Загальна та вирбничо–економічна характеристика птахофабрики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

ВСТУП

1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

2. ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Загальна та вирбничо - економічна характеристика птахофабрики

2.2 Ветеринарно - санітарний стан птахофабрики

2.3 Епізоотологічний стан птахофабрики

2.4 Заходи профілактики хвороби Ньюкасла

ВИСНОВОК

ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Вступ

Хвороба Ньюкасла (лат. - Morbus Newcastl, англ. - Newcastle Disease; псевдочума, атипова чума, азіатська чума, псевдоенцефаліт, хвороба Дойля, хвороба Філарета, хвороба Ранкхета, Брауншвейгська чума; ньюкаслська хвороба, БН) - висококонтагіозна хвороба птахів із ряду курячих, виявляється ураженням органів дихання, явищами геморагічного діатезу, шлунково-кишкового тракту і центральної нервової системи.

Хвороба, що відрізняється від класичної чуми птахів, була вперше зареєстрована на острові Ява Краневельдом в 1926 р. З 1927 р. захворювання стали реєструвати в різних країнах Азії, Америки і Європи. Англійський дослідник Дойль в 1927 р. виявив хворобу в околицях м. Ньюкасла і дав їй відповідну назву.

Збудник - РНК-вірус з роду Paramixovirus сімейства Paramixovmdae. Розмір віріона 120 ... 380нм. Вірус володіє гемагглютинуючими властивостями, репродукується в 9 ... 12-денних курячих ембріонах, викликаючи їх загибель, розвивається в багатьох первинних і перещеплюваних культурах клітин з утворенням ЦПД. Розрізняють 9 серологічних варіантів збудника.

За ступенем патогенності штамів вірусу хвороби Ньюкасла, циркулюючих в господарствах, розрізняють: велогенні - високопатогенні, мезогенні - середнього ступеня патогенності і лентогенні - низького ступеня патогенності, або авірулентності. Крім того, польові штами вірусів можуть відрізнятися тропізмом (здатністю вражати окремі органи і системи організму). Розрізняють вісцеротропні, ентеротропні, пневмотропні і політропні епізоотичні штами.

Перебіг хвороби: надгострий, гострий, підгострий та хронічний.

Спостерігаються висока температура тіла (43-44 °С), млявість, ціаноз гребеня й сережок, сонливість, втрата апетиту, часто пронос; фекалії водянисті, зеленувато-жовтого кольору, іноді з домішкою крові. Дихання утруднене, з хрипами, птиця дихає з відкритим дзьобом, під час вдиху чути характерне киркання та хрипи. Розвиваються нервові явища, судоми, порушення координації рухів, повний або частковий параліч ніг і крил, скручування шиї, загинання пальців усередину. Тривалість хвороби 1-4 доби. Летальність дуже висока 90-100 %.

У стаціонарно неблагополучних господарствах серед щепленої птиці й у пасивноімунних курчат клінічні ознаки хвороби малопомітні й нехарактерні, спостерігаються лише серед окремих груп курчат, дуже рідко - у дорослої птиці. Частіше захворюють 20-30-денні курчата, коли зникають материнські антитіла і ще не встигає сформуватися післявакцинальний імунітет.

У хворих курчат виявляється пригнічення, розлад дихання, птиця витягує шию і відкриває дзьоб, чути характерне киркання та хрипи. В перші 4-5 діб серед курчат відмічається дуже висока летальність. У дорослих курей захворювання триває 2-3 тижні, супроводжується зниженням несучості на 50 % і більше. Хвора птиця втрачає апетит, сонлива, пригнічена, іноді виникають нервові явища, виявляється пронос. Летальність незначна.

Від хвороби Ньюкасла гине велика кількість птиці, ефективних методів лікування не розроблено, тому дуже важлива профілактика та вчасна діагностика, особливо у неблагополучних пунктах.

1. Огляд літератури

Визначення хвороби.

Хвороба Ньюкасла (лат. - Morbus Newcastl, англ. - Newcastle Disease; псевдочума, атипова чума, азіатська чума, псевдоенцефаліт, хвороба Дойля, хвороба Філарета, хвороба Ранкхета, Брауншвейгська чума; ньюкаслська хвороба, БН) - висококонтагіозна хвороба птахів із ряду курячих, виявляється ураженням органів дихання, явищами геморагічного діатезу, шлунково-кишкового тракту і центральної нервової системи.

Історична довідка, поширення, ступінь небезпеки і збиток.

Хвороба, що відрізняється від класичної чуми птахів, була вперше зареєстрована на острові Ява Краневельдом в 1926 р. З 1927 р. захворювання стали реєструвати в різних країнах Азії, Америки і Європи. Англійський дослідник Дойль в 1927 р. виявив хворобу в околицях м. Ньюкасла і дав їй відповідну назву.

У США захворювання описане в 1935 р. як пневмоенцефаліт курчат. У Другу світову війну хвороба широко поширилася в європейських країнах і була занесена на територію нашої країни. В даний час в Росії захворювання відноситься до контрольованих інфекцій в промислових птахогосподарствах.

Дуже високу епізоотологічну небезпеку захворювання пов'язують з розповсюдженням інфекції на різні континенти з птахівничою продукцією. Тому хвороба Ньюкасла - єдина з хвороб птахів, включена МЕБ до списку А (особливо небезпечних хвороб).

Економічний збиток від БН значний через високу захворюваність нещеплених птахів (серед курчат до 100%) і летальності (60 ...90%). Перехворілі курчата погано ростуть. Великі витрати пов'язані з проведенням жорстких карантинних заходів і знищенням хворої і підозрілої у захворюванні птиці.

Збудник хвороби.

Збудник - РНК-вірус з роду Paramixovirus сімейства Paramixovmdae. Розмір віріона 120 ... 380нм. Вірус володіє гемагглютинуючими властивостями, репродукується в 9 ... 12-денних курячих ембріонах, викликаючи їх загибель, розвивається в багатьох первинних і перещеплюваних культурах клітин з утворенням ЦПД. Розрізняють 9 серологічних варіантів збудника.

За ступенем патогенності штамів вірусу хвороби Ньюкасла, циркулюючих в господарствах, розрізняють: велогенні - високопатогенні, мезогенні - середнього ступеня патогенності і лентогенні - низького ступеня патогенності, або авірулентності. Крім того, польові штами вірусів можуть відрізнятися тропізмом (здатністю вражати окремі органи і системи організму). Розрізняють вісцеротропні, ентеротропні, пневмотропні і політропні епізоотичні штами. Стійкість вірусу БН до дії фізичних та хімічних факторів залежить від наявності білка і рН середовища.

Вірус стійкий при рН в діапазоні 2,0 ... 10,0; у висушених органах при температурі 17 ... 18 ° С - 2 роки; в пташниках в зимовий час - 140 днів, влітку - 7 днів. У гниючих трупах інактивується через 3 тижні. У заморожених тушках курей не гине понад 800 днів. При кип'ятінні вірус у тушках птахів гине лише через 40 ... 60 хв. Біотермічні процеси, що розвиваються при зберіганні посліду, інактивують вірус через 20 днів. Вірус нестійкий до дії дезинфікуючих засобів у загальноприйнятих концентраціях (розчини формаліну 1 ... 2%-і, хлорного вапна 3%-ний, гідроксиду натрію 2%-ний, ксилонафт-5 4 ... 5%-і).

Епізоотологія.

У природних умовах хвороба Ньюкасла частіше реєструють у птахів із ряду курячих (кури, індички, цесарки, фазани, павичі). Описано випадки зараження синантропних птахів (голуби, горобці, сороки, папуги, яструби). Ступінь сприйнятливості до захворювання птиці різних порід та віку неоднакова. Іноді спостерігають випадки спалахів БН у курчат за відсутності захворювання дорослої птиці.

Джерела збудника інфекції - хвора і перебуваюча в інкубаційному періоді птиця. З організму вірус виділяється із секретами, послідом, яйцями. Факторами передачі збудника можуть бути інвентар, підстилка, корм, перо і пух, отримані від хворих птахів, тушки вимушено забитої птиці. Вірус також може знаходитися всередині і на шкаралупі яєць, зібраних від хворої птиці. У пташниках, в яких утримуються хворі, вірус циркулює в повітрі при роботі вентиляторів, а також викидається у навколишнє серидовище і розноситься на відстань до 1600 м, а при вітряній погоді - до 3 ... 5 км. Зараження птиці відбувається аліментарним і аерогенним шляхами, через корм, воду, повітря, при тісному контакті здорових і хворих особин. Вірус здатний виділятися в інкубаційному періоді через 24 годин після зараження птиці, виявити його в організмі перехворілої птиці вдається протягом 2 ... 4 міс. після клінічного одужання.

Резервуаром збудника можуть бути перелітні дикі птахи, а також домашні качки, гуси.

В даний час хвороба Ньюкасла частіше проявляється у вигляді ензоотичних спалахів, а в недалекому минулому - у вигляді епізоотії. Хвороба має деяку періодичність і відносну сезонність у літньо-осінній період, пов'язану як із збільшенням поголів'я в цю пору року, так і з посиленням господарської діяльності, контакту птиці. У птахівницьких господарствах з потокової системою утримання птиці інфекція може носити стаціонарний характер. Це пояснюється тривалим збереженням вірусу у зовнішньому середовищі в зимову пору року, перенесенням вірусу птахами, вірусоносійство у перехворілих курей. В активному стані вірус може зберігатися в організмі кліщів, що мешкають в пташниках.

Захворюваність у нещепленого поголів'я птиці складає 90 ... 100%, летальність в залежності від умов утримання коливається від 40 до 80%.

Патогенез.

Після потрапляння вірусу хвороби Ньюкасла з кормом, водою, повітрям до організму сприйнятливої птиці він швидко проникає в кров (уже через 96 годин після зараження). Під дією вірусу порушується проникність гематоенцефалічного бар'єру і розвивається вірусемія, тому головною ознакою захворювання є великі і локалізовані крововиливи в різні системи та органи.

По кров'яному руслу вірус може потрапляти в різні органи і тканини, викликаючи ураження центральної нервової системи, органів дихання, травлення, що обумовлює широкий спектр клінічних проявів хвороби.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби.

Залежать від тропізму й вірулентності штаму, що спричинив захворювання, та давності неблагополучного стану господарства щодо хвороби Ньюкасла.

У разі захворювання, спричиненого велогенними штамами, відмічається класичний прояв хвороби з одночасним ураженням дихальної, травної та нервової систем і надзвичайно високою летальністю.

Мезогенні штами зумовлюють клініку ураження органів дихання і летальний кінець у молоді 45-60-денного віку.

Лентогенні штами вірусу спричинюють незначні зміни в респіраторних та гермінативних шляхах (оофорити, сальпінгіти, зниження несучості).

Інкубаційний період триває 2-15 діб.

Перебіг хвороби -- надгострий, гострий, підгострий та хронічний.

Спостерігаються висока температура тіла (43-44 °С), млявість, ціаноз гребеня й сережок, сонливість, втрата апетиту, часто пронос; фекалії водянисті, зеленувато-жовтого кольору, іноді з домішкою крові. Дихання утруднене, з хрипами, птиця дихає з відкритим дзьобом, під час вдиху чути характерне киркання та хрипи. Розвиваються нервові явища, судоми, порушення координації рухів, повний або частковий параліч ніг і крил, скручування шиї, загинання пальців усередину. Тривалість хвороби 1-4 доби. Летальність дуже висока 90-100 %.

У стаціонарно неблагополучних господарствах серед щепленої птиці й у пасивноімунних курчат клінічні ознаки хвороби малопомітні й нехарактерні, спостерігаються лише серед окремих груп курчат, дуже рідко - у дорослої птиці. Частіше захворюють 20-30-денні курчата, коли зникають материнські антитіла і ще не встигає сформуватися післявакцинальний імунітет.

У хворих курчат виявляється пригнічення, розлад дихання, птиця витягує шию і відкриває дзьоб, чути характерне киркання та хрипи. В перші 4-5 діб серед курчат відмічається дуже висока летальність. У дорослих курей захворювання триває 2-3 тижні, супроводжується зниженням несучості на 50 % і більше. Хвора птиця втрачає апетит, сонлива, пригнічена, іноді виникають нервові явища, виявляється пронос. Летальність незначна.

Патологоанатомічні ознаки.

Зміни залежать від тяжкості перебігу прцесу і ураження окремих систем організму і варіюються в широких межах.

При гострому перебігу хвороби переважають зміни, характерні для геморагічної септицемії. В органах травлення відзначають крововиливи у вивідні протоки залоз залозистого шлунка, а також на кордоні залозистого і м'язового шлунків, в дванадцятипалу кишку, тонкий відділ кишечника, пряму кишку. Крововилив у підстави сліпих відростків кишок виявлені у 100% хворих, в передню частину прямої кишки-у 98,2%, по вивідним протоках залоз шлунка-у 60%. Відзначають крововиливи і в фолікули яєчника.

При хронічному перебігу труп виснажений, оперення навколо клоаки забруднені послідом. У кишечнику знаходять плоскі дифтеридні виразки з численними петехіями. У результаті запалення стінки дванадцятипалої кишки та інших ділянок тонкого відділу кишечнику стоншені. Відзначають також катаральний фарингіт, трахеїт, фібринозні і некротичні вогнища в легенях, печінці.

При ускладненій формі знаходять запалення повітроносних мішків, некротичний гепатит, серозно-фібринозний перитоніт, оваріосальпінгіт.

Гістологічні зміни проявляються у вигляді негнійного енцефаліту, проліферативних прцесів навколо ретикулоендотеліальної тканини.

Діагностика і диференціальна діагностика.

Діагноз встановлюється комплексно. Остаточний висновок у постановці діагнозу грунтується на лабораторних методах діагностики: 1) виділення вірусу з головного і кісткового мозку на початку захворювання у стадії вірусемії (3 ... 5 днів після початку захворювання) на курячих ембріонах і культурі клітин фібробластів; 2) біопроб (зараження 30-денних курчат), 3) титруванні вірусу на курячих ембріонах; 4) серологічної ідентифікації вірусу в РДА, РГГА, ІФА, РСК і інших методах.

Для ретроспективної діагностики використовують РЗГА з сироваткою крові від хворої і перехворілої птиці. Бажано проводити дворазове дослідження з інтервалом 20 ... 30 днів (метод парних сироваток).

Хворобу Ньюкасла необхідно диференціювати від інфекційного бронхіту курей, інфекційного бурситу, грипу, параміксо-вірусної інфекції, інфекційного ларинготрахеїту, пастерильозу, респіраторного мікоплазмозу та масових отруєнь птахів.

Лабораторна діагностика хвороби Ньюкасла.

У лабораторії проводять зараження патологічним матеріалом 9 -11-денних курячих ембріонів, після загибелі яких відбирають навколоплідну рідину і досліджують її за РГА з курячими еритроцитами. Зазвичай польові ізоляти мають низьку гемаглютинувальну активність (1 : 16 - 1 : 28), а вакцинні штами, навпаки, аглютинують еритроцити у високих титрах (1 : 256 - 1 : 2048). Вірус хвороби Ньюкасла можна виділити також на неімунних 2 -4-місячних курчатах, яким патологічний матеріал інокулюють внутрішньом'язово. У разі появи характерних для хвороби симптомів курчат забивають, відбирають від них проби головного мозку та селезінку для подальших вірусологічних досліджень. Виділені штами вірусу ідентифікують за РЗГА (найбільш високоспецифічна і проста у виконанні), за реакцією нейтралізації в курячих ембріонах та реакцією імунофлуоресценції. Останній метод використовують також для виявлення вірусного антигену в мазках-відбитках з паренхіматозних органів захворілої або загиблої птиці, а також заражених курячих ембріонів. З метою ідентифікації виділеного вірусу від вакцинних штамів вірусів проводять визначення індексу його внутрішньомозкової вірулентності на одноденних курчатах, з'ясування строків загибелі 10-денних курячих ембріонів, інфікованих мінімальною летальною дозою, а також дослідження польового вірусу за реакцією зв'язування комплементу з високоспецифічними діагностичними сироватками.

Серодіагностику і ретроспективну діагностику хвороби Ньюкасла здійснюють шляхом визначення титрів специфічних антитіл за допомогою реакції затримки гемаглютинації та реакції нейтралізації в парних сироватках крові від одних і тих самих птахів, одержаних на початку хвороби та через 15 - 20 діб після зараження. Антитіла досягають максимальних показників через 25 - 30 діб, а через 8 -12 міс майже не виявляються. Визначення в стаді птиці антигемаглютинінів у титрах 1 : 1024 - 1 : 2048 через 12 - 25 діб після щеплення живими вірусвакцинами свідчить про високу реактивність птиці на вакцину. Випадки, коли титри 1 : 2048 виявляються в стаді через 4 - 5 міс після вакцинації, вважають наслідком контакту птиці з вірулентним вірусом або загострення епізоотичної ситуації в стаціонарно неблагополучному господарстві. Серологічний контроль напруги імунітету птиці щодо хвороби Ньюкасла в птахогосподарствах, птиці приватного сектору проводять державні лабораторії ветеринарної медицини на 14-21 день після проведення щеплень.Надалі кожну вікову групу птиці досліджують на наявність групового імунітету через кожні два місяці, направляючи на дослідження 25 сироваток крові з кожного пташника. Перше дослідження молодняку на наявність антитіл проводять не пізніше 14-денного віку, а також через 3 тижні після щеплення.

Контроль за напругою імунітету птиці в племінних птахогосподарствах проводять щомісяця. Контроль напруженості імунітету проти НХ проводять лабораторії ветеринарної медицини птахогосподарств, державної ветеринарної медицини, спеціалізовані лабораторії ветеринарної медицини з хвороб птиці та акредитовані лабораторії ветеринарної медицини.Контроль ґрунтується на виявленні специфічних антитіл (антигемаглютинінів) у сироватці крові птиці за допомогою реакції затримки гемаглютинації (РЗГА).

Серологічний контроль поголів'я птиці здійснюють через кожні 15-20 днів після застосування вакцини проти НХ або виходячи з епізоотичної ситуації в конкретному господарстві.Дослідженню підлягають 25 проб сироваток крові від птиці, однієї партії, в об'ємі не менше 0,5 куб.см, узятих з різних місць пташника (залу) по діагоналі приміщення.

Лікування.

Лікування не проводять. Хвору і підозрювану щодо захворювання птицю забивають безкровним методом і спалюють, щоб запобігти поширенню збудника інфекції.

Імунітет.

Перехворіла і вакцинована птиця набуває імунітет. У сироватці крові накопичуються антитіла, які залежать від віку птиці, термінів , кратності і способу вакцинації.

Усі вакцини, які використовуються проти БН, можна розділити на три основні групи: інактивовані, живі, ослаблені лабораторними методами, живі природно-ослаблені.

З 1980 р. в Росії застосовують рідку інактивовану вакцину проти БН, якою щеплять птицю з 120-денного віку. Тривалістьімунітету 6 міс. В даний час випускається і застосовується асоційована інактивована вакцина проти кількох вірусних захворювань.

Застосовують живі вакцини зі штамів Бор-74, Н, Ла-Сота. У благополучних зонах (наявність слабовірулентних польових штамів) найбільшу ефективність дає вакцина з штаму Бор-74 (ВГНКІ). У неблагополучних зонах (Північний Кавказ, південь Росії при наявності високовірулентних польових штамів) більш надійна вакцина з штаму Ла-Сота вітчизняних виробників. Недоліком живих вакцин є їх реактогенність, яка може призводити до зниження однорідності серед молодняку, виходу м'яса у бройлерів і яєчної продуктивності у дорослих курей.

Найбільш ефективний спосіб вакцинації - індивідуальний інтраназальний метод. Напруженість поствакцинального імунітету (якості вакцинації) необхідно контролювати в РЗГА.

Вакцинопрофілактика проти хвороби Ньюкасла в європейських країнах (крім тих, де вакцинація не проводиться) базується на використанні вакцин із штаму Bt різних виробників. З 2001 р. у всіх європейських країнах - членах Євросоюзу введено заборону на застосування вакцини із штаму Ла-Сота через її високу реактогенність.

Профілактика та заходи боротьби.

При підозрі на захворювання у ветеринарно-діагностичну лабораторію направляють три-п'ять свіжих трупів і не менше 20 проб сироватки крові від хворої птиці. У разі підтвердження діагнозу на господарство накладають карантин, згідно з яким забороняються: відвідування господарства сторонніми особами, торгівля птицею і харчовими продуктами; забій птиці проводять з дотриманням ветеринарно-санітарних правил з наступною дезінфекцією місць забою та інвентарю. До зняття карантину забороняють інкубацію яєць. Пух і перо дезінфікують, харчове яйце проварюють не менше 10 хв або дезінфікують і вивозять на переробку.

У великих птахогосподарствах дозволяються: вивезення птиці для забою на м'ясопереробні підприємства; інкубація яєць для внутрішніх потреб; вивезення продезінфікованого пуху і пера. Карантин з неблагополучного господарства знімають через 30 днів після останнього випадку захворювання, санації пташників і території господарства. При ліквідації всього поголів'я карантин знімають через 5 днів після заключної дезінфекції. Для профілактики захворювання дотримуються заходів, передбачених діючими правилами (інструкціями) і ветеринарно-санітарними правилами для птахівницьких господарств (ферм). В основі лежать проведення профілактичної вакцинації та контроль за напруженістю імунітету.

В Україні зареєстровані наступні вакцини:

Вірус-вакцина суха проти Ньюкаслської хвороби птиці із шт."Ла-Сота" (Державна Сумська біологічна фабрики, Україна).

Вірус-вакцина суха проти Ньюкаслської хвороби птиці із штаму “Ла-Сота” (ТОВ “Відродження М”, Україна).

"НЬЮКАСЛВАК Ла-Сота" - Вірус-вакцина проти Ньюкаслської хвороби (НВП "Біо-Тест-Лабораторія" Україна).

Квадрактин, Quadractin. Ньюкаслська хвороба + Інфекційна бурсальна хвороба + Інфекційний бронхіт + Реовірусна інфекція. Комбінована масляна емульс-вакцина. Нектів Форте, Nectiv Forte вакцина. Ньюкаслська хвороба. Інактивована масляна емульс-вакцина. Tabic V.H. таблетки. Вірусвакцина жива. Ньюкаслська хвороба. (АБІК Біолоджикал Лабораторіз Лтд Ізраїль).

Орніпест, Ornipest - вакцина жива ліофілізована проти хвороби Ньюкасла птиці (АТ “Біовета”, Чехія).

ВІРСІН 423Л / VIRSIN 423L - вакцина інактивована масляна проти хвороби Ньюкасла, синдрому зниження несучості-76 та інфекційного бронхіту птиці. ВІРСІН 539 / VIRSIN 539 - вакцина інактивована полівалентна масляна проти хвороби Ньюкасла, інфекційного бронхіту, інфекційної бурсальної хвороби і вірусного артриту / теносиновіту. БІО-ВАК НХВ 6/10, ВІО-VAC NDV 6/10 - вакцина жива ліофілізована проти хвороби Ньюкасла птиці (з розчинником). БІО-ВАК НД-ІБ, ВІО-VAC ND-IB - вакцина жива ліофілізована проти хвороби Ньюкасла та інфекційного бронхіту птиці (Біовак ЛТД Ізраїль).

БІО-ВАК Ла-Сота, ВІО-VAC La-Sota - вакцина жива ліофілізована проти хвороби Ньюкасла птиці. ОЛВАК А+Б, OLVAC А+Б - вакцина інактивована трьохвалентна проти хвороби Ньюкасла, синдрому зниження несучості й інфекційного бронхіту птиці (ФАТРО, Італія)

СЕВАК НЬЮ Л, CEVAC NEW L Жива ліофілізована вакцина проти хвороби Ньюкасла (Сева-Філаксія Ветеринарі Біолоджікал Ко. ЛТД, Угорщина)

Нобіліс НХ С2, Nobilis ND C2 - вакцина жива ліофілізована проти хвороби Ньюкасла курей. Нобіліс РТ+ІБ мульті+НХ+СЗН - вакцина інактивована комбінована проти ринотрахеїту, інфекційного бронхіту, хвороби Ньюкасла та синдрому зниження несучості. Нобіліс® ND+IB C2M - вакцина жива ліофілізована проти ньюкаслської хвороби та інфекційного бронхіту курей (Інтервет Інтернешнл В.Б., Нідерланди).

Авінью (Avinew) Жива ліофілізована вакцина проти ньюкаслської хвороби. ХечПек Авінью, HatchPack Avinew - вакцина жива заморожена проти ньюкаслської хвороби птиці із штаму VG/GA (Меріал, Франція).

ХІПРАВІАР-BPL2 / HIPRAVIAR- BPL2 - інактивована вакцина проти хвороби Ньюкасла. ХІПРАВІАР-B1 / HIPRAVIAR- B1 - жива ліофілізована вакцина проти хвороби Ньюкасла (штам B1). ХІПРАВІАР-CLON / HIPRAVIAR- CLON - жива ліофілізована вакцина проти хвороби Ньюкасла (штам CL/79). Хіправіар-Клон/H120, Hipraviar-Clon/H120 - вакцина жива проти ньюкаслської хвороби та інфекційного бронхіту птиці. ХІПРАВІАР-ТРТ4, HIPRAVIAR-TRT4 - вакцина інактивована проти інфекційного бронхіту, ньюкаслської хвороби, хвороби Гамборо та вірусного ринотрахеїту птиці. ХІПРАВІАР-В1/Н120, HIPRAVIAR-B1/H120 - вакцина жива ліофілізована проти ньюкаслської хвороби (штам В1) та інфекційного бронхіту (штам Н120) птиці (Лабораторія Хіпра, С.А. , Іспанія).

АвіПро НХ НВ1, AviPro ND HB1 - вакцина жива ліофілізована для імунізації добових курчат та дорослої птиці проти хвороби Ньюкасла. АвіПро НХ-ІБ НВ1, AviPro ND-ІВ НВ1 - вакцина жива ліофілізована для імунізації птиці проти інфекційного бронхіту та хвороби Ньюкасла. АвіПро НХ-ІБ ЛАСОТА, AviPro ND-ІВ LASOTA - вакцина жива ліофілізована для імунізації птиці проти інфекційного бронхіту та хвороби Ньюкасла.

2. Власні дослідження

2.1 Загальна та виробничо-економічна характеристика птахофабрики

Птахофабрика Наша Ряба знаходиться в місті Каневі, що в Черкаській області у Лісостеповій зоні в Дністровсько-Дніпровській фізико-географічній провінції. Через дану місцевість не проходять великі автомагістралі та залізничні колії. Місцевість розташована в межах Придніпровської височини на Ірдино-Тясминській низовині. Рельєф території рівнинний, абсолютні висоти коливаються в межах 90-110 м з незначними відносними амплітудами висот. Завдяки особливостям грунтоутворюючих порід, в даній місцевості немає яружно-балкової мережі. З водойм є річка Дніпро та водосховище, питну воду отримують з артезіанських свердловин.

Поширеними є дерново-слабопідзолисті, болотні, лучні, лучно-чорноземні грунти, солонці, чорноземи типові малогумусні, чорноземи опідзолені. Грунти переважно легкого механічного складу, виділяються порівняно невисокою родючістю. Клімат території помірно-континентальний.

Радіаційний баланс становить 40 ккал/смІ. Більша частина припадає на теплий період року, особливо на травень-вересень. Переважаючими вітрами є західні та північно-західні при середній швидкості 3-8 м/с. Середні температури січня ?5,9°С, липня +20,1°С. Середньорічна температура становить +7,3°С. Річна кількість опадів становить 480-520 мм. Кількість днів з опадами досягає 130-150 днів на рік.

Серед несприятливих та стихійних метеорологічних явищ частими є посухи, грози, град, зливові опади, сильний вітер, туман, ожеледь.

Птахофабрика займається вирощуванням птиці та молодняку курей породи Бройлер. Птахофабрика на околиці міста має 4 пташники, в кожному з яких утримують 10-12 тис. птиці, загальна кількість поголів'я курей становить 43 тисячі та 8 тис. молодняку. Птахофабрика має власні забійні цехи та цехи для газації яєць, забій проводять електричним струмом, також на території розташовані інкубатори для вирощування молодняку. Утримання птиці кліткове, водопостачання централізоване з автоматичних напувалок. Власних земельних угідь для вирощування кормів господарство немає, всі корми закуповуютья.

Вся продукція виробництва, тушки курей та яйця, реалізується у власних магазинах. Птахофабрика Наша Ряба є закритим акціонерним товариством, вона має 28 пташників, включно з тими, що знаходяться в Каневі, та в селах Канівського району, які підпорядковані головному офісу в місті.

2.2 Ветеринарно-санітарний стан птахофабрики

Територія птахофабрики огорожена двометровим бетонним парканом, є санітарно пропускний пункт з дизбар'єром. На територію птахофабрики не допускаються сторонні особи, бродячі коти та собаки, кури не мають контакту з синантропною птицею. Біля кожного пташнику розташовані приміщення в яких є душові та переодягальня для робочого персоналу. На території розташована аптека в якій є ветеринарні препарати, вакцини, сироватки та дезінфектанти.

Трупи птиці яка загинула спалюють в крематорії, дизбар'єри та дизковрики знаходяться в належному стані. Послід від птиці складається на ізольованому майданчику для подальшого знезараження біотермічним методом. В кожному пташнку налічується 25 лікарів ветеринарноі медицини, 30 працівників зоотехнічної служби та 20 різноробочих.

Дезінфекцію пташників, допоміжних приміщень здійснюють двічі на рік 2-3 %-ми розчинами гідроксиду натрію чи 3 %-м розчином хлорного вапна впродовж 48 год. Тару та транспорт, які використовували для перевезення м'яса, яєць, молодняку, дорослої птиці, кормів, відходів інкубації тощо, чистять, миють та дезінфікують після кожного використання.

ньюкасл хвороба птахофабрика санітарний

2.3 Епізоотологічний стан птахофабрики

Проаналізувавши епізоотологічну ситуацію в птахофабриці, а також в населеному пункті та районі, слід відмітити, що в господарстві, районі та населеному пункті на даний час зустрічаються деякі інфекційні хвороби птиці, такі як:

- сальмонельоз;

- паратуберкульоз;

- інфекційний ларинготрахеїт.

Випадки зараження птиці на дані хвороби не несуть великих економічних збитків в наслідок не високої летальності та вчасних заходів щодо боротьби та профілактики.

В даній птахофабриці, в самому місті та районі було ліквідовано такі інфекційні хвороби птиці як:

- хвороба Нькасла;

- хвороба Гамборо;

- орнітоз;

- лейкоз;

- вірусний гепатит каченят.

В самому районі та місті крім хвороб птиці реєструється:

- лейкоз ВРХ;

- сказ;

- туберкульоз ВРХ;

- трихофітія;

- мікроспорія;

- паратуберкульоз;

- бешиха;

- набрякова хвороба;

- сальмонельоз;

- вірусна геморагічна хворба кролів;

- паравірусний ентерит собак;

- правець;

- інфекційний ринотрахеїт ВРХ;

- лептоспіроз.

2.4 Заходи профілактики хвороби Ньюкасла

З метою охорони птахогосподарства і території населеного пункту від занесення збудника хвороби Ньюкасла птиці спеціалісти державної служби ветеринарної медицини, керівники та спеціалісти птахогосподарства, забов'язані виконувати заходи, передбачені Законом України "Про ветеринарну медицину", Ветеринарно-санітарними правилами для птахівницьких господарств і вимогами до їх проектування.

- інкубаційні яйця та птицю завозимо лише із птахогосподарств благополучних щодо інфекційних хвороб;

- не допускаємо змішування в інкубаційних шафах та вивідних інкубаторах яєць, завезених з різних господарств. Інкубаційні яйця, які отримуємо у господарстві, дезінфікуємо двічі: не пізніше двох годин після знесення та безпосередньо перед закладкою в інкубатор. Для дезінфекції використовуємо метод аерозольної дезінфекції парами формальдегіду. Для вирощування використовуємо клінічно здоровий молодняк;

- комплектуємо пташники птицею одного віку, різниця у віці якого не перевищує 5 діб. Птицю різних вікових груп розміщуємо на територіально відокремлених зонах, дотримуючись необхідних зооветеринарних, санітарних норм розривів і щільності посадки птиці. Завезену в птахогосподарство птицю ставимо на профілактичне карантинування;

- курчат бройлерів імунізуємо внутрішньом'язевимвим введенням живої вакцини В1, адсорбованої на ГОА;

- у птахогосподарстві проводимо заходи щодо знищення гризунів, ектопаразитів і недопускаємо попадання синантропної птиці (голубів, горобців, ворон тощо) у пташники, кормоцехи;

- трупи, відходи інкубації та забою птиці утилізуємо, але продукти утилізації не використовуємо для годівлі птиці;

- послід від птиці складаємо на ізольованому майданчику для подальшого знезараження біотермічним методом;

- тару та транспорт, які використовували для перевезення м'яса, яєць, молодняку, дорослої птиці, кормів, відходів інкубації чистимо, миємо та дезінфікуємо після кожного використання;

- проводимо дезінфекцію пташників, допоміжних приміщень та виробничих цехів 3 %-м розчином хлорного вапна впродовж 48 год;

- годівниці, залишки корму, малоцінний дерев'яний інвентар спалюємо, клітки та металевий інвентар знезаражуємо окропом;

- остаточну дезінфекцію здійснюємо аерозольно сумішшю формаліну та ксилонафту (3 : 1);

- для специфічної профілактики захворювання використовують живі та інактивовані вакцини, згідно з настановами щодо їх застосування. Ви-користовують сухі вірусвакцини з лентогенних штамів В1, Ла-Сота і Бор 74, які застосовують інтраназально, аерозольно, а також випою-ванням з водою. В даному випадку ми застосовували суху інактивовану вірусвакцину проти хвороби Нькасла із штаму Ла-Сота (Сумська біологічна фабрика), яку випоїли з водою;

- перевіряємо наявність специфічних антитіл у сироватках крові вакцинованих курей за РЗГА. Для цього з кожного пташнику беремо 25 проб крові через 12 днів після вакцинаці;

- за РЗГА антитіла визначили в розведенні у курчат 30-денного віку 1 : 10, у молодняку до 120 діб 1 : 18, у дорослих курей 1 : 66. Дані результани свідчать про високе напруження імунітету, проведення ревакцинації непотрібне.

Висновок

1. Хвороба Ньюкасла (лат. - Morbus Newcastl, англ. - Newcastle Disease; псевдочума, атипова чума, азіатська чума, псевдоенцефаліт, хвороба Дойля, хвороба Філарета, хвороба Ранкхета, Брауншвейгська чума; ньюкаслська хвороба, БН) - висококонтагіозна хвороба птахів із ряду курячих, виявляється ураженням органів дихання, явищами геморагічного діатезу, шлунково-кишкового тракту і центральної нервової системи.

2. Збудник - РНК-вірус з роду Paramixovirus сімейства Paramixovmdae. Розмір віріона 120 ... 380нм. Вірус володіє гемагглютинуючими властивостями, репродукується в 9 ... 12-денних курячих ембріонах, викликаючи їх загибель, розвивається в багатьох первинних і перещеплюваних культурах клітин з утворенням ЦПД.

3. Джерела збудника інфекції - хвора і перебуваюча в інкубаційному періоді птиця. З організму вірус виділяється із секретами, послідом, яйцями. Факторами передачі збудника можуть бути інвентар, підстилка, корм, перо і пух, отримані від хворих птахів, тушки вимушено забитої птиці. Вірус також може знаходитися всередині і на шкаралупі яєць, зібраних від хворої птиці. У пташниках, в яких утримуються хворі, вірус циркулює в повітрі при роботі вентиляторів, а також викидається у навколишнє серидовище і розноситься на відстань до 1600 м, а при вітряній погоді - до 3 ... 5 км. Зараження птиці відбувається аліментарним і аерогенним шляхами, через корм, воду, повітря, при тісному контакті здорових і хворих особин.

4. Хворобу Ньюкасла необхідно диференціювати від інфекційного бронхіту курей, інфекційного бурситу, грипу, параміксо-вірусної інфекції, інфекційного ларинготрахеїту, пастерильозу, респіраторного мікоплазмозу та масових отруєнь птахів.

5. Для профілактики проводили дезінфекцію пташників, допоміжних приміщень та виробничих цехів 3 %-м розчином хлорного вапна впродовж 48 год, остаточну дезінфекцію здійснювали аерозольно сумішшю формаліну та ксилонафту (3 : 1), годівниці, залишки корму, малоцінний дерев'яний інвентар спалили, клітки та металевий інвентар знезаразили окропом.

6. Для вакцинації застосовували суху інактивовану вірусвакцину проти хвороби Нькасла із штаму Ла-Сота (Сумська біологічна фабрика), яку випоїли з водою. Перевірили наявність специфічних антитіл у сироватках крові вакцинованих курей за РЗГА. Для цього з кожного пташнику взяли 25 проб крові через 12 днів після вакцинаці. За РЗГА антитіла визначили в розведенні у курчат 30-денного віку 1 : 10, у молодняку до 120 діб 1 : 18, у дорослих курей 1 : 66. Дані результани свідчли про високе напруження імунітету, проведення ревакцинації було недоцільним.

7. Отже підсумовуючи всі проведені заходи та дані лабораторних досліджень, заходи профілактики хвороби Ньюкасла в птахофабрикі Наша Ряба були успіші та принесли бажані результати.

Пропозиції

1. Не допускати змішування в інкубаційних шафах та вивідних інкубаторах яєць, завезених з різних господарств.

2. Інкубаційні яйця та птицю завозити лише із птахогосподарств благополучних щодо інфекційних хвороб.

3. Птицю різних вікових груп розміщуємо на територіально відокремлених зонах, дотримуючись необхідних зооветеринарних, санітарних норм розривів і щільності посадки птиці.

4. Завезену в птахогосподарство птицю ставити на профілактичне карантинування.

5. У птахогосподарстві проводити заходи щодо знищення гризунів, ектопаразитів і недопускати попадання синантропної птиці (голубів, горобців, ворон тощо) у пташники, кормоцехи.

6. Тару та транспорт, які використовували для перевезення
м'яса, яєць, молодняку, дорослої птиці, кормів, відходів інкубації чистити, миємо та дезінфікувати після кожного використання.

7. Для специфічної профілактики захворювання використовувати живі та інактивовані вакцини, згідно з настановами щодо їх застосування з лентогенних штамів В1, Ла-Сота і Бор 74, які можна застосовувати інтраназально, аерозольно, а також випою-ванням з водою.

8. Перевіряти наявність специфічних антитіл у сироватках крові вакцинованих курей за РЗГА. Для цього необхідно з кожного пташнику брати 25 проб крові через 12 днів після вакцинаці.

Список використаної літератури

1. Алтухов М.М. /Короткий довідник ветеринарного лікаря/ м. Москва: "Агропромиздат", 1990р. - 574с.

2. Бакулев І.А. /Епізоотологія з мікробіологією/ м. Москва: "Агропроміздат", 1987р. - 415с.

3. Бессарабов Б.Ф., Воронін А.С. та ін; /Інфекційні хвороби тварин / Під ред. А. А. Сидорчука. - М.: Колос, 2007р. - 671с.

5. Кузнєцов А.Ф. /Довідник ветеринарного лікаря / м. Москва: «Лань», 2002р. - 896с.

6. Каришева А.Ф. /Спеціальна епізоотологія/ м. Київ: «Вища освіта», 2002р. - 703с.

7. Гавриш В.Г. /Довідник ветеринарного лікаря/, 4 видавництва, м. Ростов-на-Дону: "Фенікс", 2003р. - 576с.

8. Достоєвський П.П, Вербицький П.І, /Довідник лікаря ветеринарної медицини/ м. Київ: «Урожай», 2004р. - 1280с.

9. Достоєвський П.П., Судаков Н.А., та ін. /Довідник ветеринарного лікаря/ м. Київ: «Урожай», 1990р. - 784с.

10. «Інструкція з профілактики та ліквідації захворювання птці на хворобу Ньюкасла», зареєстровано в Міністерстві юстицій України з 13 лютого 2006 р. за N 131/12005.

Размещено на Allbest.ru

...