Садові листовійки–філофаги в насадженнях яблуні та регулювання їх чисельності в передгірному Криму

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність роботи. Природно-кліматичні умови Криму надзвичайно сприятливі для вирощування плодових культур. Серед них, як за зайнятою площею (90 %), так і за валовим збором провідна роль належить яблуні. Успішному її вирощуванню, одержанню стабільних урожаїв високоякісних плодів перешкоджає цілий комплекс шкідників. Найбільш поширеними і небезпечними є листовійки-філофаги. Гусениці листовійок здатні пошкоджувати до 44 % бруньок, 15 % листків та 13 % бутонів яблуні. При відсутності захисних заходів вони здатні пошкодити близько 75 - 90% плодів.

Останнім часом йде реконструкція старих насаджень, поява садів нового типу за сучасними схемами посадки, типами крони, сортовим складом, що відбивається на формуванні фауни листовійок у садових агроценозах.

Особливості біології, прихований спосіб життя гусениць різних видів листовійок ускладнюють окремим заходам захисту досягти бажаного ефекту. Саме тому особлива увага приділяється обґрунтуванню інтегрованої системи-застосуванню феромонів, біопрепаратів, раціонального застосування хімічних засобів з метою збереження природного комплексу паразитів та хижаків.

Враховуючи екологічну ситуацію Передгірного Криму, виникла негайна потреба поглибленого вивчення особливостей біології найнебезпечніших видів листовійок в регіоні, для розробки ефективних екологічно безпечних заходів захисту плодових насаджень. Значимість вирішення цієї проблеми і обумовила вибір теми дисертаційної роботи та актуальність досліджень.

Мета і завдання досліджень. Обґрунтування та удосконалення системи захисту яблуневих насаджень від листовійок-філофагів на основі їх біологічних особливостей та застосування екологічно безпечних заходів обмеження чисельності в Передгірному Криму.

Для досягнення поставленої мети вирішувалися такі завдання:

- уточнити видовий склад листовійок в яблуневих садах;

- вивчити особливості фенології основних видів листовійок в залежності від гідротермічних умов;

- визначити роль ентомофагів та ентомопатогенів листовійок агроценозу яблуневого саду в регулюванні їх чисельності;

- вивчити ступінь впливу хімічних та біологічних препаратів на ентомофагів;

- удосконалити систему захисту яблуні від комплексу листовійок;

- оцінити економічну ефективність заходів захисту яблуні від комплексу листовійок.

1. Аналітичний огляд літератури за темою досліджень

В розділі наведені дані вітчизняної та зарубіжної літератури щодо видового складу, розповсюдження та біологічних особливостей садових листовійок-філофагів. В цьому напрямку значних успіхів досягли вітчизняні вчені - А.К. Ольховська-Буркова, В.С. Шелестова, К.А. Кудель, Л.Е. Славгородська-Курпієва. Дано обґрунтування доцільності застосування комплексу хімічних, біологічних препаратів та регуляторів росту комах. Видовий склад листовійок і система захисту плодових насаджень мають зональні відмінності.

Власно накопичений експериментальний матеріал щодо уточнення видового складу листовійок, вивчення ряду особливостей їх біології, розробка та обґрунтування оптимальних прийомів регулювання їх чисельності з урахуванням екологічних умов Передгірного Криму потребують більш глибоких досліджень.

2. Місце, умови та методики проведення досліджень

Експериментальні дослідження проводили упродовж 2001 - 2003 та 2007 - 2008 рр. в яблуневих насадженнях виробничого господарства (ВГ) ЗАСТ агрофірми «Чорноморець», ТОВ «Сади Альминської долини» та в лабораторії токсикології пестицидів Інституту захисту рослин УААН.

Упродовж вегетаційного періоду яблуні проведена ентомологічна оцінка насаджень яблуні, облік чисельності шкідливих і корисних комах, спостереження за фенологією листовійок та їх ентомофагів у періоди спокою, розпускання бруньок, відокремлення бутонів, після цвітіння, формування плодів та збору врожаю. Для уточнення видового складу листовійок-філофагів та динаміки їх чисельності використовували феромонні пастки типу «Атракон-А» з клеєм «Пестифікс» (В. П. Омелюта, 1986 р.). Роль біотичних чинників (паразити, хижаки, мікроорганізми) в зниженні чисельності листовійок визначалася за апробованими методиками (А. А. Євлахова, О. І. Швецова, 1965 р., Ж. Г. Мелика та ін., 1990 р., М. Д. Зерова, 1992 р.). Під час визначення видової належності листовійок та їх ентомофагів була надана допомога співробітниками інституту зоології ім. Шмальгаузена НАНУ. Порівняльну токсичність сучасних інсектицидів на популяцію трихограми (Trichogramma pintоі Voeg.) проводили методом травленого екрану (К.А. Гар, 1963 р.). Оцінку початкової та залишкової токсичної дії сучасних інсектицидів різних класів хімічних сполук для трихограми проводили за методикою М. П. Секуна та ін. (1996 р.). Польові дослідження для визначення ефективності інсектицидів проводили згідно загальноприйнятих методик (Б.О. Доспехов, 1985 р., С.О. Трибель та ін., 2001 р.). Отримані експериментальні дані обчислювали статистично за допомогою прикладних комп'ютерних програм МS Excel,5.

3. Результати досліджень

Видовий склад, особливості фенології та шкідливість листовійок яблуні.

Видовий склад листовійок - філофагів яблуні Передгірного Криму.

У результаті феромонного моніторингу в яблуневих садах у Передгірному Криму господарств ТОВ «Сади Альминської долини» та ЗАСТ «Чорноморець» виявлено 14 видів листовійок родини Tortriсidae: Archips rosana L. (розанова), A. podana Sc. (всеїдна), Adoxophyes orana F. R. (сітчаста), Hedya nubiferana Hb. (плодова мінлива), Archips lecheana F. (свинцевосмугаста), A. xylosteana L. (строкатозолотиста), Pandemis heparana Denn. et. Schiff. (кривовуса вербова), P. cerasana Hb. (кривовуса смородинова), Archips. crataegana Hb. (глодова), Spilonota ocellana F. (брунькова), Enarmonia formosana Sc. (підкорова), Ancylis ashatana F. (полохлива), Choristoneura diversana Sc (димчаста), Exapate congelatella Cl. (приморозкова).

Домінуючими видами протягом періоду досліджень були розанова, всеїдна та сітчаста, частка яких становила 16 - 19 % загального складу листовійок (рис. 1).

Рис. 1. Структура видового складу листовійок - філофагів в яблуневих насадженнях (Крим, Бахчисарайський р-н, ТОВ «Сади Альминської долини», 2001 - 2002 рр.)

Субдомінантними видами були строкатозолотиста, кривовуса вербова, плодова мінлива. Інші види були малочисельними. Відповідно до життєвого циклу листовійки поділяються на моновольтинні (строкатозолотиста, розанова, плодова мінлива, полохлива, підкорова, свинцевосмугаста) та полівольтинні (всеїдна, сітчаста, кривовуса вербова, кривовуса смородинова).

Встановлено, що листовійки-філофаги шкодять протягом усього вегетаційного періоду яблуні, але строки появи та фенологічні особливості окремих видів неоднакові.

За особливостями фенології розвитку гусениць листовійок, пристосування їх до певної фенофази кормової рослини та характеру пошкоджень садові листовійки можна поділити на дві групи: ранні (брунькова, плодова мінлива, свинцевосмугаста, димчата) та пізньовесняні (кривовуса вербова, всеїдна, кривовуса смородинова, сітчаста, строкатозолотиста, розанова) види. Раніше інших видів розпочинається літ кривовусої вербової з 11.05 по 13.05, на 2 - 3 дні пізніше-всеїдної, розанової та строкатозолотистої листовійок, на 5-6 днів пізніше-сітчастої, плодової та кривовусої смородинової листовійок-20.05. Масовий літ самців відмічається в кілька строків. Причиною є відмінності в біології окремих видів, а також добові коливання температури, опади, вітер. У періоди масового льоту чисельність самців сягала 4 - 5 екз./пастку за 5 днів.

Всеїдна, сітчаста, кривовуса смородинова та кривовуса вербова листовійки розвиваються у двох генераціях. Інтервал між льотом першої та другої генерації досягає у всеїдної листовійки 12-20 днів, у кривовусої смородинової, кривовусої вербової та сітчастої 20-35 днів. Першими у другій генерації з'являються метелики всеїдної - ІІ декада липня - І декада серпня, через 10-12 днів після неї сітчаста та кривовуса вербова - ІІІ декада липня - І декада серпня. При несприятливих метеорологічних умовах друга генерація їх малочисельна і не перевищує 3 екз./пастку за 5 днів. Це викликає необхідність вивчення шкідливості представників кожної групи в цілях виявлення їх економічного значення та розробки системи заходів захисту яблуні.

Шкідливість садових листовійок - філофагів.

Шкідливість комплексу садових листовійок починається з періоду розпускання бруньок яблуні і триває до осені. Гусениці підкорової листовійки пошкоджують кору штамбів яблуні протягом всього періоду вегетації, причому в старих насадженнях шкідливість її вища, ніж у молодих.

За даними власних спостережень листовійки-філофаги, здатні пошкоджувати в середньому 8,2 % бутонів, 18,5 % листових розеток, 8,1 % листків та 6,8 % плодів. Ступінь пошкодженості листових розеток та плодів варіює по роках, і залежить від видового складу листовійок, їх чисельності та сортових особливостей яблуневих насаджень. Так, пошкодженість листових розеток на сорті Голден Делішес була в межах 12,5-17,2 %; Джонатан - 7,7-10,2 %; Ренет Симиренка - 8,7-11,7 %, Старкримсон 6,0-8,7 %. Пошкодженість плодів гусеницями на сорті Голден Делішес сягала 6,2 - 6,6 %; Джонатан - 5,2 - 7,0 %; Ренет Симиренка - 6,8 - 7,4 % та Старкримсон - 3,0 - 4,8 %.

Чинники, що впливають на динаміку чисельності листовійок.

Вплив ентомофагів на динаміку чисельності листовійок - філофагів.

В яблуневих насадженнях ЗАСТ «Чорноморець» та ТОВ «Сади Альминської долини» за роки спостережень виявлено 24 види паразитичних і 5 видів хижих комах. Виявлені на листовійках паразити належать до чотирьох родин: Ichneumonidae - 11 видів (41% від загального числа видів паразитів), Braсonidae - 5 видів (32%), Chalcidoidae - 4 види (15%), Tachinidae - 2 види (10%), з двох рядів - Hymenoptera і Diptera.

Загибель яєць від ентомофагів становила 6-30 %, гусениць - 20-30 %, лялечок 15-20 %. Виявлені хижаки належать до родин: Forficulidae, Anthocoridae, Coccinellidae, Miridae з рядів Dermaptera, Hemiptera та Coleoptera (табл. 1).

Таблиця 1. Видовий склад ентомофагів садових листовійок - філофагів (Крим, Бахчисарайський район, 2001 - 2003 рр.)

Примітка: Д -домінуючий (понад 5 % загальної чисельності); Сд - субдомінуючий (2-5 %); П - постійний (0,5-2 %); Р - рідкісний (менше 0,5%).

На певних видах листовійок паразитує різний комплекс паразитів. На яйцях розанової листовійки максимально паразитувала Trichogramma pintoi Voeg. (7,0 %), на гусеницях - Diadegma apostate Grav. (4,2 %), Apanteles sodalist Hal. (3,7 %) та A. ater Hal. (3,6 %). Серед паразитів лялечок найбільш часто зустрічались Pimpla examenator F. (3,2 %) та P. instigator F. (2,6 %). На гусеницях всеїдної листовійки паразитували Phytodietus polyzonias Forst. (3,1%), Microdus rufipes Nees. (2,9 %), на лялечках - Itoplectis alternants F. (3,3 %), на яйцях - Trichogramma pintoi Voeg. (5,4 %). Серед паразитів гусениць сітчастої листовійки найбільш розповсюджені Phytodietus polyzonias Forst. (3,1 %), Microdus rufipes Nees. (2,9 %), а також Teleutea striata Grav. (2,3 %). На яйцях також паразитувала Trichogramma pintoi Voeg., але рівень паразитування був нижчим і складав близько 5,3 %.

Вплив хімічних та біологічних засобів захисту яблуні на природні популяції паразитів та хижаків.

У зв'язку з інтеграцією хімічного та біологічного методів захисту плодового саду від шкідників і зміною асортименту інсектицидів виникла потреба дослідження впливу хімічних обробок на природних ентомофагів листовійок. На яблуні сорту Голден Делішес вивчали вплив Децису, 2,5 % к.е. (1,0 л/га) та Лепідоциду, с.п. (1,5 кг/га) на паразитичних комах.

В середньому за роки досліджень на контрольній ділянці загибель гусениць листовійок від зараження Pimpla examinator F., Іtoplectis maculator F., Teleutea striata Grav., Apechtis rufata Gm., Apanteles xanthostigma Hal., Trichogramma pintoi Voeg. не перевищувала 19 %. На варіанті, де застосовували Лепідоцид заселеність ентомофагами та хижаками в середньому складала 7,5 %. За одноразового обприскування яблуні у фенофазу рожевий бутон Децисом, 2,5 % к.е. рівень паразитування гусениць кривовусої вербової та сітчастої листовійки не перевищував 4,5 %.

Застосування інсектициду у фенофазу рожевий бутон та після цвітіння призводить до майже повної загибелі імаго паразитів нової генерації з родин Apanteles, Campoletis, Tranosema, але частина лялечок з родин Lissinota та Tranosema зберігається.

Токсичність сучасних пестицидів для трихограми

Трихограма є одним із найбільш важливих і ефективних біологічних агентів, що обмежують чисельність лускокрилих шкідників рослин. Її ефективність залежить від ряду чинників, зокрема від застосування хімічних препаратів.

Як показали лабораторні досліди, початкова токсичність інсектицидів для трихограми (Trichogramma pintio Voeg.) залежить від особливостей дії препарату. Особливо високотоксичні для трихограми препарати - піретроїдні (Децис, к.е. і Карате, к.е.) і фосфорорганічні (Бі-58 новий, к.е. і Золон, к.е.). Їх летальні концентрації на 2-3 порядки нижче стандартних виробничих. Малотоксичними для яйцеїда слід вважати гормональні препарати (Інсегар, з.п. і Матч, к.е.). Вони близькі між собою по величинам СК50, а летальні концентрації їх майже прирівнюються або навіть вище таких, що використовуються у виробництві. Інсектициди із класу неонікотиноїдів (Актара, в.г., Конфідор Максі, в.г.) можна віднести до помірно токсичних хімічних сполук.

Залишкова токсичність інсектицидів (рекомендовані на виробництві концентрації) для трихограми, також залежить від властивостей препарату. Незалежно від належності до того чи іншого класу хімічних сполук, всі інсектициди в день отруєння викликають повну загибель яйцеїда. Різниця в загибелі комахи помітна тільки на 10 добу. Найбільш тривала інсектицидна активність виявлена у Бі-58 нового, Актари і Конфідору, а найменш тривала - у Інсегара і Матча.

Аналіз результатів лабораторно-польового дослідження виявив аналогічний характер залишкової токсичної дії інсектицидів, але вона була менш тривалою (рис. 2).

Рис. 2. Токсична дія інсектицидів для трихограми (лабораторно - польовий дослід, 2007 - 2008 рр.)

Таке явище зумовлено тим, що в природних умовах сонячне світло способом фотолізу та ізомеризацією розкладає інсектицид швидше до нетоксичних продуктів. Крім того, в самих рослинах вони зазнають ферментативного і гідролізного розкладу з утворенням простих або складних метаболітів.

Роль патогенів в регулюванні чисельності листовійок - філофагів.

Серед патогенів у роки досліджень найбільш розповсюджені були бактерії родини Bacilaceae. Зараженість гусениць листовійок Bacillus thuringiensis Berl. складала 8-10 %. Рівень захворювання, викликаний грибами родів Paecilomyces Bain.(Р. farinosus), перевищував 3 %. Із представників роду боверія найбільш часто зустрічалась Beauveria bassiana Bals.. Загибель гусениць та лялечок за період проведення досліджень від боверії складала біля 1,5 %. У 2001 р. більшою мірою були заражені лялечки листовійок, меншою - гусениці. В 2002 р. зараженість лялечок майже в 1,5 рази була меншою, а гусениць - навпаки, більшою. Серед вузькоспеціалізованих вірусів комах, найвідоміший вірус ядерного поліедрозу. В яблуневих насадженнях вірусом ядерного поліедрозу було заражено близько 1,8 % гусениць - в основному це були гусениці першого та другого віку. Зараженість гусениць листовійок Nosema antheraeae, Plistophora schuberdi протягом 2001 - 2003 рр. складала близько 1,6 %.

Удосконалення системи захисту яблуні від листовійок.

Ефективність інсектицидів проти листовійок - філофагів.

У зв'язку зі зміною асортименту інсектицидів, а також з метою збереження ентомофагів виникла потреба в дослідженнях ефективності нових інсектицидів, строків їх застосування.

В господарстві ЗАСТ «Чорноморець» та ТОВ «Сади Альминської долини» за результатами осінньо-весняних обстежень кількість яйцекладок моновольтиних видів листовійок складала 4,0-6,0 штук/дерево, гусениць ІІІ віку полівольтиних видів - 6,0-10,0 особин/100 квіткових розеток. Обприскування Препаратом 30 В, к.е. (50 л/га) дозволило знизити чисельність листовійок на 96,5 - 98,5 %.

У фенофазу зелений конус щільність гусениць полівольтиних видів (кривовусої вербової, всеїдної, сітчастої та ін.) коливалась від 4,0 (2001 р.) до 7,0 (2003 р.) особ./100 квіт. розеток. Найвищу ефективність під час обприскування яблуні в цей період забезпечив еталонний препарат Бі-58 новий, к.е. (1,0 л/га), технічна ефективність якого була на рівні 91,0 - 98,0 %. Технічна ефективність Базудину, в.е. (1,0 л/га) та Золону, к.е. (3,0 л/га) не перевищувала 48,0 та 84,0 % відповідно.

Моновольтинні види листовійок мають розтягнутий період відродження гусениць, який починається у фенофазу розпускання плодових бруньок і триває до кінця цвітіння яблуні. За чисельності 8,0 гусениць/100 квіт. розеток ефективність Інсегару, з.п. (0,6 кг/га) становила 92,0% (2001 - 2003 рр.) та 96,5 % (2007 - 2008 рр.).

В період масової яйцекладки моновольтиних видів та відродження гусениць літньої генерації полівольтиних видів високу ефективність проявив Матч, к.е (1,0 л/га)-96,6 %, найнижчу - Номолт, к.е. (0,7 л/га)-45,0 %. У 2007 - 2008 рр. максимальну ефективність у цей період показав препарат Люфокс, к.е. (1,0 л/га), який на 97,5 % знижував чисельність шкідників.

Таким чином, за результатами досліджень щодо ефективності інсектицидів проти гусениць листовійок у фенофазу зелений конус та в період росту та розвитку плодів випливає: найвищу технічну ефективність (в середньому 97,5 %) проявив Люфокс, к.е. з нормою витрати 1,0 л/га. При цьому пошкодженість плодів у даному варіанті не перевищувала 0,8 %.

Застосування інсектицидів позитивно відбилося на врожайності плодів та їх якості (табл. 2).

Таблиця 2. Пошкодженість плодів яблуні гусеницями листовійок при застосуванні інсектицидів (Крим, Бахчисарайський р-н, ЗАСТ «Чорноморець», 2001 - 2003 рр.)

Вивчення динаміки розпаду діючих речовин Люфоксу (феноксикарб + люфенурон) показує, що інсектицид здатний швидко розкладатися в рослинній тканині. На період збирання врожаю в пробах плодів залишки його не виявлені.

Обґрунтування застосування розріджувального обрізування гілок в яблуневих насадженнях.

Один раз у три роки на початку березня у фенофазу спляча брунька було проведено спеціальне обрізування гілок, яке спрямовано на освітлення і зміну мікроклімату крони в бік, несприятливий для розвитку більшості видів листовійок, а саме скелетні гілки укорочували на 7--10 - річну деревину, обрізуючи до 2/3 їх довжини. Обрізування скелетних гілок, в такому випадку, обов'язково проводять на бокове розгалуження або на пагони (вовчки), які утворюються з сплячих бруньок. При застосуванні спеціального обрізування не тільки гине велика кількість листовійок, які зимують на гілках (кільчатках), але і відбуваються зміни густоти крони, її освітленість, провітрюваність, активізуються процеси росту яблуні, збільшується кількість листків, а також сприяє покращенню якості та розміру плодів.

Після розріджувального обрізування чисельність гусениць знижувалась у 2007 році до 45,0 %, у 2008 році - на 21,0 % (табл. 3).

Таблиця 3. Вплив розріджувального обрізування гілок яблуні на чисельність листовійок (Крим, Бахчисарайський р-н, ЗАСТ «Чорноморець», 2007-2009 рр.)

Кількість пошкоджених розеток знижалось протягом перших двох років і складала 36,0 % у 2007 р. та 22,0 % у 2008 р., а на третій (2009) рік чисельність гусениць зростала, що свідчить про зменшення ефективності цього прийому.

Ефективність застосування сумішей інсектицидів і мікродобрива на яблуні.

Одним із препаратів, що дозволяє позакоренево підживлювати дерева є добриво - суспензія Вуксалу Борон, до складу якого входять Cu, Zn, Fe та інші мікроелементи. Дана речовина є абсолютно безпечною, і сприяє отримувати плоди більш високої якості в порівнянні з плодами, що вирощуються за традиційною схемою без обробки.

На фоні оброблених дерев інсектицидами і позакоренево внесеному Вуксалу відмічено підсилення токсичної дії препаратів. Пошкодження листків у варіантах із застосуванням препаратів було в межах 0,8-4,0 % та зав'язі від 0,2 - 3,0 %, тоді як у контролі 24,2 % та 12,7 % відповідно. Підтвердженням високої ефективності використання добрива - суспензії Вуксал - Борон у поєднанні з Люфоксом, к.е. є збережений урожай, який порівняно з контролем складає 6,0 т/га (різниця суттєва), тоді як при застосуванні окремо Люфоксу, к.е. - 5,0 т/га (табл. 4).

Таблиця 4. Ефективність суміші інсектицидів з Вуксал - Борон (Крим, Бахчисарайський р-н, ЗАСТ «Чорноморець», 2007 - 2008 рр.)

На основі проведених лабораторних та польових дослідів по формуванню асортименту інсектицидів, оцінці їх ефективності, спеціального обрізування гілок яблуні, дозволили обґрунтувати систему захисту яблуні від листовійок-філофагів для Передгірного Криму:

- у весняний період у фенофазу спокою проводити облік чисельності листовійок, що перезимували. Одночасно проводити розріджувальне обрізування гілок, а за середньодобової температурі не нижче + 5єС зі щільністю зимуючих гусениць ІІ - ІІІ віку (полівольтинних видів) 6 гусениць на 100 квіткових розеток та 3-5 кладок яєць на дерево моновольтинних видів необхідно проводити обприскування препаратом 30 В (50,0 л/га);

- у фенофазу зеленого конусу зі щільністю гусениць всеїдної, сітчастої, плодової мінливої, кривовусої вербової та ін. більше ЕПШ (4 гусениць на 100 квіткових розеток) необхідно проводити обприскування Бі-58 новим, к.е. (1,0 л/га);

- у кінці цвітіння (обсипання 75 - 80 % пелюстків) проти гусениць розанової, строкатозолотистої та яйцекладок полівольтинних видів листовійок (пошкоджено 5 % листків або 3 % зав'язі) необхідно проводити обприскування Інсегаром, з.п. (0,6 кг/га);

- у період росту і розвитку плодів проводити визначення ступеня пошкодженості плодів листовійками. За щільності гусениць листовійок другої генерації вище ЕПШ (2 гус. на 100 плодів) проводити обприскування Люфоксом, к.е. у суміші з мікродобривом Вуксал - Борон (3,0 л/га);

- після збору врожаю, в осінній період необхідно проводити облік зимуючого запасу комплексу листовійок - філофагів.

Економічна ефективність захисту яблуневих садів від листовійок - філофагів.

Система захисту яблуні з застосуванням сучасних інсектицидів у порівнянні із загально-прийнятою технологією є не лише екологічно доцільною, а й економічно вигідною. Під час застосування препаратів Бі-58 новий, к.е., Інсегар, з.п., Матч, к.е., Номолт, к.е., Люфокс, к.е. у рекомендованих нормах зберігаються природні механізми саморегуляції в агробіоценозі, відсутня небезпека накопичення токсичних речовин у навколишньому середовищі та в продукції (ціна на ринку збуту за цих умов значно вища), закладається значний потенціал для врожаю в наступному році, покращуються агроекологічні умови довкілля. Економічно обґрунтовано, що обприскування яблуневого саду Бі-58 новим, Інсегаром, Люфоксом, або його суміші з Вуксал - Бороном дає змогу зберегти урожайність яблук до 5,0 т/га, та отримати чистий прибуток 15467 грн/га (2001 - 2003 рр.) та 6,0 т/га-21689 грн./га (2007-2008 рр.). Проведена у виробничих умовах оцінка ефективності обприскування саду показала доцільність застосування Люфоксу і Матчу проти листовійок-філофагів. Прибуток від їх застосування збільшився відповідно до 17713 та 21689 грн./га, а рівень рентабельності - до 304,5 і 343,7 %.

Висновки

листовійка ентомофаг агроценоз яблуневий

1. Враховуючи природоохоронні особливості зони, розробка екологічно безпечної системи захисту яблуні від листовійок-філофагів є актуальною. У результаті проведених досліджень уточнено їх видовий склад, фенологічний розвиток найбільш шкідливих видів, а також чинників, що обмежують чисельність листовійок. Оцінено економічну ефективність удосконаленої системи захисту.

2. В промислових яблуневих насадженнях Передгірного Криму виявлено 14 видів листовійок-філофагів, серед яких домінували розанова, всеїдна, сітчаста, плодова, свинцевосмугаста, строкатозолотиста. Вперше в цій зоні на яблуні виявлені димчата (Choristoneura diversana Hb.) та приморозкова (Exapate congelatella Cl.) листовійки.

3. Відповідно до життєвого циклу листовійки поділяються на моновольтинні (строкатозолотиста, розанова, плодова мінлива, полохлива, підкорова, свинцевосмугаста) та полівольтинні (всеїдна, сітчаста, кривовуса вербова, кривовуса смородинова) види.

4. Шкідливість комплексу садових листовійок починається з періоду розпускання бруньок яблуні і триває до збирання врожаю. У середньому за роки проведення досліджень пошкодженість листових розеток становила 9,4 %, плодів - 5,9 %. Рівень пошкодженості певною мірою відрізняється в залежності від сорту. Найбільша пошкодженість відмічена на сорті Голден Делішес-10,2% листків та 6,2 % плодів, а найменша-на сорті Старкримсон - 6,5 % листків та 4,8 % плодів.

5. На листовійках паразитують комахи із ряду Hymenoptera родин: Ichneumonidae - 11 видів (41% від загального числа видів паразитів), Braсonidae - 5 видів (32%), Chalcidoidae - 4 види (15%), та ряду Diptera родини Tachinidae - 2 види (10%). Із них виявлено паразитів на яйцях листовійок-два види, на гусеницях - 15, на лялечках - 7. Виявлені хижаки належать до родин: Forficulidae, Anthocoridae, Coccinellidae, Miridae, з рядів Dermaptera, Hemiptera та Coleoptera і складають 7,3 % від загальної чисельності ентомофагів. Загальна кількість зниження чисельності яєць від 6 до 30 %, гусениць - від 20 до 30 %, лялечок листовійок - від 15 до 20 %.

6. У садах виявлено два види трихограми: Trichogramma pintoi Voeg. та Tr. evanescens Westw.. Домінуючим є Trichogramma pintoi Voeg., яка складає 8,6% від загальної кількості виявлених паразитів. Tr. evanescens Westw. виявилась субдомінантним видом, чисельність якого не перевищувала 30 %.

7. Хімічні та біологічні препарати, що використовуються для захисту яблуні від листовійок по-різному впливають на ентомофауну. Так, у варіанті із застосуванням Лепідоциду, с.п. (1,5 кг/га) заселеність багатоїдними ентомофагами складала 7,5 %, а під час застосування хімічного препарату Децис 2,5 % к.е. (1,0 л/га) - не перевищувала 4,5 %. Найбільш чутливими були види, які на період обприскування перебували в активній стадії.

8. Найбільш висока початкова токсичність для імаго трихограми властива для Бі-58 нового, 40 % к.е.; Золону 35 % к.е.; Актари, 25 % в.р.г.; Конфідору Максі, 70 % в.г.; Децису, 2,5 % к.е. та Карате, 10 % к.е.. Середня летальна концентрація їх на 2-4 порядки нижче стандартних виробничих. Менш токсичними є Матч, 5 % к.е. і Інсегар, 25 % з.п., що дозволяє поєднувати застосування трихограми з хімічними обробками. В залежності від властивостей препарату трихограму слід випускати не раніше, ніж через 10-20 днів після обприскування.

9. В яблуневих насадженнях виявлені патогени: бактерія Bacillus thuringiensis Berl., гриби роду Paecilomyces - P. farinosus D. et Fr., P. fumoso-roseus Wz. та Beauveria. bassiana Bals., вірус ядерного поліедрозу і мікроспоридії Nosema antheraeae, Plistophora schuberdi. Загальне зниження чисельності листовійок від патогенів становить 2,1 %.

10. У фенофазу набухання бруньок проти зимуючого запасу листовійок найбільш ефективний Препарат 30 В (50,0 л/га). На 7-й день після обприскування технічна ефективність складала 98,0 %. Менш ефективним було обприскування саду ДНОКом, 40 % р.п. (15,0 кг/га). Загибель шкідників на 7-й день не перевищувала 86,0 %.

11. Застосування Бі-58 нового, 40 % к.е. (2001 - 2003 рр.) у фенофазу зелений конус, та Матчу, 5 % к.е. в період росту плодів обмежують чисельність популяції листовійок на рівні 91,0 %, а Люфоксу, 10,5 % к.е. - 98,0 %. При застосуванні Інсегару 25 % з.п. в кінці цвітіння отримали ефективність на рівні 92,0 - 96,5 %. Технічна ефективність Номолту, 15 % к.е. протягом досліджень була дещо нижчою та не перевищувала 68,4-70,0 %. Найбільш тривалу захисну дію відмічено у варіанті з Люфоксом, 10,5 % к.е., пошкодженість плодів у варіанті з Люфоксом, к.е. була найнижчою.

12. Проведена у виробничих умовах оцінка ефективності обприскування саду показала доцільність застосування Матчу, к.е. і Люфоксу, к.е. проти листовійок - філофагів. Прибуток від їх застосування збільшився відповідно до 17713 та 21689 грн./га, а рівень рентабельності - до 304,5 і 343,7 %.

Рекомендації виробництву.

Для ефективного захисту яблуневих насаджень від листовійок - філофагів в Передгірному Криму для одержання сталих високоякісних врожаїв яблук необхідно:

1. Здійснювати постійний моніторинг динаміки чисельності листовійок - філофагів на основі використання феромонних пасток.

2. У фенофазу спляча брунька один раз у три роки проводити розріджувальне обрізування гілок яблуні, а саме, укорочування скелетних гілок на 7--10-річну деревину, обрізуючи їх до 2/3 їх довжини. Обрізування скелетних гілок проводять на бокове розгалуження або на пагони (вовчки), які утворюються з сплячих бруньок.

3. Для ефективного контролю чисельності листовійок в яблуневих насадженнях в період набухання бруньок проти зимуючого запасу листовійок проводити обприскування Препаратом 30 В (50,0 л/га).

4. У фенофазу зелений конус, проти гусениць листовійок молодших віків полівольтинних видів за умов перевищування ЕПШ проводити обприскування Бі-58 новим, 40 % к.е (1,0 л/га).

5. В період росту плодів проти гусениць листовійок літньої генерації, з метою збереження ентомофагів Phytodietus polizonias Forst., Microdus rufipes Nees., Itoplectis alternans F. застосовувати Люфокс, 10,5% к.е. (1,0 л/га) або в поєднанні його з добривом - суспензією Вуксал - Борон (3,0 л/га).

Література

1. Спиця Н.М. Листокрутки в садах Передгірного Криму / Н. М. Спиця // Захист рослин. - 2002. - № 3. - С. 15.

2. Спиця Н.М. Особливості біології та шкодочинність листокруток-філофагів в яблуневих насадженнях Передгірного Криму / Н.М. Спиця // Захист і карантин рослин: Міжвідомчий тематичний наук. збірник - 2002. - Вип. 48. - С. 192 - 199.

3. Спиця Н.М. Садові листовійки (Lepidoptera, Tortrisidae) Передгірного Криму / Н.М. Спиця, М.П. Секун // Вісник Харківського національного університету». Харків. - 2004. - № 5. - С. 98 - 100. (Особистий внесок здобувача 80 %. Проведено дослідження, узагальнено дані, написано статтю).

4. Дмитренко Н.М. Домінуючі листокрутки яблуневих насаджень Передгірного Криму / Н.М. Дмитренко, Т.М. Неверовська // Захист і карантин рослин: Міжвідомчий тематичний науковий збірник. 2007. № 53.-С. 403-410. (Особистий внесок здобувача 75 %. Проведено дослідження, узагальнено дані, написано статтю).

5. Дмитренко Н.М. Садові листокрутки - фітофаги в Передгірному Криму / Н.М. Дмитренко // Карантин і захист рослин. - 2007. - № 8. - С. 16 - 17.

6. Дмитренко Н.М. Ентомофаги садових листокруток Передгірного Криму / Н.М. Дмитренко // Захист і карантин рослин: Міжвідомчий тематичний науковий збірник. - Київ. - 2008. - Вип. 54. - С. 162 - 172.

7. Дмитренко Н.Н. Паразиты и хищники, ограничивающие размножение садовых листовёрток в Крыму / Н.Н. Дмитренко, Н.П. Секун // Интегрированная защита садов и виноградников. - Одесса. - 2008. - С. 200 - 203.

Размещено на Allbest.ru