Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Наукові основи інтенсифікації виробництва зерна

1.1 Суть інтенсифікації сільськогосподарського виробництва

1.2 Основні положення методики вивчення інтенсифікації виробництва зерна

Розділ 2. Розвиток виробництва зерна на основі інтенсифікації та її економічна ефективність

2.1 Виробничі ресурси господарства та їх використання

2.2 Динаміка рівня інтенсифікації і продуктивності виробництва зерна

2.3 Економічна ефективність інтенсифікації зернового господарства

Розділ 3. Перспективні напрямки і рівень інтенсифікації зернового господарства та її економічна ефективність

3.1 Обґрунтування перспективного рівня інтенсивності та економічна ефективність виробництва зерна

3.2 Упровадження прогресивних технологій вирощування зернових культур

3.3 Поліпшення якості зернової продукції

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

Сучасна економічна ситуація та певні недоліки у проведенні реформування економічних відносин в аграрному секторі України зумовлюють необхідність удосконалення підходів до ведення аграрної політики та системності її реалізації. Саме непослідовність і безсистемність заходів щодо трансформації економічних механізмів господарювання у сільському господарстві від адміністративних до ринкових стали однією з основних причин його кризового стану.

Кризовий стан, який існує в країні не обійшов стороною головний підкомплекс сільськогосподарського виробництва - зернопродуктовий, який є одним із найбільш важливих в системі АПК України. Це зумовлено як сприятливими грунтово - кліматичними умовами країни для вирощування практично всіх видів зернових культур, так і досить вагомими потенційними можливостями щодо організації ефективного виробництва, переробки, зберігання та експорту зерна. Як відомо, донедавна наша держава займала одне із провідних місць у світі у формуванні товарних ресурсів зерна. Слід також зазначити, що задоволення потреб у зерні та продуктах його переробки є одним із головних завдань її аграрної політики, оскільки стан зернового виробництва визначає розвиток усіх галузей агропромислового підкомплексу та рівень національної продовольчої безпеки.

Відзначене передбачає ефективне функціонування та впровадження інтенсивних технологій до зерно-продуктового підкомплексу, якому мали сприяти трансформації в 90-х роках минулого століття. Проблема стабілізації ринку зерна в Україні було актуальною завжди, проте на сучасному етапі вона особливо загострилась, оскільки значною мірою стала залежати від стабільності пропозиції. Якщо у період 1980-1989 рр. коливання валових зборів зерна між максимальним і мінімальним рівням не перевищувала 50% і вироблялася майже тонна його на душу населення, то в останні роки (1990-2011рр.) відхилення становили 2, 5 рази, виробництво зерна на душу населення в деякі роки було нижче 500 кг, що загострило питання продовольчої безпеки, тоді як показник 629 кг було досягнуто ще у 1910-1911 роках. Наявність значно більших коливань в останньому періоді свідчить, що товаровиробник нині все більш неспроможний протистояти несприятливим погодним умовам (чинникам) через низький рівень його ресурсного забезпечення[2, c. 223].

В цей же час, в останні роки у функціонуванні галузі відмічається нестабільність розвитку та зниження ефективності. Умови господарювання на зерновому ринку України характеризуються високою зношеністю виробничих фондів, монополістичним становищем інженерно-технічних, переробних, заготівельних підприємств, диспаритетом цін між галузями народного господарства, обмеженістю матеріально-технічних ресурсів і кредитних засобів на їх поновлення. Державна політика в аграрному комплексі недостатньо ефективна, внаслідок її спрямованості на підтримку продовольчої безпеки з використанням традиційних методів державного втручання в аграрну сферу.

Однак, з огляду на важливість і багатогранність даної проблеми питання подальшого розвитку зернопродуктового підкомплексу в сучасних умовах господарювання і надалі залишається актуальним. Поглибленого вивчення потребують організаційно-економічні механізми функціонування зернопродуктового підкомплексу, його роль в розвитку аграрного сектора економіки, особливості формування ринку зерно продукції, напрями інтенсифікації виробництва та шляхи підвищення ефективності виробництва, виявлення тенденцій зміни цінової кон'юнктури, підвищення конкурентоспроможності виробників зерна, розвиток регіональної ринкової інфраструктури.

Виходячи з вище сказаного, можна задуматись про актуальність вивчення даної теми, а саме звернути увагу на наукові та методологічні основи інтенсифікації та інновацій виробництва, висвітлення рівня, результату та шляхи підвищення економічної ефективності інтенсифікації та нововведень у зерновому виробництві.

Метою даної курсової роботи є дослідження стану зерновиробництва, інтенсифікації та інновацій у виробництві зерна та їх економічну ефективність.

Об'єктом дослідження є СГ «Великохайчанське»

Для проведення аналізу діяльності будуть використані бухгалтерські та фінансові звіти СГ «Великохайчанське» за 2009р., 2010р., 2011р., а також аналіз виробничо - фінансової діяльності за відповідні роки.

Розділ 1. Наукові основи інтенсифікації виробництва зерна

інтенсифікація зерновиробництво прогресивний

1.1 Суть інтенсифікації сільськогосподарського виробництва

Сільське господарство може розвиватися двома шляхами: екстенсивним чи інтенсивним. І в першому випадку обсяги виробництва продукції збільшуються за рахунок розширення посівних площ, збільшення поголів'я корів, як правило при незмінному рівні техніки і технології. В другому - за рахунок поліпшення використання виробничих ресурсів на основі широкого використання досягнень науково-технічного прогресу, що сприяє підвищенню врожайності сільськогосподарських культур, продуктивності худоби і птиці.

Ефективний шлях розвитку сільського господарства обмежується відсутністю нових земель, які можуть бути залучені в сільськогосподарське виробництво. Тому єдиним залишається інтенсивний шлях, що передбачає збільшення виробництва продукції на основі застосування досконаліших засобів виробництва, кваліфікованої праці, нових технологій та методів господарювання. В свою чергу це вимагає додаткових вкладень у розвиток сільського господарства як у цілому так і з розрахунку на одиницю земельної площі.

Однак таке збільшення вкладень потребує поліпшення їх розподілу з метою раціонального поєднання застосовуваних земельних, матеріальних та трудових ресурсів відповідних їм технологій, форм та методів господарювання. Неврахування цих вимог зумовлює дію «закону мінімуму - максимуму - оптимуму», коли ефективне функціонування всіх елементів процесу виробництва залежить від того фактора, який знаходиться в мінімальному обсязі й стримує вплив інших факторів на кінцеві результати. Збільшення застосування даного фактора дає змогу максимально проявитися дії решти елементів виробництва. З другого боку, надмірне нагромадження та застосування будь - якого ресурсу якщо й не заважає збільшенню виробництва продукції, але й не сприяє підвищенню ефективності виробництва.

Таким чином, інтенсифікація - це форма розширеного відтворення, яка грунтується на оптимальному формуванні та раціональному використанні на основі науково-технічного прогресу сукупних затрат уречевленої та живої праці на одиницю земельної площі з метою збільшення обсягу продукції та підвищення ефективності її виробництва.

Суть інтенсифікації полягає не лише в ефективнішому використанні землі чи тварин, а й в удосконаленні усіх інших факторів виробництва - матеріальних і трудових ресурсів, впровадженні нових організаційних форм господарювання, нових технологій[3, c.123].

В умовах ринкових відносин поряд із впливом на кінцеві результати виробництва механізації, автоматизації, хімізації, меліорації, інших факторів збільшується роль і значення так званих нематеріальних факторів-підприємливості, організованості, вміння працювати в умовах. Що швидко змінюються.

Матеріальною основою інтенсифікації сільського господарства є науково-технічний прогрес, метою збільшення обсягу продукції, підвищення ефективності виробництва.

Науково-технічний прогресс - це прогрес розвитку та застосування досягнень науки і техніки у виробництві, що зумовлює вдосконалення техніки, технології та організації виробництва на основі механізації й електрифікації виробничих процесів, хімізації, міліорації земель, впровадження більш продуктивних сортів рослин та порід тварин, підвищення більш професійного рівня працівників.

Науково-технічний прогрес пов'язаний із розвитком організації виробництва і управління ним, оскільки за їх допомогою здійснюється об'єднання земельних, матеріальних наукових та трудових ресурсів в єдиний процес виробництва. Під впливом науково-технічного прогресу вдосконалюється соціальна підсистема: поліпшуються умови праці, зростає професійний і культурний рівень працівників

Розрізняють дві форми науково-технічного прогрессу: еволюційну і революційну. Еволюційний прогрес пов'язаний з удосконаленням виробничих сил у межах рівня техніки та технології, що склався. Це проявляється в підвищенні потужності і продуктивності машин та інших засобів праці. Удосконалюються і предмети праці, підвищується кваліфікація працівників сільського господарства. Революційний прогрес (науково-технічна революція) зумовлює докорінні якісні зміни виробничих сил, що різко прискорює науково-технічний прогрес. Це суттєвий стрибок в усій сукупності елементів науково-технічного прогресу, який забезпечує інтенсивніший розвиток продуктивних сил. У результаті науково-технічної революції з'являються нові види машин та енергії, нові форми організації виробництва і управління.

Науково-технічний прогрес забезпечує постійне підвищення рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва, його ефективності. Науково-технічна революція спричинює якісно новий, вищий рівень інтенсивності та ефективності виробництва [18].

Інтенсифікація сільського виробництва є джерелом утворення диференціальної ренти ( І і ІІ). Диференціальна рента І створюється за рахунок різної родючості та неоднакового місцезнаходження ділянок, що використовуються в сільськогосподарському виробництві. Різниця прибутку одержана при одних і тих самих затратах на ділянках з різною родючістю грунту та неоднакове місце розташування, становитиме диференціальну ренту І Диференціальна рента ІІ утворюється не за рахунок різної родючості грунтів чи місцерозташування ділянок, а внаслідок неоднакового рівня ефективності використання виробничих ресурсів, що є результатом різного рівня інтенсифікації, оскільки вищий рівень ефективності виробництва досягається лише завдяки додатковим вкладенням живої та уречевленої праці з розрахунку на одиницю об'єкта інтенсифікації. У свою чергу диференціальна рента ІІ забезпечує підвищення рівня ефективності виробництва, оскільки додаткові кошти знову спрямовуються у виробництво.

1.2 Основні положення методики вивчення інтенсифікації виробництва зерна

Інтенсифікація, як об'єктивний процес розвитку сільського господарства має багатогранний і комплексний характер. Вона включає всі напрямки розвитку економіки сільськогосподарських підприємств на основі широкого використання досягнень науково - технічного процесу і безпосередньо впливає на кінцеві результати виробництва.

Мета інтенсифікації сільського господарства - збільшення виходу високоякісної продукції з розрахунку на 1 га земельної площі, а також підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Засобом розв'язання цієї проблеми є додаткові вкладення, що зумовлюють концентрацію уречевленої і живої праці на одній і тій самій земельній площі. У такому понятті інтенсифікація сільського господарства відображений її причинно - наслідковий зв'язок. Виходячи з цього вивчення інтенсифікації сільського господарства здійснюють у три етапи на основі систем показників. Залежно від економічного змісту це показники рівня інтенсивності, результату і економічної ефективності інтенсифікації зернового виробництва.

У процесі інтенсифікації до землі прикладаються різноманітні засоби виробництва і жива праця сільських трудівників. У зв'язку з цим для вивчення рівня інтенсивності зернового виробництва використовується система економічних показників.

Рівень інтенсивності розраховують як у цілому по сільському господарству, так і в розрізі окремих галузей рослинництва і тваринництва. Він характеризує рівень витрат на одиницю об'єкта інтенсифікації (1 га сільськогосподарських угідь, 1га посіву, 1 гол. тварин). Розрізняють загальні та часткові, вартісні й натуральні показники рівня інтенсивності.

Узагальнюючою характеристикою рівня інтенсивності є сума виробничих витрат на одиницю об'єкта інтенсифікації. Вона включає основні виробничі засоби в тій частині, в якій вони пішли на виробництво даної продукції, вартість оборотних засобів та оплату праці.

До показників рівня інтенсивності належить сума вартості основних засобів та поточних виробничих витрат (без амортизації) з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь. Ця характеристика відображує повні затрати живої та уречевленої праці на одиницю земельної площі й розраховується тільки в цілому по сільському господарству. В розрізі окремих галузей даний показник не визначається, оскільки продукція створюється не всією кількістю основних засобів, а лише в тій частині, в якій вони споживаються і переходять на вартість створеної продукції у вигляді амортизації.

Система показників рівня інтенсивності включає й вартість основних засобів виробництва з розрахунку на одиницю об'єкта інтенсифікації. Цей показник характеризує суму уречевленої праці й розраховується як у цілому по господарству, так і по комплексу галузей -- рослинництву і тваринництву. При цьому в кожному випадку до розрахунку беруться, засоби відповідних галузей.

Затрати живої праці з розрахунку на одиницю об'єкта інтенсифікації також характеризують рівень інтенсивності сільського господарства або його галузі. Однак, на відміну від інших показників, збільшення затрат живої праці на 1 га або 1 гол. тварин не характерне для процесу інтенсифікації. З підвищенням рівня інтенсивності затрати праці повинні скорочуватися, оскільки дедалі більший обсяг робіт повинен виконуватися за допомогою машин і механізмів. Впровадження прогресивних технологій, спеціалізація та концентрація виробництва також сприяють зниженню затрат живої праці.

Щоб визначити рівень інтенсивності виробництва зерна необхідно обчислити суму річних виробничих витрат на 1 га посіву відповідної культури. Показник річних витрат розраховують не лише при визначенні рівня інтенсивності сільського господарства і його галузей, а й при вивченні економічної ефективності інтенсифікації виробництва зерна, зіставляючи його з вартістю валової продукції.[1, c. 346].

Для характеристики рівня інтенсивності використовують такі натуральні показники

кількість мінеральних та органічних добрив з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь, кг;

кількість спожитої електроенергії на виробничі потреби з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь, кВт. год.;

питома вага в структурі посівних площ високо інтенсивних культур (цукрових буряків, картоплі, овочів та ін.), %;

щільність поголів'я худоби на 100 га земельних угідь, гол.;

структура стада, %;

затрати праці з розрахунку на 1 га земельної площі або на 1 голову худоби, люд.-днів, люд.-год.;

площа меліоративних земель;

обсяг виконаних тракторних робіт в умовних еталонних гектарах на 1 га ріллі.

Результативні показники інтенсифікації сільського господарства це:

врожайність сільськогосподарських культур;

продуктивність окремих видів тварин;

-- вартість валової продукції на 1 га сільськогосподарських угідь.

Ці результативні показники підвищуються в міру зростання рівня інтенсивності.

Процес інтенсифікації передбачає не тільки сукупні додаткові вкладення в сільське господарство, а й підвищення його ефективності.

Економічну ефективність інтенсифікації сільського господарства характеризують такі показники:

продуктивність праці;

фондовіддача;

собівартість продукції;

окупність виробничих витрат;

розмір валового, чистого доходу, прибутку на 1 га земельної площі;

рівень рентабельності виробництва;

окупність додаткових витрат.

В умовах підвищення економічної ефективності інтенсифікації передбачається зниження фондо -; матеріало -; і енергомісткості виробництва.

У сільськогосподарській практиці можливі три варіанти ефективності інтенсифікації сільського господарства:

· окупність додаткових витрат не змінюється, на одиницю земельної площі вони дають стільки ж продукції, як і попередні рівновеликі витрати;

· додаткові витрати забезпечують більший обсяг продукції порівняно з попередніми витратами;

· додатковий вихід продукції менший за додаткові витрати.

В останньому випадку інтенсифікація здійснюється на основі незмінних технічного рівня і агротехніки, без урахування досягнень науково - технічного прогресу.

Проте для характеристики процесу інтенсифікації зернового виробництва використовують такі показники:

ѕ рівень інтенсивності - (визначається з розрахунку на одиницю посівної площі зернових культур) - вартість тракторів, комбайнів та іншої сільськогосподарської техніки;

витрат добрив і засобів захисту рослин (кг, ц, т, грн.);

витрат праці (за умов вирівняного рівня механізації основних виробничих процесів).

ѕ економічна ефективність характеризується наступним показником - якість зерна сильних і твердих сортів пшениці.

Важлива задача інтенсифікації - усунення різких коливань у врожайності зернових культур. Тому для визначення економічної ефективності інтенсифікації необхідно використовувати показник стійкості зернового виробництва. Під стійким розвитком зернової галузі розуміється забезпечення зростаючих об'ємів виробництв зерна певної якості. Її показник - досягнута урожайність зернових з урахуванням якості зерна в середньому за п'ять років, щоб врахувати чергування сприятливих і несприятливих умов.

Стійке виробництво - виробництво при якому деяке зниження урожайності в особливо посушливі роки не призводить. до великого впливу на середню урожайність за п'ятиліття, яка при цьому повинна мати тенденцію до підвищення.

Показник стійкості зернового виробництва повинен відображати і якість одержуваного зерна, яке значно змінюється по роках.

Критерій ефективності інтенсифікації виробництва зерна в посушливих умовах - максимум продукції (особливо грубі і тверді сорти пшениці) з одиниці земельної площі при мінімумі витрат праці і засобів на одиницю продукції.

Отже, послідовне підвищення економічної ефективності інтенсифікації сільського господарства досягають комплексним використанням земельних, матеріально - технічних і трудових ресурсів на основі впровадження досягнень науково - технічного прогрессу[14, c. 6].

Розділ 2. Сучасний стан і оцінка ефективності виробництва зерна

2.1 Виробничі ресурси господарства та їх використання

Зернове господарство для України має виняткове значення, так як майже вся її територія вважається хліборобською землею.

Темпи росту і розвитку рослин, урожай і якість сільськогосподарських культур в значній мірі залежать від метереологічних умов. Кліматичні умови в СГ «Великохайчанське» (с. В.Хайча Овруцького р-ну Житомирської області) є сприятливими для вирощування багатьох сільськогосподарських культур, в тому числі й озимої пшениці.

Клімат місцевості помірно континентальний, м'який, з достатнім зволоженням. Територія господарства лежить в північній частині Лісостепу й межує з південними районами зони Полісся. Агрономічна дослідницька станція знаходиться на території помірно-теплого, помірно-зволоженого агрокліматичного підрайону Житомирської області. Середня температура січня ?6°, липня +19, 5°. Тривалість вегетаційного періоду 198--204 дні. Сума активних температур поступово збільшується з Півночі на Південь від 2480 до 2700°. Останні весняні заморозки закінчуються в кінці травня, а перші осінні починаються в кінці вересня. За рік на території області випадає 500--600 мм опадів, головним чином влітку.

Рельєф місцевості плоско-рівнинний. Ґрунтові води залягають на глибині 2--2, 5 м. Мікрорельєф досить розвинений, що часто спричиняє утворення на полях господарства численних блюдець та місцеве вимокання озимих зернових культур.

В структурі ґрунтів переважають чорноземи звичайні біля 70%, чорноземи лучні --20%, також маємо в складі ґрунтів лучно-чорноземні та чорноземи опідзолені.

Господарство займає вигідне економічне і географічне положення. На відстані 3 км проходить автодорожня магістраль обласного значення, яка зв'язує господарство з районним центром м. Овруч та обласним центром м.Житомиром. Відстань до районного центру 28 км, а до обласного 54 км.

Охарактеризуємо економічні умови СГ «Великохайчанське».

Таблиця 2.1. Склад і структура угідь сільськогосподарських угідь господарства

Угіддя	2009р.	2011р.	2011р. у % до 2009р.
	га	%	га	%
Всього с.-г. угідь, га	1217, 3	100	1139, 4	100	93, 6
у тому числі:
Рілля	983	80, 75	908, 4	79, 7	92, 4
Сіножаті	95, 3	7, 2	84	7, 3	88, 1
Пасовища	138	11, 3	146	12, 8	105, 8
Багаторічні насадження	1	0, 08	1	0, 09	100

Отже, аналізуючи структуру сільськогосподарських угідь за останні три роки слід відмітити, що майже всі сільськогосподарські угіддя використовуються в якості ріллі, тобто землі господарства мають високий рівень розораності. Порівнюючи з минулими роками площа зменшилась майже на 7%.

Розглянемо землезабезпеченість підприємства за допомогою таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. Землезабезпеченість СГ «Великохайчанське»

Роки	Площа, га	Середньорічна чисельність працівників	Припадає на одного середньорічного працівника, га
	с/г угідя	рілля	Чол.	с/г угіддя	рілля
2009	1217, 3	983	135	9	7, 3
2010	1217, 3	983	123	9, 9	8
2011	1139, 4	908, 4	109	10, 5	8, 3
2011 у % до 2009	93, 6	92, 4	80, 7	116, 6	113, 7

Отже, у площі сільськогосподарських угідь і ріллі не відбувається майже ніяких змін, землезабезпеченість працівників збільшилась на 14% і становила 10, 5 га у 2011 році.

Надзвичайно важливою частиною продуктивних сил є людина, яка є головним носієм виробничих відносин. Трудові ресурси сільського господарства - це частина сільського населення, яка володіє здатністю працювати і є членом виробничого сільськогосподарського формування. Джерелом формування трудових ресурсів є відтворення і чисельність сільського населення, але факти свідчать про погіршення демографічної ситуації на селі. Розглянемо, яка ж ситуація у досліджуваному районі.

Таблиця 2.3. Трудові ресурси господарства та їх використання

Показник	2009р.	2010р.	2011р.	2011р. у % до 2009р.
Середньорічна чисельність працівників, осіб	135	123	109	80, 7
в тому числі рослинництва	42	28	49	116, 6
Тваринництва	93	95	60	64, 5
Відпрацьовано у с.-г. виробництві всього, тис. люд.-год.	125042	222224	222400	177, 86
В тому числі у рослинництві	56000	48000	38500	68, 75
у тваринництві	68042	174224	183900	266, 3
Відпрацьовано 1 працівником за рік, люд.-год.	926, 2	1806, 7	2040, 4	220, 3
В тому числі у рослинництві	1333, 3	1714, 3	785, 7	58, 9
у тваринництві	742, 4	1833, 9	3065	412, 8
Коефіцієнт використання трудових ресурсів	0, 51	1	0, 8	Х

Дані таблиці нам говорять про те, що середньорічна чисельність працівників зменшилась на 19, 3% або на 26 чоловік. Їх кількість в рослиництві збільшилась на 16, 6%, а в тваринництві зменшилась на 35, 5%. Також збільшилась кількість відпрацьованих людино-годин одним працівником на 120, 3%. Коефіцієнт використання трудових ресурсів збільшився на 56, 9%.

Матеріальною основою збільшення виробництва продукції у господарстві є забезпечення його основними фондами і оборотними засобами. Дані про використання виробничих фондів у господарстві представленні в наступній таблиці.

Таблиця 2.4. Динаміка забезпеченості підприємства основним капіталом та його використання

Показник	2009р.	2010р.	2011р.	2011р. у % до 2009р.
Вартість основного капіталу, тис.грн.	8195, 9	9221, 95	9541, 25	116, 42
на 1 га сг угідь	6, 7	7, 6	8, 4	125, 37
на 1 середньорічного працівника	60, 7	75	87, 5	144, 15
Капіталовіддача, грн	2, 88	3, 78	2, 07	103, 13
Капіталомісткість продукції, грн	0, 35	0, 26	0, 34	96, 97
Норма збитку %	-	-	-	-

З таблиці 2.4 видно, що підвищилася вартість основного капіталу (на 16, 42%). Особливо дану тенденцію помітно у розрахунку на 1га сільськогосподарських угідь. Так, вартість основного капіталу у розрахунку на 1га сільськогосподарських угідь збільшилася на 25%. Показник капіталовіддачі збільшився на 2, 8%, але підприємство зазнало збитку.

В умовах зниження технічного і технологічного рівнів виробництва, при нерегульованому зростанні цін на основні та оборотні засоби, а також інших негативних тенденцій спаду сільськогосподарського виробництва має місце зростання кількості збиткових підприємств, особливо нерентабельними є тваринницькі галузі. Для характеристики економічних умов, в яких знаходиться господарство слід визначити його спеціалізацію по виробництву окремих видів сільськогосподарської продукції. Тому розглянемо частку кожної галузі у структурі товарної продукції за останні роки.

Таблиця 2.5. Структура грошових надходжень від реалізації продукції

Продукція	2009р.	2011р.	2011р. у % до 2009р.
	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Зернові та зернобобові	255, 6	11, 94	194, 1	10, 5	75, 9
Озима пшениця	88, 3	4, 7	24, 9	1, 35	28, 2
Жито	135, 4	7, 16	146	7, 94	107, 8
Овес	28	1, 47	23, 2	1, 26	82, 9
Інша продукція	22, 8	1, 2	14, 4	0, 78	63, 2
Разом по рослинництву	287, 7	15, 14	208, 5	11, 34	72, 5
М'ясо ВРХ	740, 7	39	935, 5	50, 9	126, 3
Молоко	825, 3	43, 45	609, 2	33, 2	73, 8
Інша продукція	11	0, 58	23, 4	1, 3	212, 7
Разом по тваринництву	1577	83	1568, 1	85, 3	99, 4
Разом по підприємству	1899, 5	100	1838, 3	100, 00	96, 8

Аналізуючи дані таблиці 2.5 можна зробити висновок, що господарство спеціалізується на виробництві м'яса і молока. Проаналізуємо структуру грошових надходжень продукції рослинництва та тваринництва у динаміці за 3 роки.

Сума грошових надходжень у 2009 році становить 1899, 5 тис. грн., з них продукція рослинництва займає 15, 14%, що в натуральному виразі становить 287, 7 тис. грн., а продукція тваринництва - 83% або 1577тис. грн. У 2011 році грошові надходження від продукції рослиництва складають 11, 34%, що в натуральному виразі складає 208, 5 тис. грн., тваринництва 85, 3% - 1568, 1 тис.грн.

Таблиця 2.6. Результати господарської діяльності підприємства

Показник	2009р.	2010р.	2011р.	2011р. у % до 2009р.
Вартість валової продукції, грн	1839226	2000063	2200764	119, 7
на 1 га сг угідь	1510, 9	1643, 1	1931, 5	127, 8
на 1 середньорічного працівника	13623, 9	16260, 7	20190, 5	148, 2
на 1 грн виробничих витрат	878	783	215, 8	24, 6
Валовий збиток, грн	75900	228600	322700	-
на 1 га с.-г. угідь	62, 4	187, 8	283, 2	-
на 1 середньорічного працівника	562, 2	1858, 5	2960, 6	-
Рівень збитковості, %	3, 8	10, 1	1, 5	-

Отже, вартість валової продукції у 2011 році збільшилась на 19, 7%, але валовий збиток становив 322700 грн. та рівень збитковості у 2011 році становив 1, 5%.

2.2 Динаміка рівня інтенсифікації і продуктивності виробництва зерна

При проведенні дослідження особливу увагу потрібно приділити аналізу виробництва зерна. А саме аналізу площі посіву, урожайності та валового збору зернових (таблиця 2.7).

Посівна площа - площа ріллі та інших розораних угідь, яка зайнята посівами сільськогосподарських культур.

Урожайність - середній обсяг продукції з одиниці посівної площі.

Валовий збір - загальний обсяг продукції, зібраної з усієї площі посіву окремих с-г культур або їх групп [6].

Таблиця 2.7. Аналіз посівної площі, урожайності, валового збору зернових у СГ «Великохайчанське» за 2009 - 2011 роки

Культури	2009р.	2010р.	2011р.	2011р. до 2009р., %
	Площа, га	Урожайність, ц/га	Валовий збір, ц	Площа, га	Урожайність, ц/га	Валовий збір, ц	Площа, га	Урожайність, ц/га	Валовий збір, ц	Площа	Урожайність	Валовий збір
Пшениця озима	127	18, 8	2389	179	13, 7	2453	117	11, 24	1316	92, 13	59, 8	55
Жито	373	11, 43	4266	400	16, 5	6602	369	11	4091	98, 92	96, 23	95, 9
Овес	82	8, 43	692	86	12, 9	1109	109	14, 4	1567	133	170, 8	226, 4

Розглядаючи динаміку посівних площ зернових культур (таблиця 2.7) в СГ «Великохайчанське» можна прийти до висновку, що площа пшениці озимої зменшилась на 7, 87 %, жита зменшилась на 1, 08, овесу на 33%.

Зробивши відповідні аналізи рівня урожайності зернових культур видно, що: урожайність пшениці озимої зменшилась на 40, 2 %, жита зменшилась на 4, 1 %, овесу збільшилась на 126, 4%. Основними факторами, що впливають на зміну рівня урожайності зернових культур є:

- впровадження інтенсивних технологій;

- розміщення зернових культур у сівозміні;

- зміна посівних площ на зрошувальних, осушувальних, гіпсованих та вапнованих ґрунтах;

- обсяг внесення мінеральних та органічних добрив;

- впровадження продуктивних та більш якісних сортів.

Розглядаючи і аналізуючи дані таблиці 2.7, а саме обсяг валового збору можна сказати, що за остані 2009-2011 роки знизився валовий збір пшениці і жита, вловий збір овесу підвищився.

Динаміку рівня інтенсивності зерновиробництва можна дослідити на основі таких показників: річні виробничі витрати, затрати праці, вартість основних і виробничих фондів, площа посіву, щільність поголів'я на 100 га земельних угідь (таблиця 2.8).

Таблиця 2.8. Розрахунок показників рівня інтенсивності виробництва зерна

Показники	Роки	Темп зростання, %
	2009	2010	2011
Річні витрати виробництва в розр. на 1га посіву, грн.	138, 5	181, 8	145, 7	105, 2
Затрати праці на 1га посіву, люд.-год.	82	85	84	102, 4
Витрати мінер. добрив на 1га посіву, грн.	71, 9	5, 8	20	27, 8

Отже, річні витрати виробництва зросли на 5, 2%, затрати праці збільшились майже на 3%, а витрати мінеральних добрив скоротились на 70%.

Динаміку рівня інтенсивності і продуктивності виробництва зерна характеризують також показники результатів інтенсифікації виробництва, а саме: урожайність, вартість валової продукції на 1 га посіву зернових культур, які ми розрахуємо і проаналізуємо нижче (таблиця 2.9).

Таблиця 2.9. Розрахунок показників результату інтенсифікації виробництва зерна

Показники	Роки	Темп зростання, %
	2009	2010	2011
Площа с- г угідь, га	1217, 3	1217, 3	1139, 4	93, 6
Урожайність, ц/га
-пшениця	12, 3	13, 7	11, 2	91, 1
-жито	11, 4	16, 5	11, 1	97, 4
-овес	8, 4	12, 9	14, 3	170, 2
Вартість валової продукції на 1га посіву, грн.	2812, 3	2677, 5	3274, 9	116, 5

Отже, урожайність у 2011 році, порівняно із 2009 зросла на 14%, а вартість валової продукції майже на17%.

2.3 Економічна ефективність інтенсифікації зернового господарства

Щоб показати економічну ефективність інтенсифікації виробництва зерна розглянемо поступово всі показники, що впливають на ефективність інтенсифікації та безпосередньо відображають її.

Найважливішим якісним показником економічної ефективності сільськогосподарського виробництва є рентабельність. Цей показник характеризує доходність (прибутковість) підприємства, окремих його галузей або видів продукції. Виробництво є рентабельним, коли вартість виробленої продукції і надходження коштів від її реалізації перевищують витрати виробництва цієї продукції, що забезпечує одержання прибутку. Чим вищий рівень рентабельності, тим ефективніше виробництво [4, c. 53].

Для проведення даного аналізу розглянемо динаміку показників, що безпосередньо впливають на рівень ефективності (таблиця 2.10).

Таблиця 2.10. Показники економічної ефективності інтенсифікації виробництва зерна

Показники	Роки	2011 у % до 2009р
	2009р.	2010р.	20011р.
Повна собівартість 1ц зерна, грн.
-пшениця	16, 9	24, 2	17, 1	101, 2
-жито	10, 2	12, 4	17	166, 6
-овес	20, 1	10, 3	6, 8	34, 2
Ціна реалізації 1ц зерна, грн
-пшениця	85, 5	67, 7	58, 6	68, 5
-жито	119, 6	93	845, 8	707, 2
-овес	86, 4	234, 8	1079, 1	1248, 9
Прибуток на 1га посіву, грн	237	215, 8	136, 3	57, 5
Рівень рентабельності, %	154, 1	105, 4	89, 4	Х
Окупність витрат, грн.	0, 8	0, 5	0, 3	Х
Окупність додаткових витрат, грн.	Х	-0, 04	0, 002	Х

Проаналізувавши показники економічної ефективності інтенсифікації виробництва, можна сказати, що у 2011 році в порівнянні з 2009 рівень рентабельності зменшився на 11%, окупність витрат становила 0, 3 грн, окупність додаткових витрат - 0, 002 грн.

Проаналізувавши показники економічної ефективності інтенсифікації зерновиробництва на підприємстві, можна сказати, що інтенсивність виробництва

Для більшого покращення цієї ситуації необхідно провести оптимізацію структури посівних площ, використовувати високоефективні сорти насіння та високопродуктивні породи тварин, використовувати різні види продукції хімічної промисловості (мінеральні добрива, засоби захисту та стимулятори росту рослин, різноманітних препаратів та кормових добавок у тваринництві), проводити меліорацію земель [5, c. 16].

Розділ 3. Перспективні напрямки і рівень інтенсифікації зернового господарства та її економічна ефективність

3.1 Обгрунтування перспективного рівння інтенсивності та економічна ефективність виробництва зерна

Інтенсифікація - це процес, який ґрунтується на впровадженні оптимального комплексу заходів з метою одержання максимальної кількості екологічно чистої, високоякісної продукції та прибутку шляхом підвищення ефективності її виробництва.

Суть інтенсифікації полягає не тільки в більш ефективному використання землі чи тварин, а й в удосконаленні всіх інших факторів виробництва - матеріальних і трудових ресурсів, впровадженні нових організаційних форм господарювання, нових технологій.

В умовах ринкових відносин поряд із впливом на кінцеві результати виробництва механізації, автоматизації, хімізації, меліорації, інших факторів збільшується роль і значення так званих нематеріальних факторів - підприємливості, організованості, вміння працювати в умовах, що швидко змінюються.

Матеріальною основою інтенсифікації сільського господарства є науково-технічний прогрес, метою - збільшення обсягу продукції, підвищення ефективності виробництва.

Рівень інтенсифікації розраховують як у цілому по підприємству, так і в розрізі окремих галузей рослинництва та тваринництва. Він характеризує рівень витрат на одиницю об'єкта інтенсифікації (1га сільськогосподарських угідь, 1га посіву, 1 гол. тварин ). Розрізняють загальні та часткові, вартісні й натуральні показники рівня інтенсивності.

Узагальнюючою характеристикою рівня інтенсивності є сума виробничих витрат на одиницю об'єкта інтенсифікації.

До показників рівня інтенсивності належать сума вартості основних засобів (без амортизації) та поточних виробничих витрат з розрахунку на 1га сільськогосподарських угідь, вартість основних засобів виробництва з розрахунку на одиницю об'єкта інтенсифікації. Затрати живої праці з розрахунку на одиницю об'єкта інтенсифікації, однак, на відміну від інших показників, збільшення затрат живої праці на 1га або 1 гол. тварин не характерне для процесу інтенсифікації. З підвищенням рівня інтенсивності затрати праці повинні зменшуватись, оскільки дедалі більший обсяг робіт повинен виконуватися за допомогою машин і механізмів. Впровадження прогресивних технологій, спеціалізація та концентрація виробництва також сприяють зниженню затрат живої праці [7].

Крім названих, рівень інтенсивності характеризують такі показники: енергозабезпеченість, електрозабезпеченість, рівень комплексної механізації, обсяг тракторних робіт в умовних еталонних гектарах з розрахунку на одиницю площі, кількість внесених мінеральних добрив на1га посіву, рівень меліорації земель, сортовий склад сільськогосподарських культур.

Основними показниками, що характеризують результат інтенсифікації вирощування зернових, є: урожайність зернових культур з 1га посіву, виробництво продукції окремих видів у натурі з розрахунку на 100га відповідних угідь, виробництво валової продукції, валового доходу та прибутку з розрахунку на 1га сільськогосподарських угідь, на 1га посіву відповідної культури.

Інтенсифікація передбачає раціональні витрати ресурсів на виробництво одиниці продукції.

До показників економічної ефективності інтенсифікації належать: обсяг валової продукції, валового, чистого доходу, прибутку з розрахунку на одиницю виробничих витрат, одиницю вартості основних та оборотних виробничих фондів, 1люд.-год одного середньорічного працівника.

При аналізі економічної ефективності інтенсифікації зернового виробництва розраховують додаткові показники: виробництво продукції на одиницю внесених мінеральних добрив чи одиницю вартості мінеральних добрив.

Найбільше значення у підвищенні економічної ефективності виробництва зернової продукції має рівень забезпеченості виробничими ресурсами та раціонального співвідношення між ними. Низький рівень забезпеченості одним ресурсом стримує прояв інших та призводить до значного зниження обсягів виробництва продукції, ефективності її виробництва.

Підвищення цін на техніку, запасні частини, паливо-мастильні матеріали та іншу продукцію, відсутність паритету цін на сільськогосподарську продукцію значно вплинули на зниження ефективності зернового виробництва. Собівартість продукції зростала вищими темпами, ніж ціна, що зумовило зниження рівня рентабельності і призвело до рівня збитковості в Агрономічній дослідницькій станції, і як наслідок призвело до відсутності коштів для розширення виробництва на основі його інтенсифікації.

Відсутність оптимального співвідношення між основними та оборотними фондами, між силовими і робочими машинами. Відсутність запасних частин, палива спричиняє простої техніки, невиконання сільськогосподарських робіт, а отже. зростання витрат, зменшення виробництва сільськогосподарської та зниження його ефективності. В зерновиробництві в останні роки внаслідок скорочення застосування мінеральних і органічних добрив, засобів захисту рослин, несвоєчасного виконання технологічних операцій зменшилися врожайність та валове виробництво, знизилася ефективність виробництва продукції.

Для збільшення виробництва зернової продукції та підвищення її ефективності необхідно здійснювати наукові дослідження, спрямовані на створення нової та вдосконалення існуючої техніки, поліпшення селекційної роботи щодо створення нових та поліпшення існуючих сортів гібридів зернових культур, розробку нових та вдосконалення існуючих технологічних процесів виробництва, переробки та зберігання зернової продукції, вдосконалення всього господарського механізму.

До провідних напрямів інтенсифікації як зернового виробництва, так і сільськогосподарського виробництва в цілому, належить хімізація, яка передбачає широке використання різних видів продукції хімічної промисловості. Йдеться, зокрема, про застосування мінеральних добрив, засобів захисту рослин [16, c.54].

Таблиця 3.1. Рівень інтенсивності та економічна ефективність інтенсифікації виробництва зернових в СГ«Великохайчанське»

Показники	Роки
	2009	2010	2011	2011р. до 2009, %
Припадає на 1га зернових річних витрат виробництва, грн.	138, 5	181, 8	145, 7	105, 2
- затрат праці, люд.-год.	82	85	84	102, 4
Витрат мінер. добрив, грн.	71, 9	5, 8	20	27, 8
Повна собівартость 1ц зерна, грн.	47, 2	46, 9	40, 9	86, 7
Ціна реалізації 1ц зерна, грн.	100, 9	90, 6	325, 1	322, 2
Прибуток, грн.	237	215, 8	136, 3	57, 5
Рівень рентабельності, %	154, 1	105, 4	89, 4	Х
Окупность витрат, грн.	0, 8	0, 5	0, 3	Х
Окупность додаткових витрат, грн.	Х	-0, 04	0, 002	Х

Отже, дані таблиці свідчать про те, що у господарстві збільшилась кількість річних витрат виробництва протягом аналізованого періоду на 5%, це призвело до того, що у 2011 році отримали рівень збитку у розмірі 11%.

3.2 Упровадження прогресивних технологій вирощування зернових культур

Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва визначається рівнем освоєння прогресивної технології і організації виробництва на базі комплексної механізації процесів праці, кількістю і якістю внесень у грунт добрив, щільного поголів'я тварин, тобто витратами на одиницю земельної площі. Вона є основою подальшого підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, оскільки в результаті впровадження прогресивної технології і вдосконалення організації праці за порівняно менших ресурсів можна одержати більшу кількість продукції з меншими витратами на її одиницю.

Суть інтенсивних технологій полягає в тому, що виробництво продукції здійснюється на основі новітніх досягнень науково - технічного прогресу при створенні умов для сільськогосподарських культур відповідно до фаз їх росту н6а основі комплексі факторів в оптимальній пропорції протягом всього вегетативного періоду з метою забезпечення рівня програмованого урожаю. Це означає:

Ш розміщення культур у сівозміні після науково обгрунтованих попередників;

Ш висівання стійких проти засухи і полягання, хвороб і шкідників високоврожайних районованих сортів за високої якості посівного матеріалу;

Ш застосування науково обгрунтованої системи удобрення відповідно до грунтово - кліматичних умов на запрограмований рівень урожаю;

Ш застосування інтегрованих систем боротьби з хворобами, шкідниками і бур'янами ;

Ш застосування комплексу науково обгрунтованих меліоративних заходів;

Ш здійснення виробництва відповідно до наукової системи організації праці;

Ш виконання всіх виробничих процесів відповідно до агротехнічних і організаційно - економічних заходів із залученням висококваліфікованих кадрів.

Особливого значення набуває впровадження прогресивних форм організації праці, дотримання календарного графіка виконання всіх організаційно - технологічних операцій на кожному полі.

Важливим є якісне виконання механізованих робі, ефективна організація виконання засобів механізації. Для цього необхідно встановити найбільш раціональний режим роботи за погодинним графіком, а для усунення холостих переїздів дотримуватись графіка - маршруту агрегатів. Найраціональнішим в організації роботи агрегатів є груповий метод, за якого механічні засоби зосереджуються на одному полі. Це полегшує процеси матеріального забезпечення, технічного обслуговування, забезпечує умови для взаємодопомоги механізаторів належного побуту.

Впровадженням інтенсивних технологій мають займатись висококваліфіковані кадри. Ефективність цих технологій визначають за показниками, які відображають виробничу діяльність господарства в цілому, оскільки вплив окремих заходів на кінцевий виробничий результат відбувається у їх тісному взаємозв'язку і взаємозалежності. Разом з тим при оцінюванні ефективності інтенсивних технологій в окремому варіанті треба враховувати факторні й результативні показники:

Ш додаткові матеріально - грошові витрати на 1 га порівняно із звичайною технологією (у грн);

Ш приріст урожаю з 1 га (в ц.);

Ш окупність додаткових витрат (у грн)

При цьому визначають зростання продуктивності праці, рентабельності, річний економічний ефект з розрахунку на 1 га, 1 грн.

При впровадженні інтенсивної технології на частині площі результати виробництва можна порівняти з результатами, отриманими за звичайної технології. Можна також порівнювати показники, одержані при вирощуванні сільськогосподарських культур за інтенсивною технологією із середніми даними за попередні 3-5 років при застосуванні звичайної технології [10, c. 51].

Застосування інтенсивних технологій пов'язане з додатковими витратами на 1 площі, разом з тим значний приріст урожайності культур сприяє зниженню собівартості 1 ц порівняно із застосуванням звичайної технології.

Страница:

•  1 
•  2 

курсовая работа "Інтенсифікація та інновації у виробництві зерна" скачать

Подобные документы

• Шляхи підвищення економічної ефективності інтенсифікації молочного скотарства

  Суть інтенсифікації сільськогосподарського виробництва. Методика інтенсифікації та інновацій у молочному скотарстві, економічна ефективність його розвитку на базі інтенсифікації. Індустріальні технології та прогресивні форми організації виробництва.
  
  курсовая работа [409,2 K], добавлен 27.07.2015
  

• Аналіз економічної ефективності КГ "Зоря"

  Теоретичні основи інтенсифікації сільськогосподарського виробництва. Особливості, умови та результати виробництва зерна. Характеристика КГ "Зоря", рекомендації щодо підвищення його економічної ефективності інтенсифікації виробництва і переробки зерна.
  
  курсовая работа [93,1 K], добавлен 12.07.2010
  

• Інтенсифікація та її економічна ефективність у сільському господарстві

  Зміст та економічна ефективність інтенсифікації та інновацій в сільському господарстві. Оцінка рівня інтенсифікації і продуктивності зернового виробництва. Механізація та хімізація виробництва як основні напрямки підвищення продуктивності аграрної галузі.
  
  отчет по практике [56,1 K], добавлен 26.11.2010
  

• Економічна ефективність свинарства і шляхи її підвищення

  Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Показники економічної ефективності виробництва свинини і методика їх визначення. Виробничі ресурси господарства та їх використання. Обґрунтування рівня беззбитковості свинарства.
  
  курсовая работа [65,8 K], добавлен 18.05.2014
  

• Економічна ефективність інтенсифікації рослинництва

  Суть інтенсифікації виробництва продукції рослинництва. Економічна ефективність розвитку виробництва на її базі. Напрямки інтенсифікації рослинництва і шляхи підвищення їх економічної ефективності шляхом впровадження досягнень науки і передового досвіду.
  
  курсовая работа [73,4 K], добавлен 12.06.2012
  

• Економічна ефективність виробництва яловичини і шляхи її підвищення

  Наукові основи підвищення ефективності тваринництва. Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Показники економічної ефективності виробництва яловичини і методика їх визначення. Виробничі ресурси господарства та їх використання.
  
  курсовая работа [59,3 K], добавлен 19.02.2011
  

• Шляхи підвищення ефективності виробництва зерна

  Показники економічної ефективності виробництва сої і методика їх визначення. Напрями інтенсифікації розвитку сільськогосподарських підприємств. Впровадження комплексної механізації виробничих процесів. Динаміка розвитку та підвищення виробництва зерна.
  
  курсовая работа [88,4 K], добавлен 08.08.2015
  

• Економічна ефективність виробництва молока і шляхи її підвищення (по матеріалах СТОВ а./фірма "Маяк" м. Полонного, Полонського району, Хмельницької області)

  Показники економічної ефективності виробництва молока та методика їх визначення. Виробничі ресурси господарства та їх використання. Динаміка поголів'я корів, їх продуктивності та валового виробництва молока. Перспективи розвитку молочного скотарства.
  
  курсовая работа [71,3 K], добавлен 22.04.2014
  

• Економiчна ефективнiсть виробництва зерна

  Економічна ефективність виробництва і переробки зерна та необхідність її підвищення. Оцінка природо-кліматичних умов господарства та їх рівня використання. Удосконалення механізму економічних взаємовідносин та запровадження прогресивних технологій.
  
  дипломная работа [122,4 K], добавлен 12.05.2009
  

• Основи раціонального й ефективного використання землі в сільському господарстві

  Суть, показники та методика визначення ефективності використання землі. Земельні ресурси сільськогосподарського підприємства та результати їх використання. Інтенсифікація землеробства як головний напрямок підвищення ефективності використання землі.
  
  курсовая работа [108,2 K], добавлен 29.05.2014
  

• Економічна ефективність виробництва зерна та шляхи її підвищення у приватному сількогосподарському підприємстві

  Напрямки підвищення економічної ефективності зерновиробництва, показники та критерії її оцінювання. Виробничо-економічна характеристика господарства, динаміка і структура собівартості зерна, причини її зміни. Фактори виробництва зерна та врожайності.
  
  курсовая работа [94,1 K], добавлен 26.01.2011
  

• Економічна ефективність рослинницьких галузей та шляхи її підвищення

  Поняття та суть ефективності сільськогосподарського виробництва. Система показників ефективності сільськогосподарського виробництва. Динаміка виробництва продукції та фактори ефективності галузі рослинництва. Динаміка валової продукції рослинництва на 100
  
  курсовая работа [137,9 K], добавлен 18.03.2005
  

• Аналіз економічної ефективності виробництва зерна СЗАТ "Україна" Доманівського району

  Показники економічної ефективності зерновиробництва і методика їх визначення. Аналіз умов господарювання та рівня забезпеченості ресурсами СЗАТ "Україна". Аналіз виробництва і собівартості зерна у господарстві, напрямки підвищення його ефективності.
  
  курсовая работа [111,1 K], добавлен 17.12.2011
  

• Стан та економічна ефективність виробництва молока

  Показники економічної ефективності виробництва молока та методика їх визначення. Динаміка поголів’я корів, їх продуктивності та валового виробництва молока. Інтенсифікація молочного скотарства. Організація праці в тваринництві, її нормування і оплата.
  
  курсовая работа [1,1 M], добавлен 27.07.2015
  

• Формування економiчної ефективностi виробництва зерна в господарствi (ТОВ Великоглибочецьке)

  Фактори впливу на стан ефективності зернового господарства в Україні. Динаміка посівних площ основних сільськогосподарських культур по категоріях господарств. Рівень розвитку господарства та економічна оцінка виробництва зерна в ТОВ "Великоглибочецьке".
  
  дипломная работа [162,5 K], добавлен 12.05.2009
  

• Економічна ефективність рослинництва

  Суть ефективності сільськогосподарського виробництва. Динаміка посівної площі, урожайності, валового збору основних видів сільськогосподарських культур. Собівартість та рентабельність виробництва продукції рослинництва, застосування сучасних технологій.
  
  курсовая работа [68,8 K], добавлен 11.05.2009
  

• Ринок зерна в Україні

  Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, головні показники ефективності. Рівень виробництва зернових культур на підприємстві, що вивчається. Розробка шляхів підвищення економічної ефективності виробництва зернових культур.
  
  курсовая работа [87,2 K], добавлен 14.12.2013
  

• Земельні ресурси та підвищення ефективності їх використання в ДППГ "Зелені кошари"

  Наукові основи раціонального й ефективного використання земельних ресурсів в сільському господарстві, сутність показників економічної ефективності використання землі. Земельні ресурси сільськогосподарського підприємства та рівень їх використання.
  
  курсовая работа [126,1 K], добавлен 06.10.2011
  

• Земельні ресурси та ефективність їх використання СПТ "Урожай" Братського району

  Показники економічної ефективності використання землі та методика їх визначення. Виробничо-економічна характеристика СПТ "Урожай". Економічна ефективність використання земельних ресурсів підприємства. Динаміка валової продукції сільського господарства.
  
  курсовая работа [94,9 K], добавлен 30.05.2010
  

• Організація і шляхи підвищення економічної ефективності виробництва зерна

  Теорія і практика світового виробництва зерна. Організаційно-економічна характеристика господарства. Склад і структура сільськогосподарських угідь. Структура товарної продукції господарства. Організація і економічна ефективність виробництва зерна.
  
  курсовая работа [43,2 K], добавлен 12.01.2010
  

Другие документы, подобные "Інтенсифікація та інновації у виробництві зерна"

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам