Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Використання земельних ресурсів фермерських господарств

Спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

ХОМКА Володимир Михайлович

ЛЬВІВ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському національному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник:

доктор економічних наук, доцент

Біттер Олександр Аронович,

Львівський національний аграрний університет,

професор кафедри міжнародної економіки та менеджменту ЗЕД.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук

Гуцуляк Юрій Григорович,

Івано-Франківський інститут АПВ НААН України,

завідувач відділення проблем гірського землекористування;

кандидат економічних наук

Глубіш Леся Ярославівна,

Відокремлений підрозділ Національного університету біоресурсів і природокористування України ”Бережанський агротехнічний інститут”, в.о. доцента кафедри аграрної економіки та організації агробізнесу.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Фермерські господарства у світі є однією з ефективних форм господарювання, надійним засобом вирішення продовольчої проблеми та забезпечення соціально-політичної стабільності країни. Проте вітчизняні фермерські господарства на сьогодні перебувають на тій стадії розвитку, яка характеризується невеликими темпами зростання обсягів і низькими результатами виробничо-господарської діяльності.

Ефективний розвиток фермерських господарств тісно пов'язаний з проблемою раціонального використання наявних ресурсів, зокрема земельних. На сучасному етапі розвитку аграрного сектора України необхідно закласти основу для землекористування фермерських господарств на принципово нових засадах з урахуванням вимог ринку. Рівень землезабезпечення, можливість здійснення ринкових операцій із земельними ділянками, оптимізація структури земельних угідь фермерських господарств - ці та інші питання набувають щораз більшої актуальності в напрямі розвитку вітчизняних фермерських господарств з вищою результативністю та конкурентоспроможністю на ринку.

Проблемам розвитку фермерських господарств та використанню належних їм матеріально-технічних ресурсів, зокрема земельних, присвятили наукові праці багато вітчизняних економістів-аграріїв. Серед них виділимо таких учених, як П. С. Березівський, О. А. Біттер, В. Г. Галанець, Ф. В. Зінов'єв, В. В. Зіновчук, О. В. Крисальний, В. В. Липчук, М. Й. Малік, В. Я. Месель-Веселяк, І. Р. Михасюк, П. Т. Саблук, І. Ф. Томич, Г. В. Черевко, М. Г. Шульський, В. В. Юрчишин та ін. Вони розглядають теоретичні проблеми формування фермерських господарств, аналізують організаційно-економічні та соціальні умови їх функціонування, визначають шляхи їх подальшого розвитку.

Водночас значна кількість питань, пов'язаних із використання земельних ресурсів у фермерських господарствах, вивчена недостатньо. Існує потреба у проведенні спеціальних досліджень розвитку фермерських господарств у малоземельних регіонах, яким є Львівська область, та в обґрунтуванні напрямів раціонального використання фермерами земельних ресурсів. Актуальність проблеми, недостатнє її висвітлення в літературі, теоретичне і практичне значення зумовили вибір теми дисертаційної роботи, визначили її мету та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною бюджетної наукової теми економічного факультету Львівського національного аграрного університету “Розробка організаційно-економічного механізму підвищення соціально-економічної ефективності функціонування агропромислового комплексу Західного регіону України” (номер державної реєстрації 0106U002073). Роль автора у виконанні науково-дослідних робіт полягає в дослідженні проблем підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва у фермерських господарствах в контексті раціонального використання земельних ресурсів.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка і наукове обґрунтування перспективних напрямів раціонального використання земельних ресурсів у фермерських господарствах.

Для досягнення цієї мети було поставлено такі наукові завдання:

- визначити теоретичні засади функціонування вітчизняних фермерських господарств;

- розкрити особливості формування земельних ресурсів фермерських господарств та узагальнити основні принципи їх використання в рамках сучасного нормативно-правового забезпечення;

- провести оцінку сучасного стану розвитку фермерських господарств у Львівській області та рівня використання ними земельних ресурсів;

- з'ясувати залежність ефективності сільськогосподарського виробництва у фермерських господарствах від якісних параметрів їх землекористування;

- обґрунтувати механізми здійснення ринкових операцій із земельними ділянками фермерських господарств;

- розробити рекомендації щодо вдосконалення державної політики розвитку вітчизняних фермерських господарств у сфері використання земельних ресурсів;

- обґрунтувати оптимальні параметри розмірів фермерських господарств у напрямі збільшення виробництва сільськогосподарської продукції.

Об'єктом дослідження є система економічних відносин фермерських господарств щодо використання земельних угідь.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти використання земельних ресурсів у фермерських господарствах.

Методи дослідження. Дисертаційне дослідження проведене із застосуванням діалектичного методу пізнання, відповідно до якого всі явища й процеси розглядаються у взаємозв'язку й розвитку. Теоретичною та методичною основою дисертації є наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених, рекомендації науково-дослідних установ, матеріали конференцій, семінарів із проблем функціонування фермерських господарств.

Для виконання поставлених у роботі завдань використано різноманітні наукові методи дослідження: історичний - для узагальнення сутності й наукових принципів використання земель у фермерських господарствах, монографічний - для детального вивчення стану та аналізу використання земель фермерськими господарствами як виробниками сільськогосподарської продукції; статистико-економічні, зокрема рядів динаміки - для відображення тенденцій використання земельних ресурсів фермерськими господарствами; групування - для встановлення залежності ефективності виробничої діяльності фермерських господарств від рівня концентрації площ використовуваних у них земельних угідь; графічний - для наочного зображення структури землекористування фермерських господарств; розрахунково-конструктивний та економіко-математичного моделювання - для встановлення прогнозних показників виробництва продукції фермерськими господарствами внаслідок оптимізації їх розмірів та визначення економічного ефекту від здійснення цих заходів; абстрактно-логічний - для теоретичних узагальнень і формування висновків.

Обробка інформації проводилася із застосуванням інтегрованого пакета прикладних програм “STATISTICA 6.0” та пакета для реалізації задач лінійного програмування.

Інформаційною базою дослідження слугували законодавчі й нормативні акти, аналітичні і статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Головного управління агропромислового розвитку Львівської обласної державної адміністрації, Державного комітету земельних ресурсів, а також літературні джерела.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні науково-методичних і практичних підходів до вирішення проблеми створення необхідних умов і засад функціонування фермерських господарств та вдосконалення використання належних їм земельних ресурсів. Основними положеннями наукової новизни є:

вперше:

- розроблено методичні підходи до оцінки ступеня залежності економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції від показників, що характеризують використання земель фермерських господарств;

- обґрунтовано оптимальні параметри розмірів фермерських господарств з метою виявлення можливостей збільшення обсягів виробництва продукції;

удосконалено:

- підходи до державної політики у сфері використання земельних ресурсів фермерських господарств, спрямовані на впровадження державних і регіональних програм щодо ефективного використання земель господарствами, розробку заходів щодо стимулювання раціонального використання земель фермерів і формування соціальної інфраструктури села;

- організаційно-економічні механізми здійснення ринкових операцій із земельними ділянками фермерських господарств, які передбачають передачу земель господарств у заставу, зокрема заставу права оренди землі, та страхування таких операцій;

дістали подальший розвиток:

- напрями функціонування фермерських господарств через удосконалення земельного законодавства, спрямованого на забезпечення вільного обігу земель, що дасть змогу здійснювати ринкові операції з ними;

- теоретичні та практичні підходи до функціонування ринку сільськогосподарських земель з метою забезпечення здійснення ринкових операцій із земельними ділянками фермерських господарств;

- пропозиції щодо оренди земельних ділянок фермерських господарств у напрямі вдосконалення договірних відносин між орендодавцем та орендарем.

Практичне значення одержаних результатів полягає в науково обґрунтованому аналізі залежності економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції від використання земельних угідь у фермерських господарствах; розробці рекомендацій щодо оптимальних параметрів землекористування господарств та виявленні потенціалу для вдосконалення функціонування фермерських господарств у регіоні. Отримані результати знайшли практичне застосування в роботі Головного управління агропромислового розвитку Львівської обласної державної адміністрації (довідка №09-05/9-98 від 28.04.2010 р.); Головного управління Держкомзему у Львівській області (довідка №01-16/5-4564 від 12.05.2010 р.).

Результати проведених автором досліджень використовуються в розробці навчально-методичних матеріалів й викладанні навчальних курсів “Облік в підприємствах малого бізнесу”, “Облік у фермерських господарствах”, “Податковий облік” для студентів економічного факультету Львівського національного аграрного університету (довідка №01-28-01/2 від 06.05.2010 р).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до вирішення проблеми раціонального використання земельних ресурсів фермерськими господарствами. Наукові положення, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, одержані автором самостійно.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях: “Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності” (м. Сімферополь, 2008 р.); “Удосконалення управління ресурсами підприємств АПК в умовах глобалізації економіки” (м. Полтава, 2008 р.); “Nastoleni moderni vкdy - 2009” (м. Прага, 2009 р.); на Між народному науково-практичному форумі “Шляхи підвищення ефективності використання агроресурсного потенціалу” (м. Львів, 2009 р.), на семінарах, щорічних наукових конференціях викладачів та аспірантів Львівського національного аграрного університету впродовж 2007-2009 років.

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 8 одноосібних наукових праць загальним обсягом 1,73 друк. арк. З них у наукових фахових виданнях опубліковано 4 статті загальним обсягом 1,23 друк. арк.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 228 сторінках комп'ютерного тексту, в тому числі на 175 сторінках основного тексту. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Вона містить 33 таблиці (16 сторінок), 21 рисунок (13 сторінок), 16 додатків (35 сторінок ). Список використаних джерел містить 193 найменувань (18 сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету та завдання, визначено об'єкт, предмет, методи дослідження, відображені наукова новизна і практичне значення дослідження, апробація одержаних результатів, зазначено особистий внесок автора.

У першому розділі - “Теоретико-методичні основи використання земельних ресурсів у фермерських господарствах” - визначено організаційно-правові засади функціонування фермерських господарств в Україні, розкрито особливості використання земельних ресурсів у фермерських господарствах, розглянуто методологію дослідження використання земельних ресурсів цими господарствами.

На підставі норм Земельного кодексу України можна показати загальний характер земельних відносин у фермерських господарствах (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Загальна схема земельних відносин фермерських господарств.

Належить відзначити таку позитивну рису Земельного кодексу України, що в ньому приділена значна увага саме земельним фермерським відносинам, хоча й врегульовані вони недостатньо повно, що й спричинило розробку нормативних актів для детальнішого закріплення земельних відносин у поточному законодавстві.

Фермерське господарство становить собою форму підприємництва громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для господарювання. Це самостійний господарюючий суб'єкт, який здійснює діяльність на принципах економічної вигоди, самоокупності та відповідальності за свої дії і використовує на правах оренди або приватної власності виділену йому земельну ділянку. Специфікою фермерського господарства є те, що обсяги його підприємницької діяльності визначаються підприємницьким хистом, складом сім'ї, особистим споживанням, площею землі тощо.

Земельні ресурси фермерських господарств як засоби виробництва, без яких неможливе функціонування фермерів, мають низку особливостей: по-перше, вони є продуктом природи та існують незалежно від волі людини; по-друге, їх використання пов'язане з просторовою постійністю місця; по-третє, за правильного їх використання вони не втрачають своєї родючості та інших властивостей; по-четверте, характерні обмеженістю території. Землі фермерського господарства можуть складатися із земельних ділянок, що належать на праві власності господарству як юридичній особі, земельних ділянок, що належать громадянам - членам господарства на праві приватної власності, земельних ділянок, що використовуються фермерським господарством на умовах оренди. Тому земельні ділянки одного фермерського господарства можуть мати різний власнісний статус.

У дисертаційній роботі узагальнено погляди вчених стосовно діяльності фермерських господарств та проблем ефективного використання фермерами належних їм земельних ресурсів. Розглянуто основні види фермерських господарств і проаналізовано шляхи їх створення. Окремо виділено можливість створення фермерських кооперативів, які дозволяють поліпшувати функціонування фермерських господарств. Виокремлено основні принципи використання ресурсів фермерськими господарствами, в тому числі й земельних. Проаналізовано нормативно-правову базу, на основі якої фермерські господарства здійснюють землекористування, досліджено процес її формування в історичному аспекті.

У роботі наголошено на необхідності державної підтримки фермерських господарств та здійсненні ефективної державної політики у сфері використання земельних ресурсів фермерами. Адже без постійної активної участі держави неможливе створення конкурентоспроможного виробництва у фермерських господарствах. Тому держава повинна брати активну участь у регулюванні діяльності цих господарств та стимулювати їх до ефективного землекористування.

У другому розділі - “Оцінка ефективності використання земельних ресурсів фермерських господарств” - проведено оцінку сучасного стану розвитку фермерських господарств у Львівській області, з'ясовано особливості використання ними земельних ресурсів, встановлено взаємозв'язок ефективності сільськогосподарського виробництва й економічних параметрів землекористування фермерських господарств.

Період 1990-1999 рр. можна вважати етапом формування фермерства у Львівській області, а період 2000-2008 рр. - етапом його якісного розвитку. Кількість фермерських господарств у 2008 році порівняно з 2000 роком зменшилася на 7%. Однак площа використовуваних фермерами сільськогосподарських угідь за цей період збільшилася на 26,9%. Загальний обсяг валової продукції сільського господарства, виробленої у фермерських господарствах, зріс у 7,5 раза, а в розрахунку на одне господарство - у 8 разів. Щорічно зростала продуктивність земельних угідь господарств - показник виробленої ними валової продукції на 100 га земельних угідь зріс за окреслений період у 5,9 раза.

Однією з особливостей функціонування фермерських господарств Львівщини є нерівномірність їх розташування, що спричинена природно-кліматичними умовами області. Зокрема, у 2008 р. найбільше фермерських господарств діяло у Жовківському, Пустомитівському та Сокальському районах - 110, 117 та 127 одиниць відповідно, а у Турківському районі не функціонувало жодного, у Сколівському - лише 5 господарств. Останні два райони є депресивними за показниками розвитку сільського господарства, адже знаходяться в гірській місцевості.

У структурі валової продукції фермерських господарств останніми роками зростала питома вага продукції тваринництва й у 2008 році вона становила 74,3%. Щодо фінансових результатів господарювання, то упродовж 2006-2008 рр. відбулося збільшення чистого доходу від реалізації продукції фермерських господарств на 62,6%, збільшення чистого прибутку - у 2,5 раза. Водночас обсяг збитку, отриманий економічно неефективними господарствами, зріс більше ніж утричі.

Загалом фермерські господарства Львівщини упродовж 2000-2008 рр. демонстрували стабільні результати діяльності. Однак порівняно невеликі розміри господарств є однією з причин, через яку вони не набули динамічного розвитку. Зокрема, станом на 01.01.2009 р. кількість фермерських господарств Львівщини становила 1082 одиниці, що у загальній кількості в Україні (42,4 тис. од.) склало лише 2,5%. Середній розмір фермерського господарства в області порівняно з 1991 р. зріс у 2008 р. у 5,5 раза і складає 61,1 га сільськогосподарських угідь. Беручи до уваги середню площу землекористування фермерських господарств в Україні (102 га), варто зауважити, що для нормального функціонування цих господарств на Львівщині слід було б значно розширити площу їх землекористування.

Досліджено залежності особливостей землекористування фермерських господарств Львівської області від якості землі в розрізі окремих районів (табл. 1). Індикатором якості землі виступає офіційна грошова оцінка сільськогосподарських угідь станом на 2008 р.

Таблиця 1

Характеристика землекористування фермерських господарств Львівської області залежно від якості сільськогосподарських угідь, 2008 р.

Показник	Група районів за грошовою оцінкою 1 га сільськогосподарських угідь, грн	За сукупністю
	1. до 4000	2. 4001- 6500	3. 6501- 9000	4. 9001 і більше
Кількість районів у групі	5	5	5	5	20
Середня грошова оцінка 1 га угідь	2929	5662	7732	9839	7299
Частка с.-г. угідь у користуванні фермерських господарств, %	1,5	6,5	7,9	8,2	6,4
Площа с.-г. угідь на одне господарство, га	26,5	69,8	62,0	66,3	61,1
Виручка від реалізації с.-г. продукції на 1 га с.-г. угідь, грн	1375*	2010	4123	2689	3209
у т.ч. рослинницької	1128	742	1541	1617	1364
тваринницької	459*	1268	2583	1072	1845

*Не враховано дані щодо фермерського господарства “Яворівська птахофабрика” як нетипового.

Підвищення якості сільськогосподарських угідь є чинником, що позитивно впливає на розвиток аграрного бізнесу, в тому числі на діяльність фермерських господарств. Тому з підвищенням якості землі зростає частка угідь у користуванні фермерських господарств. Цей чинник, однак, не справляє помітного впливу на середні розміри землекористування фермерів: лише у районах з найгіршими за якістю землями ці розміри доволі низькі, у розрізі інших районів чітко вираженої тенденції не простежуємо.

У районах з нижчою якістю угідь рекомендованим є розвиток тваринницьких галузей. Відтак доходи фермерських господарств мали б формуватися насамперед за рахунок виробництва продукції тваринництва. Однак наведені в табл. 1 дані свідчать, що ці рекомендації фермерами області повною мірою не враховуються, що негативно позначається на ефективності використання ними земельних ресурсів.

Одним зі шляхів оптимізації розмірів землекористування фермерських господарств є оренда, яка дає змогу за відсутності можливості придбати необхідні угіддя господарювати на орендованих землях. Упродовж 2006-2008 рр. площа орендованих фермерами Львівської області земель зросла на 22,2%. Також протягом зазначеного періоду зросла частка орендованих земель господарств у загальній площі їх землекористування - з 77,9% до 83,8%. Ці дані є свідченням вагомої і зростаючої ролі оренди землі у функціонуванні фермерських господарств.

Для визначення взаємозв'язку між фінансовими результатами діяльності фермерських господарств і розмірами їх землекористування проведено групування (табл. 2), яке показало, що доходи від продажу продукції на 1 га сільськогосподарських угідь не прив'язані до розміру землекористування господарств. Це можна пояснити тим, що на малих площах ведеться інтенсивніше виробництво, ніж на великих, що й забезпечує більший дохід у розрахунку на одиницю земельної площі. Розрахунки також показують, що зі збільшенням площі землекористування фермерських господарств розмір чистого прибутку на 1 га сільськогосподарських угідь зменшується, що свідчить про неефективне використання земельних угідь фермерами. фермерський господарство земельний ринковий

Таблиця 2

Залежність фінансових результатів діяльності фермерських господарств Львівської області від розмірів їх землекористування, 2008 р.

Група районів за середньою площею с.-г. угідь, що припадає на одне господарство, га	Кількість районів у групі	Кількість господарств	Виручка від реалізації продукції на 1 га с.-г. угідь, грн	Чистий прибуток на 1 га с.-г. угідь, грн
16 - 49	7	439	6765,6	1814,0
50 - 83	6	412	4144,7	996,6
84 - 113	3	156	1814,3	618,6
114 і більше	2	63	2474,3	137,6
Разом і в середньому	18	1070	3209,0	891,7

У результаті розрахунків, виконаних у програмі StatSoft Statistica v6.0, одержана кореляційна залежність таких показників ефективності виробництва у фермерських господарствах Львівської області, як дохід (виручка) від реалізації продукції в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь (y₁), чистий прибуток на 1 га сільськогосподарських угідь (y₂) від площі сільськогосподарських угідь з розрахунку на одне господарство (х₁), урожайності зернових культур (х₂) і чисельності поголів'я великої рогатої худоби на 1 га сільськогосподарських угідь (х₃):

у₁ = 3787,48 - 19,23х₁ + 30,92х₂ - 370,30х₃;

у₂ = 451,67 - 6,01х₁ + 21,80х₂ + 536,00х₃.

Значення параметрів рівняння свідчать, що з підвищенням урожайності основної у фермерських господарствах групи сільськогосподарських культур - зернових - зростають виручка й отримані фермерами прибутки з розрахунку на 1 га угідь. Результати аналізу показали, що рівень інтенсивності й ефективного використання угідь фермерами зі збільшенням площі землекористування їх господарств зменшується. Отже, рослинництво виявилося галуззю, розвиток якої однозначно позитивно впливає на показники ефективності використання земельних угідь у фермерських господарствах.

Аналіз залежності показників ефективності виробництва та параметрів землекористування фермерських господарств підводить до висновку про те, що внаслідок викривлення економічних взаємовідносин в аграрному секторі підвищення рівня концентрації виробництва у цих господарствах виявляється негативним чинником, який погіршує показники чистого прибутку на 1 га угідь фермерських господарств та підвищує рівень їх збитковості. Очевидно, що є інші чинники, які позитивно впливають на показники діяльності фермерських господарств, тому необхідно вдосконалювати економічний механізм, за якого забезпечувалося б зростання ефективності сільськогосподарського виробництва фермерів. Важливу роль при цьому повинні відігравати важелі державної політики у сфері використання земельних ресурсів фермерських господарств.

У третьому розділі - “Шляхи вдосконалення використання земельних ресурсів у фермерських господарствах” - визначено основні напрями державної політики у сфері використання земельних ресурсів фермерських господарств, розроблено пропозиції щодо здійснення ринкових операцій із земельними ділянками фермерів, які передбачають передачу земель у заставу, зокрема заставу права оренди землі, та страхування вказаних операцій.

Державна політика розвитку фермерських господарств має сприяти підвищенню ефективності використання земель у них і здійснюватися на основі політико-правових, організаційно-економічних та суспільно-організаційних методів. Політико-правові методи мають ґрунтуватися на: забезпеченні та охороні права приватної власності фермерів на землю; контролі за екологобезпечним використанням земель господарств; управлінні землями державної власності в контексті виділення фермерам земель, придатних для здійснення сільськогосподарського виробництва; запровадженні функціонування повноцінного ринку землі в сільському господарстві.

Слід розробити й забезпечити реалізацію державних і регіональних програм, спрямованих на підвищення ефективності використання земельних ресурсів фермерськими господарствами. Зокрема, належить прийняти загальнодержавну Програму використання земель сільськогосподарського призначення та розробити відповідно до неї регіональні програми із врахуванням специфіки тієї чи іншої місцевості. Розробником Програми повинен бути Держкомзем України, а затверджувати її має Кабінет Міністрів України, який, зокрема, мусить затвердити програмні документи, організувати звітність, контроль та забезпечення виконання Програми.

Також потрібно доопрацювати Земельний кодекс України, щоб зняти невирішені питання щодо повноважень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері виділення земельних ділянок, належних фермерам, а також прийняти закони “Про ринок землі”, “Про земельні сервітути”, “Про державну інвентаризацію земель”, “Про порядок вилучення (викупу) земель для суспільних потреб”, “Про державний земельний (іпотечний) банк”, “Про іпотечні цінні папери”, “Про особливості обороту земель сільськогосподарського призначення”. Необхідно законодавчо унормувати ринкові земельні відносини в сільському господарстві, зробити ринок земель регульованим державою такими важелями, які б не ускладнювали фермерам вільне розпоряджання земельними ділянками. Потребують законодавчого врегулювання питання створення й функціонування державного земельного банку та обігу іпотечних цінних паперів для того, щоб фермери могли давати земельні ділянки під заставу й оформляти ці операції у формі цінних паперів.

Організаційно-економічні методи державної політики повинні спрямовуватися на кредитування фермерів під заставу їх землі та надання їм пільгових кредитів; часткове погашення позичок та компенсацію втрат фермерів внаслідок тимчасової консервації земель; установлення соціально справедливих податків на землю; компенсацію недоодержаних фермерами доходів, пов'язаних із господарюванням на землях нижчої якості; вдосконалення цінового регулювання та виділення фермерам земельних дотацій тощо. Зокрема, варто запровадити кредитування фермерів, які отримують землю для ведення сільськогосподарського виробництва, на тривалий термін та під низькі відсотки або застосувати механізм відтермінування розрахунків під державні гарантії.

Вагомим економічним методом державної політики має стати виважена податкова політика, яка повинна передбачати оподаткування за використання земель на базі даних грошової оцінки останніх. Стимуляційну роль у використанні земель фермерами можуть відігравати пільги щодо плати за землю, які базуватимуться на врахуванні середнього рівня якості землі в межах певної сільської ради. Фермери як суб'єкти оподаткування, які використовують землі з балами оцінки, нижчими за середній бал у регіоні, можуть мати підстави для зменшення ставки земельного податку. А фермерам, чиї господарства розміщені в районах з балами оцінки, вищими за середньообласний рівень, ставки і обсяги земельного податку не слід підвищувати, а залишати розрахунковими щодо якості землі. Тим самим вони будуть зацікавлені у продуктивнішому використанні землі, оскільки весь одержаний понад земельний податок валовий продукт залишатиметься в їх розпорядженні.

Система пільг повинна передбачати звільнення фермерських господарств від податку на період їх облаштування, зниження ставок на час освоєння земель, при виконанні державних програм. Мають звільнятися від податку також землі, введені в сільськогосподарський оборот за рахунок кредитів на термін їх погашення.

Суспільно-організаційні методи державної політики передбачають вирішення соціальних проблем села на основі розвитку фермерства. Такий підхід враховує особливу роль фермерів у соціальному розвитку сільських поселень - формування ними династій у системі аграрного бізнесу, середнього класу, нерозривно пов'язаного з сільською територією й аграрним землекористуванням. Соціальні проблеми необхідно вирішувати через формування належної соціальної інфраструктури села; розробку програми демографічної політики; задоволення соціально-освітніх і побутових потреб фермерів. До суспільно-організаційних методів відносимо й розвиток за сприяння держави консультаційних служб, які сприятимуть фермерам у підвищенні їх кваліфікації, надаватимуть широкий спектр інформаційних послуг.

Однією з основних проблем для фермерів залишається неможливість одержання довгострокових кредитів під заставу землі на прийнятних умовах із метою формування матеріально-технічної бази й розширеного відтворення виробництва. У зв'язку з цим у фермерських господарств повинна бути можливість віддавати землю під заставу (іпотеку), за якої земельні ділянки залишаються власністю заставодавця. Схематично механізм передачі земельних ділянок фермерами у заставу показано на рис. 2.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Механізм застави земельних ділянок фермерських господарств.

Поряд із заставою землі дієвим інструментом у формуванні ефективних фермерів-землевласників повинні бути орендні операції, які дадуть змогу формувати оптимальні розміри землекористування фермерів. З метою удосконалення здійснення орендних операцій варто запровадити принципово нову їх форму - заставу права на оренду сільськогосподарських земельних ділянок, яка вирізняється тим, що не призведе до зміни власника на ділянку, а для орендаря матиме суттєву вигоду - дозволить залучити значні кошти для розвитку виробництва. У таких операціях заставодавцем має виступати юридична особа (фермер), якій на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою, а заставоутримувачами - кредитні установи, юридичні та фізичні особи, які будуть орендарями земельних ділянок.

Стосовно власника земельної ділянки, то його права повинні бути захищеними в разі зміни суб'єкта, який орендує земельну ділянку. Можливість застави права оренди та зміни орендаря земельної ділянки внаслідок цього повинна передбачатися в договорі оренди земельної ділянки, в якому вказується, що орендодавець земельної ділянки допускає можливість передачі права оренди землі орендаря в заставу. У разі зміни орендаря орендодавець не повинен нести ніяких збитків: орендна плата має йому виплачуватися, як це передбачено в договорі, а якість та родючість землі - не погіршуватися. Звісно, земельна ділянка повинна залишатися власністю орендодавця.

Важливим інструментом управління ризиками у сфері сільськогосподарського виробництва та використання земель виступають страхові операції. З метою формування в державі повноцінного ринку страхових послуг у сфері аграрного землекористування необхідно в першу чергу оцінити особливості товару, який купуватиметься й продаватиметься на цьому ринку. Таким товаром виступатиме страхова послуга, що її надаватимуть страхові компанії фермерам-землевласникам з метою страхування ними операцій із земельними ділянками на добровільних засадах.

Найбільш небажаними ситуаціями у діяльності фермерів, пов'язаними з використанням їх земель, є ризик втрати права власності чи користування землею. Тому насамперед необхідно запроваджувати страхові послуги для попередження таких ситуацій. Також фермерам слід мати змогу зменшити ризик втрати родючості землі. Найдоцільнішими можуть бути договори страхування земельних ділянок (рис. 3).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3. Страхування операцій із земельними ділянками фермерських господарств.

Хоча покращання використання земель фермерськими господарствами є проблемою загальнодержавного рівня, вирішувати її передусім слід на регіональному рівні. У дисертації наведена комплексна модель задачі, яка дала змогу виявити основні резерви щодо поліпшення ситуації у фермерських господарствах Львівської області за рахунок ефективнішого використання земельних ресурсів. Ставилося завдання визначити, скільки земельної площі потрібно для виробництва тієї кількості продукції, яку тепер виробляють фермерські господарства Львівської області за умови оптимізації структури посівних площ. При цьому розраховано, яку частку посідають фермерські господарства у валовому виробництві продукції області, та виявлено резерви для збільшення виробництва ними продукції.

Результати розв'язку розробленої економіко-математичної моделі задачі свідчать про те, що для виробництва фактичного обсягу продукції рослинництва фермерам області було б достатньо 56923 га посівів, тоді як фактична посівна площа в їх господарствах у 2008 році становила 66215 га (табл. 3).

Таблиця 3

Оптимальна структура посівних площ у фермерських господарствах Львівської області

Культура	Площа посіву, га	Структура посівів, %
Зернові і зернобобові	33127	58,2
Картопля	423	0,7
Цукрові буряки	1480	2,6
Овочі	409	0,7
Кормові культури	21484	37,8
Разом	56923	100,0
Умовно надлишкова площа	9292	х
Всього	66215	х

Резерв площі - 9292 га, - що утворився внаслідок нераціонального використання ріллі, можна використати для збільшення виробництва продукції, трансформувати в інші угіддя або передати в оренду.

У структурі посівних площ найбільшу частку займатимуть посіви зернових і зернобобових культур (58,2%). Належить збільшити посівну площу кормових культур для виробництва власної продукції тваринництва, що на сьогодні є актуальним завданням.

У структурі земельного фонду найбільшу частку займають фермерські господарства Сокальського району (14,82%) як у фактичній наявності, так і у розрахованій виробничій програмі (13,8%). Ці господарства виробляють всі види необхідної продукції: зернові і зернобобові, картоплю, цукрові буряки, овочі, м'ясо, молоко та яйця. Але простежується недозавантаження й непродуктивне використання земельного ресурсу, про що свідчить залишок останнього 1959 га або 21% у загальному залишковому земельному фонді фермерських господарств області за оптимальним планом.

Залишок земельного фонду за розрахованим планом є й в інших районах, зокрема Мостиському, Радехівському. Загалом недовикористання земельного фонду у фермерських господарствах області складає 14,03%.

Запропонована модель дозволила визначити мінімальні розміри земельного фонду для виробництва гарантованого обсягу продукції на регіональному рівні. Результати розв'язку є підставою для розробки і опрацювання моделі на рівні окремого району чи конкретного господарства.

ВИСНОВКИ

1. Фермерське господарство є формою підприємництва громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти, переробляти та реалізовувати товарну сільськогосподарську продукцію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення господарювання. Землі фермерського господарства можуть складатися із земельних ділянок, що належать йому на праві власності як юридичній особі; ділянок, що належать громадянам - членам господарства на праві приватної власності; земельних ділянок, що використовуються фермерським господарством на умовах оренди.

2. Земельні ресурси фермерських господарств вирізняються серед інших видів ресурсів тим, що вони є продуктом природи та існують незалежно від волі людини; їх використання пов'язано з просторовою постійністю місця; за умов правильного їх використання вони не втрачають родючості та інших властивостей; характерні обмеженістю території. Виділяють такі принципи використання земель у фермерських господарствах: справляння плати за придбання та використання землі; дотримання вимог використання земель за цільовим призначенням; забезпечення недоторканості та охорони права власності на землю і права користування землею з боку держави; пріоритет передачі для фермерів продуктивних земель у приватну власність; стимулювання раціонального використання земель фермерами з боку держави.

3. Фермерські господарства у Львівській області пройшли кілька стадій становлення. Період 1990-1999 рр. є етапом формування фермерства в регіоні, а 2000-2008 рр. - етапом його якісного розвитку, протягом якого в господарствах спостерігалося збільшення валових зборів основних сільськогосподарських культур. Виробництво продукції тваринництва у фермерських господарствах Львівщини протягом 1995-2008 рр. розвивалося стрімкішими темпами, ніж виробництво продукції рослинництва. Протягом 2006-2008 рр. чистий дохід від реалізації продукції фермерськими господарствами збільшено на 62,6%, чистий прибуток - у 2,5 раза, а збиток, отриманий економічно неефективними господарствами, зріс більше ніж утричі.

4. Фермерські господарства Львівської області належать до господарств із порівняно невеликими розмірами сільськогосподарських угідь - у розрахунку на одне господарства в області припадає 61,1 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 55,7 га ріллі. Упродовж 2006-2008 рр. площа орендованих земель у фермерських господарствах Львівської області зросла на 22,2%, а питома площа орендованих земель господарств у загальній площі їх землекористування - з 77,9% до 83,8%.

5. Зі збільшенням площі землекористування фінансові результати господарської діяльності фермерів погіршуються, що свідчить про неефективне використання ними земель. Кореляційно-регресійний аналіз показників ефективності фермерських господарств і параметрів їх землекористування показав, що підвищення рівня концентрації виробництва у господарствах виявилося негативним чинником, який погіршує показники доходу від реалізації продукції та чистого прибутку на 1 га угідь. Тому слід удосконалювати механізм, за якого забезпечуватиметься зростання ефективності виробництва у фермерів.

6. Для успішного функціонування фермерських господарств та ефективного використання земельних ресурсів необхідна ефективна державна політика, яку можна трактувати як системну, цілеспрямовану діяльність уряду щодо забезпечення ефективної діяльності фермерів, визначену основними завданнями політики земельних відносин держави. Державна політика повинна виявлятися в політико-правових, організаційно-економічних та суспільно-організаційних методах державної підтримки фермерських господарств у сфері використання земельних ресурсів.

7. У контексті державної земельної політики щодо фермерства важливими кроками повинні стати прийняття загальнодержавної Програми використання сільськогосподарських земель та розробка відповідно до неї регіональних програм із врахуванням специфіки регіонів країни. Також потрібно доопрацювати Земельний кодекс України, прийняти закони “Про ринок землі”, “Про земельні сервітути”, “Про порядок вилучення (викупу) земель для суспільних потреб”, “Про державний земельний (іпотечний) банк”, “Про іпотечні цінні папери”, ”Про особливості обороту земель сільськогосподарського призначення”. Необхідно зробити ринок земель регульованим державою з метою вільного розпоряджання фермерами земельними ділянками, а також визначити на державному рівні інструменти цінового регулювання на ринку земель, механізми сплати платежів за оформлення руху земельних ділянок.

8. Варто запровадити кредитування фермерів на тривалий термін та під низькі відсотки або застосувати механізм відтермінування розрахунків під державні гарантії. Оподаткування повинно відігравати стимулюючу роль до заохочення ведення фермерами господарської діяльності, тобто базуватися на врахуванні середнього рівня якості землі в межах певного регіону. Фермери, які використовують землі з балами оцінки, нижчими за середній в регіоні, мають підстави для зменшення ставки земельного податку.

9. До суспільно-організаційних методів державної політики щодо фермерів слід віднести здійснення просвітницької роботи серед них стосовно використання належних їм земель, формування соціальної інфраструктури села, розвитку екологізації землекористування та формування науково обґрунтованої системи землеробства, підвищення кваліфікації фермерів, освоєння передових технологій виробництва продукції рослинництва і тваринництва.

10. Серед господарських операцій із земельними ділянками фермерських господарств вагому роль повинна відігравати іпотека землі як можливість одержання фермерами довгострокових кредитів на прийнятних умовах. У таких умовах заставлена земля залишатиметься в користуванні фермера-заставодавця, а банк-заставоотримувач у разі невиконання зобов'язання боржником матиме право на задоволення своєї вимоги за рахунок цього заставленого майна, яким є відповідні земельні наділи. Дієвим інструментом у формуванні ефективних фермерів-власників повинні бути земельні орендні операції. З метою їх удосконалення варто запровадити заставу права оренди сільськогосподарських земельних ділянок, яка особлива тим, що не призведе до зміни власника на земельну ділянку, а для фермера-орендодавця матиме вигоду в плані залучення коштів для розвитку виробництва.

11. У напрямі ефективного використання земельних ресурсів фермерами вагомого значення набуває здійснення страхових операцій. Організація страхової діяльності повинна передбачати укладання договорів страхування фермерами-землевласниками, формування страхових резервів і виконання прийнятих страхових зобов'язань. Страхування операцій із земельними ділянками фермерів повинно здійснюватися у двох напрямах: страхування ризику втрати фермером права власності чи користування землею та страхування від можливого зниження родючості землі.

12. Збільшення виробництва продукції сільського господарства у фермерських господарствах тісно пов'язане з параметрами їх посівних площ. Постановка та реалізація задачі оптимізації розмірів фермерських господарств у розрізі районів Львівської області показала можливість підвищення ефективності рівня виробництва сільськогосподарської продукції. Виявлена наявність потенціалу виробництва сільськогосподарської продукції фермерськими господарствами за рахунок оптимальних розмірів їх землекористування. Розробка запропонованої економіко-математичної моделі задачі є підставою для складання плану виробничої діяльності господарств району на рівні області, зокрема тієї його частини, яка визначає їх можливості і перспективність.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Хомка В. М. Організаційно-правові засади функціонування фермерських господарств / В. М. Хомка // Науковий вісник Національного лісотехнічного університету України : збірник науково-технічних праць. - Львів : НЛТУ України, 2008. - Вип.18.8. - С. 242-245 (0,24 друк. арк.).

2. Хомка В. М. Особливості підприємницької діяльності фермерських господарств Львівської області / В. М. Хомка // Вісник Львівської державної фінансової академії / голов. ред. П. Ю. Буряк- Львів : ЛДФА, 2008. - № 15. - С. 79-84 (0,46 друк. арк.).

3. Хомка В. М. Іпотека землі як напрям підвищення ефективності функціонування фермерських господарств / В. М. Хомка // Економіка: проблеми теорії та практики : збірник наукових праць. - Вип. 255 : в 9 т. - Т.3. - Дніпропетровськ : ДНУ, 2009. - С. 747-751 (0,27 друк. арк.).

4. Хомка В.М. Проблеми застави права земельних ділянок фермерських господарств в процесі здійснення підприємницької діяльності / В. М. Хомка // Науковий вісник Буковинської ДФА. - Чернівці, 2009. - №4(17). - С. 180-184 (0,26 друк. арк.).

В інших наукових виданнях:

5. Хомка В. М. Проблеми розвитку фермерських господарств / В. М. Хомка // Удосконалення управління ресурсами підприємств АПК в умовах глобалізації економіки : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. - Полтава : ПД ПДАА, 2008. - С. 76-77 (0,12 друк. арк.).

6. Хомка В. М. Напрями державної підтримки розвитку фермерських господарств / В. М. Хомка // Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. - Сімферополь : ВЦ Кримського інституту бізнесу, 2008. - С. 275-276 (0,08 друк. арк.).

7. Хомка В. М. Формування оптимальних розмірів фермерських господарств у напрямі ефективного використання земельних ресурсів / В. М. Хомка // Шляхи підвищення ефективності використання агроресурсного потенціалу : матеріали Міжнар. наук.-практ. форуму. - Т. 2. - Львів : Львівський національний аграрний університет, 2009. - С. 157-159 (0,18 друк. арк.).

8. Хомка В. М. Світовий досвід державного регулювання діяльності фермерських господарств / В. М. Хомка // Nastoleni moderni vкdy 2009 : Materiбly V mezinбrodni vкdecko - praktickб conference. - Dil 3. Ekonomickй vкdy. Zemepis a geologie. - Praha : Publishing House «Education and Science» s.r.o., 2009. - С. 81-83 (0,12 друк. арк.).

АНОТАЦІЯ

Хомка В.М. Використання земельних ресурсів фермерських господарств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). - Львівський національний аграрний університет, Львів, 2010.

У дисертаційній роботі досліджено теоретичні та методичні основи та обґрунтовано практичні пропозиції щодо ефективного використання земельних ресурсів у фермерських господарствах.

Наведена характеристика ефективності використання земельних ресурсів фермерських господарств Львівської області, проаналізовано залежність економічної ефективності сільськогосподарського виробництва у фермерських господарствах від параметрів їх землекористування.

Обґрунтовано напрями державної політики розвитку фермерських господарств у сфері використання наявних у них земельних ресурсів. Розроблено механізми здійснення ринкових операцій із земельними ділянками фермерських господарств. Виявлено резерви для підвищення економічної ефективності виробництва продукції.

Ключові слова: фермерські господарства, земельні ресурси, ефективність виробництва, державна політика, ринкові механізми

Хомка В.М. Использование земельных ресурсов фермерских хозяйств. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (по видах экономической деятельности). - Львовский национальный аграрный университет, Львов, 2010.

В диссертации теоретически развит и методически обобщен вопрос использования земельных ресурсов в фермерских хозяйствах. Предложено решение научно-практической задачи, которая состоит в обосновании основных закономерностей функционирования фермерских хозяйств и разработке на этой основе предложений относительно эффективного их землепользования на рыночной основе.

В теоретической части проанализированы подходы к определению понятия «фермерское хозяйство» в научных трудах ученых и в законодательстве. Обобщены основные принципы функционирования фермерских хозяйств, рассмотрены их виды, пути формирования и прекращения деятельности. Подчеркнуто, что специфика фермерского хозяйства состоит в том, что параметры его предпринимательской деятельности определяются составом семьи, личным потреблением, доходами от ведения сельского хозяйства, размерами земельных угодий и другими техническими элементами хозяйства.

Значительное место в работе отведено анализу законодательной базы, на основе которой фермерские хозяйства осуществляют землепользование, а также исследованию процесса ее формирования в историческом аспекте. Также выделено основные принципы использования ресурсов фермерскими хозяйствами, в том числе и земельных.

Представлены результаты комплексного изучения состояния функционирования фермерских хозяйств Львовской области. Проведена оценка эффективности использования земельных ресурсов фермерами области и проанализированы главные причины низкого уровня их землепользования. Особый акцент поставлен на аренде земли, которая даст возможность расширять земельные участки фермеров без значительных капиталовложений. Проанализирована зависимость экономической эффективности производства в фермерских хозяйствах от параметров их землепользования, которая показывает, что повышение концентрации производства в хозяйствах выступает негативным фактором, который влияет на результативность деятельности фермеров, что вызывает потребность в государственном регулировании использования земельных ресурсов фермерских хозяйств.

В ходе работы определено, что государство должно осуществлять политику поддержки фермерских хозяйств относительно их землепользования на основе политико-правовых, организационно-экономических и общественно-социальных методов. В контексте рационального использования земельных ресурсов фермерами особо подчеркнуто необходимость разработки национальной Программы использования земель сельскохозяйственного назначения и на ее базе - региональных программ, а также усовершенствования законодательства соответственно к требованиям рынка. Разработана система предложений по усовершенствованию выдачи кредитов фермерам, их льготному налогообложению, учитывая качество используемых ими земель. Обоснованы подходы к улучшению землепользования фермерских хозяйств на основе формирования на региональном уровне консультационных служб, объектов социальной инфраструктуры, а также примерных (показательных) хозяйств, функционирование которых будет поощряться и финансироваться государством.

...