Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський національний університет ім.. Олеся Гончара

Факультет біології, екології та медицини

Контрольна робота

з предмета: Ґрунтознавство

на тему: Агрохімічні властивості ґрунтів

Виконавець:

Кобзар Ю.В., Зверковський В.М.

Дніпропетровськ, 2014

Зміст

Вступ

1. Вміст елементів живлення у ґрунті та їх значення

2. Агрохімічні властивості ґрунтів

3. Заходи для зменшення втрат поживних речовин і підвищення родючості ґрунтів

Висновки

Література

Вступ

Ґрунтовий покрив являє собою самостійну складну специфічну біологічну оболонку земної кулі, що огортає сушу материків і мілководдя морів та озер. Педосфера (ґрунтовий покрив) знаходиться в безперервній взаємодії з іншими оболонками планети, бере участь у складних процесах обміну й перетворення енергії й речовини на земній кулі та відіграє велику загально-планетарну (глобальну) роль. Ґрунт виконує глобальні та соціально-економічні функції.

Виконуючи соціально-економічну функцію, визначне місце і роль ґрунт займає у житті й діяльності людини. Ґрунт (земля) в сільському господарстві виступає як основний засіб виробництва. Даний засіб відрізняється від промислових (трактори, машини, комбайни, плуги, споруди, будівлі тощо), по-перше, своєю обмеженістю. Це зобов'язує селянина зберігати і постійно поліпшувати його як засіб сільськогосподарського виробництва, що досягається завдяки другій особливості ґрунту (землі) - його незношуваності. Всі промислові засоби виробництва в міру їх використання зношуються і замінюються новими, на відміну від ґрунту, який за умов правильного використання поліпшується, тобто систематично відтворює та підвищує родючість.

Ґрунт - основний засіб і об'єкт праці в сільськогосподарському виробництві, а його розподіл є причиною гострих соціальних конфліктів. Землеробство та інші галузі сільського господарства прямо чи опосередковано базуються на використанні потенційних можливостей ґрунтової родючості і впливають на суть сучасних ґрунтових процесів. Розвиток сільського господарства потребує правильного обліку особливостей ґрунтового покриву при розміщенні й плануванні його галузей, при виборі й розміщенні культурних рослин, агротехніки, використання добрив тощо.

Наприклад, багато культур не виносять високої кислотності ґрунтів (пшениця, кукурудза, конюшина), надлишку СаСО₃ (чай, цитрусові), віддають перевагу слабкому засоленню (буряк) тощо. Тому важливе раціональне використання та охорона ґрунтів.

1. Вміст елементів живлення у ґрунті та їх значення

Для нормального росту і розвитку рослин потрібні оптимальні умови живлення, що створюються за рахунок водного і повітряного режимів, певного запасу доступних поживних речовин, концентрації ґрунтового розчину та інших факторів, більшість з яких залежить від агрохімічних властивостей ґрунту.

Основним запасом поживних речовин у ґрунті є органічні і мінеральні сполуки ґрунту. Розрізняють валові і доступні запаси поживних речовин. Загальна (валова) кількість поживних речовин вказує на їх вміст, а не характеризує доступну кількість, яка визначає величину врожаю та його якість. Доступних для рослин сполук ґрунту (азоту, фосфору,калію) дуже мала кількість. До 95-98% сполук азоту -- це важкодоступні сполуки, які рослини можуть засвоювати після їх мінералізації. Більшість сполук фосфору представлена важкорозчинними мінеральними і органічними його сполуками, основна частина калію -- нерозчинними алюмосилікатними мінералами.

Органічні сполуки ґрунту в процесі мінералізації розкладаються на доступні поживні речовини. Продукти розкладання поглинаються рослиною і ґрунтом та мікроорганізмами. Завдяки біологічному поглинанню мікроорганізми нагромаджують значну кількість поживних речовин, необхідних для їх життєдіяльності і будови тіла. У процесі життєдіяльності мікроорганізмів значна кількість важкодоступних для рослин сполук (азот- та фосфоровмісних сполук) перетворюється на доступну для рослин форму,внаслідок чого умови живлення рослин поліпшуються. Ці процеси інтенсивно відбуваються у ґрунтах з високою біологічною активністю, а також при створенні оптимальних умов середовища (рН, вмісту енергетичного матеріалу, агрофізичних та інших умов).

Для своєї життєдіяльності мікроорганізми поглинають значну кількість мінеральних сполук азоту ґрунту, внаслідок чого умови живлення рослин погіршуються. Для ліквідації такого негативного явища додатково вносять азот у вигляді мінеральних добрив.

Поглинання мікроорганізмами азоту -- явище позитивне,оскільки засвоєні мікроорганізмами сполуки азоту не втрачаються з ґрунту внаслідок вимивання та денітрифікації.

Обмінне поглинання сприяє закріпленню поживних речовин добрив і продуктів розкладання у ґрунті, яке запобігає втратам поживних речовин ґрунту. При цьому катіони ґрунтового розчину обмінно поглинаються .

Поглинуті ґрунтовим вбирним комплексом катіони NH4+ доступні для рослин тому, що внаслідок обмінних реакцій між вбирним комплексом і ґрунтовим розчином вони можуть перейти у ґрунтовий розчин. Із ґрунтового розчину катіони NH4+ можуть бути поглинуті біологічно або внаслідок трансформації перетворитись на нітрати або газоподібні сполуки. Втрати азоту у газоподібному стані з ґрунту досягають 66%. Нітратний азот (NО3) ГВК не поглинається. Це зумовлює його велику рухомість, яка може призвести до великих втрат азоту внаслідок вимивання.

Найбільш інтенсивно поглинання і перетворення азоту мінеральних добрив відбувається у перші 10-30 діб після внесення, Азот мінеральних добрив через 2-3 тижні після внесення включається у органічні сполуки ґрунту. Якщо рослини засвоюють 40-60% азоту мінеральних добрив, то 20-30% його закріпляється в органічній речовині ґрунту.

Ґрунти з високою вбирною здатністю поглинають більшу кількість азоту амонію та аміаку, калію, ніж ґрунти із слабкою вбирною здатністю ГВК. Вбирна здатність ґрунту, інтенсивність біологічних процесів, біологічні і сортові особливості рослин враховують при виборі видів і форм, строків і способів застосування добрив.

Мінеральні добрива та продукти розкладання органічних добрив і рослинних решток значною мірою хімічно поглинаються ґрунтом. Внаслідок хімічного поглинання значна кількість легкодоступних сполук перетворюється на важкодоступні, нерозчинні. При цьому доступність їх для рослин значно зменшується. Це насамперед стосується хімічного поглинання фосфору суперфосфата. Для зменшення негативного впливу процесів хімічного поглинання суперфосфат виробляють гранульованим, вносять його локально, наближають внесення до сівби і періоду найбільш інтенсивного засвоювання рослинами.

Незважаючи на вказані вище недоліки, зумовлені переходом доступних сполук фосфору у менш доступні, хімічне поглинання запобігає втратам значної кількості фосфору та інших сполук внаслідок вимивання і сприяє створенню у ґрунті запасу поживних речовин. Вапнування ґрунтів, насичення сівозміні бобовими культурами, певні форми і строки внесення добрив створюють умови для перетворення важкодоступних сполук на більш доступні, засвоювані рослинами.

Гранулометричний склад ґрунтів впливає на поглинання і трансформацію поживних речовин. У ґрунтах легкого гранулометричного складу переміщення поживних речовин у нижні горизонти і розкладання органічних сполук місцевих добрив, рослинних решток відбувається значно швидше. В умовах промивного режиму ґрунтів це призводить до значних втрат поживних речовин з шару ґрунту, в якому розташована основна маса кореневої системи.

Реакція ґрунтового розчину впливає на живлення рослин. Їх ріст і розвиток, хімічні, фізико-хімічні та біологічні процеси, які відбуваються у ґрунті і рослинах. Оптимальне значення рН для більшості рослин становить 6,5. Різниця в урожаї на полях з рН = 5 і рН = 5,5 становить 4,5 ц/га, на полях з pH = 5,5 і рН = 6 --1,8 ц/га. Така різниця в урожаї пояснюється впливом реакції ґрунту на доступність поживних речовин, поглинальну здатність кореневої системи та інші умови формування врожаю. У незасолених ґрунтах концентрація ґрунтового розчину буває від 0,02 до 0,2%. Необґрунтоване застосування добрив приводить до підвищення концентрації солей у розчині, яка зумовлює збільшення осмотичного тиску та утруднює надходження води та поживних речовин у розчин. Ці закономірності потрібно враховувати при визначенні доз добрив для рядкового удобрення,підживлення, особливо у ранні фази росту і розвитку рослин.

2. Агрохімічні властивості ґрунтів

Полісся. Найменшим вмістом загального азоту характеризуються дерново-підзолисті піщані ґрунти (0,05-0,2%), найбільшим -- сірі опідзолені (0,2-0,35%). Вміст загального фосфору відповідно становить 0,05-0,06% Р₂О₅, калію -- 1,2-1,5% К₂О. Дерново-підзолисті і сірі опідзолені ґрунти містять малий запас доступних поживних речовин, особливо азоту (табл. 1). Крім того ґрунти Полісся дуже відрізняються за вмістом в них мікроелементів.

Таблиця 1. Запаси поживних речовин в орному шарі ґрунтів, т/га (за Б.С. Носко)

Лісостеп. Ґрунти Лісостепу порівняно з ґрунтами Полісся характеризуються вищою родючістю. Систематичне застосування добрив дає можливість збільшити вміст загального вуглецю, азоту, фосфору і калію (Таблиця 2, 3).

Таблиця 2. Вплив добрив на вміст загального вуглецю, азоту, фосфору і калію, %

Таблиця 3. Вміст легкогідролізованого азоту у чорноземі типовому, мг/кг ґрунту

Рівень забезпечення рослин поживними речовинами визначається не запасами загальної кількості поживних речовин, а вмістом доступних поживних речовин. Вміст засвоюваних поживних речовин азоту (амонійного нітратного, легкогідролізованого) залежить не тільки від типу ґрунту, його окультурення, а і від періоду вегетації, застосування добрив (табл.4). Вміст загальних, рухомих сполук фосфору змінюється залежно від застосування добрив та сівозміни (Табл. 5)

Таблиця 4. Вміст загального азоту у чорноземах типових, %

Таблиця 5. Вміст загального фосфору у чорноземі типовому, %, Р₂О₅

Таблиця 6. Вплив добрив на вміст обмінного калію у лучно-чорноземному карбонатному ґрунті, мг К₂О на 1кг

Вміст загального калію в ґрунтах становить 1,8-2,5% К₂О. При вивченні умов живлення рослин визначають вміст у ґрунті обмінного калію, кількість якого протягом вегетації значно змінюється (табл. 6).

Степ. Родючість ґрунтів степової зони висока. Вміст загального азоту в чорноземних ґрунтах становить 0,16-0,24% N, фосфору -- 0,13-0,15 Р2О5, калію -- до 3% К₂О. Вміст, мінеральних сполук азоту, доступних сполук фосфору і калію, мікроелементів у сівозміні змінюється залежно від сівозміни, насичення її просапними культурами, добривами. Найменша кількість поживних речовин міститься в еродованих ґрунтах.

Таблиця 7. Групування ґрунтів за вмістом гідролізованого азоту, мг/кг

Таблиця 8. Групування ґрунтів за вмістом рухомих сполук фосфору, мг Р₂О₅ на 1 кг ґрунту

Таблиця 9. Групування ґрунтів за вмістом рухомих форм калію,мг К2О на 1 кг

Таблиця 10. Оптимальні параметри чорнозему типового (за Б.С. Носко, Г.Я. Чесняком)

3. Заходи для зменшення втрат поживних речовин і підвищення родючості ґрунтів

Основними заходами для зменшення втрат поживних речовин є такі: 1) внесення добрив у зволожений шар ґрунту в оптимальних нормах і дозах з урахуванням властивостей ґрунтів та біологічних особливостей культур, величини запланованого врожаю;

2) застосування повільнодіючих добрив та інгібіторів нітрифікації;

3) боротьба з втратами внаслідок ерозії, денітрифікації, вимивання, засвоєння бур'янами;

4) проведення меліоративних робіт.

Підвищення родючості ґрунтів досягається за рахунок проведення меліорації (вапнування, гіпсування), науково обґрунтованого застосування органічних та мінеральних добрив, ґрунтозахисних технологій вирощування сільськогосподарських культур.

Для забезпечення рослин достатньою кількістю поживних речовин з урахуванням біологічних і сортових особливостей, величини запланованого врожаю, агрохімічних та інших властивостей ґрунтів необхідним є додержання конкретної системи. Ця система складається з таких ланок:

1) визначення необхідності проведення хімічної меліорації, внесення певної кількості органічних і мінеральних добрив, меліорантів з урахуванням запасу поживних речовин і прогнозування родючості ґрунтів;

2) розподіл ресурсів засобів меліорації;

3) розроблення системи і плану застосування добрив, які забезпечують виконання планів виробництва сільсько-господарської продукції і відтворення родючості ґрунтів;

4) складання проектно-кошторисної документації на застосування засобів хімізації;

5) здійснення авторського нагляду і контролю за використанням засобів хімізації.

Поєднання цих ланок дає змогу використовувати замкнуту автоматизовану систему управління, яка сприяє оптимальному використанню добрив на науковій основі й отримувати найбільший економічний ефект.

Висновки

грунт агрохімічний чорнозем азот

Основним запасом поживних речовин у ґрунті є органічні і мінеральні сполуки ґрунту. Мінеральні добрива та продукти розкладання органічних добрив і рослинних решток значною мірою хімічно поглинаються ґрунтом. Органічні сполуки ґрунту в процесі мінералізації розкладаються на доступні поживні речовини. Продукти розкладання поглинаються рослиною і ґрунтом та мікроорганізмами.

На поглинання і трансформацію поживних речовин у ґрунтах впливає гранулометричний склад. У ґрунтах легкого гранулометричного складу переміщення поживних речовин у нижні горизонти і розкладання органічних сполук місцевих добрив, рослинних решток відбувається значно швидше. В умовах промивного режиму ґрунтів це призводить до значних втрат поживних речовин з шару ґрунту.

Література

1. Назаренко І.І., Польчина С.М., Нікорич В.А., Ґрунтознавство: Підручник. - Чернівці,2003. - 400с.

2. В.П. Гудзь, А.П. Лісовал В.О. Андрієнко, М.Ф. Рибак, Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії. - Київ, 2007. - 408с.

3. Городній М.М., Лісовал А.П., Бикін А.В. та ін. Агрохімічний аналіз. -- К.: Арістей, 2005. -- 468 с.

4. Гнатенко О.Ф., Капштик М.В., Петренко Л.Р., Вітвицький С.В. Практикум з ґрунтознавства: Навч. посібник / за редакцією професора О.Ф. Гнатенка. -- К., 2002. 230 с.

5. Лісовал А.П. Методи агрохімічних досліджень. -- К.: Видав. центр НАУ, 2001. -- 247.

6. Чорний І.Б. Географія ґрунтів з основами ґрунтознавства. -- К.: Вища школа, 1995. -- 216 с.

Размещено на Allbest.ru