Хвороби соняшника

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

За даними Держкомстату, у 2013 р. виробництво соняшнику в Україні зменшилося, порівняно з попереднім роком, на 3,5% і становило 8,4 млн т. Це стало наслідком зниження врожайності культури на 10,3% (до 16,5 ц/га), оскільки посівна площа культури в 2012 р. зросла до 5,08 млн га, або на 7% (у 2012 р. -- 4,72 млн га). Окрім агрокліматичних умов вегетаційного періоду, однією з основних причин погіршення показників урожайності культури у більшості регіонів України стало значне поширення соняшникових хвороб. [11]

Як відомо, соняшник є головною олійною культурою в Україні. Соняшникова олія має переваги перед іншими рослинними жирами за поживністю та засвоєнням. На світовому ринку Україна лідирує з виробництва соняшникової олії. Олійно-жировий комплекс б'є світові рекорди, в 94 країни постачається українська олія, це 60% світового експорту цього цінного харчового продукту.

Україна за посівними площами соняшнику займає третє місце в світі, а за валовим виробництвом насіння - четверте. Сучасна кон'юнктура, передусім продовольчого ринку примушує аграріїв через брак коштів сіяти те, що вигідніше. Здебільшого це енергонасичені культури, які вирощують через безконтрольність у землекористуванні, нехтуючи сівозміни, що призводить до погіршення родючості ґрунтів. Першочергово це стосується соняшника, потужні рослини якого найбільше обезводнюють та збіднюють ґрунт.[4]

В структурі посівних площ основних сільськогосподарських культур соняшнику відведено в цілому 13% загальної площі ріллі. Основні посіви та виробництво соняшнику сконцентровані в Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Кіровоградській, Луганській, Миколаївській, Полтавській, Одеській, Харківській, Херсонській областях (146-439 тис.га). [3]

Перенасичення сівозміни соняшником, особливо в невеликих за земельними площами агроформуваннях, де зменшується набір культур, застосування спеціалізованих короткоротаційних сівозмін, сівба непротруєного насіння інші технологічні негаразди вирощування призводять до погіршення фітосанітарного стану посівів цієї культури, накопичення інфекції збудників хвороб у ґрунті, на рослинних рештках, уражених сходах падалиці. При вирощуванні соняшника, насамперед слід враховувати чинники впливу на стан посівів під час вегетації культури, які формують показники врожаю.

Через вищезазначене щорічно спостерігається погіршення фітосанітарної ситуації в плантаціях соняшника. Рослини культури все більше зазнають пошкодженість спеціалізованими та багатоїдними шкідливими комахами, а особливо потерпають від різноманітних хвороб. [2]

Хвороби на соняшнику є основною причиною, коли з кожного додатково засіяного гектару землі, при екстенсивному способі його вирощування, господар отримує з кожним роком все менший приріст урожаю.

На соняшнику зареєстровано понад 80 захворювань грибної, бактеріальної, вірусної, квіткової та неінфекційної етіології. В Україні найбільш шкодочинними на соняшнику є біла та сіра гнилі, несправжня борошниста роса та безліч інших хвороб. [10]

соняшник хвороба гниль бактеріальний



1. Соняшник. Загальні відомості

Соняшник звичайний (лат. Helianthus annuus) -- рід рослин родини Айстрових.

Охоплює близько 110 видів. Поширена технічна і сільськогосподарська культура, широко культивується на півдні України; основна олійна культура України. Соняшник -- мексиканська «квітка сонця». З Північної Америки (де соняшник був дикоростучою рослиною) в Європу рослина завезена іспанцями в 1619.

Спершу його розводили як декоративну рослину, згодом також заради зерна, яке використовували як ласощі. Тепер соняшникова олія в Україні є найкращим харчовим продуктом як у непереробленому, так і переробленому (марґарин) вигляді. Її використовують для технічних потреб (при виготовленні мила, лаків, фарб, лінолеуму тощо).[14]

Соняшник - рослина, яка пристосоване до вирощування в степовій зоні. Насіння соняшнику починають проростати при 3-4 ⁰ С температурі, незважаючи на підвищені вимоги до тепла, але поява сходів спостерігається лише на 20-28 день. Оптимальна температура для його проростання - +20 ⁰ С. При такій температурі поява сходів спостерігається на 7-8 день. Насіння, які набубнявелі і ті, що проклюнулися в грунті здатні задовільно перенести зниження температури до -10 ⁰ С. Молоді сходи можуть витримувати заморозки - 4-6 ⁰ С, які бувають у весняний період. Такі умови дають можливість проводити посів соняшника в досить ранні рядки. У першій половині вегетації оптимальна температура для зростання - приблизно 22 ⁰ С, а в фазу цвітіння-дозрівання - 23-25 ^??0 С. Температура негативно позначається не тільки на розвитку, а й в цілому на зростанні рослин, особливо якщо вона перевищує 30 ⁰ С.



1.1 Опис рослини

Коренева система сильно розвинена (Рис.1). Висота стебла здебільшого 120-150 см, іноді 2-2,5 м, пряме, з губчастою серцевиною (Рис.2). Листки великі, овально-серцевидні, черешкові (Рис.3). Суцвіття -- багатоквітковий кошик з плескатим або ледь випуклим диском (Рис.4).

Плід -- сім'янка з шкірястим оплоднем, що не зростається з насіниною. Цвіте з середини липня до кінця серпня (Рис. 5). Соняшник -- теплолюбна і посухостійка рослина (її коріння дістає вологу з нижчих шарів ґрунту); для вирощування соняшника найпридатніші супіщані та суглинкові чорноземи.[12]

1.2 Продукти переробки

Насіння соняшнику -- макуха при пресуванні і шрот при екстрагуванні (близько 35 % від маси насіння) є цінним концентрованим кормом для худоби. За поживністю 100 кг макухи відповідають 109 корм. од.

Лузга (вихід 16 -- 22 % від маси насіння) є сировиною для виробництва гексозного й пентозного цукру. Із гексозного цукру виробляють етиловий спирт і кормові дріжджі, із пентозного -- фурфурол, який використовують при виготовленні пластмас, штучного волокна та іншої продукції.

Кошики соняшнику (вихід 56 -- 60 % від маси насіння) є цінним кормом для тварин. Їх добре поїдають вівці і велика рогата худоба За поживністю борошно з кошиків прирівнюється до пшеничних висівок, 1 ц його відповідає 80 -- 90 кг вівса, 70 -- 80 кг ячменю. З кошиків виробляють харчовий пектин, який використовується в кондитерській промисловості.

Соняшник вирощують і як кормову культуру. Він може дати до 600 ц/га і більше зеленої маси, яку в чистому вигляді чи в сумішах з іншими кормовими культурами використовують при силосуванні. Силос із соняшнику добре поїдається худобою і за поживністю не поступається силосу з кукурудзи.

Стебла соняшнику можна використовувати для виготовлення паперу, а попіл -- як добриво. Жовті пелюстки язичкових квіток соняшнику використовують як ліки у фітотерапії. Соняшник -- чудова медоносна рослина. З 1 га його посівів під час цвітіння бджоли збирають до 40 кг меду. При цьому значно поліпшується запилення квіток, що підвищує врожай насіння.

Сіють соняшник також для створення куліс на парових полях. Як просапна культура він сприяє очищенню полів від бур'янів. [9]2.Хвороби соняшника.



2. Хвороби соняшника

2.1 Біла гниль або склеротиніоз

Біла гниль або склеротиніоз уражує сходи, стебло, зачатки квіток і найбільш часто -- кошики. Збудник хвороби -- Sclerotinia sclerotiorum (Рис.6). При вегетації розвиває пишну білу грибницю, шматочки якої легко регенерують і можуть попадати на здорову рослину На грибниці з'являються склероції чорного кольору і неправильної форми. У формі склероцій гриб переносить несприятливі умови, зберігається в ґрунті в місцях залишків стебел соняшника, не втрачає життєздатності до 3-х років.

Після зимівлі, навесні, в період формування кошиків склероції, які залягають на глибині до 6 см, проростають в апотеції, де формуються сумки з аскоспорами. При більш глибокому заляганні склероції можуть проростати в нитковидні строми. У глибоких шарах ґрунту (понад 6 см) склероції через 10-12 місяців руйнуються. Частини гіфів, які утворюються при проростанні аскоспор, здатні інфікувати тільки послаблені, відмираючі або дозріваючі тканини. Найбільшою вірулентністю відзначаються частини вегетативного міцелію.

Соняшник уражується збудником білої гнилі (Рис.7,Рис.8) протягом всього вегетаційного періоду, захворювання спостерігається в кількох формах. Розвиток хвороби в онтогенезі соняшника не пов'язаний з дифузним розповсюдженням міцелію збудника; вів виникає в результаті самостійного (місцевого) зараження від відповідного джерела інфекції.

Перша форма інфікування пов'язана із зараженням сходів падалиці. У рослин звичайно підсім'ядольне коліно й корінці пом'якшуються, загнивають, сім'ядолі втрачають тургор і виглядають обвареними. На уражених рослинах розвивається білий міцелій гриба й утворюються склероції. Сходи гинуть. Розвиток хвороби на сходах відбувається також за рахунок зараженого насіння, в якому гриб зберігається у формі міцелію або склероцій. Проникнення міцелію в рослину відбувається переважно через головний корінь.

Друга форма зараження проявляється у вигляді прикореневої та стеблової гнилей і розвивається з періоду бутонізації. Джерелом прикореневої гнилі служить міцелій гриба сходів, що загинули, а також заражений склероціями ґрунт. Розвиток гнилі біля основи або всередині стебла спостерігається і в сухій жаркий період вегетації. Апотеціїв у цей час не утворюється. Соняшннк заражається від склероцій, які залягають у глибоких шарах ґрунту. Через корінь міцелій проникає до основи стебла, на якому утворюється волога темна пляма, потім формується ватоподібна грибниця, рослнна в'яне, тканина мацерується і стебло підламується. На грибниці формуються склероції, потім вони падають на ґрунт. У випадку підвищеної сухості повітря міцелій і склероції гриба розвиваються всередині стебла. Уражена тканина пронизується міцелієм, підсихає, кришиться й розноситься вітром. Якщо вона попадає на інші рослини -- відбувається інфікування.

Третя форма зараження проявляється з періоду формування й дозрівання сім'янок. До цього часу звичайно випадають опади і спостерігається розвиток сумчастої стадії гриба, аскоспори уражують кошики соняшника. Розвиток гнилі на кошиках починається з тильного боку. Тканина пом'якшується, стає грубою, потім вкривається ватоподібною грибницею. Розшаровуючись між сім'янками, грибниця утворює могутні решітчасті склероції. Заражаються і сім'янки, в них зберігається міцелій або склероції.

Таким чином, основні симптоми хвороби:

- ураження проростків -- сім'ядольні листки в'януть і загнивають, на хворих проростках з'являються склероції;

-ураження кореневої шийки -- виражається в появі на ній типових коричневих плям, а в подальшому при підвищенні вологості -- утворюється білий наліт міцелію гриба та чорні склероції;

- уражується стебло на різній висоті рослин, в місцях ураження видимі плями гнилі, стебло стає ламким, лист сохне та в'яне, всередині стебла видний міцелій, а в подальшому -- склероції;

-ураження кошиків проявляється в утворенні на зворотному боці ділянок з м'якою тканиною, яка в подальшому набуває коричневого кольору, в місцях ураження з'являється ватоподібний білий наліт грибниці, на поверхні і всередині кошиків -- склероції різної величини й форми. Олійність ураженого насіння знижується, погіршуються посівні якості. В заражених кошиках паренхіма вигниває, сім'янки випадають на ґрунт.

Загибель сходів, гниття та надламування стебел, гниття кошиків знижують врожай соняшника, якість продукції, а також створюють запас інфекції. Розвитку хвороби сприяє підвищена вологість повітря й ґрунту у сполученні з помірною температурою. Гриб краще розвивається в кислому середовищі. Залуження ґрунту пригнічує проростання склероцій. Взимку гриб зберігається у формі склероцій у ґрунті і рослинних залишках.[13]

2.2 Сіра гниль

Цією хворобою соняшник уражується впродовж всієї вегетації. Спочатку хвороба проявляється у вигляді пліснявіння насіння(Рис.9,Рис.10) і проростків. На проростках з'являються бурі плями, видовжені поздовжні водянисті смуги, які згодом покриваються пухким сірим нальотом, проростки загнивають і часто гинуть ще до виходу на поверхню ґрунту.

При ураженні кореневої системи молоді рослини у фази сім'ядольних і 1-2 пари справжніх листків лягають на поверхню грунту, у вологу погоду вкриваються сірим нальотом і гинуть, в суху- в'януть і відмирають. Такий прояв хвороби спостерігається при проростанні зараженого насіння.

На молодих рослинах біля основи стебла і черешків листків з'являються бурі плями з сірим нальотом, а пізніше -- з дрібними чорними склероціями.

На стеблах дорослих рослин утворюються спочатку світло-бурі, згодом бурі та темно-бурі плями різної форми і величини, які часто охоплюють його навколо, займаючи значну площу, у вологу погоду можуть покриватися рясним сірим пухким нальотом, який легко розпорошується при дотику. Згодом в уражених місцях формуються дрібні чорні склероції. Уражені тканини стебла руйнуються і рослина надламується.

На нижньому боці кошиків утворюються спочатку маслянисті плями, уражена тканина розм'якшується і у вологу погоду вкривається димчасто-сірим нальотом. При інтенсивному ураженні кошиків оболонка насіння стає пухкою, набуває мармурового забарвлення. На поверхні і в насінні виявляються склероції. У суху погоду уражена тканина кошика стає крихкою і він розпадається на окремі частини.

Збудником хвороби є сумчастий гриб Botryotiana fuckeliana (Botrytis cinerea)(рис.11). Гриб уражує понад 400 видів рослин різних родин. У циклі свого розвитку патоген формує грибницю, склероції, конідіальне і сумчасте спороношення.

Склероції чорні, блискучі, округлі або неправильної форми. Конідіальне спороношення формується у вигляді пухкого сірого нальоту. Зрілі конідії легко поширюються повітряними течіями на значну віддаль.

Протягом вегетації гриб поширюється конідіями.

Джерелом інфекції є склероції і грибниця патогена на уражених рештках в грунті, які зберігають свою життєздатність до 8 років і більше, засмічений склероціями гриба посівний матеріал і заражене насіння, в якому зберігається грибниця патогена.

Шкідливість хвороби сірої гнилі полягає в зрідженні сходів (в результаті випадання молодих рослин), погіршенні посівних і технологічних якостей насіння, зменшенні врожаю. Збудник сірої гнилі, як і білої, здатний продовжувати розвиток і під час зберігання вологого насіння ріпаку, викликаючи його псування.

Ураженню рослин соняшнику сірою гниллю і поширенню інфекції сприяють підвищена вологість повітря, особливо у другій половині вегетації, часті дощі, випадання рясних рос в нічні години, коротка ротація культури в сівозміні, відсутність просторової ізоляції між культурами, що уражуються збудником хвороби, загущені, забур'янені посіви, температура повітря в межах 17-24°С.

2.3 Пероноспороз

Збудник хвороби недосконалий гриб Botrytis cinerea (Рис.12).

Поширення. Сіра гниль шкодить соняшнику протягом всього періоду вегетації рослин в більшості районів його вирощування.



Шкідливість хвороби проявляється в зрідженості посівів через загибель уражених рослин, зниженні врожаю на 5-25 %, погіршенні посівних якостей та товарних властивостей насіння (різко знижується схожість насіння, вміст олії знижується на 10 %, кислотне число олії зростає в 10-100 разів, що робить її непридатною для вживання в їжу).

Ознаки ураження. Найбільш сильно патогенні властивості збудника проявляються в зонах достатнього зволоження, де часто спостерігається пліснявіння висіяного насіння і сходів, а також їх в'янення і загибель (частіше у фази сім'ядольних і 1-2 пари справжніх листків) через ураження гниллю кореневої системи, особливо на полях ранніх строків сівби.

По мірі росту рослини патоген уражує стебло та листя: частіше збудник сірої гнилі уражує прикореневу частину стебла. На інфікованому місці через 3-4 дні з'являються бурі плями, стебло вище ураження в'яне, поникає, рослини набувають темно бурого кольору і всихають (Рис.13).

У фазі пожовтіння кошиків при рясних опадах і прохолодній погоді на тильному боці уражених кошиків з'являються темно-бурі маслянисті плями. Тканини кошика під ними розм'якшуються, гриб розповсюджується в тканинах кошика, проникає в насіннєву оболонку і ядро сім'янки. Згодом хвороба уражує весь кошик, що загниває і частково відпадає від рослини.

Характерною ознакою ураження збудником сірої гнилі є попелясто-сірий наліт міцелію, який являє собою конідіальне спороношення гриба. Утворюється наліт на уражених тканинах за умов вологої і прохолодної погоди.

Розвиток хвороби. Конідії розповсюджуються повітряними потоками та комахами на значні відстані і перезаражують рослини. Проростають конідії за наявності краплиннорідкої вологи при +2...+30. В посушливі періоди конідії можуть зберігати життєздатність кілька місяців, що сприяє їх накопиченню протягом вегетаційного періоду у великій кількості.

При зниженні температури (до +4...+14°С) серед конідіального нальоту формуються чорні, неправильної форми з бородавчастою поверхнею склероції розміром 2-7 мм, які зимують в ґрунті на глибині до 5 см, а навесні проростають міцелієм з конідіальним спороношенням.

Факторами, що сприяють ураженню рослин у фазі сходів та поширенню хвороби на кошиках в період їх пожовтіння є надмірні опади та знижена температура повітря (в межах+14...+16°С).

Джерелами інфекції є уражене насіння, рослинні рештки та ґрунт.

2.4 Іржа

Збудник хвороби базидіальний гриб Puccinia helianthi Schwein.

Поширення. Хвороба зустрічається в усіх районах вирощування соняшника. Гриб уражує надземні органи рослин, частіше всього листя (рис.14). Високий розвиток хвороби спостерігається в другій половині літа, а іноді в кінці вегетації



Шкідливість іржі полягає насамперед у зменшенні асиміляційної поверхні листків, втраті частини поживних речовин на розвиток та формування спороношення гриба, що призводить до передчасного усихання листків, і в результаті до зниження урожаю та погіршення його якості (лушпинність збільшується, а олійність зменшується). При середньому та сильному ступені ураженості рослин іржею зменшується розмір кошика на 7,5-16, врожай насіння - на 14-38, маса 1000 насінин на 10-19, вміст олії на 4-12

Перші ознаки захворювання, які мають вигляд жовто-оранжевих опуклих плям, з'являються на сім'ядолях або гіпокотілі сходів падалиці. З верхнього боку листків на плямах утворюються кулясті спермогонії, а з нижнього боку - дрібні оранжеві ецидії, які щільно прилягають одне до одного. Ця фаза розвитку хвороби відмічається, як правило, на падалиці.

Після зараження соняшника ецидіоспорами на нижньому боці листків розвиваються іржаво-коричневі подушечки - уредопустули з одноклітинними округлими уредоспорами (Рис.15). Протягом вегетаційного періоду гриб може давати декілька поколінь уредоспор, це підсилює розвиток хвороби, особливо під час цвітіння і формування насіння. Уредоспори досить стійкі проти несприятливих умов і можуть зберігати життєздатність до 6 місяців.

Під кінець вегетації рослин на листках, частіше з нижнього боку, розвиваються темно-коричневі теліопустули з еліпсоїдальними, яйце- або булавоподібними теліоспорами, на довгих безбарвних ніжках.

Джерело інфекції. Під час збирання теліоспори попадають в грунт, де можуть зберігатися в рослинних рештках.

Розвиток хвороби. Навесні теліоспори проростають і з кожної клітини утворюється невеликий безбарвний паросток - базидія, на якій розвиваються чотири безбарвних базидіоспори. Вони дуже легко розносяться вітром і, потрапивши на молоді рослини соняшника, заражають їх. Масове зараження під час вегетації здійснюється уредоспрорами. Поширенню хвороби сприяють температура повітря в межах +18...+20С і підвищена вологість.

Заходи захисту. Дотримання сівозміни. Ретельне очищення насіння. Обов'язкове знищення падалиці та бур'янів перед посівом соняшнику. При сильному розвитку іржі, особливо на ранніх фазах розвитку рослин, проводиться обприскування фунгіцидами. Після збору врожаю знищення уражених рослинних решток.[8]

2.5 Фомоз (чорна плямистість )

Збудник хвороби - недосконалий гриб Phoma oleracea var helianthi.

Захворювання поширене майже в усіх районах, де вирощують соняшник, особливо на півдні України. Фомозом уражуються всі органи рослин протягом всього вегетаційного періоду. Найбільш інтенсивно хвороба проявляється в кінці вегетації (в період дозрівання).

Шкідливість хвороби залежить від періоду зараження і погодних умов під час розвитку захворювання. Найбільша шкідливість проявляється при ранньому зараженні, при сильному розвитку хвороби на рослинах в ранньому віці вони часто зовсім відмирають не даючи урожаю.

Ознаки ураження. Перші ознаки захворювання спостерігаються на рослинах у фазі 3-4 пар листків. На листі нижнього ярусу з'являються темно-бурі плями, які поступово збільшуються і переходять на черешки, а потім на стебло.(Рис.16) Уражене листя в'яне, засихає, але не опадає і залишається висіти на стеблі. Плями на листках не мають характерних відмінностей від плям іншого походження. На зеленому стеблі до періоду появи кошиків, в місцях відгалуження уражених черешків утворюються темно-коричневі плями. Вони розростаються, охоплюють значну частину стебла і під час цвітіння рослин зливаються від низу стебла до верху, утворюючи суцільну чорну смугу.



Збудник фомозу, як правило, розповсюджується в поверхневих тканинах стебла, але іноді проникає до судин і серцевини; часто спостерігається розтріскування ураженої тканини. На уражених ділянках звичайно оселяються сапрофітні види грибів.

При ураженні кошиків на тильному боці з'являються бурі розпливчасті плями, що можуть охоплювати весь кошик. Тканина уражених ділянок розм'якшується, але не загниває. Трубчасті квітки набувають бурого кольору, насіння буріє, стає щуплим. На уражених ділянках добре помітні дрібні чорні крапки, розташовані концентричними колами - пікніди патогена, в яких формуються спори.

Розвиток хвороби. Первинне зараження рослин відбувається навесні при встановленні денних температур вище +20С зрілими спорами, які виходять з пікнід, що перезимували і розносяться вітром та дощем. Проростають спори за умов краплиннорідкої вологи. Інкубаційний період хвороби коливається в залежності від вологості і температури від 1 до 3 тижнів.

Факторами, що сприяють поширенню хвороби є: температура повітря +20...+25°С і вологість ґрунту вище 60 недотримання просторової ізоляції посівів посів непротруєним насінням.

Джерела інфекції. Збудник захворювання зимує у вигляді пікнід на уражених рослинних рештках. Джерелами інфекції є уражені рослинні рештки, насіння.

Заходи захисту. Вирощування відносно стійких сортів, дотримання чергування культур у сівозміні, просторової ізоляції нових посівів соняшнику від минулорічних не менше 1000 м. Не можна вирощувати соняшник на одному і тому ж полі раніше як через 8 років. Знищення падалиці, видалення післязбиральних решток, ретельне очищення насіння від склероціїв, протруювання насіння В умовах, сприйнятливих для пізнього зараження рослин, рекомендується обприскування фунгіцидами Альфа-Стандартa. Підсушування кошиків у фазі біологічної стиглості десикантами -Дикват.[7]

2.6 Попеляста гниль стебла (вугільна гниль )

Збудник хвороби недосконалий гриб Sclerotium bataticola Taub.

Поширення. Збудник хвороби поліфаг і уражує понад 300 видів культурних та дикорослих рослин. На соняшнику шкодить в південних областях України, де відмічається кожного року, незалежно від погодних умов. У роки з сухим і спекотним літом зараження соняшника може сягати 90.

Шкідливість хвороби полягає в передчасному засиханні рослин, урожай знижується на 20-60 , що обумовлено зменшенням розміру кошика на 35 , маси 1000 насінин на 25-35 . Олійність насіння знижується на 2-8 , крім того збільшуються втрати врожаю при збиранні через ламкість і вилягання уражених рослин.

Ознаки ураження. Рослини більш сприйнятливі до ураження попелястою гниллю у фазі бутонізації. Зовнішні ознаки хвороби проявляються в другій половині вегетації соняшника у вигляді пожовтіння, засихання листя і утворення в базальній частині стебла бурої плями, яка не розм'якшується навіть у вологу погоду і поступово набуває світло-попелястого забарвлення. З часом пляма охоплює кільцем стебло і розповсюджується уверх по рослині (Рис.17). Уражені рослини в'януть, засихають, стебло розм'якшується, серцевина зсихається і воно може повністю розсипатися. Кошики та насіння не уражуються і хвороба з насінням не передається.

За зовнішнім виглядом прояв вугільної гнилі нагадує прикореневу форму білої гнилі, але відрізняється від останньої попелястим забарвленням уражених тканин та значно дрібнішими склероціями.

Джерело інфекції. Під епідермісом і в серцевині стебла формуються численні, дрібні (розміром 50-150 мкм) мікросклероції гриба (Рис.18). У ґрунті в рослинних рештках вони зберігають життєздатність до наступного року, весною проростають у міцелій, який проникає безпосередньо у паростки сходів і уражує їх.

Розвиток хвороби. У подальшому, в період вегетації соняшника іде активний ріст міцелію та розповсюдження його по всьому стеблу. Через 10-15 діб після цвітіння міцелій заповнює провідну систему рослини, що перешкоджає надходженню води та поживних речовин.

Поширенню хвороби сприяє висока температура ґрунту (понад +25...+30С), суха та спекотна погода та використання у якості попередника люцерни.

Заходи захисту. Вирощування відносно стійких сортів, дотримання чергування культур у сівозміні, просторової ізоляції нових посівів соняшнику від минулорічних не менше 1000 м. Не можна вирощувати соняшник на одному і тому ж полі раніше як через 8 років. Знищення падалиці, видалення післязбиральних решток, ретельне очищення насіння від склероціїв, протруювання насіння Альфа-Стандарт Альфа-Протруйник підсушування кошиків у фазі біологічної стиглості десикантами Альфа-Дикват.[6]

2.7 Альтернаріоз

Збудник хвороби - недосконалий гриб Alternaria alternat.

Поширення. В Україні хвороба набула поширення лише в останні роки. Уражуються всі надземні органи рослин соняшника від фази сходів до дозрівання.

Шкідливість хвороби полягає в передчасному відмиранні уражених частин рослин. В ураженому кошику, як правило, насіння щупле і недорозвинене або не утворюється взагалі (Рис.19). Уражене насіння має низьку схожість. Стійких до альтернаріозу сортів і форм не виявлено.

Ознаки ураження. На уражених органах рослин з'являються плями від темно- до чорно-бурого кольору різної форми і розміру. На листі утворюються характерні темно-бурі полігональні плями, які обмежені жилками і добре помітні на фоні зеленого листка (Рис.20). На плямах вирізняються концентричні зони - результат поширення патогена в тканинах листка. Пізніше захворювання переходить на черешок, який засихає разом з листком. На стеблі утворюються плями у вигляді рисочок та смужок довжиною до 5 см. На кошиках ураження проявляється на тильному боці у вигляді невеликих плям бурого кольору, які швидко розростаються насамперед на листках обгортки (Рис.21). При сухій теплій погоді кількість плям невелика, при дощовій погоді і рясних росах плями швидко розростаються і протягом липня-серпня вкривають листя, стебла і кошики, спричинюючи їх засихання.

Розвиток хвороби. Патогени - слабкі паразити, що уражують фізіологічно старі чи пригнічені несприятливими погодними умовами, порушенням агротехніки рослини. Сильний розвиток хвороби проходить при теплій

Масове зараження під час вегетації здійснюється конідіями, які поширюються по повітрю. Найбільш швидко зараження відбувається при дощовій та теплій (+15...+30°С) погоді, оскільки для проростання конідій необхідна волога.

Джерело інфекції. Види Alternaria зберігаються у вигляді міцелію в пошкоджених рослинних рештках, які знаходяться в ґрунті та рідше на поверхні пошкоджених насінин.

Заходи захисту Вирощування соняшнику при високій агротехніці з метою підвищення стійкості рослин до збудника хвороби. При сприятливих для розвитку хвороби проводять обприскування посівів фунгіцидами Богатир Екстра Альфа-Тебузол.[5]



2.8 Фомопсис (бура плямистість стебел)

Збудник хвороби - недосконалий гриб Phomopsis helianthi Munt.

Поширення. Вперше хвороба була виявлена на території України в 1985 році. Нині поширена майже в усіх районах, де вирощують соняшник і відноситься до найпоширеніших хвороб некротрофів (як біла та сіра гнилі), що являють значну загрозу для соняшника. Уражуються рослини з фази другої пари справжніх листків і до кінця вегетації.

Шкідливість хвороби крім прямих втрат врожаю від надламування уражених стебел і вилягання рослин, внаслідок поживного дисбалансу знижуються посівні якості та погіршуються товарні властивості насіння: маса 1000 насінин зменшується в 1,5-2 рази, олійність знижується на 4,5%, змінюється жирно-кислотний склад олії - при вирощуванні високоолеїнових гібридів, зменшується кількість олеїнової кислоти (з 87 до 64%). Втрати врожаю, в залежності від періоду зараження, можуть коливатися в межах 20-100%.

Ознаки ураження. Ознаки хвороби виявляються на молодих та дорослих рослинах протягом всього вегетаційного періоду. Перші симптоми з'являються, як правило, після цвітіння соняшника. На нижньому листі виникає побуріння (некроз) з хлоротичною облямівкою, яке починається з кінчика листка і поширюється по головній жилці, набуваючи характерної форми сектора, обмеженого головними жилками (Рис.22). Хвороба поступово охоплює листок повністю, яке засихає, і переходить на черешок, а згодом і стебло. Біля основи черешка на стеблі утворюється округла або еліптична пляма сірого або світло-бурого забарвлення, яка пізніше темніє і кільцем охоплює стебло (Рис.23). Часто крайова зона плями темніша, ніж середина, яка в результаті некрозу тканин набуває сіруватого-металевого відтінку. В місці побуріння стебло стає порожнистим, загниває і легко переламується. Перед збиранням урожаю сухе уражене стебло набуває сріблястого кольору. При ураженні кошика на тильному боці з'являється м'яка темно-коричнева пляма. На лицевому боці навпроти цієї плями спостерігається побуріння трубчастих квіток, а пізніше і насіння. Насіння в місці ураження невиповнене, набуває сірувато-бурого кольору і легко відпадає від кошика.

Розвиток хвороби. Після перезимівлі, навесні, на уражених стеблах формуються плодові тіла (перитеції), в яких містяться аскоспори. Аскоспори розносяться вітром та дощем і, потрапивши на листя, в умовах краплиннорідкої вологи проростають і проникають в рослину.

Перед збиранням врожаю, в умовах теплої і вологої погоди гриб формує конідіальне спороношення - округлі альфа-конідії та видовжені бета-конідії. Ці спори містяться в пікнідах, які мають вигляд дрібних чорних крапок, та їх можна бачити неозброєним оком на уражених стеблах і кошиках.

Факторами, які сприяють поширенню хвороби є підвищена температура (+20...+26С) і відносна вологість повітря (60-90%), що сприяє виходу та переносу аскоспор гриба на здорові рослини. Інтенсивність розвитку захворювання напряму корелює з кількістю дощових днів в період бутонізації та цвітіння соняшника, коли спостерігається масове розповсюдження аскоспор, а також з частотою і кількістю опадів впродовж літа.

Джерелами інфекції є уражені післязбиральні рослинні рештки та насіння.

Заходи захисту. Дотримування карантинних заходів, правильна агротехніка, оптимальні строки сівби, не можна допускати загущення посівів та внесення великих норм азотних добрив. Рекомендується два обприскування посівів фунгіцидами Фенікс Альфа-Стандарт у фази 6-8 листків та бутонізації.



2.9 Септоріоз (бура плямистість листя)

Збудник хвороби - недосконалий гриб Phomopsis helianthi Munt.

Поширення. Вперше хвороба була виявлена на території України в 1985 році. Нині поширена майже в усіх районах, де вирощують соняшник і відноситься до найпоширеніших хвороб некротрофів (як біла та сіра гнилі), що являють значну загрозу для соняшника. Уражуються рослини з фази другої пари справжніх листків і до кінця вегетації.

Шкідливість хвороби крім прямих втрат врожаю від надламування уражених стебел і вилягання рослин, внаслідок поживного дисбалансу знижуються посівні якості та погіршуються товарні властивості насіння: маса 1000 насінин зменшується в 1,5-2 рази, олійність знижується на 4,5%, змінюється жирно-кислотний склад олії - при вирощуванні високоолеїнових гібридів, зменшується кількість олеїнової кислоти (з 87 до 64%). Втрати врожаю, в залежності від періоду зараження, можуть коливатися в межах 20-100%.

Ознаки ураження. Ознаки хвороби виявляються на молодих та дорослих рослинах протягом всього вегетаційного періоду. Перші симптоми з'являються, як правило, після цвітіння соняшника. На нижньому листі виникає побуріння (некроз) з хлоротичною облямівкою, яке починається з кінчика листка і поширюється по головній жилці, набуваючи характерної форми сектора, обмеженого головними жилками (Рис.24). Хвороба поступово охоплює листок повністю, яке засихає, і переходить на черешок, а згодом і стебло. Біля основи черешка на стеблі утворюється округла або еліптична пляма сірого або світло-бурого забарвлення, яка пізніше темніє і кільцем охоплює стебло. Часто крайова зона плями темніша, ніж середина, яка в результаті некрозу тканин набуває сіруватого-металевого відтінку. В місці побуріння стебло стає порожнистим, загниває і легко переламується. Перед збиранням урожаю сухе уражене стебло набуває сріблястого кольору. При ураженні кошика на тильному боці з'являється м'яка темно-коричнева пляма. На лицевому боці навпроти цієї плями спостерігається побуріння трубчастих квіток, а пізніше і насіння. Насіння в місці ураження невиповнене, набуває сірувато-бурого кольору і легко відпадає від кошика.

Розвиток хвороби. Після перезимівлі, навесні, на уражених стеблах формуються плодові тіла (перитеції), в яких містяться аскоспори. Аскоспори розносяться вітром та дощем і, потрапивши на листя, в умовах краплиннорідкої вологи проростають і проникають в рослину.

Перед збиранням врожаю, в умовах теплої і вологої погоди гриб формує конідіальне спороношення - округлі альфа-конідії та видовжені бета-конідії. Ці спори містяться в пікнідах, які мають вигляд дрібних чорних крапок, та їх можна бачити неозброєним оком на уражених стеблах і кошиках.

Факторами, які сприяють поширенню хвороби є підвищена температура (+20...+26С) і відносна вологість повітря (60-90%), що сприяє виходу та переносу аскоспор гриба на здорові рослини. Інтенсивність розвитку захворювання напряму корелює з кількістю дощових днів в період бутонізації та цвітіння соняшника, коли спостерігається масове розповсюдження аскоспор, а також з частотою і кількістю опадів впродовж літа.

Джерелами інфекції є уражені післязбиральні рослинні рештки та насіння.

Заходи захисту. Дотримування карантинних заходів, правильна агротехніка, оптимальні строки сівби, не можна допускати загущення посівів та внесення великих норм азотних добрив. Рекомендується два обприскування посівів фунгіцидами Фенікс у фази 6-8 листків та бутонізації.[1]

3. Заходи боротьби з хворобами соняшника

Соняшник належить до культур із досить високою конкурентною здатністю та інтенсивністю росту. При цьому більшість сучасних сортів і гібридів мають імунітет проти основних збудників хвороб При дотриманні основних вимог умов вирощування культура соняшнику в умовах України потребує мінімальних затрат на проведення захисних заходів.

Для підтримання відповідного рівня стійкості рослин до патогенів ( у межах сортової норми реакції) необхідно забезпечити оптимальний рівень мінерального живлення та забезпеченості рослин мікроелементами. Ці вимоги, як правило, реалізуються при правильному виборі попередника та відмові від розміщення посівів на малопридатних для культури полях з низьким рівнем родючості, високим стоянням ґрунтових вод, кислою або лужною реакцією ґрунту.

Серед заходів, безпосередньо направлених на недопущення втрат від розвитку шкідливих організмів, слід виділити передпосівну підготовку насіння, яка складається з протруювання, обробки насіння мікроелементами та регуляторами росту. Ці заходи можуть проводитись поодинці або комплексно.

Вибір препарату для протруювання залежить від результатів фітоекспертизи насіння та прогнозу розвитку чисельності та видового складу шкідників. Проти збудників пероноспорозу, вертицильозу, білої та сірої гнилей застосовують протруйник апран XL, 35% т. к.с. Проти пліснявіння насіння, фомозу, білої та сірої гнилей -- колфуго -- супер, 20% в. с. В обох випадках обробку насіння проводять безпосередньо перед сівбою.

Доцільність поєднання протруювання з обробкою насіння мікроелементами (та їх набір) визначається за результатами агрохімічного обстеження площ, запланованих під посів культури. Так, на карбонатних ґрунтах зменшується доступність для рослин міді, цинку, кобальту, на кислих -- молібдену, кальцію, магнію, сірки. Введення відповідних мікроелементів у розчин для обробки насіння забезпечує краще укорінення та стартовий розвиток рослин (табл. 1).

Таблиця 1 - Мікроелементи для передпосівної обробки насіння

Мікроелемент	Хімічна сполуха	Норма витрати, д. р., (г/т)
Цинк	Цинк сірчанокислий	150-200
Мідь	Мідь сірчанокисла	170-200
Кобальт	Кобальт сірчанокислий	70-80
Марганець	Марганець сірчанокислий	80-140
Бор	Борна кислота	20-40
Молібден	Молібденовокислий амоній	160-250

Перелік профілактичних та захисних заходів з попередження захворювання та оздоровлення посівів соняшника.

1) Дотримання сівозміни з поверненням культури на попереднє поле через 8-10 років, що оздоровлює ґрунт від інфекцій хвороб і усуває додаткові затрати на захист посівів соняшнику;

2) Впровадження у виробництво стійких сортів;

3) Сівба в оптимальні строки протруєним насінням;

4) Дотримання оптимальної густоти рослин;

5) Знищення бур'янів через систему перед та післяпосівних культивацій;

6) Систематичний нагляд за фітосанітарним станом плантацій та здійснення захисних заходів рекомендованими фунгіцидами (табл.2) ;



Таблиця 2 - Препарати для оздоровлення посівів соняшнику

Назва препарату (діючої речовини), фірма, країна	Норма витрати, (кг,л/га)	Об'єкт, вміста якого обробляється	Спосіб, час обробок, обмеження	Строк останньої обробки (у днях до збирання врожаю)	Максимальна кратність обробок
Амістар Екстра 280 SC, (азоксістробін, 200 г/л+ципроконазол,80 г/л), ф. «Сингента», Швейцарія	0,75-1,0	Фомоз, іржа, фомопсис, несправжня борошниста роса	Обприскування в період вегетації	-	2
Дерозал, к.с.(карбендазим 500 г/л),ф. «Байєр КропСаєнс АГ», Німеччина	1,5	Сіра, біла гнилі, фомоз, несправжня борошниста роса	Обприскування в період вегетації	30	2
Ефатол, з.п.(фосетил алюмінію,800 г/кг), ПП «Хімагромаркетинг», Україна, виробник - ф. «Санрайз Кемікалз Ко. Лтд.», Китай	2,0	Несправжня борошниста роса	Обприскування в період вегетації	30	2
Імпакт К, к.с.(флутріафол, 117,5 г/л+карбендазим, 250 г/л), ф.«Камінова А/С», Данія	0,8-1.0	Фомоз, фомопсис, іржа, альтернаріоз	Обприскування в період вегетації	20	2
Тайтл 50, в.г.(цимоксаніл, 250 г/кг+фамоксадон, 250 г/кг), ф. «Дюпон Інтернешнл Оперейшнз Сарл.», Швейцарія	0,4-0,6	Сіра, біла гнилі, несправжня борошниста роса, фомоз, фомопсис, альтернаріоз	Профілактично обробка вегетуючої культури. Обприскуванн: перше - у фазу 4-6 листків .	-	2



Таблиця 3 - Десиканти

Назва препарату (діючої речовини), фірма, країна	Норма витрати, (кг, л/га)	Спосіб, час обробок, обмеження	Строк останньої обробки (у днях до збирання врожаю)	Максимальна кратність обробок
Аргумент, в.р. (ізопропіламінна сіль гліфосату, 480 г/л, у кислотному еквіваленті - 360 г/л), ТОВ «Нертус», Україна, виробник - ф. «Петерс енд Бург Лтд.», Угорщина, ф. «Янгжоу Нешинел КемікалВестжонг Кампані»,Китай	3,0	Обприскування посівів у фазі початку побуріння кошиків	14	1
Баста 150, в.р.к.(глюфосинат амонію,150 г/л), ф. «Байєр КропСаєнс АГ»,Німеччина	2,0	Обприскування посівів у фазі повної стиглості за вологості насіння 33-37%	5-6	1
Гліфос Супер, в.р.(ізопропіламінна сіль гліфосату,607 г/л, у кислотному еквіваленті- 450 г/л),ф. «Камінова А/С»,Данія	2,4	Обприскування посівів у фазі початку побуріння кошиків	11	1
Ураган Форте500 SL,в.р.к. (гліфосат, 500 г/л), ф. «Сингента», Швейцарія	1,5-2,0	Обприскування посівів у фазі початку побуріння кошиків	14	1

Враховуючи специфіку розвитку та розповсюдження хвороб на соняшнику, аграріям, що вирощують цю культуру, насамперед у Лісостепу та Північному Степу, де вищевказані хвороби можуть створювати епіфітотійні ситуації, слід звертатися за консультацією та практичною допомогою з проведення обстежень плантацій і захисних заходів щодо культури до спеціалістів державних інспекцій захисту рослин АР Крим, областей та районів, які маючи знання, досвід, відповідну інформацію щодо ринку пестицидів, зможуть надати потрібну і своєчасну, корисну та дієву пораду.



Висновок

Соняшник є стратегічною культурою в Україні. Однак перенасичення сівозміни спричиняє погіршення фітосанітарного стану посівів. Значні площі монокультури соняшнику сприяли швидкому створенню та поширенню штамів інфекції хвороб, пристосуванню шкідників і хвороб до систем захисту.

Особливістю розвитку хвороб минулого року було їх різноманіття порівняно з попередніми роками та значні відсотки ураження. Найпоширенішими та найшкідливішими є грибні хвороби, недобір урожаю від яких становить 20% і більше. Шкодочинний бактеріоз, який спричиняє куткову плямистість листка та в'янення всієї рослини.

Торік хвороби соняшнику почали проявляться переважно в другій половині вегетації, найбільшого поширення мав фомоз. Симптоми хвороби спостерігалися в другій декаді червня у фазу утворення суцвіть соняшнику. У липні відмічали розвиток фомозу в центральних і південних районах Лісостепу, наприкінці липня було уражено 6-17% рослин. Фомозом у фенологічну фазу дозрівання було охоплено 65-70% обстежених площ із 16-58% уражених рослин -- це значно більше, ніж 2012 року. Проявлення пероноспорозу було меншим, ніж у попередні роки, в середньому симптоми відмічали на 25% площ та 14% рослин з незначним розвитком.

У період формування кошиків розпочалися затяжні дощі, що не припинялися до початку жовтня, що, своєю чергою, призвело до розвитку сірої та білої гнилей. Зараження цими й іншими хворобами спричиняє зниження врожайності та погіршення якості олії. Ураження цими хворобами насіння соняшнику може спричинити їх безплідність.

Проявлення білої гнилі було відмічено наприкінці серпня у фазу культури достигання. Нею охоплено 20% площ, уражено 3,5% рослин із незначним розвитком. Сіру гниль спостерігали в третій декаді вересня. Затяжне збирання врожаю та випадання великої кількості опадів в осінній період сприяли її поширенню та розвитку. Хворобою охоплено 45-65% обстежених площ. Уражено було в середньому 22,6%, максимально 34% рослин зі значним розвитком хвороби.

На окремих площах було виявлено іржу, якою було охоплено близько 3% обстежених площ -- до 10% уражених рослин у слабкому ступені. Було відмічено також ураженість рослин септоріозом й аскохітозом. Зараженість рослин була незначною, але вплинула на інфекційний запас у природі та на насінні. У 2014 році розвитку хвороб соняшнику сприятимуть помірна вологість повітря та помірні температури, особливо в період достигання.

У посівах соняшнику у фазу 2-4 пари листочків необхідно видаляти рослини, уражені пероноспорозом і гнилями. За теплої з періодичними опадами погоди в посівах поширюватиметься фомоз, пероноспороз, в окремих районах іржа, а розвиток білої та сірої гнилей можливий протягом усієї вегетації.

Головною передумовою інтегрованого захисту рослин є фітосанітарний моніторинг і прогноз шкідливих організмів, який повинен представляти собою систему articles.agronationale.com.ua збору, накопичення, аналізу і використання фітосанітарної інформації з метою цілеспрямованого і оптимального проведення заходів захисту рослин.



Список використаної літератури

1. http://alfachem.com.ua/bitrix/spread.

2. http://agroua.net/plant/catalog/cg-5/c-17/info/cag-423/

3. http://agroua.net/plant/catalog/cg-5/c-17/info/cag-424/

4. http://agroua.net/plant/catalog/cg-5/c-17/info/cag-425/

5. http://alfachem.com.ua/bitrix/spre3

6. http://alfachem.com.ua/bitrix/spread1

7. http://alfachem.com.ua/bitrix/spread2

8. http://alfachem.com.ua/bitrix/spread4

9. http://buklib.net/books/30331/

10. http://journal.agrosector.com.ua/archive/25/419

11. http://propozitsiya.com/?page=146&itemid=4236

12. http://www.agro.webfermer.org.ua

13. http://zhmenka.com/sonyashnik-selekciya-nasinnictvo-texnologiya-viroshhuvannya/xvorobi-sonyashniku-2/

14. http://uk.wikipedia.org/wiki

Размещено на Allbest.ru

...