Боротьба з шкідниками

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

У зв'язку з розвитком інтенсивного садівництва зростають вимоги до захисту рослин від шкідників і хвороб, ефективність якого залежить від культури землеробства, а також комплексу агротехнічних, механічних, біологічних і карантинних прийомів боротьби. Тому слід звернути особливу увагу на біологічні особливості боротьби з шкідниками.

Національні та міжнародні експерти констатують: за останні п'ять років екологічна ситуація помітно погіршилася. Це пов'язано з тим, що нераціонально використовуються природні ресурси. Вирубка лісу, водна та вітрова ерозія, засолення, заболочування грунту, деградація орних земель досягла більш 40%. Всі ці фактори вкрай негативно позначаються на економіці, зокрема в аграрному секторі. Загрозливі масштаби набувають практично повсюдне засолення грунтів, спустошення природних пасовищ, ерозія природних територій у всіх регіонах. За даними Міжнародного інституту навколишнього середовища і розвитку і Інституту світових ресурсів, близько 10% поверхні континентів покрито засоленими грунтами. Серйозно проблема засолення проявляється в 75 країнах світу. Із загальної площі зрошуваних земель у світі (понад 220 млн га) засолення піддається не менше 25%, а можливо близько 50%. Зрошуване землеробство є причиною засолення і заболочування земель.

Одним з методів екологічної реставрації деградованих земель є фітомеліорація. Меліорація - одна з найдавніших сфер діяльності людини, що зародилися в неоліті одночасно із землеробством. Меліорація за змістом самого слова має на меті поліпшення землі, навколишнього середовища. Її можна домогтися за допомогою рослин, тобто фітомеліорації.

РОЗДІЛ 1. БІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ БОРОТЬБИ ІЗ ШКІДНИКАМИ

Біологічні методи боротьби зі шкідниками - це використання живих організмів для зменшення або повного усунення шкоди, яку наносять шкідники тваринам, людині, сільськогосподарським культурам. Таким чином, за рахунок окремих видів намагаються змінити рівновагу популяцій в природних і антропогенізованих екосистемах.

Біологічні методи боротьби замінили малоефективні, а часто і шкідливі, інсектицидні методи. Метою біологічних методів боротьби є не повне винищення виду, а утримання його кількості на оптимальному рівні.

Першим напрямом у біологічній боротьбі проти видів, що підлягають усуненню їх з біоценозу, є використання комах, які є шкідниками або паразитами. Використання хижаків стало перемогою методу біологічної боротьби. І першим видом-хижаком було австралійське сонечко, котре стримує розмноження апельсинового хробака.

Другий напрям біологічної боротьби - використання патогенних мікроорганізмів, які характеризуються вибірковою здатністю. Наприклад, токсини, які виробляє бактерія Bacileus thuringnsis, є нешкідливими для хребетних і багатьох комах. Водночас вони є згубними для гусениць, метеликів. Виявляється, що кристали білка, які є складовою токсинів, розчиняються лише в лужному середовищі, яке є характерним для кишечника гусениць (рН вище 9).

Серед біологічних методів є і автоцидний (самовбивчий), який полягає у розведенні і розповсюдженні стерильних особин (чоловічої статі), які, копулюючись, залишають самок стерильними. Цей метод більш ефективний, ніж інсектицидний.

1.1 Алелопатія

Біологічні основи боротьби зі шкідниками полягають у використанні живих організмів та продуктів їх життєдіяльності, а також у використанні біопрепаратів та алеопатії.

Алелопатія - взаємний вплив рослин, що входять до складу фітоценозу, зумовлений виділенням ними в навколишнє середовище фізіологічно активних речовин. Кількість і склад речовин (алкалоїди, глікозиди, терпени, що входять до складу ефірних олій, дубильні речовини тощо), що виділяються у повітря, ґрунт,воду, залежать від виду органа, фізіологічного стану рослини, умов зростання.

Табл. 1.1 Використання явища алелопатії при захисті рослин

1.2 Біологічні методи боротьби зі шкідниками

Біологічні методи боротьби - використання живих організмів або продуктів їхньої життєдіяльності для запобігання або зменшення шкоди, що завдається шкідливими організмами.

Табл. 3.1 Біологічні методи захисту рослин

Застосування біологічних помічників для захисту рослин та врожаїв від шкідників відомі з сивої давнини. Тисячу років тому садівники Південно-Східної Азії переселяли хижих мурах виду екофіла в сади для захисту цитрусових культур. Але пройшло досить багато часу до того моменту, коли біологічний метод боротьби набув статусу наукового. В його основі лежать знання про харчові взаємозв'язки природних ворогів та шкідників і хвороб рослин.

В Японії у спеціальних лабораторіях вирощують сонечок та випускають поблизу садів. В США у 40-50х роках минулого століття існували робочі артілі, що займались збором сонечок, що зимували в горах. Їх складали у мішки по 9кг (близь 80 тисяч особин) і зберігали при температурі 4-6°С. Влітку комах із задоволенням купували фермери, які не використовували на своїх полях отрутохімікати.

Одна жужелиця за добу може знищити три-п'ять гусениць агрусової вогнівки, до десяти особин псевдогусені, ріпакового пильщика, до 100 личинок галиць. Не менш корисні личинки і дорослі особини божих корівок. Вони активно винищують попелиць, кліщів, щитівок та інших шкідників. Семикрапкова корівка за добу знищує до 200 попелиць. Також для захисту рослин використовують біопрепарати.

Біопрепарати - речовини із захисними властивостями, штучно створені людиною на основі мікроорганізмів і грибків, що існують в ґрунті. Вони здатні зупиняти розвиток патогенних організмів, насичувати рослини комплексом вітамінів, ферментів, гормонів, покращувати імунітет.

Фотосинтезуючі бактерії створюють поживні речовини з органічних речовин ґрунту, отруйних газів (сірководень), кореневих виділень рослин з використанням сонячної енергії та ґрунтового тепла, накопичують азот, цукри, амінокислоти, стимулюють розвиток мікоризи, сприяють переходу фосфору у доступну для рослин форму.

РОЗДІЛ 2. ФІТОМЕЛІОРАЦІЯ

Фітомеліорація - це процес використання природної перетворювальної функції рослинності в оптимізації ноосфери. Фітоценотичний покрив, або автотрофний блок екосистеми, є біосферно активним. Він виробляє біомасу, фіксує вуглекислий газ і молекулярний азот, продукує кисень, бере участь у біохімічних циклах і ґрунтових процесах. Тому прогресивний розвиток ноосфери, як зауважує відомий український вчений Ю.П. Бяллович, неможливий без науково-планового управління нею за принципом оптимізації.

Виділяють три групи фітомеліорантів:

1) спеціальні, в яких фітомеліоративна функція має провідне значення (парки, лісопарки, захисні смуги тощо);

2) продуктивні, в яких перше місце відводиться одержанню продукції, а фітомеліорація має другорядне значення (ліси, поля, луги, сади, виноградники тощо);

3) рудеральні (бур'яни), які спонтанно виконують фітомеліоративні функції.

Всі три категорії фітомеліорантів тою чи іншою мірою виконують перетворювальні функції: меліоративну (лісові культури, посадки і посів рослин на рекультивованих землях), сануючу (санітарно-захисні смуги і просто лісові масиви), рекреаційну (парки і лісопарки), інженерно-захисну (полезахисні та протиерозійні смуги), архітектурно-планувальну (міська система озеленення), етико-естетичну (духовне виховання людини). Важливе місце відводиться фітомеліорації девастованих ландшафтів - еродованих земель, кар'єрів, звалищ, териконів тощо.

Меліоративний напрям фітомеліорації забезпечує підвищення меліоруючої ефективності фітоценозу, спрямованої на "поліпшення" едафотопу, кліматопу та біотичних компонентів: зооценозу і мікробіоценозу. Одночасно відбувається "самополіпшення" того ж таки фітоценозу. Це може відбуватися завдяки самій природі (саморегулювання), а може здійснюватися за допомогою людини (керовані біогеоценози: плантації, газони, квітники, сади, польові культури тощо). шкідник боротьба алелопатія захист

Інженерно-захисна фітомеліорація з перевагою латерально-активної функції спрямована на протидію різним геофізичним потокам, зокрема: а) вітросніговим; б) вітропилопіщаним; в) вітропилодимовим; г) вітро-водопіщаним; д) водним; є) водно-ґрунтовим. Кожному з цих латеральних потоків відповідають різні методи і способи фітомеліоративних заходів.

Сануюча фітомеліорація виконує санітарно-гігієнічні функції - кисневидільні, фільтруючі, фітонцидні, іонізуючі тощо. Найвищу сануючу фітомеліоративну ефективність має висока зелень лісів і парків (деревні посадки).

Рекреаційна фітомеліорація пов'язана з використанням рослинного покриву міст і приміських зон для відпочинку населення: лісопарки, парки, лугопарки, гідропарки, сади і сквери, набережні і бульвари. Сюди варто віднести і зелень колективних садів і городів, де праця поєднана з фізичним і психологічним відпочинком людей, які часто страждають на гіподинамію.

Етико-естетична фітомеліорація базується на досягненнях фітодизайну, виховує в населенні високу духовність, розвиває естетичні смаки.

Архітектурно-планувальна фітомеліорація забезпечується системою озеленення міст. В Україні ця система озеленення одержала назву комплексної зеленої зони міст і робітничих селищ.

Слід зазначити, що в умовах урбанізованого ландшафту весь рослинний покрив відіграє фітомеліоративну функцію. Виділяють три категорії фітомеліорантів: 1) спеціальні, де зовсім виключається господарська діяльність, спрямована на одержання продукції (лісопарки, парки, сади і сквери, заповідники і заказники тощо); 2) продукційні, де фітомеліоративні функції виконуються без шкоди для головного продукційного використання (ліси, агроценози, помологоценози, вітаценози, стрипоценози, пратоценози тощо); 3) рудеральні - спонтанна рудеральна (бур'яниста) рослинність, яка часто виконує таку ж роль, як і вищезгадана культурна рослинність міста.

ВИСНОВОК

Рослини грунту - головні компоненти будь наземної екосистеми. Рослини є продуцентами, що фіксують сонячну енергію і що роблять первинну біологічну продукцію, грунту - хранителі детриту і середовище, в якій відбувається руйнування органічної речовини до мінеральних сполук і здійснюється кругообіг вуглецю. Завдяки рослинам здійснюється фіто меліорація.

Таким чином, найбільший збиток кормів завдають комахи, що пояснюється передусім їх біологічними особливостями, великою кількістю видів, високою плодючістю і швидкістю розмноження. Шкідливі для сільського господарства комахи класифікуються за систематичним принципом і за характером харчування.

Заходи щодо зниження шкоди чинності комах діляться (умовно) на профілактичні - агротехнічні, біологічні і на винищувальні - фізико-механічні, хімічні, біофізичні та біохімічні.

Боротьба зі шкідниками полягає у здійсненні систем заходів, заснованих на раціональному і диференційованому поєднанні різних методів, спрямованих перш за все на вирішення профілактичних завдань.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бєляєв І.М., Шкідники зернових культур нечорноземної смуги, 4 видавництва., М., 2007;

2. Васильєв В.А. і Лівшиць І.З., Шкідники плодових культур, М., 2010;

3. Захаров Л.З., Шкідники польових культур на Південно-Сході, Саратов,2009;

4. Датіашвілі І.Д., Шкідники кормових культур, СПб., 2008;

5. Яхонтов В.В., Шкідники кормів і боротьба з ними, М., 2011;

6. Список хімічних і біологічних препаратів боротьби я шкідниками і хворобами, дозволені застосування сільському господарстві на 2004 р. - М, 2004, 148 з.

7. Довідник агронома захисту рослин (під. Ред.А.Ф.Ченкина). 3-тє вид. перераб ідоп. - М,Россельхозиздат, 1999, 352 з.

8. Хімічна захист рослин (під ред.Г.С.Груздева). -М, Колос, 1997, 376 з.

9. Хімічні й біологічні засоби захисту рослин (під ред.П.В.Сазонова) - М, Колос, 1998, 209 з.

Размещено на Allbest.ru