Лісові ресурси України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

ЛІСОВІ РЕСУРСИ УКРАЇНИ

Виконав: студент 33 групи

спеціальності “Географія”

денної форми навчання

Величко Олег

Науковий керівник:

доц. Забокрицька М.Р.



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІСІВ УКРАЇНИ

1.1 Історія використання і динаміка лісів

1.2 Структура розподілу лісових ресурсів

1.3 Сучасний стан та територіальний розподіл лісів України

РОЗДІЛ 2. ВИКОРИСТАННЯ ЛІСІВ УКРАЇНИ

2.1 Лісовий фонд України

2.2 Використання лісів в Україні

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ПОВ'ЯЗАНІ З ВИКОРИСТАННЯМ ЛІСІВ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ГАЛУЗІ

3.1 Проблема раціонального використання лісу

3.2 Шляхи оптимізації використання лісів

3.3 Охорона лісу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ



ВСТУП

Актуальність теми. Україна не має значних запасів лісів, які є базою для розвитку лісопромислового комплексу. До лісових ресурсів відносять деревину,технічні,харчові,кормові та інші ресурси, а також корисні натуральні якості лісу водоохоронні, захисні, кліматично-регулюючі, санаторно-гігієнічні, оздоровчі.

Загальна площа лісового фонду України складає близько 10 млн. гектарів, в т.ч. покрита лісом - 8,6 млн га. Лісистість республіки досягла лише 15,6%,що значно менше, ніж лісистість більшості розвинених країн світу (Угорщина - 18%, Франція - 27,8% ,Румунія - 28,1%, Польща - 28,7%, Німеччина - 29%, США - 32,7%, Болгарія - 34,4%). Запаси деревини в Україні складають 1,3млрд. м3.

Нерівномірність розміщення лісів є наслідком різноманітних природних умов, але в більшій мірі - впливу господарської діяльності людини, яка призвела до знищення лісів, так з 1814 року площа лісів зменшилась на третину(Додаток А).

Тотальні вирубки лісу в період Другої світової війни і в післявоєнні роки призвели до нерівномірного розподілу вкритої лісом площі по його ростовим групам: молодняк досягає 45% , середньовіковий ліс - 38%, стиглий - 7%. Між тим як оптимальні значення цих показників повинно складати відповідно 32,34,17. Особливо інтенсивні рубки ведуться в соснових і дубових посадках, в яких на стиглий ліс припадає менше ніж 4%. В цілому зрілі ліси займають площу, яка в 2,5 рази менше оптимальної, а в соснових лісах - в 7 разів менше.

На території України переважають цінні хвойні (сосна, ялина, піхта) і твердолистяні породи, серед яких особливо цінною деревиною є дуб, бук, явір, ясен. Часто зустрічаються клен, черешня, груша, які дають цінну сировину для меблевої промисловості.

Метою курсової роботи є дослідження лісів України.

Об'єктом дослідження є ліси України.

Предметом дослідження є висвітлення існуючого стану, динаміки, проблем і перспектив розвитку лісів України.

На шляху до досягнення мети були виконані такі завдання:

1. Дано загальну характеристику лісів України.

2. Проаналізувано використання лісів України.

3. Встановлено проблеми пов'язані з використанням лісів та шляхи їх вирішення.

Методи: загально-географічні, описові, статистичний , картографічний,

синтезу та аналізу.

Практичне значення: полягає у поглибленню знань з курсу ФГУ та можливість використати даного матеріалу у подальшій навчальній діяльності.

Структура роботи: курсова робота складається з вступу, 3 розділів, 6 додатків, 6 рисунків, нараховує 39 сторінок,23 використаних джерела.



РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІСІВ УКРАЇНИ

1.1 Історія використання і динаміка лісів

Організоване ведення лісового господарства на заході України сягає 13ст. Відомо, що завдяки зусиллям Данила Галицького (1215 - 1264) вперше у світовій практиці на території теперішніх Біловезької та Уманської пущ був створений заповідник.

Ліси Західної України поділялись на державні, приватні та общинні. При цьому на території Галичини, Буковини та Закарпаття державні ліси становили 30%, приватні - 62, общинні - 8%. Ліси цього регіону на той час характеризувались досить високою продуктивністю, щорічний приріст деревини становив 6150 тис. м3. Однак слабо розвинена мережа шляхів сполучення не давала змогу здійснювати рівномірну експлуатацію лісів. Тому в першу чергу вирубували найбільш продуктивні насадження в басейнах річок, доставляючи деревину в місце призначення головним чином водними шляхами.

У другій половині 19ст. в Галичині та Буковині почалося будівництво залізниць з широкими та вузькими коліями. З 1885 по 1898р. експорт лісоматеріалів із Галичини та Буковини збільшився в 13 разів[5].

У кінці 19ст. на території Галичини та Буковини високими темпами розвивається деревообробна промисловість. Розвиток лісопиляння зумовив надмірну експлуатацію лісів, скорочення лісистості території. Так за останні 30 років 19ст. площа лісів у Галичині скоротилася на 100 тис.га. Особливо відчутно скоротилась площа лісів у Буковині. Наприклад, якщо лісистість території в 1847р. становила 43,4%, то в 1929р. - тільки 24,6%.

У повоєнні роки лісова та деревообробна промисловість розвивались повільно, оскільки не були конкурентноспроможними на світовому ринку, мали відсталу техніку та технологію.

Організоване ведення лісового господарства на територій Східної України сягає Київської русі. Ще в 11 - 12 ст. здійснювалася охорона лісів.

Історія розвитку галузей лісового комплексу Східної України тісно пов'язана з історією Російської імперії, в складі якої вона перебувала протягом трьох століть. До 17 ст. у Східній Україні було багато лісів. Великої шкоди лісам України завдало будівництво поштатних заводів.

Винищення лісів призвело до значного зменшення лісистості території Східної України. Тільки за період з 1819 по 1913 рік лісистість території Полтавської губернії зменшилась з 13 до 5%, Чернігівської - з 21 до 14%, Київської - з 20 до 17%.

Перед першою світовою війною ліси Східної України перебували головним чином у приватній власності. При цьому слід зазначити, що частка державних лісів поступово зменшувалась. За період з 1854 по 1886 рік частка державних лісів зменшилась від 30,7 до 19,5%. Після більшовицького перевороту ліси стали загальнодержавною власністю. У 1921 р. утворене Всеукраїнське управління лісами та губернські управління.

У 1927-1928 рр. ліси Східної України мали таку вікову структуру: молодняки - 46%; середньовікові - 24; пристигаючі - 12; стиглі та перестиглі - 18%. У лісах переважали сосна(43%) , дуб і ясен(37%). Щорічний приріст становив 2,8 м3 на 1 га. Він був дещо вищий порівняно з 1914 р.[21].

1.2 Структура розподілу лісових ресурсів

Ліси України - національне багатство і належать українському народу. Тому кожен громадянин Української держави має право на отримання повної інформації як про стан лісів, так і про переваги та недоліки проваджуваної щодо лісів політики.

Загальна площа українських лісів становить 9400,2 тис. га, з них хвойні ліси (переважаюча порода - сосна та ялина) займають 42,2%, твердолистяні (дуб, бук) - 43,2% та м'яколистяні (береза, осика) - 13,6% (рис.1.1). Лісами покрито 15,6% території країни. За показником лісистості території, Україна належить до малолісних країн Європи[13].

Рис. 1.1. Структура українських лісів [13]

Ліси України поділяються на природні та штучні. Природні лісостани складаються з дерев різного віку. Штучні лісостани складаються з дерев, які були одночасно в один рік висаджені на певних ділянках. У природних лісостанах відбувається природне самовідтворення лісу. Старі дерева відмирають, їхнє місце займають підростаючі дерева. У штучному лісі всі дерева мають однаковий вік, одночасно зростають, перестигають і відмирають. Тому штучні ліси мають в основному промислове значення.

При вирощенні штучного лісу в завдання його власника входить одержання максимальної кількості деревини якнайкращої якості. А щоб запаси не зменшувалися, здійснюється своєчасна посадка і догляд за молодими насадженнями на ділянках зрубаного лісу. Завданням органів лісового господарства є збільшення лісистості України та підвищення якості лісів [19].

Крім господарського, ліси мають величезне екологічне значення. Деревина на ще не зрубаному дереві - особливий товар, який, окрім звичайної ринкової вартості, має значно вищу цінність - екологічну. Ліси виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні та інші важливі функції. Тому шкода, заподіяна лісам надмірними рубками, може призвести до дуже істотних, непорівнянних із вигодами від продажу деревини негативних наслідків і навіть до екологічної катастрофи.

Використання в розумних пропорціях як екологічних, так і господарських цінностей лісів, забезпечення лісовідтворення, збільшення площі лісів, недопущення зниження запасів деревини - такими мають бути принципи лісогосподарської політики в Україні.

Важливим показником стану лісів, з погляду довгострокової перспективи їх використання, є вікова структура лісів - розподіл площ лісів за групами віку. В українському господарстві зберігся поділ лісів на молодняки (вік до 40 років), середньовікові (40-60 років), пристигаючі (60-80 років) і стиглі та перестійні (понад 80 років) (рис.1.2).

Рис.1.2. Схема розподілу лісів за групами віку [19]

Економічно найбільш вигідним є рівномірний розподіл площ насаджень за групами віку. На жаль, ліси України характеризуються нерівномірним розподілом лісонасаджень за групами віку зі значним переважанням молодняків та середньовікових (70-80% від усіх площ) і недостатньою кількістю стиглих та перестійних (6-15%).

Іншою важливою ознакою є бонітет, який визначається рядом характеристик - середньою висотою дерев залежно від віку, середнім об'ємом стовбура, кількістю дерев на 1 га, а отже - запасом деревини (об'єм деревини на 1 га), поточним і середнім приростами запасу деревини. Для кожної породи та бонітету складаються таблиці ходу росту лісостану, які відображають величину вище перелічених показників, починаючи від посадки і до віку перестиглості, з інтервалом у 10-20 років [17].



1.3 Сучасний стан та територіальний розподіл лісів України

Загальний стан лісів не відповідає еколого-економічним вимогам. Лісосировинна база виснажена. Про це свідчать дані останнього державного лісового кадастру, згідно з якими молодняки становлять 31,5%, середньовікові ліси - 44,6, пристигаючі - 12,7, стиглі і перестійні - 11,2% (рис. 1.3). Такий віковий розподіл є наслідком надмірних рубок у минулому та значних обсягів створення лісових культур.

Рис. 1.3. Віковий розподіл лісів України [9]

Порівняння даних державного обліку лісів з даними попередніх обліків за такими показниками, як співвідношення вікових груп деревостану, рівень лісистості, розподіл по основних групах порід в цілому свідчить про покращання стану лісів України.

Головними факторами, що негативно впливають на біолого-екологічну стійкість та адаптованість лісів, їх соціальну, протиерозійну, гідрологічну, кліматичну роль є:

ь застосування недосконалих способів і технологій рубок головного користування,

ь штучне відновлення лісу в окремих регіонах без врахування типу лісорослинних умов,

ь переосушення і перезволоження цілих регіонів,

ь неконтрольований випас худоби,

ь забруднення грунтів промисловими викидами,

ь кислотні дощі,

ь нерегульована рекреація [16].

Надмірна нерегульована експлуатація лісів України в цьому столітті призвела до виснаження лісових ресурсів, порушення їхньої вікової структури, погіршення породного складу, посилення ерозійних процесів та інших стихійних явищ. Слід підкреслити, що поряд із стиглими лісостанами вирубувались і пристигаючі. Як наслідок, питома вага пристигаючих дубових, букових і соснових лісів у віковій структурі лісового фонду становить тепер лише 7-8%, тоді як за лісівницькими нормами вона повинна становити близько 20%.

Зміни в територіальній структурі лісів здійснюються у відповідності з вимогами раціонального лісокористування і охорони природи. Найбільш гостра нестача лісових насаджень відчувається в степовій зоні, де вони виконують винятково важливі захисні функції. Недостатньо їх і в Лісостепу і навіть у Поліссі. Лісистість території України нижча, ніж це необхідно для задоволення потреб економіки - функціонування розвинутого сільського господарства і промисловості, досягнення ландшафтно-екологічної рівноваги. Проблема збільшення площі лісів в Україні потребує невідкладного вирішення, тому пріоритетними напрямами розвитку лісового господарства стають розширене відновлення лісових ресурсів та інтенсифікація лісовирощування.

Роботи з лісовирощування та впровадження прогресивних способів створення нових лісів через нестачу коштів були виконані в незначних обсягах.

Внаслідок недостатнього бюджетного фінансування захисного лісорозведення протягом останніх трьох років та відсутності коштів на капітальне будівництво зменшились обсяги створення захисних лісових насаджень і полезахисних лісосмуг, не проводиться будівництво та ремонт гідротехнічних споруд. З цієї ж причини в більшості регіонів України виникла складна екологічна ситуація із захистом грунтів від водної і вітрової ерозії, особливо в регіоні Середнього Придніпров'я [2].

Ліси розміщені на території України дуже нерівномірно (додаток Б, В). Найбільша їхня частина знаходиться в Українських Карпатах (40,5% від загальної площі), Кримських горах (32%) і на Поліссі (26,1%). У лісостеповій зоні концентрація лісу складає 12,2%, у степовій - 3,8% (рис. 1.4). До найбільш лісистих областей належать Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, Житомирська, Волинська і Чернівецька.

Рис. 1.4. Частка лісів від загальної площі регіону [9]

Західна Україна належить до однієї з найбільш лісистих територій. Кардинально інша ситуація на Сході. Тож, якщо на державному рівні не буде вжито дієвих заходів щодо відновлення лісів і розширення їхніх площ, то Схід України потрапить у стан екологічної катастрофи.

Ліси України відрізняються високою продуктивністю. В них переважають цінні хвойні (сосна, ялина, модрина) і тверді листяні види, серед яких особливо високоякісну деревину мають дуб, бук, тополя, ясен. Насадження зпереважанням цих видів займають більшу частину площі лісів. Ростуть тут також і клен, і черешня, і груша, які є цінною сировиною для меблевої промисловості. Зміна видового складу лісів здійснюється в напрямку заміни малоцінних насаджень більш цінними і продуктивними.

У лісовому фонді зони мішаних лісів найбільшу питому вагу мають соснові, сосново-дубові, дубово-грабові і вільхові ліси. Хвойні насадження з переважанням сосни становлять 64,5% лісової площі. Крім сосни, найбільш поширеними видами тут є дуб (18%), береза (11%), вільха (7%)та осика (2%). Тверді листяні види складають 63,6% лісової площі. З них 43% це дубові насадження, 10% - грабові, 5% - букові та ясеневі. Повільні темпи зростання лісових площ зумовлені недостатніми капіталовкладеннями в лісове господарство, радіоактивним забрудненням та виведенням з народногосподарського обороту більше половини лісових ресурсів в результаті аварії на Чорнобильській АЕС [22].



РОЗДІЛ 2. ВИКОРИСТАННЯ ЛІСІВ УКРАЇНИ

2.1 Лісовий фонд України

Лісовий фонд - це територія лісів і земель, покритих лісом, які призначенні для потреб лісового господарства. Лісовий фонд відділений від земель іншого призначення відповідно до чинного законодавства. До земель лісового фонду належать лісові (призначені для вирощування лісу) та нелісові (рілля, сінокоси, води тощо).

Загальна площа лісового фонду України становить - 10,4 млн. га, із яких вкритих лісовою рослинністю - 9,6 млн. га. Лісистість території країни становить 15,9%. За 50 років площа лісів зросла на 21%, а запас деревини майже у три рази.

У складі лісового фонду України переважають ліси першої групи загальна площа яких становить 5072 тис.га. (51%). Ліси першої групи мають велике економічне та соціальне значення. Цінність їх визначається в першу чергу захисними, рекреаційними, охоронними та іншими численними корисними функціями, які вони виконують. У складі лісів першої групи водоохоронні ліси становлять 314,5 тис. га. 3 них заборонні смуги лісів по берегах річок, озер, водосховищ та інших водних об'єктів займають 268,8 тис. га, заборонні смуги лісів, що захищають нерестовища риб - 45,7 тис. га.[12].

Лісові масиви України, що виконують захисні функції, становлять 1184,9 тис. га. 3 них протиерозійні ліси мають площу 527,4 тис. га, захисні смуги лісів уздовж залізниць, автошляхів шляхів загальнодержавного та обласного значення - 229,9 тис. га, особливо цінні лісові масиви - 20,5 тис. га, державні захисні лісові смуги - 1,9 тис. га, байракові ліси, стрічкові бори, степові - 405,2 тис. га. Ліси, що виконують санітарно-гігієнічні та оздоровчі функції, становлять 1751,3 тис. га. 3 них ліси зелених зон навколо міст, населених пунктів і промислових підприємств займають площу 1581,0 тис.га, санітарної охорони джерел водопостачання - 40,2 тис. га, санітарної охорони курортів - 116,2 тис. га, міські - 13,9 тис. га. Ліси спеціальногоцільового призначення становлять 202,2 тис. га, з них заповідників - 135,3 тис. га, національних і природних пам'яток - 57,4 тис. га, заповідних лісових ділянок, а також лісів, що мають наукове та історичне значення - 9,5 тис. га.

У складі лісового фонду України переважають державні ліси, загальна площа яких сягає 7550 тис.га. Загальна площа колгоспних лісів становить 1884 тис. га. Як правило, вони представлені малопродуктивними насадженнями з малою часткою стиглих деревостанів.

Забезпеченість лісом населення України -0,17 га.на людину - одна із найнижчих в Європі.У Болгаріївона становить - 0,42, в Румунії- 0,29, в Польщі -0,24 га. Забезпеченість деревиною становить 25,4 м3 на одного жителя України [13].

Загальний запас деревини в лісах України становить 1319,9 млн. м3, в стиглих і перестійних насадженнях - 122,8 млн. м3.

Лісистість території України (частка покритої лісом площі) станом на 2010 р. становить 15,6 %. За окремими регіонами лісистість така: Карпати - 42%, Крим - 10,4, Полісся - 26,8 Лісостеп - 13, Степ - 5 % (Рис. 2.1) [16, 15].

Рис.2.1. Лісистість території України [13]

У складі лісового фонду переважають хвойні породи, покрита лісом площа яких становить 2916,6 тис.га. Твердолистяні породи займають площу 2578,2 тис.га, м'яко листяні породи - 624,0, чагарники - 11,6, інші деревні породи - 21 тис. га. Найбільшу частку покритої лісом площі займають сосна (34,7 %) і дуб (26,3 %). Серед інших деревних порід ялина - 9,9 %, бук - 9,3, вільха - 4,2, береза - 5,4, граб - 3,7, ясен - 1,4; ялиця - 1,4, осика - 1,2, інші породи - 2,0 %, детально (Рис. 2.2). Наведені цифри свідчать, що лісовий фонд України представлений в основному цінними твердолистяними та хвойними породами (додаток Д).

Рис.2.2. Розподіл площі лісів України за переважаючими деревними породами [9]

Середній запас деревини на 1 га покритої лісом площі України становить 153 м3, в стиглих і перестійних лісах - 252 м3. Середньорічний приріст деревини на 1 га покритої лісом площі становить 4,0 м3. Найбільш продуктивні - це ліси Карпат (приріст деревини 5,1 м3/га). У цілому продуктивність лісів України відповідає середньому європейському рівню Так, приріст деревини на 1 гапокритої лісом площі в Угорщині становить 6,2 м3, Німеччині - 5,6, Польщі - 3,4, Болгарії-1,8 м3.

У лісах України дуже мало стиглих і перестійних насаджень, площа яких становить 500 тис.га (5,8%). Середній вік хвойних насаджень 42 роки, твердолистяних - 52, м'яколистаних - 33.

Ліси України - це «зелене золото» молодої держави. Вони є джерелом цінної промислової сировини, продуктів харчування, стабілізуючим фактором навколишнього природного середовища. Для примноження цього національного багатства необхідно істотно підвищити продуктивність лісів, поліпшити їх охорону та захист. Питання підвищення ефективності відтворення лісів необхідно розглядати в тісному взаємозв'язку з організацією раціонального використання всіх компонентів лісу[6].

2.2 Використання лісів в Україні

Лісові ресурси - це сукупність матеріальпих благ лісу, які можна використати без шкоди навколишньому середовищу і з найбільшою народно-господарською ефективністю. Всю різноманітність компонентів лісових ресурсів залежно від їх призначення й особливостей використання можна об'єднати в такі групи: сировинні ресурси деревного походження (деревина, деревна зелень, кора), ресурси недеревного походження (гриби, ягоди, плоди, горіхи, лікарські ресурси, кормові та технічні ресурси недеревної рослинності тощо), ресурси тваринного походження (корисна та шкідлива лісова фауна, яйця, мед, роги, диких тварин тощо); багатосторонні корисні функції лісу та його позитивний вплив на навколишнє середовище.

Всі групи компонентів лісових ресурсів мають важливе економічне і соціальне значення. Їх доцільно використовувати в народному господарстві в напрямах, які дають змогу досягти високих кінцевих результатів.

Користування лісом поділяють на головне і проміжне. Головне користування лісом - це процес заготівлі деревини в стиглих і перестійних насадженнях. Проміжне користування лісом здійснюється в процесі догляду за лісом, санітарних рубок і рубок, пов'язаних з реконструкцією малоцінних лісових насаджень. Головне користування лісом необхідно здійснювати в межах розрахункової лісосіки Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» (стаття 43) передбачає застосування економічних санкцій в тому випадку, якщо об'єми головного користування перевершують розрахункову лісосіку [8].

Головне користування лісом здійснюється в межах розрахункової лісосіки. Деревина, яка заготовляється в процесі головних рубок, використовується найбільш повно. На більшості комплексних лісових підприємств України відходи лісозаготівельного виробництва застосовують для виготовлення продукції (технологічної тріски, вітамінного борошна, товарів народного споживання тощо), як паливо і для екологічних потреб (укріплення схилів, збагачення лісових грунтів тощо). Значно гірше використовується деревина, яка заготовляється в процесі проміжного користування лісом. Низький рівень використання деревини від рубок проміжного користування лісом пов'язаний з невисокою якістю сировини, з якої важко виготовити кінцеву продукцію (ДСП, ДВП, целюлозу, папір тощо).

Деревну зелень хвойних порід використовують для виготовлення вітамінного борошна, хвойного екстракту, хвойної пасти та іншої продукції. В окремих областях України, яких невелика частка хвойних лісів, деревна зелень не використовується. У цілому в Україні застосовують тільки 30% потенційних ресурсів деревної зелені. Найбільш високий рівень використання деревної зелені досягнуто у Херсонській, Волинській, Полтавській, Дніпропетровкій, Житомирській, Київській, Рівненській, Хмельницькій і Сумській областях.

Стан відтворення та використання лісосировинного потенціалу лісів характеризує об'єм головного та проміжного користування лісом, який припадає на 1 га лісової площі (додаток Е).

Найбільш високий рівень інтенсивності головного та проміжного користування лісом досягнутий в Чернівецькій, Вінницькій, Івано-Франківській та Хмельницькій областях України.

Важливе економічне і соціальне значення мають ресурси недеревної рослинності та лісової фауни з яких комплексні лісові підприємства виготовляють цінні харчові продукти. Необхідно відзначити що в Україні є значні резерви збільшення заготівлі недеревної рослинності (головним чином за рахунок плантаційного відтворення). Наукові дослідження та досвід передових підприємств свідчать що плантаційне відтворення ягід, плодів та грибів є важливим фактором підвищення ефективності використання недеревної рослинності. лісовий ресурс захист дерево

Аналізуючи відтворення та використання ресурсів мисливської лісової фауни і мисливських угідь на території лісового фонду України бачимо що їхній потенціал використовується погано зокрема кормові ресурси мисливських угідь. Так відстрілювання лосів рекомендується здійснювати при чисельності тварин на 1000 га мисливських угідь не менше: оленів - 10, козуль - 15, кабанів - 2 зайців, русаків - 20[21].



РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ПОВ'ЯЗАНІ З ВИКОРИСТАННЯМ ЛІСІВ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ГАЛУЗІ

3.1 Проблема раціонального використання лісу

Площа зрілих насаджень значно зменшилася внаслідок інтенсивних рубок. Основне скорочення їхньої площі припало на період з 1914 по 1970 рр., коли ліси розглядались як необмежений ресурс будматеріалів і дешевого палива. Внаслідок цього в густонаселених районах ліси стали виснаженими.

Нераціональне користування лісовими ресурсами призвело до того, що такі екосистеми як широколистяні ліси опинились на межі зникнення. Деградують також гірські ліси на півдні та заплавні ліси в басейнах великих річок. Все це наслідки вирубання для будівництва міст, промислових підприємств. Багато лісів постраждало при спорудженні водосховищ, прокладанні залізничних колій та шосейних доріг, або переведенні їх у категорію сільськогосподарських угідь.

Щороку в Україні вирубується близько 14 млн. га лісів.

Ліси страждають не тільки від нераціонального використання, але й від промислового забруднення повітря. Більше 1 млн. га лісів гине або ушкоджується промисловими викидами і кислотними дощами. Стан лісів погіршується також від надмірного використання хімічних засобів захисту лісу, хвороб і шкідників лісової рослинності [4].

Величезний збиток завдається лісовими пожежами. Охорона лісів від пожеж, особливо в східних і південних областях, має надзвичайно важливе значення. Потенційна загроза є в тому, що внаслідок лісорозведення за останні сорок років втрачалась лісова різноманітність. На сотнях тисяч гектарів створені штучні насадження хвойних порід, які є дуже небезпечними в пожежному відношенні.

Висока пожежна небезпека в лісах зумовлюється також стрімким зростанням кількості відвідувань населенням лісових масивів. Основною причиною виникнення пожеж є необережне поводження з вогнем, порушення правил пожежної безпекита недбальство.

Отже, сучасний стан лісів України все ще недостатньо задовільний: використання лісами потенційної родючості ґрунтів рідко перевищує 70%, на певних площах відбувається негативна зміна порід і різке ослаблення деревостанів, особливо похідних ялинників Карпат, створенихна місцях, придатних для формування букових ідубових деревостанів, а також сосняків, що ростуть на староорних землях, меліорованих землях Полісся, піщаних терасах Нижнього Дніпра тощо.

Все ще недостатньо широко впроваджуються поступові та вибіркові системи рубок, природоохоронні технології, в т.ч. у гірських умовах Карпат із використанням повітряно-трелювальних установок. Потребують подальшого дослідження проблеми, пов'язані з розробкою програмно-цільових методів лісовирощування, екологічно орієнтованих технологій і систем лісогосподарських заходів, спрямованих на збереження і відновлення природних лісостанів, їх біорізноманіття [15].

Активізація процесів ослаблення лісів, пов'язаних із антропогенним впливом, зумовлює необхідність розробки нової концепції поліфункціональної ролі лісів у сучасних умовах, яка б ураховувала необхідність удосконалення нормативів природокористування для всіх рівнів управління і спиралася на чіткі діагностичні показники трансформації лісових екосистем залежно від їх структурно-функціональної організації та видів антропогенного впливу.

Однією з важливих проблем, до вирішення якої необхідно також приступити, - розробка нормативної бази щодо переходу на водозбірно-ландшафтні принципи лісогосподарювання. У рекомендаціях IX Всесвітнього лісового конгресу (Мехіко, 1985) вперше було визнано, що первинною одиницею ведення лісового господарстває елементарний водозбір. Ця ідея тісно переплітається з принципами сталого розвитку лісовогогосподарства [4].

3.2 Шляхи оптимізації використання лісів

На сьогоднішній день роль лісу у житті та діяльності людини дуже велика. Для збільшення ефективності використання лісів з мінімізацією шкоди їм необхідно інтенсифікувати лісове господарство через підвищення їх продуктивності і поліпшення породного складу і якості. Для цього менш цінні (граб, осика) породи варто замінювати більш цінними і продуктивнішими ( сосна, дуб, ясен). На даний час у віковій структурі лісів переважають молодняки і середньо-вікові насадження, тоді як достигаючі та стиглі характеризуються незначними запасами. Тому варто дещо обмежити рубку і насаджувати скоростиглі породи.

Зменшенню рубок і збереженню лісових площ сприяє ефективна і раціональна переробка деревини, тобто безвідходне та комплексне використання, лісоматеріалів у всіх галузях промисловості будівництва та у сільському господарстві.

Суцільна рубка дещо негативно впливає на відновлення. На суцільних лісосіках втрачається лісова обстановка, погіршується мікроклімат й лісорослинні умови, змінюється надґрунтовий покрив, затримується природне відновлення головних деревних порід, а також знижується водоохоронно-захисна здатність, погіршується гідрологічний режим річок, посилюється змив грунту. Тому слід застосовувати поступові, групово-вибіркові рубки. Це сприяє безперервності відновлення, повному і своєчасному використанню стиглої деревини, формуванню високопродуктивних, різновікових, складних і біологічно стійких лісостанів, збереженню їх соціофункцінальної ролі в даній місцевості. Такий підхід дозволяє використовувати деревину зелених зон і лісопарків, не порушуючи природного балансу[1].

Оптимізації розвитку лісових ландшафтів як виконавців певних природних і соціальних функційсприяють сприяють рубки догляду. Для цієї мети слід оцінити лісостан та його захисні функції, а тоді встановлювати нормативні показники рубок. В молодняках при таких рубках можливість реалізації деревини не враховується. Через освітлення і про чистку досягається кілька цілей: формується бажаний склад, порід створюються сприятливі умови їх зростання.

Для покращення якості лісостанів слід звернути увагу на вивчення ефективності змішування лісових культур, їх взаємовпливів на ріст і розвиток. Монокультурні насадження легше піддаються хворобам, слабше виконують захисні функції, мають меншу санаторно-гігієнічну та рекреаційну роль. Мішані лісові насадження проявляють більшу стійкість проти проти негативних зовнішніх механічних, хімічних, біологічних впливів.

Варто дотримуватися відповідності лісових культур природним умовам території. У вологих борах на вилугуваних піщаних грунтах знижень і плакори рівнин доцільно вирощувати сосняки. У сирих та мокрих борах ці ліси зростають без домішок на слабопідзолистих піщаних грунтах на північних схилах та рівнинах. Найвища продуктивність суборів у свіжому дубовому суборі, в дубово - ялиновому суборі, а також у вологому та сирому. В сухих суборах на піщаних терасах річкових долин, піщаних та супіщаних грунтах на підвищених місцях, а також на виходах вапняків та піщаників найчастіше ростуть чисті сосняки. В мокрих суборах на торфових грунтах у перезволожених місцях або по краю боліт прижилися сосняки з березою. У південній частині на родючіших супіщаних грунтах з близьким підстилянням суглинків у судібровах добре ростуть соснові насадження. В них сосни менше ніж дуба, але тут вони високобонітетні. Перший ярус складає сосна, береза, осика, другий - дуб, третій - граб з кленом гостролистим інколи з липою. Ліси з переважанням дуба і інших твердолистяних порід займають родючі грунти супіщаного та суглинистого складу з близьким заляганням морени, або крейди. Дубово-грабові ліси добре ростуть на дерново-підзолистих суглинистих чи сірих опідзолених грунтах на лесових островах. Березняки полюбляють вирубки або згарища соснови і дубових лісів, вільшаники - зволоженні ділянки у заплавах та на знижених місцях вододілів з дерново-підзолисто-глеєвими грунтами[22].

В соснових борах з домішкою берези для покращення якості насаджень слід вводити у їх склад горобину звичайну, березу бородавчасту і пухнасту, барбарис, вільху чорну, грушу лісову; в дубово-соснових суборах з домішкою берези, осики, вільхи - акацію, аличу, барбарис, бруслину, черемху, крушину, клен, ліщину; в ялиново-соснових судібровах з домішкою граба і чагарників - калину, черемху, березу, липу, бузину, акацію, клен, дуб, ліщину, вільху; в чорновільховий сугрудок - калину, черемху, березу,граб, акацію, смородину, крушину; в чорновільховий груд з домішкою осики, берези, чагарників - ліщину, бруслину, свидину, крушину, калину, клен, черемху, смородину, бузину, липу, ільм, берест.

Ще одним шляхом збереження лісових ландшафтів у їх природному стані, їх позитивні природні властивості впливу на навколишнє середовище є охорона й поліпшення рекреаційних територій і створення природно - заповідного фонду. На даний час створено багато нових заповідних територій і природоохоронних об'єктів з метою збереження осередків непорушеної природи, та цінних і рідкісних рослинних асоціацій, таких, як, наприклад, сосновий бір ялівцево-лишайниковий, сосновий бір ялівцево-зеленомоховий, сосновий бір левкобрієвий, сосняк саротамнусово-мітлицевий, сосновий бір хамедафново-багновий, дубовий субір різнотравно-конвалієвий, грабова діброва зірочникові, вільшина іржаво-осокова.

Об'єкти природно-заповідного фонду мають не лише високу природну цінність, але й привабливість, пізнавальний потенціал. Тому вони використовуються для рекреаційних цілей[16].

Однією з основних форм охорони природи є заповідна, яка полягає в охороні і збереженні тих об”єктів природи, які інтенсивно не використовуються у господарстві і мають наукове, естетичне та культурне значення. До таких об'єктів належать заповідники, заказники, пам'ятки природи.

3.3 Охорона лісу

Важливе значення для забезпечення підвищення продуктивності лісів, поліпшення їх корисних властивостей, задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах мають відтворення, охорона та захист лісів, як у проведенні безпосередніх заходів, так і в правовому аспекті.

Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік протипожежних та інших заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Захист лісів від шкідників і хвороб забезпечується шляхом систематичного спостереження за станом лісів, своєчасного виявлення осередків шкідників і хвороб лісу, здійснення профілактики виникнення таких осередків, їх локалізації і ліквідації [1].

Охорона і захист лісів може здійснюватись із застосуванням авіації. Зона авіаційної охорони і захисту лісів визначається центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства з урахуванням замовлень власників лісів і постійних лісокористувачів.

Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на органи виконавчої влади з питань лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Правові норми лісового права містяться у відповідних джерелах, що формують систему лісового законодавства. Такими джерелами є Конституція України, Закон «Про охорону навколишнього природного середовища», Лісовий кодекс України, Закон України «Про рослинний світ», інші нормативні акти. Лісовий кодекс України розроблений відповідно до Закону «Про охорону навколишнього природного середовища», і тому таке співвідношення їх як частини до цілого спонукає визначити лісове законодавство як складову загальної галузі екологічного права.

Складовою лісового законодавства є також численні акти Кабінету Міністрів України: Санітарні правила в лісах України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р.; Порядок поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних земельних ділянок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2007 р.; Порядок спеціального використання лісових ресурсів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 р.; Правила поліпшення якісного складу лісів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р.,Правил відтворення лісів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2007 р. N 303 тощо.

Лісове законодавство передбачає охорону лісів від незаконних дій громадян, підприємств, установ та організацій, а також біологічний захист лісів від шкідників та хвороб, інших факторів, які впливають на санітарний стан лісових ресурсів [22].

Згідно зі ст. 85 ЛК України ліси підлягають охороні і захисту, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на їх збереження від знищення, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб, а також раціональне використання.

Для охорони лісів від пожеж лісове законодавство передбачає заходи, які повинні здійснюватися органами місцевого самоврядування. До них належать: щорічна організація розробки і здійснення лісокористувачами заходів протипожежної профілактики у лісах; залучення до гасіння лісових пожеж населення, протипожежної техніки і транспортних засобів підприємств, установ та організацій у встановленому порядку; забезпечення осіб, залучених до гасіння лісових пожеж, харчуванням та медичним обслуговуванням; сприяння будівництву об'єктів протипожежного призначення, роботі повітряних суден авіаохорони; організація через засоби масової інформації пропаганди правил протипожежної безпеки, висвітлення проблем збереження лісів; забезпечення координації заходів, спрямованих на охорону лісів від пожеж.

Разом з тим, лісове законодавство передбачає, що підприємства, установи, організації та громадяни, діяльність яких впливає на стан і відтворення лісів, зобов'язані погоджувати з державними органами лісового господарства, державними органами управління у сфері екології та іншими органами проведення організаційних, санітарних, технологічних та інших заходів щодо охорони і захисту лісів.

Охорону і захист лісів в Україні здійснюють:

ь лісова охорона спеціально уповноважених державних органів лісового господарства (державна лісова охорона);

ь лісова охорона інших постійних лісокористувачів (ст. 87 ЛК України).

Для виконання покладених на лісову охорону завдань законодавство надає їй певні права: давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) про усунення порушень лісового законодавства, встановленого порядку використання лісових ресурсів та використання земельних ділянок лісового фонду, інших порушень, що можуть завдати шкоди лісу; відвідувати безперешкодно підприємства, організації, установи для виконання контрольних функцій щодо забезпечення належної охорони та захисту лісів; доставляти осіб, що порушують лісове законодавство, в органи внутрішніх справ, місцеві органи влади; вилучати в осіб, що порушують лісове законодавство, незаконно добуту продукцію лісових користувань, інструменти, обладнання, транспортні та інші засоби, що були знаряддям правопорушень, а також відповідні документи; зберігати, носити і застосовувати спеціальні засоби та зброю в порядку, передбаченому законодавством [9].



ВИСНОВКИ

1. Ліси України - національне багатство і належать українському народу. Загальна площа українських лісів становить 9400,2 тис. га, з них хвойні ліси (переважаюча порода - сосна та ялина) займають 42,2%, твердолистяні (дуб, бук) - 43,2% та м'яколистяні (береза, осика) - 13,6%. Лісами покрито 15,6% території країни. За показником лісистості території, Україна належить до малолісних країн Європи.

Загальний стан лісів не відповідає еколого-економічним вимогам. Лісосировинна база виснажена. Про це свідчать дані останнього державного лісового кадастру, згідно з якими молодняки становлять 31,5%, середньовікові ліси - 44,6, пристигаючі - 12,7, стиглі і перестійні - 11,2%.

Ліси розміщені на території України дуже нерівномірно. Найбільша їхня частина знаходиться в Українських Карпатах (40,5% від загальної площі), Кримських горах (32%) і на Поліссі (26,1%). У лісостеповій зоні концентрація лісу складає 12,2%, у степовій - 3,8%. До найбільш лісистих областей належать Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, Житомирська, Волинська і Чернівецька.

У лісовому фонді зони мішаних лісів найбільшу питому вагу мають соснові, сосново-дубові, дубово-грабові і вільхові ліси. Хвойні насадження з переважанням сосни становлять 64,5% лісової площі. Крім сосни, найбільш поширеними видами тут є дуб (18%), береза (11%), вільха (7%) та осика (2%). Тверді листяні види складають 63,6% лісової площі. З них 43% це дубові насадження, 10% - грабові, 5% - букові та ясеневі.

2. Лісовий фонд - це територія лісів і земель, покритих лісом, які призначенні для потреб лісового господарства. Загальна площа лісового фонду України становить - 10,4 млн. га, із яких вкритих лісовою рослинністю - 9,6 млн. га. У складі лісового фонду України переважають державні ліси. Забезпеченість лісом населення України - 0,17 га. на людину - одна із найнижчих в Європі. Загальний запас деревини в лісах України становить 1319,9 млн. м3, в стиглих і перестійних насадженнях - 122,8 млн. м3.

У складі лісового фонду переважають хвойні породи, покрита лісом площа яких становить 2916,6 тис.га. Твердолистяні породи займають площу 2578,2 тис.га, м'яко листяні породи - 624,0, чагарники - 11,6, інші деревні породи - 21 тис. га. У лісах України дуже мало стиглих і перестійних насаджень, площа яких становить 500 тис.га (5,8%). Середній вік хвойних насаджень 42 роки, твердолистяних - 52, м'яколистаних - 33

Користування лісом поділяють на головне і проміжне. Головне користування лісом - це процес заготівлі деревини в стиглих і перестійних насадженнях. Проміжне користування лісом здійснюється в процесі догляду за лісом, санітарних рубок і рубок, пов'язаних з реконструкцією малоцінних лісових насаджень.

3. Площа зрілих насаджень значно зменшилася внаслідок інтенсивних рубок. Нераціональне користування лісовими ресурсами призвело до того, що такі екосистеми як широколистяні ліси опинились на межі зникнення. Ліси страждають не тільки від нераціонального використання, але й від промислового забруднення повітря. Стан лісів погіршується також від надмірного використання хімічних засобів захисту лісу, хвороб і шкідників лісової рослинності. Величезний збиток завдається лісовими пожежами.

На сьогоднішній день роль лісу у житті та діяльності людини дуже велика. Зменшенню рубок і збереженню лісових площ сприяє ефективна і раціональна переробка деревини, тобто безвідходне та комплексне використання. Слід застосовувати поступові, групово-вибіркові рубки. Це сприяє безперервності відновлення, повному і своєчасному використанню стиглої деревини. Оптимізації розвитку лісових ландшафтів як виконавців певних природних і соціальних функційсприяють сприяють рубки догляду. Для покращення якості лісостанів слід звернути увагу на вивчення ефективності змішування лісових культур, їх взаємовпливів на ріст і розвиток. Варто дотримуватися відповідності лісових культур природним умовам території.

Ще одним шляхом збереження лісових ландшафтів у їх природному стані, їх позитивні природні властивості впливу на навколишнє середовище є охорона й поліпшення рекреаційних територій і створення природно - заповідного фонду. На даний час створено багато нових заповідних територій і природоохоронних об'єктів з метою збереження осередків непорушеної природи, та цінних і рідкісних рослинних асоціацій, таких, як, наприклад, сосновий бір ялівцево-лишайниковий, сосновий бір ялівцево-зеленомоховий, сосновий бір левкобрієвий, сосняк саротамнусово-мітлицевий, сосновий бір хамедафново-багновий, дубовий субір різнотравно-конвалієвий, грабова діброва зірочникові, вільшина іржаво-осокова.

Об'єкти природно-заповідного фонду мають не лише високу природну цінність, але й привабливість, пізнавальний потенціал. Тому вони використовуються для рекреаційних цілей.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Байдала В.Д. Еколого-географічні підходи до збереження лісів та розвитку лісокористування в природо господарському регіоні// Байдала В.Д. Дублін В.І. - К., 2003.- С. 91-92.

2. Вакулюк П.Г. Лісовідновлення та лісорозведення в рівнинних районах України./ П.Г. Вакулюк, В.І. Самоплавський- Ф.: Поліфаст, 1998. - 508 с.

3. Геник Я. В. Причини та наслідки знеліснення і деградації лісових екосистем в Україні // Науковий вісник НЛТУ України, 2011. - Вип. 21.16 - С. 118-122.

4. Генсірук С. А. Ліси України / С. А. Генсірук - К.: Видавництво «Наукова думка», 1992. - 408 с.

5. Генсірук С. А. Сокровенне про ліс/ С. А. Генсірук - Л.: Крайове т-во «Рідна школа»,2001. - 62 с.

6. Географічна енциклопедія України : в 3 т. / редкол. : О. М. Маринич (відп. ред.). - К. : Укр. Радян. енцикл. ім. М. П. Бажана, 1989.

7. Денисик Г.І. Лісополе України./Денисик Г.І. - Вінниця: Тези, 2001. -283с.

8. Заставний Ф. Д. Географія України: У 2-х книгах / Ф. Д. Заставний - Львів: Світ, 1994. - 472 с.

9. Комплексний атлас України / відп. ред. Л. М. Веклич. - К.: Картографія, 2005. - 96 с.

10. Лісове господарство України.-К.: Державне агентство лісових ресурсів України. - 2011. - 36 с.

11. Маринич О. М. Фізична географія України: Підручник / О. М. Маринич, П. Г. Шищенко; М - во освіти і науки України. 3 - є вид., Стер. - К. : Знання, 2006. - 511с.

12. Маценко Г. Все про ліс. Які вони дерева України/ Г. Маценко. - Х.: Магістраль, 1997. - 43 с.

13. Медведев Ю. Проблеми розвитку лісопрмислового комплексу: приорітети, структура, ефективність/ Ю. Медведев. Я. Дяченко // Економіка України. - 1999.- № 1 - 45 с.

14. Мороз П. І.Екологічні основи природокористування/П. І. Мороз, І. С. Косенко. - Умань: УДАА, 2001. - 456 с.

15. Навчальний атлас України. - К.: НВП «Картографія», 1997. - 35 с.

16. Погребняк П.С. Лісова екологія і типологія лісів / Погребняк П.С.- Київ: Наукова думка, 1993. - 496 с.

17. Природа Украинской ССР. Растительный мир / [Т. Л. Андриенко, О. Б. Блюм, С. П. Вассер и др.] ; АН УССР. - Киев : Наук. Думка, 1985.

18. Рущак М. Ліси України: управління, експлуатація, відтворення [Текст] / Рущак М. // Економіка України. - 1995. - №6. - C.41-47.

19. Ткач В.П., Мєшкова В.Л.Сучасні проблеми оптимізації лісистості України // Лісівництво і агролісомеліорація. - Харків: УкрНДІЛГА, 2008. - Вип. 113. - C. 8 - 13.



ДОДАТКИ

Додаток А

Залишки лісів України (космічний знімок)

Додаток Б

Таблиця

Адміністративно-територіальні одиниці	Загальна територія, тис. га	В тому числі площа суші, тис. га	Площа вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок, тис. га	Лісистість, %
				за загальною площею	за площею суші
АР Крим	2608,1	2391,5	278,7	10,7	11,7
Вінницька	2649,2	2606,2	346,5	13,1	13,3
Волинська	2014,4	1969,2	624,6	31,0	31,7
Дніпропетровська	3192,3	3035,8	179,2	5,6	5,9
Донецька	2651,7	2610,1	184,1	6,9	7,1
Житомирська	2982,7	2934,4	1001,6	33,6	34,1
Закарпатська	1275,3	1257,1	656,7	51,4	52,2
Запорізька	2718,3	2542,8	101,0	3,7	4,0
Івано-Франківська	1392,7	1369,3	571,0	41,0	41,7
Київська	2812,1	2638,3	624,1	22,2	23,7
Кіровоградська	2458,8	2383,4	164,5	6,7	6,9
Луганська	2668,3	2646,4	292,4	11,0	11,1
Львівська	2183,1	2140,6	621,2	28,5	29,0
Миколаївська	2458,5	2331,0	98,2	4,0	4,2
Одеська	3331,3	3118,2	203,9	6,1	6,5
Полтавська	2875,0	2726,6	247,4	8,6	9,1
Рівненська	2005,1	1962,9	729,3	36,4	37,2
Сумська	2383,2	2352,6	425,0	17,8	18,1
Тернопільська	1382,4	1363,1	183,2	13,3	13,4
Харківська	3141,8	3081,9	378,3	12,0	12,3
Херсонська	2846,1	2412,9	116,3	4,1	4,8
Хмельницька	2062,9	2023,3	265,1	12,8	13,1
Черкаська	2091,6	1955,2	315,1	15,1	16,1
Чернівецька	809,6	791,1	236,7	29,2	29,9
Чернігівська	3190,3	3122,8	665,7	20,9	21,3
м. Київ	83,6	76,9	31,3	37,2	40,7
м. Севастополь	86,4	85,5	32,8	38,0	38,4
Разом	60354,8	57929,1	9573,9	15,9	16,5

Територія та лісистість адміністративно-територіальних одиниць України станом на 01.01.2011 [9]

Додаток В

Лісистість адміністративних областей (2011 рік) [9]



Додаток Г

Динаміка площі вкритих лісовою рослинністю земель

України, тис. га [13]

Динаміка запасу деревини в лісах України, млн. м3 [13]



Додаток Е

Розміри суцільних зрубів та обсяги відтворення лісів за останні роки в Україні (тис. га) [9]

Размещено на Allbest.ru

...