Використання сільськогосподарських угідь

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Мета проекту: набуття практичних навичок виконання реальних проектів комплексної меліорації і ландшафту на території селищної ради.

Задачі проекту:

1. Визначити сучасний стан вивчає мого агроландшафту (природно-технічної геосистеми) зрошуваного масиву і селищної ради (СР);

2. Визначити для вивчаємих ландшафтів актуальні еколого-меліоративні та економічні проблеми, які знижують ефективність сільськогосподарського природокористування і виробництва на масиві та в окремому господарстві і СР;

3. На основі аналізу спеціальної літератури визначаються шляхи і методи підвищення ефективності зрошуваного землеробства, бажаний стан ландшафту на ділянці та шляхи його досягнення;

4. Розробити проект комплексної меліорації ландшафту на ділянці СР, включаючи техніко-економічне обґрунтування (технічний проект зрошення дощуванням).



1. Вивчення сучасного стану агроландшафтів масиву

1.1 Природні умови формування ландшафту

Чорноморська селищна рада знаходиться в Голопристанському районі Херсонської області.

Клімат. Голопристанський район займає північний агрокліматичний район Херсонської області.

Голопристанський район, як і вся Херсонська область, займає найбільш несприятливу в агрономічному відношенні частину території України - сухий степ. Кожні чотири роки з десяти навесні і на початку літа відзначаються інтенсивні суховії. Кожні п'ять років з одинадцяти бувають посушливими. Весняні заморозки припиняються в третій декаді квітня, а перші настають у другій декаді вересня.

Клімат Голопристанського району континентальний, жаркий, посушливий. Річне надходження радіації становить 115-116 ккал/см. кв., з яких 94-95 ккал надходить протягом вегетаційного періоду. Середньорічна температура повітря + 9,0-10,5?C, середньорічна температура в липні +22,8-23,8?C, січня - від -2,2 до -4,3?C.

Сума ефективних температур коливається в межах 3200-3300?C. Найбільш дощовий місяць липень (35-60 мм.), найбільш сухий - березень (20-29 мм.). За цей період тут випадає 215-220 мм. опадів при річній нормі 380-430 мм. Безморозний період продовжується 175-180 днів, а вегетаційний 215-225 днів, гідротермічний коефіцієнт Селянинова дорівнює 0,7.

Основна кількість опадів (60-70%) приходиться на теплий період року переважно у виді злив, що, як правило, супроводжуються грозою, шквалистим вітром, а іноді і градом. Характерні тривалі бездощові періоди тривалістю 50-60 днів і більш. Сніжний покрив невисокий і хитливий.

Висока температура і низька вологість повітря обумовлюють інтенсивний випар з поверхні ґрунту і транспірацію. Випар з добре обробленої пари (квітень - вересень) становить 200-220 мм., тобто воно дорівнює або навіть трохи перевищує кількість опадів, що випали за цей період. Випаровуваність - максимально можливий випар при безупинному доступі води до поверхні, що випаровується - за теплий період року (квітень - жовтень) становить 900-1000 мм., що в 3-3,5 рази перевищує річну суму опадів. Сумарний випар зі зрошуваного полю в перші дні після поливу наближається до випаровуваності, а в періоди максимального споживання рослинами води стає рівним їй. За рік звичайно буває 15-20 днів із сильним вітром, швидкість якого 14 м/с. Вони виникають найчастіше під час посушливої погоди, коли ґрунт не покритий рослинністю (квітень - березень). Ґрунти Голопристанського району характеризуються природною солонцюватістю. На території даного району виділені наступні ґрунти:

- чорноземи південні осадові піщані і супіщані - 11,2%;

- темно-каштанові осадочно-солонцюваті суглинні - 71,1%;

- каштанові осадочно-солонцюваті суглинні - 2,5%;

- лучно-каштанові осадочно-солонцюваті суглинні - 6,2%;

- солонці - 9,0%.

Таким чином, усі ґрунти Голопристанського району є солонцюватими і мають потребу в проведенні через кожні 4-5 років хімічної меліорації.

Ґрунтоутворюючими породами є легкі суглинки, які перекривають пилуваті супіски і дрібнозернисті піски.

Щільність гумусових горизонтів 50...65 см.

Вміст гумусу в орному 1,8...2%, в підорному - 1,2...2,0%.

Ґрунтовий покрив Красназнамянського зрошуваного масиву представлений переважно темно-каштановими ґрунтами різного механічного складу, в прибережній смузі (до 5 км. від моря) поширені засолені ґрунти - солонці, солончаки та ін.

Геологічні та гідрогеологічні умови. Геологічний розріз в нижній частині представлений нижньо- та середньо сарматськими глинами, які відіграють роль регіонального водоопіру, а вище - сарматськими, мотичними та понтичними тріщинуватими та закарстованими вапняками, перекритими товщиною кіммерійських водо упорних глин потужністю від 5 до 30 м. Закінчується розріз могутньою товщиною (від кілька десятків метрів до 80-100 м.) пісочно-глинистих середньо- та верхньопліоценових, а також четвертинних алювіальних утворень з покривом лесових ґрунтів (від 1-3 до 5-7 м.). Гідрогеологічні умови характеризуються розвитком двох водоносних комплексів: пліоцен-четвертинного та неогенового.

Перший, приурочений до алювіальних четвертинних, а також середньо- та верхньопліценових відкладень.

Він містить ґрунтові води. В південній приморський частині територій масиву в зв'язку з наявністю окремих шарів потужністю 10-25 м. води в пліоценових відкладеннях мають самостійний характер. Їх рівень перевищує дзеркало власно ґрунтових вод на 0,5-15 м. В природних умовах ґрунтові води в приморський частині залягають на глибині 2-5 м., а у вузькій (2-3 м.) прибережній смузі - менше 2 м. Майже на всій території тераси - дельти ґрунтові води прісні з мінералізацією до 1 г/л.

В приморський смузі в зв'язку з несприятливими умовами природного відтоку мінералізація їх підвищується до 110 г/л та більше. Підземні води в нижній частині пліоцен-четвертинного водоносного комплексу прісні, гідрокарбонатні, тільки в південно-західній частині вони хлоридні з мінералізацією до 50-60 г/л.

З вводом до експлуатації Каховського водосховища та Краснознам'янської зрошуваної системи (1959-1966рр.), що була побудована без надійних протифільтраційних заходів, відбулись суттєві зміни гідрогеологічного стану на масиві: розпочався процес заболочування та підтоплення населених пунктів, а також почалось спостереження ознаків вторинного засолення зрошуваних та богарних ґрунтів. Особливо погіршився гідрогеолого-меліоративний стан агроландшафту в Приморський частині масиву, де в умовах дуже слабкої природної дренованості рівень ґрунтових вод піднявся на 1,5-2,5 м.

В зв'язку з цим з 1962 року розпочалося будівництво колекторно-скидної мережі, систематичного вертикального дренажу та створення протифільтраційних покрить на каналах. Ці меліоративні заходи суттєво покращили гідрогеологічний стан Краснознам'янського масиву. Вони дозволили виключити випадки вторинного засолення, підтоплення та заболочування агроландшафту і населених пунктів.

1.2 Господарсько-економічні умови та їх вплив на формування ландшафту

Краснознам'янська зрошувальна система умовно поділяється на дві частини: з самопливним зрошенням (побудована в 1956-1966 рр.) та механічним підйомом води (побудована в 1976 р.).

Водозабір самопливної частини системи здійснюється з Північнокримського каналу на 61-му кілометрі. На магістральному каналі побудовано 12 підпірних споруд, 51 водовипуск, 8 мостів і 5 аварійних скидів. На системі організовано 123 водовиділи у господарства, 1221 гідротехнічна споруда, серед яких 371 - з витратою понад 2 м. куб./с і 230 гідрометричних постів.

Основний спосіб поливу сільськогосподарських культур здійснюється дощувальними машинами ДДА-100МА.

Крім самопливної Краснознам'янської зрошувальної системи, на площі 24,2 тис. га збудовано та в 1976р. введено в експлуатацію зональну зрошувальну систему з магістральним каналом загальною довжиною 30 км. Вода у зональний канал надходить з Північнокримського каналу по підходящому каналу й піднімається насосною станцією на висоту 18 м. Зрошувальну мережу виконано в закритих трубопроводах загальною довжиною 610 км., у тому числі 579 км. налічує внутрішньогосподарська мережа. Полив здійснюється широкозахватними дощувальними машинами «Фрегат», «Дніпро», «Вожанка» та інші.

Потрібний напір у мережі для роботи дощувальних машин забезпечує 21 насосна станція підкачування.

Характерною особливістю Краснознам'янської зрошувальної системи є широке застосування вертикального дренажу на площі майже 100 тис. га і горизонтального - 7,0 тис. га. Управління Краснознам'янської зрошувальної системи розміщене у м. Скадовск Херсонської області. До його складу входять чотири експлуатаційні дільниці, які об'єднують десять гідротехнічних дільниць, оснащених механізмами для ремонтних робіт, приладами для вимірювання води, засобами зв'язку і контролю.

У даній роботі я приймаю овочеву 7-пільну сівозміну:

1. Кукурудза;

2. Люцерна;

3. Люцерна;

4. Озима пшениця;

5. Помідори;

6. Капуста;

7. Цибуля.

Fсівозміни = №карти * 100 = 17 * 100 = 1700 га



2. Вивчення сучасного стану ландшафту господарства (СР)

2.1 Природні умови формування ландшафту

Чорноморська селищна рада має таке географічні координати 46°18?27? пн. ш. 32°10?20? сх. д. Середня висота над рівнем моря - 7 м.

Місце, де знаходиться Чорноморська селищна рада має континентальний, посушливий, жаркий клімат. Середньорічна температура повітря + 9,0-10,5?C, середньорічна температура в липні +22,8-23,8?C, січня - від -2,2 до -4,3?C. Сума ефективних температур коливається в межах 3200 - 3300?C. Найбільш дощовий місяць липень (35-60 мм.), найбільш сухий - березень (20-29 мм.).

Геологічний розріз представлений вапняками сармата, метиса і понта. Четвертинні відкладення представлені древнєалювіальними пісками і суглинками.

У вапняках сармата - метис - понта - укладений основний неогеновий водоносний комплекс. На крайній півночі до вапняків присвячені ґрунтові води. Південніше спостерігається загальний обрій в алювіальних утвореннях і їхніх вапняках, що підстилають. В міру занурення останніх під товщу пліоценових відкладень води у вапняках здобувають напірні властивості. Пліоценові піски також обводнені. В алювіальних четвертинних пісках і суглинках майже повсюдно формуються ґрунтові води, водоупором для яких служать прошарки алювіальних чи глин різних щільностей суглинків. Цей водоупір місцями не має суцільного розвитку, тому води аллювия і пліоценових відкладень утворюють як би єдиний водоносний комплекс.

У природних умовах ґрунтові води залягають на різних глибинах від поверхні в залежності від висоти терас. Майже на всій площі тераси-дельти ґрунтові води були прісними з мінералізацією переважно до 1 чи 1-3 г/л, по складу гідрокарбонатні чи сульфатно-гидрокарбонатні лужноземляні.

2.2 Вплив господарсько-економічних умов на формування стану ландшафту СР

Всього сільгоспугідь 7143,2 га в т. ч.: рілля 7013,42 га.

Створені господарства: ФГ «Даша», ФГ «Когай», ФГ «Надія», ФГ «Обрій», ФГ «Сіріус», ТОВ АПФ «Югагросервіс», ФГ «Успіх». Лідуюче сільгосппідприємство: ФГ «Успіх»,ТОВ АФ «Югагросервіс». На сьогоднішній день ФГ «Успіх» и ТОВ АФ «Югагросервіс» займается вирощуванням зернових та технічних культур.

2.3 Оцінка стану агроландшафту господарства (СР)

Меліоративний режим (Голованов, Айдаров, Прохороф) - це сукупність вимог до регулювання показників ґрунтотворного (ландшафтотворного) процесу.

Показники МР:

1) Допустимі можливості регулювання вологості кореневмісного шару ґрунту;

2) Спроможність водообміну між коренеживним шаром ґрунту та підґрунтовими водами (інтенсивність 10-15% від водо подачі);

3) Допустима середньо вегетаційна глибина підґрунтових вод;

4) Граничні значення поливної води;

5) Допустимий вміст токсичних солей.



3. Розробка комплексу заходів щодо меліорації ландшафту і оптимізації його еколого-меліоративного режиму

3.1 Проект землевпорядкування господарства

Землевпорядне проектування - складова частина землевпорядної діяльності та землевпорядного процесу, що обґрунтовує методи проектування і закономірності функціонування землі, як головного засобу виробництва та просторового базису для найбільш повного науково-обґрунтованого, раціонального і ефективного використання земель.

Результатом землевпорядного проектування є землевпорядний проект - сукупність документів (розрахунків та креслень) зі створення нових форм устрою землі, їх економічному, технічному, екологічному та правовому обґрунтуванні, які забезпечують організацію раціонального використання землі у сфері народного господарства, і в першу чергу - в сільському господарстві.

Землевпорядний процес по внутрігосподарському землевпорядкуванні включає такі стадії робіт:

1) підготовчі роботи;

2) складання, розглядання і затвердження проекту;

3) перенесення проекту в натуру;

4) оформлення і видачу землевпорядних документів;

5) авторський нагляд за здійсненням проекту.

У процесі підготовчих робіт проводить збирання, перевірку, систематизацію і вивчення матеріалів, які характеризують природні, економічні і організаційно-економічні умови господарства.

На стадії підготовчих робіт виготовляють проектний і збірний плани землеволодіння, з яких роблять світлокопії для складання графічних матеріалів проекту землевпорядкування. На одному складають картограму крутизни схилу, агровиробничих груп.

На підставі аналізу всіх факторів роблять висновки про необхідність або внесення часткових змін в існуючу організацію території або розробку нового проекту.

Підготовчі роботи завершуються розробкою і затвердженням завдання на складання проекту, яке затверджується районною радою народних депутатів. Складений проект розглядає технічна рада проектної організації по землевпорядкуванню.

Результати розгляду проекту оформляють протоколом. Після цього проект подають на розгляд органами управління господарства.

Розглянутий і схвалений проект в господарстві подають на розгляд технічної ради районного агропромислового об'єднання і після позитивної оцінки він подається на затвердження районній Раді народних депутатів, де його затверджують, встановлюють терміни перенесення проекту в натурі всі елементи проекту і здійснювати передбачені проектом заходи, щодо раціонального та активного використання земель.

Після затвердження проект переносять в натуру.

Всі матеріли проекту брошурують у землевпорядну справу, яка включає текстову і графічну частини.

З метою успішного втілення в життя накреслених в проектах здійснюють авторський нагляд за виконанням проектів.

3.2 Проект меліорації ландшафту господарства

На даному ландшафті є такі проблеми меліоративного режиму підтоплення.

Я пропоную такі заходи: захист земель від притоку зайвих зовнішніх вод.

Захист земель від притоку зайвих зовнішніх вод.

Ведення будівельних робіт та нормальна експлуатація території часто ускладнюється підтопленням та заболоченням.

При цьому фундаменти будинків і підвалів можуть підтоплюватись не тільки ґрунтовими, але й капілярними водами.

Підтоплення є результатом дії 3-х видів води: так званої верхньої води (верховодки), основного шару ґрунтової води в ненапірних горизонтах і напірних вод.

Основним джерелом живлення підземних вод є атмосферні осадки. Погане водовідведення з поверхні і проникливі для води ґрунти сприяють інфільтрації води з поверхні в ґрунт.

Отже, підземні води можна розділити на такі типи: верховодка, основний горизонт і між пластикові води.

Верховодка утворюється на слабопроникливих лінзах у проникливих ґрунтах близько до поверхні землі.

Розташування її має локальний характер і обмежене районом розміщення непроникливих лінз (рис. 1). У засушливі роки верховодки може не бути. Першим водоносним шаром є основний горизонт, розміщений на водоупорному шарі, який займає значну пощу. Потужність основного горизонту вод залежить від середньорічного об'єму осадків, що випадають на поверхню ґрунту. Ґрунтові води мають непостійний горизонт на водоупорному шарі. Рівень горизонту води може коливатися під впливом інтенсивних опадів, у результатів чого підтоплюються підвали будівель і прилягаюча територія. Підвищення рівня ґрунтових вод може також виникати внаслідок інших причин, наприклад витоку води з трубопроводів, каналізації, резервуарів тощо.

Напірні, або міжпластові водоносні горизонти знаходяться між верхнім і нижнім водоупорами. Води цих горизонтів утворюють капілярний шар, який також часто може виступати на поверхню землі і заболочувати територією. Рух цих вод має напрям від місця живлення до виходу в струмки, ріки, озера та інші водоймища.

Інженерний благоустрій території населених пунктів забезпечує пониження рівня підземних вод.

Нормативна глибина залягання рівня ґрунтових вод на всій території населеного пункту встановлена 1.5 м., під автодорогами - 0,5-2,0 м., на території кладовищ - 2,5 м., ділянок з овочесховищами - 4,5 м., стадіонів - 1,0 м., плодових кісточкових насаджень - 2.0 м., дерево-чагарникових порід - 1,2 м., будівель з підвалами - 0,5-1,0 (від підлоги підвалу).

Територія, де близько залягають ґрунтові води, осушується шляхом підвищення відміток поверхневі землі, а також будівництвом дренажу.

Дренаж - це споруда, яка перехоплює або понижує рівень ґрунтових вод. Робота дренажу основана на здатності відводити воду дреною, яка опускається під водоносний горизонт, а також на роботі осушних канав, що відводять з прилягаючої території.

За конструкцією приймальних споруд і характером розміщення дренажу в ґрунтовому шарі розрізняють горизонтальні і вертикальні дренажі. Вони бувають берегові, систематичні, головні і кільцеві.

Рух води в горизонтальних дренажах самопливний, а відведення підземних вод з вертикальних дренажів здійснюється насосами. Горизонтальні дренажі бувають відкритого і закритого типу. Відкриті дренажі представляють собою звичайну мережу осушних канав і використовуються на незабудованих територіях. Закриті дренажі представляють собою споруди, що розміщені нижче рівня підземних вод на глибинах, які забезпечують осушення всієї території, або захист від підтоплення окремих об'єктів.

Висота осушення між пониженим горизонтом підземних вод і проектними відмітками планування території називається нормою осушення.

Конструкція дрени виготовляється з каменю, керамічних, гончарних або інших неметалевих труб, які обкладаються шаром з піску і гравію.

Пісковий і гравійний шари - це фільтри дренажу, які призначені для перехоплення підземних вод з прилягаючого водоносного шару. Якщо дренаж закладений під водоносний шар до водоопору, то його називають досконалим, а якщо він знаходиться в межах водоносного шару, то він іменується недосконалим.

Горизонт ґрунтових вод над дреною і поблизу неї знижується і приймає вигляд ввігнутої лінії. Форма тієї поверхні в площі перпендикулярно до дрени називається кривою депресії (рис. 2).

Проект осушення територій, які призначені будівництва населеного пункту, або окремих його частин, розробляється на основі таких матеріалів:

1. Генерального плану населеного пункту з нанесенням геологічних свердловин;

2. Гідрогеологічної характеристики території;

3. Факторів, які обумовлюють високий рівень ґрунтових вод;

4. Характеристики водоносного горизонту, який підлягає пониженню і інші дані.

Берегові дренажі влаштовують для перехоплення води зі сторони ріки в час підвищення рівня води в ній у глибину берегової лінії. Їх трасу проектують вздовж берега ріки від сторони території, яку захищають від надмірного пере зволоження. Для випуску води з дренажу споруджують станції перекачування (рис. 3).

Де:

а - план;

б - розріз;

1 - траса берегового дренажу;

2 - водозбірний приямок;

3 - стічний випуск;

4 - напірний випуск;

5 - вертикальна дрена при горизонтальному дренажі;

6 - покрівля водоупору;

7 - рівень підпору при високому рівні вод;

8 - вихід ґрунтових вод на рівні межених вод;

9 - понижений рівень ґрунтових вод;

НС- насосна станція.

Систематичний дренаж представляє собою розвинуту і рівномірно розподілену мережу канав на великій площі. Цю систему використовують для осушення великих площ з високим рівнем ґрунтових вод на рівнинній місцевості. Вона складається з окремих дрен-осушувачів, які понижують рівень підземних вод над дренажем, і головного колектора, який приймає воду з цих дрен.

Систематичний дренаж використовують для неглибокого осушення - 2,0-2,5 м. при віддалі між дренами 100-150 м.

Використання цієї системи в умовах забудови населеного пункту не доцільне, тому щ розміщення будинків ускладнюється мережею дренажу, виникає велика кількість перетинів підземних комунікацій, що може спричинити виведення з дії системи, або окремих її ділянок.

Головний дренаж закладають для перехоплення ґрунтових вод, які рухаються в напрямку схилу до ріки, яру або іншої пониженої ділянки території. Як правило, головний дренаж розміщують вздовж підошви відкосу схилів гори або підвищення. Його проектують окремою дреною, яка розміщуються перпендикулярно до напрямку руху ґрунтових вод і приймає підземні води зі сторони схилів гори або підвищення (рис. 4).

Де:

а - план;

б - розріз;

1 - траса головного дренажу;

2 - оглядові колодці;

3 - рівень води підвищений;

4 - понижений рівень води;

5 - водоупор;

6 - дрена.

Перевагою головного дренажу в планувальному відношенні є те, що протяжність дренажу на одиницю площі осушуваної території є найкоротшою порівняно з іншими системами, а трасу його розміщують за межами осушуваної території.

При цій системі можна досягнути повного осушення території, яка розташована нижче головної дрени.

Кільцевий дренаж застосовують для захисту окремо стоячих будівель і споруд, якщо за межами замкнутого контуру пониження рівня підземних вод не вимагається (рис. 5).

Де:

1 - траса дренажу;

2 - напрямок схилу;

3 - водостік;

4 - (дрени), оглядові колодязі;

5 - не понижений горизонт ґрунтових вод;

6 - понижений горизонт ґрунтових вод;

7 - дренаж;

8 - водоупор.

Ці ж самі системи використовують і для вертикального дренажу, однак його застосування в практиці обмежена, що пов'язано з потребою відкачування вод з вертикальних дрен за допомогою спеціальних насосів. Крім вказаних систем існує ще біологічний дренаж, електродренаж, пастовий та інші. Ці системи використовують у несприятливих геологічних умовах та при вирішенні особливих завдань захисту споруди. Біодренаж, наприклад, здійснюють за допомогою посадки на заболоченій місцевості рослинності, яка використовує для свого росту багато вологи, і в результаті приходить осушення території. В умовах рівнинної поверхні території і високого рівня підземних від може проводитись також підсипка ґрунту і роботи з її вертикального планування. Такі заходи можливі при достатній кількості земляних мас, які знаходяться поблизу місця підсипки території.

3.3 Техніко-економічне обґрунтування меліорації ландшафту в господарстві

Економічна ефективність запропонованих меліоративних заходів: приріст прибутків за рахунок розширення посівних площ і підвищення врожайності, строки окупності витрат, який базується на посівному аналізі капіталовкладень,на будівництво експлуатацію і приріст доходу, підвищення і зберігання родючості земель, за рахунок створення сприятливих гідрогеолого-меліоративних обставинах. До складу основних техніко-економічних показників ефективності капіталовкладень входять:

- вартість валової продукції на 1 га;

- капіталовкладення на будівництво на 1 га площі нетто;

- питомий розмір щорічних меліоративних витрат.

Розрахунок основних показників виробництва для умов експлуатації зрошуваної ділянки.

Вартість валової продукції с/г культури визначаємо за формулою:



ВВП = У * F * Ц

агрономічний сільгоспугіддя ґрунтоутворюючий

Де:

У - урожайність с/г культури, ц/га;

F - площа під культурою, га;

Ц - закупівельна ціна, грн./ц.

Витрати виробництва на зрошенні виконуємо виходячи з питомих витрат кожної культури, по формулі:

С = Спит * F

Чистий прибуток кожної культури сівозміни визначаємо по формулі:

ЧП = ВВП - С

Рівень рентабельності знаходимо з формули:

Рр = (ЧП / С) * 100%



Висновки

Краснознам?янський зрошуваний масив знаходиться у межах старовинної тераси - дельти Дніпра, являє собою слабо розчленовану рівнину, нахилену в бік Дніпра.

Він займає найбільш несприятливий в агрономічному відношенні частину території України - сухий степ. Клімат - континентальний, жаркий, посушливий. Ґрунти характеризуються природною солонцюватістю. Ґрунтоутворюючими породами є легкі суглинки, які перекривають пилуваті супіски і дрібнозернисті піски.

Щільність гумусових горизонтів 50-65 см.

Вміст гумусу в орному 1,8-2%, в підорному 1,2-2%.

Ґрунтовий покрив зрошуваного масиву представлений переважно темно-каштановими ґрунтами. Ґрунтові води в приморській частині залягають на глибині 2-5 м., а у вузькій прибережній смузі - менше 2 м. Майже на всій території тераси мінералізація ґрунтових вод - до 1 г/л. Чорноморська селищна рада знаходиться на території Краснознам?янського зрошуваного масиву, всього сільгоспугідь - 7143,2 га в тому числі рілля - 7013,42 га. Існує декілька господарств, але лікуючим є ФГ «Успіх», и ТОВ АФ «Югагросервіс». Щодо оцінки меліоративного режиму агроландшафту: вологість кореневмісного шару ґрунту знаходиться в допустимих межах, рівні підґрунтових вод знаходяться вище критичних, тому потрібне будівництво дренажу, відбувається процес осолонцювання ґрунтів, потрібно внесення кальцевміщуючих меліорантів, вода придатна для зрошення.

На території ландшафту існують такі проблеми - підтоплення. Для вирішення цих проблем ми будемо проводити: захист території від зайвих зовнішніх вод.

Щодо економічної ефективності с/г культур, тов. они є рентабельними і ми матимемо чистий прибуток.



Список використаної літератури

1. Морозов В.В. Ландшафтні меліорації. Навчальний посібник. - Херсон: Видавництво ХДУ.2007. - 224 с.

2. Морозов В.В., Грановська Л.М., Поляков М.Г. Еколого-меліоративні умови природокористування на зрошуваних ландшафтах України: Навч. посібн., Київ-Херсон: Айлант. 2003. - 208 с.

3. Колесников В.В. Горизонтальній дренаж почв на юге Украины. - Херсон,1998. - 306.

Размещено на Allbest.ru

...