Размещено на http://www.allbest.ru/

ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МІНІСТЕРСТВА АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Інститут кормів української академії аграрних наук

Підвищення кормової продуктивності багаторічних трав залежно від їх добору та удобрення в умовах гірської зони Карпат

06.01.12 - кормовиробництво і луківництво

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

Чепур Світлана Степанівна

Вінниця - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на Гірсько-Карпатській дослідній станції Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН

Науковий керівник:

доктор сільськогосподарських наук, професор Дзюбайло Андрій Григорович, Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, професор кафедри біології

Офіційні опоненти:

доктор сільськогосподарських наук, професор Підпалий Іван Федорович, Вінницький державний аграрний університет, завідувач кафедри кормовиробництва, луківництва і с. - г. меліорації.

доктор сільськогосподарських наук Мойсієнко Віра Василівна, Державний агроекологічний університет, професор кафедри рослинництва

Захист відбудеться " 20 " червня 2007 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої ради Д 05.854.01 при Вінницькому державному аграрному університеті та Інституті кормів УААН за адресою: 21100, м. Вінниця, пр-кт Юності 16

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеках Вінницького державного аграрного університету (21008, м. Вінниця, вул. Сонячна 3) та Інституту кормів УААН (21100, м. Вінниця, пр-кт Юності 16)

Автореферат розісланий "18" травня 2007 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат сільськогосподарських наук П.В. Материнський

Загальна характеристика роботи

Найефективнішим і найдоступнішим джерелом збільшення виробництва високоякісних кормів в умовах гірсько-лучного поясу Карпат і покриття дефіциту білка рослинного походження в раціонах сільськогосподарських тварин служать багаторічні бобові та бобово-злакові трави природних лук та сіяних сінокосів. Однак, під дією різних негативних чинників, продуктивність лук, зокрема й сіяних, щорічно знижується на 10-20 %. Добір високоврожайних, з цінними кормовими властивостями, компонентів для травосумішей та застосування оптимального виду удобрення є основним засобом підвищення і стабілізації продуктивності травостоїв.

Актуальність теми. Ряд важливих розробок з проблеми створення екологічно збалансованих систем виробництва високобілкових кормів на природних і сіяних луках Карпат здійснили вчені Закарпатського інституту АПВ та його дослідної мережі: Хрестецький К.І., Олішинський С.Й., Ющак В.С., Клюєва Г.М., Колесніков С.В. і ін. Проте, в їх працях мало висвітлювалися питання оптимізації фізіологічних процесів росту і розвитку, поширених на сіяних луках інтенсивного типу, рослин конюшини лучної, люцерни посівної, лядвенцю рогатого і тимофіївки лучної, біоенергетичної і економічної ефективності їх вирощування під впливом органо-мінерального удобрення.

Тому, правильний добір видів бобових і злакових багаторічних трав стосовно умов грунтово-кліматичної зони, а також встановлення оптимальних строків та доз органо-мінерального їх удобрення сприятиме підвищенню і стабілізації на високому рівні кормової продуктивності сіяних лук гірсько-лісового поясу Карпат.

У сукупності це зумовило вибір теми, визначення мети, завдань і структури дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною тематичного плану науково-дослідної роботи групи кормовиробництва Гірсько-Карпатської дослідної станції Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН, яка передбачена координаційним планом УААН з комплексної теми: "Удосконалити існуючі та розробити перспективні технології виробництва і використання кормів на основі високопродуктивних сортів і гібридів кормових та зернофуражних культур, технології їх вирощування, створення пасовищ, нових технологічних прийомів заготівлі, зберігання кормів, розробки високоенергетичних комбікормів, протеїнових та вітамінно-мінеральних добавок для зберігання високої продуктивності тваринництва", № державної реєстрації 0101U007579

Мета і завдання досліджень. Метою досліджень є розробка ефективних прийомів підвищення кормової продуктивності багаторічних трав в умовах гірсько-лісового поясу Українських Карпат.

Відповідно до мети в дисертаційній роботі поставлено на вирішення такі завдання:

проаналізувати й узагальнити результати попередніх досліджень з питань кормової продуктивності поширених, найцінніших бобових і злакових трав в природних травостоях та в сіяних одновидових і багатовидових посівах на фоні різностороннього їх удобрення, з метою використання при створенні травостоїв сіяних сінокосів в гірсько-лісовому поясі Карпат;

вивчити і відібрати за кормовою продуктивністю та господарською ефективністю, серед поширених в умовах гірсько-лісового поясу Карпат, і найцінніших в кормовому відношенні багаторічних бобових і злакових трав, кращі компоненти для створення травостоїв сіяних сінокосів тривалого використання;

багаторічна трава удобрення

оцінити якість та поживну цінність корму з травосуміші в складі конюшини лучної, лядвенцю рогатого, люцерни посівної та тимофіївки лучної залежно від рівня їх удобрення;

дати економічну та біоенергетичну оцінку різних доз органо-мінерального удобрення сіяної травосуміші бобових трав з тимофіївкою лучною.

Об'єкт дослідження - процеси росту і розвитку рослин бобових і злакових багаторічних трав та їх оптимізація в одновидових посівах та в травосумішах при застосуванні органічних та мінеральних добрив.

Предмет дослідження - багаторічні трави: конюшина лучна, лядвенець рогатий, люцерна посівна та тимофіївка лучна, в одновидовому та багатовидових посівах, гній ВРХ, азотні, фосфорні та калійні добрива.

Методи дослідження. З допомогою польового досліду проведено трьохрічний, візуальний аналіз процесів росту і розвитку рослин залежно від їх удобрення в мінливих умовах зовнішнього середовища і вимірювально-вагову, кількісну оцінку кормової продуктивності конюшини лучної, люцерни посівної, лядвенцю рогатого, тимофіївки лучної в одновидових та в змішаних посівах. Для визначення біохімічного складу кормів використано лабораторно-хімічний метод. Достовірність отриманих експериментальних даних оцінено статистичним методом. Для визначення економічної та біоенергетичної доцільності використання сіяних травостоїв та їх удобрення, формування висновків і узагальнень застосовано розрахунково-порівняльні методи.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у поглибленні вивчення факторів, які сприяють підвищенню та тривалому збереженню високої кормової продуктивності сіяних лук в гірському регіоні Карпат. Доведено, що важливим фактором, який сприяє стабілізації високої продуктивності багаторічних трав служить їх удобрення гноєм в дозі 30 т/га. Фосфорно-калійне удобрення поліпшує якісні показники корму.

За наслідками дослідження, в умовах гірсько-лісового поясу Карпат, з метою поліпшення кормового балансу і зниження існуючого дефіциту кормового білка в раціонах тварин, запропоновано вирощувати конюшину лучну в одновидових або двовидових з тимофіївкою лучною посівах, в сівозмінах з однорічним використанням травостою, та люцерну посівну, лядвенець рогатий в кормових сівозмінах з тривалішим його використанням.

Встановлено, що в бобово-злакових травосумішах приріст врожаю трав першого року використання на 35,8 - 61 % здійснюється за рахунок масової долі злакових компонентів, а багаторічних трав другого і третього років використання, у варіантах удобрення лише міндобривами, в яких доза азоту сягала 60 кг/га діючої речовини на 52,1 - 76 % за рахунок масової долі злакових, а у варіантах з переважною долею органічних добрив на 46 - 77,6 %, залежно від укосу, за рахунок бобових.

Практичне значення одержаних результатів. Вдосконалено технологію підвищення та збереження високої кормової продуктивності сіяних багаторічних трав в гірсько-лісовому поясі Карпат шляхом добору кращих компонентів при формуванні травостоїв відповідно до розрахункового балансу кормів в тваринництві та удобрення травосумішей відповідно підібраним поєднанням органічних та мінеральних добрив. Наукові розробки пройшли виробничу перевірку на полях сівозміни Гірсько-Карпатської дослідної станції на площі 30 га.

Особистий внесок здобувача. Огляд літературних джерел з досліджуваної проблеми, обґрунтування і розробка програми, схем дослідів, проведення польових і лабораторних досліджень, а також узагальнення їх результатів, систематизацію та формулювання основних положень дисертаційної роботи, висновків та рекомендацій виробництву виконано автором особисто. Апробація наукових розробок і підготовка наукових статей здійснена дисертантом самостійно або в співавторстві з співробітниками Гірсько-Карпатської дослідної станції.

Апробація результатів дисертації. Основні напрями і результати досліджень оприлюднювались, обговорювались і схвалювались на засіданнях вченої Ради, методичної комісії по рослинництву Закарпатського інституту агропромислового виробництва в 2002-2005 роках. Окремі наслідки досліджень висвітлювались на: Міжнародній конференції "Гори і люди" (у контексті сталого розвитку), Рахів, 2002р., Міжнародній конференції, присвяченій 30-річчю створення Інституту кормів УААН (Вінниця, 2003), науково-практичній конференції "Технології лучного і польового кормовиробництва в умовах сучасних соціально-економічних відносин на селі" (Нижні Ворота, 2005), IV Міжнародній науковій конференції "Корми і кормовий білок" (Вінниця, 2006).

Публікації. Основні положення дослідження за темою дисертаційної роботи висвітлені в 7 наукових друкованих працях, в тому числі в 4 - статтях у фахових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація викладена на 166 сторінках комп'ютерного тексту, складається з вступу, 5 розділів, висновків та пропозицій виробництву. Включає 31 таблицю, 10 рисунків та 8 додатків. Список використаних джерел містить 253 найменування, в тому числі 26 латиницею.

Зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано її мету та наукову новизну, визначено основні напрямки досліджень.

Розділ 1. Шляхи підвищення кормової продуктивності сіяних багаторічних трав

(Огляд літератури)

Висвітлено літературні дані про природні і сіяні луки інтенсивного типу, про види лучних трав для чистих посівів і складання травосумішок та особливості їх удобрення. Значну увагу приділено наслідкам численних досліджень луківників карпатського регіону.

Розділ 2. Умови і методика проведення досліджень.

У розділі викладено відомості про грунтово-кліматичні умови гірської зони Карпат, в яких проводились дослідження, методику проведення обліків, спостережень і аналізів, наведено схеми польових дослідів.

Дослідження проводилися в 2002-2005 роках на експериментальній базі Гірсько-Карпатської дослідної станції Закарпатського інституту агропромислового виробництва УААН.

Поля п'ятипільної кормової сівозміни Гірсько - Карпатської дослідної станції розміщені на схилі західної експозиції, крутизною 8-10^є на буроземному кислому, прохолодному, середньоглибокому, щебенюватому, пилувато середньосуглинковому, слабо змитому ґрунті. Агрохімічні показники ґрунту: легкогідролізованого азоту - 140 мг/кг, рухомого фосфору - 5 мг/кг, обмінного калію - 95 мг/кг, сума обмінних основ-27 мг / екв., рН сольове - 5,4. Чергування культур в сівозміні: 1 - однорічні трави з підсівом багаторічних; 2-4 - багаторічні трави першого - третього років використання; 5 - картопля.

Кліматичні умови за період досліджень характеризувались істотними відмінностями по роках і протягом вегетаційних періодів. В 2003 році кліматичні умови не сприяли інтенсивному росту та розвитку трав. Через низькі середньодобові температури повітря в третій декаді березня та першій декаді травня строк початку відростання трав настав найпізніше з усіх років дослідження. Кліматичні відмінності інших років дослідження, за впливом на ріст і розвиток трав, були сприятливіші, ніж 2003 року.

Для виконання програми досліджень заклали два польові досліди. Дослід перший - дослідити і відібрати за найвищою кормовою продуктивністю та господарською ефективністю бобові та злакові трави для створення травостоїв сінокосів тривалого використання проведено в 2003-2005 роках. Висівали бобові трави: конюшину лучну, люцерну посівну і лядвенець рогатий в чистих посівах та їх двовидові суміші з тимофіївкою лучною.

Сівбу трав проводили під покрив вівса суцільним методом: конюшину лучну (20-14 кг/га в одно і двовидовому посівах з тимофіївкою лучною), люцерну посівну і лядвенець рогатий (по 14 - 7 кг/га в одно та двовидовому посівах з тимофіївкою лучною) та тимофіївку лучну (6 кг/га). Розмір облікової ділянки - 40 м² при чотириразовій повторності.

Дослід другий - вплив способу та рівня удобрення на врожай, якість та поживну цінність корму з травосуміші бобових трав з тимофіївкою лучною проведено в 2002-2005 роках за схемою:

1. Без добрив - контроль 5. N₆₀P₆₀K₆₀ - щорічно

2. P₃₀K₃₀ - щорічно 6.30 т/га гною + N₃₀P₁₀₅ під покривну культуру

3. P₆₀K_{60 -} щорічно 7.30 т/га гною восени + N₃₀P₁₀₅ навесні

4. N₃₀P₆₀K_{60 -} щорічно 8. Щорічно 10 т/га гною восени + N₁₀P₃₅ навесні

Сівбу травосуміші тимофіївки і конюшини лучної (по 6 кг/га) та лядвенцю рогатого, люцерни посівної (по 5 кг/га) проводили в 2002 році. Норма висіву вівса, як покривної культури, складала 160 кг/га. Розмір облікової ділянки - 40 м² в трьохразовій повторності.

За основу для дослідження способу та рівня удобрення травосуміші взято рекомендовану Закарпатським інститутом АПВ, як оптимальну для одержання 50-60 ц/га сіна в гірсько-лісовому поясі Карпат щорічну норму мінеральних добрив N₆₀P₆₀K₆₀ та кращий варіант нинішніх досліджень, в яких ще вищу кормову продуктивність забезпечують органічні добрива в дозі 30 т/га. З метою поглибленого вивчення сумісного впливу органічних і мінеральних добрив на кормову продуктивність багаторічних трав вносили один раз на три роки 30 т/га гною, доповнивши її мінеральними добривами в дозі N₃₀P₁₀₅, що в сумі відповідає щорічному внесенню (NPK) ₆₀. Для порівняння впливу окремих елементів живлення застосовано варіанти щорічного удобрення травостоїв міндобривами в дозах N₃₀P₆₀K₆₀, Р₃₀К₃₀ і Р₆₀К_60. В варіантах удобрення трав міндобривами добрива вносили щорічно навесні.

В досліді використані добрива: аміачна селітра, гранульований суперфосфат, калійна сіль (30 %), нітроамофоска (NPK) ₁₆, гній ВРХ.

Облік урожаю, його ботанічний склад, інші обліки і спостереження а також зоотехнічний аналіз кормів проводили за загальноприйнятими методиками. Поживність корму визначали за сумою вмісту протеїну, жиру, клітковини і БЕР, переведеними відповідними коефіцієнтами перетравності в кормові одиниці та мегаджоулі обмінної енергії.

Економічну ефективність вирощування та розрахунок поживності сіна з окремих видів бобових трав та їх сумішок з тимофіївкою лучною та залежно від органо-мінерального удобрення трав визначали за методикою ВНДІ кормів (1983) та інституту кормів УААН (1998).

Статистичний аналіз даних дослідження провели методом дисперсійного аналізу та варіаційної статистики (Доспехов Б.А., 1985).

Розділ 3. Біологічні особливості росту і розвитку бобових трав з тимофіївкою лучною в сіяних травостоях гірсько-лісового поясу Карпат

Ріст і розвиток. Конюшина лучна, люцерна посівна та лядвенець рогатий на другий і третій роки життя в сіяних сінокосах, з кожним укосом послаблюють стійкість до умов оточуючого середовища і випадають з травостою. В одновидових посівах трав другого року використання (третього року життя), залишилось 19,1 % рослин конюшини лучної, 34,5 % люцерни посівної і 26,6 % лядвенцю рогатого, а в двовидових з тимофіївкою лучною посівах - відповідно 35,1 %, 45,9 % і 23,4 %. Наведені дані свідчать про незначне посилення стійкості конюшини лучної (16,0 %) та люцерни посівної (11,4 %) під впливом тимофіївки лучної.

Одно - та двовидові з тимофіївкою лучною посіви (табл.1) мали істотні відмінності за показниками росту бобових рослин, як по роках життя так і в межах окремих укосів.

Таблиця 1

Ріст і розвиток бобових трав в одно - та двовидових посівах з тимофіївкою лучною

№ п/п	Види трав	Рік дослідження	Кількість пагонів, штук/м2	Висота рослин, см	Маса рослин, г/м2
			1 укіс	2 укіс	1 укіс	2 укіс	1 укіс	2 укіс
1	конюшина лучна	2004	459,5	484,5	94,3	79,1	5653,0	3735,0
		2005	280,5	44,5	55,4	40,2	2802,5	807,5
2	люцерна посівна	2004	693,3	955,5	113,6	67,6	3878,7	2275,0
		2005	654,8	441,5	94,6	48,6	3621,6	1930,0
3	лядвенець рогатий	2004	1562,8	2080,0	68,1	50,5	4062,7	1475,3
		2005	953,0	933,8	44,7	27,1	2718,7	1285,0
4	конюшина лучна +	2004	455,3	532,0	87,7	78,7	4338,0	3423,2
		2005	145,0	43,8	56,1	40,1	1912,5	518,1
	тимофіївка лучна	2004	275,3	-	117,6	27,5	927,0	384,3
		2005	326,3	-	101,6	28,1	856,7	362,5
5	люцерна посівна +	2004	569,5	697,0	112,2	78,9	3319,0	2473,0
		2005	430,3	252,3	95,8	48,6	2632,5	1462,5
	тимофіївка лучна	2004	96,0	-	111,5	22,0	370,0	274,5
		2005	290,0	-	102,9	32,2	1106,3	475,0
6	лядвенець рогатий +	2004	1537,5	1801,0	67,3	49,6	3458,0	1685,7
		2005	799,5	800,0	45,6	27,0	1717,5	1260,0
	тимофіївка лучна	2004	103,3	-	114,0	25,4	319,5	370,0
		2005	297,0	-	101,8	34,3	906,3	502,5

Найбільше пагонів на 1 м² бобові утворюють в 2-му укосі 2-го року життя - лядвенець рогатий 2080 шт., люцерна посівна 955,5 шт., конюшина лучна 484,5 шт. Найбільшу висоту (94,3, 113,6 і 68,1 см) і масу рослин на 1 м² (5653, 3878,7 і 4062,7 г) конюшина лучна, люцерна посівна та лядвенець рогатий мали в першому укосі другого року життя.

Відмінності за показниками росту рослин конюшини лучної, люцерни посівної, лядвенцю рогатого та тимофіївки лучної відчутно позначились на їх масовій долі в травостої та участі в ній стебел, листя і суцвіть. На другому році життя найбільшу масу (5653 г/м² в першому укосі) мали рослини конюшини лучної. Наступного року рослини конюшини лучної другого року використання сформували в одно та двовидовому посівах лише 280,5 і 145,0 пагонів на 1 м² при висоті 55,4 - 56,1 см, а їх маса зменшилась вдвічі - відповідно до 2802,5 і 1912,5 г/м².

Дещо інші співвідношення маси рослин, інтенсивності пагоноутворення та густоти стеблостою спостерігались в люцерни посівної в одно - та двовидовому посівах. Втрати врожаю від випадання рослин з травостою компенсувалися пагоноутворенням, тому маса рослин люцерни посівної на другий рік використання зменшилася в першому укосі лише на 257 г/м² в одновидовому та на 686 г/м² в двовидовому посівах.

Дольова участь стебел, листя і суцвіть в масі рослин до першого укосу знаходиться в тісній взаємозалежності з висотою рослин та густотою стеблостою і визначає якість вирощеного корму.

Всі досліджувані види трав, крім конюшини лучної, утворюють переважну масову долю стебел, яка в тимофіївки лучної сягає 66 - 70 %, в люцерни посівної 59 %, в лядвенцю рогатого 51-52 % .

Рослини конюшини лучної утворюють більше (до 52 %) листя і найменшу долю суцвіть. Збільшення облистяності конюшини лучної відбувається за рахунок прикореневих розеток листя.

Удобрення трав органічними та мінеральними добривами також відчутно позначилось на їх рості (табл.2), важливими показниками якого є довжина стебла і листка злакових, густота стеблостою, висота травостою, облистяність, запас кореневої маси, які безпосередньо впливають на формування ботанічного складу агрофітоценозу.

Таблиця 2

Вплив удобрення на висоту рослин, густоту стеблостою та розвиток кореневої системи компонентів травостою

Варіант удобрення	Компоненти травостою, шт/м2	Висота травостою, см	Суха маса коріння в шарі ґрунту 0-20 см (г/м2)
	конюшина лучна	люцерна посівна	лядвенець рогатий	тимофіївка лучна
контроль - без добрив	43,2	7,8	15	244,9	76,8	101,9
P30K30 - щорічно навесні	63,3	12,5	10,3	320,1	94,7	147,4
P60K60 - щорічно навесні	68,4	16,8	16,2	283,6	94	149,9
N30P60K60-щорічно навесні	40,3	15,9	13,7	314	93,3	174,2
N60P60K60-щорічно навесні	28	7,9	11,6	678,4	93,4	144,4
30 т/га гною під покривну культуру + N30P105	83,3	20,4	17,3	298,8	90,7	196
30 т/га гною восени + N30P105 навесні	101,2	29	29	297,7	96,8	233,6
10 т/га гною щорічно восени + N10P35 навесні	92,6	20,6	17,8	356,1	95,6	201,9
НІР05, штук/м2,см і г	23,6	7,3	8,6	72,8	2,7	26,6

Удобрення в складі якого був гній найкраще сприяло збільшенню числа пагонів бобових на 1 м², приросту травостою в висоту, кращому розвитку кореневої системи в шарі ґрунту 0 - 20 см на протязі всіх трьох років дослідження. Найкращим, за цими показниками, був варіант удобрення травостою 30-ма т/га гною восени + N₃₀P₁₀₅ навесні.

Удобрення трав: 1 - (РК) ₃₀; 2 - (РК) ₆₀; 3 - N₃₀ (РК) ₆₀; 4 - (NРК) ₆₀; 5 - 30 т/га гною + N₃₀Р₁₀₅ під покривну культуру; 6 - 30 т/га гною восени 1-го року життя трав + N₃₀Р₁₀₅ наступної весни; 7 - щорічно навесні 10 т/га гною + N₁₀Р₃₅.

На приріст масової долі листя і стебел всіх компонентів травостою відчутно впливали дози і строки органо-мінерального удобрення бобово-злакової травосуміші. При цьому, окремо внесені азотовмісні мінеральні добрива, посилюють ріст стебел і листя злакового компоненту настільки, що в дозі N₆₀P₆₀K₆₀ вже пригнічують ріст бобових, яких за масою на 1 м² було в двох укосах відповідно на 25,4-34,7 % менше, ніж на контролі.

Фосфорно-калійні добрива без азоту, в зростаючих від 30 до 60 кг/га діючої речовини дозах, у порівнянні з неудобреним контролем стимулювали ріст стебел і листя як тимофіївки лучної, так і бобових. Маса стебел і листя злакових зростала в 1,3-1,5 рази і досягала відповідно 560 і 240 г/м². Бобові компоненти складали 712 г/м² стебел і 360 г/м² листя, що в 2,5-1,9 більше, ніж на контролі. Збільшення дози фосфору і калію на 30 кг/га діючої речовини сприяло зростанню долі бобових в травостої на 2-7 % в обох укосах.

Найбільшу долю по масі стебел і листя злакових і бобових компонентів в травостої, в співвідношенні по листках і стеблах приблизно як 1: 2 одержано в варіанті, де застосовано органо-мінеральне удобрення - раз в три роки 30 т/га гною - восени та N₃₀P₁₀₅ навесні, яка відповідає щорічному внесенню мінерального удобрення в дозі N₆₀P₆₀K₆₀.

Проведені дослідження показали, що з кожним наступним укосом і роком життя (використання) травостою, незалежно від удобрення, поступово зростає масова доля різнотрав'я, причому найбільше на неудобреному контролі. В варіантах, які сприяють кращому розвитку бобових, масова доля різнотрав'я зростає найповільніше.

Формування кількісних і якісних показників ботанічного складу. Характер росту і розвитку складових одновидових, двовидових травостоїв та травосуміші, під яку вносили різними прийомами, видами і дозами органо-мінеральне удобрення, в не схожі за кліматичними умовами роки, в кінцевому підсумку помітно позначився на формуванні кількісних і якісних показників ботанічного складу сирої вегетативної маси та сіна.

В перший рік життя, в урожаї сіна післяпокривного укосу одно - і двовидового посівів з тимофіївкою лучною, найбільшу долю (66,7 і 74,1 %) займала конюшина лучна. На тимофіївку лучну в двовидовому посіві припадало 9,6 % маси сіна. Решту маси сіна (12,4 і 20,9 % в одновидовому і 8,1 та 8,2 % в двовидовому) займало різнотрав'я і залишки стерні. Участь люцерни посівної в урожаї сіна першого року життя в одновидовому посіві складала 56,5 %, а в двовидовому з тимофіївкою лучною - 51,9 %. Лядвенець рогатий в складі сіна одновидового посіву займав всього 34 %, двовидового - 35,7 %.

В урожаї сіна одновидових і двовидових з тимофіївкою лучною посівів трав другого року життя конюшина лучна в першому укосі займала 96,4 % і 78,9 %, люцерна посівна відповідно - 98,8 % і 89,5 % та лядвенець рогатий - 98,1 % і 92 %, витіснивши різнотрав'я (порівняно з першим роком життя) до 0,4% - 3,7 %. Доля тимофіївки лучної в посіві з конюшиною лучною зросла, стосовно першого року життя, до 20,7 %, а в посівах з люцерною посівною та лядвенцем рогатим - знизилася на 1,8 % і 10,7 %. В другому укосі одновидового посіву масова доля конюшини лучної в складі сіна зросла ще на 2,5 %, витіснивши різнотрав'я, а - люцерни посівної і лядвенцю рогатого зменшилася відповідно на 2,2 % і 8 %, поступившись різнотрав'ю.

На третій рік життя, в першому укосі одновидових посівів, відсоткова доля люцерни посівної, конюшини лучної та лядвенцю рогатого в складі сіна, залишилась на рівні першого укосу другого року життя цих трав. В другому укосі їх доля в урожаї сіна зменшилась проти першого укосу відповідно на 8,2 %, 12,6 % і 17 %, та на стільки ж зросла участь різнотрав'я.

Органічні добрива, як компонент дози N₆₀P₆₀K₆₀ в різних варіантах застосування, сприяли тривалішому збереженню в травостої і збільшенню дольової участі в структурі врожаю бобових трав, хоч присутність різнотрав'я в ньому поступово наростала. В 2003 році на другому році життя трав в складі сіна варіантів з органічними компонентами удобрення було 50,7-62,1 % бобових. В 2004 році, на третьому році життя, їх кількість зросла до 63-77 %. В 2005 році на четвертому році життя, в першому укосі сіна, вміст бобових компонентів згаданих варіантів знизився до 50-68,8 %, а в другому укосі - до 24-49 %.

Конюшина лучна, лядвенець рогатий і люцерна посівна в одновидових та двовидових з тимофіївкою лучною посівах синтезували на 1 кг сухої речовини від 7,70 до 8,45 МДж обмінної енергії ВРХ та від 0,74 до 0,82 кормових одиниць. При цьому, різниця між окремими видами бобових трав і їх сумішей з тимофіївкою лучною за згаданими вище якісними показниками кормової продуктивності зовсім незначна і сягає в середньому за два укоси 0,75 МДж і 0,08 кормової одиниці.

Найбільше перетравного протеїну в кілограмі сухої речовини нагромаджує лядвенець рогатий, а найменше - конюшина лучна. За вмістом синтезованого перетравного протеїну в одній кормовій одиниці досліджувані види трав розмістилися в наступному порядку: лядвенець рогатий, люцерна посівна, двовидові посіви лядвенцю рогатого та люцерни посівної з тимофіївкою лучною, конюшина лучна і її двовидовий посів з тимофіївкою лучною.

За вмістом жиру, клітковини, золи і БЕР в сухій масі корму, спостерігалися незначні відмінності між варіантами удобрення трав, які в межах окремих укосів коливались від 0,04 % по жиру в другому укосі до 4,4 % і 4,63 % по клітковині в першому укосі та БЕР в другому укосі. В сумі за два укоси вміст клітковини в 1 кг корму всіх удобрених варіантів був менший, ніж на контролі (32,85 %) і найменший (29,29 %) - у варіанті удобрення трав N₃₀P₆₀K₆₀.

Досліджувані варіанти удобрення травостою не вплинули на величини показників вмісту в 1 кг сухої речовини корму обмінної енергії ВРХ (7,65-7,79 МДж) і кормових одиниць (0,74-0,75).

В середньому за два укоси, найменший (70,4 г) вміст перетравного протеїну в 1 кг сухої речовини корму одержано на неудобреному контролі, а найвищий (87,6 г) - в варіанті, де травостій щорічно навесні удобрювали фосфорно-калійними добривами в дозі P₆₀K₆₀.

Розділ 4. Кормова продуктивність бобових трав та тимофіївки лучної в сіяних травостоях гірсько-лісового поясу Карпат.

Врожайність. Наслідки середньорічних (в 2003-2005 рр.) досліджень з питання кормової продуктивності показали, що серед досліджуваних видів бобових трав, в чистих посівах та в сумішах з тимофіївкою лучною, найвищу врожайність зеленої маси та сіна забезпечувала конюшина лучна. В рік сівби в післяпокривному укосі, і на другий рік життя в двох укосах врожайність зеленої маси конюшини лучної становила 536,2 ц/га та з тимофіївкою лучною - 526,7 ц/га та сіна відповідно 137 і 134,1 ц/га. Її перевага в урожайності над люцерною та лядвенцем за цей період складала 30-37 %. На третьому році життя її врожайність щодо другого року життя знизилася в 2,33 рази (в другому укосі в 3,5 разів) і була меншою, ніж в люцерни і лядвенцю рогатого.

Люцерна посівна і лядвенець рогатий, як і конюшина лучна, найвищу врожайність зеленої маси і сіна мали на другий рік життя. На третій рік життя рослин, врожайність зеленої маси люцерни посівної, в порівнянні з другим, зазнала незначного зниження в одновидовому посіві в обох укосах, і деякого зростання в першому та істотного зниження в другому укосі двовидового посіву з тимофіївкою лучною. Врожайність лядвенцю рогатого за порівнюваний період знизилась більш, ніж на 30 % в першому укосі, залишившись однаковою в другому укосі. На відміну від врожайності зеленої маси, найбільше сіна люцерни посівної і лядвенцю рогатого одержано на третьому році їх життя, що наглядно показано на рисунку 3.

Із діаграми видно, що конюшина лучна за два укоси на другому році життя забезпечила в одновидовому посіві 235,8 ц/га сіна, в двовидовому - 229,3 ц/га. На третину менший врожай сіна (157,5 ц/га в одновидовому та 163,0 ц/га в двовидовому посіві з тимофіївкою лучною) одержано з травостою люцерни посівної.

Лядвенець рогатий за показником врожайності трохи поступився люцерні посівній, але виявлена перевага люцерни статистично не доведена, бо знаходиться в межах найменшої істотної різниці на 5-ти % рівні значимості. При цьому, слід зазначити, що значне відставання лядвенцю рогатого від люцерни посівної за показниками продуктивності відбулося в другому укосі, а в першому - відмічено навіть його незначну перевагу.

Відмінності показників продуктивності досліджуваних бобових трав і їх сумішок з тимофіївкою лучною в межах років життя і укосів тісно пов'язані з особливостями росту і розвитку рослин за відповідні періоди.

Всі сім досліджуваних варіантів удобрення трав позитивно впливали на приріст врожаю зеленої маси і сіна в кожному з двох укосів протягом усіх трьох років досліджень, істотно переважаючи показники контролю.

Найбільший, статистично доведений щодо неудобреного контролю та ряду інших варіантів удобрення, вплив на приріст врожаю зеленої маси (65,8-130,5 %) і сіна сіяного травостою за три роки польового дослідження мало удобрення їх 30-ма т/га гною, внесеними восени, в поєднанні їх з весняним внесенням мінеральних добрив в дозі N₃₀P₁₀₅ (відповідає щорічному внесенню N₆₀P₆₀K₆₀). Характерно, що в кожному укосі окремо та за два укоси разом цей варіант щороку істотно переважав варіант з щорічним удобренням травостою лише мінеральними добривами в дозі N₆₀P₆₀K₆₀. Удобрення досліджуваної травосуміші фосфорно-калійними добривами в дозах P₃₀K₃₀ і P₆₀K₆₀ показало, що ефективність очевидної дії фосфорних добрив на величину приростів зеленої маси травостою сіяної луки коливається залежно від особливостей кліматичних умов року, укосу та строку життя трав, які вносять істотні зміни в компонентному складі травостою. Так, на другий і третій роки життя трав, значення показників врожайності цих варіантів удобрення в другому укосі були більші, ніж в першому або дуже близькі між собою, в той час як в інших варіантах досліду подібне не зустрічалося.

Показники якості врожаю. В середньому за три роки життя трав, найвищу продуктивність одного гектара травостою мала конюшина лучна, яка забезпечила 130,5 ц сухої речовини, 107 ц кормових одиниць та 109,8 ГДж обмінної енергії (табл. 3).

Таблиця 3

Показники продуктивності посівів бобових трав та їх сумішок з тимофіївкою лучною

Варіанти досліду	Середньорічна продуктивність 1 га травостою
	зелена маса, ц	суха речовина, ц	перетравний протеїн, ц	кормові одиниці, ц	обмінна енергія ВРХ, ГДж
конюшина лучна	490,7	130,5	13,4	107,2	109,8
люцерна посівна Люцерна посівна	439,3	111,2	15,0	88,0	93,6
лядвенець рогатий	377,9	100,6	14,2	78,7	84
конюшина лучна + тимофіївка лучна	482,2	114,7	9,9	84,3	87,7
люцерна посівна + тимофіївка лучна тимофіївка лучна	443,0	111,2	12,7	81,4	86,4
лядвенець рогатий + тимофіївка лучна	383,3	101,3	12,9	77,8	82,5
НІР05, ц/га і ГДж/га	36,5	10,0	2,2	17,2	17,6

Вирощування люцерни посівної в одновидовому посіві протягом трьох років її життя дозволяє одержати менше, в середньому на 14,79 % сухої речовини, на 18 % кормових одиниць та на 14,76 % обмінної енергії. В лядвенцю рогатого ці показники на 9,5-10,5 % менші, ніж в люцерни посівної.

Найвищий вихід перетравного протеїну одержано з гектара люцерни посівної (15,0 ц). На 0,8 - 1,6 ц/га нижчу продуктивність по перетравному протеїну відмічено в урожайності лядвенцю рогатого та конюшини лучної.

У розрізі окремих років життя показники якості врожаю досліджуваних видів трав істотно різнилися. Так, на другому році життя, за збором сухої речовини, обмінної енергії ВРХ та кормових одиниць з одного гектара одновидового посіву, конюшина лучна переважала люцерну посівну на 33 %, 33,6 % і 35,9 %, а лядвенець рогатий відповідно на 36 %, 36,7 % і 39,5 %.

На третій рік життя, в порівнянні з другим, за всіма сумарними по двох укосах валовими енергетичними показниками врожаю корму, продуктивність одного гектара досліджуваних видів бобових трав, крім конюшини лучної, зросла. Конюшина лучна поступилася люцерні посівній в чистому виді і в суміші з тимофіївкою лучною, а за збором перетравного протеїну і лядвенцю рогатому. Травостої з участю люцерни посівної та лядвенцю рогатого на третьому році життя трав, як в першому так і в другому укосах забезпечували більший, по відношенню до другого року життя, вихід з одного гектара сухої речовини, кормових одиниць, обмінної енергії ВРХ та перетравного протеїну.

Удобрення трав органічними та мінеральними добривами забезпечувало протягом другого-четвертого років життя рослин в першому і другому укосах достовірний приріст, щодо неудобреного контролю, показників виходу сухої речовини, перетравного протеїну, кормових одиниць та обмінної енергії ВРХ (табл.4). Серед варіантів удобрення трав, найефективнішими, за всіма основними показниками біоенергетичної продуктивності корму, виявилися три варіанти, в складі яких були задіяні органічні добрива, і які переважали неудобрений контроль на 78 - 123 %.

Таблиця 4

Вплив органо-мінерального удобрення травостою на продуктивні показники врожаю зеленої маси (в середньому за 2003-2005 рр)

Варіанти досліду	Середньорічна продуктивність 1 га травостою
	зелена маса, ц	суха речовина, ц	перетравний протеїн, ц	кормові одиниці, ц	обмінна енергія ВРХ, ГДж
контроль - без добрив	215,8	57,8	4,1	43,1	44,3
P30K30 - щорічно навесні	320,8	90,2	7,7	61,4	70,3
P60K60 - щорічно навесні	362,5	101,7	8,8	75,7	79,2
N30P60K60 - щорічно навесні	336,3	92,1	7,8	69,1	71,5
N60P60K60 - щорічно навесні	330,5	90	7,5	66,6	69,5
30 т/га гною + N30P105 під покривну культуру	403,8	111,2	8,2	82,3	85,3
30 т/га гною восени + N30P105 навесні	440,4	124,3	9,1	91,0	95,6
10 т/га гною щорічно восени + N10P35 навесні	373,2	100,7	7,2	75,4	77,0
НІР05, ц/га і ГДж/га	28,9	10,4	1,1	9,9	10,3

Однак, найвищий вихід з одного гектара сухої речовини (124,3 ц), кормових одиниць (91 ц), перетравного протеїну (9,1 ц), валової (223,6 ГДж) і обмінної ВРХ (95,6 ГДж) енергії одержано в варіанті, де травостій удобрювали одноразовою на три роки дозою 30 т/га гною в поєднанні з мінеральними добривами в вигляді N₃₅Р₁₀₅ внесеною, восени після збирання післяпокривного укосу трав, безпосередньо на травостій. Перевага цього варіанта удобрення трав над варіантом щорічного внесення міндобрив в дозі N₆₀P₆₀K₆₀ досить відчутна і досягає відповідно 38 % по сухій речовині, 20,4 % по перетравному протеїну, 36,5 % по кормових одиницях та 37,5 % по обмінній енергії ВРХ.

На підвищення кормової продуктивності травостою позитивно впливають фосфорно-калійні добрива, хоч ефективність їх нижча, ніж в кращих варіантах удобрення. Позитивний вплив цих добрив на збільшення показників енергетичної продуктивності травостою найбільше спостерігався в 2004 році на третій рік життя трав, і повністю залежав від вдалого поєднання дії кліматичних умов і терміну життя трав.

Розділ 5. Біоенергетична та економічна ефективність бобових трав та тимофіївки лучної в сіяних травостоях інтенсивного типу лук гірсько-лісового поясу Карпат

Біоенергетична та економічна оцінки органо-мінерального удобрення травосуміші бобових трав та тимофіївки лучної показує, що від вибору норм і компонентів удобрення значною мірою залежать всі показники енергетичної продуктивності кормів, затратність їх виробництва та економічна вигода.

На вирощування гектара кожного виду трав витрачено 21,0-21,3 ГДж енергії. Найвищий (11,6) енергетичний коефіцієнт (ЕК) одержано в одновидовому посіві конюшини лучної, а найнижчий (8,9) - в лядвенцю рогатого. Конюшина лучна має найнижчу енергоємність виробництва центнера сухої речовини (163,2 МДж) і кормових одиниць (198,7 МДж). Найнижча енергоємність центнера перетравного протеїну (1413,0 МДж) в люцерни посівної.

Затрати енергії на вирощування трав з різними варіантами удобрення складали від 14,1 ГДж/га на неудобреному контролі до 27,3 ГДж/га в варіанті, де травостій удобрювали органо-мінеральними добривами в вигляді 30 т/га гною в поєднанні з N₃₅Р_105, внесеною, восени після збирання післяпокривного укосу трав, безпосередньо на травостій.

Найнижчий показник ЕК (7,0) і найвища енергоємність центнера сухої речовини (258,6 МДж), кормових одиниць (350,9 МДж) були в варіанті, де трави удобрювали мінеральними добривами в дозі N₆₀P₆₀K₆₀, а найвищий ЕК і найнижча енергоємність сухої речовини і кормових одиниць - в варіантах P₃₀K₃₀ і P₆₀K₆₀.

Рентабельність вирощування конюшини лучної в середньому за три роки життя склала 89,3 %, а умовно чистий дохід 3035,7 грн/га. ЇЇ посів забезпечував найнижчу собівартість виробництва 1 ц сухої речовини і кормових одиниць. На другому місці за рівнем рентабельності (58,2 %), дохідністю (1943,2 грн/га) і собівартістю виробництва 1 ц сухої речовини і кормових одиниць розмістилась люцерна посівна. Двовидові посіви конюшини лучної і люцерни посівної забезпечили нижчу рентабельність (47,2 - 46,3 %), меншу дохідність (1622,1-1546,5 грн) і відповідно збільшення собівартості 1 ц кормових одиниць і перетравного протеїну.

Найвищі рівень рентабельності вирощування трав на сіно (56,3 %), умовно чистий дохід (2004 грн/га) та найнижчу собівартість центнера сухої речовини (28,6 грн) і кормових одиниць (38,4 грн) забезпечило одноразове на три роки удобрення травостою 30-ма т/га гною в поєднанні з N₃₀P₁₀₅ мінеральних добрив, внесеними восени після збирання післяпокривного укосу. Найнижчий рівень рентабельності (33,5 %) забезпечило удобрення трав мінеральними добривами в дозі N₃₀P₆₀K_60.

Висновки

1. В дисертації наведено теоретичний аналіз і узагальнення наукових досягнень та результатів польових досліджень, на підставі яких запропоновано нове вирішення однієї, з найважливіших проблем в науковому і практичному кормовиробництві. Воно стосується формування і регулювання ботанічного складу сіяних травостоїв та компонування норм і способів застосування органо-мінерального їх удобрення з метою підвищення і збереження високої кормової продуктивності сіяних багаторічних трав в гірсько-лісовому поясі Карпат.

2. Найпоширеніші в регіоні та цінні в кормовому відношенні конюшина лучна, люцерна посівна та лядвенець рогатий на другий і третій роки життя в сіяних сінокосах, з кожним укосом послаблюють стійкість до умов оточуючого середовища і випадають з травостою. Густота стояння рослин конюшини лучної за цей період зменшилась на 36,9 % і 80,9 %, люцерни посівної на 35,2 % і 65,5 %, лядвенцю рогатого на 56,7 % і 73,4 %.

3. Тимофіївка лучна, в двовидових посівах з нею, посилювала стійкість конюшини лучної і люцерни посівної другого року життя на 4,2 і 8,4 %, а третього року життя - відповідно на 16 і 11,4 %.

4. На другому році життя і до першого укосу третього року життя трав, втрати від випадання бобових рослин з травостою, в урожаї корму компенсуються пагоноутворенням. Воно, залежно від виду посіву, переважає кількість рослин попереднього року їх життя, в 1,5-2,6 разів у конюшини лучної, в 2,6-3,78 разів у люцерни посівної і в 6,5-9,2 разів у лядвенцю рогатого. Між першим і другим укосами третього року життя рослин, густота стеблостою люцерни посівної знижується на 33 %, а конюшина лучна втратила 84 % стебел і на 63 % знизила врожайність.

5. Перший укіс за всіма показниками кормової продуктивності, як правило, переважає другий. Формування висоти, облистяності й врожайності кожного укосу трав (фаза кінець бутонізації - початок цвітіння, колосіння) в одно-, дво-, і чотирикомпонентному посівах, знаходяться в прямій залежності від темпів приросту рослин протягом першої декади початкового етапу їх розвитку після відростання, які визначаються кліматичними особливостями цього періоду.

6. Найкращі кількісні і якісні, крім виходу перетравного протеїну з гектара, показники продуктивності, економічної (собівартість 1 ц кормових одиниць - 31,7 грн., умовно-чистий прибуток з 1 га - 3035,7 грн. і рівень рентабельності - 89,3 %) та енергетичної (енергоємність кормової одиниці 198,7 МДж/ц та енергетичний коефіцієнт - 11,6) ефективності в одновидовому посіві, але й найкоротший строк життя, максимум 1,5-2 роки для переважної більшості рослин, має конюшина лучна. Її перевага, в показниках економічної й енергетичної ефективності та урожайності, над люцерною посівною та лядвенцем рогатим в одно - і двохкомпонентному посіві з тимофіївкою лучною на другий, найпродуктивніший рік їх життя, досягає по окремих показниках від 16 до 87,8 %. На третьому році життя вона знижує продуктивність на 45 % в першому і на 71 % в другому укосах.

7. Одно- і двовидові посіви люцерни посівної і лядвенцю рогатого на 15 і 27 % поступаються конюшині лучній за середньорічними, основними показниками кормової продуктивності з гектара посіву, крім перетравного протеїну, за збором якого переважають її відповідно на 11 і 6 %. Проте, вони повільніше випадають з травостою, завдяки чому довше зберігають його високу кормову продуктивність.

8. Участь тимофіївки лучної, в двовидових з нею посівах, знижує на 12,1 - 26,1 % всі валові, за три роки життя рослин, показники енергетичної продуктивності конюшини лучної та на 7,5-7,7 % вихід кормових одиниць і обмінної енергії з гектара посіву люцерни посівної.

9. Травосуміш бобових трав з тимофіївкою лучною краще реагує на різні прийоми сумісно внесеного органо-мінерального удобрення, в еквівалентній за елементами живлення, рекомендованій для регіону, щорічній дозі N₆₀P₆₀K₆₀, ніж на окремо взяті мінеральні добрива в цій дозі. Таке удобрення, залежно від кліматичних умов року, сприяло кращому на 18-51,2 % росту рослин в висоту, а листя злакових в довжину, інтенсивнішому кущінню бобових компонентів й найефективнішому нагромадженню вегетативної маси з високими якісними показниками, створенню потужнішої на 24-96 % кореневої системи.

10. Щорічне весняне удобрення травостою мінеральними добривами в дозі N₆₀P₆₀K₆₀ привело, в порівнянні з контролем, до зменшення в зеленій масі обох укосів масової долі бобових на 25,4-34,7 %, збільшення долі злакових на 17,7-11,3 % і різнотрав'я на 7,7-23,4 %. Зниження дози діючої речовини азоту до 30 кг/га відчутно менше змінювало співвідношення компонентів в ботанічному складі травостою.

11. Фосфорно-калійні добрива стимулювали зростання в 1,5-3 рази масової долі бобових в травостої, ріст стебел і листя як злакових, так і бобових, але за показниками кормової продуктивності поступались іншим варіантам мінерального та органомінерального удобрення. Ефективність їх впливу залежить від кліматичних умов року, укосу та строку життя трав.

12. Найбільший, статистично доведений щодо неудобреного контролю та інших варіантів удобрення, вплив на ріст і розвиток сіяних компонентів травостою, збільшення тривалості їх продуктивного життя, збільшення масової долі бобових в травостої обох укосів, пригнічення розвитку різнотрав'я, приріст врожаю зеленої маси і сіна, мало разове удобрення їх 30-ма т/га гною, внесеними восени (на першому році життя травостою), в поєднанні їх з весняним внесенням мінеральних добрив в дозі N₃₀P₁₀₅, що відповідає щорічному внесенню N₆₀P₆₀K₆₀.

13. Найбільший вміст перетравного протеїну (84,1-87,6 г/кг) та забезпеченість ним кормової одиниці (112,5-117,6 г) виявлено в сухій масі всіх варіантів удобрення трав мінеральними добривами, а найменший (відповідно 70,4-72,2 г/кг та 94,4-93,6 г) - в сухій масі з неудобреного контролю та варіантів з участю органічних добрив. Проте, найбільший валовий вихід з гектара сухої речовини (111,2-124,3 ц), кормових одиниць (82,3-91 ц), перетравного протеїну (8,2-9,1 ц) та обмінної енергії (85,4-95,6 ГДж) одержано в варіантах, де застосовували органомінеральне удобрення трав 30-ма т/га гною в поєднанні з N₃₀P₁₀₅, внесені за один прийом під покривну культуру і в два прийоми, органічні добрива восени після збирання покривної культури та мінеральні навесні.

14. Органомінеральне удобрення трав 30-ма т/га гною в поєднанні з N₃₀P₁₀₅, внесене в два прийоми, органічні добрива восени після збирання покривної культури та мінеральні навесні забезпечує нижчу собівартість 1 ц кормових одиниць (38,4 грн), вищий умовно-чистий прибуток з 1 га (2004 грн) і рівень рентабельності (56,3 %) порівняно з щорічним удобренням аналогічною дозою N₆₀P₆₀K₆₀ мінеральних добрив, зазначені вище показники економічної ефективності яких відповідно складали 44 грн, 1060 грн і 36,3 %.

Пропозиції виробництву

1. В умовах гірсько-лісового поясу Карпат рекомендуємо висівати конюшину лучну або її сумішку з тимофіївкою лучною з однорічним використанням травостою для одержання до 915-941 ц/га листостеблової маси або 167-142 ц/га кормових одиниць з 170,1-147,3 ГДж/га обмінної енергії ВРХ при рентабельності 89,3-47,2 %, та включати люцерну посівну і лядвенець рогатий в бобово-злакові суміші з тривалішим використанням травостою.

2. Для подовження продуктивного довголіття бобово-злакового травостою з виходом до 91 ц/га кормових одиниць, 9,1 ц/га перетравного протеїну та 95,6 ГДж/га обмінної енергії ВРХ при рентабельності 56,3 % доцільно після збирання покривної культури удобряти травостій 30-ма т/га гною ВРХ, а ранньою весною - міндобривами в дозі N₃₀P₁₀₅.

Список опублікованих праць по темі дисертації

1. Чепур С.С. Продуктивність люцерни посівної, лядвенцю рогатого та конюшини лучної в одновидових посівах і в сумішках з тимофіївкою лучною при вирощуванні їх на буроземах Карпат // Корми і кормовиробництво, 2006. - Вип.58. - С.56-60.

2. Чепур С.С. Вплив органо-мінерального удобрення на кормову продуктивність сіяних травостоїв гірсько-лучного поясу Карпат // Сільський господар, 2007. - № 1-2. - С.34-35.

3. Чепур С.С., Дзюбайло А.Г. Економічна ефективність окремих елементів технології вирощування багаторічних трав на сіно в умовах гірсько-лучного поясу Карпат // Молодь і ринок, 2007. - № 1-2. - С.74-76 (особистий внесок 90 %. Проведення досліджень, узагальнення даних, написання статті)

4. Моспан Г.М., Чепур С.С. Удобрення сіяних багаторічних трав - важливий фактор впливу на їх продуктивність і стабільність лучних екосистем // Корми і кормовиробництво, 2006. - Вип.58. - С.66-71. (особистий внесок 80%. Проведення дослідження, обробка одержаних результатів, формулювання висновків, написання статті)

5. Моспан Г.М., Чепур С.С. Вплив удобрення сіяних лук на їх продуктивність і біологічну активність грунту // Корми і кормовиробництво, 2003. - Вип.51. - С.270-272 (особистий внесок 65%. Проведення дослідження, обробка одержаних результатів, формулювання висновків)

6. Моспан Г.М., Чепур С.С. Шляхи підвищення врожайності природних кормових угідь гірсько-лісового поясу Карпат // Проблеми агропромислового комплексу Карпат, 2002-2003. - № 11-12. - С.76-79. (особистий внесок 65%. Узагальнення даних, обробка одержаних результатів, формулювання висновків)

7. Моспан Г.М., Чепур С.С. Інтенсифікація гірського кормовиробництва, як елемент антропогенного руйнування природних гірських екосистем і шлях збалансованого господарювання в них // Матеріали міжнародної конференції "Гори і люди". - Рахів, 2002. - Том 2. - С.128-132. (особистий внесок 50%. Обробка одержаних результатів, формулювання висновків).

Анотація

Чепур С.С. Підвищення кормової продуктивності багаторічних трав залежно від їх добору та удобрення в умовах гірської зони Карпат. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.12 - кормовиробництво і луківництво. Вінницький державний аграрний університет і інститут кормів УААН. Вінниця - 2007.

В дисертації викладені результати досліджень з питань добору багаторічних трав для створення сіяних бобово-злакових травостоїв і вивчення впливу окремих видів органічних й мінеральних добрив та строків їх внесення на продуктивні показники корму, дано економічну і біоенергетичну оцінку застосування до...