Аналіз виробництва соняшнику

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Технічні культури являють собою групу рослин, продукція вирощування яких є сировиною для легкої, харчової та інших видів переробної промисловості.

В Україні вирощується понад 30 технічних культур. За характером їх використання вони поділяються на дві основні групи: прядивні та харчові. До першої належать: льон, коноплі, джут, кенаф та інші, що дають волокно для виробництва тканин. Друга включає цукрові буряки, соняшник, сою, рижій, рицину, гірчицю та інші, продукція яких використовується як сировина для харчової промисловості. Крім того, до технічних культур належать ефіроолійні (троянда, лаванда, коріандр, м'ята та інші), лікарські (ромашка, валер'яна, наперстянка) рослини, а також хміль, тютюн, махорка та інші культури.

У процесі вирощування та переробки технічних культур поряд з основною продукцією (волокон, маслами, цукром, ароматичними речовинами) одержують побічну продукцію (стебла, гичку) та відходи промислової переробки (жом, мелясу, макуху та інші), що використовуються як корм для худоби.

Україна - одна з провідних держав по виробництву технічних культур. У загальній їх посівній площі (3563 тис. га) найбільшу питому вагу мають цукрові буряки (42,04%), соняшник(46,06%) і льон-довгунець (4,38%). Решту (7,62%) становлять льон-олійний, рицина, хміль, тютюн, ефіроолійні та лікарські рослини.

Зональне розміщення посівів технічних культур в основному визначне. Так, в господарствах Полісся і Карпат спеціалізуються на вирощуванні льону-довгунцю; Лісостепу - цукрових буряків; північного і центрального Степу - соняшнику; південного Степу - рицини; в передгірних і гірських районах Криму - ефіроолійні культури і тютюн.

Така ж закономірність спостерігається і в розміщенні підприємств переробної промисловості.

На Поліссі розташовані льонозаводи, в Лісостепу - цукрові, у північному та центральному степу - олійні заводи, що дозволяє скоротити строки та відстані перевезень сировини до місць переробки, зменшити втрати при перевезенні та зберіганні, підвищити ефективність виробництва кінцевого продукту.

1. Народногосподарське значення виробництва соняшника

соняшник урожайність посівний земельний

Соняшник -- основна олійна культура в Україні. Насіння його районованих сортів і гібридів містить 50 - 52 % олії, а селекційних -- до 60 %. Порівняно з іншими олійними культурами соняшник дає найбільший вихід олії з одиниці. Соняшник є культурою, яку вирощують виключно для виробництва олії.

Соняшникова олія використовується безпосередньо в їжу, а також при виготовленні маргарину, консервів, хлібних і кондитерських виробів.

Основні жирні кислоти соняшникової олії -- синелева й олеїнова. В олії сучасних сортів соняшника міститься синелева кислоти 55-60% і олеїнова -30-35% від суми всіх жирних кислот. Крім жирних кислот, до складу соняшникової олії входять також фосфатиди, вітаміни (А, ПРО, Е, ДО) і інші дуже коштовні для людини харчові компоненти.

При переробці насінь на олію одержують побічні продукти -- макуха і шрот, що є коштовним високобілковим кормом, що містить своєму складі протеїн з великою кількістю незамінних амінокислот. У 1 кг шроту міститься 1,02 кормової одиниці і 363 м перетравного протеїну, а в 1 кг макухи -- 1,09 кормової одиниці і 226 м перетравного протеїну.

Обмолочені кошики соняшника служать додатковим джерелом корму для тварин. Вихід сухих кошиків складає 56--60% маси насінь. У 1 кг борошна, приготовленої з висушених кошиків, міститься 0,8 кормової одиниці і 38--43м протеїну.

Зелена маса соняшника широко використовується на корм крупній рогатій худобі. Високорослий соняшник, скошений у фазі цвітіння, йде на силос, що по поживності не уступає силосу зі стебел і листів кукурудзи.

Як просапна культура соняшник -- гарний попередник для багатьох польових культур. Його часто обробляють з метою нагромадження снігу на полях як кулісну рослину. Сіють соняшник також для створення куліс на парових полях. Як просапна культура він сприяє очищенню полів від бур'янів.

Посіви соняшнику в Україні займають понад 2 млн. га, що становить 96 % площі всіх олійних культур. Найбільші посівні площі соняшнику в Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Кіровоградській, Луганській, Миколаївській, Одеській, Херсонській і Полтавській областях.

Середня врожайність соняшнику в Україні в останні роки становила 16 18 ц/га. Найвища вона в господарствах, де соняшник вирощують за прогресивною технологією, -- по 30 ц/га і більше, а в умовах зрошення -- 38,7 - 40 ц/га.

2. Аналіз земельних угідь та посівних площ всіх категорій господарств Ізюмського району Харківської області

Земля -- це продукт природи, і лише у процесі виробничої діяльності людей вона стає засобом виробництва. На відміну від інших засобів виробництва земля при правильному використанні не зношується і не вибуває з виробничого процесу, а навпаки, при правильному використанні властивості її поліпшуються, тобто підвищується родючість.

Під родючістю ґрунту розуміють його здатність забезпечувати урожайність сільськогосподарських культур, рівень якої залежить як від об'єктивних властивостей ґрунту, так і від розвитку культури землеробства та кліматичних умов. Розрізняють природну і економічну родючість землі. Природна родючість створюється внаслідок тривалого ґрунтотворного процесу без втручання людини. Штучна родючість створюється працею людини. Економічна родючість -- це результат дії природи і суспільної праці, сукупний вираз природної і штучної родючості.

Земельний фонд України включає всі землі в межах її території (включаючи землі під водою) незалежно від їх цільового призначення і господарського використання.

Земельні угіддя -- це ділянки землі, які відрізняються природними властивостями і способом господарського використання. їх поділяють на сільськогосподарські і несільськогосподарські.

До сільськогосподарських належать угіддя, які використовуються для виробництва продукції рослинництва і тваринництва. Це рілля, перелоги, сіножаті, пасовища і багаторічні насадження. До несільськогосподарських угідь належать землі, вкриті лісом, деревно-чагарникові насадження (в тому числі полезахисні смуги), землі під водою, болота, землі під дорогами і прогонами, піски, яри, землі під виробничими будівлями і дворами та інші землі, непридатні для використання у сільському господарстві.

Під структурою земельних угідь розуміють питому вагу окремих видів угідь у загальній земельній площі. Її виражають, як правило, у процентах. Щоб визначити, який процент становить площа даного виду угідь, її слід поділити на загальну земельну площу і знайдені дані помножити на 100. Динаміку і структуру земельних угідь Ізюмського району наведено в табл. 1.1.

Таблиця 1.1.Динаміка та структура земельних угідь Ізюмського району за 2006-2007 рр.

Види угідь	2006 рік	2007 рік	2007р.в % до 2006р.
	тис.га	%	тис.га	%
Сільськогосподарські угіддя, всього, в тому числі:	89,0	99,3	89,0	99,3	100,0
рілля	58,1	64,8	58,1	64,8	100,0
сінокоси	7,4	8,3	7,4	8,3	100,0
пасовища	5,5	6,1	5,5	6,1	100,0
інші сільськогосподарські угіддя	18,0	20,1	18,0	20,1	100,0
Несільськогосподарські угіддя	0,6	0,7	0,6	0,7	100,0
Загальна земельна площа	89,6	100,0	89,6	100,0	100,0

Аналізуючи таблицю 1.1. ми бачимо,що за період 2006-2007 рр. Структура посівних площ не змінилася. Питому вагу всієї земельної площі району займає рілля - 64,8% (58,1 тис.га), відповідно сінокоси - 8,3% (7,4 тис.га),пасовища - 6,1% (5,5 тис.га), інші с.-г. угіддя - 20,1% (18,0 тис.га). Землі, призначені на несільськогосподарські цілі - 0,7% (0,6 тис.га).

Посівною називають площу ріллі або інших розораних угідь, яка зайнята посівами сільськогосподарських культур. Розміри посівних площ обчислюють по окремих культурах, а по кожній культурі за господарським призначенням. Наприклад, посівну площу кукурудзи визначають окремо на зерно і силос та зелений корм. Посівні площі однорічних і багаторічних трав поділяють на посіви, призначені на насіння, сіно, зелений корм і випас.

Облік посівних площ здійснюють на основі класифікації сільськогосподарських культур, яка становить їх розподіл на групи за різними якісними ознаками. За біологічними особливостями польові культури поділяють на однорічні (вегетаційний період не перевищує одного року), дворічні і багаторічні.

За виробничим призначенням сільськогосподарські культури поділяють на такі групи: зернові і зернобобові (пшениця, жито, ячмінь, горох тощо); технічні (цукрові буряки, соняшник, льон-довгунець тощо); картопля і овоче-баштанні (капуста, огірки, цибуля, кавуни, дині тощо); кормові культури (кормові коренеплоди, силосні культури, однорічні і багаторічні трави тощо); сидеральні культури (люпин та ін.).

Міжрядними називають посіви в міжряддях просапних культур або садів. Ці посіви не включають у загальний підсумок посівної площі, а обчислюють окремо в перерахунку на суцільні посіви за середніми нормами висіву. Посів у міжряддях садів включають у посівну площу відповідної культури і в загальну посівну площу у фактичному розмірі.

Повторними називають посіви ярих культур, проведені після збирання основної культури для одержання у поточному році другого врожаю, їх обліковують окремо і в загальну посівну площу не включають.

Проміжними є посіви озимих культур на зелений корм, по яких до закінчення заключного обліку посівних площ проведено посіви ярих культур. У загальну посівну площу проміжні посіви не включають.

Посіви попередніх культур, проведені на розораних сіножатях і пасовищах з метою підготовки ґрунту для посіву багаторічних трав під залуження, включають у загальну посівну площу відповідної культури.

Засіяною називають площу, на якій висіяне насіння сільськогосподарських культур. Якщо протягом року на тій самій площі культури висівалися двічі, то цю площу включають у засіяну двічі.

Динаміку посівних площ аналізують порівнянням фактичного розміру посівів окремих культур і в цілому у поточному році з відповідними фактичними даними за минулі роки. При цьому використовують показники динаміки (абсолютні прирости, темпи зростання і приросту), а також способи визначення основної тенденції розвитку в рядах динаміки (укрупнення періодів, згладжування за допомогою ковзної середньої, аналітичне вирівнювання способом найменших квадратів).

Аналізуючи структуру і структурні зрушення посівних площ, обчислюють питому вагу посівів окремих культур або їх груп у загальній площі всіх посівів. У кожному господарстві структуру посівних площ визначають залежно від його ґрунтово-кліматичних умов, спеціалізації, забезпечення основними і оборотними фондами, трудовими ресурсами, розміщення відносно заводів з переробки сільськогосподарської сировини тощо.

Статистика аналізує структуру посівних площ по окремих господарствах, категоріях господарств (колгоспи, держгоспи, міжгосподарські, селянські, особисті підсобні та інші господарства), адміністративних районах, зонах, під-зонах тощо. Крім того, показники структури аналізують як у цілому по всій площі посіву, так і по окремих групах культур (зернові, технічні, картопля і овоче-баштанні, кормові). Динаміку структури посівних площ основних сільськогосподарських культур розглянемо на такому прикладі (табл. 1.2).

Таблиця 1.2. Структура і динаміка посівних площ основних сільськогосподарських культур

Види культур	2006рік	2007рік	2007р.в % до 2006р.
	тис.га	%	тис.га	%
Зернові та зернобобові, в тому числі:	27,90	66,21	24,90	57,97	87,56
озимі зернові	16,90	40,10	9,10	21,19	52,83
ярі зернові	10,30	24,44	15,50	36,09	147,65
зернобобові	0,70	1,66	0,30	0,70	42,05
Картопля	2,06	4,89	2,63	6,12	125,26
Технічні, в тому числі:	11,32	26,86	14,41	33,55	124,90
соняшник	8,81	20,91	11,80	27,47	131,41
цукрові буряки	2,51	5,96	2,61	6,08	102,02
Овочі	0,86	2,04	1,01	2,35	115,23
Разом	42,14	100,00	42,95	100,00	100,00

Дані табл. 1.2 показують, що за досліджуваний період питому вагу в господарстві становили зернові та зернобобові культури. У 2006 році їхня площа становила 27,9 тис га, а у 2007 році - 24,9 тис. га. А найменшу питому вагу становили картопля і овоче-баштанні (2006 рік - 2,92 тис. га, а 2007 - 3,64тис. га). Взагалі під основні сільськогосподарські культури було відведено у 2007 році 42,14 тис. га, а у 2006 р. - 42,95 тис. га. З них технічні культури становили 11,32 тис. га і 14,41 тис. га відповідно.

Аналізуючи структуру посівних площ, за критерій її оцінки беруть показники урожайності, виходу кормових або кормо протеїнових одиниць з 1 га, валової продукції у вартісному виразі, прибутку з розрахунку па 1 га тощо. Вибір критерію залежить від особливостей культур, структуру посівів яких оцінюють (зернові, овочеві, кормові тощо), а також від завдань аналізу і умов господарської діяльності підприємства.

Слід ураховувати, що розширення посівних площ більш інтенсивних і продуктивних культур потребує відповідного забезпечення цих посівів трудовими і матеріальними ресурсами. Якщо розширити посівні площі цукрових буряків до розмірів, які не забезпечуються виконанням робіт в оптимальні строки, то це може призвести до зниження урожайності.

3. Динаміка урожайності технічних культур

У вивченні валового збору і врожайності технічних культур важливе місце займає питання про закономірності їх зміни в часі. Пізнання цих закономірностей і причин, що їх зумовили, має велике значення для обґрунтованих вирішень різноманітних проблем, пов'язаних з виробництвом технічних культур. Але це пізнання ускладнюється тим, що рівень валового збору і врожайності формується під впливом множини факторів, що діють з різною силою і у різних напрямах.

3а характером безпосереднього їх впливу на валовий збір і врожайність усі фактори можуть бути поділені на дві великі групи, хоча всі вони діють одночасно і у взаємозв'язку. До першої і групи належать виробничо-економічні фактори, пов'язані із застосуванням добрив, селекцією і насінництвом, рівнем агротехніки, матеріальною зацікавленістю працівників сільськогосподарського виробництва і т. д. Усі вони цілком залежать від діяльності людини і діють у напрямі підвищення рівня врожайності і збільшення розмірів валового збору. До другої групи належать мете реологічні фактори: опади, температура повітря, висота сніжною покриву, вологість ґрунту і т. д. Ці фактори не залежать під людини і діють на валовий збір і врожайність окремих років хаотично підвищуючи, то знижуючи їх рівень, при цьому часто дуже значно.

Наприклад, розглянемо «Динаміку урожайності основних технічних культур».

Таблиця2.3. Динаміка урожайності соняшника за 1998-2007 роки

Культура	1998	1999	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2007р.в % до 1998р.
Соняшник	18,8	21,5	12,1	15,4	10,9	12,6	13,2	11,7	15,7	10,9	58,0

В таблиці 2.3 подано урожайність соняшника з 1998 р. по 2007 р. З неї видно, що в 1998 році урожайність соняшника становила 18,8 ц/га, в 2000р. урожайність збільшилася до 17,2 ц/га. Розглядаючи цю таблицю ми бачимо що такі коливання динаміки урожайності соняшника проходять протягом 10 років. У порівнянні 2007 року з 2006 роком видно, що урожайність соняшника знизилася на 4,8 ц/га. До речі, як свідчить практика, в тому числі й розвинутих країнах зменшення врожайності культур від несприятливих погодних умом може сягати 40% тому зіставлення валового збору і врожайності за окремі роки може дати невірне уявлення про загальну тенденцію їх зміни. Однак взагалі позбавлено економічного і практичного значення зіставлення валового збору і врожайності. Таке порівняння має, наприклад, великий зміст для оцінки господарського стану країни в поточному році порівняно з попереднім.

Для характеристики інтенсивності і напряму зміни в часі рівнів урожайності і валового збору сільськогосподарських культур на основі відповідних рядів динаміки, побудованих як за щорічними, Для характеристики інтенсивності і напряму зміни в часі рівнів урожайності і валового збору сільськогосподарських культур на основі відповідних рядів динаміки, побудованих як за щорічними, так середньорічними даними за певний період, обчислюються ланцюгові і базисні аналітичні показники: абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту, абсолютне значення 1% приросту; а також середні показники рядів динаміки: середній рівень, середній абсолютний приріст, середній темп зростання, середній темп приросту і середнє значення 1% приросту.

Як правило, аналіз валового збору і урожайності за поточний рік починається з оцінки їх рівнів по окремих культурах та їх група порівняно з попереднім і минулими роками. Такий аналіз дозволяє з'ясувати, якою мірою і по яких культурах та їх групах збільшився або зменшився валовий збір, підвищилася або зменшилася врожайність, визначити напрям, швидкість та інтенсивність їх рівнів. Його здійснюють за допомогою побудови і аналізу рядів динаміки, складених на основі щорічних даних за ряд років.

Абсолютний приріст визначають як різницю між поточним і попереднім, або початковим, рівнями ряду динаміки ( базисний Аб=Уі-У0; ланцюговий Ал=Уі-Уі-1). Цей показник динаміки може бути додатний або від'ємний. Якщо попередній рівень зменшується порівняно з поточним, маємо абсолютне зниження. Розмір абсолютного зниження записують із знаком мінус.

Абсолютний приріст показує, на скільки одиниць підвищився або зменшився поточний рівень порівняно з базисним за відповідний період часу. Його виражають в тих самих одиницях, що й рівні ряду динаміки.

Якщо порівнюють кожний рівень ряду динаміки з попереднім рівнем, то абсолютний приріст буде ланцюговим. Якщо всі рівні ряду порівнюють з початковим, який є постійною базою порівняння, то такий абсолютний приріст буде базисним.

Базисні і ланцюгові абсолютні прирости взаємопов'язані. Сума послідовних ланцюгових приростів дорівнює відповідному базисному приросту, тобто загальному приросту за відповідний період.

Темп зростання -- це відношення поточного рівня ряду динаміки до попереднього, або початкового, рівня ( базисний Тб=Уі/У0*100 ; ланцюговий Тл=Уі/Уі-1*100).

Темп зростання може бути ланцюговим, коли порівнюють поточний рівень з попереднім і базисним, коли порівнюють поточний рівень з початковим. Цей показник виражають у процентах або у вигляді коефіцієнта. Щоб перейти від процентів до коефіцієнтів, слід темп зростання, виражений у процентах, поділити на 100, а щоб перейти від коефіцієнтів до процентів, потрібно темп зростання, виражений у вигляді коефіцієнтів, помножити на 100. Якщо темп зростання більший за одиницю чи 100%, то це свідчить про зростання досліджуваного явища, а якщо менший за одиницю чи 100%, то це означає зниження суспільного явища.

Між базисними і ланцюговими темпами зростання є певний взаємозв'язок. Добуток послідовних ланцюгових темпів зростання дорівнює базисному темпу зростання за відповідний період, і навпаки, частка від ділення наступного базисного темпу зростання на попередній дорівнює відповідному ланцюговому темпу зростання.

Темп приросту показує, на скільки процентів збільшився або зменшився поточний рівень ряду динаміки порівняно з базисним. Його обчислюють як відношення абсолютного приросту до попереднього або початкового рівня.

Темп приросту (спаду) можна також визначити, віднімаючи від темпу зростання, вираженого в процентах, 100, тобто Тпр.б=Тб-100% для базисного та Тпр.л=Тл-100% - для ланцюгового.

Визначаючи наведені вище показники динаміки, важливо обгрунтовано вибрати основу (базу), відносно якої їх обчислюють. Аналізуючи, наприклад, динаміку урожайності сільськогосподарських культур, не можна порівнювати сприятливі за кліматичними умовами роки з несприятливими. Базу для порівняння в цьому разі слід вибрати з приблизно однаковими з поточним роком природно-кліматичними умовами, тоді різниця в урожайності об'єктивно відображатиме рівень організаційно-господарської діяльності.

Абсолютне значення 1% приросту дорівнює відношенню абсолютного приросту за певний період до темпу приросту за той самий період. А=Ал/Тпр.л

Цей показник можна обчислити простіше. Оскільки базисний рівень завжди беруть за 100 %, то абсолютне значення 1 % приросту буде в 100 разів менше за базисний рівень. Слід враховувати, що обчислення абсолютного значення 1 % приросту доцільне лише для ланцюгових абсолютних приростів і темпів приросту. Для базисних темпів приросту цей показник завжди буде однаковим, оскільки початковий рівень, порівняно з яким обчислюють темп приросту, залишається незмінним.

Обчислення абсолютного приросту, темпів зростання і приросту, абсолютного значення 1% приросту розглянемо на такому прикладі (табл. 2.4).

У таблиці 2.4 подано обчислені значення основних аналітичних показників ряду динаміки, що характеризує врожайність соняшника в господарствах Ізюмського району Харківської області з 1998-2007 роки. Дані свідчать, що рівень врожайності соняшника характеризується значним коливанням по роках, при чому ці коливання спостерігаються як із року в рік, так і стосовно базисного рівня 1998 року.

Таблиця 2.4.Показники динамічного ряду урожайності соняшника за 1998-2007 рр.

Роки	Урожайність, ц./га	Абсолютний приріст, ц	Темп зростання, %	Темп приросту, %	Абсолютне значення 1% приросту
		базисний	ланцюговий	базисний	ланцюговий	базисний	ланцюговий
1998	18,8	-	-	100,0	100,0	-	-	-
1999	21,5	2,7	2,7	114,4	114,4	14,4	14,4	0,2
2000	12,1	-6,7	-9,4	64,4	56,3	-35,6	-43,7	-
2001	15,4	-3,4	3,3	81,9	127,3	-18,1	27,3	0,1
2002	10,9	-7,9	-4,5	58,0	70,8	-42,0	-29,2	-
2003	12,6	-6,2	1,7	67,0	115,6	-33,0	15,6	0,1
2004	13,2	-5,6	0,6	70,2	104,8	-29,8	4,8	0,1
2005	11,7	-7,1	-1,5	62,2	88,6	-37,8	-11,4	-
2006	15,7	-3,1	4,0	83,5	134,2	-16,5	34,2	0,1
2007	10,9	-7,9	-4,8	58,0	69,4	-42,0	-30,6	-

Протягом досліджуваного періоду рівень урожайності соняшника в господарствах в 4 рази підвищувався і в 5 разів зменшувався порівняно з попереднім роком. Найзначніше підвищення рівня урожайності соняшника мало місце в 2006 році порівняно з 2005 роком, воно становило 4 ц, або 45,6%, а найбільше зниження - у 2002 році (порівняно з 2001р) і становило 4,5 ц, або 23,9%. Стосовно базисного 1998р, майже протягом усього досліджуваного періоду спостерігалось зниження рівня врожайності соняшника, при цьому найменше зменшення було в 2006 році і становило 3,1 ц, або 16,5%, а найбільше - у 2003р та 2007р. і дорівнювало 7,9 ц, або 42%. Помітні коливання характерні і для абсолютного значення 1% приросту.

Середня врожайність соняшника в господарствах за 1998-2007рр. становила 14,28 ц/га.

Середньорічна абсолютна зміна врожайності соняшника в господарствах за 1998-2007рр. становила -0,88ц/га. Тобто протягом 1998-2007рр. середня врожайність соняшника в господарствах зменшувалась на 0,88 ц/га. Середньорічний темп зростання середньої врожайності соняшника за 1998-2007рр. становить 94,1%, тобто протягом 1998-2007рр. середня врожайність соняшника в господарствах щороку зменшувалась на 5,9%.

Важливим завданням статистичного аналізу рядів динаміки є виявлення і кількісна характеристика основних тенденцій розвитку суспільно-економічних явищ.

Закономірності розвитку в рядах динаміки визначають абстрагуванням від випадкових змін досліджуваних ознак. Для цього статистика використовує такі способи: укрупнення періодів, спосіб ковзної середньої, вирівнювання ряду динаміки по середньому абсолютному приросту, середньому коефіцієнту зростання і способом найменших квадратів.

Найпростішим способом виявлення основної тенденції розвитку є укрупнення періодів. Суть його в тому, що один інтервальний ряд динаміки замінюють іншим інтервальним рядом з більшими періодами. Об'єднані періоди мають бути якісно однорідними щодо факторів, що визначають загальну тенденцію, і досить тривалими, щоб запобігти випадковим коливанням досліджуваних ознак.

Різновидом укрупнення періодів є згладжування ряду динаміки за допомогою ковзної середньої. Суть цього способу в тому, що при стійкому інтервалі кожну наступну середню обчислюють, зсуваючи період на одну дату.

Визначаючи ковзну середню, спочатку додають рівні ряду за прийнятий інтервал часу і обчислюють середню арифметичну. Після цього утворюють новий інтервал, починаючи з другого рівня, для якого обчислюють нову середню.

Дані таблиці 2.5 показують, що урожайність соняшнику під впливом мете реологічних умов в окремі роки помітно коливається. Це приховує закономірне її зростання за рахунок інтенсифікації виробництва. Об'єднання окремих років у трьохрічні періоди дасть змогу вирівняти метеорологічні умови і виявити тенденцію зростання урожайності соняшнику.

Спосіб ковзної середньої згладжує коливання рівнів, але не дає рядів які б замінювали вихідні фактичні рівні вирівняними.

Таблиця 2.5 Визначення середньої урожайності соняшника методом укрупнення періодів та за допомогою ковзної

Роки	Урожайність, ц./га	Середня урожайність по 3-х річчям, ц./га
		способом укрупнення періодів	за допомогою ковзної
		період	середня урожайність	період	середня урожайність
1998	18,8
1999	21,5	1998-2000	17,5	1998-2000	17,5
2000	12,1			1999-2001	16,3
2001	15,4			2000-2002	12,8
2002	10,9	2001-2003	13,0	2001-2003	13,0
2003	12,6			2002-2004	12,2
2004	13,2			2003-2005	12,5
2005	11,7	2004-2006	13,5	2004-2006	13,5
2006	15,7			2005-2007	12,8
2007	10,9

Щоб врахувати всі рівні ряду динаміки і краще абстрагуватися від їх випадкового коливання, застосовують аналітичне вирівнювання рядів динаміки способом найменших квадратів. Суть його полягає в знаходженні такої математичної лінії ординати точок якої була б найближчі до фактичних значень ряду динаміки. Це означає, що сума квадратів відхилень вирівняних рівнів від фактичних повинна бути мінімальною.

Вирівнювання способом найменших квадратів можна здійснити по прямій або будь-якій кривій лінії, яка виражає функціональну залежність рівнів ряду динаміки від часу. Для того щоб знайти доцільну форму вирівнювання, треба проаналізувати досліджуване явище і закони його розвитку.

Аналіз динамічного ряду урожайності соняшника в Ізюмському районі показує, що що щорічні абсолютні прирости, крім деяких років, більш-менш рівномірні. В цьому разі найбільш доцільної для вирівнювання є пряма лінія, рівняння якої має вигляд:

Yt = a0 + a1t

де уt - вирівняні рівні динаміки;

а0 - вирівняний рівень урожайності при умові, що t=0, тобто в році, який передує початку досліджуваного періоду;

а1 - середній щорічний приріст (або зниження) урожайності;

t - порядковий номер року.

Невідомі параметри а0 і а1 знаходять способом найменших квадратів, розвязуючи систему нормальних рівнянь

Де де y - фактичні рівні ряду динаміки (в нашому прикладі фактична урожайність соняшника);

n - кількість років у періоді,що вивчається.

Методику вирівнювання ряду динаміки розглянемо за даними про урожайність соняшнику у Ізюмському районі. Потрібні дані для розв'язання системи рівнянь обчислимо в таблиці 2.6.

Переносимо підсумкові дані з таблиці 2.6 в систему рівнянь:

Переносимо підсумкові дані з таблиці 2.6 в систему рівнянь:

142,8=10*а0+55*а1 *5,5 785,4=55*а0+302,5*а1

726,1=55*а0+385*а1 726,1=55*а0+385*а1

69,3= - 82,5*а1

а1= -0,72

142,8=10*а0+55*( -0,72)

а0=18,23

Таблиця 2.6. Вирівнювання динамічного ряду урожайності соняшника

Роки	Порядковий номер року	Урожайність,ц./га	Рахункові величини	Вирівняна урожайність, ц./га
n	t	y	yt	t2	yt=a0+a1t
1998	1	18,8	18,8	1	17,5
1999	2	21,5	43	4	16,8
2000	3	12,1	36,3	9	16,1
2001	4	15,4	61,6	16	15,4
2002	5	10,9	54,5	25	14,6
2003	6	12,6	75,6	36	13,9
2004	7	13,2	92,4	49	13,2
2005	8	11,7	93,6	64	12,5
2006	9	15,7	141,3	81	11,8
2007	10	10,9	109	100	11,0
Разом	55	142,8	726,1	385	142,8

Отже, рівняння прямої лінії, яке характерезує динаміки урожайності соняшнику в Ізюмському районі, матиме такий вигляд

yt= -0,72*t+18,23

Це означає, що в 1998р., тобто в році, який передує досліджуваному періоду вирівняна урожайність соняшнику дорівнювала 18,23 ц/га. При чому кожного року спостерігається зниження рівня середньої щорічної урожайності на 0,72 ц/га, тобто лінія вирівняної урожайності має від'ємний нахил (див. додаток).

Кореляційний аналіз -- це метод кількісної оцінки взаємозалежносте між статистичними ознаками, що характеризують окремі суспільно-економічні явища і процеси.

Всі явища, що існують у природі й суспільстві, перебувають у взаємозалежності і взаємообумовленості. Так, урожайність сільськогосподарських культур залежить від обсягу та інтенсивності агротехнічних заходів, продуктивність тварин -- від рівня і якості годівлі, продуктивність праці -- від впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу тощо.

За ступенем залежності одного явища від іншого розрізняють два види зв'язку: функціональний (повний) і кореляційний (неповний, або статистичний).

Функціональним називається зв'язок, при якому кожному значенню факторної ознаки, що характеризує певне явище, відповідає одна або кілька значень результативної ознаки (функції). Прикладом такого зв'язку є залежність між довжиною і радіусом кола, площею і стороною квадрата. Функціональна залежність виявляється у кожному окремому випадку абсолютно точно і виражається за допомогою аналітичних формул.

У суспільно-економічних процесах функціональні зв'язки трапляються дуже рідко, причому як поодинокі випадки, що відображують взаємозалежність тільки окремих сторін складних явищ. Так, заробітна плата робітника за почасовою формою оплати дорівнює добутку денної ставки на відпрацьований час.

При дослідженні взаємозалежності масових соціально-економічних явищ, які формуються під впливом різноманітних факторів, використовують кореляційні зв'язки, які носять імовірнісний характер. При кореляційному зв'язку немає суворої відповідності між значеннями залежних ознак: кожному певному значенню факторної ознаки відповідає кілька значень результативної ознаки, наприклад зв'язок між дозами внесених добрив і урожайністю сільськогосподарських культур. При тих самих дозах добрив урожайність на різних ділянках буде неоднакова, оскільки урожайність залежить не тільки від добрив, а й від сорту, своєчасності і якості агротехнічних заходів, кількості опадів, температури тощо.

Кореляція, за допомогою якої вивчається вплив на величину результативної ознакн двох і більше факторних ознак, називається множинною. ІІрн вивченні множинної кореляції можна застосовувати як прямолінійні, так і криволінійні рівняння регресії.

Багатофакторні регресійні моделі дають змогу оцінювати вплив на досліджувану результативну ознаку кожного із факторів рівняння при фіксованому значенні (на середньому рівні) інших факторів. При цьому важливою умовою множинної кореляції є відсутність між факторами функціонального зв'язку.

Найбільш складним питанням при множинній кореляції є вибір форми зв'язку і відповідного математичного рівняння множинної регресії. Вибір типу функції повинен ґрунтуватися на теоретичному аналізі досліджуваного явища або на досвіді попередніх аналогічних досліджень. Враховуючи, що будь-яку функцію багатьох змінних логарифмуванням можна звести до лінійного виду, рівняння множинної регресії частіше будують у лінійній формі.

У загальному вигляді формула лінійного рівняння множинної регресії така:

yx=a0+a1*x1+a2*x2+…+an*xn

де yx -- теоретичні значення результативної ознаки;

a0, a1, a2 ,…,an -- параметри рівняння;

x1, x2,…, xn -- факторні ознаки.

Окремі коефіцієнти регресії цього рівняння характеризують ступінь впливу відповідного фактора на результативний показник при фіксованому значенні інших факторів. Вони показують, наскільки зміниться результативний показник при зміні відповідного фактора на одиницю. Вільний член рівняння (а ) не має економічного змісту і не інтерпретується.

Вихідні дані для кереляційного аналізу наведені в таблиці 2.7.

Звідси рівняння множинної регресії матиме такий вигляд:

у=-1,469-1,134*х1+1,278*х2

Коефіцієнти регресії показують, наскільки зміниться урожайність при зміні відповідного фактора на одиницю при умові, що другий фактор, включений у рівняння, перебуває у середньому рівні. Так, а1 = -1,134 показує, що при середньому навантаженні ріллі на 1 робочого та зменшенні затрат праці на 1 га урожайність буде зменшуватися на -1,134. Показник а2 показує,що при середніх затратах праці на 1 га та збільшенні навантаження ріллі на 1 робочого урожайність збільшиться на 1,278. Підставивши у рівняння множинної регресії фактичні значення змінних «х» за кожен рік, визначимо теоретичні рівні урожайності соняшнику. Так, для 1999 року теоретична урожайність дорівнюватиме 15,796.

Таблиця 2.7 Вихідні дані для кореляційного аналізу залежності урожайності соняшника від затрат праці на 1га і навантаження ріллі на 1 робітника

Роки	Урожайність, ц./га	Затрати праці на 1га, люд.-год	Навантаження ріллі на 1 робітника, га
n	y	x1	x2
1998	18,8	3,36	16,3
1999	21,5	1,68	15,0
2000	12,1	2,06	15,2
2001	15,4	1,53	14,4
2002	10,9	2,11	13,3
2003	12,6	1,96	12,8
2004	13,2	3,68	12,8
2005	11,7	3,72	16,4
2006	15,7	2,87	16,5
2007	10,9	1,72	12,5

Коефіцієнт множинної (сукупної) детермінації показує, яка частка варіації досліджуваного результативного показника зумовлена впливом факторів, включених у рівняння множинної регресії. Він може мати значення від 0 до +1. Чим ближчий коефіцієнт множинної детермінації до одиниці, тим більше варіація результативного показника характеризується впливом відібраних факторів.

Коефіцієнт множинної детермінації показує, що 0,2757 або 27,57% варіювання урожайності технічних культур у досліджуваних господарствах Ізюмського району зумовлене включеними у кореляційну модель факторами:навантаженням ріллі на 1 робочого та затратами праці на 1 га. Решта коливання урожайності (72,43%) зумовлена метеорологічними умовами, сортом, строками сівби,кількістю внесених добрив тощо.

Основним показником щільності зв'язку при множинній кореляції є коефіцієнт множинної (сукупної) кореляції, який може мати значення від 0 до +1. Коефіцієнт множинної кореляції визначають як корінь квадратний з коефіцієнта множинної детермінації.

У нашому прикладі коефіцієнт множинної кореляції дорівнюватиме R=0,52.

Деяка різниця між коефіцієнтами множинної кореляції, обчисленими річними способами, свідчить про те, що у нашому прикладі зв'язок між корелюючими величинами не є абсолютно прямолінійним, а має елементи криволінійності. Правильнішим є коефіцієнт, обчислений як корінь квадратний з коефіцієнта множинної детермінації.

Узагальнюючи вплив факторів на урожайність соняшника по господарствах Ізюмського району, можна зробити висновок про те, що чим більше затрати праці на 1га, тим більша урожайність. А при збільшенні навантаження ріллі на одного робітника, то урожайність технічних культур зменшується. Чим ближчий коефіцієнт множинної детермінації до 1, тим більше варіація результативного показника характеризується впливом відібраних факторів.

4. Аналіз валових зборів та факторів які зумовлюють їх зміну

При аналізі валового збору і врожайності важлива роль належить середнім величинам. Вони мають не тільки самостійне значення як узагальнюючі характеристики розмірів валового збору і рівнів урожайності по однорідних групах культур, що обчислюються в різноманітних розрізах, але й широко використовується при інших статистичних методах аналізу валового збору і врожайності сільськогосподарських культур, зокрема при побутові аналітичних групувань, розрахунках середніх показників рядів динаміки тощо.

В економіко-статистичному аналізі валового збору і врожайності сільськогосподарських культур метод статистичних групувань посідає особливе місце. Він має не тільки важливе самостійне значення, але й є вихідним пунктом, основою для застосування інших статистичних методів, зокрема такого досконалого методу, як дисперсійний аналіз.

При аналізі валового збору і врожайності сільськогосподарських культур використовуються всі типи і види статистичних групувань.

Розглянемо аналіз валових зборів та факторів які зумовлюють їх зміну на прикладі індексного методу.

Індексний метод широко використовується для оцінки зміни рівня валового збору і врожайності порівняно з планом, у динаміці і по території, тобто з рівнем інших підприємств, районів і навіть різних країн, а також кількісної оцінки факторів, що визначають ці зміни.

Зміна врожайності окремої культури характеризується індивідуальним індексом врожайності, тобто

а зміна валового збору окремої культури індивідуальним індексом валового збору, тобто

У1, У0 - врожайність окремої культури відповідно у звітному і базисному (плановому) періодах;

П0, П1 - посівна площа цієї культури відповідно у звітному і базисному (плановому) періодах.

Індивідуальний індекс валового збору розкладається на індивідуальні індекси розміру посівної площі і врожайності

Взаємозв'язок цих індексів дозволяє виявити причину зміни валового збору по окремій культурі. Наприклад, врожайність соняшника у господарствах Ізюмського району Харківської обл. у 2007 році на площі 11800 га становила 10,9 ц/га, а в 2006році на площі 8810 га -15,7 ц/га. Індивідуальний індекс урожайності дорівнює:

іу=У1/У0 =10,9/15,7=0,6943 або 69,43 %

індивідуальний індекс посівних площ -

іпп=П1/П0=11800/8810=1,339 або 133,9%

а індивідуальний індекс валового збору -

івз=(У1*П1)/(У0*П0)=10,9*11800/15,7*8810=128620/138317=0,9298 або 92,98%

Таким чином, зменшення валового збору соняшника на 7,02% у звітному (2007) році у порівняно з базисним (2006) роком відбулося за рахунок зменшення врожайності на 30,57% і збільшення посівних площ на 33,9%.

Абсолютна зміна валового збору по окремій культурі визначається за формулою

У1*П1 - У0П0

а за рахунок зміни посівної площі -- (П1 - П0)*У0

за рахунок зміни врожайності -- (У1 - У0)*П1

Зазначимо, що зміна валового збору дорівнює зміні за рахунок посівної площі та врожайності.

За даними нашого прикладу, зміни валового збору соняшнику в господарстві у звітному (2007) році порівняно з базисним (2006) роком в абсолютному виразі становлять

У1*П1-У0*П0=128620-138317= -9697

при цьому внаслідок зміни розмірів посівної площі

(П1-П0)* У0=(11800-8810)*15,7=46943

а за рахунок зміни врожайності

(У1-У0)* П1=(10,9-15,7)*11800= -56640

Перевіряємо правильність розрахунків: -9697=46943-56640

-9697= -9697

Таблиця 3.8. Вплив факторів на валовий збір основних технічних культур

Культура	2006 рік	2007 рік
	Посівна площа, тис.га	Урожайність, ц./га	Валовий збір, тис.ц	Посівна площа, тис.га	Урожайність, ц./га	Валовий збір, тис.ц
	П0	У0	П0У0	П1	У1	П1У1
Соняшник	8,810	15,700	138,317	11,800	10,900	128,620

Для характеристики змін валового збору по групі однорідних культур, наприклад технічних загальний індекс валового збору:

І=?У1*П1/?У0*П0

Загальний індекс валового збору розкладається на індекс розміру посівної площі та індекс середньої врожайності:

Ірп = П1/П0

Ісу = У1/У0

де У - середня врожайність окремих культур по групі однорідних культур або окремої культури по групі господарства відповідно у базисному і звітному періодах, що визначається за формулами:

У1=?У1*П1/?П1 У0=?У0*П0/?П0

де П - питома вага в частках одиниці посівних площ окремих культур або окремих підприємств у загальній посівній площі відповідно у базисному і звітному періодах.

Загальний індекс валового збору показує відносну його зміну, а абсолютна зміна валового збору по досліджуваній групі культур або господарств визначається як різниця між його чисельником і знаменником.

Індекс середньої врожайності, як індекс середніх величин, залежить не лише від рівня усередненого показника, але й від питомої ваги окремих його значень у загальному обсязі одиниць досліджуваної сукупності. У даному випадку середня врожайність залежить не лише від зміни рівня врожайності окремих культур, але і від зміни частки кожної культури в посівах, тобто від зміни структури посівних площ. Щоб врахувати вплив цих чинників на зміну валового збору, індекс середньої врожайності розкладається на індекс структури посівних площ і середній індекс урожайності

Іспп=?У0*П0/?У0*П1 Іуфс=(?У0*П1)/(?П1*У0)

Зазначимо, що індекс середньої врожайності в статистиці прийнято називати індексом змінного складу, а середній індекс урожайності індексом постійного (фіксованого) складу.

Індекс структури посівних площ можна визначити шляхом ділення індексу розміру і структури посівів на індекс загального розміру посівних площ.

Виявити роль і кількісно оцінити вплив кожного фактора, що визначає зміни валового збору по групі однорідних культур або окремої культури по групі господарств, можна також шляхом побудови системи взаємопов'язаних індексів. Підхід до побудови такої системи ґрунтується на врахуванні об'єктивно існуючих причинно-наслідкових зв'язків між результативним показником і факторами, що зумовлюють його зміну. При побудові системи взаємопов'язаних індексів зв'язок між результативним показником і визначальними його рівень факторами виражається у вигляді добутку факторів. При цьому фактори-співмножники у розрахункової формули індексної системи повинні бути розташовані таким чином, щоб вони були взаємопов'язані і складали певну цілісну систему, в якої кожний з факторів, взятий окремо або в сукупності з розташованими поряд, мав би реальний економічний зміст. Крім того. побудова системи взаємопов'язаних індексів повинна базуватися на принципах індексного методу, а саме зважування і фіксування факторів-співмножників на екстенсивні (об'ємні) і інтенсивні (якісні). Таке розмежування факторів-співмножників потрібно здійснювати при побудові кожної конкретної системи взаємопов'язаних індексів, виходячи з економічної суті і значення кожного з факторів-співмножників.

При вивченні впливу інтенсивного фактора на показник-результат усі інші фактори-співмножники фіксуються па рівні поточного періоду і при вивченні впливу кожного наступного фактора попередні чинники фіксуються на рівні базисного періоду, а решта факторів-співмножників, які включені до розрахункової формули системи взаємопов'язаних індексів, -- на рівні поточного періоду. При цьому знаменник попереднього індексу-співмножника є чисельником наступного індексу-співмножника.

При вивченні впливу екстенсивного фактора на показник-результат усі інші фактори-співмножники фіксуються на рівні базисного періоду і при вивченні впливу кожного наступного фактора попередні фактори фіксуються на рівні поточного періоду, а решта факторів-співмножників, які включені до розрахункової формули системи взаємопов'язаних індексів, -- на рівні базисного періоду. При цьому чисельник попереднього індексу-співмножника є знаменником наступного індексу-співмножника.

Величина кожного індексу у системі взаємопов'язаних індексів характеризує ступінь впливу відповідного фактора на результативний показник у відносному виразі, а абсолютний вплив на результативний показник визначається як різниця чисельника і знаменника відповідного індексу.

Валовий збір по групі однорідних культур або окремої культури по групі господарств можна записати у вигляді добутку врожайності і посівної площі.

Отже, динаміку валового збору залежно від зміни цих показників можна вивчити за допомогою побудови такої двофакторної взаємопов'язаної системи індексів:

Івз=Іу*Ірпп

де Івз - індекс валового збору;

Іу - індекс врожайності;

Ірпп - індекс розмірів і структури посівних площ.

Величини цих індексів характеризують відносну зміну валового збору як в цілому, так і за рахунок відповідних аналізованих факторів, а абсолютна зміна валового збору визначається як різниця чисельника і знаменника відповідного індексу.

Валовий збір по групі однорідних культур або окремої культури по групі господарств можна записати у вигляді добутку таких трьох взаємопов'язаних факторів: урожайність, питома вага посівної площі і загальний розмір посівної площі.

Оскільки першим фактором є інтенсивний показник, то у разі вивчення динаміки валового збору трифакторна система взаємопов'язаних індексів матиме такий вигляд:

Івз=Іу*Ірпп *Іспп

де Івз - індекс валового збору;

Іу - індекс урожайності, який характеризує зміну валового збору за рахунок зміни врожайності по окремих господарствах;

Іспп - індекс структури посівів, який характеризує зміну валового збору внаслідок зміни структури посівних площ;

Ірпп - індекс загальних розмірів посівів, що характеризує зміну валового збору за рахунок зміни загальних розмірів посівних площ.

Зміни валового збору у відносному виразі за рахунок того чи іншого фактора визначаються обчисленням відповідного індексу, а абсолютні величини змін валового збору за рахунок даного фактора -- як різниця чисельника і знаменника відповідного індексу.

Використовуючи існуючі взаємозв'язки між урожайністю і факторами, що формують рівень, за допомогою побудови відповідної взаємопов'язанної системи індексів можна визначити в абсолютному і відносному виразі зміну врожайності за рахунок окремих факторів.

При аналізі валового збору і врожайності за групами різнорідних культур (технічних), а також за всіма культурами взагалі безглуздо визначати підсумовуванням їх загальний збір у натуральних одиницях. Тому врожайність і валовий збір подають у грошовому виразі, причому оцінка робиться на основі незмінних цін.

Оскільки урожайність є тим результативним статистичним показником, що широко використовується для порівняльної характеристики господарської діяльності різних підприємств, районів, областей, країн, а також для оцінки якості ґрунту у них, культури землеробства та інших факторів, що визначають рівень урожайності. При цьому використовується індексний метод, зокрема територіальні індекси.

Територіальні індекси -- це особливий вид індексів, які застосовуються при зіставленні складних статистичних показників у просторі. На основі територіальних індексів здійснюються регіональні і міжнародні порівняння.

Територіальні порівняння не складають труднощів, якщо об'єктом зіставлення є одна будь - яка культура. Коли ж справа стосується групи культур, навіть однорідних, виникає питання про те, яку структуру площ варто прийняти за вагу при обчисленні середньої врожайності для того, щоб дані були порівнянними, оскільки середня врожайність по групі культур залежить не тільки від рівня врожайності окремих культур, але й від структури посівних площ, тобто від ваг середньої.

Якщо порівнювані сукупності мають розбіжності в структурі виробництва, вскладі працівників, то територіальні індекси обчислюють за стандартними (частіше середньою для таких сукупностей) структурою.

Індекси використовують не лише для визначення загальної зміни складного явища у часі або просторі, а й для виявлення впливу окремих факторів, які зумовили цю зміну. Як зазначалося, індекси змінного складу характеризують відношення двох і більше змінних величин. Індекс валового збору по групі однорідних культур відображує вплив на зміну загального виходу продукції трьох факторів: урожайності, розміру і структури посівних площ. Індекси змінного складу можна розкладати на індекси постійного (фіксованого) складу. Розкладання індексів змінного складу на індекси постійного складу є суттю індексного методу аналізу.

За допомогою індексного методу аналізу оцінюють вплив окремих факторів на зміну результативного показника у відносному абсолютному виразі. Для індексного аналізу факторів використовують лише ті індекси, які економічно взаємопов'язані.

5. Шляхи підвищення урожайності та збільшення валових зборів технічних культур.

Основними напрямами збільшення виробництва і поліпшення якості насіння технічних культур є дальша інтенсифікація їх вирощування, раціональне розміщення і концентрація посівів. Підвищення врожайності технічних культур - найважливіша умова зростання економічної ефективності їх виробництва

Збільшення виробництва технічних культур і підвищення їх ефективності пов'язані з впровадженням високоврожайних сортів та широким використанням індустріальної технології.

У господарствах України необхідно здійснит...