Аналіз виробництва картоплі в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Рослинництво - одна з основних галузей сільського господарства, що пов'язана з обробітком ґрунту і вирощуванням сільськогосподарських рослин. Головною метою рослинництва є створення оптимальних технологічних передумов виробництва необхідної кількості високоякісної рослинницької продукції на базі інтенсивного фотосинтезу в посівах польових культур при одночасному збереженні, або підвищенні родючості ґрунту.

З давніх-давен найголовнішим і найважливішим продуктом харчування в Україні після хліба вважалася картопля. Це продукт харчування, що допомагав вижити у скрутні часи не лише селянам, а й урбанізованому населенню України.

У бульбах картоплі міститься близько 26 % сухих речовин, з яких 80-85 % - це крохмаль і майже 3 % - білкові речовини. Її вуглеводи є важливим джерелом енергії для людського організму, а білок за якістю рівнозначний білку молока, яєць та яловичини, є ціннішим за білок хлібних злаків, сої, бобів. Картопля є своєрідним регулятором травлення, який підвищує засвоєння та біологічну цінність інших продуктів. Цінність її як продукту харчування визначається також високим умістом вітамінів, особливо протицинготної аскорбінової кислоти.

Калорійність картоплі дуже висока: при споживанні 1 кг бульб організм одержує близько 840 калорій. Споживання 300 г картоплі забезпечує майже 50 % добової потреби організму людини у вітаміні С, 10-15 % - у вітаміні В, і 15 % - у вітаміні РР. Із 1 т картоплі можна отримати 120-140 л спирту, який, крім медичних цілей, використовується для виготовлення елітного каучуку. Картопля є цінною кормовою культурою для всіх видів сільськогосподарських тварин. [6] Для рослин картоплі дуже важливий температурний режим, так при 10-12 ОС в помірно вологому ґрунті дають сходи на 25-27-й день, при 14-16 ОС - на 18-22-й день. Краща температура для пророщування бульб 18-22 ОС.

Поєднання хорошої вологозабезпеченості ґрунту і оптимальної температури під час проростання сприяють прискореній появі сходів.

Картопля пред'являє високі вимоги до повітряного режиму ґрунту. Щоб мати достатню кількість кисню в суглинному ґрунті, необхідно зберегти її в рихлому стані з об'ємною масою не меншого 0,9-1,2 г/см3.

Картопля - рослина, вимоглива до вологості ґрунту. Найбільш сприятливі умови для зростання картоплі і утворення високого урожаю бульб створюються при вологості ґрунту від 60% ППВ до 100% ППВ.

Для забезпечення високих урожаїв картоплі необхідно, щоб у вегетацію випадало не меншого 300 мм опадів.[1]

Картопля має специфічні вимоги до кореневого живлення, цю важливу біологічну особливість обумовлює слаборозвинена коренева система. Для нормального зростання, розвитку і накопичення урожаю картопля потребує більшої кількості живильних речовин, чим багато інших польових культур .

У рослини картоплі азот поступає протягом всієї вегетації, проте більше всього його споживається в період бутонізації - цвітіння. В той же час хороша забезпеченість азотом на ранніх етапах зростання сприяє швидшому і могутнішому формуванню вегетативної маси .

Україна є лідером у виробництві картоплі серед країн - колишніх республік СРСР, поступаючись тільки Росії.

В основі статистичного аналізу картоплі лежить виявлення додаткових можливостей збільшення його виробництва, поліпшення його якості та зменшення витрат на його виробництво. На основі статистичного аналізу необхідно оцінити досягнутий рівень виробництва картоплі, виконання плану та тенденції валового виробництва і фактори, які його зумовили. Необхідно також проаналізувати причини зміни розміру посівної площі та врожайності картоплі, розробити заходи збільшення виробництва продукції, поліпшення її якості, оптимізації витрат на виробництво, нарощування обсягу конкурентоспроможної продукції.

Виходячи з вищевикладеного, метою курсової роботи є проведення статистичного аналізу вирощування картоплі на основі статистичних звітів в Україні. Під час написання курсової роботи були використані методи абсолютних, відносних, середніх величин, ряди динаміки, індексний і кореляційний аналіз та графічне зображення статистичних даних. За допомогою цих статистичних прийомів був проведений статистичний аналіз посівних площ, урожайності, валового збору картоплі та зроблені відповідні висновки, щодо підвищення урожайності картоплі.

1. АНАЛІЗ ПОСІВНИХ ПЛОЩ КАРТОПЛІ В УКРАЇНІ

Посівна площа є основною формою використання головного засобу сільськогосподарського виробництва - землі. Від її розміру залежить обсяг виробництва та валового збору картоплі, оскільки останній безпосередньо визначається розмірами посівної площі і врожайності сільськогосподарських культур.

Відповідно до стану і виробничого використання земельний фонд поділяють на окремі види земельних угідь. Земельні угіддя - це ділянки землі, які різняться природними властивостями і способом господарського використання. Вони мають сільськогосподарське і несільськогосподарське значення.

До сільськогосподарських належать угіддя, які придатні і використовуються для виробництва продукції рослинництва й тваринництва. Це рілля, сіножаті, пасовища і інші сільськогосподарські угіддя.[15]

Рілля включає усі розорані землі, які використовуються або підготовлені під посіви сільськогосподарських культур. Міжряддя садів та інших багаторічних насаджень, які тимчасово використовуються під посіви, до ріллі не належать, їх обліковують як багаторічні насадження. Площу ріллі визначають, як суму площі посіву сільськогосподарських культур і площі чистого пару. До сіножатей належать земельні ділянки, які використовуються для заготівлі сіна, сінажу і трав'яного борошна. Розрізняють заливні, суходільні і заболочені сіножаті.

Землі, які використовуються для випасання тварин, належать до пасовищ. Багаторічні насадження - це землі, зайняті садами, ягідниками, виноградниками тощо. Площі під полезахисними лісовими смугами до багаторічних насаджень не включають.

До інших сільськогосподарських угідь належать землі під лісом, деревно-чагарникові насадження ( у тому числі полезахисні лісові смуги), землі під водою, болота, землі під дорогами і прогонами, піски, яри, землі під виробничими будівлями і дворами та інші землі, непридатні для використання в сільському господарстві.

Структура земельних угідь - частка окремих видів угідь у загальній земельній площі, її виражають, як правило, у процентах. Щоб визначити, який процент має певний вид угідь, їх площу слід поділити на загальну земельну площу і знайдені дані помножити на 100.

Розглянемо динаміку і структуру земельних угідь в Україні, на основі даних таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 Структура і динаміка земельних угідь

Види угідь	2007 рік	2008 рік	2008 р. у % до 2007 р.
	млн. га	%	млн. га	%
Загальна земельна площа	60,4	100,0	60,4	100,0	100,0
С/г угіддя, всього	41,7	69,0	41,6	68,9	99,9
В тому числі: сіножаті	2,4	4,0	2,4	4,0	100,0
пасовища	5,5	9,1	5,5	9,1	100,0
рілля	32,4	53,6	32,5	53,8	100,4
інші с/г угіддя	1,4	2,3	1,2	2,0	87,0
Не с/г угіддя	18,7	31,0	18,8	31,1	100,3

З результатів таблиці 1.1 можна зробити висновок, що протягом 2007-2008 рр. загальна земельна площа не змінилася.

Для характеристики ступеню використання всього земельного фонду потрібно проаналізувати використання земельних ресурсів за допомогою таких показників:

1) Показник використання земельного фонду для сільськогосподарських цілей, який визначають як відношення площі сільськогосподарських угідь до площі земельного фонду:

41,7 : 60,4 Ч 100 = 69,0 % -- 2007 р.

41,6 : 60,4 Ч 100 = 68,9 % -- 2008 р.

Дані відсотки свідчать про те, що питома вага сільськогосподарських угідь у загальній площі в 2008 р. в порівнянні з 2007 р. зменшилась на 0,1% , тобто зміни несуттєві.

2) Показник використання сільськогосподарських угідь: відношення орних земель до площі сільськогосподарських угідь:

32,4 : 60,4 Ч 100 = 53,6 % -- 2007 р.

32,5 : 60,4 Ч 100 = 53,8 % -- 2008 р.

Виходячи з цього, можна зробити висновок, що питома вага ріллі в площі сільськогосподарських угідь у 2008 році порівняно з 2007 збільшилася на 0,2 %.

Наочна характеристика структури земельного фонду України представлена на круговій діаграмі (рисунок 1.1).

Рисунок 1.1 Структура земельного фонду України

Статистичне вивчення посівних площ сільськогосподарських культур має важливе значення для характеристики стану і розвитку сільського господарства в цілому і по галузях рослинництва в Україні.

Сучасна статистика посівних площ сільськогосподарських культур вивчає розмір, склад і динаміку посівів у розрізі економічних районів, природних зон, адміністративно-територіального поділу, а зокрема дослідження даної курсової роботи спрямовані на характеристику ефективності виробництва картоплі в Україні. Особлива увага приділяється аналізу садіння сортової картоплі та площ, на яких вирощування даної культури здійснюється за інтенсивними технологіями.

Аналізується також хід посадки картоплі. Розміри садіння даної культури статистика погоджує з обсягом урожаю, рівнем урожайності, наявністю трудових ресурсів, техніки, розмірами витрат праці, витрат виробництва, грошовими доходами і прибутками. Динаміку посівних площ аналізують порівнянням фактичного розміру посівів окремих культур і в цілому у поточному році з відповідними фактичними даними за минулі роки. Аналізуючи структуру і структурні зрушення посівних площ, обчислюють частку посівів окремих культур або їх груп у загальній площі всіх посівів. У кожному господарстві структуру посівних площ визначають залежно від його ґрунтово-кліматичних умов, спеціалізації, забезпечення основними і оборотними фондами, трудовими ресурсами, від розміщення господарства щодо заводів з переробки сільськогосподарської сировини тощо. Під час аналізу динаміки і структури посівних площ особливу увагу приділяють виявленню резервів розширення посівних площ, особливо найбільш продуктивних і цінних культур. На основі даних таблиці 1.2 проаналізуємо динаміку і структуру посівних площ в Україні.[12]

Таблиця 1.2 Структура та динаміка посівних площ основних сільськогосподарських культур

Види культур	2007 рік	2008 рік	2008 р. в % до 2007 р.
	млн. га	%	млн. га	%
Зернові і зернобобові	15,1	68,0	15,6	66,1	103,3
Соняшник	3,6	16,2	4,3	18,3	119,4
Картопля	1,5	6,8	1,4	5,9	93,3
Овочі	0,5	2,3	0,5	2,1	100,0
Цукрові буряки	0,6	2,7	0,4	1,7	66,7
Ріпак	0,9	4,0	1,4	5,9	155,6
Разом	22,2	100,0	23,6	100,0	106,3

З таблиці 1.2 видно, що основну частину посівів в 2007 році займають зернові і зернобобові культури ( 15,1 млн. га або 68,0 %) за ними іде соняшник (3,6 млн. га або 16,2 %), потім картопля ( 1,5 млн. га або 6,8 % ), ріпак ( 0,9 млн. га або 4,0 % ), цукрові буряки ( 0,6 млн. га або 2,7 % ) і овочі ( 0,5 млн. га або 2,3 %). В 2008 році посівна площа картоплі та інших видів сільськогосподарських культур не мають суттєвих змін. Тобто, перше місце знову займають зернові і зернобобові культури ( 15,6 млн. га або 66,1 %) далі соняшник (4,3 млн. га або 18,3 %), картопля ( 1,4 млн. га або 5,9 % ) і ріпак ( 1,4 млн. га або 5,9 % ), овочі ( 0,5 млн. га або 2,1 %) та цукрові буряки ( 0,4 млн. га або 1,7 % ). Тобто посівні площі основних сільськогосподарських культур у 2008 році порівняно з 2007 не зазнали великих змін.

Характеристика структури посівних площ України представлена на діаграмі (рисунок 1.2).[12]

Рисунок 1.2 Структура посівних площ сільськогосподарських культур

Використовуючи дані таблиці 1.3, охарактеризуємо динаміку посівних площ картоплі в Україні.

Таблиця 1.3 Динаміка посівних площ картоплі в Україні за 1999-2008 рр., тис. га

Культура	Роки	2008 р. - в % до:
	1999	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	1999	2006	2007
Картопля	1551	1631	1605	1592	1587	1556	1516	1461	1453	1409	90,8	96,4	96,9

Отже, можна зробити висновок, що посівні площі картоплі в Україні за період з 1999 по 2008 рік не зазнали великих змін. Так, у 2008 році в порівнянні з 1999 роком посівні площі картоплі зменшилися на 9,2 %.

Для наочного відображення динаміки посівних площ картоплі в Україні побудуємо діаграму (рисунок 1.3).

Рисунок 1.3 Динаміка посівних площ картоплі в Україні за 1999-2008 рр., тис. га

урожайність картопля валовий посівний

2. ДИНАМІКА УРОЖАЙНОСТІ КАРТОПЛІ В УКРАЇНІ

Рівень урожайності відображує вплив економічних і природних умов, а також якість організаційно-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств та господарств. Урожай і урожайність - найважливіші результативні показники землеробства і сільськогосподарського виробництва в цілому.

Під урожаєм у статистиці розуміють загальний обсяг продукції, зібраної з усієї площі посіву окремих сільськогосподарських культур або їх груп. Урожай і валовий збір - поняття тотожні, однозначні. Урожайність - це середній обсяг продукції з одиниці посівної площі. Урожайність культур, вирощуваних у відкритому ґрунті, визначають з розрахунку на 1 га, а у закритому ґрунті - на 1 м. Урожай є результатом складного процесу вирощування сільськогосподарських культур, в якому переплітаються економічний, біологічний і природний процеси відтворення. Для його характеристики використовують систему показників: видовий урожай, урожай на пні перед початком своєчасного збирання (біологічний) і фактичний урожай.

Видовий урожай - це очікувані розміри валового збору в певний період вегетації рослин. Його визначають спеціалісти агрономічного профілю на око шляхом експертної оцінки стану посівів (густоти сходів, ступеня розвитку рослин тощо). Видовий урожай можна встановити і методом кореляції із застосуванням показників стану рослин і ґрунту.

Під урожаєм на пні перед початком своєчасного збирання розуміють увесь вирощений урожай без врахування втрат. Урожай на пні визначають так:

на око, оглядаючи посіви перед збиранням урожаю (суб'єктивний метод);

вибірковим накладанням метрівок перед початком збирання врожаю (об'єктивний метод).

Фактичний (амбарний) урожай - це кількість фактично зібраної і оприбуткованої продукції окремих сільськогосподарських культур. Від урожаю на пні він відрізняється на величину втрат під час збирання і транспортування продукції.

Для картоплі фактичний урожай обчислюють у початково-оприбуткованій (бункерній) масі і масі після доробки, тобто очищення і сушіння. Відповідно до показників урожаю розрізняють видову урожайність, урожайність на пні перед початком своєчасного збирання і фактичну. Фактичну урожайність обчислюють з розрахунку на 1га весняної продуктивної площі.[15]

На основі даних таблиці 2.1 розглянемо динаміку урожайності картоплі в Україні.

Таблиця 2.1 Динаміка урожайності картоплі в Україні за 1999-2008 рр., ц/га

Культура	Роки	2008 р. - в % до:
	1999	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	1999	2006	2007
Картопля	82	122	108	104	116	133	128	133	131	139	169,5	104,5	106,1

З метою більш детального вивчення динаміки урожайності картоплі, побудуємо діаграму (рисунок 2.1).

Рисунок 2.1 Динаміка урожайності картоплі в Україні за 1999-2008 рр., тис. га

Проаналізувавши таблицю та діаграму урожайності картоплі за період з 1999 по 2008 роки можна зробити висновки про те, що урожайність має невеликі коливання. Найбільшого значення вона набула у 2008 р. і становила 139 ц/га. Найменша урожайність була у 1999р. і становила 82 ц/га. Дана низька урожайність може бути спричинена за рахунок економічної кризи, яка спостерігалася в ті роки та несприятливими природними умовами. Урожайність картоплі в 2008 році, в порівнянні з 1999 роком збільшилась на 57 ц/га.

Побудова і аналіз рядів динаміки дають змогу виявити закономірності розвитку явищ і виразити їх у цифрах. Дослідження процесу розвитку явищ одне з найважливіших завдань економіко-статистичного аналізу. Процес розвитку явищ у часі називають динамікою, а статистичні величини, які характеризують стан і зміну явищ у часі - рядами динаміки. Елементами ряду динаміки є моменти, або періоди, часу, до яких належать досліджувані показники і рівні ряду, які характеризують розмір явища. Рівні ряду динаміки можна виразити абсолютними, відносними і середніми величинами.

Під час аналізу динаміки суспільно-економічних явищ визначають абсолютний приріст, темпи зростання і приросту, абсолютне значення 1 % приросту на основі порівняння рівнів ряду динаміки. Рівень, який порівнюють, називається поточним, а рівень, з яким порівнюють, -- базисним. Крім того, розрізняють початковий рівень, за який приймають величину першого члена ряду, кінцевий рівень, який є величиною останнього члена ряду, і середній рівень - середня величина з усіх рівнів ряду динаміки.

При побудові ряду динаміки слід застосовувати єдину методологію обчислення рівня за кожний період. Важливою умовою при побудові рядів динаміки є порівнянність рівнів ряду, тобто величин, які характеризують кількісну сторону досліджуваного явища.

Абсолютний приріст (А) визначають як різницю між поточним (уі) і попереднім (уі-1), або початковим (у0), рівнями ряду динаміки. Цей показник динаміки може бути додатний або від'ємний. Якщо попередній рівень зменшується порівняно з поточним, маємо абсолютне зниження, абсолютного зниження записують із знаком мінус.

Абсолютний приріст показує, на скільки одиниць підвищився або зменшився поточний рівень порівняно з базисним за відповідний період часу. Його виражають в тих самих одиницях, що й рівні ряду динаміки.

Якщо порівнюють кожний рівень ряду динаміки з попереднім рівнем, то абсолютний приріст буде ланцюговим. Якщо всі рівні ряду порівнюють з початковим, який є постійною базою порівняння, то такий абсолютний приріст буде базисним:

А0=Аі - у0

Базисні і ланцюгові абсолютні прирости взаємопов'язані. Сума послідовних ланцюгових приростів дорівнює відповідному базисному приросту, тобто загальному приросту за відповідний період.

Темп зростання (К) - це відношення поточного рівня ряду динаміки (уі) до попереднього (уі - 1), або початкового рівня ( у0).

Темп зростання може бути ланцюговим, коли порівнюють поточний рівень з попереднім : Кл = уі : yі-1, і базисним, коли порівнюють поточний рівень з початковим : К0 = у1: у0. Цей показник виражають у процентах або у вигляді коефіцієнта. Щоб перейти від процентів до коефіцієнтів, слід темп зростання, виражений у процентах, поділити на 100, а щоб перейти від коефіцієнтів до процентів, потрібно темп зростання, виражений у вигляді коефіцієнтів, помножити на 100.

Якщо темп зростання більший за одиницю чи 100 %, то це свідчить про зростання досліджуваного явища, а якщо менший за одиницю чи 100%, то це означає зниження суспільного явища.[5]

Між базисними і ланцюговими темпами зростання є певний взаємозв'язок. Добуток послідовних ланцюгових темпів зростання дорівнює базисному темпу зростання за відповідний період, і навпаки, частка від ділення наступного базисного темпу зростання на попередній дорівнює відповідному ланцюговому темпу зростання.

де уn -- кінцевий рівень ряду динаміки; у0 -- початковий рівень; п -- кількість рівнів.

Темп приросту (Т) показує, на скільки процентів збільшився або зменшився поточний рівень ряду динаміки порівняно з базисним. Його обчислюють як відношення абсолютного приросту (Аі) до попереднього уі-1 або початкового рівня (у0). Якщо за базу порівняння беруть попередній рівень, то ланцюговий темп приросту визначають за формулою:

Якщо за базу порівняння беруть початковий рівень, формула для обчислення базисного темпу приросту матиме такий вигляд

Темп приросту можна визначити, віднімаючи від темпу зростання, вираженого в процентах, 100 %.[5]

.

На основі даних таблиці 2.2 проведемо аналіз показників динаміки ряду урожайності картоплі в Україні.

Таблиця 2.2 Показники динаміки ряду урожайності картоплі в Україні за 1999-2008 рр.

Роки	Урожайність картоплі, ц/га	Абсолютний приріст (+,-), ц	Темп зростання, %	Темп приросту (+,-), %	Абсолютне значення, 1 % пр.
		Базисний	Ланцюговий	Базисний	Ланцюговий	Базисний	Ланцюговий
1999	82	-	-	100,0	-	-	-	-
2000	122	40	40	148,8	148,8	48,8	48,8	0,82
2001	108	26	-14	131,7	88,5	31,7	-11,5	1,22
2002	104	22	-4	126,8	96,3	26,8	-3,7	1,08
2003	116	34	12	141,5	111,5	41,5	11,5	1,04
2004	133	51	17	161,2	114,7	61,2	14,7	1,16
2005	128	46	-5	156,1	96,2	56,1	-3,8	1,33
2006	133	51	5	161,2	103,9	61,2	3,9	1,28
2007	131	49	-2	159,8	98,5	59,8	-1,5	1,33
2008	139	57	8	169,5	106,1	69,5	6,1	1,31

З метою більш детального розгляду динаміки досліджуваних суспільно-економічних явищ за даний період розрахуємо наступні показники:

1) середній абсолютний приріст за весь досліджуваний період:

Це означає, що за досліджуваний період абсолютний приріст збільшився на 6,3 ц/га.

2) середньорічний темп зростання та приросту:

Отже, урожайність картоплі в Україні за період з 1999 по 2008 роки щороку змінювалася в середньому на 6 %.

Для оцінки динаміки, закономірностей і змін рівнів урожайності використовують способи укрупнення періодів, згладжування за допомогою ковзної середньої, аналітичне вирівнювання по прямій лінії або параболі другого порядку.

Суть укрупнення періодів полягає в тому, що один інтервальний ряд динаміки замінюють іншим інтервальним рядом з більшими періодами.

Різновидом укрупнення періодів є згладжування ряду динаміки за допомогою ковзної середньої. Суть цього способу в тому, що при стійкому інтервалі кожну наступну середню обчислюють, зсуваючи період на одну дату.

При визначенні ковзної середньої, спочатку додають рівні ряду за прийнятий інтервал часу і обчислюють середню арифметичну. Потім утворюють новий інтервал, починаючи з другого рівня ряду, для якого визначають нову середню, і т. д. Вивчимо середню урожайність картоплі в Україні за допомогою таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 Визначення середньої урожайності картоплі в Україні

Роки	Урожайність картоплі, ц/га	Середня урожайність по 5-ти річчям
		Способом укрупнення періодів	За допомогою ковзної
		Період	Середня урожайність	Період	Середня урожайність
1999	82
2000	122
2001	108	1999-2003	106,4	1999-2003	106,4
2002	104			2000-2004	116,6
2003	116			2001-2005	117,8
2004	133			2002-2006	122,8
2005	128			2003-2007	128,2
2006	133	2004-2008	132,8	2004-2008	132,8
2007	131
2008	139

Таким чином, розрахувавши таблицю 2.3, бачимо, що способом укрупнення періодів за першу п'ятирічку середня урожайність становила 106,4 ц/га (1999-2003 рр.), а за другу п'ятирічку (2004-2008 рр.) середня урожайність становила 132,8 ц/га. Використовуючи метод середньої ковзної, спостерігаємо коливання середньої урожайності від 106,4 ц/га, у першій п'ятирічці (1999 -2003 рр.); зсуваючись на один рік бачимо, що за період з 2000 по 2004 рр. урожайність зросла до 116,6 ц/га. Найбільшу урожайність спостерігаємо за 2004 - 2008 рр., вона становила 132,8 ц/га.

Щоб краще абстрагуватися від випадкового коливання рівнів ряду, застосовують аналітичне вирівнювання способом найменших квадратів. Суть його в знаходженні такої математичної лінії, ординати точок якої були б найближчі до фактичних значень ряду динаміки.

Вирівнювання способом найменших квадратів можна здійснити по прямій або будь-якій кривій лінії, яка виражає функціональну залежність рівнів ряду динаміки від часу. Для того щоб знайти доцільну форму вирівнювання, потрібно проаналізувати досліджуване явище і закони його розвитку.

Аналіз динамічного ряду урожайності показує, що абсолютні прирости, крім деяких років, більш-менш рівномірні. У цьому разі найбільш доцільною для вирівнювання є пряма лінія, рівняння якої має такий вигляд:

,

де yt -- вирівняні рівні ряду динаміки; а0 -- вирівняний рівень урожайності; а0 -- середній щорічний приріст урожайності; t -- порядковий номер року.Параметри а0 і а1 знаходять способом найменших квадратів, розв'язуючи систему рівнянь:

;

,

де у -- фактичні рівні ряду динаміки; п -- кількість років.[5]

Техніку вирівнювання ряду динаміки по прямій лінії розглянемо на прикладі вирівнювання урожайності картоплі в Україні на основі даних таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 Вирівнювання динамічного ряду урожайності картоплі в Україні

Роки	Урожайність картоплі, ц/га	№ п/п	Розрахункові величини	Вирівняна урожайність, ц/га
	y	t	yt	t2	yt
1999	82	1	82	1	98,0
2000	122	2	244	4	102,8
2001	108	3	324	9	107,6
2002	104	4	416	16	112,4
2003	116	5	580	25	117,2
2004	133	6	798	36	122,0
2005	128	7	896	49	126,8
2006	133	8	1064	64	131,6
2007	131	9	1179	81	136,4
2008	139	10	1390	100	141,2
Разом	1196	55	6973	385	119,6

Переносимо підсумкові дані таблиці в систему рівнянь:

Від другого рівняння віднімаємо перше:

7,2 =1,5а1 ,

а1 =4,8 ц/га.

Підставляємо значення а1 = 4,8 в одне з проміжних рівнянь і визначаємо параметр а0.

119,6=а0+5,5Ч4,8 ,

119,6=а0+26,4 ,

а0=93,2 ц/га.

Таким чином конкретне рівняння прямої лінії має вигляд:

Це означає, що у 1998 р., тобто році, який передує досліджуваному періоду, вирівняна урожайність картоплі становила 93,2 ц/га, а середній щорічний приріст урожайності -- 4,8 ц.

Підставляючи в рівняння прямої лінії по черзі значення t , дістанемо вирівняний динамічний ряд урожайності картоплі:

1999 р.=93,2+4,8Ч1=98,0;

2000 р.= 93,2+4,8Ч2=102,8;

2001 р.= 93,2+4,8Ч3=107,6;

2002 р.= 93,2+4,8Ч4=112,4;

2003 р.= 93,2+4,8Ч5=117,2;

2004 р.= 93,2+4,8Ч6=122,0;

2005 р.= 93,2+4,8Ч7=126,8;

2006 р.= 93,2+4,8Ч8=131,6;

2007 р.= 93,2+4,8Ч9=136,4;

2008 р.= 93,2+4,8Ч10=141,2.

Сума теоретичних рівнів ряду динаміки дорівнює сумі фактичних рівнів урожайності, що свідчать про правильність обчислень.

Наглядно тенденцію зміни рівня урожайності картоплі, можна показати на графіку розміщеному в додатку 1.

3. АНАЛІЗ ВАЛОВОГО ЗБОРУ КАРТОПЛІ ТА ФАКТОРІВ, ЯКІ ЗУМОВЛЮТЬ ЙОГО ЗМІНУ

При аналізі валового збору і врожайності важлива роль належить середнім величинам. Вони мають не тільки самостійне значення як узагальнюючі характеристики розмірів валового збору і рівнів урожайності по однорідних групах культур, що обчислюються в різноманітних розрізах, але й широко використовується при інших статистичних методах аналізу валового збору і врожайності сільськогосподарських культур, зокрема при побудові аналітичних групувань, розрахунках середніх показників рядів динаміки тощо.

Валовий збір - це загальний розмір виробленої продукції конкретного виду з усієї площі посіву. Завданням статистики є своєчасний і точний облік розмірів валового збору і врожайності у розрізі категорій господарств, контроль за виконанням планів виробництва с/г продукції та інше.

При аналізі валового збору і врожайності сільськогосподарських культур використовують всі типи і види статистичних групувань.

Розглянемо аналіз валових зборів та факторів, які зумовлюють їх зміну на прикладі індексного методу.

Індексний метод широко використовується для оцінки зміни рівня валового збору і врожайності порівняно з планом, у динаміці і по теорії, тобто з рівнем інших підприємств, районів і навіть різних країн, а також кількісної оцінки факторів, що визначають ці зміни.

Аналізуючи валовий збір і врожайність індексним методом, застосовують індивідуальні і загальні (агрегатні та середні) індекси.

Під час аналізу даних про урожай і урожайність оцінюють рівень виконання плану урожайності і валового збору. Щоб оцінити рівень виконання плану валового збору і урожайності, застосовують метод різниць та індексний метод. Метод різниць використовують при аналізі виконання плану по окремих сільськогосподарських культурах, індексний - при аналізі виконання плану по групі однорідних культур (зернових, овочевих, баштанних, кормових). В першу чергу розглянемо послідовність аналізу валового збору картоплі в Україні, використовуючи таблицю 3.1.

Таблиця 3.1 Аналіз валового збору картоплі в Україні за 2007-2008 рр.

Культура	2007 р.	2008 р.	Валовий збір з посівної площі 2008 р. за урожайністю 2007 р., тис. ц
	Посівна площа, тис. га	Урожайність, ц/га	Валовий збір, тис. ц	Посівна площа, тис. га	Урожайність,ц/га	Валовий збір, тис. ц
Картопля	1453	131	190343	1413	139	196407	185103

Для визначення виконання плану урожайності картоплі, обчислюють індивідуальний індекс урожайності:

де у1 і у0 -- урожайність у 2007 та 2008 роках.

Динаміку валового збору картоплі 2008 р. в порівнянні з 2007 р. визначають за допомогою індивідуального індексу валового збору:

де -- посівні площі у 2007 та 2008 році.[5]

На валовий збір картоплі впливають посівна площа і урожайність. Щоб встановити вплив посівної площі на динаміку валового збору потрібно різницю показників посівної площі 2008 та 2007 році помножити на планову урожайність:

Дня визначення впливу урожайності на динаміку валового збору картоплі різницю між урожайністю 2008 та 2007 роки множать на фактичну посівну площу:

Використовуючи показники по Україні динаміка становитиме:

1. Відсоток виконання плану по урожайності:

Отже, в 2008 р. в порівнянні з 2000р. план по урожайності перевиконано.

2. Відсоток виконання плану валового збору:

Отже, в 2008 р. в порівнянні з 2007 р. план по валовому збору перевиконано.

Величини цих індексів характеризують відносну зміну валового збору як в цілому, так і за рахунок відповідних аналізованих факторів, а абсолютна зміна валового збору визначається як різниця чисельника і знаменника відповідного індексу. Оскільки врожайність є тим результативним статистичним показником, що широко використовується для порівняльної характеристики господарської діяльності різних підприємств, а також для оцінки якості грунту у них, культури землеробства та інших факторів, що визначають рівень урожайності. При цьому використовується індексний метод, зокрема територіальні індекси.

Територіальні індекси - особливий вид індексів, які застосовуються при зіставленні складних статистичних показників у просторі. На основі територіальних індексів здійснюються регіональні і міжнародні порівняння.[4]

Індекси використовують не лише для визначення загальної зміни складного явища у часі або просторі, а й для виявлення впливу окремих факторів, які зумовили цю зміну. Як зазначалося, індекси змінного складу характеризують відношення двох і більше змінних величин. Індекс валового збору по групі однорідних культур відображає вплив на зміну загального виходу продукції трьох факторів: урожайності, розміру і структури посівних площ. Індекси змінного складу можна розкладати на індекси постійного (фіксованого) складу. Розкладання індексів змінного складу на індекси постійного складу є суттю індексного методу аналізу.

За допомогою індексного методу аналізу оцінюють вплив окремих факторів на зміну результативного показника у відносному абсолютному виразі. Для індексного аналізу факторів використовують лише ті індекси, які економічно взаємопов'язані.

4. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА КАРТОПЛІ

Активне входження України у світовий економічний простір потребує розробки нової, адаптованої до ринку, моделі розвитку галузі картоплярства, яка базується на досягненнях світової науки і практики, згоджених дій взаємопов'язаних сфер, галузей і підприємств, які орієнтуються на задоволення потреб покупців і швидку окупність витрат. Формування ринку картоплі неможливе без підвищення економічної ефективності галузі картоплярства в цілому. Підвищення економічної ефективності означає зростання обсягів виробництва продукції, грошових надходжень, різного виду доходів відносно наявних виробничих ресурсів і витрат на виробництво.

Ефективна економіка передбачає узгодженість дій галузей і сфер картоплепродуктового підкомплексу, учасників виробництва проміжної і кінцевої продукції. їх розрізненість, стихійні ринкові відносини привели до кризового стану галузі картоплярства України.[6]

Досвід розвинутих країн свідчить, що однією з головних умов динамічного і ефективного розвитку галузі картоплярства є інтенсифікація виробництва картоплі, пропорційність і збалансованість розвитку всіх сфер АПК, встановлення коопераційних і інтеграційних зв'язків між ними. Для того, щоб підвищити ефективність виробництва картоплі, необхідно вирішити такі проблеми:

* підвищити урожайність товарної картоплі в 1,5-2,0 рази і підвищити її якість шляхом збільшення об'ємів виробництва нових високоврожайних сортів з високими споживчими і технологічними якостями, удосконалення насінництва, укріплення матеріально-технічної бази і застосування інтенсивних технологій;

поетапно розвинути первинне насінництво і систему сертифікації насіннєвої картоплі;

запровадити високоефективну технологію вирощування картоплі з використанням сучасної техніки;

знизити втрати при зберіганні шляхом модернізації баз зберігання;

об'єднати фінансові, наукові, виробничі і матеріальні ресурси України для концентрації картоплярства в найбільш сприятливих природно-кліматичних, ґрунтових і економічних зонах і переводу його на інтенсивний шлях розвитку з використанням останніх досягнень сучасної науки, нової техніки і технологій, а також економічних важелів ринкової економіки.[8]

Критично оцінюючи опубліковані роботи з питань інтенсивного ведення картоплярства вважаємо, що під інтенсифікацією галузі картоплярства слід розуміти процес послідовного удосконалення технології та організації виробництва при відповідних витратах матеріально-грошових засобів та праці на одиницю площі посадки картоплі, здійснюваний на основі застосування досягнень науки, техніки та передового досвіду для отримання необхідної кількості продукції з мінімальними витратами на її одиницю. На основі цього виділимо декілька основних факторів розвитку інтенсивного картоплярства:

біологічні -- використання результатів селекції та сортовипробувань картоплі, біологічних методів захисту рослин тощо;

технологічні -- застосування нових прогресивних методів обробки грунту, догляду за посівами, захисту їх від хвороб, оптимальних режимів удобрення тощо;

технічні -- механізація технологічних процесів виробництва картоплі;

організаційно-економічні -- удосконалення розміщення картоплярства, організація сортової структури, спеціалізації та концентрації, застосування нових форм організації виробництва та ін.;

екологічні -- збереження родючості ґрунтів, захист від ерозії.

Найбільший ефект інтенсивного розвитку галузі картоплярства може бути досягнутий лише при диференційованому, з урахуванням конкретних умов, застосуванні комплексу факторів. Тобто інтенсифікація виробництва -це комплексний багатофакторний, всебічний процес, при якому не тільки приводиться в дію вся сукупність її факторів, у тому числі широке використання ринкових відносин, але і забезпечується їх єдність.

Одним зі шляхів підвищення конкурентоспроможності галузі картоплярства є оптимальний підбір технологічних операцій для його вирощування. У наш час поряд з вітчизняними інтенсивними технологіями вирощування картоплі запроваджуються і зарубіжні. Вибір тієї чи іншої технології - справа кожного окремого виробника картоплі, але при цьому слід ураховувати, що галузь, як і все сільське господарство перебуває у спільному економічному просторі. Тому необхідно орієнтуватися на реальні обставини.

Першим етапом вирощування картоплі, як і будь-якої іншої сільськогосподарської культури, є вибір сівозміни і попередника. Системам сівозмін належить важлива роль у виробництві рослинницької продукції, в тому числі і картоплі. Вони є однією з ефективних організаційних форм раціонального використання землі та біологічних факторів, що істотно впливають на водний і поживний режими ґрунту, на розвиток мікробіологічних процесів і фітосанітарний стан. Дія цих чинників у поєднанні із застосуванням високоврожайних сортів, прогресивних способів обробітку ґрунту, внесенням добрив та іншими агротехнічними заходами значно підвищує родючість ґрунту, забезпечує приріст урожайності сільськогосподарських культур. Отже, сівозміни належать до ефективних організаційно-економічних, технологічних і біологічних чинників підвищення врожайності картоплі, поліпшення якості продукції, розширення можливостей застосування різних способів обробітку грунту стосовно прийнятого у відповідній сівозміні чергування культур.

Картоплярі України повинні використовувати еліту для сортооновлення і сортозаміни, оскільки це основний шлях підтримання продуктивних якостей сорту і запровадження у виробництво нових сортів. Необхідно різко посилити роботу щодо створення сортів, стійких до картопляної нематоди, фітофторозу та придатних для промислової переробки.[1]

На сучасному етапі був започаткований новий напрям модифікації картоплі, що ґрунтується на методах генної інженерії. Ген ґрунтової бактерії "Bacillus thuringiensis", що відповідає за синтез речовин, вживляють в картоплю, де він виділяє кристалічний білок. Коли жук з'їдає рослину, яка містить цей білок, у нього унеможливлюється травлення і комаха гине від голоду. Багато фермерів вважають "Bacillus thuringiensis" ідеальним захистом рослин, який вдало пройшов випробовування. Однак у Львівській області науково-дослідний інститут проводив дослідження і виявив, що ця картопля пошкоджується фітофторою, іншими хворобами, погано зберігається, а на смак вона гірша. Білок, що вона виробляє, прирівнюється до отрутохімікатів і негативно впливає на здоров'я людей. Це питання ще не вивчене, його досліджують в Інституті захисту рослин та в санепідеміологічній службі. Державна комісія не зареєструвала цей новий сорт, і він не був внесений до державного реєстру дозволених рослин. Вклавши мільйонні суми на розвиток генетично-модифікованих організмів, компанії-виробники не витрачають грошей на дослідження власної продукції і її впливу на здоров'я людини. Учені стверджують, що перші результати вживання ГМО-продукції можна буде спостерігати в Україні через 30-40 років.[6]

При запровадженні трансгенних сортів картоплі, по-перше, потрібно враховувати і менталітет, і раціон пересічного українця. По-друге, те, що картоплю сьогодні вирощують на присадибних та дачних ділянках. По-третє, модифікацію культур слід проводити з огляду на споживача. Одна справа --трансгенний ріпак, який іде на технічну олію, фарби чи біодизельне паливо. Інша справа -- картопля, яку не споживає один живий організм --колорадський жук, і яку споживає інший живий організм -- людина. І коли можна експериментувати на рівні мишей, популяції яких проходять десятки разів на рік, то на поколінні людей експериментувати не можна. І у світі сьогодні, і в ЄС, і в СОТ ведуться серйозні дискусії стосовно використання трансгенних рослин. Розвивати і поширювати трансгенні технології у нашій державі слід з урахуванням можливих негативних наслідків.[2]

Досвід провідних європейських країн свідчить, що високопродуктивне картоплярство базується на досягненнях науково-технічного процесу, у тому числі на впровадженні сучасних комплексів машин. Сьогодні картопляреві потрібна малогабаритна і водночас недорога техніка. В Україні створено в основному необхідний шлейф машин загального та спеціального призначення для виробництва картоплі, але серійний випуск гальмується через брак коштів на фінансування державної програми та придбання господарствами. Для переведення картоплярства на індустріальну основу в Україні необхідно, перш за все, налагодити виробництво спеціальних машин, конкурентоспроможних на зарубіжних ринках.

Концепція сучасного землеробства, зокрема вирощування картоплі передбачає екологічний підхід до сільськогосподарського виробництва, а також використання біологічних принципів і оцінок вибраних технологій. Саме використання в картоплярстві біологічно чистих органічних добрив і стимуляторів росту дасть можливість не тільки значно підвищити урожайність картоплі і рентабельність усього сільськогосподарського виробництва, але і оздоровити землю шляхом інтенсифікації дії бактерій, найпростіших, червів і відмови від використання хімікатів. Повинен бути створений механізм на рівні держави, який би стимулював товаровиробників до такої діяльності і включав би зокрема: організацію контролю за якістю продукції; диференціацію цін у залежності від якості продукції; розробку нових технологій виробництва, переробки та зберігання картоплі; забезпечення населення достовірною інформацією про якість продукції.

У довготерміновій перспективі впровадження намічених вище заходів буде сприяти підвищенню ефективності, збалансованості і конкурентоспроможності галузі картоплярства.

Висновки та пропозиції

В результаті економіко-статистичного аналізу виробництва картоплі в Україні за 1999 - 2008 рр. можна зробити такі висновки: площа території не змінилась, але на деякі види продукції стали виділяти більшу територію, а на деякі майже не виділяли.

Щодо динаміки посівних площ то тут бачимо, що у 2008р. виділена посівна площа на картоплю 1409 тис. га, а у відсотках до 1999 р. становить 90,8 %, у 2006 р. - 96,4 % і у 2007 р.- 96,9 %.

Фактична урожайність картоплі в Україні у 2008 р. становить 139 ц/га, що більше рівня 2007 р.--131 ц/га.

В 2008 р. спостерігався найвищий рівень урожайності картоплі -- 139 ц/га. Протягом попередніх 9 років урожайність картоплі в Україні з кожним роком, то знижувалася, то підвищувалася.

В Україні у 2008 р. порівняно з 2007 р. валовий збір картоплі збільшився на 443 тис. ц. Відсоток виконання плану валового збору становить 103,2 %, отже план по валовому збору перевиконано.

Через відсутність ефективної системи постачання та обслуговування в картоплярстві України майже не використовуються мінеральні добрива, засоби захисту рослин від шкідників та хвороб, особливо фітофторозу. Подекуди картоплю садять без добрив, не завжди витримується оптимальне співвідношення азоту, калію та фосфору.

Впливає на розвиток галузі картоплярства і недостатня техніко-технологічна забезпеченість. Унаслідок затяжної економічної кризи в сільському господарстві нова техніка в господарства не надходить, а стара зношується і виходить з ладу. В Україні склалася ситуація, коли при вирощуванні картоплі застосовується переважно ручна праця, а основними засобами виробництва і знаряддями праці при виробництві картоплі у селянина залишаються сапа, лопата, вила та граблі.

Основними шляхами збільшення виробництва картоплі в Україні є збільшення урожайності за рахунок:

• вирощування картоплі за інтенсивними технологіями, що дасть можливість збільшити урожайність. Правильного застосування мінеральних добрив: час і спосіб їх внесення, глибина закладення. В умовах засушливого землеробства найбільший ефект дають мінеральних добрива при внесенні їх восени під глибоку зяблеву оранку;

• раціонального внесення органічних і мінеральних добрив. Одна тонна гною при внесенні 10 т на гектар окупається врожаєм в 1,5 рази вище, ніж при нормі 20 т не гектар. Тому, дози гною слід встановлювати диференційовано. Під основні польові культури слід вносити від 10 до 20 т гною на гектар. Органічні добрива потрібно вносити разом з мінеральними, що дозволяє підвищити урожайність. Внесення гною збільшеними дозами не завжди буває корисним;

• застосування високопродуктивних стійких проти несприятливих умов вирощування сортів картоплі;

• дотримання технологічних заходів щодо обробітку грунту. Низька якість оранки, культивації і боронування знижують урожайність картоплі;

• використання найкращих попередників. Кращим попередником, навіть при недостатній кількості опадів в період садіння, є чорний пар.

Отже, щоб збільшити виробництво картоплі в Україні потрібно поліпшити використання землі на основі підвищення її родючості, поновити машино-тракторний парк сучасною високопродуктивною технікою, раціонально використовувати основні виробничі фонди, предмети праці і трудові ресурси.

Список використаних джерел

1. Альошин Ю.І. Актуальні проблеми вирощування картоплі // Економіка АПК, 2001, № 8.

2. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник - вид. 2-ге, доповнене і перероблене, - К.: КНЕУ, 2002. - 624 с.

3. Горкавий В.К., Ярова В.В. Математична статистика : Навчальний посібник. - К. : ВД «Професіонал», 2004, - 384 с.

4. Горкавий В.К. Статистика. К. : Вища школа, 1994. - 303 с.

5. Горкавий В.К. Статистика : Підручник. - К. : Вища шк., 1995. - 415 с.

6. Горкавий В.К., Мех Л.М. Сучасний стан і стратегія підвищення конкурентоспроможності галузі картоплярства в Україні: Текст лекції. - Харк. нац. аграр. ун-т ім. В.В. Докучаєва. - Х., 2005. - 44 с.

7. 3агородній O.A. Вирощування картоплі в сівозмінах // Пропозиція, 2002, №4.

8. Коротич І.Ф. Підвищення стійкості виробництва картоплі // Економіка АПК, 1999, № 9.

9. Кузнєцов О.М. Сучасний стан та перспективи розвитку галузі культур в Україні з урахуванням світового досвіду // Пропозиція, 2002, №2.

10. Кузняк B.C. Спеціалізація сільського господарства в умовах ринкової економіки // Економіка України, 1995, №4.

11. Осауленко О.Г. Статистичний щорічник України. За редакцією Осауленка О.Г.. - К., 2008. - 566 с.

12. Осауленко О.Г. Статистичний щорічник України. За редакцією Осауленка О.Г.. - К., 2009. - 566 с.

13. Сєргєєв С.С. Сільськогосподарська статистика з основами соціально-економічної статистики : Підручник. - 6-е вид., перероблене і доповнене. - М. Фін. . Статистика, 1989.

Додаток

Рисунок 1.1 Динаміка урожайності картоплі

Размещено на Allbest.ur

...