Адаптація і стрес у птахів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЕКЦІЯ

АДАПТАЦІЯ І СТРЕС У ПТАХІВ

Розробка фізіологічно обґрунтованої технології утримання, годівлі і експлуатації птахів в умовах промислових комплексів неможлива без врахування таких категорій, як гомеостаз, стрес і адаптація. Особливо актуальними ці питання стали останніми роками, коли технологія ведення тваринництва змінюється так швидко і виникає невідповідність між біологічною природою, фізіологічними можливостями організму та зовнішнім середовищем. Адаптація - це здатність птахів постійно пристосовуватися до змін навколишнього середовища. На птахів постійно впливають різні зовнішні фактори: технологія виробництва (спосіб утримання, щільність розміщення, величина груп, мікроклімат приміщення, тип і рівень годівлі, біологічна повноцінність раціонів, способи підготовки й роздавання кормів, якість води), ветеринарно-профілактичні та зоотехнічні заходи (вакцинація, санітарна обробка тварин, зважування, кастрація тощо).

Птахи, завдяки цілому ряду біологічних особливостей, виявилися найбільш пристосованими до існування в системі "тварина - машина". Але ця система негативно впливає на організм і перешкоджає прояву високого генетичного потенціалу продуктивності птахів. Тому подальший прогрес у промисловому птахівництві пов'язаний з рішенням проблем адаптації які характерні для всього сучасного тваринництва.

Розрізняють насамперед морфолого-фізіологічні й генетичні адаптації. Морфолого-фізіологічні адаптації включають: морфологічні, фізіологічні, біохімічні і етологічні зміни. До морфологічних адаптацій можна віднести сезонні зміни густоти, співвідношення компонентів пір'яного покриву, накопичення й розподіл підшкірного жиру, а також зміна довжини кишечнику при вирощуванні тварин на раціонах з різним набором об'ємистих і концентрованих кормів, форму й масу м'язів при неоднаковій руховій активності. Фізіологічні адаптації відбуваються завдяки нервово-гуморальним реакціям. Встановлена пряма залежність між масою і структурою ендокринних залоз, між секреторною здатністю і силою та тривалістю зовнішнього або внутрішнього факторів. Виявлено також взаємозв'язок між гормональним статусом організму й збудженням певних ділянок нервової системи.

Біохімічні адаптації пов'язані із змінами на молекулярному рівні., які приводять до синтезу або розпаду хімічних компонентів в результаті чого в організм постійно надходять необхідні продукти.

Слід пам'ятати, що значно легше і економніше забезпечити тварини оптимальними умовами середовища за рахунок оптимізації годівлі, утримання, мікроклімату й вибору найбільш ефективних технологій та інших факторів, чим перебудувати біохімічні процеси в клітинах. Тому біохімічну адаптацію більш правильно розглядати як крайній засіб, яким організм користується тільки в тому випадку, якщо не може уникнути несприятливого впливу паратипових факторів іншими способами.

Ціна адаптації вимагає витрати певної кількості енергії. У зоні оптимуму, або норми, всі адаптивні механізми майже повністю відключені і енергія витрачається в основному на здійснення життєвих функцій організму. Прикладом такого стану може бути термонейтральна зона, у якій тварина перебуває в тепловій рівновазі із середовищем. Коли сила фактора, виходить за межі оптимуму, включаються спеціальні адаптивні механізми, функціонування яких вимагає певних витрат енергії.

В адаптації тварин до зміни навколишнього середовища велике значення мають механізми гомеостазу. Порушення гомеостазу приводить до деадаптації і хвороби. Велику роль у забезпеченні гомеостазу відіграють стінки судинних капілярів, інтерстиціальна рідина, кров, що забезпечують зовнішньо- і внутрішньоклітинне дихання. Показником гомеостазу служить наявність ряду фізіологічних показників: температура тіла, осмотичний і артеріальний тиск крові тканиної рідини, вміст іонів фосфату білка, цукру, концентрацію водневих іонів та співвідношення ферментних елементів.

У підтримці гомеостазу і його регуляції найважливіша роль належить нервовій системі, залозам внутрішньої секреції, особливо гипоталамо-гіпофізарній і лімбічноій системам мозку. Велика роль в регуляції гомеостазу належить антиоксидантній системі, яка нейтралізує негативну дію вільних радикалів. Ця система складається з вітамінів (А, С, Е), органічних кислот(янтарна кислота), ферментів((коензим 10).

Підвищенню активності антиоксидантної системи сприяє застосування природних антиоксидантів - вітамінів А, Е, С та каротиноїдів,мікроелементів, а також пробіотиків - живих мікроорганізмів, здатних знижувати негативну дію патогенної флори та ендогенних метаболітів, що активують процеси окислення. Також велике практичне значення має підтримка високого рівня антиоксидантного захисту організму в ембріональний період та ранній постнатальний період онтогенезу, коли відбувається закладання захисних систем організму.

Експериментально доведено, що введення підвищених доз вітамінів Е, С та селену, використання пробіотиків, а також мікроелементної композиції при Т-2 токсикозі підвищує опірність організму птиці до дії токсину, а також впливає на регуляторні механізми фізіологічних процесів, що виражається в підвищенні продуктивних та репродуктивних якостей птахів.

Таким чином, стрес й адаптація тісно зв'язані один з одним. А тому що сільськогосподарські тварини постійно є під впливом різних факторів зовнішнього середовища, вони змушені постійно пристосовуватися до них. Незначні й нетривалі стресові впливи служать фактором, що тренує, сприяють підвищенню стійкості організму тварин, зміцненню їхнього здоров'я. Сильні, надзвичайні подразники приводять до негативних наслідків - порушенню гомеостазу, резистентності й інших процесів, що в остаточному підсумку супроводжується зниженням продуктивності, а іноді - захворюванням тварин.

У таких випадках адаптація до стресового впливу пов'язана з високими енергетичними витратами. Все це необхідно враховувати в практичній діяльності. Визначити межі адаптивних можливостей тварин, їхню економічну ефективність, сприяє підвищенню адаптивних властивостей першорядне задача тваринників.

Як було показано вище у відповідь на дію сильних і несприятливих факторів в організмі розвивається особливий стан адаптації - стрес.

Вперше поняття стресу, як загального адаптивного синдрому, сформулював у 1936 р. канадський вчений Ганс Сельє. До нього він відніс всі неспецифічні зміни в організмі, які виникають під впливом різних за якістю, але сильних подразників.

У перекладі з англійської мови слово “стрес” означає напруження. Стрес - це неспецифічна захисна, адаптивна, нейрогормональна реакція птахів у відповідь на дію різних сильних подразників, які порушують її гомеостаз. Тому його можна розглядати, як адаптивний синдром. У птахів стрес - це реакція організму на раптову зміну звичних умов утримання, порушення режиму годівлі і розпорядку дня на фермі та інші технологічні заходи. При стресі напружується діяльність всіх систем організму. Вона спрямовується на самозахист і пристосування до нових умов існування. Обов'язковою умовою розвитку стрес-реакції є посилення функції залоз внутрішньої секреції і особливо системи гіпоталамус - передня частка гіпофізу - кора наднирників. Головну роль у розвитку стресу, на думку Сельє, відіграє кора наднирників, яка під впливом гіпофізу збільшує виділення стероїдних гормонів, що беруть участь у розвитку процесу адаптації, але при цьому він заперечував провідну роль центральної нервової системи.

Є два поняття стресу: еустрес - позитивний, або фізіологічний, дистрес - негативний, або патологічний. Залежно від тривалості та інтенсивності дії стресора стрес може пройти непомітно, може настати адаптація або розвинутися патологічний процес, що перейде в хворобу чи закінчиться смертю тварин. Стрес може протікати у три стадії, а саме: тривоги, резистентності і виснаження.

Перша стадія - тривоги (стадія мобілізації, або аварійна), коли організм, отримавши «удар», терміново мобілізовує енергетичні ресурси і пластичні резерви. Ця стадія триває від 6 до 48 год. Незалежно від етіології стресу для стадії тривоги характерні лімфо- та еозинопенія, лейкоцитоз, інволюція тимусу, порушення процесів травлення, виразки в шлунково-кишковому тракті. В залежності від сили подразника в організмі можуть розвиватися такі адаптивні реакції: тренування - на слабкі, активації-середні й стресу-на сильні, надзвичайні подразники. Завдяки цим реакціям організм тварини зберігає необхідний для життя гомеостаз. Тривала дія слабкого подразника або ріст його інтенсивності викликає поступове підвищення активності захисних сил. Тренування не виснажує резерви організму, а навпаки, сприяє їх збереженню і накопиченню.

Цей феномен має велике практичне значення і повинен бути врахований при вирощуванні стійкого проти впливу несприятливих факторів зовнішнього середовища молодняку у відповідь на подразники середньої сили також розвивається загальна неспецифічна адаптаційна реакція - реакція активації, для якої характерний швидкий підйом активності захисних систем і підвищення неспецифічної резистентності організму.

Енергетичні затрати при реакції активації значно вищі, ніж при реакції тренування, але напруження, властиве для стресу, не розвивається. В цій стадії відбувається нагромадження амінокислот, нуклеїнових кислот, білків. Важлива роль у формуванні адаптивних реакцій належить гіпоталамусу, який здійснює регуляцію внутрішнього середовища через вегетативний відділ нервової системи і ендокринну систему. Однак слід пам'ятати, що механізм розвитку адаптивних реакцій у тварин проявляється не завжди стандартно - в окремих випадках він визначається умовами середовища та функціональним станом організму. Залежно від тривалості і частоти впливу факторів зовнішнього середовища адаптивні реакції організму можуть бути тривалими, а адаптивні ознаки можуть виражатися неоднаково. В реакції беруть участь кілька функціональних систем, які врівноважують організм з середовищем і забезпечують харчові, статеві та захисні реакції з метою самозбереження. Завершення стрес-реакції у тварин може бути різним: адаптація закінчується вихідним станом при відновленні гомеостазу. В інших випадках стрес-реакція стає основою розвитку хвороби.

Феномен адаптації має два захисні механізми: гуморальний і нейрогений. Сельє вивчав гуморальний механізм, в якому важливе значення належить збільшенню секреції кортикотропіну гіпофізом, що призводить до посиленого виділення кортикоїдів наднирниками. Центральною регуляторною ланкою нейрогенного захисного механізму є вегетативні центри гіпоталамусу, які впливають через симпатоадреналову систему.

Було доведено, що нервовій системі, належить вирішальна роль у розвитку процесів адаптації. Адаптація організму в звичайних умовах відбувається за участю кори головного мозку із залученням вегетативної нервової системи, яка контролює адаптивно-трофічні функції.

Підвищення артеріального тиску і збільшення частоти серцевих скорочень, гальмування активності шлунково-кишкового тракту, посилення активності мозкової частини наднирників з наступним підвищенням вмісту глюкози в крові - це результат діяльності симпатичної нервової системи.

Зниження артеріального тиску і сповільнення серцевого ритму, посилення діяльності шлунково-кишкового тракту, зниження рівня цукру в крові - свідчать про підвищення тонусу парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи.

Згідно з сучасною концепцією дія стресору сприймається периферичними нервово-рецепторними закінченнями, які генерують імпульси. Потім імпульси по нервових волокнах через ретикулярну формацію і кору мозку надходять до гіпоталамусу, де викликають утворення пускових гормонів (рілізінг фактор - АКТГ, СТГ,ТТГ та ін.), які стимулює утворення рилізинг залежних гормонів кори наднирників і стимулює виділення кортикостероїдних гормонів: гідрокортизону і кортикостерону. Вказані гормони проявляють ефект на рівні тканин, змінюючи напрям і характер обміну речовин.

Взаємодія між ендокринними органами - гіпофіз - кора наднирників здійснюється за принципом зворотного зв'язку. Так, при підвищенні в крові концентрації гормонів кори наднирників гальмується виділення АКТГ з гіпофізу, а зниження концентрації гормонів кори наднирників у плазмі, навпаки, є стимулом для посилення секреції АКТГ. Одночасно з гуморальним впливом від гіпоталамусу по симпатичних нервових шляхах збудження передається на мозкову речовину наднирників, при цьому стимулюється синтез і виділення адреналіну - «гормону тривоги».

Включення мозкової речовини наднирників у стрес-реакцію організму відбувається через 7-10 хв. від початку дії стресора. Розвиток адаптивних реакцій при дії на організм різних неспецифічних факторів середовища проходить за загальним механізмом: через гіпоталамо-гіпофізарно-адреналову і гіпоталамо-симпатоадреналову системи з участю катехоламінів (адреналін, норадреналін).. Тому гормони мозкового шару наднирників і медіатори симпатоадреналової системи є важливими регуляторами пристосувальних реакцій організму до різних факторів. Завдяки біологічним ефектам катехоламіни забезпечують перехід організму з стану спокою в стан збудження, а також дають змогу йому знаходитись у цьому стані тривалий час. основні ознаки стресового стану в тварин. Одне з найважливіших питань теорії стресу - вивчення вікових особливостей прояву стрес-реакції. Регуляційні й адаптаційні механізми в організмі що росте остаточно формуються лише на певному рівні фізіологічного розвитку. Тому молодий і дорослий організми мають неоднакову адаптаційну здатність і по-різному реагують на вплив стрес-факторів.

Адаптаційна здатність організму при переході від батального до постнатального розвитку викликає високе навантаження, порівняно з будь-яким іншим моментом життя. Це пов'язано з тим, що багато органів і система регуляції ще не досягли функціональної зрілості, характерної для дорослої тварини. Більшість дослідників уважають, що птахи народжуються вже з формованою функціонально системою: гіпоталамус - передня частка гіпофіза- кора наднирників, яка здатна виробляти адренокортикотропний гормон і здійснювати нормальну фізіологічну реакцію. Інші відзначають, що в новонародженого молодняку не розвивається загальний адаптаційний синдром, що обумовлено відносною незрілістю зв'язків між гіпоталамусом і гіпофізом. Однак дослідженнями встановлено, що стресорний вплив може бути використаний з корисною метою. Для цього застосували температурний стрес шляхом охолодженням яєць температурою 28-32°С. Встановлено, що таке охолодження яєць з 13-го по 19-й дні ембріогенезу стимулює функціональну активність наднирників курчат, підвищує рівень пристосованості організму і, як наслідок, сприяє збільшенню виводимості (на 2%), збереженості (на 4%), зниженню витрат корму, збільшення живої маси)на 60-100 г.).

При охолоджені курочок на 18-20-й дні постембріонального розвитку вони мали більший рівень яйцекладки в умовах порушення годівлі(на 3-6%), витрачали менше часу на клювання корму і відрізнялися прискореним статевим дозріванням.

Види стресів.

Всі стреси можна об'єднати у дві групи: технологічну і біологічну:

- Технологічна група стресів пов'язана з маніпуляцією, транспортуванням птахів, відхиленням норм мікроклімату, травмами, порушенням режиму, годівлі і напування);

- Біологічна група стресів пов'язана з ранговими (соціальними) відносинами птахів, впливом патогенної мікрофлори.

Існує кілька способів рішення проблем адаптації: технологічний - удосконалювання встаткування й розробка оптимальних технологічних циклів, фармакологічний - пошук різного роду препаратів - адапгогенів, і т. д. селекційний - виведення високорезистентних ліній птахів.

Розробка кожного із цих способів може дати бажані результати тільки в тому випадку, якщо вони будуть направлені на виявлення адаптаційних резервів організму, засноване, що беруть участь у підтримці гомеостазу.

Технологічний спосіб включає створення сприятливих умов експлуатації тварин при максимальній оптимізації факторів зовнішнього середовища (забезпечення тварин повноцінними кормами, створення оптимального зоогігієнічного режиму, застосування найбільш досконалих технологій, селекція порід тварин, стійких проти стресів). Однак, лише цими заходами не завжди вдається зберегти здоров'я тварин, підвищити їх продуктивність і зменшити затрати кормів на одиницю продукції.

Тому в умовах промислових комплексів, коли стресових ситуацій уникнути неможливо, велике значення має другий принцип - застосування в умовах діючих технологій хімічних і гормональних препаратів, вітамінів, антибіотиків для активного впливу на розвиток стресової реакції в організмі.

Приклади технологічних стресів.

Кормовий стрес відбувається завдяки різким змінам раціону, недостатній кількості кормів та води, незбалансованістю між поживними речовинами(білками, жирами, вуглеводами, мікроелементами, вітамінами.

Температурний стрес відбувається при гіпотермії або гіпертермії. Птахи пристосовуються до високих температур зниженням теплопродукції і підвищенням процесів тепловіддачі. Для цього птахи розправляють крила, менше їдять, більше п'ють, розсередоточуються, сідають на прохолодну поверхню, купаються. У зв'язку з відсутністю у птахів потових залоз при підвищені температура (до 30?С) різко зростає частота дихання. В наслідок цього наступає зменшення води і вуглекислоти в організмі, що порушує лужний резерв крові,, зменшує віддачу кисню в тканинах і приводить до гіпоксії і порушення тканинного дихання. В крові також зменшується вміст протеїну, цукру, калію, натрію і збільшується вміст неорганічного фосфору, накопичуються перекиси ліпідів, які є антагоністами вітамінів А і Е. Крім того заторможується активність щитовидної залози і зменшується кількість йоду та йодовмісних гормонів.

При низьких температурах птахи більше рухаються і споживають корму, шукають тепле місце, настовбурчують пір'я, піджимають під себе кінцівки і покривають їх пір'яним покривом. В організмі відбувається звуження периферичних кровоносних судин, а у м'язах посилюється обмін речовин, стимулюється процес генерування теплової енергії.

Якщо тримати курчат, після вилуплення у вивідній шафі інкубатора протягом 48 годин, тобто до масової вибірки всього отриманого молодняку, то це обумовлює у молодняку розвиток стресового стану, що негативно впливає на функцію щитовидної залози і показники росту й розвитку.

Основні показники якості інкубаційних яєць (товщина й маса шкарлупи, заплідненість, виводимість) змінюються зворотно пропорційно стрес-реактивності організму несучок різного віку Адаптаційні можливості організму 1-15-дн. курчати корелюють із кінетикою стрес-реактивності матерів, обумовленої віком. На протязі перших 49 днів активного життя збереженість курчат, отриманих від 190-дених курок склала 88,9%, від 280-дених - 97,2%, а від 500-дених - 91,3%.

Стрес у ранкові годинники викликає передчасне знесення яєць із тонкою шкарлупою, стрес у вечірній і нічний час веде до появи безшкарлупних яєць, з поясами й іншими аномаліями.

Приклади біологічних стресів.

Основним наслідком стресів є зниження його імунних властивостей. При дії стресів змінюється характер мікробів в організмі птахів.

У результаті зміни класичної мікробної рівноваги вторинна мікрофлора (кишкові палички, сальмонели, пастерели, коків) переважає над первинною. Слабовіруленті й факультативно-патогенні збудники можуть підсилювати свою вірулентність. Природна імунізація в результаті ізоляції стада часто пригнічується місцевими збудниками, внаслідок чого деякі інфекційні агенти, які були небезпечні раніше, можуть викликати спалах захворювання з іншою клінічною картиною.

Реакція організму на вплив зовнішніх подразників багато в чому визначається його природними захисними силами. Встановлено, що в оптимальних умовах утримання в організмі тварин накопичуються природні антитіла, підсилюється лізоцимна активність крові й підвищується вміст у ній глобулинової фракції білків. У несприятливих умовах вираження гнітяться клітинні й гуморальні захисні механізми.

На стійкість курчат до найпоширеніших інфекційних агентів впливають генетичні фактори. Ступінь стійкості до інфекційних бактеріальних агентів є результатом адитивного впливу генів.

Встановлено, що перші 3-4 тижня життя курчата можуть бути резистентними до лімфоїдного лейкозу, завдяки антитілам, одержуваним від матері. Ефективним засобом боротьби з хворобою Марека є підвищення резистентності шляхом селекції. Коефіцієнт спадковості резистентності птаха до хвороби Марека коливається, в межах 14-67%. На резистентність птахів до різних захворювань впливає соціальна обстановка в групах. Відомо, що частота антогоністичних взаємин у гурті впливає на резистентність птаха до хвороб. Зокрема, у встановлено збіг підвищення частоти соціальних конфліктів і числа захворювань повітряних мішків у бройлерів.

Соціальний стрес збільшував відхід тварин від хвороби Марека. Постійні соціальні стреси (пересадження птахів через кожні 2 тижні) збільшували рівень кортикостеронів у крові стресируємих птахів, зменшували їх стійкість до ньюкаслської хвороби але підвищували стійкість до стафілококових інфекцій.

Курчата в умовах високого соціального стресу більше хворіють вірусними і менше бактеріальним захворюванням, чим пташенята в умовах низького соціального стресу.

Ці факти вказують на те, що стероїди (кортикоїди) безпосередньо впливають на утворення антитіл. В умовах сильного соціального стресу антитіла виробляються більш активно, ніж в умовах слабкого і це вказує на те, що в умовах соціальних стресів міняється механізм захисту організму від чужорідного білку.

Профілактика стресів.

Для активізації імунної системи птахів можна успішно використати гормони, вітаміни, адаптогени, транквілізатори.

Гормонотерапія була використана для лікування хронічного інфекційного захворювання очей індичок, при якому інші медикаменти виявилися неспроможними. Через два дні після обробки в індичок почалася яйцекладка, а через 7 днів - вони повністю видужали. На думку дослідників, лікування гормонами є новим етапом у ветеринарії, оскільки гормонотерапія є ефективним засобом боротьби зі стресами. Число випадків захворювань знижувалося в різних дослідах з 80 до 20% і з 50 до 0%.

Для профілактики технологічних стресів використають вітамінні добавки в антистресових дозах (в 2-3 рази вище норми). Ефективним антистресовий препаратом є бурштинова кислота (сукцинат). Яйценосність на початкову несучку, що одержувала постійно в період обмеженої годівлі сукцинатний премікс (1% маси корму), склала за 10 мес. яйцекладки 194,8 яйця/гол, у порівнянні про 191,5 при годівлі досхочу й 179,0 яйця/гол, при обмеженій годівлі без додавання преміксів.

З метою запобігання стресів у сільськогосподарських тварин застосування транквілізатори.

Транквілізатори - це високо специфічні антистресові речовини. Вони різні за хімічною будовою, але подібні за дією на організм Залежно від фармакологічного ефекту транквілізатори можна розділити на: нейролептики або великі транквілізатори (аміназин, промазін, тримепразин, резерпін, азаперон) і седативні речовини або малі транквілізатори (мепробамат, діазепам, феназепам та ін.).

Після їх введення в тварин нормалізується температура, артеріальний тиск, зменшується частота серцевих скорочень і дихальних рухів.

Загальною властивістю всіх транквілізаторів є їх здатність впливати на діяльність вищої нервової системи, біоелектричну активність мозку і змінювати поведінку тварини.

Седативна (заспокійлива) дія нейролептиків пов'язана з впливом на висхідну ретикулярну формацію стовбуру головного мозку.

Нейролептики блокують норадренергічні рецептори і пригнічують передачу нервових імпульсів з специфічних доцентрових шляхів на нейрони ретикулярної формації. Крім блокування адренорецепторів, нейролептики також зменшують проникливість пресинаптичних мембран і гальмують виділення катехоламінів. При застосуванні транквілізаторів у невеликих дозах підвищуються прирости живої маси у чутливих до стресу тварин на 10-20 % і поліпшується якість м'яса. У ветеринарній практиці для профілактики стресу часто використовують феназепам, еленіум, сибазон (седуксен), нозепам (тазепам,) і мезапам. Механізм їх дії пов'язаний із зниженням функціональної активності нейронів гіпокампу і гіпоталамусу, пригніченням імпульсної післядії в лімбічній системі, гіпоталамусі і помірним гальмуванням синтезу і дії дофаміну і норадреналіну в структурах мозку.

Нозепам (оксазепам). При введенні тваринам діє на організм так, як феназепам: запобігає виникненню стресу при транспортуванні та перегрупуванні. Використовується для лікування бронхопневмоній в дозах 0,3-0,5 мг/кг 2-3 рази на день протягом 1-2 діб.

Амізил - похідний дифенілметану, але транквілізуюча дія виражена дещо слабкіше, ніж у вище описаних препаратів. Разом з тим він проявляє холінолітичну, помірно спазмолітичну, протигістамінну, антисеротонінову і місцево анестезуючу дію. Амізил часто використовують як стрес-протектор при технологічних стресах в дозі З мг/кг маси птиці.

Із седативних препаратів при переміщенні молодняку і птиці можна використовувати бромід натрію в дозі 7 мг/кг протягом 7-10 діб після переведення в новий пташник. сільськогосподарський птах стрес

Дибазол - похідний бензимідазолу. Має виражену спазмолітичну дію на гладкі м'язи, знижує артеріальний тиск. Його використовують при переміщеннях птиці в дозі 5 мг/кг один раз на добу під час годівлі протягом 7-10 діб. Такі транквілізатори як дибазол, седуксен, мепробомат, еленіум також ослаблює реакцію організму тварини на вплив стресору (пересадження курчат при клітинному вирощуванні). Оптимальна доза цих препаратів- 1 мг/кг живої маси. Хороші результати досягнені при використання перфенацину (у дозі 1,5 мг/кг), резерпіну (у дозі 0,2 мг/кг), прометацину (у дозі 8 мг/кг), левомепромацину (у дозі 1,0 мг/кг), які вводили внутрішньом'язово. Ці препарати визивали седативну дію на роботу серцевої і дихальної систем. При застосуванні перфенацину - частота серцевих скорочень знижувалася на 10 ± 2%, частота дихання - на 22 ± 4%, резерпіну - частота серцевих скорочень знижувалася на 17 ± 4%, дихання - на 22 ± 5%), прометацину частота скорочення серцевого м'яза збільшувалася на 2,5 ± |1%, частота дихання знижувалася на 4,4%).

Адаптогени - елеутерокок, женьшень, лимоник, ехіноцея пурпурна) підвищують адаптаційні і імунологічні властивості.

Селекційно-генетичні можливості підвищення життєздатності.

У процесах довгострокової адаптації вирішальну роль відіграють генетичні фактори. Генетична адаптація приводить до спадкоємних змін характерних видових рис, які дозволяють популяції існувати в різних умовах середовища. Протягом багатьох поколінь це може привести до помітних еволюційних змін. Ті особини, які гірше пристосовані до даних умов, менш життєздатні, мають гіршу здатність до відтворення потомства відбраковуються. Важливим адаптаційним механізмом, що забезпечує цілісність популяції, лужить також генетичний поліморфізм. Це явище виникло в ході еволюції як спеціальний адаптаційний механізм, що гарантує комбінативну мінливість і гетерозиготний стан популяції.

Найбільш ефективним способом підвищення життєздатності птахів в умовах промислового виробництва є її гібридизація. Схрещування аутбредних птахів значно поліпшує найважливіші адаптивні ознаки й у першу чергу яйценосність, збереженність поголів'я, виводимість яєць. Адаптивна перевага типових особин дає вагомий внесок у загальну перевагу гібридних птахів перед лінійними. Встановлено також, що найбільшою адаптивністю харектеризуються генотипи, які займають в популяції модальний клас. Для селекціонера рішення проблеми підвищення життєздатності несучок в умовах промислового утримання - пошуку генотипів, які б не реагували негативно на істотні зміни середовища й зберігали високий рівень яйценосності досить тривалий строк. На думку вчених пристосувальні можливості генотипів найкраще характеризує їхня реакція на стреси. Для цього були проведено ряд досліджень по виявленню найбільш пристосованих до інтенсивних умов двох лініях кур високо і низько активних за статевою поведінкою (число злягань). Їх пристосованість визначали за комплексом стресів, які були спричинені примусовою линькою. Встановлено, що на продуктивність несучок у другому циклі яйцекладки сильно впливає примусова линька. Несучки, які швидко й сильно реагували на стресори, мали більше високу інтенсивність кладки в другому циклі, особливо кури лінії В. Несучки, що відклали в першому циклі найвище число яєць, після тривалого линяння мали найнижчу продуктивність, а несучки, що мали найнижчу яйценосність після швидкого линяння показали найвищу продуктивність у другому циклі.

На підставі цих даних встановлено, що обраний параметр реактивності нервової системи (тривалість паузи в яйцекладці) є найбільш точним показником, що характеризує пристосувальні здатності курей. Тобто добір курей з високою статевою активністю і найменшою тривалістю паузи в умовах стресу, може дати змогу отримувати стресостійких особин, а отже, пристосованих генотипів.

Размещено на Allbest.ru