Динамічні тенденції формування букових лісів Прикарпаття

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний лісотехнічний університет України

УДК 630*228, 630*231, 630*51

Динамічні тенденції формування букових

лісів прикарпаття

Спеціальність 06.03.03. - лісознавство і лісівництво

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

КУРИЛЯК Віктор Михайлович

Львів - 2007



Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі лісової таксації та лісовпорядкування Національного лісотехнічного університету України Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник - кандидат сільськогосподарських наук, доцент Горошко Мирон Петрович, Національний лісотехнічний університет України, завідувач кафедри лісової таксації та лісовпорядкування

Офіційні опоненти - доктор сільськогосподарських наук, професор Копій Леонід Іванович, Національний лісотехнічний університет України, професор кафедри лісівництва.

- кандидат сільськогосподарських наук Попадинець Ігор Миколайович, Держав-ний комітет лісового господарства України, начальник Тернопільського обласного управління лісового господарства

Захист відбудеться “3” листопада 2007 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.072.02 у Національному лісотехнічному університеті України за адресою: 79057, м. Львів, вул. Ген. Чупринки, 103, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національний лісотехнічного університету України за адресою: 79057, м. Львів, вул. Ген. Чупринки, 101.

Автореферат розісланий 1 жовиня 2007р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.В. Лавний



Куриляк В.М. Динамічні тенденції формування букових лісів Прикарпаття. - Рукопис. бук деревостан ліс

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогос-подарських наук за спеціальністю 06.03.03 - лісознавство і лісівництво. - Національний лісотехнічний університет України, м. Львів, 2007.

Дисертаційна робота присвячена вивченню сучасного стану, умов відтворення, будови, росту і продуктивності, а також господарського використання букових деревостанів Прикарпаття у переважаючих типах лісу. Використовуючи архівні лісоінвентаризаційні матеріали здійснено ретро-спективний аналіз динамічних змін у букових лісах за останні 50 років. Встановлено, що внаслідок господарської діяльності відбулись істотні зміни у структурі букових лісів, які привели до значного зниження їх продуктивності. Встановлена періодичність плодоношення бука та особли-вості збереження насіння. Досліджено чисельність та структуру природного поновлення і підросту бука під материнським наметом і на зрубах, а також вплив основних екологічних факторів на їх збереження і ріст. Встановлено особливості морфологічної будови, росту і продуктивності та побудовано таблиці ходу росту чистих і мішаних букових деревостанів у переважаючих типах лісу. За результатами досліджень розроблено рекомендації, які передбачають покращення стану лісів, відновлення корінних деревостанів переважно природнім шляхом, вдосконалення нормативів інвентаризації, а також організації і ведення лісового господарства у букових лісах Прикарпаття.

Ключові слова: букові насадження, ретроспективний аналіз, природне поновлення, будова, ріст, продуктивність, ведення лісового господарства.



Kуриляк В.М. Динамические тенденции формирования буковых лесов Прикарпатья. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата сельскохо-зяйственных наук по специальности 06.03.03 - лесоведение и лесоводство. - Национальный лесотехнический университет Украины, г. Львов, 2007.

Диссертационная работа посвящена изучению современного состояния, условий воспроизводства, строения, роста и производительности, а также хозяйственного использования буковых древостоев Прикарпатья в преобладающих типах леса.

Площадь буковых лесов Прикарпатья составляет более 96 тыс.га. Наиболее распространенными типами лесоростительних условий являются свежие и влажные сугруды и груды (92%) на которых сформировались висо-копроизводительные (Іа, І) чистые и смешанные буковые древостои. Продук-тивность смешанных буковых древостоев может достигать 1000-1100 м³/га. В структуре буковых лесов доминируют средневозрастные (63,3%), средне-полнотные (72%) древостои.

Используя архивные лесоинвентаризационные материалы осущест-влен ретроспективний анализ динамических изменений в букових лесах за последние 50 лет. Установлено, что в результате хозяйственной деятельности состоялись существенные изменения в структуре буковых лесов, которые привели к значительному снижению их производительности в среднем на 122-218 м³/га, в зависимости от типа леса.

Периодичность плодоношения бука оказывает существенное влияние на ход возобновительных процессов. Наибольшее количество семян отмече-но у древостоях с относительной полнотой 0,6-0,7. Во всех типах леса доминирует мелкая (до 0,5 м) фракция подроста, породный состав которой отвечает составу материнского полога. На большинстве вырубок имеется достаточное количество надежного подроста способного обеспечить естест-венное возобновление коренных буковых древостоев.

Установлены особенности морфологического строения, роста и производительности древостоев, а также построены таблицы хода роста чистых и смешанных буковых древостоев в преобладающих типах леса.

За результатами исследований разработаны рекомендации, которые предусматривают улучшение состояния лесов, возобновления коренных древостоев преимущественно естественным путем, совершенствование нормативов инвентаризации, а также организации и ведения лесного хозяйства в буковых лесах Прикарпатья.

Ключевые слова: буковые насаждения, ретроспективный анализ, естественное возобновление, строение, рост, производительность, ведение лесного хозяйства.



Kurylyak V.M. The Dynamic tendencies of forming of the beech forests of Prykarpattya region. The manuscript.

The dissertation for awarding a scientific degree of candidate of agricultural sciences on specialty 06.03.03 - silviculture and forestry. - National university of Forestry and Wood Technology Ukraine, Lviv, 2007.

Dissertation work is devoted the study of the modern state, terms of recreation, structure, growth and productivity, and also economic use of beech of деревостанів Prykarpattya in the prevailing types of the forest. Using the archived лісоінвентаризаційні materials the retrospective analysis of dynamic changes is carried out in the beech forests for the last 50 years. It is set that as a result of economic activity substantial changes took place in the structure of the beech forests which resulted in the considerable decline of their productivity. Periodicity of fruiting of beech and features of saving of seed is set. Explored quantity and structure of natural renewal will grow up beech under a maternal tent and on frames, and also influence of basic ecological factors on their saving and growth. The features of morphological structure, growth and productivity are set and the tables of motion of growth of clean and мішаних beech are built деревостанів in the prevailing types of the forest. As a result of researches recommendations, which foresee the improvement of the state of the forests, proceeding in native деревостанів mainly natural a way, are developed, perfection of norms of taking of inventory, and also organizations and running forest house in the beech forests of Prykarpattya.

Keywords: to the beech of planting, retrospective analysis, natural renewal, structure, growth, productivity, running forest house.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Природні умови Прикарпаття є оптимальними для росту і розвитку різних за складом деревостанів із домінуванням бука. Букові ліси в регіоні відзначаються високою продуктивністю, виконують важливі природоохоронні, екологічні та рекреаційні функції, а деревина бука є цінною сировиною для різних галузей промислового виробництва. Водночас під впливом природних та антропогенних чинників зменшуються площі букових лісів, змінюється структура та погіршується їх санітарний стан, зменшується частка бука в складі деревостанів. У зв'язку з цим усі лісівничі заходи необхідно проводити з врахуванням еволюційно-генетичних і екологічних передумов вирощування букових лісостанів. Проте, рівень пізнання їх структурного потенціалу, умов відтворення, трансформаційних процесів, що визначають напрям господарського впливу, не зовсім відповідають сучасним вимогам.

Враховуючи вищесказане, необхідність детальних і комплексних досліджень прикарпатських бучин є очевидною. Їх необхідно проводити на основі ретроспективного аналізу в розрізі переважаючих типів лісу, що дасть можливість прогнозувати розвиток бучин у різні вікові періоди і своєчасно здійснювати господарське втручання в трансформаційні процеси з метою покращення лісівничо-екологічного потенціалу прикарпатських бучин.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проведені дослідження є однією із складових напряму науково-дослідної діяльності кафедри лісової таксації та лісовпорядкування Національного лісотехнічного університету України “Багатомірна оцінка структури і дина-міки фітомаси деревостанів для вдосконалення інвентаризації лісових ресурсів (на прикладі лісів заходу України)” (№ державної реєстрації 0198 U 0022977).

Мета і завдання дослідження.

Мета дисертаційної роботи - встановити реальний стан букових лісів Прикарпаття, виявити напрямки трансформаційних процесів та причини, що впливають на розвиток і відтворення лісостанів, розробити пропозиції щодо покращення організації ведення господарства в букових лісах, підвищення їх біологічної стійкості та продуктивності.

Основними завданнями роботи є :

дати загальну характеристику букових лісостанів Прикарпаття;

на основі аналізу лісоінвентаризаційних документів, за останні 50 років, здійснити ретроспективний аналіз букових лісів;

дослідити динаміку появи та відпаду самосіву бука під материнським наметом і на зрубах;

вивчити основні екологічні фактори, що впливають на процес росту, розвитку і збереження самосіву та підросту бука лісового;

дослідити особливості морфологічної будови, росту і продуктивності бука у різних підгрупах типів лісу;

розробити рекомендації щодо проведення рубок догляду і рубок головного користування, а також лісовідновних заходів, спрямованих на покращення стану букових лісів.

Об'єкт дослідження - букові ліси Прикарпаття.

Предмет дослідження - відновні процеси, тенденції розвитку букових деревостанів, їх структурні особливості і ріст у переважаючих типах лісу.

Методи дослідження. Польові дослідження проводили після аналізу лісового фонду і попереднього обстеження дослідних насаджень, збір матеріалів здійснювали із використанням прийнятих у лісівництві і таксації методів: лісівничо-таксаційні - для закладання пробних площ і визначення біометричних показників деревостану і підліску, та обліку самосіву і підросту, характеристики трав'яного вкриття; порівняльної екології - для оцінки типів лісорослинних у мов і типів лісу; математико-статистичні - для обробки експериментальних даних. Для проведення ретроспективного аналізу створена повидільна база даних, що містить відомості про лісові ділянки (виділи) букових типів лісу за останні 50 років.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше на основі ретроспективного аналізу (за останні 50 років) встановлено основні тенденції зміни площ та особливості формування букняків на Прикарпатті і виявлені причини трансформаційних процесів. Побудовано динамічні математичні моделі росту букових лісостанів за підгрупами типів лісу і встановлено особливості їх таксаційної будови. Сформульовано основні напрямки вирощування високопродуктивних букняків та основи організації і ведення господарства у них.

Практичне значення отриманих результатів. Виявлені особливості появи, росту і розвитку самосіву і підросту у різних підгрупах букових типів лісу, а також вплив на ці процеси різних природних факторів є важливими для деталізації методів щодо сприяння природному поновленню і догляду за молодим поколінням бука у перші роки життя. Розроблено рекомендації з вдосконалення способів і методів проведення рубок догляду і рубок головного користування в букових лісостанах, які спрямовані на відтворення і збереження деревостанів в усіх підгрупах букових типів лісу на Прикарпатті.

Окремі результати дисертаційної роботи використовуються в системі обліку лісових ресурсів Львівською державною лісовпорядною експедицією Українського проектного державного лісовпорядного виробничого об'єднан-ня “Укрдержліспроект”. Результати дисертаційної роботи рекомендуються також Національному лісотехнічному університету для впровадження у навчальний процес при вивченні студентами дисциплін ,,Лісова таксація”, ,,Основи лісоінвентаризації”, ,,Лісовпорядкування”.

Особистий внесок здобувача. Основна частина наукових положень, що сформульовані в дисертації, висновків та пропозицій належить особисто автору і є його науковим доробком.

Автором роботи опрацьована методика та алгоритм ретроспективного аналізу, зібрано польовий матеріал, опрацьовані математичні моделі росту та таксаційної будови, розроблені таксаційні нормативи для інвентаризаційних робіт та лісогосподарські заходи для ведення господарства у букових лісах.

Апробація результатів дисертації. Отримані результати представ-лені у вигляді виступів на наукових конференціях (УкрДЛТУ, 1999 р., 2002 р., 2005 р.), Погребняківських читаннях (УкрДЛТУ, 1994р.), на IV міжна-родному симпозіумі IUFRO з проблем бука (УкрДЛТУ, 1995 р.).

Публікації. Результати досліджень опубліковані у 6 наукових працях, з них 3 у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, семи розділів, висновків та рекомендацій, списку використаних літературних джерел (244 найменування) і додатків. Основний текст викладений на 156 сторінках, ілюстрований 34 таблицями і 37 рисунками. Додатки займають 15 сторінок.

ЗМІСТ РОБОТИ

Проблеми відновлення, оцінки і раціонального використання букових лісів

Бук лісовий - порода помірно теплого, вологого гірського клімату, східна межа ареалу якого проходить на Прикарпатті. Тут зустрічаються, як чисті букові насадження так і мішані з участю граба, дуба, ялиці, ялини, явора, берези та ін. Вони формуються від 300 до 1300 м над р. м. Продуктивність мішаних букових деревостанів може досягати 1000-1100 м³ на 1 га. Букові ліси виконують важливі ґрунтозахисні, водорегулюючі функції, а також мають особливі рекреаційні властивості.

Проблема природного відновлення лісів була і залишається актуаль-ною в контексті ефективного використання біологічного потенціалу лісів. Чисельні роботи (Горшенін 1959; Генсірук 1954; Каплуновський 1958, 1960; Сабан 1983; Третяк 1953; Молотков 1966; Парпан 1988), виконані в різних частинах ареалу букових лісів, географічних регіонах, формаціях і типах лісу підкреслюють важливе значення природного поновлення.

Внаслідок інтенсивного використання букових лісів у них відбулись суттєві структурні зміни, які продовжуються і тепер. Вплив таких змін на особливості плодоношення і відновлення, а також на структуру, ріст і продуктивність бука у різних типах лісу вимагає додаткових досліджень, оскільки від них залежить еколого-лісівнича організація господарства у букових лісах Прикарпаття.

Природні умови району досліджень

Клімат району досліджень є помірно-континентальним, який відрізняється значною вологістю та інтенсивною діяльністю вітрів, переважно південно-західних напрямків. Тривалість вегетаційного періоду у середньому становить 140 днів. Середня річна кількість опадів коливається від 880 до 940 мм.

Особливістю природних умов району досліджень є його географічне розташування: у гірській місцевості (42%), передгір'ї (48%), та на рівнині (10%). Ліси району розташовані вкрай нерівномірно, головним чином в горах, де лісистість доходить інколи до 60 і більше відсотків, а у передгір'ях вона коливається в межах 25%.

Геологічна будова території досліджень, як і всього регіону, досить складна і своєрідна. Її особливістю є розвиток чисельних розривних порушень типу насувів, по яких різні за рангом тектонічні одиниці (зони, підзони, скиби, луски) значно насунуті одна на другу. Тут формуються переважно світло-бурі гірські ґрунти, бурі, темно-бурі і гірські-лугові. Буковим лісам найбільш властиві бурі гірські лісові ґрунти, а залежно від їх будови, механічного складу, кислотності, підстилаючої породи та ін., на них формуються різні типи лісів.

Найбільш поширеними типами лісорослинних умов Прикарпаття є вологі сугруди і груди. У гірських умовах визначена і описана різна кількість букових типів лісу (Молотков, 1972 - 22 типи; Стойко, 1977 - 35 типів; Герушинський, 1988 - 20 типів). Серед всієї кількості типів лісу 42% їх мають широке розповсюдження, 28% - середнє і 30% - зустрічаються порівняно рідко. У загальному, дослідний район Прикарпаття нараховує 21 буковий тип лісу, площа яких становить 92,3 тис. га.

За віковою структурою у Прикарпатських бучинах домінують середньовікові насадження (63,3%), а частка стиглих насаджень є незначною (11,3%). Загальний запас букових насаджень складає 27614,8 м³. Середній приріст є досить високим (4,1м³/га) і наближається до приростів хвойних порід.

Методика виконання робіт та обсяг експериментальних матеріалів

Дослідження проводились у держлісгоспах Івано-Франківської області у лісовому фонді яких домінують чисті і мішані букові насадження. Основу роботи складають результати ретроспективного аналізу матеріалів лісовпорядкування Печеніжинського і Слобідського лісництв, Коломий-ського лісгоспу за останні 50 років, а також повидільний банк даних “Лісовий фонд” ВО “Укрдержліспроект” та матеріали 68 пробних площ.

Закладання пробних площ здійснювалось з використанням загальновизнаних у лісовій таксації і лісівництві методик (Анучін, 1982; Воробьев, 1967; ОСТ 56-69-83). Окремі таксаційні ознаки визначались з використанням нормативних таблиць (Нормативно-справочные материалы..., 1987; Сортиментные таблицы…, 1984). Типи лісорослинних умов і типи лісу визначались із використанням лісівничо-екологічної типології (Воробьев, 1953; Погребняк, 1955; Пастернак, 1965; Герушинський, 1996). Оцінка інтенсивності плодоношення бука здійснювалась з використанням шкали запропонованої Ю. Д. Третьяком (1954). Облік природного поновлення і оціка його успішності проводились за методикою М.М. Горшеніна (1959). Геоботанічний опис на закритих і відкритих місцях проводився за загальноприйнятою методикою В.М. Понятовская (1964).

Використовуючи архівні дані лісоінвентаризаційних матеріалів (таксаційні описи, плани насаджень, планшети), починаючи з 1950 і до 2000 року, були відібрані усі ділянки, які відносяться до корінних типів деревостанів і проаналізовано їх лісівничо-таксаційна характеристику.

Розмірну структуру лісів ми аналізували через розподіл числа дерев за інтервалами діаметру, та коефіцієнтом варіації за діаметром. Для виділення типів вікової структури насаджень використовувались методи відображені у роботах І.І. Гусєва (1962), В.С. Полякова (1963), І. В. Сємєчкина (1967, 1970). Аналіз росту і складання таблиць ходу росту букових модальних насаджень здійснювалось з використанням методики Моисеев В.С., Мошкалев А.Г., Нахабцев М.А. (1968).

Обробка експериментального матеріалу здійснена з використанням методів математичної статистики (Горошко, Миклуш, Хомюк, 2004).

Ретроспективний аналіз букових лісів

Сучасне екологічне та господарське значення букових лісів зумовлює необхідність досліджень їх стану і особливостей розвитку. Під впливом природних та антропогенних чинників зазнали змін площі букових лісів, їх структура, продуктивність, змінилась дольова участь бука у складі букових деревостанів. З метою дослідження трансформаційних процесів нами проведено ретроспективний лісівничо-таксаційний аналіз стану букових лісів Слобідського й Печеніжинського лісництв Коломийського лісгоспу.

Зміни площ букових насаджень. За основу для проведення аналізу ми взяли середню площу виділу для кожної вікової групи, оскільки виділ є мінімальною господарською одиницею у лісоінформаційній практиці. На початок досліджень середня площа виділів коливалась від 10,5 до 23,2 га і не рідкістю були виділи, площа яких була 20 і більше гектарів. Проте, у наступні періоди під впливом інтенсивного користування площі виділів в усіх вікових групах зменшились і становлять від 3,8 до 8,8 га. Значне зменшення площі виділу, у 2-3 рази, негативно відобразилося на будові насаджень, їх біологічній і екологічній стійкості.

Зміна таксаційних ознак букових деревостанів. Динаміка вікової структури. Значна інтенсивність і нерівномірність користування у букових лісах вплинули на розподіл їх площ за віковими групами. Нерівномірність розподілу площ насаджень за віковими групами спостерігається на протязі усього аналізованого періоду. Характерною особливістю такого розподілу є домінування молодняків, та незначні площі стиглих і перестійних насаджень. Частка цих вікових груп складає: молодняків від 40 до 52%; стиглих від 3 до 9%. Така різка нерівномірність у розподілі площ насаджень, за віковими групами, має суттєвий вплив на характер ведення господарства у них і встановлення розмірів заготівлі деревини.

Зміна складу деревостанів. Проведення суцільних рубок і неефективність лісовідновних заходів, є наслідком зростання площі (до 77%) чистих молодих букняків у мішаних корінних деревостанах. Зрідження букових деревостанів в усіх вікових групах, створили умови для появи, розвитку і відновлення у їх складі другорядних порід (граб, береза, осика), які витісняють поновлення ялиці, ялини, дуба, внаслідок чого зросла (до 80%) площа молодняків, у яких частка бука у складі не перевищує 50%. Відмічено також зростання площі похідних, чистих букових деревостанів, у старшому віці, внаслідок “випадання” із складу насаджень дуба, ялини і ялиці.

Зміна відносних повнот. Розподіл площ букових насаджень за відносними повнотами є нерівномірним і має у кожній віковій групі свої особливості. Більшість насаджень усіх груп типів лісу на початок дослідного періоду відносились до середньо - та високоповнотних, проте у наступні періоди, під впливом господарської діяльності, збільшились площі низько - та середньоповнотних насаджень. На протязі аналізованого періоду відмічено зменшення повноти насаджень у середньому на 0,1-0,3 одиниці в залежності від віку і типу лісу, що у свою чергу негативно впливає на грунтозхисні та водорегулюючі властивості насаджень, а також зменшує їх біологічну стійкість і здатність поновлюватись природнім шляхом.

Зміна класів бонітету. Найбільш поширеними типами лісорослинних умов є свіжі і вологі сугруди і груди (94%), що дає підстави стверджувати, що дані умови є сприятливими для росту цінних лісоутворюючих порід (бука, дуба, ялини, ялиці). Найвищу продуктивність (Іа) відмічено у насадженнях де участь бука у складі деревостану є не нижчою 80%, а основ-ними домішками є ялиця і ялина. Підвищення продуктивності насаджень в окремі періоди, у молодому віці, як правило, є наслідком збільшення частки у складі насаджень другорядних, швидкорослих порід граба, осики, берези. Починаючи із 1967 року продуктивність насаджень старше 60 років змен-шується, що є наслідком їх інтенсивного зрідження рубками догляду.

Зміна середніх запасів. За дослідний період, внаслідок господарської діяльності, відбулось порушення розподілу площ за віковими групами, зміна складу, зменшення відносних повнот деревостанів, що у свою чергу привело до суттєвого зниження продуктивності букових насаджень в усіх типах лісу. Починаючи з 1967 року відмічено зменшення середніх запасів стиглих насад-жень у порівнянні з пристигаючими. З кожним наступним періодом ця різниця збільшувалась, особливо у ялицево-букових насадженнях (126 м³/га);

У порівнянні із 1950 роком станом на 2000 рік середня продуктивність стиглих насаджень знизилась: у чистих букових на 147 м³/га; у ялицево-букових на 218 м³/га; у ялиново-ялицево-букових на 112 м³/га.

Відновлення букових лісів

Особливості плодоношення букових лісів. В основі успішності природного відновлення букових лісів є насіннєва репродукція, оскільки саме від її інтенсивності та періодичності залежить поява сіянців бука. Чіткої періодичності у плодоношенні бука не спостерігається, вона залежить від багатьох екологічних чинників. Відповідно до наших досліджень встанов-лено, що рясне плодоношення наступає нерегулярно з інтервалом від 8 до 12 років, середнє через 1- 6 років, а слабке плодоношення спостерігається щорічно. Надійним для появи природного поновлення слід вважати роки максимального і середнього врожаїв. Найбільш сприятливі умови для плодоношення складаються в деревостанах, повнота яких коливається від 0,4 до 0,5, проте найбільша кількість насіння обліковано при повноті 0,6-0,7.

Чисельність та структура самосіву і підросту під наметом лісу. Кількість підросту бука, в корінних деревостанах однакових підгруп типів лісу, коливається у значних межах. У чистих бучинах вона змінюється від 2,0 до 18,8 тис. шт. на 1 га, в дубово-грабово-букових від 1,2 до 27,1, в ялицево-букових від 3,0 до 18,6 і в ялиново-ялицево-букових від 2,4 до 11,3 тис. шт/га. У середньому на 1 га кількість підросту може змінюватись від 10,6 тис. в ялиново-ялицево-букових до 18,1 тис. в дубово-грабово-букових. В усіх без виключення типах лісу підріст бука кількісно домінує над підростом інших порід.

Висотна структура підросту має певний взаємозв'язок з віком. Відповідно до вдосконаленої нами методики підріст розділено на три висотновікові групи: до першої групи віднесено підріст висотою до 0,5 м, як правило, вік цього підросту не перевищував 7-10 років, до другої - висотою 0,5-1,0 м , вік від 8-15 років і до третьої групи - вище 1 м і віком понад 15 років. В першій групі зосереджено 65-78% кількості всього підросту, в другій 15-35% і в третій - 4-11 %. Встановлено, що породний склад підросту у більшості випадків відповідає складу материнського намету.

Вплив відносних повнот насаджень на чисельність підросту. Відповідно до досліджень ряду вчених В. М. Сукачова (1964), П.С. Каплу-новського (1965), Г.Л. Тишкевича (1984) С.А. Генсирука (1964), А.Н. Гавру-севича (1980), Balutа S. (1956), вирішальну роль у забезпеченні нормального росту і розвитку самосіву має світловий режим. Основним фактором, що впливає на кількість світла, яке отримує підріст, є зімкнутість материнського намету, яка тісно пов'язана з відносною повнотою насаджень.

Оптимальні умови для появи і розвитку підросту відмічено у деревостанах з повнотою 0,6-0,7, не залежно від типу лісу. Проте, кількість підросту бука у грабово-дубово-букових і чистих букових деревостанах значно (на 48%) переважає кількість підросту бука у ялицево-букових і ялиново-ялицево-букових деревостанах. Встановлено, що в насадженнях де проводились рубки догляду і відбулось спрощення вертикальної структури, кількість підросту збільшується.

Вплив трав'яного вкриття на чисельність підросту. Найбільш істотний вплив трав'яне вкриття (зімкнутість, видовий склад, ярусність) має на процес появи сіянців бука. Відповідно до наших досліджень встановлено, що в усіх типах лісу, переважає незначне (0,1-0,3) зімкнення трав'яного вкриття (45,4%), із середньою зімкнутістю (0,4-0,6) обліковані насадження на площі 12,4%, 27,3% лісостанів мають високу (07-1,0) зімкнутість і площа лісостанів на якій трав'яне вкриття відсутнє взагалі, становить 14,8%. Відзна-чено, що найбільша кількість підросту зосереджена в тих місцях, де трав'яне вкриття мінімальне і представлене рослинами третього ярусу, або зовсім відсутнє.

Значний вплив на появу, ріст і розвиток сіянців бука має товщина лісової підстилки. Нами встановлено, що при товщині підстилки понад 7 см самосів бука відсутній, а при товщині до 3 см його кількість була найвищою.

Природне поновлення на зрубах. Ювенільний самосів є основою фази відновлення деревостанів на однорічних зрубах. Нами досліджено, що кількість підросту на зрубах, коливається в значних межах від 10,4 до 20,1 тис. шт./га. Кількість природного поновлення бука і ялиці є достатніми для відновлення корінних деревостанів, а поновлення ялини і дуба є недостатнім, або взагалі відсутнє.

На свіжих зрубах в усіх типах лісу домінує підріст висотою до 0,5 м, частка його коливається в межах від 56,3% (у D_2-3-г-дБк) до 78,8 % (у D_2-3-Бк) від загальної кількості наявного підросту. Підріст висотою 0,6-1м, складає 16,7-26,5%. Встановлено, що ця група підросту зазнає значного (до 95%) пошкодження через трелювання деревини і в момент зрубування дерев. Третя група підросту бука, висотою більше 1,0 м сягає 4,5-17,2%, характеризується деформацію стовбура і крони, а також суховершинністю.

Таксаційна будова, морфологічна структура і ріст букових лісів.

Основними напрямками дослідження морфологічної структури насаджень є: виявлення різних структурних одиниць; дослідження складу кожної з структурних одиниць та встановлення закономірностей їх розподілу і взаємодії між ними; виявлення динаміки, характеру і напрямку зміни структури, які є наслідком господарської діяльності людини.

Особливості розподілу за діаметром. У деревостанах всіх групах типів лісу спостерігається коливання діаметрів бука у значному діапазоні, яке із зростанням віку теж зростає і у віці стиглості може сягати 8-72 см.

Відзначено, що із зростанням віку мінливість розподілу зменшується в усіх групах типів лісу. Встановлено, що у молодняках і середньовікових насадженнях чистих бучин мінливість розподілу є найнижчою, а у ялицево-букових найвищою.

Асиметрія рядів розподілу кількості стовбурів бука у різних групах типів лісу і різного віку змінюється в широких межах: від -0,63 до +1,39. Незалежно від групи типу лісу розподіл дерев відносно максимальної ординати у молодняках і середньовікових насадженнях має лівосторонню асиметрію.

Величина показника ексцесу кривих розподілу вказує на концентрацію варіант навколо середнього значення. Слід відзначити, що величина цього показника у досліджуваних насадженнях є найбільш мінливою. Аналізуючи величину ексцесу у насадженнях різного віку встановили, що у насадженнях до 40 років крива розподілу дерев за діаметром є гостровершинною, незалежно від групи типів лісу. Проте із збільшенням віку величина ексцесу зменшується і крива розподілу дерев стає туповершинною.

Встановлено, що зміна розподілу кількості дерев від одновікових до різновікових проходить подібно до змін розподілу кількості дерев від молодняків до стиглих насаджень.

Вікова структура деревостанів. У сучасному лісовому фонді Прикарпаття переважають одновікові та умовно одновікові букові насад-ження, які сформувались після широкого застосування суцільнолісосічної форми господарства у минулому столітті. Амплітуда коливання віку окремиих дерев в одновікових деревостанах змінюється у межах 20-30 років, в умовно-одновікових - 50-60 років і в різновікових 70-90 років. Встановлено, що різновіковість найчастіше спостерігається у деревостанах старше 80 років, у таких деревостанах відмічені дерева 2-3 стадій розвитку. У деревостанах молодшого віку, внаслідок проведення різного виду рубок, мінливість віку дерев не перевищує одного класу віку і усі вони належать до однієї стадії розвитку.

Вертикальна структура. У досліджуваних букових насадженнях нами відмічена наявність різних типів вертикальної будови і згідно з основними методичними принципами виділено три яруси. Доведено, що в усіх вертикальних структурних елементах домінує бук, чисельність якого у мішаних насадженнях коливається у межах 61-90%. Кількість дерев у ярусах є різною і коливається від 9,3 до 67,2%, найчастіше кількість дерев другого і третього ярусів залежить від кількості і зімкнутості дерев першого ярусу. Встановлена також відповідність вікових поколінь певному ярусу. Перший ярус, як правило, складається із стиглого і пристигаючого репродуктивного покоління, другий із середньовікового репродуктивного, а основу третього складають виргінальні дерева.

Горизонтальна структура. Проведені дослідження показали, що біогрупове розміщення дерев найчастіше спостерігається у деревостанах старше 60 років, у молодших насадженнях домінує рівномірний характер розміщення дерев. Біогрупове розміщення дерев переважає у грабово-дубово-букових (55%) і ялиново-ялицево-букових (57%) деревостанах, а у чистих букових і ялицево-букових переважає рівномірне розміщення дерев по площі 65% і 61% відповідно. Кількість чистих і мішаних біогруп у насадженнях різних груп типів лісу є майже однаковою. Детальне дослідження горизонтальної структури насаджень дозволило відзначити, що значна частина біогруп складається з дерев одного покоління, особливо у різновікових насадженнях старших класів віку.

Дослідження залежності відстані між деревами і площі, що припадає на одне дерево та величиною дерев показали, що зв'язки між цими показниками слабо виражені.

Ріст і продуктивність букових деревостанів

Динаміка складу букових деревостанів. Участь бука у складі мішаних деревостанів, різних типів лісу, є нерівномірною, як за запасом так і за динамікою змін із зростанням віку. Найбільше представлений бук у складі ялицево-букових деревостанів, де його участь у молодому віці сягає 7-8 одиниць та 8-9 одиниць у віці стиглості. Частка бука у грабово-дубово-букових деревостанах характеризується трьома періодами змін із зростанням віку. Так, у деревостанах до 30 річного віку частка бука у складі практично не змінюється і становить 5-6 одиниць, що відбувається внаслідок інтенсивного росту граба і недостатнього догляду за насадженнями. У віці 30-80 років частка бука поступово зростає до 7-8 одиниць за рахунок проведення рубок догляду і переходу граба у другий ярус. У насадженнях старше 80 років спостерігається значне зростання частки бука у складі до 8-9 одиниць за рахунок різкого зменшення частки граба і дуба, які пошкод-жується хворобами і вибираються санітарними і прохідними рубками. Найменшою є частка бука у ялиново-ялицево-букових деревостанах, у молодому віці вона становить 5-7 одиниць та інтенсивно зростає до 50 річного віку, після чого інтенсивність зростання частки бука зменшується і у віці стиглості рідко перевищує 8 одиниць у складі деревостанів.

У складі деревостанів усіх типів лісу домінування бука із зростанням віку збільшується, що негативно впливає на відновлення корінних деревостанів і є причиною зниження їх повноти і продуктивності.

Хід росту букових деревостанів у висоту. Проведені нами дослідження дозволили відзначити значну різницю між інтенсивністю росту у різні вікові періоди. Найінтенсивніший ріст бука характерний для періоду від 20 до 40 років, значення поточних приростів у цей період є найвищими і коливаються від 39 см у ялиново-ялицево-букових деревостанах до 55 см у чистих букових. Різниця у висоті бука одного віку у різних групах типів лісу може сягати до 2,5 м. Проте із збільшенням віку інтенсивність росту у висоту знижується і у 80 річних насадженнях поточний приріст становить 15-26 см, а різниця у висотах не перевищує 60 см. Встановлено, що різниця між висотами і поточними приростами 100-120 річних насаджень знову зростає. Вона може збільшується до 3 м, причому у цей період висота бука у ялицево-букових і ялиново-ялицево-букових деревостанах перевищує висоту бука у чистих букових і грабово-дубово-букових деревостанах. Така ж закономір-ність простежується і при аналізі поточних приростів, значення яких у 1,5-2 рази є вищими у деревостанах з домішкою ялиці і ялини.

Дослідження росту бука показали, що породи, які входять до складу букових деревостанів, активно впливають на інтенсивність росту бука за висотою у різні вікові періоди.

Ріст букових деревостанів за діаметром. Найінтенсивніший приріст за діаметром у чистих букових і грабово-дубово-букових деревостанах відмічено у межах 30-40 років він становить від 0,44 до 0,52 см на рік, в той час, як періоди найвищого приросту у бука з домішкою ялиці та ялиці і ялини відмічено у 40-50 та 60-70 років відповідно, а поточний приріст коливається у межах 0,39-0,43 см/рік. Значне зниження приросту бука за діаметром відмічено після 120 років не залежно від типу лісу.

Встановлено, що між висотою і діаметром існує значний прямолі-нійний зв'язок, проте, залежність між діаметром і висотою бука у різних типах лісу є різною. Так, при середній висоті до 8 м різниця між середніми діаметрами бука не перевищує 0,5-0,8 см, найменший діаметр має бук з домішкою ялиці, а найбільший з домішкою дуба і граба. Із зростанням висоти до 20 м різниця у середніх діаметрах поступово збільшується і становить 1-1,5 см, при цьому бук у чистих букових деревостанах має найбільший діаметр, а діаметри бука в інших типах лісу є майже однаковими. Найбільшу різницю між середніми діаметрами відмічено при максимальних значеннях висот 31-34 м, вона становить 2-3,5 см, або 10 %. При таких значеннях висот бук має найбільший діаметр у грабово-дубово-букових і чистих букових деревостанах а найменший у ялицево-букових.

Середній збіг деревостанів бука є найбільшим у чистих бучинах, а у ялицевих бучинах найменшим, варто відзначити також, що різниця величини збігу між типами лісу не перевищує 6 мм.

Хід росту букових деревостанів за сумою площ поперечних перетинів. Динаміка ходу росту за сумою площ поперечних перетинів вказують на значні розбіжності у зміні цього показника між деревостанами різних типів лісу з віком. Інтенсивне зростання площ поперечних перетинів в усіх типах лісу спостерігається до 50 річного віку. У цей період максимальну суму площ поперечних перетинів відмічено у ялиново-ялицево-букових деревостанах, вона на 20-70 % переважає суму площ поперечних перетинів деревостанів, що ростуть у інших типах лісу. Із збільшенням віку збільшується і різниця між сумами площ поперечних перетинів між деревостанами різних типів лісу. Так, у віці 120 років площа поперечних перетинів чистих букових деревостанів на 10% більша від ялиново-ялицево-букових деревостанів і на 10-12 % менша від грабово-дубово-букових і ялицево-букових.

Динаміка кількості стовбурів у букових деревостанах різних типів лісу. Аналіз зміни кількості дерев з віком дозволив встановити певні особливості і розділити їх на три вікові періоди. Перший, це період до 30 років, що характеризується найінтенсивнішим зрідженням букових дерево-станів, у кінцевій фазі цього періоду залишається лише 6-14% дерев від початкової кількості. Нами встановлено, що найінтенсивніше зрідження проходить у чистих букових деревостанах, а найповільніше у ялиново-ялицево-букових. Другий період триває до 70 років, інтенсивність зрідження деревостанів знижується і не перевищує 2-5%, різниця між інтенсивністю зрідження залишається такою, як і у першому періоді. Для третього періоду (до 120 років) є характерним найменша інтенсивність зрідження деревостанів та диференціація її між типами лісу. Середня інтенсивність зменшення кількості стовбурів у цей період становить 0,4-0,6%. Найінтенсивніше зріджуються ялиново-ялицево-букові деревостани, а найменше грабово-дубово-букові.

Динаміка змін видових чисел. Значення видових чисел бука у різних типах лісу відрізняються між собою, крім цього диференціація їх змінюється із зміною середніх висот. Так, при середній висоті до 10 м значення видових чисел бука у чистих букових, ялицево-букових і ялиново-ялицево-букових мало відрізняються між собою, проте переважають значення видових чисел бука у грабово-дубово-букових деревостанах на 6-8 %. Із збільшенням висоти змінюється і різниця між видовими числами, вже після 20 м найвищу повнодеревність має бук у грабово-дубово-букових типах лісу, а найменшу у ялицево-букових.

Інтенсивне зменшення величини видових чисел відмічено до 30 річного віку, після чого інтенсивність значно знижується, а після 80 років зменшення видових чисел є мінімальне, оскільки у цей період значно знижуються темпи росту за діаметром і висотою.

Ріст букових деревостанів за запасом. Запаси букових деревостанів відрізняються в залежності від типів лісу і віку. Найвищою продуктивністю характеризуються молодняки в бучинах з домішкою ялиці, ялиці та ялини, де вона на 4-20 % є вищою від продуктивності чистих бучин та на 12-45 % вищою від грабово-дубових бучин.

Суттєво на запас насаджень впливає склад. Різниця між запасом бука у чистих та мішаних насадженнях 120 річного віку може становити від 2 до 18 %, або 20-80 м³/га.

Зміна поточних та середніх приростів запасу з віком у різних типах букових деревостанів є нерівномірною. Так, кульмінація поточного приросту у чистих і ялицевих бучинах відмічено у 20 річному віці, а найвищі прирости у ялиново-ялицевих і грабово-дубових бучинах у 30 та 40 років відповідно. З віком величина поточних приростів зменшується і у 60 річному віці різниця між ними є мінімальною і не перевищує 2-6 %. Проте із зростанням віку, зростає різниця у поточних приростах між деревостанами різних типів лісу. Найінтенсивніше зменшується поточний приріст у ялиново-ялицевій бучині причинами цього є значне зрідження їх після 60 років. Найвищі поточні прирости (до 110 років) зберігаються у грабово-дубових та ялицевих бучинах, величина їх у цей період може становити від 0,7 до 2,2 м³/га на рік.

Організація користування, догляду і відновлення букових лісів

Проведення рубок головного користування. У роботі наведено оптимальні, для різних типів букових лісів, техніко-організаційні показники та умови застосування різних способів рубок головного користування.

Враховуючи світлолюбність дуба та кількість його поновлення у грабово-дубово-букових деревостанах, зважаючи на низьку повноту насад-жень, що поступають в рубку (за даними ретроспективного аналізу, тільки 4-6% стиглих насаджень мають повноту вище 0,6) основним методом проведення рубки головного користування, на даний час, є суцільно-лісосічний. У зв'язку з цим існує реальна можливість небажаної зміни мішаних деревостанів на чисті букові чи грабові.

У переважаючій більшості чистих букових деревостанах, що мають повноту 0,6-0,8 найкраще проводити спрощену двоприйомну поступову рубку. В стиглих і перестійних чистих букових деревостанів, що ростуть на схилах крутизною понад 25^о, необхідно проводити добровільно вибіркові рубки з періодом повторності 10 років і вирубуванням 10-15% запасу деревостану в залежності від його повноти.

Щоб запобігти небажаній зміні ялицево-букових і ялиново-ялицево-букових деревостанів на похідні, пропонується заборонити проведення суцільних рубок, а застосовувати трьохприйомні рівномірні, або нерівномірні (в залежності від розміщення підросту) поступові рубки.

Рубки, пов'язані з веденням лісового господарства. Освітлення у грабово-дубово-букових деревостанах необхідно починати на 2-4 рік, верховим методом, інтенсивність рубки повинна становити 20-35%. Повторюваність при середній інтенсивності 2 роки, а при сильній 3 роки. Зімкнутість намету знижують до 0,7. При прочищеннях комбінованим методом, інтенсивність рубки повинна бути середньою 15-20%, а у перегущених насадженнях не вище 15%, наступний прийом через 3-4 роки, не знижуючи при цьому зімкнутості нижче 0,7. Інтенсивність проріджень повинна бути низькою (до 15%) із повторюваністю 5-7 років із зниженням повноти до 0,8. З метою покращення умов для формування стовбурів бука першого ярусу необхідно із здорових, але відсталих у рості буків і граба формувати другий ярус, а рубку доцільно проводити комбінованим методом. Прохідні рубки проводять слабкої інтенсивності, низовим методом з повторенням через 10-15 років зі зниженням повноти до 0,8.

Освітлення у чистих букових деревостанах необхідно розпочинати не пізніше 3-4 років після рубки головного користування, верховим методом. Інтенсивність рубки має бути середньою (20-25%), а повторюваність через 2-3 роки, зімкнутість не нижче 0,8. Прочищення доцільно проводити комбінованим методом, середньої інтенсивності (до 25%), а у перегущених слабкої (10-15%), з повторенням через 4-5 років. Зімкнутість не менше 0,8.

Проріджування необхідно проводити комбінованим методом, в залежності від стану насаджень інтенсивність рубки, при повторенні її через 5-8 років, може змінюватись від 15 до 20%. Оптимальна кількість дерев бука на 1 га становить 2-3 тис. шт.

Інтенсивність і методи прохідних рубок із зростанням віку зміню-ються. Так, перші прохідні рубки слід проводити слабкої інтенсивності 10-15%, комбінованим методом із зниженням повноти до 0,8, а останній прийом проводять низовим методом підвищеної інтенсивності доводячи повноту до 0,7. Повторюваність прохідних рубок становить 10-15 років.

Зміна світлового режиму на зрубах ялицево-букових лісів спричиняє інтенсивний ріст у висоту бука, в той час, як ялиця досить повільно реагує на збільшення освітлення. Освітлення у ялицево-букових деревостанах доцільно проводити сильної інтенсивності 30-40%, верховим методом, шляхом вирубки крупномірного бука і швидкорослих другорядних порід (осика, берега, вільха сіра, граб) за наявності їх у складі. Зімкнутість може бути знижена до 0,7-0,6. Прочищення проводять середньої інтенсивності 20-25%, комбінованим методом, зменшуючи зімкнутість деревостану не нижче 0,7, повторюваність 4-5 років. Проріджування проводять комбінованим методом. Інтенсивність рубки не більше 25%, а повторюваність становити 8-10 років. Зімкнутість не нижче 0,7. Прохідні рубки проводять малої і середньої інтенсивності з вирубуванням 15-20% запасу, зниження зімкнутості дерево-станів допускається не нижче 0,7. Основним методом перших рубок залишається комбінований і тільки останній прийом проводиться низовим методом. Після кінцевого прийому зімкнутість насаджень також не має знижуватись менше 0,7. Період повторення прохідної рубки становить 10-15 років.

Зважаючи на біологічні особливості ялини і ялиці, освітлення у ялиново-ялицево-букових деревостанах необхідно проводити на 2-й, 3-й рік після заключного прийому головної рубки. Основним методом рубки є верховий. Інтенсивність рубки середня, або сильна (25-35%). Зімкнутість намету в окремих випадках може бути знижена до 0,5. Повторюваність освітлень 2-4 роки. Інтенсивність прочищень 20-30%, верховим методом, зниження зімкнутості не нижче 0,7. Повторюваність прочищень становить 4-5 років. Прорідження проводять слабої інтенсивності до 15%, комбінованим методом. Після кожного прийому зімкнутість насаджень має бути не нижче 0,8-0,7, а відстань між деревами не більше 3м. Підчас проведення прохідних рубок основна увага має бути зосереджена на збереженні у складі деревостану усіх порід, основним методом рубки має бути комбінований. Інтенсивність рубки має бути низькою до 15%, при повторюваності її 8-10 років. Зниження зімкнутості намету допустиме до 0,7.

Запропоновані організаційно-технічні показники рубок догляду в усіх підгрупах типів лісу, враховують особливості росту бука та головних домі-шок на різних стадіях розвитку, забезпечать не тільки відновлення корінних деревостанів природнім шляхом, але й дозволять підвищити їх продуктив-ність та посилити захисні і екологічні функції.

Напрямки відновлення букових лісів. Сприяння природному поновленню. Особливість застосування різних способів зі сприяння природному поновленню залежить від типу лісу, складу деревостану і його будови, наявності підліску і його густоти, товщини лісової підстилки і трав'яного вкриття.

На ділянках з інтенсивним розвитком трав'яного вкриття доцільно проводити їх викошування. Існує і ряд інших заходів, які покращують умови для появи поновлення, серед них найефективнішими є, розрихлювання підстилки і верхнього шару ґрунту, згрібання підстилки, підсів насіння в ямки.

Пристигаючі грабово-дубово-букові деревостани, відзначаються наявністю другого ярусу сформованого грабом і часом досить густого підліску з ліщини, бузини, крушини та густого трав'яного вкриття. Найефективнішими заходами зі сприяння природному поновленню у таких деревостанах повинні бути освітлювальні прохідні рубки та викошування трав.

У чистих букових насадженнях, враховуючи тіневитривалість бука, та особливості рельєфу (наявність мікропонижень і підвищень) найбільше сприяють появі природного поновлення згрібання підстилки і часткове розрихлювання поверхні ґрунту. При наявності суховершинного підросту, або підросту другорядних порід доцільно проводити освітлювальну прохідну рубку.

Для ялицево-букових деревостанів характерною є наявність значної кількості різновікового ялицевого підросту і грубої підстилки. Враховуючи особливості структури ялицево-букових деревостанів доцільно проводити часткове зрідження ялицевого підросту, особливо крупномірного, з одночасним розрихлюванням підстилки під час опадання букового насіння.

Враховуючи значне скорочення площ зайнятих ялиново-ялицево-буковими деревостанами необхідно особливу увагу приділяти відновленню таких корінних деревостанів. Основною причиною зменшення площ таких деревостанів є випадання з їх складу ялини. З метою покращення умов для відновлення ялини, необхідно розрихлювати підстилку і поверхню ґрунту та зменшити негативний вплив на існуючий підріст ялини шляхом вирубування підліску і підросту інших порід.

Забезпечення природного поновлення насаджень у віці головного користування. Під час сприяння появі природного поновлення у віці головного користування, застосовують ті ж методи, що і у пристигаючих насадженнях. Найважливішим на цьому етапі розвитку підросту є його збереження під час проведення рубок головного користування. Визначаль-ним чинником, який впливає на кількість збереженого підросту, є способи трелювання деревини.

Відновлення на зрубах. Враховуючи особливості відновлення зрубів, основними завданнями є: зменшення негативного впливу трав'яної рослинності на підріст шляхом викошування і обжинок верхнього ярусу трав'ного вкриття особливо у грабово-дубово-букових і чистих букових типах деревостанів; обов'язкове доповнення лісоутворюючими породами тих вирубок де кількість підросту є недостатньою для відновлення корінного деревостану. Найчастіше доповнення дуба потребують грабово-дубово-букові зруби, доповнення бука - чисті букові, доповнення ялиці і особливо ялини ялицево-букові і ялиново-ялицево-букові деревостани відповідно. Доповнення бажано проводити у перший рік після проведення рубки. Своєчасне вирубування пошкоджених дерев та дерев низької якості в усіх типах лісу сприятиме покращенню умов для росту кращих екземплярів типотвірних порід.

Дослідження показали, що на зрубах є достатня кількість підросту і тільки від господарських заходів, що забезпечують його успішний ріст і розвиток залежить відновлення корінних бучин природним шляхом.



ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

У дисертаційній роботі наведено результати аналітичних досліджень стану, росту і розвитку букових насаджень Прикарпаття в основних типах лісу. Встановлено наслідки антропогенного впливу на поширення та структуру букових насаджень за останні 50 років, досліджено особливості появи і розвитку природного поновлення та впливу основних природних факторів на нього, проаналізовано специфіку формування структури деревостанів і закономірності росту бука і його супутників в основних типах лісу. Опрацьовано основні вимоги, щодо проведення рубок головного користування, рубок догляду та інших лісогосподарських заходів із сприяння природному поновленню головних лісотвірних порід.

...