Характеристика лісового господарства України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Життя людини тісно пов'язано з лісом. Ліс не тільки був колискою зародження людства, становлення суспільства, але й глобально важливим джерелом кисню, санітаром навколишнього середовища, гігантським акумулятором сонячної енергії, колосальним продуцентом органічної речовини. Ліс є наслідком і середовищем продовження еволюції органічного світу, генетичним резервом широкого біорізноманіття живих організмів -- вихідного матеріалу для її продовження. Нарешті ліс є важливою складовою частиною біосфери.

Лісове господарство - це галузь народного господарства, яка займається вивченням, обліком, розведенням і відтворенням лісів, охороною їх від пожеж, хвороб і шкідників, регулюванням лісокористування, підвищенням продуктивності лісів. Лісове господарство належить до галузей матеріального виробництва і включає продукцію лісогосподарського, лісозаготівельного, деревообробного, сільськогосподарського, будівельного та інших виробництв[3].

Особливостями лісового господарства є: середовищеутворювальна роль лісу як компоненту біосфери, здатність лісу до природного відновлення, велика тривалість виробничого циклу господарства, зональні відмінності лісів, складність і динамічність взаємозв'язків між компонентами лісових екосистем, нерівномірне розміщення лісів на території, комплексне і екологічне використання лісових ресурсів у народному господарстві.

Лісове господарство має забезпечувати ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку з урахуванням природних і економічних умов, цільового призначення, лісорослинних умов, породного складу лісів, а також функцій, які вони виконують. Важливу роль у виконанні даних завдань є вивчення типів лісів, яким займається наука типологія лісів.

Лісова типологія або вчення про типи лісу -- це розділ лісівництва, який розробляє питання діагностування, виділення та класифікації типів лісорослинних умов, типів лісу як природної основи ведення лісового господарства. Лісова типологія пояснює причини різноманітності природних насаджень, спираючись на фактори навколишнього середовища і біоекологічні (лісівницькі) властивості деревних порід. Лісова типологія класифікує насадження за їх суттєвими ознаками, дозволяє об'єктивно оцінювати стан лісів та вести раціональне господарювання в них.Спираючись на чинники середовища і біоекологічні (лісівничі) властивості рослин, лісова типологія покликана пояснити причини різноманіття природних насаджень і систиматизувати їх за суттєвими ознаками з урахуванням біоекологічної й географічної специфікидеревних порід[2].

Україна - малолісна держава. Загальна площа лісів в ній, за матеріалами Держлісгоспу, становить 10млн. 782 тис. га складає, а середня лісистість досягає лише 15,6 %. Отже, лісові ресурси обмежені і тому вони потребують економного використання та бережного відношення. Крім того, в наших лісах введеться інтенсивне господарство і тому на кожному зрубаному гектарі зразу ж створюються лісові культури з метою відновлення лісів і не зменшення площі внаслідок експлуатації.

Особливу цінність лісів України представляють дубові насадження, що розміщені переважно невеликими острівними масивами серед безмежних сільськогосподарських ланів на найбільш багатих поживними речовинами грунтах і в першу чергу лісостепу. Крім сировинної бази, більшість українських дібров мають ґрунтозахисне, природоохоронне, полезахисне, екологічне та кліматичне значення і тому в них введеться найбільш інтенсивне господарство, особливо лісовідновлення та лісорозведення на меліоративних землях.

Тому кожного року в лісах України, особливо на землях державного лісового фонду, створюються сотні тисяч гектарів лісових культур, у тому числі і дібровах Лісостепу. Внаслідок цього Україна має величезний, більше ніж 200-річний лісокультурний досвід. І тому не випадково в більшості областей України загальна площа штучних насаджень або лісових культур не перевищує 50% загальної площі. Отже, проблема штучного лісорозведення в Україні, майже в усіх регіонах, успішно вирішена і потребує і потребує лише вдосконалення деяких питань[5].

Це стосується і відновлення дубових лісів Лісостепу і в першу чергу найбільш раціональної густоти часткових культур та їх впливу на загальну продуктивність дубових лісостанів та можливостей формування мішаних та складних дубових лісів. Особливо це стосується кількості висаджених дерев або висіяних жолудів на свіжих лісостанах, від чого залежить початкова густота часткових культур дуба, а потім їх продуктивність і, нарешті, склад майбутніх дубових лісостанів.

З метою вирішення цих питань останнім часом підготовлено чимало кандидатських та докторських дисертаціях, які дають рекомендації з вдосконалення початкової густоти часткових культур дуба на свіжих лісостеп ах. Причому одні вчені рекомендують розширювати міжряддя дуба на свіжих лісостанах до 6-8 м, мотивуючи це тим, що в широких міжряддях залишатиметься багато природного поновлення для формування мішаних та складних насаджень. Інші, навпаки, для, підвищення продуктивності культур дуба рекомендується вводити ряди дуба в часткових культурах через 1,5-3,0 м і забезпечити постійне користування деревиною дуба і під час проведення оглядових рубань і цим самим підвищити загальну продуктивність дубових насаджень. Якраз вирішенню цих питань з метою забезпечити максимальну продуктивність культур дуба та сформувати багатоярусні та складні дубові лісостани.



1. Загальна характеристика та кліматичні особливості лісництва

1.1 Місцезнаходження, загальна характеристика та адміністративно господарська структура лісництв

Гніванське лісництво, загальною площею 1789,6 га, входить до складу ДП «ВІННИЦЬКИЙ ЛІСГОСП» і розташоване в південно-західній частині на території Тиврівського адміністративного району.

Контора лісництва знаходиться в кв.57 вид.12, на відстані 12 км від контори лісгоспу.

Територія лісництва складається з однієї майстерської дільниці та трьох майстерських обходів.

Організація території. Обсяг та характер виконаних лісовпорядних робіт. Попереднє розширення безперервне лісовпорядкування було проведено в 2000-2002 рр. Українською лісовпорядною експедицією Українського державного проектованого лісовпорядного виробничого об'єднання на площі 3271,0 га.

За останні 10 років ревізійного періоду у площі лісництва відбулись такі зміни: згідно наказу № 16 від 01.10.2010 р. по Вінницькому ОУЛМГ 1483,0 га дуло передано Демидівському лісництву. На основі розпорядження РДА Тиврівського району № 118 від 19.03.2009 р. було прийнято із земель запасу Ворошилівської сільської ради 2,0 га. Зменшення площі на 0,4 га - приведення площі лісництва да даних державних актів.

До моменту проведення нинішнього лісовпорядкування загальна площа лісництва складає 1789,6 га.

Лісовпорядкування проведено Українською лісовпорядно експедицією Українського Державного агентства лісових ресурсів України. Роботи виконувались за I розрядом відповідного до вимог Лісового кодексу України, чинної лісовпорядної інструкції (2005 р.) та рішень першої лісовпорядної наради.

Площа лісівництва розділена на 4 планшети. Квартальна мережа і нумерація кварталів по лісівництву залишилась без змін.

Інвентаризація лісового фонду здійснювалась методом окомірного-вимірювання таксації, із застосуванням ортофотоплпнів масштабу 1:10000, зальоту 2007 року на площі 1789,6 га.

Для корегування окомірно-визначених запасів на 1 га та визначення відносних повнот використовувались таблиці ”Сум площ перерізів за запасів деревостанів при повноті 1,0”, розроблених кафедрою лісової таксації УДАУ, затверджених Мінлісгоспом України 15 листопада 1991 року.

1.2 Природо - кліматичні показники

Згідно рослинного районування територія лісництва відноситься до зони лісостепу. По лісогосподарському районуванню - до Дністровсько-Дніпровського лісостепового лісогосподарського округу, лісостепової лісогосподарської області.

Клімат -- помірно континентальний з теплим вологим літом і м'якою зимою. Середня температура повітря складає +6,9°С, амплітуда коливань температури на протязі року по багаторічних даних не перевищує +25°С. Максимальна температура в липні досягає +37°С, а мінімальна в січні - 32 °С. За рік в середньому випадає річна кількість опадів: 520-590, з них 80% випадають в теплий період. Тривалість вегетаційного періоду складає 164 дні. Пізні весняні заморозки можливі до 15 травня, а перші осінні з 18 вересня. Глибина промерзання грунту - 80 см. В теплу пору року переважають вітри північного і північно - західного напрямку. В холодну пору року - південно - східні та західні.

Лісництво розташоване в середніх широтах, що визначає помірність її клімату. Для міста властиве тривале не спекотне, досить вологе літо та порівняно коротка не сувора зима. Середня температура січня ?5,8°С, липня +18.3°С. Річна кількість опадів 638 мм. Із несприятливих кліматичних явищ на території міста спостерігаються хуртовини (від 6 до 20 днів на рік), тумани в холодний період року (37-60 днів), грози з градом (3-5 днів). Тривалість світлового дня коливається від 8 до 16,5 годин.

Більшим у цілому є підвищення температури в першу половину року.

У середньому за рік у Гнівані випадає 638 мм атмосферних опадів, найменше - у березні та жовтні, найбільше - у липні.

У середньому за рік у місті спостерігається 152 дні з опадами; найменше їх (по 9) у вересні та жовтні, найбільше (16) - у грудні.

Щороку у Турбові утворюється сніговий покрив, проте його висота незначна.

Відносна вологість повітря становить у середньому 78%, найменша вона у травні (66%), найбільша - у грудні (88%).

Найбільшу повторюваність у місті мають вітри з північного заходу і заходу, найменшу - з північного сходу.

Найбільша швидкість вітру - в лютому, найменша - в серпні. У січні вона в середньому становить 3,7 м/с, у липні - 2,8 м/с.

1.3 Рельєф, грунти та гідрологічні умови

Ґрунтоутворюючі породи. 74,8 % території України займають лесові породи: леси, лесовидні породи і оглеєні леси. Характерними особливостями їх є висока пористість (45--50 %) і карбонатність (10--15 %). На Поліссі ґрунти формуються на водно-льодовикових відкладах і морені. Водно-льодовикові відклади здебільшого складені з середньо- та крупнозернистого кварцевого піску, інколи вони мають суглинковий механічний склад. Моренні відклади переважно суглинкові з включенням гальки, валунів та інших грубих уламків. У заплавах річок залягають алювіальні відклади, які займають близько 9 % території республіки. За віком виділяють сучасні і давні відклади. Перші утворюють заплавну, а другі надзаплавні тераси річок. Вони бувають різноманітного механічного складу, але характерними ознаками для всіх є чітко виражена шаруватість і диференційованість за розміром часток. Значні площі в республіці займають делювіальні відклади, різноманітні глини та продукти вивітрювання місцевих порід.

Рельєф. 95 % площі України займають рівнинні території, в тому числі низовини -- 70, височини -- 25 % (Маринич О. М. та інші, 1982). Широкі простори займають Поліська, Придніпровська. Причорноморська низовини. Найбільшими височинами в республіці є Волинська, Подільська, Придніпровська, Приазовська та Донецька.

Грунти - від сірих лісових і деградованих чорноземів до дерново-підзолистих і бурих лісових. За механічним складом суглинисті, рідше супіщані і піщані добре гумусовані, підстилаються суглинками та глинами. Корінні деревостани представлені переважно мегатрофними породами - ясенем, ільмовими, вільхою чорної, вербами. Дуб (мезотроф) і породи другого ярусу - граб, клени, липа досягають у грудах максимальної продуктивності. Для підліску характерні бузина чорна, бруслина європейська, ліщина, клен татарський. Важливішою відмінною ознакою трудових місцезростань є повна відсутність оліготрофних і мезотрофних видів у складі трав'яного покриву. У підліску та надґрунтовому покриві переважають види, звичайні в сугрудах: копитняк, яглиця, маренка запашна, осока волосиста, зірочник ланцетолистий, медунка лікарська, але відсутні орляк, грушанки, пахучка, буквиця та ін., властиві суборам і сугрудам. Найбільш характерними для гру дів е види: зубниця, арум, аїр, жовтяниця, плющ, шавлія клейка, переліска багаторічна, підлісник європейський, живокіст лікарський.

Живий надґрунтовий покрив формують борові, суборові та дібровні види рослин.

На території лісництва найбільш розповсюдженні світло сірі і сірі опідзолені лісові грунти, що утворилися на лесах та лесовидних суглинках.

Грунти лісництва сприятливі для вирощування високопродуктивних насаджень дуба звичайного, горіхів, ясена звичайного, модрини.

2. Опис аналізованого типу лісу

У лісі неможливо розглядати окремо навколишнє середовище та деревну рослинність, бо вони є двома взаємодіючими началами. Лісове середовище за своїми ознаками поділяють на фізичне, яке займає повітряний простір від поверхні грунту до верхівок крон дерев, і простір, у якому розміщені кореневі системи дерев. Сума цих просторів складає місце оселення. При цьому вважається, що на фізичне середовище впливають фактори біоти, тобто рослинний та тваринний світ, мешкає на даній ділянці лісу. При вивченні дії на лісові насадження того чи іншого екологічного фактору потрібно потрібно також урахувати той факт, що рослини живуть під дією комплексу факторів, що зміна одного фактору викликає зміни вимог рослин до дії іншого. Тому потрібно розглянути дію екологічних факторів у комплексі. Певною мірою взаємозв'язок взаємодії лісових насаджень і факторів навколишнього середовища розглядає лісова типологія - наука про типи лісу, типи лісорослинних умов, наука що вивчає їх особливості, закономірності просторового розміщення і т.п[13]. Лісова типологія є частиною лісознавства, яка розробляє питання діагностування, виділення та класифікації типів лісу, типів лісорослинних умов, як природної основи ведення лісового господарства. Адже у сучасних умовах грамотне і раціональне ведення господарства у лісах можливе лише на типологічній основі. Лісова типологія пояснює причини різноманітності природних лісів, спираючись на фактори навколишнього середовища та біоекологічні властивості деревних порід[8].

Довгий час існувала помилкова думка, що головною умовою успіху лісівничої типології в лісогосподарській практиці є простота типологічної класифікації. Варто визнати позитивне значення її простоти, проте, головне не лише в її простоті. Важливість у даному випадку полягає в пізнавальній, науковій, теоретичній глибині типологічної класифікації. Власне від цієї глибини і залежить успіх типології на виробництві[9]. Це не простий опис типів лісів, а й їх класифікація, яка аналізує та узагальнює об'єкт (ліс) звідусіль, перш за все з екологічного боку, тобто з розгляду важливіших зв'язків між рослинністю та середовищем. При цьому не простий опис та формальна класифікація за едифікаторами деревостану і ґрунтового покриву, а класифікація, яка пояснює екологічне походження лісу, як відображення впливу кількості елементів середовища - вологи, поживних речовин грунту, кліматичних чинників на склад, продуктивність, відновлення[6].

2.1 Типоутворююча роль пород

У сформованих лісових угруповуваннях одна із деревних порід домінує, тобто, формує корінний деревостан. Таку породу називаємо типоутворювальною породою, тобто таку, яка у відповідних лісорослинних умовах може сформувати самостійний тип лісу. В інших умовах вона може вступати як характерна кліматична домішка.

Типоутворююча порода в нашому господарстві є дуб звичайний.

Дуб звичайний -- основна лісоутворююча порода Лісостепу, росте в суміші з сосною, грабом, ясеном, ялиною,буком. Росте на більшій частині України, в степу рідше, головним чином по долинах річок. Його насадження займають 26,3% площі державного лісового фонду України. Основні заготівлі роблять під час рубок догляду і головних у Рівненській, Тернопільській, Хмельницькій, Вінницькій, Черкаській, Київській,..Чернігівській,..Полтавській,.. Сумській,.Харківській,. Донецькій, Івано-Франківській, Львівській і Чернівецькій областях[4].

У воголих грабових дібровах дуб являється типоутворюючою породою Дерево першої величини. А якщо дуб росте на просторі, стовбур його звичайно товстий, низький і досить швидко розгалужується в товсте покручене гілля; крона дуже розлога, шатроподібна. Дуб звичайний (Quercus robur) росте вгору до 150-200 років, в цьому віці він досягає 35-40м заввишки і 80-100см в діаметрі. У віці 50 років густі дубові деревостани зріджуються і стовбури високо очищаються від сучків. Кора на початку гладенька, оливково-бура, потім червоно-бура, пізніше сріблясто-сіра, а у віці 30 років розтріскується і набуває буро-сірого кольору. Дуб доживає часто до 400-500 років, нерідко до 1000 і поодиноко до 1500 років, досягаючи до 4м в діаметрі. Гірше росте, на підзолистих лісових грунтах, а на кислому гумусі, який утворюється, внаслідок життєдіяльності ялини, дуб гине. Під наметом сосни дуб росте на супіщаних грунтах (в суборах), але на бідних пісках він не досягає значних розмірів, часто кущеподібний або утворює вінок порослі біля основи стовбурів. Дуб звичайний за тіневитривалістю порід займає середнє місце, однак належить до більш світлолюбних порід, хоча значно поступається березі, модрині та сосні. Особливо ж він не терпить затінення зверху, проте за наявністю бічного притінення підгоном з других деревних порід він виростає прямим струнким стовбуром. Насінні роки в дуба звичайного бувають через кожні 4-6 років. Значно краще плодоносять дерева, які ростуть на узліссі або лісових галявинах. Під наметом дубового лісу, як правило, насінне поновлення у дуба відбувається добре. Проте сходи через 2-3 роки після появи починають терпіти від нестачі світла і, не встигаючи здерев'яніти, гинуть протягом зими. Після порубу дуб звичайний розмножується рясною порослю від пня, що утворюється переважно біля шийки кореня. Відповідний догляд з боку людини забезпечує порослевому дубу тривале зростання в деревостанах аж до старого віку[2].

Широке географічне поширення дуба звичайного вказує на його екологічну пластичність. В межах свого ареалу він утворює основні масиви, переважно в рівнинних умовах. В передгір'ях та горах Криму та Кавказу дуб звичайний зростає як чистими насадженнями, так і з іншими широколистяними породами.

Характерною кліматичною домішкою є граб звичайний. Дерево першої або другої величини, яке досягає до 2 м заввишки і 50-60см завтовшки. Звичайно він утворює другий ярус в грабово-дубових насадженнях і в той же час успішно розвивається під розрідженим буковим деревостаном. У вологих умовах він є серйозним конкурентом дуба.

Дуб звичайний відноситься до мезотрофних порід, який формує типи лісу у суг рудах і грудах. В екстремальних умовах фрагментами може формувати також типи лісу у суборах, хоча тут він виступає тільки як характерна домішка (Розточчя, Опілля, Полісся, Лісостеп).

Трав'яний покрив в даному типі лісу представлений такими рослинами: щитник чоловічий, ожика лісова, квасениця, купена кільчаста, чорниця, яглиця звичайна, веснівка дволиста, зірочник ланцетовидний, грушанка кругло листа і однобока, костяниця, золотушник звичайний, одинарник європейський, герань лісова, плаун булавовидний, перлівка поникла, чина весняна, орляк, фіалка дивна, без щитник жіночий, герань Роберта, молочай мигдалевидний[6].

2.2 Характеристика типів лісу за участю головної породи у даному типі лісорослинних умов

Особливості формування лісорослиних умов у регіоні спричинені відмінними кліматичними та грунтово-гідрологічними умовами. Основний фактор, який визначає закономірності поширення типів лісорослинних у мов та типів лісу є клімат. Згідно лісотипологічного районування регіон відноситься до області вологого помірного клімату та свіжого помірно клімату і належить до Полісько-прикарпатського та Дніпровського районів свіжих та вологих дібров[10].

Для Подільського лісотипологічного району зональним типом лісу є свіжі та вологі грабові діброви. Подільський район займає західну, найбільш підвищену частину Подільської височини, яка характеризується вологим кліматом. Висока вологість та низька континентальність клімату пов'язані із значними абсолютними відмітками місцевості - 300-400 м.н.рм[11].

На Західному Поділлі найбільше поширення серед типів лісорослинних умов має свіжий груд. Вологий груд - зональний едатоп для лісотипологічної області - 3d займає менші площі. Тут вологі груди формуються не тільки у низинах, але й на рівних ділянках плакорів. Така ж закономірність спостерігається у типологічному районі Північного Поділля (Хмельницька і частково Вінницька області). Переважаючим типом лісу тут є свіжий груд. Тип лісорослинних умов сухий груд практично не зустрічається за виключенням окремих фрагментів. Свіжі та вологі букові діброви поширені значно менші та у основному характерні для західної частини. Інші типи займають незначні площі та зустрічаються фрагментарно.

Груди об'єднують найбільш родючі місцезростання. Вони займають 35% лісовкритої площі рівнинної частини України- великі ділянки на плато, у балках і долинах річок. Грунти - від сірих лісових і деградованих чорноземів до дерново-підзолистих і бурих лісових. За механічним складом суглинисті, рідше супіщані і піщані добре гумусовані, підстилаються суглинками та глинами. Корінні деревостани представлені переважно мегатрофними породами - ясенем, ільмовими, вільхою чорної, вербами. Дуб (мезотроф) і породи другого ярусу - граб, клени, липа досягають у грудах максимальної продуктивності. Для підліску характерні бузина чорна, бруслина європейська, ліщина, клен татарський. Важливішою відмінною ознакою трудових місцезростань є повна відсутність оліготрофних і мезотрофних видів у складі трав'яного покриву. У підліску та надґрунтовому покриві переважають види, звичайні в сугрудах: копитняк, яглиця, маренка запашна, осока волосиста, зірочник ланцетолистий, медунка лікарська, але відсутні орляк, грушанки, пахучка, буквиця та ін., властиві суборам і сугрудам. Найбільш характерними для гру дів е види: зубниця, арум, аїр, жовтяниця, плющ, шавлія клейка, переліска багаторічна, підлісник європейський, живокіст лікарський[5].

Живий надґрунтовий покрив формують борові, суборові та дібровні види рослин.

Місцева різноманітність лісорослиних умов, яка визначається едафічними чинниками районів з подібними кліматичними показниками, виявляє невелику різноманітність типу лісу, але відповідність до певного едатопу очевидна. Наприклад: у Лісостепу України на Поділлі в С2 формується С2-г-сД (свіжа грабово-соснова судіброва). Але в одному едатопі може бути і декілька типів лісу за участю головної та супутніх породи: С2-Дск, С2-гД, С2-яцД, С2-бкД, С2-бкДск (Українські Карпати); С2-л-сД, С2-л-сД, Лісостепу України на Поділлі, Розточчя, Опілля. Таких прикладів можна наводити десятки. Ця закономірність повязана з оптимальними грунтово-гідрологічними умовами, які склалися на території Україні, що зумовлює підвищення кількості видового складу, і відповідно різноманіття лісорослинних угрупувань на відповідних площах. Порівнянням можуть служити ліси тайги з вузьким флористичним складом і відповідно обмеженею кількістю типів лісу, що напряму повязано з несприятливими ґрунтово-гідрологічним умовами. [4] Згідно наукових даних, типи лісу, які утворює дуб звичайний згруповані і представлені в табл 2.1.

Таблиця 2.1

Основні типи лісу за участю дуба звичайного

Типи лісорослинних умов	Типотвірна порода	Характерна кліматична домішка	Назва типу лісу	Склад корінного деревостану
Д2	дуб	граб	Свіжа грабова судіброва	8Дз2Гз+Сз
С2	дуб	граб, сосна	Свіжа сосново-грабова судіброва	7Дз2Сз1Гз
Д2	дуб	бук	Свіжа букова судіброва	7Дз3Бк
С2	дуб	ялиця	Свіжа ялицева судіброва	7Дз3Яц
С2	дуб	сосна, липа	Свіжа липово- соснова судіброва	8Дз2Сз+Лпд

З даної таблиці ми бачимо, що найбільш характерні для дубових насаджень є умови С2 та Д2, а до основних супутніх порід належать сосна, граб, бук, липа та ялиця.

2.3 Діагностична характеристика свіжої сосново-грабової судіброви

Широко розповсюджена в західній частині підзони широколистяних лісів (Українське Полісся), рідше - в правобережному Лісостепу. В лісовій зоні займає припідняті місцеположення або схили, в Лісостепу - пониження.

Грунти - дернові, слабопідзолисті супіщані, піщані з суглинистими прошарками або близьким заляганням суглинка.

Корінний тип деревостану трьохярусний. В першому ярусі - сосна Іа - Іб бонітетів з домішкою берези, і осики, може також зрідка зустрічатися і дуб - І і ІІ, як субпанівна порода. Другий ярус утворений знову ж таки дубом, висота якого залежить від повноти сосни. Якщо сосновий намет не дуже зімкнутий, дуб має ІІ або ІІІ бонітет. Третій ярус утворений грабом, який в багатому (грудуватому) підтипі зливається з ярусом дуба, а в бідному (суборуватому) - з ярусом підліску. До граба бувають домішані клен гостролистий і рідше - липа[5].

2.3.1 Опис основних рис свіжої сосново-грабової судіброви

Підлісок - із ліщини з домішкою бруслини бородавчатої, горобни, крушини, калини. Інколи зустрічаються в деревостані груша, яблуня, черешня.

Живий нагрунтовий покрив більш або менш густий - тим рідший, чим повніше намет деревостану. В першому ярусі покриву - орляк 80-100 см висоти з домішкою рокитника, дроку, куничника лісового, в нижньому ярусі - суниця, брусниця, копитняк, грушанка та інші низькі та повзучі рослини. Крім перерахованих, постійними є чина весняна, конвалія, герань, купена лікарська, медунка, буквиця, яглиця, підмареник весняний, вероніка дібровна, ожика волосиста. Моховий покрив відсутній або представлений подушками лісових зелених мохів: плеврозіума, гілокоміума, дікранума хвилястого.

Похідні деревостани:

- сосняки - звичайний тип, утворений: а) після вибірки листяних в порядку догляду, б) на закинутих орних землях. Ярус дуба і граба швидко відновлюється, якщо поблизу є насінники цих порід;

- сосняк з дубовим ярусом - утворюється при вирубці підліску і ярусу граба, коли їх поновленню перешкоджає випасання худоби.

- грабові дубняки - звичайний похідний тип деревостану, утворюється після вибірки більш цінної сосни або на лісосіках суцільного рубання. Граб має половину висоти ярусу дуба;

- дубняки - після суцільних рубань, порівняно рідко;

- грабняки - утворюються після суцільних рубань.

- осичники - звичайні після суцільного рубання насаджень, у складі яких була осика;

- березняки - на закинутих орних землях, після пожеж, суцільного рубання, на задернілих ділянках[14].

2.3.2 Характеристика можливого травостою у свіжій сосново-грабової судіброві

Для визначення типів лісу використовують комплекс різноманітних ознак, які відображають тісний зв'язок між рослинністю і умовами виростання. Чим більша кількість індикаторів підтверджує цей зв'язок, тим повніше і достовірніше розуміння лісорослинних умов ділянки, тим достеменніше встановлення типу. Головний критерій, який дає право віднести дану ділянку лісу до того чи іншого типу лісу, - рослинність[12].

Характерні види-індикатори властиві тільки певним типам лісу і не зустрічаються в інших. Види з широким екологічним ареалом можуть зустрічатися в різних едатопах. Тому при користуванні трав'яними рослинами як індикаторами враховують постійність, сталість, тривалість, рясність, їх життєві форми. Наприклад, в борах росте виключно оліготрофна рослинність: чебрець (чебрик), нечуйвітер волохатий, оленячий мох, верес, плеуроцій Шребера, чорниця, брусниця, буяхи (лохина), в суборах, крім оліготрофів, які часто формують основний фон надґрунтового покриття, зустрічаються також мезотрофи: орляк, грушанки, буквиця, медунка вузьколиста, плаун (п'ядич); в сугрудах у надґрунтовому покритті зустрічаються види всіх трьох груп трофності: олігрофи, мезотрофи і мегатрофи, але з переходом до більш бідних підтипів кількість олігротрофів збільшується, а в напрямку більш багатих - зменшується або вони зовсім зникають; для грудів характерне покриття виключно із мегатрофів: яглиця, копитень, зірочник, квасениця, медунка, безщитник жіночий.

Трав'яний покрив є чудовим показником вологості грунту. Він відбиває не короткочасні зміни вологості, які відбуваються під впливом дощів або посух, а більш-менш тривалий стан грунту за зволоженням. В дуже сухих типах росте ксерофітна і ксеромезофітна рослинність: ковила, безсмертник піщаний (цмін), оленячий мох, нечуйвітер волохатий; в сухих, крім згаданих видів, з'являються мезофіти: брусниця, зелені мохи, орляк, зірочник, чина; в свіжих типах на фоні мезофітів зрідка можна знайти мезоксерофіти: котячі лапки, скабіозу жовту, таволгу шестипелюсткову, ломиніс, які дуже розростаються на полянах. Вологі типи відрізняються від свіжих відсутністю ксеромезофітів і наявністю мезогігрофітів, таких, як зозулин льон, молінія голуба, плаун, чемериця біла, безщитник жіночий, жовтяниця черговолиста; в сирих типах, крім мезогігрофітів і мезофітів, зустрічаються гігрофіти: гадючник, розрив-трава звичайна, вовконіг, а для мокрих типів характерна рослинність із гігрофітів: пушиця, журавлина (клюква), мохи сфагнові[2].

Роль травяних рослин по-різному характеризує лісорослинні умови і вони виступають в різних аспектах. У типологічному плані виділяють такі групи рослин:

-характерні види - це рослини-індикатори, які властиві окремим типам і не зустрічаються в інших;

-постійні види - зустрічаються в одному типі більше 50%;

-панівні види - ті, які переважають над іншими;

-випадкові види - види, які випадково потрапили на ділянку.

Таблиці 2.3.1

Характерні представники трав'янистої рослинності для визначення типу лісу - свіжої грабово-соснової судіброви (С2-г-сД)

Назва рослини індикатора	Едатоп
1. Молочай кипарисовидний - Euphorbia cyparissias. L	B C	1, 2
2. Чаполоч пахуча - Hierochloe odorata L.	B C	1, 2
3. Буквиця лікарська - Betonica officinalis L.	B C	1, 2
4. Суниця лісова - Fragaria vesca. L	B C	1, 2
5. Пахучка звичайна - Clinopodium vulgare L.	B C	1, 2
6. Материнка звичайна - Origanum vulgare L.	B C	1, 2
7. Герань криваво - червона - Geranium sanguineum L.	B C	1, 2
8. В'язіль різнобарвний - Coronilla varia L.	B C	1, 2
9. Приворотень звичайний - Alchemilla vulgaris. L	B C	1, 2, (3)
10. Суховершки звичайні - Brunella vulgaris. L	B C	1, 2, (3)
11. Деревій звичайний - Achillea millefolium L.	B C	1, 2
12. Сонцецвіт звичайний - Helianthemum nummularium Mill.	B C	2, 3
13. Червець багаторічний - Scleranthus perennis L.	B C	2, 3
14. Гикавка сіра - Berteroa incana L.	B C	2, 3, 4
15. Гвоздика дельтовидна - Dianthus deltoides L.	B C	2, 3
16. Орляк звичайний - Pteridium aquilinum Kuhn	(B) C	2, 3, 4
17. Грушанка круглолиста - Pyrola rotundifolia L	B C	2, 3
18. Рамішія однобока - Ramischia secunda Garcke	B C	2, 3
19. Медунка вузьколиста - Pulmonaria angustifolia L.	B C	2, 3
20. Первоцвіт весняний (лікарський) - Primula veris L.	B C	2, 3
21. Купена пахуча (лікарська) - Polygonatum odoratum L.	B C	(1), 2, 3
22. Перстач білий - Potentilla alba L.	B C	2, 3, 4
23. Плаун булавовидний (п'ядич) - Lycopodium clavatum L.	B C	2, 3
24. Любка дволиста - Platanthera bifolia L.	(B) C	2, 3, 4
25. Підмаренник м'який - Galium boreale L	B C	(1), 2, 3
26. Підмаренник північний - Galium mollugo L.	B C	2, 3, (4)
27. Костриця червона - Festuca rubra L.	B C	1, 2
28. Перестріч гайовий - Melampyrum nemorosum L	B C	2, 3
29. Перстач прямостоячий - Potentilla erecta L.	B C	2, 3, 4
30. Птілій гребінчастий - Ptilium crista-castrensis (Hedw) De Not	B C	2, 3, 4

2.3.2 Опис відповідного типу лісу ґрунту

Надійною допоміжною ознакою є грунти, їх тип, механічний і хімічний склад, глибина залягання підґрунтових вод, товщина грунту. Механічний склад - найважливіша допоміжна ознака для визначення багатства грунту. В різних кліматичних умовах залежно від типу грунтів їх механічний склад і ступінь родючості співвідносяться по-різному. Тому таке співвідношення повинно враховуватись стосовно до кожного кліматичного району[14].

До допоміжних ознак відносяться також генетичні горизонти грунту. Так, підзолистий горизонт добре виражений у вологих і сирих типах; горизонт вимивання - у вологих і подекуди в сирих; підзолистий та ілювіальний горизонти в свіжих і сухих типах вирізняються нечітко або зовсім відсутні; близьке залягання глеєвого горизонту характерне для сирих і мокрих типів; у свіжих едатопах слідів оглеєння до глибини 1.5м не виявляється; торф'яний горизонт - добра ознака сирих і мокрих типів[12].

Закономірний зв'язок між рельєфом і едатопами дозволяє користуватись рельєфом як допоміжною ознакою для визначення групи вологості типу. Однак він має, як правило, місцеве значення, ним добре керуватись у гірських умовах.

Іноді допоміжні ознаки є єдиними, тоді вони набувають значення провідних. Так, при визначенні лісорослинних умов степових ділянок, провідними ознаками виступають рельєф, тип грунту, рівень закипання карбонатів. Лісопридатність засолених місцеоселень визначається за глибиною залягання горизонту токсичної солі[6].

Діагностика типів умов місцевиростання і типів лісу в гірських умовах має свою специфіку. Необхідно враховувати, що при формуванні едатопів у горах велике значення має їх топографічне положення. Складний рельєф, строкатість родючості грунту, велика різноманітність температурних і кліматичних умов, зумовлених топографічним положенням і висотою місцевості над рівнем моря, визначають багатство типів, та їх різноманітність. Чим крутіший схил, тим інтенсивніше змивання грунту, тим сухіше і бідніше місцеоселення. На південних схилах формуються більш сухі едатопи, а при значній стрімкості і змитості грунту, до того ж, - бідніші. На північних схилах формуються кращі умови місце-виростання з холодним і вологим кліматом. Велике визначальне значення має і вітрова експозиція.

Будова цілинного дерново-підзолистого ґрунту така:

Но - лісова підстилка потужністю 3-5 см;

Не - гумусово-елювійований, світло-. сірий або білястий, потужністю 5. - 30. СМ, дрібногрудкуватий з горизонтальною подільністю; перехід помітний.

Е - підзолистий, у вигляді плям або суцільний, потужністю до 30см, білястий або зовсім білий, плитчастий, пластинчастий або лускуватий, часто зустрічаються конкреції К (ОН) 3 із домішками гумусу й глинистих часток; перехід поступовий.

І - ілювіальний, темно-бурий. (у легких - червонувато-бурий), щільний, грудкувато-призма-тичний або горіхуватий, потужністю 20-120см, затікання органо-мінер-альних колоїдів;

Р - материнська порода.

Враховуючи задані закономірності та специфіку географічного поширення лісів та грунтів України пропонується узагальнений опис відповідного свіжій грабово-сосновій судіброві типу ґрунту, а саме дернового, слабоопідзоленого.

Це диференційовані кислі ґрунти з профілем типу Нл+Н+Е+І+Р. Зональні для південної частини тайгово-лісової зони. У світі вони займають близько 350-млн. га, в СНД - 185 млн. га, в Україні - 2,5 млн. га. В Україні дерново-підзолисті ґрунти є зональними для Полісся, інколи зустрічаються на борових терасах і стародавніх прируслових валах рік лісостепу й Карпатської гірської області.

Великі масиви даних ґрунтів є в Канаді (центральній і східній частині), США (північному сході), середній та східній Європі, Японії, Далекому Сході Євразії. Клімат зони розповсюдження цих ґрунтів гумідний бореальнии, Кз > 1, континентальний або різкоконтинентальний. Рельєф різноманітний як рівнинний, так і розчленований. Ґрунтотворні породи - водно-льодовикові, моренні, стародавньоелювіальні, в основному безкарбонатні, різного гранулометричного складу.

Склад і властивості дерново-підзолистих ґрунтів пов'язані зі ступенем розвитку підзолистого процесу ґрунтоутворення. Гранулометричний та хімічний склад змінюються по профілю, аналогічно вище описаним підзолистим ґрунтам. Гумусу мало (2-3% в Не), гумусовий профіль регресивно-акумулятивний, тип гумусу гуманно - фульватний (Сгк: Сфк = 0,7-0,9). Фізико-хімічні властивості залежать від гранулометричного складу, породи, ступеня розвитку підзолистого процесу.

Ємність поглинання низька (5-15 мг-екв/100 г ґрунту), ґрунти кислі (рН=3,5-5,5), СНО < 75%, типовий склад обмінних катіонів: Са, Мg, Н. Бідні на азот і фосфор. Фізичні й водно-фізичні властивості різко, змінюються за профілем: щільність, максимальна гігроскопічність найбільші в І - горизонті, а пористість та аерація тут мінімальні, структура ґрунту нестійка[5].

3. Типологічний аналіз свіжої сосново-грабової судіброви

Деревостани є не тільки основним компонентом лісу за часткою участі у рослинному угрупованні, а й головним об'єктом господарювання у лісі. Тому його прийнято характеризувати за рядом показників, а саме: за складом порід, формою, походженням, густотою, повнотою, бонітетом, віком, товарністю. Якщо деревостан сформувався із однієї породи, він вважається чистим, якщо ж у ньому зростають дві і більше породи, то він є мішаним. В нашому випадку деревостан в основному мішаний, переважаючою породою є сосна звичайна.

За походженням лісостани бувають природного походження, тобто такі, що з'явилися із насіння або порослі природним шляхом, а також штучного походження, тобто створених людиною шляхом висіву насіння або садіння молодих рослин. За походженням лише 4 % нашого деревостану з'явилось природним шляхом, решта - штучного походження. Якщо дерева у деревостані мають різницю у віці, яка не перевищує тривалості одного класу віку, такий деревостан вважається одновіковим. Штучно створені дерево стани часто бувають одновіковими. При більшій різниці - різновіковим. Наш деревостан одновіковий. Чим краще ґрунтово-кліматичні умови для тієї чи іншої породи, тим активніше відбувається ріст дерев у насадженні та швидше накопичується органічна маса - деревина. Тому бонітет деревостану вважається показником продуктивності деревостану. Чим більша середня висота деревостану у певному віці, тим вищий і клас бонітету. Найвищий клас бонітету 1А, а найнижчий 5А. У нашому випадку переважають 1 та 2 класи бонітету.

Тип деревостану - найменша і найконкретніша одиниця лісівничо-екологічної типології. Це сукупність ділянок лісу, подібних за домінуючою породою деревного ярусу. Вони визначаються в межах типу лісу і можуть бути корінними і похідними. Корінний деревостан разом з корінною формою надґрунтового покриття є критерієм для виділення типу лісу. Корінні лісостани формуються в умовах незайманого, непорушеного лісу, похідні - на місці корінних під впливом стихійних явищ (лісові пожежі, вітровали, господарча діяльність) [14]. У процесі природної зміни лісостанів умови місцезростання, як правило, не порушуються або швидко відновлюються до початкового едатопу, і похідні лісостани поступово трансформуються в корінні. Для кожного типу лісу характерний один корінний лісостан, а похідних може бути декілька. Не враховуючи цього, ботаніки виділяють в одному типі лісу декілька типів фітоценозів, називаючи їх типами лісу. В цьому одна із суттєвих відмінностей лісівничої і фітоценологічної шкіл лісової типології. Насправді похідні лісостани являють собою форми зміни (порушення або відновлення) корінних асоціацій і повинні класифікуватись у межах кожного типу лісу за домінантними видами і характерною домішкою деревостану, підліску і трав'яного покриття. При визначенні типів лісостанів необхідно з'ясувати причини їх утворення, генезис, бо в лісовпорядкуванні вони є об'єктом організації господарства[13].

Називається тип лісостану за переважаючою породою деревного намету з додаванням типу лісу, в межах якого він виділяється: сосняк вологого дубово-соснового субору; дубняк свіжої грабової діброви, грабняк вологої дубової бучини; бучняки вологої букової яличини. На практиці тип деревостану позначається символами: корінний "К" і похідний "П"[7].

Доповнюючою типу лісостану таксономічною одиницею лісівничої типології є форма покриття, яка відображає склад напівчагарникової, трав'яної, мохово-лишайникової рослинності. На вирубках у процесі їх заростання виділяють типи травостанів, їх визначення необхідне для проектування заходів щодо відновлення лісу на таких ділянках. Вихідними показниками для репрезентативного типологічного аналізу того чи іншого типу лісу служать не тільки рельєф, висота над рівнем моря, грунтово-гідрологічні умови, але й дужа важливим фактором є таксаційні показники, які відіграють основну роль при оцінці якісних показників (фактична та потенційна продуктивність, запас, бонітет, повнота) лісостанів. Лісівничо-таксаційна характеристика ділянок деревостанів типу лісу С2-г-сД наведена в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Лісівничо - таксаційна характеристика деревостанів свіжої сосново-грабової судіброви

№ Ділянки	Кількість ділянок, шт.	Площа, га	Склад деревостану	Вік, роки	Бонітет	Повнота	Запас на 1 га, м3	Запас на ділянці, м3	Загальний запас	Тип дерево-стану
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
Група віку 1-10 років	30	205,8	6Дз3Сз1Гз	5	І	1,0	21,28	146	4380,0
11-20	30	70,0	9Дз1Гз	12	ІІ	0,9	62,4	145,5	4365,0
21-30	15	42,3	6Сз4Бп	23	І	0,8	89,5	252,3	3785,0
31-40	15	63,8	5Дз3Сз1Бп1Лпд	34	І	0,7	124,9	531,3	7969,0
41-50	15	91,8	6Сз3Дз1Яле	43	І	0,9	302,5	1851,5	27773,0
51-60	15	68,2	8Дз2Гз+Сз	52	І	0,8	260,8	1185,9	17788,0
61-70	15	79,4	7Дз2Сз1Гз	65	І	0,8	327,5	1733,3	26000,0
71-80	15	96,3	7Дз3Бк	71	ІІ	0,8	247,0	1585,9	23789,6
81-90	15	132,4	6Дз4Бк	86	І	0,6	303,5	2678,9	40181,0
91-100	15	126,5	8Дз2Сз+Лпд	98	ІІ	0,7	280	2362,8	35442,0
Разом	180	976,7							191472,0

3.1 Визначення фактичної і потенційної продуктивності насаджень

Для визначення вказаних показників та вирахування ступеня використання типологічного потенціалу зведені показники табл. 3.1 переносимо в табл. 3.2.

Для визначення показників табл 3.2 виконуємо наступну роботу:

середній фактичний запас на 1 га (гр.5) отримуємо як частку від ділення фактичного запасу на всій площі (гр.4) на загальну площу групи (гр.3); середній фактичний приріст на 1 га (гр.6) визначаємо шляхом ділення середнього запасу на середній вік даної групи, тобто на 5, 15, 25 і т.д. років; середній вік насадження свіжої сосново-грабової судіброви визначаємо, як середньозважену величину. Для цього перемножуємо площу кожної вікової групи на її середній вік. Відтак сумуємо їх і розділяємо на загальну площу типу лісу. Аналогічним чином визначаємо решту середніх показників для насаджень свіжої сосново-грабової судіброви; склад деревостану типологічного еталону (гр.7) вибираємо для кожної вікової групи з табл.2.1 За типологічний еталон приймаємо корінний деревостан високої повноти і максимальної продуктивності. Вказані показники заносимо у графи 7, 9,10. На основі цих даних визначаємо середній приріст потенційного насадження (гр.8); потенційний запас (гр.11) кожної вікової групи визначаємо шляхом перемножування запасу на 1 га типологічного еталону (гр.10) на загальну площу вікової групи (гр.3); ступінь використання типологічного потенціалу (гр.12) визначаємо:

К = гр.4/гр.11*100%.

В порядку перевірки ступеня використання типологічного потенціалу його можна визначити шляхом співставлення середнього фактичного запасу на 1 га (гр.5) з потенційним (гр.10), або середнього фактичного приросту (гр.6) з потенційним (гр.8).Таблиця 3.2

Типологічний потенціал свіжої грабової діброви і ступінь його використання

Група віку	Кількість ділянок, шт.	Загальна площа Групи, га	Фактичний запас на всій площі групи, м3	Середній фактичний запас на всій площі групи, м3	Середній фактичний приріст на всій площі групи, м3	Існуючий типологічний еталон	Потенціальний запас на площі, м3	Ступінь використання типологічного по-тенціалу %
						Склад деревостану	Середній приріст на 1 га, м3	Повнота	Запас на 1 га, м3
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
1-10	30	205,8	4380,0	21.0	4, 20	?3?4?3	6,0	1,0	30	6174,0	70,1
11-20	30	70,0	4365,0	62,0	4,1	6Д3С1Г	5,3	0,9	80	5600,0	77,9
21-30	15	44,0	3785,0	90,0	2,1	7Д2С1О+Г	3,6	0,8	90	3804,0	99,4
31-40	15	63,8	7969,0	125,0	2,0	6Д3С1Г	4,3	0,7	150	9570,0	83,3
41-50	15	91,8	27773,0	303,0	3,3	5Д3С2Г	8,2	0,9	370	33966,0	81,7
51-60	15	68,4	17788,0	261,0	3,8	6Д3С1Г	5,6	0,8	310	21142,0	84,1
61-70	15	79,4	26000,0	33,0	0,4	6Д4С+Г	5,7	0,8	370	29378,0	88,5
71-80	15	96,3	23789,6	247,0	2,6	6Д3С1Г	5,3	0,8	400	38520,0	61,7
81-90	15	132,4	40181,0	304,0	2,3	8Д3С1Г	4,6	0,6	370	48988,0	82,0
91-100	15	126,7	35442,0	280,0	2,2	5С3Д2Г	2,1	0,7	200	25340,0	139,9
Разом	180	978,6	191472,0	176,0	3,6		5,0	0,8	237	222485,0	86,86

3.2 Групування деревостанів на корінні і похідні

У зв'язку з впливом стихійних і антропогенних факторів типи лісу представлені як корінними, так і похідними деревостанами. Останні, як правило, не завжди задовільні за станом. З цього приводу на основі даних табл. 3.1. для кожної вікової групи проводиться групування корінних та похідних деревостанів (табл. 3.3).

ліс рослинність лісництво насадження

Таблиця 3.3

Розподіл насаджень на корінні і похідні деревостани

Група віку	Загальна площа групи, га	Площа деревостанів
		Корінні	Похідні
		1,0-0,8	0,7-0,6	0,5 і <	Сума по групі	1,0-0,8	0,7-0,6	0,5 і <	Сума по групі
		га	%	га	%	га	%	га	%	га	%	га	%	га	%
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17	18
1-10	205,8	23,3	11,3	-	-	-	-	23,3	11,3	162,6	79,0	16,7	8,1	3,2	1,6	182,5	88,7
11-20	70,0	7,9	11,3	5,9	8,4	1,0	1,4	14,8	21,1	38,5	55,0	13,7	19,6	3,0	4,3	55,2	78,9
21-30	44,0	1,7	3,9	-	-	-	-	1,7	3,9	18,6	42,2	23,7	53,9	-	-	42,3	96,1
31-40	63,8	-	-	4,6	7,2	-	-	4,6	7,2	57,4	90,0	1,8	2,8	-	-	59,2	92,8
41-50	91,8	10,2	11,1	-	-	-	-	10,2	11,1	70,7	77,0	10,9	11,9	-	-	81,6	88,9
51-60	68,4	4,6	6,7	6,0	8,8	-	-	10,6	15,5	45,1	65,9	12,7	18,5	-	-	57,8	84,2
61-70	79,4	12,6	15,8	-	-	-	-	12,6	15,8	6,9	8,7	58,8	74,0	1,1	1,5	66,8	84
71-80	96,3	25,1	26,1	-	-	-	-	25,1	26,1	39,3

Подобные документы

• Легені Землі

  Загальна характеристика лісових ресурсів України. Дослідження особливостей лісів та лісового господарства країни. Вивчення ролі лісу в природному балансі азоту. Огляд проблем збереження лісів та способів їх вирішення. Аналіз основних заходів захисту лісу.
  
  реферат [29,1 K], добавлен 17.05.2016
  

• Типологічний аналіз вологої смереково–ялицевої субучини

  Типоутворююча роль породи; класифікація та діагностичний аналіз типів лісу. Характеристика травостою та ґрунту смериково–ялицевої субучини. Визначення фактичної і потенціальної продуктивності насаджень, їх розподіл на корінні і похідні деревостани.
  
  курсовая работа [349,3 K], добавлен 31.01.2014
  

• Шляхи підвищення продуктивності насаджень України

  Поняття про види продуктивності лісу, аналіз зовнішніх та внутрішніх факторів. Система заходів по підвищенню продуктивності лісів. Заходи щодо підвищення продуктивності лісів, які впливають на деревостан. Доцільний напрямок коридорів цінних порід.
  
  лекция [20,8 K], добавлен 22.09.2011
  

• Типологічний аналіз свіжої грабової діброви в Тисменицькому лісництві ДП "Івано-Франківське лісове господарство" Івано-Франківської області

  Значення лісівничо-екологічної типології для теорії і практики лісівництва. Природні умови району досліджень. Лісівничо-таксаційна характеристика деревостанів свіжої грабової діброви. Встановлення фактичної і потенціальної продуктивності насаджень.
  
  курсовая работа [2,2 M], добавлен 03.01.2014
  

• Закономірності ходу природного лісопоновлення під наметом соснових насаджень у Брецькому лісництві ДП "Корюківське лісове господарство"

  Місцезнаходження і природно-кліматичні умови території розміщення лісництва. Етапи природного поновлення лісу. Ріст і розвиток самосіву та підросту. Насіннєношення дерев у лісових насадженнях. Природне поновлення під наметом материнських деревостанів.
  
  дипломная работа [1,4 M], добавлен 07.10.2013
  

• Підвищення продуктивності деревостанів

  Місце знаходження, адміністративна приналежність, структура та площа державного лісового підприємства ДП "Новгород-Сіверське л/г". Короткий нарис історії створення і системи лісових культур сосни звичайної. Лісівничо-таксаційна характеристика культур.
  
  дипломная работа [3,8 M], добавлен 07.10.2012
  

• Технологія й організація рубок з метою догляду за лісом

  Природо-історичні умови району. Місцезнаходження лісництва, характеристика лісового фонду, природоохоронні об’єкти. Проектування рубок, пов’язаних з веденням лісового господарства. Інтенсивність зрідження, розрахунок річної лісосіки. Охорона праці.
  
  курсовая работа [2,8 M], добавлен 24.09.2011
  

• Аналіз лісогосподарської діяльності ДП "Камінь-Каширський лісгосп"

  Сучасний стан лісових ландшафтів та їх функціональні особливості. Оцінка лісового фонду Камінь-Каширського лісового господарства. Основні положення організації лісового фонду. Класи бонітету насаджень. Заходи щодо утримання, відтворення та охорони лісів.
  
  дипломная работа [91,7 K], добавлен 12.09.2012
  

• Характеристика природних та економічних умов Рокитнівського лісництва ДП "Рокитнівський лісгосп"

  Коротка характеристика природних та економічних умов ведення лісового господарства. Типи лісорослинних умов і види лісу. Обґрунтування організаційно-технічних показників рубок догляду. Аналіз щорічної лісосіки. Розрахунок технологічної собівартості рубок.
  
  курсовая работа [174,8 K], добавлен 27.02.2014
  

• Природні умови та господарська діяльність ДП "Жовтневому ДЛГ"

  Клімат району Жовтневого лісгоспу та його особливості. Фактори, що негативно впливають на ріст і розвиток деревної рослинності. Особливості рослинництва, критерії відбору посадкового матеріалу. Шляхи та напрямки підвищення життєздатності рослин в місті.
  
  контрольная работа [31,8 K], добавлен 16.02.2011
  

• Удосконалення ремонтної бази ДП "Коростенський ЛГ"

  Загальна характеристика держлісгоспу. Визначення річного обсягу робіт на технічне обслуговування і ремонт МТП. Аналіз стану ремонтно-обслуговуючої бази ремонтної майстерні лісового господарства. Планування завантаження ремонтної майстерні лісгоспу.
  
  дипломная работа [51,2 K], добавлен 12.12.2010
  

• Видовий склад, біологічні і екологічні особливості, лісівнича і господарська цінність голонасінних деревних видів у насадженнях Закревського лісництва ДП "Черкаського лісового господарства"

  Місце знаходження і підпорядкованість Закревського лісництва. Короткий опис кліматичних і ґрунтових умов та оцінка їхньої придатності для вирощування хвойних. Видовий склад та обґрунтування перспективності для лісових насаджень нових хвойних рослин.
  
  курсовая работа [60,1 K], добавлен 20.05.2015
  

• Хід природного поновлення сосни звичайної "ДП Рокитнівський лісгосп"

  Основні типи лісорослинних умов. Проведення рубок формування і оздоровлення лісів. Охорона лісу від пожеж та лісозахисні роботи. Лісовідновлення та лісорозведення. Характеристика насаджень на пробних площах. Охорона лісу від пожеж та лісозахисні роботи.
  
  курсовая работа [113,8 K], добавлен 30.05.2019
  

• Технологія виробництва молока у ПАТ "Полтаваплемсервіс"

  Породи молочного напряму продуктивності України. Характеристика господарства "Полтаваплемсервіс", економічні показники діяльності. Організація відтворення та підвищення продуктивності стада. Селекційно-племінна робота в господарстві, її вдосконалення.
  
  дипломная работа [2,9 M], добавлен 10.05.2013
  

• Рубки, формування та оздоровлення лісів в Балаклійському лісовому господарстві

  Природничо-історичні умови та аналіз лісогосподарської діяльності ДП "Балаклійське лісове господарство". Значення лісового господарства в економіці району і охороні навколишнього середовища. Рубки головного користування, формування та оздоровлення лісів.
  
  дипломная работа [1,4 M], добавлен 08.09.2011
  

• Закономірності синантропізації рудеральних і сегетальних видів на обезліснених околицях Маслівського лісництва

  Місцезнаходження, площа, коротка характеристика Маслівського лісництва. Опис кліматичних умов району, лісорослинна зона господарства. Сегетальні екосистеми Київської області. Трапляння вищих заносних видів рослин, оцінка їх насіннєвої продуктивності.
  
  курсовая работа [75,6 K], добавлен 28.12.2012
  

• Лісова та лісопереробна промисловість України

  Сутність, структура та територіальне розташування лісової та лісопереробної промисловості України. Оцінка показників функціонування вітчизняної лісової та деревообробної галузі. Упровадження зарубіжного досвіду у розвиток лісового господарства України.
  
  курсовая работа [72,1 K], добавлен 18.02.2011
  

• Ветеринарне акушерство

  Характеристика статевого розмноження і основні напрямки його еволюції. Фактори навколишнього середовища і статева циклічність. Визначення запліднення і його біологічне призначення. Визначення, термінологія і види вагітності. Періоди і біомеханізм родів.
  
  курс лекций [1,2 M], добавлен 17.11.2011
  

• Шляхи покращення використання лісових ресурсів України

  Загальна характеристика сучасного стану лісового фонду України Особливості правового регулювання охорони та використання лісових ресурсів в Україні. Рекомендації щодо поліпшення використання лісових ресурсів та аналіз наслідків впровадження їх у життя.
  
  реферат [24,1 K], добавлен 04.10.2010
  

• Рекреаційний потенціал лісу

  Аналіз лісотипологічних та лісотаксаційних особливостей насаджень лісництва. Визначення оцінки естетичних, санітарно-гігієнічних, технологічних властивостей та стійкості лісонасаджень до рекреаційних навантажень, придатність території для відпочинку.
  
  дипломная работа [2,2 M], добавлен 03.07.2011
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам