Отодектоз собак і котів (епізоотологія, діагностика, лікування)

Размещено на http://www.allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ

І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

ЛАВРІНЕНКО ІННА ВІКТОРІВНА

УДК 619 : 616.995. 428 : 636. 09

ОТОДЕКТОЗ СОБАК І КОТІВ

(епізоотологія, діагностика, лікування)

16.00.11 - паразитологія, гельмінтологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

КИЇВ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Полтавській державній аграрній академії Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник - доктор біологічних наук, професор

Манжос Олександр Федосійович,

Полтавська державна аграрна академія, професор кафедри паразитології, патанатомії і ветсанекспертизи

Офіційні опоненти:

доктор ветеринарних наук, доцент

Богач Микола Володимирович,

Одеський державний аграрний університет, професор кафедри епізоотології і паразитології

кандидат ветеринарних наук, професор

Шендрик Любов Іванівна,

Дніпропетровський державний аграрний університет, завідувач кафедри паразитології та ветеринарно-санітарної експертизи

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, Київ-41, вул. Героїв Оборони, 13, навчальний корпус 4, к. 28

Автореферат розісланий «26» лютого 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради М.П. Прус

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Статистика свідчить, що в останні десятиліття в нашій країні значно збільшилося поголів'я собак та котів, особливо у великих містах. При цьому значної шкоди домашнім тваринам завдають комахи і кліщі, які у процесі еволюції виробили складні адаптивні механізми для боротьби із запальним та імунним захистом хазяїна (Міщенко О.О., Машкей І.А., Вовк Д.В., 1997).

В останні роки вивченню отодектозу м'ясоїдних тварин присвячені чисельні роботи зарубіжних та вітчизняних авторів. Згідно з дослідженнями науковців, в Україні захворювання реєструється досить широко (Машкей І.А., 1998; Сорока Н.М., Дороніна О.Г., Галат В.Ф., 1999; Пригодін А.В., 2003; Пономаренко О.В., 2008). Нині відомі дослідження по вивченню отодектозу в інших країнах світу (Sotiraki S., Koutinas A., Leontides L., 2001; Akucewich L., Philman K., Clark A., 2002; Itoh Naoyuki, Itoh Sayako, 2002; Рубина Л.И., 2006). Вчені вважають, що близько 80% безпритульних котів можуть бути носіями Otodectes cynotis (Mehlhorn H., Mehlhorn B., 1993; Raschka С., Ribbeck R., Haupt W., 1994).

І хоч для лікування тварин за отодектозу існує велика кількість препаратів, проте вони не завжди дають бажаний ефект. Тому актуальним є пошук нових лікарських засобів (Галат В.Ф., Дороніна O.Г., Суворов В.Г., 1998; Березовський А.В., 2002; Елфачева Ю.Д., 2004; Рогозина И.Е., 2004; Латкина Е.И., 2007; Сидоркин В.А., Данилова А.М., Клищенко О.А., 2007; Пономаренко О.В., 2008).

Чимало робіт присвячено дослідженням морфологічних та біологічних особливостей збудника отодектозу (Ильященко В.И., 1983; Давлетшин А.Н., 1984; Кулакова Л.С., 1999; Литвинова В.А., 2002).

Проте окремі аспекти цієї проблеми вимагають поглибленого вивчення. Потребують уточнення відомості щодо сезонної та вікової динаміки отодектозу м'ясоїдних тварин. Залишаються відкритими питання стосовно патогенезу хвороби, а також вимагають удосконалення методи діагностики. Отже, дослідження, проведені у цьому напрямі, дозволять глибше пізнати взаємодію паразита з організмом хазяїна та розробити сучасні науково-обґрунтовані заходи боротьби і профілактики.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалась відповідно до наукової тематики кафедри паразитології, патанатомії і ветеринарно-санітарної експертизи Полтавської державної аграрної академії та Міжнародної науково-технічної програми ”Паразитарні захворювання кролів і м'ясоїдних тварин” (державна реєстрація № 0108U008690). отодектоз собака кіт діагностика лікування

Мета роботи полягала у вивченні поширення отодектозу собак і котів у Полтавському регіоні, вдосконаленні методів діагностики та порівнянні ефективності лікувальних препаратів.

У завдання роботи входило:

- вивчити епізоотичну ситуацію з отодектозу собак і котів у Полтавському регіоні;

- визначити терміни виживання збудників у навколишньому середовищі;

- вдосконалити методи лабораторної діагностики отодектозу м'ясоїдних тварин;

- встановити перебіг і клінічні прояви отодектозу у собак і котів;

- вивчити морфологічні та біохімічні зміни показників крові у хворих тварин;

- вивчити морфо-структурні зміни уражених тканин вуха;

- дослідити акарицидні та овоцидні властивості офтальмо-гелю;

- порівняти ефективність препаратів для лікуванні котів, хворих на отодектоз;

Об'єкт дослідження - отодектоз м'ясоїдних тварин.

Предмет дослідження - зскрібки шкіри із вух, сироватка та цільна кров собак і котів, гістологічні зрізи шкіри, офтальмо-гель, амітразин-плюс, мазь аверсектинова.

Методи дослідження - клінічні, паразитологічні, мікроскопічні, ультрамікроскопічні (дослідження гістологічних зрізів), морфологічні, біохімічні, імунологічні та статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше отримані нові дані про поширення отодектозної інвазії собак і котів у Полтавському регіоні. Акарологічними обстеженнями тварин встановлено, що екстенсивність інвазії у котів становить 19,64%, у собак - 3,70%.

Наведено порівняльну характеристику різних методів лабораторних досліджень зскрібків шкіри. Запропоновано новий спосіб діагностики отодектозу м'ясоїдних тварин (Патент на корисну модель № 30594 Україна, МПК А61D 7/00).

Вивчено зміни морфологічних, біохімічних та імунологічних показників крові кошенят за отодектозу. Доведено залежність характеру метаболічних змін в організмі хворих тварин від перебігу хвороби. Вивчено морфо-структурні зміни шкіри вух уражених тварин.

Практичне значення одержаних результатів. Результати досліджень викладені в дисертаційній роботі та використані при написанні методичних рекомендацій «Отодектоз м'ясоїдних тварин (морфологія збудника, діагностика та заходи боротьби)», які рекомендовані методичною радою Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи до впровадження в роботу державних лабораторій ветеринарної медицини України (протокол № 4 від 25.08.2009 р.).

Матеріали дисертації використовуються у навчальному процесі та наукових дослідженнях кафедр паразитології, патанатомії і ветеринарно-санітарної експертизи Полтавської державної аграрної академії; паразитології та іхтіопатології Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Ґжицького; паразитології та токсикології Сумського національного аграрного університету; паразитології і інвазійних хвороб Харківської державної зооветеринарної академії; паразитології, ветеринарно-санітарної експертизи та зоогігієни Житомирського національного агроекологічного університету.

Особистий внесок здобувача. Здобувачем самостійно проведено пошук літературних джерел та їх узагальнення, виконано основний обсяг експериментальних досліджень. Здійснено детальний аналіз отриманих результатів, їх статистичну обробку та інтерпретацію.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційної роботи доповідалися на науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції «Інноваційність розвитку сучасного аграрного виробництва» (м. Львів, 18-19 жовтня 2007 р.); сьомій науково-практичній конференції морфологів України „Актуальні проблеми сучасної морфології” (м. Житомир, 15-16 травня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Молоді вчені у вирішенні проблем аграрної науки і практики”, присвяченій 550-річчю з часу свого заснування та початків ветеринарної медицини в Україні (м. Львів, 12-13 червня 2008 р.); Поліському Міжнародному науково-практичному семінарі «Сучасні проблеми діагностики в паразитології та ветеринарно-санітарній експертизі» (м. Житомир, 19-21 листопада 2008 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 наукових статей (з яких дев'ять - у фахових наукових виданнях), у тому числі: „Віснику Полтавської державної аграрної академії”; „Віснику Державного агроекологічного університету”; „Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини”; міжвідомчому тематичному науковому збірнику „Ветеринарна медицина”; „Науковому віснику Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнології імені С.З. Ґжицького” (3); «Віснику Білоцерківського державного аграрного університету», бюлетні «Ветеринарна біотехнологія» ДНКІБШМ, збірнику наукових праць за матеріалами Поліського Міжнародного науково-практичного семінару «Сучасні проблеми діагностики в паразитології та ветеринарно-санітарній експертизі», а також у тезах доповідей XIV конференції Українського наукового товариства паразитологів (Ужгород, 21-24 вересня 2009 р.).

Структура та обсяг дисертації. Матеріали дисертації викладено на 135 сторінках комп'ютерного тексту. Вони включають вступ, огляд літератури, матеріали і методи досліджень, результати власних досліджень, які викладено у трьох розділах, їх узагальнення та аналіз, висновки і пропозиції виробництву. Дисертаційна робота ілюстрована 27 таблицями та 28 рисунками. Перелік використаних літературних джерел містить 261 найменування, у тому числі 120 зарубіжних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Вибір напрямів досліджень, матеріали та методи виконання роботи

Клініко-експериментальні дослідження проводили впродовж 2006-2009 рр. на базі кафедр паразитології, патанатомії і ветеринарно-санітарної експертизи, хірургії та акушерства Полтавської державної аграрної академії, Полтавської міської державної лікарні ветеринарної медицини, а також у Полтавській обласній державній лабораторії ветеринарної медицини.

Для детальнішого вивчення епізоотології, клінічних проявів отодектозу, патогенезу захворювання та пошуку ефективних методів діагностики й лікування дану роботу умовно поділили на кілька етапів.

Перший етап досліджень був спрямований на визначення екстенсивності та інтенсивності отодектозної інвазії у собак і котів. Вивчали поширення хвороби серед тварин різного віку і статі та її сезонну динаміку. Інтенсивність інвазії умовно класифікували на низьку - виявлення до десяти кліщів у одному зскрібку, середню - до 50, та високу - 50 і більше.

Для вивчення термінів виживання кліщів Otodectes cynotis у навколишньому середовищі відбирали активних живих кліщів із свіжих зскрібків та досліджували згідно методики А.Н. Давлетшина (1984).

У другому етапі досліджень проводили порівняння ефективності різних методів лабораторної діагностики отодектозу м'ясоїдних. У досліді було використано 20 тварин із характерними клінічними ознаками. Спочатку їх обстежили загальноприйнятими методами (методом Присєлкової та методом просвітлення гасом). Потім у тварин відбирали зскрібки шкіри із зовнішнього слухового проходу та внутрішньої поверхні вушної раковини за допомогою стерильної гігроскопічної вати, змоченої 3%-м розчином перекису водню. Отриманий матеріал витримували за кімнатної температури 30 хв. і розглядали під малим збільшенням мікроскопа (х80) або лупою. При дослідженні зскрібків різними методами враховували характерні морфологічні ознаки кліщів Otodectes cynotis та їх загальну кількість у досліджуваному матеріалі.

У третьому етапі вивчали клінічні прояви отодектозу собак і котів. Обстежували вушні раковини, зовнішній слуховий прохід та шкіру біля вух. При цьому обов'язково враховували локалізацію ураження, характер змін на шкірі, наявність свербіжу.

На четвертому етапі вивчали морфологічні, біохімічні та імунологічні показники крові у кошенят тримісячного віку. Тварин утримували в одній клітці з інвазованим котом, контролем слугували клінічно здорові кошенята. Перед початком та впродовж досліду (тричі з інтервалом 20 діб) у тварин контрольної (n=5) і піддослідної (n=5) груп відбирали кров шляхом пункції серця.

Для вивчення показників крові собак із підгострим перебігом отодектозу, сформували піддослідну групу (n=8), контролем слугували клінічно здорові тварини (n=8). У собак кров відбирали з латеральної підшкірної вени передньої кінцівки.

У крові визначали вміст гемоглобіну, кількість еритроцитів та лейкоцитів, швидкість осідання еритроцитів, виводили лейкограму (Кондрахин И.П., 1985). Кількість Т- і В-лімфоцитів визначали методом фенотипування у тестах розеткоутворення з частками, вкритими моноклональними антитілами. У сироватці крові досліджували: вміст загального білка, альбумінів, неорганічного фосфору, загального кальцію, сечовини, триацилгліцеролів, холестеролу, концентрацію загального білірубіну, глюкози, креатиніну, активність ферментів АлАТ, АсАТ, ЛДГ, ГГТП, амілази та лужної фосфатази Показники визначали за допомогою біохімічного аналізатора «Super Z» ("Mitsubishi Corporation", Японія), підготовку проб проводили згідно з інструкціями до приладу та реактивів (“Human”, Німеччина).

П'ятим етапом наших досліджень було вивчення морфо-структурних змін уражених тканин вух. Для цього сформували дві групи цуценят 5-6-місячного віку: першу - піддослідну (інвазовані), другу - контрольну (клінічно здорові) (n=3). Всіх тварин піддали евтаназії шляхом передозування тіопенталового наркозу. Гістологічні зрізи шкіри отримували на ультрамікротомі УМПТ-7 за методикою В.Я. Карупу (1984). Для їх забарвлення використовували розчин толуїдинового синього за методикою J.A. Lynn (1965).

На шостому етапі наших досліджень вивчали вплив офтальмо-гелю на збудників Otodectes cynotis in vitro за методиками А.Н. Давлетшина (1984). В кожному досліді використали від 50 до 72 активно рухливих кліщів. Результати визначали через 1, 3, 6, 9, 12, 24 та 48 годин за кількістю мертвих збудників. Критерієм летальності була відсутність рухливості на подразнення голкою. Експеримент повторювали тричі. Спостереження за виплоджуванням личинок вели щоденно, впродовж семи діб. Ефективність препарату оцінювали за кількістю загиблих яєць, дослідження повторювали тричі.

Для вивчення впливу офтальмо-гелю на кліщів in vivo сформували три групи котів, уражених кліщами Otodectes cynotis (n=4). Тваринам першої групи застосовували препарат із розрахунку 0,1 см³/кг, другої - 0,2 см³/кг, третьої - 0,3 см³/кг маси тіла. Акарицидну ефективність визначали за лабораторними дослідженнями зскрібків шкіри із вух.

На сьомому етапі проводили порівняння ефективності акарицидних засобів у котів, уражених кліщами Otodectes cynotis. Для цього сформували піддослідні групи котів, із ознаками хронічного перебігу отодектозу: першу, другу, третю (n=20), четверту - контрольну (n=3) та групи тварин із проявами підгострого перебігу - п'яту, шосту, сьому (n=10) і восьму - контрольну (n=3). Для лікування тварин першої та п'ятої груп використали офтальмо-гель, другої і шостої - амітразин-плюс, третьої і сьомої - мазь аверсектинову. Препарати вводили в обидва вуха після їх ретельної очистки. Ефективність лікування визначали за загальним станом шкіри в місцях ураження та лабораторним дослідженням зскрібків шкіри із вух.

Для встановлення впливу офтальмо-гелю на біохімічні показники сироватки крові сформували групу котів (n=5), хворих на хронічну форму отодектозу. У тварин кров відбирали з латеральної підшкірної вени передньої кінцівки. Дослідження проводили перед обробкою препаратом та на другу, восьму і 30-ту добу досліду.

Отриманий цифровий матеріал оброблений статистично з використанням табличного процесора Miсrosoft Excel for Windows.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Екстенсивність та інтенсивність отодектозної інвазії у собак і котів

Під час масових профілактичних щеплень м'ясоїдних тварин міста, виявлено значну кількість інвазованих кліщами Otodectes cynotis: ураженість котів становила 16,28%, собак - 3,80%. Висока екстенсивність інвазії спостерігалась у безпритульних тварин: у котів - 44,74%, у собак -11,91% собак.

Екстенсивність інвазії у котів, обстежених у сільській місцевості Полтавської області, коливається від 17,14% (Решетилівський район) до 26,39% (Гадяцький район). У собак інвазованість збудником отодектозу становила у середньому 3,59% (діапазон від 2,38% до 5,88%). Максимальну кількість хворих реєстрували в с. Краснознаменка Гадяцького району (5,88%). На нашу думку, більш широке розповсюдження отодектозу серед котів у сільській місцевості пов'язано із низькою культурою утримання та недостатньою увагою до них власників.

У більшості випадків отодектоз реєстрували у тварин, яких утримували вільно. Екстенсивність інвазії у котів становила 23,34%, у собак - 7,3%. Рідше збудників виявляли у тварин, які не мали доступу на вулицю та постійно жили у квартирах. У котів екстенсивність інвазії становила 9,29%, що майже в 2,5 рази менше, ніж у тих, які вели вільний спосіб життя. У собак цей показник дорівнював 2,67%.

У хворих на отодектоз тварин реєстрували переважно середній рівень інтенсивності інвазії ( у 41,51% собак та 48,32% котів). Однак поряд з цим, у собак досить часто виявляли низьку ураженість (39,62%). У 36,55% котів інтенсивність інвазії була високою (понад 50 кліщів у зскрібку шкіри).

Найвищі показники ураження у котів спостерігали взимку (23,33%), дещо нижчі - восени та навесні (16,36-22,81%). Подібна сезонність пов'язана з тим, що в цей період відбувається зниження резистентності організму та міграція кліщів у нижні відділи слухових проходів. Мінімальну кількість випадків захворювання відмічали влітку (16,18-20,69%). У собак пік інвазії спостерігали також взимку (9,09%). Дещо знижувалася екстенсивність отодектозної інвазії влітку (2,72-3,03%), навесні (2,44-4,58%) та восени (2,38-4,35%).

Найвищу екстенсивність інвазії реєстрували в собак 6-12-місячного віку (8,33%), котів - до 6-місячного віку (27,68%). На нашу думку, це пов'язано із розвитком всіх систем організму, адаптацією до певної годівлі та утримання, впливу стресових факторів, що значно послаблювало захисні сили організму. Низькі показники екстенсивності інвазії встановлено у тварин старше семи років: у котів - 16,73%, а у собак - 0,86%.

Отже, на рівень інвазованості котів та собак кліщами Otodectes cynotis впливають кліматичні фактори, біологічні особливості організму, а також умови утримання.

Вплив факторів навколишнього середовища на життєздатність кліщів Otodectes cynotis

Встановлено, що кліщі упродовж певного часу зберігали життєву активність поза організмом хазяїв. Проте терміни виживання значно варіювали упродовж року.

Максимальну життєздатність кліщів спостерігали навесні та восени, зокрема у березні - протягом 15 діб (температура повітря від 3,6 ⁰С до 13,8 ⁰С, вологість - 70-90%) та листопаді - упродовж 11 діб (1-8 ⁰С).

Терміни виживання в зимові місяці коливались від двох до шести діб. Встановлено, що низькі температури згубно діють на кліщів. В січні (температура повітря від -2,3 ⁰С до -7,2 ⁰С, вологість - 86-96%) збудники гинули упродовж трьох діб. Більш тривалий час виживання спостерігали у грудні (6 діб). Висока температура влітку (19,6-30 ⁰С) та низька вологість (47-74%) обумовлювали швидке висихання кліщів. Вони гинули упродовж 6-7 діб. Витривалішими були дорослі самки. Личинкові стадії зазвичай гинули упродовж перших діб досліджень.

Отже, самки кліщів, що розсіюються в зовнішньому середовищі можуть становити загрозу для здорових тварин, а також для тих, яким проведено лікувальні обробки проти отодектозу.

Порівняльна ефективність методів лабораторної діагностики отодектозу

При дослідженні зскрібків різними методами враховували характерні морфологічні ознаки кліщів Otodectes cynotis та їх загальну кількість. Найменш чутливим виявився метод просвітлення зскрібків гасом, оскільки в трьох собак та однієї кішки збудника Otodectes cynotis у відібраному матеріалі не знайшли. Середня кількість інвазивних елементів у зскрібку становила 10,801,62 (2-31). Всього в 20 пробах було виявлено 216 кліщів.

Більш високу діагностичну чутливість мали методи Присєлкової та метод з використанням 3%-го розчину перекису водню. В усіх обстежених тварин виявили Otodectes cynotis. При дослідженні за методом Присєлкової середня кількість кліщів у зскрібках становила 27,604,84, межі варіювали від 3 до 72. Всього в 20 пробах виявили 552 збудника Otodectes cynotis на різних стадіях розвитку.

У зіскрібках шкіри, досліджених методом з використанням 3%-го розчину перекису, середня кількість кліщів становила 29,85,12 (3-84). Всього в 20 зскрібках виявлено 596 особин.

Отже, найбільш зручним виявився метод діагностики отодектозу м'ясоїдних тварин із використанням 3%-го розчину перекису водню, оскільки він вимагав менших витрат часу та мінімальної кількості використаних матеріалів. Окрім того, незначна подразнювальна дія реактиву зумовлювала вихід кліщів із зскрібків та забезпечувала високу діагностичну чутливість методу навіть за незначної інтенсивності інвазії.

Перебіг та клінічні ознаки отодектозу у собак і котів

За характером патологічних змін розрізняли гострий, підгострий, хронічний та латентний перебіги захворювання. У 6,3% котів та 37,74% собак отодектоз перебігав безсимптомно. Такий пербігреєстрували переважно у дорослих тварин віком від двох до шести років. У котів до двох років латентну форму не зустрічали взагалі, в собак вона становила 10% випадків. У 86,67% котів і в 80% собак інтенсивність інвазії була низькою. Реєстрували переважно одностороннє ураження (у котів - 80%, собак - 90%).

У котів домінував хронічний перебіг захворювання (49,16%), у собак його зустрічали у 30,19% випадків. У більшості хворих котів кліщів виявляли в обох вухах (52,14%), тоді як у собак переважало одностороннє ураження (62,5%). Рівень інтенсивності інвазії був зазвичай середнім, таку закономірність частіше простежували серед собак (87,5%). У котів середній рівень інтенсивності інвазії реєстрували в 62,39% випадків, високий - у 26,50%, низький - в 11,11%. Хронічний перебіг виявляли у тварин усіх вікових груп.

Підгострий перебіг реєстрували в 38,66% котів та 15,09% собак. У 60,9% хворих котів та 50% собак кліщів виявляли в зскрібках із обох вух. Такий перебіг домінував у молодняку до двох років та супроводжувався максимальними показниками інтенсивності інвазії - 68,041,69 екз. у зскрібку в котів та 62,505,61 екз. - у собак. Більшість хворих реєстрували взимку: в собак у 66,67% випадків, у котів - 40,54%, а мінімальна їх кількість - восени та влітку.

У 5,88% котів та 16,98% собак хвороба мала гострий перебіг. Домінувало одностороннє ураження (у 78,57% котів та в 77,78% собак). Гострий перебіг захворювання супроводжувався, переважно, високим рівнем інтенсивності інвазії. В той же час нерідко реєстрували низький.

Отже, перебіг отодектозу залежить від інтенсивності інвазії та виявляється відповідними клінічними ознаками.

Показники крові хворих на отодектоз тварин

Найбільш ранньою ознакою інвазії у кошенят було збільшення відсотку еозинофілів на 20-ту добу (в період виникнення перших проявів захворювання): 9,41,03%, що майже вдвічі перевищувало показники тварин контрольної групи (р0,01). На 40-ву добу цей показник зріс до 10,21,43% порівняно з 5,20,73% у контрольній групі (р0,05). Одночасно спостерігали підвищення відсотка паличкоядерних нейтрофілів (12,20,86%, р0,01), відсоток лімфоцитів становив 30,60,6%, порівняно з 38,62,11% - у тварин контрольної групи (р0,01).

На 60-ту добу досліджень виявляли підвищення кількості лейкоцитів до 21,20,86 Г/л, порівняно з 14,76±1,29 Г/л у здорових тварин (р0,01). У цей період реєстрували підвищений відсоток сеґментоядерних нейтрофілів (до 52,01,58%), що на 15% вище, ніж у кошенят контрольної групи (р0,05).

У крові хворих кошенят спостерігали зменшення кількості еритроцитів. Так, на 40-ву добу досліджень цей показник становив 5,60,11 Т/л, що на 19,3% менше, ніж у тварин контрольної групи. На 60-ту добу він знизився до 4,760,24 Т/л, при цьому вміст гемоглобіну становив 90,41,75 г/л, порівняно з 123,22,43 г/л у контрольній групі (р0,001).

У процесі розвитку інвазії реєстрували зміни в роботі імунної системи. Зокрема на 20-ту добу після початку досліджень спостерігали незначне зниження відсотку Т-хелперів (до 38,60,51%), що на 18,9% менше, ніж у тварин контрольної групи (р0,05), а відсотковий вміст CD8+-лімфоцитів суттєво не відрізнявся від аналогічного показника здорових тварин (24,80,37%). За рахунок цього дещо змінився імунореґуляторний індекс, який становив 1,560,01, що на 25,7% менше відповідного показника у тварин контрольної групи.

Відсоток Т-лімфоцитів на 40-ву добу знизився до 34,20,66%, що на 29% менше, ніж у тварин контрольної групи (р0,01), на 60-ту 31,82,06% (р0,05) (на 37%). Відсотки В-лімфоцитів на 40-ву добу - 17,40,51% (р0,01), на 60-ту 19,81,16% (р0,05), що, відповідно, менше на 30% та 23%, ніж у контрольній групі.

На 40-ву добу досліджень відсоток Т-хелперів становив 35,21,72%, що на 37% менше контролю (р0,01). Відсоток Т-супресорів 20,41,17% (р0,01), що на 23% менше, порівняно з тваринами контрольної групи. На 60-ту добу досліджень рівні Т-хелперів та Т-супресорів були дещо нижчими, ніж у тварин контрольної групи (33,42,74% та 18,40,54%, відповідно), імунореґуляторний індекс становив 1,83±0,19.

Найбільш суттєві зміни біохімічних показників сироватки крові у інвазованих кошенят спостерігали на 60-ту добу досліджень. Вміст альбумінів зменшився до 21,42,39 г/л, порівняно з 34,61,78 г/л у тварин контрольної групи (р0,05). Одночасно реєстрували підвищення активності лужної фосфатази до 239,67,39 од/мл (р0,001).

У крові хворих на отодектоз собак встановлено зменшення кількості еритроцитів: 4,550,42 Т/л, порівняно з 6,140,27 Т/л у контрольній групі (р0,01). Вміст гемоглобіну в піддослідних собак був на 13,2% нижчим, ніж у здорових, хоча й знаходився в межах фізіологічних коливань.

Кількість лейкоцитів становила 12,20,28% Г/л, що на 27,6% вище аналогічного показника у здорових тварин (р0,001). Виявляли підвищений відсоток еозинофілів 11,250,69% (р0,01), базофілів - 3,250,53% (р0,01) та паличкоядерних нейтрофілів 9,131,32% (р0,01).

У інвазованих собак спостерігали зниження відсотку Т-лімфоцитів, який становив 26,881,41% (р0,001), що на 39,6% менше, ніж у тварин контрольної групи. Відсоток Т-хелперів зменшився до 24,751,98% (на 38,1%), тоді як Т-супресорів становив 18,881,89%, що на 31,7% менше, ніж у здорових тварин. За рахунок цього змінився імунореґуляторний індекс, який становив 1,250,11.

У хворих на отодектоз собак спостерігали зміни біохімічних показників сироватки крові, а саме: зниження вмісту альбумінів до 21,080,78 г/л (р0,001), порівняно з 36,251,49 г/л у тварин контрольної групи та неорганічного фосфору до 2,490,29 ммоль/л (р0,01).

Отже, отодектозна інвазія супроводжувалася змінами показників крові, причинами яких були запальні процеси, прогресуюче виснаження та негативний вплив на організм продуктів життєдіяльності кліщів.

Морфо-структурні зміни в шкірі хворих тварин за отодектозу

При гістологічному дослідженні шкіри вух виявляли зміни в епідермісі та дермі. Морфологічні прояви ураження характеризувалися «строкатістю» - поряд із патологічно зміненими ділянками визначали неушкоджені.

Базальний шар епідермісу мав ознаки набряку та лімфоцитарної інфільтрації. Виявляли незначну кількість вакуолізованих клітин. Базальні епідермоцити мали високопризматичну форму, втрачали міжклітинні зв'язки, а іноді й контакти із базальною мембраною.

У шипуватому та зернистому шарах епідермісу патологічно змінених ділянок шкіри вуха піддослідних тварин деструктивні ознаки посилювались. Міжклітинні зв'язки були порушеними, клітини знаходилися на значній відстані одна від одної. Також реєстрували ранній кератоз, що є нетиповою ознакою для цих шарів епідермісу. В міру віддалення від базальної мембрани, кількість вакуолізованих клітин збільшувалась.

Роговий шар епідермісу був із морфологічними ознаками вираженого гіперкератозу, характеризувався потовщенням шару рогових лусочок та збільшенням кількості вакуолізованих епідермоцитів. На різних ділянках цей шар мав різну товщину, іноді не відшаровувався, а навпаки, тісно прилягав до нижчерозташованих ділянок.

У дермі також виявляли зміни структури, особливо у тих ділянках, де епідерміс мав виражені ознаки деструктивних і дистрофічних змін. У сполучній тканині визначали ознаки набряку, розщеплення пучків колагену на окремі волокна. На тлі порушення мікроциркуляції і дистрофічних змін волокнистого компонента сполучної тканини в перифолікулярних зонах між часточками сальних залоз виявляли лейкоцитарні інфільтрати, в складі яких візуалізувалися переважно макрофаґи і лімфоцити.

Характерною особливістю дерми тварин піддослідної групи була наявність значної кількості тучних клітин, або лаброцитів, які розміщувалися в сполучній тканині навколо волосяних фолікул дифузно чи групами. Переважна більшість їх знаходилась в стані деґрануляції. Оптично щільні базофільні гранули були вільно розташовані в міжклітинній речовині.

При вивченні шерсті реєстрували порушення її структури, які аналогічні змінам в епідермальному шарі. Кутикула неоднорідна, з нерівними межами, що є морфологічним свідченням руйнування зв'язків між окремими роговими лусочками вже в товщі шкіри. В стрижнях волосків виявлені скупчення оптичнощільних осмієфільних ґранул, що може свідчити про порушення процесів формування і дозрівання кератину.

Отже, значна інфільтрація дерми тканинними базофілами та їх деґрануляція свідчить про антигенний вплив отодектесів на шкіру собак. Механізм цього впливу можна охарактеризувати з огляду на морфологічні прояви в дермі і епідермісі: антигенна стимуляція та інтоксикація призводять до запалення і відчуття свербіжу, що спонукає тварину до розчухування уражених ділянок і додаткового пошкодження шкіри.

Вплив офтальмо-гелю на Otodectes cynotis

Дослідження проводили in vitro. Через годину після внесення збудників на оброблену офтальмо-гелем поверхню виявили 46,59% мертвих кліщів. Значна їх кількість втратила здатність до пересування, проте зберігала рухливість кінцівок. Через три години спостережень гинуло 84,95±4,79% кліщів, через шість - 98,94±1,01%. 100% летальність збудників настала через дев'ять годин після їх контакту з офтальмо-гелем. Через 24 години виявляли цілих неживих кліщів, через 48 - їх фраґменти.

Слід відмітити, що препарат виявляв овоцидну активність (66,20%). Переважна кількість яєць із часом втрачала характерну форму, тьмяніла. Деякі личинки, зробивши отвір у оболонці яйця, гинули, не звільнившись від неї. Найбільша кількість збудників вийшла з яйцевих оболонок на четверту добу досліджень.

При вивченні впливу офтальмо-гелю на кліщів in vivo у тварин першої піддослідної групи через 24 години після застосування препарату у трьох котів виявили поодиноких кліщів. У котів другої групи через 24, 48 та 72 години живих збудників у зскрібках шкіри не знаходили. Поодиноких кліщів виявили у двох тварин на шосту добу досліджень. Після повторної обробки препаратом упродовж семи діб кліщів у зскрібках не знаходили.

Отже, у котів дворазове застосування препарату в дозі 0,2 см³/кг маси тіла з інтервалом у сім діб забезпечило 100% акарицидну дію на кліщів Otodectes cynotis.

Вплив офтальмо-гелю на біохімічні показники крові котів

Рівень загального білка упродовж всього періоду досліджень не зазнав істотних змін. Щодо альбумінів, то їх вміст до лікування становив 26,8±1,66 г/л, а на 30-ту добу досліджень - 35,2±1,07 г/л, що на 31,34% вище ніж перед лікуванням.

На другу добу після застосування препарату підвищилася активність АлАТ у сироватці крові хворих тварин і становила 58,8±2,71 од/л. Після повторної обробки (на восьму добу) активність ферменту знизилася до 51,4±4,17 од/л.

Активність АсАТ достовірно зросла на другу добу досліджень і становила 35,8±4,52 од/л (р<0,05). Максимальне її збільшення реєстрували після повторної обробки - 46,2±3,06 од/л (р<0,001).

На другу добу досліджень активність ЛДГ у сироватці крові піддослідних тварин становила 404,2±27,43 од/л, що нижче аналогічного показника до лікування на 8,55%. Достовірне збільшення активності цього ферменту реєстрували на восьму добу - 653,8±14,93 од/л (р<0,001).

Активність ГГТП зросла на другу добу досліджень (10,4±1,44 од/л), проте не виходила за фізіологічні межі. Даний показник зазнав достовірного підйому на восьму добу та становив 14,8±1,77 од/л (р<0,01).

Через три тижні після лікування активність ферментів (АсАТ, АлАТ, ЛДГ, ГГТП) знаходилась в межах фізіологічних коливань.

Змін функціонального стану нирок при застосувані офтальмо-гелю не реєстрували, про що свідчить вміст сечовини та креатиніну. Дані показники упродовж досліду не зазнали істотних змін та не виходили за межі фізіологічних коливань. У сироватці крові хворих тварин не спостерігали змін рівнів холестеролу та триацилгліцеролів, а також вмісту загального кальцію та неорганічного фосфору. Однозначних тенденцій в динаміці концентрацій глюкози та загального білірубіну в різні періоди досліду не спостерігали.

Отже, про вплив офтальмо-гелю на функціональний стан печінки свідчило зростання активності ферментів (АлАТ, АсАТ, ЛДГ) в період застосування препарату. Показники повернулися до вихідних значень через три тижні після проведеного лікування. Порушень функцій нирок, а також змін показників вуглеводного та ліпідного обміну у тварин не реєстрували. Отримані нами дані дають підставу рекомендувати офтальмо-гель до застосування у практиці ветеринарної медицини для лікування котів за отодектозу.

Порівняльна ефективність акарицидних препаратів

Екстенсефективність одноразового застосування офтальмо-гелю у тварин першої групи на третю добу становила 90%, ІЕ - 96,77%. При мікроскопічних дослідженнях зскрібків на сьому добу виявляли поодиноких живих кліщів у чотирьох котів. Екстенсефективність у цей період становила 80%, інтенсефективність - 95,76%. Після повторного застосування препарату у всіх піддослідних тварин на 14-ту, а також на 21-шу добу кліщів у зскрібках шкіри не виявляли.

У тварин другої групи, яких лікували амітразином-плюс, мікроскопічними дослідженнями зскрібків на третю добу виявили поодиноких кліщів у восьми тварин. Екстенсефективність препарату в цей період становила 60%, через сім діб після початку лікування - 75%. Оскільки рекомендований курс терапії виявився недостатнім для двох тварин, обробки амітразином-плюс продовжили до негативних результатів мікроскопічних досліджень зскрібків шкіри. На 21-шу добу екстенс- та інтенсефективність становила 100%.

У котів третьої групи після застосування аверсектинової мазі на третю добу досліджень виявили кліщів у чотирьох тварин (ЕЕ 80%, ІЕ 92,85%), на сьому добу - у восьми (ЕЕ 60%, ІЕ 88,29%). На 14-ту та 21-шу добу збудників у зскрібках шкіри не знаходили.

У котів п'ятої піддослідної групи, яким застосовували офтальмо-гель, при мікроскопічних дослідженнях зскрібків шкіри на третю добу виявляли живих кліщів у трьох котів. Екстенсефективність становила 70%, інтенсефективність - 94,15%. На сьому добу експерименту у трьох тварин знайшли живих кліщів, при цьому в двох результати перших досліджень були негативними (ЕЕ 70%, ІЕ 98,18%). Мікроскопічними дослідженнями на 14-ту та 21-шу добу кліщів у зскрібках не виявляли.

Екстенсефективність лікування амітразином-плюс у тварин шостої групи на третю добу досліджень становила 50%, на сьому - 70%. У двох тварин рекомендований курс лікування виявився недостатнім, тому застосування препарату продовжили. В одного кота захворювання вилікувати не вдалось. На 21-шу добу екстенсефективніть лікування становила 90%, інтенсефективність - 91,4%.

З-поміж тварин сьомої групи уражених кліщами виявляли упродовж всього періоду досліджень. На 14-ту добу екстенсефективність мазі аверсектинової становила 70%, інтенсефективність - 96,48%. Триразова обробка забезпечила одужання 80% котів, у двох - на 21-шу добу досліджень виявили поодиноких живих кліщів Otodectes cynotis.

Після обробки акарицидними препаратами в котів реєстрували випадки рецидивів хвороби, що обумовлювало необхідність систематичних акарологічних обстежень після проведеного лікування.

Отже, ефективними лікарськими засобами за хронічного перебігу отодектозу котів були препарати амітразин-плюс та мазь аверсектинова (ЕЕ 100%). За підгострого перебігу отодектозу - екстенсефективність дворазового застосування мазі аверсектинової становила 70%, восьмиденна обробка амітразином-плюс - 80%. Офтальмо-гель у дозі 0,2 см³/кг двічі з інтервалом у сім днів забезпечував 100% екстенсефективність при лікуванні котів за хронічного та підгострого перебігів отодектозу.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено дані щодо поширення, вдосконалення діагностики та лікування отодектозу собак і котів. Для лабораторної діагностки запропоновано новий метод дослідження зскрібків шкіри з вух. Досліджено характер метаболічних та морфо-структурних змін в організмі тварин, хворих на отодектоз.

1. У Полтавському регіоні виявлено 19,64% котів та 3,70% собак уражених кліщами Otodectes cynotis. Найвищу екстенсивність інвазії зареєстровано взимку: у котів - 23,33%, собак - 9,09%. Найбільш схильним до захворювання є молодняк віком до двох років.

2. Терміни виживання збудника у навколишньому середовищі коливаються залежно від сезону: у весняно-осінній період - 8-15, взимку - 3-6, влітку - 6-7 діб.

3. Перебіг отодектозу залежить від інтенсивності інвазії, що виявляється відповідними клінічними ознаками. Підгострий перебіг супроводжується максимальними показниками інтенсивності інвазії - 68,041,69 екз. у зскрібку шкіри в котів та 62,505,61 екз. - у собак. За хронічного перебігу клінічні ознаки слабко виражені.

4. У хворих на отодектоз кошенят відбуваються зміни морфологічних показників крові: розвивається лейкоцитоз, еозинофілія, зменшується кількість еритроцитів та вміст гемоглобіну. У сироватці крові знижується вміст загального білка та альбумінів, що свідчить про метаболічні порушення в організмі. Інвазія супроводжується зниженням відсотків Т- і В-лімфоцитів.

5. Про патогенний вплив кліщів на шкіру вух інвазованих тварин свідчать деструктивні зміни в усіх шарах епідермісу та дерми. Значна кількість базофільних лейкоцитів з ознаками деґрануляції та лімфоцитів у дермі вказують на інтенсивну сенсибілізацію організму.

6. Офтальмо-гель in vitro згубно діє на кліщів, їх 100% загибель настає через дев'ять годин після контакту з ним. Препарату також притаманна овоцидна дія (66,20%).

7. Ефективними лікарськими засобами за хронічного перебігу отодектозу котів є препарати амітразин-плюс та мазь аверсектинова (ЕЕ 100%). За підгострого перебігу отодектозу - екстенсефективність дворазового застосування мазі аверсектинової становить 70%, восьмиденна обробка амітразином-плюс - 80%. Офтальмо-гель у дозі 0,2 см³/кг двічі з інтервалом у сім днів має виражену терапевтичну дію, забезпечуючи 100% екстенсефективність при лікуванні котів за хронічного та підгострого перебігів отодектозу.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

1. Для практичного використання запропоновано новий метод діагностики отодектозу м'ясоїдних тварин (Патент на корисну модель № 30594 Україна, МПК А61D 7/00 «Спосіб діагностики отодектозу м'ясоїдних»).

2. Методичні рекомендації «Отодектоз м'ясоїдних тварин (морфологія збудника, діагностика та заходи боротьби)» затверджені методичною радою Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи і рекомендовані до впровадження в роботу державних лабораторій ветеринарної медицини України (протокол № 4 від 25.08. 2009 р.).

3. Матеріали дисертаційної роботи пропонується використовувати в навчальному процесі підготовки фахівців ветеринарної медицини.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Лавріненко І.В. Розповсюдження отодектозу серед собак і котів у м. Полтаві / І.В. Лавріненко // Науковий вісник Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнології імені С.З. Ґжицького. - 2007. - №3 (34), Т. 9, Ч.1. - С. 99-103.

2. Лавріненко І.В. Лікувальна ефективність «Офтальмо-гелю» при отодектозі котів / І.В. Лавріненко // Ветеринарна медицина. Міжвід. темат. наук. зб. - 2008. - Вип. 89. - С. 224-228.

3. Манжос О.Ф. Порівняльна характеристика методів діагностики отодектозу м'ясоїдних / О.Ф. Манжос, І.В. Лавріненко // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини: Зб. наук. праць. -- 2008. - Вип. 16 (41), Ч. 2, Т. 1. - С. 68-71.

(Здобувач брала участь у проведенні експериментальних досліджень, провела аналіз та узагальнення отриманих результатів).

4. Лавріненко І.В. Зміни окремих показників крові при зовнішньому паразитарному отиті собак / І.В. Лавріненко, Г.В. Слюсар // Вісник Полтавської державної аграрної академії. - 2008. - №2. - С. 206-208.

(Здобувач сформувала групу тварин, провела аналіз і статистичну обробку одержаних результатів).

5. Манжос О.Ф. Патоморфологічні зміни шкіри вуха собак при отодектозі / О.Ф. Манжос, І.В. Лавріненко // Вісник державного агроекологічного університету. - 2008. - Вип. 1 (21), Т.1. - С. 140-144.

(Здобувач сформувала групи тварин, провела відбір матеріалу на гістологічні дослідження, брала участь у виготовленні блоків, фотографувала одержані гістозрізи, підготувала статтю).

6. Лавріненко І.В. Патогенний вплив кліщів Otodectes cynotis на організм спонтанно інвазованих кошенят / І.В. Лавріненко, Г.В. Слюсар // Науковий вісник Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнології імені С.З. Ґжицького. - 2008. - №2 (37), Т.10, Ч.1. - С. 189-192.

(Здобувач сформувала групу тварин, провела аналіз та статистичну обробку одержаних результатів).

7. Лавріненко І.В. Cезонні коливання отодектозної інвазії у котів / І.В. Лавріненко // Зб. наук. праць за матеріалами Поліського Міжнародного науково-практичного семінару «Сучасні проблеми діагностики в паразитології та ветеринарно-санітарній експертизі». - 2008.- С. 47-50.

8. Лавріненко І.В. Акарицидні та овоцидні властивості офтальмо-гелю відносно кліщів Otodectes cynotis та їх яєць / І.В. Лавріненко // Науковий вісник Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнології імені С.З. Ґжицького. - 2009 - №2 (41), Т.11, Ч.1. - С. 150-154.

9. Манжос О.Ф. Особливості клінічного перебігу отодектозу домашніх м'ясоїдних / О.Ф. Манжос, І.В. Лавріненко // Вісник Білоцерківського державного аграрного університету: Зб. наук. праць. - 2009. - Вип. 60, Ч. 2. - С. 71-73.

(Здобувач брала участь у проведенні клінічних і лабораторних досліджень, провела обробку отриманих даних та їх узагальнення, підготувала статтю).

10. Лавріненко І.В. Терміни виживання кліщів Otodectes cynotis у зовнішньому середовищі / І.В. Лавріненко // Тези доповідей XIV конференції Українського наукового товариства паразитологів (Ужгород, 21-24 вересня 2009 р.). - 2009. - С. 63.

11. Манжос О. Ф., Лавріненко І.В. Порівняльна ефективність акарицидних препаратів за лікування отодектозу котів / О.Ф. Манжос, І.В. Лавріненко // Ветеринарна біотехнологія : бюлетень ДНКІБШМ. - 2009.- № 15.- С. 240-246.

(Здобувач брала участь у формуванні груп тварин, проведенні експериментальних досліджень).

12. Манжос О. Ф. Методичні рекомендації «Отодектоз м'ясоїдних тварин (морфологія збудника, діагностика та заходи боротьби)» / О.Ф. Манжос, О.П. Литвиненко, І.В. Лавріненко. - Полтава, 2009. - 30 с.

13. Пат. 30594 Україна, МПК А61D 7/00. Спосіб діагностики отодектозу м'ясоїдних / Манжос О.Ф., Лавріненко І.В. ; заявл.12.11.07 ; опубл. 11.03.08, Бюл. №5.

АНОТАЦІЇ

Лавріненко І.В. Отодектоз собак і котів (епізоотологія, діагностика, лікування). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.11 - паразитологія, гельмінтологія. - Національний університет біоресурсів і природокористування України, Київ, 2010.

У дисертації викладено матеріали дослідження щодо поширення, діагностики отодектозу собак і котів та порівняння препаратів для лікування.

Доведено залежність характеру метаболічних і структурних зрушень в організмі від перебігу хвороби та інтенсивності інвазії. У динаміці розвитку хвороби вивчено зміни морфологічних, імунологічних показників крові та біохімічного складу сироватки крові кошенят, спонтанно інвазованих отодектесами. Встановлено морфо-структурні зміни в шкірі вух хворих на отодектоз собак.

Наведено порівняльну оцінку різних методів лабораторних досліджень зскрібків шкіри та запропоновано новий спосіб діагностики отодектозу з використанням 3%-го розчину перекису водню.

Встановлено терміни життєвої активності кліщів поза організмом хазяїв. Вивчено порівняльну ефективність препаратів офтальмо-гелю, амітразину- -плюс і мазі аверсектинової при лікуванні котів, хворих на отодектоз. На підставі одержаних результатів розроблено рекомендації щодо діагностики та заходів боротьби з даним захворюванням.

Ключові слова: собаки, коти, O. cynotis, діагностика, клінічні ознаки, лікування.

Лавриненко И.В. Отодектоз собак и кошек (эпизоотология, диагностика, лечение). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата ветеринарных наук по специальности 16.00.11 - паразитология, гельминтология. - Национальный университет биоресурсов и природопользования Украины, Киев, 2010.

Дисертация посвящена изучению распространения, а также диагностике и лечению отодектоза домашних плотоядных.

Приведена сравнительная оценка витальных методов диагностики отодектоза. Предложен новый способ отбора и исследования соскобов кожи из ушей с использованием 3%-го раствора перекиси водорода, который имеет высокую диагностическую чувствительность и удобен в применении.

Акарологическими обследованиями животных в Полтавском регионе установлено, что экстенсивность инвазии у кошек составляет 19,64%, у собак - 3,70%. Получены данные относительно экстенсивности и интенсивности отодектоза в зависимости от возраста и сезонных факторов. Пик инвазии наблюдался зимой: у кошек - 23,33%, собак - 9,09%. У взрослых животных преобладает хроническое течение болезни, которое регистрировали у 49,16% кошек и у 30,19% собак. У молодых животных до двух лет выявляли преимущественно подострое течение, которое сопровождалось максимальными показателями интенсивности инвазии - 68,041,69 экз. в соскобе у кошек и 62,55,61 экз. - у собак.

Экспериментально подтверждено наличие зависимости характера метаболических и структурных изменений от интенсивности отодектозной инвазии. При подостром течении болезни местные патологические нарушения сочетаются с обменно-метаболическими изменениями во всем организме, имеющими защитно-приспосабливающийся характер.

Морфологические изменения пораженных тканей уха у больных животных представляют собой дегенеративно-воспалительный комплекс. Вакуолизация клеток, признаки раннего и интенсивного ороговевания свидетельствуют о патогенном влиянии клещей на эпидермис кожи. Большое количество тучных клеток (в том числе с признаками дегрануляции) и лимфоцитов в дерме подтверждают интенсивную сенсибилизацию организма. При изучении структуры волос регистрировали разрушение связей между роговыми чешуйками кутикулы, скопление осмиефильных гранул в стержне, что свидетельствует о нарушении процессов образования кератина.

При спонтанном инвазировании котят клещами наблюдали ряд изменений морфологического состава крови: эритроцитопению (4,760,24 Т/л, р<0,01), гемоглобинемию (90,41,75 г/л, р<0,001), лейкоцитоз (21,20,86 Г/л, р<0,01), а также снижение уровня альбуминов (21,42,39 г/л, P<0,05) и повышение активности щелочной фосфатазы (239,67,39 ед/л, р0,001) в сыворотке крови. Причинами таких нарушений были воспалительные процессы и отрицательное влияние на организм продуктов жизнедеятельности клещей. Течение инвазии сопровождалось снижением уровней Т- (31,82,06%) и В-лимфоцитов (19,81,16%) (р<0,05), что отражало процессы их локальной инфильтрации.

Изучением акарицидных свойств in vitro офтальмо-геля (НПФ «Бровафарма) установлено, что 100% гибель возбудителей наступала через девять часов после внесения их в гель. Препарат имеет овоцидное действие и обеспечивает 66,2% гибели яиц клещей O. сynotis.

Применение офтальмо-геля у кошек сопровождалось незначительным повышением активности индикаторных ферментов в сыворотке крови: АлАТ (51,4±4,17 ед/л, р<0,01), АсАТ (46,2±3,06 ед/л, р<0,001), ЛДГ (653,8±14,93 ед/л, р<0,001).

Результаты исследований показали высокую эффективность при лечении животных с хроническим течением отодектоза препаратов амитразин-плюс и мази аверсектиновой (ЕЕ 100%). При подостром течении экстенсэффективность двукратного применения мази аверсектиновой составила 70%, восьмидневная оброботка амитразином-плюс - 80%. Офтальмо-гель в дозе 0,2 см³/кг двукратно с интервалом в семь дней имеет выраженный терапевтический эффект при лечении подострого и хронического течения отодектоза.

Проведенными исследованиями установлено, что клещи способны некоторое время сохранять жизнеспособность в окружающей среде: в осенне-весенний период сроки выживания возбудителей колеблются в пределах 8-15 суток, зимой - 3-6, летом 3-7 дней.

Полученные результаты исследований использованы для разработки методических рекомендаций по диагностике и мерам борьбы с отодектозом плотоядных.

Ключевые слова: собаки, кошки, O. cynotis, диагностика, клинические признаки, лечение.

...