Біологічні особливості стерляді

Размещено на http://www.allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ

ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА ЗООВЕТЕИНАРНА АКАДЕМІЯ

ФАКУЛЬТЕТ БІОТЕХНОЛОГІЇ ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

КАФЕДРА ПРИКЛАДНОЇ БІОЛОГІЇ ВОДНИХ БІОРЕСУРСІВ І МИСЛИВСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ім. проф. О.С. Тертишного

Курсова робота

«Біологічні особливості стерляді»

Виконала: студентка І курсу ІІ, групи ВБР,

Перекопська Тетяна Миколаївна

Науковий керівник:

асистент кафедри прикладної біології

Панчишний Михайло Олексійович

Харків 2014



Зміст

Вступ

Актуальність теми

Зовнішній вигляд

Спосіб життя

Харчування

Розмноження

Штучне отримання ікри

Штучне запліднення

Поширення

Господарське значення

Захворювання

Охоронний статус

Список використаної літератури



Вступ

Сімейство: Осетрові

Тип: прохідна

Спосіб життя: придонний

Тип харчування: мирный

Опис: риба семейства осетровых

Незважаючи на свою порівняно невелику величину, стерлядь становить чи не найбільш чудовий вид з усього сімейства осетрових, що має ц нас таке велике промислове значення. Звичайно, в цьому останньому відношенні стерлядь значно поступається своїм родичам, але вона має високе зацікавлення тому, що в даний час зустрічається майже у всіх річках Європейської Росії і Сибіру, і риба цілком прісноводна, а не прохідна, як осетер, білуга, шип і севрюга; по-друге, тому що спосіб життя, нерест та історія розвитку завдяки спостереженням Овсянникова, Кноха і т.д. відомі нам набагато краще, ніж інших осетрових.

Стерлядь відноситься до сімейства осетрових і утворює окремий вид, який за деякими параметрами відрізняється від тих же осетрів.

У басейні Обі і Єнісею, можливо, представлена підвидом - сибірської стерляддю - Асipenser ruthenus marsiglii Brandt, 1833. Також має гостроморді і тупорилі (m. kamensis). Відноситься до 120-хромосомної групи осетрів.

Перша відмінність - раннє статеве дозрівання. У самок цей вік приходиться на 7-8 років, у самців на 4-5 рік.

Друга відмінність - порівняно невелика тривалість життя.

Живуть представники виду приблизно 30-35 років, а осетри спокійно живуть до 100 років. осетровий стерлядь рибництво біологічний

Нерест починається в травні, при температурі 10 градусів. Кількісно, ікринок в самиці великого розміру, налічується до 150 тисяч штук.



Актуальність теми

Розвиток рибного господарства на внутрішніх водоймах - озерах, водосховищах та річках з кожним роком набуває все більшого значення. В даний час основним завданням розвитку рибного господарства на внутрішніх водоймах є перехід від старих, екстенсивних методів його ведення до інтенсивних форм, які передбачають широкий розвиток рибництва, збагачення кормової бази, проведення робіт з реконструкції іхтіофауни і підвищенню рибопродуктивності водойм. Серйозну увагу при цьому приділяється значному поліпшенню якісного складу іхтіофауни, збільшенню чисельності в першу чергу найбільш цінних видів риб.

Особливе місце в цьому відношенні займають осетрові риби. Подальша доля осетрових викликає тривогу і стурбованість, оскільки запасам цих риб завдано найбільшої шкоди гідробудівництвом та іншими формами господарської діяльності людини.

Ретельні і різнобічні дослідження осетрових, показали, що цій группі риб властива висока адаптаційна пластичність, в результаті чого при ослабленні факторів, що лімітують їх чисельність, осетрові здатні до її відновлення і збільшення.

Одним з основних шляхів розвитку осетрівництва в даний час, поряд з відновленням і збільшенням чисельності окремих популяцій(стерляді), є широке розгортання робіт товарного вирощування осетрових. Кінцева мета цих робіт - створення повносистемних осетрових господарств різного технологічного типу(садкові, індустріальні, ставкові), і орієнтацію їх за двома основними напрямками діяльності: 1) збереження і збільшення запасів осетрових у природних водоймах, шляхом масового зариблення молоддю; 2) збільшення обсягу товарної продукції осетрових.

Одним з таких видів, що мають, безсумнівно практичний інтерес для осетрівництва є стерлядь, що зустрічається на величезному ареалі(від Дунаю до Ангари) і представленої численними популяціями, які відрізняються між собою за особливостями екології та морфології.

Досвід рибоводних робіт з стерляддю має вже більш ніж вікову історію і зараз вже можна стверджувати, що основні особливості біотехніки розведення при різних технологіях успішно вирішені.

Наприкінці ХХ століття почався розлом системи охорони рибних запасів, зростання браконьєрства, в результаті якого з водойм в першу чергу вилучаються особливо цінні види риб, зокрема стерлядь. Хижацькі способи лову з давніх часів застосовували рибалки для лову осетрових(стерляді). А інтенсивний браконьєрський промисел перш нечисленних популяцій призводить до повного зникнення виду на певних ділянках ареалу.

Негативним впливом, що значно знижує чисельність стерляді, є також порушення місць існування(гідробудівництво, знищення нерестовищ, виключно слабке природне відтворення, мала чисельність зрілих виробників).

Виходячи з вищесказаного, найважливішим завданням на сьогоднішній момент є відновлення чисельності перш промислових популяцій та їх подальше раціональне використання, а також з метою збереження біологічного різноманіття, підтримка або реакліматизація нечисленних зниклих популяцій стерляді. Для виконання цього завдання необхідно розгорнути широку мережу рибоводних підприємств, на яких, раціонально використовуючи нові досягнення і розробки рибогосподарської науки, проводити масштабну та ефективну роботу по штучному відтворенню стерляді. Особливо необхідно відзначити важливе значення стерляді в товарному рибництві, аквакультурі.

У порівнянні з іншими осетровими видами, використовуваними при товарному вирощуванні, для стерляді - найбільш ефективна методика нагульного вирощування.



Зовнішній вигляд

Стерлядь - середніх розмірів осетрова риба. Має типовий для сімейства осетрових вигляд: веретеноподібне тіло, подовжене рило, нижній висувний рот і гетероцеркальний (асиметричний) хвостовий плавець. Голова трикутна, витягнута, покрита зверху кістяними щитками. Череп хрящовий, на голові є добре розвинені покривні окостеніння. Рило конічне, витягнуте і вузьке, на його нижній стороні, перед ротовим отвором, є ряд з чотирьох торочкуватих нюхових вусиків. Вусики округлі, досягають рота. Довжина рила становить 37-49% довжини голови. Рот поперечний, нижній, нижня губа перервана. Зябрових тичинок на першій дузі 15-26, рідше до - 31.

Скелет у риби хрящовий. Тіло без луски, замість неї у стерляді 5 рядів кістяних щитків. Вони розташовуються в 5 поздовжніх, паралельних рядів. Один по середині спини, два на боках і два на черевці. Між ними шкіра покрита дрібними кістяними жучками, кольору слонової кістки. Жучки на спині зімкнуті дуже щільно, і кожен з них закінчується маленьким гострим шипом. Спинних жучок 12-16, частіше 13-14, з боків налічують 50-60 пластинок. Між рядами жучок розкидані маленькі гребінчасті зернятка. Зябрових тичинок на 1-й дузі 16-21, тичинки прості, ще не віялоподібні.

У стерляді є дві форми: гострорила типова, і тупорила. Форма носу залежить від місця проживання.

Тіло подовжене, веретеноподібне. Спинний плавець зміщений до хвоста. Окраса риби залежить від місця проживання, але спина завжди темна (сірувато-коричнева), а черевце світле (блідо-жовте). Бічні щитки, як правило, білуваті.

У довжину риба досягає 50-60 см при вазі 1,5 - 2 кг. Це стандартні розміри. Максимальна ж довжина доходить до 100-125 см при масі тіла 16 кг(зазвичай менше). Дорослі особини зазвичай досягають довжини 40-60 см і маси 0,5-2 кг, іноді зустрічаються екземпляри масою 6-7 кг.

У стерляді, як і взагалі у осетрових, статевого диморфізму не спостерігається. Легко схрещується з російським осетром, севрюгою, сибірським осетром, білугою.

Спосіб життя

Стерлядь - це річкова риба, проте, в минулому в басейні Каспію, мабуть, мала напівпровідну форму, можливо, така форма була в нижніх частинах великих південних річок.

У всі пори року стерлядь веде більш-менш стадний спосіб життя і поодинці зустрічається досить рідко. Хоча вона і не робить таких великих переходів, як інші осетрові риби, в чому їй немає особливої потреби, так як вона круглий рік живе в прісній воді, проте, починаючи з ранньої весни і до пізньої осені, вона кочує з одного місця на інше і тільки взимку тримається на одному місці.

В цей час вона обирає для свого перебування найтепліші, а отже найглибші шари води, і залягає іноді на глибині 8 і більше метрів; в такі ями вона забирається на зиму з досить віддалених місцевостей і в дуже великій кількості, іноді тісними рядами, навіть у кілька шарів, і велику частину зими лежить майже нерухомо, чому, відносно кажучи, рідко потрапляє на гачкові самоловні снасті. Притому, очевидно, ці зимові становища стерляді знаходяться виключно в нижній течії річок, і ось чому ця риба в холодну пору року зустрічається досить рідко у верхїв'ях, де однак, навесні, частково влітку, ловиться в більш-менш значній кількості.

Але з розкриттям річок, стерлядь виходить зі свого зимового оціпеніння і, як тільки почне прибувати вода, починається її «хід», або «біг». Пересування вгору за течією - це явище, характерне всім рибам, і обумовлюється, головним чином, потребою швидкого руху проти води, так як збільшена сила течії зносить стоячу на місці рибу,так частково і тому, що забруднена вода заважає вільному диханню риби, що пливе вниз. Пересувається вгору за течією дуже великими косяками, майже завжди однакового віку і величини, очевидно, що косяки ці тим численніші, чим молодша риба. Це частково доводиться тим спостереженням, що стерлядь, та й багато інших риб, при випадковому, наприклад осінньому, прибутку води знову піднімається вгору за течією.

Хід стерляді залежить, як відомо, від стану погоди та часу розкриття річок, а закінчується, як тільки вода піде на спад, що знову - таки вказує, що цей рух не має того виняткового призначення, яке йому звичайно приписується. Взагалі «біг» триває, мабуть, більше місяця, іноді півтора.

У літній період, стерлядь тримається в русловій частині річки, практично завжди на швидкій течії і часто на твердому глиняно - піщаному дні.

Восени, стерлядь практично не зустрічається на піщаних косах з глибинами 1,5 - 2 метра, а переміщається на більш глибокі ділянки річки. Так само існує розмежування районів нагулу у різних вікових груп стерляді. У районах, де живе велика стерлядь, дрібна зустрічається дуже рідко, і навпаки.

Нагул старшовікових особин відбувається головним чином на низинних ділянках річки, тоді як у верхів'ях нагулюється переважно молодь стерляді. Розмежування районів нагулу стерляді, ймовірно, має пристосувальний характер, оскільки сприяє кращому використанню популяцією харчових ресурсів водойми.

Зазвичай, стерлядь, метає ікру в самому руслі річки, іноді нереститься і на заливних луках, в утворених глибоких вибоїнах і вимоїнах, в яких вода тече іноді ще з більшою швидкістю. Головні місця нересту стерляді - кам'янисті гряди, тобто підводні горби, сформовані з валунів та щебеню, взагалі глибокі й швидкоплинні місця самого русла, вкриті великим піском, гравієм або каменями; сюди прикріплюються численні ікринки риби так міцно, що їх не може змити і сильний струмінь води.

Ікра стерляді продовгувата, липка, темна, втім, її колір залежить від кольору стерляді: чим темніша остання, тим темніша ікра. Самою зрілою ікрою вважається сама темна. Розвиток з неї мальків відбувається дуже швидко - на четвертий - п'ятий день (особливо швидко вона розвивається під час грози), так що мальки починають плавати вже на 10 - 14-й день.

Стерлядки, які щойно проклюнулися, перший час тримаються в хрящі, якщо не до самої осені, то все - таки досить тривалий час. Стерлядки можуть виходити в мулкуваті місця річки тільки, коли зовсім зміцніють, по закінченню двох, або більше місяців. Самостійне харчування молоді стерляді починається через два тижні по виході її з ікри, словом, як тільки вона позбудеться жовткового міхура. Чим вона харчується в цей час у природі - достовірно невідомо, але, по всій ймовірності, дрібними ракоподібними, личинками водяних комах і т.д.

Незважаючи, однак, на таку мізерну їжу, стерлядки ростуть досить швидко.

Що ж стосується дорослих стерлядей, то вони, ледве встигнувши вимітати ікру, лише тільки вода пішла на спад, виходять з русла на заплаву, і починають швидко відгодовуватися - «нагулюватися».

Харчування

За характером і типом харчування, стерлядь є типовим бентофагом. Навіть на личинковій стадії вона харчується придоним планктоном або різними формами мікрозообентоса.

Стерлядь не можна назвати хижою рибою. Мальки харчуються безхребетними, ракоподібними і комахами. Дорослі особини харчуються донними безхребетними личинками комах (особливо мотиля, комарі), молюски, малощетинкові черв'яки, може проявляти хижацькі схильності, поїдаючи молодь інших риб (йоржа, піскаря), охоче поїдає ікру риб.

Стерлядь - велика прихильниця ікри, і на місцях нересту прохідних видів осетрових, вважається небажаним гостем.

Найчастіше в шлунку у стерляді зустрічалися личинки хірономід, поденщин і бабок. Причому наявність личинок бабок в досить значних кількостях свідчить про те,що скоріше за все, стерлядь заходить нагулюватися в протоки.

Чимале значення в її харчуванні мають різні мікроорганізми, що поселяються на дерева, які впали у воду.

Інтенсивність харчування стерляді знижується в залежності від температури води.

Активність харчування стерляді зростає у вечірні та нічні години. Особливо активна стерлядь з 21 години до 3 години ночі.

Розмноження

Осетрові досить часто гібридизуються в природних умовах. Гібриди являють собою інтерес в теоретичному плані і як об'єкти товарного вирощування. Вважається, що гібриди між малохромосомними видами (стерлядь, севрюга, шип, білуга), і між багатохромосомними ( руський, сибірський, персидський, адріатичний осетри, калуга) видами плідні, а гібриди між мало - та багатохромосомними - безплідні.

Потрапляння гібридів до водоймищ, де живуть і розмножуються чисті види осетрових, небажано, так як в результаті схрещення, можуть бути втрачені чисті лінії осетрових.

Вік полового дозрівання стерляді сильно розтягнутий. Перші статевозрілі особини починають зустрічатися з 3 - 5 років. Самці дозрівають трохи раніше самок. Розмножується стерлядь весною, зазвичай в паводок.

Дослідження на рибоводному заводі показали, що ікра стерляді розвивається без порушень при температурі води від 6 до 20 ?С. Схожий діапазон нерестових температур (8 - 20 ?С) спостерігається і в природніх умовах, але найбільша інтенсивність розмноження приходиться на 10 - 15 ?С. Місця нересту можуть бути русловими та заливними, але обов'язково з швидкою течією. Грунт на нерестилищах може бути валькуватим, піщано - кам'яним.

На місцях нересту, самці зазвичай переважають над самками. Самки одночасно мечуть ікру, на протязі кількох годин. Але через підхід нових риб, загальний період розмноження може тривати більше місяця. Це дозволяє стерляді використовувати одні й ті ж самі нерестилища до 6 - 7 разів за сезон. Ікра у стерляді клейка і доволі міцно прикріпляється до гальки, каміння та інших підводних предметів. Ікра розвивається протягом 4 - 5 днів. Тривалість ембріонального розвитку, в залежності від температурних умов, складає 4- 10 діб.

Мальки виходять на 6 - 11 день після запліднення. Перший час вони тримаються біля дна на нерестилищах, та поряд з ними після переходу на харчування зовнішньою їжею, мальки перебираються в місця багатші на їжу.

Цьогорічки ростуть швидко. Наприклад, в нижній течії Дністра, їх розміри восени коливаються в межах 16 - 20 см, середня маса - 2,5 - 2,8 кг.

Восени цьогорічки (11 - 25 см) ідуть назад в дельту.

Статева зрілість у самців наступає в 4 - 5річному віці, та в 5 - 7 віці у самок. Європейська стерлядь вступає в статевозрілий період набагато раніше ніж у сибірської - на два роки. В залежності від географічного положення водоймища, період нереста починається в квітні - червні місяці.

Самці, як правило, нерестяться кожен рік. Самки можуть пропускати нерест рік і більше. Абсолютна плодовитість стерляді, в залежності від розміру плідників, вар'їрується в широких межах від 3 до 140 тисяч і більше ікринок (діаметр 2 або 3 мм, масою 8 або 9 г) відносна плодовитість менш мінлива і складає близько 20 - 30 тисяч ікринок на кілограм ваги риби. В одному грамі текучої ікри стерляді утримується приблизно 120 ікринок. Добитися розмноження в акваріумі стерляді ще нікому не вдавалося. Навіть якщо вирощена риба набере ікру, отримати її буде неможливо без організації охолодження риби (штучної зимівлі) та гормональної стимуляції. Те ж саме можна сказати про розмноженні стерляді, в різного роду, декоративних водоймищах під відкритим небом , який отримав широке розповсюдження в останні роки.

Штучне отримання ікри стерляді

Падіння уловів осетрових, у другій половині ХІХ ст. стимулювало початок робіт з їх штучного виробництва. Першою трудністю, з якою зіткнулися дослідники було те, що у відловлених самок, в умовах неволі не відбувалося завершення дозрівання полових продуктів. Зрілих плідників, придатних для штучного розмноження, можна було добути лише на природніх нерестилищах, в сезон розмноження.

Вперше штучне запліднення ікри стерляді Acipenser ruthenus було здійснено академіком Ф. В.Овсянниковим в1869 р. на нерестилищах Середньої Волги. Ця дата вважається початком історії осетрівництва. Доволі швидко технологія штучного запліднення ікри осетрових була освоєна рибоводами - практиками, і знайшла широке застосування в басейнах різноманітних річок.

Зарегулювання основних осетрових річок суттєво порушило умови розмноження осетрових. Риби втратили доступ до більшої частини своїх історичних місць розмноження.

Здійснювати штучне виробництво осетрових старими методами , шляхом відлову зрілих плідників на місцях нересту стало неможливим. Почалися інтенсивні роботи по створенню нової технології осетрівництва. Ці роботи закінчилися до початку 1960 -х років створенням «принципіальної схеми осетрового рибоводного заводу». В відповідності з цією схемою, були спроектовані, построєні и працюють по наш час всі осетрові рибоводні заводи, які випускають молодь в басейни Каспійського, Азовського та Чорного морів і в річки Сибіру.

Ця біотехніка має на увазі щорічну заготівлю плідникових промислових уловів, гормональну стимуляцію дозрівання полових продуктів і короткострокове підрощення молоді в ставках, перед випуском в природні водойми. Розробка методів гормонального стимулювання дозрівання вирішила проблему забезпечення заводів плідниками і дозволила будувати рибоводні підприємства в нижній течії річок, де був зосереджений промисел.

Осетрові відносяться до довгоживучих поліциклічних видів риб, в природніх умовах вони розмножуються багатократно з інтервалом між послідовними нерестами від одного року до декількох років. При штучному розведенні прижиттєве отримання сперми у самців осетрових відбувається достатньо легко. Особливості анатомічної будови полової системи самок осетрових, не дозволяє зціджувати у них ікру так же легко, як і у самок костистих риб. Відомо декілька підходів по вирішенню цієї проблеми.

Багатократне зціджування

У самок осетрових звичайним шляхом може бути зціджена тільки порція ікри, що поступила з порожнини тіла в яйце води, яка складає дуже незначну частину плідності самки. Наступне заповнення яйцепроводів ікрою, відбувається лише через деякий час.

Методика багатократного зціджування передбачає отримання ікри з яйцепроводів самок невеликими порціями протягом деякого часу. Вперше цей метод на стерляді випробував Е. Д. Пельцам(1886). Пізніше її випробували на різноманітних видах осетрових (Персов, 1957; Міхєєв, 1972 та інші). Недоліками багатократного зціджування є погіршення якості ікри в останніх порціях і неповне зціджування.

Нерест ін'єкційованих риб в басейнах

Наприкінці 1950-х років П. С. Ющенко(1961, 1964) розробив конструкцію спеціальних басейнів для нересту осетрових. Самці і самки після гіпофізарної ін'єкції поміщалися в ці басейни та самостійно нерестилися. Ікра швидко виносилася з басейнів доки не стане клейкою. Зібрану ікру знеклеювали і переносили до інкубаційних апаратів. Але цей метод так і залишився лише експериментом.

Метод надрізання яйцепроводу

Цей метод розроблений в 1985-1986рр., до нашого часу пройшов багаторокові вдалі іспити в ряді рибоводних хазяйств і з кожним роком отримує все більш широке розповсюдження и визнання.

Яєчники осетрових не мають власної порожнини, та «овулировавшая» ікра потрапляє безпосередньо до порожнини тіла. Перед тим, як потрапити до зовнішнього середовища, яйця повинні пройти через яйце води. Яйцепроводи осетрових являють собою дві довгих трубки, які розташовані в дорсо- латеральних частинах черевної порожнини. Воронки яйцепроводів значно віддалені від геніальних отворів в краніальному напрямку. Ці анатомічні особливості статевої системи самиць пояснюють, чому у осетрових неможна зцідити всю ікру відразу. Масаж черева від голови і до хвоста призводить до видавлювання ікри тільки через яйцепроводи, після чого їх стінки спадаються, і подальше зціджування неможливе.

Для практичного здійснення операції потрібен тільки скальпель, ширина «леза» якого повинна бути менше діаметру геніального отвору риби, над якою проводять операцію. Про початок зігрівання самиць, зазвичай судять по виділенню із геніального отвору «овулировавших» ікринок. Самиць з признаками дозрівання залишають в басейні на 40-60 хвилин, для завершення овуляції. Цей час використовують для отримання сперми у самців.

Готову до операції самку, витягують з води, накривають голову мокрою ганчіркою, та переміщають на операційний стіл або в спеціальний станок, який представляє собою брезентовий лоток, який дорівнює розміру риби.

Після зціджування ікри із яйцепроводів в геніальний отвір самки вводять скальпель і проводять надріз одного із яйцепроводів.

В зціджуванні ікри у риб невеликого і середнього розміру (масою до 25 кг) зазвичай приймають участь три чоловіка. Один протирає черевце сухою ганчіркою, і тримає посудину для збору ікри. Другий тримає хвостове «стебло» риби, робить надріз яйцепровіду та, в випадку необхідності, розширяє отвір для легшого сходу ікри. Третій тримає голову і робить масаж черева риби.

Рибу розташовують на операційному столі черевцем вверх, так, щоб її хвостове «стебло» звисало. Черевце і хвостовий «стебель» протирають сухою ганчіркою, щоб не дозволити потрапляння води і слизу в посудину з ікрою. Спершу зціджують ікру з яйцепроводів. Після того, як подальше виділення ікри припиняється, в геніальний отвір, який знаходиться каудальніше анального, вводять скальпель. Скальпель вводять не по медіальной лінії, а трохи латерально, направляючи його в правий або лівий яйцепровід, які сходяться біля геніального отвору. Глибина введення скальпеля в яйцепровід залежить від розміру риби, і складає від одного до пари сантиметрів. Прикладаючи трохи зусиль роблять невеликий надріз яйце вода. Гостра частина скальпеля при цьому повинен бути направлений догори(до черевця риби). У великих і середнього розміру риби анатомія каудальних частин яйцепроводів легко може бути вивчена шляхом пальпації.

Зціджування продовжують до тих пір, доки ікра вільно витікає з порожнини тіла. По закінченню, рибу корисно підняти головою вверх і зігнати залишки ікри до геніального отвору. Хоча риба виглядає сильно схудлою, і здається, що ікри в ній більше немає, через годину після першого зціджування, варто провести друге. Друге зціджування не потребує нового розрізу яйцепроводу і проводиться досить швидко. У деяких великих риб, може виникнути необхідність провести і третє зціджування.

Після зціджування ікри, самиць випускають в басейн. В оптимальному випадку риба відразу приймає нормальне положення і пливе. В інших випадках риба може деякий час лежати на боці, здійснюючи лише дихальні рухи зябровими кришками. Якщо рухи зябровими кришками слабкі, варто взяти рибу рукою за хвостовий «стебель» і під водою подвигати вперед-назад для «вентиляції» жабер.

Стінки яйцепроводів осетрових являють собою тонкі напівпрозорі плівки, надріз яких не призводить до значного крововиливу. В багатьох випадках, крові взагалі не буває помітно. Така незначна рана через деякий час повністю зникає.

До моменту наступного нересту, яйцепроводи більшості оперованих самиць мають такий же вигляд, як у інтактних риб.

Штучне розведення

Стерлядь - один з небагатьох представників осетрових, які постійно мешкають в прісних водах. Виробників стерляді для садкових господарств отримують в місцях її промислу - в річках Каспійського, Азово-Чорноморського басейнів, в басейнах річок Сибіру, північного заходу і європейської Півночі.

Враховуючи, що стерлядь самий скоростиглий вид, вона є найпопулярнішим об'єктом для отримання міжвидових гібридів.

Поширення

Стерлядь здавна привертала увагу спеціалістів, як об'єкт акліматизації. Як сказано в літературних джерелах, стерлядь пересаджувалася в Неву вже в 1763 році. Є відомості щодо багаточисленних пересадках стерляді в ХІХ столітті по території Росії, і вивозі її за кордон. Стерлядь успішно акліматизувалася в річках Онезі(басейн Білого моря), Печоркі(басейн Баренцева моря). Спроби вселити стерлядь в Північну Двіну та Амур виявилися менш вдалими. В останні роки стерлядь в масовій кількості заселяється в басейн річки Кубані.

Ареал перебування:

басейн Чорного моря;

Басейн Балтійського моря;

Басейн Льодовитого океану;

Басейн Каспійського моря;

Басейн Аральського моря.

Живе в річках басейну Чорного, Азовського, Каспійського, Білого, Баренцева і Карського морів. Найбільш багаточисленний в басейні Волги, особливо в середній та нижній течії; підіймалася вгору до Тверці, і навіть до озера Селігер; розташовується в Оці до Орла, і в інших річках Волжського басейна. По каналах на початку ХІХ століття проникла в басейн Північної Двіни, в басейни Ладожського та Онежського озер.

Була випущена в річки Неман, Західну Двіну, Онегу, Печору, Амур, Оку, а також в ряд деяких водосховищ.

Також зустрічається в басейні Чорного моря, там стерлядь і раніше була небагаточисельна, та в Чорному морі вона зустрічається біля берегів Румунії біля Георгіївської та Портицької гирл, у Аджиджи.

В Азовському морі, там стерлядь була знайдена біля Білосарайськой коси, раніше стерлядь зустрічалася вздовж всього північного берега.

В наш час в басейнах річок Дніпро і Дон часом зустрічається поодинокими екземплярами.

В басейні Каспійського моря (особливо в басейні річки Волги) стерляді суттєво більше.

В басейні середньої та верхньої Ками її чисельність в 50 - 70 рр ХХ століття суттєво скоротилася та вид знаходився під загрозою зникнення, але в 90-х роках, з'явилася тенденція до росту її чисельності, що можливо, пов'язано з зниженням забрудненості води в результаті різкого скорочення промислового виробництва і з припиненням лісосплаву.

В басейні ріки Сура по думці ряду спеціалістів, жила аборигенна популяція стерляді. До 1969 року, вона була багаточисельною, мала промислове значення, але в 1969 - 1970 роках, трапилося майже повне її зникнення, і в наступні 15 років відмічалися лише одиничні екземпляри; в 1986 - 1987 роках спостерігається захід виробників з Волги, але в наш час знову зустрічаються лише поодинокі екземпляри.



Господарське значення

Стерлядь - вагомий об'єкт промислу та розведення риб. Ловлять плавними сітями, неводами. Та в зв'язку з великим переловом у внутрішніх водоймах, її господарське значення незначне. Об'єкт ставкового, озерного господарства и акліматизації в водосховищах.

Вид включено в Міжнародну Червону Книгу МСОП.

Захворювання

Хвороби та їх запобігання це широка тема, яка охоплює багато різноманітних аспектів. Розглянемо якими захворювання хворіє стерлядь, та як саме її потрібно лікувати в разі захворювання.

Основні захворювання стерляді

Важко говорити про запобігання захворювань без позначень основних захворювань осетрових. Поговоримо не про всі існуючі хвороби, а про головні.

Паразитичні захворювання

Паразити є рідкою проблемою для стерляді. Але велика кількість зовнішніх паразитів можуть зашкодити рибі, та особливо її дихальним шляхам. Можуть бути знайдені такі найпростіші як Trichodina, Trichodonella(викликає появу білих плям), і джгутикові, такі як Ichthyobodo. У меншій мірі може бути виявлена Ambiphrya. Всі ці паразити є зовнішніми найпростішими паразитами. Найбільш чутлива звичайно дрібна риба, мальо і личинка.

Джгутикова Hexamatia може бути виявлена в кишечнику малька осетрових. Такі джгутикові присуті у великій кількості у багатьох видів риб.

Грибкові захворювання

Як і багато інших видів риб, стерлядь дуже сприйнятлива до інфекції Saprolegnia spp на зябрах і шкірі.У інкубаційний період у ікрі може розвиватися грибок. Особливу увагу слід приділяти сортуванні і пересадці риби, щоб не пошкодити шкірний покрив риби, пошкодження не завжди видно неозброєним оком. Ці уражені ділянки шкіри згодом можуть стати осередками грибкових захворювань. У разі тертя між собою риби можуть поранити одна одну жучками, що призведе до тих же несприятливих наслідків.

Формалін є найбільш ефективним препаратом проти грибкових захворювань.

Бактеріальні захворювання

Зовнішні бактеріальні захворювання, викликані такими бактеріями як Flavobacterium spp . (раніше Flexibacter spp . ), можуть вражати шкіру і зябра. Можуть викликати значну смертність молоді осетрових, головним засобом для боротьби з цим захворюванням в Європі є HALAMID ® , торгова назва Chloramine T (застосування : помістити рибу в розчин препарату 15 мг / літр на годину . При цьому спостерігати за поведінкою риби). Ці хвороби відомі так само як BGD при бактеріальному ураженні зябер і захворювання Columnaris ( F.columnaris ) при ураженні плавників і шкіри.

Різні бактерії також викликають септицемію у осетрів. В цілому ці бактерії вражають і інші види риб, і можуть легко заражати осетрових при потраплянні зараженої риби на господарство.

Aeromonas spp . Спалахи захворювань , викликаних бактеріями Aeromonas ( A. baeri і A. transmontanus ) , частіше виникають в інкубаторах або при підрощуванні малька , коли температура води вище 15 ° C . Лікування антибіотиками дуже ефективно при своєчасному введенні. Рекомендується мати антібіограмми за цими бактеріями , щоб знати їх резистентність до різних антибіотиків .Streptococcus dysgalactiae Спалах Streptococcus dysgalactiae може відбутися на фермі у Сибірського осетра при температурі вище 20 ° C. До речі , лікування антибіотиками неефективно. Лікування антибіотиками часто виявляється малоефективним при зараженні осетрових багатьма іншими грампозитивними бактеріями. Була випробувана вакцинація шляхом ін'єкції проти даних захворювань.

Величезний досвід дослідження та лікування захворювань стерляді та інших осетрових накопичений в Науково - дослідному центрі Аквакультури в г. Ставангер (Норвегія). Центр було засновано в 1989 р., і зараз являє собою міжнародну команду висококваліфікованих фахівців, чия робота підтримується істотними щорічними інвестиціями.

Охоронний статус

Багато популяцій стерляді в даний час знаходиться під загрозою зникнення(ріки Дон, Дніпро, Кубань, Урал, Сура, Кама) і занесені до Червоної книги Російської Федерації(2001). Вид включений до Червоної книги МСОП. Однак в останні роки в ряді місць намічається збільшення чисельності стерляді(Північна Двіна, Кама, Сура, притоки Дунаю).У басейні Чорного моря стерлядь завжди була нечисленна, в даний час в басейнах Дніпра і Дону зрідка зустрічається одиничними екземплярами, а в басейні Кубані швидше за все зникла.

Заходи охорони - боротьба з забрудненням річок ы надмірним виловом, створення маточних стад і штучне розведення, кріоконсервація геномів.



Список використаної літератури

1. Л.П. Сабанєєв. «Рыбы России. Жизнь и ловля наших пресноводных рыб» 1875р.

2. П. Носко. «Болезни осетра» 2010-2011р.

3. Строганов Н.С. 1952 «Половое созревание стерляди и роль среды в его существовании»

4. Пельцам Э.Д. 1886 «Наставление к искусственному разведению стерляди.» Казань.

5. Остроумов А.А. 1910 «О росте малька стерляди.»

6. С.Б. Подушка. «Получение икры у осетровых с сохранением жизни произвоителей»

7. Овсянников Ф.В. «Первый опыт искусств, разведения стерляди»

Размещено на Allbest.ru

...