Хвороби озимої пшениці, які спричиняються некротрофними грибними патогенами, та методи їх діагностики

Отже, в результаті багаторічних досліджень ураженості зерна і рослин озимої пшениці грибами роду Fusarium, встановлено, що в Україні на цій культурі найпоширеніші три види: F. oxysporum, F.culmorum та F.graminearum, хоча на зерні часто трапляється ще й вид F. poae/F.sporotrichioides.

Зважаючи на подібність видового складу, можна припустити, що фузаріоз є єдиним захворюванням пшениці, не розділяючи його на фузаріоз колоса та „кореневі гнилі”. Проте для підтвердження цієї гіпотези інформацію про видовий склад необхідно доповнити даними щодо патогенності популяцій домінуючих видів.

ПАТОГЕННІСТЬ НЕКРОТРОФНИХ ГРИБНИХ ПАТОГЕНІВ - ЗБУДНИКІВ ХВОРОБ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ

Методика дослідження патогенності некротрофних грибних патогенів. Крім культурально-морфологічних ознак, важливою характеристикою збудників хвороб є патогенність. Для дослідження останньої, на основі описаних у літературі методичних вказівок, враховуючи їх різноманітність, недоліки і переваги, нами розроблено спеціальну методику створення штучних патосистем, яка, за загальної універсальності, пропонується у двох модифікаціях: для хвороб прикореневої частини стебла (церкоспорельозу, ризоктоніозу і побуріння основи стебла (фузаріозу)) і кореневої системи (офіобольозу, звичайної (гельмінтоспоріозної) та фузаріозної кореневих гнилей). Крім виділення збудників у чисту культуру, як описано вище, розроблено: процедури вирощування культур на живильних середовищах (розроблено методики одержання моноспорових культур, визначено оптимальні умови та терміни вирощування (вік) культур), методи створення штучних інфекційних фонів (зараження насіння при сівбі (для хвороб кореневої системи) або 7 - 10 денних проростків (для прикореневих гнилей) агаровими дисками, колонізованими культурами грибів.

Так, термін вирощування на КГА в чашках Петрі грибів роду Fusarium B.sorokiniana та R..cerealis становить 7 діб, G.graminis var. tritici - 18 діб і O.yallundae/O.acuformis дещо більша - 42 доби, хоча достатнього діаметру колонії можна отримувати і за коротший термін, якщо вирощувати в одній чашці Петрі по три колонії з ізоляту.

Визначено терміни вирощування заражених проростків (від зараження до обліків) та запропоновано шкали для обліків хвороб на проростках пшениці.

Терміни вирощування заражених проростків визначено залежно від того, як швидко відбувається розвиток хвороби. За нашими спостереженнями, обліки розвитку фузаріозної і гельмінтоспоріозної кореневих гнилей можна проводити уже на 14-у добу після сівби (зараження) насіння. Дещо триваліший період від зараження до появи симптомів у офіобольозу (21 - 28 діб) та у прикореневих гнилей (церкоспорельозу і ризоктоніозу) - 28 - 40 діб.

Для обліку ураження хворобами кореневої системи (офіобольозом, фузаріозною та звичайною (гельмінтоспоріозною) кореневими гнилями) пропонується 4-бальна шкала (1 бал - уражено до 25 - 33% коренів, 2 - від 25 до 75%, 3 - уражено понад 75% коренів, 4 - проростки загинули). Для обліку прикореневих гнилей рекомендується 5-бальна шкала (за основу взято шкалу Муррея і Йе (Murray & Ye, 1990): 1 - ураження лише на листковій піхві першого справжнього листа, 2 - уражено листкову піхву першого листа та штрихи на піхві другого листа, 3 - ураженням охоплено до 33% поверхні піхви другого листа, 4 - уражено від 33 до 66% піхви і 5 - ураженням охоплено понад 66% поверхні піхви другого справжнього листа.

Відомо, що рівень патогенності одного і того ж ізоляту гриба різний залежно від стійкості сорту. За середнім ступенем ураження високостійкого та сприйнятливого сортів, ізоляти ділять на групи: високопатогенні (середня ураженість понад 51%), середньопатогенні (21 - 50%) та низькопатогенні (до 20%) (Пыжикова и др., 1989). Для хвороб кореневої системи та прикореневої частини стебла озимої пшениці ми визначили такі межі ураженості: ураженість низькопатогенними (н) ізолятами кореневої системи не повинна перевищувати 25% або 1 бал за 4-бальною шкалою, а прикореневої частини стебла - 30% або 1,5 бала за 5-бальною шкалою. Якщо ізолят спричинив ураженість коренів чи прикореневої частини стебла, відповідно вище 2 і 3 балів, то він є високопатогенним (в), а якщо ураженість знаходиться в межах між цими показниками, то це - середньопатогенний ізолят (с) (табл. 5).

Таблиця 5 - Визначення патогенності ізолятів збудників хвороб кореневої системи та прикореневої частини стебла озимої пшениці

Ураженість кореневої системи, бал (0-4)	Ураженість прикореневої частини стебла, бал (0-5)	Група ізолятів за патогенністю
2-4	3-5	Високопатогенні (в)
1-2	1,5-3	Середньопатогенні (с)
0-1	0-1,5	Низькопатогенні (н)

Крім патогенності, дана методика створення штучних патосистем може бути використана при дослідженні окремих властивостей взаємодії рослина - патоген, зокрема, якісної складової патогенності - вірулентності, яка означає „властивість генетично однорідного штаму мікроорганізму розвиватися за рахунок генетично однорідного зразка рослини-господаря”. Для виявлення ефекту взаємодії в різних патосистемах проводять перехресні зараження сорт - ізолят, визначають ураженість по кожній парі, а значимість фактора взаємодії оцінюють за допомогою дисперсійного аналізу (Дьяков и др., 2001).

Немає сумніву, що між високим ступенем диференційованої взаємодії, характерним для біотрофів, та відсутністю диференційованої взаємодії, що характерно для більшості некротрофів, існують численні переходи. Тому в літературі іноді трапляються відомості про вірулентність (расоспецифічність) грибів - некротрофів, зокрема, є дані про расовий склад видів O. yallundae (Jones & Davies, 1969), C. sativus (Ashwort et al., 1980, Mehta, 1981), F. oxysporum (de Haan et al., 2000, Alves-Santos et al., 2002).

Результати наших досліджень свідчать про можливість існування вірулентності у ізолятів C. sativus та про відсутність сортової специфічності в системах озима пшениця - некротрофний грибний патоген, де патогенами є види Oculimacula і Fusarium. Це можна пояснити тим, що еволюція злакових трав, серед яких була і прародителька озимої пшениці, відбувалася без впливу цих патогенів. Деякий невисокий рівень стійкості зумовлений загальною неспецифічною стійкістю проти стресових факторів. Тому при селекції сортів на стійкість проти даних патогенів необхідно використовувати зовсім інші підходи, ніж прийнято проти біотрофних грибних патогенів.

Дослідження патогенності ізолятів Fusarium spp. Ізоляти Fusarium spp., які виділено із рослин та зерна озимої пшениці і використано для визначення видового складу, як зазначалося вище, аналізували на патогенність.

Встановлено, що лише окремі ізоляти видів F. oxysporum, F. solani і F. sporotrichiella, виділені із коренів та прикореневої частини стебла, є патогенними (табл.6). Це свідчить, що кореневу систему пшениці часто заселяють непатогенні штами Fusarium, яким властиві сапротрофний спосіб життя, і які поселяються на відмерлих тканинах як вторинні колонізатори. Серед патогенних ізолятів цієї групи грибів переважали низькопатогенні ізоляти (н), хоча траплялися і середньо- (с) та високопатогенні (в).

Щодо так званих признаних патогенів (F. graminearum і F. culmorum), всі ізоляти були патогенними, серед них зустрічалися як низькопатогенні, так і високопатогенні, але останніх було більше, ніж серед ізолятів F. oxysporum, F. solani і F. sporotrichiella.

Таблиця 6 - Патогенність ізолятів Fusarium spp., виділених із кореневої системи та прикореневої частини стебла озимої пшениці

Види Fusarium	Пато-генних ізолят., %	Ураженість колеоптиля, бал (0-4)	Ураженість коренів (бал, 0-4)
		середнє	min	max	середнє	min	max
F. oxysporum	57,1	0,8±0,1	0,3(н)	2,0(с)	1,3±0,4	0,5(н)	3,0(в)
F.solani	33,3	0,4±0,05	0,3(н)	0,5(н)	0,3±0,05	0,1(н)	0,4(н)
F. sporotrichiella	50,0	1,5(н)	-	-	1,0(н)	-	-
F. culmorum	100	1,3±0,4	0,5(н)	3,0(в)	1,5±0,3	0,5(н)	3,0(в)
F. graminearum	100	1,0±0,5	0,5(н)	2,0(с)	1,8±0,75	1,0(н)	2,5(в)

У процесі дослідження патогенності ізолятів Fusarium spp. було відмічено, що ураження спричинює не лише видимі симптоми на колеоптилі та коренях проростків, а й зниження схожості насіння, зменшення маси проростків та кореневої системи. Тому в своїх подальших дослідженнях для визначення патогенності ізолятів, крім показника „розвиток хвороби”, ми використовували ще й інші показники. Зокрема, для характеристики патогенності ізолятів Fusarium spp., виділених із зерна, ми користувалися показником „зниження схожості насіння” (табл.7).

Встановлено, що серед ізолятів F. oxysporum, виділених із зерна, непатогенних не було, хоча за рівнем патогенності вони різнилися.

Таблиця 7 - Патогенність ізолятів Fusarium spp., виділених із зерна озимої пшениці

Види Fusarium	Пато-генних ізолят., %	Ураженість проростка, бал (0-4)	Зниження схожості насіння, %
		середнє	min	max	середнє	min	Max
F. oxysporum	100	1,73±0,12	0,1(н)	2,4(с)	41,98±3,05	10,0	75,7
F. graminearum	100	3,16±0,10	2,4(с)	4,0(в)	69,52±3,70	42,9	100

Отже, ізоляти Fusarium, місцем перебування яких є коренева система та прикоренева частина стебла, відрізняються за патогенністю від ізолятів, виділених із зерна. Зважаючи на подібність видового складу, можна припустити, що зараження колоса відбувається із коренів та прикореневої частини стебла, але не всі ізоляти досягають мети, а лише патогенні.

Отже, можна зробити висновок, що за шкідливістю хвороби озимої пшениці, які спричиняють види Fusarium, істотно відрізняються. Проте вони становлялть єдиний цикл розвитку збудника, тому повинні враховуватися при розробці заходів захисту проти будь-якої із них.

ФІЗІОЛОГІЧНІ РЕАКЦІЇ РОСЛИН ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ ПРИ ФОРМУВАННІ СТІЙКОСТІ ПРОТИ НЕКРОТРОФНИХ ГРИБНИХ ПАТОГЕНІВ

Як правило, дослідження фізіології взаємодії рослина-патоген проводяться на модельних системах. Проте все більше даних літератури свідчать, що фізіологічні реакції стійкості у різних патосистемах відбуваються неоднаково. Тому проблематичним є використання модельних систем і визначення на них об'єктивних показників, які б характеризували стійкість рослинних тканин і були спільними для всіх патосистем. В зв'язку з цим, замість єдиної модельної системи для дослідження фізіології взаємодії рослина - некротрофний грибний патоген, ми використовували різні патосистеми, створені за єдиною розробленою нами методикою (див. попередній розділ). Зокрема, досліджували захисні реакції рослин пшениці при зараженні їх патогенами F. graminearum, C. sativus, G. graminis var. tritici та O. yallundae.

За умов зараження кожна рослина реалізує імунний потенціал, але реакції стійкості інтенсивніші у стійких сортів, менш інтенсивні - у сприйнятливих. Тому про активацію захисних реакцій судять за відмінностями між фізіолого-біохімічними процесами у сприйнятливих та стійких сортів. За відсутності стійких сортів стимулюють захисні реакції рослин за допомогою біологічно активних речовин. Зокрема, ми використовували препарати двох комерційних регуляторів росту: Kerry Enhancer 50 (КЕ) та ПТМБ з високим вмістом таких речовин. Підбір препаратів був не випадковим. Різний спектр речовин, які входять до складу даних препаратів, зумовлює варіабельність їх дії не лише як стимуляторів росту, а й як індукторів стійкості. І ПТМБ, і КЕ містять гормони, але їх вміст у ПТМБ в 5 разів більший, ніж у КЕ. До складу КЕ входять поліфеноли, антибіотики (алкалоїди та індоли), в тому числі токсичні. Хоча антибіотики і фенольні речовини виявлено і в ПТМБ, але насамперед їх дію визначає високий вміст вітамінів групи В (до 200 мг/кг), а роль вітамінів в індукції стійкості складна, оскільки вітаміни впливають на метаболізм як рослини-господаря, так і патогена і часто позитивно (Oertli, 1987).

Всі дослідження фізіологічних змін, які відбуваються у рослинах пшениці при зараженні відповідними патогенами, ми проводили у фазі проростки. Згідно з теорією імуногенезу (Дунин, 1946), хвороби рослин поділяються на три групи. До першої групи віднесено ті хвороби рослин, збудники яких уражують рослини переважно на початковій стадії їх розвитку. За всіма ознаками, до цієї групи відносяться і хвороби кореневої системи та прикореневої частини стебла озимої пшениці.

З метою захисту від таких хвороб особливу увагу приділяють заходам, спрямованим на прискорення проходження ранніх, найбільш вразливих для рослини, фаз її розвитку.

Стимулювання ростових процесів під впливом регуляторів росту природного походження як фактор підвищення стійкості. Обробку проростків регуляторами росту ПТМБ і КЕ проводили шляхом внесення в субстрат, де їх вирощували (стерильний пісок+NPK), водних розчинів препаратів у концентраціях, відповідно 0,1 і 0,3% з нормою витрати 250 мл розчину на 1 кг субстрату.

При застосуванні регуляторів росту не завжди відмічається зниження розвитку хвороб, особливо на жорстких інфекційних фонах. Вважається, що основний недолік сучасних індукторів стійкості - їх низька біологічна ефективність (Дмитриев, 1999). Однак ступінь імунологічної реакції рослин не завжди відповідає зовнішнім показникам ураження. Визначення кількісних імунологічних ознак у відповідь на зараження патогенами є складним питанням і потребує різнобічних підходів.

У наших дослідженнях під впливом регуляторів росту зниження розвитку хвороби відмічали при ураженні проростків пшениці G. graminis var. tritici та O. yallundae (табл.8).

Таблиця 8 - Вплив регуляторів росту на ураженість проростків озимої пшениці хворобами при штучному зараженні патогенами (лабораторний дослід, сорт Київська 8)

Препарат	Розвиток хвороби
	бал (0-4)	бал (0-5)
	F.graminearum	C.sativus	G.graminis var. tritici	O.yallundae
Контроль	2,18±0,28	1,86±0,27	2,60±0,10	3,31±0,46
ПТМБ	2,25±0,38	1,99±0,27	1,90±0,10	2,64±0,26
КЕ	1,86±0,07	2,03±0,17	2,10±0,10	2,50±0,76

При зараженні F. graminearum та C. sativus такого ефекту не було. Розбіжності у ступенях розвитку хвороб на фоні зараження різними патогенами можна пояснити тривалістю процесів зараження: збудники офіобольозу та церкоспорельозу заражають значно повільніше (до одного місяця), ніж F. graminearum та C. sativus (1 - 2 тижні). Очевидно, за 1 - 2 тижні рослини не встигають достатньою мірою мобілізувати імунний потенціал і захиститися від ураження F. graminearum та C. sativus.

Проте обробка проростків пшениці регуляторами росту ПТМБ і КЕ інтенсифікує процеси росту рослин, внаслідок чого маса оброблених рослин значно переважала масу рослин необроблених (рис. 7). Це значною мірою нівелювало негативний вплив самих патогенів на ці процеси, як це було показано раніше (див. табл. 2).

Таким чином, результати наших досліджень свідчать, що обробка проростків пшениці регуляторами росту може прискорювати проходження рослинами ранніх більш вразливих для збудників хвороб фаз онтогенезу. Це посилює їх толерантність до хвороб. Проте цю ознаку (толерантність) не пов'язують з активацією реакцій стійкості в тканинах рослин. Останнє досліджують, виявляючи в рослинах продукти реакцій стійкості.

Індукція стійкості проти церкоспорельозу у проростках озимої пшениці під впливом регуляторів росту природного походження. Встановлено, що стійкість рослин пшениці проти церкоспорельозу певною мірою забезпечується формуванням папіл. Папіли, як фактори стійкості, значною мірою досліджено ще в 70-80-і роки на модельній системі ячмінь (Hordeum vulgare L.) - збудник борошнистої роси (Erysiphe graminis DC f. sp. hordei Marchal) (Takamatsu, 1978, Zeyen & Bushnell, 1979, Aist & Israel, 1986, Sahashi & Shishiyama, 1986).

Враховуючи дані літератури, ми досліджували особливості формування папіл при зараженні проростків озимої пшениці грибом O. yallundae - збудником церкоспорельозу. Процес зараження (проникнення збудника в тканини рослини) та формування папіл спостерігали під мікроскопом уже на 18-у добу після зараження (рис.8), хоча видимих симптомів хвороби ще не відмічали. У так званій зоні проникнення під „інфекційною подушечкою” відмічали клітини різного типу: А - з уже набутою стійкістю проти зараження, про що свідчать потовщення оболонок у вигляді великих непроникних папіл, Б - мертві некротичні та В - живі, рясно вкриті отворами з „ореолами” і дрібними папілами, подальший розвиток яких ще невизначений.

Під впливом біологічно активних речовин, які входять до складу регуляторів росту ПТМБ та КЕ, у заражених O.yallundae проростках озимої пшениці активувалися захисні реакції, внаслідок чого підвищувалася міцність покривних тканин, що супроводжувалося зменшенням кількості проникнень патогена та інтенсифікувалося формування папіл (табл.9).

Це відбувалося за рахунок посилення окиснювальних процесів, зокрема, нами за допомогою методу електрофорезу виявлено появу нових ізоформ пероксидази в листі пшениці при обробці їх регуляторами росту ПТМБ і КЕ.

Процес утворення папіл посилювали обидва препарати. Проте одержані результати свідчать про різну модифікацію метаболізму, викликану ними і зумовлену їх різною природою. В варіанті з використанням ПТМБ, відмічали суттєве збільшення загальної кількості папіл, при цьому чисельність дрібних папіл і великих непроникних була приблизно однаковою. Кількість великих непроникних папіл відносно загальної кількості проникнень досягала в результаті обробок ПТМБ 69,0%. При обробці КЕ загальна кількість папіл була на рівні контролю, але переважали великі непроникні папіли. Їх кількість відносно загальної кількості проникнень становила 41,5%.

У цілому можна зробити висновок, що ПТМБ активніше, ніж КЕ, мобілізує захисні резерви клітини, але витрачає їх неекономно, внаслідок чого формується велика кількість папіл, у тому числі і малих, які є проникними для збудника. В той же час майже всі папіли, які формуються під впливом КЕ, є великими і непроникними для збудника.

Зниження ураження проростків пшениці церкоспорельозом при обробці КЕ пов'язано ще й з високим вмістом у цьому препараті речовин, які безпосередньо пригнічують розвиток патогена, що приводило до локалізації патогена і зменшення розміру некротичних плям. Під впливом ПТМБ некротизація уражених тканин затримувалася у часі, що, очевидно, пояснюється високим вмістом у цьому препараті речовин гормональної природи.

Отже, дослідженнями встановлено, що папіли є суттєвим елементом стійкості озимої пшениці проти церкоспорельозу. Це значною мірою забезпечується формуванням папіл великих, непроникних для збудника. І хоча кількісні показники формування папіл можуть суттєво варіювати, появу папіл можна використовувати як маркер стійкості проти хвороби на початкових етапах патогенезу.

Синтез саліцилової кислоти та етилену в листі проростків озимої пшениці при формуванні стійкості проти некротрофних грибних патогенів. Серед фізіологічних реакцій, спрямованих на підвищення стійкості проти некротрофних грибних патогенів, визначення найбільш суттєвих важливо для вирішення практичних завдань. Такими об'єктивними показниками, що характеризують стійкість рослинних тканин, є зміни рівнів саліцилової кислоти та етилену. Вважається, що саліцилова кислоти та етилен - це регуляторні молекули в рослинах при індукції стійкості їх проти фітопатогенів. При цьому підвищення ендогенного вмісту саліцилової кислоти під впливом зараження супроводжується синтезом специфічних захисних сполук - фітоалексинів, PR-білків, а посилений синтез етилену спричинює реакцію надчутливості. Проте переважна більшість досліджень щодо ролі саліцилової кислоти та етилену в індукції стійкості виконана на патосистемах, де збудниками хвороб є біотрофи.

Ми досліджували зміни концентрацій саліцилової кислоти та етилену в проростках пшениці при зараженні їх некротрофами грибними патогенами F. graminearum, C. sativus, G. graminis var. tritici та O. yallundae. Роботу виконано з доктором біологічних наук Б.О.Курчієм.

Про активацію захисних реакцій у рослинах у відповідь на зараження свідчили відмінності у змінах ендогенного вмісту саліцилової кислоти та етилену у стійких проти F. graminearum сортах порівняно із сприйнятливими. За відсутності стійких проти інших патогенів (C. sativus, G. graminis var. tritici та O. yallundae) сортів активацію захисних реакцій проводили за допомогою регуляторів росту ПТМБ і КЕ.

Аналіз ростових параметрів сортів озимої пшениці в лабораторних умовах при штучному зараженні F. graminearum показав, що їх можна розділити на три групи: стійкі (Колумбія), відносно стійкі (Октава, Перлина Лісостепу, Миронівська 65, Київська 8, Миронівська 35, Циганка, Крижинка) та сприйнятливі (Миронівська 612, Білоцерківська напівкарликова) (табл.10).

Встановлено, що при зараженні F. graminearum стійких сортів озимої пшениці вміст саліцилової кислоти в листі проростків зростає, а при зараженні сприйнятливих сортів - знижується.

Таблиця 10 - Стійкість сортів озимої пшениці проти Fusarium spp. (за даними лабораторного тестування) та зміна вмісту саліцилової кислоти під впливом зараження

Сорт	Зміна ростових параметрів при зараженні F. graminearum, % до контролю	Розвиток хвороби (бал,0-4)	Рівень стійкості	Вміст саліцилової кис-лоти,% до конт- ролю
	схожість	маса од-ного про-ростка	маса ко-ренів з одного пророст-ка
Колумбія	0	-25,7	-11,2	1,97	Стійкий	112
Октава	+75,0	-9,1	-38,9	1,74	Відносностійкий	119
Перлина Лісостепу	+17,9	-27,0	-30,0	1,58	Відносностійкий	126
Миронівська 65	-31,3	-30,8	-31,8	2,07	Відносностійкий	141
Київська 8	-6,9	+33,4	-32,9	3,19	Відносностійкий	110
Миронівська 35	-6,1	-48,6	-46,6	2,21	Відносностійкий	127
Циганка	-12,9	-30,6	-30,4	1,87	Відносностійкий	156
Миронівська 61	-16,2	-41,1	-33,8	3,27	Сприй-нятливий	85
Білоцерківська напівкарликова	-53,3	-60,9	-62,4	3,63	Сприй-нятливий	43

Щодо синтезу етилену відмічено протилежну закономірність. Так, при зараженні F. graminearum стійких сортів вміст етилену в листі проростків знижувався, а при зараженні сприйнятливих сортів - зростав (табл.11).

Таблиця 11 - Зміна вмісту етилену в листках різних за стійкістю проти Fusarium spp. сортів озимої пшениці

Сорт	Рівень стійкості	Етилен (нл/г сухої речовини)
		без зараження	при зараженні
Колумбія	Стійкий	90	22
Білоцерківська напівкарликова	Сприйнятливий	24	42

Відмічено, що під впливом регулятора росту ПТМБ у заражених O. yallundae проростках озимої пшениці синтез етилену послаблювався (рис. 9), обробка ж проростків КЕ призвела до збільшення рівня етилену при зараженні цим патогеном.

Концентрація саліцилової кислоти в проростках пшениці під впливом ПТМБ на фоні зараження патогенами зменшувалася (рис 10). КЕ, навпаки, стимулював її синтез при зараженні проростків O. yallundae і G. graminis var. tritici, проте, при зараженні іншими збудниками - F.graminearum і C. sativus, відмічали послаблення її синтезу.

Результати наших досліджень дещо суперечать загальноприйнятій думці щодо провідної ролі саліцилової кислоти як сигнальної молекули при індукції стійкості рослин проти хвороб. Деякі дослідники (Ahn et al., 2001, Дмитриев, 2002, O'Donnel et al., 2003) також ставлять під сумнів роль саліцилової кислоти як активатора стійкості в системах рослина - патоген, де патогеном є некротроф, при цьому роль посередника такі автори відводять жасмоновій кислоті і етилену.

Таким чином, нами встановлено, що регулятори росту природного походження ПТМБ і Kerry Enhancer 50 активізують у рослинах пшениці фізіологічні реакції, спрямовані на підвищення стійкості. Проте ці реакції дещо відмінні від тих, що активуються у стійких сортах під впливом зараження.

Нині дослідження регуляторів росту в якості індукторів стійкості мають переважно наукове значення. Через низьку біологічну ефективність цей метод майже не застосовується у практиці захисту рослин. Тому актуальність хімічного методу не зменшується.

ВИКОРИСТАННЯ ХІМІЧНИХ ЗАСОБІВ ТА ЇХ КОМПЛЕКСІВ ДЛЯ ПЕРЕДПОСІВНОЇ ОБРОБКИ НАСІННЯ

Крім фізіології та генетики взаємодії рослина-патоген ми вивчали можливість використання розроблених нами методик при визначенні біологічної ефективності хімічних засобів. Відомо, що захист насіння і сходів від насіннєвої мікрофлори та від патогенів, які знаходяться в ґрунті, забезпечує передпосівне протруєння насіння. Застосування розроблених нами методів створення штучних інфекційних фонів дало змогу визначити біологічну ефективність проти офіобольозу препарату Дітокс - першого протруйника, внесеного до Державного реєстру України, який використовується проти цієї хвороби.

Проте використання цього методу має деякі негативні наслідки. Зокрема, можливий руйнівний вплив фунгіцидних речовин на ґрунтові мікробоценози, їх збіднення з одночасним нагромадженням токсиноутворюючих штамів грибів - збудників „кореневих гнилей”, фітотоксичний ефект фунгіцидів тощо.

У проведених нами дослідженнях встановлено, що при внесенні фунгіцида у ґрунт внаслідок протруєння в ризосфері рослини чисельність грибів, у тому числі роду Fusarium, практично не змінюється, проте в ризоплані вона зростає у 2 - 3 рази, у тому числі грибів роду Fusarium - на 11,1 - 61,9%. Одержані нами дані свідчать про зміну балансу в бік формування комплексу потенційно небезпечних видів.

Інший недолік протруювання - фітотоксичний ефект. Він проявляється в затримці ростових параметрів проростків пшениці на початкових етапах онтогенезу. В наших дослідженнях внаслідок протруєння сучасними препаратами зменшення маси проростків пшениці порівняно з контрольними становило 7,0 - 11,0%. Як уже відмічалося, затримка росту і розвитку рослин у цій фазі є досить небезпечною, оскільки для продуктивності рослини надзвичайно суттєвим є характер обміну на найбільш ранніх етапах онтогенезу, коли закладається програма всього наступного розвитку рослини.

Отже, актуальним залишається питання удосконалення методу передпосівного протруєння насіння.

Сумісне застосування фунгіцидів і регуляторів росту для передпосівної обробки насіння озимої пшениці. Як показали наші дослідження, негативного впливу фунгіцидів на ростові параметри проростків озимої пшениці на початкових етапах органогенезу можна уникнути при застосуванні для обробки насіння фунгіцидів у суміші з регуляторами росту. Проте проблемою залишається зниження ефективності таких сумішей порівняно з використанням чистого фунгіциду, оскільки регулятор росту сам може бути поживним середовищем для мікроорганізмів.

Нами встановлено, що при правильно підібраному співвідношенні компонентів біологічна ефективність таких комплексів не знижується. Зокрема, доказана можливість застосування ПТМБ в комплексі з протруйником насіння озимої пшениці Вітавакс 200ФФ у співвідношенні 1:1 (табл. 12).

Таблиця 12 - Вплив сумісного застосування протруйника Вітавакс 200ФФ з регулятором росту ПТМБ на інфекцію насіння та ростові параметри проростків озимої пшениці

Норма витрати ПТМБ, л/т	Біологічна ефективність проти інфекції насіння, %	Сира маса проростка, % до контролю	Біологічна ефективність проти інфекції насіння, %	Сира маса проростка, % до контролю
	Вітавакс 200ФФ, 3 л/т	Вітавакс 200 ФФ, 1,5 л/т
0	96,0	89,0	93,3	93,0
6,25	80,0	118,0	61,3	118,0
3,18	93,3	127,7	65,3	120,0
1,6	92,0	127,7	93,3	130,0

У співвідношеннях ПТМБ з Вітаваксом 200ФФ 4:1, 2:1 і 1:1 сира маса проростка зростала від 18,0 до 30,0%, що свідчить про чітку синергічну дію цих компонентів на ростові параметри озимої пшениці на початкових етапах її розвитку. Проте біологічна ефективність протруйника Вітавакс 200ФФ проти інфекції насіння у суміші з ПТМБ при співвідношеннях 4:1 і 2:1 знижувалася. У разі використання ПТМБ у суміші з Вітаваксом 200ФФ при співвідношенні 1:1 ефективність останнього практично не змінювалася, причому проти насіннєвої інфекції біологічна ефективність залишалася стабільною навіть при зниженні норми витрати фунгіцида удвічі (1,5 л/т).

Отже, при застосуванні для захисту рослин від хвороб композицій із препаратів різної дії, зокрема, регуляторів росту і фунгіцидів, можна зменшувати фітотоксичний ефект останніх без зниження їх біологічної ефективності. За даними літератури, при застосуванні препаратів комплексної дії (фунгіцид і регулятор росту) досягається ще й підвищення біологічної ефективності за рахунок активації останнім природного імунного потенціалу рослин (індукції стійкості).Отже, за відсутності високоефективних індукторів стійкості, оптимізувати хімічний захист рослин пшениці від хвороб можна застосуванням комплексних препаратів, до складу яких входять регулятори росту та фунгіциди.

ВИСНОВКИ

1. Основними хворобами кореневої системи озимої пшениці в Україні є офіобольоз, звичайна (гельмінтоспоріозна) та фузаріозна кореневі гнилі; прикореневої частини стебла - церкоспорельоз, ризоктоніоз та побуріння основи стебла (фузаріоз); зерна і колоса - фузаріоз та септоріоз. Збудники даних хвороб у життєвому циклі мають некротрофну фазу, тому основним симптомом у них є некроз, що ускладнює їхню діагностику.

2. Характерні прояви окремих хвороб коренів та прикореневої частини стебла у фазах сходів - трубкування та повної стиглості покладено в основу розробленого нами оригінального визначника хвороб у вигляді двох дихотомічних ключів, який дозволяє з високою точністю діагностувати хворобу у відповідні фази розвитку пшениці. Доказано важливість візуальної діагностики як необхідного етапу встановлення етіології хвороби.

3. Внаслідок ураження кореневої системи та прикореневої частини стебла озимої пшениці хворобами відмічено зниження таких показників продуктивності як продуктивна кущистість, кількість зерен у колосі та маса 1000 зерен. Під впливом офіобольозу продуктивна кущистість зменшувалася на 9,1%, кількість зерен у колосі - на 48,4%, маса 1000 зерен - на 12,5%. Із захворювань прикореневої частини стебла найбільш шкідливим є церкоспорельоз, при ураженні яким зниження маси 1000 зерен досягало 26,9%. Ризоктоніоз призводив до зменшення кількості зерен у колосі (на 13,2%). Побуріння основи стебла (фузаріоз) не спричиняло суттєвого зниження показників продуктивності.

4. У фазі сходів внаслідок ураження офіобольозом, звичайною або гельмінтоспоріозною та фузаріозною кореневими гнилями знижувалися ростові параметри рослин. Під впливом фузаріозної інфекції зменшення маси коренів досягало 36,4%, маси проростка - 20,9%, офіобольоз призводив до зниження цих показників, відповідно, на 19,7 і 23,0%, звичайна (гельмінтоспоріозна) коренева гниль - на 9,2 і 25,5%.

5. Розроблено метод ранньої діагностики хвороб прикореневої частини стебла (церкоспорельозу, ризоктоніозу та фузаріозу). В уражених тканинах колеоптиля та піхв перших справжніх листків методом прямої мікроскопії виявлено характерні особливості розташування міцелію збудників. Зокрема, при ураженні церкоспорельозом (збудники Oculimacula yallundae (Wallwork & Sponer) Crous & W. Gams та O.acuformis (Boerema, R.Pieters & Hamers) Crous & W. Gams) формуються так звані „інфекційні подушечки”, з'єднані поміж собою тонкими гіфами (від 2,5 до 3,5 мм); при ураженні ризоктоніозом гіфи збудника (Rhizoctonia cerealis Van der Hoeven) товсті (до 8 мм), хаотично обплутують поверхню листкової піхвочки; ураження грибами роду Fusarium Link проявляється у вигляді „лапок”, ширина гіф середня (від 3 до 6 мм). Аналогічний метод розроблено для діагностики хвороб кореневої системи (офіобольозу, звичайної (гельмінтоспоріозної) та фузаріозної кореневих гнилей).

6. Вперше в Україні, поряд з виявленим раніше паразитизмом на листках озимої пшениці, відмічено поширення септоріозу колоса (збудник Stagonospora nodorum (Berk.) Castellani & E.G.Germano) на насінні.

7. Удосконалено метод ізоляції збудників церкоспорельозу у чисту культуру та ідентифікації їх видової належності. Аналіз уражених зразків озимої пшениці із різних ґрунтово - кліматичних зон України дозволив встановити, що в Степу і Західному Лісостепу переважає вид O. yallundae, а в Поліссі та Північному Лісостепу - O. acuformis.

8. Розроблено систему діагностики офіобольозу, яка включає, крім візуального виявлення хвороби на рослинах пшениці, ізоляцію збудника Gaeumannomyces graminis (Sacc.) von Arx & Olivier var. tritici Walker в чисту культуру та встановлення його патогенності.

9. Для дослідження патогенності некротрофних грибних патогенів-збудників хвороб озимої пшениці запропоновано спеціальні тести, в основу яких покладено оригінальну методику, яка включає ізоляцію збудників, їхнє вирощування на штучних живильних середовищах, зараження насіння (проростків) пшениці. Визначено терміни, необхідні для зараження та розроблено методи і шкали обліку окремих хвороб. Показано, як використання даної методики дозволяє досліджувати взаємодію рослина - патоген на фізіологічному та генетичному рівнях в усіх патосистемах озима пшениця - некротрофний грибний патоген.

10. Доведено, що кореневу систему пшениці часто заселяють непатогенні штами F. oxysporum Schlecht. emend Snyd. et Hans., F. solani (Mart.) Appel et Wollenw. emend Snyd. et Hans., та F. sporotrichiella Billaj, які поселяються на відмерлих тканинах як вторинні колонізатори. Серед ізолятів F. graminearum Schwabe та F. culmorum (W.G.Smith)Sacc., виділених із кореневої системи, непатогенних не виявлено. Всі ізоляти F. graminearum та F. oxysporum, виділені із зерна, були також патогенними.

11. Лабораторне тестування десяти сортів озимої пшениці на стадії проростків показало, що за стійкістю проти ураження Fusarium spp. їх можна розділити на стійкі, відносно стійкі та сприйнятливі. При зараженні грибом F. graminearum стійких та відносно стійких сортів активація фізіологічних реакцій, спрямованих на підвищення стійкості, проявляється у підвищення вмісту саліцилової кислоти в листках проростків та зниженні вмісту етилену. При зараженні сприйнятливих сортів ці процеси були протилежними.

12. При обробці проростків пшениці регуляторами росту природного походження, зокрема створених на основі продуктів термофільного метанового бродіння (ПТМБ) та 50% екстракту морської водорості Ascophillum nodosum (Kerry Enhancer 50) відмічено підвищення стійкості та толерантності рослин до хвороб кореневої системи та прикореневої частини стебла пшениці, що проявлялося у зниженні розвитку хвороб та інтенсифікації процесів росту рослин, чим нівелювався негативний вплив патогенів на ці процеси.

13. Встановлено, що препарати ПТМБ і Kerry Enhancer 50 активують в рослинах пшениці фізіологічні реакції, спрямовані на підвищення стійкості, дещо відмінного характеру, ніж ті, що відбуваються у стійких сортах під впливом зараження. Характер цих змін залежав як від виду збудника, так і від природи препарату.

14. На фоні зараження проростків озимої пшениці грибом O. yallundae в клітинах колеоптиля та піхв перших справжніх листків відмічено утворення нових середньорухливих ізоформ пероксидази, що стимулює формування захисних механічних структур - папіл. Встановлено, що головну роль у захисті відіграють великі непроникні папіли. При відборі стійких проти церкоспорельозу форм пшениці великі непроникні папіли можна використовувати як маркери стійкості на початкових етапах патогенезу.

15. Обробка проростків пшениці препаратами ПТМБ і Kerry Enhancer 50 посилювала процес утворення папіл, проте ПТМБ стимулював їх утворення більш інтенсивно. Під впливом ПТМБ затримувалася некротизація уражених тканин, що пояснюється високим вмістом в препараті речовин гормональної природи. Обробка ж препаратом Kerry Enhancer 50 сприяла локалізації патогена у вигляді дрібних плям, що свідчить про наявність у складі препарату речовин, які безпосередньо пригнічують збудника.

16. Оптимізація хімічного захисту рослин пшениці проти хвороб кореневої системи, прикореневої частини стебла та зерна озимої пшениці полягає у застосуванні комплексів препаратів, до складу яких входять регулятори росту та фунгіциди. Встановлено, що біологічна ефективність таких комплексів не знижується при правильно підібраному співвідношенні компонентів. У наших дослідженнях застосування регулятора росту ПТМБ (3,18 кг/т) у суміші із протруйником Вітавакс 200ФФ (3 л/т) для передпосівного протруювання насіння пшениці не тільки не призводило до зниження біологічної ефективності останнього, а й супроводжувалося поліпшенням ростових параметрів пшениці на початкових етапах її розвитку (на 18,0- 30,0%).

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

1. Для візуальної діагностики хвороб кореневої системи та прикореневої частини стебла озимої пшениці рекомендується використовувати розроблені нами дихотомічні ключі, основані на характерних проявах хвороб у фазах розвитку озимої пшениці сходи-трубкування та повна стиглість.

2. Для ранньої діагностики хвороб прикореневої частини стебла (церкоспорельозу, ризоктоніозу та побуріння основи стебла (фузаріозу)) пропонується користуватися методом прямої мікроскопії ураженої тканини. Ідентифікацію хвороб проводити за виявленими нами відмінностями в характері розташування міцелію збудників в уражених тканинах.

3. Для дослідження найбільш шкідливих хвороб кореневої системи та прикореневої частини стебла озимої пшениці - офіобольозу та церкоспорельозу пропонуються ефективні методи ізоляції їх збудників у чисту культуру, а також універсальні для всіх патосистем методи створення штучних інфекційних фонів, що може бути використано науковцями та селекційними установами при дослідженні стійкості сортів озимої пшениці проти даних хвороб.

СПИСОК ОСНОВНИХ РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ПО ТЕМІ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Яворська В.К., Драговоз І.В., Крючкова Л.О., Курчій Б.О. та ін. Регулятори росту на основі природної сировини та їх застосування в рослинництві. - К.: Логос, 2006. - 176 с. (особистий внесок здобувача: написання окремих глав (ст. 113-121), підготовка монографії до друку).

2. Манжула Л.О, Кушнірьова С.М. Виявлення грибів збудників кореневих гнилей у ґрунті під посівами озимої пшениці // Захист рослин. - 1994. - Вип. 41. - С. 21 - 23 (особистий внесок здобувача: проведення лабораторних досліджень, узагальнення експериментальних даних, написання статті)

3. Bateman G.L., Dyer P.S., Manzhula L. Development of apothecia of Tapesia yallundae in contrasting populations selected by fungicides // European Journal of Plant Pathology. - 1995. - 101, №6. - P.695 - 699 (особистий внесок здобувача: проведення досліджень, узагальнення даних)

4. Манжула Л.О. Нові протруйники насіння зернових культур та їх вплив на насіннєву інфекцію // Захист і карантин рослин. - 1996. - Вип. 43. - С. 26 -31.

5. Крючкова Л.О. Збудники кореневих гнилей // Захист рослин. - 1998. - № 5. - С. 9 - 10.

6. Крючкова Л.О. Фузаріоз колоса // Захист рослин. - 1998. - № 8. - С. 6 - 7.

7. Крючкова Л.О. Офіобольоз пшениці // Захист рослин. - 1998. - № 10. - С.3.

8. Крючкова Л. О. Діагностика хвороб пшениці // Захист рослин. - 1999. - № 1. - С.6 - 7.

9. Крючкова Л.О. Офіобольоз чи церкоспорельоз. Діагностика кореневих гнилей // Захист рослин. - 1999. - № 7. - С.7 - 8.

10. Крючкова Л.О. Мікофлора насіння пшениці // Захист рослин. - 1999. - № 10. - С.6.

11. Крючкова Л.О., Сторчоус І.М. Збудники кореневих гнилей і гербіциди // Захист рослин. - 1999. - № 11. - С.8 - 9 (особистий внесок здобувача: проведення досліджень, узагальнення експериментальних даних, написання статті).

12. Крючкова Л.О. Збудник церкоспорельозу // Захист рослин. - 2000. - №1. - С. 8 - 9.

13. Крючкова Л.О. Фузарії // Захист рослин. - 2000. - №7. - С.8 - 9.

14. Крючкова Л.О. Гриби роду Fusarium - збудники кореневих гнилей озимої пшениці // Захист і карантин рослин. - 2000. - Вип.46. - С.86 - 91.

15. Крючкова Л.О., Дударєва Г.Ф. Збудник звичайної кореневої гнилі // Захист рослин. - 2000. - №11. - С.10 - 11 (особистий внесок здобувача: проведено лабораторні дослідження, узагальнення експериментальних даних, написання статті).

16. Крючкова Л.О., Райчук Л.В., Михайленко С.В. Збудники фузаріозу колоса // Захист рослин. - 2001. - №3. - С.12 - 13 (особистий внесок здобувача: проведено аналіз результатів експериментальних досліджень, узагальнення даних, написання статті).

17. Крючкова Л.О., Дударєва Г.Ф. Патогенність ізолятів Bipolaris sorokiniana (Sacc) Shoemaker - збудника звичайної кореневої гнилі пшениці та стійкість сортів до хвороби // Захист і карантин рослин. - 2001. - Вип. 47. - С.31 - 39 (особистий внесок здобувача: проведено лабораторні дослідження, узагальнення експериментальних даних, написання статті).

18. Патент України № 35658С2. Композиція та спосіб передпосівної обробки насіння пшениці // І.В.Драговоз, В.К.Яворська, Л.О.Крючкова Бюл. №3 2001. - 3 с.

19. Крючкова Л.О. Церкоспорельоз пшениці. Два збудники чи дві хвороби? // Захист рослин. - 2002. - №1. - С. 6 - 7.

20. Крючкова Л.О., Драговоз І.В., Яворська В.К. Вплив ПТМБ на мікофлору насіння пшениці // Наукові записки Тернопільського педуніверситету. Сер. Біологія. - 2002. - №2(17). - С.59 - 63 (особистий внесок здобувача: проведено лабораторні дослідження, узагальнення даних, написання статті).

21. Довгаль З.М., Крючкова Л.О. Патогенність ізолятів Septoria tritici - збудника септоріозу листя озимої пшениці // Захист і карантин рослин. - 2002. - Вип. 48. - С.36 - 40 (особистий внесок здобувача: проведено лабораторні дослідження, узагальнення даних, написання статті).

22. Kryuchkova L., Dragovoz I., Yavorska V. Raichuk L. Fusarium species in wheat grain in Ukraine // J. Appl. Genet. - 2002. - 43A. - P.177 - 184 (особистий внесок здобувача: проведення польових і лабораторних досліджень, узагальнення експериментальних даних, написання статті).

23. Крючкова Л.О., Довгаль З.М. Особливості діагностики та обліку септоріозів озимої пшениці та їх розповсюдження в західному Лісостепу України // Захист і карантин рослин. - 2003. - Вип.49. - С.44 - 49 (особистий внесок здобувача: проведення лабораторних досліджень, узагальнення експериментальних даних, написання статті).

24. Крючкова Л.О. Гриби-збудники церкоспорельозу озимої пшениці, особливості їх ізоляції та ідентифікації // Захист і карантин рослин. - 2004. - Вип.50. - С.148 - 155.

25. Крючкова Л.О., Яворська В.К., Драговоз І.В., Маковейчук Т.І., Волкогон М.В. Формування папіл при церкоспорельозній інфекції та їх роль у формуванні стійкості проти хвороби // Физиология и биохим. культ. раст. - 2005. - 37, № 2. - С.152 - 159 (особистий внесок здобувача: проведення лабораторних досліджень, узагальнення експериментальних даних, написання статті).

26. Крючкова Л.О., Гладун Г.О., Драговоз І.В., Яворська В.К., Волкогон М.В., Маковейчук Т.І. Вплив регуляторів росту природного походження на індукцію стійкості проти церкоспорельозу у проростків озимої пшениці // Физиология и биохим. культ. раст. - 2005. - 37, № 5. - С.422 - 428 (особистий внесок здобувача: проведення лабораторних досліджень, узагальнення експериментальних даних, написання статті).

27. Крючкова Л.А., Маковейчук Т.И. Курчий Б.А. Синтез этилена листьями проростков озимой пшеницы различной устойчивости к фитопатогенам и полеганию // Физиология и биохим. культ. раст. - 2005. - 37, №3. - С.245 - 259 (особистий внесок здобувача: проведення лабораторних досліджень, узагальнення експериментальних даних, написання статті)

28. Крючкова Л.О. Особливості діагностики та шкідливість офіобольозної кореневої гнилі озимої пшениці // Захист і карантин рослин. - 2005. - Вип.51. - С.132 - 138.

29. Крючкова Л.А., Маковейчук Т.И., Яворская В.К., Курчий Б.А. Содержание салициловой кислоты у проростков озимой пшеницы при различной устойчивости к фитопатогенам // Физиология и биохим. культ. раст. - 2006. - 38, № 1. - С.45 - 52 (особистий внесок здобувача: проведення лабораторних досліджень, узагальнення експериментальних даних, написання статті).

30. Манжула Л.О. Вплив попередників озимої пшениці на заселеність ґрунту патогенними грибами // Тези доп. наук. конф. до 50-річчя відділу захисту рослин „Стан та перспективи використання агротехнічного методу в системах інтегрованого захисту рослин від шкідників і хвороб”. - Ін-т землеробства УААН. Київ, 25 - 28 жовтня 1994 р. - С. 21 - 22.

31. Крючкова Л.О. Діагностика хвороб прикореневої частини стебла зернових культур // Тези доп. наук.-практ. конф. молодих вчених і спеціалістів, присвяченої 50-річчю Інституту захисту рослин „Проблеми захисту рослин від шкідливих організмів в сучасних економічних та екологічних умовах”. - Київ, 13 - 14 березня 1996 р. - С.13.

32. Kryuchkova L. Stem-base diseases of wheat in Ukraine // Proceedings of an international conference held at the Brighton, UK, 13-16 November 2000. Vol.1. - P.113 - 118.

33. Kryuchkova L. Fungi of the genus Fusarium associated with foot and root rot of wheat in the Ukraine // 6^th European Fusarium Seminar & Third COST 835 Workshop of Agriculturally Important Toxigenic Fungi. - Berlin, Germany, 11 - 16 September 2000. - P.74.

34. Kryuchkova L., Dragovoz I., Yavorska V. Fusarium ear blight of wheat in Ukraine // Proc. Of 7^th European Seminar on Fusarium - Mycotoxins, Taxonomy and Pathogenicity. - Poznan, Poland, 4 - 7 September 2002. - P.100.

35. Dragovoz I., Kryuchkova L., Yavorskaya V., Volkogon N. The usage of thermophilic methane fermentation products in the complex of protective-stimulating compositions for presowing winter wheat seed treatment // Международная научно-практическая конференция “Новые технологии получения и применения биологически-активных веществ”. - Алушта, 20 - 25 мая 2002 г. - Сімферополь, 2002. - С.238.

36. Dragovoz I., Kryuchkova L., Yavorska V., Volkogon M. Some components of ethanol yeast industry waste can induce resistance to Tapesia yallundae in winter wheat // Proc. Of 5 th European workshop “Biotechnology of microalgae”. - Germany, 23 - 24 June 2003. - P. 34.

37. Крючкова Л.О., Маковейчук Т.І. Індукція стійкості до хвороб у проростків озимої пшениці під впливом препаратів комплексної дії // Тези II Міжнародної конференції „Онтогенез рослин у природному та трансформованому середовищі. Фізіолого-біохімічні та екологічні аспекти”. - Львів,18 - 21 серпня 2004 р.. - С.247.

38. Kurchii B., Kryuchkova L., Makoveychuk T. The role of ethylene and salicylic acid in the resistance of winter wheat to Fusarium species // V Симпозіум Україна - Австрія. Сільське господарство: наука і практика. - Київ, 9 - 11 вересня 2004 р. - С.89 - 90.

39. Драговоз И.В., Яворская В.К., Крючкова Л.А., Волкогон Н.В. Свойства комплексного препарата, созданного на основе биогумуса и микроэлементов // Тези Міжнар. конф. „Регуляция роста, развития и продуктивности растений”. - Минск, Беларусь, 26 - 28 октября 2005 г. - С.79.

40. Крючкова Л.А., Курчий Б.А., Маковейчук Т.И. Изменение содержания салициловой кислоты и этилена в проростках пшеницы при формировании устойчивости к некротрофным грибным патогенам // Тези Міжнар. конф. „Регуляция роста, развития и продуктивности растений”. - Минск, Беларусь, 26 - 28 октября 2005 г. - С.118.

41. Volkogon N., Dragovoz I., Kryuchkova L. Influence of plant growth regulator obtained on the basis of biocompost on growth parameters and phytopathogen resistance of winter wheat seedlings // XVII Intern. Botanical Congress. - Vienna, Austria, 17 - 23 July 2005. - P. 332.

42. Крючкова Л.О. Особливості виділення та ідентифікації видів роду Oculimacula - патогенів озимої пшениці // Матеріали ХІІ з'їзду Українського ботанічного товариства. - Одеса, 15 - 18 травня 2006 р.). - С. 227.

43. Драговоз І.В., Волкогон М.В., Крючкова Л.О., Яворська В.К. Зміна фітогормонального статусу при патогенезі у різних за стійкістю до фузаріозу сортів озимої пшениці // Матеріали ІХ Українського біохімічного з'їзду. - Харків, 24 - 27 жовтня 2006 р. - С.122.

АНОТАЦІЇ

Крючкова Л.О. Хвороби озимої пшениці, які спричиняються некротрофними грибними патогенами, та методи їх діагностики.

Дисертація (рукопис) на здобуття наукового ступеня доктора біологічних наук за спеціальністю 06.01.11. - фітопатологія. - Національний аграрний університет, Київ, 2007.

...