Адаптивність нових сортів і гібридів ожини до умов правобережної підзони західного лісостепу України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ САДІВНИЦТВА

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

Адаптивність нових сортів і гібридів ожини до умов правобережної підзони західного лісостепу України

06.01.07 - плодівництво

СЕРДЮК ОЛЕГ ВОЛОДИМИРОВИЧ

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному університеті біоресурсів і природокористування (НУБіП) України

Науковий керівник - кандидат сільськогосподарських наук доцент

Сіленко Володимир Олександрович,

НУБіП України, доцент кафедри садівництва,

старший науковий співробітник

Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук професор

Балабак Анатолій Федорович,

Уманський державний аграрний університет,

професор кафедри садово-паркового господарства

кандидат сільськогосподарських наук

Кіщак Олена Анатоліївна,

Інститут садівництва УААН,

завідувач лабораторії технології вирощування

плодових культур

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Протягом останніх років з боку виробників продукції садівництва та переробних підприємств спостерігається підвищений попит на високопродуктивні сорти ожини (Rubus subg. Eubatus Focke) з високими товарними та споживчими якостями ягід. Про необхідність їх вирощування говорить той факт, що сьогодні ця культура, наприклад, на товарних плантаціях США витісняє малину (Подорожний В. Н., 2004). Як стверджує П. З. Шеренговий (2005), це пов'язано з більшою врожайністю ожини (до 20 - 25 т/га), її крупнішими і транспортабельнішими плодами, а також меншою вибагливістю до ґрунтів і догляду порівняно з малиною.

Основним фактором все ще недостатнього поширення ожини в садах Східної Європи В. Л. Вітковський (2003) та І. В. Мініна (2008) вважають екстремальний вплив низьких негативних температур на рослини в зимовий період.

У світі щорічно виробляється близько 320 тис. т ягід цієї культури (FAO, США), у тому числі малиново-ожинових гібридів, яких разом з сортами відомо понад 300. Господарсько-біологічні особливості основних із них описали у своїх працях вітчизняні та зарубіжні вчені: І. П. Надточій (1993), М. В. Андрієнко (1995), E. G. Fernandez (1999), П. В. Кондратенко, J. R. Clark, J. DeFrancesco, W. R. Okie (2002), K. G. Ames (2003), R. T. Jones (2005), K. Demchak (2006), M. E. Garcia (2007) та ін.

З появою нових інтродукованих сортів та новостворених перспективних гібридів ожини постає необхідність виявлення серед них адаптованих до певних умов вирощування з цінними господарсько-біологічними ознаками.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження за темою дисертації виконано на кафедрі садівництва Національного університету біоресурсів і природокористування України в межах науково-дослідної програми „Інтродукція, сортовивчення та розробка технологій вирощування малопоширених плодово-ягідних культур” (номер державної реєстрації 0107U002462) та договору про співробітництво з Інститутом садівництва Української академії аграрних наук (ІС УААН) відповідно до плану науково-дослідної роботи за державною програмою “Садівництво і ягідництво” (номер державної реєстрації 0104U004109).

Мета і завдання досліджень. Метою роботи є встановлення господарсько-біологічних особливостей нових сортів та гібридів ожини та визначення ступеня їх адаптивності при вирощуванні в умовах правобережної підзони Західного Лісостепу України. Для цього вирішували такі завдання:

визначити особливості росту, розвитку та плодоношення, а також потенційну продуктивність і врожайність нових сортів та гібридів ожини, економічно обґрунтувати ефективність виробництва їх плодів;

дати їм оцінку за товарними споживчими та якісними характеристиками ягід;

дослідити зимо-, морозо- та посухостійкість рослин ожини, а також ступінь стійкості до хвороб і шкідників;

встановити фізіологічні особливості водного режиму рослин.

Об'єкт дослідження - процеси росту, розвитку і формування врожаю рослин ожини та фізіологічні процеси, що зумовлюють їх адаптивність до стресових факторів у конкретних умовах вирощування.

Предмет дослідження - комплекс господарсько-біологічних ознак нових сортів і перспективних гібридів ожини, створених селекціонером П. З. Шеренговим, параметри продуктивності та рівень адаптивності рослин, біохімічні показники ягід, економічний аналіз комерційного вирощування культури.

Методи дослідження: 1) польовий - вивчення особливостей росту і розвитку рослин сортів і гібридів, їх стійкості до збудників хвороб та пошкоджуваності шкідниками, врожайності; 2) лабораторний - визначення морозо-, зимо- та посухостійкості; 3) дегустаційний - встановлення товарних та смакових якостей плодів; 4) математично-статистичний - обробка отриманих експериментальних даних за допомогою дисперсійного та кореляційного аналізів (з використанням комп'ютерних програм, розроблених в ІС УААН); 5) розрахунково-порівняльний - економічна оцінка ефективності виробництва ягід.

Наукова новизна одержаних результатів. В умовах правобережжя Західного Лісостепу України проведено оцінку адаптивного потенціалу нових інтродукованих сортів та гібридів ожини селекції Національного університету біоресурсів і природокористування України (співавтором одного з них є дисертант) за комплексом ознак: зимо-, морозо- та посухостійкість; стійкість до збудників хвороб та пошкоджуваність шкідниками; ставлення до наявної суми активних температур 10°С і вище.

Доведено залежність між ступенем зимового пошкодження стебел і бруньок внаслідок розриву їх тканин через розширення при замерзанні вільної води (яка знаходиться у міжклітинних просторах), з одного боку, та великими (1,5 - 3,1 °С) амплітудами екзотермічного процесу, з іншого. На основі вивчення змін комплексу водно-фізичних властивостей листків визначено найбільш посухостійкі сорти і форми. З урахуванням результатів мікрофлуориметричного спектрального аналізу стану фотосинтезуючого апарату листя встановлено потенційну продуктивність рослин сортів і гібридів, а також кореляційний зв'язок врожайності з їх морфологічними та фізіологічними ознаками.

Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій. Положення базуються на глибокому аналізі наукових праць, а висновки й рекомендації логічно випливають з отриманих експериментальних даних, які відповідають змісту й обсягу аналізованої інформації. Достовірність останніх підтверджено їх статистичною обробкою із застосуванням сучасних методик і комп'ютерних програм та економічною оцінкою результатів досліджень.

Практичне значення одержаних даних. Науково обґрунтовано можливість вирощування нових інтродукованих сортів і гібридних форм ожини селекції Національного університету біоресурсів і природокористування України в умовах правобережної підзони Західного Лісостепу України. Отримані дані стосовно морозо-, зимо-, та посухостійкості і особливостей роботи фотосинтезуючого апарату листків пропонується використовувати при доборі сортів, придатних для вирощування у даній зоні. На основі результатів досліджень та спостережень закладено дослідну ділянку цієї культури у навчально-дослідному саду кафедри садівництва НУБіП України площею 0,04 га, а також відповідно до рекомендацій здобувача промислову ділянку 0,15 га сортами Торнфрі та Орегон Торнлес восени 2009 р. у фермерському господарстві “Свіжа ягода” (Львівська область, Яворівський район). Для її закладання використано садивний матеріал, вирощений у вищезгаданому саду кафедри садівництва НУБіП України.

Сорт ожини Насолода (гібрид Г-0-2-22) проходить кваліфікаційну експертизу в Державній службі з охорони прав на сорти рослин з метою введення його до “Реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні”.

Результати роботи використовуються у процесі викладання дисциплін “Плодівництво”, “Розсадництво” та “Помологія” на кафедрі садівництва.

Особистий внесок здобувача полягає у побудові робочої гіпотези, визначенні шляхів вирішення поставлених завдань, проведенні експериментальних досліджень; обробці, систематизації та аналізі одержаних результатів, а також їх впровадженні. Дисертант є співавтором сорту Насолода.

Апробація результатів. Основні дані досліджень доповідались та обговорювались на наукових конференціях молодих учених і спеціалістів (Умань, 2007; Чабани, 2008 і 2009; Київ (Новосілки), 2008 р.); Всеукраїнській науковій конференції - IV Симиренківські читання (2009 р.); щорічних засіданнях кафедри садівництва НУБіП України та вченої ради НДІ агротехнологій та якості продукції рослинництва (атестації аспірантів у 2006, 2007 і 2008 рр.).

Публікації. Головні положення дисертаційної роботи опубліковано в 7 статтях, з яких 5 - у фахових виданнях і 2 - в науково-популярних та викладено в матеріалах 4 конференцій.

Структура дисертації. Роботу подано на 168 сторінках комп'ютерного набору (121 - основного тексту). Вона включає вступ, 5 розділів, висновки, рекомендації, 7 додатків, список використаних літературних джерел із 181 найменування, з яких 67 - латиницею; містить 111 рисунків та 32 таблиці.

Автор вдячний викладачам кафедри садівництва НУБіП України та співробітникам Інституту садівництва УААН за надану методичну допомогу під час проведення досліджень та підготовки дисертації.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

ОЦІНКА СОРТІВ ОЖИНИ ТА РІВЕНЬ ЇХ ПРИСТОСУВАННЯ ДО УМОВ ВИРОЩУВАННЯ (огляд літератури)

Висвітлено історію культури ожини, біологічні особливості росту, розвитку та плодоношення, харчову та лікувальну цінність ягід, характеристику сучасного сортименту в Україні та у світі. Наведено біологічні особливості рослин різних груп (росянок і куманік). Показано низький рівень адаптації найпоширеніших сортів першої з названих груп до екстремальних умов зимового періоду. Обґрунтовано доцільність вибору теми та проведення досліджень.

УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження проведені впродовж 2006-2009 рр. на кафедрі садівництва Національного університету біоресурсів і природокористування України. Експериментальною базою служили насадження ожини навчально-дослідного підприємства (НДП) “Плодоовочевий сад” НУБіП України. Лабораторні дослідження проводились у дослідних лабораторіях сектору фізіології рослин Інституту садівництва УААН.

Ґрунт дослідної ділянки - чорнозем дерново-середньоопідзолений крупнопилуватий середньосуглинковий. Вміст в шарі 0-40 см: гумусу - 3,2%, лужногідролізованого азоту - 30,7 (за Корнфілдом), рухомого фосфору та калію - 70,1 і 32,9 мг/кг ґрунту відповідно (за Чиріковим). Гранулометричний склад орного (гумусованого) горизонту (0-28 см): фізичний пісок (фракції більше 0,01 мм) - 79,7; фізична глина (менше 0,01 мм) - 20,9%. Ґрунтові води знаходяться на глибині більше 5 м.

Клімат правобережної підзони Західного Лісостепу, де знаходиться дослідна ділянка, помірно континентальний. За період досліджень середня температура липня становила +20,6°С, а січня - мінус 3,2°С. Абсолютний максимум температур сягав +35,9°С (24.08.2007 р.), абсолютний мінімум - мінус 28,5°С (21.01.2006 р.). Тривалість вегетаційного періоду за роки досліджень склала, днів: у 2006 - 217, 2007 - 232; 2008 - 260 (найдовша). Період активної вегетації із середньодобовою температурою 10°С і вище складав, днів: у 2006 - 175, 2007 - 164 та 2008 - 185. Кількість опадів за роками складала, мм: у 2006 - 670,2; 2007 - 641,1 та 2008 - 713,3, а з квітня по серпень 2009 р. вона була нижче середньорічної. Середньорічна температура за роки досліджень склала 9,0°С (по роках - відповідно плюс 8,0; 9,9 і 9,1°С).

Дослідні насадження ожини закладено весною 2006 року відповідно до методики Державного сортовипробування (2005). Обсяг вибірки рослин визначали відповідно до “Методологічних та технологічних основ підвищення продуктивності сучасного садівництва” (Бублик М. О., 2005). Варіанти (сорти, гібриди) розміщено методом рендомізації у трьох повтореннях по дві рослини (два метри погонних смуги для куманік) у кожному. Досліджувалися 5 сортів зарубіжної та 5 гібридних форм вітчизняної (кафедри садівництва НУБіП) селекції. З них три за характером росту рослин та морфологічними ознаками належать до групи власне ожини (куманік) (сорти Агавам, Вільсонс Ерлі та форма 1). Сорти Торнфрі, Орегон Торнлес та гібриди Г-0-3-5, Г-0-3-6, Г-0-1-13, Г-0-1-20 і Г-0-2-22 належать до групи росянок. За контрольні сорти прийнято Торнфрі - для росянок та Агавам - для куманік. Рослини куманік висаджували за схемою 3 х 0,5 м і у подальшому формували смугу ряду шириною 70 см. Рослини росянок висаджували за схемою 3 х 2 м. Догляд за насадженнями здійснювали згідно із загальноприйнятими технологіями.

Основні обліки і спостереження з сортовивчення проводили відповідно до “Методики вивчення сортів і форм ожини” (1992) та “Программы и методики сортоизучения плодовых, ягодных и орехоплодных культур” (1999).

Зимостійкість досліджували польовим та лабораторними методами за М. М. Тюріною та Г. О. Гоголєвою (1978). Пряме проморожування зразків виконували відповідно до методики М. О. Соловйової (1982). Ступінь підмерзання тканин на поперечних зрізах стебел оцінювали за шестибальною шкалою М. О. Соловйової в модифікації В. В. Грохольського (2005). Кількісну оцінку морозостійкості проводили в різні періоди зими зо допомогою диференційно-термічного аналізу (ДТА) за О. І. Китаєвим (1999). Посухостійкість рослин визначали шляхом порівняння змін водного дефіциту і водоутримувальної здатності листя (ваговий метод) за Г. М. Єрємєєвим (1964). Електропровідність тканин стебел - кондуктометром Е 7-13 за методикою В. В. Тороп, О. М. Ярещенка, А. М. Силаєвої (2002).

Стійкість рослин досліджуваних сортів і форм до хвороб та шкідників вивчали на природному інфекційному фоні за дев'ятибальною шкалою. Облік урожаю починали на другий рік після садіння.

Вміст хлорофілів у листі визначали на спектрофотометрі КФК-3, а їх концентрацію - в мг/100 г сирої маси листків за формулою Х. М. Починка (1976).

Зміну інтенсивності флуоресценції хлорофілу в листі реєстрували портативним приладом “Флоратест”, створеним співробітниками Інституту кібернетики НАН України та сектору фізіології рослин ІС УААН.

Для вивчення репродуктивної спроможності сортів і форм використовували “Методику изучения размножения подвоев с помощью зелёного черенкования” (1999).

Визначали біохімічний склад ягід у відділі зберігання та переробки (Інституту садівництва УААН), вміст вітаміну С - титрометричним методом з допомогою фарби Тільманса (2,6 - дихлорфеніліндофенол), відбирали зразки для дослідження вмісту основних органічних речовин в ягодах згідно з “Методичними рекомендаціями проведення досліджень з питань зберігання та переробки” (1980).

Морфологічний опис рослин та їх частин робили відповідно до “Методики проведення експертизи сортів рослин на відмінність, одномірність і стабільність (ВОС) (квітково-декоративні, плодово-ягідні, овочеві, технічні, лікарські та ефіроолійні, кормові види)” (2007).

Економічну оцінку сортів проводили за “Методикою економічної та енергетичної оцінки типів насаджень, сортів, інвестицій в основний капітал, інновацій та результатів технологічних досліджень у садівництві” (2006) та “Estimated Costs, Gross Revenue and Returns for Commercial Blackberry Production” (2006), статистичну обробку даних - методом дисперсійного та кореляційного аналізу за Б. О. Доспєховим (1985) з використанням комп'ютерної програми “Agrostat” (автор М. О. Бублик) та програмних засобів Microsoft Excel.

ОЦІНКА АДАПТИВНОСТІ СОРТІВ І ГІБРИДІВ ОЖИНИ

Фенологія рослин ожини та їх вимоги до факторів довкілля. На основі обліків встановлено індивідуальні потреби рослин кожного сорту і гібриду у певній кількості активних температур для початку, завершення, а також швидкості протікання фенологічних фаз їх розвитку. Серед куманік найраніше починають дозрівати ягоди форми 1 (08.07±8 днів), тобто на 8 днів раніше, ніж у сорту Агавам - контролю для даної групи, а у росянок - гібрид Г-0-2-22 раніше від Торнфрі на 11 днів. Ягоди сортів і форм куманік починають дозрівати з накопиченням суми активних температур на рівні 1500, а росянок - 1600°С. Тривалість періоду дозрівання ягід першої з названих груп невелика (від 17±10 у сорту Агавам до 22±7 у форми 1), росянок - триваліший (від 33±6 днів в Орегон Торнлес до 64±5 у Г-0-3-6).

Репродуктивна здатність рослин. Рослини групи куманік у природі вегетативно поширюються кореневими паростками, а росянок - укоріненням верхівок пагонів. У насадженнях рослин форми 1 в середньому утворюється 10 шт. кореневих паростків на 1 погонний метр смуги, що в перерахунку на 1 га становить 33330 шт. (на 10000 шт. менше, ніж у контролі). Одним із штучних способів вегетативного розмноження рослин групи росянок є використання здерев'янілих живців. Тому у кінці вегетаційних періодів 2007 і 2008 рр. було обчислено середню загальну довжину стебел кожного сорту і форм цієї групи, з метою визначення потенційного виходу здерев'янілих живців з однієї рослини. Найменшим він був у гібриду Г-0-2-22 (65 шт., при довжині живця 30 см) - на 22 шт. менше, ніж у контрольного сорту Торнфрі. Найвищим цей показник був у форми Г-0-3-6 (94 шт.).

Морозо- та зимостійкість. Зниження температури до -28,5°С у січні 2006 р. дало можливість оцінити морозостійкість рослин досліджуваних сортів та форм польовим методом (табл. 1).

Таблиця 1 - Ступінь підмерзання рослин ожини, 2006 - 2009 рр.

Сорт, гібрид	Підмерзання в розрізі років, бал
	2006 (-28,5°С; 21.01)	2007 (-17,6°С; 23.02)	2008 (-16,9°С; 04.01)	2009 (-22°С; 06.01)
Росянки
Торнфрі (к)	8	1	1	6
Орегон Торнлес	8	1	1	6
Г-0-3-5	8	2	1	7
Г-0-3-6	8	3	1	7
Г-0-1-13	8	3	1	7
Г-0-1-20	8	5	1	8
Г-0-2-22	8	1	0	6
Куманіки
Агавам (к)	0	0	0	0
Вільсонс Ерлі	0	2	0	1
Форма 1	0	0	0	0

У результаті дій понижених температур маточні рослини групи росянок (Торнфрі, Орегон Торнлес, Г-0-3-5, Г-0-3-6, Г-0-1-13, Г-0-1-20, Г-0-2-22) вимерзли до рівня снігового покриву. Їх підмерзання оцінено у 8 балів.

На рослинах сорту Агавам та форми 1 у 2006- 2009 рр. не відмічено жодних пошкоджень, і їх пошкодження оцінено в 0 балів. Зниження температури до -17,6°С у кінці лютого 2007 р. спричинило підмерзання рослин гібриду Г-0-1-20 на 5, а Торнфрі, Орегон Торнлес і Г-0-2-22 - 1 бал. Рослини Г-0-3-6 і Г-0-1-13 зазнали морозних пошкоджень на 3, а Г-0-3-5 - 2 бали. У січні 2008 р. зниження температури до мінус 16,9°С привело до незначного пошкодження більшості рослин групи росянок (1 бал), крім Г-0-2-22 - 0 балів. Весною 2009 р. відмічено загибель 65 - 75% стебел рослин досліджуваних сортів і гібридів внаслідок дії на них у січні поточного року температури -22°С.

Після прямого проморожування стебел до -20°С у лабораторних умовах найбільше були пошкоджені рослини форми Г-0-3-5 (середина стебла - на 22, тканини навколо бруньки - 30 і бруньки - майже на 23%), найменше - форми 1: (відповідно на 5, 8 і майже на 7%).

Проморожування стебел за температури -25°С найбільших пошкоджень зазнали рослини гібридної форми Г-0-1-20, бруньки яких підмерзли майже на 77%. У рослин гібридів Г-0-3-5 і Г-0-3-6 підмерзання середньої частини стебла становило 40-47, тканин навколо бруньок - 45 і самих бруньок - 50-56%. Найменші пошкодження за даної температури відмічені у рослин сорту Торнфрі (відповідно 17, 21 і 25%).

Пошкодження, яких тканини стебел і бруньок зазнали після проморожування за температури -30°С, призводять до припинення в них процесів життєдіяльності.

Аналіз стебел, які у природних умовах були піддані дії температури -16,9°С (контрольні зразки), показав, що уже за дії такого морозу у рослин пошкоджуються тканини (рис. 1). Найменш морозостійкими виявилися тканини бруньок (пошкодження на 3 - 7%).

Рис. 1. Пошкодження тканин різних частин стебел рослин сортів і форм ожини взимку 2008 р. (контроль, -16,9°С): 1 - Торнфрі (к); 2 - Орегон Торнлес; 3 - Агавам (к); 4 - Вільсонс Ерлі; 5 - форма 1; 6 - Г-0-3-5;

Отже, результати прямого проморожування показали, що для рослин групи росянок критичними є температури -19…-21°С. Після їх дії у тканинах відбуваються зміни, які призводять до загибелі надземної частини рослин. Це було підтверджено спостереженнями за ними весною 2009 р., коли відмічено повну загибель окремих стебел, які не були вкриті снігом після дії на них температури -22°С у польових умовах.

Відстеження процесів аклімації (загартування рослин) при мінусових температурах за допомогою диференційно-термічного аналізу (ДТА) дало змогу встановити, що найнижчу температуру нуклеації (замерзання води) мають стебла тих сортів і форм, які при прямому проморожуванні зазнали менших пошкоджень. Ці процеси пов'язані зі зниженням в передзимовий період кількості води в стеблах, що сприяє підвищенню морозостійкості рослин.

Диференційно-термічний аналіз стебел ожини показав, що у рослин з тривалим періодом природного спокою (Агавам, Вільсонс Ерлі, форма 1) до закінчення зими морозостійкість підвищується (рис. 2).

Рис. 2. Екзотерми льодоутворення у тканинах середньої частини стебел сорту Агавам (зима 2007 - 2008 рр.)

У рослин гібридних форм з коротким періодом спокою (Г-0-3-5, Г-0-3-6, Г-0-1-13, Г-0-1-20, Г-0-2-22) даний показник знижується, що підтверджується наближенням початку замерзання води до нульової позначки (рис. 3), тобто у них збільшується вміст вільної води, що й прискорює замерзання.

Рис. 3. Екзотерми льодоутворення у тканинах середньої частини стебел гібридної форми Г-0-1-20 (зима 2007 - 2008 рр.)

гібрид ожина врожайність лісостеп

Для верхньої частини стебел ожини характерний ранній початок льодоутворення у порівнянні з середньою, що спричинено недостатнім визріванням тканин верхівки (рис. 4, 5). У сорту Торнфрі (рис. 4) нуклеація (замерзання) води у верхній частині стебел починається значно раніше, ніж в Агавам (рис. 5), що вказує на вищу морозостійкість останнього.

Майже на всіх екзотермах льодоутворення присутні окремі піки, що свідчить про достатню функціональну активність бруньок у зимовий період та їх низьку морозостійкість.

На основі комплексу результатів щодо морозостійкості в польових умовах, отриманих за допомогою прямого проморожування та методу ДТА, досліджувані сорти і форми можна розмістити у такій послідовності за стійкістю до зимових умов (у порядку зниження): Агавам, форма 1, Вільсонс Ерлі, Торнфрі, Г-0-2-22, Орегон Торнлес, Г-0-3-6, Г-0-3-5, Г-0-1-13, Г-0-1-20.

Рис. 4. Екзотерми льодоутворення у тканинах верхньої та середньої частин стебел сорту Торнфрі (грудень, 2007 р.)

Рис. 5. Екзотерми льодоутворення у тканинах верхньої та середньої частин стебел сорту Агавам (грудень, 2007 р.)

Відомо, що електропровідність прямо залежить від вмісту води (Брайон О. В., 2003). Найвищий цей показник у стебел рослин Г-0-1-20, що пов'язане з їх низькою морозостійкістю, найнижчий - в Агавам і Вільсонс Ерлі (висока морозостійкість).

Порівняння даних про електропровідність з результатами пророщування стебел у лабораторних умовах показали, що вміст води у рослин з коротким періодом спокою збільшується в кінці січня. Тоді їх електропровідність зростає, а морозостійкість знижується.

Найкоротшим періодом спокою характеризуються рослини гібридних форм Г-0-3-5, Г-0-3-6, 0-1-3 і Г-0-1-20. У другій декаді січня при пророщуванні їх стебел за температури +16…18°С починалось розпускання бруньок. Дещо довший цей період у рослин сортів Торнфрі, Орегон Торнлес і гібриду Г-0-2-22, у яких після пророщування у третій декаді січня відмічено появу зеленого конусу. Найдовший період спокою в рослин групи куманік: Агавам, Вільсонс Ерлі та форма 1.

Результати досліджень зимо- та морозостійкості показали, що адаптивність рослин росянок за даними показниками недостатня, тому їм необхідний додатковий захист на зиму (відповідне формування і укривання).

Посухостійкість. Визначення водоутримувальної спроможності листя сортів і гібридів ожини показало, що втрата води залежить від структури листка і варіює у варіантах досліду. Найнижчий вміст води у листі відмічено у сорту Орегон Торнлес та гібридних форм Г-0-1-20 і Г-0-2-22 (60,9; 62,8 та 62,8% відповідно), найвищий - у форми 1, гібриду Г-0-1-13 та Агавам (67,1; 66,2 та 65,3%). Рослини інших сортів і форм за кількістю води займали проміжне значення. Найменший дефіцит вологи від повного насичення листків виявлено у гібриду Г-0-3-5 - лише 6,2 %, в той час як у форми Г-0-3-6 - 15,2%. Майже однаковим цей показник був у Торнфрі, Агавам, Г-0-1-20 і Г-0-2-22 (нестача води 10,9; 12,3; 10,2 та 10,2% відповідно).

Рослини Торнфрі, Агавам та гібридних форм Г-0-3-5 і Г-0-1-20 вважаються більш посухостійкими, тому що вони повільніше втрачають вологу в результаті випаровування її через листкову поверхню.

Стійкість рослин ожини проти збудників хвороб та шкідників. З усього переліку збудників хвороб, які зустрічаються на рослинах ожини в інших країнах, де вона знаходиться в культурі, в насадженнях досліджуваних нами сортів і форм виявлено симптоми таких захворювань: пурпурова плямистість (Didymella applanata (Nies) Sacc), антракноз (Elsinoe veneta), карликовість (спричинена мікоплазмовою хворобою), філостіктоз (Phillosticta mali, Ph. Briardi, Ph. Pirina, Ph. Cydoniae).

За роки досліджень спостерігалась тенденція до збільшення кількості захворювань і ступеня ураженнями ними рослин. У 2006 р. (рік садіння) виявлено лише симптоми карликовості (утворення великої кількості тонких стебел) у сорту Вільсонс Ерлі. Найімовірніше, що садивний матеріал був заражений мікоплазмовим захворюванням. У 2007 р. спостерігалося пригнічення росту рослин Вільсонс Ерлі та відставання їх у рості і розвитку, хоч цвітіння рослин цього сорту й відбувалось, але зав'язування ягід було незначним, а самі вони засихали. Пагони заміщення та кореневі паростки були зрідженими та слаборослими. У 2008 р. кількість тонких пагонів заміщення збільшилась (понад 50 шт. на одну рослину). Цвітіння рослин хоч і відбувалось, але практично без зав'язування і плодоношення, тому ураження становило 9 балів. Як бачимо, ця хвороба може завдати дуже великої шкоди насадженням ожини.

У 2007 - 2008 рр. відмічалось незначне ураження (1 бал) рослин форми 1 збудником Didymella applanata (Nies) Sacc), який спричиняє пурпурову плямистість на стеблах та пагонах ожини. Протягом 2008 року виявлено симптоми зараження рослин грибом Elsinoe veneta, що викликає антракноз. На рослинах сортів Агавам, Вільсонс Ерлі, гібридів Г-0-3-6 і Г-0-2-22 ступінь паразитування даного патогена був незначним (1 бал), тоді як Г-0-1-20 і Г-0-1-13 зазнали більшого ураження (відповідно 2,5 і 3 бали). Відмічено появу філостіктозу у Торнфрі, Орегон Торнлес, Агавам, форми 1 і гібридів Г-0-1-13 і Г-0-1-22. Захворювання проявлялось після закінчення плодоношення у вигляді сірих плям з бурою облямівкою по краях листків.

Пошкодження рослин шкідниками за час досліджень було незначним. Поодинокі пошкодження попелицею були відмічені в сорту Торнфрі у 2007 та 2008 рр., а також в Агавам та Г-0-1-20 в останній рік спостережень. Серйозної шкоди рослини від цього не зазнали, тому такі поодинокі заселення даним шкідником можна ліквідувати вручну, не застосовуючи хімічних засобів захисту. У 2008 р. зафіксовано теж поодинокі заселення рослин усіх досліджуваних сортів і форм личинками малинової стеблової галиці (Lasioptera rubi Heeg.). Чисельність даного шкідника також можна регулювати, не вдаючись до використання хімічних препаратів. У кінці вегетації, під час видалення стебел, які відплодоносили, при виявленні пагонів із галовими наростами їх необхідно видаляти і спалювати.

Отже, ураження рослин ожини хворобами та пошкодження шкідниками є незначне, не вимагає застосування засобів захисту на товарних плантаціях, що дає можливість отримувати екологічно чисту продукцію.

УРОЖАЙНІСТЬ, ТОВАРНІ ТА СПОЖИВЧІ ЯКОСТІ ЯГІД

Найвищою середньою врожайністю за роки досліджень відзначився сорт Торнфрі - 9,09 т/га (табл. 2), або вище, ніж у гібридної форми Г-0-2-22 майже на 3,7, а в Орегон Торнлес - на 3,8 т/га.

Таблиця 2 - Урожайність сортів і форм ожини за 2006 - 2009 рр.

Сорт, гібрид	Урожайність з куща (метра погонного смуги у куманік), кг	Урожайність, т/га
	2007	2008	2009	середня	2007	2008	2009	середня
Росянки
Торнфрі (к)	2,14	11,22	3,03	5,46	3,56	18,68	5,04	9,09
Орегон Торнлес	0,7	6,43	2,39	3,17	1,16	10,71	3,97	5,28
Г-0-1-13	0,04	4,47	0,29	1,60	0,06	7,44	0,47	2,66
Г-0-2-22	0,36	7,51	1,87	3,25	0,6	12,51	3,11	5,41
НІР05	0,096	1,032	0,424	0,93	0,193	1,462	0,554	1,590
Куманіки
Агавам (к)	0,13	2,87	6,42	3,14	0,44	9,58	21,39	10,47
Форма 1	0,16	3,47	7,12	3,58	0,53	11,57	23,71	11,94
НІР05	0,024	0,385	F ф<F05	F ф<F05	0,072	1,629	F ф<F05	F ф<F05

Причиною зниження цього показника у Торнфрі майже у 2 рази у 2009 році порівняно із попереднім було підмерзання рослин узимку. Високоврожайними є сорт Агавам та форма 1, які переважають Торнфрі. Низькою врожайністю характеризується гібрид Г-0-1-13 (майже у 3 рази нижча в порівнянні з сортом-контролем Торнфрі, проте його ягоди виявилися смачнішими (табл. 3).

Таблиця 3 - Дегустаційна оцінка ягід ожини, 2008 р.

Сорт, гібрид	Оцінка, 0-9 балів
	зовнішній вигляд	забарв-лення	смак	консис-тенція	загальна оцінка	примітка
Росянки
Торнфрі (к)	8,7	8,5	6,9	7,5	7,9	Великі, вирівняні за формою та розміром, приємного кисло-солодкого смаку
Орегон Торнлес	8,3	8,4	7,4	7,6	7,9	Більше середнього розміру, щільні, гармонійного солодко-кислого смаку
Г-0-1-13	8,0	8,1	8,3	7,7	8,2	Кістянки не вирівняні, що знижує товарність плодів, відсутня вирівняність за формою та розміром, солодко-кислого смаку
Г-0-2-22 (Насолода)	8,4	7,9	6,8	7,2	7,4	За формою не вирівняні, кислувато-солодкого смаку з приємним відчуттям гіркості
Куманіки
Агавам (к)	6,7	8,5	7,0	7,4	6,9	Кістянками тверді, ягоди ароматні з гіркуватим присмаком
Форма 1	7,8	8,2	7,9	7,1	7,7	Кістянки тверді, що дуже відчутно при споживанні, солодкого смаку

Найвищу дегустаційну оцінку отримали плоди форми Г-0-1-13, Торнфрі та Орегон Торнлес (відповідно 8,2 та по 7,9 бала), а дещо нижчу - форми 1 (7,7) і гібриду Г-0-2-22 (7,4 бала). Таким чином, найвищою врожайністю виділився сорт Торнфрі, ягоди якого за зовнішнім виглядом мають найвищу товарну привабливість.

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОЩУВАННЯ ОЖИНИ В УМОВАХ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ ПІДЗОНИ ЗАХІДНОГО ЛІСОСТЕПУ

Дослідженнями встановлено, що вирощування Торнфрі, Агавам та форми 1 в указаній підзоні є економічно вигіднішим у порівнянні із іншими сортами і гібридами ожини (табл. 4). Але необхідно пам'ятати, що і у них можливе підмерзання рослин у суворі зими, як і в інших росянок. Найвищою рентабельністю характеризується виробництво плодів сорту Торнфрі - 219%, що дає змогу отримати 93,72 тис. грн./га прибутку на рік. Це зумовлено високою врожайністю. Високі ж товарні якості дали можливість встановити реалізаційну ціну ягід на рівні 15 грн./кг.

Таблиця 4 - Економічна ефективність вирощування ягід ожини (середнє за 2007 - 2009 рр.)

Сорт, гібрид	Урожай-ність, т/га	Виробничі витрати + затрати на реалізацію ягід, тис. грн./га	Реаліза-ційна ціна 1 т ягід, тис. грн.	Виручка від реаліза-ції ягід, тис. грн./га	Прибу-ток, тис. грн./га	Рівень рента-бель-ності, %	Строк окупності капіталь-них вкладень, років
Росянки
Торнфрі (к)	9,09	43,08	15	136,35	93,27	219	3,2
Орегон Торнлес	5,28	28,33	10	52,8	24,47	87	5,2
Г-0-1-13	2,66	22,17	12	31,92	9,75	44	6,1
Г-0-2-22	5,41	31,16	12	64,92	33,76	109	4,8
Куманіки
Агавам (к)	10,47	28,05	8	83,76	55,71	202	3,6
Форма 1	11,94	31,49	8	95,52	64,03	207	3,3

Дещо нижчий рівень рентабельності, аніж у Торнфрі, відмічено в сорту Агавам та форми 1 - 202 і 207% відповідно, прибуток - 55,71 та 64,03 тис. грн./га на рік. Майже на порядок нижчий від Торнфрі був цей показник у Г-0-2-22 і ще нижчий в Орегон Торнлес і Г-0-1-13 (109, 87 і 44% відповідно, прибуток - 33,76, 24,47 і 9,75 тис. грн./га). Реалізаційна ціна плодів варіювала від 15 грн./кг у сорту Торнфрі до 8 в Агавам та форми 1. У гібридів Г-0-2-22 та Г-0-1-13 вона становила 12, а в Орегон Торнлес - 10 грн./кг. Різниця щодо цього показника між сортами та гібридними формами зумовлена неоднаковими товарними якостями, на які вплинули розмір, форма, зовнішній вигляд і смак ягід. Капітальні вкладення на вирощування сорту Торнфрі окуповуються за 3,2 року, Орегон Торнлес - 5,2, Г-0-1-13 - 6,1, Г-0-2-22 - 4,8, Агавам - 3,6 і форми 1 за 3,3 року.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та наукове обґрунтування можливості вирощування нових сортів і форм ожини у ґрунтово-кліматичних умовах правобережної підзони Західного Лісостепу України. Базуючись на результатах дослідів і враховуючи господарсько цінні ознаки досліджуваних сортів і форм, зроблено такі висновки.

1. Найбільш адаптованими до таких важливих умов навколишнього середовища, як тривалість вегетаційного періоду (181±2; 185±3; 186±5 днів) і сума активних температур (2796±128; 2801±123; 2801±123 °С) виявилися сорти Вільсонс Ерлі, Агавам та форма 1 (група куманік). Їх ягоди дозрівають з початку до кінця липня, а вегетація завершується задовго до настання періоду з негативними температурами.

2. Обліки підмерзання досліджуваних рослин у польових умовах, а також застосування прямого проморожування, диференційного термічного аналізу та визначення електропровідності стебел показали, що найвищою морозостійкістю відзначаються рослини групи куманік (Агавам і форма 1). Вони здатні без пошкоджень витримувати найнижчі мінусові температури, що мають місце в зимовий період у даній підзоні.

3. Рослини росянок (Торнфрі, Орегон Торнлес, Г-0-3-5, Г-0-3-6, Г-0-1-13, Г-0-1-20 та Г-0-2-22) недостатньо морозостійкі в умовах зони досліджень, оскільки вони не завершують вегетацію до зимового періоду.

4. Аналіз тривалості періоду спокою, як за природних умов, так і у лабораторних дослідах показав, що найбільш пристосованими до дії несприятливих чинників перезимівлі є рослини Агавам, Вільсонс Ерлі, форми 1, які найдовше перебувають у стані органічного спокою. Найнижчу адаптивність відмічено у гібридів Г-0-3-5, Г-0-3-6, Г-0-1-13 і Г-0-1-20, тому що вони мають найкоротший період спокою. Сорти Торнфрі, Орегон Торнлес і форма Г-0-2-22 за даним показником займають проміжну позицію.

5. Рослини Орегон Торнлес і гібридів Г-0-3-5, Г-0-1-20, Г-0-2-22 та форми 1 є найбільш посуховитривалими, що обумовлено високою водоутримувальною здатністю і нижчим дефіцитом води листків.

6. Найстійкішими до ураження хворобами та пошкодження шкідниками виявилися сорти Торнфрі та Орегон Торнлес, а також гібрид Г-0-3-5. На рослинах решти сортів і форм на третій рік вирощування з'явилися симптоми антракнозу. Ураження форми Г-0-1-20 складало 2,5, а у Г-0-1-13 - 3 бали. У сорту Вільсонс Ерлі було виявлено захворювання, супроводжуване утворенням надмірної кількості тонких стебел (карликовість). Найбільшої шкоди рослинам завдали личинки малинової стеблової галиці.

7. За середньою масою ягоди досліджувані сорти і форми розташувалися в такому порядку: Торнфрі (5,4 г), Г-0-1-13 (4,3), Г-0-2-22 (3,6), Орегон Торнлес (3,3), форма 1 (3,2) та Агавам (3,1 г). Найвищу дегустаційну оцінку за товарні і смакові якості отримали плоди Г-0-1-13 (8,2 бала), Торнфрі і Орегон Торнлес (по 7,9) та форми 1 (7,7 бала).

8. Найвища середня врожайність за результатами трьохрічних обліків становила, т/га: форми 1 - 11,94, сорти Агавам - 10,47, Торнфрі - 9,09.

9. Найвищою рентабельністю виробництва відзначилися, %: Торнфрі - 219, форма 1 - 207, Агавам - 202, що дає можливість отримувати прибуток від їх вирощування відповідно на рівні 93,27; 64,03 і 55,71 тис. грн./га на рік. Виробничі витрати при культивуванні кращих сортів окуповуються відповідно за 3,2; 3,3 і 3,6 року. Рентабельність виробництва ягід гібридних форм Г-0-2-22 і Г-0-1-13 становить відповідно 109 і 44, а сорту Орегон Торнлес - 87%.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Для широкого виробничого випробування в умовах правобережної підзони Західного Лісостепу України рекомендуємо вирощувати в неукривній культурі ожину сорту Агавам та форму 1.

2. У цій же підзоні рекомендуємо для широкого виробничого випробування вирощувати сорти Торнфрі, Орегон Торнлес та гібрид Г-0-2-22 (Насолода) в укривній культурі.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Сердюк О. В. Адаптивність нових сортів та гібридів ожини до умов вирощування в північній частині Лісостепу України / О. В. Сердюк // Науковий вісник Національного аграрного університету. -- 2007. -- Вип. 116. -- С. 254 -- 260.

2. Сердюк О. В. Особливості проходження екзотермічних процесів у стеблах ожини (Rubus cesisus L.) / О. В. Сердюк, О. І. Китаєв // Сортовивчення та охорона прав на сорти рослин. -- 2008. -- Вип. 2 (8). -- С. 13 -- 21 (проведення досліджень, обробка даних, написання статті).

3. Сердюк О. В. Стійкість тканин стебел ожини до низьких температур / О. В. Сердюк, В. В. Грохольський // Садівництво. -- 2009. -- Вип. 61. -- С. 328 -- 333 (проведення досліджень, обробка експериментальних даних, написання статті).

4. Сердюк О. В. Визначення обсягу вибірки для досліджень з ожиною (Rubus subg. Eubatus Focke) / О. В. Сердюк // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. -- 2009. -- Вип. 133. -- С. 156 -- 160.

5. Силенко В. А. Проблемы и перспективы выращивания ежевики в Лесостепи Украины / В. А. Силенко, О. В. Сердюк // Плодоводство и ягодоводство России: сб. науч. работ ГНУ ВСТИСП. -- М., 2009. Т. XXII, ч. 2. -- С. 286 -- 291 (опрацювання літературних джерел, проведення досліджень, обробка експериментальних даних, написання статті).

6. Сердюк О. В. Культура ожини та перспективи вирощування її в Україні / О. В. Сердюк // Матер. Всеукр. наук. конф. молодих учених, 21--22 лютого 2007 р., Умань, ч. 1. -- 2007. -- С. 134 -- 135.

7. Сердюк О. В. Адаптивність нових сортів та гібридів ожини в Лісостепу / О. В. Сердюк // Інноваційний розвиток систем землеробства та агротехнологій в Україні: матер. наук.-практ. конф. молодих вчених і спеціалістів, 10--12 грудня 2007 р. -- Чабани. -- 2007. -- С. 142 -- 143.

8. Сердюк О. В. Адаптація та перспективи вирощування ожини в Лісостепу України / О. В. Сердюк, В. А. Скряга, В. В. Грохольський, О. І. Китаєв // Проблеми адаптації та перспективи розвитку ягідництва: тези доповід. і виступів на Всеукр. наук. конф. молодих вчених і спеціалістів, 8--10 грудня 2008 р. -- К.: 2008. -- С. 28 -- 31 (підготовка тез, доповідь).

9. Сіленко В. О. Особливості технології вирощування ожини в Західному Лісостепу / В. О. Сіленко, О. В. Сердюк, С. М. Мандрика // Розробка та впровадження енергозберігаючих технологій вирощування сільськогосподарських культур: матеріали наук.-практ. конф. молодих учених і спеціалістів, 25--27 листопада 2009 р., Чабани. -- 2009. -- С. 82 -- 84. (підготовка тез, доповідь на конференції).

10. Шеренговый П. Ягоды -- вкуснейшие, побеги -- без шипов / П. З. Шеренговый, В. А. Силенко, О. В. Сердюк // Огородник. -- 2007. -- № 2. -- С. 28 -- 30 (обліки та спостереження, участь у написанні статті)

11. Сердюк О. Ценная ежевика / О. В. Сердюк // Любимая дача. -- март, 2009. -- С. 18 -- 20.

АНОТАЦІЇ

Сердюк О. В. Адаптивність нових сортів і гібридів ожини до умов правобережної підзони Західного Лісостепу України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06. 01. 07 - плодівництво. Інститут садівництва УААН, Київ. - 2010.

Висвітлено результати досліджень господарсько-біологічних особливостей нових сортів та гібридів ожини протягом 2006 - 2009 рр. та дано оцінку їх пристосованості до біотичних та абіотичних умов Західного Лісостепу України. Представлено характеристику їх за товарними та споживчими якостями ягід і вмістом у них основних поживних речовин, а також висвітлено потенційну продуктивність і врожайність.

На основі аналізу комплексу господарсько-біологічних особливостей та економічної ефективності виробництва плодів у правобережній підзоні зони досліджень рекомендовано вирощувати сорти Агавам, Торнфрі, Орегон Торнлес, форми 1 і Г-0-2-22.

Ключові слова: Rubus subg. Eubatus Focke, ожина, сорт, гібрид, адаптивність, урожайність, товарні та споживчі якості, економічна ефективність вирощування.

Сердюк О. В. Адаптивность новых сортов и гибридов ежевики к условиям правобережной подзоны Западной Лесостепи Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата сельскохозяйственных наук по специальности 06. 01. 07 - плодоводство. Институт садоводства УААН, Киев. - 2010.

Приведены результаты исследований хозяйственно-биологических особенностей новых сортов и гибридов ежевики на протяжении 2006 - 2009 гг., и дана оценка их приспособленности к биотическим и абиотическим факторам правобережной подзоны Западной Лесостепи Украины. Представлена характеристика их по товарным и потребительским качествам ягод и количеству основных питательных веществ в них, а также определены потенциальная продуктивность и урожайность.

Самый короткий вегетационный период у растений куманик сорта Вильсонс Эрли, Агавам (контрольный сорт для данной группы) и форма 1 (181±2, 185±3 и 186±5 соответственно). Их растения сбрасывают листья до начала периода с отрицательными температурами, что указывает на их подготовленность (адаптивность) к перенесению комплекса негативных факторов зимы. Относительно росянок (сорта Торнфри (контроль для этой группы), Орегон Торнлес и гибриды Г-0-3-5, Г-0-3-6, Г-0-1-13, Г-0-1-20, Г-0-2-22) они в зимний период входят в вегетирующем состоянии, что снижает их зимо- и морозоустойчивость.

Наиболее морозостойкими за годы исследований в полевых условиях оказались растения куманик, а именно: сорта Агавам и формы 1. Их надземная часть выдержала снижение температуры до -28,5°С в январе 2006 г., и из зимнего периода они вышли без видимых признаков повреждений. При исскуственном промораживании стеблей исследуемых сортов и гибридов росянок с последующим изучением их тканей под микроскопом оказалось, что надземная часть их растений повреждается уже при -16,9°С.

Определение количества воды в тканях растений зимой показало наибольшее её количество в стеблях росянок, поэтому они и более повреждаются в зимний период. При определении электропроводимости стеблей в этом же сезоне и количества воды в них выявлена прямая корреляционная связь между данными показателями, а соответственно и уровень морозоустойчивости. Как оказалось, в стеблях гибридной формы Г-0-1-20 зимой накапливается наибольшее количество воды, они характеризуются наивысшей электропроводимостью и менее морозоустойчивы в сравнении с изучаемыми вариантами.

Дифференциально-термический анализ (ДТА) стеблей ежевики с привязкой к компонентам морозоустойчивости растений дал возможность определить водно-физические изменения, которые происходят в тканях в процессе замерзания. На большинстве термограмм присутствуют отдельные вершины образования льда в почках, что свидетельствует о функциональной активности их тканей. Сравнения результатов ДТА с искусственным моделированием оттепелей (проращивание стеблей в зимний период при температуре 18…20 °С) показало, что к концу зимы из-за выхода из состояния покоя растения более подвержены морозным повреждениям минусовыми температурами.

Основываясь на комплексе результатов подмерзания растений в полевых условиях, а также полученных с помощью прямого промораживания и ДТА, исследуемые сорта и формы можно расположить по зимостойкости в следующем порядке (снижение): Агавам, форма 1, Вильсонс Эрли, Торнфри, Г-0-2-22, Орегон Торнлес, Г-0-3-6, Г-0-3-5, Г-0-1-3, Г-0-1-20.

Учитывая незначительность поражения болезнями (пурпурная пятнистость, антракноз, карликовость и филостиктоз) и повреждения вредителями (тля, малиновая стеблевая галлица), ежевику возможно выращивать без применения химических средств защиты, что даёт возможность получать экологически чистые ягоды.

Самая высокая средняя урожайность плодов за годы исследований отмечена у растений формы 1 (11,94) и сорта Агавам (10,47 т/га). У Торнфри (к) этот показатель составлял 9,09 т/га, хотя его потенциальная урожайность намного выше (18,7 т/га на третий год после посадки). Сорт Орегон Торнлес и гибрид Г-0-2-22 также можно выращивать в данных почвенно-климатических условиях. Хотя их средняя урожайность была почти в два раза ниже сорта-контроля (Торнфри), но ягоды обладают хорошим вкусом и привлекательным товарным видом. При выращивании росянок необходимо учитывать их недостаточную морозоустойчивость и дополнительно укрывать на зиму от морозов и холодных ветров. Растения куманик (Агавам и форма 1) выделяются более высоким потенциалом адаптивности к условиям региона исследований, нежели росянок. Хотя плоды первых и не отличаются очень высокими товарными и потребительскими свойствами, их можно использовать для переработки (замораживание, изготовление джемов, разных наполнителей), так как они характеризируются более прочной структурой и меньше повреждаются при выполнении технологических процессов.

Экономическая оценка возделывания ежевики показала, что наиболее выгодно выращивать сорт Торнфри, так как рентабельность производства его ягод составляет 219%, что даёт возможность получать 93,27 тыс. грн./га прибыли в год (у формы 1 и сорта Агавам - соответственно 207 и 202% и 64,03 и 55,71 грн./га). Расходы на закладку насаждений и уход за ними окупаются на третий год после посадки. При культивировании гибрида Г-0-2-22 рентабельность производства составляет 109%, а прибыль - 33,76 тыс. грн./год. Расходы на закладку и уход за насаждениями данной формы окупаются только на пятый год после посадки.

Ключевые слова: Rubus subg. Eubatus Focke, ежевика, сорт, гибрид, адаптивность, урожайность, товарные и потребительские качества, экономическая эффективность возделывания.

Serdyuk O. V. Adaptation of new blackberry varieties and hybrids to the Right-bank subzone of Ukraine's Western Lisosteppe conditions. - Manuscript.

Thesis for the scientific degree of the candidate of agricultural sciences on the speciality 06.01.07 - fruit growing. Institute of Horticulture (UAAS), Kyiv. - 2010.

The author elucidates the results of the three years research of new blackberry varieties and hybrids biological properties and their adaptation to the most limiting environmental factors of the Ukraine's Western Lisosteppe. The characteristic has been given for new cultivars and hybrids by their berries marketable and consumer qualities and nutrient components.

On the basis of the economical analysis of new blackberry varieties and hybrids economical and biological peculiarities and economic efficiency such cultivars as Agawam, Thornfree, Oregon Thornless and the hybrid G-0-2-22 have been recommended for the commercial cultivation in the Right-bank subzone of the research region.

Key words: Rubus subg. Eubatus Focke, blackberry, variety, hybrid, adaptation, yield, marketable and consumer qualities, economic effect of cultivation.

Размещено на Allbest.ru

...