Мінімізація системи основного обробітку ґрунту під пшеницю озиму в Правобережному Лісостепу України
Дослідження змін агрофізичних властивостей ґрунту та вологозабезпеченості посівів пшениці озимої шляхом мінімізації обробітку ґрунту після різних попередників. Економічна й енергетична ефективність вирощування пшениці озимої залежно від обробітку ґрунту.
| Рубрика | Сельское, лесное хозяйство и землепользование |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 20.07.2015 |
| Размер файла | 45,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ
УДК 631.51 : 633.11 “324” (477.41)
МІНІМІЗАЦІЯ СИСТЕМИ ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ ПІД ПШЕНИЦЮ ОЗИМУ В ПРАВОБЕРЕЖНОМУ ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ
06.01.01 - загальне землеробство
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата сільськогосподарських наук
ЯМКОВИЙ ВІКТОР ЮРІЙОВИЧ
Київ 2010
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Національному університеті біоресурсів і природокористування України Кабінету Міністрів України
Науковий керівник - доктор сільськогосподарських наук, професор, член-кореспондент НААН України Танчик Семен Петрович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, директор НДІ агротехнологій та якості продукції рослинництва
Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, професор, член-кореспондент НААН України Іващенко Олександр Олексійович, Інститут цукрових буряків НААН України, перший заступник директора
кандидат сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник Шевченко Іван Павлович, Національний науковий центр „Інститут землеробства НААН” України, завідувач відділу сільськогосподарського землекористування і захисту ґрунтів від ерозії
Захист відбудеться “24” червня 2010 р. о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.10 у Національному університеті біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус №3, ауд. 65
З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного університету біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 13, навчальний корпус №4, к. 28
Автореферат розісланий “20” травня 2010 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради В.М. Рожко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Виробництво зерна було і залишається одним з головних завдань сільськогосподарського виробництва. За даними Державного комітету статистики України, врожайність зернових і зернобобових культур у 1990 р. становила 3,51 т/га, у 2007 р. - 2,18, у 2008 р. - 3,46, і у 2009 р. - 2,97 т/га, у т.ч. пшениці озимої - 4,02; 2,39; 3,67 і 3,09 т/га відповідно.
За останні роки в Україні суттєво змінилися соціально-економічні і кліматичні умови ведення землеробства. За цих умов державною програмою передбачено у 2010 році підвищити виробництво зерна до 42 млн т і 50 млн т у 2015 р.
Сучасне землеробство характеризується інтенсивною мінералізацією органічної речовини і дегуміфікацією орних земель. Свідченням цього є прискорення темпів мінералізації гумусу і, як наслідок, його втрати за останні 100 років досягли у зоні Степу 19,5 %, Лісостепу 21,3 % і Полісся - 18,0 % (Медведєв В.В., 1989; Носко Б.С., 1986). Причому, середньорічні втрати гумусу за останні 20-25 років, порівняно з темпами втрат за попередні 80 років, збільшилися у зоні Лісостепу в 1,65 раза, Степу - 2,4, у зоні Полісся - 8,1 раза (Медведєв В.В., 1989). Водотривкість структури змитих ґрунтів знизилася до 10-15 %, а шпаруватість стала нижчою за оптимальні параметри.
В Україні понад 15 млн га земель еродовані. Активізація ерозії в останні роки пов'язана не тільки зі збільшенням площ орних земель, а й з використанням важкої ґрунтообробної техніки, яка ущільнює ґрунт і руйнує його структуру. Водною і вітровою ерозією щороку виноситься в середньому 15 т/га, а в Україні - 740 млн т родючого ґрунту, що містить близько 24 млн т гумусу, 0,7 млн т - рухомого фосфору, 0,8 млн т - калію, 0,5 млн т - азоту та багато інших елементів живлення (Танчик С.П., 2009). Все це вказує на необхідність запроваджувати ґрунтозахисні системи механічного обробітку в напрямі його мінімізації.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи є складовою частиною досліджень кафедри землеробства та гербології Національного університету біоресурсів і природокористування України, які виконуються за державною програмою «Теоретичне обґрунтування та розробка системи енергоощадного екологічного землеробства в Лісостепу України» (номер державної реєстрації - 0107U004093).
Мета і завдання дослідження. Основна мета досліджень - експериментально встановити вплив мінімізації системи основного обробітку ґрунту на умови вирощування і формування врожаю пшениці озимої після конюшини, гороху та кукурудзи на силос в Правобережному Лісостепу України й оцінити можливість і доцільність застосування нульового обробітку в технології вирощування культури на чорноземі типовому малогумусному.
Для досягнення поставленої мети передбачалось вирішити такі завдання: ґрунт пшениця озимий посів
- дослідити зміни агрофізичних властивостей ґрунту та вологозабезпеченості посівів пшениці озимої шляхом мінімізації обробітку ґрунту після різних попередників;
- встановити вплив мінімізації основного обробітку ґрунту на рівень забур'яненості посівів пшениці озимої після різних попередників;
- виявити зміну біологічної активності і поживного режиму ґрунту під посівами пшениці озимої залежно від систем основного обробітку ґрунту та попередників;
- встановити рівень урожайності та якості зерна пшениці озимої залежно від мінімізації обробітку ґрунту після різних попередників;
- розрахувати економічну й енергетичну ефективність вирощування пшениці озимої залежно від обробітку ґрунту після різних попередників.
Об'єкт дослідження - процес зміни основних показників родючості чорнозему типового і формування врожайності пшениці озимої залежно від систем основного обробітку ґрунту.
Предмет дослідження - системи основного обробітку ґрунту після конюшини, гороху, кукурудзи на силос, економічна та енергетична характеристика технології вирощування пшениці озимої.
Методи дослідження - польовий, який доповнювався лабораторним (для встановлення водно-фізичних, агрохімічних, біологічних характеристик ґрунту), математично-статистичний (для оцінки достовірності отриманих результатів), розрахунково-порівняльний (для визначення економічної та енергетичної ефективності застосування різних систем основного обробітку ґрунту).
Наукова новизна одержаних результатів. В умовах Правобережного Лісостепу України в десятипільній зерно-просапній сівозміні досліджені різні системи основного обробітку ґрунту під пшеницю озиму після конюшини, гороху, кукурудзи на силос. Встановлено, що ефективніше й економічно доцільніше в сівозміні застосовувати систему полицево-безполицевого основного обробітку ґрунту, що передбачає за ротацію проведення двох оранок під буряки цукрові, п'яти безполицевих розпушувань і двох поверхневих обробітків під пшеницю озиму після кукурудзи на силос і гороху. Вперше в Правобережному Лісостепу України досліджено вплив нульового обробітку в технології вирощування пшениці озимої на основні показники ґрунтової родючості, рівень урожайності та якості зерна культури. Доведено економічну та енергетичну ефективність нульового обробітку.
Практичне значення одержаних результатів. На підставі проведених польових досліджень та їхньої виробничої перевірки розроблено науково обґрунтовані рекомендації виробництву щодо застосування різних систем основного обробітку ґрунту за вирощування пшениці озимої після різних попередників у сівозмінах Правобережного Лісостепу України, що забезпечують економію енергоресурсів і відносно високу і стабільну врожайність зерна цієї культури для цієї ґрунтово-кліматичної зони. Оцінено і науково обґрунтовано застосування нульового обробітку на чорноземах типових малогумусних. Рекомендації пройшли виробничу перевірку в господарствах різних форм власності цього регіону, результати якої підтвердили їхню ефективність.
Особистий внесок здобувача. Здобувач самостійно розробив робочу програму і методику досліджень. Особисто проведені польові, лабораторні дослідження, виконано статистичний аналіз результатів наукових досліджень, опрацьовано інформаційні джерела за темою дисертації, сформульовані висновки і пропозиції виробництву, підготовлено і видано друком наукові статті.
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень і основні положення дисертації доповідались на засіданнях кафедри землеробства та гербології НУБіП України (2007-2009 рр.); Міжнародній науково-практичній конференції з нагоди 100-річчя з дня народження професора М.Г. Городнього (м. Київ, 2008 р.); науково-практичній конференції науково-педагогічних працівників та аспірантів НДІ агротехнологій та якості продукції рослинництва (м. Київ, 2010 р.); 7-й науково-теоретичній конференції Українського наукового товариства гербологів „Рослини-бур'яни: особливості біології та раціональні системи їх контролювання в посівах сільськогосподарських культур” (ІЦБ НААН України, 3-5 березня 2010 р.).
Публікації. За результатами досліджень опубліковано 4 наукові праці, в тому числі 3 статті у фахових виданнях України.
Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 217 сторінках машинописного тексту, включає 44 таблиці, 12 рисунків, 10 додатків і складається із вступу, шести розділів, висновків і рекомендацій виробництву. Список використаних джерел містить 358 найменувань, з яких 23 - латиницею.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
СТАН ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ ТА ОБҐРУНТУВАННЯ ВИБРАНОГО НАПРЯМУ ДОСЛІДЖЕНЬ (огляд літератури)
У розділі подається стислий огляд літератури з питань історичного розвитку, сучасного стану та перспектив удосконалення систем основного обробітку ґрунту. Розглядається всебічний вплив різних систем основного обробітку ґрунту на основні елементи його родючості.
УМОВИ, ПРОГРАМА І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
Дослідження з мінімізації обробітку ґрунту під пшеницю озиму проводились протягом 2007-2009 рр. у стаціонарному досліді кафедри землеробства та гербології на Агрономічній дослідній станції Національного університету біоресурсів і природокористування України (с. Пшеничне, Васильківського району Київської області).
Територія дослідної станції розміщена в Правобережному Лісостепу України. Ґрунт дослідного поля - чорнозем типовий малогумусний, за гранулометричним складом крупнопилувато-середньосуглинковий. Вміст гумусу в орному шарі (за Тюріним) становить 3,8-4,2 %, рН сольової витяжки - 6,8-7,3, ємність поглинання - 31,9 мг•екв/100 г ґрунту. Вміст загального азоту (за К'єльдалем) - 0,27-0,31 %, загального фосфору - 0,15-0,25 %, калію - 2,3-2,5 %. Вміст рухомого фосфору (за Мачигіним) становить 4,5-5,5 мг, а обмінного калію - 9,8-10,3 мг/100 г ґрунту.
Дослідження проводили шляхом постановки двох польових дослідів.
Перший дослід - двофакторний.
Фактор А. Попередники:
1. Конюшина.
2. Горох.
3. Кукурудза на силос.
Фактор В. Системи основного обробітку ґрунту:
1. Диференційована (контроль).
2. Плоскорізна.
3. Полицево-безполицева.
4. Поверхнева.
Площа посівної ділянки - 280 м2 (8 м х 35 м), облікової - 225 м2 (32,1 м х 7 м). Повторність досліду - чотириразова. Розміщення варіантів - систематичне.
Експериментальні дослідження проводили в полях 10-пільної польової сівозміни кафедри землеробства та гербології. Схема чергування культур у сівозміні відповідає зональним умовам Лісостепу України: конюшина - пшениця озима - буряки цукрові - кукурудза на силос - пшениця озима - кукурудза на зерно - горох на зерно - пшениця озима - буряки цукрові - ячмінь з підсівом конюшини.
Польові дослідження виконувались у польовій сівозміні за такої системи основного обробітку ґрунту:
1. Диференційована (контроль), яку рекомендовано в Лісостепу і передбачає проведення за ротацію сівозміни 6 різноглибинних оранок, 2 поверхневих обробітки під пшеницю озиму після гороху і кукурудзи на силос та один плоскорізний обробіток під ячмінь ярий після буряків цукрових.
2. Плоскорізна - різноглибинне розпушування ґрунту плоскорізом під всі культури сівозміни, крім поверхневого обробітку під пшеницю озиму після гороху і кукурудзи на силос.
3. Полицево-безполицева - проведення за ротацію сівозміни 2-х оранок під буряки цукрові, поверхневого обробітку під пшеницю озиму після гороху і кукурудзи на силос та плоскорізних розпушувань під решту культур сівозміни.
4. Поверхнева - проведення обробітку ґрунту дисковими знаряддями під усі культури сівозміни.
Другий дослід - однофакторний.
Дослід включає такі варіанти технологій:
1. Традиційна (контроль).
2. Нульова.
Загальна площа ділянки 600 м2, площа облікової ділянки 100 м2. Розміщення варіантів послідовне. Повторність - триразова.
Дослідження проводили в 2-пільній сівозміні з таким чергуванням культур: пшениця яра - пшениця озима + післяжнивна гречка на сидерат.
Програма досліджень передбачала визначення таких показників: щільність орного шару ґрунту - у фазі сходів, весняного відновлення вегетації та перед збиранням урожаю методом ріжучих кілець згідно з ДСТУ ISO 11272-2001 у шарах 0-10, 10-20 і 20-30 см; загальну шпаруватість - розрахунковим методом в указаних шарах ґрунту; агрегатний стан орного шару ґрунту визначали у фазі весняного відновлення вегетації і перед збиранням урожаю за методом Саввінова; вологість метрового шару ґрунту визначали термостатно-ваговим методом відповідно до ДСТУ ISO 11465-2001 з подальшим перерахунком на запаси доступної вологи в ті ж періоди, що і щільність ґрунту; біологічну активність ґрунту визначали за ступенем розкладання лляних полотен (метод “аплікацій”) на глибину орного шару із строком експозиції 45 діб, а також за інтенсивністю виділення СО2 з ґрунту за методом Штатнова; вміст у ґрунті нітратного азоту визначали іонометричним методом згідно з ГОСТ 26951-86, рухомих форм фосфору - за Мачигіним (ДСТУ 4114-2002), обмінного калію - за Чиріковим (ДСТУ 4115-2002) у шарах ґрунту 0-10, 10-20 і 20-30 см; вміст гумусу в ґрунті в середині вегетації - за методом Тюріна у модифікації Сімакова в шарах 0-10, 10-20 і 20-30 см; забур'яненість посівів пшениці озимої визначали на кожному дослідному варіанті методом накладання рамок по 0,25 м2 у фазі виходу в трубку кількісним та кількісно-ваговим методом перед збиранням урожаю з визначенням видового складу бур'янів; облік урожаю проводили методом суцільного збирання з облікової площі ділянки з перерахунком на гектар; для характеристики якості зерна пшениці озимої визначали: натуру зерна - за ГОСТом 10840-64; масу 1000 зерен - за ГОСТом 10842-82; склоподібність - за ГОСТом 10987-76; вміст білка в зерні - за ГОСТом 10846-91; вміст сирої клейковини в зерні - за ГОСТом 13586.1-68. Величину енергетичних затрат визначали за методикою О.К.Медведовського і П.І.Іваненка. Статистичний аналіз одержаних експерементальних даних проводили за методикою Б.О. Доспєхова.
ВПЛИВ МІНІМІЗАЦІЇ ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ НА ВОДНО-ФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ҐРУНТУ ТА ЗАБУР'ЯНЕНІСТЬ ПОСІВІВ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ
Щільність ґрунту. Однією з найважливіших агрофізичних характеристик ґрунту є його щільність. Це один із основних показників родючості ґрунту, оскільки характеризує весь комплекс його фізичних властивостей. Так, під час сходів пшениці озимої в середньому за 2007-2009 рр. після конюшини щiльнiсть становила: на контролі в шарі 0-10, 10-20 і 20-30 см відповідно - 1,07, 1,11 і 1,14 г/см3. На варіантах плоскорізної, полицево-безполицевої, поверхневої систем основного обробітку ґрунту показники об'ємної маси становили в шарі 0-10 см - 1,07 - 1,10 - 1,05 ; 10-20 см - 1,17 - 1,13 - 1,18 ; 20-30 см - 1,20 - 1,16 - 1,21 г/см3.
При цьому безполицеві обробітки, які проводили у варіантах плоскорізної та поверхневої систем основного обробітку ґрунту, сприяли розміщенню рослинних решток і органічних добрив у верхньому 0-10-сантиметровому шарі ґрунту і, як результат, тут спостерігалася найменша його щільність. У нижніх шарах відзначали обернену залежність. Щільність орного шару ґрунту в досліді перебувала в межах оптимальної - 1,1-1,3 г/см3. Це дає можливість стверджувати, що за всіх безполицевих обробітків щільність ґрунту забезпечувала оптимальні умови для росту рослин та формування врожаю.
Встановлено, що застосування нульового обробітку підвищує щільність верхнього 0-10-сантиметрового шару ґрунту чорнозему типового малогумусного. Так, під час сходів пшениці озимої в середньому за 2007-2009 рр. щiльнiсть становила за традиційного обробітку в шарі 0-10, 10-20 і 20-30 см відповідно 1,08, 1,16 і 1,22 г/см3, а на варіанті нульового обробітку - 1,23, 1,20 і 1,21 г/см3 (табл. 1).
Перед збиранням урожаю пшениці озимої щільність орного профілю ґрунту досягла свого максимуму: в шарі 0-10 см - 1,25 г/см3 після традиційного обробітку. За нульового обробітку спостерігали підвищення об'ємної маси у верхньому 0-10-сантиметровому шарі на 0,06 г/см3, а в шарі 10-20 см вона підвищувалася на 0,02 г/см3. І тільки в нижньому горизонті спостерігається певна диференціація щільності ґрунту залежно від технології вирощування. Після оранки вона станoвила 1,30 г/см3 проти 1,28 - після проведення нульового обробітку.
Отже, за обох технологій обробітку ґрунту об'ємна маса була в межах допустимого, але найвищою вона була за нульового, хоча цей показник не досягав межі, яка б негативно впливала на ріст кореневої системи рослин.
Шпаруватість ґрунту. Застосування різних систем основного обробітку ґрунту в сівозміні не знижувало загальної шпаруватості нижче 50 % будови орного шару, що забезпечувало високу продуктивність пшениці озимої.
У фазі повних сходів загальна шпаруватість ґрунтового профілю верхнього 0-10-сантиметрового шару після диференційованої системи знаходилась в розпушеному стані і становила 57,9-55,8 % незалежно від попередників. У такому ж стані (58,7-55,4 %) вона була в шарі 0-10 см після безполицевих систем. В шарі 10-20 і 20-30 см шпаруватість була на ділянках безполицевих обробітків ґрунту на 2,1 і 2,6 % нижче, ніж на контролі.
На дату появи сходів пшениці озимої загальна шпаруватість у шарі 0-20 см становила на варіанті традиційної технології 57,6-54,4 %, а на варіанті нульової -51,8-52,8 % відповідно. У шарі 20-30 см шпаруватість була вищою на ділянках нульового обробітку ґрунту на 0,5 %.
Перед збиранням урожаю пшениці озимої шпаруватість ґрунту зменшувалась. В середньому в орному шарі ґрунту за традиційної технології вирощування вона була вищою на 0,9 % порівняно з нульовою.
Структурно-агрегатний стан ґрунту. Найвищий коефіцієнт структурності встановлено після конюшини на один укіс. Нижчим цей показник був на варіантах після гороху і кукурудзи на силос, що є наслідком збільшення брилуватості ґрунту й пилуватої фракції.
Системи основного обробітку ґрунту по-різному вплинули на зміну його структурно-агрегатного складу. Найвищий показник коефіцієнта структурності у верхньому шарі (0-10 см) спостерігали на варіантах диференційованої та полицево-безполицевої систем обробітку ґрунту. В нижніх шарах (10-20, 20-30 см) цей коефіцієнт був вищим на ділянках без обертання скиби.
Встановлено, що структурно-агрегатний склад чорнозему типового помітно відрізнявся залежно від технологій вирощування пшениці озимої. Так, у фазі весняного відновлення вегетації пшениці озимої коефіцієнт структурності ґрунту в шарі 0-30 см на варіанті традиційної технології обробітку ґрунту в середньому за роки досліджень становив 2,80, а за нульової технології цей показник зростав до 3,43, тобто був вищим на 22,5 %. Перед збиранням пшениці озимої така тенденція зберігалася.
Вологозабезпеченість посівів пшениці озимої. Ґрунтова волога має важливу роль у процесі ґрунтоутворення і поліпшення родючості ґрунту. Вона має безпосередній вплив на найважливіші процеси, що відбуваються у ґрунті і визначає поживний, повітряний і тепловий режими, а також біологічні властивості ґрунту. Встановлено, що найвищі запаси доступної вологи в шарі ґрунту 0-30 см і 0-100 см протягом вегетації пшениці озимої були на ділянках після конюшини на один укіс. Дещо менші запаси доступної вологи спостерігались після гороху, а найменші - після кукурудзи на силос (табл. 2).
За поверхневої і плоскорізної систем обробітку як в орному (0-30 см), так і метровому (0-100 см) шарі ґрунту, створювалися кращі умови для більшого накопичення вологи і раціонального її використання за рахунок дрібногрудочкуватого складу і мульчуючого шару, який вони створюють. Все це запобігало надлишковому випаровуванню вологи з ґрунту і тим самим створювало сприятливі умови для росту і розвитку рослин.
Найменші запаси доступної вологи були за диференційованої системи основного обробітку ґрунту. За полицевого обробітку нещільна будова орного шару зумовила непродуктивні втрати вологи. За використання полицево-безполицевої системи обробітку встановлено тенденцію щодо збільшення запасів вологи порівняно з контролем.
Встановлено, що застосування нульового обробітку під пшеницю озиму порівняно з традиційним сприяло збільшенню запасів доступної вологи (табл. 3).
У середньому за роки досліджень на час сходів пшениці озимої запаси доступної вологи в орному шарі ґрунту (0-30 см) за традиційної технології були 30,7 мм, у метровому - 126,2 мм, а за нульової технології відповідно 33,8 мм і 136,7 мм. Перед збиранням урожаю культури в метровому шарі за нульової технології запаси продуктивної вологи були на 12,7 мм більше, ніж за традиційної технології. Найбільше ґрунтової вологи з шару 0-100 см споживали посіви пшениці озимої після попередника кукурудза на силос. Сумарне водоспоживання на цьому варіанті становило відповідно 2851 м3/га. Системи основного обробітку ґрунту суттєво не впливають на сумарне водоспоживання. За вегетацію найбільше вологи витрачалось за полицево-безполицевої та поверхневої системи основного обробітку ґрунту.
Визначення коефіцієнта водоспоживання показало, що ґрунтову вологу продуктивніше використовували рослини пшениці озимої, висіяні після конюшини та гороху, де значення цього показника були меншими відповідно 441 та 461 м3/т.
На варіантах досліду, де пшениця озима сформувала максимальний рівень урожаю, волога на утворення одиниці урожаю була використана економніше. Так, найвищий врожай зібрано після конюшини за полицево-безполицевої системи (6,6 т/га) основного обробітку ґрунту. Коефіцієнт водоспоживання становив 423 м3/т, найнижчим він був після кукурудзи на силос за плоскорізної системи - 5,7 т/га, коефіцієнт водоспоживання при цьому зростав до 505 м3/т.
Дослідження показали, що суттєвої різниці у витратах вологи залежно від технології вирощування пшениці озимої не виявлено. В середньому за різних технологій вирощування пшениці озимої, найменше сумарне водоспоживання відмічено за традиційного обробітку - 2649 м3/га. Практично такі ж показники одержано за нульового обробітку - 2655 м3/га. Коефіцієнт водоспоживання пшениці озимої в досліді знаходився в межах 500-521 м3 на одну тонну зерна. При чому тенденцію до підвищення коефіцієнта водоспоживання (до 521 м3/т) відмічено лише за умов прямої сівби внаслідок деякого зниження продуктивності пшениці озимої.
Забур'яненість посівів. Встановлено, що попередники по-різному впливають на забур'яненість посівів пшениці озимої. Після кукурудзи на силос спостерігається найбільша забур'яненість. За всіх систем основного обробітку ґрунту вона була в межах 49-66 шт./м2. Менша кількість бур'янів була після гороху з показником 42-60 шт./м2 і після конюшини на один укіс, де кількість бур'янів становила 36-57 шт./м2, що можна пояснити високою конкурентною здатністю зернобобової культури.
Найсприятливішими для зниження рівня забур'яненості як на початку, так і наприкінці вегетації культури були диференційована та полицево-безполицева системи основного обробітку ґрунту. Ці системи передбачають у сівозміні обертання верхнього шару ґрунту та зароблення насіння бур'янів у глибші шари.
Постійні безполицеві обробітки сприяли зростанню рясності бур'янів порівняно з контролем у 1,3-1,6 раза, а їхньої маси - в 1,4-1,9.
Дослідженнями встановлено істотний вплив технології вирощування на забур'яненість пшениці озимої. Так, у фазі виходу в трубку пшениці озимої на фоні традиційного обробітку в середньому за роки досліджень забур'яненість становила 126 бур'янів на 1 м2, а на фоні нульового обробітку вона зростала до 159 шт./м2, або була на 33 шт./м2 вищою за контроль.
У результаті догляду за посівами пшениці озимої кількість бур'янів зменшувалась удвічі. На період збирання врожаю після нульового обробітку забур'яненість становила 81 шт./м2, після оранки - 65 шт./м2. Сира маса бур'янів перед збиранням культури була найменшою у посівах пшениці озимої за традиційного обробітку і становила 109 г/м2, а найбільшою - 144 г/м2 за нульового.
Отже, використання нульового обробітку ґрунту за вирощування пшениці озимої зумовлює зростання aктуальної забур'яненості посівів, що вимагає обов'язкового застосування високоефективних гербіцидів у технології вирощування цієї культури.
ВПЛИВ МІНІМІЗАЦІЇ ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ НА БІОЛОГІЧНУ АКТИВНІСТЬ, ПОЖИВНИЙ РЕЖИМ ТА ВМІСТ ГУМУСУ
Інтенсивність виділення СО2. Результати наших досліджень свідчать, що процеси виділення CO2 з ґрунту інтенсивніше відбувалися на ділянках, де пшеницю озиму вирощували після конюшини і дещо повільніше за вирощування її після гороху і кукурудзи на силос.
Різні системи основного обробітку ґрунту істотно не впливали на мікробіологічну активність орного шару. Так, у середньому за роки досліджень інтенсивність виділення CO2 з ґрунту максимальною була на фоні полицево-безполицевої і поверхневої системи основного обробітку ґрунту, а мінімальною - на ділянках плоскорізної системи. Проміжне місце за цим показником посідав варіант диференційованої системи основного обробітку.
В середньому за роки досліджень у фазі весняного відновлення вегетації на фоні нульової технології виділилося CO2 на 14 мг/м2 за 1 годину, або на 5,4 % більше, ніж після традиційної. У фазі виходу в трубку кількість виділеного CO2 за оранки становила 321 мг/м2 і за нульового обробітку - 331 мг/м2.
Перевага нульового обробітку над оранкою спостерігалась у всі періоди визначення, що пояснюється створенням сприятливіших гідротермічних умов (зниження температури ґрунту, підвищення продуктивної вологи).
Отже, інтенсивніше виділення СО2 під пшеницею озимою спостерігається на ділянках нульового обробітку порівняно з оранкою. Використання нульового обробітку позитивно впливає на біологічну активність ґрунту.
Целюлозоруйнівна здатність. Дослідженнями встановлено залежність мікробіологічної активності ґрунту від попередників пшениці озимої. Найбільше розкладання лляного полотна в орному шарі під посівами пшениці озимої було на варіанті після конюшини на один укіс за всіх систем основного обробітку ґрунту (27,4 %). Активність ґрунтової біоти під посівами пшениці озимої після кукурудзи на силос була найнижчою порівняно з варіантами після конюшини і гороху, і становила 24,7 %.
Системи основного обробітку ґрунту по-різному впливали на ступінь розкладання лляної тканини як в усьому оброблюваному шарі, так і в окремих його частинах. Застосування поверхневого та плоскорізного обробітків призводило до диференціації орного шару ґрунту за рівнем біологічної активності. За використання цих обробітків найвища активність мікроорганізмів спостерігалась у верхньому 10-сантиметровому шарі ґрунту. В шарах 10-20 і 20-30 см спостерігалось її зниження, що пояснюється наявністю меншої кількості органічної речовини і меншим доступом повітря до нижніх шарів ґрунту. При застосуванні диференційованої і полицево-безполицевої системи основного обробітку в шарі 0-30 см процес розкладання лляної тканини відбувався рівномірно по шарах ґрунту.
Дослідженнями встановлено, що технологія нульового обробітку зумовлює диференціацію 0-30-сантиметрового шару ґрунту за рівнем біологічної активності. Якщо в шарі 0-10 см за вирощування пшениці озимої на варіанті нульового обробітку в середньому за роки досліджень було 34,4 % розкладеної лляної тканини, то після оранки - 31,0 %. У шарі 10-20 і 20-30 см біологічні процеси активізувалися на ділянках контрольногo обробітку. В середньому за роки досліджень після нульового обробітку інтенсивність руйнування клітковини в шарі 0-30 см була на 0,5 % вищою щодо традиційного (рис. 1).
Отже, застосування нульового обробітку призводить до підвищення целюлозолітичної активності ґрунту порівняно з традиційним. За нульового обробітку вища активізація біологічних процесів відбувається в шарі 0-10 см з поступовим зниженням у глибших шарах.
Поживний режим ґрунту. Як показали дослідження, виконані в 2007-2009 рр., системи основного обробітку ґрунту суттєво не впливали на вміст нітратного азоту, рухомого фосфору та обмінного калію в орному шарі. Більше вони впливали на запаси елементів мінерального живлення в окремих горизонтах орного шару.
При застосуванні диференційованої та полицево-безполицевої систем обробітку відбувається рівномірний розподіл елементів живлення по шарах ґрунту. Плоскорізний і поверхневий обробітки забезпечили найбільший вміст рухомих форм елементів живлення у верхньому 0-10-сантиметровому шарі, а в нижніх шарах його кількість зменшувалась.
Попередники пшениці озимої впливають на поживний режим ґрунту. Найбільшу кількість нітратного азоту, рухомого фосфору та обмінного калію в орному шарі було зафіксовано на варіанті після конюшини.
Дослідженнями встановлено, що технологія нульового обробітку ґрунту зумовлює диференціацію 0-30-сантиметрового шару ґрунту за вмістом елементів живлення. Протягом усіх років досліджень відмічено тенденцію щодо підвищення вмісту нітратного азоту, рухомих сполук фосфору та обмінного калію на ділянках нульового обробітку у верхньому (0-10 см) шарі ґрунту, а у нижчих шарах ґрунту тенденція була зворотною. При застосуванні нульових технологій фосфатний і калійний режими поліпшуються, азотний - дещо погіршується.
Вміст гумусу у ґрунті. Як свідчать результати досліджень, дещо вищі показники за вмістом гумусу були за вирощування пшениці озимої після конюшини, а найменші - після кукурудзи на силос.
Системи основного обробітку ґрунту по-різному впливали на накопичення гумусу. При застосуванні плоскорізного і поверхневого обробітків відбувається диференціація оброблюваного шару за вмістом гумусу. Найбільше гумусу в шарі 0-10 см спостерігалося на поверхневій (4,30) і плоскорізній (4,25 %) системах основного обробітку ґрунту після попередника конюшина. У нижніх шарах істотне зменшення вмісту гумусу відмічено на цих же варіантах з безполицевими системами обробітку в сівозміні. На варіанті диференційованої і полицево-безполицевої систем основного обробітку відмічається рівномірніший розподіл гумусу в орному шарі.
Узагальнюючи отримані результати, слід відзначити, що найбільша кількість гумусу в середньому в шарі 0-30 см спостерігалася за полицево-безполицевої системи основного обробітку грунту. При застосуванні диференційованої системи основного обробітку ґрунту відмічався найменший вміст гумусу.
Встановлено, що за переходу на технології нульового обробітку, відбувається диференціація 0-30-сантиметрового шару ґрунту за родючістю. Накопичення органічної речовини у верхньому 0-10-сантиметровому шарі ґрунту за нульової технології є наслідком концентрації органічних добрив і мульчі органічних решток на поверхні поля, приріст вмісту гумусу становить 0,29 %. У шарі 10-20 см різниця між технологіями вирівнюється, а в шарі 20-30 см перевага у вмісті гумусу належить традиційній технології. Це пов'язано з заорюванням добрив і рослинних решток у цей шар ґрунту. В середньому у 0-30-сантиметровому шарі ґрунту підвищення вмісту гумусу при застосуванні нульової технології порівняно з традиційною становило 0,05 %.
УРОЖАЙНІСТЬ ТА ЯКІСНІ ПОКАЗНИКИ ЗЕРНА ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ ПІД ВПЛИВОМ МІНІМІЗАЦІЇ ОСНОВНОГО ОБРОБІТКУ ҐРУНТУ
Урожайність пшениці озимої. Наші дослідження показали, що приріст урожаю зерна пшениці озимої значно змінювався залежно від попередників, систем основного обробітку ґрунту, погодних умов року.
Найбільший урожай зерна пшениці озимої одержали після конюшини, найменший - після кукурудзи на силос, що пояснюється кращими водно-фізичними властивостями, умовами живлення рослин, біологічною активністю ґрунту та фітосанітарним станом. Щодо впливу обробітку ґрунту, найвищу врожайність отримано на фоні полицево-безполицевої системи основного обробітку і становила вона 6,6 т/га після конюшини, 6,4 т/га після гороху, та 6,0 т/га - кукурудзи на силос (табл. 4).
Урожайність пшениці озимої в роки досліджень була також неоднаковою. Найвищу врожайність в середньому по досліду одержали, в 2009 році - 6,6 і найменшу - 5,8 т/га у 2008 році.
Урожайність пшениці озимої відрізнялась за варіантами технологій вирощування. В середньому за роки досліджень за традиційної технології вирощування вона становила 5,3 т/га, а за нульового обробітку - 5,1 т/га, що менше на 0,2 т/га, або на 3,8 % (табл. 5).
Отже, дослідженнями встановлено, що в умовах Правобережного Лісостепу України вирощування пшениці озимої за нульовою технологією дозволяє одержувати врожай пшениці озимої на рівні традиційних технологій, яка базується на оранці.
Якісні показники врожаю пшениці озимої. Найкращі показники зерна пшениці озимої (маса 1000 зерен, натура зерна, склоподібність, вміст білка і клейковини) отримано після конюшини і гороху. Найменшими всі показники якості зерна пшениці озимої були на варіанті після кукурудзи на силос.
Дослідженнями встановлено, що системи основного обробітку ґрунту суттєво не впливають на якісні показники зерна. У середньому за роки досліджень кращі показники якості зерна було отримано після конюшини на один укіс за полицево-безполицевої системи основного обробітку. Показники вмісту білка (13,3 %), сирої клейковини (28,5 %), склоподібності (80 %), маси 1000 зерен (44,1 г) і натурної ваги (787 г/л) тут перевищували контрольний варіант на 0,1, 0,1 і 2 % та 0,5 і 4 г. Доцільно також відмітити, що після попередників гороху та кукурудзи на силос намітилася тенденція до підвищення якісних показників зерна пшениці озимої на фоні поверхневої та плоскорізної системи основного обробітку ґрунту.
У середньому за три роки на фоні різних технологій основні показники якості зерна становили: за традиційної технології натура зерна - 773 г/л, маса 1000 зерен - 43,8 г, склоподібність - 75 %, сира клейковина - 29 % і білок - 13,5 %, а на варіанті нульового обробітку - 766 г/л, 42,9 г, 74 %, 29,9 % і 13,9 % відповідно.
Отже, із наведених даних видно, що в зоні Правобережного Лісостепу на чорноземах типових малогумусних нульовий обробіток ґрунту навіть поліпшує якісні показники зерна пшениці озимої.
ЕКОНОМІЧНА ТА ЕНЕРГЕТИЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОЩУВАННЯ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ
Економічний аналіз. Найбільший чистий прибуток отримано після попередника конюшина (в межах 3777-4165 грн/га), дещо нижчий після гороху і кукурудзи на силос (відповідно 3327-3807 і 3167-3455 грн/га). Серед систем основного обробітку ґрунту найбільші показники умовно чистого прибутку отримано за полицево-безполицевої та поверхневої системи за попередника конюшина (4161-4165 грн/га), що більше за контроль на 8,3 та 8,4 %. На варіантах плоскорізної системи обробітку показники умовно чистого прибутку, були меншими за контроль на 1,7 % і становили 3777 грн/га.
Найвища рентабельність була на тих варіантах, де одержано максимальну врожайність. Найбільшу рентабельність мали посіви пшениці озимої після конюшини - 174-201 %.
Рівень рентабельності також залежав від систем основного обробітку ґрунту. Найвища рентабельність (201 %) була після попередника конюшина за поверхневої системи основного обробітку ґрунту, а після гороху і кукурудзи на силос за полицево-безполицевої (163-150 %). Найменша рентабельність була на варіантах плоскорізної системи (142-137 %).
Результати економічної ефективності технологій вирощування пшениці озимої свідчать, що ефективнішою з економічної точки зору виявилась нульова технологія вирощування пшениці озимої, за якої собівартість була мінімальною - 423,3 грн/т, а умовно чистий прибуток (2737 грн/га) і рівень рентабельності (127 %), максимальні.
Енергетична оцінка. Коефіцієнт енергетичнoї ефективності (КЕЕ) технології вирощування пшениці озимої був найбільшим за її вирощування після конюшини на один укіс: 3,06-3,28. За вирощування пшениці озимої після гороху КЕЕ зменшується: 2,61-2,83, що пояснюється пiдвищенням енерговитрат і зменшенням енергоємності зібраного врожаю. КЕЕ вирощування пшениці озимої після кукурудзи на силос становив відповідно 2,51-2,64.
Після всіх попередників найвищий КЕЕ був при застосуванні полицево-безполицевої та поверхневої системи основного обробітку ґрунту.
Найбільшою енергоємністю характеризувалось зерно, отримане за традиційної технології вирощування, але при цьому відмічено і найбільші витрати енергії на виробництво, тому КЕЕ становить 4,4. За нульової технології зафіксовано дещо вищий КЕЕ (4,8), але через нижчу врожайність у досліді ця технологія забезпечила меншу енергоємність продукції.
За нашими розрахунками, вирощування пшениці озимої за нульовою технологією забезпечувало економію палива з розрахунку на один гектар посіву 50,1 л, що у відносному виразі становило 49,7 %, зменшення затрат праці на 1,69 люд.год., або на 35,1 % і всього енергії - на 2138,1 МДж/га, або на 10,9 % порівняно з традиційною технологією. При цьому нульовий обробіток ґрунту сприяв зниженню навантаження на машинно-тракторний парк на 20,4 %.
ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі наведено теоретичне обґрунтування і нове вирішення завдань щодо підвищення врожайності та якості пшениці озимої залежно від різних систем основного обробітку ґрунту після різних попередників. За результатами досліджень можна зробити такі висновки:
1. Мінімізація основного обробітку ґрунту під пшеницю озиму після конюшини, гороху і кукурудзи на силос забезпечує сприятливі умови для росту і розвитку рослин без погіршення агрофізичних показників ґрунту. Використання нульового обробітку ґрунту супроводжується ущільненням 0-30-сантиметрового шару, проте цей показник перебував у межах оптимальних для культури.
2. Шпаруватість орного шару за всіх систем основного обробітку ґрунту була оптимальною для пшениці озимої після всіх попередників. Суттєвого впливу мінімізації основного обробітку ґрунту на зміну загальної шпаруватості 30-сантиметрового шару не встановлено і цей показник знаходився в межах 50-60 %.
3. Всі досліджувані системи безполицевого основного обробітку ґрунту, поліпшують агрегатний склад його орного шару. Диференційована і полицево-безполицева системи основного обробітку ґрунту позитивно впливають на структуроутворення верхнього 0-10-сантиметрового шару, а беззмінні безполицеві - нижніх (10-20 і 20-30 см) шарів. Найменшим коефіцієнтом структурності характеризувався ґрунт на фоні традиційної технології вирощування, а найвищим - на фоні нульової.
4. Застосування безполицевих систем основного обробітку ґрунту під пшеницю озиму після різних попередників створює сприятливі умови для накопичення запасів доступної вологи і раціонального її використання. Сумарне водоспоживання пшениці озимої мало незначні коливання залежно від систем обробітку ґрунту. Найкраще збереження вологи в ґрунті протягом вегетаційного періоду відмічено за нульової технології, де запаси продуктивної вологи в метровому (0-100 см) шарі вищі відносно традиційної технології на 10,5-12,7 мм.
5. Найвищою протибур'яновою ефективністю відзначалася диференційована та полицево-безполицева система основного обробітку ґрунту. Довготривале застосування безполицевих систем основного обробітку ґрунту в сівозміні призводить до помітного підвищення забур'яненості посівів пшениці озимої. Під час переходу від технології традиційного обробітку до нульового збільшується чисельність бур'янів, при цьому починається інтенсивна заміна бур'янів з однорічних на багаторічні.
6. Різні системи основного обробітку суттєво не впливають на інтенсивність виділення СО2 з ґрунту, більше впливали попередники. Дещо інтенсивніше виділення СО2 під пшеницею озимою спостерігається на ділянках нульового обробітку порівняно з оранкою.
7. Розкладання лляної тканини в ґрунті після всіх систем основного обробітку проходило практично однаково. За плоскорізної і поверхневої систем основного обробітку вища активізація біологічних процесів відбувається в шарі 0-10 см з поступовим зниженням її у глибших шарах. Застосування нульового обробітку призводить до підвищення целюлозолітичної активності ґрунту порівняно з традиційним. Процес розкладання лляної тканини за полицевого обробітку відбувається рівномірніше в усіх оброблюваних шарах ґрунту, за нульового - інтенсивніше в шарі 0-10 см.
8. Системи основного обробітку ґрунту не виявляли істотного впливу на поживний режим його орного шару. Застосування плоскорізного і поверхневого обробітків веде до диференціації орного шару за вмістом елементів живлення. За цих обробітків спостерігається істотне підвищення вмісту елементів живлення у верхньому 0-10-сантиметровому шарі. В нижніх шарах, навпаки, їхня кількість суттєво зменшувалась. Заміна оранки нульовим обробітком не погіршувала забезпеченість рослин пшениці озимої основними елементами живлення, а призводила до незначного зниження вмісту нітратного азоту і рухомих сполук фосфору і калію у нижніх шарах ґрунту.
9. Оптимальні умови для накопичення гумусу за різних систем основного обробітку ґрунту були за полицево-безполицевої системи, де відбувалося періодичне чергування полицевих і безполицевих обробітків у сівозміні. Тривалі безполицеві обробітки призвели до істотної диференціації орного шару ґрунту за вмістом гумусу з суттєвим підвищенням його у верхньому шарі і зниженням у нижніх. Застосування нульового обробітку ґрунту підвищує вміст гумусу в 30-сантиметровому шарі чорнозему типового на 0,05 % порівняно з традиційним обробітком.
10. Максимальну врожайність пшениці озимої отримано за застосування полицево-безполицевої системи основного обробітку ґрунту після конюшини на один укіс - 6,6 т/га, після гороху - 6,4 т/га, а після кукурудзи на силос - відповідно 6,0 т/га. За використання нульової технології відбувається зниження врожайності пшениці озимої на 3,8 % порівняно з традиційною технологією.
11. Якісніше зерно пшениці озимої отримали за розміщення її після конюшини і гороху, дещо гірше - після кукурудзи на силос. Застосування різних систем основного обробітку ґрунту суттєво не впливає на показники технологічних якостей зерна пшениці озимої. За використання нульового обробітку вміст сирої клейковини зростає на 0,9 %, білка - на 0,4 % порівняно з контролем, що сприяє отриманню зерна пшениці вищого класу.
12. Найвищі показники енергетичнoї та економічної ефективності мають посіви пшениці озимої після кoнюшини та за умов застосування в сівозміні основного полицево-безполицевого та поверхневого обробітку ґрунту. Нульовий обробіток ґрунту в технології вирощування пшениці озимої сприяє енергозбереженню, підвищенню рівня рентабельності та зниженню собівартості. Економія енергії становить відповідно 2138,1 МДж/ га.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ
1. В умовах Правобережного Лісостепу України в зерно-просапній сівозміні на чорноземах типових малогумусних за вирощування пшениці озимої після різних попередників у системі основного обробітку ґрунту рекомендується полицево-безполицевий основний обробіток ґрунту, що передбачає проведення під пшеницю озиму після конюшини на один укіс - плоскорізного обробітку на 20-22 см, після гороху - дискування на 8-10 см, після кукурудзи на силос - поверхневого обробітку на 5-6 см.
2. З метою збереження і підвищення родючості чорноземів типових малогумусних середньосуглинкових, а також економії матеріально-технічних, трудових і енергетичних затрат на проведення основного обробітку рекомендується замінити оранку нульовим обробітком ґрунту.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Ямковий В.Ю. Вплив мінімізації основного обробітку ґрунту на агрофізичні властивості його та продуктивність озимої пшениці в Лісостепу України / В.Ю. Ямковий // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. 2009. Вип. 132. С. 43-49.
2. Ямковий В.Ю. Вологозабезпеченість пшениці озимої залежно від систем основного обробітку ґрунту в Лісостепу / В.Ю. Ямковий // Збірник наукових праць ННЦ „Інститут землеробства УААН”. 2009. Вип. 1-2. С. 39-44.
3. Танчик С.П. Вплив систем основного обробітку ґрунту на структурно-агрегатний склад його та продуктивність озимої пшениці в Лісостепу України. [Електронний ресурс] / С.П. Танчик, В.Ю. Ямковий // Наукові доповіді НУБіПУ. 2009. № 2 (14). Режим доступу до журн.: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/ND/2009-2/09tspsou.pdf (здобувач опрацював літературні джерела, провів дослідження, обробив експериментальні дані, написав статтю).
4. Танчик С.П. Системи основного обробітку ґрунту та фітосанітарний стан посівів озимої пшениці / С.П. Танчик, В.Ю. Ямковий: матеріали 7-ї наук.-теор. конф. гербологів [„Рослини-бур'яни: особливості біології та раціональні системи їх конролювання в посівах сільськогосподарських культур”], (Київ, 3-5 березня 2010 р.) / Українська академія аграрних наук, Українське наукове товариство гербологів. К.: Колобіг, 2010. С. 188-194.
АНОТАЦІЯ
Ямковий В.Ю. Мінімізація системи основного обробітку ґрунту під пшеницю озиму в Правобережному Лісостепу України. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.01 - загальне землеробство. - Національний університет біоресурсів і природокористування України, Київ, 2010.
Дисертація присвячена вивченню впливу різних систем основного обробітку ґрунту і різних технологій вирощування пшениці озимої, що включають традиційну оранку і нульовий обробіток, на основні показники ґрунтової родючості, урожайності та якісні показники зерна пшениці озимої після різних попередників в умовах Правобережного Лісостепу України.
Розраховано економічну й енергетичну ефективність вирощування пшениці озимої залежно від різних систем основного обробітку ґрунту та попередників.
За результатами досліджень рекомендовано виробництву під пшеницю озиму використовувати полицево-безполицеву систему основного обробітку ґрунту в зерно-просапній сівозміні, яка сприяє оптимізації умов формування високої врожайності зерна пшениці озимої. У короткоротаційних сівозмінах для господарств різних форм власності Правобережного Лісостепу України пропонується нульова технологія вирощування пшениці озимої після пшениці ярої.
Ключові слова: пшениця озима, урожайність, попередник, обробіток ґрунту, технологія вирощування, економічна ефективність.
АННОТАЦИЯ
Ямковой В.Ю. Минимализация системы основной обработки почвы под пшеницу озимую в Правобережной Лесостепи Украины. - Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени кандидата сельскохозяйственных наук по специальности 06.01.01 - общее земледелие. - Национальный университет биоресурсов и природопользования Украины, Киев, 2010.
Диссертация посвящена изучению влияния различных систем основной обработки почвы и технологий выращивания пшеницы озимой, которые включают традиционную вспашку и нулевую обработку, на основные показатели почвенного плодородия, урожайности и качественные показатели зерна после различных предшественников в условиях Правобережной Лесостепи Украины.
Исследования проводились в течение 2007-2009 гг. на черноземе типичном среднесуглинистом опытного поля кафедры земледелия и гербологии Национального университета биоресурсов и природопользования Украины в подзоне неустойчивого увлажнения Правобережной Лесостепи Украины.
Установлено, что при выращивании пшеницы озимой плотность почвы во всех вариантах была в пределах оптимальных значений (1,10-1,31 г/см3). Практически не зависела от вариантов основной обработки скважность почвы, а использование минимализации обработки почвы улучшало структуру почвенных агрегатов.
Все системы безотвальной обработки почвы способствовали повышению количества продуктивной влаги в почве в течение вегетации пшеницы озимой. Нулевая технология создает лучшие условия для сохранения почвенной влаги по сравнению с традиционной.
системы безотвальной обработки почвы в зерно-пропашном севообороте по сравнению со вспашкой и отвально-безотвальной обработкой (совмещение вспашки с безотвальным рыхлением) повышают засоренность посевов пшеницы озимой в 1,6 раза. Засоренность посевов в варианте нулевой обработки почвы была на 33 и 16 шт./м2 выше традиционной. При этом происходит интенсивная замена однолетних видов сорняков на многолетние.
Практически равной на разных вариантах основной обработки была биологическая активность и питательный режим почвы, а на фоне нулевой обработки эти показатели были немного лучшими по сравнению с вариантами традиционной обработки. При использовании безотвальных систем обработки почвы наблюдается дифференциация пахотного слоя почвы по уровню биологической активности и содержанием доступных элементов питания.
Применение безотвальных систем обработки почвы и нулевой технологий выращивания пшеницы озимой существенно не повлияло на содержание гумуса в пахотном слое почвы чернозема типичного.
Наивысший средний урожай зерна (6,6 т/га) получен на варианте отвально-безотвальной системы основной обработки при возделывании пшеницы озимой после клевера, несколько ниже на вариантах после гороха - 6,4 т/га и кукурузы на силос - 6,0 т/га. Урожайность зерна пшеницы озимой в среднем за годы исследований была на 0,2 т/га ниже в варианте нулевой технологии, чем на фоне традиционной.
...Подобные документы
Вплив глибин основного зяблевого обробітку ґрунту на умови вирощування і формування врожаю льону олійного після пшениці озимої в південній частині правобережного Лісостепу України. Розрахунок економічної і енергетичної оцінки цих елементів технології.
автореферат [48,7 K], добавлен 11.04.2009Агробіологічні особливості вирощування озимої пшениці на богарних землях. Система основного і передпосівного обробітку ґрунту, розміщення культури в сівозміні. Наукові методи програмування врожайності озимої пшениці сорту "Херсонська-86" в умовах богари.
курсовая работа [100,5 K], добавлен 04.08.2014Умови вирощування сільськогосподарських культур залежно від основного обробітку ґрунту. Ботанічна характеристика ріпаку ярого. Ріст рослин і формування врожаю ярого ріпаку. Ефективність вирощування ріпаку залежно від глибин плоскорізного обробітку.
дипломная работа [48,8 K], добавлен 17.01.2008Структура посівних площ господарства. Системи насінництва, удобрення, основного і передпосівного обробітку ґрунту. Розміщення сільськогосподарських культур в сівозміні, найкращі попередники. Технологічні карти вирощування сої, озимої пшениці, соняшнику.
отчет по практике [120,0 K], добавлен 24.11.2014Система обробітку ґрунту під овочеві культури. Вирівнювання і очищення верхнього шару ґрунту від бур’янів. Боронування і коткування. Монтаж та використання холодного розсадника. Прийоми догляду за рослинами в період їх вегетації. Сутність мульчування.
реферат [199,8 K], добавлен 19.01.2013Дослідження біологічних особливостей культури, можливостей рекомендованих сортів, системи сівби та обробітку ґрунту. Огляд сучасних систем удобрення сільськогосподарських культур у сівозмінах з різною за основними ґрунтово-кліматичними зонами України.
курсовая работа [51,8 K], добавлен 22.11.2011Схема досліду основного обробітку ґрунту. Ранньовесняна культивація з боронуванням. Визначення площі листкової поверхні. Екологічні фактори та періодичність росту і розвитку льону-довгунця. Удосконалення системи обробітку ґрунту і періодичність росту.
курсовая работа [44,9 K], добавлен 26.03.2012Поняття та принципи реалізації сівозмін в сучасних господарствах, особливості та етапи даного процесу. Обґрунтування структури посівних площ. Виробництво і потреба в продукції рослинництва. Системи обробітку ґрунту в сівозміні та догляду за рослинами.
курсовая работа [52,3 K], добавлен 03.03.2012Науково-обґрунтоване розміщення сої після кращих попередників. Переробка сої великими партіями на спеціалізованих заводах. Застосування диференційованої системи обробітку ґрунту. Вирощування лише високоврожайних сортів в ґрунтово-кліматичній зоні.
реферат [27,4 K], добавлен 09.05.2011Структури земельних угідь, характеристика ґрунтів та кліматичних умов. Перспективний план площ посіву та урожайність сільськогосподарських культур. Розміщення посіяних площ культур по сівозмінам. План обробітку ґрунту та хімічної боротьби з бур’янами.
курсовая работа [80,4 K], добавлен 21.11.2014Характеристика грунтів господарства. Структура посівних площ та урожайність. Система обробітку ґрунту. Розробка удосконалених сівозмін, їх характеристика та агротехнічне обґрунтування. План переходу до нової сівозміни. Заходи боротьби з бур’янами.
курсовая работа [107,1 K], добавлен 03.03.2015Підвищення якості обробітку кореневмісного шару ґрунту. Оптимізація агротехнологічних властивостей шляхом застосування ґрунтообробних знарядь, оснащених ротаційними робочими органами з криволінійною поверхнею. Склад машинно-тракторного парку підприємства.
дипломная работа [2,9 M], добавлен 09.06.2014Проблеми вирощування продовольчого зерна, особливості адаптації сортів пшениці озимої до зміни агрокліматичних умов півдня України. Фенологічні спостереження за розвитком сортів. Економічна та біоенергетична ефективність вирощування насіннєвого матеріалу.
дипломная работа [725,6 K], добавлен 02.06.2015Вплив різних глибин зяблевої оранки на водний режим ґрунту. Ботанічна і біологічна характеристика льону олійного. Агротехніка вирощування льону олійного. Формування врожаю насіння льону олійного на фоні різних глибин зяблевого полицевого обробітку ґрунту.
дипломная работа [126,2 K], добавлен 17.06.2011Загальні відомості про господарство ТОВ "Агро-Альянс", його кліматичні умови. Структура посівних площ та урожайність сільськогосподарських культур. Ротаційна таблиця освоєної сівозміни. Система обробітку ґрунту та заходи боротьби з бур'янами в сівозміні.
курсовая работа [371,0 K], добавлен 10.04.2014Організаційно-економічна характеристика СТОВ "Більшовик". Динаміка і структура його посівних площ. Аналіз стійкості урожайності сільскогосподарських культур та впливу різних факторів на неї. Економічна ефективність вирощування і реалізації озимої пшениці.
курсовая работа [1,2 M], добавлен 31.03.2011Аналіз показників вирощування та зберігання озимої пшениці в ТОВ агрофірма "Україна". Проектований технологічний проект виробництва озимої пшениці. Конструктивне вдосконалення копновоза-волокуші для збирання і транспортування незернової частини врожаю.
дипломная работа [836,2 K], добавлен 26.01.2010Особливості адаптації сортів пшениці озимої до зміни агрокліматичних умов України. Фенологічні спостереження за розвитком сортів. Дослідження сортової мінливості елементів структури врожаю. Мінливість польової схожості і зимостійкості пшениці озимої.
дипломная работа [905,5 K], добавлен 28.10.2015Біологічні основи вирощування високих урожаїв якісного зерна та насіння озимої м’якої пшениці, її адаптивні властивості (зимостійкість, стійкість проти вилягання і хвороб). Економічна оцінку ефективності застосування різних строків сівби озимої пшениці.
дипломная работа [153,1 K], добавлен 03.02.2014Загальна характеристика господарства "Великоснітинське". Особливості вирощування озимої пшениці залежно від системи землеробства. Фітосанітарний стан культури. Сучасні методи і прийоми в захисті рослин. Обробіток грунту та догляд за посівами культури.
реферат [59,0 K], добавлен 10.11.2010
