Комплексні дослідження та оцінка малолускатого коропа нивківського відгалуження третього селекційного покоління

Размещено на http://www.allbest.ru/

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

ІНСТИТУТ РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук

комплексні дослідження та оцінка малолускатого коропа нивківського відгалуження третього селекційного покоління

06.02.03 - рибництво

Марценюк Вадим Петрович

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті рибного господарства Української академії аграрних наук

Науковий керівник:

кандидат сільськогосподарських наук,

старший науковий співробітник

БЕХ Віталій Валерійович,

Інститут рибного господарства УААН,

завідувач лабораторії генетики та селекції риб, м. Київ

Офіційні опоненти:

доктор сільськогосподарських наук, професор,

Заслужений діяч науки і техніки України,

Шерман Ісаак Михайлович

Херсонський державний аграрний університет,

декан рибогосподарсько-екологічного факультету,

завідувач кафедри рибництва, м. Херсон

кандидат сільськогосподарських наук,

Лобойко Юрій Васильович

Львівська національна академія ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького асистент кафедри паразитології та рибництва, м. Львів

Провідна установа:

Інститут генетики та розведення тварин УААН

Захист відбудеться “20” грудня 2005 р. о 12⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.364.01 в Інституті рибного господарства за адресою: 03164, м. Київ, вул. Обухівська, 135.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту рибного господарства УААН за адресою: 03164, м. Київ, вул. Обухівська, 135.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат біологічних наук С.А.Кражан

Загальна характеристика роботи

короп селекційний спадкування екстер'єрний

Актуальність теми. Надзвичайно актуальною проблемою, що вирішується на базі селекційних розробок, є удосконалення існуючих та виведення нових порід, типів та гібридних форм риб, створення їх гетерогенної, здатної до прогресування структури та формування високопродуктивних стад (Мельник Ю.Ф., Зубець М.В., Буркат В.П., Воленко І.С., Єфіменко М.Я., Полупан Ю.В., Лукаш В.П., Шаран П.І., 2000; Гринжевський М.В., Пекарський А.В., 2004).

До початку 90-х років ХХ століття у рибництві України серед малолускатих форм коропа вирощували лише українську рамчасту породу та її любінський внутрішньопорідний тип. Довготривале, замкнуте культивування коропів у ставових умовах призвело до зниження гетерогенності, що негативно вплинуло на виживання риб, їх темп росту та продуктивні особливості (Бех В.В., 1997; Томіленко В.Г., 2000). Зважаючи на це, а також на запит виробництва в нових економічних умовах, фахівцями Інституту рибного господарства Української академії аграрних наук з 1991 року розпочато роботу з виведення українського малолускатого коропа нового типу.

Схема передбачає отримання трьох-чотирьох поколінь шляхом прямих, зворотних та реципрокних схрещувань, а також ряд порівняльних випробувань потомств на різних стадіях розвитку за рибницько-біологічними показниками, що дасть змогу відшукати найбільш вдалі гетерозиготні форми. На сьогоднішній день вже відомо, що значний гетерозисний ефект вдається отримати при схрещуванні коропів української рамчастої породи та породи фресинет, а також при схрещуванні коропів першого селекційного покоління з любінським внутрішньопорідним типом української рамчастої породи (Бех В.В., 1998; Олексик В.І., 2003).

За темою дисертаційної роботи та відповідно до існуючої схеми виведення малолускатого коропа нивківського відгалуження нового типу проведено реципрокні зворотні схрещування плідників другого селекційного покоління з коропами румунської рамчастої породи фресинет. Основною метою цих схрещувань є покращення продуктивності та екстер'єрних показників коропа нового типу третього селекційного покоління. Поряд з цим, отримання помісей малолускатого коропа з високими рибницько-біологічними якостями дає змогу широко використовувати їх у промисловій гібридизації.

Дослідження за темою дисертаційної роботи включені до „Загальнодержавної програми селекції у тваринництві на період до 2010 року” (Закон України „Про Загальнодержавну програму розвитку рибного господарства України на період до 2010р.” від 19 лютого 2004 р. № 1517-IV) та галузевої “Програми селекційно-племінної роботи в рибництві України на період до 2012 року”. Актуальність даної розробки обумовлена сучасними вимогами, які висуваються до коропа, як до одного з основних об'єктів рибництва, а саме: швидкий темп росту, плодючість та життєстійкість на різних етапах онтогенезу, стресостійкість, харчова цінність, м'ясні форми екстер'єру, високоспинність, малолускатість тощо (Бех В.В., 1997; Шапошник В.Г., Бех. В.В., Томіленко В.Г., 2004; Бех В.В., Осіпенко М.І., Томіленко В.Г., Кучеренко А.П., Павліщенко В.М., Олексик В.І., Шапошник В.Г., 2002).

Зв'язок роботи з науковими планами. Дисертаційна робота є складовою частиною завдання “Вивести новий тип малолускатого коропа для рибних господарств України”, що входить до науково-технічної програми “Розведення і генетика тварин” УААН (номер державної реєстрації 0102U002048).

Мета і задачі досліджень. Метою досліджень дисертаційної роботи є отримання та комплексна рибницько-біологічна оцінка малолускатого коропа нивківського відгалуження третього селекційного покоління (F₃), одержаного шляхом реципрокних схрещувань плідників українського малолускатого коропа новостворюваного типу другого покоління селекції (F₂) та плідників румунської рамчастої породи фресинет (Ф).

Основними задачами досліджень є:

оцінка екстер'єрних та репродуктивних ознак плідників вихідних форм;

отримання третього селекційного покоління малолускатих коропів нивківського відгалуження;

встановлення особливостей спадкування екстер'єрних та інтер'єрних ознак помісних коропів третього селекційного покоління;

рибницько-біологічна оцінка помісних коропів третього селекційного покоління на першому та другому роках життя ;

фізіолого-біохімічна оцінка помісних коропів третього селекційного покоління.

Об'єкт дослідження - плідники вихідних форм F₂ і Ф, та малолускаті коропи нивківського відгалуження третього селекційного покоління у віці цьоголітки - дволітки (К0+ - К1+).

Предмет досліджень - основні рибницько-біологічні показники, такі як вихід із вирощування, маса тіла, динаміка росту, рибопродукція, репродуктивні, екстер'єрні та інтер'єрні показники, економічна ефективність.

Методи дослідження - поставлені у дисертаційній роботі завдання вирішувались за загальноприйнятими у рибництві, селекції, гідрохімії, гідробіології, фізіології і біохімії методами, з використанням статистичних методів обробки і аналізу даних.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше отримані і комплексно досліджені помісні коропи третього селекційного покоління від реципрокних схрещувань плідників малолускатого коропа новостворюваного типу другого покоління селекції з плідниками румунської рамчастої породи фресинет. Встановлено характер успадкування екстер'єрних та інтер'єрних ознак, дано рибогосподарську оцінку малолускатому коропу третього покоління селекції (F₃) у віці К0+ - К1+.

Практичне значення одержаних результатів. В результаті проведення науково-дослідних робіт одержані дані рибогосподарської оцінки помісей третього покоління селекції на першому та другому роках життя будуть взяті за основу в подальшому формуванні стада у віці триліток-п'ятиліток малолускатого коропа. Крім того, виробництву запропоновано нові помісні форми малолускатого коропа з покращеним екстер'єром, показниками продуктивності та привабливим товарним виглядом.

Декларація особистого внеску. При безпосередній участі пошукача проведені науково-дослідні роботи в господарстві “Нивка” Інституту рибного господарства УААН, а саме: інвентаризація і бонітування плідників, отримання нащадків в умовах заводського відтворення з використанням гіпофізу та синтетичного гормонального стимулятора овуляції “Ovopel”, вирощування цьоголіток і дволіток у виробничих умовах та проведення зимівлі. При цьому, досліджувалися температурний, гідрохімічний і гідробіологічний режими експериментальних ставів. Автор провів аналіз спеціальних літературних джерел, визначення схеми експериментів, оброблення та систематизацію одержаних матеріалів, що покладені в основу дисертації, особисто виконав дослідження з порівняльної оцінки розвитку малолускатих коропів на ранніх стадіях онтогенезу, досліджував особливості екстер'єрних, інтер`єрних, фізіолого-біохімічних показників та харчову цінність дволіток.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідались на засіданнях вченої ради ІРГ УААН, міжнародному семінарі “Сучасні проблеми аквакультури” (Херсон, 2003), науково-практичній конференції “Раціональне використання біоресурсів континентальних водойм” (Київ, 2004), науково-практичній конференції, присвяченій 40-річчю об'єднання “Укррибгосп”, “Проблеми і перспективи розвитку аквакультури в Україні” (Київ, 2004), міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 75-річчю Інституту рибного господарства УААН, „Актуальні проблеми аквакультури та раціонального використання водних біоресурсів” (Київ, 2005).

Публікації. Матеріали дисертації опубліковані в наукових збірниках “Рибне господарство”, “Вісник аграрної науки”, “Таврійський науковий вісник”, “Аграрна наука виробництву”. За темою дисертації опубліковано 5 статей в спеціалізованих виданнях, затверджених ВАК України, та роботи у вигляді тез та виступів до міжнародних конференцій та семінарів.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, огляду літератури, матеріалів та методів досліджень, 7 розділів власних досліджень, висновків, пропозицій виробництву, списку використаних джерел (175, з них 21 іноземних авторів). Робота викладена на 144 сторінках, містить 26 рисунків та 26 таблиць. У додатку подані акти проведених робіт в дослідному господарстві „Нивка” та акт впровадження отриманих результатів у ВАТ “Сквирасільрибгосп”.

Основний зміст роботи

Огляд літератури за темою. У розділі розглянуто теоретичні основи з питання гетерозису та висвітлено практичне використання цього явища в промислових схрещуваннях та гібридизації у рибництві. Дана рибницько-біологічна характеристика породам та породним групам малолускатих коропів в Україні та за її межами.

Матеріал та методи досліджень. Дослідження за темою дисертаційної роботи проводились в 2002-2004 рр. на базі дослідного господарства Інституту рибного господарства УААН „Нивка”.

Матеріалом для досліджень були плідники малолускатого коропа новостворюваного типу другого покоління селекції та плідники румунської породи фресинет, а також їх нащадки (помісні та “в собі”) на першому-другому роках життя.

Основні рибогосподарські дослідження були проведені за загальноприйнятими в рибництві методиками, зокрема: бонітування, інвентаризацію та мічення плідників проводили згідно “Інструкції з організації племінної роботи в коропівництві України”, “Інструкції з промислового схрещування коропів української рамчастої та румунської рамчастої породи фресинет” та “Рекомендацій з організації селекційно-племінної роботи з коропом у ставових господарствах колгоспів та радгоспів Української РСР” (Бех В.В., Томиленко В.Г., Кучеренко А.П.,1998; Томіленко В.Г., Олексієнко А.А., Кучеренко А.П., 1995); заводське відтворення з використанням гормональної стимуляції ацетонованим гіпофізом та препаратом Оvopel; відбір і обробку гідрохімічних проб проводили за методиками, запропонованими Альокіним О.А. (1970); вивчення природних кормових ресурсів експериментальних ставів проводили за рекомендаціями Кражан С.А. і Литвинової Т.Г. (1997).

Оцінку якості сперми самців вихідних форм проводили за методиками, запропонованими Мусселіус В.А (1951), Іванюковим Н.Г. (1974) та Дехтярьовим П.А. із співавторами (2001).

Зважування незаплідненої ікри, ембріонів та личинок проводилось на торзійних терезах ВТ-500.

Оцінку ефекту гетерозису проводили за формулою Москаленко Б.С. (1967).

Для оцінки продуктивних якостей цьоголіток досліджуваних груп був використаний метод загального контролю (Nagy A., Csanyi V., Bakos J., Horvath L., 1980).

Питому швидкість росту малолускатих коропів дослідних груп на протязі вегетаційного періоду вираховували за формулою, запропонованою Шмальгаузеном І.І. (1935).

Для вивчення харчової цінності риб проводили біохімічний аналіз за методиками, запропонованими Лиманським В.В. з співавторами (1984). Для систематизації за вмістом білкових речовин, вологи, жиру у м'язах використані коефіцієнти обводнення білків (Ко) та відношення білку до жиру (Кж) (Клейменов І.Я., 1971).

Визначення алельних варіантів трансферину здійснювали шляхом електрофорезу зразків плазми крові в поліакриламідному гелі (Глазко В.И., Созинов А.А., 1998).

У процесі досліджень вирощено близько 530 дволіток та 23,5 тис. цьоголіток коропів різного походження. Проведено мічення 13,7 тис. риб шляхом підрізання грудних та черевних плавців. Проведено фізичний аналіз 36 дволіток коропів. Відібрано і оброблено близько 112 проб зообентосу та зоопланктону. Проведено близько 60 часткових та повних гідрохімічних аналізів.

Для вивчення економічної ефективності промислового вирощування помісних коропів використовувались методики, запропоновані Бужинським А.І. та Шереметою А.Д. (1988) та ВНДІСРГ (1991).

Відповідні матеріали, що були отримані в процесі досліджень, проходили статистичну обробку за методиками Лакіна Г.Ф. (1990) та Мінцера О.П., Угарова Б.Н., Власова В.В. (1991) на персональному комп'ютері за допомогою програми Microsoft Excel-97 та Statistica 6.0.

Рибницько-біологічна оцінка плідників коропа вихідних форм Оцінка плідників за масою та екстер'єром. За даними таблиці 1, спостерігається достовірна перевага за якістю окремих екстер'єрних показників самок коропів породи фресинет (Ф) над самками малолускатого коропа новостворюваного типу другого покоління селекції (F₂), а саме: за індексом відносної маси (t_d=2,89, Р?0,95); за індексом відносної висоти хвостового стебла (t_d=2,40, Р?0,95); за індексом голови (t_d=5,61, Р?0,99).

Таблиця 1

Показники маси та екстер'єру плідників коропа вихідних форм (n=5)

Показники	самки	самці
	Ф	F2	Ф	F2
Середня маса (W), кг	7,32±0,10	6,94±0,15	6,8±0,22	5,66±0,24
Промислова довжина (l), см	61,8±0,90	61,1±1,03	60,0±1,75	56,4±1,50
Коефіцієнт вгодованості (КВ)	3,11±0,09	3,05±0,11	3,18±0,18	3,17±0,13
Індекс відносної маси (W/l), г/см	118,45±0,71	113,57±1,33	113,33±1,5	100,2±1,84
Індекс високоспинності (l/H)	2,22±0,03	2,29±0,05	2,28±0,06	2,34±0,05
Індекс обхвату (l/O)	1,08±0,01	1,15±0,04	1,13±0,05	1,07±0,04
Індекс голови (l/C)	3,51±0,02	3,78±0,04	3,50±0,08	3,68±0,04
Індекс товщини (l/Br)	5,01±0,14	4,61±0,17	5,13±0,05	5,71±0,14
Індекс хвостового стебла (lХ/hХ)	1,08±0,01	1,03±0,03	1,08±0,05	0,98±0,03
Індекс відносної висоти голови (hС/H),%	46,52±1,25	51,78±1,75	52,36±1,53	48,59±1,01
Індекс відносної висоти хвостового стебла (hХ/H), %	33,35±0,63	36,44±0,95	36,23±1,12	39,42±0,45

Достовірна перевага самців Ф перед самцями F₂ за наступними показниками: середньої маси (t_d=3,18, Р?0,95); індексом відносної маси (t_d=4,88, Р?0,99); індексом товщини (t_d=3,50, Р?0,99); індексом відносної висоти хвостового стебла (t_d=2,36, Р?0,95).

Оцінка плідників за комплексом репродуктивних показників. За показниками робочої та відносної плодючості самки F₂ суттєво переважають самок породи Ф, при цьому в умовах Полісся та Лісостепу у самок породи фресинет спостерігається тенденція до порційного дозрівання ікри та утворення тромбів за умов заводського відтворення (Бех В.В., 1998; Богерук А.К., 2001). Самки F₂, навпаки, продемонстрували кращу пристосованість до заводського методу відтворення в умовах інкубаційного цеху (табл. 2).

Таблиця 2. Репродуктивні показники плідників вихідних форм (n=5)

Показники	Походження	td	Р
	Ф	F2
самки
Маса ікринки, мг	1,43±0,03	1,47±0,01	1,20	?0,95
Робоча плодючість, тис.ікр.	293,0±37,5	536,5±62,9	2,97	?0,95
Відносна плодючість, тис.ікр./кг	40,7±4,9	76,7±7,6	3,58	?0,99
Позитивна реакція на гормональну стимуляцію, %	60	100	-	-
самці
Об'єм еякуляту, мл	11,0±1,3	13,8±1,36	1,33	?0,95
Рух сперматозоїдів, с	50,8±3,88	56,0±2,1	1,05	?0,95
Концентрація, млрд.екз./см3	17,08±0,51	18,6±0,56	1,80	?0,95
Істинна робоча плодючість, млрд. сперматозоїдів	188,1±23,6	254,7±20,4	1,91	?0,95

Репродуктивні якості самців вихідних форм були достатньо високими. Хоча репродуктивні показники у самців F₂ кращі, ніж у іншої вихідної форми - Ф, достовірної переваги не виявлено. В цілому було встановлено, що кращими серед двох вихідних форм за комплексом репродуктивних показників є плідники F₂.

РИБНИЦЬКО-БІОЛОГІЧНА ОЦІНКА ПОМІСНИХ КОРОПІВ НА ПЕРШОМУ РОЦІ ЖИТТЯ. Отримання нащадків та їх порівняльна оцінка на ранніх стадіях онтогенезу. Селекційно-племінна робота в тваринництві базується на обліку та використанні генетичних закономірностей збереження, руху і реалізації генетичної інформації на індивідуальному і популяційному рівні (Мельник Ю.Ф., Зубець М.В. та інші, 2000). За допомогою поєднання кращих ознак вихідних форм малолускатого коропа в їх нащадках передбачалось отримати промислову помісь малолускатого коропа з високими рибницько-біологічними якостями для товарного виробництва, а також і можливість у перспективі використовування помісей в селекційно-племінній справі з метою подальшого створення нового типу.

Схема схрещування показана у табл. 3.

Таблиця 3

Схрещування плідників вихідних форм

ПОВНА НАЗВА	СКОРОЧЕНА
++ український малолускатий короп другого селекційного покоління новостворюваного типу Ч ?? румунський рамчастий короп фресинет	F2ЧФ
++ румунський рамчастий короп фресинет Ч ?? український малолускатий короп другого селекційного покоління новостворюваного типу	ФЧF2
++ український малолускатий короп другого селекційного покоління новостворюваного типу Ч ?? український малолускатий короп другого селекційного покоління новостворюваного типу	F2ЧF2
++ румунський рамчастий короп фресинет Ч ?? румунський рамчастий короп фресинет	ФЧФ

Статеві продукти у плідників отримували за допомогою гормональної ін'єкції ацетонованим гіпофізом та препаратом Оvopel. Дози гіпофізу для самок розраховували наступним чином: попередня ін'єкція складала - 0,2 мг/кг, вирішальна - 3,0 мг/кг; у випадку ін'єктування Оvopel - 0,2 та 1,0 кульки на 1кг маси плідника відповідно. Самців ін'єктували один раз з розрахунку 6 мг гіпофізу/екз. під час вирішальної ін'єкції самок.

Таблиця 4

Показники розвитку помісних та чистопорідних коропів на ранніх стадіях онтогенезу

Показники	Походження
	F2ЧФ	ФЧF2	ФЧФ	F2ЧF2
Запліднення ікри, %	91,3	86,3	84,2	93,9
Індекс гетерозису, %	102,5	96,9	-	-
Розвиток ікри на стадії морули, %	82,2	76,3	68,9	79
Індекс гетерозису, %	111,2	103,2	-	-
Розвиток ікри на стадії рухливого ембріону, %	63,9	58,9	56	63,5
Індекс гетерозису, %	106,9	98,6	-	-
Маса передличинок в момент вилуплення, мг	1,33	1,25	1,22	1,38
Індекс гетерозису, %	102,3	96,2	-	-
Маса 3-добових личинок, мг	1,89	1,83	1,72	1,84
Індекс гетерозису, %	106,2	102,8	-	-

Аналізуючи отримані дані (табл. 4), можна відзначити перевагу у розвитку ембріонів та личинок походження F₂ЧФ над коропами вихідних форм, що отримані “в собі”. При цьому індекс гетерозису, що вказує на збільшення ознак у помісей, склав у них 106,9% на стадії рухливого ембріону і 106,2% - за масою тридобових личинок.

Зариблення вирощувальних ставів та умови вирощування. З метою проведення достовірного порівняльного вирощування цьоголіток коропа різного походження в своїй роботі ми застосовували метод загального контролю, який в останні роки набув широкого використання в практиці селекційних робіт (Nagy A., Csanyi V., Bakos J., Horvath l., 1980; Гросс Р.Э., Пукк М.Х., Тохверт Т.К., 1989). В якості контрольної групи були використані коропи нивківського внутрішньопорідного типу української лускатої породи, личинок якого підсаджували до рамчастих коропів у співвідношенні 1:3 при загальній густоті посадки 40 тис.екз./га.

Температурний та газовий режими дослідних ставів були сприятливі для росту та розвитку молоді коропа. За класифікацією Альокіна О.А., ставова вода в дослідному господарстві “Нивка” відноситься до гідрокарбонатного класу групи кальцію. Водневий показник коливався в межах від 6,8 до 7,3.

Середньосезонна біомаса зоопланктону у вирощувальних ставах коливалась в межах 4,18-4,64 г/м³ за чисельності 110,0-142,8 тис.екз./м³. Середньосезонна біомаса зообентосу у ставах знаходилась в межах - 1,49-1,64 г/м² за чисельності 174,2-197,2 екз./м².

В цілому, можна вважати, що за гідрохімічними та гідробіологічними показниками стави, у яких проводилось порівняльне вирощування дослідних груп цьоголіток малолускатого коропа різного генезису, суттєво не відрізнялись, але спостерігався дефіцит азоту і фосфору.

Рибницько-біологічна оцінка цьоголіток. Вирощування цьоголіток проводили у монокультурі за випасною технологією. За результатами порівняльного вирощування малолускатих коропів різного походження з використанням методу загального контролю встановлено, що помісні групи походження F₂ЧФ та ФЧF₂ показали кращий як фактичний (34,7 і 36,7%), так і відкоригований вихід з вирощування (33,5 і 38,0 %) (табл. 5). Хоча цьоголітки походження ФЧФ перевершили за показником фактичної середньої маси помісних коропів (18,7 г), значення цього показника у відкоректованому вигляді склало лише 16,5 г, що на 10,8% менше ніж у помісних форм.

Основним інтегрованим показником, за яким проводять оцінку продуктивності в рибництві, є рибопродуктивність. В нашому випадку оцінку проводили за показником відкоригованої рибопродуктивності (без врахування рибопродуктивності, що була отримана за рахунок нивківського лускатого коропа). Найвищого значення цей показник досяг у ставу № 6 - 199,8 кг/га, де вирощувались коропи ФЧF₂. Інша реципрокна форма також забезпечила задовільне значення рибопродуктивності - 181,6 кг/га. Слід зауважити, що як фактичні, так і відкориговані показники рибопродуктивності в ставах, у яких вирощувались помісні коропи, є значно вищими у порівнянні з ставами, де вирощувались вихідні батьківські форми.

Таблиця 5

Результати вирощування цьоголіток різного генезису

з використанням методу загального контролю

№ ставу	Площа ставу, га	Походження	Посаджено, тис.екз./га	Фактичні показники	Відкориговані показники
				вихід із вирощування, %	середня маса, г	рибопродуктивність, кг/га	вихід із вирощування, %	середня маса, г	рибопро-дуктивність, кг/га
5	0,5	F2ЧФ	30	34,7	17,5	182	33,5	18,3	181,6
		НЛК	10	37,5	22,1	84	Ч	Ч	Ч
6	0,5	ФЧF2	30	36,7	17,8	186	38,0	18,5	199,8
		НЛК	10	35	22,2	78	Ч	Ч	Ч
7	0,5	ФЧФ	30	16,7	18,7	94	15,9	16,5	79,4
		НЛК	10	38	26,1	99,2	Ч	Ч	Ч
8	0,5	F2ЧF2	30	20,3	13,8	84	21,7	14,5	95,1
		НЛК	10	33,8	21,9	74	Ч	Ч	Ч

За результатами досліджень встановлено, що коефіцієнт вгодованості є найвищим у цьоголіток ФЧF₂ і складає 3,89, що перевищує значення у групах F₂ЧФ, ФЧФ, F₂ЧF₂ на 3,6, 11,1 та 9,5% відповідно. За індексом високоспинності цьоголітки F₂ЧФ та ФЧF₂ наближаються до коропів породи фресинет. Найвищий коефіцієнт округленості зафіксовано у групах третього селекційного покоління F₂ЧФ та ФЧF₂ і становить 41,5 та 41,97 % відповідно, тоді як у групах ФЧФ, F₂ЧF₂ його значення складає лише 40,3 та 40,6 %.

Порівняльне зимове утримання однорічок. Посадку цьоголіток на зимівлю проводили у першій декаді жовтня. Чотири дослідні групи були посаджені в один зимувальний став площею 0,07 га за загальної густоти посадки 340 тис. екз./га, при цьому три дослідні групи були помічені шляхом підрізання хвостового та грудних плавців.

Температурний та кисневий режими відповідали середнім багаторічним значенням. Вміст розчиненого кисню у воді коливався у межах 6,1-8,0 мгО/л. Льодовий покрив утримувався починаючи з другої декади грудня до третьої декади березня.

Таблиця 6

Результати зимового утримання малолускатих однорічок

коропа різного генезису

Показники	Походження
	F2ЧФ	ФЧF2	ФЧФ	F2ЧF2
Вихід однорічок з зимівлі, %	81,7	87,3	60,0	77,2
Маса, г	цьоголітки, (n=100)	17,45±0,25	17,84±0,22	18,70±0,40	13,86±0,38
	однорічки, (n=50)	16,76±0,24	16,54±0,26	16,50±0,45	14,10±0,40
Втрата маси за період зимівлі	%	3,95	7,29	11,76	-1,73
	г	0,69	1,30	2,20	-0,24
КВ(M±m)	цьоголітки, (n=100)	3,74±0,03	3,80±0,04	3,42±0,04	3,60±0,04
	однорічки, (n=50)	2,89±0,05	3,20±0,04	3,01±0,04	3,02±0,05
Зниження КВ за період зимівлі	%	22,73	15,79	11,99	16,11
	один.	0,85	0,60	0,41	0,53

Найнижча втрата маси за зимовий період була відмічена у дослідній групі походження F₂ Ч Ф - 3,95 %, у іншій реципрокній групі помісних коропів ФЧF₂ - 7,29 % (табл. 6). У вихідних форм ФЧФ та F₂ Ч F₂ втрата маси склала 11,76 та -1,73 % відповідно. „Збільшення” показника середньої маси під час зимівлі у дослідній групі з походженням F₂ЧF₂ обумовлене тим, що в період зимового утримання гинуть дрібні екземпляри і залишаються риби з вищою масою тіла, на аналогічне явище вказують і інші автори (Вавилкин А., Пулина Г.,1972).

Щодо виходу із зимівлі, то найкращий показник зафіксовано у дослідній групі походження ФЧF₂ - 87,3%, у іншої реципрокної форми F₂ЧФ - 81,7%. Найнижчим вихід однорічок виявився у групі з походженням фресинет „в собі” - 60%.

Рибницько-біологічна оцінка помісних коропів на другому році життя. Зариблення нагульних ставів та умови вирощування. Зариблення нагульних ставів відбувалось у першій декаді травня за температури води 15^оС. Загальна густота посадки однорічок у нагульні стави була 1000 екз./га.

Протягом вегетаційного періоду температурний та кисневий режими дослідних ставів були сприятливі для розвитку та росту малолускатих коропів. Концентрація кисню у воді нагульних ставів була в межах рибницьких норм 3,7-6,1 мг/л.

Розвиток зоопланктону в ставу № 113 був більш інтенсивним, ніж у ставу № 119, за рахунок розвитку гідробіонтів на початку вегетаційного періоду. Таким чином середньосезонна біомаса склала 3,50 г/м³ за чисельності 143,1 тис.екз/м³, а у ставу № 119 - 0,79 г/м³ за чисельності 50,4 тис.екз/м³.

Зообентос у ставах складався із представників личинок родини Chironomidae. Інтенсивний розвиток біомаси зообентосу в ставу № 119 припадав на першу декаду червня і дорівнював 2,0 г/м² за чисельності 266,4 екз./м², тоді як у ставу № 113 - 2,6 г/м² за чисельності 199,8 екз./м². В цілому середньосезонна біомаса зообентосу в ставу № 113 була вища і складала 1,0 г/м² за чисельності 112,4 екз./м², тоді як у ставу № 119 - 0,7 г/м² за чисельності 91,6 екз./м².

Результати досліджень температурного, гідрохімічного та гідробіологічного режимів свідчать, про те, що умови для вирощування дослідних груп дволіток коропа були задовільними.

Рибницько-біологічна оцінка дволіток. В результаті проведення порівняльного вирощування малолускатих дволіток різного генезису встановлено, що найвищої середньої маси у двох ставах досягли помісні дволітки малолускатого коропа походження F₂ЧФ та ФЧF₂ (табл. 7).

Таблиця 7

Рибницько-біологічні показники малолускатих дволіток коропа різного генезису

Показники	Походження	Всього
	F2ЧФ	ФЧF2	ФЧФ	F2ЧF2
став № 113
Середня маса посаджених на вирощування однорічок, г	16,8	16,5	16,5	14,1	-
Середня маса дволіток, г	254,5	225,4	218,8	222,6	-
Індекс гетерозису, %	115,4	102,1	-	-	-
Вихід дволіток з нагульних ставів, %	66,0	78,0	64,0	62,0	-
Індекс гетерозису, %	104,8	123,8	-	-	-
Рибопродуктивність, кг/га	41,2	43,2	34,2	33,8	152,3
Індекс гетерозису, %	121,1	127,0	-	-	-
став № 119
Середня маса посаджених на вирощування однорічок, г	16,8	16,5	16,5	14,1	-
Середня маса дволіток, г	249,5	241,0	213,2	184,9	-
Індекс гетерозису, %	125,4	121,1	-	-	-
Вихід дволіток з нагульних ставів, %	92,5	83,3	75,8	77,5	-
Індекс гетерозису, %	120,7	108,7	-	-	-
Рибопродуктивність, кг/га	53,4	46,2	36,8	32,7	169,1
Індекс гетерозису, %	153,6	133,0	-	-	-

За показником середньої маси у нагульному ставі № 113 найвищий результат зафіксовано у помісних коропів F₂ЧФ - 254,5 г. Індекс гетерозису склав при цьому 115,4%. Помісні коропи реципрокної форми ФЧF₂ досягли середньої маси 225,4 г, індекс гетерозису дорівнює 102,1%. У ставу № 119 помісні коропи також перевершили показники середньої маси вихідних форм. У коропів походження F₂ЧФ величина середньої маси склала 249,5 г, у коропів ФЧF₂ - 241,0 г, при цьому індекс гетерозису склав 125,4 та 121,1%, відповідно.

У ставу № 113 у липні найкращий показник подекадного приросту було зафіксовано у коропів походження F₂ЧФ, який коливався у межах 30,8-39,5 г. У реципрокної форми ФЧF₂ ця величина дещо нижча - 22,0-29,8 г, тоді як у батьківських форм він набував наступних значень: у ФЧФ - 22,1-28,0 г, F₂ЧF₂ - 23,3-26,6 г. У другій декаді липня в ставу № 119 було зафіксовано найвищий приріст у помісних коропів F₂ЧФ та ФЧF_2, який досяг позначки 41,3 г та 40,8 г відповідно, тоді як максимальне значення у батьківських форм сягало у ФЧФ - 35,3 г, F₂ЧF₂ - 37,2 г. У серпні приріст маси знаходився майже на однаковому рівні у всіх дослідних групах, але характеризувався тенденцією до зниження. Так, якщо у першу декаду цей показник коливався в межах 27,1-34,2 г, то у третю декаду він знаходився у межах 7,2-12,2 г. Зниження приросту було пов'язане з низькою концентрацією кормових гідробіонтів у ставу.

На початку вегетаційного періоду найвище значення питомої швидкості росту зафіксовано у коропів вихідної батьківської форми F₂ЧF₂ у обох нагульних ставах, а саме: у ставу № 113 - 0,0565, у ставу № 119 - 0,0524. Потім поступово на перший план за величиною вищевказаного показника виходять почергово помісні коропи, хоча різниця між ними не суттєва.

У ставу № 113 за показником виходу з нагульного ставу найкращий результат зафіксовано у помісних коропів походження ФЧF₂ - 78,0%, інша помісна група коропів F₂ЧФ займає другу позицію - 66%, індекс гетерозису склав 123,8 та 104,8% відповідно. У ставу № 119 помісні форми коропів також продемонстрували гетерозисну перевагу над батьківськими формами. У коропів F₂ЧФ вихід з нагульного ставу склав 92,5%, а у коропів ФЧF₂ - 83,3%, індекс гетерозису дорівнює 120,7% та 108,7% відповідно.

За показником рибопродуктивності також спостерігалась тенденція переваги помісних форм над вихідними. У ставу № 113 кращий результат при сумісному вирощуванні зафіксовано у коропів походження ФЧF₂ - 43,2 кг/га, на другому місці знаходяться помісні коропи реципрокної форми F₂ЧФ - 41,2 кг/га, індекс гетерозису становив 127,0 та 121,1% відповідно. У ставу № 119 найвищий показник рибопродуктивності зафіксовано у коропів походження F₂ЧФ - 53,4 кг/га, у коропів реципрокної форми ФЧF₂ - 46,2 кг/га, індекс гетерозису при цьому склав 153,6% та 133,0% відповідно.

За результатами рибницько-біологічної оцінки дволіток малолускатого коропа третього селекційного покоління помісні коропи у обох ставах продемонстрували перевагу за показниками середньої маси, виходу з нагульних ставів та рибопродуктивності.

МОРФОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОМІСНИХ КОРОПІВ. Екстер'єр дволіток. У досліджуваних групах найвищої індивідуальної маси за середньостатистичним показником досягли помісні дволітки походження F₂ЧФ - 264,9 г (табл. 8). Цей показник вищий на 39,7 г (Р?0,95), ніж у батьківської породи фресинет, та вищий на 44,35 г (Р?0,99), ніж у іншої вихідної форми F₂ЧF₂. Індекс відносної маси найвищий у помісних коропів походження F₂ЧФ і становить 12,92 г/см. У коропів реципрокного варіанту ФЧF₂ цей показник дорівнює 11,62 г/см. У коропів вихідних форм ФЧФ та F₂ЧF₂ він є дещо нижчий - 11,43 та 11,34 г/см відповідно. Встановлено, що різниця за показником відносної маси сягає першого рівня достовірності (Р?0,95) для пар порівнянь F₂ЧФ - ФЧF₂ та F₂ЧФ - ФЧФ, а для пари F₂ЧФ - F₂ЧF₂ - другого рівня достовірності (Р?0,99). Серед дослідних груп найкращий показник індексу високоспинності зафіксований у помісної форми ФЧF₂ - 2,43.

Таблиця 8

Показники екстер'єру малолускатих дволіток коропа різного генезису (n = 40)

Показники	Походження
	F2ЧФ	ФЧF2	ФЧФ	F2ЧF2
W, г	264,9±11,7	233,0±12,37	224,3±11,04	220,6±11,5
l, см	20,3±0,3	19,7±0,34	19,34±0,29	19,09±0,37
КВ	3,15±0,09	2,99±0,08	3,04±0,09	3,13±0,09
l/H	2,46±0,03	2,43±0,03	2,45±0,02	2,48±0,02
l/O	1,12±0,01	1,12±0,01	1,12±0,01	1,14±0,01
l/C	3,21±0,02	3,19±0,02	3,12±0,03	3,18±0,03
W/l, г/см	12,92±0,45	11,62±0,43	11,43±0,46	11,34±0,39
КО,%	39,1±0,4	38,4±0,4	38,6±0,4	39,0±,04

В цілому, по усіх досліджуваних групах малолускатих коропів математично встановлено достовірну різницю за першим та другим ступенем безпомилкового судження (Р?0,95; Р?0,99) у таких парах порівнянь:

F2ЧФ - ФЧF2: W/l;	F2ЧФ - ФЧФ: W, l, W/l, l/С;
F2ЧФ - F2ЧF2 : W, l, W/l;	ФЧF2- F2ЧF2 : l.

Інтер'єр дволіток. Найвищий показник відносної довжини кишечника зафіксовано у коропів вихідної форми походження F₂ЧF₂ - 2,6, помісні коропи F₃ займали проміжне положення - 2,2-2,3 та коропи іншої вихідної форми ФЧФ - 2,0. У помісних коропів та коропів вихідної форми ФЧФ індекс печінки знаходився в межах 2,6-2,9%, тоді як у коропів F₂ЧF₂ він досяг значення 4,2%. Значення індексу плавального міхура у коропів знаходилось у межах 25,3-28,3%. За цим показником достовірної різниці між коропами різного походження також не зафіксовано. Водночас індекс задньої камери плавального міхура до довжини тіла у коропів відрізняється більш істотно. Найдовша задня камера спостерігалась у коропів F₂ЧF₂ (10,5). У коропів породи фресинет індекс відносної довжини задньої камери плавального міхура складає 7,0; у помісних коропів F₂ЧФ - 6,5 та ФЧF₂ - 6,0. Найбільш чітку характеристику форми плавального міхура дає співвідношення передньої та задньої камер. В наших дослідженнях найменша задня камера зафіксована у коропів породи фресинет, співвідношення передньої та задньої камери склало 6,1:1; найдовша у іншої вихідної форми F₂ЧF₂ (співвідношення - 1,9:1). Проміжні значення зафіксовані у помісей.

У помісних коропів відносна маса селезінки дещо вища - 0,5%, ніж у вихідних форм - 0,4%, але ця різниця не є достовірною. Індекс нирок у досліджуваних груп коропів складав 0,8%, окрім коропів породи фресинет - 0,6%. За цим показником, а також за відносною масою серця достовірної різниці не зафіксовано. Найвище значення коефіцієнту зрілості зафіксовано у вихідних форм: ФЧФ - 1,4% та F₂ЧF₂ - 1,1%; тоді як у помісних форм: F₂ЧФ - 0,9% та ФЧF₂ - 0,7%.

Таким чином, в результаті досліджень інтер'єру встановлено, що за переважною більшістю показників у помісних форм F₃ спостерігається проміжне спадкування. В цілому досліджені показники перебувають у межах фізіологічних норм.

Фізичний аналіз малолускатих коропів. Відносна частка тушки помісних коропів виявилась вищою у порівнянні із вихідними формами: у ФЧF₂ - 64,3% та F₂ЧФ - 63,8%, тоді як у ФЧФ - 63,5% та у F₂ЧF₂ - 61,9%. Зменшення показника у останніх відбулось за рахунок внутрішніх органів, відносна маса яких становить 12,1 %, тоді як у інших груп цей показник був майже на одному рівні - 8,9-9,6%. У коропів породи фресинет спостерігалась найвища відносна маса голови - 27,4%, тоді як у помісних коропів ця величина знаходилась у межах 26,6-26,9%, а у іншої вихідної форми - 26,0%.

Щодо відносної маси їстівної частини тушки, то зафіксовано незначну перевагу помісних коропів перед вихідними батьківськими формами. А саме: 57,0% та 56,2% у коропів F₂ЧФ та ФЧF₂, тоді як у ФЧФ та F₂ЧF₂ - 55,8 та 54,2% відповідно. Голова риби не завжди використовується споживачами як харчовий продукт. У нашому випадку дослідження показали, що у голові коропів масою 185-210г міститься 13,9-15,6% їстівних частин. Найвищий показник їстівних частин в голові зафіксовано у коропів походження F₂ЧФ та ФЧФ - 15,6%. Найвищий вихід їстівних частин у тушці та голові дослідних коропів спостерігається у помісної форми F₂ЧФ - 72,6%. Відповідно, у цієї форми коропа зафіксовано найнижчу частку кісток як у тушці, так і у голові.

У перерахунку їстівної частини на товарну продукцію, найкращий результат продемонстрували помісні коропи F₂ЧФ та ФЧF₂, у яких на 1 кг товарної продукції припадає 570 та 562 г їстівних частин у тушці, або 720 та 708 г їстівних частин у рибі, відповідно.

ФІЗІОЛОГО-БІОХІМІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОМІСНИХ КОРОПІВ. Стійкість ембріонів щодо дії екстремальних температур. Помісні ембріони та личинки продемонстрували стійкість до екстремальних температур на рівні 2-8% у порівнянні з вихідними формами. Таким чином було встановлено, що помісним коропам походження ФЧF₂ властива підвищена стійкість щодо температурного фактору.

Розподіл алельних варіантів трансферину в коропів різного походження. Серед представлених груп коропів із можливих фенотипових варіантів типів трансферину виявили тільки АА та АС. За частотою переважає Tf^А і у помісних форм складає 72%, у ФЧФ -76%, у F₂ЧF₂ - 100%.

Спроба встановити залежність між типами трансферину та екстер`єрними показниками не виявила суттєвих різниць. Риби з різними типами трансферину за живою масою та екстер`єром відрізнялись між собою лише в рамках загальної тенденції, що орієнтує на продовження досліджень у розглянутому напрямку.

Спадкова мінливість ізоферментів крові в коропів різного походження. В результаті досліджень ферментна система лактатдегідрогеназа (LDH) виявилась мономорфною. Другою особливістю в дослідженнях був факт тісного зчеплення двох систем глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (6-PGD-1 і 6-PGD-2) у всіх групах риб. В даних системах були виявлені алелі “А”,”В”,”С”, котрі успадковувались попарно без винятку. Менш тісно зчеплені системи малік-ензимів (ME-1 і ME-2).

Що стосується частот розподілу виявлених алелей у різних груп риб, то вони значно відрізняються. Найбільш мономорфними були представники коропів породи фресинет. У помісей спостерігався більш рівномірний розподіл за алельними варіантами.

Таким чином, серед 9 досліджених систем шляхом електрофорезу ізозимів еритроцитів у коропів мономорфною виявилась лише лактатдегідрогеназа. В більшості наших досліджених систем гетерозигот гібридні алозими не проявлялись. Також було виявлено тісне зчеплення алельних варіантів в системах глюкозо-6-фосфатдегідрогеназ. Спадкова мінливість ізоферментів може бути використана для характеристики малолускатого коропа новостворюваного типу.

Біохімічна характеристика м'яса дволіток малолускатих коропів різного походження. М'ясом у риб прийнято називати м'язи тулуба разом із сполучною і жировою тканинами, кровоносними і лімфатичними судинами, дрібними міжм'язовими кісточками (Микитюк П.В., 1999).

За результатами біохімічного аналізу найбільш водяниста м'язова тканина виявлена у коропів породи фресинет, загальна волога у яких склала 80,15%. Тоді, як у помісних коропів ФЧF₂ та F₂ЧФ вміст води був дещо нижчий і складав 79,08 та 78,81% відповідно. Найменший показник загальної вологи виявлено у дволіток коропа походження F₂ЧF₂ - 78,67%. За класифікацією ступеня жирності м'яса риб (Клейменов І.Я., 1971), м'ясо малолускатих коропів у нашому випадку слід віднести до середньожирних (вміст жиру 2-8%). Найбільший вміст жиру у м'язовій тканині відмічено у помісних коропів ФЧF₂ - 4,37%, у іншої реципрокної форми - 4,08%, у батьківських форм F₂ЧF₂ та ФЧФ - 4,0% та 3,95% відповідно. Найвищий вміст протеїну у м'язовій тканині відмічено у коропів вихідної форми F₂ЧF₂ - 16,24%. Помісні коропи займають проміжне положення: F₂ЧФ - 15,93% та ФЧF₂ - 15,38%. Найнижчий вміст протеїну виявлено у коропів породи фресинет - 14,81%.

З літературних джерел відомо, що смакові якості м'яса значною мірою залежать від показника відношення жиру до протеїну. Значення цього показника - 1:3,65 у коропів ФЧF₂ вказує на вищу жирність у порівнянні з іншими групами за умов маси риби 230-250 г, що в свою чергу позитивно впливає на харчосмакові якості м'яса риби (Балашова М.Н., Дорошко Л.И., 1976). Значення співвідношення жиру та протеїну у коропів породи фресинет знаходиться між показниками помісних коропів і становить 1:3,77, іншої реципрокної форми F₂ЧФ -1:3,93. У дволіток походження F₂ЧF₂ цей показник є найнижчим - 1:4,07.

Показник вмісту мінеральних речовин у помісних коропів F₃ виявився вищим у порівнянні з вихідними формами, а саме, у коропів походження F₂ЧФ він складає 1,18%, у ФЧF₂ - 1,16% проти 1,09% у обох дослідних батьківських групах.

Показник Ко вказує на ступінь обводнення білків. Збільшення показника Ко свідчить про появу надлишку води, зв'язок якої з гідрофільними білковими системами послаблюється. Поява такого надлишку надає м'ясу властивості „водянистості” (Кізеветтер І.В., 1973). За показником Ко вихідні форми займають крайні позиції. Найбільше значення коефіцієнту “обводнення” білків зафіксовано у коропів походження ФЧФ - 5,43, найменше - у F₂ЧF₂ - 4,86. У помісних коропів F₂ЧФ та ФЧF₂ значення Ко дорівнює відповідно 5,0 та 5,16.

При проведені статистичної обробки отриманих даних достовірної різниці між біохімічними показниками не зафіксовано.

Економічна ефективність вирощування помісних коропів. Економічна ефективність вирощування помісних форм обумовлена підвищеним виходом, більшою середньою масою та у підсумку рибопродуктивністю у порівнянні з вихідними формами при однаковому рівні витрат. Так, помісна форма ФЧF₂ за показником рибопродукції перевершила кращу батьківську форму F₂ЧF₂ на 110,1%, головним чином за рахунок виходу з вирощування (вище на 75,1%), а також за показником маси (вище на 27,6 %). При цьому додатковий економічний ефект склав 1047 грн./га.

Інша помісна форма F₂ЧФ перевершила кращу батьківську форму за показником рибопродукції на 91,0%, що забезпечило додатковий економічний ефект 865,0 грн./га.

Визначення економічного ефекту вирощування дволіток малолускатого коропа різного генезису проведене для ставка № 119, де спостерігалась вища рибопродукція. При цьому за кращу вихідну форму взято коропів породи фресинет.

В результаті розрахунків визначено, що найвищий додатковий економічний ефект забезпечують помісні коропи F₂ЧФ (132,8 грн./га). На економічний ефект вплинули показники середньої маси та виходу дволіток з нагулу, які перевищили відповідні показники у кращої вихідної форми ФЧФ (17,0 та 22,0 відповідно). Додатковий економічний ефект при вирощувані іншої реципрокної форми - ФЧF₂ складає 75,2 грн./га. Головним чином на економічний ефект вплинула середня маса дволіток, що перевищила цей показник у кращої вихідної форми ФЧФ на 13,0 %. За виходом з нагулу дволіток коропи ФЧF₂ також мали перевагу на 7,5%.

Висновки

В Україні вперше отримані і різнобічно досліджені помісні коропи від схрещування українського малолускатого коропа новостворюваного типу другого покоління селекції з коропами румунської рамчастої породи фресинет, що дало можливість акцентувати увагу на наступному:

1. За комплексом репродуктивних показників серед плідників вихідних форм кращими виявились плідники українського малолускатого коропа новостворюваного типу другого покоління селекції у порівнянні з коропами румунської породи фресинет.

2. На ранніх стадіях онтогенезу встановлено перевагу помісних малолускатих коропів F₃ в порівнянні з вихідними формами. У личинок коропа походження F₂ЧФ індекс гетерозису склав 106,9 % за розвитком на стадії рухливого ембріону і 106,2% за масою тридобових личинок.

3. Помісні цьоголітки третього селекційного покоління перевершують вихідні батьківські форми за комплексом рибницько-біологічних показників, а саме, помісні коропи ФЧF₂ та F₂ЧФ за відкоригованим показником рибопродуктивності перевищили кращу вихідну форму F₂ЧF₂ на 111,1 та 91,3% відповідно.

4. Помісним коропам походження F₂ЧФ та ФЧF₂ властиві вищі показники зимостійкості в порівнянні з вихідними батьківськими формами, коли індекс гетерозису за показником виходу із зимувальних ставів склав 119,1 та 127,3% відповідно.

5. Помісні дволітки малолускатого коропа F₃ продемонстрували гетерозисну перевагу за показниками середньої маси, виходу з нагульних ставів та рибопродуктивності. Коропи F₂ЧФ та ФЧF₂ перевершили за показником рибопродуктивності вихідну форму F₂ЧF₂ на 53,6% та 33,0% відповідно.

6. Помісним коропам F₃ властива ви...