Шляхи вдосконалення лісовідновлення і лісорозведення

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Лісовідновлення і лісорозведення

1.1 Принципи створення лісових природних комплексів

Нині рівнині та горбисті піски майже повністю залісені. Незалісеними є лише високогорбисті незарослі або тією чи іншою мірою зарослі трав'яною рослинністю піски, які належать до I і II лісокультурних категорій земель і характеризуються жорсткими лісорослинними умовами. Залісення таких земель вимагає значних витрат, а також пов'язане з технологічними труднощами.

Суцільне масивне залісення горбистих пісків, що застосовували в минулому, виявилося недостатньо обґрунтованим, оскільки не було враховано особливості гідрологічного режиму території та аспекти збереження біорізноманіття. Чисті соснові культури створювали в різноманітних ґрунтово-гідрологічних умовах: на близьководних родючих землях у пониззях, на високих сухих безплідних горбах і крутосхилах.

На відміну від суцільного залісення і з метою підвищення стійкості створюваних насаджень сосни на горбистих пісках, підтримання гідрологічного режиму арен, збереження наявних природних утворень, сприяння прискореному формуванню складніших і різноманітніших екосистем необхідно застосовувати ландшафтно-екологічний принцип формування угідь, при якому вершини горбистих пісків і крутосхили залишають для природного заростання трав'янистою рослинністю й накопичення вологи.

Міжгорбові пониззя площею менше 0,5 га слід залишати незалісеними з метою збереження кормової бази для фауни, у т. ч. комахоїдних тварин, формування природних заростей, деревних і чагарникових перелісків дуба, берези, вільхи, осики, груші, маслинки, терену, бузини тощо, створення водойм - водопоїв, а також реміз і природоохоронних комплексів.

Необхідно зберігати ділянки з природним поновленням деревних порід, чагарників та здійснювати заходи щодо сприяння природному поновленню цих рослин. Не слід заліснювати ділянки, де знаходяться угруповання рослин і тварин, занесених до Червоної книги, лікарські рослини, сіножаті, болота, озера тощо.

1.2 Створення постійної лісонасінної бази

Для лісонасінних плантацій сосни оптимальними лісорослинними умовами є С2 - В2, з дерновими розвиненими ґрунтами, які мають на коренедоступній глибині поховані родючі ґрунти або вологоємні прошарки, причому підґрунтові води залягають на глибині 1,5 - 2,5м. Мінімальна площа насінних плантацій має становити 3-4 га, але найдоцільніше створювати великі плантації площею 50 - 100 га.

Перед створенням клонової насінної плантації або підщепних культур наприкінці літа - на початку осені на ділянці здійснюють суцільну оранку глибиною 27-30 см і висівають озиме. Весною його переорюють як сидерат, улітку ґрунт утримують за системою чорного пару. Наприкінці серпня - на початку вересня на ділянці необхідно провести розпушування на глибину 60-70 см. Щеплені саджанці із закритою кореневою або підщепні культури висаджують весною площадками з розміщенням 5 x 10 або 8 x 8м.

Щорічно протягом вегетаційного періоду здійснюють 5-6 разовий обробіток міжрядь важкими дисковими боронами. Рослини починають плодоносити на третій-четвертий роки після щеплення, придатні до експлуатації з 10-річного віку.

Родинні плантації створюють з насіння плюсових дерев. Цвітіння на родинних плантаціях розпочинається на декілька років пізніше, ніж на клонових, але жіноче і чоловіче суцвіття збалансовані краще. Перевагами родинних плантацій перед клоновими є більше генетичне різноманіття та менша трудомісткість їх створення.

Сіянці кожного плюсового дерева вирощують на розсаднику окремо. Для садіння вибирають екземпляри з інтенсивним ростом. На площі їх висаджують по 2 - 3 шт. на кожну площадку розміром 1 x 1м. Розміщення площадок таке саме, як для клонових плантацій. У подальшому на кожній площадці залишають один швидкорослий, високоякісний екземпляр.

1.3 Використання зрубів і згарищ

Зруби та згарища площею близько 0,5 га при ширині не більше 50 м, оточені стійкими, здоровими та умовно-здоровими насадженнями, відводять для відновлення природних угідь максимально зберігаючи природне поновлення сосни та листяних порід.

Зруби та згарища площею понад 0,5 га із близьким заляганням ґрунтових вод і родючим ґрунтом слід відводити для створення плантаційних культур сосни та тополі для отримання деревини, а також під плантації новорічних ялинок, торкальні гаї, промислові плантації шелюги, верби розмаринолистої, лікарських рослин створення садів і виноградників тощо.

На зрубах і згарищах площею понад 0,5 га на ділянках, що характеризуються горбистим рельєфом, на піщаних землях необхідно здійснювати лісовідновлення за ландшафтно-екологічним принципом із збереженням природного поновлення та використанням для залісення садивного матеріалу сосон кримської та звичайної.

2. Санітарно-оздоровчі заходи і таксація лісових насаджень

2.1 Оцінка санітарного стану насаджень

Початкову оцінку стану лісів здійснюють при базовому лісовпорядкуванні, а подальшу - при виконанні обстежень спеціалістами лісогосподарських підприємств та лісопатологічної служби.

З метою поліпшення санітарного стану насаджень, зниження рівня пожежної небезпеки, локалізації осередків стовбурових шкідників і запобігання втратам технічних властивостей деревини в насадженнях з наявністю сухостою здійснюють рубки догляду, санітарні вибіркові та санітарні рубки.

2.2 Рубки догляду

Головним завданням рубок догляду є поліпшення якості і породного складу насаджень, збереження і посилення екологічних, естетичних та інших властивостей лісу, підвищення стійкості та продуктивності насаджень.

До рубок догляду в першу чергу призначаються ділянки на яких зростають хворі і пошкоджені дерева, культури і природні молодняки цінних порід, які пригнічуються небажаними деревними та чагарниковими породами, змішані деревостани, перегущені насадження. Поділяються:

· Рубки освітлення формують насадження бажаного складу та густоти, забезпечують таку частину головної породи в насадженні, яка відповідає конкретним лісорослинним умовам та призначенню створюваного насадження.

· Рубки прочищення забезпечують склад і форму деревостану, створюють рівномірне розміщення дерев головної породи на площі, формують оптимальну структуру майбутнього деревостану, регулюють кількісне співвідношення між окремими породами.

· Рубки проріджування створюють умови для формування стовбура і крони кращих дерев, продовжується регулювання кількісного співвідношення між окремими породами.

· Прохідні рубки призначені для створення умов щодо збільшення приросту кращих дерев, підвищення товарності насаджень, покращення складу.

Під час догляду за насадженнями застосовується переважно комбінований метод рубок, який поєднує принципи низового та верхового доглядів. В основу цього методу покладено розподіл дерев за їх господарськими та біологічними ознаками на три категорії: кращі (цільові), допоміжні (корисні) та ті, що підлягають видаленню.

Вибіркові санітарні рубки.

Вибіркові санітарні рубки здійснюють у всіх без винятку насадженнях, крім тих, що всихають, і загиблих. Здійснюються з метою вилучення з насаджень сухостійних, усихаючих, сильно ослаблених, пошкоджених шкідниками, хворобами та внаслідок пошкодження стихійними природними явищами або техногенних впливів окремих дерев. Якщо декілька осередків дифузного та куртинного всихання (площею до 0,5 га) розташовані поряд один з одним, їх в окремі лісосіки не виділяють, а об'єм зрубаної деревини зараховують до об'єму вибіркових санітарних рубок.

2.3 Суцільні санітарні рубки

Перед проведенням суцільних санітарних рубок у насадженнях необхідно залишати захисні смуги з дерев, незалежно від їхнього стану. Ширина смуг має становити 30 м, відстань між смугами - 10 висот, розташування смуг - перпендикулярно напрямку панівних вітрів.

Проводяться шляхом вирубування одночасно всіх дерев пошкоджених шкідниками, хворобами та внаслідок стихійних природних явищ і техногенних впливів до ступеня втрати цими насадженнями біологічної стійкості. Суцільні санітарні рубки проводяться у разі, коли інші санітарно-оздоровчі заходи не можуть оздоровити насадження, а проведення вибіркових санітарних рубок може призвести до зниження повноти насадження нижче 0,5.

2.4 Особливості таксації насаджень

Для таксації сосняків і визначення деревної зелені використовують загальні і регіональні лісотаксаційні таблиці, розроблені УкрНДІЛГА та СФ УкрНДІЛГА.

Насадження сосни розподіляють на 5 категорій санітарного стану: стійкі, здорові, умовно-здорові, ослаблені, всихаючи та загиблі. Згідно з цим призначають відповідні заходи.(Табл.2.1.)

Осередки всихання площею не менше 0,5 га, які розташовані в ослабленому чи умовно здоровому насадженні, виділяють в окремі виділи.

Таблиця.2.1. Коротка характеристика категорій стану соснових насаджень, створених на Нижньодніпровських пісках, і рекомендовані заходи в них.

3. Види основних шкідливих комах та захист лісу від них

Складовими лісозахисту є нагляд, обстеження, прогнозування загрози для лісу, здійснення профілактичних і лісозахисних заходів. Здійснення цих складових лісозахисту має особливості стосовно різних груп комах.

У перші роки життя найбільшої шкоди культурам сосни завдають комахи-шкідники коріння. У незімкнених соснових культурах небезпечними є великий сосновий та яйцеподібний довгоносики (пошкоджують бруньки, кору стовбурів, іноді перекушують стовбурці), коренежили ( пошкоджують кору і коріння стовбурців), літній пагонов'юн (пошкоджує бруньки), поодинокий пильщик-ткач (пошкоджує хвою). У перші роки після зімкнення культур їх пошкоджують переважно пагонов'юни (пошкоджують бруньки і пагони) та сосновий підкоровий клоп (живиться під корою). У культурах віком понад 10 років хвою сосон пошкоджують личинки звичайного і рудого соснових пильщиків, пізніше - соснового шовкопряда, соснової совки, соснового п'ядуна. Стовбурові комахи заселяють переважно ослаблені дерева, але при великій чисельності особин самі ослаблюють дерева при додатковому живленні на них і тим створюють умови для їх заселення.

3.1 Хрущі

Серед комах шкідників коріння сосни найбільш поширені хрущі. Личинки пошкоджують коріння, а імаго (дорослі комахи) багатьох видів пошкоджують крони. При проектуванні заходів захисту культур від пошкодження хрущами слід ураховувати їхні видову належність і особливості біології. У Нижньодніров'ї практично відсутні травневі хрущі,а основної шкоди лісовим культурам завдають хрущі мармуровий, білий, Нордмана, а також дрібні хрущики, які поширені в трав'яній рослинності.

Рекогносцирувальний нагляд включає спостереження в період льоту жуків і розкопування ґрунту. За матеріалами спостереження складають схему заселеності ґрунту личинками хрущів. Основний фізико-механічний захід боротьби з личинками хрущів полягає у обробітку ґрунту, при якому личинки, лялечки, яйця знищуються робочими органами, вивертаються на поверхню, де гинуть від висихання або поїдаються хижими комахами і птахами. Жуків хрущів, які сидять уранці нерухомо у кронах кормових дерев, струшують, збирають і знищують. У період льоту жуків приманюють на світлові пастки типу ПРК-4. Інсектициди для захисту насаджень від хрущів можуть бути застосовані шляхом суцільного затруєння ґрунту, часткового (локального) затруєння ґрунту у культурах шляхом внесення препаратів уздовж рядків або під окремі рослини, захисної обробки кореневих систем рослин перед садінням, обприскуванням місць додаткового живлення жуків.

3.2 Великий сосновий довгоносик

Найбільша загроза пошкодження довгоносиком виникає у лісових культурах, створених на зрубах, згарищах, ділянках вітровалів, а також на інших ділянках ослабленого лісу та відстані до 1 км від них. Рекомендується проводити нагляд за наявністю цього шкідника шляхом огляду, протягом сезону ям, викопаних для обліку личинок хрущів. На дно котрих поміщають шматки кори й відрізки гілок, під якими накопичуються жуки великого соснового довгоносика. Високою вважається чисельність не менше 10 жуків на одну яму.

Використовують такі заходи захисту:

· збирання і знищення жуків великого соснового довгоносика у ловильних ямах;

· обприскування саджанців інсектицидами на початку вегетації сосни для запобігання ушкодження жуками стовбурців і бруньок при додатковому живленні.

Комахи-хвоєгризи.

До комах-хвоєгризів відносять:соснового шовкопряда, соснову совку, соснового п'ядуна, звичайного та рудого соснового пильщика. Для виявлення осередків масового розмноження комах-хвоєгризів слід закладати по одному пункту обліку на кожні 50 га насаджень. На кожному пункті облік комах на гілках проводити не менше ніж на двох модельних деревах, облік лялечок у ґрунті або підстилці - не менше ніж на 3 пробних площадках. Також, здійснюються аеровізуальні лісопатологічні обстеження, що дає змогу у короткий термін на великих територіях оцінити загальний санітарний стан насаджень, межі осередків масового ушкодження лісів тощо.

Обприскування крон дерев сосни інсектицидами призначають при загрозі пошкодження хвої понад 30%.

3.3 Стовбурові шкідники

За термінами заселення дерев стовбурові шкідники належать до однієї із двох фенологічних груп - весняно - літньої та літньо - осінньої. До весняної групи належать великий сосновий лубоїд, малий сосновий лубоїд, верхівковий короїд, короїд-стенограф, короїд-двійник, короїд-гравер, ялинковий жердинниковий смолюх, сірий довговусий вусач. До літньої фенологічної групи належать жуки другого й сестринського поколінь верхівкового короїда, короїда-стенографа, типографа, двійника, гравера, а також чорний сосновий вусач, синя соснова златка, синій рогохвіст, стовбуровий смолюх, жердинниковий смолюх.

Стовбурові комахи на осінньому згарищі не є небезпечними для живих дерев, тобто є технічними, а не фізіологічними. Оскільки личинки деяких вусачів розвиваються в деревині протягом 2-3 років, вони можуть бути небезпечними для лісової продукції. Тому її необхідно відразу окоровувати, захищати інсектицидами або розпилювати на дошки.

Біологічні заходи захисту лісу.

Для охорони та принаджування птахів необхідно організувати їх підгодівлю взимку, не проводити лісогосподарських робіт (рубок догляду, трелювання, хімічних обробок інсектицидами) у період гніздування та виведення пташенят. Також треба створювати умови для комах-хижаків: бабок, ктирів, жуків-сонечок, золотоочок, а ще плазунів та амфібій.

Охорона лісу від пожеж. лісовий таксація насадження полювання

Заходи для удосконалення системи охорони лісів.

Профілактичні - обладнання виставок, агітвітрин, аншлагів, організація шкільних лісництв, контрольних постів, упорядкування місць відпочинку, туристичних маршрутів, автостоянок, шлагбаумів, проведення масово-роз'яснювальної та агітаційної роботи: ранньовесняне ліквідування захаращеності шляхом доочищення місць зимової рубки, ліквідації на пожежо небезпечних ділянках лісу запасу займистого матеріалу, створення протипожежних заслонів, розривів, узлісь, мінералізованих смуг, прорубання просік, будівництво пожежних водойм тощо. Для виявлення і гасіння лісових пожеж - побудова пожежно-спостережних веж (розміщують через 10-15 км таким чином, щоб забезпечити спостереження за всією територією лісів), організація лісових пожежних станцій, забезпечення засобами зв'язку і транспорту, авіапатрулювання тощо.

У кожному лісництві доцільно встановити автоматичні метеостанції для вчасного прогнозування загрози пожежної небезпеки. Класи пожежної небезпеки за умовами погоди слід визначати за місцевою шкалою Степового філіалу УкрНДІЛГА.

Табл.2.4.1. Шкала Степового філіалу УкрНДІЛГА.

Регламентація роботи лісопожежних служб у лісогосподарських підприємствах.

I клас - наземне патрулювання;

II клас - наземне патрулювання, чергування на пожежно-спостережних пунктах здійснюється з 11 до 17 години;

III клас - крім наземного патрулювання, здійснюють авіапатрулювання 1-2 рази на день. Чергування на спостережних вежах і пунктах триває з 10 до 17 години. Пожежні команди у повному складі перебувають у місцях чергування. За допомогою засобів масової інформації сповіщають населення про обмеження відвідування лісових масивів;

IV клас - наземне патрулювання триває з 8 до 20 години, авіаційне патрулювання здійснюють 3 рази на день; чергування на пожежно-спостережних пунктах триває протягом світлового дня, пожежні команди у повному складі мають бути готові до виїзду на місце пожежі; в конторах управлінь, лісогосподарських підприємств і лісництв організовується чергування ІТП, забороняється відвідування лісу населенням;

V клас - мобілізація всієї державної лісової охорони на охорону лісів від пожеж, наземне патрулювання триває протягом світлового дня, залучається громадський актив, дружинники, міліція. Авіапатрулювання здійснюється не менше 2 разів на день. Пожежні команди перебувають у повній готовності. Забороняється відвідування лісу населенням. Активно ведеться протипожежна пропаганда, у тому числі на вокзалах, автостанціях, пристанях, у річкових портах, тощо.

4. Рекреаційне лісокористування та створення природоохоронних комплексів

4.1 Рекреаційне користування

У лісових природних комплексах виділено три зони з елементами благоустрою:

· Місце для короткочасного відпочинку (лавка, аншлаг, урна для сміття) або проведення пікніка (стіл, дві лавки, аншлаг, урна для сміття) - ця зона безпосередньо прилягає до населених пунктів.

· Місце для тривалого пікніка (стіл, дві лавки, аншлаг, урна для сміття, місце для влаштування вогнища) - ця зона прогулянкового відпочинку, вона розташована на відстані близько 1 км від населеного пункту і є середньо відвідуваною.

· Місце для одноденного відпочинку (укриття від непогоди, стіл, лавка, аншлаг, кострище, туалет) - ділянки лісу розташовані на відстані понад 1 км від населених пунктів.

4.2 Створення природоохоронних комплексів

Лісові природоохоронні комплекси створюють на ділянках близьководних понизь. Для спорудження водойм, які є основними складовими природоохоронних комплексів, придатні близько водні піски, а також міжгорбові пониззя із глибиною розташування ґрунтових вод не більше 2 м. Водойми треба розміщувати на галявинах, пустирях, серед лісових масивів, культур або поза ними. Найкращим строком спорудження водойм є кінець літа - початок осені, коли ґрунтові води знаходяться на найнижчому рівні. На обраній для спорудження водойми ділянці пошарово і поступово на всій площі бульдозерами знімають і переміщують ґрунт із котловану за межі його берегів. Верхній, найбільш родючий шар ґрунту складують і після закінчення спорудження вирівнюють навколо водойми та на її берегах. До водойм підводять дороги, споруджують майданчики з колодязями для забору води пожежними машинами.

У вологих та сирих борах на слабогумусованих пісках і дернових слаборозвинених піщаних ґрунтах висаджують листяні породи - березу, вільху, осику та хвойні - сосни кримську та звичайну, ялівець. У свіжих та вологих суборах на дернових розвинених піщаних ґрунтах розширюють асортимент порід за рахунок робінії, гледичії, черемхи, а також чагарників.

За комплексами необхідно вести систематичні спостереження й догляд,

підтримувати належний санітарно-гігієнічний стан; періодично здійснювати бактеріологічний і хімічний аналіз води у водоймах, своєчасно вилучати з них водорості,підгодовувати рибу; не допускати ушкодження дерев і чагарників; підтримувати у належному стані дороги, майданчики.

У лісогосподарських підприємствах на кожен комплекс складають паспорт. Біля кожного комплексу виставляють паспортні дошки, на яких указують належність, місце розташування, призначення, відповідальних за його стан осіб.

5. Мисливське господарство

Завдання з організації мисливського господарства

· інвентаризація наявних ресурсів мисливської фауни шляхом бонітування угідь і проведення обліків фактичної чисельності основних видів мисливських тварин;

· визначення пріоритетних видів дичини та розрахунок їх допустимої чисельності;

· складання переліку основних мисливсько-господарських і біотехнічних робіт зі стабілізації чисельності та структури популяції дичини;

· Вдосконалення способів полювання та переробки мисливської продукції.

5.1 Основні види мисливських тварин у регіоні

До них належать: заєць-русак, олень благородний, козуля, кабан, муфлон, ондатра, лисиця червона, куниця, вовк, фазан, качині, голубині. Вовк і лисиця є видами мисливських тварин, що негативно впливають на стан мисливської фауни, їхня чисельність підлягає жорсткому контролю.

5.2 Основні методи боротьби з незаконним полюванням

Основними методами з незаконним полюванням є: патрулювання угідь за ковзними графіками єгерськими бригадами, оснащеними формою, табельною зброєю, всюдихідним транспортом, приладами нічного бачення, зв'язку; природоохоронна пропаганда.

Побічне користування.

Сінокосіння.

Нині сіножаті займають 0,7% від загальної площі земель лісового фонду регіону. Це - невеликі ділянки на рівних і знижених місцях, часто навколо боліт (дике жито, пирій, житняк, конюшина, очерет, осока). Урожайність їх невисока, у посушливі роки їх використовують для випасання худоби.

З метою підвищення продуктивності сіножатей слід упроваджувати заходи щодо їх поверхневого (боронують дернини, вносять добрива, підсівають трави) або докорінного поліпшення (суцільна оранка дернини і створення нової сіяної сіножаті).

Випасання худоби.

З метою запобігання виникнення осередків дефляції безсистемне випасання худоби на пісках заборонене. Як виняток, регульоване випасання худоби дозволяється на сильно зарослих пісках і ділянках лісу, де висота насаджень перевищує 1,5 м. Для підвищення продуктивності пасовищ необхідно застосовувати заходи з їх поліпшення: при відведенні земель під випасання худоби слід вилучати з користування ділянки меліофонду, заказники усіх рівнів, дослідні ділянки, природоохоронні комплекси, сіножаті, зарослі лікарських, рідкісних і зникаючих видів трав'яних рослин, ділянки з природним поновленням деревних і чагарникових порід. У період підвищеної пожежної небезпеки випас худоби на землях лісового фонду обмежується.

Розміщення пасік.

Найціннішими для медозбору в регіоні є насадження робінії, сади, зарості аморфи, квіткова аборигенна рослинність. Навантаження на 1 га

медоносного насадження білої акації має становити 5-10 бджолосімей,а відстань між пасіками має бути не менше, ніж 0,5 км. Розміщення пасік в угіддях допускається за наявності ветеринарного свідоцтва. Для підвищення медпродуктивності рекомендується створення медоносних плантацій.

Заготівля лікарської сировини, дикорослих плодів і ягід, збирання грибів.

У регіоні можлива заготівля лікарської сировини - звіробою, цмину, ромашки, чебрецю, пижми, соснових бруньок, сережок вільхи, а також плодів і ягід дикорослих чагарників і дерев, збирання грибів.

Для запобігання зниження запасів цих продуктів їх слід заготовляти черезсмужним методом - залишаючи рослини для відновлення ресурсів. Порядок заготівлі лікарської сировини, плодів і ягід дикорослих рослин регулюється нормативними документами Управління охорони природи і обласними управліннями лісового і мисливського господарства.

6. Основні законодавчі документи природоохоронної діяльності підприємства

6.1 Законодавчі акти і документи, щодо використання і захисту природних ресурсів, якими керується підприємство

Управління у своїй роботі керується такими законами:

· Закон Украйни «Про охорону навколишнього середовища», 1991р., №41, ст. 56.

Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.

З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення

від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

Цей закон визначає правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього середовища в інтересах нинішнього і майбутнього поколінь.

· Лісовий кодекс України.

· Постанова кабінету міністрів, від 27 липня 1995р. №555, Київ «Про затвердження санітарних правил в лісах України».

· Постанова кабінету міністрів, від 29 квітня 2002р. №848, Київ «Про затвердження Державної програми “Ліси України„ на 2008-2015рр.».

· Постанова кабінету міністрів, від 20 червня 2007р. №848 Київ «Про затвердження Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів».

· Постанова кабінету міністрів, від 1 березня 2007р. №308 Київ «Про затвердження Правил відтворення лісів».

Та інші.

Оформлення та складання актів перевірки виконання природоохоронного законодавства.

Херсонське обласне управління лісового та мисливського господарства проводить перевірки підвідомчих підприємств. Наприклад: перевірка готовності лісництв до пожежонебезпечного періоду (Додаток ), перевірка якості відведень лісосік в рубки, перевірка рівня введення лісового господарства і лісокультурного виробництва, тощо. За результатами перевірки складається акт (довідка).

В акті (довідці) детально описано ким проводилася перевірка, де, у чиїй присутності, з якої причини, що виявлено в результаті перевірки. Також складаються акти про результати рейдових виїздів, в яких комісія проводить перевірку по одному з підвідомчих підприємств, виявляє пошкодження лісу і різноманітні порушення та рахує суму збитків. А ще складаються акти тематичних перевірок фінансово-господарської діяльності лісомисливських господарств за певний період. У такій перевірці детально обстежують саме господарство та підвідомчі йому лісництва.

Оформлення документації та звітів про використання природних ресурсів.

В кінці кожного року та кварталу складаються звіти про заготівлю та відпуск деревини і інших лісових ресурсів. Квартальний звіт більш стислий, ніж річний. Він складається лише з одного розділу, який повністю відповідає першому розділу річного звіту. Такі звіти складають з інформації, що надходить з десяти лісомисливських господарств.

Річний звіт складається з восьми розділів.

Перший розділ називається «Обсяги продукції лісового господарства». В нього входить: обсяги продукції, робіт та послуг лісового господарства без ПДВ, у грн.; заготівля ліквідної деревини у куб. м; кількість заготовлених лісоматеріалів круглих - із загальної кількості ліквідної деревини, у тому числі для виробництва пиломатеріалів і заготовок (хвойні, дубові, букові, ясеневі), для виробництва клеєної фанери і шпону (дубові, букові, ясеневі), для виготовлення струганого шпону, для будівництва, для виробництва целюлози і деревної маси (хвойні); кількість деревини для технічних потреб у куб. м; кількість дров для опалення у куб. м.

Другий розділ називається «Фактична рубка». В ньому дається повна звітність про проведеним рубкам за рік: рубки головного користування (у Херсонській обл. майже не проводяться), рубки формування і оздоровлення лісів, рубки догляду (освітлення, прочищення, проріджування, прохідні, вибіркові і суцільні санітарні рубки), лісовідновні заходи, переформування, реконструктивні, ландшафтні та інші заходи пов'язані і непов'язані з веденням лісового господарства. А також на якій площі і скільки було зрубано деревини.

Третій розділ називається «Відпуск деревини в порядку рубок головного користування за господарствами». В нього входить розрахункова

лісосіка, скільки освоєно розрахункової лісосіки, фактично заготовлено деревини. ця інформація дається за кожне господарство, у тому числі за кожну господарську секцію (соснову, ялинову, дубову та інші).

Четвертий розділ називається «Заготівля другорядних лісових матеріалів та продукції побічного лісового господарства» (у Херсонській обл. незначне). У ньому вказується площа та обсяги заготівлі таких продуктів та матеріалів, як: живиця (т), пні (тис. куб. м), луб (т), кора (т), деревна зелень (т), новорічні ялинки (тис. шт.), дикорослі плоди (т), горіхи (т), ягоди (т), лікарські рослини (т), деревні соки (т), сіно (т), очерет (т).

П'ятий розділ називається «Лісові пожежі», в нього входить кількість лісових пожеж (у 2009р. - 250); площа лісових земель пройдених пожежами; площа нелісових земель пройдених пожежами; скільки згоріло і було пошкоджено лісу на пні і заготовленої продукції; збитки заподіяні лісовими пожежами (у 2009р. більше півмільйона гривень); вартість робіт з відновлення лісу, очищення території та гасіння пожеж.

Шостий розділ називається «Загибель лісових насаджень». У ньому описано скільки загинуло лісових насаджень від пошкодження комахами, хворобами лісу, впливу несприятливих погодних умов, лісових пожеж та з інших причин у гектарах всього та окремо хвойних насаджень.

Сьомий розділ називається «Проведення лісокультурних робіт». У ньому дається звіт про відтворення лісів (садіння і висівання лісу), про природне поновлення лісу, про переведення у вкриті лісовою рослинністю землі, про переведення ділянок з природним поновленням у вкриті лісовою рослинністю землі, на якій площі у гектарах. Восьмий розділ називається «Наявність осередків шкідників і хвороб лісу». В нього входить загальна площа осередків на початок звітного року, скільки виникло протягом звітного року, скільки ліквідовано в результаті проведення заходів та зникло під впливом природних факторів, площа осередків на кінець звітного року.

У кінці приводиться довідкова інформація про проведення робіт із захисту лісів від шкідників і хвороб (на якій площі хімічними, а на якій біологічними препаратами), про кількість випадків незаконного вирубування дерев і чагарників, обсяги знищеної або пошкодженої деревини у куб. м і заподіяна шкода у грн. Також складається річний звіт про ведення мисливського господарства, який складається з чотирьох розділів та розшифровки витрат та надходжень пов'язаних з веденням мисливського господарства. I розділ - «Площа мисливських угідь і чисельність персоналу». II розділ - «Витрати на ведення мисливського господарства і надходження від експлуатації мисливських угідь». III розділ - «Чисельність, розселення і добування мисливських тварин». IV - «Штучне розведення мисливських звірів і птахів для розселення».

Усі звіти представлені в виді таблиць.

Размещено на Allbest.ru