Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний науковий центр

„Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського”

УДК 631.81; 631.445.2

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук

Вплив довготривалого застосування різних систем удобрення на гумусовий стан та агрохімічні показники дерново-підзолистого ґрунту Західного Полісся України

06.01.04 - агрохімія

Романова Світлана Адольфівна

Харків - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Волинському інституті агропромислового виробництва НААН України та Волинському обласному державному проектно-технологічному центрі охорони родючості ґрунтів та якості продукції Мінагрополітики України

Науковий керівник кандидат сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник Котвицький Броніслав Болеславович, Волинський інститут агропромислового виробництва НААН України, завідувач науково-технологічного відділу випробування, маркетингу, трансферу та наукового супроводження інноваційних проектів у землеробстві і рослинництві

Офіційні опоненти:

доктор сільськогосподарських наук, професор Фатєєв Анатолій Іванович, Національний науковий центр «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського», завідувач лабораторії охорони ґрунтів від техногенного забруднення;

кандидат сільськогосподарських наук, доцент Залізовський Владислав Станіславович, Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва, доцент кафедри агрохімії.

Захист відбудеться “28” жовтня 2010 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.354.01 у Національному науковому центрі “Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського” за адресою: 61024, м. Харків, вул. Чайковського, 4

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного наукового центру “Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського” за адресою: 61024, м. Харків, вул. Чайковського, 4

Автореферат розісланий “24” вересня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.В. Шимель.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. За матеріалами суцільного крупномасштабного обстеження ґрунтів України (1957-1961 рр.) дерново-підзолисті ґрунти в зоні Полісся займають 2068,4 тис. га сільськогосподарських угідь. Тільки у Волинській області вони складають 31,4% від загальної площі. Дерново-підзолисті ґрунти особливо легкого гранулометричного складу характеризуються низьким вмістом гумусу та поживних речовин, що обумовлює невисоку їх потенційну родючість. Гумус ґрунту формується в умовах промивного водного режиму, кислої реакції ґрунтового середовища та низької біологічної активності. Тому він швидко мінералізується та легко піддається регулюванню за допомогою направлених систем землеробства. Накопичення гумусу і рухомих поживних речовин в ґрунті є вирішальним чинником підвищення його родючості та отримання високої врожайності сільськогосподарських культур. Ці та інші питання досліджувались в умовах довготривалого стаціонарного польового досліду за різних систем удобрення.

Актуальність досліджень обумовлена важливістю збереження та підвищення родючості дерново-підзолистих ґрунтів легкого гранулометричного складу Західного Полісся шляхом застосування науково обґрунтованих систем удобрення культур у сівозмінах.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно з планом науково-дослідних робіт Волинського інституту агропромислового виробництва НААН України в межах завдання 01.01. “Встановити закономірності та розробити нормативні показники впливу різних систем удобрення на продуктивність сівозмін та якість продукції на основі довгострокових польових дослідів у різних грунтово-кліматичних зонах (Степ, Лісостеп, Полісся, Закарпаття)” (№ ДР 0101U006043) НТП УААН „Родючість і охорона ґрунтів” 2001-2005 рр.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи - встановити закономірності змін гумусового стану і агрохімічних показників дерново-підзолистого поверхнево оглеєного супіщаного ґрунту за довготривалого застосування вапна, гною і мінеральних добрив та оптимізувати систему удобрення, яка забезпечить високу врожайність сільськогосподарських культур і підвищення родючості ґрунту.

Для досягнення поставленої мети вирішували такі завдання:- встановити вплив довготривалого (35 років) застосування різних систем удобрення в зерно-льоно-картопляній сівозміні на гумусовий стан дерново-підзолистого супіщаного ґрунту;

- встановити вплив добрив на агрохімічні, фізико-хімічні показники та біологічну активність ґрунту;

- встановити міграцію елементів живлення і рухомих гумусових речовин за ґрунтовим профілем;

- встановити вплив різних систем удобрення на врожай і якість зерна озимого жита;

- провести енергетичну та економічну оцінку застосування мінеральних добрив, гною і вапна при вирощуванні озимого жита.

Об'єкт дослідження - закономірності впливу довготривалого внесення добрив на зміни гумусного стану, агрохімічних показників дерново-підзолистого ґрунту та врожайність зерна озимого жита.

Предмет дослідження - системи удобрення культур у сівозміні та зміни вмісту гумусу, його якості, рухомих форм азоту, фосфору і калію у дерново-підзолистому ґрунті Західного Полісся при довготривалому застосуванні вапна, гною і мінеральних добрив.

Методи дослідження. Польовий метод в умовах стаціонарного досліду, лабораторно-аналітичні методи досліджень, хімічні аналізи ґрунтового і рослинного матеріалу за стандартизованими методами, методи економічної та статистичної обробки інформації.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні необхідності збереження та підвищення родючості дерново-підзолистих супіщаних ґрунтів Західного Полісся України. Вперше для умов дерново-підзолистого ґрунту Західного Полісся у довготривалому досліді встановлено, що на фоні вапнування, внесення 15,6 тонн гною та N₆₇Р₃₇К₉₀ на 1 га сівозмінної площі забезпечує підвищення вмісту гумусу з 1,39 до 1,55% та підвищує вміст азоту, фосфору і калію на 4,7; 15,0 і 18,7 мг/100г ґрунту відповідно. Зменшена удвічі норма гною і мінеральних добрив стабілізує вміст гумусу в порівнянні з початковим і підвищує вміст азоту фосфору і калію на 1,3; 7,5 і 11мг/100г ґрунту. Виявлено низхідну міграцію рухомого фосфору до глибини 60-70 см і рухомого калію до глибини 70-120 см при високому насиченні сівозміни добривами. Встановлено, що найкращою дозою мінеральних добрив під озиме жито на фоні післядії вапнування і гною є N₄₅Р₂₅К₅₀ і N₉₀Р₅₀К₁₀₀, що забезпечує підвищення врожаю на 17,3 і 18,7 ц/га, а К_ее складає 1,87 і 1,32. агрохімічний ґрунт озимий жито

Практичне значення одержаних результатів. Проведені дослідження дозволили оцінити вплив різних систем удобрення на гумусовий стан, агрохімічні показники ґрунту, урожай і якість зерна озимого жита та рекомендувати оптимальні системи удобрення для впровадження у виробництво. Поєднання гною і мінеральних добрив на провапнованому фоні є найбільш науково обґрунтованою системою внесення. Основні результати досліджень впроваджено в 2004-2005 рр. у господарстві СВК ім. Л. Українки Луцького району Волинської області на площі 20 га та у 2005 р. в ДГ «Рокині» Ковельського району Волинської області на площі 200 га. Особистий внесок здобувача полягає в опрацюванні наукових публікацій вітчизняних і зарубіжних учених за темою дисертації; безпосередній участі у польових дослідженнях; визначенні мети й завдання дослідження; розробці програми та методики дослідження; проведенні експериментальних досліджень та хімічних аналізів, узагальненні та опублікуванні їх результатів; впровадженні результатів досліджень у виробництво. Основні наукові положення, висновки та рекомендації виробництву сформульовано автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати досліджень оприлюднено на Міжнародній науковій конференції „Екологічні проблеми басейнів транскордонних річок” (Луцьк, 2002); VII з'їзді ґрунтознавців та агрохіміків „Грунти-основа добробуту держави, турбота кожного” (Київ, 2006); науковій конференції „Застосування геоінформаційних технологій у агрохімічній паспортизації земель сільськогосподарського призначення” (Шацький національний природний парк, 2006); Міжнародній науково-практичній конференції Інституту землеробства і тваринництва західного регіону УААН (Оброшино, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції ”Досягнення і перспективи застосування гумінових речовин в сільському господарстві”, присвяченій 100-річчю від дня народження професора Л.А. Христєвої (Дніпропетровськ, 2008); Міжнародній науковій конференції молодих вчених „Грунтово-агрохімічні основи розвитку сучасного агровиробництва”, присвяченій 125-річниці з дня народження О.Н. Соколовського (Харків, 2009); Міжнародній науково-практичній конференції „Агрохімічні та агроекологічні проблеми підвищення родючості ґрунтів і використання добрив”, присвяченій 90-річчю утворенню кафедри ґрунтознавства, землеробства і агрохімії Львівського національного агарного університету (Дубляни, 2009).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 11 наукових працях, із них 6 наукових статей, 4 статті у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Загальний обсяг роботи - 154 сторінки комп'ютерного набору, містить 21 таблицю і 29 рисунків та складається зі вступу, 7 розділів, висновків, рекомендацій виробництву, 4 додатків та списку використаних джерел, який налічує 229 найменувань.

Основний зміст роботи

Вплив довготривалого внесення добрив на родючість дерново-підзолистого ґрунту (огляд літератури)

В розділі наведено огляд літературних джерел (Балаєв А.Д., 1997; Бацула О.О., 1998; Городній М.М. 2008; Гордієнко В.П., 2007; Дегодюк Є.Г., 1983; Лапа В.В., 2000; Лісовий М.В., 2001; Лактіонов М.І., 1998; Мазур Г.А., 2002; Медведєв В.В., 2007; Носко Б.С., 2006; Полупан М.І., 2005; Пономарьова В.В., 1980; Тихоненко Д.Г., 1983; Трускавецький Р.С., 1997; Фатєєв А.І., 2002; Чесняк Г.Я., 1983; та ін.), в яких висвітлено вплив різних систем удобрення на гумусовий стан ґрунту, кислотно-лужні властивості та поживний режим в різних грунтово-кліматичних зонах. Для зони Полісся особливо важливим є встановлення цих закономірностей на дерново-підзолистих ґрунтах легкого гранулометричного складу.

Об'єкт, умови та методика проведення досліджень

Дослідження проводили в умовах тривалого стаціонарного польового досліду, який закладено в 1966 р. з питань вивчення системи удобрення в зерно-льоно-картопляній сівозміні, який розміщено на території дослідного господарства “Рокині” Волинського інституту агропромислового виробництва. Чергування культур у сівозміні таке: картопля, озима пшениця, льон, кукурудза, ячмінь з підсівом багаторічних трав, багаторічні трави, озиме жито.

Схема досліду включає 16 варіантів, із яких досліджували тільки 10 (табл.1).

Таблиця 1 Схема варіантів, що досліджувалися (середні норми добрив за 1-5 ротації сівозміни)

№ варіанта	Варіант	Сума NPK, кг/га діючих речовин
1	Контроль (без добрив і вапна)	-
2	СаСО3 - фон	-
7	N67P37K90 + фон	194
8	Гній 15,6 т/га + фон	-
9	Гній 7,8 т/га + N33P19K45 + фон	97
10	Гній 7,8 т/га + N67P37K90 + фон	194
11	Гній 7,8 т/га + N124P72K167 + фон	363
12	Гній 15,6 т/га + N67P37K90 + фон	194
13	Гній 15,6 т/га + N100P56K134 + фон	290
15	Гній 15,6 т/га + N124P101K155 + фон	380

Розміщення варіантів у схемі досліду систематичне, ступінчате в чотири яруси. Кількість повторень - чотири, загальна площа дослідної ділянки: - 90 м² (18 х 5), облікової -50 м² (14,3 х 3,5). В досліді застосовували напівперепрілий гній на солом'яній підстилці великої рогатої худоби, з вмістом N - 0,45%, P₂O₅ - 0,25 %, K₂O - 0,6% (під картоплю - 80 т/га, під кукурудзу - 60 т/га) та мінеральні добрива: аміачну селітру, суперфосфат простий гранульований, калій хлористий. Варіанти з добривами розміщені на фоні періодичного вапнування - 5 т/га СаСО₃ за ротацію сівозміни. Вапнування проводили крейдою місцевого походження, що містить 80-85 % вуглекислого кальцію (СаСО₃) під картоплю. Дію мінеральних добрив вивчали на двох рівнях насичення сівозміни органічними добривами (7,8 т/га і 15,6 т/га).

Гній та мінеральні фосфорні і калійні добрива вносили восени під оранку, а під зернові культури та льон - в допосівну культивацію. Азотні добрива вносили весною під культивацію, а під озимі восени до посіву - 1/3 норми азоту, а рештку - у весняне підживлення. Агротехніка вирощування сільськогосподарських культур загальноприйнята для поліської зони.

Досліджуваний ґрунт - дерново-середньопідзолистий поверхнево-оглеєний пилувато супіщаний на водно-льодовикових відкладах. Початкова (до закладки досліду) агрохімічна характеристика ґрунту в шарі 0-20 см: вміст гумусу (метод Тюріна) - 1,39 %; рН_КСl - 5,1; гідролітична кислотність - 2,34 мг-екв/100 г ґрунту; сума увібраних основ - 2,6 мг-екв/100 г ґрунту; ступінь насичення основами - 52,6 %; вміст рухомого фосфору (метод Кірсанова) - 3,9 мг/ 100 г ґрунту; обмінного калію (метод Маслової) - 5,2 мг/ 100 г ґрунту.

Спостереження під час вегетації рослин, відбір рослинних і ґрунтових зразків та їх підготовку до аналізу проводили згідно чинних методик.

Зразки зерна озимого жита сорту Паллада відбирали з двох несуміжних повторень. Зразки ґрунту відбирали в 2001 р. на полі №3 в чотириразовій повторності з шарів 0-20 і 20-40 см, середній зразок з ділянки формували з 10 індивідуальних проб. Для вивчення міграційних процесів зразки ґрунту відбирали за глибиною ґрунтового профілю. Сезонну динаміку вуглецю лабільной органічної речовини вивчали протягом вегетації рослин озимого жита. Закладку аплікацій для визначення ступеня розкладу клітковини проводили в травні, час експозиції три місяці.

Агрохімічний аналіз ґрунтових і рослинних зразків проводили в лабораторії Волинського центру „Облдержродючість” м. Луцька (№ 2Н245 відповідно до вимог ISO/ IЕС 17025-2001) за методами, чинними в Україні: гумус ґрунту - ДСТУ 4289:2004; вуглець лабільної органічної речовини ґрунту - ДСТУ 4732:2007; груповий склад гумусу ґрунту - МВВ 31-497058-006-2002; активний і пасивний вуглець ґрунту - метод О.Н. Соколовського; ступінь розкладу клітковини - метод Гродзинського; рН_KCI - ДСТУ 10390-2001; гідролітична кислотність, ступінь насичення ґрунту основами, ємність вбирання ґрунту - метод Каппена; сума увібраних основ - ГОСТ 27821-88; азот загальний ґрунту - ДСТУ 11261-2001; азот нітратний і амонійний ґрунту - ДСТУ 4729:2007; азот лужногідролізований ґрунту - метод Корнфілда; рухомі сполуки фосфору і калію ґрунту - ДСТУ 4405:2005; азот загальний в зерні - ГОСТ 10846-91; фосфор (фотометрично) і калій у зерні (методом полуменевої фотометрії) в одній наважці. Статистичну обробку результатів досліджень проводили за методом дисперсійного аналізу за Б.А. Доспеховим, енергетичну ефективність - за методикою О.К. Медведовського і П.І. Іваненка, економічну ефективність застосування добрив визначали згідно М.М. Городнього.

Погодні умови в роки проведень досліджень були близькими за температурним режимом, але суттєво відрізнялися за кількістю атмосферних опадів. Якщо 2001 р. характеризується як середньозволожений і теплий, то 2002 р. і особливо 2003 рік відрізняються недостатньою кількістю атмосферних опадів в період вегетації, що негативно вплинуло на врожай сільськогосподарських культур.

Гумусовий стан дерново-підзолистого супіщаного грунту та його зміни за умов довготривалого застосування різних систем удобрення в сівозміні

Як свідчать результати досліджень, вапнування та поєднання з ним мінеральних добрив не призвело до стримування процесів дегуміфікації (табл. 2).

Застосування органічної системи удобрення (15,6 т/га гною в середньому щороку) на фоні вапна підвищило вміст гумусу до 1,55 % при вмісті його на контролі 1,02 %. Норма органічних добрив (7,8 т/га) з мінеральними добривами забезпечила збільшення вмісту гумусу в орному шарі (0-20 см) від 1,30 до 1,36 %, а в підорному (20-40 см) - від 0,73 до 0,79 %. При збільшенні норм мінеральних добрив спостерігається зниження позитивної дії органічних добрив на гумусоутворення, тобто рівновага у процесах гумусоутворення відхилялась у бік мінералізації.

Порівнюючи дані вмісту гумусу в ґрунті за 2001 рік з його початковим вмістом (1,39 %), встановлено, що за 35 років на контрольному варіанті його вміст зменшився до 1,02 %, при періодичному вапнуванні - до 1,06 %, а при застосуванні мінеральної системи удобрення - до 1,07 %. Застосування органічної системи удобрення (15,6 т/га гною) на фоні вапна забезпечило суттєве зростання вмісту гумусу. Найбільший вміст його (1,58 %) одержано за поєднання повної норми органічних (15,6 т/га гною) і мінеральних добрив (N₆₇P₃₇K₉₀) на фоні вапнування.

Таблиця 2 Вплив добрив на гумусовий стан дерново-підзолистого ґрунту

№ варіанта	Варіант	Глибина, см	Гумус, %	Запаси	Приріст	С:N
					до контролю	до фону
				гумусу, т/га
1	Контроль (без добрив і вапна)	0-20	1,02	30,6	53,7	-	-	9,4
		20-40	0,73	23,1		-	-	7,8
2	СаСО3 - фон	0-20	1,06	31,8	55,5	+1,2	-	7,6
		20-40	0,75	23,7		+0,6	-	9,4
7	N67Р37К90 + фон	0-20	1,07	32,1	58,6	+1,5	+0,3	6,3
		20-40	0,84	26,5		+3,4	+2,8	12,3
8	Гній 15,6 т/га + фон	0-20	1,55	45,0	76,4	+14,4	+13,2	8,3
		20-40	1,02	31,4		+8,3	+7,7	10,0
9	Гній 7,8 т/га + N33Р19К45 + фон	0-20	1,34	39,4	64,1	+8,8	+7,6	8,7
		20-40	0,79	24,7		+1,6	+1,0	9,4
10	Гній 7,8 т/га + N67Р37К90 + фон	0-20	1,36	40,0	62,8	+9,4	+8,2	8,6
		20-40	0,73	22,8		-0,3	-0,9	7,2
11	Гній 7,8 т/га + N124P72K167 + фон	0-20	1,30	38,2	61,1	+7,6	+6,4	9,5
		20-40	0,73	22,9		-0,2	-0,8	6,7
12	Гній 15,6 т/га + N67Р37К90 + фон	0-20	1,58	45,8	75,4	+15,2	+14,0	10,0
		20-40	0,96	29,6		+6,5	+5,9	8,8
13	Гній 15,6 т/га + N100Р56К134 + фон	0-20	1,44	42,3	70,3	+11,7	+10,5	8,8
		20-40	0,89	28,0		+4,9	+4,3	8,5
15	Гній 15,6 т/га + N124Р101К155 + фон	0-20	1,43	42,0	69,0	+11,4	+10,2	6,8
		20-40	0,86	27,0		+3,9	+3,3	6,3
НСР0,5	0-20	0,10	-	-	-	-	-
	20-40	0,09	-	-	-	-	-

Довготривале застосування різних видів, норм та поєднань добрив у зерно-льоно-картопляній сівозміні змінює гумусовий стан не тільки в 0-40 см шарі ґрунту, але й впливає на його вміст у нижчих горизонтах ґрунтового профілю. Особливо помітна роль гною (15,6 т/га) та поєднання його зі зростаючими нормами мінеральних добрив.

На фоні вапнування грунту 19,4% гумусу від загального представлено лабільною формою. Застосування органічної системи удобрення зменшило вміст лабільного гумусу у верхньому шарі до 15,9%, а мінеральна система удобрення сприяла збільшенню його до 25,5%. За поєднання гною та мінеральних добрив вміст вуглецю лабільної органічної речовини склав 13,6-18,1% від загального.

Запаси гумусу в дерново-підзолистому ґрунті незначні і складають в орному шарі ґрунту 30,6 т/га. Вапнування з періодичністю один раз за ротацію сівозміни та мінеральна система удобрення (N₆₇Р₃₇К₉₀) слабо вплинули на запаси гумусу в ґрунті. Органічна система (15,6 т/га гною) підвищила його запаси на 14,4 т/га, а органо-мінеральна (15,6 т/га гною +N₆₇Р₃₇К₉₀) - на 15,2 т/га. Застосування зростаючих норм мінеральних добрив спільно з гноєм призвело до зменшення позитивної дії гною на процес гумусоутворення. Ступінь впливу спільного внесення гною і мінеральних добрив знаходиться у прямій залежності від норм гною та мінеральних добрив.

За результатами досліджень на дерново-підзолистих ґрунтах за довготривалого сільськогосподарського використання спостерігається середній рівень збагачення азотом органічної речовини ґрунту.

У проведених дослідженнях максимальна кількість гумінових кислот спостерігалась при застосуванні органічної і органо-мінеральної систем удобрення (табл.3).

Таблиця 3 Вплив різних систем удобрення сівозміни на груповий склад гумусу

№ варіанта	Варіант	Глибина, см	Гумус, %	Сгк	Сфк	Сгн	Сгк Сфк
1	Контроль(без добрив і вапна)	0-20	1,02	0,20	0,25	0,15	0,80
		20-40	0,73	0,13	0,17	0,13	0,77
2	СаСО3 - фон	0-20	1,06	0,16	0,20	0,26	0,80
		20-40	0,75	0,09	0,12	0,22	0,75
7	N67P37K90 + фон	0-20	1,07	0,14	0,21	0,27	0,67
		20-40	0,84	0,09	0,17	0,23	0,53
8	Гній 15,6 т/га + фон	0-20	1,55	0,24	0,22	0,44	1,09
		20-40	1,02	0,13	0,14	0,31	0,93
12	Гній 15,6 т/га + N67P37K90 + фон	0-20	1,58	0,24	0,25	0,43	0,96
		20-40	0,96	0,12	0,13	0,31	0,92
13	Гній 15,6 т/га + N100P56K134 + фон	0-20	1,44	0,22	0,27	0,35	0,82
		20-40	0,89	0,10	0,13	0,29	0,77
15	Гній 15,6 т/га + N124P101K155 + фон	0-20	1,43	0,23	0,25	0,35	0,92
		20-40	0,86	0,12	0,14	0,24	0,86
НІР0,5	0-20	0,10	0,02	0,03	0,02	-
	20-40	0,09	0,02	0,02	0,02	-

Мінімальне абсолютне значення гумінових кислот встановлено при застосуванні мінеральної системи удобрення. Неспроможність мінеральних добрив сприяти утворенню та закріпленню гумусових речовин у орному шарі дерново-підзолистого ґрунту легкого гранулометричного складу підтверджується попередніми дослідженнями інших авторів.

Фульвокислоти за своєю природою є більш рухливими сполуками, ніж гумінові кислоти і сприяють лабільності гумусу та міграції органічної речовини вниз за профілем ґрунту. Абсолютна кількість фульвокислот за варіантами досліду знаходиться у межах 0,20-0,27 %-у шарі 0-20см і 0,12-0,17% у шарі 20-40см. Максимальний вміст фульвокислот встановлено за органо-мінеральної системи удобрення (15,6 т/га гною +N₁₀₀P₅₆K₁₃₄), а мінімальний - на фоні вапнування.

Для характеристики трансформації якісного складу гумусу важливими є відносні показники складу вуглецю окремих груп гумусових речовин, які становлять частку абсолютного показника у складі загального вуглецю (рис.1). Саме вони відображають тенденції і закономірності перерозподілу окремих груп гумусових речовин, що є безпосередньою характеристикою трансформації гумусу як динамічного комплексу органічних сполук.

Встановлено, що в дерново-підзолистому супіщаному ґрунті відносна частка рухомих специфічних власне гумусових речовин (сума гумінових і фульвокислот) знаходиться в межах 76,3-51,1% в орному шарі ґрунту і зменшується до 69,0-44,2% в підорному. Застосування органічних добрив на фоні вапна стримує рухомість гумусу, а мінеральних, навпаки, сприяє її зростанню.

Рис. 1. Трансформація групового складу гумусу дерново-підзолистого ґрунту за довготривалого застосування різних систем удобрення

Негідролізований або нерозчинний залишок гумусу (гумін-ГН) є найбільш термодинамічно стійким компонентом органічних сполук ґрунту. Встановлено, що в орному шарі дерново-підзолистого супіщаного ґрунту вміст гуміну у складі загального вуглецю за всіма системами удобрення на фоні вапна, крім контролю (де його вміст 23,7%), складає більше 41,7%. Органічна і органо-мінеральна системи удобрення посилюють процеси трансформації органічної речовини в ґрунті, що забезпечує гумусоутворення в напрямку створення найбільш термодинамічно стійких гумусових речовин.

Ступінь гуміфікації органічної речовини ґрунту за різних систем удобрення залишалась середньою - 20-30%, причому мінімальна ступінь гуміфікації спостерігається при застосуванні лише мінеральних добрив. Довготривале застосування органічних добрив призвело до певного зростання ступеню гуміфікації ґрунту (26,7%).

Вміст гумінових кислот вільних і зв'язаних з півтора окисами є основною складовою гумінових кислот і в орному шарі ґрунту коливається від 0,13% до 0,21% за різних систем удобрення (табл. 4).

Вміст гумінових кислот вільних та зв'язаних з півтора окисами у підорному шарі коливається у межах 0,08-0,12%. Найбільше зростання частки гумінових кислот вільних та зв'язаних з півтора окисами в підорному шарі ґрунту встановлено за органічної системи удобрення, що пов'язано з надходженням останніх з органічними добривами, а також, можливо, з вимиванням їх з орного шару під впливом періодичного промивного режиму.

Вміст гумінових кислот, зв'язаних з кальцієм дуже низький і коливається від 0,01 до 0,04%, що становить 1,6-4,4% від загального вуглецю. Однак, поєднання гною та вапна збільшило їх вміст удвічі порівняно з контролем.

Таблиця 4 Вплив різних систем удобрення на форми сполук гумінових кислот в ґрунті

№ варіанта	Варіант	Глибина, см	СГК	СГКпо	СГКСа
			%
1	Контроль (без добрив і вапна)	0-20	0,20	0,18	0,02
		20-40	0,13	0,12	0,01
2	СаСО3- фон	0-20	0,16	0,14	0,02
		20-40	0,09	0,08	0,01
7	N67P37K90 + фон	0-20	0,14	0,13	0,01
		20-40	0,09	0,08	0,01
8	Гній 15,6 т/га + фон	0-20	0,24	0,20	0,04
		20-40	0,13	0,12	0,02
12	Гній 15,6 т/га + N67P37K90 + фон	0-20	0,24	0,21	0,03
		20-40	0,12	0,10	0,02
13	Гній 15,6 т/га + N100P56K134 + фон	0-20	0,22	0,20	0,02
		20-40	0,10	0,09	0,01
15	Гній 15,6 т/га + N124P101K155 + фон	0-20	0,23	0,21	0,02
		20-40	0,12	0,10	0,02
НСР 0,5	0-20	0,02	0,02	0,01
	20-40	0,02	0,01	0,01

Примітка:С_ГК - гумінові кислоти; С_ГКпо - гумінові кислоти вільні та зв'язані з півтора окисами; С_ГКСа - гумінові кислоти, зв'язані з кальцієм

В результаті проведених досліджень встановлено, що під впливом сільськогосподарського використання та застосування різних систем удобрення (мінеральної, органічної, органо-мінеральної) груповий склад гумусу в ґрунті змінювався не виходячи за межі гуматно-фульватного типу, окрім органічної системи удобрення, де в орному шарі співвідношення С_гк: С_фк = 1,09 і відбувалися зміни типу гумусу вже на фульватно-гуматний.

Довготривале застосування різних систем удобрення на фоні вапна по-різному впливає на колоїдні форми гумусу дерново-підзолистого супіщаного ґрунту. Гумус при удобренні рослин збагачується активною формою. Абсолютні значення активного вуглецю коливаються в межах від 0,10 до 0,22%. На контрольному варіанті 1/6 частина вуглецю представлена активною формою, при застосуванні органічних добрив-1/4, а внесення мінеральних добрив призводить до збільшення цієї форми до 1/3, тобто третина вуглецю представлена активною формою. Таким чином, спостерігається як більш високий ступінь мінералізації гумусу, так і більш інтенсивна трансформація пасивного гумусу в активний.

В результаті досліджень встановлено, що на контрольному варіанті, без застосування вапна і добрив та за мінеральної системи удобрення ступінь конденсованості молекул гумінових кислот складає 3,27-3,30. Застосування органічної системи удобрення (15,6 т/га гною), мабуть, призводить до зменшення ступеня конденсованості молекул гумінових кислот і формування гумінових кислот, які містять у своєму складі велику кількість бокових аліфатичних ланцюгів. Довготривале застосування органічної (15,6 т/га гною) і органо-мінеральних (15,6 т/га гною +N₆₇P₃₇K₉₀, 15,6 т/га гною + N₁₀₀P₅₆K₁₃₄, 15,6 т/га гною + N₁₂₄P₁₀₁K₁₅₅) систем удобрення сприяють новоутворенню гумусу, тому порівняно з мінеральною системою удобрення спостерігається нижчий ступінь конденсованості молекул гумінових кислот (3,97-3,67).

Проведення досліджень сезонної динаміки лабільного вуглецю у різні фази вегетації озимого жита було спрямовано на встановлення зв'язку між системами удобрення та сезонними змінами вмісту лабільного вуглецю дерново-підзолистого супіщаного ґрунту під культурою озимого жита та амплітудами сезонних коливань в орному та підорному шарах ґрунту. Збільшення норм органічних і мінеральних добрив супроводжувалося підвищенням вмісту лабільного вуглецю протягом весняно-літнього періоду вегетації озимого жита (рис.2).

Рис. 2. Сезонна динаміка вмісту лабільного вуглецю в ґрунті під озимим житом (середнє за 2001-2003 рр.)

Максимальна амплітуда коливань лабільного вуглецю (0,09%) за квітень-липень встановлена за мінеральної системи удобрення, а мінімальна - за максимального насичення сівозміни добривами (15,6 т/га гною +N₁₂₄P₁₀₁K₁₅₅- 0,047%). Амплітуда коливань сезонної динаміки лабільного вуглецю у підорному шарі ґрунту була значно меншою.

При дослідженні ступеню розкладу клітковини встановлено, що внесення органічних і мінеральних добрив на фоні вапна стимулювало біологічну активність ґрунту (75,2 і 65,9 % відповідно) порівняно з фоном СаСО₃. При поєднанні гною та мінеральних добрив (7,8 т/га гною +N₆₇P₃₇K₉₀) біологічна активність зросла до 93,0%. Високий рівень біологічної активності спостерігався і за збільшення норм гною і мінеральних добрив.

Вплив довготривалого застосування різних систем удобрення в сівозміні на фізико-хімічні показники дерново-підзолистого супіщаного грунту. Поліпшенню фізико-хімічних властивостей дерново-підзолистого супіщаного ґрунту сприяє вапнування та внесення органічних добрив, а високі норми мінеральних добрив зменшують позитивний ефект попередніх чинників (табл.5).

Вапнування суттєво поліпшило стан ґрунту, знизивши кислотність на 0,9 одиниць рН. За мінеральної системи удобрення зменшувався позитивний ефект вапнування, різниця в показнику рН складала 0,6 одиниць. Найбільший ефект зниження кислотності (на 1,2 одиниці рН) отримано за органічної системи удобрення. При порівнянні показників кислотності ґрунту за 35 років було виявлено наступне: сільськогосподарське використання дерново-підзолистого ґрунту в сівозміні без застосування добрив призвело до зростання обмінної кислотності на 0,3 одиниці рН (при вихідному значенні рН 5,1). Періодичне вапнування та застосування різних систем удобрення знизили кислотність на 0,3-0,9 одиниць рН.

Періодичне вапнування неудобреного ґрунту сприяло зменшенню гідролітичної кислотності на 1,02 мг-екв/100г ґрунту. За органічної системи удобрення (15,6 т/га гною) спостерігається найбільше зменшення гідролітичної кислотності (на 1,13 мг-екв/100 г ґрунту). Мінеральна система удобрення (N₆₇Р₃₇K₉₀) знизила позитивну дію вапнування.

На суму увібраних основ досліджуваного ґрунту найбільше вплинуло довготривале застосування повної норми органічних добрив (15,6 т/га гною) на фоні вапна. Показник суми увібраних основ в порівнянні з фоном СаСО₃ збільшився у 1,7 рази (від 2,95 до 5,08 мг-екв /100г ґрунту), а у порівнянні з контролем (без добрив) в 3,6 рази. За органо-мінеральної системи застосування добрив позитивна дія від вапнування зростала зі збільшенням норм органічних добрив.

Максимальний позитивний ефект на ємність вбирання ґрунту встановлено при застосуванні 15,6 т/га гною і 15,6 т/га гною + N₆₇Р₃₇K₉₀, що призвело до збільшення цього показника від 3,56 на контролі до 6,11 і 5,96 мг-екв/100 г ґрунту відповідно.

За довготривалого застосування мінеральної системи та органо-мінеральних систем з меншою нормою гною (7,8 т/га) показники ємності вбирання були дещо меншими.

Таблиця 5 Вплив різних систем удобрення на фізико-хімічні показники ґрунту

№ варіанта	Варіант	Обмінна кислотність, (рНКСl)	Гідролітична кислот-ність	Сума увібраних основ	Ємність поглинання	Ступінь насичення основами, %
			мг-екв/100 г ґрунту
1	Контроль (без добрив і вапна)	4,8 4,6	2,16 2,24	1,40 1,30	3,56 3,54	39,3 36,7
2	СаСО3 - фон	5,7 5,6	1,14 1,04	2,95 2,55	4,09 3,59	72,1 71,0
7	N67Р37К90 + фон	5,4 5,4	1,55 1,40	3,35 2,77	4,90 4,17	68,4 66,4
8	Гній 15,6 т/га + фон	6,0 5,9	1,03 0,89	5,08 3,34	6,11 4,23	83,1 79,0
9	Гній 7,8 т/га + N33Р19К45 + фон	5,9 5,7	1,17 0,93	3,72 2,70	4,89 3,63	76,0 74,4
10	Гній 7,8 т/га + N67Р37К90 + фон	5,6 5,8	1,27 1,15	3,36 2,60	4,63 3,75	72,6 69,3
11	Гній 7,8 т/га + N124Р72К167 + фон	5,4 5,3	1,68 1,34	3,41 2,74	5,09 4,08	67,0 67,2
12	Гній 15,6 т/га + N67Р37К90 + фон	5,7 5,9	1,16 0,87	4,80 3,50	5,96 4,37	80,5 80,1
13	Гній 15,6 т/га + N100Р56К134 + фон	5,5 5,6	1,40 1,18	4,50 4,30	5,90 5,48	76,3 78,5
15	Гній 15,6 т/га + N124Р101К155 + фон	5,4 5,5	1,60 1,40	4,23 3,62	5,83 5,02	72,7 72,1
НІР0,5	0,12 0,15	0,07 0,08	0,15 0,14

Примітка: в чисельнику - показник в шарі ґрунту 0-20см, в знаменнику - 20-40 см.

Початкове значення (до закладки досліду) ступеня насичення основами складало 52,6%, яке за 35 років сільськогосподарського використання на контролі (без добрив) зменшилось на 13,3%. Інші системи удобрення на фоні вапнування сприяли покращенню ступеня насичення основами від 15,8 до 30,5%. Періодичне вапнування ґрунту призвело до збільшення ступеня насичення ґрунту основами від 39,3 до 72,1 %, тобто в 1,83 рази. Найбільший позитивний ефект на даний показник встановлено за одностороннього внесення 15,6 т/га гною, де ступінь насичення ґрунту основами склав 83,1 %, що в 2,1 рази більше від контролю.

Вплив довготривалого застосування різних систем удобрення в сівозміні на агрохімічні показники дерново-підзолистого супіщаного грунту

Періодичне вапнування, довготривале застосування органічної (15,6 т/га гною), мінеральної (N₆₇Р₃₇K₉₀) та органо-мінеральної систем удобрення (7,8 т/га гною+N_33-124P_19-72K_45-167) призвело до збільшення вмісту лужногідролізованого азоту, причому, чим більше норма добрив, тим більший його вміст в ґрунті (табл.6). В шарі ґрунту 0-20 см його вміст коливається від 5,8 на контролі до 12,2 мг/100г ґрунту на максимальному варіанті (15,6 т/га + N₁₂₄Р₁₀₁K₁₅₅).

Таблиця 6 Вплив добрив на агрохімічні показники дерново-підзолистого ґрунту

№ варіанта	Варіант	Глибина, см	N	Р2О5	К2О
			мг/100г ґрунту
1	Контроль(без добрив і вапна)	0-20	5,8	4,1	3,1
		20-40	4,5	3,6	2,5
2	СаСО3 - фон	0-20	6,0	3,7	4,2
		20-40	5,2	3,0	3,3
7	N67Р37К90 + фон	0-20	7,4	10,3	14,0
		20-40	7,6	8,1	9,6
8	Гній 15,6 т/га + фон	0-20	7,6	11,3	15,0
		20-40	6,6	8,8	10,5
9	Гній 7,8 т/га + N33Р19К45 + фон	0-20	7,1	11,6	14,1
		20-40	4,8	9,0	11,8
10	Гній 7,8 т/га + N67Р37К90 + фон	0-20	8,3	14,3	16,7
		20-40	4,5	11,5	10,2
11	Гній 7,8 т/га + N124Р72К167 + фон	0-20	9,4	19,5	21,7
		20-40	5,2	12,2	16,4
12	Гній 15,6 т/га + N67Р37К90 + фон	0-20	10,5	19,1	21,8
		20-40	5,9	13,5	15,9
13	Гній 15,6 т/га + N100Р56К134 + фон	0-20	12,0	20,3	25,7
		20-40	9,5	14,8	18,2
15	Гній 15,6 т/га + N124Р101К155 + фон	0-20	12,2	26,9	29,3
		20-40	10,5	14,4	19,5
НІР0,5	0-20	0,14	1,30	1,53
	20-40	0,14	0,96	1,20

Примітка: N - азот лужногідролізований; Р₂О₅ - рухомі сполуки фосфору; К₂О- рухомі сполуки калію

За систематичного внесення мінеральних добрив (N₆₇Р₃₇К₉₀) порівняно з фоном СаСО₃ відбулось накопичення також і мінерального азоту на 4,6 мг/кг ґрунту. Довготривале застосування органічних добрив сприяло збільшенню його вмісту порівняно з фоном вапнування в 1,7 рази і склало 19,8 мг/кг ґрунту. Збільшення норми гною за органо-мінеральних систем удобрення від 7,8 т/га до 15,6 т/га призвело до зростання мінеральних форм азоту від 18,7-21,0 до 32,8-35,3 мг/кг ґрунту. У підорному шарі ґрунту зростання вмісту мінерального азоту спостерігалось практично за всіма системами удобрення.

Застосування різних систем удобрення позитивно вплинуло на вміст рухомих сполук фосфору та калію в ґрунті порівняно з контролем. Збільшення норм мінеральних добрив при поєднанні з 15,6 т/га гною сприяло зростанню вмісту рухомого фосфору на 15,0-22,8, а калію на 18,7-26,2 мг/100г ґрунту. За 35 років спостерігається чітка залежність між кількістю внесеного з добривами фосфору та калію і їх вмістом в ґрунті. Достовірні зміни відбулися також і в підорному шарі ґрунту. Встановлена низхідна міграція рухомого фосфору до глибини 60-70 см і рухомого калію до глибини 70-120 см при високому насиченні сівозміни органічними і мінеральними добривами.

Урожай і якість зерна озимого жита. Урожай озимого жита коливався в значних межах, що пояснюється різними погодними умовами в роки досліджень. В 2001 році погодні умови склалися сприятливими і врожай зерна на контрольному варіанті склав 23,7 ц/га (табл. 7). Погодні умови 2002 року негативно вплинули на розвиток рослин озимого жита, при цьому врожай зменшився на контрольному варіанті до 15,6 ц/га, а в 2003 році ще гірші погодні умови знизили врожай до 12,9 ц/га.

Вапнування на шостий рік післядії слабо вплинуло на врожай озимого жита. Мінеральні добрива (N₉₀P₅₀K₁₀₀) забезпечили в середньому за 3 роки приріст урожаю 15,3 ц/га порівняно з контролем.

Післядія гною 60 т/га позитивно вплинула на ріст і розвиток озимого жита - приріст урожаю зерна склав 12,6 ц/га, а дія мінеральних добрив (N₄₅P₂₅K₅₀) та післядія гною 30 т/га -17,3 ц/га.

Найбільший рівень урожаю озимого жита (36,1 ц/га) отримано від внесення мінеральних добрив (N₉₀P₅₀K₁₀₀) та післядії гною 60 т/га. Подальше збільшення норм мінеральних добрив негативно вплинуло на врожай, що пов'язано з погіршенням кислотно-основних властивостей ґрунту.

Довготривале застосування добрив вплинуло не лише на врожайність, але й на якість зерна озимого жита. В середньому за три роки досліджень встановлено, що вміст білку при застосуванні добрив на провапнованому фоні коливався від 9,7% - за органічної системи удобрення (післядія 60т/га гною) до 13,6% за органо-мінеральної системи удобрення (післядія 60т/га гною + N₁₈₀P₁₅₀K₂₀₀) проти 9,2% на контролі.

Застосування мінеральних добрив (N₉₀P₅₀K₁₀₀, N₁₃₅P₇₅K₁₅₀, N₁₈₀P₁₅₀K₂₀₀) на фоні вапна і післядії 60 т/га гною збільшило вміст фосфору в зерні озимого жита до 1,04; 1,07; 1,12 % відповідно. Різні системи удобрення слабо вплинули на вміст калію в зерні озимого жита. Максимально його значення (0,69 %) склало у варіанті 60 т/га гною + N₁₈₀P₁₅₀K₂₀₀.

Таблиця 7 Вплив різних систем удобрення на врожай зерна озимого жита

№ варіанта	Варіант (норми добрив під озиме жито)	Урожай, ц/га	Приріст урожаю, ц/га
		роки	середнє
		2001	2002	2003
						до контролю	до фону
1	Контроль (без добрив і вапна)	23,7	15,6	12,9	17,4	-	-
2	СаСО3 - фон	24,3	18,5	14,6	19,1	1,7	-
7	N90P50K100 + фон	40,2	39,7	18,3	32,7	15,3	13,6
8	Післядія 60 т/га гною + фон	38,3	35,3	16,5	30,0	12,6	10,9
9	Післядія 30 т/га гною + N45P25K50 + фон	44,9	39,0	20,2	34,7	17,3	15,6
10	Післяді...

Подобные документы

• Агрохімія

  Агрохімічні дослідження, необхідні для оцінки родючості ґрунту, встановлення науково обґрунтованих доз добрив, контролю за потребою сільськогосподарських культур в елементах живлення в процесі їх росту і розвитку, визначення якості продукції і добрив.
  
  методичка [89,9 K], добавлен 21.05.2008
  

• Забруднення ґрунту мінеральними добривами

  Деякі аспекти проблеми вирощування якісної рослинницької продукції при застосуванні мінеральних добрив та методичні підходи щодо токсиколого-гігієнічної їх оцінки. Застосування мінеральних добрив: методичне, законодавче та аналітичне забезпечення.
  
  реферат [22,2 K], добавлен 16.01.2008
  

• Використання добрив у виноградарстві

  Види і форми добрив, що вносяться під виноград. Використання органічних добрив при технічному вирощуванні винограду. Приклад удобрення азотними добривами. Особливості застосування добрив у шкілці. Основні поливні та зрошувальні норми виноградників.
  
  контрольная работа [28,6 K], добавлен 26.07.2011
  

• Фізіологічні основи живлення рослин и застосування добрив

  Суть та процеси мінерального живлення рослин та характеристика їх основних класів. Залежність врожайності сільськогосподарських культур та агротехнічних показників родючості ґрунту від використаних добрив. Методика дослідження екологічного стану ґрунту.
  
  курсовая работа [390,9 K], добавлен 21.09.2010
  

• Вплив мінеральних добрив на ріст і розвиток троянд в закритому ґрунті

  Сторінки історії, класифікація та коротка характеристика троянд: ботанічні особливості, основні групи садових троянд. Вивчення впливу мінеральних добрив на стан рослин. Рекомендовані форми мінеральних добрив для вирощування троянд в закритому ґрунті.
  
  курсовая работа [49,3 K], добавлен 08.12.2011
  

• Вплив застосування добрив на продуктивність ріпаку озимого в умовах ПСГП "Савинецьке" Тростянецького району

  Сучасний стан та перспективи вирощування ріпаку озимого в Україні. Ботанічна та морфо-біологічна характеристика культури; вплив природних умов та добрив на її урожайність. Проведення дослідження продуктивності посівів на прикладі ПСГП "Савинецьке".
  
  магистерская работа [487,5 K], добавлен 15.05.2014
  

• Вплив доз мінеральних добрив на врожайність ячменю

  Вплив азотних добрив на врожайність, білковість та інші показники якості зерна ячменю. Усунення надлишкової кислотності грунту та оптимальні норми, форми, терміни і способи внесення фосфорно-калійних добрив. Дослідження агрохімічних показників родючості.
  
  научная работа [26,1 K], добавлен 11.03.2011
  

• Розробка системи застосування добрив на прикладі зерно-трав'яної сівозміни у Північному Степу України

  Надходження поживних речовин в рослини та їх винесення з врожаєм сільськогосподарських культур. Кліматичні умови Північного Степу України та склад ґрунту. Характеристика культур зерно-трав'яної сівозміни. Розрахунок норм органічних та мінеральних добрив.
  
  курсовая работа [69,0 K], добавлен 21.11.2013
  

• Розробка системи застосування добрив у зерно-просапній сівозміні у Центральному Степу України

  Фізіологічні основи визначення потреби сільськогосподарських культур в добривах. Вплив різних факторів зовнішнього середовища на ефективність добрив. Складання системи добрив під культури в сівозміні. Розрахунок балансу поживних речовин в ґрунті.
  
  курсовая работа [109,1 K], добавлен 12.05.2015
  

• Вплив різних доз мінеральних добрив і краплинного зрошення на урожайність сої на дослідному полі ХНАУ ім. В.В. Докучаєва

  Господарське значення культури. Біологічні особливості та морфологічні ознаки сої. Вплив органічних і мінеральних добрив на врожайність та якість зерна сої сорту Харківська 80. Економічна оцінка ефективності прийомів технології вирощування сої на зерно.
  
  дипломная работа [163,9 K], добавлен 23.09.2013
  

• Розробка ефективної системи застосування добрив в господарстві

  Агрокліматичні умови господарства, технологічні умови внесення добрив. Вирощування, розміщення по попередниках і розрахунок дійсно можливої врожайності кукурудзи на зерно. Машиновикористання при внесенні мінеральних добрив. Поліпшення якості даних робіт.
  
  дипломная работа [282,6 K], добавлен 22.04.2011
  

• Роль добрив у системі землеробства

  Екологічні наслідки використання мінеральних добрив на природне середовище, якість та врожайність рослинної продукції. Заходи щодо зниження екологічного навантаження від їх використання. Вплив внесення мінеральних добрив на врожайність озимої пшениці.
  
  курсовая работа [117,2 K], добавлен 21.09.2010
  

• Освоєння методики розробки системи удобрення в умовах виробництва

  Накопичення і використання органічних добрив. Оцінка загальної кількості добрив та розподіл їх по полям сівозмін. Розрахунок балансу гумусу. Визначення норм мінеральних добрив і розподіл під сільськогосподарські культури. Баланс поживних речовин в ґрунті.
  
  курсовая работа [122,3 K], добавлен 06.05.2015
  

• Системи застосування добрив у сівозміні ТОВ "Білоцерківське" Кролевецького району Сумської області під урожай 2015 року

  Агрохімічна характеристика ґрунтів ТОВ "Білоцерківське", їх вапнування. Виробництво і розподіл органічних добрив у господарстві. Визначення оптимальних норм добрив під сільськогосподарські культури на основі рекомендованої системи удобрення в сівозміні.
  
  курсовая работа [97,8 K], добавлен 18.11.2015
  

• Цукрові буряки

  Продуктивність цукрових буряків залежно від застосування різних видів органічних добрив. Ботанічна і біологічна характеристика цукрових буряків, агротехніка їх вирощування. Технологічні якості коренеплодів буряків у залежності від застосування добрив.
  
  дипломная работа [66,4 K], добавлен 16.01.2008
  

• Технологія вирощування озимого жита

  Продовольча цінність, ботанічна характеристика та біологічні властивості озимого жита. Агрокліматичні та господарські умови вирощування зернової культури, визначення її потенційної врожайності. Підготовка насіння, обробка ґрунту і догляд за посівами.
  
  курсовая работа [217,5 K], добавлен 29.03.2012
  

• Основний обробіток ґрунту під льон олійний після пшениці озимої в південній частині правобережного лісостепу України

  Вплив глибин основного зяблевого обробітку ґрунту на умови вирощування і формування врожаю льону олійного після пшениці озимої в південній частині правобережного Лісостепу України. Розрахунок економічної і енергетичної оцінки цих елементів технології.
  
  автореферат [48,7 K], добавлен 11.04.2009
  

• Техногенна безпека при роботі з добривами в сільськогосподарському виробництві

  Властивості і основні види мінеральних добрив та їх вплив на довкілля. Хімічний склад та умови зберігання органічних добрив. Технологія підготовки і система машин для внесення добрив у ґрунт та екологічні наслідки навантаження природнього середовища.
  
  дипломная работа [493,1 K], добавлен 20.09.2010
  

• Збереження та підвищення родючості грунтів в умовах широкого впровадження інтенсивних технологій. Машини для підготовки і навантаження мінеральних добрив

  Види добрив, способи і технології внесення їх у грунт. Класифікація машин для механізації всіх операцій технологічного процесу внесення добрив та агротехнічні вимоги до них. Глибина внесення добрив. Комплекс машин для підготовки добрив до внесення.
  
  реферат [1,8 M], добавлен 02.08.2010
  

• Проектування технології вирощування озимого жита в умовах СТОВ "Стандарт Агро" Гадяцького району Полтавської області

  Короткі дані аграрного сектору: загальні відомості про господарство, грунтово-кліматичні умови. Рекомендована для господарства інтенсивна технологія вирощування озимого жита. Розміщення культури в сівозміні. Система обробітку ґрунту, догляд за посівами.
  
  курсовая работа [40,4 K], добавлен 22.09.2011
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам