Ефективність застосування низьковитратних заходів поверхневого поліпшення природних кормових угідь в умовах СТОВ "Зоря" Романівського району Житомирської області

Стоколос безостий є кормовою культурою інтенсивного типу. Сіяні травостої стоколосу можуть давати 80,0-100,0 ц/га сіна. На пасовищах добре поїдається до стеблування.

Можна висівати в чистих (монокультурі) посівах або в сумішках з бобовими, норма висіву відповідно від 20 до 10-12 кг/га.

В 100 кг зеленої маси 15 к. о., сіна - 51 к. о. , 140 г.ПП.

ЛИСОХВІСТ ЛУЧНИЙ - багаторічний верховий кореневищно-не-щільнокущовий злак (із короткими кореневищами). Утворює добре облистнені кущі з 50-80 пагонів. Суцвіття - щільна китиця. Коренева система має таку особливість як і в бобових, на коренях утворюються численні бульбочки, які використовують для додаткового живлення атмосферний азот.

При використанні на сіно дає 2 укоси. Після спасування відростає досить швидко. Облистненість надземної маси 45-60 %. В 100 кг маси 23,7 к. о. по 134 г ПП на кожну.

Дає високі врожаї в травосумішках з конюшиною і ін. лучними злаковими травами.

Сівба весняна і ранньолітня. Для одержання високих врожаїв потребує внесення NРК. Врожайність трави на пасовищах до 300 ц/га, сіна - 40-60 ц/га.

4. Заходи щодо охорони навколишнього середовища при проведенні поліпшення природних кормових угідь

Закон ЩОДО ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Завдання законодавства про охорону навколишнього природного середовища

Завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

Законодавство України про охорону навколишнього природного середовища

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також розроблюваними відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Основні принципи охорони навколишнього природного середовища

Основними принципами охорони навколишнього природного середовища є:

а) пріоритетність вимог екологічної безпеки, обов'язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів при здійсненні господарської, управлінської та іншої діяльності;

б) гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров'я людей;

в) запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;

г) екологізація матеріального виробництва на основі комплексності рішень у питаннях охорони навколишнього природного середовища, використання та відтворення відновлюваних природних ресурсів, широкого впровадження новітніх технологій;

д) збереження просторової та видової різноманітності і цілісності природних об'єктів і комплексів;

е) науково обгрунтоване узгодження екологічних, економічних та соціальних інтересів суспільства на основі поєднання міждисциплінарних знань екологічних, соціальних, природничих і технічних наук та прогнозування стану навколишнього природного середовища;

є) обов'язковість екологічної експертизи;

ж) гласність і демократизм при прийнятті рішень, реалізація яких впливає на стан навколишнього природного середовища, формування у населення екологічного світогляду;

з) науково обгрунтоване нормування впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище;

й) безоплатність загального та платність спеціального використання природних ресурсів для господарської діяльності;

і) стягнення збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів, компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

ї) вирішення питань охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів з урахуванням ступеня антропогенної із змінами, внесенимисті територій, сукупної дії факторів, що негативно впливають на екологічну обстановку;

й) поєднання заходів стимулювання і відповідальності у справі охорони навколишнього природного середовища;

к) вирішення проблем охорони навколишнього природного середовища на основі широкого міждержавного співробітництва.

Об'єкти правової охорони навколишнього природного середовища

Державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Особливій державній охороні підлягають території та об'єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об'єкти, визначені відповідно до законодавства України.

Державній охороні від негативного впливу несприятливої екологічної обстановки підлягають також здоров'я і життя людей.

Державні екологічні програми

З метою проведення ефективної і цілеспрямованої діяльності України по організації і координації заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки, раціонального використання і відтворення природних ресурсів на перспективу розробляються і приймаються державні республіканські, міждержавні, регіональні, місцеві та інші територіальні програми.

Порядок розробки державних екологічних програм визначається Кабінетом Міністрів України.

Освіта і виховання в галузі охорони навколишнього природного середовища

Підвищення екологічної культури суспільства і професійна підготовка спеціалістів забезпечуються загальною обов'язковою комплексною освітою та вихованням в галузі охорони навколишнього природного середовища, в тому числі в дошкільних дитячих закладах, в системі загальної середньої, професійної та вищої освіти, підвищену ня кваліфікації та перепідготовки кадрів.

Екологічні знання є обов'язковою кваліфікаційною вимогою для всіх посадових осіб, діяльність яких пов'язана з використанням природних ресурсів та призводить до впливу на стан навколишнього природного середовища.

Спеціально визначені вищі та професійні навчальні заклади здійснюють підготовку спеціалістів у галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів з урахуванням суспільних потреб.

Наукові дослідження

Україні проводяться систематичні комплексні наукові дослідження навколишнього природного середовища та природних ресурсів з метою розробки наукових основ їх охорони та раціонального використання, забезпечення екологічної безпеки.

Координацію та узагальнення результатів цих досліджень здійснюють Академія наук України та спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Місцеві Ради можуть здійснювати повноваження відповідно до законодавства України.

"В живій природі відбувається безперервний кругообіг речовин і енергії, в ньому бере участь все живе на землі..... Таким є великий замкнутий цикл життя у природі. Всі його ланки функціонують в безпосередній залежності від однієї. Людина - одна з цих ланок. І саме людина наносить тепер удар по всій цій ідеально налагодженій системі." І.В. Петров-Соколов.

Варто відмітити, що екологічна криза планети, яка обумовлена нестримною господарською діяльністю людини, викликає дедалі зростаюче занепокоєння. Так, Україна належить до найбільш екологічно неблагонадійних регіонів планети. забруднення грунту - пестицидами, а повітряного і водного басейнів - викидами промислового виробництва, велика концентрація підприємств хімічної , металургійної, електроенергетичної промисловості, постійний шум, який травмує психіку, відходи виробництва - бруд і сміття - невід'ємні супутники прогресу. Поставивши між собою і природою техніку людина протягом всієї історії розвитку суспільства майже не обмежувала свого впливу на природу, що в кінцевому результаті призвело до екологічної катастрофи.

У зв'язку з цим особливої актуальності набула проблема взаємостосунків людини, природи і техніки. Коло питань, які вона охоплює, надзвичайно широке: наука і виробництво, техніка і технологія, соціальні відносини тощо. Виходячи з вищевказаного, можна зазначити, що на сучасному етапі розвитку народного господарства України виникає необхідність в оперативному прийнятті відповідальних рішень щодо екології. Потрібні не лише компетентні фахівці і досвідчені виконавці, але й чітке уявлення кожного громадянина про його місце і роль у процесі взаємодії з природою. Насамперед, необхідно підвищити рівень екологічної освіченості суспільства в цілому, змінити стиль мислення інженерів, науковців, господарських керівників, щодо вирішення екологічних проблем. Для цього слід усвідомити, щодо екологічної сфери належать усі види господарської діяльності. спрямовані на зниження і ліквідацію негативного впливу на природу, збереження, покращання і раціональне використання природничо - ресурсного потенціалу: розвиток енергозберігаючих, мало - і безвідходних процесів у виробництві, будівництво і експлуатація очисних і знешкоджуючих споруд та пристроїв, розміщення виробництв і систем транспортних потоків у відповідності до екологічних вимог.

Як відомо, найголовніша причина виникнення сучасних екологічних проблем полягає в ресурсах: сировині, паливі, деревині, воді. Обмеженість на них стає все відчутнішою, а безгосподарність, недбайливе використання їх призводить до все більшого забруднення довкілля (Мазур І.І., Молдованов О.І., 1992).

Взагалі, охорона навколишнього середовища - це комплекс міжнародних, державних, регіональних господарських соціально - політичних і громадських заходів, спрямованих на забезпечення раціонального функціонування агроландшафтів і збереження їх ресурсовідвідних і формуючих середовище функцій. Виділяють такі види негативної діяльності на оточуюче середовище, при вирощуванні кукурудзи:

ерозія грунтів, забруднення пестицидами, нітратне забруднення та забруднення важкими металами.

Оскільки, наші дослідження грунтувались на внесенні добрив та часткового порушення дернини то основним видом негативної діяльності на навколишнє середовище є забруднення важкими металами, нітратами, а також можливий вплив на ерозійні процеси грунту. .

Так, при внесенні високих доз органічних а мінеральних добрив, у грунті поступово нагромаджується значна кількість нітратів і важких металів. Тому стратегія надбудови системи удобрення повинна полягати в тому. що в перший рік рослини використовують максимальну кількість азоту для формування врожаю. Невикористані форми легко підлягають денітрифікації і створюють загрозу нітратного забруднення навколишнього середовища.

Таким чином, при застосуванні різних видів і норм добрив необхідно впровадити слідуючі заходи щодо охорони довкілля:

1. Відмова від використання легкорозчинних мінеральних добрив і вперше чергу азотних на низинних і заплавних луках.

2. Дотримання рекомендованих доз, співвідношень, строків і способів внесення добрив. Уникаючи внесення їх по тало-мерзлому грунті

3. Стимулювання біологічної активності грунту, включаючи широке застосування органо-мінеральних відходів, зелених добрив з метою більшого засвоєння атмосферного азоту бульбочковими бактеріями.

5. Техніка безпеки та охорона праці

Сучасне господарство втрачає досить велику кількість засобів на заходи щодо охорони здоров'я працюючих, створення нормальних умов праці на виробництві, забезпечення безпечної праці, ліквідації професійних захворювань і виробничих травм. Під охороною праці слід розуміти систему законодавчих актів які б відповідали соціально - економічним, гігієнічним і організаційним заходам, що забезпечують безпечність, збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

В господарстві за техніку безпеки при виконанні робіт в агрономії і кормо виробництві зокрема відповідає головний агроном Мудренко А.І.

Щодо забезпечення безпечних умов праці надзвичайно велике значення має правильна поведінка самих виконавців, дотримання ними встановлених вимог і правил техніки безпеки, відповідний технологічний клімат у виробничому колективі. Ефективність створення безпечних умов праці, попередження нещасних випадків на виробництві багато в чому залежить від знань і чіткого уявлення всіма працівниками обставин і конкретних причин, через які виникають нещасні випадки.

Варто відмітити, що основними причинами виникнення нещасних випадків є:

- не навченність сільськогосподарських працівників безпечним прийомам праці або їх погана підготовка;

- неякісні інструкції з техніки безпеки;

- недостатня пропаганда безпечних умов праці;

- низька трудова дисципліна.

Серед основних сільськогосподарських галузей і виконуваних робіт в останні роки помічається низка часто повторюваних причин і обставин, внаслідок яких виникають нещасні випадки.

Так, в рослинництві при внесенні добрив нещасні випадки виникають через відсутність огороджень карданних, цепних і ремінних передач; перевертання трактора і причепа; відсутність раніше відведених місць для короткочасного відпочинку і вживання їжі в полі; порушення вимог електробезпечності при роботі під лініями електропередач (Куплевацкий Н.М., Шевелев В.С., 1985).

Оскільки внесення органічних, мінеральних і проводили за допомогою трактора (МТЗ - 82), гноєрозкидача (РОУ - 6)т, розкидача мінеральних добрив 1-РМГ-4 та розкидачів мінеральних добрив сівалок то охорона праці в цих умовах буде включати в себе:

- охорону праці при роботі на тракторах;

- охорону праці при роботі з причіпними розкидачами та сівалками;

- охорону праці при роботі з дисковими боронами і котками.

Охорона праці при роботі на тракторах.

До керування трактором допускаються особи, які закінчили сільські професійно - технічні училища, середні сільські загальноосвітні школи з виробничим навчанням, а також, які одержали спеціальність механізатора в порядку індивідуального навчання в господарстві і мають посвідчення на керування трактором і іншими сільськогосподарськими машинами.

перед початком роботи тракторист перевіряє налагодженість всіх вузлів трактора, стан рульового керування, муфти щеплення, паливні баки, паливопроводів, причіпного чи навісного пристроїв, впевняється в наявності відбиваючого дзеркала, двостороннього сигнального пристрою. При експлуатації трактора впевняються в налагоджені агрегатів гідросистеми, рівнем масла в баку, заправляють тільки чисте масло.

Порушення правильної дії систем охолодження двигуна викликає його перегрів. Для доливання води в двигун тракторист повинен використовувати рукавиці і стати на відстані витягнутих рук від радіатора з не вітряної сторони. При зливанні гарячої води слід також остерігатися опіків.

забороняється працювати на колісних тракторах при відсутності крил над колесами, а на гусеничних при відсутності крил над гусеницями. Зубчаті, цепні, ремінні і карданні передачі машин і знарядь; виступаючі кінці обертаючих валів повинні бути закриті кожухами або щитками.

При тушінні палива використовують пінні вогнегасники, пісок, грунт чи войлок. Забороняється при цьому використовувати воду.

Запускаючи двигун, необхідно впевнитися, що важіль переключення швидкості встановлений в нейтральному положенні, а вал відбору потужності трактора вимкнений.

Забороняється при запуску двигуна ставити ногу під гусеницю чи каток, обертати колінчастий вал пускового двигуна рукою за маховик без попереднього відключення проводу магнето від свічі.

Перед початком роботи тракторист повинен познайомитись з маршрутом руху машини (агрегату), перевірити підготовку до внесення органічних, і мінеральних добрив, а також наявність і налагодженість засобів індивідуального захисту.

Подаючи трактор до причіпної машини, уважно слідкують за причіпником і при першому його сигналі зупиняють трактор. При рушанні агрегату з місця тракторист впевняється у відсутності людей під трактором, біля гусениць, коліс, поміж трактором і машиною, перевіряє, чи зайняли робочі свої місця, дає попереджуючий сигнал, одержавши відповідний сигнал плавно рушає трактор з місця. При русі трактора не можна знаходитися на крилах, підніжках і прищепному пристрої машини.

Перед початком роботи по внесенню добрив оглядають поле, ями, канави, валуни, пеньки помічають фішками. Вздовж крутих схилів прокладають борозни. за які виїжджати забороняється. При роботі тракторів колоною дотримуються інтервалу з попереднім трактором не менше 30-40 см. При зупинці попереднього трактора об'їжджають його зі сторони необробленого грунту, при цьому обов'язково вимикають причіпні машини і знаряддя.

5.1 Охорона праці при роботі з причіпними розкидачами та дисковими боронами

Після з'єднання розкидача з трактором підключають покажчики поворотів, габаритів, стоп - сигналів, навішують при необхідності обмежувальні щитки, перевіряють роботу вузлів і механізмів розкидача, прикручуючи карданний вал вручну, а також роботу електрообладнання. слідкують за надійністю приєднання розкидачів та дискових борін з причіпними механізмами трактора, кріплення вилок кардана, ходових коліс, розкидних і розрихлюючих робочих органів Завантажувати добрива в ємкості машин дозволяється тільки при повній зупинці агрегату і при вимкненому валі відбору потужності. Не допускається перевантажувати машини вище встановлених норм. Перед роботою машину перевіряють на холостому ходу на протязі 10 - 15 хвилин. Тракторні причіпні розкидачі агрегатують з тракторами, що мають гідрокрюки. Поміж трактором і причіпною машиною не повинно бути людей під час з'єднання. Карданні передачі обладнують захисними огородженнями. Шарнір кардана, що монтується на вал відбору потужності, надійно закріплюють стяжним болтом. Гальмівну систему причіпних розкидачів і причепів приєднують до гідросистеми трактора. Перед початком роботи тракторист перевіряє налагодженість гальмівної системи розкидача і причепа.

На зупинках і при поворотах робочі органи розкидача відмикають. Кут повороту трактора відносно поздовжньої осі причепа розкидача не повинен перевищувати 40. При не налагодженості транспортера забороняється розкидати добрива із причепа вручну з розкидача, що рухається.

5.2 Охорона праці при роботі з розкидними сівалками

На невеликих полях з короткими загонами при основному внесенні мінеральних та інших добрив, що потребують при малих дозах внесення великої рівномірності розсіву застосовують тукові сівалки.

На початку зміни перевіряють комплектність і надійність кріплення всіх механізмів і вузлів, затягують різьбові з'єднання, змащують обертаючі частини, перевіряють роботу механізму передач на холостому ходу. Зубчасті і цепні передачі повинні мати захисні огородження. Засипають вищеназвані добрива в тукові віялки з вітряної сторони, що б пил від добрив не попадав в обличчя. При цьому одягають захисні окуляри і респіратор. Перед початком роботи тракторист подає попереджувальний сигнал. Після цього повинен бути відповідний сигнал про можливість вмикання віялки. Кришку тукової віялки закривають і не піднімають до кінця роботи. Під час роботи тукових сівалок неможна сидіти на сіялці та завантажувати її мішками, знаходитись під машиною, коли тукова сіялка піднімається в транспортне положення. Гідропідіймач вимикають тільки знаходячись в тракторі, при цьому біля віялки не повинно бути сторонніх осіб. Забороняється змащувати, оглядати і ремонтувати навісні віялки в піднятому положенні. Для налагодження і очищення тукосіючих апаратів агрегат зупиняють. Робочі органи віялок очищують спеціальними чистками з дерев'яними ручками.

Наявність в добривах твердих предметів (камінців, частинок цегли) не допускається. Тукові віялки нормально працюють при діаметрі частин добрив не більше 24 мм. Категорично забороняється залишати мінеральні добрива в віялках, оскільки це призводить до швидкого руйнування металевих частин агрегату.(Н.Е. Черкунов, 1985).

Висновки

1.За рахунок омолодження травостоїв злакових трав шляхом дискування дернини в один слід та підживлення мінеральними добривами у травостої збільшилась кількість цінних злакових трав з 60 до 72 % і лише 28 % складали малоцінні дикоростучі трави.

2. Проведення дискування сіножатті в один слід та внесення добрив у кількості N₁₅ P₁₅ K₃₀ сприяло покращеню ботанічного складу травостою і підвищенню врожаю сіна на 78 %.

3. При поєднанні омолодження травостоїв злакових трав шляхом дискування дернини, внесенням добрив N₄₅ P₄₅ K₆₀ і підсівом злакових та бобово- злакових трав у травостої збільшилась кількість цінних трав з 60 до 97,0 %, а доля дикоростучих трав зменшилась до 3,0 %. Це сприяло підвищенню врожаю сіна в середньому на 19,1- 22,9 ц/га.

4. Поєднання дискування дернини з внесенням мінеральних добрив і підсівом трав сприяло підвищенню якості сіна. Так, вміст сухої речовини зріс з 835 до 852 г, кормових од. з 0,45 до 0,53, перетравного протеїну з 48 до 64 г, обмінної енергії з 5,96 до 7,42 мДж на 1 кг корму. Вихід обмінної енергії з 1га збільшився з 9,8 до 33,4 ГДж порівняно до контролю.

Пропозиції виробництву

В умовах економічної кризи країни та гострого дефіциту органічних і мінеральних добрив, який спостерігається наразі повсюдно, ми пропонуємо з метою виходу з такого стану, що склався для поліпшення кормових угідь, що вироджені, застосовувати ощадні заходи, які зводяться до поліпшення аерації грунту, омолодження травостою, підсіву трав та внесення мінімальних норм мінеральних добрив, від N₃₀ P₃₀ K₄₅ до N₄₅ P₄₅ K₆₀ що й забезпечить збір сіна в межах 4т/га.

Список використаної літератури

1. Андреев Н.Г. Луговодство. Изд. Второе, перераб. М., изд-во «Колос», 1966. 233-293 с.

2. Багаторічні трави в інтенсивному виробництві /Б.С. Зінченко, П.Т.

Дровець, Й.І. Мальків та ін. За ред. Б.С. Зінченка. - К.: Урожай, 1991.

- 192 с.

3. Бахарь М.Ф., Рабцевич Г.П. Повышение продуктивности сенокосов. - Мн.: Ураджай, 1983. - 80 с.

4. Влияние луговых трав на агрохимические свойства почвы. В.В. Ганичева, /Кормопроизводство № 5 2003.

5. Дереча О.А., Чернілевський М.С., Кривич Н.Я. та ін. Методичний посібник для виконання і оформлення дипломних робіт випускниками агрономічного факультету за рівнем “Бакалавр”, “Спеціаліст” і “Магістр”.- Житомир, 2000.

6. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта. - М.: Агропромиздат, 1985.

7. Дроздов И.П. и др. Культурное и лугопастбищное хозяйство в Нечорноземной зоне /И.П. Дроздов, В.М. Седяков, А.Л. Кокорина. - Л.: Агропромиздат. Ленингр. отд-ние, 1987. - 208 с.

8. Зайкова В.А. Динамика лугових сообществ. - Л., Наука, 1980.216 с.

9. Зінченко О.І., Салатенко В.Н., Білоножко М.А. Рослинництво.- К.: Аграрна Освіта, 2001.

10. Інтенсифікація польового кормо виробництва. /І.П. Проскура, А.О. Бабич, Г.П. Квітко (упоряд.) та ін.; За ред. І.П. Проскури. - К.: Урожай, 1985. 168 с.

11. Кияк Г.С. Луківництво: Підручник для с.-г. Вузів. - 3-тє вид., доп. і перероб. - Київ: Вища школа. Головне вид-во, 1980, - 304 с.

12. Корма и кормопроизводство - /Республиканский межведомственный тематический научный сборник. - Киев: 1984, вып.18, 1-80.

13. Кормо виробництво - спеціалізована галузь / А.О. Бабич О.Є. Забродський (упоряд.), І.Й. Табенський та ін.; За ред. А.О. Бабича. - К.: Урожай, 1986. -

14. Костина В.Ф. Повышение урожайности и качества продукции кормовых угодий. - М.: Россельхозиздат, 1987. - 80 с.

15. Культурні сіножаті та пасовища. За ред. Н.В. Куксіна. К., „Урожай”, 1978.

16. Лихочвор В.В. Рослинництво.- К, 2004.

17. Луга Житомирской области, их улучшения и рациональное использование/ Кудрявцев В.Ф. - Киев: Наук. думка, 1987. - 140 с.

18. Луки Карпат: Довідник. - Ужгород: Карпати, 1981. - 252с.

19. Макренко П.С. Культурні пасовища. - К.: Урожай, 1988. - 160 с.

20. Підвищення продуктивності сіножатей /Боговін А.В., Дзвоник О.М., Куксін М.В. та ін.; за ред. А.В. Боговіна. - К.: Урожай, 1986. 3-77 с.

21. Повышения продуктивности культурных пастбищ /Материалы Всесоюзного совещания по организацыи и сипользованию культурных пастбищ нечерноземной зоны/ -Львов, - 1968.

22. Подбор травосмесей для сеяных травосмесей сенокосов и пастбищ /За. ред. Т.А. Тихонова, - М.: «Агропромиздат», 1989. 136 с.

23. Скоблин Г.С., Скоблина В.И. Луговое и полевое кормопроизводство. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Агропром издат, 1988.- 371 с.

24. Типология лугов Украины и их рациональное использование /Балашев Л.С., Сипайлова Л.М., Соломаха В.А., Шеляг-Сосонко Ю.Р. - Киев: «Наук. думка», 1988. 240 с.

25. Шарашова В.С. Устойчивость пастбищных экосистем. _ М.: Агроиздат, 1989. - 240с.

26. Ярмолюк М.Т., Зінчук М.П., Польовий В.М. Культурні пасовища в системі кормовиробництва.- Наукове видання., 2003.-291 с.

Додатки

Урожайність сіна залежно від різних агротехнічних прийомів поліпшення сіножаті, ц/га (2011р)

Урожайність сіна залежно від різних агротехнічних прийомів поліпшення сіножаті, ц/га (2012р)

Размещено на Allbest.ru