Клінічні симптоми, перебіг, ускладнення та діагностика хвороб зубів у собак

Симптомами парадонтозу (пародонтопатії) були нашарування над- і підясневого зубного каменю, халітоз, рецесія ясен, оголення коренів зубів, утворення періодонтальних кишень, поява рухливості зубів та зниження висоти альвеолярного відростка. Інколи спостерігався гнійний ексудат. Хвороба мала повільний, прогресуючий, запально-дистрофічний характер і призводила до повної втрати зубів та неможливості прийому твердого корму. На рентгенівських знімках відмічалося пониження висоти альвеолярного відростка, оголення коренів і руйнування кортикального шару щелепи.

Карієс характеризувався появою дефектів зубної тканини чорного кольору із безструктурною рихлою поверхнею і неприємним запахом. Хвороба мала повільний прогресуючий характер з поширенням деструкції тканин з емалі на дентин та розвитком некротичного пульпіту, періодонтиту, нориць у підочній ділянці (верхні моляри).

Переломи зубів проявлялися зміною їх анатомічної форми та появою поверхні і країв відлому, які інколи травмували слизову оболонку ротової порожнини. При проходженні лінії відлому через пульпу відбувалося її оголення із швидким розвитком некротичного пульпіту, який у застарілих випадках ускладнювався хронічними періодонтитами. За наявності некротичного пульпіту спостерігалося просвічування пульпи чорного кольору в місці її оголення або в місцях витончення емалі. У двох випадках періодонтитів спостерігалися нориці в підочній ділянці (верхні корінні зуби). Рентгенологічно відмічалася лінія відлому зуба, розширення періодонтальної щілини (фіброзний періодонтит), преапікальне руйнування кістки з утворенням округлих затемнень (гранулематозний періодонтит) або нерівних затемнень з проникненням у кістку (гранулюючий періодонтит).

У двох випадках при хронічному остеомієліті щелеп область секвестрації захоплювала ділянку зубів. Для них був характерний тривалий перебіг з незначним пригніченням тварини і підвищенням температури, утворенням ділянок секвестрації брудно-жовтого кольору, неоформленої структури, з явищами розпаду тканин, гнійним ексудатом. У місці переходу у здорові тканини спостерігалася гіперемія, припухлість та гіперплазія ясен. Відмічали випадання і зміщення зубів та некроз пульпи, періодонту, ясен, кісткової тканини альвеолярного відростка із їх втратою та утворенням дефектів щелеп. На рентгенівських знімках спостерігалася безструктурна ділянка секвестру, а гістологічно - некроз і розпад тканин.

До втрати зубів призводили пухлини ротової порожнини, які охоплювали зуб та проникали у тканини, без яких неможливе його збереження. Вони характеризувалися повільним перебігом та появою розростання тканин, яке може травмуватися зубами-антагоністами. Ділянки пухлини були не болючі, нерухомі, тверді, зрощені з кісткою, оточували зуби, часто з їх руйнуванням і випаданням. На рентгенівських знімках спостерігалася ділянка із порушенням будови тканин, при гістологічному дослідженні - поширення пухлинних клітин у кістку з її руйнуванням та резорбцією.

Деякі переломи щелеп призводили до переломів та випадання зубів. Також іноді лінія відлому щелепи проходила через періодонт, з його інфікуванням та рухливістю зуба, що було показанням для його видалення. Симптомами переломів нижньої щелепи була кровотеча і слиновиділення з ротової порожнини, порушення захоплення і прийому їжі та нормального змикання зубів, відвисання щелепи (при переломі 2-х гілок), її зміщення та зміна конфігурації. При огляді ротової порожнини спостерігалися порушення форми гілок щелепи, розриви дорзальної поверхні ясен з кістковими уламками, переломи зуба. При пальпації виявлялася рухливість уламків, кісткова крепітація. На рентгенівських знімках спостерігалася лінія відлому щелепи, зміщення уламків, порушення нормального розташування зубів, перелом зуба.

Вроджена адентія зуба (олігодонтія) характеризувалася вродженою відсутністю одного чи кількох зубів у віці, який перевищує фізіологічні строки їх прорізування. Вона була “справжньою”, тобто без наявного зубного зачатка або пов'язаною із припиненням його розвитку, що визначалося рентгенологічним дослідженням (наявністю недорозвиненого зачатка в щелеповій кістці).

Патології прикусу проявлялися зміною нормального положення зуба щодо інших зубів. Вони повільно розвивалися і в деяких випадках відмічалося травмування зубів та м'яких тканин, неможливість прийому твердого корму. Величну відхилення зуба визначали за допомогою стоматологічного зонду.

Ендоднотичне лікування собак з пульпітами (екстирпація пульпи)

Ендодонтичну терапію (екстирпацію пульпи) проводили перед відновленням дефектів коронок зубів у собак, які мали ураження пульпи. Метою втручання було видалення інфікованих і некротизованих тканин з кореневого каналу, його антисептична обробка, а також попередження повторного проникнення в нього мікроорганізмів і рідини.

При лікуванні тварин із хворобами зубів ця маніпуляція проводилася при карієсі, ускладненому пульпітом - 2 зуба, протезуванні ікол з переломами - 9, пломбуванні ікла з переломом - 1 і реставрації коронки зуба з її відломами - 24 зуба. Експериментальні дослідження з вивчення ефективності ендодонтичних втручань були проведені у шести безпородних собак віком 4-8 років, масою від 15 до 35 кг, на 24 зубах (8 премолярів, 15 різців, 1 моляр) - табл. 5.

Таблиця 5. Зуби, що піддавалися експериментальній ендодонтичній терапії

Методика проведення складалася із створення доступу до кореневого каналу, депульпації, розширення, антисептичної обробки і висушування кореневого каналу та його заповнення кореневими пастами (форедент, тіедент, резорцин-формалінова).

У дослідних тварин порожнину коронки заповнювали силікатними чи цинк-фосфатними цементами, такими як: беладонт, уніцем і вісфат. На другий день пломбу полірували. Собаки утримувалися в умовах стаціонару кафедри хірургії НАУ, на 3-й день провели рентгенологічне дослідження 4-х зубів. На 4-й день після ендодонтичного лікування, досліджувані зуби видаляли за допомогою стоматологічних щипців, елеваторів, луксаторів. Їх очищали від періодонтальної зв'язки та проводили розпили дисками на прямому мікромоторному наконечнику. Частину зубів розсікали впоперек (перпендикулярно до вісі зуба), роблячи зрізи завтовшки від 3 до 5 мм, починаючи з апікальної ділянки до коронки. Іншу частину розпилювали повздовж або з нахилом по центру так, щоб на зрізі було видно кореневий канал. Зрізи фотографували, визначали ступінь заповнення каналу, стан дентину, емалі, кореневої пасти, пломбувального матеріалу, їх прилягання до стінок зуба. У тварин з пульпітом проводили контрольні огляди відповідно до причини захворювання (див. далі)

На рентгенівських знімках спостерігалося щільне заповнення кореневого каналу рентгеноконтрастною пастою, без порожнин та перфорації апексу. В одному випадку відмічалася порожнина в нижній третині кореневого каналу різця.

Як показали дослідження, майже на всіх розпилах спостерігалося щільне заповнення порожнин зубів кореневими пастами та пломбувальними матеріалами. При використанні паст, що містили формальдегід (форедент, резорцин-формалінової), дентин кореня зафарбовувався у рожевий колір, що давало можливість прослідкувати рівень просочення його пастами. На всіх цих зрізах у ділянці коренів дентин був повністю забарвлений пастами, причому нерівномірно з обмеженими округлими ділянками більшого зафарбовування, де часто зустрічалися яскравіші тонкі ділянки, що йшли навколо кореневого каналу. Також спостерігалися нерівномірні обмежені, округлі та видовжені світліші ділянки. В деяких зрізах світлі ділянки вирізнялися симетрично по краях кореня. На поперечних зрізах у ділянці коренів спостерігалося щільне заповнення кореневого каналу без видимих порожнин.

При використанні пасти тіедент заповнення каналу було аналогічним, крім зафарбовування тканин зуба. Застигла паста в каналі була нерегулярного від світло-до темно-коричневого кольору. Дентин мав природній сіро-білий колір, проте його структура також була неоднорідною. Було помітним чергування світліших та темніших ділянок, які часто йшли по колу.

На деяких розпилах спостерігалися незначні порожнини всередині пасти або біля стінки кореня. Вони можуть бути пов'язані з неповним видаленням пухирців повітря при заповненні каналу, також це може бути наслідком стирання пасти при розпилюванні зуба. На всіх поперечних зрізах апікальна ділянка була щільно і повністю заповнена матеріалом без перфорації.

На зрізах у коронковій частині спостерігалася добре контурована однорідна, біла емаль, що покривала коронку, під нею розташовувався дентин біло-жовтого кольору. Пломбувальний матеріал щільно прилягав до тканин зуба без порожнин та щілин, був однорідним та розрізувався на одному рівні з емаллю та дентином. Іноді, при розпилюванні, пломба повністю випадала.

Відновлення часткових дефектів коронки зуба за допомогою пломбувальних матеріалів

Пломбування зубів проводили при 6-ти каріозних ураженнях, 5-ти переломах емалі різців і ікол, 1-му неповнокоронковому переломі ікла, які мали дефекти зуба із значною кількістю бічних стінок.

З цією метою проводили розкриття порожнини і некректомію (при карієсі), зішліфовування країв порожнини (при переломах), формування пломбувальної порожнини та її пломбування композитними матеріалами або склоіономерними цементами. При глибоких порожнинах застосовували прокладки з кальцію гідроокисом та “сендвіч-техніку”, а за наявності пульпітів ендодонтичне втручання.

При повторних оглядах (на 5-, 10-, 30-й день) пломби були цілісними без тріщин, відколів, відломів. Пломба прилягала до тканин зуба без щілин та порушення крайового прилягання. Колір пломбувального матеріалу був незмінений, подібний до кольору зуба. Ділянок потемніння коронки зуба не спостерігалося, що свідчить про ретельну очистку порожнини. При наявності невидаленого розм'якшеного дентину він міг вбирати пігменти і змінювати колір. При зондуванні поверхня пломби була гладкою, по ній вільно ковзав зонд, меж між зубом і пломбою не відчувалося.

Відновлення часткових дефектів коронки зуба за допомогою коронкових протезів

У 7-ми тварин з неповнокоронковими переломами ікол та 2-х з переломами емалі ікол (5 верхніх і 4 нижніх) проводили відновлення цілісності та функції зуба за допомогою коронкового протеза. Методика складалась із ендодонтичного втручання, препарування зуба, взяття відтиску, виливання гіпсової моделі, виготовлення у зуботехнічній лабораторії коронкового протеза, його цементування на куксі зуба.

Господарям рекомендували добу не годувати собак твердою їжею і слідкувати за тим, щоб вона не намагалася зняти протез. Це робили через те, що остаточне затвердіння цементу проходить приблизно через 12 годин. Потім обмежень у годівлі тварини не робили, собаки приймали звичайний корм.

Проводили контрольні огляди через 14, 30 та 60 днів після встановлення протеза, у однієї тварини провели огляд через рік. Рухливість протеза визначали стоматологічним пінцетом.

За період спостережень жодна собака не втратила коронкового протеза. У всіх дослідженнях він міцно утримувався на зубі, рухливості не спостерігалося в жодний бік. Порушення цілісності протезів не було, вони були блискучі, без ділянок окислення та деформацій. Із слів господарів, собаки добре звикали до протезів і не робили спроб їх зняти.

Стан слизової оболонки ротової порожнини в нормі, ясна під коронковим протезом без ознак запалення. Ретенції зубо-ясневого прикріплення й оголення ділянки кореня, а також нориць і випинань у ділянці апексу та болючості зуба не спостерігалося.

Було проведено дослідження протеза у однієї собаки через рік після встановлення металевої штампованої коронки на ікло. Вона ціла, без розривів, значних деформацій та поломок. Спостерігалися незначні вдавлення на коронці. Ясна під коронкою мали природний рожевий колір без гіперемії та ознак запалення. На протезі у приясневій ділянці спостерігалася незначна кількість зубного каменю.

Порівняльна ефективність методів відновлення повних дефектів коронки зуба

При цій патології розробили і порівняли три методи відновлення коронки: за допомогою анкерних штифтів та фотополімерних композитів (9 тварин, у тому числі 5 з дослідною метою - 9 крайніх різців), скловолоконних штифтів та фотополімерних композитів (7 тварин, у тому числі 5 - з дослідною метою - 8 різців) і куксових вкладок (7 тварин, у тому числі 5 з дослідною метою - 6 різців, 1 ікло).

При використанні перших двох методів основними етапами реставрації були ендодонтична терапія, розсвердлювання верхньої частини каналу, підбір та цементування штифта (анкерного чи фотополімерного), реставрація коронки фотополімерним композитом.

При використанні куксових вкладок основними етапами були: ендодонтична терапія, розсвердлювання верхньої частини каналу, моделювання і відливання металевої вкладки та її цементування. Потім проводили виготовлення та цементування коронкового протезу.

Дослідження тварин при використанні анкерних штифтів та фотополімерних композитів проводилося на 7-, 14-, 30-, 40-, 50-, 60-й день після встановлення, а при застосуванні скловолоконних штифтів та фотополімерних композитів і куксових вкладок - на 7-, 14-, 30-й день. Воно включало ретельний огляд ротової порожнини, із визначенням таких показників: цілісність реставрації, наявність сколів чи відломів, її колір та його зміну, рухомість зуба і реставрації, стан слизової оболонки ясен під реставрацією та в місці проекції апексу, болючість зуба. Дослідним тваринам проводили рентгенівське дослідження на стоматологічній плівці у м'якій касеті у 4- та 30-й день після реставрації.

Як показали проведені дослідження, у всіх тварин не спостерігалося змін слизової оболонки ясен навколо реставрації, що свідчить про відсутність запальної реакції внаслідок подразної дії кореневих паст, штифтів, цементів, фотополімерів, вкладок. Реставровані зуби були нерухомі, що вказувало на відсутність деструктивно-дегенеративних змін у пародонтальних тканинах. У ділянках проекції кореня зуба були відсутні випинання, нориці та болючість зубів, що свідчило б про розвиток періодонтитів, внаслідок потрапляння кореневої пасти у періодонт, неповне видалення інфікованих тканин з каналу чи неповне його заповнення пастами.

При реставрації коронки анкерними штифтами та фотополімерними композитами, на 60 добу її колір був майже ідентичний до сусідніх зубів. У чотирьох випадках сколи і дефекти фотополімеру не спостерігалися. Проте у двох тварин через 2 дні відбувся відлом верхньої частини фотополімеру із оголенням анкерного штифта, в однієї собаки на 7-й день спостерігався косий відлом верхівки фотополімерної реставрації, в іншої - відлом відбувся на 14-й день, ще у однієї - на 7-й день були помітні сколи ріжучих країв різця. У всіх випадках відломів система кореневий канал-штифт залишалася інтактною, сколювалися лише шари фотополімеру.

При реставрації коронки скловолоконними штифтами та фотополімерними композитами, на 30 добу її колір був майже ідентичний до сусідніх зубів. Клінічні огляди показали, що дві тварини сколів і відломів коронки не мали, ще у двох - відбулися відломи фотополімерної коронки на 14-й день з оголенням коронкової частини штифта. До 30 дня пройшов відлом вільної коронкової частини штифта, проте у куксі зуба залишався скловолоконний штифт, навколо якого був щільно розташований пломбувальний матеріал. У трьох собак (4 зуби) відмічали сколи ріжучих країв різця на 7- і 14-й дні без порушення цілісності коронки.

На рентгенівському знімку на 4-й день відмічалася рентгеноконтрастна коронкова частина із пломбувального матеріалу, яка закривала коронкову частину штифта, що в деяких місцях просвічував через неї у вигляді затемнень. Рентгеноконтрастна коренева паста заповнювала всю апікальну частину каналу без ділянок затемнення, які б свідчили про недостатнє заповнення кореневого каналу, особливо в ділянці апексу. Коренева частина ренгенонеконтрастного скловолоконного штифта знаходилася між фотополімерною коронкою та кореневою пастою в апікальній ділянці і має вигляд тонкої затемненої смужки в кореневому каналі. З латерального боку, в деяких місцях просвічується тонка смужка фіксуючого цементу. На рентгенівському знімку на 30-й день картина була аналогічна 4-му дню.

Зведені дані про ефективність відновлення коронки зуба при повнокоронкових переломах наведено в табл. 6.

Таблиця 6. Ефективність відновлення коронки зуба при повнокоронкових переломах у собак

Як показали дослідження собак, яким проводили відновлення за допомогою куксових вкладок, у всіх тварин не спостерігалося втрат, сколів, дефектів, порушення цілісності та відломів реставрації. На рентгенівському знімку на 4-й день відмічалася рентгеноконтрастна куксова вкладка, що зацементована в кореневому каналі. Між каналом і кореневою частиною вкладки відсутні проміжки, що свідчить про добре припасування вкладки. Рентгеноконтастна коренева паста заповнювала всю нижню частину каналу без ділянок затемнення, які б свідчили про недостатнє заповнення кореневого каналу. В ділянці апексу спостерігається конусоподібне звуження каналу, який заповнений пастою. Між вкладкою і кореневою пастою з латерального боку спостерігається невеликий проміжок, що може свідчити про недостатню кількість фіксуючого цементу або про його нерентгеноконтрастність. На рентгенівському знімку на 30-й день картина була аналогічна 1-му дню.

Лікування собак з прогенією різців

Пропозиції виробництву

На підставі проведених клінічних спостережень та клініко-експериментальних досліджень пропонуємо:

1. З метою поліпшення діагностики хвороб зубів використовувати інструментальні методи дослідження ротової порожнини (огляд за допомогою стоматологічного дзеркала, визначення рухливості зубів, зондування пародонту та зуба), а також рентгенологічні (зовнішно- і внутрішньоротові знімки на жорстких, м'яких чи стоматологічних касетах) та гістологічні дослідження.

2. При наявності некротичного пульпіту необхідно проводити ендодонтичне втручання, що включає створення доступу до кореневого каналу, депульпацію, розширення, антисептичну обробку і висушування кореневого каналу та його заповнення кореневими пастами (форедент, тіедент, резорцин-формалінова).

3. З метою лікування собак, які мають дефекти коронки зуба із значними бічними стінками, використовувати пломбування, що передбачає розкриття порожнини, некректомію (при карієсі) і зішліфовування країв порожнини (при переломах), формування пломбувальної порожнини та її пломбування композитними матеріалами або склоіономерними цементами. При глибоких порожнинах доцільно застосовувати прокладки з кальцію гідроокисом та “сендвіч-техніку”.

4. При лікуванні собак, що мають дефекти коронки зуба без значних бічних стінок, використовувати протезування металевими коронковими протезами, що включає препарування зуба, взяття відтиску, виготовлення гіпсових моделей та протезу, цементування протезу на куксі зуба.

5. З метою лікування собак з повною втратою коронки зуба застосовувати метод куксових вкладок, який передбачає ендодонтичне втручання, формування верхньої частини кореневого каналу, моделювання, відливання та цементування вкладки, реставрацію за допомогою коронкового протеза. При необхідності естетичного відновлення зуба, за відсутності значних навантажень на нього, а також у собак дрібних порід, можливо використовувати реставрацію за допомогою анкерних чи скловолоконних штифтів та фотополімерних матеріалів. З цією метою необхідно проводити ендодонтичне втручання, формування верхньої частини кореневого каналу, цементування анкерного чи скловолоконного штифта, створення фотополімерної реставрації.

6. При лікуванні собак з прогенією різців застосовувати методику ортодонтичної корекції, що включає виготовлення відтисків та відливання гіпсових моделей краніальної частини щелеп, виготовлення і цементування ортодонтичної конструкції, проведення підкручування ортодонтичних гвинтів раз на 3-6 днів на 0,5-0,75 оберту після впирання в зуб до їх переміщення у нормальне положення, носіння конструкції без підкручування для ретенції зубів у цьому положенні, зняття конструкції.

Список основних праць опублікованих за темою дисертації