Фізіологічне обґрунтування та удосконалення внутрішньоматкового осіменіння свиней

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК

ІНСТИТУТ СВИНАРСТВА

ім. О.В. КВАСНИЦЬКОГО УААН

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

Фізіологічне обґрунтування та удосконалення внутрішньоматкового осіменіння свиней

03.00.13 - фізіологія людини і тварин

Пилипенко Сергій Володимирович

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в лабораторії фізіології Інституту свинарства ім. О. В. Квасницького Української академії аграрних наук

Науковий керівник - доктор біологічних наук, академік УААН, професор

Коваленко Віктор Федорович

Інститут свинарства ім. О. В. Квасницького УААН,

завідувач лабораторією фізіології

Офіційні опоненти:

доктор біологічних наук, професор,

Бусенко Олександр Трохимович

Національний аграрний університет

професор кафедри технології виробництва молока та яловичини

Кабінет Міністрів України

Кандидат біологічних наук,

старший науковий співробітник,

Близнюченко Олександр Григорович

Полтавська державна аграрна академія

доцент кафедри розведення та генетики сільськогосподарських тварин

Провідна установа - Київський національний університет ім. Тараса Шевченка.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Фізіологічні особливості репродуктивної системи людини не завжди можливо вивчати з погляду на етичні принципи і тому відповідні ситуації моделюють на тваринах. Для дослідження взаємовідносин між спермою і ендометрієм, між сперміями і конкретними ділянками репродуктивного апарату ми обрали свиню (Sus scrofa domesticus) у зв'язку з її аналогією з організмом людини на фізіологічному і молекулярному рівнях [Smith Cynthia P., 2000]. Здійснити такі дослідження in vivo можливо лише шляхом введення сперми у різні відділи матки, що вимагає наявності відповідного методу і пристрою для його реалізації. Протягом останнього десятиріччя у репродуктивній біотехнології свинарства відбувся кардинальний прорив з переходом на техніку внутрішньоматкового (трансцервікального) осіменіння, яке дозволяє зменшити витрати сперми у десятки і сотні разів [C. Krueger, 1999; Pereira, C.Z. at all. 2001; E A Martinez., J M Vazquez., J Roca at all, 2002; Watson PF, Behan JR, 2002;.В. Ф Коваленко, 2002.] Проте фізіологічні процеси, котрі відбуваються в окремих ділянках статевого апарату самок не досить вивчені, що не дає можливості більш ефективно використовувати методи екстракорпорального запліднення у людей. І штучного осіменіння у свиней. На сьогодні за кордоном використовують два типи внутрішньоматкового осіменіння: глибоке, при якому внутрішній катетер вводять у верхівку рогу матки, і звичайне - у тіло матки. В Україні до останнього часу внутрішньоматкове трансцервікальне осіменіння свиней не застосовувалось. Великим успіхом застосування новітньої технології глибокого внутрішньоматкового осіменіння є можливість одержувати досить високі показники репродукціїї свиноматок при використанні сперміїв, ослаблених процедурами заморожування-відтаювання [Vazquez JM et al.,1998; Wongtawan T.E. et al, 2006]. Глибоке внутрішньоматкове осіменіння застосовують у інноваційній біотехнології сперм-сексінгу для одержання нащадків бажаної статі [Vazquez J.M. et al.,2003; Grossfeld R. Et al.,2005], але не використовують у широкій практиці свинарства. Причиною є складність процедури і можливі травми ендометрію. На практиці усе більшого розповсюдження одержує звичайний внутрішньоматковий спосіб, коли спермодоза 80 см³ вводиться у тіло матки або основу рога [Watson P.F. and Behan J.R.,2002]. Але за цих умов у 95% свиноматок має місце експульсія сперми із втратою 2/3 її об'єму і 15% введених сперміїв [Mezalira A. et al.,2005; Wolken A et al.,2002].

Отже, актуальність проблеми, її наукова і практична значущість і недостатня її розробка, потребують невідкладного проведення дослідження фізіологічних особливостей та закономірностей у біологічній системі матка-сперма та удосконалення внутрішньоматкового осіменіння (ВМО) свиней. Першочергово, це стосується вивчення основних фізіологічних процесів у статевих шляхах свиноматки при внутрішньоматковому осіменінні, а саме: впливу секретів різних відділів матки та яйцепроводів на виживання сперміїв у цих ділянках, а також залежність ефективності запліднення свиноматок від місця введення сперми і величини спермодози за умов ВМО.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є частиною планової наукової тематики лабораторії фізіології Інституту свинарства імені О.В. Квасницького УААН (ІСв УААН): “Вдосконалити технологію трансплантації ембріонів і штучного осіменіння свиней та вивчити вплив комплексу біологічно активних речовин на перетравність кормів“ (номер держреєстрації 0101U00358; 0101U00359).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження - визначити фізіологічні особливості взаємозв'язків між секретами різних ділянок рогів матки і їх впливом на виживання сперміїв та ефективністю внутрішньоматкового осіменіння; на підставі результатів дослідження морфо-функціональних особливостей статевого апарату свиноматок визначити конструктивні особливості пристрою для ВМО і удосконалити цей метод. свиноматка осіменіння ембріон матка

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:

- розкрити морфометричні взаємозв'язки між різними відділами статевих шляхів свиноматки і на цій підставі розробити новий спосіб внутрішньоматкового осіменіння (ВМО) та сконструювати пристрій для його здійснення;

- вивчити вплив секрету різних ділянок рогів матки та яйцепроводів на виживаність сперміїв;

- розкрити закономірність просторового розташування сперміїв у матці при введенні їх у різні її ділянки за допомогою розробленого пристрою ВМО;

- визначити запліднюваність яйцеклітин, а також розвиток зигот і виживання ембріонів протягом 30 і 60 діб та місце їх розташування у рогах матки;

- визначити оптимальну спермодозу для ВМО і вплив її на показники відтворювальної здатності свиноматок при осіменінні свіжою і збереженою спермою;

- порівняти ефективність застосування, у тому числі у виробничих умовах, традиційних способів осіменіння та локально-фіксованого ВМО за показниками відтворювальної здатності свиноматок.

Об'єкт дослідження - одержання приплоду від штучного осіменіння свиноматок.

Предмет дослідження - визначення морфо-функціональних взаємозв'язків у системі матка-сперма і теоретико-фізіологічне обґрунтування та удосконалення методу внутршньоматкового осіменіння свиней.

Методи дослідження. У роботі використано загально прийняті анатомо-фізіологічні методи дослідження репродуктивного апарату свині, мікроскопічні, морфометричні і фізіологічні методи дослідження сперміїв та ембріонів, методи зоотехнічного аналізу відтворювальної здатності свиноматок і якості їх приплоду.

Застосовувались стандартні методи математичної статистики, у тому числі, визначення коефіцієнтів парної лінійної кореляції Пірсона (r); нормованих відхилень за Стьюдентом-Фішером (t); довірчих рівнів для відмінностей між окремими показниками (р). Алгоритми вивірені за [Енюков И.С., 1986], [Жалдак М.I., Рамський Ю.С., 1984], аналіз головних компонент - за [Пасеков В.П., 1983]. Всі обчислення були проведені за спеціально складеними Г.Є.Іваніщенком (1990) програмами на ЕОМ СМ-1407 в обчислювальному центрі кафедри патологічної анатомії Полтавської державної медичної стоматологічної академії.

Наукова новизна одержаних результатів. Відкрито феномен підвищення секреторної активності матки свині після ВМО і його роль у процесі швидкого транспортування сперміїв у обидва яйцепроводи при осіменінні в один з рогів матки. Вперше розкрито закономірність просторового розташування сперміїв у матці при введенні їх у різні її ділянки. Вперше розкрито морфометричні взаємозв'язки між різними відділами репродуктивного апарату свиноматки. Підтверджено залежність виживання сперміїв від розміщення їх у просторово різних ділянках статевого тракту свині і визначено оптимальну для введення сперми ділянку рогу матки при внутрішньоматковому осіменінні.

Вперше одержано приплід свиней у результаті застосування способу локально-фіксованого ВМО і проведено порівняльний аналіз ефективності нового та існуючих традиційних (цервікальних) способів осіменіння. Підтверджено можливість суттєвого зменшення витрат сперми і розбавника без зниження відтворювальної здатності свиноматок при застосуванні локально-фіксованого ВМО.

Практичне значення отриманих результатів. Розкриті фізіологічні особливості секреторної діяльності різних відділів матки, котрі необхідні для подальшого поліпшення штучного осіменіння. Розроблено новий спосіб нехірургічного медіального внутрішньоматкового осіменіння свиней (Патент України UA 15086, А01D19/00.- пріор. від 02.12.2005), і пристрій для його здійснення (Патент України UA 2917, 7 А 61D19/03. - пріор. від 24.09.03), а також універсальний пристрій для штучного осіменіння свиноматок (Патент України UA 11660, А61D 19/00.- пріор. від 18.04.2005)., конструкція якого заснована на даних морфометричного аналізу статевих шляхів свинок і свиноматок і в найбільшій мірі відповідає анатомічним і функціональним їх особливостям. Доведена можливість практичного використання Л-Ф ВМО у виробничих умовах для осіменіння як свиноматок, так і свинок, свіжою і збереженою спермою в об'ємі 20 або 10 см³ при вмісті 1-2 млрд. сперміїв без істотного зниження показників заплідненення яйцеклітин, опоросів, багатопліддя та великоплідності. Анатомічні та фізіологічні закономірності репродукції свині, встановлені в результаті проведених досліджень, використовуються у лекційних курсах з анатомії і фізіології тварин у Полтавському державному педагогічному університеті ім. В.Г. Короленка та Полтавській державній аграрній академії.

Особистий внесок здобувача. Обґрунтування вибраного напрямку робіт і особливості методичного підходу були розроблені разом з науковим керівником. Весь комплекс робіт з ВМО, аналіз першоджерел і отриманого фактичного матеріалу, формулювання та обґрунтування висновків і пропозицій проведені особисто здобувачем. Спосіб Л-Ф ВМО свиней, а також пристрій для його здійснення розроблені разом із співавторами, переліченими у патентах. Визначення головних компонент, які можна інтерпретувати як нові параметри, що в стислому, інтегрованому вигляді узагальнюють вихідні, було здійснено за участю Г.Є. Іваніщенка.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи повідомлені і обговорені на координаційних науково-виробничих конференціях ІСв ім. О.В. Квасницького УААН (2003 - 2005рр.); засіданнях вченої ради ІСв УААН (2003 - 2005 рр.); Всеросійській науково-практичній конференції з проблеми “Актуальные проблемы производства свинины в Российской федерации (пос. Персиановский, 2004); Міжнародній науково-практичній конференції “Прошлое, настоящее и будущее зоотехнической науки (Дубровицы, 2004); Всеукраїнській студентській науково-практичній конференції “Біологія та проблеми захисту генофонду домашніх та декоративних тварин” (Полтава, 2005); Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих учених “Екологія. Довкілля. Молодь” (Полтава, 2005);

Публікації результатів досліджень. Основні матеріали досліджень опубліковані у 10 наукових статтях (з них 4 у фахових виданнях), 3 патентах і 3 тезах.

Структура і обсяг роботи. Дисертація викладена на 155 сторінках комп'ютерного тексту, включає: вступ, огляд літератури, матеріали і методи досліджень, результати власних досліджень, аналіз і узагальнення результатів досліджень, висновки, практичні рекомендації; містить 21 таблицю, 9 рисунків, список літератури, що налічує 303 джерела, з яких 135 іноземних авторів (латиницею).

Матеріал і методи досліджень

Дослідження виконані в лабораторії фізіології Інституту свинарства ім. О.В. Квасницького УААН та в умовах свинокомплексу ТОВ “Довіра” Великобагачанського району Полтавської області згідно наведеної схеми.

Використано 689 свинок і свиноматок великої білої породи. Свиноматки були аналогами за живою масою і віком, мали 2 або 3 опороси, свинки - віком 10-12 місяців, живою масою 120-140 кг. Утримання тварин по 5 - 7 голів у станку, годівля - згідно з нормами Інституту свинарства імені О.В. Квасницького УААН. Охоту виявляли двічі на день - о 7⁰⁰ та о 19⁰⁰ кнуром-пробником. Сперму одержували мануальним способом від 8 кнурів великої білої породи, аналогів за якістю спермопродукції, віком і масою. Сперму, яка підлягала зберіганню, розбавляли глюкозо-хелато-цитратним розбавником і витримували при 16 - 17 ⁰С протягом трьох діб. При осіменінні збереженою спермою використовували тільки ту, в якій знаходилось не менше 75 % прямолінійно-рухливих сперміїв. При визначенні будь-якої спермодози завжди враховували кількість тільки прямолінійно-рухливих сперміїв. Для ВМО використовували пристрій власної конструкції.

1. Схема досліджень морфо-фізіологічних факторів системи „матка свиноматки - сперма кнура” і їх використання для удосконалення ВМО.

Отриманий цифровий матеріал був статистично оброблений за спеціально складеними Г. Є.Іваніщенком (1990) програмами на ЕОМ СМ-1407 в обчислювальному центрі кафедри патологічної анатомії Полтавської державної медичної стоматологічної академії. Алгоритми вивірені за [И.С. Енюков., 1986], [М.I. Жалдак, Ю.С. Рамський, 1984] та [В.П. Пасеков, 1983]. аналіз головних компонент за [Гасюк А.П., Иванищенко Г.Е., Маслов О.Б. 1990, Мандель И.Д 1988, Diday E.et coll., 1977].

Результати власних досліджень

Морфометричні особливості статевого апарату свинок і свиноматок. Встановлена суттєва різниця за ваговими та лінійними показниками матки свинок і свиноматок. Маса матки знаходилась в межах 0,450 - 1,580 кг у свинок і від 0,730 до 1,700 кг - у свиноматок. Виявлена різниця індивідуальних показників лінійних розмірів яйцепроводів і рогів матки правої і лівої половини статевого апарату як свинок, так і свиноматок, що підтверджує положення про анатомічну його асиметрію [Н.А. Мартиненко, 1951]. Середній показник у свиноматок був більшим, ніж у свинок: лівого рогу - на 44,9% (p<0,01), правого на 38,7% (p<0,01).

Виявлено сильні кореляційні зв'язки (r > 0,7) між: довжиною правого рогу з довжиною передпіхви (прямий); довжиною тіла матки і довжиною піхви (зворотний) та довжиною передпіхви (прямий). Кореляційні зв'язки зворотного типу свідчать про те, що в деяких випадках різні відділи статевого апарату свиноматок розміщуються на обмеженому (фіксованому) анатомічному просторі, а тому збільшення розмірів одного з цих відділів супроводжується зменшенням (або меншим зростанням) розмірів інших. Аналіз головних компонент (ГК) виявив три статистично вірогідних серед них із відображенням 100%. ГК1 (відображення 58,4%) має сильний прямий зв'язок з довжиною правого яйцепроводу, і сильні зворотні кореляційні зв'язки з довжиною лівого та правого рогів матки, тіла матки, передпіхви, (відображення 17,4%) пов'язана прямим зв'язком з довжиною шийки матки і зворотним - з довжиною лівого яйцепроводу. Усе це вказує на існування трьох груп морфометричних показників статевого апарату свиноматок, кожна з яких використовує обмежений анатомічний простір. З віком свиноматок зменшуються значення ГК1 і зростають значення ГК2, що відображає вплив вікової специфіки та минулих опоросів на розміри відділів статевого апарату.

За результатами порівняння групових середніх за критерієм Стьюдента виявлено статистично значущі відмінності між групами (p < 0,05) у більшості параметрів, крім довжини шийки матки та піхви свинок і свиноматок. З цього випливає, що глибина проникнення зонду ВМО для локалізації його на певній відстані від біфуркації рогів матки може бути однаковою для цих двох груп тварин.

Таким чином, проведене порівняння різних ділянок статевого апарату у свинок і свиноматок дає можливість реально судити про відповідність різних частин приладів для штучного осіменіння при їх конструюванні.

Розробка експериментального варіанту пристрою для ВМО. Роботи з удосконалення методу ВМО могли бути виконані лише за умов використання фізіологічно оптимальної конструкції пристрою для його здійснення. З метою попередження токсичного впливу на сперму синтетичних матеріалів, з яких виготовляли пристрої для ВМО, здійснили перевірку виживання сперміїв після інкубації їх у стандартних розбавниках, виготовлених на конденсатах та витяжках з поліетилену. Результати показали з достовірністю нетоксичність використаних матеріалів. Морфометричні дослідження статевого апарату свинок і свиноматок, а також результати визначення впливу секретів різних ділянок матки на виживання сперміїв, привели нас до висновку про необхідність створення пристрою для ВМО, який би забезпечував доставку сперми до конкретно визначеної ділянки рогу матки, а саме, на глибину 35 см від біфуркації. З урахуванням середньої довжини рогів матки у свинок і свиноматок дійшли висновку, що довжина зовнішнього катетера має бути в межах 50 см, а внутрішнього - 120 см, з таким розрахунком, щоб його відрізок від кінця голівки зовнішнього катетера виходив у порожнину рогу матки на глибину 60 см., Конструкція пристрою забезпечує введення спермодози у конкретно визначену ділянку рогу, що відбито у назві удосконаленого методу: локально-фіксоване ВМО.

Вплив секретів різних відділів матки та яйцепроводів на рухливість та виживання сперміїв. Рухливість сперміїв in vitro у змивах зі статевих шляхів свиноматки залежала від ступеня розбавлення сперми змивом і знижувалась зі збільшенням ступеня розбавлення - від 59,2 до 44,2 %. У змивах з верхньої (проксимальної) частини яйцепроводів рухливість сперміїв при розбавленні 1:1 становила: в лівому відрізку - 55,0%, правому - 53,3%, а з розбавленням у 6 та 11 разів знижувалась до 50,0% і 48,3% та 32,5% і 35,8%, відповідно (p ? 0,01). Аналогічна закономірність характерна для серединної та нижньої (дистальної) частини яйцепроводів, але в останньому випадку рухливість сперміїв зменшувалась і коливалась у межах від 49,2 до 27,5 %. Найменша рухливість сперміїв - від 19,2 до 7,5% - відмічена при контакті їх зі змивами з шийки матки. Виявлено сильні прямі кореляційні зв'язки (r > 0,7) між виживаністю сперміїв для всіх рівнів розбавлення Проте, незалежно від ступеня розбавлення сперми, тривалість виживання сперміїв in vitro у змивах з яйцепроводів та різних відділів матки обумовлюється ділянкою статевого тракту: у цілому градієнт виживання сперміїв знижується у напрямі: яйцепроводи > роги матки > тіло матки > шийка матки (рис.1).

Показники виживаності сперміїв у яйцепроводах та рогах матки підлягають загальній фізіологічній закономірності функціональної асиметрії парних органів, оскільки незалежно від ступеня розбавлення тривалість виживання їх у змивах з лівого і правого яйцепроводів та рогів матки завжди була неоднаковою.

Розташування сперміїв у різних ділянках матки після ВМО. Використання малої за об'ємом спермодози (максимум 20 см³ ) дозволило простежити за розповсюдженням сперміїв по статевому тракту від місця їх первинної локалізації. Незалежно від того, що піддослідних свиноматок осіменяли однаковими за об'ємом і концентрацією сперміїв спермодозами, кількість сперміїв в окремих ділянках рогів матки та яйцепроводів була неоднаковою і залежала від місця введення сперми. Якщо сперму вводили безпосередньо у шийку матки, найбільша кількість сперміїв була у шийці і тілі матки, дещо менша - по всій довжині рогів; найменша - у яйцепроводах. При локалізації наконечника внутрішнього катетера у тілі матки (відстань 25 см від кінця голівки зовнішнього катетера), найбільше сперміїв знаходили у тілі матки і основі обох рогів, менше - у шийці матки. При локалізації внутрішнього катетера в одному з рогів матки на глибині 35 см від біфуркації (відстань 60 см від кінця голівки зовнішнього катетера) виявлено факт рівномірного перерозподілу сперми по всій довжині обох рогів та яйцепроводів вже через 3 години після осіменіння. При цьому значно менша кількість сперміїв знаходилась в тілі матки; а у шийці матки вони були відсутні. Така закономірність свідчить про недоцільність просування внутрішнього катетера глибше 35 см від біфуркації, отже позиція його має бути фіксованою у розі матки (метод локально-фіксованого ВМО) .

При цьому спермії досягали обох яйцепроводів як максимум через 3 години після осіменіння. На підставі цього факту дійшли висновку, що провідна роль у транспортуванні сперміїв з ділянки локалізації зонда в одному з рогів матки належить скоротливій активності міометрію і підсиленню інтенсивності продукування секрету ендометрієм.

Розвиток зигот після ВМО, розміщення ембріонів у рогах матки та їх виживання. Для дослідження запліднення яйцеклітин після ВМО забили 3 свиноматки, з яйцепроводів яких було вимито 41 зиготу (85,4 % від числа овуляцій). З них 58,5% було 4-бластомерних і 41,5% - 8-бластомерних, отже рівень запліднення яйцеклітин складав 100% від числа вимитих. Зиготи мали повноцінні бластомери правильної конфігурації, добре заповнені жовтковими зернами, їх морфологічна характеристика дозволяла висновувати про повноцінність ембріонів. Оскільки при ВМО сперма потрапляє в один з рогів матки, дослідили просторове розміщення ембріонів та їх виживання в обох рогах до 30-ї і 60-ї доби ембріогенезу. Після осіменіння свиноматок спермодозами з кількістю сперміїв 2 або 1 млрд., закономірність розміщення ембріонів була аналогічною: незалежно від того, в який ріг вводилась сперма, спермії потрапляли у протилежний ріг і яйцепровід, результатом чого було запліднення яйцеклітин у обох яйцепроводах з наступною міграцією ембріонів. Наявність такого феномену підтверджується фактом знаходження у рогах більшої кількості ембріонів, ніж жовтих тіл у відповідних яєчниках. Спостерігався прямий зв'язок (r = 0,71) між параметрами: кількість ембріонів у лівому розі матки і виживаність ембріонів (%), що вказує на функціональну асиметрію рогів матки. Виживання ембріонів до 30-ї доби ембріогенезу становило 80,8 3,8 % при дозі 2 млрд. сперміїв і 73,313,8 % - при дозі 1 млрд. сперміїв. Виживання плодів до 60-ї доби ембріогенезу при використанні зниженої спермодози 1 млрд. сперміїв досягало 55,0 %.

Відтворювальна здатність свиноматок у залежності від різної кількості сперміїв у дозі та місця її введення. Застосовано однократне Л-Ф ВМО спермодозами, в яких містилось 2 або 0,250 млрд. сперміїв у постійному об'ємі 20 см³. Відтворювальна здатність свиноматок (по 6 голів у кожній групі) залежала від місця локалізації наконечника внутрішнього катетера, а отже і введеної сперми, у конкретних ділянках рогів матки. При осіменінні у шийку матки дозою 2 млрд. сперміїв була найменша заплідненість за результатами опоросів - 33,3%, а найвища - 83,3%. (p<0,05) - при локалізації внутрішнього катетера у розі матки на глибині 60 см від голівки зовнішнього катетера, що відповідає відстані 35 см від біфуркації рогів. При зменшенні спермодози до 0,250 млрд. і локалізації голівки внутрішнього катетера в ділянці шийки або тіла матки опоросів не одержали, тоді як при фіксованій локалізації внутрішнього катетера на глибині 35 см рогу матки така ж мінімальна доза забезпечила 66,7% опоросів. (табл.1).

1. Відтворювальна здатність свиноматок у залежності від кількості та місця введення сперміїв при Л=Ф ВМО ^#

^# у цій і наступних таблицях вірогідність різниці: * р < 0,05; ** р < 0,01; ^***p < 0,001

Одержаний результат дозволив зробити висновок, що ділянка рогу матки на відстані 35 см від біфуркації є оптимальною зоною для виживання і запліднюючої здатності сперміїв. Таким чином, при застосуванні ВМО головним фактором ефективності є фіксована локалізація внутрішнього катетера у оптимальній для виживання сперміїв ділянці рогу матки, а саме на глибині 35 см від біфуркації.

Порівняння ефективності осіменіння свиноматок різними способами було здійснено з розподілом свиноматок-аналогів на три групи: 1 - фракційний, ІІ -нефракційний, ІІІ - Л-Ф ВМО. У кожній групі (по 25 голів) використовували однакову кількість сперміїв (2 млрд.) при різному об'ємі спермодози (табл.2.).

2. Порівняння ефективності осіменіння свиноматок різними способами

^# - 40 cм³ спермодоза і 80 см³ чистого розбавника

За показниками тривалості процедури осіменіння і втратами сперми через її експульсію після осіменіння перевагу має спосіб Л-Ф ВМО, за умов застосування якого виливання рідини зі статевих шляхів свиноматки було відсутнім, тоді як воно спостерігалось у кожної свиноматки протягом перших 4 годин при використанні обох традиційних методів осіменіння. Новий метод переважав нефракційний на 8 % за показниками опоросів, а багатопліддя свиноматок було більшим на 0,1 та 0,4 поросяти у порівнянні з фракційним та нефракційним методами, відповідно. Статистично значущі відмінності між групами (p > 0,05) спостерігаються за тривалістю осіменіння однієї свиноматки (значення для III групи складає 52,8% від значення для I групи) і за об'ємом виливання рідини зі статевих шляхів у перші 4 год. після осіменіння (значення для II групи складає 172,6% від значення для I групи). За показниками відсотку одержаних опоросів, фактичного багатопліддя і великоплідності та якості приплоду спосіб Л-Ф ВМО не поступається стандартним цервікальним при одночасній економії розбавника і витрат робочого часу на процедуру осіменіння Таким чином, отримані дані свідчать про можливість використання зменшеної спермодози об'ємом 20 см³ з кількістю в ній 2 млрд. сперміїв без втрат сперми через її зворотну експульсію і без будь-якого зниження ефективності результатів при умові осіменіння свиноматок Л-Ф ВМО.

Вплив різної величини спермодози на відтворювальну здатність свиноматок при Л-Ф ВМО досліджено при двократному в одну охоту осіменінні всіх піддослідних свиноматок з розподілом на групи (12 голів у кожній) за величиною спермодози. (Табл.3).

3. Відтворювальна здатність свиноматок у залежності від величини спермодози .

Найвищий показник опоросів - 91,7% було одержано при використанні спермодози 20 см³ і 2 млрд сперміїв. Зменшення кількості сперміїв до 1 млрд. невірогідно знизило рівень опоросів до 83,3%, який залишився незмінним навіть при зменшенні об'єму спермодози до 10 см³. Одержання опоросів (58,3 %) навіть при мінімальній кількості сперміїв 0,250 млрд свідчить про позитивний вплив введення сперми у фізіологічно оптимальну для її переживання ділянку матки (35 см від біфуркації), що знімає негативний вплив більш дистальних її відділів. Зменшення об'єму до 10 см³ і кількості сперміїв до 0,5 і 0,250 млрд. знизило відсоток опоросів до 58,3 і 41,7%, відповідно. Кількість сперміїв у дозі суттєво впливає на багатопліддя свиноматок: найнижчі показники якого мали місце при осіменінні дозою 0,250 млрд. сперміїв незалежно від об'єму спермодози.

Внутрішньоматкове осіменіння свиноматок збереженою спермою. Оскільки при Л-Ф ВМО спермодозами об'ємом 20 см³ і вмістом у них від 1 до 2 млрд. сперміїв одержали позитивні результати, було проведено аналогічне дослідження, але із застосуванням сперми, збереженої протягом трьох діб. При цьому виходили з припущення про збереження нормального фізіологічного стану сперміїв при відсутності негативного на них впливу секретів шийки і тіла матки. Одержані результати підтвердили це припущення: показники опоросів свиноматок при використанні свіжої сперми дорівнювали 93,3%, а збереженої - від 86,7 до 80,0 % (p>0,05), що свідчить про можливість застосування Л-Ф ВМО збереженою спермою без вірогідного зниження результатів. Є підстави вважати, що у даному випадку спрацьовує все той же механізм ліквідації негативного впливу секретів дистальних відділів матки.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.13 - фізіологія людини і тварин. Інститут свинарства ім. О.В. Квасницького УААН, м. Полтава, 2006 р.

У дисертаці...