Лісівничі основи ведення мисливського господарства на кабана та козулю у лісах Східного Полісся України

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Проблема оптимізації чисельності диких копитних тварин у лісових екосистемах є важливою, адже перевищення господарсько-допустимої щільності диких копитних тварин в угіддях може негативно впливати на ведення лісового та сільського господарства. Спроби вирішення цієї проблеми для різних регіонів України робились неодноразово, проте методи узгодження оптимальної щільності тварин в угіддях та кормової ємності мисливських угідь, які пропонувались раніше, не знаходять належного схвалення серед спеціалістів мисливського господарства.

Мета і задачі дослідження. Мета - розробити лісівничі заходи щодо збільшення кормової ємності лісових мисливських угідь Східного Полісся України для популяцій кабана та козулі. Досягнення поставленої мети передбачало виконання таких основних завдань:

- виявити особливості живлення кабана та козулі;

- встановити пріоритетність споживання козулею гілкових кормів;

- визначити запаси природних кормів кабана та козулі;

- вивчити вплив популяцій кабана та козулі на лісові насадження;

- розробити заходи щодо збільшення кормової продуктивності лісових мисливських угідь.

1. Сучасний стан питання

Особливості живлення кабана та козулі у лісових біоценозах досліджували спеціалісти різного профілю у різних частинах ареалу тварин: у ближньому зарубіжжі (О.М. Формозов (1976), В.Є. Соколов (1989, 1992), Є.К. Тимофєєва (1985), В.І. Падайга (1964), П.Г. Козло (1970), Л.С. Лєбєдєва (1956)) та в Україні (М.Ф. Петрова (1996), В.А. Гайченко (1996), В.Д. Бондаренко (1998, 2002), В.П. Краснов (1998, 2002), Ф.М. Турчак (1993), І.Т. Гулик (2000)). Аналіз цих літературних данних показує, що повної одностайності в оцінках різних систем визначення якості мисливських угідь не існує. Немає єдиного погляду щодо оцінки запасів гілкових кормів у різних типах лісів (І.С. Таугинас (1982), Г.А. Даниленко (1979), В.І. Падайга (1977), Л.Л. Корочкіна (1975), Ф.М. Турчак (1993)), а також щодо комплексної оцінки продуктивності мисливських угідь (А. Арбузов (1964), А.В. Малиновський (1964), П.Б. Юргенсон (1963), E. Utckermann (1952)). Результати їх досліджень отримані з використанням різних методів у різних зоогеографічних зонах без урахування лісової типології, повноти насаджень та рясності підросту і підліска. Більшість авторів визначало загальні запаси гілкових кормів без урахування їх видового складу та кормової цінності для конкретного виду копитних тварин, частки використання цими тваринами річного приросту рослин, видового складу кормових трав та їх запасів у критичні періоди року. Дослідженню цих питань, а також дослідженню впливу популяцій козулі та кабана на лісові біоценози Східного Полісся присвячено дисертаційну роботу.

2. Матеріал і методика досліджень

Для вивчення особливостей живлення кабана та козулі протягом 1999-2003 рр. за спеціальними дозволами у порядку селекційного та наукового відстрілу добуто 80 кабанів та 65 козуль у таких господарствах: військовому мисливському господарстві “Краснянське”, державному мисливському господарстві “Данівське”, мисливському господарстві “Великий Бір” Чернігівської області; державному підприємстві “Вище-Дубечанське лісове господарство” та Дніпровсько-Тетерівському державному мисливському господарстві Київської області. Назви видів тварин наведено згідно із систематикою В.Є. Соколова (1979). Останні три господарства (як багаті, середні та відносно бідні на запаси природних кормів мисливські угіддя) були господарствами-стаціонарами.

Аналіз ботанічного складу вмісту шлунків кабана та козулі здійснювався за методиками, наведеними в працях М.Ф. Петрова (1996), В.Є. Соколова (1992), O. Eriksson (1981). Масова частка неперетравлених залишків конкретного компонента раціону визначалась у частках до загального вмісту шлунка.

Пробні площі для лісових угідь закладались за методиками Н.П. Анучіна (1977). Групування лісових угідь проводилось з урахуванням лісової типології. На пробних площах за методикою А.А. Козловського (1971), із деякими змінами, встановлювались запаси рослинних кормів (рано навесні, влітку та пізно восени), де визначались вік, склад та повнота панівного ярусу лісу та детально характеризувалися рясність підросту, підліска, живого надґрунтового покриву та лісова підстилка. При визначенні видів рослин використано визначник вищих рослин Д.Н. Доброчаєвої (1987). Кормова зона козулі та кабана враховувалась відповідно до 1,2 та 1,0 м над поверхнею ґрунту та кабана - до 30 см вглиб від поверхні ґрунту.

Для кожного виду кормових дерев та кущів на пробній площі визначались середні моделі (3-10 екземплярів), у яких вимірювалась висота, діаметр крон, маса відкушуваної частини річних пагонів. Загальний запас фітомаси дерев та кущів на пробі визначався як сума запасів кожної породи на пробній площі. Також на пробних площах фіксувалася частка пошкоджених тваринами деревець кожної породи та середній ступінь їх пошкоджень.

Визначаючи запаси надземної фітомаси кормових трав на дослідних ділянках, візуально оцінювалося проективне покриття кожного виду в цілому на площі та на кожному закладеному геоботанічному квадраті. Середній запас фітомаси кожного кормового виду на площі 11 м вираховувався як середній із трьох закладених на пробі квадратів, а загальний запас - як сума інтерпольованих запасів видів на всю пробну площу.

Підземний запас коренів та кореневищ кормових трав визначався шляхом їх викопування на закладених геоботанічних квадратах та зважування. Для визначення співвідношення надземної та підземної фітомаси оцінювалося проективне покриття на пробній площі та кожному з трьох геоботанічних квадратів, а також середня кількість досліджуваних рослин на одному квадраті. Всі кормові рослини зважувалися у сирому вигляді із точністю до 1 г.

Запаси насіння та плодів дерев визначалися у період їх максимального плодоношення у літньо-осінній період у характерних типах лісу. Геоботанічні квадрати закладалися розмірами 44 м та проводилася інтерполяція врожаю на всю пробну площу. Для підлісних порід урожайність визначалася з розрахунку на 10 плодоносних дерев.

Обробка матеріалів досліджень, зокрема оцінка ступеня впливу досліджуваних чинників на динаміку отриманих показників, здійснювалася за допомогою пакетів прикладних комп'ютерних програм Microsoft EXCEL із використанням кореляційного та регресійного аналізів В.Ю. Урбаха (1964).

3. Природні та екологічні особливості Східного Полісся

За геоботанічним районуванням України регіон досліджень належить до Європейської широколистяної області Поліської східноєвропейської провінції, Поліської підпровінції, Чернігівсько-Новгородсіверського (східно-поліського) геоботанічного округу дубово-соснових та соснових лісів.

Загальна площа округу становить 406 тис. км2, що становить близько 7 % території України. Територія округу розорана на 41,2 %, ліси і чагарники займають 21,0 % площі, сіножаті та пасовища - 21,9 %, болота - 5,6 %, піски - 1,4 %, яри - 0,1 %, інші землі - 8,8 %.

Площа лісового фонду становить 1146 тис. га, у тому числі покрита лісом - 693 тис. га. Найрозповсюдженіші типи лісорослинних умов - бори (16,0 %), субори (58,6 %) та сугруди (22,6 %), а діброви займають 2,8 % покритої лісом площі. Ліси характеризуються такими таксаційними показниками: середній вік 38 років, бонітет 1,4, повнота 0,73.

4. Результати досліджень живлення кабана та козулі

Живлення кабана. Протягом року у раціоні живлення кабана виявлено 56 кормових видів: 12 видів тварин, 43 види рослин та 1 вид гриба. Корми рослинного походження переважають (88,83 %) і представлені: 8 видами дерев та кущів, 32 видами диких та 3 видами культурних трав. Гриби в середньорічному раціоні живлення кабана представлені дощовиком несправжнім (1,23 %).

Корми тваринного походження у живленні кабана представлені вісьмома видами комах, двома видами земноводних та двома видами ссавців і становлять 6,92 % середньорічного раціону живлення, де полівки займають 3,51 %, шкідники лісу - 2,35 %.

Підземні частини рослинних кормів становлять 10,82 % середньорічного раціону живлення, з яких корені дерев - 7,98 %, корені трав - 2,84 %. На надземну фітомасу рослин припадає 11,87 % середньорічного раціону, а на плоди та насіння дерев - 6,66 %, де жолуді дуба звичайного становлять 6,33 %, насіння граба звичайного та клена гостролистого - 0,21 %, плоди яблуні ранньої, груші звичайної та горобини звичайної - 0,12 %.

Велике значення у живленні кабана відіграють сільськогосподарські корми (59,60 %), з яких кукурудза звичайна становить 45,57 % раціону. Аналіз вмісту шлунків показує, що у деяких мисливських господарствах ці корми є основними компонентами у живленні кабана протягом майже усього року.

Живлення козулі. До складу раціону живлення козулі входить 78 кормових видів: 25 видів дерев та кущів, 4 види кущиків, 44 види диких та 4 види культурних трав та 1 вид мохів. У раціоні живлення козулі налічується 45 рослин (4,95 %) з часткою кожної в річному раціоні менше 0,5 %: 9 видів дерев та кущів - клен польовий, ясенелистий та гостролистий, верба козяча та попеляста, в'яз гладкий, бруслина бородавчаста, карагана кущова, груша звичайна; 2 види кущиків - буяхи та дрік іспанський; 34 види диких трав - костриця червона та овеча, вербозілля звичайне та лугове, жовтець їдкий та багатоквітковий, осока волосиста, чорна, рання та заяча, перестріч луговий та гайовий, польовиця тонка та виноградникова, медунка лікарська та темна, тонконіг вузьколистий та луговий, кульбаба лікарська, яглиця звичайна, зіновать руська, нечуйвітер волохатий, іван-чай, пахуча трава звичайна, чистець лісовий, жовтий осот польовий, енотера дворічна, вероніка лікарська, біловус стиснутий, грястиця збірна, зірочник ланцетоподібний, розхідник звичайний, суниця лісова, куничник наземний.

Культурні трави представлені вівсом посівним, житом посівним, пшеницею літньою та горошком посівним, а насіння та плоди дерев - жолудями дуба звичайного та плодами груші звичайної.

З настанням стійкого снігового покриву трав'янисті рослини майже зникають з раціону живлення козулі і найбільшу частку (до 90 %) займають пагони дерев та кущів.

Встановлено, що співвідношення різних життєвих форм кормових видів за рік становить: дерева та кущі - 58,03 %, кущики - 8,15 %, трави - 27,96 %, культурні трави - 1,80 %, насіння та плоди дерев - 4,06 %. Частка спожитої козулею фітомаси дерев, кущів та кущиків свідчить про те, що козуля Східного Полісся України є переважно дендрофагом.

Самці кабана та козулі трирічного віку у холодний період року в середньому споживають відповідно 6,3 та 4,1 кг кормів. Цей показник рекомендується використовувати для розрахунку кормової ємності угідь для кабана та козулі.

Пріоритетність споживання козулею дерев та кущів. Дерева та кущі за пріоритетністю споживання козулею були розділені на три категорії: часто-, середньо- та рідкопошкоджувані.

Частопошкоджуваними козулею кормовими видами (частка пошкоджених деревець від 30 % і більше) є: бруслина європейська, верби попеляста, козяча та тритичинкова, ясен звичайний, горобина звичайна, дуб звичайний, осика, клени татарський та гостролистий, ожина несійська, крушина ламка.

Середньопошкоджуваними (частка пошкоджених дерев - 5-30 %) видами є: клени польовий та ясенелистий, груша звичайна, яблуня лісова, слива розлога, в'яз гладкий, граб звичайний, свидина кров'яна, бузина чорна, бруслина бородавчаста, ірга овальна, карагана кущова, причому середня частка об'їдених рослин у свидини кров'яної, бузини чорної, клену польового становить 20-30 %.

Рідко споживаються (частка пошкоджених деревець менше 5 %) лише в окремих типах лісу або в окремі періоди року липа серцелиста, черемха звичайна, сосна звичайна, береза повисла, ялина звичайна, вільха чорна, ліщина звичайна. Поїдання цих видів козулею взимку слугує індикатором недостатності основних кормів.

Дуб звичайний, ясен звичайний, граб звичайний, осика, горобина звичайна, яблуня рання, груша звичайна та верби козяча, попеляста і тритичинкова у похідних листяних деревостанах (березових, осикових та вербових) пошкоджуються значно частіше, ніж у корінних деревостанах (дубових, ясеневих та вільхових), а клени гостролистий, польовий, татарський та ясенелистий, крушина ламка, слива розлога, в'яз гладкий, бруслини європейська та бородавчаста, свидина кров'яна, бузини чорна та червона, липа серцелиста - навпаки. Більша частка об'їдених дерев дуба звичайного, берези повислої та пухнастої, сосни звичайної та ялини звичайної спостерігається у хвойних лісах.

Дуб звичайний у сосновому лісі пошкоджується частіше, ніж у діброві корінного походження (45,7 % проти 40,3 %). Сосна звичайна частіше поїдається козулею у культурах, ніж у підліску. Її підріст майже не поїдається тваринами у листяних насадженнях, а також у дуже вологих типах умов місцезростання (А4-5, В4-5, С4-5). У мішаних насадженнях крони молодих дерев сосни звичайної та ялини звичайної козулі частіше об'їдають у куртинах, ніж у їх рідкому стоянні у підрості. У мішаних деревостанах дуб звичайний, клен ясенелистий, ірга овальна, бузина чорна, карагана кущова та черемха звичайна пошкоджуються частіше, ніж в інших типах насаджень. Наведені вiдмiнностi статистично достовipнi на 5 %-му piвнi значущості за t-кpитеpiєм Стьюдента.

Визначення запасів кормів кабана та козулі в лісах Східного Полісся.

Передзимові та післязимові запаси гілкових кормів козулі. На пробних ділянках виконано повний перелік усіх дерев та кущів, які були виявлені кормовими для козулі, та виявлена залежність доступної для козулі маси пагонів середньої моделі від її висоти.

Виявлено, що на запас доступної для козулі фітомаси одного деревця при однакової їх кількості на пробній площі впливає щільність та зімкнутість намету деревостану, повнота панівного ярусу лісу, вік і висота кормових деревець. Співвідношення між масою пагонів у рослин piзних видів статистично достовipно залежать вiд висоти моделей, piзниця достовipна за t-кpитеpiєм Стьюдента на 95 %-му довірчому piвнi. Цю залежність виявлено як для соснових насаджень, так i для дубових насаджень (відповідно Fф = 5,64 > F(4; 20; 0,5) = 2,87 та Fф = 2,53 > F(7; 31; 0,5) = 2,34).

Для визначення запасів гілкових кормів для козулі насадження були згруповані в 12 типів, у яких за віком виділено 3 групи, за повнотою - 3 категорії, за чисельністю дерев та кущів усіх кормових видів - 3 категорії: з малою (до 3 тис. шт·га-1), середньою (від 3 до 6 тис. шт·га-1) та великою кількістю кормових деревець (понад 6 тис. шт·га-1). Визначальним для визначення кормової ємності мисливських угідь для козулі є передзимовий запас кормових рослин.

Показники запасів гілкових кормів у передзимовий період утворюють такий ряд насаджень у порядку збільшення цих запасів: дубові С2-3 > ясеневі С3-4, D3-4 > дубові D2-3 > березові В2-4 > вільхові В3-5, С3-5 > осикові В3-4, С3-4 > сосново-листяні В2-3 > сосново-листяні С2-3 > соснові В4 > соснові В2-3 > вербові В3-5, С3-5 > соснові С2-3.

Найменшу кормову продуктивність для козулі мають високоповнотні соснові та березові насадження віком 20-60 років з малою кількістю кормових деревець, а найбільшу - заростаючі зруби віком до 7 років з великою кількістю кормових деревець. Запаси фітомаси у молодих соснових деревостанах високі, але ємність таких угідь значно нижча, ніж у мішаних сосново-листяних насадженнях.

Вільхові насадження мають значні запаси гілкових кормів різних порід, проте сама вільха майже не споживається козулею. Дубові та ясеневі насадження мають великі запаси кормів лише у рідколіссях вологих та сирих сугрудів і грудів. Осикові та вербові насадження мають найвищу кормову ємність у віці до 15 років.

Між показниками запасів пагонів у різних за повнотою групах насаджень, однакових за переважаючою породою, існує тісний корелятивний зв'язок (коефіцієнт лінійної кореляції 0,96-0,99 на 5 %-му piвні значущості). Показники запасів між групами ділянок у однакових типах насаджень, різних за густотою підросту і підліска тісно пов'язані, залежно від віку та повноти насадження (коефіцієнт лінійної кореляції 0,95-0,98).

Огляд кормових деревець на пробних площах рано навесні показав, що частина їх річних пагонів (до 4,5 %) підмерзає і тому не використовується копитними. Ураховуючи частку відмерлих пагонів і середню різницю між передзимовими та післязимовими запасами кормів (близько 13 %) на пробних площах встановлено, що використання річного приросту кормових порід тваринами невисоке і в регіоні досліджень не перевищує 10 %. Зазначені piзницi статистично достовipнi за t-кpитеpiєм Ст'юдента на 5 %-му piвнi значущості.

Аналіз результатів досліджень показує, що на південному-сході Східного Полісся України запаси гілкових кормів у лісах на одиницю площі значно вищі, ніж на північному-заході. Дисперсійний аналiз вказує на статистично достовірний характер відмінностей у значенні цих показників (перший дослідний стаціонар - Fф = 10,53 > F(4; 19; 0,5) = 2,90, другий - Fф = 4,36 > F(7; 33; 0,5) = 2,30).

Запаси кормових трав для козулі та кабана. Найвищий запас кормових трав для козулі у листопаді виявлено в осикових, вільхових та вербових насадженнях (583-1080 кг·га-1), середній - у соснових, ясеневих та сосново-листяних насадженнях (258-296 кг·га-1), найнижчий - у березових та дубових насадженнях - (28-87 кг·га-1). Найвищий запас кормових трав для козулі на початку квітня зареєстровано у соснових, сосново-листяних, осикових та вербових насадженнях (491-625 кг·га-1), середній - у ясеневих та вільхових насадженнях (187-256 кг·га-1), найнижчий - у дубових та березових (5-33 кг·га-1).

Найвищий запас кормових трав для кабана у листопаді зареєстровано в осикових, вільхових та вербових насадженнях (627-1037 кг·га-1), середній - у березових та ясеневих насадженнях (14-265 кг·га-1), найнижчий - у дубових, соснових та сосново-листяних насадженнях (до 1 кг·га-1). Найвищий запас кормових трав для кабана на початку квітня відзначено у вільхових, осикових та вербових насадженнях (264-553 кг·га-1), середній - у березових та ясеневих насадженнях (21-95 кг·га-1), найнижчій - у дубових, соснових та сосново-листяних насадженнях (до 1 кг·га-1).

Установлено, що найпродуктивніші на кормові трави угіддя - міжлісові луки, на яких запаси кормів для козулі у літній період досягають 10,5-12,7 т·га-1 сирої фітомаси.

Луки за зниженням урожайності можна розмістити таким чином: заплавні, низинні та суходільні. Цінними щодо корму є сільськогосподарські угіддя, які межують з лісом.

Запаси інших кормів кабана та козулі. Болота на Східному Поліссі України займають невеликі площі, але мають високу кормову ємність для кабана і разом з луками та пасовищами містять значні запаси коренів та кореневищ.

Проведено оцінку запасів жолудів дуба звичайного у пристиглих та стиглих дібровах, де копитні тварини живляться у жовтні-квітні. Крім жолудів дуба звичайного, у живленні кабанів має значення насіння граба звичайного та клена гостролистого. Середня урожайність жолудів дуба звичайного становить 1150 кг·га-1, насіння граба звичайного та клена гостролистого - близько 90 кг·га-1.

Запаси дикорослих плодових рослин визначалися на 10 плодоносних дерев із розрахунку їх участі у підліску насаджень. Найкращі умови для плодоношення яблуні ранньої виявлено у підліску середньовікових осикових та пристиглих дубових насаджень з повнотою 0,5-0,6, а для груші звичайної та горобини звичайної - на галявинах мішаних сосново-дубових лісів, на зрубах, вздовж просік. Плодоношення яблуні ранньої починається при діаметрі стовбурів 5 см (6,4 кг на 10 дерев), а при діаметрі 15 см зареєстровано врожай 46,8 кг. Плодоношення груші звичайної починається при діаметрі стовбурів 6 см (6,8 кг на 10 дерев), а при діаметрі 15 см відзначено врожай 57,0 кг. Плодоношення горобини звичайної починається при діаметрі стовбурів 3 см (2,3 кг на 10 дерев) і закінчується при діаметрі 11 см з урожайністю 15,6 кг.

За даними запасів гілкових, трав'янистих та інших рослинних кормів у різних категоріях лісу можна визначити природну кормову ємність угідь для кабана та козулі в межах окремого мисливського господарства.

Регламентація ведення мисливського господарства на кабана та козулю в умовах інтенсивного ведення лісового господарства у Східному Поліссі.

Пошкодження лісових культур в результаті трофічної діяльності козуль та кабанів. Дослідженнями виявлено, що при чисельності 37 кабанів та 20 козуль на 1000 га у зимовий період загиблі від їх трофічної діяльності соснові культури становили лише 1,2 %, незадовільні - 7,2 %, а для дубових культур - ці показники втричі більші. Площі, які взагалі не використовуються тваринами в кормовому відношенні, серед насаджень віком 20-40 років становлять 15 %, а серед високоповнотних пристиглих та стиглих насаджень з малою кількістю кормових деревець - 11 %. Ступінь і характер пошкоджень лісових культур залежить від складу, схеми змішування та віку насаджень, типу умов місцезростання (ТУМ), розміру ділянки та інших показників.

Найчастіше соснові і ялинові культури пошкоджуються козулею до періоду змикання крон дерев наприкінці зими та на початку весни, дубові та ясеневі культури - в зимовий період. Відзначено, що із зростанням дубових культур до висоти 1,5 м ступінь пошкодженості головної деревної породи збільшується. Найбільше пошкоджується дуб звичайний на межі лісу з відкритими ділянками та у зріджених місцях, а в куртинах з повнотою 0,7 і більше - пошкодження мінімальне.

У результаті трофічної діяльності козулі в деяких молодняках з участю дуба звичайного та ясеня звичайного відбувається зміна головних порід на березу повислу та осику. Встановлено, що чим більше у складі лісових культур дерев сосни звичайної чи ялини звичайної, тим вища збереженість головної деревної породи і насаджень у цілому.

Чинник турбування тварин відіграє велике значення у регулюванні кормового пресу козулі на лісові культури. На ділянках з однаковими таксаційними показниками, але розміщеними в різних місцях, ступінь пошкоджуваності лісових культур різна: відсутня - на ділянках вздовж траси, 9,6 % - на середині лісокультурних ділянок, 51,7 % - углибині лісу на відстані 500 м від відкритих просторів. Більшість обстежених лісових культур сосни звичайної та дуба звичайного віком до 7 років знаходяться у задовільному стані лише на великих відкритих зрубах, на яких незадовільні захисні умови для козулі. Козулі рідко заходять у молоді незімкнуті лісові культури на відстань далі 60 м від стіни лісу.

Факти механічного пошкодження соснових культур у віці 2-3 роки у результаті рийної діяльності кабана зареєстровано наприкінці вегетації, де відпад дерев становив до 3,5 %. У разі щорічного розпушення грунту кабани сприяють залісненню староорних земель поблизу стіни лісу березою повислою і осикою, про що свідчить різновіковий підріст. Виявлено, що в разі перевищення оптимальної чисельності кабани завдають значних збитків лісовому господарству, вириваючи молоді сіянці дуба звичайного, а в угіддях з бідними та сухими типами умов місцезростання перешкоджають природному поновленню сосни звичайної.

Прогнозування обсягу збереження лісових культур в часі та ступеня потрав, створення стійких лісових культур, правильне співвідношення насаджень різного віку завдяки проведенню доглядових рубань та рубань головного користування - це комплекс заходів, здатних знизити пошкоджуваність лісових культур.

Ведення мисливського господарства на кабана та козулю на лісівничій основі. Ведення лісового господарства справляє значний неоднозначний вплив на кормові і захисні умови лісових мисливських угідь у межах стацій існування популяцій кабана та козулі, тому ведення лісового господарства пропонується розглядати з урахування інтересів мисливського господарства за для утримання на цих територіях високої ємності копитних тварин. Перелік та частку кормових порід, які пропонується вводити у лісові культури для поліпшення кормової продуктивності угідь для кабана та козулі, наведено у рекомендаціях виробництву.

Установлено, що ослаблення життєздатності лісових культур через спрощення їх створення та концентрація доступного корму робить їх привабливими для козулі. Виявлено, що за рівномірного проведення на всій площі ділянки освітлення і прочищення у місцях зимової концентрації кабана і козулі лісові культури значно активніше пошкоджуються цими тваринами. Дослідженнями встановлено, що проріджування насаджень, прохідне і санітарне рубання через деякий термін збільшують кормову цінність угідь для копитних. Доглядові рубання дещо посиленої інтенсивності, проведені в літньо-осінній період, сприяють розростанню трав'яного покриття, ягідних кущів і кущиків, поліпшуючи кормову базу козуль.

Виявлено, що особливо сприятливі для живлення козулі умови створюються застосуванням вузьколісосічного рубання головного користування лісом, що забезпечує на суміжних ділянках значні запаси гілкових кормів і необхідні захисні умови за рахунок різниці у віці зрубів, а також протягом тривалого часу зберігається мозаїчність угідь. Бажано планувати проведення рубання головного користування лісом у зимовий період та враховувати наявність осики, різних видів верб, сосни звичайної у складі насаджень, що підлягають вирубуванню та передбачати використання порубочних залишків для підгодівлі козулі.

Біотехнічні заходи поліпшення кормової продуктивності угідь для кабана та козулі. Встановлено, що для кабана підгодівля концентрованими кормами різко зменшує активність добування природних кормів. Підгодівля козуль у багатосніжні зими значно зменшує потрави культур поблизу місць викладення кормів. Порівняння фактичної і оптимальної ємності кабана та козулі у досліджуваних угіддях, виходячи з розрахунку фактичних природних запасів кормів на дослідних ділянках показує, що зимова підгодівля збільшує щільність елементарних популяцій кабана на 150 %, козуль - на 10-30 %. У разі гострого дефіциту улюблених природних гілкових кормів та відсутності зимової підгодівлі козулі починають поїдати пагони рослин індикаторів голоду - берези повислої та вільхи чорної.

Гілкові корми для підгодівлі козулі рекомендується заготовлювати у травні з найбільш споживаних нею порід, видовий перелік яких наведено у рекомендаціях виробництву. Спостереження показали, що більший ефект дає розкладання пучків сіна та гілкових снопиків вздовж ходу живлення козулі - на гілках, пеньках, біля доріг. Норма викладення кормів для підгодівлі на добу для однієї тварини становить: для козулі - 0,7-1,0 кг сіна, 1 гілковий пучок, 1,0 кг коренеплодів, 0,2-0,3 кг зернових; для кабана - 3,0 кг коренеплодів, 1,0 кг зернових.

Виходячи з досвіду мисливських господарств регіону дослідження, бажане створення на 5 % території мисливських господарств кормових реміз площею до 1,0 га з соняшника бульбистого, вівса посівного, суміші гороху посівного з вівсом посівним та з вікою посівною, кукурудзи звичайної, жита посівного, райграсу високого, тимофіївки лугової, еспарцету виколистого, конюшини посівної, люцерни посівної. Для зменшення захворюваності козулі та кабана на гельмінтні захворювання треба висівати різні види полину, а для боротьби з простудними захворюваннями козулі - вводити в лісові культури ялину звичайну.

Для вдалого управління територіальним розподілом копитних тварин в лісових мисливських угіддях з метою мінімалізації шкоди лісовому господарству потрібно передусім враховувати кормовий баланс угідь, а біотехнічні та лісівничі заходи спрямовувати на збільшення природних кормових ресурсів для цих тварин.

Висновки

лісовий мисливський козуля гілковий

В роботі висвітлено результати комплексного дослідження трофічних зв'язків двох не конкуруючих між собою видів мисливських тварин (кабана та козулі) у лісових масивах Східного Полісся України. Застосовано два альтернативні методи дослідження живлення (поїдання тваринами корму в природних умовах та аналіз вмісту шлунків і рубців цих тварин) протягом двох важливих для оцінки лісових мисливських угідь сезони: пізно восени та рано навесні.

1. У лісах Східного Полісся України кабан поїдає 56 рослинних та тваринних видів. Із них на корми рослинного походження припадає 89 % середньорічного споживання, тваринного походження - 7 %, сільськогосподарські рослини становлять близько 60 % середньорічного раціону. Протягом року рослинні корми споживаються таким чином: надземна фітомаса трав - із середини весни до початку літа, корені та кореневища болотяних трав - у червні, корені польових та лісових трав - восени, насіння та плоди дерев - переважно в жовтні та листопаді. Тваринні корми споживаються навесні та восени і мають вагоме значення лише для молодих тварин віком від 6 місяців до двох років.

2. Основу живлення козулі становлять пагони дерев і кущів (близько 58 % середньорічного раціону), тому для регіону досліджень козуля є переважно дендрофагом. З інших категорій кормів козулею у значній кількості споживаються: рано навесні та пізно восени - кущики порядку вересоцвітих, навесні та влітку - трав'янисті рослини, пізно восени - зимовозелені види трав, а також плоди дерев та жолуді дуба звичайного.

3. Пошкоджуваність лісових порід козулею за ступенем зростання пошкодження виглядає наступним чином: для дерев - слива розлога, граб звичайний, груша звичайна, в'яз гладкий, клени польовий та гостролистий, осика, дуб звичайний, горобина звичайна, ясен звичайний; для кущів - свидина кров'яна, ірга овальна, клени татарський та ясенелистий, ожина несійська, верби попеляста, козяча та тритичинкова, бруслини європейська та бородавчаста.

4. Передзимові запаси гілкових кормів для козулі у південно-східній частині на 12 % вищі, ніж у північно-західній частині регіону Східного Полісся України.

5. Найвищою ємністю кормових угідь (за трав'янистими рослинами) для козулі з листопада до початку квітня відзначаються соснові, сосново-листяні, осикові, вербові та вільхові насадження, найнижчою - дубові та березові насадження. Найвищими запасами кормових рослин для кабана на початку квітня та у листопаді характеризуються осикові, вербові та вільхові насадження, найнижчими - соснові, сосново-листяні і дубові насадження.

6. Найпродуктивнішими на корми для кабана та козулі є: заростаючі зруби та листяні молодняки; низькоповнотні листяні насадження з густим підростом, підліском та рясним травостоєм; стиглі дубові, вільхові, вербові та ясеневі насадження; міжлісові луки; сільськогосподарські угіддя, які межують з лісом; окремі типи боліт. Найменш цінні на корми - чисті високоповнотні соснові та березові насадження віком 20-60 років з рідким підростом і підліском.

7. Використання козулею річного приросту деревних порід невисоке і не перевищує 13 % для всіх типів насаджень. Допустиме використання гілкових кормів нею у лісах регіону може сягати до 30 %, а фактична чисельність цього виду у мисливських господарствах може бути збільшена порівняно з реальною у 2,0-2,3 разу без відчутної шкоди для лісового господарства.

У практиці ведення мисливського господарства для підвищення кормової продуктивності лісових мисливських угідь рекомендується:

- під час створення соснових культур у свіжих суборах у міжряддя сосни звичайної для збільшення кормової продуктивності мисливських угідь для козулі вводити грунтополіпшувальні азотфіксувальні дрік іспанський та карагану кущову з часткою участі у культурах до 10 %, а у свіжих і вологих суборах і сугрудках та свіжих дібровах - бузину червону з тією ж часткою участі;

- під час створення культур дуба звичайного для підвищення кормової продуктивності мисливських угідь для кабана та козулі у свіжих і вологих суборах, сугрудках та дібровах вводити до складу насадження до 20 % дуба червоного, а у свіжих і вологих сугрудках та дібровах - 10-15 % клена гостролистого;

- для зменшення пошкоджень козулею основних лісотвірних порід під час створеня змішаних культур у вологих суборах та свіжих і вологих сугрудках вводити горобину звичайну, бруслину європейську та бородавчасту, свидину кров'яну, глід одноматочковий з часткою участі в культурах не більше як 10 %;

- створюючи культури різного породного складу у свіжих і вологих сугрудках і дібровах вводити грушу звичайну та ліщину звичайну з часткою участі у цих культурах 5 %;

- у соснових насадженнях штучного та природного походження свіжих та вологих типів умов місцезростання, особливо у вікнах кореневої губки, допускати регульоване проростання ожинників, які дають значні запаси кормової фітомаси для козулі у зимовий період;

- у разі виникнення загрози пошкодження соснових молодняків у місцях концентрації козулі збільшувати густоту створення культур до 10-12 тис.шт·га-1 і не проводити доглядових рубань до 15-річного віку;

- для зимової підгодівлі козуль використовувати облистяні пучки ясена звичайного, дуба звичайного, осики, в'яза звичайного, граба звичайного, кленів гостролистого, польового та татарського, верб попелястої, козячої та тритичинкової заготовлені в літній період.

Література

1. Шадура М.В., Шейгас І.М., Гунчак М.С., Шадура А.М., Мироненко М.О. Книга мисливця // Біотехнія. - Л.: Держкомліс України, 1998. - С. 58-73.

2. Бондаренко В. Д. Біотехнія: Навч. посіб. Ч. 2 // А. М. Шадура. Розділ 7.2. Специфіка біотехнічних заходів для основних видів ратичних. - Л.: ТзОВ “Престиж Інформ”, 2002. - С. 90-102.

3. Шадура М.В., Шейгас І.М., Шадура А.М., Гунчак М.С. Сучасні реформи - незворотній процес // Лісовий і мисливський журн. - 2003. - №5-6. - С. 36-37.

4. Шадура А.М., Гулик І.Т. Передзимові запаси природних деревно-гіллячкових кормів козулі європейської у лісах Східного Полісся України // Наук. вісн. Нац. аграр. ун-ту. К.: НАУ, 2004. Вип. 71. С. 75-82.

5. Шадура А.М., Гулик І.Т. Пріоритетність споживання козулею європейською деревно-чагарникової рослинності в зимовий період у лісах Східного Полісся України // Лісівництво і агролісомеліорація. - Х.: УкрНДІЛГА, 2004. - Вип. 105. - С. 251-255.

6. Шадура А. М., Гулик І. Т. Основні запаси природних кормів кабана звичайного у лісах Східного Полісся України // Наук. вісн. Укр. держ. лісотехнічного ун-ту. - Л.: УкрДЛТУ, 2004. Вип. 14.5. - С. 119-127.

7. Гулик І.Т, Шадура А.М. Особливості кормової бази та структура раціону диких копитних тварин (козулі європейської та дикого кабана) у східній частині України / Заключний звіт за темою №7. - Житомир: Поліський філіал УкрНДІЛГА. - 2003. - 135с.

Размещено на Allbest.ru