Без забезпечення надійної кормової бази неможливий успішний розвиток тваринництва. Головною задачею для господарства являється виробництво зернових, технічних та кормових культур. Структура посівних площ та кількість виготовлених кормів повинні відповідати рівню спеціалізації господарства та забезпечувати цілорічне годування тварин, сприяти максимальній продуктивності при мінімальній витраті кормів.

Створення міцної кормової бази в господарстві являється основою для розвитку та підвищення продуктивності тваринництва. Виходячи із показників продуктивності тварин, кормова база в господарстві знаходиться в гарному стані, так як кормо виробництву приділяється особлива увага, тому що основний напрям господарства зерно-молочний.

Врожайність та структура посівних площ кормових культур

Важливим резервом підвищення врожайності та валового виробництва продукції землеробства в господарстві являється вдосконалення структури посівних площ та сівозмін.

Проводячи аналіз посівних площ та їх структури можна зробити такий висновок. Зернові культури складають близько 70% посівних площ, з яких озима пшениця переважає інші культури (36%), соняшник - 23%, а кукурудза на силос - близько 9..10%. Врожайність сільськогосподарських культур залежить від ступеня механізації, підготовленості ґрунту та строків збирання, а також погодних умов та інших важливих факторів. Аналізуючи дані, приведені в таблиці 1.1, модна відмітити, що врожайність протягом 2004…2006 років була не стабільною. Це пояснюється погодними умовами. Найбільш урожайним для озимих був 2005 рік, а для ярових, соняшника і кукурудзи на силос - 2006 рік. Заготівля кормів знаходиться на належному рівні, також частково впроваджуються прогресивні методи заготівлі кормів.

1.3 Тваринництво

молоко тваринництво рослинництво

Способи утримання корів. На молочних підприємствах промислового типу застосовують прив'язний і безприв'язний способи утримання корів. Прив'язний спосіб вимагає значних затрат праці по догляду за тваринами і не дає можливості ефективно використовувати засоби механізації.

Найпоширеніший на молочних підприємствах промислового типу безприв'язний спосіб утримання корів. Із його застосуванням зростає ефективність використання засобів механізації, збільшується навантаження на одного працівника, підвищується продуктивність праці, збільшується рухова активність тварин і реакція їх на споживання корму. Проте ці переваги мають значення тоді, коли в господарстві створена міцна кормова база. Адже витрати кормів на одиницю виробленого молока при безприв'язному утриманні більші на 10 - 15%.

При безприв'язному способі корів утримують у секціях. Групи формують залежно від віку та фізіологічного стану тварин. Годують корів у приміщенні або на вигульно-кормових майданчиках. Доїння здійснюють у доїльних залах, обладнаних доїльними установками «Ялинка», «Тандем», «Карусель».

Залежно від організації відпочинку та годівлі тварин безприв'язне утримання має чотири варіанти.

Безприв'язно-боксове утримання корів - найпоширеніша технологія безприв'язного утримання. Вартість будівництва приміщень такого типу дещо більша, але вона компенсується зменшенням затрат праці і одержанням дешевшого молока. Безприв'язно-боксове утримання застосовують у різних кліматичних зонах із мінімальною витратою підстилки або ж повною її заміною різними синтетичними матеріалами.

Для відпочинку тварин приміщення обладнують боксами завдовжки 1,9 - 2,1 і завширшки 1 -1,2 м (рис. 18). Ширина боксу понад 1,2 м призводить до нераціонального використання площі та забруднення боксів і тварин. Перегородки за довжиною такі як бокси або на 10 - 15 см коротші. Підлога має бути вищою від гнойового проходу на 20 - ЗО см. Якщо застосовують підстилку, то її вносять один раз на тиждень із розрахунку 2 - 3 кг на бокс або 0,3 - 0,5 кг на одну голову на день.

Між рядами боксів розміщені двосторонні годівниці з кормовим проїздом посередині. Для роздавання кормів використовують мобільні кормороздавачі типу КТУ-10А, КТУ-10Б, РСП-10, АРС-10. Якщо кормового проїзду між рядами годівниць не передбачено, використовують стаціонарні роздавачі кормів РВК-Ф-74, КВД-Ф-150-1. Доять корів у доїльних залах.

Прохід для корів і видалення гною завширшки не менше 250 см влаштовують між годівницями та рядами боксів. Застосовують різні способи видалення гною через щілинну підлогу: в підвальні гноєсховища, у канали, де розміщені скребкові транспортери. Якщо прохід бетонований, то гній видаляють скреперною установкою чи бульдозером, начепленим на колісний трактор (МТЗ-80, ЮЗМ-6 та ін.).

Щілинну підлогу влаштовують із металевих решіток завширшки 25 мм і отворами між ними 37 - 40 мм. Планки розміщують відносно кормо-гноевого проходу впоперек або ялинкою.

При безприв'язно-боксовому утриманні спостерігається часткове знеособлення тварин. У проектах будівель не закладені переддоїль-ні майданчики, тому корови навіть протягом одного дня можуть потрапляти до різних операторів, які доять у різних ритмах, що порушує у тварин первинний рефлекс молоковіддачі і, як наслідок, може відбуватися їх самозапуск або розвивається мастит вим'я.

При безприв 'язному комбібоксовому утриманні передбачається поєднання місць відпочинку та годівлі, а доїння корів - у доїльному залі. В приміщеннях, обладнаних комбібоксами, можна розмістити більшу кількість тварин, оскільки немає потреби в широкому кормовому проході. Цей спосіб застосовують і на фермах з прив'язним утриманням корів після їх реконструкції. З цією метою знімають прив'язі, а стійла відокремлюють металевими дугами.

Недоліком наведеного варіанту є значне забруднення корів. Під час поїдання корму вони просуваються вперед до годівниці, а потім відходять назад і лягають у виділені в період годівлі екскременти. Сильні корови витісняють із боксів слабших, що призводить до травмування тварин і зниження їх продуктивності. Серед способів усунення таких недоліків - фіксація тварин у боксах на період годівлі. Корми роздають мобільними і стаціонарними кормороздавачами, а гній видаляють дельта-скреперною установкою, бульдозером, начепленим на колісний трактор, через щілинну підлогу. Порівняно з прив'язною системою комбібоксове утримання дає можливість підвищити продуктивність праці в 2 рази.

Безприв 'язне змінно-групове утримання корів. Його суть полягає в тому, що окремі приміщення мають певні призначення. Відпочивають тварини у корівниках, обладнаних боксами, або їх утримують без боксів на підлозі з підстилкою. Приміщення розподіляють на секції, які обладнують груповими напувалками АГК-4Б.

Між рядами боксів підлога бетонована. Гній видаляють бульдозером, начепленим на колісний трактор, у період, коли тварини відсутні. Влітку корів утримують на вигульних майданчиках, а взимку використовують їх для прогулянок.

Згідно з черговістю виконання технологічних операцій групи корів по обгороджених прогінних дорогах переганяють у інші приміщення, де їх годують та доять.

Для годівлі використовують типовий корівник на 200 голів. Годівниці влаштовують у чотири ряди без розриву посередині приміщення. Одночасно у приміщенні розміщується 320 корів (чотири групи по 80 голів). Годівниці обладнані автоматичними фіксаторами на період поїдання корму. Приміщення для годівлі будують із розрахунку одне місце на три корови стада. Групи корів годують у три зміни, а корми роздають мобільними кормороздавачами.

Одну технологічну групу (80 корів) годують протягом 1,5-2 год і переміщують її в доїльно-молочний блок, обладнаний установками «Ялинка» або «Тандем». Під час доїння тваринам залежно від продуктивності роздають концентровані корми. Після доїння їх переганяють у приміщення для відпочинку або на вигульно-кормові майданчики.

Цей варіант безприв'язного утримання дає можливість тваринам активно рухатися на свіжому повітрі, підвищити продуктивність праці в 1,5 - 2 рази, збільшити кількість головомісць на 15 - 20%, підвищити оплату корму молоком на 5 - 6% порівняно з прив'язною системою утримання. Проте зазначена технологія не знайшла широкого застосування.

Безприв'язне утримання з відпочинком корів на глибокій підстилці. Технологія передбачає відпочинок корів у приміщенні на глибокій підстилці, годівлю на вигульно-кормових майданчиках, доїння у доїльних залах, видалення гною бульдозером, начепленим на трактор. Приміщення для відпочинку корів розділяють на секції, де розміщують групи тварин різного фізіологічного стану. Для підстилки використовують солому, яку додають щоденно з розрахунку З кг на кожну корову.

До приміщень приєднують вигульно-кормові майданчики з бетонним покриттям, де корів годують і напувають протягом року. На них споруджені навіси для грубих кормів, які тварини поїдають через спеціальні решітки. Вигульно-кормові майданчики обладнують годівницями для згодовування соковитих і зелених кормів. У кожному окремому загоні майданчика є автонапувалка з електропідігрі-ванням води у холодну пору року.

Доять корів у доїльних залах на установках «Ялинка», «Тандем» чи конвеєрного типу, одночасно згодовуючи концентровані корми. Гній видаляють з приміщення раз на рік, а з вигульно-кормових майданчиків - один раз у 2 - 3 дні.

Таку технологію виробництва молока можна застосовувати в південних регіонах за наявності міцної кормової бази та достатньої кількості соломи для підстилки з розрахунку 1 т на корову за рік. Але вона не набула поширення через технологічні переваги боксової системи.

Приміщення ферми. Велику молочну ферму складають приміщення для утримання корів (корівники), родове приміщення з профілакторієм для телят, телятники для молодняку різних вікових груп, пункт штучного осіменіння, доїльно-молочний блок, пункт ветеринарної медицини, кормоцех, сховище для силосу, сінажу, сіна, коренебульбоплодів, гноєсховище і побутовий будинок.

Родове приміщення з профілакторієм для телят до 20-денного віку будують із розрахунку 12% головомісць від загального поголів'я корів на фермі. Кількість місць для корів і телят має бути однаковою. Телятники розраховані на утримання 100-500 голів молодняку до 6-місячного віку. їх місткість уполовину менша за все поголів'я корів.

До доїльно-молочного блоку відносять: доїльні приміщення з доїльними установками, молочарню для приймання, переробки й зберігання молока, пункт штучного осіменіння, службові, побутові та інші кімнати, переддоїльні і післядоїльні майданчики для корів. Молочарня може бути зблокована з корівниками або розташована окремо.

У кормоцеху мелють зерно, миють і подрібнюють коренеплоди і виготовляють кормові суміші, куди додають (при потребі) різні білково-мінерально-вітамінні добавки, готують грубі корми до згодовування.

Силос і сінаж заготовлять у наземних траншеях завширшки не менше 12 м, із бетонованими стінами і дном, піднятим над землею на 10 - 15 см. Сіно зберігають під навісами вигульно-кормових майданчиків або в спеціально побудованих сіносховищах. Солому скиртують на кормовому майданчику. Коренеплоди зберігають у корене-бульбосховищах або наземних буртах. Гній бажано регулярно вивозити за територію ферми і складувати в бурти.

На випадок порушення постачання електроенергії від державної електромережі ферма має бути забезпечена резервною електростанцією, її територію обгороджують, обсаджують деревами, а на в'їзді споруджують санпропускник. Недалеко від ферми розміщують поля з багаторічними травами і культурними пасовищами.

Корми роздають мобільними й стаціонарними засобами або використовують їх у поєднанні. Мобільні засоби прості в експлуатації й характеризуються високою надійністю. Стаціонарні дають можливість автоматизувати процес годівлі корів, але витрати металу з розрахунку на одну тварину на 10 - 15% та енергоносіїв на 15 - 20% більші порівняно з мобільними. Крім того, вони не такі надійні в роботі і при виході системи з ладу організувати годівлю тварин досить складно.

Вибираємо прив'язний спосіб утримання

Структура стада

2.2 Обґрунтування раціонів годування тварин і розрахунок кількості кормів

Особливості годівлі корів. Найраціональніше використовувати кормосуміші, які дають можливість забезпечити повноцінну годівлю й механізувати їх роздавання. Основними кормами є кукурудзяний силос, сіно, сінаж, солома, зелені корми та помірна кількість коренеплодів і концкормів. Через високу вартість енергоносіїв на даному етапі корми для годівлі великої рогатої худоби в основному використовують у натуральному вигляді.

У молочному скотарстві поширені силосно-коренеплідний, сіно-силосно-коренеплідний, сінажно-концентратний типи годівлі. Велика даванка силосу коровам не дає змоги збалансувати раціони за вмістом протешу, цукру, фосфору, а в деяких випадках і каротину.

Концентратний тип годівлі не оправдовуе себе внаслідок високої вартості зернових кормів, порушення травлення, зниження продуктивності та відтворних функцій корів. Можна застосовувати цілорічну однотипну годівлю тварин силосом, сінажем, сіном, трав'яною січкою, концкормами. У літній період раціон корів доповнюють зеленою масою, питома вага якої повинна становити 15 - 20% загальної кількості раціону.

За умов промислової технології виробництва молока концентровані корми згодовують під час доїння корів з урахуванням продуктивності. Грубі й соковиті за умов безприв'язного утримання тварини поїдають із вільним доступом до них на вигульно-кормових майданчиках. Груповий спосіб нормованої годівлі найперспективніший, оскільки потребує менше витрат і більше піддається механізації й автоматизації процесу.

Безприв'язне утримання передбачає групову годівлю корів без фіксації та групову режимну нормовану годівлю з фіксацією їх біля годівниць. Корів після отелення групують в однорідні групи від 50 до 100 голів. Для кожної групи складають раціон, розрахований на рівень середньої продуктивності корів.

Метод режимної годівлі з фіксацією їх біля годівниць у спеціальних приміщеннях чи відокремлених кормових зонах усередині корівника забезпечує чіткий режим годівлі й підвищує швидкість поїдання кормів у 2 рази. Корми тваринам роздають в один і той самий час. Недотримання встановленого розпорядку призводить до порушення жуйки, неспокою тварин і зниження продуктивності. Нормують годівлю корів за кормовими класами залежно від рівня молочної продуктивності, часу отелення й періоду тільності, а корми роздають 2-3 рази на добу залежно від прийнятої технології.

2.3 Генеральний план ферми