Характеристика кормових відходів, які одержують при комплексній переробці зерна сої. Технологічні способи підвищення цінності відходів переробки

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Міністерство освіти і науки України

Одеська національна академія харчових технологій

Кафедра: Технології зберігання зерна

Реферат

На тему:

“Характеристика кормових відходів, які одержують при комплексній переробці зерна сої. Технологічні способи підвищення цінності відходів переробки ”

Виконала: студентка гр. ТЗ 42б

Стаєнна О.С.

Зміст

Вступ

1.Загальна характеристика продуктів, які виготовляють з сої

2. Характеристика кормових відходів з зерна сої

2.1 Соєве молоко

2.2 Соєве борошно

2.3 Соєвий шрот

2.4 Соєва макуха

3. Анти поживні речовини

4. Необхідність теплової обробки бобів сої при використанні на кормові цілі

5.Інактивація антипоживних речовин та технології переробки соєвих бобів на промисловій основі й умовах господарства

Висновки

Вступ

Однією з основних причин низької продуктивності сільськогосподарських тварин є неповноцінне по білку та амінокислотам згодовування. Для того щоб запобігти дефіциту кормового білка в тварин, необхідно збільшити введення протеїну у 1,5 рази. Перспективним напрямком для цього являється використання сої в кормах.

Соя використовується для згодовування усіх видів сільськогосподарських тварин в вигляді муки, жмихів, шротів, білкових концентратів, молока, зеленої маси, сіна, трав*яної муки і ін.

При згодовуванні тваринам зерна сої та необробленого соєвого шроту необхідно пам*ятати, що в них містяться токсичні речовини,які знижують цінність корму та впливають на ріст тварин(інгібітор трипсину, сапоніни, уреаза, гемаглютинін, ліпоксидаза і ін.). Фермент уреаза, наприклад, перетворює мочевину в аміак, тому при надлишковій кількості цього фермента з кормом відбувається аміачне отруєння організму тварини.

1. Загальна характеристика продуктів, які виготовляють з сої

Зерно.

Для разкладу антипоживних речовин вже давно використовується теплова обробка зерна. Існує декілька її способів:варіння чи запарювання, прожарювання, екструдування, мікронізація, СВЧ-обробка, волого-теплова обробка.

Насіння сої переважно підсмажують або варять. Смажити необхідно в духовці, не допускаючи підгоряння зерна. Залежно від того, з якою метою сою смажать, її доводять до світлого чи темного кольору.

Варити ціле зерно сої набагато складніше, ніж зерно гороху чи квасолі. Перед варінням насіння миють, заливають холодною водою, додають трошки соди і замочують впродовж 10-12 год. Після цього воду зливають і варять у свіжій воді 1,5-2 год. Каструлю щільно прикривають накривкою.

Крупа.

Соєву крупу одержують із підсушеного зерна на звичайних крупорушках. Розварюється соєва крупа значно швидше, ніж ціле зерно. Проте перед варінням її теж рекомендується вимочувати 10-12 год. Зберігають крупу в сухому, прохолодному місці, оскільки вона швидко псується, що пояснюється великим вмістом жиру, який на повітрі гіркне.

Борошно.

Сире зерно сої при розмелюванні може забивати сита, жорна, вальці. Щоб цього уникнути, зерно підсушують 3-4год. за температури 50°С. Спочатку його грубо подрібнюють, видаляючи при цьому оболонки зерна і зародки, які в розмеленому вигляді спричинили б швидке гіркнення борошна. Після цієї підготовчої операції здійснюють тонкий розмол на жорнових чи вальцевих млинах.

Соєве борошно можна одержувати не тільки із зерен, але й з соєвої макухи чи шроту. Борошно із макухи і шроту містить мало жиру, тому може зберігатися досить довго.

Соєве борошно містить багато білка (40-52%) і зольних елементів (5-6%) та відносно мало вуглеводів (27-34%). У борошні із цілих соєвих зерен високий вміст жиру - 19--20%, але немає клейковини. Тому борошно з сої додають у різних пропорціях до пшеничного чи житнього.

Соєве молоко.

У Східній Азії соєве молоко було відоме і широко використовувалось для харчування ще декілька століть тому. Напевно сприяв цьому буддизм, де релігійними правилами заборонено пити коров'яче молоко.

Соєве молоко - солодкуватий, смачний напій біло-кремового кольору з легким приємним запахом. Одержують його з замоченої у воді, подрібненої і провареної на парі сої. Це дієтичний продукт, що не містить лактози, за харчовою цінністю відповідає коров'ячому молоку 1,5-2%-ної жирності. Соєве молоко краще перетравлюється у шлунку, рекомендується при виразковій хворобі шлунку, холециститі, цукровому діабеті, харчовій алергії на молочні продукти тваринного походження.

Молоко із сої при відстоюванні утворює вершки. Під час кип'ятіння сильно піниться, "збігає" з каструлі, як і коров'яче. Під час кип'ятіння на поверхні утворюється жирна плівка, яку китайці вва­жають ласощами. Соєве молоко також скисає, з нього можна виготовити сир.

Окара.

Однорідна волога маса без запаху, світло-жовта, з високим вмістом протеїну. її одержують шляхом відтискання соєвого молока на фільтр-пресі. Окара - цінне джерело білка, клітковини, містить двовалентне залізо і легко засвоюється організмом. Окару використовують для виготовлення хлібобулочних виробів, печива, соусів і т.д, додаючи до борошна. При випіканні кондитерських виробів нею можна замінити яйця (1 столова ложка окари + 2 столові ложки води заміняє 1 яйце).

Соєвий сир.

Соєве молоко у теплому місці за декілька годин скисає і дуже нагадує кисле коров'яче молоко. Із соєвого кисляку виділяється сир, який складається із білкових речовин. На вигляд він подібний до коров'ячого. Якщо молоко не має "бобового" присмаку, то і сир виходить задовільним, особливо якщо його трошки посолити.

Соєвий сир з легким запахом бобів, що приготовлений вдома, варять або підсмажують, після чого неприємний запах повністю зникає.

Тофу.

Соєвий сир, по-китайськи "то-фу", поширений у всіх країнах Сходу. Має консистенцію м'якого сиру, майже без запаху, ніжний за смаком, кремового кольору. Готується тофу із соєвого молока після його скисання. Із кислого соєвого молока (як із коро­в'ячого) одержують соєвий сир. Після того, як його добре відтиснути, тофу готовий до вживання. Відмінність його від соєвого сиру полягає в тому, що тофу є пресованим продуктом. Цінність тофу полягає в тому, що білок сої, який важко перетравлюється, перетворюється в сирі у продукт, що добре засвоюється організмом. Перетравність тофу - 95%. Має високий вміст повноцінного рослинного білка, що за своїм амінокислотним складом і біологічною цінністю прирівнюється до білка м'яса. На Сході тофу ще називають "м'ясом без костей". У ньому низький вміст жиру і вуглеводів.

Тофу використовують в їжу у свіжому, смаженому, сушеному, маринованому, копченому вигляді. Додають у різні страви у співвідношенні від 40 до 80% до інших продуктів.

Соєве м'ясо.

Соєве м'ясо виготовляють зі знежиреного соєвого борошна, яке пресується до тих пір, поки не набуде форми волокна. Це новий, унікальний за харчовою цінністю продукт харчування, що має м'ясоподібну структуру і однаковий з м'ясом вміст білка. Текстурований соєвий білок має форму і текстуру фарша, гуляша, відбивних.

На відміну від м'яса тваринного походження, соєве м'ясо не містить холестерину, в ньому є життєво необхідні мінеральні речовини: кальцій, фосфор, магній, залізо, а також вітаміни групи В і вітамін Е. Соєве м'ясо продається у сухому вигляді, перед вживанням його потрібно розмочити чи відварити. При цьому соєве м'ясо збільшується в масі за рахунок поглинання води в 2,5-4 рази. Соєве м'ясо можна готувати різними способами: варити, тушкувати, запікати, смажити. Варити потрібно впродовж 10-30 хв.

Соєва олія.

Олія і жир - найбільш концентровані джерела енергії. 1 г жиру містить майже 9 кал, тоді як 1 г білку - 5,6 ккал, а 1 г вуглеводів - лише 4 ккал. Людині за добу потрібно споживати2300 ккал. З погляду дієтологів, доцільно 20-30% загальної енергії поповнювати за рахунок жиру.

Соєву олію одержують шляхом пресування насіння сої. Свіжа соєва олія не має смаку і запаху, швидко гіркне. Тому в домашніх умовах соєву олію виготовити досить проблемно. Після рафінування вона набуває янтарного кольору, довго зберігається, використовується для заправки салатів із свіжих овочів, є відмінним дієтичним, високо засвоюваним продуктом. Олія містить життєво необхідні ненасичені жирні кислоти, в т.ч. лінолеву, вітаміни Е і С, солі кальцію, натрію, магнію, калію, фосфору та ін. Соєва олія корисна при захворюванні нирок, нервової системи, підвищує імунітет, покращує обмін речовин, запобігає атеросклерозу.

На соєвій олії можна смажити їжу, додавати в тісто, готувати м'ясні і рибні страви. На заводах з нього виготовляють маргарин, який не поступається тваринному маслу.

Соєвий шрот.

Шрот - це побічна продукція після екстракції олії із зерна сої. При переробці 1 т насіння сої одержують 7,5-8,0 шроту. Він містить менше клітковини і краще засвоюється порівняно з соняшниковим.

В 1кг соєвого шроту міститься 1,21 кормова одиниця, 361 г перетравного протеїну, 26,2 г жиру, 80 г клітковини, 36,4 г лізину, 8,5 г метіоніну, 5,2 г триптофану. Його добре поїдають всі види тварин. Теплова обробка надає соєвому шроту приємного запаху. При виготовленні комбікормів додають 10% соєвого шроту, що дозволяє повністю їх збалансувати за вмістом білка та амінокислот.

Соєва макуха.

Соєву макуху одержують при механічному добуванні олії. Як і соєвий шрот, соєва макуха є цінним кормом для тварин. В 1 кг макухи міститься 1,19 кормова одиниця, 346 г перетравного протеїну, 43 г жиру, 72 г клітковини.

2. Характеристика кормових відходів при переробці зерна сої

2.1 Соєве молоко

Соєве молоко використовують для молодняка великої рогатої худоби і свиней, а також як білкову добавку дійним коровам. Дослідження в галузі застосування соєвого молока проводились різними с / г інститутами в різний час. Вони показали, що використання соєвого молока в колгоспах радгоспах і фермерських господарствах дозволяє підвищити товарність незбираного молока на 15-20% і на 10-15% знизити собівартість тваринницької продукції

Хімічний склад соєвого молока і коров'ячого молока по даними проф. Погодева В.А.

При нормуванні соєвого молока молодняку ВРХ необхідно враховувати особливості травлення у телят перших 2-х місяців життя. В цей період сигуч теляти схожий з шлунком многогастрічних тварин, а переджелудкі майже не функціонують. Рівень шлункової і кишкової секреції невисока, а активність ферментів, здатних переварити рослинні білки. Тому введення соєвого молока в раціон можна починати тільки з середини 3-й декади першого місяця життя теляти, т. е. на початку перехідного періоду до рослинного типу харчування. В 1-й і 2-й місяці випоювання соєве молоко необхідно згодовувати у суміші з цільним або обратом. В цьому випадку телята швидко звикають до заміннику і добре його споживають.

Привчання до соєвого молоку здійснюється поступово протягом і 5-7 діб, починаючи з 0,250 кг на голову. Поступове привчання сприяє збереженню апетиту у тварин і швидкої адаптації травного тракту до змін в молочній частини раціону. У телят збільшується секреція травних ферментів, діючих на рослинні компоненти замінника.

Використання описаної технології введення соєвого молока в раціон і суворе дотримання схеми випоювання забезпечують досить високу енергію росту в першій і другий місяці до 500-550г. на добу, а в 3-6 місяців -600-650г. в добу.

Використання соєвого молока в раціоні молочної худоби

Соєве молоко також використовується для молочного худоби. При цьому можна не використовувати добавок з високим вмістом вуглеводів. Застосування соєвого молока дозволяє збільшити надої і жирність молока особливо в ранній період лактації. Підвищується вміст жиру на 1-2%, стимулюється додаткова вироблення 1,5-3л. під час перших трьох місяців лактації. В соєве молоко можна додавати патоку, для поліпшення травлення і засвоюваності поживних речовин, а отже і більш інтенсивного молокоутворення. Проведені дослідження на Кримської дослідної станції показали, що згодовування в раціоні дійних корів як білкової добавки соєвого молока сприяє підвищенню удою і економічно виправдано.

Використання соєвого молока в раціоні поросят

Також соєве молоко використовують в відпоїли поросят. Поросят привчають в течени і 10 днів починаючи з 0,3 кг на голову на добу. Відпій виробляють окремо або з концентратами. максимальна кількість 3 кг на голову на добу. Соєве молоко можна вводити в раціон поросят з 3 по 9 місяців - використовуючи близько 500 л. молока на голову.

2.2 Соєве борошно

Соєве борошно, яке отримують з відходів при витяганні соєвого масла, є джерелом високоякісного легкозасвоюваного протеїну, який може служити економічно ефективною заміною білків плазми і молока в стартових кормах для поросят.

Проведення відлучення поросят без ускладнень - це ключовий момент для успішного розведення свиней. Травна система молодих поросят недорозвинена, і їм необхідний корм з високоперетравним білком. Тому в стартових кормах для поросят в якості джерел білка використовуються високоякісні легко перетравні продукти, наприклад, білки молока або плазми. Однак використання цих джерел білка значно підвищує вартість кормів.

Цей продукт можна використовувати як альтернативу молочного протеїну та рибного борошна в стартерних кормах для поросят.

Продукт призначений для відгодовування поросят і птиці.

Соєвий протеїновий концентрат (SPC) 65% є продуктом глибокої переробки сої. У порівнянні з соєвим шротом, поживна цінність на багато більша, а рівень олігосахаридів і антигенних факторів (гліцинін) зовсім низький. Концентрати за ціною значно дешевше, ніж продукти тваринного походження з великим вмістом протеїну (сухе молоко або рибне борошно) і використовуються у відгодівлі телят, поросят, птахів, риб і домашніх тварин.Вміст протеїну в насінні сої варіює від 39,5 до 41% (від сухої речовини). Соєвий шрот в основному використовується в раціонах як джерело білка, амінокислоти його чудово збалансовані. Залежно від виду, віку тварин і складу раціону першими лімітуючими амінокислотами соєвого шроту можуть бути лізин, треонін або метіонін; вміст триптофану і валіну може перевищувати потреба в них .

2.3 Соєвий шрот

За вмістом поживних речовин найбільш повноцінним є соєвий шрот , проте перетравність його протеїну і засвоюваність амінокислот залежать від умов температурної обробки соєвих бобів, що пов'язано з вмістом інгібітора трипсину та інших антипоживних речовин. Про достатності влаготепловой обробки соєвого шроту судять за активністю ферменту уреази та суми розчинних фракцій протеїну (не менше 75% від загального білка). При правильній обробці активність уреази (зміна pH за 30 хвилин) знижується до 0,1.

У порівнянні з іншими олійними культурами амінокислоти соєвого шроту для моногастричних тварин мають високу доступність (85-92%), виняток становить метіонін (70%) . Проте теплова обробка, необхідна для інактивації інгібіторів трипсину, призводить до зменшення доступності лізину і цистину. Швидкість відщеплення окремих амінокислот від молекули білка після такої обробки також сповільнюється, що особливо важливо враховувати в годівлі моногастричних тварин. При тепловій обробці частково руйнуються такі амінокислоти, як аргінін, триптофан, гістидин та серії. Тому при інактивації небажаних сполук важливо регулювати теплову обробку з метою збереження поживної цінності кормів.

За рахунок низького вмісту клітковини рівень переваримой (ПЕ) і обмінної енергії (ОЕ) соєвого шроту в раціонах для свиней і великої рогатої худоби значно вище, ніж при використанні інших шротів.

У соєвому шроті міститься приблизно в 2 рази більше фосфору, ніж в інших зернових. Від 50 до 70% фосфору перебуває у формі фітіновой кислоти, і тому цей елемент дефіцитний для тварин. Під час обробки соєвого шроту утворюється комплекс фітіновой кислоти з білками і мінеральними речовинами, в результаті чого знижується доступність кальцію, цинку, міді, марганцю, молібдену і, можливо, заліза. Ознак зниження доступності магнію в присутності фітіновой кислоти, однак, не виявлено. Здатність білкових ізолятів сирої сої викликати рахіт можна пояснити низькою доступністю Са, хоча є думка, що це захворювання обумовлене дефіцитом вітаміну В. Хоча соєву муку не вважають багатим джерелом вітамінів, при широкому використанні внесок її в задоволення потреби свиней у вітамінах досить значний. Рівень вітаміну D в соєвому шроті надзвичайно низький, і його недолік в сирої сої викликає поява рахіту. Захворювання можна попередити або усунути добавкою вітаміну D 3, автоклавуванням або введенням в раціон Са і Р. Соєві боби, однак, є прекрасним джерелом холіну для зростаючих тварин. Вважають, що вітамінів групи В, особливо ніацину, рибофлавіну і пантотенової кислоти, в продуктах із сої більше, ніж у зерні злаків; соєві боби також є гарним джерелом тіаміну. Однак під час теплової обробки втрати тіаміну становлять 10-75%, хоча при впливі пором рівень тіаміну зберігається

2.4 Соєва макуха

продукт соя кормовий шрот

Соєва макуха (МАКУХА) -- один з продуктів основного раціону сільськогосподарських тварин і птиці. Його отримують після віджиму олії з насіння сої в процесі екструдування. (Не плутати з соєвим шротом, який виготовляється за іншою технологією і відрізняється від макухи вмістом жирів і протеїнів).

Соєва макуха використовується для приготування повноцінних комбікормів і кормосумішей. Це високоякісний білковий інгредієнт, що дозволяє досягти високих результатів вигодовування. Соєвий білок добре засвоюється організмом і біологічною цінністю наближається до білків тваринного походження.

Високий вміст енергії і протеїну в макусі дозволяє складати високопротеїнові і висоенергетичні раціони без застосування дорогих жирів. Включення соєвої макухи в раціон дійних корів (по 1-2 кг на голову на добу) збільшує надій на 1,5-2,0 літра.

Несучість курей-несучок зростає на 22-30%, прирости у курчат збільшуються на 7%, у підсвинків -- на 5%, а приріст живої маси бройлерів і свиней сягає на 25-30% більше, ніж при звичайному вигодовуванні.

3.Антипоживні речовини

До анти поживних речовин сої належать: інгібітори протеаз; антивітаміни А, D, Е, В12; сполуки, що знижують доступність деяких мікроелементів (Zn, Mn, Cu, Fe); алкалоїди; лектини або фітогемаглютеніни; алергени; антигормони, що викликають зоб, і естрогенні ізофлавони - геністеїн і даідзеїн; олігосахариди - стахіоза, рафіноза й вербаскоза, які викликають метеоризм; ферменти - уреаза, ліпаза й ліпоксігеназа. Анти поживні речовини викликають у тварин пригнічення росту, зниження ефективності використання корму, захворювання зобом, гіпертрофію підшлункової залози в дрібних тварин, гіпоглікемію і порушення діяльності печінки та їх загибель.

Інгібітори протеаз. До інгібіторів протеаз відносяться інгібітори трипсину та хімотрипсину -- це речовини, які закладені самою природою в соєвий біб для його захисту від поїдання птахами, гризунами та від розвитку в ньому мікрофлори. Якщо сира соя вживається нежуйними тваринами, інгібітори протеаз зв'язують ферменти трипсин та хімотрипсин, які виділяються підшлунковою залозою тварин, і, тим самим, знижується ефективність перетравлення білка корму. Згодовування нативних бобів сої веде до зниження темпів росту тварин і до зменшення коефіцієнту конверсії кормів. У сирих бобах сої присутні два основні інгібітори протеаз - інгібі-тор Кунітца й інгібітор Баумана-Бірка. Останній більш стійкий до дії тепла, лугів та кислот. У сирих бобах сої наявність цих інгібіторів складає 1,4 і 0,6 % відповідно. Максимально допустима активність інгібіторів трипси-ну для молодняку тварин 3 мг/г на натуральну сою або на кожні 10 % протеїну повинно припадати не більше 1 мг/г інгібіторів трипсину.

Гемаглютеніни (лектини). Лектини або фітогемаглютеніни сої - це глікопротеїди, вміст яких в бобах складає 3 %, із ними пов'язують токсич-Корми і кормовиробництво. 2012. Вип. 71 63ність бобів сої, вони викликають множинні тромбози в капілярах слизової оболонки шлунково-кишкового тракту тварин, що призводить не тільки до різкого зниження засвоєння їжі, але й до значного розладу функції травлення . Установлено також, що, крім еритроцитів, лектини можуть аглютинувати й інші тваринні клітини, зокрема епітеліальні клітини слизової оболонки кишечнику й лімфоцити. Соєві лектини зменшують виробництво інсуліну в щурів і знижують затримку азоту в організмі тварин та підвищують виділення азоту з сечею, вказуючи на зв'язок із білковим обміном .

Сапоніни. Сапоніни - це глюкозиди, яких в сої порівняно небагато (0,43--0,83 %; [7; 6]). Сапоніни - поверхнево-активні речовини які є медіаторами (посередниками) мембранного транспорту в рослині . Вони надають сирим бобам гіркий присмак і мають гемолітичну дію на червоні кров'яні тільця. В якості анти поживного фактора їх роль не визначена.

Антигормони. До факторів, що викликають гормональні розлади у тварин, відносяться глюкозиди, які належать до групи естрогенних ізофлавонів, таких як геністеїн і даідзеїн, вміст яких близько 0,1 % у білку бобів сої. Вони в експериментах на самках щурів і мишей викликали естрогенну реакцію та знижували вміст кальцію в кістках, що сприяло розвитку рахіту. Досить шкідливі естрогенні ізофлавони для репродуктивного здоров'я тварин. Вони блокують ароматазу, це фермент який перетворює андрогени в естрогени, а в самців - 5-альфа-редуктазу, що пригнічує синтез дигідро-тестостерону. Також естрогенні ізофлавони пригнічують секрецію лютеїні-зуючого гормону та стимулюють синтез печінкою білка який зв'язує вільні статеві гормони.При згодовуванні тваринам і птиці сирих бобів сої збільшується щитовидна залоза -- зоб. Сполука, що викликала захворювання на зоб, була виділена із бобів сої й охарактеризована як олігопептид. Захворювання може бути частково компенсоване препаратами йоду або термічною обробкою корму. У дослідах на птиці показано, що підвищення активності уреази в соєвому шроті з 0,1 до 0,4 рН знижує концентрацію зв'язаного з білками йоду й тироксину та збільшує вміст трийодтиронину (в 2,7 разу) в крові. Є багато свідчень про захворювання зобом дітей, які отримували соєве молоко.

Антивітаміни. Термічно необроблене зерно сої при додаванні до раціону птиці викликає у неї рахіт, але захворювання можна уникнути, якщо додавати до корму вітамін D3 понад норму або згодовувати термічно оброблене зерно сої. Сира соя також викликає в птиці підвищену потребу у вітаміні Е. Про дефіцит вітаміну Е судили за швидкістю росту наявності ексудативного діатезу, розм'якшенню мозку і смертності. Руйнування вітаміну Е від-бувається під дією б-токоферолоксидази, що міститься в сирому зерні сої.Корми і кормовиробництво. 2012. Вип. 71 64У зерні сої також виявлені термостабільний антивітамін А та термолабільний антивітамін В12.

Алергени. Запасні білки сої Гліцинін і в -конгліцинін в молодняку тварин викликають алергічну реакцію. Відомі випадки алергічних реакцій і в людией, особливо дітей, на вміст у продуктах харчування бобів сої. Не дивлячись на те, що, алергени стійкі до дії тепла, важко сказати із впевне-ністю, що вони негативно впливають на тварин, крім телят на підсосі та поросят при дорощуванні та відгодівлі. Відомі випадки розпухання суглобів у молодих тварин.

Металозв'язуючі речовини. Введення в раціон тварин термічно не-обробленої сої знижує доступність таких мікроелементів як цинк, марганець, мідь і залізо. Високу спорідненість до іонів металів мають білково-фітинові комплекси, що міститься в сої.

Олігосахариди. Відомо, що бобові викликають метеоризм, це відбу-вається, коли для годівлі використовують корми, що містять неперетравлювані організмом моно гастричних тварин олігосахариди, такі як стахіоза, рафіноза й вербаскоза, які споживаються мікрофлорою кишечнику. У перерахунку на суху речовину боби сої містять 4,5 % сахарози, 1,1 % рафінози, 3,7 % стахіози і слідові кількості арабінози і глюкози при загальній кількості цукрів - 9,3 %. Пророщування бобів сої, обробка ферментами, чи екстракція спиртом значно знижує вміст цих сполук. При замочуванні бобів сої протягом 2-х годин частина олігосахаридів із бобів переходить у воду.

Ферменти. Такі ферменти як ліпаза і ліпоксидаза викликають гідро-ліз і окислення соєвого жиру, при цьому утворюються окисленні продукти поліненасичених жирних кислот які проявляють високу біологічну активність по відношенню до клітинних мембран. При високій концентрації їх в кормі може спостерігатися отруєння тварин. Термічна обробка зерна інактивує ці ферменти, що зменшує вміст перекисів ліпідів та вільних жирних кислот навіть при тривалому зберіганні сої [2]. Уреаза - це фермент, під дією якого відбувається гідроліз сечовини до аміаку і вуглекислого газу. Уреаза бобів сої в шлунку тварини розщеплює сечовину шлункового соку, чим залужує середовище навколо часточок корму, що перешкоджає дії пе-псину. Також, розщеплюючи сечовину кишкового соку уреаза вивільнює аміак який є токсичним для організму тварин. Показник активності уреази дає змогу непрямим методом оцінити необхідну ступінь обробки бобів сої. Так, безпечна активність уреази в термічно обробленому зерні сої та про-дуктах його переробки крім соєвого молока і пасти для молодняку тварин повинна становити не більше 0,05 од. рН, на відгодівлі - 0,1 од. рН, для корів - 0,2--0,3 од. рН.

4. Необхідність теплової обробки бобів сої при використанні на кормові цілі

Якщо зерно сої не піддати попередній тепловій обробці, то його не можна використовувати в годівлі сільськогосподарських тварин. Більше того, такий корм може ще й негативно вплинути на здоров'я тварин. Це тому, що в сої є активні анти поживні речовини білкової природи, що втрачають свою активність при дії термічного фактора. Однак, низькомо-лекулярні сполуки антигормони і антивітаміни мають високу термостабільність.

Контроль за знешкодженням анти поживних речовин і придатність до згодовування тваринам кормів із сої у світовій практиці проводитьсяшляхом визначення активності інгібіторів трипсину. Інгібітори трипсину володіють приблизно половиною анти поживної активності серед анти поживних сполук бобів сої, вони також найбільш термостабільні порівняно з іншими білковими анти поживними речовинами. На практиці рівень термоінактивації анти поживних речовин у бобах сої визначають за активніс-тю уреази, інактивація якої відбувається паралельно з інактивацією інгібі-торів трипсину. Однак, ця залежність характерна для соєвих бобів із стандартною вологістю. Підвищення вологості бобів пришвидшує інактивацію уреази і навпаки уповільнює інактивацію інгібіторів трипсину, наприклад у соєвому «молоці» уреаза зникає вже після першої хвилини його кипіння, тоді як активність інгібіторів трипсину зберігається протягом 1--1,5 години кип'ятіння. За нашими даними активність інгібіторів трипсину яка є безпечною для молодняку тварин не повинна перевищувати 3 мг/г, а вели-чина активності уреази не повинна перевищувати 0,05 умовної одиниці рН.

Для дорослих тварин ці величини можуть бути збільшені вдвічі.Висока температура обробки бобів негативно впливає на доступність лізину сої. При цьому утворюються сполуки лізину з амінокислотами і ре-дукуючими цукрами, які мають коричневе забарвлення. При баротермічній обробці втрачається 15--20 % лізину, при прожарюванні його вміст може знизитись удвічі. Тому вважається доцільним додавання лізину в раціони для моно гастричних тварин.

5. Інактивація анти поживних речовин та технології переробки соєвих бобів на промисловій основі й умовах господарства

До анти поживних речовин сої належать: інгібітори протеаз; антиві-таміни А, D, Е, В12; сполуки, що знижують доступність деяких мікроелементів (Zn, Mn, Cu, Fe); алкалоїди; лектини або фітогемаглютеніни; алергени; антигормони, що викликають зоб, і естрогенні ізофлавони - геністеїн і даідзеїн; олігосахариди - стахіоза, рафіноза й вербаскоза, які викликають метеоризм; ферменти - уреаза, ліпаза й ліпоксігеназа. Анти поживні речовини викликають у тварин пригнічення росту, зниження ефективності використання корму, захворювання зобом, гіпертрофію підшлункової залози в дрібних тварин, гіпоглікемію і порушення діяльності печінки та їх заги-бель.Теплова обробка здавна використовується як основний метод руйну-вання анти поживних речовин які знаходяться в сирих соєвих бобах. Розроблені різні технології в основу яких покладено єдиний принцип: боби нагріваються протягом певного часу ,процес термоінактивації анти поживних речовин сої . У результаті термообробки зростаєцінність бобів, а саме: перетравність білків зростає до 90 %, значно знижується зараженість бобів мікрофлорою. Екструзія -- за цим способом цілі чи подрібнені боби сої пропуска-ють через екструдер в якому під дією тиску 25--30 атм. і температури 140--145°С відбувається руйнування анти поживних речовин на 92--95 %.Існує два способи екструдування бобів сої:- суха екструзія при якій подаються боби вологістю 10--13 % і за рахунок стискання маси і тертя підвищується температура корму;- волога екструзія, при якій у камеру екструдера подається пара і вологість маси підвищується до 25--30 %.Сучасні технології екструдування передбачають як типово суху екструзію (екструдування йде за допомогою тепла, яке виробляється в процесі проходження зерна через декілька шнекових обмежувачів у корпусі екструдера), так і можливість використання при екструдуванні пару. В остан-ньому випадку екструдер може бути обладнаним камерою попередньої обробки зерна парою (кондиціонером). Використання пари подвоює продуктивність і зменшує зношення робочих поверхонь на 22--28%.Слід зауважити, що екструдер повинен бути спеціально призначений для переробки соєвих бобів, будь-який інший екструдер, наприклад для екструдування зерна злаків, не підходить, тому що не створюється відповідна висока температура для інактивації анти поживних речовин.Екструдер для екструдування бобів сої Insta-Pro 2000 виробництва США, дає можливість екструдувати боби сої натуральної вологості при температурі на виході 140--160°С і одержувати високоякісний корм із уреазною активністю 0,05--0,1 од. рН для всіх видів сільськогосподарських тварин і птиці.Волого-теплова обробка. В Інституті кормів та сільського госпо-дарства Поділля НААН сконструйована баротермічна камера порційної дії, яка має перспективу для виробництва кормів із не знежиреної сої, оскільки переважає за глибиною інактивації інгібіторів трипсину існуючі технології, завдяки рівномірній термічній обробці маси бобів. При обробці бобів у баротермічній камері порційної дії одночасно відбувається три процеси: нагрівання бобів шляхом контактної передачі тепла від поверхні нагрівальних елементів, активне перемішування зернової маси і пропарювання за рахунок власної вологості бобів. Оптимальний режим обробки в баротермічній камері знаходиться при нагріві бобів до 110°С протягом 20 хвилин. При цьому уреазна активність знижується до 0,01--0,02 од., а вміст інгібі-торів трипсину становить 1--1,5 мг/г що забезпечує найвищу глибину знешкодження анти поживних речовин.

Соєву макуху одержують пресуванням сої на пресах. Для цього зер-но сої очищають від домішок і подрібнюють на молоткових дробарках, подрібнену масу подають через магнітний сепаратор в екструдер. Далі гарячий екструдат подається на прес де віджимають 40--45 % олії від її вмісту в бобах і одержують соєву макуху. Соєва макуха містить 40--43 % білка та 9--10 % жиру. Енергетична поживність соєвої макухи становить 15,5 МДж обмінної енергії.Слід відзначити, що високий вміст олії в повножирових соєвих бобах негативно впливає на якість сала при заключній відгодівлі свиней. Тільки в раціонах птиці є економічно доцільним використовувати до 25 % не знежиреної сої. Також спостерігається негативний ефект на процеси мікробної ферментації в рубці жуйних тварин при використанні повножирової сої яка не пройшла високотемпературної обробки. Однак, у процесі прожарювання бобів відбувається значна денатурація протеїну сої, що створює умови для захисту жиру від розщеплення в рубці. Тоді розщеплення соєвого білка і вивільнення жиру відбувається в кишечнику. Термохімічний спосіб знешкодженняанти поживних речовин бобів сої. В Інституті кормів та сільського господарства Поділля НААН розро-блена технологія знешкодження анти поживних речовин бобів сої, яка ґрунтується на їх термічній обробці в 2,5 %-му розчині гідроксиду кальцію.

Суть технології знешкодження анти поживних речовин в зерні сої полягає в тому, що боби подрібнюють на ДКУ до борошна, замочують водою в співвідношенні 1:4. У процесі замочування в таку кормову масу додають гідроксид кальцію в кількості 25 г/кг борошна. Величина рН суміші становить 11,6--12,0. Одразу після замочування суміш нагрівають до темпера-тури 90--95°С при постійному помішуванні. Нагрівання можна здійснювати в будь-яких котлах типу ВК-100, ВК-1 при допомозі гострої пари (ВКВ-300). Процес термообробки при заданій температурі триває 40 хв. Потім охолоджується до температури навколишнього середовища і після безпосередньо перед згодовуванням здійснюється нейтралізація під-сирною (післяказеїновою) молочною сироваткою кислотністю 60--80°Т в кількості 4,2--5,2 л, або лимонною кислотою в кількості 14,0--16,8 г, або комбінацією суміші молочної сироватки та лимонної кислоти в кількості 2,1--2,6 л : 7,0--8,4 г відповідно на 1 кг борошна.

Обробка бобів сої по розробленій технології дає змогу отримати корм без уреазної активності, а вміст інгібітору трипсину знаходиться на рівні 2--3 мг/г.

Висновки

Соя - цінне джерело для одержання кормової сировини шротів і макухи. Вивчивши їх склад, стало зрозуміло, що при отриманні даної кормової сировини відбувається перерозподіл поживних речовин.

Високопротеїнові сорти сої характеризуються вищою сумою незамінимих амінокислот - 22,54%, тоді як у низькопротеїнових сортах даний показник складає 16,35%. Сума ж замінимих амінокислот навпаки вища у низькопротеїнових сортах - 17,85% і нижча у високопротеїнових - 12,40%.

Використання сої та побічних відходів її переробки вияснилось , що необхідно обов*язково проводити термообробку цих продуктів, тому що такий корм може негативно вплинути на здоров'я тварин. Це тому, що в сої є активні анти поживні речовини білкової природи, що втрачають свою активність при дії термічного фактора.

Тому доцільно використовувати такі способи обробки сої: варіння, запарювання, прожарювання, екструдування, мікронізація, СВЧ-обробка, волого-теплова обробка.

Размещено на Allbest.ru