Дослідження динаміки чисельності жуків-короїдів хвойних дерев Харківської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди

Природничий факультет

Кафедра Зоології

Шкідлива ентомофауна хвойних лісів Харківської області

Індивідуальна робота

Студента 11 групи

Зарєчного Миколи

Науковий керівник

к.б.н. доц. Мухіна О.Ю.

Харків - 2012



Зміст

Вступ

Розділ 1. Огляд літератури

1.1 Загальна характеристика комах родини короїдів (Ipidae)

1.2 Видовий склад комах-шкідників хвойних дерев родини короїдів (Ipidae)

Розділ 2. Матеріал та методи дослідження

2.1 Фізико-географічна характеристика території Харківської області

2.2 Характеристика хвойних лісів Харківсткої області

2.3 Методики дослідження видового складу стовбурових комах-шкідників

Розділ 3. Результати власних досліджень

3.1 Морфологічні і біологічні особливості представників комах-шкідників родини короїдів (Ipidae)

3.2 Фенограми розвитку комах-шкідників родини Ipidae

3.3 Система комах-короїдів хвойних дерев Харківської області

3.4 Рекомендовані заходи боротьби із стовбурними комахами-шкідниками родини короїдів (Ipidae)

Висновки

Список літератури



Вступ

Ліси є найбільш поширеними та цінними порівняно з іншими типами рослинності. Ліс - це біологічна система, домінуючим компонентом якої є дерева. Ліс є найважливішим компонентом біосфери, що виконує ряд життєво необхідних функцій і служить незамінним життєвим середовищем для величезної кількості живих організмів. Лісові екосистеми зберігають ріки, джерела від забруднення і висихання, забезпечують атмосферу вологою та великою кількістю кисню, є фільтратами атмосфери, поглинають з неї вуглекислий газ і пом'якшують клімат.

Неоціненне значення лісу для сільськогосподарського виробництва, - він покращує мікроклімат приземного шару повітря, пом'якшує різні коливання температури, нагромаджує і зберігає вологу в ґрунті і повітрі, затримує вітер і захищає цим поля від нищівних засух і пилових бур.

Ліс продукує органічну масу, накопичує сонячну енергію, виробляє кисень. Водночас він залишається джерелом деревини і забезпечує цінною сировиною різні галузі народного господарства. Тому правильне використання і охорона лісу з кожним роком набуває все більшого значення.

Порушення стійкості лісу може бути викликане факторами різноманітної природи, дія яких може мати різну тривалість, характер, ступінь і супроводжуватися зворотними і незворотними змінами стану насаджень. Одні і ті ж фактори впливу допустимі для одних і являються критичними для інших лісових біоценозів. Це залежить від їх природної стійкості, що в значній мірі визначається умовами проростання, а також режимом ведення в них господарської діяльності.

Значну шкоду лісам наносять комахи-шкідники, зокрема стовбурові. Розмножуючись у масовій кількості стовбурові шкідники призводять до часткової або повної загибелі не тільки окремих дерев, а й цілих лісових масивів. Розвиток вогнищ стовбурових шкідників відбувається на фоні зниження стійкості насаджень під впливом тих чи інших факторів зовнішнього середовища. В насадженнях з порушеною стійкістю створюються сприятливі умови для розвитку стовбурових шкідників, які, в свою чергу, стають додатковими факторами негативного впливу і часто причиною повного або часткового порушення і загибелі деревостою.

Щоб запобігти шкідливій діяльності комах, своєчасно обмежити їх чисельність і організувати відповідну систему заходів боротьби, необхідно перш за все навчитись розпізнавати їх, знати видовий склад, біологічні особливості, роль різних факторів у розвитку комах і прояві їх шкідливої діяльності. Крім того потрібні також знання біології лісових культур, які людина покликана вирощувати та захищати.

У зв'язку з цим вивчення видової і трофічної структури ентомофауни лісу, визначення чисельності як окремих шкідливих видів, так і цілих трофічних угрупувань, виділення екологічних та інших комплексів і визначення в них домінуючих видів є необхідним для встановлення основних закономірностей функціонування лісових біогеоценозів.

Актуальність теми дослідження динаміки чисельності представників родини короїдів хвойних дерев Харківської області полягає в тому, що жуки-короїди значною мірою впливають на розвиток і стійкість хвойних лісів, ослаблюючи дерева при заселенні і часто призводячи до загибелі продуктивного деревостою, а продукція лісництва реалізується в широких межах, що помітно впливає на економічний стан лісового господарства і всієї області в цілому. Зокрема, в Україні стовбуровим шкідникам присвячено досить мало публікацій і спеціальних досліджень впливу лісогосподарської діяльності на поширення жуків-короїдів майже не проводилося, а дане дослідження матиме певний краєзнавчий аспект і дозволить розробити заходи по обмеженню кількості комах-шкідників деревини.

Метою індивідуальноі роботи є дослідження динаміки чисельності жуків-короїдів хвойних дерев Харківської області.

Об'єктом дослідження виступають хвойні біоценози Харківської області.

Предметом дослідження є представники комах-шкідників родини короїдів (Ipidae) хвойних дерев лісництва.

Під час виконання дипломної роботи ми ставили перед собою наступні завдання:

1 Опрацювати літературу

2 дослідити видовий склад стовбурових комах-шкідників родини короїдів (Ipidae) хвойних насаджень Харківської області.

4 вивчити і порівняти біологічні особливості жуків-короїдів хвойних дерев області;

5 провести фенологічні дослідження комах-шкідників хвойних лісів області з родини короїдів (Ipidae);

6 систематизувати представників родини короїдів (Ipidae) хвойних дерев Харківської області.;

7 розробити заходи боротьби зі стовбуровими шкідниками хвойних лісів.

8 охарактеризувати територію проведення досліджень;



Розділ 1. Огляд літератури

1.1 Загальна характеристика комах родини короїдів (Ipidae)

До родини належать дрібні жуки розміром від 1 до 8 мм. Усі види родини короїдів - рослиноїдні. Майже циліндричне тіло їх забарвлене у коричневий або інший темний колір, покрите темними волосками, іноді волоскоподібними лусочками [13]. Голова більш-менш витягнута до передньогрудей; вусики колінчасто-булавовидні; на надкрилах видно поздовжні ряди втиснених крапок; ноги копальні, чотиричленні з розширеними передніми гомілками. Більшість видів короїдів поселяються під корою, рідше - у корі або деревині.

Родина короїдів, відповідно до морфологічних особливостей її представників, розділяється на три підродини: короїди, лубоїди і заболонники [26].

Рисунок 1.1 Представники родини короїдів (Ipidae)

1. - лубоїд; 2. - заболонник; 3. - справжній короїд.

Лубоїди мають закруглено-загнуті донизу надкрила і майже горизонтальне черевце. Якщо ж черевце косо піднімається до надкрил, то вони поступово опускаються до вершини черевця; голова зверху трохи виділяється з передньоспинки (рис. 1.1 (1) ).

У справжніх короїдів голова втягнена в передньогруди, тому її зверху не видно. У багатьох короїдів вершина надкрил має западину із зубчиками і горбочками, так звану «тачку». Іноді вершина надкрил має плоску поверхню та горбочки по краях та посередині (рис. 1.1 (3) ).

У заболонників черевце косо зрізане від задніх ніг до вершини надкрил. Надкрила зверху прямі, на кінці майже не змикаються донизу і не прикривають черевце знизу (рис. 1.1 (2) ).

У хвойних лісах значні пошкодження наносять комахи-шкідники з підродин короїди і лубоїди.

Личинки короїдів білі або кремово-білі, злегка вигнуті, безногі, схожі на личинок довгоносиків, але значно менших розмірів [22]. Голова чітко виражена, жовтувато-коричнева з міцними щелепами.

Однією з цікавих особливостей біології представників родини короїдів (Ipidae) є те, що їх розвиток переважно відбувається у певній частині дерева: вершині або нижній частині стовбура, гілках. Чим сухіше навколишнє повітря і тепліше місце, тим вище піднімаються по стовбуру при заселенні види, що живуть під тонкою корою. Короїди, що живуть під товстою корою, менш вразливі до нестачі вологи. Тому їх можна зустріти в насадженнях, які значно більш прив'язані до певних умов.

Ще однією характерною рисою представників жуків-короїдів є утворення родини при заселенні дерева.

Родини бувають моногамними (один самець / одна самка) і полігамними (один самець / кілька самок) [9]. У моногамних видів самка знаходить дерево, прогризає у корі вхідний канал, від якого починає проточувати під корою поздовжній або поперечний маточний хід. До самки, що підготувала вхідний канал, приєднується самець і парується з нею. Після цього самка відкладає яйця в яйцеві камери, які вигризає по боках маточного ходу, а потім зашпаровує камеру тирсою.

Парування відбувається спочатку у вхідному каналі, а з подовженням маточного ходу нерідко в особливих його поглибленнях, у товщі кори і так званих шлюбних камерах. Яйцекладка триває протягом місяця. За цей час з яєць виходять личинки, що прокладають свої окремі личинкові ходи, які поступово розширюються. Діб через 30-60, залежно від температури умов розвитку і виду короїда, личинка закінчує свій розвиток, перетворюючись на лялечку в лялечковій камері. Молоді жуки виходять назовні через прогризені ними отвори.

Рисунок 1.2 Типи ходів короїдів (маточні ходи - чорні, личинкові - заштриховані)

моногамних видів: 1. - простий прямий поздовжній хід; 2. - складний поздовжній хід;

4. - простий поперечний хід; 5. - складний поперечний хід; 8. - хід крифала;

9. - сімейний (родинний) хід; 10. - 12. - драбинні ходи в деревині;

полігамних видів: 3. - зірчастий хід у поздовжньому напрямку; 6. - зірчастий хід у поперечному напрямку; 7. - променеподібний хід.

Ходи моногамних короїдів називаються простими, за будовою вони значно простіші від складних ходів полігамних короїдів. Прості ходи бувають поперечними або поздовжніми і належать представникам підродини лубоїдів (рис. 1.2).

Полігамні короїди утворюють складні ходи (рис. 1.2). Самець (а не самка) підготовлює вхідний канал і шлюбну камеру. Самки, що прилітають, прокладають свої окремі маточні ходи, кількість яких залежить від кількості самок (від 1 до 12 на одну шлюбну камеру). Самець захищає ходи від проникнення в них інших комах і допомагає самкам в очищенні ходів від бурового борошна. Ходи полігамних короїдів бувають поздовжніми, зірчастими та ін. Здебільшого їх форма характерна для представників власне короїдів і деяких видів підродини лубоїдів.

Деякі види зовсім не мають родини. Самка сама прогризає канал, збоку якого відкладає купку яєць у яйцеву камеру, личинки прогризають разом не відокремлені ходи, а суцільні простори під корою. Такого типу ходи називають сімейними, або родинними (рис. 1.2 (9) ).

У короїдів-деревинників короткі циліндричні личинкові ходи розташовані перпендикулярно маточному подібно до драбини. У зв'язку з цим такі ходи називають драбинними (рис. 1.2 (10-12) ). У деяких представників личинкові ходи зовсім відсутні.

Досить цікавою особливістю біології короїдів є очищення ходів від бурового борошна [9]. Очищення ходів спрямованих догори або поперек стовбура не викликає особливих труднощів. Але прогризати ходи вниз головою і витягати з них бурове борошно на поверхню стовбура непросто. Таку роботу можуть виконувати лише види з підродини короїди, що мають спеціальне пристосування для цього - «тачку». «Тачка» має вигляд заглиблення на задній частині надкрил, у яке жуки «завантажують» бурове борошно.

Лубоїди не мають такого пристосування, і тому на деревах, що ростуть, завжди вигризають ходи знизу догори, тоді як вхідний канал спрямований, як правило, донизу.

Складні ходи на зрубаних деревах також зберігають свою форму, але їх вхідні отвори спрямовані у різні боки; маточні ходи, що відходять від однієї шлюбної камери, знаходяться на одній лінії. З'ясувати чи було заражене дерево короїдами у стоячому чи лежачому положенні можна за розташуванням вхідних ходів короїдів. На стоячих деревах вони завжди спрямовані вниз, а на лежачих - обернені в різні боки.

Однією з цікавих особливостей короїдів є спосіб відшукування в лісі ослаблених та звалених дерев. Встановлено, що жуки цієї родини виявляють хвойні дерева за запахом. Ослаблення життєдіяльності дерева звичайно супроводжується зміною складу та концентрації терпенів живиці, що в свою чергу впливає на виділення їх парів в атмосферу. Вважають що в ослаблених деревах дуже змінюється також проникність покривних тканин, тому більше парів проникає через кору в навколишнє повітря. Короїди, які знаходяться неподалік від цього місця, своїми органами чуттів сприймають цю первинну інформацію ослабленого дерева і летять до нього. Доведено, що короїди, починаючи живитися на цьому дереві, виділяють феромони, які є джерелом вторинної інформації для інших короїдів. Дія феромонів проявляється на більшій відстані, ніж терпенів, тому за короткий час на цьому дереві поселяється багато короїдів [26].

Також цікавою особливістю біології короїдів є їхні типи живлення [9]. Протягом життєвого циклу вони проходять кілька типів живлення: головне, додаткове, відновлювальне.

Головне живлення відбувається на стадії личинки, коли вона вигризає значні обшири під корою дерева, та у фазі статевозрілого жука під час побудови маточних ходів.

Додаткове живлення спостерігається у молодих жуків після виходу з лялечки. Жуки виходять з недорозвиненими статевим апаратом і статевими продуктами. Для їх розвитку жукам необхідне додаткове живлення, яке найчастіше відбувається у місці розвитку личинок. Жуки прогризають ходи різноманітної форми, які називаються «мінерними». У більшості видів ходи додаткового живлення мають форму неправильних поодиноких каналів. Деякі жуки, такі як малий і великий соснові лубоїди, живляться всередині молодих пагонів сосни. Пагони, в яких вони проточують хід, взимку під дією вітру обламуються і опадають. За цю особливість біології соснових лубоїдів називають іноді ще «садівниками», або «стригунами». Подібна «стрижка» дуже шкодить соснам, тому що сильно зріджує крону.

Відновлювальне живлення спостерігається у дорослих жуків після відкладання основної партії яєць. Для дозрівання й відкладання нової партії яєць жукам необхідне активне живлення, після чого вони знову проточують маточні ходи. У ці ходи вони відкладають яйця, з яких виходить, так зване, сестринське покоління.

Літ жуків більшості видів відбувається із середини весни до половини літа. Значні труднощі для визначення термінів розвитку і льоту короїдів викликає наявність у жуків відновлювального живлення й сестринських поколінь.

1.2 Видовий склад комах-шкідників хвойних дерев родини короїдів (Ipidae)

Лубоїд сосновий малий (Blastophagus minor Hart.)

Жук 3,5-4 мм завдовжки; смоляно-чорний з червоно-бурими надкрилами, на яких між борозенками розміщено по одному поздовжньому ряду дрібних горбочків. Тіло блискуче і вкрите рідкими волосками.

Малий сосновий лубоїд значно поширений у хвойних лісах. Літають жуки в середині весни; живляться до пізньої осені.

Лубоїд заселяє ослаблені та повалені дерева сосни, рідше модрини та ялини. Поселяється під тонкою корою на вершинах дерев та товстих гілках. Зимують жуки в підстилці біля кореневих шийок сосен [13, 26, 27].

Лубоїд сосновий великий (Blastophagus piniperda L.)

Жук довжиною 3,5-5 мм. Характеризується смоляно-чорним забарвленням всього тіла. Проміжок між борозенками на загнутій частині надкрил трохи заглиблений і не має горбиків та волосинок.

Великий сосновий лубоїд дуже поширений у хвойних лісах (значно більше, ніж малий сосновий лубоїд). Літають жуки протягом весни; живляться до пізньої осені.

Лубоїд заселяє ослаблені та повалені дерева сосни, рідше модрини та ялини. Поселяється під товстою корою стовбурів. Пошкоджує здебільшого середньовікові та стиглі насадження, але зустрічається і в молодих. Під час додаткового живлення може пошкоджувати і здорові дерева, проте частіше - ослаблені. Дуже небезпечний стовбуровий шкідник соснових насаджень [13, 19, 26, 27].

Поліграф пухнастий (Polygraphus poligraphus L.)

Жук 2,2-3 мм завдовжки; темно-бурий, з жовтими ногами, жовтувато-сірими надкрилами, густо вкритими вузькими лусочками. Борозенки на надкрилах вузькі і мало помітні.

Поліграф пухнастий поширений в ялинових лісах повсюдно. Літають жуки в перших місяцях літа; додатково живляться під корою ялини.

Поліграф завдає шкоди ослабленим та зваленим деревам ялини, рідше модрини і сосни. Поселяється під товстою і перехідною корою по всьому стовбурі ялини. Належить до небезпечних шкідників хвойних лісів [1, 13, 19, 26, 27].

Короїд-типограф (Ips typographus L.)

Жук 4,2-5,5 мм завдовжки; коричневий, з пологою заглибиною на задній частині надкрил. По краях заглибини є по чотири зубці, які розміщені на однаковій відстані один від одного. Третій, найбільший серед них, на верхівці має потовщення. Поверхня заглибини тьмяна, немов би вкрита мильною плівкою.

Типограф - один з найпоширеніших короїдів у хвойних лісах країни. Літають жуки вкінці весни та на початку літа.

Типограф належить до небезпечних стовбурових шкідників хвойних порід дерев. Заселяє старі та достигаючі ослаблені дерева, вітровал та необкорені лісоматеріали. Пошкоджує сосну, ялину, рідше модрину [1, 13, 19, 26, 27].

Короїд шестизубчастий, або стенограф (Ips sexdentatus Boern.)

Жук довжиною 7-8 мм; коричневий або жовто-бурий, блискучий, волохатий. На задній частині надкрил є полога заглибина з шістьма зубчиками з кожного боку, з яких четвертий найбільший і має потовщення на верхівці.

Стенограф дуже поширений у хвойних лісах. Літають жуки в другій половині весни.

Стенограф пошкоджує ослаблені та звалені дерева сосни, здебільшого старі та достигаючі. Заселяє нижню частину стовбура з товстою корою. Пошкоджує переважно сосну, рідше ялину, модрину [1, 13, 19, 26, 27].

Гравер звичайний, або короїд-гравер

(Pityogenes chalcographus L.)

Дрібний жук 2-2,9 мм завдовжки; з смоляно-чорною передньоспинкою та червоно-бурими надкрилами. По боках вузької заглибини на задній частині надкрил має по три рівновіддалених один від одного зубчики. У самиць заглибина невиразна, на боках її замість зубчиків є малопомітні горбики.

Гравер дуже поширений в ялинових лісах і є одним з небезпечних шкідників. Літають жуки протягом другої половини весни. Поселяються на ослаблених та звалених деревах під тонкою корою стовбурів, на вершинах та гілках [1, 13, 19, 26, 27].

Деревинник смугастий (Trypodendron lineatum Ol.)

Жук довжиною 2,8-3,8 мм; двокольоровий - надкрила - жовто-бурі з широкими чорними поздовжніми смугами, а передньоспинка - чорна (біля основи частково жовто-бура). Заглиблені крапки на задній частині надкрил ідуть правильними рядами.

Деревинник смугастий пошкоджує всі хвойні породи і є широко поширений. Ходи проточує в деревині стовбурів, на поверхні кори помітні тільки вхідні отвори. Літають жуки у другій половині весни.

Деревинник завдає великої технічної шкоди деревині. Поселяється на ослаблених та звалених деревах, починаючи з жерднякового віку, а також на необкорених лісоматеріалах [1, 13, 19, 26, 27].



Розділ 2. Матеріал та методи дослідження

2.1 Фізико-географічна характеристика території Харківської області

Хамрківська омбласть -- область у Слобідській Україні в межах Придніпровської низовини і Середньоруської височини.

Область розташована на сході України. Вона межує з Луганською, Донецькою, Дніпропетровською, Полтавською, Сумською областями України та з Росією.

· Площа -- 31,4 тис. кмІ

· Населення -- 2 760 948 осіб, в тому числі міського 2 208 029 осіб і сільського 552 919 осіб[1].

· Густота населення -- вище середньої по країні, 96,2 особи на кв. км.

Природно-заповідний фонд Харківської області складають природні комплекси й об'єкти, що мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну й іншу цінність і виділені з метою збереження природного різноманіття ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу, забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

Природно-заповідний фонд Харківської області включає:

· 220 територій і об'єктів[1] загальною площею 52943,9 га, що становить 1,69 % від усієї площі Харківщини (зокрема, один національний парк «Гомільшанські ліси», 4 ландшафтних парки, 157 заказників місцевого значення й 11 загальнодержавного);

· 223 території й об'єкти[2] загальною площею 57509,02 га, в тому числі 11 об'єктів загальнодержавного значення площею 15609,4 га (відсоток заповідності становить 1,83 від загальної площі Харківщини);

· 232 території й об'єкти[3] загальною площею 57647,52 га (в тому числі 11 об'єктів загальнодержавного значення площею 15609,4 га, відсоток заповідності становить 1,8 від загальної площі області)[4].

На кінець 2009 року площа природно-заповідного фонду області склала 65,7 тис. га[5].

Серед територій та об'єктів фонду переважають заказники -- 70 % (ландшафтні, гідрологічні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, загальногеологічні). Крім того курортні та лікувально-оздоровчі території займають[1] 1200,0 га, рекреаційного призначення -- 4400,0 га, водно-болотні угіддя -- 68550,0 га, полезахисні та інші захисні насадження -- 103015,0 га.

Розміщення заповідних територій в районах області є нерівномірним, відсоток заповідності становить від 23,14 % в Печенізькому районі до 0,03 % в Шевченківському районі[2].

Область знаходиться у зонах лісостепу та степу. Клімат -- помірно континентальний. Середня температура у січні ?7 єС, а в липні +21 єС. Рельєф у більшій частині області рівнинний, це північно-східна частина Придніпровської низовини. Серед ґрунтів переважають чорноземи. На півночі області є відроги Середньоруської височини, а на південному сході -- Донецької височини.

Ліси і кущі займають лише 11 % території області, і розташовані вони переважно у річищах річок на високих правих берегах. Степові райони Харківської області характеризуються рівнинним ландшафтом, іноді зустрічаються глибокі яри. Система річок Харківської області має певні особливості. Найбільшою річкою області є Сіверський Донець -- найбільша річка Лівобережної України (довжина 1053 км). Сіверський Донець починається в Росії у районі міста Білгород, протікає територією Харківської, Донецької, Луганської областей і впадає в Дон у Ростовській області. Великими притоками Сіверського Дінця є Оскіл, Уди, Межова. Друга група річок -- це дрібні степові річки, що майже висихають влітку і течуть від центра області на південь. Усі вони є притоками Дніпра -- Багата, Орель, Орчик, Самара та ін. Третя група дрібних річок тече серед луків та лісів на північному заході області (Коломак, Мерло та ін.). Вони також належать до басейна Дніпра, але впадають у Ворсклу. Таким чином, на території Харківської області проходить вододіл великих водних систем Європи: Дніпра і Дону. Цей вододіл іде умовно уздовж лінії Золочів -- Богодухів -- Валки -- Нова Водолага -- Первомайський -- Лозова, а його особливістю є відсутність високих гір, численні мілини на річках. Саме наявність такого вододілу визначила історичні шляхи руху народів і військ через територію Харківської області, наприклад, відомий Муравський шлях з Криму в Україну.

В області збудовано 57 водосховищ і 2 тис. 538 ставків[7]. В області є багато лісових озер (поблизу Змієва, Чугуєва, Балаклії), які, як правило, зв'язані з руслами річок. Найбільше озеро -- Лиман -- розташоване недалеко від міста Зміїв. Навколишня краса лісів і лук, чиста вода самих озер роблять їх одним з місць відпочинку та об'єктом туризму. В області є декілька штучних водосховищ, каналів. На Осколі споруджено найбільше водосховище області -- Червонооскільське. Воно було побудоване у 1954 році для постачання донецьких шахт водою і простягається від Червоного Осколу (у потужному лісовому масиві на межі Харківської і Донецької областей) на північ на багато десятків кілометрів (до Куп'янська). У деяких місцях ширина водосховища досягає 1-2 км. Руслами річок Орель та інших степових річок під землею та по поверхні проходить через область канал «Дніпро-Донбас», на якому є найбільше -- Червонопавлівське -- водосховище, що входить до системи зрошення полів області.

На півночі області на Сіверському Дінці розташоване Печенізьке водосховище. На берегах Сіверського Дінця та інших річок розкинулись чудові ліси та заливні луки. У лісах ростуть дуби, сосни, осики, верби та інші дерева; живуть багато зайців, птахів, інших різних тварин та комах; зустрічаються численні види грибів, трав, квітів. У річках водиться чимало видів риб: щука, карась, товстолобик та ін. В області є також зариблені озера та ділянки риборозведення. А уздовж берегів річок простяглися численні пляжі, чарівні місця, наприклад, урочище Коробові Хутори, Фігуровка, місця поблизу населених пунктів Балаклія, Гороховатка, Зміїв, Ізюм, Червоний Оскіл, Червоний Донець.

Місцевість у міжріччях хвиляста, з пологими підйомами та спусками, багато дивовижних пейзажів: безмежні поля, пагорби та височини з гаями. У зелені дерев та кущів ховаються вулиці міст і сіл. Є лісонасадження уздовж доріг і навколо полів. Багаті чорноземи області утворились, зокрема, у XIII--XVIII століттях завдяки наявності неораної території так званого «Дикого поля». За кожні 100 років у середньому нарощувалось 25 см благодатного ґрунту.

Серед природних об'єктів, що охороняються, можна відзначити дендропарк у Краснокутську, садово-паркові комплекси у Сковородинівці, Старому Мерчику, Шаровці та ін.

Бальнеологічні ресурси представлені мінеральною водою курорту «Березовські мінеральні води» під Харковом.

Індекс забруднення атмосфери на території області знизився з 5,03 у 2007 році до 4,89 у 2008 році[8].

2.2 Характеристика хвойних лісів Харківсткої області

Хвомйні (Coniferophyta, Coniferopsida, Coniferales) -- найчисельніші і найпоширеніші сучасні голонасінні рослини. Це підвідділ, клас та ряд відділу Streptophyta царства Зелені рослини. За зовнішнім виглядом -- це дерева і кущі різних розмірів: від карликових сосен (1 м) до гігантських дерев (секвоя -- 100 м).

Листки (хвоя, звідки і походить назва класу) мають вигляд голок. Голки у поперечному перерізі округлі або ребристі, або нагадують плоскі видовжені луски. Невелика площа листків та особливості їхніх продихів (вони заглиблені у товщу листка) забезпечують майже повне припинення випаровування вологи взимку.

У корі та деревині хвойних є багато канальців, які називаються смоляними ходами, вони заповнені густою рідиною -- живицею. При ушкодженні стовбура на його поверхні швидко з'являються краплі клейкої живиці, яка затягує рану.

Характерною особливістю більшості хвойних є верхівковий ріст. Гілки цих рослин розміщуються кільцями, причому щороку утворюється одне кільце, або так звана «мутовка». За кількістю цих кілець можна підрахувати вік рослини. Хвойні мають один або два типи пагонів (тільки видовжені або видовжені та вкорочені, листки при цьому розміщуються на укорочених). У більшості хвойних листки багаторічні, але у деяких видів вони опадають щорічно (модрина).

Національний природний парк «Гомільшанські ліси»

Територія парку лежить на південній межі Лівобережного лісостепу, а тому відрізняється значним флористичним багатством. Всього тут налічують близько 1000 видів судинних рослин. Перелік рідкісних рослин становить 132 види, з яких 37 видів -- це рослини нагірних дібров, 34 види -- рослини борової тераси, 31 вид зустрічається на заплавних луках та 30 -- степових видів. До Червоної книги України та міжнародних «червоних» переліків занесені: хвощ великий, цибуля ведмежа, в'язіль стрункий, що є реліктовою рослиною дольодовикового періоду, аконіт дібровний (ендемік басейну Сіверського Дінця), вороняче око, любка дволиста, костриця висока, костриця шорстколиста, гніздівка звичайна, гронянка півмісяцева, зозулині сльози яйцевидні, зозулинець болотний, ковила волосиста та ковила дніпровська, косарики тонкі, рябчик малий і ін.

На території парку переважає лісовий тип рослинності. На високому правому березі р. С.Дінець зростають широколистяні ліси -- кленово-ясенево-липові діброви. На третій піщаній терасі лівого берега річки переважають соснові бори та субори. Для заплави найбільш характерні заплавні ліси -- берестово-пакленова діброва, а також розповсюджені осокірники, вербняки та вільшняки. Заплавні та суходільні луки, степова рослинність, болота та водна рослинність займають у парку невеликі площі.

Діброви національного парку є одними з найкращих на Лівобережній України. До наших часів збереглося біля 500 га лісу віком 130--150 років, зустрічаються окремі 200--300- річні дуби та найстаріший дуб на території України, якому майже 600 років. На старовинному Муравському шляху, який колись проходив біля цієї території, збереглося біля десятка дубів-велетнів, вік яких сягає 350 років.

Природна рослинність парку має водорегулююче, ґрунтозахисне значення, сприяє поліпшенню якості води та повітря, пом'якшує клімат. Наукове значення природних фітоценозів парку підсилюється наявністю рідкісних та типових рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України, яких тут відмічено 9 серед лісових та водно-болотних фітоценозів.

Григорівський бір -- лісовий заказник місцевого значення, об'єкт природно-заповідного фонду м. Харкова загальною площею 76,0 га, сосновий ліс штучного походження на надзаплавній терасі долини р. Уди. Насадження віком понад 80 років оточені житловими кварталами міста. Оголошений рішенням обласної ради від 23 лютого 1999 р. Охороняється СКП «Харківзеленбуд». Представляє собою цінний лісовий масив, охороняється 100 видів флори та 100 видів фауни, місце зростання рідкісних видів рослин, занесених до Червоної книги України та Червоних списків Харківщини.

2.3 Методики дослідження видового складу стовбурових комах-шкідників

При проведенні польових досліджень по визначенні чисельності жуків-короїдів, що передбачає обов'язковий масовий збір матеріалу, використовують кілька різних методик: «виведення короїдів із обрубків», «виведення короїдів по Старку», «світлопастки Сахарова» та ін. Нами застосовувалась методика «ловчих (модельних) дерев».

Методика «виведення короїдів із обрубків»

Вирізають із обстежуваного дерева обрубки, змазують їх краї парафіном або смолою для запобігання всихання деревини, поміщають все в мішок так, щоб він нещільно облягав обрубки. Мішок підвішують у холодному місці. Вміст мішка час від часу висипають на листок білого паперу, сортують комах, заморюють і переносять на ватник. Потрібно мати на увазі, що деревина в мішках у лабораторних умовах швидко всихає і короїди окремих видів не встигають закінчити свій розвиток.

Методики «виведення короїдів по Старку»

1. Виведення в мішках.

Цим методом користуються під час спостереження за додатковим живленням жуків. Частину стовбура обтягують мішком на металевому каркасі так, щоб мішок не прилягав до верхньої частини дерева. Періодично перевіряють мішок і збирають виявлених жуків.

2. Виведення в дерев'яних ящиках.

Ящики можуть бути різної величини. Всередині їх красять чорною матовою фарбою, для доступу повітря в одну з бокових стінок вставляють сітку. Деревину змащують смолою і поміщають в ящик. Для виведення деяких видів жуків потрібна висока вологість, тому на дно ящика насипають до 2 см річкового піску. Час від часу ящик перевіряють на шкідників.

3. Збір на ловчі насипи і ями.

Цей метод використовують в лісі. Свіжі зібрані гілки стоячих дерев складають на купу висотою один метр, нагрібають листя і це все перемішують. Такі насипи приваблюють короїдів, тому час від часу потрібно оглядати гілки, просіювати підстилку, яка знаходиться під насипом і збирати жуки.

Методика «вилов комах за допомогою світлопасток Сахарова»

Багато комах, зокрема короїди, активні в сутінках; вночі їх приваблює світло електричних ламп. Для лову комах на світло використовують їхні різні моделі. Найбільш простим є збір комах на білу поверхню, що розташована позаду від лампи. Дослідник самостійно вибирає види, які його цікавлять [9].

Методика «ловчі (модельні) дерева»

Для приваблювання короїдів і визначення їх чисельності використовують ловчі дерева (Е.Ф. Мартинова), звалені або частково обкоровані, але не зрізані [29]. На таких ослаблених або мертвих деревах відбувається інтенсивне відкладання яєць, а через деякий проміжок часу тут можна зібрати личинок і дорослих комах.

Перед викладкою модельних дерев проводять детальний огляд території дослідження. Визначають стан насаджень, видовий склад і основні скупчення жуків-короїдів. На пробних площах ведуть перелік дерев по категоріях (здорові, ослаблені, сильно ослаблені, всихаючи, свіжий і старий сухостій), потім беруть із числа свіжозаселених дерев моделі і на них визначають методом ентомологічного аналізу видовий склад шкідників, щільність популяції.

При викладці ловчих (модельних) дерев [4] необхідно враховувати екологію відповідних видів стовбурових комах-шкідників, географічне розташування насаджень, їх умови зростання, санітарний стан і кількість короїдів.

Існує кілька способів викладки модельних дерев: шляхом залишення їх на корені, штучного ослаблення або зрубування і розкладання цілих дерев з кроною [4]. В соснових насадженнях ловчі дерева викладають як у вигляді дерев, так і у вигляді розрізаних на частини хлистів. Для більшої ємності дерева вкладають на підкладки товщиною 15-20 см в затіненому або освітленому місці. В ялинових насадженнях зрубані ловчі дерева вкладають на підкладки в добре освітлених місцях.



Рисунок 2.2 Палетка з елементами обліку полігамних ходів короїдів

1 - шлюбна камера; 2 - маточні ходи

Починають викладку ловчих дерев за місяць до початку льоту короїдів: в кінці лютого - березні проти першого покоління, і в червні - липні - проти другого (сестринського).

На кожній пробній ділянці площадки беруть 2-3 заселених комахами модельні дерева і здійснюють повний аналіз [5]. Для цього дерево зрубують (якщо заселення відбувалося на стоячому дереві), обрубують сучки і ретельно оглядають. Потім вздовж стовбура сокирою чи ножем роблять пролиску на ширину долоні. На ній за виявленими ходами і комахами з'ясовують видовий склад шкідників і лінійкою вимірюють протяжність районів їх поселення. В межах району поселення кожного виду звертають увагу на характер розташування ходів шкідника.

Для обліку чисельності шкідників закладають кілька палеток (рис. 2.2), або обкоровують дерево повністю. Палетки (ділянки обліку) закладають на рівній відстані одна від одної вздовж стовбура спірально по відношенню до його осі. Розмір палеток 10 Ч 10 - 20 Ч 40 см [5]. Довжина палеток залежить від розмірів ходів шкідника. Вона має складати не менше 1,5 довжини середнього ходу короїдної сім'ї. При дуже дрібних і частих ходах, або, навпаки, дуже довгих і великих за площею, довжина палетки може бути зменшена до 0,2 м (наприклад, для гравера) або збільшена до 1 м (наприклад, для короїда-стенографа).



Рисунок 2.3 Палетки з елементами обліку ходів короїдів:

А - маточні ходи; Б - елементи ходу:

1 - канал; 2 - яйцеві камери; 3 - личинкові ходи; 4 - лялечкові колисочки.

На палетці, раніше відміченій зарубками або крейдою, пошарово знімають кору та луб і підраховують кількість маточних ходів короїдів, їх шлюбних камер, кількість молодого покоління (рис. 2.3).

На основі даних обрахунків і модельних дерев складають схему типів заселення дерев у вогнищі, вказуючи види шкідників і їх розселення на стовбурі. За даними обрахунків і модельних дерев визначають чисельність шкідника.



Розділ 3. Результати власних досліджень

3.1 Морфологічні і біологічні особливості представників комах-шкідників родини короїдів (Ipidae)

Родина короїдів (Ipidae) в хвойних насадженнях Плужнянського лісництва представлена п'ятьма родами - лубоїд (Blastophagus), поліграф (Polygraphus), короїд (Ips), гравер (Pityogenes), деревинник (Trypodendron), - і сімома видами - лубоїд сосновий великий (Blastophagus piniperda L.), лубоїд сосновий малий (Blastophagus minor Hart.), поліграф пухнастий (Polygraphus poligraphus L.), короїд-типограф (Ips typographus L.), гравер звичайний, або короїд-гравер (Pityogenes chalcographus L.), короїд шестизубчастий, або стенограф (Ips sexdentatus Boern.), деревинник смугастий (Trypodendron lineatum Ol.), - шкідливих комах.

Це стовбурові шкідники, які локалізуються під корою у верхній, середній і нижній частині стовбурів дерев, а також на тонких і товстих гілках. комаха короїд стовбуровий шкідник

Жуки родини короїдів - дрібні комахи і розмір їх коливається в межах від 2 до 8 мм. Літ даних представників комах-шкідників на території лісництва спостерігається з початку квітня до кінця серпня. Свій розвиток жуки завершують протягом теплих місяців, деякі види інколи дають навіть сестринське покоління. Зимують у переважній більшості дорослі жуки.

Пошкоджують на території лісництва переважно сосну звичайну і ялину європейську, інколи модрину. Заселяють ослаблені і повалені дерева.

Біологічні і морфологічні особливості представників шкідливих комах хвойних дерев з родини короїдів (Ipidae) на території Плужнянського лісництв.

Дані представники комах-шкідників родини короїдів (Ipidae) є дрібними жуками, які наносять пошкодження як у фазі личинки, так і у фазі імаго, тому відносяться до дуже небезпечних шкідників хвойного лісу.

Визначені і досліджені жуки-короїди на території Плужнянського лісництва мають однорічні генерації (хоч деякі інколи мають сестринське покоління) і розвиваються з початку квітня до кінця серпня. Личинки даних короїдів прокладають численні ходи в корі, під корою, в лубі, інколи навіть пошкоджують заболонь і деревину. Під час додаткового живлення дорослі жуки вигризають безладні ходи під корою хвойних дерев (короїди), «підстригають» крони (лубоїди), що значно ослаблює насадження.

Заселяють дані комахи-шкідники практично все дерево - верхню, середню та нижню частини стовбурів з товстою і перехідною корою, а також товсті і тонкі гілки.

Лубоїди і короїди пошкоджують сосну, ялину та інколи модрину, призводячи до значних ослаблень лісостанів, а інколи і до повного всихання значних територій, що в майбутньому може впливати на стійкість здорових дерев.

Порівняльна характеристика комах-шкідників хвойних дерев Плужнянського лісництва з родини короїдів подана на основі власних спостережень і досліджень, а також аналізу деяких даних наукової літератури [1, 9, 19, 26, 27]. Морфологія і біологія шкідників висвітлена в додатках 1 - 7, що включають усі фази розвитку і характерні пошкодження даних видів комах-шкідників.

3.2 Фенограми розвитку комах-шкідників родини Ipidae

Побудовані фонограми розвитку комах-шкідників хвойних дерев лісництва з родини короїдів (Ipidae), відповідно до кліматичних умов розташування території їх дослідження, а це зона західних лісів Мало-Поліського регіону, дозволяє краще вивчити і відобразити біологічні і фенологічні особливості розвитку даних шкідників лісових культур. Фонограми вміщають всі фази розвитку комах згідно з періодами їхньої генерації.

Розвиток всіх короїдів відбувається в теплий період року і майже всі види зимують у фазі імаго під корою стовбурів дерев, в підстилці та у верхньому мінеральному шарі ґрунту. Деякі види за сприятливих кліматичних умов дають сестринське покоління.

Жуки-короїди на території хвойних лісів Плужнянського лісництва належать до різних родів, але відповідно до своїх біологічних особливостей мають подібні періоди розвитку.

Лубоїд сосновий великий (Blastophagus piniperda L.) і малий (Blastophagus minor Hart.) мають практично однакові періоди розвитку. Літ лубоїда малого спостерігається на початку квітня, тоді як літ лубоїда великого починається на два тижні раніше. Личинки і лялечки розвиваються під корою сосни, рідше ялини. Зимують переважно дорослі жуки в підстилці, опалих пагонах (Blastophagus minor Hart.), в товщі кори (Blastophagus piniperda L.).

Жуки з роду короїди (Ips) також мають подібний розвиток. Літ стенографа (Ips sexdentatus Boern.) розпочинається вкінці квітня і триває до кінця травня, що майже на місяць раніше, ніж літ типографа (Ips typographus L.). Зокрема Ips typographus за період свого розвитку дає сестринське потомство, тобто молоді жуки після відновлювального живлення відкладають яйця, з яких до кінця літа ще розвивається нове потомство. Зимують жуки у фазі імаго під корою і в підстилці. Личинки пошкоджують сосну, ялину, інколи модрину (стенограф тільки сосну).

Поліграф (Polygraphus poligraphus L.), гравер (Pityogenes chalcographus L.) і деревинник (Trypodendron lineatum Ol.) мають дещо відмінні і своєрідні періоди розвитку. Гравер і деревинник починають свій літ з кінця квітня, що триває аж до червня, а поліграф розпочинає свій розвиток з другої половини червня. Личинки даних представників родини Ipidae пошкоджують кору, луб, заболонь і деревину (Trypodendron lineatum Ol.) сосни і ялини. За сприятливих умов навколишнього середовища жуки дають сестринське покоління. Зимують жуки в мінеральному шарі ґрунту (деревинник смугастий), під корою в місцях відродження (короїд-гравер), в підстилці і корі окоренкової частини стовбурів дерев (поліграф пухнастий).

Фонограми розвитку комах-шкідників лісництва з родини короїдів (Ipidae) дозволяють краще вивчити їх біологічні і фенологічні особливості, а це, в свою чергу, може слугувати джерелом для дослідження ентомофауни короїдів регіону, що сприяє їх кількісному аналізу і розробленню та впровадженню заходів по обмеженні кількості шкідливих і збереженні корисних видів комах.

Як показують наші фенологічні спостереження найкращим періодом рекогносцирувального нагляду на території хвойних лісів Плужнянського лісництва, тобто спостереження з метою виявлення місць масового розмноження і площі поширення стовбурових шкідників, за жуками-короїдами з однорічними генераціями є остання декада березня - перша декада травня в сосновому лісі (лубоїди), і друга половина червня - початок липня в ялиновому лісі (поліграф). Тому (вразі необхідності) викладати ловчі дерева, із наступним обкорюванням їх і спалюванням кори, проти даних шкідників слід на початку березня (спалювати залишки в червні - липні).

Спостереження за короїдами, які дають сестринські покоління (короїд-стенограф, короїд-типограф, деревинник, короїд-гравер), слід проводити з кінця квітня до червня, а також - в липні - серпні (сестринське покоління). Тому ловчі дерева проти даних шкідників повинні викладатися в першій декаді квітня; спалювання кори проводити в серпні - вересні.

Фонограми розвитку комах-шкідників Плужнянського лісництва з родини короїдів (Ipidae) подані на основі власних досліджень і спостережень, а також аналізу деяких даних наукової літератури [4, 13, 19, 26, 31].

3.3 Система комах-короїдів хвойних дерев Харківської області

Обстежуючи хвойні дерева Плужнянського лісництва ми дослідили, визначили і систематизували 7 видів комах-шкідників родини Ipidae, які відносяться до 5 родів цієї родини.

Імперія:Клітинна (Celulata)

Надцарство:Еукаріоти, або Ядерні організми (Eucaryota)

Царство:Тварини (Animalia)

Підцарство:Багатоклітинні (Metazoa)

Надтип:Багатосегментні (Polymera)

Тип:Членистоногі (Arthropoda)

Підтип:Трахейні (Tracheata)

Клас:Комахи (Insecta)

Підклас:Крилаті, або Вищі комахи (Pterygota)

Надряд:Комахи з повним перетворенням (Holometabola)

Ряд:Твердокрилі, або Жуки (Coleoptera)

Підряд:Різноїдні жуки (Polyphaga)

Родина:Короїди (Ipidae)

Рід:Лубоїд (Blastophagus)

Вид:Лубоїд сосновий великий (Blastophagus piniperda L.)

Лубоїд сосновий малий (Blastophagus minor Hart.)

Рід:Поліграф (Polygraphus)

Вид:Поліграф пухнастий (Polygraphus poligraphus L.)

Рід:Короїд (Ips)

Вид:Короїд-типограф (Ips typographus L.)

Короїд шестизубчастий, або стенограф

(Ips sexdentatus Boern.)

Рід:Деревинник (Trypodendron)

Вид:Деревинник смугастий (Trypodendron lineatum Ol.)

Рід:Гравер (Pityogenes)

Вид:Гравер звичайний, або короїд-гравер

(Pityogenes chalcographus L.)

Система комах-шкідників хвойних дерев лісництва з родини короїдів (Ipidae) подана на основі атласів і визначників [1, 10, 11, 12, 14, 15, 21, 27].

3.4 Рекомендовані заходи боротьби із стовбурними комахами-шкідниками родини короїдів (Ipidae)

Регуляція шкідливої діяльності короїдів у лісових насадженнях - невідкладне завдання, яке стоїть перед працівниками лісового господарства.

Для боротьби з короїдами застосовується комплекс методів, якими регулюється чисельність шкідливих видів. Важливе значення має встановлення оптимальних строків застосування тих чи інших методів з урахуванням розвитку короїдів і необхідності проведення боротьби залежно від співвідношення й чисельності окремих видів короїдів і їх ентомофагів, екологічних умов, у яких вони розвиваються, стану та складу лісових насаджень і т. д., тобто від знання біологічних основ боротьби з ними [28].

Короїди, як відомо, є складовою частиною біогеоценозу, тобто сукупністю взаємозв'язаних і взаємообумовлених організмів (біоценози) і заселеної ними ділянки земної поверхні (біотопу).

Зміна чисельності короїдів, як і інших комах, залежить від впливу абіотичних і біотичних факторів середовища й діяльності людини. Співвідношення цих факторів може викликати невелике або сильне збільшення чисельності короїдів - залежно від вихідної густоти популяції в момент наростання спалаху масового розмноження і конкретних екологічних умов.

Слід підкреслити, що абіотичні фактори діють на всю популяцію короїдів більш менш однаково, а біотичні в більшості - тільки на певний процент особин. Ступінь впливу біотичних факторів на популяцію залежить звичайно від чисельності особин на одиницю площі, тобто від густоти популяції.

Враховуючи екологічні зв'язки шкідників і рослин, при складанні прогнозів і планів заходів боротьби з короїдами потрібно підходити диференційовано до різних насаджень у різні роки. У здорових дерев наявні захисні властивості проти короїдів. Пошкоджені ними хвойні породи виділяють живицю, утруднюючи цим їх заселення. На це треба звернути увагу. Якщо в насадженнях з'являються сухостої, значить є небезпека масового розмноження короїдів. Дерева, пошкоджені короїдами, у більшості випадків усихають і зберегти їх від відмирання дуже важко. Тому важливо своєчасно попередити заселення й розмноження шкідників [30].

Для визначення стану дерев і діагностики щодо можливості заселення їх короїдами у практиці лісового господарства використовується живичний індикатор, запропонований П. А. Положенцевим (1947). Під цим індикатором розуміється кількість живиці, яку виділяє дерево за одиницю часу. На дерево наноситься спеціальним ножем ранка близько 5 см завдовжки з захватом заболоні. Через 24 години визначають кількість живиці, що виділилась з ранки.

Оскільки здорові дерева здатні протистояти поселенню короїдів, важливим методом боротьби є профілактичні заходи, які виключають виникнення умов, сприятливих для масового розмноження шкідника. В основі цих заходів лежить раціональний спосіб ведення лісового господарства, який враховує біологію як деревних порід, так і особливості розвитку короїдів у своєрідних умовах середовища.

Рекомендується створювати змішані культури з підліском у всіх випадках, коли дозволяють лісорослинні умови. Вводити до складу насаджень тільки ті деревні породи і чагарники, вимоги яких відповідають даним кліматичним та ґрунтовим умовам [7].

Не рекомендується змішувати в ряду і висаджувати рядами, які чергуються, породи-антагоністи, а також поблизу такі чагарники, які є переносниками загальних хвороб та шкідників.

Систематично і своєчасно треба проводити боротьбу з хвоєгризучими шкідниками, а також з шкідниками коріння та молодих культур.

Поліпшувати охорону лісів від пожеж. Пам'ятати, що навіть незначна пожежа, коли горить тільки підстилка, зумовлює опіки і підпари кореневих лап частини дерев. Це в свою чергу сприяє заселенню таких дерев стовбуровими шкідниками [26].

При рубках та інших лісогосподарських заходах необхідно враховувати зміну екологічних умов, особливу увагу звертати на розладнані й ослаблені насадження, оскільки вони заселяються короїдами. Дуже важливим є додержання санітарного мінімуму кожним лісництвом. Під час розробки пошкодженої деревини в першу чергу потрібно обкорювати свіжозаражені дерева, які частково зберігають хвою блідо-жовтуватого кольору, але під корою є личинки короїда.

На стовбурі можна бачити бурове борошно. При рубках слід якісно обкорювати пні. Важливим заходом є своєчасне виявлення свіжозаражених короїдами дерев. Коли шкідник існує у фазі личинки, необхідно негайно провести обкорювання таких дерев. Спостереження за станом дерев у хвойних лісах на ослаблених ділянках повинно проводитися щодекадно з травня й до вересня, виходячи з тих міркувань, що багато видів, крім основних генерацій, дають і сестринські. При наявності великої кількості ослаблених дерев, особливо там, де виникають вогнища першого порядку, необхідно своєчасно провести санітарні рубки, щоб запобігти збільшенню чисельності короїдів і виникненню вогнищ другого порядку [28].

Не застосовувати кулісних та черезсмужних рубок в ялинових та модринових насадженнях, а тим більше в дібровах. Не залишати на лісосіках недорубів.

Велика увага повинна приділятись очисткам лісосік та порубочним решткам. Якщо порубочні рештки мають діаметр менше 5 см, необхідно їх розрубувати на метрові відрізки й складати купами. Щоб попередити розвиток гравера на порубочних рештках, гілки діаметром понад 2 см треба залишати без хвої, оскільки її можна використати для виготовлення вітамінного корму тваринам.

Від лісозаготівельників слід вимагати додержання правил санітарного мінімуму:

- на лісосіках залишати пеньки не вище 1/3 діаметра, для тонких дерев не вище 10 см;

- повністю обкорювати, обприскувати отрутами або вивозити з лісу ділову деревину хвойних порід, заготовлену протягом осінньо-зимового періоду, до початку льоту стовбурових шкідників (при літніх лісозаготівлях - протягом 20 днів);

- розробляти дров'яну деревину на дрова та укладати її на відкритому місці для просушування;

- протягом двох - трьох тижнів очистити поруби від післярубочних решток;

- обкорювати або обприскувати з настанням весни всю деревину, яку залишили на складах у лісі, на відвантажувальних пунктах біля залізниць, на лісопильних заводах тощо.

У кожному лісництві повинна бути карта пошкоджених насаджень і санітарних рубок. В окремому журналі слід реєструвати площі осередків, кількість та ступінь пошкоджених дерев, кількість і місця викладки ловильних дерев, а також час для їх обкорювання. Ефективність захисту від шкідників у значній мірі залежить від систематичного спостереження за появою і розповсюдженням короїдів у лісі, детальною інвентаризацією вогнищ розмноження.

При головному користуванні потрібно зменшувати довжину узлісся і проводити суцільно-лісосічні рубки з безпосереднім щорічним примиканням лісосік. Такий спосіб рубки сприяє видаленню ослаблених дерев, а значить, і зменшенню чисельності короїдів [7].

...