Застосування засобів репаративної терапії на основі фосфоліпідів молока при ентеропатології телят

Размещено на http://allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора ветеринарних наук

03.00.04 ? біохімія

ЗАСТОСУВАННЯ ЗАСОБІВ РЕПАРАТИВНОЇ ТЕРАПІЇ НА ОСНОВІ ФОСФОЛІПІДІВ МОЛОКА ПРИ ЕНТЕРОПАТОЛОГІЇ ТЕЛЯТ

Виконала Грищенко Вікторія Анатоліївна

Київ - 2006

АНОТАЦІЯ

Грищенко В.А. Застосування засобів репаративної терапії на основі фосфоліпідів молока при ентеропатології телят. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора ветеринарних наук за спеціальністю 03.00.04 - біохімія. - Національний аграрний університет, Київ, 2006.

У дисертації наведено результати комплексних молекулярно-біологічних, біохімічних, електронно-мікроскопічних і клінічних досліджень (in vivo та in vitro) біологічної та клінічної ефективності фосфоліпідів молока при диспепсії новонароджених телят.

Установлено проліферативний (репаративний) ефект фосфоліпідів молока, ефективний вплив їх на ультраструктуру і функціональну активність епітеліоцитів кишечнику, печінки та нирок, прискорення відновлення обміну ліпідів, білків, вуглеводів, жиророзчинних вітамінів А і Е, мінеральних речовин, кислотно-лужного стану та електролітного балансу, а також антиоксидантний, протизапальний, протиатерогенний, жовчогінний, протианемічний та стимулюючий резистентність ефекти при неонатальній ентеропатології телят. Застосування зазначеної розробки спрямовано на зменшення тяжкості і тривалості перебігу захворювання, попередження розвитку ускладнень і рецидивів його виникнення та значне підвищення ефективності реабілітаційних заходів. Одержані результати дозволяють рекомендувати фосфоліпідовмісну БАД FLP-MD, яку розроблено на основі природної, екологічно безпечної сировини і яка має репаративний ефект, для проведення ендоекологічної реабілітації організму новонароджених тварин. Вирощування молодняку жуйних тварин за такою технологією буде мати пролонгуючий ефект у наступних поколіннях реабілітованих тварин, що сприятиме збереженню поголів?я молодняка великої рогатої худоби та їхніх продуктивних якостей і забезпечить споживчий ринок якісною продукцією.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

фосфоліпід епітеліоцит телята диспепсія

Актуальність теми. Провідна концепція сучасної патології ґрунтується на визнанні важливої ролі структурно-функціональної дестабілізації клітинних мембран унаслідок пероксидного окиснення ліпідів та фосфоліпідного гідролізу в патогенезі запальних, дистрофічних і дегенеративних процесів. Основними структурними компонентами ліпідного бішару клітинних мембран є фосфоліпіди (ФЛ), які також стимулюють біологічну активність більшості мембранних рецепторів, активують мембранозв'язані ферменти, регулюють численні метаболічні процеси між внутрішньо- і міжклітинним середовищем та впливають на імунні реакції на клітинному рівні (Владимиров Ю.А., 1994; Афонина Г.Б., 2000).

На сьогодні вже доведено ключову роль порушень ліпідного бішару мембран у розвитку важких захворювань печінки, серцево-судинної та нервової систем, розладів багатьох функцій клітин крові, епітелію тощо (Kuntz E.еt. аl., 1994; Gundermann K.-J., 1997; Титов В.Н., 1999 - 2005), що в гуманній медицині передбачає застосування фосфоліпідовмісних засобів репаративної дії. У практичній ветеринарії проведення репаративної (клітинної) терапії є новим і актуальним підходом при внутрішніх незаразних захворюваннях тварин. Не є винятком і ентеропатологія новонароджених телят, оскільки відновлення структурно-функціонального стану епітеліоцитів слизової оболонки кишечнику, печінки та нирок і взаємопов'язаних обмінних процесів у них не завершується і через три тижні після клінічного одужання (Мельничук Д.О., 1992 - 2006; Любецька Т.В., 1992 - 2000; Левченко В.І. та ін., 1985 - 2005). Останнє створює проблему неодноразових рецидивів ентеропатології, розвиток ускладнень в інших органах і системах (бронхопневмоній, нефритів тощо), формування імунодефіцитного стану організму та зниження продуктивності у тварин старшого віку (Чумаченко В.Ю., 1990 - 2005; Захаренко М.О., 1993; Усатюк П.В., 1994 - 1998; Цвіліховський М.І., 1998 - 2005; Калачнюк Г.І., 2001 - 2005; Томчук В.А., 2001 - 2006). Тому виникла ідея щодо створення біологічно активної добавки (БАД) репаративної дії на основі природних для організму новонароджених тварин ФЛ молока, дешевою та доступною сировиною для отримання яких, як зазначається В.М. Кириленко (1989), є маслянка.

Завданнями цього наукового напряму стало вивчення порушень обмінних процесів, взаємопов'язаних із дезорганізацією структурно-функціонального стану клітинних мембран, що зазнають ушкодження за розвитку диспепсії у новонароджених телят; дослідження особливостей перебігу репаративних процесів у період клінічного одужання тварин і випробування на виробництві репаративної ефективності комплексної схеми застосування ФЛ молока БАД FLP-MD (у подальшому в тексті БАД), яку розроблено на кафедрі біохімії тварин, якості і безпеки сільськогосподарської продукції Національного аграрного університету.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи ? біохімічно та клінічно обґрунтувати необхідність застосування репаративної терапії на основі фосфоліпідів молока при неонатальної ентеропатології у телят.

Для досягнення мети необхідно було вирішити такі завдання:

- створити БАД на основі ФЛ молока;

- визначити репаративну ефективність комплексної схеми застосування БАД на основі ФЛ молока у дослідах in vitro та in vivo;

- дослідити вплив БАД на основі ФЛ молока на відновлення структурних змін епітеліоцитів слизової оболонки кишечнику, печінки та нирок у телят реабілітаційного періоду, які перехворіли на диспепсію;

- дослідити фізичні та структурно-динамічні характеристики апікальних мембран ентероцитів кишечнику телят, які перехворіли на диспепсію, та за комплексної схеми застосування БАД на основі ФЛ молока;

- вивчити вплив фосфоліпідовмісної БАД на інтенсивність відновлення метаболізму (ліпідного, білкового, вуглеводного та мінерального), морфологічних та імунологічних показників крові, кислотно-лужний стан організму в телят реабілітаційного періоду, які перехворіли на диспепсію;

- дослідити клініко-біохімічну ефективність комплексної схеми застосування фосфоліпідовмісної БАД щодо відновлення функціонального стану кишечнику, печінки та нирок у телят при диспепсії;

- порівняти клініко-біохімічну ефективність комплексної схеми застосування фосфоліпідовмісної БАД з традиційним терапевтичним підходом за розвитку в телят диспепсії;

­ теоретично обґрунтувати необхідність застосування репаративної терапії новонародженим телятам при диспепсії, розробити відповідний спосіб корекції метаболічних порушень, взаємопов'язаних із порушенням структурно-функціонального стану тканин і органів в організмі перехворілих телят.

Об'єкт дослідження: репаративний, метаболічний та клінічний ефект застосування БАД на основі ФЛ молока при ентеропатології телят.

Предмет дослідження: телята, які перехворіли на диспепсію; репаративні процеси в тканинах; порівняльна оцінка біохімічних і клінічних показників ефективності традиційної схеми лікування і комплексної - при додатковому застосуванні репаративної терапії у вигляді БАД на основі ФЛ коров'ячого молока.

Методи дослідження: флуоресцентний, спектрофотометричний, хроматографічні, методи електронної та світлової мікроскопії, імунобіологічні, потенціометричний, клінічні, токсикологічний, метод головних компонент (багатофакторний аналіз) та математичної статистики.

Наукова новизна одержаних результатів. Створено БАД репаративної дії на основі ФЛ коров'ячого молока, яка при додаванні до інкубаційного середовища стимулює бластрансформацію імунокомпетентних клітин. Уперше на телятах, які перехворіли на тяжку форму диспепсії, встановлено високу лікувальну та профілактичну ефективність комплексної схеми застосування фосфоліпідовмісної БАД з традиційною терапією. При цьому виявляється більш виражений репаративний ефект в ушкоджених епітеліоцитах з посмугованою облямівкою слизової оболонки порожньої кишки, печінці, ниркових канальцях (подвоєння вмісту гетерохроматину, брунькування мітохондрій, збільшення включень глікогену, зменшення кількості клітин у стані апоптозу тощо), що водночас позитивно впливає на внутрішньоклітинний метаболізм в уражених тканинах.

У перехворілих на диспепсію телят встановлено деструктивні зміни апікальних мембран ентероцитів тонкої кишки: модифікацію поверхневої структури мембран, зменшення структурної впорядкованості ліпідної компоненти та порушення гідрофобних білок-ліпідних взаємодій, конформаційну модифікацію білкових молекул, що не характерно для мембранних препаратів при включенні в терапевтичну схему фосфоліпідовмісної БАД. Проте конформаційний стан білкових молекул у мембранах таких телят на 30-у добу життя відновлюється не повністю. Визначено, що комплексна схема застосування БАД на основі ФЛ молока має виражену антиоксидантну дію, чим також пояснюється її репаративний ефект.

Застосування перехворілим телятам фосфоліпідовмісної БАД має виражений протиатерогенний і стабілізувальний ефект на ліпідний обмін в організмі, що супроводжується відновленням ліпопротеїнового і ліпідного складу крові, тканин кишечнику, печінки та жовчі, вірогідним підвищенням вмісту есенційних жирних кислот із домінуванням вмісту протизапальних - щ-3 жирних кислот, нормалізацією їхнього співвідношення в зазначених тканинах. Доведено доцільність застосування жиророзчинних вітамінів А і Е при ентеропатології телят та ефективний вплив на ці показники компонентів БАД.

Комплексна схема застосування БАД на основі ФЛ молока прискорює відновлення у крові телят показників білкового обміну, а саме вмісту загального білка, співвідношення окремих білкових фракцій та імуноглобулінів класів А, G і M, що свідчить про покращення за таких умов білоксинтетичної функції печінки та імунокомпетентних органів, усунення явища диспротеїнемії.

Установлено факт гіпоглікемії, підвищену концентрацію пірувату і низьку - малату та оксалоацетату у крові телят, перехворілих на диспепсію, що, незважаючи на одночасне відновлення величини співвідношення [піруват]/[лактат], свідчить про наявні розлади у проміжному обміні вуглеводів. У разі комплексної схеми застосування фосфоліпідовмісної БАД показники вуглеводного обміну набувають контрольних значень.

У перехворілих телят 30-добового віку встановлено гіперосмолярну внутрішньоклітинну дегідратацію, ацидоз, анемію та розлади депонувальної функції печінки. Застосування БАД на основі ФЛ молока значно покращує досліджувані показники, що свідчить про ефективний перебіг репаративних процесів в їхніх тканинах.

Виявлено істотні розлади показників загальної резистентності в телят, які перехворіли на диспепсію. Комплексна схема застосування таким тваринам фосфоліпідовмісної БАД сприяє прискоренню відновлення клітинних і гуморальних факторів імунітету, що, ймовірно, пояснюється їхнім позитивним впливом на структуру і властивості мембран імунокомпетентних клітин.

При комплексній схемі застосуванні фосфоліпідовмісної БАД у телят 30-добового віку відсутня гіперферментемія гепатоспецифічних ферментів (аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, г-глутамілтрансферази і лужної фосфатази), гіпербілірубінемія, залізодефіцитна анемія та азотемія, відновлюються показники кислотно-лужного стану крові і електролітний баланс, зменшується тривалість тяжкої форми диспепсії (до 4 - 6 діб, традиційно - до 10 діб) і упереджуються летальні випадки та рецидиви ентеропатології.

У разі традиційного лікування телят 30-добового віку при диспепсії виявлено наявність внутрішньопечінкового холестазу. Комплексна схема лікування телят із використанням фосфоліпідовмісної БАД викликає жовчогінний ефект і відновлення жовчнокислотного спектру крові.

Встановлено значне напруження коагуляційних, антикоагуляційних та фібринолітичних процесів при різних схемах лікування диспепсії в телят. Вплив ФЛ молока БАД на відповідні показники оцінюється як нейтральний.

Результати аналізу сукупності біохімічних показників методом головних компонент свідчать про неоднаковий ефект досліджуваних терапевтичних підходів і доводять, що комплексна схема застосування фосфоліпідовмісної БАД, яка нетоксична і не має протипоказань, має перевагу над традиційною.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційної роботи підтверджена 5-ма патентами та 2-ма заявками на винахід.

Практичне значення одержаних результатів. На підставі результатів проведених досліджень запропоновано введення у практику ветеринарної медицини фосфоліпідовмісної БАД репаративної дії з метою проведення ендоекологічної реабілітації телят першого місяця життя, передусім при тяжкому перебігу диспепсії (заявка на винахід № 2004.11.08975 від 02.11.04 р.). Застосування зазначеної розробки спрямовано на зменшення тяжкості і тривалості перебігу захворювання, попередження розвитку ускладнень і рецидивів його виникнення та значне підвищення ефективності реабілітаційних заходів. Технічні умови на фосфоліпідовмісну БАД FLP-MD (ТУ У 24.4-00493702-001 : 2006) затверджено Державним департаментом ветеринарної медицини від 26 березня 2006 року.

Розроблено 5-ть науково-практичних рекомендацій для фахівців ветеринарної медицини, у т.ч.: „З проведення репаративної терапії при ентеропатології телят“, яку затверджено науково-методичною радою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України (протокол № 99 від 27 жовтня 2005 року);

Запропоновано спосіб моделювання диспепсії в лабораторних мишей (заявка на винахід № а200512767 від 29.12.2005 р.) для проведення науково-дослідних робіт з метою вивчення змін структурно-функціонального стану органів і тканин та порушень метаболізму при розвитку ентеропатології у тварин з діарейним синдромом різного ступеня тяжкості, клінічного випробування новостворених препаратів та впровадження ефективних схем лікування цієї патології.

Одержані результати можуть бути використані в науковій та практичній роботі при вивченні особливостей перебігу відновлювальних процесів у телят першого місяця життя після захворювання на неонатальну диспепсію, що дає можливість науково-обґрунтовано підходити до призначення лікувальних та реабілітаційних схем, попереджувати розвиток ускладнень і рецидивів захворювання, покращувати продуктивні якості молодняка жуйних тварин.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана автором відповідно до програми експериментальних досліджень, спланованих, проведених і узагальнених упродовж 1999 - 2005 рр. за участі наукового консультанта академіка НАН України і УААН Д.О. Мельничука. Особисто здобувачем розроблено концепцію і методологію роботи, проведено пошук та аналіз даних літератури, сформульовано основні положення та висновки дисертаційної роботи.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал, методи і схема досліджень. Лабораторні дослідження зразків біологічного матеріалу проводили на базі наукової проблемної лабораторії кафедри біохімії тварин, якості і безпеки сільськогосподарської продукції та науково-виробничої Української лабораторії якості і безпеки продукції АПК НАУ, окремі види досліджень - на базі інших наукових лабораторій: при кафедрі біохімії Київського національного університету імені Тараса Шевченка та при відділах регуляції біосинтезу білка і коферментів Інституту біохімії ім. О.В. Палладіна, Інституті екогігієни і токсикології ім. Л.І. Медведя (лабораторія біохімії) та Інституті молекулярної біології і генетики людини (лабораторія генетики людини). Експериментальні та клінічні дослідження проводили у тваринницьких господарствах Київської, Тернопільської, Львівської, Рівненської та інших областей України.

Основні результати дисертаційної роботи були одержані впродовж 1999 - 2005 рр. з використанням у дослідах новонароджених телят чорно-рябої породи першого місяця життя.

Схема досліджень: з телят 2-добового віку було сформовано три дослідні групи: I група була контрольною і включала тварин, які залишались клінічно здоровими впродовж першого місяця життя; до II групи віднесено телят, які, починаючи з другої доби життя хворіли на диспепсію та їх лікували за традиційною терапевтичною схемою; до III групи належали телята, яких лікували комплексно (традиційна терапія + БАД) до зникнення клінічних ознак захворювання та продовжували задавати БАД до 30-добового віку включно. Телята II і III груп хворіли на токсичну форму диспепсії. Для визначення індивідуальної ефективності фосфоліпідовмісної БАД було сформовано IV групу тварин, які хворіли на легку форму диспепсії. Традиційна схема лікування тварин включала застосування патогенетичної терапії: напівголодної дієти на 6 - 12 год. і випоювання теплого 1 %-го розчину натрію хлориду; у разі різко виражених явищ токсикозу підшкірне введення розчинів електролітів у дозі 400 - 500 мл, випоювання відварів лікарських рослин, введення антибактеріальних препаратів тромексину і тіломіціну В, згідно з чинними інструкціями щодо їх використання, та нутрілу Sе (вітамінно-амінокислотної добавка із селеном). БАД у період захворювання телят на диспепсію вводили з молоком по 3 капсули тричі на добу, а в період реабілітації і до 30-добового віку - по 5 капсул щодобово з розрахунку 0,04 - 0,06 г ліпідної суміші /кг маси тіла тварини за один прийом. БАД створено на основі ФЛ молока, суміші ненасичених (олеїнової, ліноленової та лінолевої) та насичених жирних кислот рослинного походження, жиророзчинних вітамінів (ретинолу ацетату і б-токоферолу) та незамінної амінокислоти метіоніну. При визначенні лікувально-профілактичних доз БАД враховували: дані літератури стосовно рекомендованих для застосування людині доз есенційних ФЛ сої у складі препарату “есенціале”, загальну кількість ФЛ, яку отримує теля за добу з молозивом (молоком), якісний і кількісний склад ФЛ молозива (молока), інтенсивність засвоєння ФЛ на рівні кишечнику у тварин першого місяця життя та їхні транзиторні втрати під час ентеропатології, зміни ліпідного спектра печінки під час диспепсії.

Кров для дослідження гематологічних показників відбирали у телят відразу після зникнення клінічних ознак диспепсії (на 7 - 8-у добу життя) і через три тижні після одужання (на 28 - 30-у добу життя). Матеріалом дослідження слугували також плазма та сироватка венозної крові. На 30-у добу постнатального періоду телят забивали (контроль, II і III групи) і відбирали зразки порожньої кишки, печінки (у т.ч. жовчі) та нирок.

Дослідження репаративної ефективності фосфоліпідів молока БАД in vitro. Під час культивування лімфоцитів периферичної крові здорового донора специфічні стимулятори мітозу не використовували як у контролі, так і в досліді згідно з методом, описаним у роботі Г. Макгрегора та ін. (1986). У культуральне середовище дослідного зразка вводили фосфоліпідовмісну БАД. Тривалість культивування становила 48 год., клітини фарбували за методом Гімза (азур-еозином). Склад середовища для культивування лімфоцитів був таким: RPMI 1640 + 10 % ембріональної телячої сироватки у присутності антибіотика - натрієвої солі бензилпеніціліну (10000 ОД/ 100 мл середовища). Для приготування дослідного зразка до 5 мл середовища додавали 0,5 мл цільної крові та 10 мл суспензії БАД (10 мг БАД розводили з 1 мл 0,9-го % розчину натрію хлориду).

Дослідження фізичних та структурно-динамічних характеристик мембранних препаратів епітеліоцитів з посмугованою облямівкою слизової оболонки порожньої кишки. Ізольовані епітеліальні клітини слизової оболонки порожньої кишки одержували хімічним (цитрат/ЕДТА-натрію) методом В.А. Томчук та ін. (1994). Препарати апікальних мембран (АМ) одержували з гомогенату клітин епітелію слизової оболонки порожньої кишки за методом П.В. Усатюка та ін. (1995) без очищення на градієнті сахарози. Загальний білок визначали методом O.H. Lowry et al. (1951). Всі препарати характеризувалися достатнім ступенем чистоти як описано М.І. Цвіліховського та ін. (1988). Структурно-динамічні властивості мембранних препаратів ентероцитів вивчали за допомогою флуоресцентних зондів, які локалізуються в різних ділянках мембрани: АНС (1-анілінонафталін-8-сульфонат) - переважно на поверхні мембранного бішару та пірену - в зоні жирнокислотних ланцюгів фосфоліпідів (Добрецов Г.Е., 1989). Конформаційний стан білкових молекул в мембранах оцінювали за величиною триптофанової флуоресценції та ефективністю її гасіння акриламідом як описано А.П. Демченко (1988) та Дж. Лактович (1986). Ефективність індуктивно-резонансного переносу енергії (ІРПЕ) в донорно-акцепторних парах у разі їхньої різної локалізації в мембрані визначали згідно з рекомендаціями Б.С. Фоменко (1985), С.В. Хижняк та ін. (1998). Всі вимірювання абсорбції проводили на спектрофлуориметрі Shimadzu-RF510 (Японія) в кварцових односантиметрових кюветах при t = 25°С.

Дослідження показників пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ) і антиоксидантної системи захисту (АОЗ). У цільній гепаринізованій крові досліджували: вміст дієнових кон'югатів (ДК) і ТБК-активних продуктів, активність супероксиддисмутази (СОД), каталази (К) та глутатіонпероксидази (ГП), рівень відновленого глутатіону і вміст гемоглобіну методами В.А. Костюк та ін. (1984); И.Д. Стальная (1977); Е.В. Макаренко (1988); С. Чевари та ін. (1991); С.Н. Власова та ін. (1990); М. И. Прохорова (1982) і загальноприйнятим методом відповідно. При дослідженні вищезазначених показників були використані реактиви фірм “Sigma” (США) і “Reanal” (Угорщина).

Електронно-мікроскопічне дослідження епітеліоцитів з посмугованою облямівкою слизової оболонки порожньої кишки, печінки та нирок. Відбір зразків матеріалу, оброблення і підготовка проб, ектронно-мікроскопічне дослідження їх проводили загальноприйнятими методами як описано Б. Уикли (1975) при збільшенні від 3 до 5 тис. і від 10 до 20 тис. разів.

Дослідження фракційного складу ліпопротеїнів і ліпідів сироватки крові. Ліпопротеїни високої (ЛПВЩ), низької (ЛПНЩ) та дуже низької щільності (ЛПДНЩ) визначали в сироватці крові модифікованим методом P. Trinder (1969) при л 492 нм. Кількість ЛПНЩ, ЛПДНЩ і коефіцієнт атерогенності встановлювали шляхом обчислення (Назаренко Г.Н., 2002). Визначення вмісту ліпідів: триацилгліцеролів (ТАГ), холестеролу (ХС) та фосфоліпідів (ФЛ) здійснювали на біохімічному аналізаторі „Stat Fax” фірми “Аwareness Тehnology INC” (США) за стандартними наборами реактивів фірми “Intero, LTD”.

Дослідження ліпідного (ЛП) і фосфоліпідного (ФЛ) складу плазми крові, тканин порожньої кишки, печінки, нирок та жовчі. Екстракцію ліпідів із плазми крові та гомогенатів зразків кишечнику, печінки та нирок проводили методом I. Folch et al. (1957). ЛП-спектр досліджували методом тонкошарової хроматографії (Петровський В.И., 1986) на стандартних платівках фірми “Сілуфол” (Чехія). Для розділення загальних ліпідів (ЗЛ) на класи використовували таку систему розчинників: петролейний ефір - діетиловий ефір - оцтова кислота (90 : 70 : 1). Хроматографічне розділення індивідуальних ФЛ здійснювали методом двовимірної тонкошарової хроматографії на стандартних платівках фірми “Сорбфіл” (Росія; Vaskovsky V.E., 1975) у системі розчинників: хлороформ - метанол - бензол - аміак (65 : 35 : 10 : 6) та хлороформ - метанол - бензол - оцтова кислота - вода - ацетон (70 : 30 : 10 : 5 : 1 : 4). Окремі класи ліпідів ідентифікували з використанням відомих маркерів фірм “Sigma” (США) і “Reanal” (Угорщина). Кількісне визначення індивідуальних ліпідних фракцій здійснювали спектрофотометрично, застосовуючи калібрувальні графіки їхніх маркерів, на спектрофотометрі СФ-46. Вміст індивідуальних ФЛ досліджували за кількістю неорганічного фосфору (Р_і) з використанням молібдатного реактиву методом V.E. Vascovsky (1975). Індивідуальні ФЛ ідентифікували за допомогою специфічних реакцій (Прохорова М.И., 1982) та їхніх маркерів, а вміст - спектрофотометрично на Specol-II при л 830 нм, застосовуючи калібрувальну криву, побудованую за Р_і..

Визначення жирних кислот (ЖК). З плазми крові та гомогенатів зразків кишечнику, печінки та нирок екстрагували ліпіди методом I. Folch et al. (1957). Метилування ЖК здійснювали згідно з рекомендацією W. W. Christive (1979). Одержані метилові ефіри очищали з використанням тонкошарової хроматографії на платівках розміром 6 х 6 см фірми “Сорбфіл” (Росія), які розділяли в бензолі (хч) у скляній хроматографічній камері. ЖК фракціонували методом газорідинної хроматографії (хроматограф “Кристал-Люкс-4000” з капілярною колонкою) на полум'яно-іонізаційному детекторі (ПІД). Газ-носій ? нітроген газоподібний (ГОСТ-9293). Ідентифікацію ЖК здійснювали з використанням стандартної суміші метилових ефірів ЖК фірми “Sigma” (Німечинна). Кількісне визначення їх здійснювали як описано в роботі W. W. Christive (1979).

Вміст у крові та печінці жиророзчинних вітамінів А і Е визначали методами Г.В. Донченко (1988) та Р.Ч. Черняускене (1984).

Дослідження показників білкового обміну. Кількість загального білка (ЗБ) у пробах плазми крові досліджували з використанням біуретового реактиву як описано В.М. Холод (1988). Фракційний склад білків плазми крові визначали за допомогою вертикального електрофорезу (ЕФ) у поліакриламідному гелі з градієнтом концентрації 7 - 18 % і 0,1-им % розчином DS-Na методом V.K. Laemmly (1970). Кількість білків в кожній зоні обчислювали відповідно до їхнього графічного зображення, одержаного за допомогою програми Eurochrom-2000 та за співвідношенням піків (%) з відповідними перерахунками на загальний білок плазми крові. Як маркери використовували суміш стандартів фірми “Bioscience” Amersham (Швеція) - 2,5, 3,5, 6,5, 10, 15, 25, 30, 35, 50, 75, 105, 160 та 250 кДа. Вміст імуноглобулінів досліджували методом дискретного осадження, описаним М. Костиною (1983).

Дослідження показників вуглеводного обміну. Вміст глюкози у плазмі крові визначали за допомогою біохімічного напівавтоматичного аналізатора Microlab-200 фірми “АVL” (Нідерланди). У кров додавали 6 %-й розчин НСlO₄ у співвідношенні 1 : 4, після чого в супернатанті визначали вміст лактату і пірувату методом Н.J. Hohorst (1963), малату і оксалоацетату - методами Н.J. Hohorst et al. (1963) та H.Y. Bergmeyer et al. (1963), використовуючи кристалічні препарати лактатдегідрогенази (ЛДГ, КФ 1.1.1.27), малатдегідрогенази (МДГ, КФ 1.1.1.37) фірми “Reanal” (Угорщина), а також окиснену і відновлену форми піридиннуклеотидів фірми “Serva” (США). Вимірювання абсорбції здійснювали на спектрофотометрі СФ-46 при л 340 нм.

Дослідження морфологічних, імунологічних та біохімічних показників крові. Кількість лейкоцитів та еритроцитів визначали на апараті “Пікоскель” (Угорщина); лейкограму вивчали в мазках крові, пофарбованих за Романовським-Гімза; вміст гемоглобіну - гемоглобінціанідним методом; кількість Т- та В-лімфоцитів і субпопуляцій Т-лімфоцитів - у тесті розеткоутворення (Меншиков В.В., 1987); фагоцитарну активність (ФА, %) та інтенсивність фагоцитозу (ІФ, %) лейкоцитів - методом В.Ю. Чумаченко (1991) з використанням тест-культури Staphylococcus aureus (штам 209-Р); титр природних антитіл та імунорегулювальний індекс (ІРІ) як описано у В.Ю. Чумаченко (1991); рівень тимічного сироваткового фактора (ТСФ, титр, -log₂ титра) - за методом J.F. Bach et al. (1973).

Дослідження показників кислотно-лужного стану (КЛС) та електролітів крові. У стабілізованій гепарином венозній крові, не допускаючи контакту її з повітрям, досліджували показники КЛС (величину рН, концентрацію бікарбонатів [HCO-₃], надлишок лугів (ВЕ), тотальну вуглекислоту (tСО₂), парціальний тиск вуглекислого газу (рСО₂) і кисню (рО₂) згідно з методами О. Зіггаарда-Андерсена (1964). У сироватці крові реєстрували вміст електролітів (Na⁺, K⁺, Ca²⁺, Cl-) на мікроаналізаторі газів крові фірми “Radiometer АВL-505” (Данія).

Дослідження вмісту макро- і мікроелементів у крові та печінці. Вміст мінеральних елементів (калію, натрію, кальцію, магнію, феруму, цинку і купруму) у крові та печінці телят визначали спектрохімічним методом (И. Хавезов, 1983), використовуючи режим абсорбції в повітряно-ацетиленовому полум?ї на атомно-абсорбційному спектрофотометрі ААS-30 фірми “Карл Цейс” (Німеччина). Як контрольні використовували стандартні розчини відповідних мінеральних елементів.

Дослідження біохімічних показників крові. У гепаринізованій крові та її плазмі визначали такі біохімічні показники: загальний білок, альбумін, сечовину, глюкозу, гемоглобін, загальний і прямий білірубін, креатинін та активність ферментів - аспартатамінотрансферази (АCТ, КФ 2.6.1.1), аланінамінотрансферази (АЛТ, КФ 2.6.1.2), г-глутамілтрансферази (ГГТ, КФ 2.3.2.2.), лужної фосфатази (ЛФ, КФ 3.1.3.1) на біохімічному аналізаторі показників крові Microlab-200 фірми “АVL” (Німеччина). Підготовку проб і визначення біохімічних показників проводили згідно з інструкцією та використанням реактивів фірми “Human” (Німеччина). Рівень аміаку у стабілізованій гепарином крові досліджували методом А.І. Силакової (1969) на спектрофотометрі Specord М-40.

Дослідження холатоутворюючої та жовчовидільної функції печінки. Жовчні кислоти визначали методом С.П. Весельського (1991), які екстрагували з біоматеріалу охолодженою сумішшю етанол-ацетон (1 : 3). Для хроматографічного розділення екстрактів із жовчі та крові на окремі жовчні кислоти використовували систему компонентів: аліловий ефір оцтової кислоти - бутанол - толуол - оцтова кислота - дистильована вода у співвідношенні ? 3 : 1 : 1 : 3 : 1. Ідентифікацію жовчних кислот проводили за допомогою стандартних “свідків” фірми “Reanal” (Угорщина). Фарбування жовчних кислот на тонкошарових хроматограмах здійснювали комплексним барвником (1 г фосфомолібденової кислоти розводили в суміші, яка містила 15 мл льодяної оцтової кислоти, 5 мл 50 % трихлороцтової кислоти, 1 мл концентрованої сірчаної кислоти). Вміст окремих жовчних кислот визначали за допомогою денситометра ДО-1 М у відбитому світлі (л 620 нм) та калібрувальними графіками.

Дослідження коагуляційних та фібринолітичних процесів. Діагностику розладів системи гемостазу проводили на підставі лабораторних досліджень (Chan H. еt al., 1990; Catherine S. C. et al., 1995; Muller-Berghaus Gert M. D., 1989; Koh C. L. et al., 1991; Smith F. B. et al, 1995). Для цього були використані скринінгові і уточнювальні тести (Козинец Г.И., 1997, Лукинова Н.И., 1995).

Дослідження клінічних показників. Визначали такі клінічні показники, як загальний стан тварин, положення тіла у просторі, апетит, активність під час годівлі, реакція на зовнішні подразники, стан шкіри і слизових оболонок, особливості та частота дефекації, сформованість калових мас, ступінь дегідратації за гематокритом (мікрометодом у модифікації Й. Тодорова).

Метод головних компонент (багатофакторний аналіз). Вивчали сукупність великої кількості взаємопов'язаних властивостей параметрів, при дослідженні яких враховували структуру та характер їхніх зв'язків (Иберла К, 1972). Результати експериментальних досліджень обробляли за загальноприйнятими методами варіаційної статистики (Кучеренко М.Є. та ін., 1985).

3. РЕЗУЛЬТАТИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Молекулярно-біологічні процеси репаративного значення при застосуванні БАД FLP-MD на основі фосфоліпідів молока. Основою розвитку багатьох патологічних процесів є патологія репродукції клітин. Затримання входження їх у мітоз, виникає переважно внаслідок порушення метаболізму: передусім зміни синтезу ДНК, РНК і білків. Внутрішньоклітинний синтез біополімерів безпосередньо залежить від структурно-функціонального стану клітинних мембран відповідних структур. In vitro на культурі клітин (лімфоцитах) здорових донорів встановлено бласттрансформувальний ефект ФЛ БАД - при додаванні їх у культуральне середовище спостерігається утворення зрілих бластоцитів. Це свідчить про здатність ФЛ БАД стимулювати репаративні процеси в уражених органах і тканинах.

Взаємодія патологічного чинника з поверхнею цитоплазматичних мембран завжди супроводжується зміною їхніх фізичних та структурно-динамічних характеристик. У телят 30-добового віку, які перехворіли на диспепсію, встановлено деструктивні зміни апікальних мембран ентероцитів тонкої кишки: модифікацію поверхневої структури мембран, зменшення структурної впорядкованості ліпідної компоненти та порушення гідрофобних білок-ліпідних взаємодій, конформаційну модифікацію білкових молекул, що відсутнє у разі включення у терапевтичну схему фосфоліпідів молока. Однак конформаційний стан білкових молекул в апікальних мембранах за останньої умови відновлюється на цей час не повністю.

Важливу роль у патогенезі розвитку деструктивних змін клітинних мембран, незалежно від етіології, відіграє інтенсифікація руйнівної дії ПОЛ. З огляду на це стає зрозумілим доцільність використання в терапевтичних схемах препаратів, які мають антиоксидантні властивості. Так, у тварин II групи відразу після одужання (на 7 - 8-у добу життя) виявлено вірогідне гальмування активності ферментів АОЗ: К, СОД і ГП на 22,2, 49,5 і 17 % відповідно (відповідно 100,06 ± 4,32 ммоль/хв. на 1 г Нb; 1,90 ± 0,25 ум. од. /хв. на 1 мг Нb; 523,7 ± 24,7 нмоль / хв на 1 мг Нb у контролі), що може свідчити про виснаження ферментативної системи антиоксидантного захисту під час захворювання тварин. Проте, інтенсивне зменшення вмісту відновленого глутатіону на 30,4 % (171,97 ± 5,69 мкмоль/г Нb у контролі) свідчить про одночасну активацію в організмі телят компенсаторних механізмів, спрямованих на відновлення та детоксикацію органічних пероксидів. У перехворілих тварин виявлено високу інтенсивність ПОЛ, що підтверджується зростанням у крові концентрації ТБК-активних продуктів. На 28 - 30-у добу життя у них спостерігається зниження активності СОД (на 22 %) і К (на 13 %) (відповідно 3,26 ± 0,24 ум. од. /хв. на 1 мг Нb і 118,60 ± 3,44 ммоль/хв. на 1 г Нb у контролі) та залишається підвищеною інтенсивність ПОЛ, що підтверджується значним збільшенням у плазмі крові вмісту ТБК-активних продуктів на 38 % (20,7 ± 0,8 нмоль МДА /г Нb у контролі). Хоча у цих самих тварин на третій тиждень після одужання зростає активність ГП на 22 % (466,8 ± 31,6 нмоль / хв на 1 мг Нb у контролі). Для них також характерна тенденція до зниження рівня гемоглобіну, що ускладнюється анемією, яка, можливо, є наслідком патологічних змін мембран еритроцитів.

У телят III групи на 7 - 8-у добу життя встановлено зростання в плазмі крові активності СОД, К та ГП. При цьому знижується концентрація продуктів ПОЛ - ТБК-активних на 46 % (40,1 ± 2,1 нмоль МДА /г Нb у контролі). На 28 - 30-у добу життя в цих телят відновлюється активність ферментів АОЗ та зменшується інтенсивність ПОЛ. Це підтверджує антиоксидантну та мембранопротекторну дію ФЛ БАД. У цих самих тварин виявлено також відновлення в крові рівня гемоглобіну, що позитивно характеризує вплив компонентів БАД на гемоглобінсинтетичну функцію червоного кісткового мозку і може бути засобом профілактики гемічної гіпоксії у перехворілих телят.

Інтенсивність відновлення ультрамікроструктурних змін епітеліоцитів у телят при ентеропатології та за комплексної схеми застосуванні БАД на основі фосфоліпідів молока. Серед облямівкових епітеліоцитів слизової оболонки порожньої кишки 30-добових телят, які перехворіли на диспепсію (II група), зустрічається багато клітин у стані апоптозу і некрозу. Мікроворсинки епітеліоцитів в одній клітині мають неоднакову електронну щільність, що свідчить про порушення будови і функції плазмолеми. Міжклітинні простори розширені і заповнені електроннощільною речовиною, що може свідчити про порушення контактів між облямівковими епітеліоцитами. Епітеліоцити слизової оболонки порожньої кишки телят III групи подібні до таких у контрольних тварин.

Наявність тісного анатомічного і фізіологічного зв`язку між печінкою та кишечником передбачає можливість одночасного ураження цих органів.

У телят II групи 30-добового віку простір між гепатоцитами в ділянці простих контактів розширюється. Перинуклеарний простір характеризується нерівномірною товщиною, подекуди він значно розширюється і впинається в каріоплазму та цитоплазму. В ядрі спостерігається менша кількість гетерохроматину. Зовнішня мембрана ядерної оболонки місцями слабо контурується, інколи помітна її переривчастість. Мітохондрії набряклі. Пори в ядерній оболонці виражені слабо. Включень глікогену і ліпідів у цитоплазмі значно менше, ніж у контролі, що свідчить про зниження функціональної активності гепатоцитів. У телят III групи міжклітинні щілини в ділянці простих контактів мають рівномірну ширину. Перинуклеарний простір розширюється тільки в деяких місцях. До внутрішньої мембрани ядерної оболонки прикріплюється значна кількість гетерохроматину, навіть більша, ніж у контролі. Матрикс мітохондрій електроннощільніший і наближається за цією ознакою до контролю. В цитоплазмі міститься більше включень глікогену і ліпідів. Відсутній набряк цитоплазми.

При розвитку ентеропатології у новонароджених телят виявлено відповідні ускладнення і в нирках.

У телят 30-добового віку II групи в епітеліоцитах проксимальних канальців слабо виражена базальна смугастість, у зв`язку з чим порушується орієнтація розташування мітохондрій. Частина мітохондрій набрякає, а деякі з них руйнуються. У частини епітеліоцитів ядра деформуються або руйнуються. Перинуклеарний простір подекуди розширюється. Щіточкова облямівка добре виражена не в усіх епітеліоцитах. Її мікроворсинки набрякають і мають порушену орієнтацію. У телят III групи в епітеліоцитах проксимального канальця помітна добре виражена щіточкова облямівка. Базальна смугастість виражена краще, ніж в епітеліоцитах при традиційному лікуванні. Ядра епітеліоцитів не змінюються. Перинуклеарний простір має рівномірну ширину. Гетерохроматину в ядрах більше, ніж у контролі та при традиційному лікуванні. Більшість мітохондрій мають характерну для контролю будову. Частина з них знаходиться у стані поділу або брунькування, що є виявом компенсаторної реакції у відповідь на їхнє ураження.

Різкі зміни спостерігаються в епітеліоцитах тонкого канальця у телят II групи: епітеліоцити набряклі, ядра в клітинах здебільшого деформовані, знаходяться у стані руйнування, мітохондрії набряклі, в цитоплазмі виявлено багато електроннопрозорих включень. Апікальні полюси окремих епітеліоцитів зруйновані. У просвіті канальців міститься пластівцевоподібна маса із клітинним детритом. Тонкий каналець у телят III групи має електроннопрозорий просвіт з наявними в ньому пухирцями. Частина мітохондрій набрякає, проте більшість із них має таку будову, як і тонкі канальця нефронів контрольних телят. Ядра епітеліоцитів мають характерну форму, без ознак руйнування.

У центральних частинах епітеліоцитів дистального канальця телят II групи базальна смугастість виражена слабо. В ній розміщується невелика кількість мітохондрій. Частина з них нетипової форми, окремі мітохондрії в стані руйнування. Цитоплазма мутна, з невеликою кількістю пухирців. Окремим епітеліоцитам притаманне явище клазматозу. Деякі компоненти ендоплазматичної сітки розширені. У частині клітин спостерігаються ядра у стані руйнування. Епітеліоцити дистальних канальців телят III групи мають будову, яка подібна до епітеліоцитів дистального канальця телят контрольної групи.

Інтенсивність відновлення показників ліпідного обміну в організмі телят при ентеропатології та за комплексної схеми застосування БАД на основі фосфоліпідів молока. У новонароджених телят II групи відразу після зникнення клінічних ознак диспепсії в сироватці крові вірогідно зростає вміст ЛПВЩ, ТАГ і ХС (в середньому на 27,7, 27,4 і 42,1 % відповідно) та спостерігається тенденція до підвищення рівня ЛПДНЩ, ЛПНЩ і ФЛ, що пояснює незначне зменшення коефіцієнта атерогенності.

Вірогідно високий рівень ХС і ТАГ може бути наслідком порушення функціонального стану печінки. На 28 - 30-у добу життя у цих тварин виявлено вірогідно збільшений вміст у сироватці крові ТАГ (на 13 %) і знижений ФЛ (15,7 %), що свідчить про дисліпідемію, яка є ознакою недостатнього відновлення структурних і метаболічних дефектів в уражених за розвитку диспепсії органах та тканинах.

Включення у терапевтичну схему лікування диспепсії новонароджених телят ФЛ БАД сприяє відновленню рівня ТАГ у сироватці крові, стимулює зростання вмісту ФЛ, що має виражений мембранотропний ефект і забезпечує кращу утилізацію ТАГ клітинами печінки та інших органів і тканин. Високий рівень ФЛ у крові цих тварин узгоджується з вірогідним збільшенням вмісту ЛПВЩ. Так, ЛП-спектр сироватки крові телят III групи на 7 - 8-у добу життя характеризується вірогідно високим вмістом ЛПВЩ та тенденцією до зростання рівня ЛПНЩ і ЛПДНЩ, унаслідок чого коефіцієнт атерогенності досягає контрольних значень. Рівень ТАГ і ФЛ, як і у тварин II групи, вірогідно високий (на 17,8 % та у 2,2 раза відповідно). Різке підвищення вмісту ФЛ у цих телят, імовірно, є наслідком інтенсивного надходження до організму екзогенних ФЛ молока, що водночас характеризує покращення функціонального стану органів апарату травлення. На 28 - 30-у добу життя у цих телят спостерігається вірогідно високий рівень протиатерогенної фракції ЛПВЩ (на 27 %), що позначається на істотному зменшенні коефіцієнта атерогенності (на 27 %) і свідчить про позитивні зрушення у спектрі ЛП сироватки крові.

Результати дослідження ліпопротеїнового і ліпідного складу сироватки крові у досліджуваних телят свідчать про виражений протиатерогенний ефект і нормалізацію ліпідного обміну ФЛ БАД.

Розподіл індивідуальних класів ліпідів в організмі тварин, які хворіли на диспепсію, за різних схем лікування є нерівномірним.

Так, ЛП-спектр плазми крові у телят II групи на 30-у добу життя характеризується гіперліпідемією, яка виникає через вірогідне зростання вмісту ЗХС - на 17 % (583,3 ± 12,3 мг % у контролі) за рахунок фракції ВХС і збільшення ТАГ - в 1,7 раза (36,2 ± 2,5 мг % у контролі) при одночасному зменшенні рівня ВЖК - на 22 % (37,9 ± 0,9 мг % у контролі) і ФЛ - на 18 % (264,1 ± 4,9 мг % у контролі). Поряд з цим, у плазмі крові телят цієї групи вірогідно знижується вміст фосфатидилхоліну (ФХ) - на 18 % (59,7 ± 3,7 мг % у контролі) і сфінгомієліну (СМ) - на 16 % (41,3 ± 3,1 мг % у контролі), які є основними ФЛ зовнішнього шару клітинних мембран. Водночас у плазмі крові телят III групи нормалізується вміст як загальних ліпідів, так і окремих фракцій. Виняток становить вірогідно нижчий вміст ВЖК (28,7 ± 0,7 мг %), що, ймовірно, пов?язано з інтенсивним використанням їх для біосинтезу ендогенних ФЛ. Серед ФЛ у плазмі крові цих тварин переважає вміст лізофосфатидилхоліну (ЛФХ), ФХ, фосфатидилетаноламіну (ФЕ), лізофосфатидилетаноламіну (ЛФЕ) і фосфатидилсерину (ФС).

Інтенсивність засвоєння екзогенних ФЛ організмом визначається структурно-функціональним станом ентероцитів тонкого відділу кишечнику. Так, у телят II групи встановлено вірогідне зниження у кишечнику вмісту ЗЛ - на 11 % (1218,9 ± 35,7 мг % у контролі), ЗХС - на 17 % (187,8 ± 11,1 мг % у контролі) та у 2,3 раза його ефірної фракції (51,2 ± 3,8 мг % у контролі), ТАГ - на 19 % (86,4 ± 3,3 мг % у контролі) і ФЛ - на 9 % (816,8 ± 11,3 мг % у контролі). Зміни ФЛ-спектра кишечнику також характеризуються вірогідним зниженням вмісту основних класів ФЛ: ФХ - на 17 % (220,7 ± 9,7 мг % у контролі), СМ - на 7 % (124,4 ± 3,8 мг % у контролі) і фосфатидилінозитолу (ФІ) - на 13 % (81,1 ± 3,7 мг % у контролі). Величина співвідношення ліпід/білок відповідає нормі, що підтверджує одночасне зниження інтенсивності ендогенного синтезу білків у цих клітинах.

У телят III групи спостерігається нормалізація більшості показників ЛП-спектра епітеліальної тканини тонкого відділу кишечнику. Передусім, це стосується вмісту ЗЛ. Подібно до телят II групи, встановлено вірогідне зниження рівня ЕХС (в 1,6 раза) і ТАГ (на 22 %). При цьому вміст ЗХС не відрізняється від контрольних значень. Виявлено також вірогідне зниження (на 26 %) рівня ВЖК (127,2 ± 7,1 мг % у контролі) на тлі істотно високого вмісту ФЛ (859,3 ± 10,1 мг %). Серед ФЛ переважає за вмістом ФХ, що є позитивним фактором перебігу репаративних процесів у тканинах кишечнику. Досліджено вірогідне зменшення співвідношення ліпід/білок, що свідчить про підвищення інтенсивності білоксинтетичних процесів в епітеліоцитах кишечнику.

Для ЛП-спектра печінки телят II групи властиве вірогідне зниження на 11 % рівня ЗЛ (4691,7 ± 19,2 мг % у контролі) водночас зі зменшенням вмісту ЕХС - на 16 % (141,9 ± 3,9 мг % у контролі), ТАГ - на 25 % (574,5 ± 21,7 мг % у контролі) і ФЛ - на 12 % (3403,6 ± 30,9 мг % у контролі). Вміст ЗХС характеризується тенденцією до зниження. У печінці цих телят значно знижується рівень ФЕ, ФХ, СМ та ФІ, що, імовірно, віддзеркалює порушення у надходженні та ендогенному синтезі зазначених ліпідів, навіть, у телят 30-добового віку. Кількісний склад ліпідів печінки телят III групи характеризується нормалізацією рівня ЗЛ на фоні зниження вмісту ТАГ - на 22 % і підвищення - ФЛ (на 12 %), що відбувається внаслідок позитивних змін умісту ФХ.

Дефіцит ЗЛ у реабілітаційний період телят II групи є характерним і для нирок (2510,3 ± 39,1, проти 2697,3 ± 43,4 мг % у контролі), що зумовлено зниженням вмісту ФЛ. Серед класів ФЛ зменшується вміст ФЕ на 10 % (664,9 ± 11,5 мг % у контролі) і ФХ на 7 % (636,2 ± 19,5 мг % у контролі). На відміну від телят II групи, ЛП-спектр нирок у тварин III групи за кількісним вмістом наближається до контролю. Водночас його особливістю є вірогідно вищий (на 24 %) рівень ФІ (258,1 ± 14,2 мг % у контролі).

Досліджено вплив традиційної терапії і комплексної схем лікування із застосуванням ФЛ БАД на показники ліпідного обміну в жовчі телят реабілітаційного періоду. На 30-у добу їхнього життя (II група) вміст більшості індивідуальних ліпідів у жовчі вірогідно їх зростає на 35 - 60 %. Це свідчить про наявність внутрішньопечінкового холестазу у телят навіть через три тижні після клінічного одужання. У телят III групи, навпаки, вміст більшості хімічних компонентів жовчі знижується, що, можливо, пов?язано з активацією перистальтики жовчних протоків внаслідок стимулювальної дії ЖК БАД.

Характерною особливістю ЖК-спектра плазми крові телят після зникнення ознак диспепсії є вірогідне зростання (Р < 0,05) вмісту більшості НЖК, переважної кількості МНЖК, крім С_18:1, С_20:1, С_24:1, та вірогідне зниження (Р < 0,05) рівня ПНЖК. Така тенденція кількісного перерозподілу окремих представників ЖК зберігається і на 28 - 30-у добу життя тварин, при цьому вона стає більш вираженою.

І навпаки, ЖК-спектр плазми крові телят III групи на 7 - 8-у добу життя характеризується вірогідним зниженням вмісту більшої частини НЖК (при цьому вірогідно зростає рівень С_22:0 ), підвищенням вмісту МНЖК (передусім С_16:1, С_17:1, С_20:1, С_22:1 щ-9 та С_24:1 за одночасного зниження вмісту С_18:1) і значним збільшенням рівня всіх ПНЖК (С_18:3 щ-6, С_18:3 щ-3, С_22:2 та С_22:6 щ-3). На 28 - 30-у добу життя цих телят виявляються схожі закономірності, однак зменшується вміст С_22:0 та С_18:1 кислот.

Коефіцієнт співвідношення зазначених щ-6 і щ-3 ЖК на 7 - 8-у добу життя у телят I - III груп становить: 1,01; 1,24 і 1,12 відповідно. Наведені коефіцієнти свідчать про наявність запального процесу в телят у період зникнення ознак диспепсії, що має більш виражений характер у тварин після традиційного лікування. На 28 - 30-у добу життя у телят I - III груп коефіцієнт співвідношення щ-6 і щ-3 ЖК становить: 1,15; 1,27 і 1,11 відповідно, що підтверджує протизапальний ефект компонентів БАД.

Ступінь засвоєння ЖК корму визначається функціональним станом кишечнику. В епітелії кишечнику телят II групи на 30-у добу життя істотно зростає вміст майже усіх НЖК, підвищується рівень МНЖК, за винятком С_18:1 і С_20:5 кислот, та знижується рівень ПНЖК. У телят III групи виявлено переважне зниження вмісту НЖК, крім вірогідного зростання удвічі рівня С_22:0 ЖК, та зростання вмісту МНЖК і ПНЖК. Збільшення величини коефіцієнта співвідношення сумарної кількості щ-6 і щ-3 ЖК на 16 % свідчить про наявний дисбаланс у кількісному їх перерозподілі в кишечнику телят II групи. Водночас у телят III групи величина коефіцієнта відповідає контрольному рівню.

Важливе значення у проміжному обміні ЖК належить печінці. Так, у телят II групи на 30-у добу життя вміст усіх видів НЖК зростає, вірогідно підвищується (Р < 0,05) рівень деяких МНЖК (С_14:1 та С_15:1) на тлі істотного зниження - С_18:1- та С_24:1 ЖК, вірогідно зменшується (Р < 0,05) вміст низки ПНЖК (С_18:3 щ-3, С_18:3 щ-6, С_20:3 щ-6 і С_22:2). Це свідчить, що у телят 30-добового віку посилюється синтез і мобілізація із жирових депо ЖК та водночас спостерігається дефіцит ПНЖК, що може негативно впливати на відновлення структурно-функціонального стану мембран гепатоцитів. Проте у тварин III групи зміни вмісту НЖК у тканинах печінки характеризуються тенденцією до зниження, серед них є вірогідні: С_14:0, С_16:0, С_18:0. На відміну від попередніх ЖК, вміст С_22:0-кислоти вірогідно зростає у 2,9 раза. Рівень МНЖК і ПНЖК у цих телят у тканинах печінки характеризується тенденцією до підвищення, а вміст таких ЖК, як: С_14:1, С_15:1, С_16:1, С_18:1 щ-9, С_20:1, С_24:3, С_18:3 щ-6, С_18:3 щ-3, С_20:5 щ-3, С_20:6 щ-3 змінюється вірогідно (Р < 0,05). Коефіцієнт співвідношення щ-6 і щ-3 ЖК у тварин I і III груп становить 3,9; 4,6 і 2,8 відповідно. Наростання вмісту поліненасичених ЖК в печінці, яка зазнає патологічних змін (гепатодистрофія) під час розвитку диспепсії, свідчить про активацію репаративних процесів в її паренхімі.

Наша увага була прикута також до змін ЖК-спектра тканин нирок у телят 30-добового віку. Так, у телят II групи виявлено подібну до попередніх органів закономірність щодо кількісних змін ЖК-спектра. Рівень 10 НЖК характеризується зростанням. Вміст більшості МНЖК відзначається вірогідним зростанням (Р < 0,05) - С_14:1, С_15:1, С_17:1, С_20:1 і С_22:1 щ-9 . Однак вміст С_18:1 щ-9 і С_24:1 ЖК знижується. Водночас, відбувається вірогідне зниження рівня більшості ПНЖК, особливо кислоти С_18:3 щ-6 (Р < 0,05). У телят III групи вміст більшості видів НЖК вірогідно зменшується, за винятком С_22:0 і С_24:0. Характер змін МНЖК відзначається вірогідним зростанням (Р < 0,05) кількості усіх представників цієї групи. Вісім із десяти ПНЖК вірогідно відрізняються від контролю ступенем збільшення їхнього рівня. Величина співвідношення сумарної кількості щ-6 і щ-3 ЖК у нирках телят III групи становить 2,5 (контроль 2,5). У тварин II групи величина коефіцієнта підвищується до 3,2. Це підтверджує незавершений характер відновлювальних процесів у паренхімі нирок телят II групи та прогресування запальних процесів.