Обробіток ґрунту під озимі культури

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

З предмету основи агрономія

На тему: Обробіток грунту під озимі культури

Древича Олександра

Обробіток грунту під озимі культури значно відрізняється від обробітку під ярі культури. Складність його полягає в тому, що озимі висівають восени, їх сівбі здебільшого передує тривалий жаркий посушливий період, що утруднює розробку грунту і з'явлення сходів. Тому основними завданнями обробітку грунту е такі:

1) грунт слід розробити до дрібногрудочкуватого стану, щоб насіння потрапило на вирівняне, ущільнене, вологе ложе і загорнулося дрібногрудочкуватим шаром, який забезпечує добрий доступ повітря до насіння і появу сходів;

2) на час сівби треба нагромадити в грунті достатню кількість вологи, особливо у посівному шарі (для своєчасного з'явлення сходів і розвитку їх восени);

3) при підготовці грунту до сівби необхідно максимально очистити поле від бур'янів, хвороб і шкідників, нагромадити в грунті достатню кількість поживних речовин у доступних для рослин формах.

Розрізняють загальні правила підготовки грунту під озимі культури, основними з яких є такі:

1) не слід запізнюватися із збиранням попередньої культури і якомога скоріше звільняти поле (вивозити сіно, солому тощо);

2) відразу після звільнення поля необхідно провести неглибокий обробіток грунту, внести добрива і обробити його на належну глибину;

3) глибина основного обробітку залежить від погодних умов, вологості та щільності грунту, засміченості поля і тривалості періоду від збирання попередньої культури до сівби озимих: мілкіше слід обробляти грунти в посушливих умовах, на чистих від бур'янів полях і тоді, коли попередні культури збирають пізно;

4) у системі підготовки грунту після парозаймальних культур і непарових попередників часто виникає необхідність провести коткування, ефективність якого підвищується при запізненні з обробітком і в умовах посушливої погоди;

5) у безперервному технологічному комплексі треба скоріше надати грунту дрібногрудочкуватого стану, придатного для сівби;

6) після основного обробітку грунту і до сівби озимих грунт слід утримувати в чистому від бур'янів стані і запобігати утворенню ґрунтової кірки (проводять боронування і культивації плоскорізальними лапами).

Розглянемо основні способи підготовки грунту під озимі після найбільш поширених попередників.

1. Обробіток чистих і кулісних парів

По чистих парах озимі вирощують у Степу і на невеликих площах у східних і південно-східних районах Лісостепу.

Чорні пари обробляють протягом тривалого часу: від збирання попередньої культури до сівби озимих. Залежно від строку виконання основного обробітку ґрунту під чистий пар розрізняють чорний і весняний пар.

Основний обробіток під чорний пар залежить від строків збирання попередника. Якщо поле під пар звільняється доволі рано (після ярих колосових тощо), то літньо-осінній обробіток проводиться за типом зяблевого і значною мірою залежить від строків збирання попередньої культури. Якщо культури збираються пізно (соняшник, кукурудза, сорго, суданська трава), то на полі застосовують звичайний зяб. Для подрібнення решток і кращого їх загортання у ґрунт поле обробляють дисковими лущильниками чи важкими дисковими боронами в двох напрямках, вносять добрива і проводять оранку.

На чорноземах і каштанових ґрунтах орють на глибину 23 - 24 см, а на сильно засмічених кореневищними бур'янами -- на 28 - 30 см, на еродованих ґрунтах -- на глибину окультуреного шару, а на солонцюватих ґрунтах -- на всю глибину орного шару з одночасним його поглибленням. На малозабур'янених полях з окультуреними грунтами глибину оранкн на паровому полі можна зменшити до 20 - 22 см.

При пізньому звільненні поля від попередника обмежуються лише глибоким плоскорізним розпушуванням ґрунту. За відсутності плоскорізних знарядь для попередження вітрової ерозії застосовують через смугову оранку. Для цього поле розбивають на смуги 50 - 60 м завширшки упоперек напрямку пануючих вітрів. Непарні смуги орють восени, а парні обробляють як весняний пар, залишаючи під зиму на поверхні післязбиральні рештки соняшнику чи кукурудзи. Найбільш надійним заходом затримання води і запобігання вітровій і водній ерозії на пару є чизельний обробіток, за якого зберігається до 60 % стерні. Розрізняють два його різновиди: суцільний безполицевий і вузькосмуговий або консервувальний. За останнього ґрунт розпушується весь на глибину до 8 см, а глибше -- мікросмугою -- від 20 до 45 см з недорізом скиби по ширині захвату.

Весняний пар, на відміну від чорного, орють навесні. Якщо з осені було проведено лущення стерні, то перед оранкою рівномірно розкидають гній, вивезений взимку, і виконують полицеву оранку на глибину 20 - 22 см якнайраніше, поки ще ґрунт не висох і добре кришиться.

Догляд за чистим паром починають з ранньовесняного боронування. Дещо пізніше, як тільки доспіють нижні шари грунту, не чекаючи проростання бур'янів, проводять глибоку культивацію з боронуванням. Першу культивацію, як правило, роблять на глибину 10--12 см плоскорізальними лапами. При засміченні поля осотом глибину культивації збільшують до 12--14, а гірчаком -- до 14--16 см.

Після цього поле утримують в розпушеному і чистому від бур'янів стані. Після випадання опадів і утворення ґрунтової кірки грунт боронують, а при з'явленні сходів бур'янів культивують. Культивації проводять плоскорізальними лапами в агрегаті з боронами при поступовому зменшенні глибини обробітку. Вдруге поле обробляють культиваторами, здебільшого на глибину 8--10 см, а наступні культивації проводять на глибину б--8 см. Кількість і глибина обробітків залежать від щільності і пологості грунту, забур'яненості поля тощо. Важкі грунти обробляють глибше і частіше, в посушливих умовах -- рідше і на меншу глибину.

Доглядаючи за чорним паром, необхідно брати до уваги таке:

1) обробіток грунту має бути різноглибинним з поступовим зменшенням глибини;

2) у посушливий літньо-осінній період грунт необхідно обробляти на глибину загортання насіння і по можливості менше його перемішувати і висушувати. Робочі органи мають бути плоскорізальними, ефективні також ножевидні, дротяні та штангові культиватори. На чистих від бур'янів полях замість культиваторів використовують борони з привареними до зубів сегментами від жатки;

3) обробляти поле необхідно своєчасно, бо при заростанні його бур'янами доведеться збільшити глибину культивації, що призведе до надмірних втрат вологи. Після глибоких культивацій в посушливих умовах для зменшення дифузно-конвекційного руху водяної пари в грунті доцільне коткування кільчасто-шпоровими котками.

Обробіток кулісних парів. У літньо-осінній період, навесні і на початку літа поле обробляють за типом чорного (або раннього) пару. Як кулісні рослини найбільше використовують коноплю, гірчицю, соняшник, сорго. Сіють їх влітку з таким розрахунком, щоб до сівби озимих стебла їх ще не пересохли і не ломалися і водночас достатньо здерев'яніли, щоб не вилягли при морозах.

Найбільш поширені одно- і дворядні куліси. Кулісні культури висівають одночасно з культивацією. Для цього доцільно використовувати агрегат з трьох культиваторів і дворядної сівалки СКП-2, яку з'єднують із середнім культиватором. Пізніше кулісний пар обробляють агрегатом з цих же культиваторів. Для обробітку грунту в межах куліси відповідно розставляють робочі органи середнього культиватора. Куліси повинні бути прямолінійними, а відстань між ними -- однаковою. Для цього сіяти їх необхідно обов'язково з маркером.

Озимі сіють упоперек напряму куліс. Хоч при цьому частина кулісних рослин виламується, засівають всю площу (під час сівби вздовж куліс залишаються незасіяні смуги, які заростатимуть бур'янами).

Кулісні рослини знижують швидкість вітру, затримують сніг, що збільшує вологість грунту, захищає озимі від морозів та пошкоджень пиловими бурями.

2. Обробіток грунту після парозаймальних і сидеральних культур

Високоякісна підготовка ґрунту під озимі після парозаймаючих культур визначається раннім строком збирання останніх. Чим триваліший строк після збирання парозаймаючих культур, тим більше вологи і поживних речовин можна накопичити у ґрунті, якісніше очистити його від бур'янів -- тобто створити кращі умови для отримання сходів і дальшого розвитку рослин озимини. ґрунт озимий культура пар

Способи підготовки грунту після парозаймальних культур визначаються насамперед грунтово-кліматичними умовами, особливостями вирощування парозаймальних культур, тривалістю післязбирального періоду, вологістю і забур'яненістю грунту. Основний обробіток зайнятих парів слід проводити одночасно зі збиранням парозаймаючих культур, коли ґрунт ще добре розпушується і кришиться без утворення брил.

Озимі на зелений корм першими із парозаймаючих культур звільняють поле (кінець квітня -- травень). Звільнену площу негайно дискують для подрібнення рослинних решток і створення мульчуючого шару. До оранки приступають тоді, коли звільненої площі набралось на одну - дві змінних норми. У разі збирання врожаю за меншої висоти зрізу можна обмежитись оранкою на 18 - 20 см, а більшої -- на 20 - 22 см. Для якісного обробітку агрегат комплектують з плуга і котка або борін.

У Степу поле після парозаймальних культур суцільного способу сівби (сумішок ярих зернових з бобовими, багаторічних трав на один укіс) орють плугами з передплужниками на глибину 20--22 см з одночасним боронуванням чи коткуванням. Якщо на сухих грунтах під час оранки утворюються брили, поле слід злущити і виорати дещо пізніше. В таких умовах ефективний поверхневий обробіток грунту на глибину 8--10 см. Глибина оранки пласта багаторічних трав на дерново-підзолистих ґрунтах Полісся зумовлена товщиною гумусового шару, а на темно-сірих і сірих ґрунтах здебільшого становить 23 - 24 см. Останнім часом у Степу і південному Лісостепу традиційний полицевий основний обробіток пласта багаторічних трав витісняється безполицевим. У цьому разі слідом за збиранням трав ефективним є використання комбінованих агрегатів, до якого входять плоскоріз, голчаста борона і кільчасто-шпоровий коток. У більш зволожених західних районах Лісостепу і в Поліссі пласт багаторічних трав у два сліди обробляють важкою дисковою бороною на глибину 10 - 12 см, після чого ґрунт розпушують на 18 - 20 см плоскорізом в агрегаті з голчастою бороною.

Після кукурудзи на зелений корм у сприятливі за зволоженням роки грунт обробляють так само, як і після паро-займальних культур суцільного способу сівби. У посушливу погоду, коли високоякісно виорати його неможливо, роблять поверхневий обробіток на гли-бину 8--10 см. У південному Степу поверхневий обробіток грунту після кукурудзи на зелений корм є основним способом підготовки грунту під озимі.

У Лісостепу після парозаймальних культур застосовують здебільшого оранку на 20--22 см, а в посушливих лівобережних районах і в посушливі роки в інших районах після виковівсяної сумішки на сіно і кукурудзи на зелений корм -- поверхневий обробіток.

На Поліссі основним способом підготовки грунту під озимі після парозаймальних культур є оранка на глибину 18--20 см.

Після ранніх сортів картоплі для літнього споживання, яку здебільшого збирають в червні-липні, на чистих від бур'янів полях за будь-яких погодних умов можна обмежитись мілким обробітком лапчастими чи плоскорізними культиваторами -- від 10 - 12 до 14 - 16 см, який здійснюють для підзбирування втраченого під час копання врожаю.

Сидеральні пари використовують на малородючих піщаних грунтах Полісся і західних районів України. На сидерати здебільшого висівають люпин. У фазі сизих бобиків не пізніше як за 15--20 днів до сівби озимих проводять коткування за ходом плуга (для кращого загортання в грунт рослинної маси люпину) і оранку плугами без передплужників з дисковими ножами перед кожним корпусом і кільчасто-шпоровими котками. Після цього грунт у разі необхідності дискують, культивують, боронують, а перед сівбою культивують на глибину загортання насіння.

3. Обробіток грунту після непарових попередників

Значну частину посівів озимої пшениці в Україні нині розміщують після непарових попередників, які характеризуються дуже незначним або практично відсутнім періодом парування ґрунту. Тому основний обробіток ґрунту після цих попередників має свої особливості. Він визначається насамперед строком їх збирання, наявністю вологи у ґрунті, ступенем засміченості тощо.

Після збирання зернобобових культур (люпин, горох, вика) в Поліссі і районах достатнього зволоження Лісостепу за наявності багаторічних бур'янів ґрунт відразу обробляють дисковими знаряддями з наступною оранкою на глибину 20 - 22 см та одночасним коткуванням і боронуванням. При цьому розрив між дискуванням і оранкою не повинен перевищувати 5 - 7 днів.

На бідних піщаних ґрунтах Полісся для збільшення запасів поживних речовин і підвищення водоутримувальної здатності люпин на зерно рекомендується збирати на високому зрізі і після попереднього лущення заорювати стерню у ґрунт плугами, укомплектованими котками.

У степових районах, а також у підзоні недостатнього зволоження Лісостепу, а у посушливі роки -- і в інших районах України під час підготовки ґрунту під озиму пшеницю після гороху ефективнішим за оранку є поверхневий обробіток на глибину до 8 см. Його здійснюють дисковими лущильниками, на ущільнених важких суглинкових ґрунтах, у посушливі роки слід провести дискове лущення у кілька слідів, щоб утворився пухкий шар ґрунту.

На заосочених полях після гороху найкраще скористатись неглибоким плоскорізним обробітком, який проводять культиватором-плоскорізом в агрегаті з голчастою бороною і кільчасто-шпоровим котком. При цьому плоскоріз глибоко (на 12 - 16 см) підрізає кореневу систему осоту, а голчаста борона і коток добре розпушують і ущільнюють верхній шар ґрунту.

Після кукурудзи на силос у поліських районах і в північно-західному Лісостепу основним способом обробітку ґрунту під озимі є оранка на глибину 20 - 22 см плугами з передплужниками з одночасним коткуванням або боронуванням. Перед оранкою для подрібнення рослинних решток ґрунт відразу після звільнення поля від врожаю дискують. При запізненні із збиранням силосної маси на менш забур'янених полях і в дуже посушливі роки обмежуються мілким обробітком, для чого здебільшого використовують лемішні знаряддя, які краще, ніж дискові, розпушують ґрунт і повніше підрізають бур'яни.

Перевагу оранці над поверхневим обробітком в Лісостепу надають тоді, коли на час збирання кукурудзи припадають рясні опади, площі дуже засмічені бур'янами, а до сівби озимини залишається не менш як 20 днів.

Для здешевлення основного обробітку ґрунту в більшості районів Лісостепу і Степу після пізнього збирання кукурудзи його найдоцільніше проводити дисковими знаряддями і плоскорізами. Для цього поле зачищають від післязбиральних решток, важкою дисковою бороною розпушують під час вивезення силосної маси, дискують усю площу на 5 - 6 см, а потім ґрунт обробляють на глибину 12 - 14 см культиватором-плоскорізом в агрегаті з голчастою бороною та кільчасто-шпоровим котком. Неглибоким поверхневим розпушуванням ґрунту (на 6 - 8 см) за допомогою кількох (2 - 3) проходів дискових лущильників після кукурудзи на силос можна обмежитись лише на легких ґрунтах і чистих від коренепаросткових бур'янів площах.

Після баштанних культур, строки збирання яких ненабагато передують оптимальним строкам сівби озимих, основним обробітком є поверхневий, який виконують дисковими знаряддями для подрібнення післязбиральних решток і розпушування ґрунту на глибину 6 - 8 см.

В усіх зонах України на значних площах озимі хліби вирощуються і після стерньових попередників: більше після озимих, менше -- після ярих; серед останніх -- частіше після колосових, рідше -- після круп'яних культур. Між їх збиранням і до сівби озимих в оптимальні строки залишається відносно тривалий проміжок часу, за який потрібно добре обробити ґрунт і створити достатні запаси вологи за рахунок опадів другої половини літа. На час збирання стерньових попередників ґрунт здебільшого залишається ущільнений, тому випаровує багато вологи і погано вбирає опади. Зважаючи на це, його слід негайно злущити на глибину 6 - 8 см дисковими знаряддями і виорати плугами з передплужниками в агрегаті з котком: на чистих від бур'янів полях і в районах недостатнього зволоження -- на глибину 16 - 18 см, а на забур'янених полях у західному Лісостепу і Поліссі -- на 20 - 22 см.

Размещено на Allbest.ru