Размещено на http://www.allbest.ru/

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

ІНСТИТУТ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ І КЛІНІЧНОЇ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

ПОШИРЕННЯ, БІОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ЗБУДНИКА ТА УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОФІЛАКТИКИ САЛЬМОНЕЛЬОЗУ СВИНЕЙ

16.00.03 - ветеринарна мікробіологія та вірусологія

ТІТАРЕНКО ОЛЕНА ВІКТОРІВНА

Харків - 2005

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Полтавській державній аграрній академії Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник:

БЕРДНИК Василь Петрович, доктор ветеринарних наук, професор, Полтавська державна аграрна академія Міністерства аграрної політики України, завідувач кафедри анатомії і фізіології сільськогосподарських тварин.

Офіційні опоненти:

РУХЛЯДА Валентин Васильович, доктор ветеринарних наук, професор, Білоцерківський державний аграрний університет Міністерства аграрної політики України, завідувач кафедри мікробіології та вірусології, дійсний член Ньюйоркської академії наук;

БАБКІН Михайло Валерійович, кандидат ветеринарних наук, Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН, завідувач відділу вивчення хвороб свиней.

Провідна установа - Національний аграрний університет Кабінету Міністрів України, кафедра мікробіології, вірусології та біотехнології, м. Київ.

Захист відбудеться "12" квітня 2005 р. о 12⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.359.01 в Інституті експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН за адресою: 61023, м. Харків, вул. Пушкінська, 83.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН за адресою: 61023, м. Харків, вул. Пушкінська, 83.

Автореферат розісланий "11" березня 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор ветеринарних наук, професор А.Ф. Бабкін.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Від часу виявлення першого представника роду Salmonella дослідженнями багатьох вітчизняних та закордонних вчених накопичено великий досвід по виділенню, ідентифікації, вивченню властивостей сальмонел, діагностиці, епізоотології та епідеміології сальмонельозу [Притулин, 1975; Reed W.M., 1985; Покровский В.И., 1989; Фотіна Т.І., 1992; Малахов Ю.А., 1996; Павленко М.С., 1997; Бортнічук В.А., 1999; Паникар И.И., 1988; Дідок Ю.В., 2001; Волинець Л.К., 2001; Головко А.М., 2001; Ушкалов В.О., 2001], впровадженню різноманітних засобів і методів лікування та профілактики [Загаевский, 1976; Shll W., 1980; Малахов Ю.А., 1990; Прудников В.С., 1990; Жуков А.И., 1991; Сидоров М.А., 1992; Шустер Б.Ю., 1994; Максимович В.В., 1995; Ярцев М.Я., 1996; Головко А.М., 2001; Ушкалов В.О., 2001]. Проте, незважаючи на більш ніж 50-річний досвід боротьби з сальмонельозом, захворюваність свиней та загибель від нього не зменшується. Не знижується також і захворюваність людей сальмонельозом.

У неблагополучних щодо сальмонельозу господарствах одним з головних засобів боротьби з цим захворюванням залишається вакцинопрофілактика поголів'я. При застосуванні вакцин ефективність профілактики залежить від ступеню антигенності певного біопрепарату і від імунореактивності щепленого організму [Головко, 1998]. Протисальмонельозні вакцини не завжди є ефективними в силу відмінності морфологічних, біохімічних, антигенних та біологічних властивостей вакцинних штамів сальмонел і польових (епізоотичних) культур - безпосередніх збудників захворювання [Селиванов, 1980]чи через надмірне антигенне навантаження на організм молодих тварин, не здатних ще належним чином відповідати на антигенний подразник, що веде до розвитку у них імунологічної толерантності [Панин, 1996]. Постійне використання живих вакцин збільшує концентрацію збудника у зовнішньому середовищі, його багаторазове пасажування на ослаблених тваринах призводить до реверсії вірулентності і спалахів хвороби; а інактивовані вакцини не завжди є достатньо імуногенними [Сидоров, 1992]. Використання хіміотерапевтичних препаратів та антибіотиків сприяє виникненню антибіотикорезистентних штамів та вторинних дисбактеріозів [Апатенко, 1994; Стегній Б.Т., 2002].

За минуле десятиріччя в науковій літературі з'явилося чимало повідомлень про використання у якості імуностимулятора багаторічної лікарсько-кормової рослини з роду айстрових ехінацеї пурпурової (Е.п. (Echinacea (L.) Moench) в тваринництві [Мироненко, 1998; Колесник Н.Д., 2001; Бегма А.А., 2003]та ветеринарній медицині [Бусол, 1996; Іздепський В.Й., 2003].

Нашу увагу привернуло також використання природнього мінералу - бішофіту, сам розсіл якого позитивно впливав на фізіологічні показники організму тварин при нашкірному [Бердник, 1998; Адамова О.Б., 1999], внутрішньому його застосуванні [Саломатин, 1995; Куликов В.М., 1997; Дикусаров В.Г., 1999; Бердник В.П., 2000; Адамова О.Б., 2000; Титова В.В., 2000], в складі препарату санобіт [Довгопол, 2000; Киричко Б.П., 2001], біпол [Аранчій С.В., 2002; Нєдуєв Ю.М., 2002] та в гуманній медицині [Зборовский, 1991; Боряк В.П., 1997].

Досить часто виникненню захворювань на сальмонельоз сприяють порушення мінерального обміну у тварин [Вишняков, 1967]. До того ж має місце недостатнє забезпечення України йодом, Полтавської області - кобальтом і невисокий вміст в ґрунтах марганцю, цинку та міді. Тому ми у своїх дослідженнях вирішили застосувати в якості добавок до раціону засоби, багаті на макро- та мікроелементи, такі як бішофіт і ехінацея.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводили у відповідності з аспірантською темою, яка була включена у науково-дослідну програму кафедри анатоміії і фізіології с. -г. тварин Полтавської державної аграрної академії протягом 1997-2004 років, номер державної реєстрації 0105V001042.

Мета і задачі досліджень. Метою роботи було визначення поширення, біологічних властивостей збудника та удосконалення профілактики сальмонельозу свиней.

Для досягнення цієї мети були визначені такі задачі:

- вивчити епізоотичну ситуацію щодо сальмонельозу свиней у господарствах Полтавської області;

- вивчити епідемічну ситуацію щодо сальмонельозу людей згідно звітів санепідемстанції;

- вивчити біологічні властивості ізольованих від свиней культур сальмонел в порівнянні з властивостями вакцинних штамів;

-удосконалити заходи профілактики сальмонельозу свиней.

Об'єкт дослідження: захворювання свиней на сальмонельоз та засоби, що підвищують ефективність вакцинопрофілактики сальмонельозу.

Предмет дослідження: поширення сальмонельозу свиней; серологічні варіанти та біологічні властивості збудника сальмонельозу; способи та засоби, що підвищують ефективність вакцинопрофілактики сальмонельозу; гематологічні, біохімічні, серологічні, імунологічні показники крові поросят, щеплених проти сальмонельозу.

Методи дослідження: ретроспективний епізоотологічний та епідеміологічний аналіз, епізоотологічний експеримент, біологічний експеримент, клініко-епізоотологічний, патологоанатомічний, бактеріологічний, гематологічний, серологічний, біохімічний, імунологічний та статистичний методи.

Наукова новизна одержаних результатів. В дисертації вперше проведений порівняльний ретроспективний аналіз епізоотичної та епідемічної ситуацій щодо сальмонельозу в Полтавській області; детально вивчені серологічний спектр та біологічні властивості сальмонел, що циркулюють серед свиней у регіоні; проаналізовані зв'язки між захворюваністю людей та свиней на сальмонельоз.

В роботі вперше приведені експериментальні дані по застосуванню біологічно активних добавок до раціону поросят: настою з відсівів сім'янок ехінацеї пурпурової разом з рослинною масою, розсолу бішофіту полтавського та мінеральних солей (цинку сульфату, марганцю сульфату, кобальту хлориду, міді сульфату і калію йодиду) з метою формування повноцінної імунної відповіді при щепленні їх проти сальмонельозу; при цьому вивчено вікову динаміку показників неспецифічних та специфічних факторів захисту організму.

Практичне значення одержаних результатів:

- Встановлено тенденцію до поширення сальмонельозу серед свиней в Полтавській області та визначений спектр домінуючих сероварів збудника у неблагополучних господарствах.

- Розроблені та затверджені Полтавським обласним управлінням державної ветеринарної медицини практичні "Методичні рекомендації по профілактиці сальмонельозів свиней та боротьбі з ними".

- Укладена та затверджена науково-методичною радою Державного департаменту ветеринарної медицини "Інструкція щодо профілактики і боротьби з сальмонельозом тварин".

- Рекомендовано при розробці нових протисальмонельозних вакцин та сироваток враховувати велике епізоотичне значення (86,0 %) S.typhisuis.

- Впроваджена в господарствах Полтавської області з метою підвищення ефективності вакцинопрофілактики сальмонельозу схема додавання до раціону поросят біологічно активних добавок: настою з відсівів сім'янок ехінацеї пурпурової разом з рослинною масою, розсолу бішофіту полтавського та мінеральних солей (сульфатів цинку, марганцю і міді, хлориду кобальту та йодиду калію).

- Рекомендовано вакцинацію поросят проти сальмонельозу проводити на фоні застосування зазначених добавок.

- Матеріали дисертації використовуються у навчальному процесі на кафедрах мікробіології, вірусології та біотехнології НАУ (м. Київ), вірусології, патанатомії і ветсанекспертизи Сумського НАУ.

Особистий внесок здобувача. Автором особисто проведений аналіз літературних даних за темою дисертаційної роботи; розроблені схеми проведення експериментів; виконані експериментальні та аналітичні дослідження; проведено статистичну обробку отриманих даних; узагальнені результати досліджень та сформульовані висновки.

Підготовку "Методичних рекомендацій по профілактиці сальмонельозів свиней та боротьбі з ними" проведено спільно з науковим керівником, доктором ветеринарних наук, професором Бердником В.П., начальником Полтавського обласного управління державної ветеринарної медицини, кандидатом ветеринарних наук Аранчієм С.В., аспірантом ІВМ УААН Єрмаченко О.О.

Затверджена "Інструкція щодо профілактики і боротьби з сальмонельозом тварин", укладачами якої є д.в.н. Ушкалов В.О., Трускова Т.Ю., д.в.н. Герман В.В., Петренчук Е.П., Обуховская О.В., Бондар Л.О., Ребро К.І., Калашников В.О., д.в.н. Головко А.М., Скрипник В.Г., Павленко М.С., Олійник Л.В., д.в.н. Волинець Л.К., Єрмаченко О.О., д.в.н. Бердник В.П., Тітаренко О.В., к.в.н. Аранчій С.В.

Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень, викладені у дисертації, були повідомлені та обговорені на щорічних конференціях професорсько-викладацького складу та аспірантів Полтавської державної аграрної академії (1998-2004 рр.); науково-практичній конференції "Екологічні проблеми регіону: суть і шляхи вирішення" (Полтава, 1999 р.); конференції "200 років Полтавській аграрній науці" (Полтава, 2002 р.); міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 10-річчю відкриття факультету ветеринарної медицини Полтавської ДАА (Полтава, 2002 р.); міжнародній науково-практичній конференції "ІЕКВМ - 80 років на передовому рубежі ветеринарної науки" (Харків, 2002 р.); на міжнародній науково-практичній конференції "С эхинацеей в третье тысячелетие" (Полтава, 2003 р.).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 8 наукових праць, із яких 6 статей (5 особистих) - у фахових виданнях, затверджених переліком ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із переліку умовних скорочень, вступу, огляду літератури, матеріалів і методів досліджень, результатів власних досліджень, аналізу та узагальнення отриманих результатів, висновків, практичних пропозицій, списку використаних джерел, додатків. Робота викладена на 162 сторінках тексту комп'ютерного набору, має 18 таблиць, 19 рисунків. Список використаних літературних джерел включає 232 найменування, у т. ч. 31 - іноземних авторів.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Робота виконана у період з 1997 по 2004 роки на базі наукової лабораторії кафедри анатомії і фізіології с. -г. тварин Полтавської державної аграрної академії, лабораторії епізоотології Полтавського філіалу Інституту ветеринарної медицини (м. Київ), бактеріологічних відділів Полтавської обласної державної лабораторії ветеринарної медицини і В.-Багачанської районної лабораторії ветеринарної медицини та свинарських господарств Полтавської області, де було зареєстровано захворювання свиней на сальмонельоз. При цьому застосовували ретроспективний епізоотологічний та епідеміологічний аналіз, епізоотологічний і біологічний експеримент, клінічний, патологоанатомічний, бактеріологічний, гематологічний, біохімічний, серологічний та імунологічний методи досліджень.

При вивченні епізоотичної та епідемічної ситуацій щодо сальмонельозу з'ясовували його поширення та спектр домінуючих сероварів збудника серед тварин і людей у Полтавській області протягом 1980-2000 років. Для цього були використані дані звітності державних установ і лабораторій ветеринарної медицини і Полтавської обласної державної санітарно-епідеміологічної станції та матеріали власних епізоотологічних та бактеріологічних досліджень, проведених у господарствах області за 1997-2000 роки.

Проби органів і патологічного матеріалу для бактеріологічних досліджень відбирали на свинофермах господарств Полтавської області, які були зареєстровані у звітній документації державних установ ветеринарної служби як неблагополучні щодо сальмонельозу свиней. При цьому наявність захворювання в цих господарствах підтверджували результатами власних клініко-епізоотологічних, патологоанатомічних та лабораторних досліджень.

Бактеріологічні дослідження здійснювали за прийнятими методиками [Антонов, 1986; Коротченко Н.В., 1987; Черкасский Б.Л., 1990].

При проведенні бактеріологічнх досліджень були використані такі живильні середовища: МПБ, МПА, МПЖ, Ендо, Плоскірєва, ВСА, Олькеницького, Кіліана, магнієве середовище, жовчний бульйон, цитратний агар Симонса, середовище з малонатом натрію, Кларка, Гіса з цукрами: глюкозою, сахарозою, лактозою, мальтозою, арабінозою, рамнозою, рафінозою, галактозою і багатоатомними спиртами: манітом, дульцитом, сорбітом, інозитом, гліцерином, середовища з амінокислотами: лізином, аргініном, орнітином, фенілаланіном.

Ступінь патогенності (вірулентність) епізоотичних культур сальмонел визначали шляхом підшкірного введення білим мишам живою масою 18-22 г 0,1-0,2 мл зависі добової агарової культури у фізіологічному розчині з концентрацією 50-100 млн. мікробних тіл/см ³, використовуючи скляний стандарт каламутності.

Чутливість виділених культур сальмонел до антибіотиків визначали методом дифузії в агар із застосуванням дисків, що містять антибіотики.

Біологічні властивості 12 епізоотичних культур сальмонел порівнювали з властивостями 2 вакцинних (референтних) штамів: S.choleraesuis штам 370 та S.typhimurium штам 371, які ми одержали із Національного центру штамів мікрорганізмів КФДНДКІ ветпрепаратів і кормових добавок (зараз ДНКІБШМ).

Досліди по удосконаленню профілактики сальмонельозу свиней проводили у ТОВ "Довіра" В.-Багачанського району Полтавської області на клінічно здорових поросятах-сисунах (546 голів), з яких було сформовано по 5 груп за методом аналогів. При цьому щеплення поросят формолвакциною проти сальмонельозу (паратифу) проводили на фоні застосування біологічно активних добавок до раціону: настою з відсівів сім'янок ехінацеї пурпурової (Е.п.) разом з рослинною масою, розсолу бішофіту полтавського (Б.п.) і мінеральних солей (М.с.): цинку сульфату, марганцю сульфату, міді сульфату, кобальту хлориду та калію йодиду) згідно схеми, наведеної у таблиці 1.

В першому досліді ми застосували в якості джерела вітамінів групи В хлібні дріжджі у вигляді суспензії, прогрітої протягом 30 хвилин при 80С.

Добавки згодовували груповим методом, починаючи з 18-23-добового віку протягом 14 діб. У другому досліді дріжджі не застосовували.

Перше щеплення вакцини проти сальмонельозу проводили через 7 діб від початку дачі добавок поросятам у віці 25-30 діб; другий раз вакцину вводили через 7 діб після 1-го щеплення. У 2-му досліді поросят 5-ї групи не вакцинували.

Впродовж дослідів (з 18-23-ї доби до 6-місячного віку) за поросятами було встановлене постійне клінічне спостереження, при якому визначали захворюваність та загибель тварин від сальмонельозу при спонтанному зараженні. Діагноз підтверджували мікробіологічними дослідженнями. В 1-му досліді визначали середню живу масу тіла поросят у віці 18-23 та 60 діб.

Економічні збитки, спричинені сальмонельозом, та економічну ефективність заходів профілактики сальмонельозу на фоні застосування добавок до раціону поросят визначали у ТОВ "Довіра" В.-Багачанського району Полтавської області [Панасенко, 1977].

В крові та сироватці тварин у першому досліді визначали: концентрацію (вміст) гемоглобіну - гемоглобінцианідним методом; кількість еритроцитів та лейкоцитів - методом підрахунку у лічильній камері Горяєва; швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) - за методом Панченкова; лейкоцитарну формулу - методом підрахунку у пофарбованих за Романовським-Гімза препаратах [Кудрявцев, Кудрявцева Л.А., 1974; Кондрахин И.П., 1985]; вміст загального білку - рефрактометричним методом [Кондрахин, 1985]; вміст білкових фракцій - нефелометричним методом [Чумаченко, Сичкарь В.С., Оленич Ю.В., 1985]; фагоцитарну активність нейтрофілів, фагоцитарний індекс та фагоцитарне число визначали з використанням у якості об'єкта, що фагоцитується, мікробної зависі з добової агарової культури Staphilococcus aureus штам 209-Р [Чернушенко, Когосова Л.С., 1987]; лізоцимну активність сироватки крові - фотоелектрокалориметрично за методом В.Г. Дорофейчука у модифікації відділу зоогігієни УНІЕВ з використанням тест-культури Micrococcus lysodeikticus штам 2665 [Чумаченко, Сичкарь В.С., Оленич Ю.В., 1985]; бактерицидну активність сироватки крові - фотоелектрокалориметрично за методикою О.В. Смирновой та Т.А. Кузьминой з використанням у якості тест-культури Escherichia coli, штам 675 [Артеменко, Артеменко Л.П., Пономар С. І., 1993]; активність комплементу у сироватці крові визначали по 50 %-му гемолізу [Резникова, 1967]; титри специфічних протисальмонельозних антитіл у сироватці крові - за допомогою реакції аглютинації з використанням сальмонельозних антигенів.

Таблиця 1. Схема застосування біологічно активних добавок до раціону та вакцинації поросят проти сальмонельозу