Вплив низькоінтенсивного інфрачервоного лазерного випромінювання на репаративні процеси при переломах кісток у собак

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

Вплив низькоінтенсивного інфрачервоного лазерного випромінювання на репаративні процеси при переломах кісток у собак

16.00.05 - ветеринарна хірургія

КИЇВСЬКА ГАННА ВАЛЕРІЇВНА

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів України

Науковий керівник - доктор ветеринарних наук, професор Петренко Олег Федосійович, Національний аграрний університет, завідувач кафедри хірургії ім. проф. І.О. Поваженка

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор Іздепський Віталій Йосипович, Луганський національний аграрний університет, завідувач кафедри хірургії та хвороб дрібних тварин

кандидат ветеринарних наук, доцент Козій Василь Іванович, Білоцерківський державний аграрний університет, доцент кафедри хірургії

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. До проблеми репаративної регенерації кісткової тканини постійно прикута увага вчених. Стадії регенерації при переломах, а також морфологічна та біохімічна картина у таких хворих вивчалася багатьма дослідниками (Корж А.А., Белоус А.М., Панков Е.Я., 1972; Лаврищева Г.И., Оноприенко Г.А., 1996; Корж Н.А., Горидова Л.Д., Романенко К.К., 1999; Ткаченко С.С., Руцкий В.В., 1989). До місцевих та загальних факторів, що визначають стан остеорепарації, належать васкуляризація, іннервація, порушення метаболізму та багато інших (Корж Н.А., Горидова Л.Д., Романенко К.К., 1999). Порушення процесів регенерації призводять до сповільнення консолідації або незрощення фрагментів при переломах довгих кісток у 3-35 % випадків (Ткаченко С.С., Руцкий В.В., 1989). Тому детальне вивчення причин, що призводять до порушення метаболізму у кістковій тканині і в організмі в цілому, а також розробка методів стимуляції при розладах репаративної регенерації завжди залишаються актуальними (Барков А.В., 2000; Омельяненко Н.П., Миронов С.П., Денисов-Никольский Ю.И., Матвейчук И.В. и др., 2002).

Велику кількість запропонованих методів стимуляції репаративної регенерації прийнято поділяти на загальні та місцеві. З іншого боку, їх можна розмежувати на фізичні (в тому числі оперативні), хімічні (або медикаментозні) та біологічні (Барков А.В., 2000).

Різноманітність видів переломів, їх складність та особливості локалізації як пластинчастих, так і трубчастих кісток, а також збільшення кількості множинних переломів і поєднаних уражень оточуючих тканин викликають необхідність розробки нових методик їх консервативного та оперативного лікування.

Потребує подальшого дослідження динаміка репаративного кісткоутворення та визначення найбільш ефективних засобів стимуляції відновлювальних процесів при порушенні цілісності кісткової тканини.

У комплексі післяопераційних лікувальних заходів особливу увагу необхідно спрямувати на застосування фізіотерапевтичних методів стимуляції компенсаторних механізмів. В основу сучасної фізіотерапії покладено принципи комплексного застосування преформованих лікувальних фізичних факторів (ЛФФ), що мають синергізм дії і сприяють підвищенню лікувального ефекту (Лобода Т.М., 2001; Самосюк И.З., Чухраев Н.В., Мясников В.Г., Самосюк Н.И., 2001; Соловей Н.В., Недзведь Г.К., Черных Н.М., Пантелеев В.В., 1982). Саме преформовані ЛФФ, мобілізуючи сили самого організму, сприяють усуненню функціональних розладів і є стимулом для подолання клінічних проявів хвороби, не даючи при цьому, як правило, серйозних побічних ефектів (Самосюк И.З., Губенко В.П., Парамончик В.М., Зачатко Т.М., 1996). Нині серед перспективних та пріоритетних методів відновлювального лікування як у варіанті монотерапії, так і в комплексному застосуванні з лікарськими засобами, лікувальною гімнастикою, електроміостимуляцією (ЕМС) є метод лазеротерапії (ЛТ) (Самосюк И.З., Чухраев Н.В., Мясников В.Г., Самосюк Н.И., 2001; Кочетков А.В., Горбунов Е.Ф., Миленков А.А. и др., 2000; Розуменко В.Д., Хорошун А.П., Розуменко А.В., 2003; Розуменко В.Д., Хорошун А.П., 2004).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи є одним з основних фрагментів програми науково-дослідної роботи кафедри хірургії ім. проф. І.О. Поваженка факультету ветеринарної медицини Навчально-наукового інституту ветеринарної медицини та якості і безпеки продукції тваринництва Національного аграрного університету “Сучасні методи діагностики, лікування та профілактики хірургічних хвороб в ділянці голови, тулуба, черевної порожнини та опорно-рухового апарату”, яка виконується за завданням Державного департаменту ветеринарної медицини Мінагрополітики України (номер державної реєстрації 0103U005853).

Мета і задачі досліджень. Вивчити вплив низькоінтенсивного інфрачервоного імпульсного лазерного випромінювання на репаративну регенерацію кісток при переломах у собак. На підставі отриманих результатів сформулювати теоретичні основи і розробити практичні рекомендації щодо застосування лазерної терапії для прискорення зрощення переломів кісток та попередження різних післяопераційних ускладнень.

Для досягнення цієї мети необхідно було вирішити такі задачі:

розробити ефективну методику проведення лікувальних процедур за допомогою апарата лазерної терапії, яка враховує анатомо-топографічні особливості окремих кісток скелета собак;

на основі клінічних і рентгенологічних досліджень визначити особливості регенерації кісткової тканини при застосуванні низькоінтенсивного інфрачервоного імпульсного лазера;

дослідити вплив локального низькоінтенсивного інфрачервоного лазерного опромінення на морфологічні та біохімічні (лужна фосфатаза, загальний кальцій, неорганічний фосфор) показники крові та охарактеризувати залежність між їх змінами і процесами регенерації кісткової тканини;

вивчити динаміку гістологічних змін у місці зламу при застосуванні лазера.

Об'єкт дослідження - вплив низькоінтенсивного інфрачервоного імпульсного лазерного випромінювання на репаративну регенерацію при переломах кісток у собак.

Предмет дослідження - ефективність лікування собак різного віку і породи з переломами трубчастих кісток.

Методи дослідження. Клінічні, рентгенологічні, гематологічні, біохімічні, гістологічні і статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше у ветеринарній хірургії розроблена та науково обґрунтована методика стимуляції репаративного остеогенезу за допомогою апарата інфрачервоної лазерної терапії ”Лазерний випромінювач напівпровідниковий імпульсний (LSP)” з довжиною хвилі 905 нм, середньою потужністю 32 мВт та частотою 10000 Гц при післяопераційному лікуванні переломів кісток у собак і профілактики їх ускладнень, застосування якої значно прискорює відновлення функції пошкоджених кінцівок і скорочує термін лікування.

Здійснено комплексне клініко-експериментальне вивчення динаміки репаративного остеогенезу при переломах трубчастих кісток під впливом низькоінтенсивного інфрачервоного імпульсного лазерного випромінювання за умов функціонально-стабільного остеосинтезу. Встановлені гістологічні зміни, які відбуваються під час процесу зрощення переломів кісток при застосуванні лазеротерапії, а саме: прискорене утворення кісткового колагену та систем остеонів, ранній початок процесів перебудови кістки.

Виявлені чіткі метаболічні закономірності у динаміці патогенетичних змін при лікуванні переломів кісток із застосуванням лазеротерапії, що проявилися в суттєвих змінах з боку крові (морфологія, біохімія).

Практичне значення одержаних результатів. Дослідження мають практичне значення у клінічній роботі при лікуванні переломів та попередженні післяопераційних ускладнень.

За результатами досліджень розроблений, апробований і впроваджений в практику ефективний метод лікування переломів кісток у собак (отриманий деклараційний патент України “Спосіб стимуляції репаративної регенерації переломів кісток у собак”), а також доведена висока ефективність запропонованого прийому у профілактиці післяопераційних ускладнень та лікуванні застарілих переломів.

Матеріали дисертації використовуються у навчальному процесі при викладанні дисципліни “Ветеринарна хірургія” студентам аграрних закладів освіти III-IV рівнів акредитації та слухачам курсів підвищення кваліфікації фахівців ветеринарної медицини, а також у практичній та науковій роботі з пріоритетних напрямків оптимізації як методів лікування переломів кісток, так і профілактики післяопераційних ускладнень у Національному аграрному університеті, Львівській національній академії ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького, Подільському державному аграрно-технічному університеті, Державному агроекологічному університеті, Полтавській державній аграрній академії, Білоцерківському державному аграрному університеті, Луганському національному аграрному університеті, Дніпропетровському державному аграрному університеті.

Отримані результати можуть бути використані при написанні відповідних розділів підручників, довідників і навчально-методичних посібників з оперативної, загальної та спеціальної хірургії.

Особистий внесок здобувача. Здобувачем виконаний, проаналізований та узагальнений весь обсяг клініко-експериментальних досліджень впливу низькоінтенсивного інфрачервоного імпульсного лазерного випромінювання на загоєння переломів кісток у собак; проведені клінічні, рентгенологічні, біохімічні, морфологічні та гістологічні дослідження, визначена ефективність застосування лазеротерапії при переломах кісток у тварин. Розроблений новий метод застосування лазеротерапії для стимуляції репаративної регенерації.

Особисто здобувачем проведено огляд та аналіз джерел наукової літератури за темою дисертації, статистичну обробку одержаних результатів.

Аналіз та обговорення результатів досліджень, підготовку їх до друку та написання дисертації й автореферату здійснено самостійно за допомогою наукового керівника.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися і обговорювалися на ІІІ, ІV, V, VI конференціях професорсько-викладацького складу і аспірантів ННІ ветеринарної медицини та якості і безпеки продукції тваринництва НАУ (м. Київ, 2004-2007 рр.), ІІІ Міжнародному конгресі спеціалістів ветеринарної медицини (м. Київ, 2005 р.), конференції ветеринарних хірургів України, присвяченій 100-річчю з дня народження проф. І.І. Магди (м. Харків, 2004 р.), та на Міжнародній науково-практичній конференції “Молоді вчені у вирішенні проблем аграрної науки і практики” (м. Львів, 2006 р.).

Публікації. Результати досліджень представлені в 4 статтях, опублікованих у фахових виданнях згідно з переліком ВАК України (у тому числі 2 одноосібно), та у 4 тезах наукових і науково-практичних конференцій. Також отримано деклараційний патент на корисну модель “Спосіб стимуляції репаративної регенерації переломів кісток у собак”.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація викладена на 126 сторінках комп'ютерного тексту, складається із вступу, огляду літератури, 3 розділів, висновків, пропозицій виробництву, ілюстрована 39 рисунками, 7 таблицями. Список використаної літератури включає 245 джерел, у тому числі 58 - зарубіжних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

ВИБІР НАПРЯМІВ ДОСЛІДЖЕНЬ, МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ВИКОНАННЯ РОБОТИ

Дисертаційна робота виконувалася в 2003-2006 рр. на кафедрі хірургії ім. проф. І.О. Поваженка факультету ветеринарної медицини Національного аграрного університету (НАУ).

Клініко-експериментальні дослідження виконані на собаках різних порід віком 1-6 років, які поступали з приводу переломів кісток на кафедру хірургії ім. проф. І.О. Поваженка НАУ та в навчально-науково-виробничу ветеринарну клініку НАУ. Вивчення впливу лазеротерапії на перебіг репаративної регенерації кісток при переломах здійснювалось за такою схемою (табл. 1).

Таблиця 1 - Схема клініко-експериментальних досліджень

Групи	Характер переломів	Метод післяопераційного лікування	Методи остеосинтезу та кількість тварин	Всього
			інтраме-дулярний	екстракор-тикальний
Контрольні	Свіжі	Антибіотикотерапія розчином лінкомі-цину гідрохлориду (10 днів)	24	16	40
	Застарілі	Антибіотикотерапія розчином лінкомі-цину гідрохлориду (10 днів)	11	6	17
Дослідні	Свіжі	Антибіотикотерапія розчином лінкомі-цину гідрохлориду (10 днів) + щоденне опромінення місця зламу низькоінтен-сивним інфрачервоним імпульсним лазером (10 днів)	30	16	46
	Застарілі	Антибіотикотерапія розчином лінкомі-цину гідрохлориду (10 днів) + щоденне опромінення місця зламу низькоінтен-сивним інфрачервоним імпульсним лазером (10 днів)	14	9	23

До свіжих переломів належали відповідні травми, термін давності яких не перевищував 1 тиждень. До застарілих - не стабілізовані травми з терміном давності більше 2 тижнів, при цьому запальна реакція в місці зламу вже була відсутня.

Тваринам контрольних груп (n=40 - свіжі та n=17 - застарілі переломи) в післяопераційному періоді застосовували антибіотикотерапію: внутрішньом'язово 30 %-й розчин лінкоміцину гідрохлориду в дозі 10 мг/кг маси тіла тварини два рази на день протягом 10 днів.

Собакам дослідних груп (n=46 - свіжі та n=23 - застарілі переломи) антибіотикотерапію розчином лінкоміцину гідрохлориду поєднували із застосуванням курсу лазеротерапії.

У власників хворих тварин брали анамнез, проводили клінічне обстеження пацієнтів та детальний аналіз рентгенограм. На підставі цього здійснювали вибір методики оперативного лікування.

У тварин контрольної та дослідної груп зі свіжими переломами вивчали динаміку клінічних, рентгенологічних, гематологічних та гістологічних змін при загоєнні переломів кісток.

У собак контрольної та дослідної груп із застарілими переломами вивчали дію лазерного опромінення на репаративну регенерацію шляхом клінічних та рентгенологічних досліджень.

У ході досліджень враховували наявність або відсутність післяопераційних ускладнень при застосуванні в післяопераційному періоді поєднання антибіотикотерапії з лазеротерапією та при традиційному лікуванні лише антибіотиками. При цьому для статистичної обробки термінів загоєння переломів випадки з ускладненнями не враховувалися.

Для аналізу термінів загоєння переломів кісток кінцівок всі тварини, лікування яких проходило без ускладнень, були додатково поділені на групи (собаки з простими та складними переломами), в кожній з яких виділено окремо контрольну і дослідну.

Характер переломів кісток опорно-рухового апарату та ступінь розвитку кісткової мозолі в різні терміни після проведення остеосинтезу визначали на оглядових рентгенограмах, виготовлених за допомогою пересувного діагностичного рентгенівського апарата 12 П 5 на радіографічних плівках RETINA ХBМ. Рентгенографічні дослідження проводили на 10-, 20-, 30- і 40-у добу після проведення остеосинтезу. Біопсію кісткової мозолі виконували за методом, розробленим В.Б. Борисевичем та Б.В. Борисевичем (1998 р.).

Гістологічні дослідження проводилися на базі кафедри патанатомії Національного аграрного університету.

Матеріал для гістологічних досліджень відбирали у 10 собак з місця перелому за допомогою біопсії на 7-, 14-, 21-, 30- та 40-у добу після проведення операції та фіксували розчином формаліну.

Шматочки кісткової тканини декальцинували в 15 %-у водному розчині азотної кислоти, зневоднювали в серії спиртів зростаючої концентрації і через хлороформ заливали в парафін. Зрізи завтовшки 10±2 мкм одержували за допомогою санного мікротома і зафарбовували гематоксиліном Караці та еозином, а також за ван Гізон.

Дослідження тотальних зрізів кісткової мозолі здійснювали за допомогою стереоскопічного (МБС-10) і світлового мікроскопів “Биолам-ЛОМО” з бінокулярною насадкою АУ-12, У-42 з використанням окулярних тестових систем (вставок).

Кров для морфологічних і біохімічних досліджень брали з поверхневої вени передпліччя вранці до годівлі через певні проміжки часу, а саме: на 3-, 5-, 8-, 10-, 12-, 15-, 22-, 30-у добу. Основні біохімічні дослідження крові (неорганічний фосфор, лужна фосфатаза) проводили спектрофотометричним методом на аналізаторі “Мікролаб-200” (Голландія) в біохімічній лабораторії Інституту онкології АМН України (м. Київ). Вміст загального кальцію визначали методом атомно-абсорбційної спектрометрії (AAS-30).

Техніка операційного втручання. Оперували тварин під наркозом, фіксуючи їх на спині чи в боковому положенні, залежно від характеру уражень кісток. За місцем розрізу проводили інфільтраційну анестезію. Операційне втручання проводили відповідно до вимог асептики та антисептики.

Зіставлення уламків кісток периферичного скелета досягали за допомогою надійної їх фіксації штифтами Стейнмана, шпицями Кіршнера (інтрамедулярний остеосинтез), пластинами або гвинтами (екстракортикальний остеосинтез) з неіржавіючої криці протягом періоду репаративного процесу.

Основою всіх методів остеосинтезу було операційне зіставлення відламків кісток та їх стабільна механічна фіксація із збереженням іннервації та кровопостачання.

Операційний доступ та методика встановлення імплантатів залежали від локалізації перелому, його характеру та розміру собаки.

Інтрамедулярний остеосинтез застосовували у собак масою до 25 кг для зрощення трубчастих кісток при простих поперечних та коротких косих переломах. Використовували штифти та шпиці з долотоподібними або загостреними кінцями. Розмір імплантатів підбирали відповідно до довжини кістки та ширини кістково-мозкової порожнини за рентгенограмою. Залежно від діаметра кістково-мозкового каналу виконували остеосинтез однією шпицею або застосовували множинне штифтування (як правило, двома шпицями меншого діаметра) для попередження ротаційних рухів у ділянці перелому. При цьому намагалися підібрати шпиці та штифти таким чином, щоб об'єм, який вони займають у місці перелому, становив близько 70 % від об'єму кістково-мозкового каналу в цій ділянці. Цей принцип був необхідний для забезпечення кровопостачання ділянки перелому.

Екстракортикальний остеосинтез застосовували при уламкових, довгих косих переломах трубчастих кісток у собак різної маси тіла та при простих поперечних і коротких косих переломах у собак масою понад 25 кг.

Екстракортикальний остеосинтез виконували за допомогою пластин різної модифікації з неіржавіючої криці. Пластини контурувалися за формою кожної окремої кістки.

Імплантати видаляли, коли на рентгенограмі чітко визначалася осифікована кісткова мозоль у ділянці перелому.

Розташування кісток досить глибоко відносно поверхні шкіри підштовхнуло нас до використання лазерного апарата, який генерує в ближньому ІЧ-діапазоні та проникає на глибину до 5 см із збереженням не менше 5-1 % початкової потужності лазерного випромінювання, що є цілком достатнім для активізації метаболічних процесів та поліпшення мікроциркуляції в травмованих кістках та оточуючих їх тканинах. У роботі був використаний лазер з довжиною хвилі 905 нм, що знаходиться в ближньому інфрачервоному спектрі і відомий своєю лікувальною дією на тканини і органи при втратах енергії на проходження поверхні тканини до 25 %.

Значна щільність кісткової тканини вимагає більш потужного лазерного випромінювання порівняно з тим, що використовується для дії на м'які тканини. Це пояснюється необхідністю збереження певної кількості енергії при проходженні твердої органічної субстанції. Потужність в імпульсі до 20 Вт є цілком достатньою для досягнення мети.

Імпульсний лазер був обраний за більш ефективну та безпечну дію на організм, що дало можливість значно збільшити потужність променя. Імпульсна потужність лазерного випромінювання при його тривалості сотні наносекунд становить десятки ватт, що не є пошкоджуючою і не викликає нагрівання при глибокому проникненні в тканини, оскільки середня потужність імпульсного лазерного випромінювання не перевищує загальновизнану (до 30 мВт). Збільшення частоти імпульсного лазерного випромінювання призводить до збільшення дози впливу за той же час процедури. Частота проходження імпульсів лазерного випромінювання чинить на біологічні структури перемінний світловий тиск. Висока частота в 10 кГц дає можливість передачі тканинам великої кількості енергії без пошкодження клітин (Козлов В.И., 2001).

Одержання необхідної дози випромінювання при заданій імпульсній потужності з урахуванням необхідної глибини проникнення забезпечується тривалістю опромінення протягом 7 хв.

З метою розширення площі опромінення ми вирішили використовувати контактну скануючу методику із затримкою на 1 хв в окремих точках по проекції лінії перелому на шкірі, що забезпечує краще проникнення лазерного випромінювання в тканини.

При уламкових переломах із значними ділянками пошкодження опромінення проводили зигзагоподібно по всій площині розлому із затримкою в окремих точках на 30 с. Для більшого збудження клітин опромінення проводили по визначеній лінії спочатку в один бік, а потім у другий.

Через нерівномірне анатомо-топографічне розташування кісток відносно поверхні тіла ми вирішили проводити опромінення з боку найбільш близького розташування місця кісткової травми до шкіри. Це забезпечило збереження необхідної потужності променя при проходженні його через кістку.

Курсовий щоденний вплив дозволяє одержати необхідний результат. Ефект від лазерних процедур у більшості випадків настає на 3-5-й день, а інші 4-5 процедур необхідні для стабілізації відновленої фізіології тканин у зоні перелому. Саме тому курс післяопераційного лікування собак при переломах кісток повинен складатися з 10 щоденних процедур за умови продовження курсу лазерної терапії після перших ознак поліпшення.

Методика лазеротерапії. Після оперативного втручання з приводу перелому кістки та встановлення надійних фіксуючих імплантатів по лінії перелому проводиться опромінення ”Лазерним випромінювачем напівпровідниковим імпульсним (LSP)” з такими технічними характеристиками: довжина хвилі 905 нм, послідовність імпульсів до 10 000 Гц, середня потужність на 10000 Гц становить 32 мВт, потужність в імпульсі до 20 Вт (прилад виготовлений на замовлення канд. тех. наук Тарановим В.В., НПП ЛАМБИТ-ЭНТИС, м. Київ).

Перед процедурою шерсть над місцем перелому вибривали. Опромінення проводили контактним способом скануючими рухами із затримкою в окремих точках. Процедуру проводили на ділянках, де місце перелому знаходилося найближче до поверхні шкіри. Скануючі рухи здійснювали спочатку в один бік по лінії перелому, а потім у зворотному напрямку із затримкою в окремих точках на 1 хвилину. При уламкових переломах опромінення проводили по зигзагоподібній лінії із захопленням всієї ураженої ділянки кістки, при цьому в окремих точках на верхівках зиґзаґів затримувалися на 30 секунд. Промінь орієнтували по діагоналі кістки. При остеосинтезі пластиною опромінювали з того боку кістки, де пластини не було.

Проводили 10 процедур опромінення щоденно з експозицією 7 хвилин.

Статистична обробка даних виконана за допомогою програм електронних таблиць Excel (Microsoft Office'2003 для Windows XP).

РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Характер переломів кісток кінцівок у собак

За період 2003-2006 рр. на кафедру хірургії ім. проф. І.О. Поваженка та в навчально-науково-виробничу клініку з приводу переломів трубчастих кісток звернулися власники 126 собак.

Локалізація травм у тварин наведена у табл. 2.

Таблиця 2 - Локалізація переломів кісток кінцівок у собак

Назва кістки	Свіжі переломи, гол.	Застарілі переломи, гол.
	діафіз	епіфіз	метафіз	діафіз	епіфіз	метафіз
Плечова кістка	6	3	-	-	3	-
Кістки передпліччя	9	2	-	15	-	-
Кістки пальців	5	-	-	5	-	-
Стегнова кістка	18	11	-	4	1	-
Кістки гомілки	10	9	6	7	1	1
Кістки плесна	3	-	-	3	-	-
П'яткова кістка	4	-
Всього	86	40

Виходячи з наведених у таблиці даних, можна стверджувати, що у собак найчастіше травмувалася стегнова кістка (33,72 % від загальної кількості свіжих переломів), далі в порядку зменшення - кістки гомілки (29,07 %), передпліччя (12,79 %), плечова кістка (10,47 %), кістки пальців (5,81 %), п'яткова кістка (4,65 %) та кістки плесна (3,49 %).

Серед застарілих переломів за кількістю випадків більше реєструвалися переломи кісток передпліччя (37,5 %), що пояснюється досить поганою васкуляризацією цього сегмента кінцівки внаслідок наявності тут невеликого об'єму м'яких тканин. Менше реєструвалися застарілі переломи кісток гомілки (22,5 %), стегнової кістки і кісток пальців (по 12,5 %) та кісток плесна (7,5 %).

У більшості випадків реєстрували діафізарні переломи (63 % від кількості свіжих переломів трубчастих кісток). Епіфізарні переломи являли собою відриви гребеня великогомілкової кістки, відлами ліктьових відростків і виростків плечової та стегнової кісток, що загалом становило 30 %. Травми в ділянці метафізу (7 %) великогомілкової кістки спостерігали тільки у молодих тварин віком близько 1 року, що пояснюється особливою нестійкістю кісток у зонах росту. Окремо виділили травмування п'яткової кістки, які зустрічалися переважно у мисливських собак.

Серед застарілих переломів реєструвалися неправильно зрощені, незрощені з утворенням несправжнього суглоба, заростання кістково-мозкового каналу на кінцях уламків кісток, переломи після повторних хірургічних втручань з приводу нестабільності імплантатів. Причинами, які викликали ускладнення при загоєнні кісток, були неадекватна стабілізація ділянки перелому, недостатнє кровопостачання, значний дефект ділянки перелому, втрата імплантату або нежиттєздатний фрагмент кістки.

Значну кількість застарілих діафізарних переломів (84 %) можна пояснити меншою здатністю діафізу до репаративної регенерації порівняно з епіфізом та метафізом, а також переважною більшістю в цій групі переломів кісток передпліччя, які відрізняються повільним загоєнням.

Серед зареєстрованих нами випадків спостерігалися як прості (поперечні, косі, гвинтоподібні), так і складні (уламкові, множинні) переломи. Більшість травм було закритих. Відкриті уламкові переломи спостерігалися при автомобільних травмах при травмуванні важкими гострими предметами. Відкритими були також пошкодження кісток, одержані мисливськими собаками при полюванні на кабана.

Клініко-рентгенологічні зміни при застосуванні низькоінтенсивного інфрачервоного імпульсного лазерного випромінювання та вплив останнього на швидкість загоєння кісток та частоту виникнення післяопераційних ускладнень

У процесі роботи з низькоінтенсивним інфрачервоним лазером найважливішими показниками його ефективності були швидкість відновлення статичної та динамічної функції травмованих кінцівок у тварин та наявність або відсутність післяопераційних ускладнень. Клінічним одужанням ми вважали здатність собак використовувати прооперовану кінцівку при русі без додаткових засобів фіксації. кістковий перелом собака лазер

Після здійснення оперативного втручання з приводу свіжих (n=86) та застарілих (n=40) переломів кісток кінцівок у собак дослідних (відповідно, свіжих - n=46, застарілих - n=23) та контрольних (відповідно, свіжих - n=40, застарілих - n=17) груп нами проводилося клінічне спостереження за перебігом загоєння операційної рани та відновленням функцій травмованої кінцівки. Для візуального спостереження за перебігом зрощення уламків кісток проводилися рентгенологічні дослідження на 10-, 20-, 30- та 40-у добу після остеосинтезу. Важливою умовою успішного проходження репаративних процесів була надійна функціонально-стабільна фіксація уламків кісток.

Клінічні спостереження за процесом загоєння переломів та швидкістю відновлення функції травмованих кінцівок у тварин дослідної та контрольної груп переконливо довели дієвість запропонованого нами методу стимуляції репаративної регенерації (табл. 3).

Таблиця 3 - Строки загоєння переломів кісток кінцівок у собак, доба

(ліміти, M±m)

Клінічні ознаки	Складність переломів
	прості	складні
	контрольна група, n=33	дослідна група, n=57	контрольна група, n=6	дослідна група, n=12
Загоєння операційної рани	ліміти-8-10	ліміти-5-7	ліміти-9-10	ліміти-5-7
	9,61±0,14	6,26±0,12*	9,83±0,16	6,42±0,26*
Початок спирання на травмовану кінцівку	ліміти-13-15	ліміти-7-9	ліміти-14-15	ліміти-7-9
	13,79±0,17	7,63±0,10*	14,67±0,25	8,0±0,25*
Здатність тварин обходитись без фіксуючих засобів (видалення імплантатів)	ліміти-40-45	ліміти-21-30	ліміти-47-52	ліміти-28-37
	41,24±0,34	26,12±0,54*	50,0±0,56	33,33±1,18*

*Р<0,001 - по відношенню до контролю

Як видно з таблиці, тривалість загоєння операційної рани у тварин дослідної групи була, в середньому, на 3 доби менше (6,26±0,12 доба - дослід, 9,61±0,14 доба - контроль у собак з простими переломами; 6,42±0,26 доба - дослід, 9,83±0,16 доба - контроль у тварин зі складними переломами) при Р<0,001. Початок спирання на травмовану кінцівку в дослідній групі собак спостерігався, в середньому, на 6 днів раніше ніж у контрольній (7,63±0,10 доба - дослід, 13,79±0,17 доба - контроль у собак з простими переломами; 8,0±0,25 доба - дослід, 14,67±0,25 доба - контроль у тварин зі складними переломами) при Р<0,001(7,63±0,10 доба - дослід, 13,79±0,17 доба - контроль у собак з простими переломами; 8,0±0,25 доба - дослід, 14,67±0,25 доба - контроль у тварин зі складними переломами) при Р<0,001, що можна пояснити раннім наростанням періостальної мозолі, що додатково фіксує місце перелому, а також певною знеболювальною дією лазера.

Для статистики користувалися строком видалення імплантатів з ушкоджених кісток. При цьому у дослідній групі тварин найбільш віддалені строки клінічного загоєння були на 15 діб коротшими порівняно з контролем. Досить значна різниця по загоєнню переломів у кожній з груп пояснюється різними характером та тяжкістю травм, а також віком тварин (від 1 до 6 років). Але, незважаючи на це, спостерігається добре виражена тенденція прискорення зрощення зламаних кісток саме у собак дослідної групи (26,12±0,54 доба - дослід, 41,24±0,34 доба - контроль у собак з простими переломами; 33,33±1,18 доба - дослід, 50,0±0,56 доба - контроль у тварин зі складними переломами при Р<0,001).

При щоденному використанні лазеротерапії в післяопераційному періоді, за умови правильної стабільної фіксації уламків та відкритті кістково-мозкового каналу (для застарілих переломів), нами не було відмічено жодного ускладнення, які інколи мають місце при традиційному методі лікування тварин з переломами кісток.

На відміну від дослідної, в контрольній групі тварин спостерігалися випадки післяопераційних ускладнень (табл. 4).

Таблиця 4 - Післяопераційні ускладнення у собак з переломами кісток кінцівок

Групи тварин	Види ускладнень
	уповільнене зрощення	незрощення	остеомієліт
	кількість собак	%	кількість собак	%	кількість собак	%
Контрольні, n=57	9	15,79	5	8,77	4	7,02
Дослідні, n=69	-	-	-	-	-	-

При цьому доля ускладнень за традиційного лікування становила 31,58 % від загальної кількості тварин контрольної групи як зі свіжими, так і застарілими переломами.

Після здійснення оперативного втручання з приводу переломів кісток кінцівок у собак дослідної та контрольної груп нами проводилося клінічне спостереження за перебігом загоєння операційної рани та відновленням функцій травмованої кінцівки. Для візуального спостереження за перебігом зрощення уламків кісток проводилися рентгенологічні дослідження на 10-, 20-, 30- та 40-у добу після остеосинтезу. Важливою умовою успішного проходження репаративних процесів була надійна функціонально-стабільна фіксація уламків кісток.

При клінічному обстеженні тварин дослідної групи, яким у післяопераційному періоді проводили курс лазеротерапії, виявляли більш швидке загоєння операційної рани (в середньому на 6-у добу), хоча прямого її опромінення лазером ми не проводили. Відмічалося досить швидке зникнення післяопераційного набряку. Пальпаторно з 5-ї доби після операції виявлялася молода хрящова мозоль у ділянці перелому, формування якої досить часто було помітним на рентгенограмі на 10-у добу. Крім того, до цього строку всі собаки дослідної групи починали потроху спиратися на травмовану кінцівку, що, в свою чергу, сприяло більш швидкому перебігу репаративних процесів через раннє дозоване навантаження.

На рентгенограмах на 10-у добу після проведення остеосинтезу спостерігалися ознаки, які свідчили про активний перебіг резорбтивних процесів у ділянці перелому та вже було помітно формування періостальної мозолі, функція якої полягає в первинному з'єднанні уламків кісток для забезпечення подальших регенераційних процесів.

Швидкий початок спирання на травмовану кінцівку дав нам підставу припускати анальгезуючу дію лазерного випромінювання.

На другому тижні після проведення операції собаки починали досить активно використовувати прооперовану кінцівку при ході. При пальпаторній перевірці на ротаційні рухи при простих переломах у ділянці ушкодження ми отримували негативний результат, а при пальпації уламкових переломів рухливість окремих уламків була відсутня.

До кінця 3-го тижня собаки дослідної групи вже цілком впевнено використовували травмовані кінцівки під час ходи, при цьому спостерігалося незначне кульгання. Пальпаторно в ділянці перелому відмічалося міцне мозолеутворення, що підтверджувалося контрольною рентгенографією на 20-у добу.

На рентгенівських знімках у молодих тварин в ці терміни відмічалася добре візуалізована мозоль із значними осередками осифікації і досить рівними контурами.

Така загальна картина давала нам підставу для видалення імплантів вже починаючи з 21-ї доби.

У старших тварин процес зрощення перебігав дещо повільніше, і мозоль необхідної міцності формувалася на 30-у добу, що давало змогу в ці терміни видаляти імплантати при простих переломах.

На 30-у добу у частини тварин дослідної групи кульгання було відсутнє, а у частини - дуже незначне.

Рентгенівські знімки показували утворення щільної, осифікованої мозолі з рівними контурами, здатної утримувати з'єднання уламків без будь-яких додаткових засобів фіксації. У більш молодих тварин лінія перелому була відсутня.

Саме такий стан тварин ми вважали клінічним загоєнням перелому, при якому відсутня необхідність додаткових засобів фіксації уламків кісток з метою повноцінного функціонування травмованої кінцівки.

До 40-ї доби у всіх тварин дослідної групи зникала кульгавість, а контрольні рентгенівські знімки показували стабільне розташування кісткових уламків та добре сформовану кісткову мозоль.

Необхідного за міцністю загоєння переломів у контрольних групах тварин ми досягали на 40-52 добу після проведення остеосинтезу (залежно від віку собак та складності травми), саме в ці терміни у них і проводилося видалення імплантів.

Біохімічні та морфологічні зміни крові

Результати морфологічних досліджень. Найбільша кількість лейкоцитів у крові собак дослідної групи спостерігалася на 3-ю добу після проведення остеосинтезу і становила 13,88±0,47 (Р<0,01), після чого відмічався різкий спад (на 5-у добу - 10,54±0,28 Г/л, Р<0,001) і швидке повернення до нормальних показників (на 8-у добу - 7,92±0,17 Г/л, Р<0,001). В ці ж терміни відбувалось найбільше підвищення кількості паличкоядерних лейкоцитів (на 3-ю добу - 3,6±0,23 %), що вказувало на перебіг короткого гострого запального процесу. В подальшому відмічалося швидке повернення до норми вже на 5-у добу (1,9±0,08 %, Р<0,001). Цей процес свідчив про завершення запальної реакції організму на хірургічне втручання. Другий підйом кількості лейкоцитів на 22-у добу (12,32±0,72 Г/л, Р<0,001) можна віднести до реакції організму на видалення імплантів.

У контрольній групі тварин найбільший вміст лейкоцитів реєструвався на 5-у добу (13,66±0,21 Г/л), після чого він спадав до норми. Кількість паличкоядерних лейкоцитів була підвищеною ще до 8-ї доби (3,6±0,20 %), після чого проходила нормалізація цього показника. Все це свідчило про перебіг у контрольної групи собак гострого, але більш повільного, порівняно з дослідними, запального процесу.

Для виявлення закономірностей змін обмінних процесів в організмі під впливом репаративної остеорегенерації при традиційному лікуванні переломів кісток та проведенні курсу післяопераційної лазеротерапії ми провели біохімічні дослідження сироватки крові у собак дослідної (n=10) і контрольної (n=10) груп. Основними показниками були активність лужної фосфатази (ЛФ), вміст неорганічного фосфору та загального кальцію. Визначення цих маркерів проводили на 3-, 5-, 8-, 10-, 12-, 15-, 22- та 30-у добу після проведення операції з приводу переломів трубчастих кісток у собак дослідної та контрольної груп.

Результати біохімічних досліджень наведені в таблиці 5.

Таблиця 5 - Біохімічні дослідження сироватки крові собак після проведення операцій з приводу переломів кісток кінцівок (M±m), n=10

Термін, дні	ЛФ, ОД	Са, ммоль/л	Р,ммоль/л
	дослід	контроль	дослід	контроль	дослід	контроль
3	2932± 86,28*	1782± 91,12	2,492± 0,02*	2,227± 0,01	1,932± 0,02*	1,48± 0,03
5	2506± 188,77	2156± 158,51	2,416± 0,02	2,427± 0,05	2,242± 0,05*	1,556± 0,08
8	3008± 128,41*	1432± 164,52	2,541± 0,01*	2,323± 0,01	1,48± 0,03*	1,925± 0,06
10	2856± 159,17	2432± 148,47	2,484± 0,02**	2,397± 0,01	1,887± 0,05	1,85± 0,05
12	2076± 70,89*	1484± 112,36	2,489± 0,03	2,454± 0,01	2,295± 0,09*	1,681± 0,04
15	2002± 41,63*	1358± 100,82	2,752± 0,02*	2,353± 0,01	1,717± 0,04*	2,215± 0,06
22	1712± 64,21*	1310± 72,73	2,357± 0,01	2,378± 0,03	1,581± 0,09	1,794± 0,06
30	2830± 154,66*	1586± 72,80	2,414± 0,01*	2,218± 0,01	1,797± 0,02*	1,315± 0,02

*Р<0,001; **Р<0,01 - по відношенню до контролю

В обох групах після остеосинтезу при загоєнні переломів спостерігали закономірне підвищення активності ЛФ у сироватці крові, яке збігалося з фазами утворення кісткової мозолі.

У дослідній групі тварин на 3-ю добу відмічали відчутне посилення активності ЛФ (2932±86,28 ОД, Р<0,001), що можна пояснити резорбцією кісток у ділянці перелому. Максимальну активність ферменту у дослідної групи тварин відмічали на 8-у добу після проведення остеосинтезу (3008±128,41 ОД, Р<0,001), що свідчило про початок активного формування періостальної та ендостальної мозолі. Після цього активність ЛФ поступово знижувалася, і повторний підйом її відмічався вже на 30-у добу (2830±154,66 ОД, Р<0,001), вказуючи на початок перебудови кісткової мозолі. Третій максимальний підйом збігався із завершенням консолідації відламків кісток при переломах, оскільки між активністю ЛФ у сироватці крові та інтенсивністю мінералізації кістки існує взаємозв'язок.

У контрольної групи тварин посилення активності лужної фосфатази внаслідок резорбтивних процесів відмічалося на 5-у добу після остеосинтезу (2156±158,51 ОД), а максимальна активність ферменту спостерігалася на 10-у добу (2432±148,47 ОД). У подальшому активність ЛФ поступово спадала, а на 30-у добу нами було зафіксовано лише початок наступного її підйому (1586±72,80 ОД).

При порівнянні активності ЛФ в обох групах собак протягом періоду загоєння перелому у дослідних тварин він був відчутно вищим. При цьому у контрольних тварин у період утворення кісткової мозолі підвищення даного показника було менш вираженим, ніж у дослідних. В останніх підйоми активності ЛФ наставали раніше і були більш значними, що вказувало на активізацію остеогенезу.

Вміст неорганічного фосфору і загального кальцію в сироватці крові собак збільшувався вже з перших діб після остеосинтезу.

Перше підвищення концентрації фосфору у тварин дослідної групи відбувалося на 5-у добу (2,242±0,05 ммоль/л, Р<0,001), а кальцію - на 8-у добу (2,541±0,01 ммоль/л, Р<0,001), що відповідало перебігу в кістці активних резорбтивних процесів, внаслідок яких значна кількість цих елементів потрапляла в кров'яне русло. Після цього проходило різке зниження концентрації фосфору до 8-ї доби (1,48±0,03 ммоль/л, Р<0,001) та дуже незначне зменшення вмісту кальцію, яке спостерігалося до 12-ї доби (2,489±0,03 ммоль/л). Вже на 12-у добу відмічалося найбільше підвищення рівня неорганічного фосфору (2,295±0,09 ммоль/л, Р<0,001) і на 15-у добу - загального кальцію (2,752±0,02 ммоль/л, Р<0,001) в крові у дослідних собак, після чого обидва показники йшли на спад до 22-ї доби. На цьому етапі проходило осадження іонів кальцію та фосфору на новоутвореному колагені в присутності ЛФ, у результаті чого утворювалися первинні зародкові центри кристалізації, на яких здійснювалася подальша мінералізація. З 30-ї доби відмічався початок повторного підвищення вмісту неорганічного фосфору та кальцію (1,797±0,02 ммоль/л та 2,414±0,01 ммоль/л відповідно, Р<0,001) в сироватці крові, пов'язаного з перебудовою кісткової мозолі.

У контрольної групи тварин піки резорбтивної активності припадали на 8-у та 15-у добу, що відмічалося найбільш високим вмістом неорганічного фосфору в сироватці крові (1,925±0,06 ммоль/л та 2,215±0,06 ммоль/л відповідно). При цьому незначні підвищення рівня загального кальцію спостерігалися на 5-у та 12-у добу (2,427±0,05 ммоль/л та 2,454±0,01 ммоль/л відповідно). Після цього ці показники знижувалися.

Динаміка цих показників була пов'язана з раннім завершенням стадії резорбції і швидкою перебудовою мозолі у собак дослідної групи.

Динаміка гістологічних змін при проведенні лазеротерапії

У результаті проведених гістологічних досліджень біоптатів з місця перелому встановлено, що на 7-у добу після проведення остеосинтезу у дослідних тварин новоутворена кісткова тканина виявлялася на значно більшій площі ділянки перелому. Вона, як і у контрольних тварин, містила остеоцити, які знаходилися в досить широких камерах. Будова такої кісткової тканини була невпорядкованою, характер її при фарбуванні гематоксиліном Караці та еозином і за ван Гізон такий же, як і в контрольних тварин. Остеокласти не реєструвалися. Серед кісткової тканини відмічалися місця розростання щільної фіброзної сполучної тканини, яка порівняно з контрольними тваринами займала значно меншу площу. Пухка сполучна тканина була зареєстрована тільки в однієї тварини у вигляді незначної кількості невеликих за розмірами острівців, що знаходилися серед розростань щільної сполучної тканини. Серед розростань останньої виявлялися невеликі порожнини, але розміри і кількість їх були меншими ніж у контрольних тварин.

На 14- і 21-у добу у дослідних тварин у ділянці перелому остеоїдна тканина не виявлялася. Вся ділянка пошкодження була заповнена кістковою тканиною, що нагадувала губчасту кістку. Проте її вічка мали різні розміри і форму. Більшість з них повністю або частково були заповнені фіброзною сполучною тканиною. Навколо частини вічок реєструвалися кісткові пластинки, що включали остеоноподібні структури. На периферії вічок реєструвалися численні остеобласти, а також окремі остеокласти. Це свідчило про те, що у дослідних тварин в ці терміни відбувалося не тільки новоутворення кісткової тканини, але й починалося її ремоделювання. В результаті цього утворювалися остеоноподібні структури, які були подібні до остеонів інтактної кісткової тканини великогомілкової кістки. При зафарбовуванні за методом ван Гізон новоутворена кісткова тканина місцями набувала характерного червоного кольору, місцями вона була рожевою, а місцями - жовтою. В усіх дослідних тварин новоутворена тканина в місці перелому була вкритою окістям. Останнє порівняно з окістям контрольних тварин було більш щільним і складалося зі значної кількості колагенових волокон, зцементованих міжклітинною речовиною, та значної кількості фібробластів і фіброцитів. Колагенові волокна орієнтувалися переважно вздовж поверхні кістки. В ділянці перелому м'язи досить щільно прилягали до окістя в усіх місцях.

На 30-у добу у дослідних тварин у ділянці перелому кісткова тканина в своїх верхніх шарах мала будову, подібну до губчастої кісткової тканини. В більш глибоких шарах кісткова тканина нагадувала будову компактної кістки, в якій кісткові пластини оточували кісткові канали невеликого діаметра; частина з останніх ще була заповнена фіброзною сполучною тканиною. В результаті цього формувалися остеоноподібні структури, які від нормальних остеонів відрізнялися не зовсім впорядкованою орієнтацією кісткових пластин і нерівномірним їх зафарбовуванням еозином. У кісткових каналах на межі кісткової тканини знаходилася помітна кількість остеоцитів і остеокластів. Це свідчить про те, що, як і в контрольних тварин, у дослідних тварин у цей термін в ділянці пошкодження відбувався не тільки активний остеогенез, але й активне ремоделювання кісткової тканини. Між остеоноподібними структурами знаходилася молода кісткова тканина, яка ще не мала типової будови компактної кістки і містила велику кількість остеоцитів.

При фарбуванні за методом ван Гізон остеоноподібні структури забарвлювалися у характерний червоний колір, а молода кісткова тканина лише місцями набувала рожевого або жовтого кольору. Окістя повністю вкривало місце перелому і мало характерну будову.

На 40-у добу у дослідних тварин місце перелому повністю складалося з молодої компактної кістки з не зовсім впорядкованим розташуванням кісткових пластинок. При зафарбовуванні за методом ван Гізон лише на окремих невеликих ділянках кісткова тканина набувала рожевого кольору.

ВИСНОВКИ

1. У дисертаційній роботі на підставі клініко-експериментальних досліджень встановлено стимулювальний вплив низькоінтенсивного інфрачервоного імпульсного лазера на загоєння переломів кісток у собак. Доведено, що він прискорює репаративний остеогенез, має протизапальну, протинабрякову та ранозагоювальну дію. Такі ефекти зумовлені використанням апарата лазеротерапії з довжиною хвилі 905 нм, потужністю в імпульсі до 20 Вт, частотою проходження імпульсу до 10 кГц.

2. Проведення щоденних сеансів лазеротерапії з постійною експозицією 7 хв протягом 10 днів за умов застосування скануючої методики виконання процедур при спрямуванні лазерного променя по лінії перелому із затримкою в окремих точках та опроміненням з боку найбільш близького розташування кістки до поверхні шкіри є ефективним засобом лікування переломів кісток.

3. Застосування лазеротерапії з 1-ї доби після оперативного втручання сприяє скороченню найбільш віддалених термінів клінічного загоєння переломів кісток кінцівок у собак на 15 діб порівняно із застосуванням лише антибіотикотерапії (при застосуванні лазеротерапії: 26,12±0,54 доба - при простих переломах, 33,33±1,18 доба - при складних, Р<0,001; при традиційному лікуванні: 41,24±0,34 доба - при простих переломах, 50,0±0,56 доба - при складних). Також при її використанні не було відмічено післяопераційних ускладнень.

4. При застосуванні запропонованої методики опромінення ділянки перелому інфрачервоним лазером відбувається більш раннє порівняно з контролем відновлення статичної та динамічної функції травмованої кінцівки (при застосуванні лазеротерапії: 7,63±0,10 доба - при простих переломах, 8,0±0,25 доба - при складних; при традиційному лікуванні: 13,79±0,17 доба - при простих переломах, 14,67±0,25 доба - при складних).

5. За даними рентгенологічних досліджень, вже на 10-у добу після проведення остеосинтезу встановлені активні резорбтивні процеси та періостальна реакція, в той час, як у контрольних тварин вказані зміни спостерігаються лише з 20-ї доби.

6. Застосування лазеротерапії в післяопераційному періоді при переломах кісток у собак призводить до зменшення інтенсивності запалення (зниження лейкоцитозу на 5-у добу), а також прискорення процесів репарації, що підтверджується й результатами біохімічних досліджень (підвищення в сироватці крові активності лужної фосфатази на 3-, 8- та 30-у добу, збільшення вмісту у сироватці крові рівня загального кальцію на 8-, 15- та 30-у добу і неорганічного фосфору на 5-, 12- та 30-у добу).

7. Гістологічно встановлено, що опромінення низькоінтенсивним інфрачервоним лазером у післяопераційному періоді не змінює порядок проходження стадій репаративної регенерації, але значно прискорює їх зміну та інтенсифікує перебіг регенераційних процесів, а саме спостерігається прискорене формування кісткового колагену, який є основою для приєднання кристалів гідроксилапатиту (мінералізація).

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

У клінічній практиці ветеринарної ортопедії і травматології при лікуванні переломів кісток кінцівок у собак пропонується застосовувати в післяопераційному періоді просту у виконанні контактну скануючу методику опромінення ділянки перелому низькоінтенсивним інфрачервоним імпульсним лазером з такими технічними показниками: довжина хвилі - 905 нм, частота імпульсу - 10 кГц, середня потужність - 32 мВт. Лазеротерапевтичні процедури проводити з експозицією 7 хв щоденно протягом 10 днів.

Отримані результати застосування низькоінтенсивного інфрачервоного імпульсного лазера при переломах кісток у собак використовувати при написанні підручників, навчальних посібників, читанні лекцій і проведенні лабораторних та практичних занять при підготовці лікарів ветеринарної медицини.

СПИСОК ОСНОВНИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Дорощук В.О., Київська Г.В. Зміни біохімічних та морфологічних показників крові при загоєнні переломів кісток у собак // Наукові праці Полтавської державної аграрної академії. Ветеринарні науки. - Т. 2(21). - 2002. - С. 312-315. (Здобувач брала участь у проведенні біохімічних та морфологічних досліджень, а також в обробці одержаних результатів).

2. Київська Г.В. Методи та принципи фізичної стимуляції репаративної регенерації при переломах кісток // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини: Збірник наукових праць Харківської державної зооветеринарної академії. - Х.: РВВ ХДЗВА, Вип. 12. - Ч. 3. - 2004. - С. 86-89.

3. Київська Г.В., Ткаченко С.М. Досвід лікування застарілих переломів кісток у собак і котів із застосуванням низькоінтенсивного інфрачервоного імпульсного лазерного опромінення // Науковий вісник Львівської національної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького. - Т. 7(№1). - Ч. 2. - 2005. - С. 30-32. (Здобувачем проведено лікування застарілих переломів, узагальнені та проаналізовані одержані дані).

4. Київська Г.В. Динаміка рентгенологічних та гістологічних змін при загоєнні діафізарних переломів великогомілкової кістки у собак при застосуванні лазеротерапії в постопераційному періоді // Науковий вісник Львівської національної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького. - Т. 8, №2 (29). - Ч. 1. - 2006. - С. 65-70.

5. Спосіб стимуляції репаративної регенерації переломів кісток у собак: Деклараційний патент України на корисну модель 15173 / Г.В. Київська, О.Ф. Петренко, В.В. Таранов - А61В 17/56, А61N 5/06; Заявл. 12.2005; Опубл. 15.06.2006, Бюл. №6. - 3 с. (Здобувачем розроблено та апробовано спосіб стимуляції репаративної остеорегенерації).

...