інститут кормів УААН. Вінниця. 2000 р.), на засіданнях лабораторії селекції та насінництва сої, лабораторії мікробіології, методичної комісії та Вченої ради Інституту землеробства УААН (1998-2003 рр.), обласних та районних конференціях з питань освоєння і впровадження технологій виробництва кормів, вирощування сої і ефективного використання продуктів її переробки (Вінниця, 2002 р.). Результати досліджень щорічно впроваджувались у господарствах Бершадського району Вінницької області, де площа посіву сортів сої Київська 98, Устя і Чернятка в 2004 році досягла 3540 га.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 4 наукових праці, з них 3у фахових виданнях.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 175 сторінках машинописного тексту, містить 63 таблиці, 17 рисунків, складається із вступу, 8 розділів, висновків і рекомендацій виробництву. Список використаних джерел літератури включає 270 назв, в тому числі 38 латиницею.

ЗМІСТ РОБОТИ

В огляді літератури узагальнено стан наукових досягнень з розробки технологічних прийомів вирощування, переробки та використання сої. У зв'язку з тим, що в південній частині правобережного Лісостепу України таких дослідів було проведено дуже мало і проведені вони переважно на сортах середньостиглої та пізньостиглої груп та у зв'язку із створенням нових скоростиглих сортів сої таких, як Чернятка та Устя, які широко поширюються в даному регіоні, виникла необхідність вивчення основних технологічних прийомів їх вирощування, а також використання вирощеного врожаю.

Дослідження з розробки елементів технології вирощування та використання сої проводились протягом 1999-2002 року у Інституті землеробства УААН та сільськогосподарському товаристві “Устянське” Бершадського району Вінницької області, яке розташоване в південній частині правобережного Лісостепу України.

Переважною різновидністю грунтів господарства та південної частини Вінницької області, де проводились дослідження, є чорноземи опідзолені малогумусні важкосуглинкові. Орний шар цього грунту в господарстві має рН водний 5,83, рН сольовий 5,10, дещо підвищену гідролітичну кислотність Нг-3,07 мг/100 г грунту. Забезпеченість грунту рухомим фосфором (за Кірсановим) висока (21,1 мг/100 г грунту), обмінним калієм - середня (11,5 мг/100 г грунту).

Умови погоди в період проведення досліджень 1999 р. склались надзвичайно несприятливими, хоч середня температура повітря в період посіву в третій декаді квітня становила 13,1С, а в першій декаді травня 10,1С, проте в цей період на поверхні грунту в нічні часи ще спостерігались приморозки до -3С. Кількість опадів, яка випадала в травні (43,8 мм проти 57 мм середньої багаторічної), червні (відповідно 36,3 і 75 мм), липні (38,5 і 75мм), серпні 7,2 і 57 мм) була явно недостатньою для нормального росту і розвитку рослин сої та інших сільськогосподарських культур. Все це впливало на те, що урожай насіння сої в дослідах був порівняно невисоким.

Умови погоди 2001 та 2002 рр. на початку вегетації були також не сприятливими в зв'язку з тим, що опадів в цей період випало дуже мало. Проте, сходи вдалося отримати на всіх строках сівби достатньо добрими. Кількості опадів у червні (до 143,7 мм проти норми 75 мм) та в липні (до 119,6 мм проти норми 75 мм) та сприятливої температури повітря в цей період було цілком достатньо для формування хороших врожаїв насіння сої.

Досліди були закладені згідно Методики державного сортовипробування сільськогосподарських культур та Методики проведення дослідів по кормо виробництву за схемою багатофакторного досліду:

Інокуляцію посівного матеріалу проводили за загальноприйнятою методикою використання бактеріальних препаратів найбільш розповсюдженим виробничим штамом бульбочкових бактерій Bradyrhizobium japonicum 24107 (71Т). Даний штам нам для досліджень надавався лабораторією грунтової мікробіології Інституту землеробства УААН у формі класичного бактеріального препарату нітрагін з вермикулітним наповнювачем. У зв`язку з тим, що цей штам у сучасній науковій літературі більшістю дослідників наводиться під номером 71Т, ми при викладі отриманих результатів досліджень також представляли даний штам як Br. japonicum 71Т( нітрагін).

Визначення азотфіксувальної здатності рослин сої проводили за загальноприйнятим методикою Е.П.Трепачова - паралельного порівняння з небобовою культурою - ячменем

Попередник - озима пшениця. Агротехніка вирощування сої загальноприйнята для зони Лісостепу. Фосфорні і калійні добрива (Р₆₀К₆₀) вносили під основний обробіток грунту, азотні (N₃₀) - весною під культивацію на всіх варіантах досліду. Грунтовий гербіцид Харнес в дозі 2,5 л/га вносили після посіву сої з послідуючою заробкою в грунт боронами. Площа посівної ділянки - 40 м², облікової - 30 м², повторність - триразова. Облікову частину ділянки збирали вручну у фазі повної стиглості насіння при вологості 14-16 %, обмолот здійснено комбайном.

Математичну обробку врожайних даних проводили методом дисперсійного аналізу з застосовуванням програмного забезпечення статистичного аналізу “COSTAT”; стабільність та пластичність сортів сої на агротехнічні фактори визначали за методикою S.A.Eberhart та W.A.Russell.

Інактивація антипоживних речовин в насінні сої була проведена на екструдері КМЗ-2У. Екструдуювання було проведено при температурі 130 - 150С. Визначення хімічного складу кормів проводилось на Київській обласній станції хімізації сільського господарства за загальноприйнятими зоотехнічними методиками.

В умовах дуже посушливого 1999 року обидва скоростиглі сорти Чернятка і Устя на всіх варіантах досліду не залежно від норм висіву і обробки насіння нітрагіном достигли одночасно і тривалість їх періоду вегетації за першого строку сівби становила 100 днів, за другого - 96 і за третього - 91 день, тобто скорочувались з кожним наступним строком сівби на 4 і 5 днів..

В умовах більш сприятливого 2001 року не відмічено різниці в строках достигання та тривалості періоду вегетації на варіантах з різними нормами висіву за всіх строків сівби, на всіх інших варіантах відмічена суттєва різниця.

За першого строку сівби (21.04) сорт сої Чернятка в цьому році без обробки насіння нітрагіном достиг 19 серпня, а з обробкою 25 серпня; період його вегетації становив 107 і 113 днів відповідно. Сорт Устя за цього строку сівби без обробки насіння нітрагіном достиг 16 серпня, з обробкою - 20 серпня. Період його вегетації становив відповідно 104 і 108 днів.

За другого строку сівби (12.05) сорт сої Чернятка без обробки насіння нітрагіном достиг 23 серпня, а з обробкою - 29 серпня; період вегетації становив відповідно 105 і 111 днів. Сорт сої Устя в цих же умовах достиг 18 серпня, тобто за 100 днів. На цих же варіантах, але з обробкою насіння нітрагіном достигання сорту відмічено 24 серпня, або за 106 днів.

За третього строку сівби (12.5) сорт Чернятка без обробки насіння нітрагіном достиг 28 серпня, або за 100 днів; з обробкою насіння нітрагіном достигання цього сорту відмічено 3 вересня, або за 105 днів. Сорт Устя без обробки насіння нітрагіном достиг 25 серпня, період вегетації становив 97 днів, а з обробкою насіння нітрагіном сорт достиг 1 вересня, або за 102 дні.

Таким чином, обробка насіння нітрагіном скоростиглих сортів Чернятка і Устя збільшувала тривалість періоду вегетації на 4-6 днів; з кожним наступним строком сівби тривалість періоду вегетації обох сортів зменшувалась від 3 до 12 днів; достигання обох сортів всіх строків сівби відбувалось переважно в третій декаді серпня, тобто в період, коли є ще достатньо часу для підготовки грунту для сівби озимих.

Аналізуючи урожайні дані за три роки (1999, 2001, 2002) і результати дисперсійного аналізу можна сказати, що основним фактором, який впливає на урожайність є фактор року, а точніше умови зволоження року. Урожайність насіння сої в дуже посушливому 1999 р. становила в середньому 13,9 ц/га, в більш сприятливі за волого забезпеченням 2001 і 2202 відповідно 26,6 і 25,3 ц/га. Результати дисперсійного аналізу показують, що доля фактору рік становила 75,0%.

Другим фактором, який мав суттєвий впливав на врожай було застосування нітрагіну для обробки насіння перед сівбою. Доля цього фактору досягла в середньому за три роки 5,7%. В середньому по всіх варіантах досліду урожайність насіння сої без нітрагіну дорівнював 20,5 ц/га, а з застосуванням нітрагіну - 24,0 ц/га.

Більш реагуючим на обробку насіння нітрагіном виявився сорт Чернятка, у якого прибавка насіння від застосування даного препарату дорівнювала 3,7 ц/га при рівні врожайності 23,1 ц/га, а у сорту Устя відповідно 2,4 ц/га і 23,9 ц/га.

В середньому за три роки (1999, 2001 і 2002) найбільша прибавка врожайності від застосування нітрагіну у сорту Чернятка виявилась за сівби на початку травня з нормами висіву 700 і 800 тис. рослин на 1 га відповідно 5,3 і 5,9 ц/га при рівні врожайності 26,6 ц/га за обох норм висіву. У сорту сої Устя отримані дещо інші результати. Найбільша прибавка від застосування нітрагіну спостерігалась при третьому (12 травня) строкові сівби за найвищої норми висіву 800 тис. насінин на га, яка дорівнювала 3,9 ц/га при найвищому рівні врожайності 26,2 ц/га. Досить високі прибавки врожайності насіння від застосування нітрагіну були за сівби 2 травня, але за норм висіву 700 і 800 тис. насінин на га, які дорівнювали відповідно 3,1 і 3,0 ц/га при рівні врожайності насіння 24,6 і 25,1 ц/га. Дещо меншою вона була за норми висіву 600 тис. насінин на га і дорівнювала 1,9 ц/га при рівні врожайності 24,3 ц/га. За першого строку сівби (22 квітня) прибавки урожайності насіння від застосування нітрагіну були за норми висіву 600, 700 і 800 тис. насінин на га відповідно 2,0, 22,4 і 23,6 ц/га при рівнях врожайності 21,6, 22,4 і 23,6 ц/га.

В середньому за всіх строків сівби прибавка врожайності насіння від застосування нітрагіну за норми висіву 600 тис. насінин на 1 га дорівнювала 1,7 ц/га, за норми висіву 700 тис. насінин на га - 2,0 ц/га, за норми висіву 800 тис. насінин на га - 3,4 ц/га, при рівнях врожайності відповідно 22,6 , 23,8 і 25,3 ц/га.

Значний вплив на врожай насіння сої мав строк сівби. В середньому по двох сортах і всіх нормах висіву найвищу врожайність отримано за сівби 2 травня, коли віна дорівнювала 23,5 ц/га. Більш реагуючим в даному випадку був сорт Чернятка, у якого врожайність насіння в середньому за сівби 2 травня дорівнювала 23,4 ц/га, за сівби 12 травня - 20,9 ц/га і за сівби 22 квітня - 19,5 ц/га, а у сорту Устя відповідно 23,3, 22,9 і 20,6 ц/га., тобто врожайність цього сорту за сівби 2 і 12 травня була практично однаковою, в той час як у сорту Чернятка є явні достовірні переваги за сівби 2 травня. Причому ці переваги найбільші на варіантах при застосуванні перед сівбою нітрагіну, де врожайність насіння за сівби 2 травня дорівнювала 26,0 ц/га, за сівби 12 травня -22,3 ц/га, за сівби 22 квітня - 21,0 ц/га. У сорту сої Устя врожайність насіння при інокуляції за сівби 2 і 12 травня була практично однаковою і дорівнювала відповідно 24,7 і 24,1 ц/га і була значно меншою лише за сівби 22 квітня - 22,5 ц/га. Вплив норм висіву на продуктивність сої також виявилась досить значним фактором, частка якого становила 4,1%, але вона значно залежала від строків сівби та застосування нітрагіну. Так, в середньому по двох сортах і трьох строках сівби врожайність насіння сої без застосування нітрагіну дорівнювала за норми 600 тис. насінин на га 19,5 ц/га, за 700 - 20,9 і за 800 тис. насінин на га - 20,8 ц/га; при застосуванні нітрагіну врожайність насіння сої обох сортів відповідно становила 22,3, 23,8 і 24,2 ц/га.

Сорт Устя мав деякі особливості. В середньому за три роки сама висока врожайність насіння цього сорту отримана за сівби 12 травня (третій строк сівби) з обробкою насіння нітрагіном і за норми висіву 800 тис. насінин на га, яка дорівнювала 26,2 ц/га. У цього ж сорту як без обробки насіння нітрагіном, так і з його обробкою зміни врожаю насіння в залежності від норми висіву 2 травня (другий строк сівби) були незначними.

Найбільша врожайність сої Чернятка 26,6 ц/га отримана за сівби в першій декаді травня з інокуляцією насіння нітрагіном і за норм висіву 700 і 800 тис. насінин на га.

У сорту сої Устя на варіантах з обробкою насіння нітрагіном найбільшу врожайність насіння 26,2 ц/га отримано за сівби в другій і третій декадах травня (2 і 3 строки) за норми висіву 800 тис. насінин на га.

В умовах посушливого 1999 року більші врожаї насіння цього сорту отримано за другого строку сівби і меншої норми висіву 600 тис. насінин на га. Сорт сої Устя в цілому був дещо більш урожайним, ніж Чернятка; в середньому за три роки на всіх варіантах досліду отримано по 22,2 ц/га цього сорту і по 21,2 ц/га сої Чернятка, проте, останній сорт виявився більш чутливим до обробки насіння нітрагіном. Прибавка врожайності насіння цього сорту за сівби у другій декаді травня в середньому за всіх норм висіву досягла 5,2 ц/га при рівні врожайності 26,0 ц/га, а сої Устя лише 2,3 ц/га при рівні врожайності 24,1 ц/га.

З усіх досліджуваних факторів найбільший вплив на врожай насіння мав фактор року, частка якого в різні дуже контрастні за умовами зволоження 1999 та 2001 і 2002 років досягла 75,0%. Слід відмітити, що частка фактору сорт в дуже посушливому 1999 році підвищилась до 13,1%. В цьому році при середній врожайності по досліду 13,9 ц/га на кращих варіантах отримано по 17,2 ц/га сорту Устя за сівби у другій декаді травня за обробки насіння нітрагіном і норми висіву 600 тис. насінин на га. Це вказує на те, що використовуючи кращі сорти і рекомендовані технології вирощування можна принаймні в півтора рази зменшити негативний вплив посушливих умов вирощування.

У середньому за три роки (1999, 2001,2002) за параметрами пластичності і стабільності найбільш реагуючим зміною урожайності на строки сівби виявився сорт Чернятка. Урожайність насіння цього сорту підвищувалась з 19,5 ц/га за першого строку сівби до 23,4 ц/га за другого строку, а за третього строку знову зменшилась до 20,9 ц/га. Коефіцієнт регресії цього сорту дорівнював 1,22, а середньоквадратичне відхилення - 7,24. У сорту сої Устя за цих же умов також зросла врожайність насіння з 20,6 ц/га за першого строку сівби до 22,9 ц/га - за другого, але на відміну від першого сорту урожайність його не змінилась за третього строку. Про більшу стабільність сорту Устя свідчать і коефіцієнт регресії і середньоквадратичне відхилення, які відповідно дорівнювали 0,78 і 2,96.

Лінія регресії сорту Чернятка піднімалась більш круто над віссю абсцис порівняно до лінії регресії сорту Устя, хоч урожай останнього в середньому був дещо вищим, проте цей сорт виявився більш стабільним і менш реагуючим на строки сівби.

По відношенню до норм висіву на фоні обробки насіння бульбочковими бактеріями в середньому за три роки і за всіх строків сівби більш реагуючим виявися сорт сої Устя. В цих умовах урожайність сорту постійно підвищувалась із збільшенням норми висіву з 600 до 700 і до 800 тис. насінин на га відповідно 22,6, 23,8 і 25,3 ц/га, а сорту Чернятка підвищувалась із збільшенням норми висіву з 600 до 700 тис. насінин на га з 21,9 до 23,9 ц/га, а за норми 800 тис. насінин на га вона практично залишилась без змін на рівні 23,6 ц/га. Коефіцієнти регресії і середньоквадратичні відхилення підтверджують більшу реакцію сорту Устя на підвищення норми висіву, які відповідно дорівнювали 1,12 і 3,29, а сорту Чернятка 0,87 і 1,96. Лінія регресії сорту Устя мала більший нахил над віссю абсцис, ніж лінія регресії сорту Чернятка, що наглядно підтверджує вище встановлені закономірності.

Більший вміст протеїну (42,01-44,02%) формувався в умовах дуже посушливого 1999 року, коли врожаї насіння сої на різних варіантах дослідів були найнижчими і дорівнювали 9,5-17,2 ц/га. В більш сприятливі роки вміст протеїну в насінні сої був помітно меншим і складаав у 2001 році 39,01-41,98%, у 2002 році - 38,39-40,91%. Врожаї насіння сої в ці ж роки відповідно становили 21,6-32,9 і 19,5-32,4 ц/га. Вміст жиру змінювався менше і становив у 1999 році - 21,39-23,35%, у 2001 році - 20,45-23,00% і у 2002 році - 19,60-21,9-%.

У середньому за три роки (1999, 2001, 2002) в обох сортів більший збір протеїну з гектару (0,983 т/га) був на варіантах з обробкою насіння нітрагіном, без обробки насіння нітрагіном збір протеїну становив 0,831 т/га. За даного строку сівби з обробкою насіння нітрагіном більший збір протеїну з гектару був за норми висіву 800 тис. насінин на га і досягав 1,053 т/га, за норми висіву 700 тис. насінин на га - 1,023 т/га. За норми 600 тис. насінин за цих же варіантів досліду збір протеїну з гектару дорівнював 0,928 т/га. Без обробки насіння нітрагіном більший збір протеїну з гектару був за норми висіву 700 тис. насінин на га і дорівнював 0,855 т/га.

Сорт сої Устя в середньому мав дещо більший збір протеїну з гектару (1,229 т/га) порівняно до сорту Чернятка (0,857 т/га). У сорту Чернятка найбільший збір протеїну з гектару отримано за норми висіву 700 тис. насінин на га і з обробкою насіння нітрагіном (1,120 т/га), без обробки насіння нітрагіном за цих же варіантів досліду збір протеїну дорівнював 0,853 т/га. Сорт же сої Устя найбільший збір протеїну мав за норми висіву 800 тис. насінин на га за третього і другого строків сівби при обробці насіння нітрагіном відповідно 1,045 і 1,009 т/га. Без обробки насіння нітрагіном найбільший збір протеїну з гектару(0,927 т/га) відмічено за третього строку сівби і нормі висіву 700 тис. насінин на га.

Найвищий збір жиру в середньому за три роки (1999, 2001, 2002) отримано у сорту Чернятка при застосуванні нітрагіну і нормі висіву 800 тис насінин на га, який становив 0,592 т/га. Високі збору жиру з гектара були і за норми висіву 700 тис. насінин на га (0,583 т/га) і 600 тис. насінин на га (0,544 т/га. В середньому на варіантах з застосуванням нітрагіну другого строку сівби збір жиру з гектару дорівнював 0,573 т/га, без нітрагіну - 0,463 т/га; за тих же умов, але за першого строку сівби середній збір жиру з гектару відповідно становив 0,455 (з застосуванням нітрагіну) і 0,386 т/га (без застосування нітрагіну), за третього строку відповідно 0,482 і 0,398 т/га.

У сорту сої Устя також найбільший збір жиру з гектару (0,543 т/га) отримано з застосуванням нітрагіну і норми висіву 800 тис. насінин на га за другого строку сівби. За норми висіву 600 тис. насінин на га і тих же інших умов збір жиру з гектара становив 0,527 т/га і за норми 700 тис. насінин на га - 0,521 т/га. В середньому на варіантах з застосуванням нітрагіну у сорту Устя збір жиру з гектара за другого строку сівби становив 0,530 т/га, без застосування - 0,471 т/га, за першого строку сівби відповідно 0,477 і 0,438 т/га, за третього - 0,515 і 0,463 т/га. В середньому по обох сортах збір жиру з гектару був більшим за другого строку сівби і дорівнював 0,509 т/га, в тому числі з застосуванням нітрагіну - 0,551 т/га, без застосування - 0,452 т/га. За першого строку сівби збір жиру з гектара в середньому по обох сортах дорівнював 0,439 т/га, в тому числі з застосуванням нітрагіну 0,466 т/га, без його застосування - 0,412 т/га., за третього строку сівби відповідно 0,464, 0,498 т/га і 0,433 т/га. Норми висіву як на фоні нітрагіну, так і без нього суттєвого впливу на збір жиру з гектара не мали, хоч відмічається деяка тенденція до його збільшення за норми висіву 700 і 800 тис. насінин на га. Більші збори жиру з гектару були за норми висіву 700 і 800 тис. насінин на га.

Одним із якісних показників азотфіксувальної здатності зернобобових культур за даними цілого ряду дослідників є кількість і маса кореневих бульбочок на рослині. В складі існуючої грунтової мікрофлори на території землекористування ТОВ “Устянське”, де проводили польові досліди, на варіантах без інокуляції у 1999, 2001 та 2002 роках не виявлено утворення кореневих бульбочок у період бутонізація - цвітіння рослин сої.

За інокуляції насіння основним ефективним виробничим штамом Br. japonicum 71Т максимальна кількість бульбочок на кореневій системі сої сортів Устя і Чернятка за весь період досліджень була виявлена на варіантах за другого строку сівби - І декада травня. На рослинах сорту Чернятка при сівбі в першій декаді травня кількість бульбочок на коренях однієї рослини за роки досліджень була в межах 22,8-57,3; сорту Устя - 37,6 - 84,2.

Кількість бульбочок не завжди є об`єктивним показником при оцінці кількісної азотфіксувальної здатності рослин сої та інших зернобобових культур. За величиною бульбочкоутворення визначається здебільшого вірулентність того чи іншого штаму симбіотичних бактерій. В зв`язку з цим основну увагу було звернено на кількісне вивчення змін азотфіксувальної здатності досліджуваних сортів сої залежно від норм, строків сівби та інокуляції бульбочковими бактеріями.

Згідно проведених досліджень у 1999 році горохом, порівняно з ячменем ярим, фіксації атмосферного азоту за методом Е.П.Трепачова не виявлено. Тому в своїх подальших дослідженнях усі розрахунки по нагромадженню біологічного азоту соєю проводили використовуючи за аналог лише ячмінь ярий.

В середньому за три роки (1999, 2001, 2002), соя Чернятка без застосування інокуляції посівного матеріалу за норми висіву 600 тисяч насінин на гектар у середньому за трьох строків сівби нагромаджувала 229,1 кг/га загального азоту, за норми 700 і 800 тисяч насінин відповідно 246,4 і 238,2 кг/га. При інокуляції насіння кількість нагромадженого загального азоту відповідно зростала до 274,5, 316,5 та 289,6 кг/га, тобто в даному випадку прибавка загального азоту від дії інокуляції за різних норм висіву становила 45,4, 70,1 та 51,4 кг/га. В середньому за трьох строків сівби та трьох норм висіву за період досліджень соя Чернятка без застосування бактеріального препарату нагромаджувала 237,9 кг/га загального азоту, а за використання інокуляції кількість загального азоту в середньому зростала до 293,5 кг/га, що на 55,6 кг/га перевищує обсяги загального азоту, накопиченого не інокульованими рослинами.

Соя Устя в середньому за три роки досліджень при сівбі не інокульованим насінням за норми висіву 600 тисяч насінин на гектар у середньому за три строки сівби нагромаджувала загального азоту 255,5 кг/га, за норми 700 і 800 тисяч насінин відповідно 265,7 і 266,3 кг/га.

Інокуляція насіння сої сорту Устя в середньому по трьох строках сівби за три роки за норми висіву 600 тисяч насінин на гектар забезпечила зростання обсягів нагромадження загального азоту до 289,9 кг/га, за норми 700 і 800 тисяч насінин відповідно 304,5 і 312,1 кг/га. Але при цьому середній приріст нагромадження загального азоту порівняно з сортом Чернятка становить лише 8,7 кг/га.

В середньому по трьох строках сівби та трьох нормах висіву за період досліджень соя сорту Устя без застосування бактеріального препарату нагромаджувала 262,5 кг/га загального азоту, а за інокуляції кількість загального азоту в середньому дорівнювала 302,2 кг/га, що на 39,7 кг/га перевищує обсяги загального азоту, накопиченого не інокульованими рослинами.

Рівень нагромадження біологічного азоту соєю сорту Чернятка, в середньому за трьох строків сівби за три роки досліджень, за норми висіву 600 тисяч не бактеризованих насінин на гектар, складав 127,6 кг/га, за норми 700 і 800 тис. насінин 145,0 і 136,8 кг/га симбіотичного азоту відповідно. Застосування нітрагіну, в середньому за трьох строків сівби за три роки досліджень, забезпечило зростання нагромадження біологічного азоту рослинами сої сорту Чернятка за норми висіву 600 тисяч насінин на гектар до 173, кг/га, за норми 700 і 800 тисяч насінин 214,9 та 188,2 кг/га відповідно.

За узагальненими даними досліджень, у середньому за трьох строків сівби та трьох норм висіву, соя Чернятка без застосування бактеріального препарату нагромаджувала біологічного азоту 134,5 кг/га, а за інокуляції кількість фіксованого азоту в середньому складала 192,3 кг/га, що на 57,8 кг/га перевищує обсяги біологічного азоту, накопичені не інокульованими рослинами.

Обробка насіння сої сорту Устя бактеріальним препаратом, у середньому за трьох строків сівби та за три роки досліджень, забезпечувала нагромадження біологічного азоту за норми висіву 600 тисяч насінин на гектар 192,6 кг/га, за норми 700 і 800 тисяч насінин 203,1 і 210,6 кг/га відповідно, тоді як без інокуляції насіння кількість накопиченого рослинами симбіотичного азоту не перевищувала 154,1, 164,3 та 164,9 кг на гектар відповідно.

У середньому за трьох строків сівби та трьох норм висіву, соя Устя без застосування бактеріального препарату нагромаджувала 161,1 кг/га біологічного азоту, а за інокуляції кількість фіксованого рослинами азоту в середньому становила 202,1 кг/га, що на 41,0 кг/га перевищує обсяги біологічного азоту накопичені неінокульованими рослинами.

Потрібно відмітити, що дуже важливим агротехнічним питанням є визначення кількості біологічного та загального азоту, що лишає зернобобова культура в грунті, як попередник для інших сільськогосподарських культур. При інокуляції насіння сої Чернятка обсяги нагромадження біологічного азоту, який лишається після збирання, складали від 96,0 кг/га до 107,7 кг/га, що на 22,7-35,0 кг/га більше ніж без застосування бактеризації рослин.

Соя Устя без застосування бактеріального препарату, в середньому за три роки досліджень і трьох строків сівби, в залежності від норм висіву насіння залишала в грунті від 75,0 кг/га до 82,6 кг/га біологічного азоту. При інокуляції насіння обсяги нагромадження біологічного азоту в грунті відповідно становили від 93,9 кг/га до 105,6 кг/га, що на 18,9- 23,0 кг/га більше, ніж без застосування бактеризації рослин. На відміну від сорту Чернятка найбільш ефективна дія нітрагіну для сорту Устя виявлена за сівби в другій декаді травня за норми висіву 800 тисяч насінин на гектар - в середньому за період досліджень на цьому варіанті кількість біологічного азоту залишеного для послідуючих культур дорівнювала 115,9 кг/га.

Для досліду були сформовані свиноматки та поросята в три групи по 10 голів в кожній: І - контроль, де раціони балансувались за протеїном кормами тваринного та рослинного походження, ІІ - дослідна група, де було використано соєвий шрот, як основне джерело кормового протеїну і ІІІ група одержувала раціон, в якому було використано соєвий екструдат, як основний протеїновий корм.

Екструдат сої, який виготовлений в умовах господарства на екструдері КМЗ - 2У відповідав вимогам технічних умов ТУ У 46.16.053-95, при цьому активність уреази в екструдаті сої не перевищувала 0,1 одиниць рН. Даний корм характеризувався високим рівнем кормового протеїну (41.01 %) та жиру (21,01 %).

При постановці свиноматок на дослід їх жива маса по групах істотно між собою не різнилась і становила 189,1 - 189,5 кг.

В результаті досліджень встановлено, що приріст живої маси за період поросності третьої групи становив 47,6 кг в той час, як першої і другої груп відповідно 43,0 та 43,6 кг. Витрати живої маси за підсисний період у дослідного поголів'я були майже однаковими і становили близько 20 кг. Тобто можна зробити висновок, що екструдат сої є якісним кормом у зв'язку з тим, що забезпечує кращі прирости, ніж високобілкові достатньо дорогі корми тваринного походження і тому їх доцільно замінити більш дешевим і технологічним екструдатом сої.

Аналіз показників відтворної здатності свиноматок свідчить, що кормосумішки, які були використані в усіх трьох групах забезпечили цілком задовільні результати, як по багатоплідності, так і по великоплідності. По всіх трьох групах одержано по 10 поросят на свиноматку вагою 1,26 - 1,27 кг. Молочність свиноматок виявилась дещо більшою в третій групі і становила 50,6 кг у той час, як в першій і другій групах вона була відповідно 47,7 та 48,1 кг.

Кількість поросят при відлученні також була однаковою у всіх трьох групах і становила 9 голів на свиноматку. Їх збереженість мала тенденцію до збільшення в третій групі (92,1 %).

Жива маса однієї голови при відлученні була дещо більшою в першій і третій групах (відповідно 16,2 та 16,8 кг) порівняно до другої (15,6 кг).

Кількість витрачених кормів для годівлі холостих і порісних свиноматок була найменшою в першій групі (319,1 кг), практично однаковою - в другій і третій (327,2 кг). Проте, найнижча вартість витрачених кормів на одну свиноматку була в третій групі (79,77 гривень), у першій та другій відповідно 112,39 і 146,36 гривень. Та ж сама закономірність встановлена і при годівлі підсисних свиноматок, де по кожній групі витрачено кормів у межах 378,5-379,7 кг. Найнижча їх вартість тут виявилась в третій групі і становила 88,93 гривень на голову, у першій - 122,58, у другій - 135,88 гривень.

Отже, хоч показники відтворної здатності піддослідних свиноматок у всіх трьох групах були близькими вартість витрачених кормів на одну свиноматку була найнижчою в третій групі, де раціони по протеїну балансувались соєвим екструдатом і становили при годівлі холостих і порісних свиноматок 79,77 гривень, при годівлі підсисних свиноматок - 88,93 гривень.

Аналіз результатів, які одержані протягом досліду на молодняку свідчать, що використання раціонів, які балансувались по протеїну різними компонентами не мали істотної різниці на кінцеві результати продуктивності молодняку свинопоголів'я. Маючи на початок досліду однакову живу масу поголів'я відповідно по групах 17,1 кг,17,2 і 17,1 кг мало чим відрізнялось між групами в кінці досліду - 39,3 кг,38,7 і 39,3 кг. Середньодобові прирости всіх трьох груп відповідно дорівнювали 363 г,352 і 364 г.

За кількістю і вартістю витрачених кормів на 1 голову деякі переваги були у третьої дослідної групи, де на 1 голову витрачено 101 кг корму вартістю 19,6 гривень проти відповідно 105,3 кг і 22,2 гривень у першої і 104,0 кг і 45,2 гривень у другої дослідної групи. З цих даних видно, що найбільша вартість витрачених кормів була у другої дослідної групи, де балансування раціонів за протеїном здійснювалось соєвим шротом.

Найбільш доступним і дешевим джерелом рослинного білку виявилась екструдована соя, яка виробляється в господарстві. Соєвий екструдат за своїм хімічним складом майже не відрізняється від загальноприйнятих і поширених кормів тваринного походження.

Економічну ефективність вирощування сої розраховували на підставі загальноприйнятих технологічних карт, показників урожайності, вартості продукції та витрат на її вирощування і зберігання, а також на очистку насіння. Проведені розрахунку показують, що у сорту Чернятка більша вартість вирощеної продукції (3790,50 гривень/га) відмічена при вирощуванні з нітрагіном за норм висіву 700 і 800 тис. насінин на га. Вартість витрат дещо збільшилась за цих норм, проте, значно збільшився прибуток (1984,90 і 1044,90 гривень/га відповідно) при невисокій собівартості (68,0 і 69,0 гривень/ц). Найбільшу рентабельність (109,93 %) при цьому отримано за норми 700 тис. насінин на га.

У сої сорту Устя застосування нітрагіну також сприяло збільшенню вартості вирощеної продукції в цілому і зокрема за третього строку сівби та нормі висіву 800 тис. насінин на га (3733,50 гривень/га). В цьому випадку собівартість продукції була найнижчою (70,0 гривень/ц), прибуток і рентабельність найбільшими (1898,59 гривень/га і 103,47% відповідно).

Значно вищі були економічні показники при вирощуванні і реалізації сої на насіння. По сорту Чернятка при застосуванні нітрагіну вартість вирощеного насіння значно збільшувалась. За норми 700 і 800 тис. насінин на га вартість вирощеного насіння була однаковою і дорівнювала 6317,5 гривень/га. Найбільший прибуток і рентабельність виявились за норми висіву 700 тис. насінин на га за другого строку сівби (4511,89 гривень/га і 249,88% відповідно). По сорту сої Устя при вирощуванні з застосуванням нітрагіну найбільша вартість вирощеного насіння була за третього строку сівби і за норми висіву 800 тис. насінин на га (6222,50 гривень/га). При цьому собівартість насіння виявилась нижчою (70,0 гривень/ц) порівняно з іншими нормами висіву; більшими були прибуток (4387,59 гривень/га) і рентабельність (239,12 %).

Найбільший вихід енергії (46816 - 46112 МДж/га) при порівняно невисоких її затратах (17942 - 18223 МДж) на га і на 1 ц продукції (674 - 691 МДж) і більш високі коефіцієнти енергетичної ефективності (2,55 - 2,61) отримано при застосуванні нітрагіну для сорту Чернятка за другого строку сівби за норм висіву 700 і 800 тис. насінин на га, а сорту Устя за третього строку сівби і нормі висіву 800 тис. насінин на га.



Висновки

В дисертації наведене теоретичне узагальнення і вирішення наукових задач, які полягають в удосконаленні елементів технології вирощування, виявленні особливостей формування рівня та стабільності врожайності, а також азотфіксувальної здатності та якості насіння нових внесених до Реєстру скоростиглих сортів сої Чернятка та Устя на чорноземах опідзолених правобережного Лісостепу України залежно від строків сівби, норм висіву, передпосівної інокуляції насіння штамом бульбочкових бактерій Br. japonicum 71T, а також у визначенні якості продуктів переробки з сої та підвищення ефективності використання їх у годівлі свинопоголів'я.

1. Бактеріальна обробка насіння симбіотичними азотфіксувальними бактеріями скоростиглих сортів сої Чернятка та Устя збільшує тривалість їх періоду вегетації на 4-6 днів; з кожним наступним строком сівби (через 10 днів) тривалість періоду вегетації обох сортів зменшується від 3 до 12 днів; достигання обох сортів всіх строків сівби відбувається переважно в третій декаді серпня, тобто в період, коли є ще достатньо часу для підготовки грунту та сівби озимих.

2. Найбільшу врожайність насіння сорт сої Чернятка - 26,6 ц/га забезпечує за сівби в першій декаді травня з інокуляцією насіння Br. japonicum 71T і за норм висіву 700 і 800 тис. насінин на га. Соя сорту Устя на варіантах з бактеріальною обробкою насіння найбільшу врожайність насіння - 26,2 ц/га забезпечує за сівби в другій і третій декадах травня (2 і 3 строки) за норми висіву 800 тис. насінин на га. У посушливі роки сорт сої Устя більшу врожайність забезпечуєза другого строку сівби і норми висіву 600 тис. насінин на га.

3. Сорт сої Устя в цілому є дещо більш урожайним, ніж Чернятка; в середньому за три роки на всіх варіантах досліду отримано по 22,2 ц/га цього сорту і по 21,2 ц/га сої Чернятка, проте, останній сорт виявився більш чутливим до бактеріальної обробки насіння. Прибавка врожайності насіння цього сорту за сівби у другій декаді травня в середньому за всіх норм висіву досягає 5,2 ц/га при його рівні 26,0 ц/га, а сої сорту Устя за цих умов відповідно 2,3 ц/га і 24,1 ц/га.

4. За параметрами пластичності і стабільності більш стабільним заврожайністю насіння є сорт сої Устя, особливо на фоні з обробкою насіння симбіотичними азотфіксувальними бактеріями. Коефіцієнт регресії (b) цього сорту дорівнює 0,78, а середньоквадратичне відхилення (S²) - 2,96.

Більш пластичним на збільшення норм висіву є сорт Устя, коефіцієнт регресії і середньоквадратичне відхилення якого відповідно дорівнюють 1,12 і 3,29, а сорту Чернятка - 0,87 і 1,98. Урожайність сорту Чернятка підвищується лише із збільшенням норми висіву з 600 до 700 тис. насінин на га, а у сорту Устя урожайність зростає з кожним збільшенням норми висіву з 600 до 700 і до 800 тис. насінин на га. На фоні без обробки насіння бульбочковими бактеріями пластичність і стабільність обох сортів на підвищення норми висіву практично однакова (b=1,04 і 0,95, S² = 0,66 і 0,55).

5. Більший вміст протеїну (42,01-44,02%) формується в умовах посушливих років, коли врожайність насіння сої на різних варіантах дослідів є нижчою, ніж в інші роки і дорівнює 9,5-17,2 ц/га. В більш сприятливі роки вміст протеїну в насінні сої є помітно меншим і дорівнює 38,39-41,98%. Врожайність насіння сої в ці ж роки відповідно становить 21,6-32,9 і 19,5-32,4 ц/га. Вміст жиру в ці ж роки змінюється менше і становить 21,39-23,35%.

Вміст протеїну практично не змінюється залежно від строків сівби та норм висіву. В ряді випадків відмічено незначне підвищення цього показника в насінні на варіантах з бактеріальною обробкою; суттєвих змін вмісту жиру залежно від досліджуваних факторів не виявлено.

6. Сорт сої Чернятка найбільший збір протеїну з гектара (1,120 т/га) забезпечує за норми висіву 700 тис. насінин на га і з обробкою насіння Br. japonicum 71T за другого строку сівби. Сорт сої Устя має найбільший збір протеїну з гектара за норми висіву 800 тис. насінин на га за третього і другого строків сівби при бактеріальній обробці обробці насіння нітрагіном відповідно 1,045 і 1,009 т/га.

Найбільший збір жиру з гектара сорт Чернятка (0,592 т/га) і сорт Устя (0,543 т/га) забезпечують при застосуванні Br. japonicum 71T, нормі висіву 800 тис. насінин на га. Норми висіву як на фоні бактеріальної обробки, так і без неї суттєвого впливу на збір жиру з гектара не мають.

7. Інокуляція насіння Br.japonicum 71Т забезпечує додаткову фіксацію біологічного азоту сортами Чернятка і Устя відповідно 57,8 кг/га і 41,0 кг/га при загальному його рівні 192,3 кг/га і 202,1 кг/га. Максимальну додаткову фіксацію атмосферного азоту для сорту Чернятка встановлено за сівби на початку І декади травня - 63,4 кг/га, а для сорту Устя - на початку ІІ декади травня - 49,0 кг/га при загальному його рівні відповідно 216,7 і 214,0 кг/га.

...