Аналіз виробництва соняшнику

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

урожайність соняшник насіння виробництво

Вступ

1. Аналіз посівних площ соняшнику

2. Динаміка урожайності соняшнику

3. Показники варіації урожайності соняшнику

4. Індексний аналіз валових зборів насіння соняшнику

5. Шляхи підвищення урожайності соняшнику

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел



Вступ

Батьківщиною соняшнику вважають південно-західну частину Північної Америки, де й нині ростуть дикі форми. В Росію його завезли на початку XVIII ст. і тривалий час (понад 125 років) вирощували як декоративну рослину і з метою одержання насіння, яке використовували як ласощі замість горіхів.

Першу спробу використати насіння соняшнику для отримання олії зробив у 1829р. житель слободи Олексіївка Воронезької губернії селянин Д. С. Бокарьов. Відтоді й починається історія окультурення дикого соняшнику, а безроздільний пріоритет у формуванні культурного високо олійного соняшнику належить ученим колишнього Союзу.

Тепер олійний соняшник поширений на всіх континентах земної кулі. Світова площа його посівів становить понад 14,5 млн. га. На великих площах його висівають в Україні, США, Китаї, Туреччині та багатьох інших державах.

Соняшник - основна олійна культура в Україні. Посівні соняшнику в Україні займають понад 2 млн. га, що становить 96 % площі всіх олійних культур. Найбільші посівні площі соняшнику в Дніпропетровській, Донецькій, Запорозькій, Кіровоградській, Луганській, Миколаївській, Одеській, Херсонській і Полтавській областях.

Насіння його районованих сортів і гібридів містить 50-52 % олії, а селекційних - до 60 %. Порівняно з іншими олійними культурами соняшник дає найбільший вихід олії з одиниці площі (750 кг/га в середньому по Україні).

Соняшникову олію широко використовують як продукт харчування в натуральному вигляді. Харчова цінність її зумовлена високим вмістом полі ненасиченої жирної линолевої кислоти (55-60 %). Соняшникову олію використовують в кулінарії, хлібопеченні, для виготовлення різних кондитерських виробів і консервів. Соняшникову олію використовують також при виготовленні лаків, фарб, стеарину, лінолеуму, електроарматури, клейонки, водонепроникних тканин тощо.

Лушпиння (вихід 16 - 22 % від маси насіння) є сировиною для виробництва гексозного й пентозного цукру. Із гексозного цукру виробляють етиловий спирт і кормові дріжджі, із пентозного - фурфурол, який використовують при виготовленні пластмас, штучного волокна та іншої продукції.

Кошики соняшнику (вихід 56-60 % від маси насіння) є цінним кормом для тварин. Їх добре поїдають вівці. З кошиків виробляють харчовий пектин, який використовується в кондитерській промисловості.

Соняшник вирощують і як кормову культуру. Він може дати до 600 ц/га і більше зеленої маси, яку в чистому вигляді чи в сумішах з іншими кормовими культурами використовують при силосуванні. Силос із соняшнику добре поїдається худобою.

Стебла соняшнику можна використовувати для виготовлення паперу, а попіл - як добриво. Жовті пелюстки язичкових квіток соняшнику використовують як ліки у фітотерапії.

Сіють соняшник також для створення куліс на парових полях. Як просапна культура він сприяє очищенню полів від бур`янів.

Основними завданнями статистики при аналізі виробництва соняшнику є:

аналіз посівних площ соняшнику;

дослідження динаміки урожайності соняшнику;

аналіз валових зборів соняшнику;

розробка шляхів підвищення урожайності соняшнику та збільшення валових зборів.



1. Аналіз посівних площ соняшнику

Земля -- це продукт природи, і лише у процесі виробничої діяльності людей вона стає засобом виробництва. На відміну від інших засобів виробництва земля при правильному використанні не зношується і не вибуває з виробничого процесу, а навпаки, при правильному використанні властивості її поліпшуються, тобто підвищується родючість.

Під родючістю грунту розуміють його здатність забезпечувати урожайність сільськогосподарських культур, рівень якої залежить як від об'єктивних властивостей грунту, так і від розвитку культури землеробства та кліматичних умов. Розрізняють природну, штучну і економічну родючість землі. Природна родючість створюється внаслідок тривалого ґрунтотворного процесу без втручання людини. Штучна родючість створюється працею людини. Економічна родючість -- це результат дії природи і суспільної праці, сукупний вираз природної і штучної родючості.

Земельний фонд України включає всі землі в межах її території (включаючи землі під водою) незалежно від їх цільового призначення і господарського використання.

Земельні угіддя -- це ділянки землі, які відрізняються природними властивостями і способом господарського використання. їх поділяють на сільськогосподарські і несільськогосподарські.

До сільськогосподарських належать угіддя, які використовуються для виробництва продукції рослинництва і тваринництва. Це рілля, перелоги, сіножаті, пасовища і багаторічні насадження, До несільської господарських угідь належать землі, вкриті лісом, деревно-чагарникові насадження (в тому числі полезахисні смуги), землі під водою, болота, землі під дорогами і прогонами, піски, яри, землі під виробничими будівлями і дворами та інші землі, непридатні для використання у сільському господарстві.

Під структурою земельних угідь розуміють питому вагу окремих видів угідь у загальній земельній площі. її виражають, як правило, у процентах. Щоб визначити, який процент становить площа даного виду угідь, її слід поділити на загальну земельну площу і знайдені дані помножити на 100%. |

Посівною називають площу ріллі або інших розораних угідь, яка зайнята посівами сільськогосподарських культур. Розміри посівних площ обчислюють не по окремих культурах, а по кожній культурі --за господарським призначенням. Наприклад, посівну площу кукурудзи визначають окремо на зерно і силос та зелений корм. Посівні площі однорічних і багаторічних трав поділяють на посіви, призначені на насіння, сіно, зелений корм і випас.

Облік посівних площ здійснюють на основі класифікації сільськогосподарських культур, яка становить їх розподіл на групи за різними якісними ознаками.

За біологічними особливостями польові культури поділяють на однорічні (вегетаційний період не перевищує одного року), дворічні і багаторічні.

За виробничим призначенням сільськогосподарські культури поділяють на такі групи: зернові і зернобобові (пшениця, жито, ячмінь, горох тощо), технічні (цукрові буряки, соняшник, льон-довгунець тощо), картопля і овоче-баштанні (капуста, огірки, цибуля, кавуни, дині тощо), кормові культури (кормові коренеплоди, силосні культури, однорічні і багаторічні трави тощо), сидеральні культури (люпин та ін.), які висівають на зелене добриво.

Міжрядними називають посіви в міжряддях просапних культур або садів. Ці посіви не включають у загальний підсумок посівної площі, а обчислюють окремо в перерахунку на суцільні посіви за середніми нормами висіву. Посів у міжряддях садів включають у посівну площу відповідної культури і в загальну посівну площу у фактичному розмірі.

Повторними називають посіви ярих культур, проведені після збирання основної культури для одержання у поточному році другого врожаю, їх обліковують окремо і в загальну посівну площу не включають.

Проміжними є посіви озимих культур на зелений корм, по яких до закінчення заключного обліку посівних площ проведено посіви ярих культур. У загальну посівну площу проміжні посіви не включають.

Посіви попередніх культур, проведені на розораних сіножатях і пасовищах з метою підготовки грунту для посіву багаторічних трав під залуження, включають у загальну посівну площу відповідної культури.

Засіяною називають площу, на якій висіяно насіння сільськогосподарських культур. Якщо протягом року на тій самій площі культури висівалися двічі, то цю площу включають у засіяну двічі.

Динаміку посівних площ аналізують порівнянням фактичного розміру посівів окремих культур і в цілому у поточному році з відповідними фактичними даними за минулі роки. При цьому використовують показники динаміки (абсолютні прирости, темпи зростання і приросту), а також способи визначення основної тенденції розвитку в рядах динаміки (укрупнення періодів, згладжування за допомогою ковзної середньої, аналітичне вирівнювання способом найменших квадратів).

Аналізуючи структуру і структурні зрушення посівних площ, обчислюють питому вагу посівів окремих культур або їх груп у загальній площі всіх посівів. У кожному господарстві структуру посівних площ визначають залежно від його грунтово-кліматичних умов, спеціалізації, забезпечення основними і оборотними фондами, трудовими ресурсами, розміщення відносно заводів з переробки сільськогосподарської сировини тощо.

Статистика аналізує структуру посівних площ по окремих господарствах, категоріях господарств (колгоспи, держгоспи, міжгосподарські, селянські, особисті підсобні та інші господарства), адміністративних районах, зонах, підзонах тощо. Крім того, показники структури аналізують як у цілому по всій площі посіву, так і по окремих групах культур (зернові, технічні, картопля і овоче-баштанні, кормові).

Аналізуючи структуру посівних площ, за критерій її оцінки беруть показники урожайності, виходу кормових або кормо протеїнових одиниць з 1 га, валової продукції у вартісному виразі, прибутку з розрахунку на 1 га тощо. Вибір критерію залежить від особливостей культур, структуру посівів яких оцінюють (зернові, овочеві, кормові тощо), а також від завдань аналізу і умов господарської діяльності підприємства.

Слід ураховувати, що розширення посівних площ більш інтенсивних і продуктивних культур потребує відповідного забезпечення цих посівів трудовими і матеріальними ресурсами. Якщо розширити посівні площі соняшнику до розмірів, які не забезпечуються виконанням робіт в оптимальні строки, то це може призвести до зниження урожайності.

2. Динаміка урожайності соняшнику

Урожай і урожайність - найважливіші результативні показники землеробства і сільськогосподарського виробництва в цілому. Рівень урожайності відображує вплив економічних і продуктивних умов, а також якість організаційно-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств та господарств.

Під урожаєм у статистиці розуміють загальний обсяг продукції, зібраної з усієї площі посіву окремих сільськогосподарських культур або їх груп. Урожай і валовий збір - поняття тотожні, однозначні. Урожайність - це середній обсяг продукції з одиниці посівної площі. Урожайність культур, вирощуваних у відкритому ґрунті, визначають з розрахунку на 1 га, а у закритому ґрунті - на 1 м2.

Відповідно до показників урожаю розрізняють видову урожайність, урожайність на пні перед початком своєчасного збиранням і фактичну. Фактичну урожайність обчислюють з розрахунку на 1 га весняної продуктивної площі. Для конопель, сіяних однорічних і багаторічних трав і природних сіножатей урожайність визначають з розрахунку на 1 га фактично зібраної площі. При цьому урожайність трав і сіножатей встановлюють підсумуванням по всіх укосах.

Усі природні та суспільні явища перебувають у постійному русі та розвитку дослідження процесу розвитку явищ - одне з найважливіших завдань економіко-статистичного аналізу. Процес розвитку явищу часі називають динамікою, а статистичні величини, які характеризують стан та зміну явищ у часі - рядами динаміки. Побудова і аналіз рядів динаміки дають змогу виявити закономірність розвитку явищ і виразити їху цифрах.

Щоб докладно проаналізувати характер розвитку суспільно-економічних явищ, використовують такі показники:

Абсолютний приріст (А) визначають як різницю між поточним ( і попереднім ( ) або початковим () рівнями ряду динаміки.

Абсолютний приріст називають ланцюговим, якщо кожний рівень ряду динаміки порівняється з попереднім рівнем:

Якщо всі рівні ряду порівнюються з початковим, який є постійною базою порівняння, то такий абсолютнийп рирістназивається базисним:

Середній абсолютний приріст у рядах динаміки обчислюють за формулою:

,

де - сума ланцюгових абсолютних приростів; п - кількість приростів.

Щоб визначити середній абсолютний приріст, застосовують нагромаджений абсолютний приріст за весь досліджуваний період часу:

,

де - кінцевий рівень ряду динаміки; - початковий рівень; п - кількість рівнів.

Темп зростання (К) - це відношення поточного рівня динаміки ()до попереднього () або початкового рівня ().

Середньорічний темп зростаннявизначають за формулою середньої геометричної:

Темп приросту (Т) показує, на скільки процентів збільшився або зменшився поточний рівень ряду порівняно з базисним рівнем.

Середньорічний темп приросту - це різниця між середнім темпом зростання і 100%:

100%

Абсолютне значення 1% приросту визначається тільки ланцюговим методом, шляхом ділення ланцюгового абсолютного приросту на ланцюговий темп приросту.

Визначимо показники урожайності насіння соняшнику у сільськогосподарських підприємствах Дергачівського району у таблиці 1.

Таблиця 1. Динаміка урожайності насіння соняшнику у сільськогосподарських підприємствах Дергачівського району Харківської області

Рік	Урожайність, ц/га	Абсолютні прирости, ц	Темпи зростання, %	Темпи приросту, %	Абсолютне значення 1% приросту
		Базисні	Ланцюгові	Базисні	Ланцюгові	Базисні	Ланцюгові
2004	8,7	-	-	-	-	-	-	-
2005	9,4	0,7	0,7	108,0	108,0	8,0	8,0	0,1
2006	11,2	2,5	1,8	128,7	119,1	28,7	19,1	0,1
2007	14,3	5,6	3,1	164,4	127,7	64,4	27,7	0,1
2008	14,3	5,6	0	164,4	100,0	64,4	0,0	-
2009	17,3	8,6	3	198,9	121,0	98,9	21,0	0,1
2010	14,0	5,3	-3,3	160,9	80,9	60,9	-19,1	0,2
2011	21,5	12,8	7,5	247,1	153,6	147,1	53,6	0,1
2012	21,8	13,1	0,3	250,6	101,4	150,6	1,4	0,2
2013	22,5	13,8	0,7	258,6	103,2	158,6	3,2	0,2

У таблиці 1 показана динаміка урожайності насіння соняшнику у сільськогосподарських підприємствах Дергачівського району з 2004 по 2013 роки. Урожайність даного району характеризується значними коливаннями. Наприклад у 2004 році цей показник становив 8,7 ц/га, а вже в 2005 урожайність збільшилась на 0,7 ц/га . Найбільша урожайність спостерігається у 2013 році (22,5 ц/га) , а найменша у 2004 році (8,7 ц/га). Дані таблиці свідчать , що урожайність у 2013 році зросла в порівнянні з 2004 роком на 13,8 ц, а в порівнянні з 2012 - 13,1 ц. Абсолютне значення приросту 1% у 2013 році збільшився на 0,1 одиниць.

Зобразимо динаміку урожайності соняшнику у господарствах Дергачівського району за 10 років графічно на малюнку 1.



Для узагальнюючої характеристики динаміки досліджуваних суспільно-економічних явищ за певний період визначимо середньорічний рівень урожайності динамічного ряду:

Середній рівень урожайності за 2004 - 2013 рр.:

Отже, середній рівень урожайності соняшнику в господарствах Кегичівського району за 2004-2013 рр. (за середньою арифметичною простою) становить 15,5 ц/га. способом виявлення основної тенденції розвитку є укрупнення періодів. Суть його в тому, що один інтервальний ряд динаміки замінюють іншим інтервальним рядом з більшими періодами. Об'єднані періоди мають бути якісно однорідними щодо факторів, що визначають загальну тенденцію, і досить тривалими, щоб запобігти випадковим коливанням досліджуваних ознак.

Різновидом укрупнення періодів є згладжування ряду динаміки за допомогою ковзної середньої. Суть цього способу в тому, що при стійкому інтервалі кожну наступну середню обчислюють, зсуваючи період на одну дату. Визначаючи ковзну середню, спочатку додають рівні ряду за прийнятий інтервал і обчислюють середню арифметичну. Після цього утворюють новий інтервал, починаючи з другого рівня ряду, для якого визначають нову середню, і т. д.

Спосіб укрупнення інтервалів динамічного ряду урожайності соняшнику наведено в табл. 2

Таблиця 2. Виявлення закономірностей зміни урожайності соняшнику у сільськогосподарських підприємствах Дергачівського району Харківської області 2004-2013 рр. методом укрупнення методів

Рік	Урожайність, ц/га	Період	Сума рівнів за п'ятиріччя, ц	Середня урожайність, ц
2004	8,7	-	-	-
2005	9,4	-	-	-
2006	11,2	2004-2008	57,9	11,58
2007	14,3	-	-	-
2008	14,3	-	-	-
2009	17,3	-	-	-
2010	14,0	-	-	-
2011	21,5	2009-2013	97,1	19,42
2012	21,8	-	-	-
2013	22,5	-	-	-

Дані табл. 2 показують, що урожайність соняшнику під впливом різноманітних організаційно-технічнихі соціально-економічних факторів в окремі роки помітно збільшилась. Це приховує закономірну її зміну під впливом інтенсифікації виробництва. Об'єднання окремих років у періоди дозволяє усереднити (вирівняти) фактори виробництва і виявити тенденцію збільшення урожайності соняшнику з 8,7 ц/га до 22,5 ц/га. Зробивши розрахунки, ми бачимо, що середня урожайність соняшнику у період з 2004 року по 2008 рік становила 11,58 ц/га, а у період з 2009 року по 2013 рік, збільшилась до 19,42 ц/га. Застосовуючи спосіб змінної середньої, інтервали для її обчислення доцільно встановлювати з непарної кількості рівнів. Якщо період включатиме парну кількість рівнів, то обчислені середні слід відносити до середини періодів між двома рівнями ряду.

Розрахунок змінної середньої урожайності соняшника у підприємствах Дергачівського району наведено в табл. 3.

Таблиця 3. Розрахунок п'ятирічної рухової урожайності соняшнику у сільськогосподарських підприємствах Дергачівського району Харківської області 2004-2013 рр.

Рік	Урожайність, ц/га	Період	Сума рівнів за п'ятиріччя, ц/га	Середня урожайність, ц/га
2004	8,7	-	-	-
2005	9,4	-	-	-
2006	11,2	2004-2008	57,9	11,58
2007	14,3	2005-2009	66,5	13,3
2008	14,3	2006-2010	71,1	14,22
2009	17,3	2007-2011	81,4	16,28
2010	14,0	2008-2012	88,9	17,78
2011	21,5	2009-2013	97,1	19,42
2012	21,8	-	-	-
2013	22,5	-	-	-

З даних розрахунків таблиці ми бачимо, що спосіб середньої згладжує коливання рівнів, але не надає рядів, які б замінювали вихідні фактичні рівні вирівняними.

При вирівнюванні ряду динаміки по середньому коефіцієнту зростання розрахункові рівні визначають за формулою:

,

де середній коефіцієнт зростання.

Середній абсолютний приріст урожайності за 2004-2013рр.:

yn- кінцевий рівень ряду динаміки;

yо - початковий рівень ряду динаміки;

n - кількість рівнів;

У нашому прикладі абсолютний приріст дорівнює:

Вирівнювання ряду динаміки урожайності соняшника у сільськогосподарських підприємствах Кегичівського району за 2003-2013 рр. наведено в таблиці 4.

Таблиця 4. Вирівнювання ряду динаміки урожайності соняшнику у сільськогосподарських підприємствах Дергачівського району Харківської області 2004-2013 рр. за середньорічними абсолютним приростом і середньорічним темпом зростання

Рік	Урожайність, ц/га	Порядковий номер року	Вирівняна урожайність, ц/га
			за середньорічними абсолютним приростом	за середньорічним темпом зростання
2004	8,7	0	8,7	8,7
2005	9,4	1	10,2	9,8
2006	11,2	2	11,7	11
2007	14,3	3	13,2	12,3
2008	14,3	4	14,7	13,7
2009	17,3	5	16,2	15,2
2010	14,0	6	17,7	16,8
2011	21,5	7	19,2	18,5
2012	21,8	8	20,7	20,3
2013	22,5	9	22,2	22,2

Середньорічний темп зростання продуктивності праці за 2003-2013рр. обчислимо за формулою середнього темпу зростання:

= 1,002 або 100,2%

Тзр - темп зростання (зниження);

уn - кінцевий рівень ряду;

у1 - початковий рівень ряду;

n - кількість років;

Отже, вирівняні рівні урожайності щороку збільшувалася в 1, 002 рази.

Темп приросту (спаду) визначаємо, віднімаючи від темпу зростання, вираженого у процентах, 100:

Тпр=Тзр- 100%= 100,2 - 100= 0,2%

Отже, початковий рівень урожайності зернових культур Кегичівського району дорівнює 10,4 ц/га, а кожний наступний вирівняний рівень за середньорічним абсолютним приростом збільшувався на 2,7 ц/га, а вирівняні рівні урожайності за середньорічним темпом зростання щороку збільшувалися в 1,002 рази.

Аналітичне вирівнювання ряду динаміки урожайності зернових культур здійснюється за допомогою математичного рівняння. Вирівнювання застосовують для спостереження динаміки зростання (спадання) урожайності. Розглянемо вирівнювання за допомогою прямої лінії, рівняння якої має вигляд:

,

де - вирівняні рівні ряду динаміки;

- вирівняний рівень продуктивності праці за умови, що = 0, тобто в році, який передує початку досліджуваного періоду;

- середній щорічний приріст (зниження) продуктивності праці;

- порядковий номер року.

Невідомі параметри і визначають способом найменших квадратів, розв'язуючи систему нормальних рівнянь:

де - фактичні рівні ряду динаміки; - кількість років.

Потрібні дані для розв'язання системи рівнянь обчислимо в табл.5 .

Таблиця 5. Вирівнювання ряду динаміки урожайності соняшнику у сільськогосподарських підприємствах Дергачівського району Харківської області за рівнянням прямої лінії

Рік	Урожайність, ц/га	Порядковий номер	Розрахункові величини	Вирівнювальна урожайність
	y	t	yt	t2	yt=7,7+1,54t
2004	8,7	1	8,7	1	9,24
2005	9,4	2	18,8	4	10,78
2006	11,2	3	33,6	9	12,32
2007	14,3	4	57,2	16	13,86
2008	14,3	5	71,5	25	15,4
2009	17,3	6	103,8	36	16,94
2010	14,0	7	98	49	18,48
2011	21,5	8	172	64	20,02
2012	21,8	9	196,2	81	21,56
2013	22,5	10	225	100	23,1
Разом	155	55	984,8	385	161,7

Наглядно тенденцію зміни рівня урожайності соняшника, можна показати на графіку розміщеному на малюнку 3.

3. Показники варіації урожайності соняшнику

Варіація, тобто коливання, мінливість значень будь-якої ознаки є властивістю статистичної сукупності. Вона зумовлена дією безлічі взаємопов'язаних причин, серед яких є основні і другорядні. Основні причини формують центр розподілу, другорядні -- варіацію ознак, сукупна їх дія -- форму розподілу. Наприклад, урожайність сільськогосподарської культури залежить від якості ґрунту та способів його обробки, якості насіння і кількості внесених добрив, метеорологічних умов і інших об'єктивних та суб'єктивних факторів. Сумісна дія їх і різне поєднання зумовлюють той чи інший рівень урожайності в окремих господарствах, а також закономірність розподілу господарств за цією ознакою.

Статистичні характеристики центру розподілу (середня, мода, медіана) відіграють важливу роль у вивченні статистичних сукупностей. В одних сукупностях індивідуальні значення ознаки значно відхиляються від центру розподілу, в інших -- тісно групуються навколо нього, а відтак виникає потреба оцінити поряд з характеристиками центру розподілу міру і ступінь варіації. Чим менша варіація, тим однорідніша сукупність, отже, тим більш надійні і типові характеристики центру розподілу, насамперед середні величини.

Вивчення варіації має велике значення для оцінки сталості та диференціації соціально-економічних явищ, при використанні вибіркового та інших статистичних методів. Для виміру і оцінки варіації використовують систему абсолютних і відносних характеристик, а саме: розмах варіації, середнє лінійне і середнє квадратичне відхилення, коефіцієнти варіації, дисперсію. Кожна з названих характеристик має певні аналітичні переваги при вирішенні тих чи інших завдань статистичного аналізу.

Методика обчислення характеристик варіації залежить від виду ознаки х і наявних даних (незгруповані чи згруповані).

Розмах варіації -- це різниця між найбільшим і найменшим значеннями ознаки R= xmax -- хmіn. Показник характеризує межі, в яких змінюється значення ознаки.

В інтервальному ряді розподілу розмах варіації визначають як різницю між верхньою межею останнього Інтервалу і нижньою межею першого або як різницю між середніми значеннями цих інтервалів.

Безумовною перевагою розмаху варіації як міри коливання ознаки є його обчислення і тлумачення. Але надійність такої простої характеристики невисока, оскільки вона базується на двох крайніх значеннях ознаки, які часто не є типовими для сукупності, або мають випадковий характер. Тому розмах варіації використовують для попередньої оцінки варіації.

Вплив випадкових причин зменшує так званий квартальний розмах. При його обчисленні використовують перший Q1 і третій Q3 квартилі.

Групування - це розподіл одиниць досліджуваної сукупності на окремі групи за певною ознакою.

Групувальною називається ознака, за якою проводиться групування. Розрізняють: просте та комбінаційне групування. Якщо групування проводиться тільки за однією ознакою воно є простим, а якщо групування проводиться за двома і більше ознаками, воно є комбінаційним (або складним). При розрахунку відносних величин порівняння, порівнюються величини, які належать одному часовому проміжку, але відносяться до різних об'єктів.

Розглянемо варіацію зміни розміру урожайності соняшнику Дергачівського району Харківської області, за даними в таблиці 6. Для цього використаємо такі показники:

середня арифметична;

розмах варіації;

середнє лінійне відхилення;

дисперсію;

середнє квадратичне відхилення;

коефіцієнт варіації.

Таблиця 6. Варіація урожайності соняшнику у сільськогосподарських підприємствах Дергачівського району Харківської області

Рік	Урожайність, ц/га	Розрахункові величини
	x		2
2004	8,7	6,8	46,2
2005	9,4	6,1	37,2
2006	11,2	4,3	18,5
2007	14,3	1,2	1,4
2008	14,3	1,2	1,4
2009	17,3	1,8	3,2
2010	14,0	1,5	2,3
2011	21,5	6,0	36,0
2012	21,8	6,3	39,7
2013	22,5	7,0	49,0
	155	42,2	235,0

На підставі даних таблиці 6 зобразимо графічно ступінь варіації урожайності соняшнику на малюнку 4.

На підставі даних таблиці 6 визначимо:

1. Розмах варіації:

R=Xmax - Xmin

R= 22,5 - 8,7 = 13,8

2. Середнє лінійне відхилення:

d=

d= 42,2/11 = 3,84

3. Дисперсія:

,

де- дисперсія.

235/11 = 21,36

4. Середнє квадратичне відхилення:

=4,622

5. Показник варіації:

= 29,8%

Ці розрахунки показують нам, що середнє лінійне відхилення становить 3,84 ц/га, Середнє квадратичне відхилення 4,622 ц/га, дисперсія 21,36 ц/га, показник варіації 29,8 %.

4. Індексний аналіз валових зборів насіння соняшнику

Індекси використовують не лише для визначення загальної зміни складного явища в часі або в просторі, а й для виявлення впливу окремих факторів, які зумовили цю зміну.

За характером безпосереднього впливу на валовий збір усі фактори можуть бути поділені на дві великі групи, хоча всі вони діють одночасно і у взаємозв'язку. До першої групи належать виробничо-економічні фактори, пов'язані із застосуванням добрив, селекцією і насінництвом, рівнем агротехніки, матеріальною зацікавленістю працівників сільсько-господарського виробництва і т. д. До другої групи належать метереологічні фактори: опади, температура повітря, вологість ґрунту і т. д. Ці фактори не залежать від людини і діють на валовий збір окремих років хаотично, то підвищуючи, то знижуючи їх рівень, при цьому часто дуже значно. Однак із цього не випливає, що взагалі позбавлено економічного і практичного значення зіставлення валового збору і врожайності за два окремі роки.

У зв'язку з цим у статистиці валового збору сільськогосподарських культур вивчаються як щорічні його рівні, так і середні за ряд років. Такий аналіз здійснюється на основі побудови й оцінки рядів динаміки валового збору сільськогосподарських культур як по щорічних, так і усереднених даних за визначеними інтервалами часу. При побудові рядів динаміки валового збору необхідно суворо дотримуватися умов порівнянності їх рівнів. Насамперед необхідно, щоб вони характеризували територію в однакових межах, мали однакове охоплення і склад об'єктів спостереження, являли собою одні й ті самі показники валового збору, що були визначені за однаковою методологією і одиницею вимірювання, ступенем точності.

Щоб мати відомості про ресурси продукції рослинництва, органи державної статистики визначають очікувані, попередні і фактичні розміри валового збору сільськогосподарських культур.

Очікувані розміри урожаю визначають по зернових культурах, соняшнику, цукрових буряках і картоплі на початку збирання урожаю. Для їх розрахунку використовують фактичні дані про розмір посівних площ, які беруть із заключного звіту про підсумки сівби під урожай поточного року, і дані очікуваної урожайності окремих культур, які визначають на підставі оперативного звіту про хід збирання урожаю (ф.№7-сг). Множачи очікувану урожайність на посівну площу, дістають очікуваний валовий збір продукції основних сільськогосподарських культур.

Попередні розміри валового збору продукції обчислюють за даними звіту про збирання урожаю сільськогосподарських культур (ф.№29-сг), який складають державні і колективні господарства станом на 1 листопада і надсилають в органи державної статистики. Валовий збір для кожної культури визначають як суму фактичного урожаю з незібраних, на звітну дату, площ. Остаточні розміри валового збору сільськогосподарських культур встановлюють статистичні органи за даними форми № 9-АПК “Виробництво і собівартість продукції рослинництва” річних звітів державних і колективних господарств.

Розміри валових зборів продукції у фермерських і особистих господарствах населення обчислюють за посівними площами сільськогосподарських культур. Їх визначають щорічними вибірковими та періодичними (один раз у 5 років) і суспільними спостереженнями за урожайністю, рівень якої встановлюють на підставі даних бюджетних обстежень цих господарств.

Важливим завданням статистики є визначення втрат урожаю під час збирання і транспортування продукції. Основною причиною втрат соняшника є неповне викопування коренів. Ці втрати визначають перекопуванням пробних ділянок розміром 2х2 м (або 3х3 м).

Під час аналізу даних про урожай оцінюють рівень виконання плану урожайності і валового збору, досліджують динаміку урожайності, а також вивчають вплив природно - кліматичних і економічних факторів на її рівень для виявлення резервів підвищення урожайності і збільшення виробництва продукції рослинництва.

Щоб оцінити рівень виконання плану валового збору застосовують метод різниць та індексний метод. Метод різниць використовують при аналізі виконання плану по окремих сільськогосподарських культурах, індексний метод - при аналізі виконання плану по групі зернових культур.

Базисні індекси обчислюють порівнянням абсолютних даних кожного періоду з даними якого-небудь одного періоду, взятого за базу порівняння. Звичайно за базу порівняння беруть початковий період. Ланцюгові індекси визначають порівнянням абсолютних даних кожного періоду з даними попереднього періоду.

Ланцюгові індекси дають змогу оцінити зміну досліджуваного явища за кожний період і відобразити хід його розвитку. За допомогою базисних індексів вивчають зміну явища за весь період і характеризують загальний підсумок процесу розвитку.

Базисні і ланцюгові індекси можуть бути індивідуальними. Груповими і загальними. Обчислимо базисні і ланцюгові індекси за даними таблиці 7.

Таблиця 7. Динаміка валового збору соняшнику у сільськогосподарських підприємствах Дергачівського району Харківської області 2004-2013 рр.

Рік	Виробництво насіння соняшнику, тис. ц	Індекси виробництва, %
		До 2004 р.	До попереднього року
2004	32	100,0	-
2005	33	103,1	103,1
2006	37	115,6	112,1
2007	44	137,5	118,9
2008	63	196,9	143,2
2009	77	240,6	122,2
2010	75	234,4	97,4
2011	107	334,4	142,7
2012	137	428,1	128,0
2013	104,5	326,6	76,3

Аналіз даних таблиці 7 дозволяє зробити такі висновки. За досліджуваний період у господарствах Дергачівського району у звітному 2013 р. було вироблено 104,5 тис. ц насіння соняшнику, що на 51,7% нижче рівня минулого 2012 року. Найбільший валовий збір було отримано у 2012 році -137 тис. ц, найменший - у 2004 р. 32 тис. ц.

Зобразимо базисні і ланцюгові індекси валового збору зерна за 2004-2013 рр. у господарствах Дергачівського району графічно, на малюнку 5.

Валовий збір та урожайність с.-г. культур - найважливіші результативні економічні показники, що використовуються для оцінки стану, розвитку та ефективності окремих галузей рослинництва, всього рослинництва і сільського господарства в цілому. Всі агротехнічні заходи, меліорація земель, природно - кліматичні умови і рівень організаційно - господарської діяльності с.-г. підприємств знаходять свій конкретний вираз у рівні валового збору і урожайності.

Під валовим збором с.-г. культур у статистиці прийнято розуміти загальний розмір продукції в натуральному виразі, зібраної з основних, повторних і міжрядних посівів, площі багаторічних насаджень і с.-г. угідь.

Валовий збір характеризує загальний обсяг виробництва даної культури, а урожайність - продуктивність цієї культури в конкретних умовах її вирощування.

Органи державної статистики визначають такі розміри валового збору: очікуваний, попередній, фактичний.

Очікувані розміри валового збору визначаються по зерновим культурам, цукровому буряку, соняшнику і картоплі. Розраховуються вони на основі попередніх даних про урожайність, які беруть із звіту про збирання урожаю с.-г. культур і фактичних даних.

На валовий збір соняшнику впливають 3 фактори :

- урожайність сортів

- структура посівних площ

- розмір посівних площ для цієї культури.

Розглянемо на прикладі вплив факторів на валовий збір соняшнику (таблиця 8).

Таблиця 8. Індексний аналіз валових зборів соняшнику та факторів, які зумовили їх зміну у сільськогосподарських підприємствах Дергачівського району Харківської області

Рік	Виробництво насіння соняшнику, тис. ц	Урожайність, ц/га	Посівна площа, га	Індекси(ланцюгові), %
				виробництва	урожайності	Посівної площі
2004	32	8,7	3678	-	-	-
2005	33	9,4	3511	103,1	108,0	95,5
2006	37	11,2	3304	112,1	119,1	94,1
2007	44	14,3	3077	118,9	127,7	93,1
2008	63	14,3	4406	143,2	100,0	143,2
2009	77	17,3	4451	122,2	121,0	101,0
2010	75	14,0	5357	97,4	80,9	120,4
2011	107	21,5	4977	142,7	153,6	92,9
2012	137	21,8	6284	128,0	101,4	126,3
2013	104,5	22,5	4656	76,3	103,2	74,1

З даних таблиці 8 можна зробити висновок, що всі ці фактори суттєво впливають на валових збір. Порівняно з 2012 р. урожайність соняшнику зросла на 0,7 ц/га, а виробництво, навпаки, зменшилось на 32,5 тис. ц.Від рівня попереднього року урожайність соняшнику становить 103,2%, виробництва -76,3%.

5. Шляхи підвищення урожайності соняшнику

Підвищення економічної ефективності зернового виробництва передбачає збільшення виробництва і поліпшення якості насіння соняшника, забезпечення більшої сталості і ефективного використання його виробничих ресурсів. Основним напрямом дальшого розвитку є інтенсифікація виробництва соняшника на основі внесення оптимальної кількості органічних і мінеральних добрив, розширення посівів високоврожайних сортів і гібридів, впровадження комплексної механізації, інтенсивних та індустріальних технологій, застосування прогресивних форм організації і оплати праці з урахуванням кінцевого результату.

Велике значення має внесення оптимальних доз мінеральних добрив, які в конкретних природно - економічних умовах забезпечують найбільш повне використання потенціальних можливостей високоврожайних сортів і гібридів зернових культур.

Важливим фактором збільшення насіння у степових районах є зрошення земель. Слід відзначити, що в умовах зрошення одержати високі врожаї соняшника без застосування добрив практично неможливо.

Одним із шляхів підвищення ефективності виробництва насіння соняшника є виведення і впровадження в господарствах високоврожайних сортів і гібридів, стійких до хвороб і придатних для вирощування на зрошувальних землях. Особливо значення у цьому зв'язку набуває поліпшення селекції і насінництва зернових культур. В економічно розвинутих країнах підвищення врожайності сільськогосподарських культур забезпечується використанням добрив, поліпшенням обробітку ґрунту і впровадженням високоврожайних і перспективних сортів.

Інтенсифікація виробництва соняшника неможлива без комплексної механізації виробництва. Вона є основою впровадження інтенсивних та індустріальних технологій вирощування соняшника і забезпечує зростання продуктивності праці при виробництві. Забезпеченість господарств надійною системою машин дає змогу якісно і в оптимальні агротехнічні строки виконувати всі види робіт, що сприяє підвищенню врожайності і значно зменшує втрати насіння.

Комплексна механізація - основа підвищення продуктивності праці. Як показують підрахунки, запровадження всієї системи машин дасть змогу зменшити затрати праці на виробництво соняшникового насіння в степових районах України.

На основі комплексного використання всіх факторів інтенсивного розвитку (комплексної механізації, внесення оптимальних доз мінеральних добрив, гербіцидів, впровадження високоврожайних сортів, використання якісного насіння та ін.) формується інтенсивна технологія виробництва насіння. Вона передбачає використання комплексу агротехнічних і організаційних заходів, спрямованих на одержання високих урожаїв. Економічна ефективність інтенсивних технологій визначається порівнянням додаткових виробничих витрат і додатково одержаної продукції і характеризується зростанням окупності додаткових витрат у виробництві.

Важливим резервом підвищення економічної ефективності виробництва соняшникового насіння є поліпшення його якості.

Одним із напрямів підвищення економічної ефективності виробництва насіння є впровадження нових форм організації і стимулювання праці, широке використання активного підряду і орендних відносин у господарстві. Практика сільськогосподарських підприємств свідчить, що застосування в бригадах та інших внутрішньогосподарських підрозділах прогресивних форм організації і оплати праці за кінцевими результатами сприяє значному підвищенню врожайності соняшника і продуктивності праці у виробництві.



Висновки та пропозиції

На підставі проведеного аналізу виробництва соняшникового насіння в сільськогосподарських підприємствах Дергачівського району можна зробити такі висновки:

1. Фактична урожайність соняшнику в господарствах Дергачівського району Харківської області в 2013 р. становить 22,5 ц/га, що більше рівня 2012 р.- 0,7 ц/га.

2. За 2004-2013 рр. урожайність соняшнику в господарствах Дергачівського району збільшилась на 13,8 ц/га. В 2013 р. спостерігався найвищий рівень урожайності соняшнику - 22,5 ц/га. Протягом останніх 11 років урожайність соняшнику в сільськогосподарських підприємствах Дергачівського району з кожним роком, то знижувалася, то підвищувалася

3. В сільськогосподарських підприємствах Дергачівського району Харківської області в 2013 р. порівняно з 2012 р. валовий збір соняшнику зменшився на 32,5 тис. ц.

4. В результаті індексного аналізу встановлено, що у 2013 р. порівняно з 2012 р. урожайність соняшнику зросла на 1,8 %.

Для підвищення урожайності соняшника в господарствах Дергачівського району і в Україні в цілому необхідно розміщувати посіви цих культур після кращих попередників у системі сівозмін, проводити за потребою на відповідних полях хімічну меліорацію; вирощувати високопродуктивні сорти, які позитивно реагують на підвищений агрофон, а також стійкі проти вилягання; застосовувати диференційовану систему обробітку ґрунту залежно від ґрунтово-кліматичних умов; забезпечувати рослини достатньою кількістю елементів мінерального живлення на основі картограм полів, а також необхідно проводити роздрібне застосування азотних добрив протягом вегетації на основі ґрунтової і рослинної діагностики: регулювати ріст рослин за допомогою ретардантів, застосовувати інтегровану систему захисту рослин від бур'янів, хвороб та шкідників; індустріалізувати виробництво зерна, своєчасно і доброякісно вирощувати всі технологічні прийоми, спрямовані на накопичення в грунті води, захист ґрунтів від ерозії, створення сприятливих умов розвитку соняшника. Усе це є складовим індустріальних технологій вирощування .

Розширення виробництва соняшникового насіння високої якості гарантує повне забезпечення населення країни продуктами харчування, створення вагомого експортного потенціалу сільськогосподарської продукції, економічну стабільність і незалежність держави.



Список використаних джерел

1. Бойчик І. М. Економіка підприємства: навч. посібник/ І. М. Бойчик. - К.: Атика, 2004. - 480 с.

2. Горкавий В.К. Статистика: підручник /В. К. Горкавий. -- [2-ге вид., перероб. І допов.]. - К., 2009. - 512 с.

3. Горкавий В.К. Статистика: підручник /В. К. Горкавий. - К. Вища школа,1995. - 415 с.

4. Ґудзь В. П. Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії / В. П. Гудзь, А. П. Лісоповал, В. О. Андрієнко. - К.: Вища школа, 1995 р - 310 с.

5. Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 року. [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

6. Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1158-2007-п/page

7. Дяченко О. В. Шляхи підвищення урожайності соняшнику в умовах сучасних інтеграційних процесів України [Електронний ресурс]. - режим доступу: http://pdaa.edu.ua

8. Зінченко О. І. Рослинництво: підручник/О. І.Зінченко, В. Н. Салатенко, М. А. Білоножко. - К.: Аграрна освіта, 2001.--591 с.: іл.

9. Капшук С. Стан та перспективи українського олієпрому.[Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.propozitsiya.com/?page=149&itemid=3620

10. Кованець І. І. підвищення ефективності виробництва олійних культур в сільськогосподарських підприємствах / Наукові праці Полтавської державної аграрної академії. Вип. 2 (5) - Т. 1. - Полтава : ПДАА. - 2012. - 358 с.

11. Мармоза А. Т. Теорія статистики: підручник/ А. Т. Мармоза. - [2-ге вид.,перероб. і доп.] - К.: ЦУЛ, 2013. - 592 с.

12. Опря А. Т. Статистика: навч.посібник/ А. Т. Опря. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 448 с.

13. Сінченко В. М. Проблеми підвищення економічної ефективності виробництва соняшника// Економіка АПК.--2010.-- № 2.

14. Чекотовський Е. В. Основи статистики сільського господарства: навч. посіб./ Е В. Чекотовський. - К.: КНЕУ, 2001. - 432 с.

15. Харківська область у 2012 році (статистичний щорічник) / За ред. М. Л. Чмихало/ Головне управління статистики у Харківській області, 2005. - Електронний ресурс. - Режим доступу: http://uprstat.kharkov.ukrtel.net.

16. Харківська область у 2012 році (статистичний щорічник) / За ред. М. Л. Чмихало/ Головне управління статистики у Харківській області, 2008. - Електронний ресурс. - Режим доступу: http://uprstat.kharkov.ukrtel.net.

17. Харківська область у 2012 році (статистичний щорічник) / За ред. М. Л. Чмихало/ Головне управління статистики у Харківській області, 2013. - Електронний ресурс. - Режим доступу: http://uprstat.kharkov.ukrtel.net.

Размещено на Allbest.ru

...