Розробка і застосування засобів специфічної профілактики сказу тварин

Отримані результати показали, що досліджені зразки живої культуральної вакцини з атенуйованого штаму НФ-2 вірусу сказу з інфекційністю 4, 5 і 6 lg МЛД50/0,03 мл, антигенні властивості якого стабілізовані за допомогою 2% пектину, є імуногенними, викликають утворення вірусонейтралізуючих антитіл у достатньо високих титрах (до 5 log2), захищають від інтрацеребрального зараження контрольним штамом CVS, не призводять до негативних поствакцинальних наслідків, і, отже, є нешкідливими. При спостереженні впродовж 2,5 місяців за імунізованими випробуваною вакциною з штаму НФ-2 і вірус-вакциною з штаму ТС-80 тваринами жодна з них не захворіла на сказ і не загинула.

Оскільки жива культуральна вакцина з штаму НФ-2 вірусу сказу призначалась для імунізації диких м'ясоїдних тварин, необхідно було створити привабливу до поїдання форму препарату. Ми врахували видові особливості цих тварин, виживаємість яких залежить від їхньої природної здатності щодо взаємовідносин із сородичами, захисту території мешкання, пошуку корму, чому сприяє їхній орган нюху. Була створена принада, що являє собою блістер у формі пакета розміром 1,5-2х4,5 см із полівінілхлоридної плівки, в якому розміщували імунізуючу дозу вакцини. Блістер-пакет заключали в брикет м'ясної принади, здобрений зверху рибним борошном. Ці брикети були зручними до споживання твариною, не втрачалися при розжовуванні, добре зберігалися в замороженому стані і були стійкими у зовнішньому середовищі.

Зважаючи на те, що принади розкладаються в місцях заселення дикими тваринами, і можуть бути з'їденими польовими гризунами, ми змоделювали лабораторний дослід з вивчення патогенності вакцинного вірусу для мишей, яким згодовували м'ясні принади, котрі вміщували 5, 10, 15 і 20 мл, що становило 0,25; 0,5; 0,75 і 1 мл вакцини/голову. Як показали результати, миші, за винятком контрольної групи, залишались живими без проявів вакцино-індукованого сказу впродовж 30 діб спостереження. У декількох мишей контрольної групи, що отримували штам CVS вірусу сказу, на 12-15 добу були виявлені ознаки захворювання на сказ і через 3-4 доби їх загибель.

У досліджених в РН групових пробах сироваток крові вакцинованих мишей встановлені вірусоспецифічні антитіла у титрах від 3,1 до 3,8 log2. При вірусологічному дослідженні мозку забитих імунізованих досліджуваною вакциною мишей вірус не вдалося виділити.

Отже, атенуйований штам НФ-2 вірусу сказу, на основі якого виготовляється жива культуральна вакцина, є апатогенним для мишей і може з принадами без обмеження застосовуватись для імунізації диких тварин у польових умовах.

Поряд із цим на базі БілНДІЕВ були з'ясовані швидкість і шляхи проникнення вакцинного вірусу в організмі імунізованих перорально морських свинок, оскільки ці фактори впливають на процеси імуногенезу і, що важливо, на терміни формування несприйнятливості до збудника сказу. Мічений 5НЗ-уридином сконцентрований за допомогою ПЕГ-6000 до титру інфекційності 6,67-7,87 lg МЛД50/0,03 мл вірус вже через добу знаходили в усіх органах знекровлених тварин. Найбільшу його концентрацію за інтенсивністю радіометрії виявили в тонкому кишечнику, брижових лімфовузлах, селезінці та крові, що збігалося з результатами, отриманими при внутрішньом'язовому введенні вакцинного вірусу. На 4 добу спостерігали підвищення показників інтенсивності радіометрії в брижових лімфовузлах і селезінці, а при внутрішньом'язовому способі введення ще й в печінці, в той час як у крові і інших органах вона була менше вираженою. На 10 добу при пероральному введенні вірус не знаходили в стравоході, шлунку, нирках і крові, а в інших органах інтенсивність результатів радіометрії вірусу була незначною. Найбільша концентрація введеного внутрішньом'язово вірусу на 10 добу спостерігалася в регіональному лімфовузлі (стегновому) і селезінці, а в інших органах вірус не виявлявся.За МФА вакцинний вірус встановлювали ще й на 10-й добі в кишечнику, брижових і регіональних лімфовузлах, селезінці, печінці, спинному і головному мозку. Радіонуклід із органів контрольної групи виводився впродовж перших 3-4 діб.

Таким чином, результати проведеного досліду показали, що як при пероральній, так і внутрішньом'язовій імунізації тварин проти сказу відбувається проникнення вірусу в регіональні лімфовузли, а потім через кров він розповсюджується в інші органи. Проте, динаміка розподілення вірусу дещо відрізнялася за термінами проникнення в різні органи, що підтверджується більш раннім виявленням вірусу в імунокомпетентних органах при внутрішньом'язовому введенні.

З термінами проникнення і інтенсивності накопичення вакцинного вірусу в імунокомпетентних органах співпадають дані щодо вивчення пато- та імуноморфологічних змін у них. Результати досліджень у динаміці розвитку поствакцинального імунітету при пероральному введенні живої культуральної вакцини свідчать, що на 5 добу в брижових лімфовузлах виявлені запальні процеси, які супроводжувались розширенням синусів, появою в них серозного ексудату, набряком синусного ендотелію, розширенням кровоносних судин у трабекулах і м'якотних шнурах. У фолікулах знаходили розширені центри із лімфоїдних і плазматичних клітин. Плазмоцитарна реакція була більш виражена в брижових лімфовузлах порівняно з тазовими і підколінними.

На 10 добу в брижових лімфовузлах знаходили лише виражені гіперпластичні процеси, що характеризувалися гіперплазією клітин, багатих на РНК. У віддалених лімфовузлах і селезінці морфологічні зміни мали такий же характер, проте були менш вираженими. Плазмоцитарна реакція була більш чіткою порівняно з попередніми результатами досліджень на 5 добі. Загальна кількість клітин плазматичного ряду збільшувалась у 5 разів (з 37 до 202), серед яких переважали молоді форми (55%).

На 15 добу після вакцинації були більш виражені гіперпластичні процеси в лімфовузлах, де виявляли реактивні центри, у цитоплазмі лімфоїдних і плазматичних клітин підвищувався вміст РНК, що свідчило про підсилення їх функціональної активності. Плазмоцитарна реакція досягала найвищого розвитку в брижових лімфовузлах, менш вираженою вона була в підколінних і тазових, а також у селезінці.

Через 30 і 45 діб у лімфовузлах і селезінці спостерігалися лише гіперпластичні процеси, що характеризувалися розмноженням лімфоїдних і частково ретикулярних клітин. Плазмоцитарна реакція помітно була слабкішою. Загальна кількість клітин плазматичного ряду порівняно з контролем збільшувалась через 30 діб у 4 рази і через 45 діб у 2 рази. Серед клітин плазматичного ряду переважали плазмоцити, менше було плазмобластів і проплазмоцитів.

При внутрішньом'язовому введенні вакцини реакція і зміни в імунокомпетентних органах виявлялися раніше і були більш вираженими порівняно з повільним розвитком при пероральній імунізації.

Як встановлено, на тривалість імунітету при пероральній імунізації м'ясоїдних тварин суттєво впливали дози і схеми введення живої антирабічної культуральної вакцини. Отримані нами результати досліджень, проведених на собаках від 4-5-місячного віку до 1-2 років, показали, що оптимальною є доза 5 мл вакцини, яка була нереактогенною, не призводила до підвищення температури тіла в імунізованих тварин, індукувала продукцію вірусонейтралізуючих антитіл на рівні з вакциною в дозі 10 мл ( 4,3-4,6 lоg2). Більш придатною виявилася схема дворазового введення по 5 мл вакцини з 12-добовим інтервалом або триразово через 1 і 12 діб. Ці дози ( 10 і 15 мл на курс імунізації) забезпечували створення напруженого імунітету. Як і в собак, одноразово імунізованих вакциною підвищеними дозами (10 і 20 мл), встановлено несприйнятливість при контрольному зараженні штамом СVS на 42 добу від початку імунізації, хоча в групах одноразово імунізованих у дозах 5 і 10 мл спостерігали захворювання і загибель по 1 тварині (25% від загальної кількості піддослідних собак).

При порівняльному вивченні динаміки вірусонейтралізуючих антитіл в організмі щеплених антирабічною культуральною вакциною собак їхня індукція дещо відрізнялась за термінами виявлення і тривалості імунітету. Зокрема, при внутрішньом'язовому щепленні вірусонейтралізуючі антитіла у титрах 6,2 lоg2 знаходили вже на 7 добу, в той час, як при пероральній імунізації - лише на 12 добу у титрі 4,3 lоg2. Проте вже на 17 добу від початку імунізації титри вірусонейтралізуючих антитіл при обох способах вакцинації вирівнювалися і знаходилися на рівні 6,4-6,8 lоg2, а починаючи з 60 доби дещо знижувались від 6,0 до 3,4 lоg2 на 120 добу, 3,2-3,0 lоg2 через 240 діб. Після зараження контрольним штамом СVS вірусу всі імунізовані собаки залишались клінічно здоровими.

Таким чином, результати цих досліджень свідчать, що розроблена жива антирабічна вакцина, яка отримала назву “Рабівак ХТТ”, з атенуйованого штаму НФ-2 вірусу сказу є імуногенною при дворазовому пероральному застосуванні у дозі 5 мл з інтервалом 12 діб, і забезпечує напружений імунітет впродовж 240 діб. У препаративній формі блістер-принад у замороженому стані Рабівак ХТТ зберігає імуногенні властивості впродовж року. Через 24 місяці імуногенна здатність вакцини знижувалась у середньому на 26,7%, проте, вона залишалась достатньо імуногенною, викликала накопичення вірусонейтралізуючих антитіл у захисному титрі у 80-83,3% імунізованих тварин.

Матеріали щодо технології виготовлення і контролю якості Рабівак ХТТ були узагальнені і представлені у вигляді нормативної документації, яка узгоджена в ДНКІБШМ і затверджена Державним департаментом ветеринарної медицини України. Згідно з наказом № 75 Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 24 листопада 2003 року “Про широку апробацію вакцини Рабівак ХТТ для пероральної імунізації м'ясоїдних у польових умовах" на Державній Сумській біофабриці були виготовлені дослідно-промислові серії біопрепарату за технологією, яка передбачала використання атенуйованого штаму НФ-2 вірусу сказу, репродукованого в моношаровій культурі перещеплюваних клітин ВНК-21, клон 13/04, до надосадової культуральної суспензії якого після 24-годинної седиментації при 4- 10 °С додавали 2% яблучного пектину.

Інфекційність культурального штаму НФ-2 вірусу сказу у вакцині складала 6,4-6,8 lg МЛД50/ 0,03 мл. Перевірка за показниками якості вакцини (на контамінацію бактеріями, грибами і мікоплазмами за ГОСТ 28085-89, нешкідливість за ДСТУ 46.024-2002 на білих мишах, яким вводили підшкірно по 0,5 мл Рабівак ХТТ, та імуногенність за титром вірусонейтралізуючих антитіл у щеплених вакциною мишей) відповідала вимогам технічних умов і вона визнана придатною до застосування для імунізації диких м'ясоїдних тварин. З метою широкої виробничої апробації за цією технологією було виготовлено 10 серій Рабівак ХТТ загальним об'ємом 544,11 тис. доз, які за висновком комісії, в складі якої приймав участь представник ДНКІБШМ, відповідали вимогам, що наведені в нормативних документах.

Виробничі випробування Рабівак ХТТ проведені в мисливських угіддях 25 районів Полтавської області, де за період 1994-2003 років було зареєстровано 1077 неблагополучних пунктів, в яких спостерігали захворювання 1438 тварин (ВРХ - 555, ДРХ - 29, собак - 257, свиней - 2, котів - 5, лисиць - 302, куниць - 7, єнотів - 19, борсуків - 4, щурів - 2, вовків, козуль та кажанів - по 1 тварині). До цього щеплення проти сказу проводились в області безсистемно. Вакцини КАРМАК (Словенія), Синраб (Росія), РАБІФОКС - штам SAD PS (Німеччина) застосовувались локально і в невеликих об'ємах, що не сприяло поліпшенню епізоотичного стану зі сказу.

Нами поставлено 312 тисяч доз Рабівак ХТТ, котра сформованими у кожному районі групами фахівців була розкладена в мисливських угіддях, в місцях мешкання диких тварин. Щільність розкладання складала від 9,1 до 46,3, у середньому 27,7 принад-вакцини/км2 . Ефективність поїдання принад у перші 3 доби складала - 49,2%, 8 діб - 77,2% і 15 діб - 93,2%. Споживання принад у Гребінківському, Гадяцькому, Лохвицькому, Миргородському та Хорольському районах у перші доби було максимальним і завершилось за 8 діб, а в Диканському, Зінківському, Шишацькому не перевищувало 75%.

З метою з'ясування ефективності імунізації лисиць проведено контрольний відстріл цих тварин, проте в невеликій кількості. Із досліджених в Центральній державній лабораторії ветеринарної медицини за методом ІФА через 1,5-2-місяці після вакцинації 42 проб сироваток крові відстріляних тварин в 33-х виявлені специфічні до вірусу сказу антитіла. Кількість позитивно реагуючих склала - 78,6%. Титри вірусоспеціфічних антитіл коливались від 0,06 до 4,4 МО. При наступному через 2,5-3 місяці від початку імунізації позитивно реагуючими були лише 31,25% з титром антитіл 3,6-0,14 МО, що вказувало на поступове зниження напруженості імунітету.

Що стосується епізоотичної ситуації щодо сказу тварин після застосування Рабівак ХТТ у Полтавській області, встановлено зменшення на 76 неблагополучних пунктів і на 103 випадки захворювання на сказ порівняно з 2003 роком. В той же час спостерігалась тенденція їхнього зростання наприкінці року, що пояснюється зменшенням імунної популяції тварин за рахунок приплоду, а також зниженням напруженості поствакцинального імунітету, що вказує на необхідність проведення вакцинації диких м'ясоїдних два рази на рік (восени в період гону і весною для охоплення вакцинацією підростаючого молодняка).

Удосконалення технології виготовлення вакцини антирабічної інактивованої сухої культуральної із штаму Щелково-51. Незважаючи на те, що на сьогодні запропоновано ряд інактивованих антирабічних засобів профілактики сказу, що широко використовуються ветеринарною медициною, проблема створення ефективних вакцин залишається актуальною не тільки щодо їх ефективності, а багатьох технологічних аспектів. На Державній Сумській біофабриці з 1997 року виготовляється вакцина антирабічна інактивована суха культуральна з штаму Щелково-51, яка була впроваджена замість знятої з виробництва тканинної Рабівак-Ф. У процесі виготовлення цієї вакцини нами зроблено аналіз технологічних процесів із застосуванням виробничого штаму Щелково-51, різних клітинних систем для його репродукції і напрацювання напівфабрикатів, на підставі якого внесені зміни щодо технології виробництва. Перш за все, за результатами вибору тест об'єкту для культивування і накопичення вихідної для виготовлення вакцини біомаси штаму Щелково-51 встановлено, що більш чутливою і продуктивною є ролерна моношарова культура перещеплюваних клітин ВНК-21, клон 13/04, в якій титр інфекційності був досить стабільним на рівні 7,0-7,3 lg МЛД50/0,03 мл і перевищував цей показник в культурі клітин ПС на 1,5 lg, Vero - 2,3 lg, MDСK - 2,1 lg, Frhk - 1,7 lg i BHK-21/13 - 0,6 lg МЛД50/0,03 мл, а в первинно трипсинізованих культурах ФЕП і ФЕК - на 3,4 і 3,6 lg МЛД50/0,03мл. До того ж, ролерний спосіб культивування клітин і вірусу виявився продуктивнішим у 2 рази внаслідок накопичення його біомаси порівняно із стаціонарним (у матрасах), а також виключення із технологічного процесу вирощування моношарової культури інтактних клітин для зараження вірусом за рахунок запропонованого способу зараження суспензії клітин при висіві в ролерні бутлі.

Встановлений факт високої репродуктивної здатності штаму в перещеплюваних клітинах ВНК-21, клон 13/04, і удосконалена технологія зараження клітин та культивування штаму Щелково-51 має важливе практичне значення щодо зниження виробничих і енергетичних витрат.

На підставі аналізу засобів і методів з інактивації біомаси, що містить вірус сказу, перед нами постало завдання щодо вибору найбільш ефективного інактиватора. На моделі культурального вірусу у порівняльному аспекті була вивчена інактивуюча дія фенолу, формальдегіду, теотропіну, етанолу та в-про-піолактону при трьох температурних режимах (4-10 єС, 20-22 єС, 37±0,5 єС). Повна інактивація вірусу за 24 години при 4-10 єС, найбільш оптимальній температурі, яка не впливала негативно на його антигенну активність, досягалась за допомогою 0,025% в-пропіолактону, що підтверджено відсутністю залишкової вірулентності у трьох послідовних пасажах шляхом інтрацеребрального зараження мишей інактивованим матеріалом. 0,75% фенол також забезпечував при цьому температурному режимі інактивацію штаму Щелково-51 вірусу сказу, проте, оскільки він, за даними Стогова Л.С. з співавт. (1975), в поєднанні з неоптимальним температурним фактором може згубно відбиватись у процесі збереження на імуногенності, а також у зв'язку з досить вираженими його подразнюючими властивостями для вакцинованих тварин, ми зупинили свій вибір на в-пропіолактоні. Він не впливав на антигенну структуру інактивованого вірусу. Активність антигену з інактивованого в-пропіолактоном вірусу була високою і забезпечувала індукцію вірусонейтралізуючих антитіл на рівні 5,7 log2. Титр вірусоспецифічних антитіл у тварин, щеплених зразками вірусу, інактивованого 0,75% фенолом; 0,3% формальдегідом; 0,1% теотропіном і 40% етанолом, був на рівні 5,6; 5,4; 4,8; і 5,0 log2, відповідно, що вказує на деяке зниження антигенної активності, особливо зразків, інактивованих теотропіном і етанолом.

Одним із важливих аспектів наших досліджень щодо удосконалення технології з виготовлення інактивованої вакцини було визначення залежності її імуногенних властивостей від форми випуску біопрепарату. Як відомо, терміни придатності рідкої вакцини недовготривалі і залежать від способу консервації, для чого використовують різні речовини або їхні суміші. Проте без належного температурного режиму не досягається довготривале збереження. Сублімаційне висушування значно розширює температурний діапазон збереження і транспортування вакцин. Однак ліофільне висушування знижує імуногенність інактивованого вірусу сказу і потребує використання захисних речовин. Нами випробувані у порівняльному аспекті захисні властивості суміші з 7,5% сахарози + 1,5% желатину + 0,03% агара; 7,5% сахарози + 1,5% желатину + 1% пептону; 7,5% сахарози + 1,5% желатину; 1% пептону та знежиреного молока. Найбільш вираженими стабілізуючими властивостями імуногенності вакцини як у процесі висушування, так і збереження впродовж 12 місяців мали сахарозо-желатинова, сахарозо-желатино-агарова та сахарозо-желатино-пептонна суміші. Титри вірусонейтралізуючих антитіл у мишей, щеплених ліофілізованими зразками вакцини під захистом зазначених сумішей, фактично були на рівні щеплених рідкою вакциною. Однак імуногенна активність останньої навіть при збереженні у замороженому стані при мінус 20 єС вже через 9 місяців знижувалась майже вдвічі, а через рік - у чотири рази. На підставі отриманих результатів було скомпоновано захисне середовище для стабілізації імуногенних властивостей інактивованої вакцини у процесі висушування, збереження і транспортування на розчині 0,44% двозаміщеного та 0,99% однозаміщеного калію фосфорнокислого (деклараційний патент на корисну модель 9060 від 15.09.2005 р.).

За результатами досліджень внесені зміни до інструкції з виготовлення і контролю вакцини антирабічної інактивованої сухої культуральної з штаму Щелково-51 як доповнення № 1 і № 2, що затверджені директором біофабрики 12 вересня 2002 р. і 7 липня 2003 р., котрі передбачають культивування штаму Щелково-51 в перещеплюваній культурі клітин ВНК-21/13, використання культуральної вірусовміщуючої біомаси для виготовлення вакцини з титром інфекційності не нижче 5 lg МЛД50/0,03 мл, його інактивації та склад захисного середовища для висушування вакцини. Ці зміни включені до ТУ У 46.15.254-97 і затверджені Головним державним інспектором ветеринарної медицини України 27 грудня 2004 р.

Виготовлені за удосконаленою технологією зразки вакцини (рідкої і сухої) випробувані на імуногенність на мишах, собаках, вівцях і молодняку великої рогатої худоби. Результати цього досліду показали, що вакцина забезпечувала формування напруженого імунітету у білих мишей, який був тотожним з тим, що отримували при застосуванні сухої Рабівак-Ф і вакцини культуральної з штаму Щелково-51, інактивованого 0,75% фенолом. Зразки рідкої і сухої вакцини викликали активну індукцію вірусонейтралізуючих антитіл, які виявлялись у сироватках крові мишей на 7 добу після щеплення (у титрі 4,6 log2), а після повторного введення вакцини через 28 діб підвищувались на 1-1,5 log2. Рівень вірусонейтралізуючих антитіл корелював зі стійкістю мишей до інтрацеребрального зараження штамом CVS фіксованого вірусу сказу. Вакцина виявилась нешкідливою: при підшкірному введенні 0,5 мл вакцини тварини залишались живими. У місці введення вакцини ніяких змін, як-то набряк чи запалення не спостерігали.

Результати випробування вакцини антирабічної інактивованої сухої культуральної зі штаму Щелково-51 на собаках підтвердили її високу імуногенність. Привертає увагу те, що інактивована вакцина в дозі 2 мл індукувала утворення на 7 добу вірусонейтралізуючих антитіл у титрі 3,2 log2. Проте після повторного введення через 24 доби він підвищувався до 6,6 log2. Оптимальною дозою для собак є 2-3 мл (в залежності від маси тварин), яка при дворазовому щепленні забезпечувала імунітет впродовж 12 місяців. Імуногенність розробленої нами вакцини перевірена також на вівцях і молодняку ВРХ, у яких при дворазовому введенні у дозах 3 і 5 мл вона створювала імунітет з рівнем вірусонейтралізуючих антитіл 5,8-6,8 log2.

Таким чином, результати проведених досліджень свідчать, що удосконалена технологія виробництва вакцини антирабічної інактивованої сухої культуральної зі штаму Щелково-51 дозволяє виготовляти високоактивний в імуногенному відношенні, нешкідливий для тварин, безпечний для довкілля (внаслідок відсутності живого збудника) біопрепарат, який не поступається застосовуваним до цього часу Рабівак-Ф і вакцини з штаму Щелково-51, інактивованого фенолом.

У відповідності з нормативною документацією, затвердженої Державним департаментом ветеринарної медицини, до якої внесені відповідні зміни, в умовах Державної Сумської біофабрики виготовлено 5638572 дози, у тому числі у 2005 році - 1717000 доз вакцини антирабічної інактивованої сухої культуральної з штаму Щелково-51. Усі серії перевірені на стерильність, нешкідливість та імуногенність на білих мишах. За результатами державного контролю вони визнані придатними для використання. З них на 01.01.2006 року реалізовано 5465116 доз 183 серій. Ні на одну з них не надійшло рекламацій.

Корекція поствакцинального антирабічного імунітету. Останнім часом у біотехнології сформувались два напрямки розвитку засобів імунологічного захисту: продовжуються і розширюються зусилля щодо створення ефективних в імуногенному відношенні вакцин і одночасно швидко розвивається новий розділ з регуляції імунологічної реактивності за допомогою неспецифічних препаратів - імуномодуляторів. Багатообіцяюча сукупність біологічних захисних факторів, що відносяться до основних категорій специфічного і неспецифічного (природного) імунітету, зараз розглядається як єдиний комплекс. Оскільки ступінь захисту ЦНС від вірусу сказу надзвичайно зростає з підвищенням вмісту вірусонейтралізуючих антитіл, є необхідність у прискоренні їхньої індукції. Зважаючи на те, що при вимушеній антирабічній імунізації можуть бути щепленими тварини з не- діагностованими порушеннями імунної системи, які супроводжуються пригніченням функції макрофагів, презентувати антиген імунокомпетентним клітинам, утворення цитотоксичних Т-лімфоцитів та В-лімфоцитів, від яких залежить синтез вірусоспецифічних антитіл, є одним із завдань досліджень було вивчення імунної відповіді у тварин із різним станом імунної системи.

У трьох господарствах Сумської області були сформовані групи корів, стан імунітету яких оцінювали за рівнем імуноглобулінів та альбуміно-глобулінового співвідношення. Перший гурт складався з корів з дефіцитним станом імунітету, у яких рівень імуноглобулінів не перевищував 12-17%, а альбуміно-глобулінове співвідношення було 1,1; другий - з частковим імунодефіцитом - рівень імуноглобулінів не перевищував 18-22%, а альбуміно-глобулінове співвідношення було в межах 0,8-1.0 і третій - з нормальним станом імунітету (рівень імуноглобулінів сягав вище 22%, а альбуміно-глобулінове співвідношення менше 0,8. Кожний гурт корів був розділений на 2 групи, одній з яких щепили підшкірно дворазово з інтервалом 10 діб вакцину антирабічну інактивовану суху культуральну з штаму Щелково-51 у дозі по 5 мл, другій - вакцину водночас з введенням ліпополісахаридного комплексу, виготовленого нами на Державній Сумській біофабриці шляхом лужного гідролізу культури штаму КМІЕВ-11 Bac. аlvei, з розрахунку 7 мг/кг маси тварин. За імунологічним дослідженням на мишах і цуценятах встановлено, що ЛПС КМІЕВ-11 нешкідливий для тварин при пероральному і підшкірному введенні, має виразні імунопотенціюючі властивості. В організмі тварин ліпополісахаридний комплекс КМІЕВ-11 стимулював функцію імунокомпетентних клітин, призводив до зростання загальної кількості лімфоцитів у середньому на 1,8±0,5%, Т- і В- лімфоцитів на 43,2 і 72,4%, відповідно, а також значно активізував фагоцитоз. Фагоцитарне число та фагоцитарний індекс підвищувались на 5,29 та 263%.

За імунологічним аналізом зразків крові у наших дослідах встановлено, що антирабічна вакцина активізувала в організмі щеплених корів гематологічні попередники незалежно від стану імунної системи до 33,4% порівняно з показниками контрольних (не імунізованих груп). Фагоцитарне число підвищувалось на 5,4 одиниць, а фагоцитарний індекс зростав в середньому на 235%, хоча у корів з імунодефіцитним станом ці показники імунної відповіді фактично досягали максимального рівня лише на 60 добу, в той час як у тварин з нормальним станом імунітету - на 28-30 добу. При щепленні вакцини водночас з ЛПС КМІЕВ-11 фагоцитарне число та фагоцитарний індекс були значно вищими, що вказує на модулюючі властивості на макрофагальну ланку імунної відповіді організму корів: на 7 добу зростав показник кількості нейтрофілів до 17-18%, а через 28 діб він перевищував останній у контрольних тварин у 4-5,5 разів.

Між тим основним показником імуномодулюючого ефекту ЛПС КМІЕВ-11 при одночасному введенні з вакциною було більш виражене збільшення Т- і В-лімфоцитів, кількість яких зростала на 47 і майже на 90% порівняно з контролем, що корелює з продукцією вірусонейтралізуючих антитіл, титр яких у корів з нормальним станом імунної системи був на рівні 5,4 log2 на сьому добу і досягав максимуму (7,0 log2) через 28 діб після щеплення, (рис 4).

У корів з імунодефіцитним станом введення вакцини водночас з ЛПС КМІЕВ-11 забезпечувало більш ранню індукцію вірусонейтралізуючих антитіл, які встановлені вже на 7 добу у титрі 3,4-3,6 log2 , в той час як при щепленні однієї вакцини їхній показник досягав цього рівня лише на 60 добу. До того ж, титр антитіл на рівні 3,0 log2 утримувався у цих тварин до 10 місяців, після чого поступово знижувався до 2,5 log2 через 12 місяців і майже до мінімуму - 0,9±0,5 log2 через 15 місяців від початку імунізації. Отримані дані свідчать, що у корів з імунодефіцитним станом слабкіше виражена протективна відповідь на щеплення антирабічної вакцини і через 10 місяців вони можуть бути сприйнятливими до вірусу сказу.

У тварин, яким вводили вакцину одночасно з ЛПС КМІЕВ-11, встановлена суттєва активізація клітинної популяції імунної системи і продукції вірусонейтралізуючих антитіл, титр яких був вищим на 1,5-2 log2 порівняно з щепленими однією вакциною. У корів з імунодефіцитним станом імунна відповідь на щеплення вакцини і ЛПС КМІЕВ-11 була більш продуктивною, хоча титр вірусонейтралізуючих антитіл і не досягав рівня показників у тварин з нормальним станом імунної системи. Однак за рахунок ЛПС КМІЕВ-11 спостерігався позитивний ефект щодо індукції захисного титру вірусоспецифічних антитіл уже на 7 добу від початку імунізації, рівень яких становив 5,0 log2 і утримувався (±0,5 log2) впродовж року (термін спостереження).

Отримані результати свідчать, що застосування ЛПС КМІЕВ-11 підвищує імунний захист та макрофагальну ланку імунної відповіді у тварин з імунодефіцитним станом і дозволяє здійснювати корекцію поствакцинального антирабічного імунітету шляхом активації функції популяції клітин імунної системи у щеплених вакциною тварин. Ліпополісахаридний комплекс КМІЕВ-11 в організмі тварин з імунодефіцитним станом відновлює функцію імунокомпетентних клітин, вирівнює та підсилює процеси імуногенезу у поствакцинальний період. Імунологічна перебудова організму великої рогатої худоби при щепленні вакциною антирабічною інактивованою сухою культуральною з штаму Щелково-51 водночас з ЛПС КМІЕВ-11 супроводжується підвищенням функціональної активності макрофагів, Т- і В- лімфоцитів та більш високою продукцією вірусонейтралізуючих антитіл, поліпшенням антиоксидантного статусу тварин та інших показників неспецифічної резистентності.

Отже, нами на підставі науково-теоретичного обґрунтування і експериментальних досліджень створені та рекомендовані до застосування жива антирабічна культуральна вакцина (Рабівак ХТТ) для оральної імунізації диких м'ясоїдних та удосконалена технологія виготовлення вакцини антирабічної інактивованої сухої із штаму Щелково-51, розроблено засіб для корекції поствакцинального антирабічного імунітету у тварин з імунодефіцитним станом.

На запропоновані засоби специфічної профілактики сказу тварин підготовлена і затверджена Державним департаментом ветеринарної медицини України нормативна документація, за якою на Державній Сумській біофабриці налагоджене їхнє серійне виробництво.

ВИСНОВКИ

1. На підставі аналізу епізоотичної ситуації щодо сказу тварин у світі та в Україні визначені основні особливості та тенденції розвитку епізоотичного процесу в сучасний період і головні фактори, що визначають ризики виникнення, розповсюдження та контролю цього зооантропонозу, зокрема регуляції популяції диких тварин та вакцинації. Експериментально обґрунтована і технологічно розроблена жива культуральна вакцина для імунізації диких м'ясоїдних. Удосконалено технологію виготовлення антирабічної інактивованої культуральної вакцини для щеплення свійських тварин, запропоновані препаративні форми і дози їхнього застосування, а також засоби корекції імунітету у щеплених тварин.

2. Тенденція поширення сказу серед тварин залежить від зональних природно-географічних особливостей території України, заселення популяцій диких м'ясоїдних, в першу чергу рудої лисиці, яка є основним резервуаром інфекції, проведення системної та регулярної вакцинації шляхом застосування препаратів з різною імуногенністю. З 1994 року по 2004 рік більше, ніж у три рази збільшилась загальна кількість випадків реєстрації уражених сказом тварин, у тому числі свійських, що обумовлюється збудником хвороби природного типу.

3. Перебіг сказу тварин в Україні носить стаціонарний ензоотичний характер. За 11-річний період підвищення епізоотичної напруженості щодо сказу обумовлено активізацією природних і зростаючим збільшенням ландшафтних осередків захворювання на сказ свійських м'ясоїдних і сільськогосподарських тварин в приміських і сільських місцевостях. Спостерігається стале сезонне збільшення числа захворювань на сказ без вираженої циклічності епізоотії.

4. Розроблена жива культуральна вакцина Рабівак ХТТ з атенуйованого штаму НФ-2 вірусу сказу, репродукованого в ролерній культурі перещеплюваних клітин ВНК-21, клон 13/04, з інфекційною активністю не нижче 5,0 lg МЛД50/0,03 мл, що вміщує 2% пектину, апатогенна для лабораторних і м'ясоїдних тварин при внутрішньом'язовому, підшкірному та пероральному введенні.

5. Препаративна форма Рабівак ХТТ для перорального застосування, що являє собою блістер-принади, в яких вакцина в дозі 5 мл в пакетах із полівінілхлоридної плівки заключена в брикети з шматочків м'яса або риби, здобрених рибним або м'ясо-кістковим борошном, забезпечує створення напруженого імунітету (титр вірусонейтралізуючих антитіл 6,4-6,8 1оg2) у тварин впродовж 8 місяців.

6. Виробничий штам Щелково-51С вірусу сказу, отриманий шляхом адаптації культивуванням у культурі перещеплюваних клітин, що використовується для виготовлення інактивованої антирабічної вакцини, має високу інфекційну активність 7,0 lg МЛД50/0,03 мл і забезпечує максимальне накопичення вірусу на 3-4 добу.

7. Зараження суспензії перещеплюваних клітин ВНК-21, клон 13/04, при висіві в ролерні культуральні бутлі, дозволяє скоротити термін отримання вихідної для виготовлення препарату вірусовміщуючої сировини на час, котрий витрачається на вирощування моношарової культури клітин (4-6 діб).

8. Удосконалена технологія виготовлення вакцини антирабічної інактивованої культуральної сухої з штаму Щелково-51 вірусу сказу, репродукованого в ролерній моношаровій культурі перещеплюваних клітин ВНК-21, клон 13/04, та інактивованого в-пропіолактоном, дозволяє виготовляти екологічно безпечний для довкілля препарат, який має високу профілактичну ефективність (100%) і не поступається живій вакцині.

9. в-пропіолактон в кінцевій концентрації 0,025% забезпечує повну, без залишкової інфекційності, інактивацію вірусу сказу при температурі 4-10 °С і експозиції впродовж 24 годин порівняно з 0,75% фенолом, для якого цей термін складає 48 годин.

10. Сублімаційне висушування інактивованої вакцини під захистом сахарозо-желатинової чи сахарозо-желатино-агарової суміші у співвідношенні 2:1 ефективно стабілізує її вихідні імуногенні властивості. Включення до складу живої вакцини 2% яблучного пектину захищає вакцинний вірус від дії шлункових ферментів i дозволяє зменшити його імунізуючу дозу при оральному введенні препарату.

11. Розроблені технології виготовлення вільних від сторонньої мікрофлори, нешкідливих для тварин, високо активних живої та інактивованої культуральних антирабічних вакцин забезпечують збереження їх імуногенності впродовж 12 місяців. Імунітет у щеплених ними тварин виробляється з 12 i 7 доби відповідно після вакцинації i триває 8 i 12 місяців (термін спостереження).

12. Застосування ліпополісахаридного комплексу КМІЕВ-11, виготовленого iз штаму Вас. alvei, при вакцинації тварин проти сказу проявляє імунореабілітуючу та імунопотенціюючу дію на імунну систему, активізує як специфічні, так i неспецифічні фактори резистентності організму у тварин з імунодефіцитним станом, підвищує імунну відповідь на антирабічну вакцину, що супроводжується більш високою продукцією вірусонейтралізуючих антитіл (на 1,5-2,0 log2), зростанням Т- i В- лімфоцитів на 9% i 7% відповідно фагоцитарного числа на 3,4% та фагоцитарного індексу на 1 одиницю порівняно з вакциною.

13. Розроблені і затверджені регламенти промислового виготовлення живої культуральної вакцини Рабівак-ХТТ (ТУ У 24.4.00483004.668-2002) та вакцини антирабічної інактивованої культуральної сухої з штаму Щелково-51 вірусу сказу (ТУ У 46.15.254-97), що впроваджені у виробництво на Державній Сумській біофабриці, за якими на 01.01.2006 р. реалізовано 1884022 i 5465116 доз, відповідно.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

Розроблені, затверджені та впроваджені у виробництво:

1. Жива антирабічна культуральна вакцина Рабівак ХТТ для оральної імунізації диких м'ясоїдних тварин. Реєстраційне посвідчення № 0489-04-059-04 видане Державним департаментом ветеринарної медицини України 24 жовтня 2004 року.

1.1 Інструкція з виготовлення і контролю Рабівак ХТТ. Затверджена директором Державної Сумської біофабрики і узгоджена в Державному науково-дослідному контрольному інституті біотехнології і штамів мікроорганізмів 20 червня 2004 року.

1.2 ТУ У 24.4.00483004-668-2002 на Рабівак ХТТ. Затверджені Головним державним інспектором ветеринарної медицини України 30 вересня 2004 року.

1.3 Настанова із застосування Рабівак ХТТ. Затверджена Головним державним інспектором ветеринарної медицини України 30 вересня 2004 року.

2. Вакцина антирабічна інактивована суха культуральна із штаму Щелково-51. Реєстраційне посвідчення № 0589-04-0098-04 видане Державним департаментом ветеринарної медицини України 24 грудня 2004 року.

2.1 Зміни до інструкції з виготовлення і контролю вакцини антирабічної інактивованої сухої культуральної з штаму Щелково-51. Доповнення № 1 і № 2 затверджені 12 вересня 2002 року і 7 липня 2003 року, відповідно, директором Державної Сумської біофабрики і узгоджені в Державному науково-дослідному контрольному інституті біотехнології і штамів мікроорганізмів.

2.2 Зміни до ТУ У 46.15.254-97 на вакцину антирабічну інактивовану суху культуральну з штаму Щелково-51. Затверджені Головним державним інспектором ветеринарної медицини України 27 грудня 2004 року.

3. Технологічний регламент з виготовлення та контролю імуностимулятора КМІЕВ-11. Затверджений директором Державної Сумської біофабрики 30.01.2006 р.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Нычик С.А. Распространение, профилактика и меры борьбы с бешенством животных в Украине // Сумы. - 2006. - 162 с.

2. Фотін А.І., Ничик С.А. Умови культивування культур клітин для розмноження вакцинних штамів вірусу сказу // Вісник Сумського національного аграрного університету. - Суми.- 2002. - Вип. 7. - С. 97-99. (Дисертант провів експериментальні дослідження, брав участь в інтерпретації отриманих результатів і написанні статті).

3. Фотін А.І., Ничик С.А. Одержання вірусного матеріалу для виготовлення антирабічної вакцини для пероральної вакцинації диких м'ясоїдних // Вісник Сумського національного аграрного університету. - Суми. - 2002. - Вип. 8. - С. 98-99. (Дисертант провів експериментальні дослідження і оформив статтю).

4. Ничик С.А., Аранчій С.В. Епізоотологічні аспекти профілактики сказу із застосуванням перорального методу імунізації вакциною "Рабівак ХТТ" // Ветеринарна медицина України. - 2005. - № 6. - С. 9-10. (Дисертант брав участь у вивченні поширення сказу, аналізі отриманих даних та розробці заходів специфічної профілактики).

5. Ничик С.А. Вивчення строків виникнення та тривалості імунітету після пероральної вакцинації диких хижаків при сказі // Аграрний вісник Причорномор'я. - Одеса. - 2004. - Вип. 25. - С. 24-28.

6. Ничик С.А. Визначення оптимальної дози вірусу та схеми пероральної антирабічної імунізації диких хижаків // Забезпечення вет.-сан. Благополуччя тваринництва, якості і безпеки продукції. Зб. праць Одеського аграрного університету. Аграрний вісник Причорномор'я. - Одеса. - 2004. - Ч. 1. - С. 159-161.

7. Ничик С.А. Підбір оптимальних режимів ліофільного висушування культуральної вакцини // Ветеринарна медицина України. - 2005. - № 1. - С. 33.

8. Ничик С.А. Перевірка якості антирабічної вакцини “Рабівак Ф” // Вісник Сумського національного аграрного університету. - Суми. - 2004. - Вип. 7(12). - С. 113-116.

9. Ничик С.А. Розповсюдження фіксованого вірусу сказу в імунокомпетентних органах хижаків // Науковий вісник Львівської національної академії ветеринарної медицини імені С. З. Гжицького. - Львів. - 2004.- Том 6 (№3). - Ч. 2. - С. 76-79.

10. Ничик С.А., Бабкін М.В., Прохорятова О.В. Культивування вірусу сказу в перещеплюваних лініях культур клітин // Ветеринарна медицина: міжвідомчий тематичний науковий збірник - Харків. - 2004. - Вип. 84. - С. 528-531. (Дисертант впровадив крупномасштабне культивування перешеплюваних клітин в умовах біофабрики, інтерпретував отримані результати).

11. Ничик С.А., Рисований В.І., Ярошенко В.І. Використання перепелів, ембріонів і культур клітин з них в ветеринарній практиці // Вісник Сумського національного аграрного університету. - Суми. - 2004. - Вип. 2(11). - С. 107-109. (Дисертант визначив у порівняльному аспекті чутливість ембріонів перепелів і первинних культур до вірусу сказу).

12. Ничик С.А. Пероральна імунізація живими вакцинами, як метод профілактики сказу // Вісник Полтавської державної аграрної академії. - Полтава. - 2004. - Вип. 4. - С. 67-68.

13. Ничик С.А. Вивчення антигенної активності вірусу сказу, отриманого на різних біологічних об'єктах // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини. - Харків. - 2005. - Вип. 12(37). - Ч. 2. - С. 175-177.

14. Ничик С.А., Прохорятова О.В., Бабкін М.В., Троценко З.Р. Сучасна характеристика сказу в Харківській, Сумській та Полтавській областях // Ветеринарна медицина: міжвідомчий тематичний науковий збірник. - Харків. - 2005. - Вип. 85. - С. 930-934. (Дисертант накопичив фактичний матеріал, зробив аналіз, брав участь у написанні статті).

15. Ничик С.А. Підбір оптимальних культур клітин і поживних середовищ для патогенного вірусу сказу у високих титрах // Науково-технічний бюлетень Інституту біології тварин .ДНДКІ ветпрепаратів та кормових добавок. - Львів. - 2005. - Вип. 6. - № 1. - С. 105-108.

16. Ничик С.А. Технологічні аспекти виготовлення культуральної інактивованої антрирабічної вакцини зі штаму “Щелково-51С” // Ветеринарна медицина України. - 2005. - № 8.- С. 46-48.

17. Nychic S.A. Development of methods of rabies control in wilb fauna // Simpozijum: Scotarstvo, veterinarstvo, agroekonomija utranzikonim procesima. Herceg.- Novi, 19-24 jun. 2005 Zb. Krat. sadzaja Proc.Abstr. - Herceg Novi, - 2005. - Р. 120.

18. Ничик С.А. Характеристика епізоотичної ситуації щодо сказу в Україні // Вісник Сумського національного аграрного університету. - Суми.- 2005. - Вип. 1-2 (13-14). - С. 109-111.

19. Ничик С.А. Проблемні аспекти превентивної стратегії щодо виникнення антропургічних вогнищ сказу // Ветеринарна медицина України. - 2005. - № 10. - С. 40-42.

20. Ничик С.А. Перевірка якості культуральної антирабічної вакцини // Аграрний вісник Причорномор'я. - Одеса. - 2005. - Вип. 30. - С. 82-86.

21. Ничик С.А. Вивчення факторів, що впливають на епізоотичний процес при сказі тварин у північно-східній Україні // Ветеринарна біотехнологія. - 2005. - № 7. - С. 133-137.

22. Ничик С.А. Корекція поствакцинального антирабічного імунітету // Ветеринарна медицина України. - 2005. - № 12.- С. 34-36.

23. Деклараційний патент на корисну модель України 3248 7 С12N7/00. Штам Rabdoviridae "НФ-2" для виготовлення вакцини проти сказу / Ничик С.А., Мірошник С.П., Панасенко А.І., Дорошенко Я.В.; Державна Сумська біологічна фабрика. Заявл. 20.08.2004, опубл. 15.10.2004. - Бюл. № 10. - 7 с. (Дисертант провів експериментальні дослідження і оформив заявку на патент).

24. Деклараційний патент на корисну модель України 3245 7 А61К39/17. Cпociб одержання вакцини проти сказу тварин Paбiвaк "ХТТ" / Ничик С.А., Мірошник С.П., Панасенко А.І., Дорошенко Я.В.; Державна Сумська біологічна фабрика. Заявл. 20.08.2004; опубл. 15.10.2004. - Бюл. № 10. - 5 с. (Дисертант провів експериментальні дослідження і оформив заявку на патент).

25. Деклараційний патент на корисну модель України 9060 7 А61К39/205. Cпociб одержання антирабічної вакцини / Ничик С.А., Мірошник С.П., Дорошенко Я.В., Бабкін М.В., Романенко О.А.; Державна Сумська біологічна фабрика. - Заявл. 25.11.2004; опубл. 15.09.2005 Бюл. № 9. - 7 с. (Дисертант провів експериментальні дослідження і оформив заявку на патент).

26. Деклараційний патент на корисну модель України 6015 7 С12N5/00. Штам перещеплюваних клітин нирки сірійського хом'ячка ВНК-21 CLONE 13/04 / Стегній Б.Т., Ничик С.А., Білокінь В.С., Бабкін М.В., Лаврик О.А., Юрченко О.М.; ІЕКВМ УААН. Заявл. 29.06.2004; опубл. 15.04.2005. Бюл. № 4. - 3 с. (Дисертант провів експериментальні дослідження і оформив заявку на патент).

27. Деклараційний патент на корисну модель України 10104 7 А61К35/78, А61К38/01. Спосіб стимуляції імунітету у тварин / Ничик С.А., Красочко П.А.; Державна Сумська біологічна фабрика. - 20041210236. - Заявлено 13.12.2004; опубл. 15.11.2005. Бюл. № 11. - 9 с. (Дисертант провів експериментальні дослідження і оформив заявку на патент).

28. Деклараційний патент на корисну модель України 9061 7 А61К39/205. Штам Rabdoviridae "Щелково-51С" для виготовлення вакцини проти сказу тварин/ Ничик С.А. Державна Сумська біологічна фабрика. Заявл.25.11.2004, опубл. 15.09.2005. Бюл. № 9. - 5 с. (Дисертант провів експериментальні дослідження і оформив заявку на патент).

29. Деклараційний патент на корисну модель України 5296 7 А61К39/295. Спосіб виробництва принади для пероральної імунізації м'ясоїдних тварин проти захворювання на сказ/ Солодчук В.Л., Ничик С.А. Державне товариство з обмеженою відповідальністю "Укрветпромпостач". Заявл.10.12.2004, опубл. 15.02.2005. Бюл. № 2. - 6 с. (Дисертант провів експериментальні дослідження і оформив заявку на патент).

30. Деклараційний патент на корисну модель України 7544 7 А61К39/295. Спосіб виробництва принади для пероральної імунізації диких м'ясоїдних тварин проти інфекційних захворювань/ Солодчук В.Л., Ничик С.А. Державне товариство з обмеженою відповідальністю "Укрветпромпостач". Заявл.25.01.2005, опубл. 15.06.2005. Бюл. № 6. - 7 с. (Дисертант провів експериментальні дослідження і оформив заявку на патент).

АНОТАЦІЯ

Ничик С.А. Розробка і застосування засобів специфічної профілактики сказу тварин. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.03 - ветеринарна мікробіологія та вірусологія. Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН. Харків, 2006.

Захищаються дані з аналізу епізоотичної ситуації сказу тварин в Україні, методичні аспекти застосування клітинних систем у промисловій технології виготовлення живої та інактивованої антирабічних культуральних вакцин, теоретичне та експериментальне обґрунтування основних технологічних процесів з вибору і культивування виробничих штамів вірусу сказу, конструювання і розробки технології промислового виготовлення та застосування зазначених біопрепаратів і корекції поствакцинального імунітету.

Підібрана технологічна клітинна система, що забезпечує активну репродукцію і накопичення біомаси виробничих штамів вірусу сказу з високою інфекційністю. Визначені ефективні захисні середовища, що зберігають антигенні властивості вакцинного вірусу сказу при пероральній імунізації диких м'ясоїдних тварин та при сублімаційному висушуванні інактивованого біопрепарату.

У лабораторних і виробничих випробуваннях на різних видах тварин показано, що вакцини нешкідливі, екологічно безпечні, високоімуногенні. При дворазовому застосуванні активізують в організмі щеплених тварин усі компоненти імунної системи, забезпечують індукцію вірусонейтралізуючих антитіл у високих титрах (5,0-6,0 log2), створюють захист від інфекції впродовж 8 і 12 місяців відповідно.

Запропоновано засіб для корекції імунітету при щепленні тваринам з імунодефіцитним станом вакцини інактивованої антирабічної сухої культуральної з штаму Щелково-51.

Розроблена нормативна документація на засоби специфічної профілактики сказу затверджена Державним департаментом ветеринарної медицини України, виробництво яких налагоджено на Державній Сумський біофабриці.

Ключові слова: сказ, епізоотична ситуація, виробничі штами вірусу сказу, біологічні властивості, клітинні системи, культивування, жива та інактивована антирабічні вакцини, інактивація, антигенні властивості, імуногенність, ліпополісахарид, доза.

Нычик С.А. Разработка и применение средств специфической профилактики бешенства животных. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора ветеринарных наук по специальности 16.00.03 - ветеринарная микробиология и вирусология. Институт экспериментальной и клинической ветеринарной медицины УААН. Харьков, 2006.

Защищаются данные по анализу эпизоотической ситуации бешенства в Украине, методические аспекты применения клеточных систем в промышленной технологии изготовления живой и инактивированной антирабических культуральных вакцин, теоретическое и экспериментальное обоснование основных технологических процессов по выбору и культивированию производственных штаммов вируса бешенства, конструированию и разработке технологии промышленного изготовления и применения этих препаратов.

Подобранная технологичная клеточная система обеспечивает активную репродукцию и накопление биомассы производственных штаммов вируса бешенства с высокой инфекционностью. Скомпонованы эффективные защитные среды, сохраняющие антигенные свойства производственных штаммов вируса бешенства живой вакцины при оральной иммунизации диких плотоядных животных и в процессе сублимационного высушивания инактивированного биопрепарата.

В лабораторных и производственных испытаниях на различных видах животных показано, что вакцины безвредны, экологически безопасны, высоко иммуногенные. При двукратном введении в дозах 5 мл с интервалом 10-12 суток активизируют в организме привитых животных все компоненты иммунной системы, обеспечивая образование вируснейтрализующих антител в титрах 5,0-6,0 log2 и защиту от заражения на протяжении 8 и 12 месяцев, соответственно.

Предложен способ иммунокоррекции при иммунизации вакциной антирабической инактивированной сухой культуральной с помощью липополисахаридного комплекса, изгоотовленного методом щелочного гидролиза культуры Bac. alvei, штамм КМИЭВ-11. Одновременное введение животным антирабической вакцини и ЛПС КМИЭВ-11 сопровождается повышением функциональной активности макрофагов, Т- и В-лимфоцитов и более высокой продукцией вируснейтрализующих антител, улучшению антиоксидантного статуса и других показателей резистентности животных на фоне вторичных иммунодефицитов.

Разработанная нормативная документация на средства специфической профилактики бешенства утверждена Государственным департаментом ветеринарной медицины Украины, производство которых освоено на Государственной Сумской биофабрике.

Ключевые слова: бешенство, эпизоотическая ситуация, производственные штаммы вируса бешенства, биологические свойства, клеточные системы, культивирование, инактивация, живая и инактивированная антирабические вакцины, антигенные свойства, иммуногенность, липополисахарид, доза.

Nychik S.A. Development and application of means for specific prophylaxis of rabies. - Manuscript.

Thesis for a Doctor's degree (Veterinary Medicine), speciality 16.00.03- Veterinary Microbiology and Virology. Institute of Experimental and Clinical Veterinary Medicine of UAAS, Kharkov, 2006.

Data on analysis of rabies epizootical situation in Ukraine, methodical aspects of cell systems application for industrial technology of live and inactivated antirabic cultural vaccine manufacturing, theoretical and experimental ground of main technological processes of choosing and cultivation of rabies virus production strains, constructing and development of industrial manufactural technology and application of these preparations are maintained.