Злакові культури

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗЛАКОВІ КУЛЬТУРИ

Зміст

Вступ

1. Попелиці і трипси. Методи боротьби з ними

2. Злакові мухи. Методи боротьби з ними

3. Хлібні блішки. Методи боротьби з ними

4. Клоп шкідлива черепашка. Методи боротьби з нею

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Пшениця, жито, ячмінь, овес та інші хлібні злаки - найбільш давні культури, і живитись ними давно пристосувалось багато шкідливих комах, які перейшли з диких злакових рослин, або завезені з інших регіонів. На пшениці та кукурудзі нараховується по 128, на ячмені - 73, на житі - 70, на вівсі - 42, на рисі - 41, на просі - 24 види шкідливих комах.

Злаковим культурам комахи шкодять у всіх зонах вирощування. Але у степовій зоні і зокрема у південній її частині втрати найбільш великі. Крім багатоїдних комах, розглянутих у попередньому випуску “Зональної ентомології”, пшениці, ячменю та деяким іншим злакам шкодять такі спеціалізовані види, як черепашки, хлібна жужелиця, хлібні жуки, п'явиця, чорна пшенична та гессенська мухи, стеблові пильщики, стеблові блохи, злакові попелиці, пшеничний трипс, цикади. Тепло південного степу України сприяє прискоренню розмноження багатьох комах, а недостатня кількість тут літніх опадів збільшує шкідливість черепашок, попелиць, цикад.

Просу найчастіше шкодять просяний комарик, п'явиця та інші шкідники злакових.

Кукурудза завезена до нашої країни, тому для неї практично нема спеціалізованих шкідників. Найбільше значення на півдні України для неї мають такі комахи: стебловий метелик, особливо у вологі роки, бавовникова совка, підгризаючі совки, лучний метелик та інші.

Спеціалізованими шкідниками поливного рису є рисовий комарик, прибережна мушка, рисовий мінер, естерія та щитневий рачок.

У злакових пошкоджуються усі органи: висіяне зерно (дротяники, несправжні дротяники, озима совка), коренева система (личинки, чернишів, коваликів, хлібних жуків, коренева попелиця, нематоди), листя (італійський прус, личинки хлібної жужелиці, полосата хлібна блоха, п'явиця, черепашка, попелиці, цикади), стебла (личинки стеблових хлібних пильщиків, стеблового метелика, стеблової хлібної блохи, черепашки, гессенської, чорної пшеничної та шведської мух), колосся, волоть, качан кукурудзи (хлібні жуки, просяна жужелиця, личинки шведської мухи, просяного комарика, черепашок, стеблового метелика, бавовняної совки), зерно (хлібні жуки, черепашки, трипси). Боротьба з шкідниками - необхідна умова збереження урожаю хлібних злаків та покращення якості зерна.

1. Попелиці і трипси. Методи боротьби з ними

Останнім часом попелиці й трипси стали неабиякою проблемою для зернових злакових культур. В окремі роки спостерігається надзвичайно висока їхня чисельність на цих рослинах, насамперед, на озимій та ярій пшениці, ячмені, внаслідок чого істотно знижується врожайність і погіршується якість зерна.

В умовах підвищеної чисельності попелиць і трипсів захист рослин проти них за допомогою хімічного методу цілком виправданий, бо дає змогу значно збільшити вихід продукції, знизити її собівартість, підвищити рівень ефективності виробництва.

Навпаки, в роки дуже обмеженого розмноження попелиць хімічний захист здебільшого недоцільний, оскільки вартість збереженого врожаю менша від суми додаткових витрат на обробку інсектицидами. Крім того, в процесі суцільної обробки поля за допомогою тракторних обприскувачів неминучі втрати врожаю внаслідок витолочування. Використання авіації спричинює зростання витрат на боротьбу з попелицями й трипсами та потребує значно довшого підготовчого періоду, що обмежує оперативний характер захисних заходів.

Слід також ураховувати, що існує кілька десятків видів афідофагів - природних ворогів попелиць, переважно хижих (сонечка, золотоочки, мухи, жужелиці) і паразитичних (афідіїди) комах, здатних в окремі періоди істотно обмежувати розмноження шкідників. Водночас майже всі інсектициди, використовувані в захисті рослин проти попелиць, згубно діють і на їхніх природних ворогів.

В Україні озиму пшеницю пошкоджує близько 10 видів попелиць, а найчастіше - звичайна та велика злакові, ячмінна, черемхово-злакова. За біологічними особливостями вони поділяються на дві групи: однодомні та дводомні. Перші три види належать до однодомних: їхні яйця перезимовують на озимих культурах, упродовж вегетаційного періоду вони розвиваються лише на злакових рослинах. Черемхово-злакова попелиця перезимовує в стадії яйця на пагонах черемхи, де розвивається кілька поколінь шкідника. Потім з'являються крилаті самки, які заселяють озиму пшеницю та інші злакові культури й дають початок чотирьом-шести поколінням партеногенетичних самок.

Перелічені види злакових попелиць поселяються на листках у піхвах, після виколошування культури перебираються на колосся і, висмоктуючи соки з цих органів, спричинюють пустозерність і зменшення абсолютної маси зерна. У роки масового розмноження попелиці знижують урожай озимої пшениці на 10-15%.

Інтенсивність і шкідливість злакових попелиць визначають погодні умови в період їхнього партеногенетичного розмноження. Швидкому збільшенню чисельності комах сприяє тепла сонячна погода (середньо-декадна температура повітря - 17...19,5°С) з помірною кількістю опадів. Звичайна злакова попелиця дещо теплолюбніша і посухостійкіша, порівняно з іншими видами, що паразитують на пшениці, й здатна розмножуватись у більш суху теплу погоду (до 21°С). Рослини пшениці придатні для живлення і швидкого розвитку попелиць до настання фази молочно-воскової стиглості, тому масове розмноження комах можливе за часового збігу оптимальних метеорологічних умов і періоду виходу в трубку - настання молочної стиглості. Навесні, у фазі виходу в трубку - формування зернівок, розмноження попелиць часто стримує прохолодна із значними опадами погода, влітку, у фазі молочно-воскової стиглості, - надмірно висока температура і низька вологість повітря.

Масового розмноження та значної шкідливості злакових попелиць слід очікувати, якщо оптимальні метеорологічні умови настали не пізніше фази формування зернівки та тривають до молочно-воскової стиглості. І що раніше вони настали в період розвитку культури (цвітіння, виколошування) та що довше зберігаються, то більшої чисельності і шкідливості попелиць слід очікувати. Дуже часто масову чисельність і високу шкідливість комах спостерігають у роки, коли в попередню перед виколошуванням пшениці декаду випадає 50-80 мм. опадів, а потім переважає тепла з рідкими дощами погода. Основні можливі варіанти (залежно від погодних умов) розмноження та шкідливості злакових попелиць подано в таблиці.

На злакових культурах в Україні розвивається близько 50 видів трипсів. Серед них найчисельнішими та найшкідливішими є пшеничний, злаковий, хлібний і житній трипси.

Пшеничний трипс особливо поширений у степових і лісостепових районах, пошкоджує озиму та яру пшеницю, озиме жито. Зимує червонувата личинка завдовжки до 2,2 мм. у прикореневих рештках стерні та верхньому шарі ґрунту. Навесні на початку колосіння озимих личинки перетворюються на німф, а потім на дорослих трипсів.

Яйця відкладають купками на внутрішній бік колоскових лусочок. Через 5-7 днів з'являються личинки, які проходять два віки, живлячись на рослинах. Із дозріванням пшениці личинки трипсів опускаються з рослин і ховаються в місцях зимівлі. Розвивається цей шкідник в одній генерації.

Шкодять спочатку дорослі трипси, висмоктуючи сок з листків і колосу. Вони викликають часткову або повну білоколосицю, нерідко перестає розвиватись і всихає верхівкова частина піхвового листка, а колос не вивільнює верхівку - вигинається вбік.

Личинки живляться зерном, концентруючись у борозенці зернини, внаслідок чого зерна деформуються, не розвиваються, стають плюсклими. Майже щороку ці шкідники спричинюють зниження маси 1000 зернин на 10-30%. За наявності на початку фази колосіння 20-30 трипсів на один колос втрати врожаю сягають понад 14%, погіршуються технологічні властивості та схожість зерна. Оскільки вони маленькі за розміром та перебувають під лусочками колосків, у піхві листків або всередині стебел, виникають певні труднощі щодо вчасного їхнього виявлення та обліку.

На початку колосіння озимої пшениці спостерігається максимальна чисельність шкідників (дорослих комах).

Обробка полів інсектицидами способом обприскування - найефективніший і найдоступніший метод боротьби з попелицями й трипсами. Враховуючи ту обставину, що злакові попелиці й трипси на озимих злакових спочатку заселяють частину поля, зазвичай крайову смугу (завширшки 15-20 м), в основу інтегрованих заходів захисту цих культур слід покласти спосіб ло-кальних (крайових) або черезсмужних (стрічкових) обробок. Виявивши на цьому полі вогнища масового розмноження попелиць, трипсів, слід, залеж-но від їхнього розташування, визначити спосіб обробки. Якщо шкідники спочатку зосередились у крайовій смузі, треба провести обприскування країв по периметру або лише з того боку, де виявлено вогнища масового розмноження.

Коли ж попелиці заселили більш-менш рівномірно все поле й очікуються тривале масове їхнє розмноження та високий ступінь шкідливості (варіанти 1, 2), варто провести черезсмужну обробку. На пшениці черезсмужні (стрічкові) обробки з використанням надземної апаратури можливі лише у виняткових випадках, коли чисельність злакових попелиць дуже велика вже у фазі цвітіння - формування зернівок (80 і більше особин на стебло). Крім значної економії робочого часу, інших матеріалів, локальні обробки, до того ж, менш шкідливі для навколишнього середовища, порівняно з суцільними, й сприяють нагромадженню та підвищенню ефективності ентомофагів попелиць і трипсів.

Як свідчать обліки, чисельність ентомофагів на необробленій смузі поля, що безпосередньо прилягає до обробленої, збільшується на п'ятий-сьомий день після обробки у 1,6-2,8 рази. Пояснюється це тим, що значна частина ентомофагів після обробки не гине і в пошуках попелиць, трипсів переходить на необроблені рослини, де шкідник уцілів. Завдяки цьому ентомофаги енергійніше знищують тут попелиць, трипсів й істотно обмежують їхнє розмноження.

У боротьбі проти попелиць і трипсів строки локальних обробок мають велике значення. Оптимальний термін проведення захисних заходів дає змогу: уникнути істотного знищення шкідником урожаю та погіршення його якості, запобігти масовому розселенню шкідників усім полем, забезпечити потрібний для кожного інсектициду термін очікування, тобто період між обробкою та збиранням урожаю.

Слід ураховувати фазу розвитку культури, характер розселення попелиць та трипсів полем, середню чисельність комах і ступінь заселення ними рослин, а також прогноз погоди на найближчі 10-14 днів.

На озимій пшениці локальні обробки проводять у фазу виколошування - цвітіння за середньої чисельності злакових попелиць у крайовій смузі не менше однієї особини на стебло, якщо заселено не менше 5-10% рослин і на наступні два тижні очікується сприятлива для розмноження комах погода (варіанти 1, 2). У фазі формування - наливання зернівок - за середньої чисельності не менше двох-трьох особин на стебло першого ступеня заселення рослин не менше 15-20%, якщо в найближчі 10-12 днів метеорологічні умови сприятимуть розмноженню попелиць (варіанти 1, 2, 4). У фазі молочної стиглості - за середньої чисельності не менше 8-13 особин на стебло першого ступеня заселення рослин не нижче 50%, якщо в найближчі 5-10 днів передбачається сприятлива для розмноження попелиць погода.

Зволікання з терміном обробок у зазначених випадках може призвести до відчутного зростання чисельності попелиць, розширення вогнищ масового їхнього розмноження і швидкого заселення всього поля, внаслідок чого збільшаться втрати врожаю та ускладниться проведення успішної бороть-би з цими шкідниками. Коли ж погодні умови в зазначені фази розвитку рослин за вказаних параметрів чисельності комах малосприятливі для розмноження, обробку слід відкласти до настання тривалого періоду з близькими до оптимальних умовами. А в разі депресії розмноження попелиць (варіанти 3, 5) потреба в хімічних заходах відпадає зовсім.

Найпридатнішим для інтегрованого захисту від попелиць вважаємо препарат Золон, який забезпечує високу ефективність обробок і водночас практично нетоксичний для афідофагів та інших корисних комах.

Під час вибору інсектициду, залежно від строків обробки, слід мати на увазі, що у більш ранні періоди розвитку культур (до настання фази молочної стиглості озимої пшениці) слід застосовувати сполуки з довшим періодом токсичної дії (Бі-58 новий, Актара, Фуфанон) для запобігання повторному спалаху розмноження попелиць. Згодом, коли після обробки до початку збирання залишиться не більше 15-20 днів, потрібно використовувати Сумі-Альфа, Карате Зеон тощо.

У степових і південних лісостепових районах України за поєднаних обробок озимої пшениці проти клопа шкідливої черепашки, трипсів і злакових попелиць доцільно застосовувати Актару, Децис, Фуфанон. У роки масо-вого розмноження хлібних жуків можна поєднувати хімічні обробки проти них і сисних шкідників, використовуючи Децис, Ф'юрі тощо. Норма витрати робочої рідини - 100-300 л/га.

2. Злакові мухи. Методи боротьби з ними

Посівам пшениці озимої, особливо на ранніх стадіях її розвитку, шкодять злакові мухи. Це численна група внутрішньо-стеблових шкідників, найпоширенішими з яких є гессенська, шведська, чорна пшенична мухи й опоміза пшенична. Крім них, у Західному Лісостепу й на Поліссі шкідливою є також зеленоочка, а в Правобережному Лісостепу - озима муха.

Посівам пшениці озимої, особливо на ранніх стадіях її розвитку, шкодять злакові мухи. Це численна група внутрішньо-стеблових шкідників, найпоширенішими з яких є гессенська, шведська, чорна пшенична мухи й опоміза пшенична. Крім них, у Західному Лісостепу й на Поліссі шкідливою є також зеленоочка, а в Правобережному Лісостепу - озима муха.

Останніми роками розвиток злакових мух на зернових полях нашої країни відбувається невисокими темпами через несприятливі погодні умови (прохолодна затяжна весна, спека й посуха в другій половині літа - восени) і запізнення із сівбою озимих. При цьому заселеність посівних площ ними восени варіює від 14-17 до 26%, пошкодженість рослин - від 1 до 3,5%. Разом з тим, зимуючі запаси цієї групи шкідників на полях завжди є достатніми, що найбільшою мірою стосується АР Крим, Донецької, Запорізької, Київської, Миколаївської, Одеської, Харківської, Херсонської, Черкаської, Чернігівської та інших областей. За збігу тих чи інших обставин (сприятливі для розвитку шкідників погодні умови, порушення технології вирощування зернових культур тощо) можуть виникати екстремальні ситуації, й до цього завжди треба бути готовими. Самиця гессенської мухи відкладає яйця на верхньому боці листкової пластинки рослини пшениці ланцюжками по декілька штук. Виплодившись, личинка переходить у піхву листка й присмоктується біля основи стебла. На одній стеблині буває від 1 до 50 і більше личинок. Личинка живиться соком рослини, не руйнуючи тканини. Рослина, заселена у фазі сходів, відстає в рості, утворює дещо більшу кількість стебел, порівняно з непошкодженою рослиною, й виокремлюється на загальному фоні посіву темнішим кольором листків.

Шведська муха відкладає яйця за чи на колеоптиле рослин пшениці або за піхви листків. Личинки цього шкідника проникають всередину пагона, де виїдають конус росту й основу центрального листка, який жовтіє й засихає.

Чорна пшенична муха відкладає яйця за колеоптиль рослини. Виплодившись, личинки проникають всередину стебла й роблять спіральний хід до конуса наростання або зачатка колоса, виїдаючи на своєму шляху ніжні тканини. Внаслідок пошкоджень жовтіє й засихає центральний листок, пагін пригнічується й відмирає. Аналогічно шведській і чорній пшеничній мухам озимій пшениці восени значної шкоди може завдати зеленоочка. У опомізи пшеничної й озимої мухи личинки зимують в оболонці яєць, відкладених біля рослин, виплоджуються вони навесні й шкодять так, як і попередні види.

Найбільшої шкоди злакові мухи завдають озимині ранніх строків сівби. Це пов'язано з тим, що на таких посівах періоди появи сходів збігаються з періодами масового льоту гессенської, шведської, чорної пшеничної мух та відкладання ними яєць. Літ опомізи пшеничної відбувається пізніше названих видів двокрилих шкідників, але найінтенсивніше вона заселяє розвинені рослини пшениці також на ранніх посівах. Результатом шкодочинності злакових мух, особливо за масового їхнього розмноження, є зрідження посівів і зниження їхньої продуктивності.

Посіви озимої пшениці оптимальних й оптимально пізніх строків пошкоджуються злаковими мухами значно слабше, оскільки до появи сходів літ мух майже припиняється. До того ж на таких посівах рослини стійкіші до пошкоджень. Під час захисту сходів озимої пшениці від пошкоджень шкідниками величезного значення набуває комплекс організаційно-господарських й агротехнічних заходів, що забезпечує високу культуру землеробства. Найчастіше основні елементи технології вирощування високих урожаїв зерна кращої якості поєднуються з вимогами захисту посівів від цих шкідників та охорони навколишнього середовища.

Швидке обмолочування зерна й скиртування соломи сприяють знищенню пупаріїв гессенської мухи. За лущення стерні одночасно зі збиранням зерна або незабаром після нього чисельність гессенської, шведської й пшеничної мух значно знижується. І це завдяки як механічній дії на шкідників, так і активізації корисної діяльності хижих комах.

Величезного значення щодо захисту посівів набуває полицева оранка. Так, лущення стерні прискорює появу сходів падалиці й бур'янів - резерваторів гессенської й шведської мух. Проведення глибокої оранки через 7-14 днів знищує ці вогнища.

Якщо оранку робити без попереднього лущення, то сходи падалиці й паростки бур'янів з'являються через 15-18 днів. Їх треба знищити культивацією й боронуванням.

Практичний досвід свідчить, що в Степу різноглибинний плоскорізний, полицево-безполицевий та мілкий (дисковий або плоскорізний) обробітки ґрунту сприяють поліпшенню фітосанітарного стану посівів зернових культур мінімізуючи кількість і вплив основних шкідників. Не відмічено істотної різниці в пошкодженості озимої пшениці гессенською, шведською, чорною пшеничною, озимою мухами й опомізою пшеничною за безплужного та полицевого обробітків ґрунту і в лісостеповій зоні нашої країни.

Всі вищевказані агротехнічні заходи особливе значення мають під час повторного вирощування озимини на одному й тому самому полі. Крім цього, потрібно також розробляти тактику захисту посівів озимої пшениці на передпосівний період, період сівби й появи сходів і так до припинення осінньої вегетації. Велику увагу слід приділяти вибору попередника, підготовці насіннєвого матеріалу, передпосівному обробітку ґрунту, визначенню строків сівби, дотриманню оптимальних норм висіву, а в разі потреби й здійснювати спеціальні захисні заходи.

Розміщення озимої пшениці по кращих для зони попередниках в основному відповідає вимогам агротехніки її вирощування й захисту рослин. На беззмінних же посівах можливий масовий розвиток злакових мух й інших шкідників. Так, озимину краще сіяти після парів, одно- і багаторічних бобових трав, баштанних, картоплі, льону. В цілому задовільний фітосанітарний стан посівів озимих зернових восени, взимку й навесні зберігається тоді, коли частка колосових культур у структурі попередників не перевищує 15%. Певне значення в захисті посівів мають своєчасна передпосівна культивація, а за потреби й коткування під час сівби або після неї. Визначення строків сівби озимої пшениці має бути науково обґрунтованим, тут важливо дотримуватись зональних рекомендацій. Роль даного заходу полягає у створенні сприятливих умов для розвитку рослин і захисті посівів від злакових мух й інших шкідливих об'єктів. При цьому треба враховувати багато факторів, особливо режим зволоження ґрунту. Маневрувати строками сівби доцільно так, щоб забезпечити одержання дружних сходів і максимально обмежити негативну дію шкідливих організмів на рослини. Кінцева ж мета розв'язання даної важливої проблеми - це формування оптимальної густоти посіву й використання можливостей для вступу рослин у фазу кущіння перед їхнім входженням у зиму.

Отже, за виконання цих вимог технології вирощування озимої пшениці на належному рівні в посівах створюється цілком задовільна фітосанітарна ситуація. Порушення ж агротехніки в поєднанні зі сприятливими для розвитку злакових мух погодними умовами може призвести до масових розмножень цієї групи шкідників на пшеничних полях, отже, для обмеження їхньої шкодочинності слід передбачати крайові обробки посівів інсектицидами. Обприскування доцільно здійснювати, якщо на 100 помахів ентомологічним сачком відловлюють 30-50 мух, або коли за масового їхнього льоту виявляють 5-10% пошкоджених личинками стебел. У «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні» (2012) наведено ефективні препарати проти злакових мух: БІ-58 Новий, к. е. (1,5 л/га), Біммер, к. е. (1,0-1,5 л/га), Борей, КС (0,12-0,14 л/га), Данадим стабільний, к. е. (1,0-1,5 л/га), Децис ф-Люкс, к. е. (0,2-0,25 л/га), Імідор ВРК, в. р. к. (0,1-0,15 л/га), Кайзо, в. г. (0,2 кг / га), Кінфос, КЕ (0,15-0,5 л/га), Нурік, к. е. (1,0 л/га), Оперкот Акро, к. с. (0,05 л/га), Піринекс 48, к. е. (1,2 л/га), Рубіж, к. е. (0,5-1,5 л/га), Сумі-альфа, к. е. (0,3 л/га), СуперБізон, КЕ (1,0-1,5 л/га), Фаскорд КЕ, к. е. (0,10-0,15 л/га), Фостран, к. е. (1,5 л/га), Фосфамід, к. е. (0,5-0,15 л/га), Шаман, к. е. (1,0 л/га). Оздоровленню озимих посівів, зокрема компенсації пошкоджень рослин злаковими мухами, сприяють весняні підживлення їх азотними добривами.

3. Хлібні блішки. Методи боротьби з ними

Хлібні блішки (смугаста, велика та мала стеблові) є небезпечними шкідниками зернових культур у всіх ґрунтово-кліматичних зонах країни. Пошкоджують вони озиму та яру пшеницю, жито, ячмінь, овес, кукурудзу, просо, сорго, а також злакові сіяні трави. Ця група шкідників завжди в центрі уваги Головної державної інспекції захисту рослин Мінагрополітики України. Найчастіше трапляється смугаста хлібна блішка. Останні п'ять років вона заселяла близько 70, максимально 95% площ посівів зернових культур. За середньої кількості 3-16, максимально - 25-55 жуків на 1 м. кв., було пошкоджено 3-15%, максимально - 30-70, а в деяких осередках - до 100% рослин за слабким, середнім і сильним ступенями. Найбільші осередки з великою кількістю блішок було виявлено в Донецькій, Вінницькій, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Львівській, Сумській, Харківській, Хмельницькій, Черкаській, Чернігівській та інших областях. До того ж, у деяких господарствах Київської і Львівської областей виникала потреба у хімічному захисті посівів.

Смугаста хлібна блішка (Рhyllotreta vittula Redt.). Це жук завдовжки 1,5-2 мм., чорний, голова й передньоспинка із зеленуватим або блакитно-металевим блиском, на кожному з надкрил по жовтій поздовжній смужці. Перші чотири членики вусиків і основа гомілок червоно-бурі, задні ноги стрибальні. Зимують жуки під опалим листям, рослинними рештками й у поверхневому шарі ґрунту лісосмуг, чагарників, перелогових земель, на схилах балок. Навесні перелітають на поля. Спочатку живуть на озимих хлібах, згодом заселяють посіви ячменю, ярої пшениці, а потім і сходи кукурудзи. Живлячись листками злаків, жуки зішкрібають із верхнього боку м'якоть у вигляді довгастих смужок. Сходи відстають у рості, жовтіють і навіть гинуть. Найнебезпечніші пошкодження - в роки з ранньовесняними посухами. Самиці відкладають яйця в ґрунт на глибину 2-3 см. Личинки, що відродилися в ґрунті, живляться дрібним корінням злаків, тому помітної шкоди рослинам не завдають. Заляльковуються вони в ґрунтових комірках на глибині 5-7 см. Жуки виходять на поверхню в липні. Невдовзі після збирання врожаю вони перелітають у місця зимівлі.

Відчутна шкода ярим зерновим колосовим культурам від смугастої хлібної блішки може бути за її чисельності під час сходів-кущіння - 300 жуків на 100 помахів ентомологічним сачком.

Велика стеблова блішка (Chaetocnema aridula Gyll.) пошкодує пшеницю, ячмінь, жито, овес, злакові трави. Жук завдовжки 1,8-2,8 мм., темно-бронзовий із жовтуватим або зеленуватим відтінком, блискучий, надкрила з крапчастими борозенками. Личинка циліндрична, брудно-біла, з трьома парами грудних ніг, чорною головою й темно-бурими плямами, що вкривають тіло. Довжина дорослої личинки майже 5 міліметрів. Зимують жуки під опалим листям на узліссях, у заростях чагарників, на межах, схилах балок. Пробуджуються рано навесні (у березні-квітні), спершу заселюють посіви озимих, згодом - сходи ярих зернових культур, де живляться відмираючими листками, зішкрібаючи з них паренхіму. У другій половині квітня - травні самиці відкладають яйця в тканини нижніх листків.

Личинки вгризаються в стебла й живляться їхнім вмістом біля вузла кущіння, a іноді роблять довгі ходи до другого коліна. Личинки можуть переходити з однієї рослини в другу.

В пошкоджених рослин в'яне й жовтіє центральний листок, стебло гине, й колос не утворюється.

Розвиток личинок триває два-три тижні, після чого вони занурюються в ґрунт, де й заляльковуються. Жуки нового покоління з'являються в липні-серпні, деякий час живуть на ярих культурах, а потім перелітають у різні стації на зимівлю. Розвивається в одній генерації. Мала, або звичайна, стеблова блішка (Chaetocnema hortensis Geoffr.) за біологією схожа з великою стебловою й різниться лише тим, що на ярих і дикорослих злаках зустрічається частіше, ніж на озимих.

Жук темно-бронзовий, довжина - 3 мм. Самиця відкладає яйця в землю біля основи рослин.

Заходи захисту посівів зернових від блішок.

Найважливіше значення мають агротехнічні заходи, що сприяють енергійному росту й розвитку рослин: оптимально ранній термін сівби ярих культур, дотримання науково обґрунтованої глибини та рівномірності загортання насіння, застосування добрив.

За масової появи хлібних блішок на сходах ярих зернових здійснюють хімічні обробки посівів. Ефективними є інсектициди: Карате 050 EC, к. е. (0,2 л/га), Карате Зеон 050 CS, мк. с. (0,2 л/га), Сумі-альфа, к. е. (0,3 л/га), Арріво, к. е. (0,2 л/га). Насамперед, треба обробити крайові смуги посівів завширшки 30-50 м. Якщо ж шкідники не встигли розселитися по всьому полю, доцільно обмежитись обробкою лише крайових смуг.

4. Клоп шкідлива черепашка. Методи боротьби з нею

Шкідник номер один пшеничного поля - клоп шкідлива черепашка (Eurygaster integriceps Put), який, живлячись зерновими, зокрема пшеницею, не тільки різко знижує кількість, а й істотно погіршує якість урожаю зерна. Головне завдання сучасного аграрного виробництва - забезпечувати вирощування високих і сталих урожаїв високоякісного зерна. Під зерновими колосовими культурами в країні - 12 млн. га, з яких 6,5 млн. займає озима пшениця. Велику увагу приділяють одержанню зерна високих кондицій, зокрема для експорту, коли зовсім неприпустиме його пошкодження шкідниками чи хворобами.

У заходах щодо збільшення виробництва високоякісного зерна виняткове значення має підвищення культури землеробства, за якої важливе місце належить проведенню захисних заходів проти шкідливих комах, хвороб і бур'янів, що здатні позбавити хліборобів не тільки значної (до 30% і більше) частини валу, а й істотно зашкодити якості збіжжя.

Перед аграрною наукою постає завдання розробляти й запроваджувати у виробництво не тільки біологічно ефективні, а й екологічно безпечні та рентабельні методи захисту хлібного поля.

А це передбачає, насамперед досконалі знання об'єктів негативного впливу, способу їхнього життя, особливостей біологічного розвитку, місць локалізації і характеру розселення, елементів прогнозу чисельності та впливу на неї чинників середовища.

Науковцями встановлено, що шкідливий ентомокомплекс зернового поля містить близько 300 видів фітофагів. Фітосанітарний моніторинг здійснюють спеціалісти державних інспекцій захисту рослин АР Крим, областей і районів країни з понад 40 видів найпоширеніших шкідливих комах зернового клину. Серед них шкідник номер один пшеничного поля - клоп шкідлива черепашка. Розглядаючи ближче цього шкідника, ми помітимо, що форма тіла й міцний хітиновий покрив, що, як панцир, вкриває його, роблять клопа трохи схожим на справжню черепаху, від чого й пішла його назва - "черепашка". Багато спільного у шкідливої черепашки з маврським, австрійським та деякими іншими клопами, що об'єднуються під загальною назвою "хлібні клопи" та належать до родини щитників - черепашок.

Відповідно до агрокліматичних умов, в ареалі шкідливої черепашки, яка є найпоширенішою і найшкодочиннішою серед хлібних клопів, виокремлюють дві зони шкодочинності. Зона масового розмноження й постійної шкоди - райони Південного та Центрального Степу: АР Крим, Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Кіровоградська, Луганська, Миколаївська, Одеська, Херсонська області. Зона періодичного масового розмноження - райони Центрального й Південно-Східного Лісостепу: Вінницька, Київська, Полтавська, Харківська області. У нинішньому столітті спостерігається розширення ареалу хлібних клопів, зокрема шкідливої черепашки, в напрямку Північного та Західного Лісостепу, де донедавна цей клоп зустрічався як вид і не завдавав істотної шкоди зерновим колосовим культурам. Надійний захист посівів, завдяки проведенню відповідних організаційно-господарських та інших заходів, можливий лише за наявності знань про біологічні особливості шкідливої черепашки, що дасть змогу аграріям успішно регулювати її чисельність.

Шкідлива черепашка - комаха з неповним перетворенням. Протягом року вона розвивається в одному поколінні. Активний період життя шкідника в хлібному полі нетривалий: близько трьох місяців за рік. Решту часу шкідлива черепашка перебуває в місцях зимівлі: в лісах, лісосмугах і садах під опалим листям.

Як свідчать дані торішніх осінніх обстежень, зимуючий запас клопів шкідливої черепашки становив у цілому 3,4 екз. / м. кв., зокрема в Степу - 4, Лісостепу - 1,1 екз. / м. кв., що в 1,5 раза більше проти показників позаминулого року. За даними цьогорічних весняних контрольних обстежень, загибель клопів у місцях зимівлі становить 5-20, максимально 35%. Фізіологічний стан перезимувалих особин добрий, маса самиць - 115-140, самців - 102-120 мг за статевого співвідношення, відповідно, 52 і 48%. Це свідчить про те, що, порівняно з масою, яка була восени 2008 р., протягом зими для підтримання життя комах засвоїлася невелика частина запасу жирів, накопичених у період так званого нажирувального живлення черепашки на посівах хлібів. Більша їхня частина збереглася до весни, і з пробудженням шкідника швидко та енергійно витрачатиметься на його життєдіяльність і розвиток статевих органів, для чого комахам потрібна свіжа зелень рослин озимих культур.

Коли середньодобова температура в листковій підстилці, де зимує фітофаг, сягає 17°С, клопи виходять на поверхню листя в найтепліші години дня, приблизно з 11 до 13 години. У холодні часи шкідник знову ховається під листя. Встановлено, що першими пробуджуються й вилітають на посіви самці, а самиці - пізніше на п'ять-сім днів (залежно від погоди). Масовий виліт клопів з лісу на поля відбувається за настання сталої теплої погоди (середньодобова температура - 12...13°, макс. - 20°С). Озима пшениця в цю пору перебуває у фазі кущіння та виходу в трубку, яра - у фазі трьох-чотирьох листків. Спочатку значна частина клопів зосереджується в крайових смугах посівів озимини, поблизу місць зимівлі фітофага. У прохолодні дні після перельоту клопи ховаються в нижні яруси травостою, у вузли кущіння рослин, щілини ґрунту, під грудочки землі, післяжнивні рештки, опале листя тощо. Потім поступово розселюються за всіма площами посівів. Однією з ознак завершення перельоту клопів є приблизно однакова кількість самців і самиць на полях.

Добре відомі міграції клопів з посівів у місця зимівлі й навпаки. Це так звані сезонні міграції. Крім них, є ще горизонтальні міграції, коли клопи перелітають з одного поля на інше. У спеку або в разі похолодання клопи переміщуються на рослинах згори вниз і навпаки. Це вертикальні міграції. Цю особливість поведінки клопів слід враховувати під час обстеження та захисту озимини від перезимувалого шкідника. Бо шкідлива черепашка пошкоджує колосові культури в усіх фазах їхнього розвитку, починаючи з перших днів вильоту з місць зимівлі й завершуючи перельотом на зимівлю. Для визначення ступеня заселеності посівів пшениці та розробки оперативного плану заходів регулювання чисельності клопа шкідливої черепашки навесні, після переселення клопів, проводять обстеження посівів у фазі повного кущіння ярини й початку трубкування озимини. Для цього на площі близько 200 га оглядають 16 облікових діляночок розміром 0,25 м. кв. (50х50 см), розміщених рівномірно одна від одної у шаховому порядку, й підраховують на них кількість клопів, знайдених на рослинах, землі, рослинних рештках тощо, заносячи показники в облікову картку. Для зручності можна використовувати легкі переносні рамки того самого (0,25 м. кв.) розміру. Потім визначають для кожного поля середню чисельність клопів на 1 м. кв.. Це роблять так: усю кількість знайдених клопів множать на чотири і ділять на кількість узятих проб.

Інколи спеціалісти захисту рослин у теплу, тиху, сонячну погоду обліковують клопів, збираючи їх із допомогою сачка. Кількість уловленого клопа за 30 помахів сачка множать на 3 (30% потрапляння) і ділять на 10. Це й буде показник кількості шкідника на 1 м. кв. з деякою погрішністю. Якщо кількість перезимувалих клопів сягає порогової чисельності (2-4 екз. на м. кв.), слід здійснити захисні заходи.

Яйця клопи починають відкладати через 5-12 днів після перельоту та посиленого живлення на рослинах зернових культур, цей процес триває до кінця життя шкідника. Максимальна плодючість самки може перевищувати 200 яєць, однак середня буває значно нижчою, зокрема за прохолодного вологого літа. Розвиток яєць у прохолодну погоду триває 12-16, в спекотну - 5-7 днів. Відродження личинок, як і відкладання яєць, тривале за часом, тому на посіві водночас можна виявити всі стадії розвитку шкідника (перезимувалі клопи, яйця, личинки різних віків). За період розвитку личинки перебувають у п'яти віках, а потім перетворюються на дорослих особин. Харчуватися рослинами починають у другому віці, інтенсивно посилюючи живлення. Обстеження на виявлення личинок проводять за тією самою методикою, що й дорослого клопа. Загалом обстеження посівів здійснюють у фазах кущіння - виходу рослин у трубку, формування та молочної стиглості зерна.

Личинки й молоді клопи живляться зерном у колосках (у посівах і скошених валках), а також розсипаним зерном. Дуже шкідливі клопи нового покоління, які задля підготовки до зимівлі протягом 10-14 днів мають пройти період згадуваного вище нажирувального живлення, яке забезпечить комахам добру перезимівлю. Завершивши живлення, клопи відлітають у місця зимівлі. Чверть року черепашка живе в пшеничному полі. Але за цей короткий період вона може знищити значну частку врожаю зерна та істотно погіршити його якість.

В умовах України розрізняють три різноякісні періоди шкодочинності черепашки. Перший припадає на фазу відростання, трубкування й колосіння озимої пшениці. Найуразливіші до пошкоджень рослини озимих у фазі відростання й трубкування, а ярих колосових - сходів і кущіння. У цих фазах рослини доволі чутливі до пошкоджень перезимувалими клопами, які призводять до відчутних кількісних втрат урожаю. Внаслідок харчування клопів на рослинах, центральне (подекуди бічні) стебло відмирає або деформується. Під час колосіння пошкодження призводить до білоколосиці.

Шкодочинність клопів посилюється, якщо у ранньовесняний період утримується посуха. За вчасного випадання дощів і високої агротехніки шкода від клопів може бути значною мірою послаблена.

Другий період - фази цвітіння й початку формування зерна. Пошкоджують здебільшого личинки молодших віків, що спричиняє плюсклість зерна: маса 1000 зернин зменшується до 76%. Таке зерно під час очищення вибраковується, що теж знижує кількісний показник урожаю. Третій період пошкоджень починається з фази молочного стану зерна і завершується періодом збирання врожаю. Шкодять личинки різних віків і дорослі клопи нового покоління. На масу зерна пошкодження в цей час не впливають, але навіть незначна домішка зерен, пошкоджених черепашкою (2-4%), спричиняє істотне зниження технологічних і хлібопекарських якостей урожаю зерна пшениці, що відбувається за чисельності личинок у межах 2-4 екз. м. кв.. За вищих рівнів пошкоджень (10-20%) клопами зерен продовольчі й навіть фуражні, а також насіннєві якості його майже повністю втрачаються. Пошкодження зерна черепашкою не спричиняє зниження вмісту клейковини, а лише погіршує її якість.

Небезпека пошкодження зерна в колосі зумовлена дією протеолітичних ферментів слини клопів, яку вони вводять у рослину, здійснюючи позашлунковий спосіб перетравлювання поживи. Ці ферменти руйнують білкові сполуки й деградують клейковину.

Вперше дефектну клейковину в пшениці, зерно якої було пошкоджене клопами черепашками, виявлено в 1932 р. у Всесоюзному науково-дослідному інституті зерна. Звідтоді проведено багато досліджень із питань діагностики, характеру й механізму пошкодження зерна та впливу ураження на хлібопекарські якості борошна, зокрема клейковину.

Зруйнована слиною черепашки клейковина розчиняється у воді під час замішування тіста, втрачає свої властивості пружної еластичної маси, яка саме й забезпечує високу якість випеченого хліба.

Пошкоджена клейковина стає липкою, мажеться, набуває сірого або темно-сірого кольору замість білого у непошкодженого зерна. Тісто, виготовлене з такого борошна, розпливається, втрачає в'язкість і здатність підходити, хоч би скільки клали в опару дріжджів. Випечений хліб низький, скоринка в ньому товста, розтріскується, м'якуш щільний, важкий, він неприємний на смак і навіть запах. А клейковина зерна, пошкодженого до певних рівнів, у фазі молочної стиглості деградує та не відмивається. За наявності в урожаї 3-5% пошкодженого зерна істотно знижується пружність клейковини та погіршуються хлібопекарські якості. За вищих рівнів пошкоджень зерна (до 10-15% і більше) можлива повна їхня втрата. За умов збільшення чисельності та раннього заселення посівів личинками клопів, що спостерігається останніми роками, найоптимальнішими строками обробок є фаза завершення формування - початку молочної стиглості зерна та появи 15-20% личинок третього віку. Шкодочинність черепашки в пізніші періоди розвитку пшениці (молочно-воскова стиглість) найнебезпечніша для збереження якості зерна. Встановлено, що масові розмноження й спади чисельності шкідника циклічні й повторюються, залежно від погодних умов, через 5-10 років. Існує кілька наукових думок щодо динаміки популяції шкідливої черепашки, зокрема кліматична, паразитарна, космічна. Звичайно, вплив абіотичних і біотичних чинників середовища, як і циклічності змін сонячної активності, є незаперечним.

Після відомих і масових появ черепашки в минулому сторіччі з 2005 року розпочалося чергове збільшення її чисельності, яке триває через різке зростання в 2008 році. Воно супроводжується повсюдним потеплінням і спекотною погодою влітку, оптимальним збігом синхронності в розвитку шкідника й рослин та недостатньою ефективністю біотичного середовища (зокрема, теленомін). У практичному відношенні для надання рекомендацій підприємцям важливо оцінити стан популяції клопів, їхню можливу шкодо чинність і спрогнозувати на перспективу рівень розмноження.

Зважаючи на зростання чисельності шкідливої черепашки за рекомендованих нині ЕПШ (економічний поріг шкоди), до хімічного захисту, передусім у південних і східних областях, слід вдаватися щороку й майже на всіх площах пшениці, що проблематично як в економічному, так і в екологічному відношенні.

Частково проблему можна розв'язати з допомогою впровадження стійких проти черепашки сортів пшениці. Відповідну роботу в цьому напрямі здійснює Селекційно-генетичний інститут УААН.

Звичайно, якість зерна пшениці залежить найперше від сортів, агротехніки, добрив, зокрема азотних, зон вирощування, організаційних заходів під час заготівлі зерна й, звичайно, від впливу діяльності шкідливих організмів. За даними хлібоприймальних пунктів, середньозважений показник пошкодження черепашкою зерна торішнього врожаю пшениці становив по країні 4,6%, АР Крим -2,3, в межах областей він був вищий, зокрема: в Донецькій - 7,2%, Дніпропетровській - 8,3, Кіровоградській - 7,6, Миколаївській - 9,2, Одеській - 7,4, Херсонській - 8,8%, а в інших областях ареалу клопа відсоток пошкодження зерна нижчий - від 1,6% у Вінницькій до 3,8 - у Запорізькій. В окремих партіях показник пошкодження був значно вищий і становив: у Донецькій - 18%, Харківській - 20, Кіровоградській - 46 відсотків. Саме такі зависокі рівні пошкоджень значною мірою призводили до істотного зниження пружності й навіть деградації клейковини. Частка зерна з так званою не відмивною клейковиною внаслідок її деградації становила 24% загальної кількості перевіреного зерна. А в Запорізькій, Кіровоградській, Миколаївській, Одеській, Херсонській областях показник кількості врожаю з такою клейковиною сягав значно вищих рівнів. Певною мірою це сталося через пошкодження шкідливою черепашкою. Останнє та низький рівень у зерні озимої пшениці торішнього врожаю клейковини (білка) негативно позначилися на його якості.

Стан популяції і чисельність черепашки залежать від низки чинників: метеорологічних умов, строків заселення посівів клопами й збігу окремих стадій черепашки та озимої пшениці, наявності та активності ентомофагів, особливо теленомін, господарської діяльності людини й фізіологічного стану клопів, що відлітають у місця зимівлі.

За інформаційними повідомленнями щодо чисельності та стану перезимувалого клопа шкідливої черепашки, цього року передбачається дальше зростання кількості клопів у Степу, південній, місцями центральній частині Лісостепу. У регіонах цих зон, в осередках скупчення перезимувалих клопів, у разі не проведення захисних заходів імовірне масове розмноження цих комах у посівах зернових колосових, передусім озимої пшениці. Це призводитиме до істотного зниження врожаю пшениці та ячменю, погіршення насіннєвих властивостей, зокрема схожості, та часткової, а подекуди повної втрати хлібопекарських показників зерна пшениці через пошкодження шкідливою черепашкою. Ця проблема доволі успішно вирішується завдяки механізмам прогнозування, фітосанітарного моніторингу та правильному і вчасному проведенню захисних заходів.

Найголовнішими умовами успішного захисту посівів від шкідливої черепашки та інших клопів є вчасність застосування заходів, виконання їх у повному обсязі й чітка організація роботи, бо період ефективного регулювання чисельності шкідників доволі короткий. Іноді за теплої сухої погоди за 10-12 днів слід закінчити всі захисні роботи.

Це можливо здійснити завдяки застосуванню хімічного методу, який є основним і дієвим в інтегрованій системі захисту пшеничного поля. Відповідно до галузевої програми "Захист зернових культур у 2008-2015 рр." Мінагрополітики України, поточного року від клопа шкідливої черепашки слід захистити 3 млн. га здебільшого озимої пшениці.

Для проведення захисних заходів на ринку пестицидів країни в належній кількості та асортименті є препарати різних фірм. А щоб їх використання було біологічно ефективним і рентабельним, перед обробками посівів слід визначити кількість шкідника, порівняно з економічним порогом шкодочинності, встановити оптимальні строки проведення робіт залежно від стану розвитку фітофага та правильно вибраного інсектициду з урахуванням їхньої дії на черепашку та супутніх комах-фітофагів.

Оперативне проведення хімічного захисту зернових від черепашки здійснюють наземною апаратурою та авіацією. Важливо вчасно обробити наземною апаратурою крайові смуги посівів і ділянки, на яких, зважаючи на техніку безпеки, не можна використати авіацію. Недоліком хімічного методу є забруднення навколишнього середовища. Тому використання його має бути раціональним, сприяти запобіганню забрудненню залишковими кількостями інсектицидів, збереженню корисної фауни. Принциповими під час проведення хімічного захисту пшениці та інших колосових культур від клопів мають стати вимоги щодо ЕПШ, строків обробки посівів, норм витрати інсектицидів, обґрунтованого вибору сумішей інсектицидів, локального їхнього використання.

Неабияке значення для поліпшення якості зерна майбутнього врожаю мають агротехнічні заходи вирощування цінних і сильних пшениць, сівозміна, мінеральні добрива, позакореневе підживлення, підготовка ґрунту, впровадження сортів, відносно стійких до ферментів клопа.

Висновки

Захист рослин від шкідників та хвороб має перш за все профілактичний характер. Проведення заходів проти того або іншого шкідника чи хвороби являє собою комплексну систему, в якій усі заходи, що застосовуються в боротьбі, тісно пов'язані між собою і виконуються у певній науково обґрунтованій послідовності.

В Україні в основному використовується хімічний метод захисту рослин. Зараз, це найактуальніший метод, оскільки біологічний метод - ще не набув достатнього розвитку, а механічний метод повністю не справляється з шкідниками. озимий сільськогосподарський врожайність

Без захисту рослин від шкідників, ми будемо мати пошкоджені посіви, зерно низької якості, та низьку врожайність. Зниження популяцій шкідників до економічно невідчутного рівня дозволяє нам отримувати високий врожай зернових, зерно високої якості.

Список використаної літератури

1. Бей-Биенко Г.Я. Общая энтомология. - Изд. 3-е, перераб. и доп. - М.: Высш. шк., 1980 - 416 c.

2. Круть М.В. Основи захисту рослин від шкідників. - К.: Аграрна наука, 1987. - 99 с.

3. Секун М.П. Шкідлива черепашка. - К.: Світ, 2002. - 24 с.

4. Сельскохозяйственная энтомология / А.А. Мигулин, Г.Е. Осмоловский, Б.М. Литвинов и др., Под ред. А.А. Мигулина. - Изд. 2-е, перераб. и доп. - М.: Колос, 1983.

5. Сельскохозяйственная энтомология: Учебное пособие / Под ред. проф. Б.М. Литвинова. - Харьков, 1997. - 204 с.

6. Справочник по защите растений / Под ред. проф. Б.М. Литвинова. - Харьков: Прапор, 1989. - 180 с.

7. Мережа «Інтернет».

Размещено на Allbest.ru