Управління формуванням ефективного сільськогосподарського землекористування в умовах ринкових перетворень (за матеріалами Миколаївської області)

Размещено на http://www.allbest.ru/

міжнародний університет бізнесу і права

удк 332.33:338.24

управління формуванням ефективного сільськогосподарського землекористування в умовах ринкових перетворень (за матеріалами миколаївської області)

08.00.06 - Економіка природокористування та охорони навколишнього середовища

автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Домбровська людмила вікторівна

Херсон 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Миколаївському міжрегіональному інституті розвитку людини ВНЗ ВМУРоЛ «Україна», м. Миколаїв.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Горлачук Валерій Васильович Чорноморський державний університет ім. Петра Могили, завідувач кафедри економіки підприємства.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор В'юн Валентин Георгійович Миколаївський державний університет ім. В.О. Сухомлинського, завідувач кафедри економічної теорії та міжнародної економіки;

кандидат економічних наук, Лазарєва Олена Володимирівна Інститут державного управління Чорноморського державного університету ім. Петра Могили доцент кафедри державної політики та менеджменту.

Захист відбудеться «27» серпня 2010 р. о 10⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 67.135.01 у Міжнародному університеті бізнесу і права за адресою: 73039 м. Херсон, вул. 49 Гвардійської дивізії, 37-А, зала засідань вченої ради

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Міжнародного університету бізнесу і права за адресою: 73039 м. Херсон, вул. 49 Гвардійської дивізії, 37-А, зала засідань вченої ради

Автореферат розісланий « 21 » липня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої ради В.В. Юрченко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. На фоні зростання цін на основні види продуктів харчування, зумовленого зниженням обсягів виробництва сільськогосподарської продукції і зростанням населення у світі, зміною торговельної політики, питання раціонального використання і охорони земель стало одним із ключових в економічному і соціальному житті країни. Нині, коли формуються нові конкурентні умови діяльності суб'єктів господарювання на землі, головною метою повинні стати повне використання потенціалу ринку землі і товарів, не допускаючи деградаційних процесів у землекористуванні. Тільки в цьому випадку можна створити умови поліпшення благополуччя громадян, підвищити продовольчу безпеку країни та конкурентоспроможність продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Аналіз сучасної ситуації у сільськогосподарському землекористуванні свідчить про необхідність розвитку системи управління цим процесом, виняткову роль єдності ринкових механізмів і державного регулювання, орієнтованого на підтримку інноваційних проектів, державних контрактів, субсидій, дотацій, що є передумовою підвищення конкурентоспроможності аграрного сектора, в тому числі землекористування. Досвід країн світу свідчить, що визначальним фактором розв'язання вказаних актуальних проблем є наука, яка визначає шляхи підвищення ефективності сільськогосподарського землекористування.

Власне, дослідженню цих проблем присвячено праці таких вітчизняних і зарубіжних вчених, як П.П. Борщевського, С.М. Волкова, В.Г. В'юна, В.В. Горлачука, Б.М. Данилишина, Д.С. Добряка, О.В. Лазарєвої, Л.Я. Новаковського, А.Я. Сохнича, П.Т. Саблука, А.М. Третяка, М.К. Шикули і ін.

Разом з тим, сучасна теорія і практика землекористування не дає повної відповіді на питання формування і розвитку ефективного сільськогосподарського землекористування, не розкриває методологічного інструментарію управління земельними ресурсами в умовах трансформаційних процесів, в результаті чого землекористування носить затратний та руйнівний характер.

Різноманітні погляди на теорію і практику земельної ренти залишають невирішеними проблему соціально справедливого податку за користування землею, в результаті чого державний бюджет різних рівнів недоотримує багатомільярдні суми надходжень. Дотепер залишається невирішеним питання управління родючістю грунтом, яке б забезпечувало збереження і відтворення його основного компоненту - гумусу. Ніни немає достатнього як теоретичного, так і методичного забезпечення видів управління землекористуванням. Потребують розроблення прикладні аспекти корпоративного управління, яке в умовах ринкової економіки стає дедалі більш затребуваним суспільством і державою.

Актуальність та практична значимість розв'язання сукупності згадуваних проблем і визначили вибір дисертаційного дослідження, його мету і завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано у Миколаївському міжрегіональному інституті розвитку людини ВНЗ ВМУРоЛ «Україна» відповідно до держбюджетної теми: «Формування та розвиток іпотечного кредитування в агропромисловому комплексі (на прикладі Миколаївської області)» (номер державної реєстрації 0106U004527), «Ринкові механізми розвитку аграрних землекористувань в Південному регіоні» (номер державної реєстрації 0109U002765), де автором узагальнено і поглиблено теоретико-методичні положення управління формуванням ефективного сільськогосподарського землекористування, вдосконалено кадастрово-інформаційну систему для прийняття управлінських рішень з оптимізації балансу гумусу в ґрунті.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є узагальнення і розвиток теоретико-методичних засад та розроблення рекомендацій щодо управління формуванням ефективного сільськогосподарського землекористування в ринкових умовах.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність розв'язання таких завдань:

- висвітлити сутність та механізм формування ефективного сільськогосподарського землекористування;

- виявити передумови та фактори сталого розвитку сільськогосподарського землекористування;

- уточнити понятійний апарат системи управління сільськогосподарським землекористуванням та розглянути методичні підходи до механізму землевпорядкування;

- дослідити проблеми просторово-територіальної організації сільськогосподарського землекористування;

- на основі виявлення тенденцій та закономірностей розвитку сільськогосподарського землекористування визначити основні проблеми його економічного регулювання;

- обґрунтувати структурно-логічну схему розроблення проектів землеустрою сільськогосподарських підприємств;

- удосконалити систему управління сільськогосподарського землекористування в умовах ринкових перетворень;

- запропонувати рекомендації щодо управління родючістю ґрунтів в умовах інноваційної конкуренції.

Об'єктом дослідження є процес управління формуванням ефективного сільськогосподарського землекористування.

Предмет дослідження - теоретико-методичні засади та практичні аспекти управління формуванням ефективного сільськогосподарського землекористування. конкуренція сільськогосподарський землекористування

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційного дослідження є наукові концепції та теоретичні положення вітчизняних та зарубіжних вчених в галузі регулювання земельних відносин та управління земельними ресурсами, законодавчі та нормативні документи Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України із земельних питань.

У дисертаційній роботі використано такі методи наукового дослідження: дедукції (для аналізу накопичених знань у сфері земельних відносин та управління сільськогосподарським землекористуванням); аналізу і синтезу (обґрунтування теоретичних положень управління сільськогосподарським землекористуванням); індукції (загальний висновок щодо формування ефективного сільськогосподарського землекористування); економіко-статистичний (для аналізу сучасного стану землекористування); системно-структурний (формування системи управління земельними ресурсами); графічний (для унаочнення результатів дисертаційного дослідження); абстрактно-логічний (узагальнення результатів дослідження та підготовка рекомендацій).

Інформаційну основу дослідження склали законодавчі та нормативні акти, статистичні дані міністерств та відомств країни, Державного комітету України по земельних ресурсах, літературні джерела зарубіжних і вітчизняних вчених, результати власних досліджень, проведених автором.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у поглибленні теоретико-методичних положень щодо управління процесом формування ефективного сільськогосподарського землекористування, що сприятиме становленню його конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках. Наукову новизну дисертації визначають такі положення:

вперше:

- запропоновано і теоретично обґрунтовані підходи до формування системи ієрархічних рівнів управління землекористуванням, до складу яких входять державне, муніципальне, громадське та корпоративне управління, що забезпечує її сталість, завдяки чіткому розподілу функцій, повноважень та відповідальності за реалізацію прийнятих рішень;

удосконалено:

- понятійний апарат економічної науки, зокрема систематизовано існуюче тлумачення поняття землеустрій, який забезпечує дію принципу екологічної стабілізації ландшафтних систем із елементів організації території довгострокової дії шляхом її зонування із строго визначеним режимом використання і охорони земель, фіксуванні на місцевості оптимальної структури основних ландшафтоутворюючих угідь - ріллі, лісів, сіножатей, пасовищ, водойм;

- понятійно-категорійний апарат ринкового землекористування, який розкриває сутність категорії «корпоративне управління землекористуванням» як діяльності, спрямованої на організацію взаємодії учасників корпоративних відносин щодо прав власності на землю, з метою досягнення максимально можливої соціально-економічної та екологічної результативності;

- методичні підходи до визначення земельної ренти, які на відміну від існуючих, враховують індивідуальні якісні характеристики ґрунтового покриву досліджуваних територій, що забезпечує досягнення реальних результатів оцінки землі та соціально справедливого розміру земельного податку;

набули подальшого розвитку:

- дослідження і виявлення домінуючих тенденцій та закономірностей розвитку сільськогосподарського землекористування, що враховують просторово-територіальні особливості;

- еколого-економічні методи проектування динамічних та адаптивних сівозмін, які забезпечують умови для гнучкої господарської діяльності, враховуючи чинники конкуренції та кон'юнктури ринку, екологічні вимоги до збереження і відтворення родючості ґрунту, земельно-процесуальний порядок розроблення проектів землеустрою сільськогосподарських підприємств;

- організаційні інновації в механізмі управління сільськогосподарським землекористуванням на основі автоматизації розрахунку балансу гумусу.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні теоретичні узагальнення, висновки та пропозиції, що містяться у дисертаційній роботі, можуть бути використанні у процесі регулювання земельних відносин та управління сільськогосподарським землекористуванням.

Окремі розробки дисертаційного дослідження використовуються головним управлінням Держкомзему України у Миколаївській області, Миколаївським державним підприємством «Науково-дослідний і проектний Інститут землеустрою» (акт №171/714-1/2000/10 від 31.03.2010 р.).

Наукові результати дисертаційної роботи знайшли практичне застосування у спілці землевласників «Семенівська годувальниця» (довідка №17 від 20.01.2010 р.), ЗАТ «ОБЕРІГ» (довідка №132 від 15.12.2009 р.).

Результати дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі Миколаївського міжрегіонального інституту розвитку людини ВНЗ ВМУРоЛ «Україна» при викладанні дисципліни «Економіка підприємств» (довідка №77 від 17.05.2010 р.); Миколаївської філії Європейського університету при викладанні дисциплін «Державне регулювання економіки», «Економіка підприємств» (довідка №37 від 02.02.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Висновки, положення і рекомендації, що містяться у дисертації, отримані автором самостійно.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні та практичні результати наукового дослідження доповідались на науково-практичних конференціях і семінарах, зокрема:

- Міжнародній науково-практичній конференції «Реформування: здобутки, проблеми та перспективи» (м. Миколаїв, листопад 2001 р.);

- Щорічній науково-методичній конференції «Могилянські читання - 2009» «Досвід та тенденції розвитку суспільства в Україні: глобальний, національний та регіональний» (м. Миколаїв, ЧДУ ім. Петра Могили, 26-30 жовтня 2009 р.);

- ІV Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасні економічні перспективи в умовах світової кризи» (м. Кіровоград, 12 лютого 2010 р.);

- Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 17-річчю МУБіП «Теоретичні та прикладні аспекти міжнародних відносин в умовах інтеграції та глобалізації» (м. Херсон, МУБіП, 2010 р.);

- Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 10-ій річниці інституту права «Державна політика удосконалення адміністративно-правового реформування в Україні в умовах глобалізації: теоретико-методологічний аспект» (м. Херсон, МУБіП, 2009 р.);

- Міжнародному семінарі «Проблеми та перспективи становлення громадянського суспільства в Україні: регіональні аспекти» (м. Херсон, МУБіП, 2010 р.)

Публікації. За темою дисертації опубліковано 13 праць. Серед них 10 статей в наукових фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій складає 5,24 д.а., з яких 4,12 д.а. належать особисто авторові.

Структура та зміст дисертаційного дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Основний зміст роботи викладено на 177 сторінках. Робота містить 20 таблиць на 23 сторінках, 8 рисунків на 7 сторінках, 1 додаток на 10 сторінках, список використаних джерел налічує 199 найменувань, в тому числі 13 праць автора.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету, завдання, предмет і об'єкт дослідження, розкриту наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, відображена апробація результатів дослідження, наведені кількість та обсяг публікацій за результатами дисертації.

У першому розділі «Теоретико-методичні засади формування ефективного сільськогосподарського землекористування» розкрито сутність та зміст формування ефективного сільськогосподарського землекористування, сформовані концептуальні положення управління землекористуванням, які є визначальною умовою сучасної соціальної та економіко-екологічної політики держави.

З'ясовано, що хоч сучасний розвиток сільськогосподарського землекористування стратегічно спрямований на сценарій інтеграції у Світову організацію торгівлі та Європейський Союз, але економіко-екологічна доктрина та ідеологія його сталого розвитку, яка б відповідала національним інтересам держави поки що не сформована. Низька ефективність використання земель в аграрному секторі, загострення еколого-економічних і соціальних проблем у землекористуванні вказує на невизначену генеральну лінію його розвитку, відсутність методологічного інструментарію, спрямованого на подолання кризових явищ та диспропорції у галузях економіки. Руйнування системи цінностей у землекористуванні стало причиною розвитку деградаційних процесів, які супроводжуються багатомільярдними збитками для України. У зв'язку з цим проведений нами аналіз використання земель дозволив сформувати комплексний механізм формування дієвої системи управління землекористуванням, до якого відносяться землеустрій та землеоцінна діяльність, земельно-правова, соціально-економічна та екологічна компоненти, з метою подолання наслідків еколого-економічної кризи і гармонізації природоохоронних відносин у землекористуванні.

Визначено, що впровадження системного підходу розвитку управління землекористуванням є головною умовою підвищення ефективності сільськогосподарського землекористування. Обґрунтовано сукупність підсистем, із яких складається і функціонує система управління землекористуванням. До її складу входять державне, муніципальне, громадське та корпоративне управління землекористуванням, засноване на принципі стабільності, узгодженості всіх управлінських процесів у довгостроковому періоді.

Структурно-логічну схему управління сільськогосподарським землекористуванням, зображено на рис. 1.

Доведено, що за сучасних умов модель корпоративного управління, може поширюватися на приватно-орендні підприємства, коли останні сформовані за рахунок земельних часток, акціонерних товариств за рахунок земель державної власності та об'єднання існуючих господарських структур в акціонерні товариства. У роботі розглянуто суть, структуру та основні складові корпоративного управління землекористуванням, обгрунтовано методичні підходи управління землекористуванням.

Рис. 1 Структурно-логічна схема управління сільськогосподарським землекористуванням

Обгрунтовано, що мотивуючим чинником розвитку корпоративного управління землекористуванням є активізація організації ринково орієнтованих суб'єктів господарювання на землі та на основі об'єднання капіталу, інтелекту та нормативної культури вирішувати еколого-економічні та соціальні проблеми землекористування.

У другому розділі «Дослідження процесу управління сільськогосподарським землекористуванням» проведено аналіз просторово-територіальної організації сільськогосподарських землекористувань з урахуванням історичного досвіду.

Досліджено, що сучасна технологія формування і розвитку сільськогосподарського землекористування ринкового типу супроводжується погіршенням стану земельного фонду та екологічного середовища, в цілому. Причиною такого стану є відсутність методологічної аргументованості прийняття рішень, які відповідають за стратегію розвитку землекористування та оперативне корегування тактики її реалізації. В результаті цього щорічне зростання площі еродованих сільськогосподарських угідь у Миколаївській області складає 14 тис. га, поширюються площі забруднених земель, рослинності та атмосфери важкими металами, радіонуклідами, ядохімікатами, залишками мінеральних добрив.

У землекористуванні Миколаївської області вже давно існують та поглиблюються негативні тенденції, небезпечні для якості ґрунтового покриву. Стан ґрунтів в цілому досяг критичного рівня і знаходився на межі виснаження ще на перших етапах земельної реформи. Такі небезпечні процеси не припинені і на сучасному етапі розвитку сільськогосподарського землекористування. Відповідно до матеріалів державного підприємства «Миколаївський науково-дослідний і проектний Інститут землеустрою» нині площа еродованих земель в області складає майже 815 тис. га, що становить 48% площі орних земель (табл. 1).

Таблиця 1

Характеристика еродованості ґрунтів Миколаївської області

Райони	Еродовані землі
	Всього, тис. га	% до загальної площі ріллі	в тому числі
			слабоеродовані	%	середньо-еродовані	%	сильно -еродовані	%
Арбузинський	66,8	87,1	55,1	82,5	11,0	16,4	0,7	1,1
Баштанський	37,9	31,8	22,2	58,5	14,6	38,5	1,1	3,0
Березанський	35,0	38,3	27,5	78,6	6,8	19,5	0,7	1,9
Березнегуватський	34,8	35,2	20,8	59,8	12,6	36,2	1,4	4,0
Братський	72,2	80,8	57,5	79,6	13,9	19,3	0,8	1,1
Веселинівський	44,2	50,7	38,1	86,2	5,6	12,6	0,5	1,2
Вознесенський	63,8	69,8	42,3	66,3	19,5	30,5	2,0	3,2
Врадіївський	33,7	66,9	15,9	47,2	15,0	44,5	2,8	8,3
Доманівський	80,7	77,1	45,9	56,8	32,0	39,7	2,8	3,5
Єланецький	44,1	58,2	29,1	65,9	14,1	31,9	0,9	2,2
Жовтневий	13,3	11,9	11,4	85,78	1,9	14,3	-	-
Казанківський	44,2	42,2	30,6	69,3	12,0	27,2	1,6	3,5
Кривоозерський	38,6	62,3	27,1	70,2	10,1	26,2	1,4	3,6
Миколаївський	32,1	36,8	26,8	83,5	5,0	15,6	0,3	0,9
Новобузький	30,8	32,4	16,9	54,8	13,0	42,3	0,9	2,9
Новоодеський	49,8	48,5	32,6	65,5	15,3	30,7	1,9	3,8
Очаківський	9,8	21,0	6,0	61,2	3,4	34,7	0,4	4,1
Первомайській	62,5	63,1	46,8	74,9	13,5	21,6	2,2	3,5
Снігурівський	19,4	18,4	14,8	76,3	4,2	21,6	0,4	2,1
Всього по районах	813,7	47,9	567,4	69,7	223,5	27,5	22,8	2,8
м. Вознесенськ	0,5	71,4	0,5	100,0	-	-	-	-
м. Первомайськ	0,4	66,6	0,3	75,0	0,1	25,0	-	-
м. Миколаїв	0,2	10,5	0,2	100,0	-	-	-	-
Разом по області	814,8	47,9	568,4	69,8	223,6	27,4	22,8	2,8

Проблема землекористування ще більше загострилася у зв'язку з втратою родючості ґрунтів і її головного компонента - гумусу. Вміст гумусу в ґрунті у Миколаївський області визначається на рівні 6,2%, а фактичний його рівень - 3,22%. На прикладі 7-пільної польової сівозміни загальною площею 1984,7 га ТОВ «Відродження» Грушівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області проведено розрахунок балансу у сівозміні, який засвідчив, що його дефіцит у розрахунку на 1 га складає 1,4 тонни. В цілому, на сівозмінній площі такий дефіцит гумусу щорічно складає 2779 тонн (32% від необхідної кількості, що становить 55580 т органічних добрив). З'ясовано, що такі процеси носили тотальний характер у межах Миколаївської області.

Визначено, що центральною ланкою у здійсненні земельної реформи, метою якої є забезпечення умови раціонального використання і охорони землі, формування багатоукладної економіки, розвиток різних форм власності на землю, є землеустрій. Причому, особливо відзначається, що землеустрій є лише виразником земельних відносин, але не їх регулятором, як це регламентується Земельним кодексом України та законом «Про землеустрій».

Обґрунтовується, що з позиції системної організації території землеустрій слід поділяти на міжгосподарський, межування і внутрішньогосподарський. В сучасних умовах проекти землеустрою не знаходять свого відображення у практичній діяльності суб'єктів господарювання на землі переважно через відсутність коштів на його проведення. У цьому зв'язку визначено, що договір оренди земельних ділянок буде легітимним у випадку, коли у ньому буде передбачено пункт про обов'язковість використання земель згідно проекту землеустрою. Нині складається парадоксальна ситуація, з одного боку статті 91, 96 Земельного кодексу регламентують обов'язки власників землі і землекористувачів щодо підвищення родючості ґрунтів та зберігати інші цінні властивості землі, а з іншого - чинне законодавство не зобов'язує використання землі згідно проектів землеустрою. Тому не випадково ґрунти терплять ґрунтовтому від багаторічного розміщення на одному місці соняшника, ріпаку та інших культур, зниження гумусності ґрунтів.

У процесі дослідження удосконалено методичні підходи до організації системи сівозмін, які адаптовані до зміни кон'юнктури ринку та балансу гумусу в ґрунті після культури-попередника. Ця умова досягається шляхом переходу від системи організації «традиційних» сівозмін до сівозмін динамічних та адаптивних, у яких кожне поле або кожна його ділянка, незалежно від розміру, являє собою сівозміну.

Обґрунтовано, що в процесі землеустрою важливо сконструювати стабільну ландшафтну систему із елементів організації території довготривалої дії, здійснити зонування території із строго визначеним режимом використання і охорони земель; зафіксувати та місцевості оптимальну структуру основних ландшафтоутворюючих угідь - ріллі, лісів, сіножатей, пасовищ, водойм тощо.

Доведено, що державне економічне регулювання і підтримка сталого розвитку землекористування являє собою об'єктивну закономірність ринкової економіки. З'ясовано, що держава повинна виконувати функцію економічного регулювання раціонального використання і охорони земель за допомогою таких дій: плати за землю або орендної плати на основі матеріалів державного земельного кадастру; економічного стимулювання раціонального використання і охорони земель; відшкодування збитків власникам землі, землекористувачам за порушення земельного законодавства, відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва; надання субсидій, дотацій, кредитів для сільськогосподарських товаровиробників; страхування землі і нерухомості. Як свідчать дослідження, земельну ренту потрібно визначати як різницю між доходами на ділянках без втручання у процес виробництва зернових культур і з втручанням людської діяльності у такий процес, дотримуючись науково-обгрунтованих технологій виробництва, у контексті однотипних грунтів, що забезпечує досягнення реальних результатів оцінки землі та соціально справедливе оподаткування земельних ділянок. З'ясовано, що нині держава передає земельну ренту приватним особам, втративши можливість надходження до бюджету різних рівнів значних сум коштів. Тільки у Миколаївській області у 2008 році до бюджету надійшло б 765 млн. грн. замість 137 млн. грн.

Обґрунтовано необхідність підвищення орендної плати на величину компенсації втрат гумусу у ґрунті, зумовлених вирощуванням сільськогосподарських культур, або ж орендар так повинен здійснювати господарську діяльність на землі, щоб не допустити дефіциту гумусу в ґрунті.

Третій розділ «Удосконалення механізмів формування ефективного сільськогосподарського землекористування, що забезпечує конкурентоспроможність акграрного сектора економіки» присвячено питанням інноваційного розвитку землекористування, завданням якого є формування і розвиток конкурентоспроможних сільськогосподарських землекористувань.

Доведено, що інноваційні проекти, які проголошували земельну реформу, стали причиною соціально-економічного напруження в Україні, знизились показники розвитку аграрного сектора, посилилось безробіття, втрачено довіру селян до земельної реформи, люди виїхали за кордон шукати роботу, щоб хоч якось прожити. Досліджуючи цю проблему, з'ясовано, що інновація, не підкріплена глибоким науковим обґрунтуванням, не розв'язує поставлених перед нею завдань ні в одній із сфер національної економіки. У цьому випадку інноваційний шлях розвитку земельних відносин та землекористування слід інтерпретувати як науково-інноваційний шлях розвитку, що опирається на фундаментальні дослідження в рамках галузі чи країни в цілому.

З позиції системного підходу структуру механізмів науково-інноваційного розвитку сільськогосподарського землекористування приведено на рис. 2.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2 Загальна схема науково-інноваційного розвитку землекористування

Обґрунтовано структурно-логічну схему механізму формування землеустрою, яка детально описує процес його розроблення в межах сільськогосподарських підприємств і знайшла своє відображення у практичній діяльності Державного підприємства «Миколаївський науково-дослідний і проектний Інститут землеустрою» при розробленні проекту землеустрою ТОВ сільськогосподарським підприємством «Нібулон», яке знаходиться на території Сухобалківської та Козубівської сільських рад Доманівського району Миколаївської області.

Визначено, що серед можливих сценаріїв розвитку конкурентних переваг у землекористуванні є збереження гумусності ґрунтів і пов'язаного з ним виробництва сільськогосподарської продукції, збагаченої необхідними для життя людини мінералами, амінокислотами, вітамінами і жирними кислотами, стабілізації екосистем. Потреба у цих речовинах для людини може бути забезпечена за рахунок споживання сільськогосподарських культур, які вирощуються на ґрунтах, збагачених вмістом у них гумусу. Отже, збереження гумусності ґрунтів забезпечує, з одного боку, підвищення урожайності культур, що активізує конкурентоспроможність сільськогосподарських підприємств, а з іншого - досягається умова виробництва екологічно безпечної рослинницької продукції з вмістом у ній всіх необхідних для людини поживних елементів. У цьому зв'язку дисертантом на прикладі п'ятипільної кормової сівозміни 551,0 га ТОВ «Відродження» Грушівської сільської Первомайського району Миколаївської області продемонстровано можливість використання кадастрово-інформаційної системи управління гумусним станом грунту, за допомогою якої в автоматичному режимі видається інформація про баланс щгумусу в грунті, що забезпечує об'єктивність та оперативність отриманих результатів.

Обґрунтовано, що збільшення чисельності поголів'я худоби на одиницю площі ріллі не забезпечує зростання гумусності ґрунтів, оскільки значна частка корму, вироблена на орних землях на рівні коефіцієнта перетравності, трансформована у приріст тваринницької продукції, енергію, необхідну для забезпечення життєвої активності тварин, у ґрунт не повертається з метою гумусотворення. У цьому випадку еколого-економічно доцільно розширювати площі пасовищ та сіножатей, завдяки чому частка органічних добрив, отриманих від згодовування кормів з цих угідь, буде переміщена на орні землі, яка у процесі гуміфікації буде трансформована у гумус.

У роботі запропоновано кадастрово-інформаційну систему управління гумусним станом ґрунту, яка працюючи в автономном режимі забезпечує об'єктивність результатів визначення балансу гумусу в грунті, підвищує ефективність використання людських ресурсів, мобільність кадрового потенціалу.

Доведено, що намагання компенсувати дефіцит гумусу в ґрунті, піднявши тим самим родючість, за допомогою внесення у ґрунт мінеральних добрив, не відповідає дійсності, оскільки останні підвищують не родючість ґрунту, а лише урожайність сільськогосподарських культур. З'ясовано, що внесення мінеральних добрив у ґрунт, навпаки, прискорює процеси мінералізації гумусу, в результаті чого він втрачається ще більшими темпами. Тому кількість внесення мінеральних добрив у ґрунт повинна визначатися не показником планової урожайності тих чи інших культур, а вмістом гумусу у ґрунті, виходячи з умови, що урожайність культур формується за рахунок мінеральних і органічних добрив майже у рівних співвідношеннях.

висновки

У дисертаційній роботі поглиблено теоретичні положення управління процесом формування ефективного сільськогосподарського землекористування, що забезпечить його конкурентоспроможність та конкурентоздатність продукції.

Основні результати дисертаційного дослідження зводяться до наступного:

1. Становлення сучасної конкурентоспроможної економіки зумовлює необхідність стимулювання економічного зростання сільськогосподарського землекористування з метою подолання наслідків тривалого кризового періоду в економіці країни та підвищення життєвих стандартів населення до європейського рівня. Встановлено, що сільськогосподарське землекористування полягає у використанні, відтворенні та поліпшенні земельних ресурсів на основі природних, соціально-економічних та екологічних умов. Механізмом формування сільськогосподарського землекористування може бути система, яка базується на принципах багатоукладності і підвищення ефективності. Все це безпосередньо залежить від природоохоронних, ресурсозберігаючих та відтворювальних складових механізму управління землекористуванням. Визначено, що необхідною передумовою розв'язання проблем, суть яких полягає у низькій ефективності використання земель у сільському господарстві, загостренні еколого-економічних і соціальних проблем у землекористуванні, є землеустрій та землеоцінна діяльність, земельно-правова, соціально-економічна та екологічна компоненти.

2. Україна, яка має найкращі у світі природні та сприятливі кліматичні умови для сільськогосподарського виробництва, внаслідок нераціонального управління сільськогосподарським землекористуванням не може гарантувати забезпечення продовольчої безпеки та дотримання раціональних норм харчування населення, а відповідно, створити належні передумови для сталого розвитку продовольчого та аграрного секторів економіки. Сталий розвиток землекористування має базуватися на принципі екологізації, який являє собою впровадження системи технологічних, управлінських та інших рішень, що дозволяють підвищити ефективність використання природних ресурсів та зберегти навколишнє середовище. Екологізація землекористування вимагає переходу від витратного принципу до природозберігаючих методів землекористування, а саме мінімізації екстенсивного використання земельних ресурсів та відновлення природної родючості ґрунту.

3. Системний підхід до розвитку управління землекористуванням є головною умовою підвищення ефективності сільськогосподарського землекористування. Доведено, що складовими управлінської системи є державне, муніципальне, корпоративне та громадське землекористуванням. Запропоновано авторське визначення корпоративного управління землекористуванням, яке, на відміну від існуючих, спрямоване на організацію взаємодії учасників корпоративних відносин щодо права власності на землю з метою досягнення економічної, соціальної, продовольчої та екологічної безпеки.

4. Забезпечити сталий розвиток будь-якого регіону можливо лише в тому випадку, коли цей розвиток відбувається на основі врахування особливостей просторово-територіальної організації сільськогосподарського землекористування. Подальший сталий соціально-економічний розвиток безпосередньо залежить від екологізації землекористування. Доведено, що у процесі землеустрою необхідно сконструювати екологічно стабільну ландшафтну систему із елементів організації території довгострокової дії, а саме: здійснити зонування території із строго визначеним режимом використання і охорони земель; зафіксувати на місцевості оптимальну структуру основних ландшафтоутворюючих угідь - ріллі, сіножатей, пасовищ, водойм тощо. Такий проект повинен забезпечувати можливість гнучкого господарювання і використання землі, враховуючи конкуренцію і кон'юнктуру ринку, щоб у потрібний момент переорієнтуватись і переформатизувати систему господарювання та спосіб використання землі без можливих економіко-екологічних збитків. При цьому пріоритет належить «динамічним» та «адаптивним» сівозмінам, у яких кожне поле або кожна його ділянка, незалежно від розміру, являє собою сівозміну.

5. На сучасному етапі господарська діяльність на землі всіх суб'єктів господарювання, незалежно від форм власності, здійснюється стихійно, без належним чином організованого землеустрою. Доведено, що стимулювання використання і охорони земель повинно здійснюватися через механізм збереження та відтворення родючості ґрунтів, зниження рівня їх забрудненості, засоленості та ін. Стимулювання суб'єктів господарювання повинно бути орієнтоване не на ліквідацію негативних наслідків нераціонального землекористування, а на їх попередження.

6. Досліджено, що земельну ренту потрібно визначати як різницю між доходами на ділянках без втручання у процес виробництва зернових культур і з втручанням людської діяльності у такий процес, дотримуючись науково обґрунтованих технологій вирощування у контексті однотипних ґрунтів, що забезпечує досягнення реальних результатів оцінки землі. Дохід, отриманий без участі людини у виробництві, потрібно спрямувати на суспільні потреби у якості земельного податку, а те, що зароблено суб'єктом господарювання на землі, є його власністю, якою він розпоряджається як учасник ринку. Але нині держава значну частку земельної ренти передає приватним особам, втративши можливість надходження до бюджету різних рівнів значних сум коштів. Обґрунтовано, що у Миколаївській області до бюджету надійшло б 765 млн. грн. замість 137 млн. грн. у 2008 році. Тому є підстави ставку земельного податку за використання орних земель встановити на рівні не 0,1, а 0,8-1,0% від грошової оцінки ріллі.

7. Доведено, що радикальні земельні перетворення, що здійснюються в Україні, визначають необхідність економічного регулювання раціонального використання і охорони земель, оскільки основні компоненти ринку - ціна, попит, продукція, конкуренція не спроможні забезпечити оперативну саморегуляцію та ефективне використання та охорону земель. Державне регулювання передбачає виконання таких основних дій: встановлення плати за землю та орендної плати за користування нею; економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель; відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам; відшкодування збитків власниками та землекористувачами за порушення чинного законодавства; відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

8. Вирішальним фактором у формуванні конкурентоспроможних сільськогосподарських землекористувань є землеустрій, який дозволяє перетворити в життя земельну політику держави, ціленаправлено управляти земельним фондом, регулювати земельні відносини, організовувати раціональне використання і охорону земель в інтересах національного господарства, його галузей, окремих колективів та громадян, не вимагаючи значних капіталовкладень, які окупляються прибавкою урожайності сільськогосподарських культур, захищеністю ґрунтів від деградаційних процесів та виробництвом екологічно чистої продукції, привабливістю агроландшафтів та збереження біорізноманіття. Причому, тільки проект землеустрою є основою легітимізації землекористування, підставою для отримання кредитів у банках та страхування землі і нерухомості, отримання дотацій і субсидій, активізації інвестиційної діяльності.

9. Одним із сценаріїв розвитку конкурентних переваг у землекористуванні є збереження гумусності ґрунтів і пов'язаного з ним виробництва сільськогосподарської продукції, збагаченої необхідними для життя людини мінералами, амінокислотами, вітамінами і жирними кислотами. Збереження гумусності ґрунтів, забезпечуючи підвищення врожайності сільськогосподарських культур, активізує конкурентоспроможність сільськогосподарських підприємств на ринку землі і товарів, які є екологічно безпечними і повноцінними за вмістом у них поживних речовин.

10. Визначено, що збільшення поголів'я худоби на одиницю площі ріллі не забезпечує зростання гумусності ґрунтів, оскільки значна частина корму, на рівні коефіцієнта перетравності, трансформується у приріст тваринницької продукції, енергію, необхідну для забезпечення життєвої активності тварин, у ґрунт не повернуться з метою гумусотворення. У цьому випадку еколого-економічно доцільно розширяти площі пасовищ, сіножатей, завдяки чому частка згодованих кормів, що являє собою різницю між коефіцієнтом їх перетравності у формі органічних добрив (гною), буде внесена на орні землі, яка у процесі гуміфікації буде трансформована в гумус.

11. Доведено, що намагання компенсувати дефіцит гумусу у ґрунтів, піднявши тим самим родючість ґрунту, за допомогою внесення у ґрунт мінеральних добрив, не відповідає дійсності, оскільки останні підвищують не родючість ґрунту, а підвищують тільки урожайність сільськогосподарських культур. Навпаки, внесення мінеральних добрив у ґрунт прискорює процеси мінералізації гумусу, в результаті чого він втрачається ще більшими темпами. Тому кількість внесення мінеральних добрив у ґрунт повинна визначатися не показниками планової врожайності культур, а вмістом гумусу в ґрунті, виходячи з умови, що урожайність культур формується за рахунок мінеральних та органічних добрив у майже рівних співвідношеннях.

список опублікованих праць за темою дисертації

У наукових фахових виданнях:

1. Валяренко Л. В. Стан і використання сільськогосподарських угідь в Миколаївській області / Л. В. Валяренко // Вісник аграрної науки Причорномор'я. Миколаїв: МДАА, 1998. Вип. 4. С. 27--29.

2. Валяренко Л. В. Перший досвід створення земельних компаній / Л. В. Валяренко // Вісник аграрної науки Причорномор'я. Миколаїв: МДАА, 1999. Вип. 1(6). С. 27--29.

3. Домбровська Л. В. Ефективність використання сільськогосподарських угідь аграрними підприємствами Миколаївської області / Л. В. Домбровська // Вісник аграрної науки Причорномор'я. Миколаїв: МДАА, 2001. Вип. 5. С. 218--224.

4. Домбровська Л. В. Розвиток земельних відносин в Миколаївській області / Л. В. Домбровська // Економіка: проблеми теорії та практики: збірник наукових праць. Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. Вип. 112. С. 159--165.

5. Домбровська Л. В. Розвиток орендних відносин в аграрному секторі Миколаївської області / І. І. Червен, Л. В. Домбровська // Вісник аграрної науки Причорномор'я. Миколаїв: МДАА, 2001. Вип. 4(13). С. 111--119. (Особистий внесок: проаналізовано ситуацію з орендою землі по 58 аграрних підприємствах Миколаївської області та зроблено висновок про ризикованість десятирічного терміну оренди землі для селян).

6. Домбровська Л. В. Якісний стан ґрунтів сільськогосподарських угідь Миколаївської області та проблеми їх ефективного використання / Л. В. Домбровська // Вісник аграрної науки Причорномор'я. Миколаїв: МДАА, 2001. Вип. 3(12). Том 1. С. 402--407.

7. Домбровська Л. В. Концептуальні засади економічного регулювання сільськогосподарського землекористування / В. В. Горлачук, Л. В. Домбровська // Бізнес-навігатор: науково-виробничий журнал. Херсон, 2009. Вип. 17. С. 189--198. - (Особистий внесок: визначено складові економічного стимулювання раціонального використання і охорони земель).

8. Домбровська Л. В. Аналіз просторово-територіальної організації сільськогосподарського землекористування / Л. В. Домбровська // Бізнес-навігатор: науково-виробничий журнал. Херсон, 2009. Вип. 16. С. 185--198.

9. Домбровська Л. В. Наукова концепція розвитку ринкового сільськогосподарського землекористування / Л. В. Домбровська // Бізнес-навігатор: науково-виробничий журнал. Херсон, 2010. Вип. 2(19). С. 163-169.

10. Домбровська Л. В. Аналіз управлінської діяльності сільськогосподарським землекористуванням / Л. В. Домбровська // Економіка: проблеми теорії та практики. Дніпропетровськ: ДНУ, 2010. Вип. 260. Том 2. С. 368--377.

Матеріали науково-практичних конференцій:

11. Домбровська Л. В. Державне регулювання сталого розвитку сільськогосподарського землекористування // Тези доповіді на міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 10-ій річниці інституту права «Державна політика удосконалення адміністративно-правового реформування в Україні в умовах глобалізації: теоретико-методологічний аспект». Херсон, 2009. С. 87--89.

12. Домбровська Л. В. Землеустрій як дієвий інструмент екологічної стабілізації / Л. В. Домбровська // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 17-річчю МУБіП «Теоретичні та прикладні аспекти міжнародних відносин в умовах інтеграції та глобалізації». Херсон, 2010. С. 30--33.

13. Домбровська Л. В. Поліпшення якості ґрунтів сільськогосподарських земель як основний напрямок підвищення ефективності їх використання в господарствах Миколаївської області / Л. В. Домбровська // Матеріали IV Всеукраїнської науково-практичної конференції «Сучасні економічні перспективи в умовах світової кризи». Кіровоград: Кіровоградський інститут розвитку людини «Україна», 2010. С. 40--45.

Анотація

Домбровська Л.В. Управління формуванням ефективного сільськогосподарського землекористування в умовах ринкових перетворень (за матеріалами Миколаївської області) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.06 - економіка природокористування та охорони навколишнього середовища. - Міжнародний університет бізнесу і права, Херсон, 2010.

У дисертаційній роботі узагальнено та поглиблено теоретико-методичні засади управління формуванням ефективного сільськогосподарського землекористування в умовах ринкових перетворень. Здійснено аналіз просторово-територіальної організації сільськогосподарських землекористувань, визначено роль землеустрою і земельного кадастру в системі управління землекористуванням.

Обґрунтовано сучасні наукові підходи до економічного регулювання землекористування і на цій основі розроблено пропозиції, адаптовані до умов ринкової економіки.

Розглянуто проблеми вдосконалення земельної ренти, яка має своїм завданням забезпечити об'єктивну оцінку землі та соціально справедливий податок на землю.

Розроблено структурно-логічну схему розроблення проектів землеустрою сільськогосподарських підприємств. Запропоновано механізм управління родючістю ґрунту в умовах інноваційної конкуренції.

Ключові слова: управління землекористуванням, землеустрій, земельний кадастр, інновації, конкурентоспроможність, земельна рента, ґрунт, родючість, конкуренція, економічне регулювання.

аннотация

Домбровська Л.В. Управление формированием эффективного сельскохозяйственного землепользования в условиях рыночных преобразований (по материалам Николаевской области) - Рукопись.

Диссертация на соискание ученной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.06 - экономика природопользования и охраны окружающей среды. - Международный университет бизнеса и права, Херсон, 2010.

В диссертационной работе обобщены теоретические положения управления процессом формирования эффективного сельскохозяйственного землепользования в условиях рыночных преобразований. Установлено, что сельскохозяйственное землепользование состоит в использовании, воспроизводстве и улучшении земельных ресурсов на основе природных, социально-экономических и экологических условий. Определено, що необходимой предпосылкой решения проблем, суть которых состоит в низкой эффективности использования земель в сельском хозяйстве, обострении эколого-экономических и социальных проблем в землепользовании, есть землеустройство и землеоценочная деятельность, земельно-правовая, социально-экономическая та экологическая компоненты.

Постоянное развитие землепользования должно базироваться на принципе екологізації, который представляет собой внедрение системы технологических, управленческих и прочих решений, которые позволяют повысить эффективность использования природных ресурсов и сохранить окружающую среду. Экологизация землепользования требует перехода от затратного принципа к природосберегающим методам землепользования, а именно минимизации экстенсивного использования использования земельных ресурсов и восстановления естественного плодородия почвы.

Доказано, что составляющими управленческой системы есть государственное, муниципальное, корпоративное и общественное землепользование. Предложено авторское определение корпоративного управления землепользованием, которое, в отличие от существующих, направлено на организацию взаимодействия участников корпоративных отношений относительно права собственности на землю с целью достижения экономической, социальной, продовольственной и экологической безопасности.

Исследовано, что земельную ренту нужно определять как разницу между доходами на участках без вмешательства в процесс производства зерновых культур и с вмешательством человеческой деятельности в такой процесс. Доход, полученный без участия человека в производстве, нужно направить на общественные нужды в качестве земельного налога, а то, что заработано субъектом хозяйствования на земле, есть его собственностью, которой он распоряжается как участник рынка. Есть основания ставку земельного налога за использование пахотных земель установить на уровне не 0,1, а 0,8-1,0% от денежной оценки пашни.

В работе выявлено, что радикальные земельные преобразования, которые осуществляются в Украине, определяют необходимость экономического регулирования рационального использования и охраны земель, поскольку основные компоненты рынка - цена, спрос, продукция, конкуренция не способны обеспечить оперативную саморегуляцию и эффективное использование и охрану земель. Государственное регулирование предусматривает выполнение таких основных действий: установление платы за землю и арендной платы за пользования ею; экономического стимулирования рационального использования и охраны земель; возмещение убытков владельцам земли и землепользователям; возмещение убытков владельцами и землепользователями за нарушения действующего законодательства; возмещение потерь сельскохозяйственного и лесохозяйственного производства.

Установлено, что решающим фактором в формировании конкурентоспособных сельскохозяйственных землепользований есть землеустройство, которое позволяет превратить в жизнь земельную политику государства, целенаправленно управлять земельным фондом, регулировать земельное отношения, организовывать рациональное использование и охрану земель в интересах национального хозяйства, его областей, отдельных коллективов и граждан, не требуя значительных капиталовложений, которые окупляються прибавкой урожайности сельскохозяйственных культур, защищенностью почвы от деградационных процессов и производством экологически чистой продукции, привлекательностью агроландшафтов и сохранением биоразнообразия.

Одним из сценариев развития конкурентных преимуществ в землепользовании есть сохранение гумусности почвы, что, обеспечивая повышение урожайности сельскохозяйственных культур, активизирует конкурентоспособность сельскохозяйственных предприятий на рынке земли и товаров, которые есть экологически безопасными и полноценными по содержанию в них питательных веществ.

В работе доказано, что увеличение поголовья скота на единицу площади пашни не обеспечивает роста гумусности почвы. В этом случае экономически целесообразно расширять площади пастбищ, покосный лугов, благодаря чему доля скормленных кормов, которая представляет собой различие между коэффициентом их переваримости в форме органических удобрений (гноя), будет перенесена на пахотные земли и в процессе гумификации будет трансформирована в гумус.

Ключевые слова: управление землепользованием, землеустройство, земельный кадастр, инновации, конкурентоспособность, земельная рента, почва, плодородие, конкуренция, экономическое регулирование.

summury

Dombrovska L.V. Formation of effective management of agricultural land under market reforms (in accordance with Mykolaiv region) - Manuscript.

...