Селекційна оцінка продуктивних якостей та біологічні особливості багатоплідного типу асканійської каракульської породи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний вищий навчальний заклад

“Херсонський державний аграрний університет ”

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

06.02.01- розведення та селекція тварин

Селекційна оцінка продуктивних якостей та біологічні особливості багатоплідного типу асканійської каракульської породи

КУДРИК НЕОНІЛА АНАТОЛІЇВНА

Херсон - 2010

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Успішному розвитку смушкового вівчарства в Україні на новій якісній основі сприяє наявність високопродуктивного генофонду - асканійського породного типу багатоплідних каракульських овець чорного забарвлення, який створено в Інституті тваринництва “Асканія-Нова” авторами І.Л. Перегон та Р.А. Глубочанською за методикою М.Ф. Іванова шляхом відтворювального схрещування каракульської та романівської порід і апробовано в 1970 році. Довготривале розведення (1971…1996 рр.) багатоплідних каракульських овець у племзаводі “Маркеєво” Херсонської області та відсутність результатів наукових досліджень щодо їх комплексної оцінки обумовило актуальність даної дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано у відповідності з планами науково-дослідних робіт лабораторії напівтонкорунного вівчарства Інституту тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова “Асканія-Нова” на 1996…2008 рр. за НТП «Розробити нові системи виробництва продукції вівчарства на основі виведення нових та удосконалення існуючих порід, типів і ліній овець та технології інтенсивного ведення галузі по зонах України для підприємств різних форм власності» (номер державної реєстрації 0197U013650), НТП «Наукове забезпечення сталого розвитку галузей тваринництва» (номер державної реєстрації 0101U007379), НТП 32 «Вівчарство» «Селекційно-технологічна система розвитку галузі вівчарства в Україні» (номер державної реєстрації 0106U005671).

Мета і завдання дослідження. Основна мета роботи - здійснити комплексну оцінку асканійського породного типу багатоплідних каракульських овець у закритій популяції за показниками відтворювальної здатності, скоростиглості, смушкової, молочної, м'ясної і вовнової продуктивності, селекційних та біологічних особливостей, а також оцінити результати використання баранів-плідників цього типу в якості поліпшуючого генофонду в різних регіонах України для виведення нової асканійської каракульської породи овець.

Відповідно до мети досліджень були поставлені наступні завдання:

- провести аналіз генеалогічної структури селекційного стада;

оцінити баранів-плідників і вівцематок за продуктивними якостями, відтворювальною здатністю та показниками їх природної резистентності;

дослідити молочну продуктивність вівцематок, а також життєздатність, інтенсивність росту та розвитку одержаних від них ягнят;

оцінити ягнят у 2-3-денному віці за смушковою продуктивністю та провести товарну оцінку їх шкурок;

визначити природну резистентність баранців при народженні, в 4-, 7- та 9-місячному віці;

дослідити відгодівельні якості та рівень перетравності поживних речовин корму в баранців асканійського багатоплідного каракулю;

дослідити м'ясну продуктивність баранців у 4-, 7- та 9--місячному віці;

виявити інтер'єрні особливості баранців при народженні, в 4-, 7- та 9-місячному віці;

визначити селекційно-генетичні параметри основних ознак продуктивності у тварин різних статевих і вікових груп;

проаналізувати результати використання баранів-плідників племінного заводу “Маркеєво” для створення асканійської каракульської породи овець;

визначити ефективність використання новоствореної асканійської каракульської породи овець.

Об'єкт дослідження. Формування смушкової, м'ясної, молочної та вовнової продуктивності у тварин багатоплідного типу асканійської каракульської породи овець.

Предмет дослідження. Барани-плідники, вівцематки та отримане від них потомство асканійського породного типу багатоплідних каракульських овець чорного забарвлення в закритій популяції. Методи підбору, відтворювальна здатність, жива маса, ріст і розвиток, смушкова, молочна, м'ясна і вовнова продуктивність та біологічні особливості.

Методи дослідження. Загальноприйняті - зоотехнічні, морфологічні, біохімічні, біологічні та статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше, на основі комплексної оцінки багатоплідних каракульських овець асканійського породного типу чорного забарвлення, виявлено їх високу відтворювальну здатність, скоростиглість, а також комбіновану продуктивність: смушкову, молочну, м'ясну та вовнову при позитивному взаємозв'язку основних селекційних ознак, достатніх величинах мінливості та високій комплексній оцінці двійневих ягнят, що дає змогу ефективно вести подальшу селекційно-племінну роботу в досліджуваній популяції, а також сприяти формуванню конкурентоздатності каракульського вівчарства України в ринкових умовах.

Вперше доведено, що використання баранів-плідників асканійського багатоплідного типу племінного заводу “Маркеєво” Херсонської області у якості поліпшуючого генофонду, забезпечило успішне створення вітчизняної асканійської каракульської породи овець.

Практичне значення. У результаті проведених досліджень встановлено, що тварини багатоплідного типу асканійської каракульської породи мають комбіновану продуктивність і поряд з підвищеною плодючістю та бажаними смушковими якостями характеризуються високими показниками скоростиглості, молочної та м'ясної продуктивності. Виявлено доцільність виробництва різних видів продукції каракулівництва, що дозволить підвищити рентабельність галузі та забезпечити її конкурентоздатність.

Результати досліджень використовуються в селекційно-племінній роботі при розведенні овець новоствореної асканійської каракульської породи в племінних господарствах та різних агроформуваннях.

Особистий внесок здобувача. Дисертація містить результати досліджень, які отримано особисто автором під час виконання науково-дослідної роботи. Методику і схему досліджень розроблено спільно з науковим керівником. Самостійно проведено дослідження, отримано експериментальний матеріал, здійснено його аналіз а також створено і впроваджено у виробництво видатні генотипи для виведення асканійської каракульської породи.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень і основні положення дисертаційної роботи були викладені на засіданнях вченої ради Інституту тваринництва “Асканія-Нова”, міжнародних науково-практичних конференціях: “Шляхи формування конкурентоспроможної галузі вівчарства” (Асканія-Нова, 2002); “Новітні технології у виробництві та переробці продукції вівчарства в Інституті тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова Асканія-Нова” УААН (Асканія-Нова, 2004), “Біологічні і технологічні аспекти виробництва та переробки продукції тваринництва в контексті євроінтеграції ” (Подільський державний аграрно-технічний університет, 2009), при державній апробації асканійської каракульської породи (2008).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 6 наукових статей у фахових виданнях, де викладено основні результати досліджень. Одноосібно - 4.

Структура та об'єм дисертації. Дисертація викладена на 143сторінках комп'ютерного тексту і складається зі вступу, огляду літератури, матеріалу і методики досліджень, результатів досліджень, висновків та пропозицій виробництву, списку використаних джерел, який включає 291 посилання, у т.ч. іноземних - 24. Містить 70 таблиць, 3 рисунка, 10 фотографій.

МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

асканійський багатоплідний каракульський вівця

Дослідження проведено в племінному заводі “Маркеєво” Чаплинського району, Херсонської області та лабораторії напівтонкорунного вівчарства Інституту тваринництва степових районів імені М.Ф.Іванова “Асканія-Нова” в період 1996…2008 рр. за схемою (рис. 1).

Формування селекційного стада відбувалося, в основному, за рахунок високоцінних генотипів із багатоплідних приплодів з бажаними смушковими типами, еліта та першого класу. Частка двійневих особин становила: серед баранів-плідників - 85,7 %, вівцематок 69,5 %, із них еліта і першого класу відповідно 100 і 78,4 %, жакетного смушкового типу - 100 і 75,8 %, що переважає вимоги до бажаного типу (37 %).

Баранів-плідників і вівцематок оцінено за показниками відтворювальної здатності та продуктивності. Відтворювальну здатність плідників визначено за об'ємом еякуляту та активністю сперміїв у балах, відтворювальну здатність вівцематок - за показниками їх запліднювальної здатності та багатоплідності. Генетичний потенціал багатоплідності визначено методом лапароскопії і порівняльного аналізу потенційної та фактичної багатоплідності вівцематок.

Для отримання піддослідного потомства застосовано індивідуальний підбір батьківських пар, який включає однорідний та різнорідний за багатоплідністю і смушковими типами підбір при внутрілінійному та між лінійному розведені, повторне спаровування вдалих поєднань минулого року (табл. 1).

Таблиця 1. - Схема підбору вівцематок до баранів-плідників

Здійснення плану підбору проведено шляхом штучного осіменіння вівцематок свіжоодержаною спермою баранів-плідників протягом трьох статевих циклів.

Молочну продуктивність визначено експериментально і шляхом розрахунку за методикою П.І. Польської, (1971). Хімічний склад молока - вміст жиру, молочного цукру, білку та золи визначено за загальноприйнятими методиками в лабораторії агроекології інституту тваринництва “Асканія-Нова”.

У крові визначали вміст гемоглобіну та кількість еритроцитів колориметрично за методикою Г.В. Дервіза та О.І. Воробйова, (1959), кількість лейкоцитів - шляхом підрахунку в камері Горяєва, у сироватці крові - вміст загального білка та його фракцій (альбумінів та б, в, г- глобулінів) за методикою С.А. Карпюк, (1962).

Одержане потомство оцінено за типом народження: одинаки і двійневі. Смушкові якості ягнят визначено на 2..3 день після їх народження за методикою І.Н. Дьячкова, Р.Т. Закирова, Р.Т. Письменної, (1963), їх ріст і розвиток визначено шляхом індивідуального зважування і взяття вимірів тілобудови при народженні, 4-, 8- та 12-місячному віці.

Дослідження щодо визначення відгодівельних якостей проведено на баранцях з 6 до 9-місячного віку по 10 голів залежно від типу народження (одинаки, двійневі). Тварини знаходилися при стійловому утриманні в однакових умовах на збалансованому раціоні згідно норм ВІТу. Абсолютний та відносний прирости молодняка вивчено за показниками живої маси на початку та в кінці відгодівлі.

Перетравність поживних речовин корму баранцями - одинаками та двійневими визначено шляхом проведення балансового досліду, відбір та консервування проб продуктів обміну здійснювали за методикою О.І. Овсяннікова, (1976).

М'ясну продуктивність баранців залежно від типу народження визначено шляхом контрольного забою їх у 4-, 7- та 9-місячному віці за наступними показниками: передзабійної живої маси, маси тушок, забійного виходу, сортового (ДОСТ 7596-55, 1955) і морфологічного складу тушок, площі “м'язового вічка”, коефіцієнту м'ясності. Вгодованість тушок і їх товарну цінність визначали комісійно за ДОСТом 1935-55. Хімічний склад м'якотної частини тушок досліджували в лабораторії агроекології Інституту тваринництва «Асканія-Нова» за загальноприйнятими методиками. Коефіцієнти розвитку внутрішніх органів - серця, легенів і печінки, а також шлунково-кишкового тракту визначено за методикою К.Б. Свєчіна, (1976).

Економічну ефективність проведених досліджень обчислювали згідно “Методики визначення економічної ефективності використання в сільському господарстві результатів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, нової техніки, винаходів та раціоналізаторських пропозицій” (1980).

Обчислення результатів досліджень проведено методом варіаційної статистики за методиками Н.А. Плохинского (1969).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Характеристика баранів-плідників та вівцематок. Генеалогічна структура асканійського породного типу багатоплідних каракульських овець чорного забарвлення племінного заводу “Маркеєво” представлена чотирма лініями (табл. 2).

Таблиця 2. - Жива маса баранів-плідників і вівцематок, кг

Барани-плідники і вівцематки характеризувалися високою живою масою, середні показники якої коливалися у межах 72,3…84,3 кг та 51,0…52,1 кг відповідно.

Виявлено, що репродуктивні якості досліджуваних овець високі (табл. 3).

Таблиця 3. - Відтворювальна здатність баранів-плідників залежно від віку

Примітка: вірогідність різниці між показниками сперми баранів різного віку - * Р>0,95; ** Р>0,99; *** Р>0,999.

Барани-плідники старше шести років за об'ємом еякуляту, активністю сперміїв та їх чисельністю значно переважали молодих (1…2 роки) та середньо-виробничого віку (3…6 років), зокрема за об'ємом еякуляту відповідно на 59,6 % та 16,5 %, активністю сперміїв - на 6,3 % та 4,0 %, чисельністю сперміїв - на 82,2 % та 11,6 %. Проте перевагу за концентрацією сперміїв мали барани-плідники 3…6-річного віку.

Запліднювальна здатність вівцематок коливалася в межах 73,7…84,8 %, потенційна багатоплідність 186,3…192,8 %, найвищі показники якої виявлені у тварин 4…7-річного віку - 191,4…192,8 % (табл. 4).

Таблиця 4. - Потенційна і фактична багатоплідність вівцематок різного віку

Аналогічна закономірність виявлена і при дослідженні фактичної багатоплідності, яка в середньому становила 162,3 % і також була найвищою у тварин 4…7-річного віку (169,3…173,4 %). Високі показники виходу ягнят, одержаних від 8…10-річних вівцематок, свідчать про їх продуктивне довголіття.

Вперше експериментальним шляхом встановлено молочну продуктивність вівцематок, як за перші 20, так і за 120 днів лактації, а також затрати спожитого молока на 1 кг приросту. Ягнята в перші 20 днів життя на 1 кг приросту живої маси споживали в середньому 5,3 кг молока. На основі одержаних даних встановлено коефіцієнт молочності вівцематок - 97,3. Виявлено, що молочна продуктивність вівцематок за 120 днів лактації була на 37,5 % вищою у тих, які відтворили і вигодували двійневих ягнят, ніж з одинаками (144,0 проти 97 кг) та на 33,8 % з тими, що відтворили двійневих, але вигодували одинаків. За перший місяць лактації вони продукують 30,8 % молока, другий - 27,7 %, третій - 23,0 %, четвертий - 18,5 %. Порівняно висока добова молочність вівцематок у кінці періоду підсису - 0,5 кг свідчить про реальну можливість виробництва товарного молока при відлучені ягнят у 4-місячному віці.

Високий позитивний кореляційний зв'язок між живою масою ягнят при народженні і молочністю їх матерів за 20 днів лактації (r=+0,750…0,926), поряд із високою повторюваністю живої маси ягнят при народженні, у 20-денному віці (r=+0,525…0,633) і при відлученні (r=+0,426…0,542), дозволяє спростити прийоми селекції вівцематок за молочною продуктивністю шляхом відбору добре розвинених ягнят при відлученні.

Показники морфологічного та біохімічного складу крові, які характеризують фізіологічний стан організму, білковий обмін і природну резистентність у баранів-плідників та вівцематок знаходились у межах фізіологічної норми.

Середній річний настриг вовни в баранів-плідників становив 4,7 кг, вівцематок - 3,1 кг, баранів-річняків - 3,8 кг, ярок - 2,6 кг при коефіцієнті мінливості 21,7…23,5 %.

Життєздатність, ріст і розвиток отриманого потомства. Показники збереженості ягнят за період підсису достатньо високі як серед одинаків (90,1…92,0 %), так і двійневих (89,2…89,9 %). Жива маса при народженні у одинаків - 4,0…4,2 кг, двійневих - 3,3…3,5 кг, при відлученні - відповідно 23,0…25,0 кг і 21,2…22,0 кг. (табл. 5).

Таблиця 5. - Жива маса ягнят при народженні та відлучені, кг

Виявлено вірогідну різницю за цією ознакою між одинаками та двійневими ягнятами при народженні на рівні 8,4…20,8 %, тоді як при відлученні ця різниця зменшилася майже в 2,5 рази і становила лише 3,3…8,6 %, у 12-місячному віці ця різниця нівелюється. За період підсису жива маса одинаків збільшилася у 5,8…5,9 рази, тоді як двійневих у 6,2…6,3 рази, що свідчить про більш інтенсивний їх ріст і розвиток.

За вимірами та індексами тілобудови ягнят при народженні, у 4-, 8-, 12-місячному віці достовірної різниці між одинаками та двійневими не встановлено.

Смушкові якості ягнят і товарна оцінка їх шкурок. Новонароджені ягнята мали, в основному, середній розмір завитка, густий, шовковистий і блискучий волосяний покрив (табл. 6).

Виявлено, що смушкові якості двійневих ягнят високі: вихід жакетного смушкового типу - 67,7 % (37 % за цільовим стандартом), вихід еліти та першого класу - 81,2 %, частка ягнят з середнім розміром завитка - 50,4 %.

Таблиця 6. - Розподіл новонароджених ягнят за основними селекційними ознаками якості смушків

Шкурки ягнят, незалежно від типу їх народження, мали високу товарну оцінку і відповідали вимогам стандарту на чистопородний каракуль. Результати сортності шкурок свідчать, що вихід смушків І сорту як у одинаків, так і двійневих високий - 85,5…86,7 % і достовірної різниці за цією ознакою між ними не виявлено.

Резистентність. Показники природної резистентності баранців при народженні, в 4-, 7- та 9-місячному віці знаходилися в межах фізіологічної норми. Вірогідної різниці у ці вікові періоди між одинаками і двійневими не встановлено.

Відгодівельні якості. Баранці асканійського багатоплідного каракулю з 6- до 9-місячного віку проявили високу здатністю до відгодівлі (табл. 7).

Достовірної різниці за середньодобовим приростом за період відгодівлі між одинаками та двійневими баранцями не встановлено. Найвищим приріст був протягом першого місяця (вересень) і становив відповідно 173,7 і 184,7 г; у подальшому темпи середньодобових приростів, незалежно від типу народження, знизилися, за другий місяць відгодівлі на 6,1…9,2 %, за третій - 14,5…19,5 %. Найнижчі витрати корму на один кілограм приросту живої маси як у ягнят-одинаків, так і двійневих були за перший місяць відгодівлі -5,4 і 5,2 корм. од., за третій - вони збільшилися на 63…86,5 %.

Таблиця 7. - Відгодівельні якості баранців асканійського породного типу багатоплідного каракулю

Перетравність поживних речовин корму. Коефіцієнти перетравності поживних речовин корму у баранців 9-місячного віку, незалежно від типу їх народження, були достатньо високими (54,9…76,3). Виявлено незначну перевагу двійневих ягнят над одинаками за коефіцієнтом перетравності сирого протеїну - 66,0 проти 62,6 % у одинаків.

М'ясна продуктивність. У баранців підвищуються показники передзабійної живої маси, маси тушок, забійного виходу, сортового і морфологічного складу, коефіцієнту м'ясності та товарної оцінки тушок з віком (табл.8).

Найвищі показники м'ясної продуктивності одержано у баранців 9-місячного віку. Вони переважали 4-місячних за масою тушки на 6,2…6,3 кг, або на 49,2 %, виходом м'яса І сорту - на 2,9…4,2 %, коефіцієнтом м'ясності 3,8…3,9 проти 3,2. У двійневих ягнят виявлено тенденцію до збільшення основних показників, що характеризують м'ясну продуктивність. Результати наших досліджень та порівняльного аналізу одержаних даних В.Є. Нікітченко та А.Ю. Курбатова стосовно каракульської породи, дозволяють стверджувати, що м'ясна продуктивність асканійського багатоплідного каракулю висока. Так, у нашому досліді баранці 4-місячного віку, незалежно від типу народження, значно переважали ровесників каракульської породи за показниками маси тушки - на 3,8 кг, або на 42,7 %, (12,7 проти 8,9 кг), забійного виходу - на 10,7 абсолютного відсотку (47,7 проти 37,0 %), коефіцієнту м'ясності в 1,3 рази - 3,3 проти 2,56.

Таблиця 8. - Показники м'ясної продуктивності баранців асканійського багатоплідного каракулю залежно від віку

Динаміка розвитку внутрішніх органів. Ягнята багатоплідного типу народжуються з добре розвиненими життєво важливими внутрішніми органами, про що свідчать високі морфо-фізіологічні показники серця, легенів і печінки (табл. 9).

Таблиця 9. Динаміка маси внутрішніх органів і їх коефіцієнтів у баранців від народження до 9-місячного віку

У період від народження до 4-місячного віку в одинаків збільшилася маса серця в 3,7 рази, легенів - у 4,1, печінки - у 4 рази; у двійневих - відповідно в 4,6; 4,4; 5,5 рази. Щодо співвідношення життєво важливих внутрішніх органів до маси тіла, то коефіцієнти серцевий, легенів і печінки є найвищими в ягнят при народженні, що обумовлює їх високу життєздатність.

У подальшому коефіцієнти цих внутрішніх органів зменшуються (відповідно на 27,1…29,3 %, 32,2…36,8 % і 15…28 %), що узгоджується з даними Свєчина К.Б. (1961).

Селекційно-генетичні параметри основних ознак продуктивності. Показники мінливості смушкових ознак у ягнят при народженні коливалися в межах 15,7…34,2 %. Найбільшою варіабельністю характеризувалися такі ознаки, як довжина волосу - 21,0…24,1 %, ширина завитка - 31,6…34,2 %, довжина валька - 31,8…35,4%, висота валька - 21,8…26,7 %. Виявлено позитивні кореляційні зв'язки між основними селекційними ознаками якості смушка (r=+0,386…+0,909). Коефіцієнт успадковуваності багатоплідності в розрізі генеалогічних ліній становив 0,038…0,336; живої маси ягнят при народженні, залежно від типу їх народження, був достатньо високим у двійневих ягнят - +0,510, проти 0,324 в одинаків, що дозволяє ефективно вести селекцію за цією ознакою.

Аналіз результатів використання баранів-плідників багатоплідного типу племінного заводу “Маркеєво” в якості поліпшуючого генофонду протягом 1990…2007 рр. у господарствах Херсонської, Одеської та Чернівецької областей для створення асканійської каракульської породи свідчить про їх високу племінну цінність, що підтверджено висновками державної експертної комісії при апробації виведеної асканійської каракульської породи, яку проведено в 2008 році та затверджено рішенням науково-технічної ради і наказом Мінагрополітики № 176/36 від 18 березня 2009 р. Загальна чисельність овець асканійського породного багатоплідного типу чорного забарвлення, що входить до складу новоствореної породи, становить 4227 голів, у т.ч. 114 баранів-плідників з живою масою 76,5… 83,5 кг; вівцематок відповідно 2516 голів і 52,0…54,8 кг при багатоплідності 130,2…166,8 %.

Економічна оцінка. Економічна ефективність використання новоствореної породи становить 74,8 грн. на вівцематку, в тому числі за рахунок підвищення: смушкової і вовнової продуктивності 5,5 грн. (7,4 %), м'ясної - 37,8 грн. (50,5 %), молочної - 31,5 грн. (42,1 %).

ВИСНОВКИ

1. Уперше доведено, що багатоплідні каракульські вівці асканійського породного типу, поряд з підвищеною плодючістю та бажаними смушковими якостями, характеризуються високими показниками скоростиглості, молочної та м'ясної продуктивності при позитивному взаємозв'язку основних селекційних ознак, достатніх величинах їх мінливості та високій комплексній оцінці двійневих ягнят, що дає можливість ефективно вести подальшу селекційно-племінну роботу в закритій популяції, а також сприяти якісному поліпшенню каракульського вівчарства в Україні й формуванню його конкурентоспроможності. Використання баранів-плідників асканійського багатоплідного типу племінного заводу “Маркеєво”, Херсонської області в якості поліпшуючого генофонду, забезпечило успішне виведення вітчизняної асканійської каракульської породи овець.

2. Репродуктивні якості баранів і вівцематок достатньо високі. У плідників при об'ємі еякуляту 0,6…1,0 мл, активності сперміїв - 7,8…8,3 бали, концентрації сперміїв - 2,5…3,1 млрд./мл, загальна чисельність сперміїв в одному еякуляті становила 1,6…3,0 млрд., запліднювальна здатність вівцематок 73,7…84,8 %, потенційна багатоплідність - 189,0 %, фактична - 162,3 %.

3. Встановлено, що молочна продуктивність вівцематок висока і обумовлена кількістю ягнят у приплоді. За 120 днів лактації вона була на 37,5 % вищою у особин, які відтворили та вигодували двійневих ягнят (144 проти 97 кг з одинаками) та на 33,8 % з тими, що відтворили двійневих, але вигодували одинаків. Відбір добре розвинених ягнят при відлученні сприяє успішній селекції за молочною продуктивністю. Вперше встановлено коефіцієнт молочності вівцематок (97,3), що забезпечує можливість постійного визначення молочної продуктивності розрахунковим методом і ведення інтенсивної селекції за цією ознакою.

4. Середні показники живої маси баранів-плідників 75,1 кг і вівцематок 51,3 кг достатньо високі. Настриг вовни в баранів-плідників - 4,2…4,5 кг, вівцематок - 3,5…3,8 кг. Показники морфологічного та біохімічного складу крові, що характеризують фізіологічний стан організму, білковий обмін та природну його резистентність, знаходилися в межах фізіологічної норми.

5. Ягнята багатоплідного каракулю народжуються достатньо крупними: баранці-одинаки 4,2, двійневі - 3,5 кг, ярочки - 4,0 і 3,3 кг відповідно. Виявлено більш інтенсивний ріст і розвиток двійневих ягнят за період підсису: жива маса їх збільшилася в 6,2…6,3 рази, тоді як у одинаків - у 5,8…5,9 рази, при життєздатності двійневих - 89,2…89,9 %, одинаків - 90,1…92,0 %. Різниця за живою масою між ягнятами одинаками і двійневими до 12-місячного віку нівелюється.

6. Встановлено, що смушкові якості двійневих ягнят високі: вихід жакетного смушкового типу - 67,7 %, що в 1,7 рази вище вимог за цільовим стандартом (37 %), вихід елітних ягнят та першого класу - 81,2 %, площа шкурок 1122,2 см², маса - 280,8 г. Смушки ягнят, в основному, з середнім розміром завитка, густим, шовковистим та блискучим волосяним покривом

7. Показники природної резистентності баранців при народженні, 4-, 7- та 9-місячному віці знаходилися в межах фізіологічної норми, вірогідної різниці між одинаками і двійневими не встановлено.

8. Виявлено високу здатністю до відгодівлі баранці з 6- до 9-місячного віку, незалежно від типу їх народження, при середньодобовому прирості 162,1…166,8 г. Коефіцієнти перетравності поживних речовин корму - достатньо високі (54,9…76,3). Найвищі показники м'ясної продуктивності мали баранці 9-місячного віку. Відмічено тенденцію до збільшення м'ясної продуктивності в двійневих ягнят, що свідчить про доцільність їх реалізації на м'ясо у цей період.

9. Високі показники коефіцієнтів розвитку серця (0,7…0,75), легенів (1,8…1,9) і печінки (2,0…2,5) виявлено у новонароджених ягнят, що забезпечує їх високу життєздатність. Найвища інтенсивність збільшення маси життєво внутрішніх органів у баранців, як одинаків так і двійневих, відбувається в період від народження до 4-місячного віку, що свідчить про необхідність створення відповідних умов годівлі та утримання у цей період.

10. Встановлено, що найбільш цінними в селекційному відношенні є ягнята, які народилися в числі двійневих, оскільки вони характеризуються високими показниками життєздатності, скоростиглості росту та індексів тілобудови, смушкових, відгодівельних і м'ясних якостей і за основними селекційними ознаками не поступаються одинакам.

11. Висока результативність використання баранів-плідників асканійського багатоплідного каракулю в якості поліпшуючого генофонду для виведення асканійської каракульської породи свідчить про їх високу племінну цінність. Економічна ефективність розведення породи становить 74,8 грн. на вівцематку, в тому числі за рахунок підвищення: смушкової і вовнової продуктивності 5,5 грн. (7,4 %), м'ясної - 37,8 грн. (50,5 %), молочної - 31,5 грн. (42,1 %).

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

1. При удосконаленні багатоплідних каракульських овець асканійського породного типу необхідно посилити селекцію на підвищення плодючості, смушкової та молочної продуктивності, що сприятиме значному збільшенню виробництва смушків, товарного молока та ягнятини. Баранців з низькою якістю смушків при народженні слід залишати на вирощування для відгодівлі та реалізації на м'ясо в 9-місячному віці.

2. Для відновлення галузі смушкового вівчарства на новій якісній основі необхідно зберегти генофондне стадо в закритій популяції племінного заводу “Маркеєво” Херсонської області та розширити племінну базу асканійського породного типу, який є поліпшуючим генофондом новоствореної асканійської каракульської породи овець.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кудрик Н.А. М'ясна продуктивність асканійського породного типу багатоплідних каракульських овець / Н.А.Кудрик // Розведення і генетика тварин: міжвід. темат. наук. зб. - К., 2002. - № 36. - С. 103-104.

2. Шинкаренко І.С. Плодючість каракульських овець та шляхи її підвищення / І.С.Шинкаренко, М.М.Туринський, Н.А.Кудрик, Ю.І.Болотов // Вісник аграрної науки. - 2005. - № 11. - С. 36-39. (Дисертантом виконано обробку і аналіз даних).

3. Кудрик Н.А. Відгодівельні якості та м'ясна продуктивність асканійського породного типу багатоплідних каракульських овець / Н.А.Кудрик // Вівчарство: міжвід. темат. наук. зб. Нова Каховка, 2008. - № 34. С. 59-64.

4. Туринський М.М. Товарні якості шкурок багатоплідного каракулю асканійського породного типу / М.М.Туринський, Н.А.Кудрик // Науковий вісник «Асканія-Нова». - Нова Каховка, 2008. - Вип. 1. - С. 202-207. (Дисертантом виконано експериментальну частину, обробку і аналіз даних).

5. Туринський М.М. Шляхи підвищення каракульського вівчарства в Україні / М.М.Туринський, Н.А.Кудрик // Матеріали міжн. наук.-прак. конф., присвяченої 90-річчю Подільського державного аграрно-технічного університету. Біологічні та біотехнологічні аспекти виробництва та переробки продукції тваринництва і контексті євроінтеграції. - Кам'янець-Подільський, 2009 р. - С. 166-168.

6. Кудрик Н.А. Молочна продуктивність вівцематок асканійського породного типу багатоплідних каракульських овець. / Н.А.Кудрик, М.М.Туринський // Вівчарство: міжвід. темат. наук. зб. Нова Каховка, 2009. - № 35. С. 48-53.

Размещено на Allbest.ru