Використання та оцінка якості кормів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Використання та оцінка якості кормів

1. Зміцнення кормової бази - підвищення продуктивності тваринництва

корм тваринництво худоба

Насамперед звернемо увагу на кормовиробництво, яке в області у вкрай незадовільному стані і недостатньою мірою задовольняє потреби тваринництва. На сьогодні недосконалою залишається структура посівних площ кормових культур, низька продуктивність сіяних та природних кормових угідь. Внаслідок невідповідності зоотехнічним вимогам кормів за якісним складом, особливо за протеїном і вітамінами, витрати їх на виробництво тваринницької продукції значно перевищують норму.

У структурі кормів слід віддавати перевагу таким біологічно активним кормам, як сіно, сінаж, кормові коренеплоди, збільшити питому вагу пасовищних кормів та білкових компонентів - сої, гороху, соняшникової макухи та шроту. Тому оптимізація структури посівних площ кормових культур є суттєвим фактором підвищення продуктивності тваринництва. Багаторічні бобові трави та бобово-злакові травосумішки - важливе джерело білкових, вітамінних зелених кормів, сіна, сінажу, тому слід вести роботу щодо збільшення їх питомої ваги в структурі кормових культур до 45%. Потребує подальшого удосконалення структура багаторічних трав за рахунок впровадження високоякісних сортів бобових (із люцерни - Радуга, Смуглянка, Сінська, Вавіловка), прогресивних технологій їх вирощування у весняних і літніх безпокривних посівах та режимів інтенсивного їх використання, що дає можливість збільшити їх продуктивність до 28%, а збір перетравного протеїну на 30-40%. У структурі зернового клину перевагу слід надавати кукурудзі, ячменю, зернобобовим культурам. Серед грубих кормів пріоритетним слід вважати заготівлю сіна та сінажу (до 62-65%), а в групі соковитих більше уваги приділяти комбінованому силосу та коренеплодам.

Мало ще практикуються в області посіви таких високобілкових кормових культур, як буркун білий, редька олійна, кормова капуста, суріпиця озима, вика ярова та озима, амарант.

Ефективне вирішення проблем кормовиробництва потребує розвитку його як самостійної галузі. Заготовлені корми повинні реалізовуватись тим, хто займається тваринництвом, за диференційованими цінах залежно від їх якості.

З комплексу питань, що стосується годівлі та кормів, слід звернути увагу на їх ефективне використання. Перш за все в кожному господарстві повинен бути складений календарний план їх витрат до кінця зимівлі з урахуванням потреб статевовікових груп. Слід постійно контролювати наявність кормів та їх стан, не допускаючи перевитрат, псування.

Необхідно надати належну увагу структурі зернової частини раціону, особливо це має значення для свинарства.

2. Наукові основи використання кормів при годівлі ВРХ, овець та коней

Вівці - жуйні тварини. У їх передшлунках, особливо в рубці, знаходяться численні і різноманітні мікроорганізми (бактерії, грибки, дріжджі, інфузорії та ін.), які піддають суттєвим змінам поживні речовини корму.

Вівці відрізняються від інших сільськогосподарських тварин великою різноманітністю продукції, але основною продукцією овець є вовна. Основною складовою вовни є білок - кератин, який містить 4-5% сірки. Дефіцит сірки призводить до зниження вовнової продуктивності. Натуральні корми в основному забезпечують потребу овець у сірці.

Вівці за своєю природою пасовищні тварини. У літній період кращий корм для них є різноманітна дрібностебельна рослинність суходольних пасовищ. Випасання овець на низинних зволожених пасовищах може призводити до зараження їх гельмінтами та мокрецем.

У стійловий період до складу раціонів овець вводять сіно, силос, сінаж, заготовлені із природних угідь, а також коренеплоди та концентровані корми. Сіно, силос та сінаж приготовлені із одного виду трав гірше споживаються. Зимові та літні раціони овець можуть бути дефіцитні за мінеральними речовинами (фосфором, сіркою, натрієм, цинком, міддю, кобальтом та іншими), тому до концентрованих кормів додають кухонну та глауберову сіль, фосфорні добавки та солі мікроелементів, а у стійловий період вводять препарати вітамінів, А, D, Е.

Коні відносяться до травоїдних тварин з однокамерним шлунком і тому травлення у них більш подібне до свиней, ніж до жуйних. У коней дуже чутливі і рухомі губи, розвинутий нюх, вони здатні вибирати з годівниці їстівні частини, залишаючи непридатні для поїдання рештки (грудочки землі, насіння отруйних рослин). Вони мають міцні зуби та добре розвинені жувальні м'язи, що забезпечує швидке пережовування грубих, зернових та інших кормів, у них відносно невеликий за об'ємом шлунок, тому їх слід часто годувати (4-8 разів за добу). Основна роль в перетравленні поживних речовин належить тонкому відділу кишечнику, де перетравлюються легкоперетравні вуглеводи, протеїн та жири. Клітковина перетравлюється, в основному, в товстому відділі кишечнику, який має значний об'єм (до 100 л), але рівень її перетравності нижчий, ніж у худоби. Тому потреба коней у клітковині менша і не повинна перевищувати 16% від сухої речовини раціону. У товстому відділі кишечнику відбувається синтез водорозчинних вітамінів та вітаміну К. Проте рівень синтезу вітамінів групи В не забезпечує потреби коней у них. Тривалість проходження кормових мас через травний канал становить біля 100 годин. У зв'язку з особливостями будови та функціонування органів травлення у раціонах коней поряд із загальною, протеїновою, мінеральною поживністю, нормують якість протеїну за лізином та вітамінами групи В.

Основною (особливою) продукцією коней є виконувана робота, яка вимагає відповідних енергетичних затрат.

Коні дуже чутливі до якості кормів. Вони не їдять затхлі, кислі чи цвілі корми, їм згодовують різноманітні грубі, соковиті та концентровані корми. Із грубих кормів кращим є сіно лучне та сіяних злаково-бобових однорічних і багаторічних трав. Може також використовуватись подрібнена солома ярих злакових культур (ячмінна, просяна, вівсяна та інші). Із соковитих кращими є коренеплоди у натуральному чи подрібненому вигляді. Проте можна згодовувати сінаж і силос доброї якості. Із концентрованих кормів для годівлі коней використовують переважно зерно злакових (овес, ячмінь, кукурудзу). Жито та зерно бобових коням використовують обережно, так як перше гірше інших перетравлюється, набрякає у шлунку, і може викликати кольки, а бобові можуть спричиняти запори і здуття.

У літній період основними кормами для коней є зелена маса (краще пасовищ) та концентрати. Для балансування раціонів за мінеральними та біологічно активними речовинами коням доцільно згодовувати комбікорми-концентрати. У нашій країні найбільш поширеними є концентратно-силосно-коренеплідний (у зимовий період) та трав'яно-концентратний (у літній період) типи годівлі коней.

3. Раціональне використання кормів у свинарстві

Близько 90% кормів, що споживаються в свинарстві, отримують в польових сівозмінах при вирощуванні зернових, зернобобових культур, корнеклубнеплодов, а також культур на зелений корм і силос.

Тому вирішальне значення для створення міцної кормової бази спеціалізованих підприємств і ферм із переважно власним кормовиробництво мають досконалість структури посівних площ і підвищення врожайності кормових культур, особливо відрізняються високим вмістом білків і біологічно активних речовин (ячмінь, овес, горох, люцерна, конюшина та ін) При цьому слід враховувати, що зернові корми (ячмінь, овес, кукурудза, пшениця тощо) і продукти їх переробки можуть повністю задовольнити потребу тварин в кормових одиницях і на 60-70% - у протеїні.

Зернобобові культури (горох, вика, сочевиця та ін) містять в 2-3 рази більше протеїну, ніж злакові, а за амінокислотним складом білка близькі до кормів тваринного походження, тому доцільно включення зернобобових культур, особливо гороху, в структуру посівних площ. Дуже цінним доповненням дозлакових і бобових кормів є відходи від переробки олійних рослин (соняшника, льону, сої, коноплі, бавовни та ін) у вигляді макух і шротів.

Важливим резервом зміцнення кормової бази свинарства є збільшення виробництва корнеклубнеплодов і силосних культур для приготування різних кормосумішей і особливо заготівлі комбінованого силосу. Включення таких кормів в раціони тварин (до 20-25% за поживністю), як показує досвід передових господарств, дозволяє значно зменшити витрати концентратів. Треба відзначити, що в останні роки використання цих традиційних кормів необгрунтовано знижувався.

У ряді районів важливе місце в раціоні свиней в літній період займають зелені корми. Вони досить дешеві, багаті вуглеводами, протеїном, мінеральними речовинами і вітамінами.

Найбільш цінні зелені корми - бобові (люцерна, солодкий люпин, еспарцет, конюшина, вика, горох та ін) та злакові (озимі жито та пшениця, овес, тимофіївка та ін) культури, що висіваються в чистому вигляді або в певних сумішах майже повсюдно. Важливо повністю і рівномірно забезпечувати свиней зеленим кормом з весни до пізньої осені, скорочуючи за рахунок цього споживання концентратів (до 25-30% загальної поживності раціонів).

По живильній цінності трав'яне борошно (переважно штучного сушіння) близька до концентратів (у 1 кг міститься 0,7-0,9 корм. од.), за вмістом протеїну (в 1 кг-160-230 г.) вона перевершує зернові корми в 1,5-2 рази, а за змістом каротину (у 1 кг - 180-350 мг) - в десятки разів. Тому її майже в усіх зонах країни слід вводити в раціон свиней для покриття вітамінної і амінокислотною недостатності концентрованих кормів (до 10-15% загальної поживності).

Важливим джерелом кормів є харчові відходи, які в суміші з концентрованими, соковитими і зеленими кормами можуть широко використовуватися для відгодівлі свиней у приміських зонах.

Корми тваринного походження (молочні продукти, риба, рибна, м'ясна та м'ясо-кісткове борошно) служать добавками до раціонів, що складається з рослинних кормів, для збалансування амінокислот, мінеральних елементів і вітамінів.

Використання кормових сумішей дозволяє значно підвищити загальну поживність і повноцінність кормового білка. У зв'язку з цим широке розвиток повинен отримати виробництво повнораціонних комбікормів (що містять в достатній кількості і пропорціях всі незамінні поживні речовини); комбікормів-концентратів (згодовуваних в суміші з соковитими і грубими кормами); комбікормів-добавок або преміксів (використовуваних для збалансування раціонів або концентратний сумішей, що готуються безпосередньо в господарствах або на міжгосподарських комбікормових заводах з зернофуражу свого виробництва).

Застосування високопоживних комбікормів сприяє поліпшенню організації годівлі, спрощення механізації цього процесу, збільшення приросту живої маси, а, отже, і зростанню економічної ефективності свинарства.

Розвиток свинарства і його рентабельність багато в чому залежать від організації відтворення стада, яка включає формування маточного поголів'я, визначеннятермінів случек і опоросів, обгрунтування структури й обороту стада, племінну роботу, годування та утримання різних груп тварин.

Формування маточного поголів'я повинно проводитися за рахунок високоплодних і обільномолочних тварин, здатних давати максимальне число здорового, життєздатного та скороспілого молодняку ??при найменших затратах праці, кормів та інших матеріальних засобів.

Виходячи з досвіду передових господарств, слід враховувати, що 50-60% всіх витрат при виробництві свинини припадає на утримання основного стада та вирощування поросят до передачі їх на відгодівлю у віці 4 міс. Середня тривалість використання основних маток на механізованих фермах господарств звичайно становить 3-4 роки.

Це означає, що 25-30% їх після цього терміну необхідно замінювати ремонтним молодняком. Для своєчасної вибракування основних маток і заміни їх високопродуктивними в стаді повинні бути молоді (перевіряються) матки в більшій кількості, ніж потрібно для ремонту, щоб відібрати кращих. Однак співвідношення основних і перевірених маток встановлюють залежно від конкретних умов (спеціалізації свинарства, забезпеченості кормами, приміщеннями, робочою силою та ін.)

4. Використання кормів у птахівництві.

Застосовують корми наступних груп: зернові злакові і бобові, відходи технічних виробництв, тваринного походження, соковиті, вітамінні, мінеральні.

Зернові злакові корму, головним чином у роздробленому вигляді, складають основу раціонів за масою і поживності. Вони є концентрованим джерелом крохмалю і цукру, легко засвоюються, охоче поїдаються птахом. У зерні злаків (кукурудза, пшениця, ячмінь, овес, просо та ін) міститься до 70% крохмалю, 10-12% сирого протеїну, до 8% жиру, до 4% мінеральних речовин. Однак зерна вівса, ячменю, проса містять велику кількість клітковини, яка погано перетравлюється і засвоюється організмом птиці, в них досить мало калію і фосфору.

Зерно кукурудзи має у своєму складі до 70% крохмалю, невелика кількість клітковини (2-2,5%) і до 6% жиру. Будучи чудовим джерелом енергії, воно бідно протеїном, зміст якого коливається від 8 до 13%. За змістом амінокислот зерно неповноцінно, в ньому дефіцит лізину та триптофану, тому його треба доповнювати іншими кормами, що містять більш повноцінні білки. Бідна кукурудза і мінеральними речовинами, особливо кальцієм.

Сорти пшениці значно різняться за хімічним складом. Наприклад, вміст сирого протеїну в зерні цієї культури може коливатися від 6 до 22%, а в середньому становить 8-14%. Не можна згодовувати птиці тонко размолотое зерно, тому що в її зобі може утворитися клейка маса, що викличе порушення травлення. Можна використовувати в корм пшеничні відходи та браковане, але не запліснявілій зерно.

За вмістом поживних речовин жито близька до пшениці. Але використовувати її потрібно обережно, оскільки вона здатна викликати порушення травлення. У раціони її вводять в обмежених кількостях - для дорослої птиці 5-6, максимально 7%. Молодняку ??до 2-місячного віку жито згодовувати не рекомендується; молодняку ??старшого віку жито дають через 3 міс. після збирання, але не більше 5% раціону.

Ячмінь являє собою одну з основних фуражних культур. Вміст сирого протеїну в зерні різних сортів ячменю коливається від 6 до 13%, в середньому 6-11%, але він низької якості.

Обрушений, звільнений від плівок ячмінь, розмелений до стану крупки, - хороший корм для птиці. Проте в його зерні містяться речовини, які погіршують використання птицею поживних речовин, тому молодняку ??до 30 днів краще згодовувати ячмінь у вигляді дрібної дерті чи борошна грубого помелу при обов'язковому відсівання оболонок. Великий вміст клітковини може викликати закупорку шлунка і стати причиною загибелі птиці. Молодняку старшого віку відсівати оболонки з зерен ячменю немає необхідності.

Поживна цінність вівса визначається співвідношенням власне зернівки і плівки. Зміст плівок в зерні вівса в залежності від сорту і умов вирощування може коливатися від 23 до 35%, сирого протеїну - від 8 до 15%. У білку вівса міститься мало незамінних амінокислот: метіоніну, гістидину і триптофану. Але у вівсі багато жиру, тому він є високо енергетичним кормом.

У птиці, яка харчується вівсом, висока несучість та виводимість яєць.

Просо по живильній цінності близько до вівса. Вміст сирого протеїну може коливатися у великих межах, але в середньому складає 10-12%, жиру - 2-5, сирої клітковини - 5-9%. Оскільки клітковина проса важкозасвоюване, дорослій птиці його згодовують у роздробленому вигляді, а молодняку ??до 30-денного віку - обрушене, у вигляді пшона.

До зернових бобовим кормів відносяться горох, боби кормові, люпин солодкий, нут, соя. У зерні бобових міститься 20-40% протеїну; деякі з них багаті жиром, але в них мало кальцію і мікроелементів, невелика кількість вітамінів, яке сильно коливається.

Перетравність протеїну і всіх органічних речовин бобових зернових в травному тракті птиці близько 85-90%. Оскільки вони надають специфічну дію на травлення, їх необхідно вводити в раціон птиці в рекомендованих кількостях.

Боби сої за амінокислотним складом близькі до кормів тваринного походження. У зернах сої міститься найбільша кількість протеїну - 40%. Згодовувати соєву муку птиці можна тільки після попередньої термічної обробки, яка руйнує шкідливі речовини і зберігає протеїн повноцінним.

Горох - основний зернобобових корм. У ньому міститься від 19 до 23% протеїну і 55% безазотистих екстрактивних речовин.

Горох відрізняється гарною перевариваемостью і згодовується в розмеленому і роздробленому вигляді. У розмеленому вигляді горох в раціонах молодняку ??з 10-денного віку може становити 7-10%.

Віка за поживністю близька до гороху, однак багатшими азотом. У її зернах міститься синильна кислота, що надає їм гіркуватий смак, тому в раціоні цього корму має бути не більше 2-3%.

Люпин кормовий містить до 35% протеїну. За загальною поживністю і вмісту протеїну перевершує інші бобові культури. У зерні солодких (кормових) сортів міститься 0,025% алкалоїдів проти 1,5-1,7% в зернах гірких сортів, тому солодкий люпин нешкідливий для птиці.

Наступна група - корми з відходів технічних виробництв. При виробництві рослинних олій шляхом віджиму насіння під пресом отримують макуха, а при використанні методу екстрагування - шрот. Шрот відрізняється від макухи вмістом жиру і протеїну. У макусі міститься 5-6% сирого жиру, в шроті - не більше 2-3%, сирого протеїну відповідно 40 і 42-46%. Макуха та шроти містять велику кількість калію і фосфору, але в них мало кальцію і натрію. Вони відносяться до білкових кормів рослинного походження.

Для птахівництва практичне значення мають соєві, соняшниковий, арахісовий, бавовняний і кукурудзяний шроти.

Соєві макухи та шроти є одним з кращих джерел білка, в них міститься не більше 10% вологи і 42-45% протеїну. У їх білку є всі незамінні амінокислоти. Правильно приготовлені макухи та шроти із сої - цінний білковий корм для домашньої птиці.

Соняшниковий макухи та шроти є хорошим джерелом рослинного білка для птиці. Макуха містять близько 40% сирого протеїну, шрот - до 45% протеїну, 3,5% сирого жиру, 15% клітковини і 5-6% золи. Соняшниковий макухи та шроти благотворно впливають на несучість птиці

Висівки - побічний продукт, одержуваний при помелі зерна на борошно на борошномельних підприємствах; містять частинки оболонок зерна з домішкою борошна і зародків. Залежно від виду зерна, що переробляється висівки бувають пшеничні, житні, ячмінні, рисові та ін За ступенем подрібнення вони діляться на грубі, або великі, і тонкі, або дрібні,

Поживність висівок в залежності від вмісту в них борошнистих частинок може коливатися. З-за високого вмісту клітковини використання висівок в годівлі птиці дещо обмежують. Використовують головним чином пшеничні висівки. У них міститься 15,8% протеїну, 4,2% сирого жиру і 9,1% сирої клітковини. Пшеничні висівки застосовують | як компонент при дріжджування кормів.

Дріжджі кормові сухі, гідролізно - білковий і вітамінний корм, що містить вітаміни В _1, В _2, нікотинову, пантотенову та інші кислоти. Їх широко застосовують як добавку до раціону.

До групи білкових кормів тваринного походження входять три підгрупи: відходи рибної промисловості і звіробійного промислу, включаючи рибну і крілевую борошно; відходи м'ясної промисловості - м'ясна, кров'яна, м'ясо-кісткове і пір'яна борошно, молочні кормові продукти.

Це дуже цінні корми, дефіцитні і дорогі. Вони включаються до комбікорму в менших кількостях, ніж білкові корми рослинного походження, не як джерела білка, а з метою поповнення в раціонах відсутніх амінокислот, головним чином метіоніну, цистину, лізину. Вони також сприяють поліпшенню мінерального живлення птиці.

Размещено на Allbest.ru