Створення високопродуктивних багаторічних травостоїв при конвеєрному виробництві кормів на орних землях Лісостепу

Бобові трави впливали на хімічний склад корму. Вміст сирого протеїну залежав від видів бобових трав та їх кількісного співвідношення у травостоях із злаковими травами і змінювався за роками використання. Найвищий вміст сирого протеїну відмічено у травостої люцерни посівної з кострицею очеретяною, як в перший рік, так і на другому році використання - 19,58-17,93%, а в середньому за два роки - 18,77%. У даному травостої відмічена найвища кількість люцерни - 70,2-66,4%.

У бобово-злаковій травосумішці із козлятником східним вміст сирого протеїну також підвищувався із збільшенням його в агрофітоценозі. В перший рік частка його становила 33-37%, на другому - 49,5-50,3%, що сприяло підвищенню вмісту сирого протеїну від 12,68-15,27% до 17,91-18,09%. Найвищий вміст його відмічено в травосумішках з стоколосом безостим і кострицею очеретяною. У травосумішках із лядвенцем рогатим, найбільший вміст сирого протеїну відмічено в сумішці із стоколосом безостим.

Інокуляція насіння бобових трав ризоторфіном, по-різному впливала на розвиток кожного виду бобових трав, продуктивність бобово-злакових травосумішок та якість корму.

Вихід сухої речовини люцерно-злакових травостоїв збільшився на 0,74-1,49 т/га кормових одиниць - на 0,79-0,92 т, перетравного протеїну - на 0,16-0,48 т, обмінної енергії на 10,6-16,1 ГДж. Найбільш активна дія бульбочкових бактерій відмічена у сумісному посіві люцерни із стоколосом безостим.

У козлятниково-злакових травосумішках вихід сухої речовини збільшився на 0,91-1,33 т/га, кормових одиниць - на 0,51-1,39, перетравного протеїну - на 0,15-0,34 т/га, обмінної енергії - на 8,1-15,5 ГДж/га. Найбільша дія ризоторфіну відмічена у сумісному посіві з кострицею очеретяною і грястицею збірною. Як показали результати наших досліджень, інокуляція лядвенцю рогатого мало впливала на продуктивність лядвенцево-злакових травосумішок.

Сумісне застосування двох азотфіксуючих препаратів - ризоторфіну для бобових і діазобактерину для злакових трав було менш ефективним, порівняно з інокуляцією одним ризоторфіном.

Інокуляція насіння бобових трав ризоторфіном підвищила вміст сирого протеїну в бобово-злакових травосумішках: з люцерною посівною на 1,34-2,23%, козлятником східним - на 1,03-1,28% (табл. 6). Сумісне застосування двох азотфіксуючих препаратів виявилось ефективним тільки для козлятниково-злакових травосумішок, де вміст сирого протеїну підвищився на 1,3-2,23%.

Дослідження активності азотфіксуючих бактерій в досліді з бобово-злаковими травосумішками свідчать, що ризоторфін, як правило, значно стимулює активність азотфіксації під усіма бобово-злаковими травосумішками.

У люцерно-стоколосової сумішки в середньому за чотири роки використання активність азотфіксації підвищилась в 4,1 разу, в люцерно-грястицевій в 2,3, із кострицею очеретяною в 2 рази. Застосування двох азотфіксуючих бактеріальних препаратів підсилили активність азотфіксації в кореневій зоні люцерно-стоколосової сумішки в 7 раз, із грястицею збірною в 2,7 разу.

Дія ризоторфіну на підсилення процесу азотфіксації в кореневій зоні козлятниково-злакових сумішок також залежала від видового складу. В середньому за досліджувані роки активність азотфіксації в кореневій зоні підвищилась в 2-3 рази. Завдяки застосуванню двох препаратів активність азотфіксації в кореневій зоні козлятниково-стоколосової сумішки підвищилась в 5,5 разу, а з грястицею збірною - в 1,4 разу, порівняно з контролем.

Таблиця 6. Якість і енергетична поживність корму бобово-злакових травосумішок при інокуляції бактеріальними препаратами (у середньому за 1992-1995 рр.)

Така ж закономірність дії ризоторфіну відмічена в кореневій зоні лядвенцево-злакових сумішках. У середньому за чотири роки використання травостою інтенсивність азотфіксації в кореневій зоні лядвенцево-стоколосової сумішки збільшилась в 3,6 разу, а з кострицею і грястицею в 1,6-1,7 разу. При одночасному застосуванні двох препаратів - симбіотичного для лядвенцю і асоціативного для стоколосу і грястиці, ефективність азотфіксації в кореневій зоні лядвенцево-стоколосовій сумішці збільшилась в 5,2 разу. Ефективність сумісного застосування двох азотфіксуючих препаратів пояснюється здатністю азоспірил продукувати пектолітичні ферменти, які сприяють підсиленню ефективності інокуляції бобових трав, зокрема більш легкому проникненню бульбочкових бактерій у їх кореневу зону та утворенню більшої кількості бульбочок (Бонарцева, Мишкіна 1985, Kuzdu, 1968).

Аналіз ботанічного складу люцерно-стоколосової травосумішки показав, що за чотири роки використання травостій сформувався з переважанням люцерни посівної (50-58%). Частка її у травостої в основному залежала від складової частини біостимуляторів та концентрації розчину, яким оброблялось насіння люцерни і стоколосу безостого. Сумісне застосування біостимуляторів росту рослин і інокуляції ризоторфіном люцерни сприяло більш інтенсивному росту і розвитку люцерни, частка якої у травостої збільшилась до 57-66%.

Аналіз урожайності люцерно-стоколосової сумішки свідчить, що біостимулятори забезпечили приріст сухої речовини у середньому за чотири роки використання на 0,73-2,06 т/га при урожайності її на контрольному варіанті 6,83 т/га. Серед досліджуваних біостимуляторів найбільш ефективними виявились два - Флора 1 і Флора 2, які забезпечили найвищий приріст сухої речовини - 1,89-2,06 т/га при концентрації 10^-4 і 10^-8.

Сумісне застосування біостимуляторів і ризоторфіну виявилось більш ефективним, порівняно із застосуванням ризоторфіну чи біостимуляторів окремо, приріст сухої маси становив 1,0-2,45 т/га. При застосуванні Флора 1 і 2 та ризоторфіну приріст сухої речовини становив 2,22-2,45 т/га, при концентрації розчину 10^-4, 10^-6, що на 0,33-0,39 т/га більше, порівняно із застосуванням одного біостимулятора і на 0,71-0,94 т/га - ризоторфіну.

Застосування біостимуляторів позитивно впливало не тільки на урожайність травостою, але й на його продуктивність. На контрольному варіанті без застосування біостимуляторів у середньому за чотири роки одержано вихід кормових одиниць 5,61 т/га, перетравного протеїну - 1,06 т, обмінної енергії - 64,2 ГДж. При застосуванні біостимуляторів різної концентрації вихід кормових одиниць підвищився на 0,15-0,67 т/га, перетравного протеїну - на 0,07-0,18 т/га і обмінної енергії - на 6,3-18,7 МДж. Найбільша продуктивність травостою відмічена при концентрації 10^-6 і 10^-8, за винятком біостимулятора Флора 4, де одержана висока продуктивність при концентрації 10^-2.

Висока ефективність ризоторфіну відмічена при сумісному застосуванні із біостимуляторами Флора 1 і Флора 2. Вихід обмінної енергії підвищився на 14,1-23,1 ГДж, перетравного протеїну - на 0,10-0,31 т/га. Також відмічено збільшення вмісту сирого протеїну в травостої на 1,57-2,12%.

Проведені дослідження на різних фонах сидеральних добрив - гірчиця біла, люпин білий на сидерат і люпин білий на зелений корм виявили вплив біостимуляторів росту рослин на підвищення урожайності люцерно-злакової травосумішки та якості корму. На контрольному варіанті без обробки вихід сухої речовини люцерно-стоколосової сумішки на сидеральному фоні гірчиці білої становив 5,16 т/га, люпину білого - 5,31 т і люпину білого на зелений корм - 5,04 т/га.

При обробці насіння люцерно-стоколосової сумішки біостимулятором росту рослин урожайність сухої маси підвищилась на 0,65 т на сидеральному фоні гірчиці білої і 0,82 т/га - люпину білого на зелений корм. Найменша дія біостимулятора відмічена на фоні люпину білого на сидерат. Така ж залежність була і при обробці вегетативної маси. Найбільший вихід сухої речовини - 0,73-1,10 т/га одержано на фоні гірчиці білої і люпину білого на зелений корм. Біостимулятори росту рослин також впливали на якісні показники корму. На фоні сидеральних добрив вихід кормових одиниць становив 3,67-3,74 т/га, перетравного протеїну - 0,70-0,79 т/га. При обробці насіння люцерно-стоколосової сумішки вихід кормових одиниць підвищився на 0,67-0,74 т/га, протеїну на 0,09-0,19 т/га.

Вивчення активності азотфіксації у грунтово-рослинних монолітах демонструє її значне збільшення у варіантах з біостимуляторами. Біостимулятори активізують симбіотичну і асоціативну азотфіксацію, як у разі передпосівного обробітку, так і при нанесенні розчину на вегетативну масу рослин. Аналізуючи дослідження по даному питанню можна зробити наступні висновки:

- застосування біостимуляторів росту рослин сприяє суттєвому збільшенню урожайності, активності азотфіксації, підвищенню якості корму та його енергетичної поживності.

- використання біостимуляторів росту у кормовиробництві, як у поєднанні з бактеріальними препаратами, так і без них, може бути ефективним агроприйомом для збільшення продуктивності лучних агрофітоценозів.

Розрахунки показали, що менш енергетично дорогою виявилась технологія вирощування різночасно достигаючих бобово-злакових травостоїв, порівняно із злаковими. При внесенні 60 кг/га поживних речовин азотного добрива на фоні Р₉₀К₁₂₀, біоенергетичний коефіцієнт рано, середньо і пізньо достигаючих бобово-злакових травосумішок становив 4,3-5,2, що в 1,9-2,2 разу вище, порівняно з внесенням 180-240 кг/га азоту на злакових травостоях і в 2,1-2,4 разу при внесенні 360 кг/га азоту. При внесенні N₆₀Р₁₂₀К₁₈₀ біоенергетичний коефіцієнт підвищився до 4,5-6,0, що в 2,0-2,3 і 2,4-2,5 разу вище, порівняно з внесенням N_180-240-360, на злакових травостоях.

Витрати на створення і використання бобово-злакових травостоїв складають 643-644 грн., при внесенні N₆₀Р₉₀К₁₂₀, що в 1,2-1,6 разу нижчі, порівняно із злаковими, на яких вносили 180-360 кг/га азоту. Умовно чистий прибуток становив 2110-2796 грн., а собівартість 1 т кормових одиниць 84-105 грн. У порівнянні із злаковими сумішками, ці показники збільшились, відповідно в 1,3-2,0 і 1,8-2,0 разу.

При вирощуванні двокомпонентних бобово-злакових травосумішок біоенергетичний коефіцієнт становив 3,5-6,2. Найвищий біоенергетичний коефіцієнт 4,9-6,2 одержано при вирощуванні люцерно-злакової травосумішки, найнижчий - лядвенцево-злакових - 3,5-4,0.

При інокуляції насіння люцерни і козлятнику східного біоенергетичний коефіцієнт підвищився при вирощуванні люцерно-злакових травосумішок до 6,2-6,8, що в 1,2-1,3 разу вище без інокуляції, козлятниково-злакових - в 1,2-1,4 разу і становив 5,4-6,3, собівартість 1 т кормових одиниць люцерно-злакових травосумішок знизилась на 13-23 грн. з 139-164 до 126-141 грн.. Умовно чистий прибуток збільшився на 301-304 грн.

При інокуляції козлятнику східного собівартість 1 т кормових одиниць козлятниково-злакових травосумішок знизилась на 20-41 грн. (з 189-203 до 169-162 грн.). Умовно чистий прибуток збільшився на 258-616 грн.

Інокуляція лядвенцю рогатого виявилась ефективною тільки в лядвенцево-грястицевій сумішці. Собівартість 1 т кормових одиниць зменшилась на 39 грн. з 250 до 211 грн., умовно чистий прибуток збільшився на 296 грн.

При обробці насіння люцерно-стоколосової сумішки біостимуляторами росту рослин біоенергетичний коефіцієнт збільшився в 1.2-1.3 разу, порівняно з варіантом без обробки і становив 6,5-6,9. Собівартість 1 т кормових одиниць знизилась з 148 до 13 4 грн. Рівень рентабельності підвищився на 11,3-33,2%.

ВИСНОВКИ

1. На основі багаторічних досліджень розроблені технологічні прийоми формування високопродуктивних різночасно достигаючих бобово-злакових агрофітоценозів адаптованих до ґрунтово-кліматичних умов Лісостепу. Оптимізовані норми мінеральних добрив за природного забезпечення вологою ґрунту та при зрошенні, визначені умови для високої азотфіксуючої активності бульбочкових і асоціативних бактерій при обробці насіння ризоторфіном, діазобактерином та біостимуляторами росту рослин, що сприяє ефективному підвищенню кормової продуктивності та подовженні строків використання зеленого корму при конвеєрному виробництві на орних землях.

2. Встановлено, що на сірих опідзолених ґрунтах в умовах природного зволоження азотні добрива підвищують урожайність злакових травосумішок, покращують їх енергетичну та протеїнову поживність. Щорічне внесення азотного добрива в дозах N_180-240-360 на фоні Р₉₀К₁₂₀ на рано достигаючу травосумішку із грястиці збірної і лисохвосту лучного забезпечило вихід з 1 га 6,39-8,54 т/га сухої маси, в 1 кг якої містилось 0,66 корм. од. з вмістом в ній 114,7-127,7 г перетравного протеїну і 59,9-80,7 ГДж ОЕ. Внесення цих же добрив на середньо достигаючу травосумішку із стоколосу безостого і костриці очеретяної забезпечило вищу ефективність, відповідно 7,70-10,9 т/га сухої маси, 118,6-133,0 г перетравного протеїну в 1 корм. од. і 70,5-104,5 ГДж. Пізньо достигаюча травосумішка із тимофіївки лучної і мітлиці велетенської дещо поступалась середній сумішці за згаданими показниками, відповідно - 7,40-10,43 т/га і 120 г перетравного протеїну. 79,9-95,4 ГДж/га.

3. Бобово-злакові різночасно достигаючі травосумішки мали значно вищу урожайність сухої маси, її протеїнову і енергетичну поживність. Рано достигаюча травосумішка із люцерни посівної, конюшини лучної, грястиці збірної і лисохвосту лучного при внесенні повного мінерального добрива в дозі N₆₀Р₉₀К₁₂₀ забезпечила вищу урожайність сухої маси на 1,48 -0,86 т/га та 13,8-16,8 ГДж/га ОЕ порівняно із внесенням на злаковій N_180-240. В 1 кг сухої маси містилось 0,77-0,78 корм. од., на яку припадало 151,6-154,9 г перетравного протеїну. Середньо достигаюча травосумішка із люцерни посівної, конюшини лучної, стоколосу безостого і костриці очеретяної мала вищу урожайність сухої маси на 2,0-2,29 т/га, а обмінної енергії 17,0-25,1 ГДж/га, в 1 кг сухої маси містилось 0,79-0,80 корм. од. і 152,0-161,4 г перетравного протеїну. Пізньо достигаюча травосумішка із люцерни посівної, конюшини лучної, тимофіївки лучної, мітлиці велетенської забезпечила збільшення виходу сухої маси на 1,65 т/га, обмінної енергії на 2,4-18,0 ГДж/га порівняно із злаковою, на якій вносили азотне добриво в дозі N₁₈₀, в 1 кг сухої маси містилось 0,77-0,78 корм. од. і 141-161,4 г перетравного протеїну.

4. Встановлено, що на формування раньо, середньо та пізньо достигаючих травостоїв впливав рівень азотного живлення та умови вологозабезпеченості. При внесенні на злакових травосумішках підвищених і високих доз азотного добрива диференціація видів за конкурентною здатністю посилюється, що призводить до істотного послаблення їх біологічної сумісності в ценозах. Лисохвіст лучний і костриця очеретяна в сумісних посівах із грястицею збірною були більш конкурентноздатні порівняно з кострицею лучною, частка яких в травостої становила відповідно 30-33% і 33-42%, а костриці лучної - 5,7-13,1%. Виявлено переваги травосумішки грястиці збірної з лисохвостом лучним і кострицею очеретяною. Костриця очеретяна порівняно з кострицею лучною також була більш конкурентноздатна в травосумішці із стоколосом безостим. Фітоценотичні відносини тимофіївки лучної з мітлицею велетенською та кострицею очеретяною мало змінювались від впливу доз азотного добрива. Частка тимофіївки лучної від загальної маси становила 51-58%, мітлиці велетенської - 45-40%, а в сумісному посіві з кострицею очеретяною відповідно - 50-59, 50-41%.

5. Вміст бобових трав в бобово-злакових травосумішках при внесенні повного мінерального добрива в дозі N₆₀Р₉₀К₁₂₀ (по N₃₀ після першого і другого укосів) збільшувався від 21% першого до 48% п'ятого року використання в рано достигаючих травостоях, від 33 до 54% в середньо достигаючих. В пізньо достигаючих травосумішках співвідношення злакових і бобових компонентів у травостої першого року використання було однакове - 50%, а на п'ятому - бобових 47%. Із бобових компонентів в травостої переважала люцерна посівна. Бобово-злакові травосумішки, до складу яких включалась люцерна посівна сорту Вінничанка, за вмістом бобових трав за масою переважали аналогічні травосумішки з люцерною Веселоподолянська 11 - на 11%.

6. В умовах зрошення ефективність застосування мінеральних добрив на різночасно достигаючих злакових травостоях обумовлена в значній мірі видовим складом. Так, внесення фосфорно-калійних добрив з розрахунку Р₉₀К₁₂₀ на ранньостиглих травостоях на фоні гною і дефекату забезпечило приріст сухої маси 0,86-1,0 т/га, а при поєднані їх з азотними в дозі 180-270 кг/га поживних речовин сприяло підвищенню урожайності - на 5,04-6,30 і 6,88-9,58 т/га сухої маси, а приріст сухої маси на 1 кг азоту становив відповідно - 28,0-35,0 і 25,5-36,5 кг. Внесення фосфорно-калійних добрив на середньо достигаючих травостоях забезпечило приріст сухої маси 0,60-1,61 т/га, а при поєднанні їх з азотними в дозах 180-270 кг - на 4,65-8,68 т/га. На 1 кг поживних речовин фосфорно-калійних добрив одержано 2,9-7,7 кг сухої маси, на 1 кг їх азотного добрива - 25,8-32,2 кг. Пізньостиглі травосумішки за ефективністю використання азоту поступалися ранньо- і середньостиглим травосумішкам. Приріст урожайності від застосування N₁₈₀ складав 3,59-3,87, а від N₂₇₀ - 5,57-5,73 т/га, а на 1 кг азоту відповідно - 19,9-21,2 кг.

7. Внесення фосфорно-калійних добрив в дозах Р₉₀К₁₂₀ забезпечило приріст сухої маси в двокомпонентних середньо достигаючих бобово-злакових травосумішках - 2,96-4,31 т/га, трикомпонентних - 3,61-3,19 і чотирикомпонентних - 4,59-4,49 т/га. У пізньо достигаючих - 2,50-2,47 т/га. При внесенні 60 кг/га азоту приріст сухої маси середньо достигаючих травостоїв становив 2,85-3,70 т/га, пізньо достигаючих - 2,75-2,83 т, окупність 1 кг азоту складала відповідно - 9,5-23,2 і 8,5-9,5, а при внесенні 90 кг/га - 25,4-41,1 і 30,6-31,3 кг.

8. При зрошенні найбільшу врожайність і кормову якість забезпечили ті травосумішки, до складу яких включали кострицю очеретяну, особливо при застосуванні високої дози азотного добрива, яка виявилась більш конкурентноздатною порівняно з іншими злаковими травами, інтенсивніше використовувала високі дози азоту, і проявила більшу посухо- і зимостійкість. У середньому за чотири роки ранньостигла злакова травосумішка на фоні N₂₇₀Р₉₀К₁₂₀ забезпечила одержання з 1 га 14,0 т/га сухої маси та 120,9 ГДж/га ОЕ, в 1 кг якої містилось 0,64 корм. од. і з вмістом в ній 164,8 г перетравного протеїну. В середньо і пізньо достигаючих сумішках ці показники становили, відповідно 15,0-15,2 і 14,31 т/га сухої маси, 120-134 і 130,1 ГДж/га обмінної енергії, 0,58-0,66 і 0,68 корм. од. з вмістом в ній 165,3-150,9 і 181,0 г перетравного протеїну. Із дво- і трикомпонентних середньо достигаючих бобово-злакових травосумішок найвищу врожайність і кормову якість мали ті, до складу яких включали люцерну посівну сорту Вінничанка. В середньому за чотири роки з 1 га отримано 13,3-14,5 т/га сухої маси і 122-142 ГДж/га ОЕ, а 1 кг їх містив відповідно 0,69-0,77 корм. од. на яку припадало 147,5-181,8 г перетравного протеїну. Пізньо достигаючі сумішки забезпечили вихід з 1 га 12,9-13,9 т/га сухої маси, 118,7-130,1 ГДж/га ОЕ, а 1 кг сухої маси містив 0,69-0,71 корм. од. з вмістом в ній 177,3-178,3 г перетравного протеїну.

9. Різниця в настанні збиральної стиглості для першого укосу між ранньостиглими сумішками з переважанням грястиці збірної і середньостиглими з переважанням стоколосу безостого, костриці лучної і очеретяної становила від 6 до 15 днів, а для отави від 14 до 21, між ранньо- і пізньостиглими з переважанням тимофіївки лучної відповідно від 14 до 21 і від 30 до 40 днів. Створення різних за скоростиглістю злакових і бобово-злакових травостоїв та проведення трьох укісного скошування на високих фонах мінеральних добрив (N_60-90Р₉₀К₁₂₀ - на бобово-злакових і N_180-270Р₉₀К₁₂₀ - на злакових) забезпечує безперебійне надходження зеленої маси з 12 травня по 15 жовтня, суттєво покращує використання кормо збиральної техніки.

10. Інокуляція насіння одновидових бобових трав перед сівбою активними штамами симбіотичних азотфіксаторів значно підвищує їх продуктивність та якість корму. Залежно від фону живлення, вихід кормових одиниць становив 5,66-11,27 т/га, перетравного протеїну - 1,02-2,63 т/га, ОЕ - 70-146 ГДж/га, що на 1,53-2,62 т і 0,28-0,31 т, 16,3-30,3 вище, порівняно з варіантом без інокуляції. Вміст перетравного протеїну в 1 корм. од. становив 171,3-229,4 г. Найвища ефективність інокуляції спостерігалась у люцерни посівної та малопоширених культур - козлятнику східного і лядвенцю рогатого. Суттєвим фактором, що впливає на активність симбіотичної фіксації для бобових трав, є гній, сидеральні і фосфорно-калійні добрива, внесені на цих фонах та сумісне застосування цих добрив і інокуляція насіння.

11. Застосування інокуляції насіння бобових трав в сумішках їх із злаковими сприяло більш інтенсивному росту і розвитку бобових компонентів, частка яких у фітоценозі значно підвищилась - люцерни посівної - на 6,9-9,4%, козлятнику східного - на 5,7-9,9%, лядвенцю рогатого - на 6,8-7,3%. Застосування двох препаратів симбіотичних для бобових і асоціативних для злакових трав сприяло збільшенню бобових у травостоях із стоколосом безостим на 5,8-7,6%, з грястицею збірною - на 1,5-12,4%. Особливо ефективна сумісна інокуляція для козлятнику східного, частка якого у фітоценозі збільшилась в середньому за 4 роки на 12,4%, і досягала 63,7% у травостої із стоколосом безостим і 54,7% - грястицею збірною.

12. Найбільший вихід кормових одиниць з 1 га - 5,67 т і перетравного протеїну 1,36 т забезпечила люцерно-злакова травосумішка із кострицею очеретяною. Ця сумішка мала найвищу енергетичну поживність - 70,2 ГДж/га. Із козлятниково-злакових травосумішок найвищий вихід кормових одиниць - 4,69 т/га, перетравного протеїну - 0,87 т та обмінної енергії - 95,8 ГДж/га забезпечила сумішка козлятнику східного із стоколосом безостим. Бобово-злакові травосумішки із лядвенцем рогатим порівняно із люцерною і козлятником мали найнижчу продуктивність. Інокуляція бобових трав по-різному впливала на продуктивність бобово-злакових травостоїв. У люцерно-злакових травостоях вихід кормових одиниць збільшився на 0,69-0,92 т/га, перетравного протеїну - на 0,16-0,48 т/га, обмінної енергії - на 10,6-16,1 ГДж/га. В травостої з козлятником східним відповідно - на 1,13-1,39 т, 0,23-0,34 т і 12,4-15,5 ГДж/га.

13. Відмічено, що біостимулятори активізують симбіотичну і асоціативну азотфіксацію як в разі передпосівного обробітку насіння, так і обробки рослин їх розчином, що ставить їх в розряд найефективніших факторів впливу на процес симбіотичної і асоціативної азотфіксації при вирощуванні бобово-злакових травосумішок. Застосування біостимуляторів для обробки насіння злакових і бобових трав сприяє збільшенню виходу кормових одиниць на 0,15-0,67 т/га, перетравного протеїну - на 0,07-0,18 т/га, обмінної енергії - на 6,3-18,7 ГДж/га, для обробки вегетативної маси відповідно на 0,79-1,97 т, 0,11-0,43 т і 3,1-19,3 ГДж/га. При сумісному застосуванні ризоторфіну і біостимуляторів вихід кормових одиниць підвищується на 0,32-1,17 т, перетравного протеїну - на 0,02-0,29 т, обмінної енергії - на 8,5-23,0 ГДж/га.

14. Найбільший умовно чистий прибуток - 1779 грн. при внесенні N₁₈₀Р₉₀К₁₂₀ забезпечила пізньо достигаюча злакова травосумішка із тимофіївки лучної і мітлиці велетенської, а при N₂₄₀Р₉₀К₁₂₀ і N₃₆₀Р₉₀К₁₂₀ - середньо достигаючі - 2080-2098,2 грн. Рівень рентабельності при цьому становив відповідно 221, 180 і 196%. Різночасно достигаючі бобово-злакові травосумішки при внесенні N₆₀Р₉₀К₁₂₀ збільшили умовно чистий прибуток, порівняно із злаковими на 533,6-1392 грн. Рівень рентабельності підвищився відповідно на 191-253%. При інокуляції насіння бобових трав умовно чистий прибуток збільшився на 122-404 грн., а при обробці біостимуляторами і ризоторфіном - на 322-512 грн. Рівень рентабельності підвищився відповідно на 33,4-45,5 і 33-55%. Багаторічні бобові трави в одновидових посівах забезпечили порівняно з вищезгаданими травостоями найбільший прибуток, особливо люцерна посівна, де на фоні сидерату гірчиці білої отримано його щорічно по 2991 грн. з 1 га.

15. Коефіцієнт енергетичної ефективності технології вирощування різночасно достигаючих злакових травостоїв в умовах природного забезпечення вологою ґрунту знижувався з підвищенням доз азотного добрива. При внесенні N₁₈₀ він становив 2,2-2,96, N₃₆₀ - 1,8-2,4, бобово-злакових травостоїв при внесенні повного мінерального добрива в дозі N₆₀Р₉₀К₁₂₀ коефіцієнт енергетичної ефективності підвищився до 4,3-5,2, а при додатковому внесенні Р₃₀ К₆₀ - до 4,5-6,0. При зрошенні коефіцієнт енергетичної ефективності різночасно достигаючих злакових травостоїв на фоні гною і дефекату становив 1,26-1,63, при внесенні N₁₈₀ - 1,6-1,8 і N₂₇₀ - 1,3-1,8, бобово-злакових травостоїв на загальному фоні становив 2,1-2,3, при внесенні Р₉₀К₁₂₀ - 2,2-2,3, N₉₀Р₉₀К₁₂₀ - 2,2-2,5. Коефіцієнт енергетичної ефективності різних видів багаторічних бобових трав у одновидовому посіві на фоні гною, сидерату становив 4,7-9,9, при додатковому внесенні Р₉₀К₁₂₀ на цих фонах - 4,7-8,6, при внесенні N₆₀Р₉₀К₁₂₀ на фоні дефекату - 3,0-5,9. Інокуляція насіння сприяла підвищенню даних показників на фоні гною і сидерату до 6,0-10,7, при внесенні Р₉₀К₁₂₀ - 5,7-10,3, N₆₀Р₉₀К₁₂₀ - 3,8-6,4. Коефіцієнт енергетичної ефективності технології вирощування двокомпонентних бобово-злакових травостоїв з насиченням різних видів бобових трав становив 3,5-5,2, при інокуляції бобових він підвищився - до 4,1-6,8.

Пропозиції:

1. В умовах Лісостепу України для забезпечення конвеєрного виробництва кормів, поліпшення їх якості і енергетичної поживності необхідно висівати різночасно достигаючі злакові і бобово-злакові травосумішки.

Для одержання сіна і сінажу проводити три укоси, а для використання на зелений корм - чотири.

2. В умовах природного вологозабезпечення ґрунту на злакових травостоях необхідно вносити азотне добриво із розрахунку N_60-90 під кожний укіс на фоні Р₉₀К₁₂₀. На бобово-злакових травостоях азотні добрива вносити по N₃₀ після першого і другого укосів.

3. При зрошенні злакових травостоїв необхідно вносити азотні добрива (по N_60-90) під кожен укіс на фоні 40 т/га гною і 7 т/га дефекату. На бобово-злакових - фосфорні та калійні добрива в дозах Р₉₀К₁₂₀ на фоні гною і дефекату. Для одержання максимально можливого урожаю 12-14 т/га сухої маси, 1,6-1,7 т перетравного протеїну необхідно додатково вносити азотні добрива із розрахунку N_30-45 після першого і другого укосів.

4. Застосовувати передпосівну інокуляцію насіння бобових і злакових трав бактеріальними препаратами та біостимуляторами росту рослин Флора 2. Для додаткового одержання з 1 га 0,78-1,97 т корм. од., 0,11-0,43 т перетравного протеїну і 13-19 ГДж/га ОЕ, необхідно проводити обприскування посівів трав розчином біостимулятору росту рослин Стимул 2 в нормі 5 г препарату на 1 га .

СПИСОК ОСНОВНИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Макаренко П.С., Ковтун К.П., Кубик М.П. Забезпечення рівномірного надходження зеленої маси за рахунок підбору різночасно достигаючих травосумішок. // Вісник сільськогосподарської науки. - К.: Урожай, 1986. - №9. - С. 47-49.

2. Макаренко П.С., Ковтун К.П., Кубик М.П. Влияние удобрений на урожай и качество разновременно созревающих злаковых и бобово-злаковых травостоев.// Міжвідомчий науковий збірник "Корма и кормопроизводство". - 1986. - Вып. 22. - С. 30-32.

3. Нормы удобрений для многоукосных разновременно созревающих травосмесей. //Координационный отчет. - 1986.

4. Ковтун К.П., Кубик М.П. Подбор сортов бобовых трав для неодновременно созревающих травосмесей // Міжвідомчий науковий збірник "Корма и кормопроизводство". - 1988. - Вып. 26. - С. 27-29.

5. Ковтун К.П., Дєдов О.В., Ковтун Л.І. Шляхи підвищення продуктивності злакових і бобово-злакових травостоїв при інтенсивному їх використанні // Міжвідомчий тематичний науковий збірник " Корми і кормовиробництво". - К.: Урожай, 1991. - Вип. 32. - С. 11-14.

6. Ковтун К.П., Бугайов В.Д., Дєдов О.В. і ін. Роль сортів люцерни в підвищенні продуктивності люцерно-злакових травостоїв. //Міжвідомчий тематичний науковий збірник "Корми і кормовиробництво" - К.: Урожай, 1992. - Вип. 33. - С. - 47-50.

7. Макаренко П.С., Михайлов К.С., Осецький С.І., Ковтун К.П., Назаров С.Г. Інтенсифікація лучного кормовиробництва у Лісостепу України. // Міжвідомчий тематичний науковий збірник "Корми і кормовиробництво". - 1993. Вип. 36. - С. 33-40.

8. Бабич А.О., Ковтун К.П., Дєдов О.В. Особливості формування травостою залежно від фонів мінерального живлення // Корми і кормовиробництво. - 1993. - Вип. 36. - С. 53-56.

9. Бабич А.О., Ковтун К.П., Дєдов О.В. Зелений конвеєр на основі інтенсивного використання лучних травостоїв // Міжвідомчий тематичний науковий збірник "Корми і кормовиробництво".- К.: Урожай, 1994. - Вип. 37. - С. 3-8.

10. Бабич А.О., Ковтун К.П. Дєдов О.В. Травосумішки і якість кормів // Корми і кормовиробництво. - 1994. - Вип. 38. - С. 52-55.

11. Ковтун К.П., Дєдов О.В. Продуктивність грястиці збірної і її сумішок залежно від рівня мінерального живлення // Корми і кормовиробництво. - 1994. Вип. 38. - С. 15-19.

12. Макаренко П.С., Ковтун К.П. Досліди на сінокосах і пасовищах. - Методика проведення дослідів по кормовиробництву. - Вінниця, 1994. - С. 33-40.

13. Ковтун К.П., Дєдов О.В., Романюк С.П. Хімічний склад і поживність зеленої маси трав залежно від фази їх росту і розвитку // Корми і кормовиробництво. - Київ, 1998. - Вип. 41. - С. 41-45.

14. Ковтун К.П. Продуктивність бобово-злакових травостоїв з різними сортами люцерни посівної. // Зб. Корми і кормовиробництво. - Київ, 1998. - Вип. 45. - С. 193-194.

15. Макаренко П.С., Ковтун К.П., Михайлов К.С., Назаров С.Г., Дєдов О.В., Романюк С.П. Наукове обґрунтування технологій в луківництві // Корми і кормовиробництво. - Київ., 1999. - Вип. 46. - С. 82-95.

16. Ковтун К.П. Вплив сидеральних добрив та біостимуляторів росту рослин на видовий склад бобово-злакових травостоїв та якість корму при укісно-пасовищному використанні // Корми і кормовиробництво. - Київ, 2001. - Вип. 47. - С. 220-222.

17. Бабич А.А., Макаренко П.С., Назаров С.Г., Ковтун Е.П., Векленко Ю.А., Полулях Н.Н. Пути интенсификации лугового кормопроизводства на Украине // Кормопроизводство. - 2002. - № 1. - С. 7-10.

18. Ковтун К.П. Вплив препаратів азотфіксуючих мікроорганізмів на активність азотфіксації в ґрунті під бобово-злаковими травостоями. // Зб. Корми і кормовиробництво. - Київ, 2002. - Вип. 48. - С. 72-74.

19. Ковтун К.П. Прийоми посилення процесу зв'язування біологічного азоту для підвищення продуктивності бобових трав. // Зб. Корми і кормовиробництво. - Вінниця:"Тезис", 2003. - Вип. 50. - С. 49-54.

20. Ковтун К.П. Продуктивність бобових трав на різних фонах добрив та при інокуляції. // Зб. Корми і кормовиробництво. - Вінниця: "Тезис", 2003. - Вип. 51. - С. 232-234.

21. Назаров С.Г., Макаренко П.С., Ковтун К.П., Романюк С.П., Векленко Ю.А., Деркач В.С. Наукові основи створення культурних пасовищ і сіножатей на різних типах лучних угідь Лісостепу // Вісник аграрної науки. Спеціальний випуск. - Київ, 2003. - С. 23-27.

Размещено на Allbest.ru