Розвиток ріпакового підкомплексу в Автономної Республіки Крим

Размещено на http://allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

«ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ»

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

УДК 631.1:633.853.494(477.75)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Розвиток ріпакового підкомплексу

в ар крим

08.00.04 - економіка та управління підприємствами (економіка сільського господарства і АПК)

Паштецький Андрій Володимирович

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі - «Теоретико-методологічне обґрунтування ефективності виробництва ріпаку» - визначено ефективність виробництва як основної категорії розвитку аграрного сектору економіки, народногосподарське значення та проаналізовано світовий досвід виробництва ріпаку і продуктів його переробки.

Ефективність сільськогосподарського виробництва вимагає органічного поєднання і взаємодії чотирьох факторів - робочої сили, основних засобів виробництва, включаючи землю та предмети праці. У процесі виробництва ці ресурси використовуються з метою отримання нових споживних вартостей, спроможних задовольнити відповідні потреби людей. Отже, будь-яке виробництво передбачає витрати ресурсів й одержання певних результатів - приросту вартості. Але на однакову кількість витрачених ресурсів різні господарські структури одержують не однакові за величиною результати. В такому випадку вважають, що вони працюють з різною ефективністю.

Ефективність виробництва являє собою комплексне відображення кінцевих результатів використання основних і оборотних засобів виробництва та робочої сили за певний проміжок часу.

Основною ознакою ефективності може бути досягнення мети господарської діяльності підприємства, яка полягає в одержанні продукції з найменшими витратами коштів і праці. У кінцевому підсумку змістовне тлумачення ефективності як економічної категорії визначається об'єктивно діючим законом економії робочого часу і коштів, що є субстанцією багатства і мірою витрат, необхідних для виробництва продукції.

Економічна ефективність відображає різні вартісні показники, що характеризують проміжні та кінцеві результати виробництва на підприємстві. До таких показників належать обсяг реалізованої продукції, величина одержаного прибутку, економія трудових і матеріально-грошових ресурсів, загальна економія від зниження собівартості продукції, рівень рентабельності, норма прибутку, продуктивність праці та ін.

Слід розглядати також і технологічну ефективність у сільському господарстві, як результат взаємодії факторів виробництва, здійснення технологічних прийомів із використанням різних технічних засобів. Рівень технологічної ефективності виробництва істотно впливає на економічну ефективність, насамперед через здійснення постійних і змінних витрат, на які, як відомо, виробники в короткостроковому періоді через відсутність коштів впливати не можуть. Важливо й те, що показники технологічної ефективності відображають специфіку й особливості сільського господарства, пов'язані з функціонуванням у цій галузі такого специфічного основного засобу виробництва як земля. Вважаємо, що крім загальновідомих концепцій оцінки та управління ефективністю в підприємствах різних форм власності та господарювання, функціонування сільськогосподарських підприємств, ефективність виробництва аграрного сектору економіки України залежить також від дії багатьох чинників. В умовах переходу до ринкових відносин набуває актуальності питання пошуку раціональних, ефективних і стабільних способів ведення сільськогосподарського виробництва.

У сільському господарстві існує вертикальна і горизонтальна інтеграція. Вертикальна інтеграція передбачає комплексне поєднання сільськогосподарського і промислового виробництва з метою одержання готової для споживання продукції із сільськогосподарської сировини та більшої економічної вигоди при взаємній матеріальній заінтересованості учасників інтегрованих формувань. При цьому вони несуть рівну відповідальність за кінцевий результат спільної діяльності. Проте на практиці переробні підприємства є власністю одних, а сільськогосподарські - інших господарів, і кожен прагне одержати найбільшу вигоду. За таких умов сільськогосподарські товаровиробники опинилися у гірших умовах: переробники диктують їм ціни, які не завжди відшкодовують витрати. Тому горизонтальна інтеграція може розвиватися у самих сільськогосподарських підприємствах, а також на основі кооперування сільськогосподарських товаровиробників. сільськогосподарський біодизель ріпак

Значення вирощування й переробки такої олійної культури як ріпак складно переоцінити. Продукти його переробки знайшли застосування у харчовій та хімічній промисловості, сільському господарстві, кормовиробництві, медицині, лакофарбовій промисловості, паливо-енергетичній галузі та ін. Ріпак є джерелом поповнення запасів органічних речовин ґрунту при використанні його на сидерати. Після збирання врожаю насіння в полі залишається солома (від 2 до 6 т на 1 га), з якої можна виготовляти папір, целюлозу, целюлозно-стружкові плити.

Ріпакова макуха та шрот є постачальниками мінеральних речовин в годівлі сільськогосподарських тварин. За вмістом кальцію, фосфору, магнію, міді та марганцю вони перевершують соєвий шрот і макуху.

Останніми роками підвищилась актуальність ще одного напрямку використання ріпакової олії - як сировини для виробництва альтернативного пального (біопалива), виготовленого з біологічної сировини (наприклад рослинної олії). Порівняно із дизельним пальним, одержаним із нафти, він має ту перевагу, що завдяки високій частці рослинної олії при його згорянні виділяється тільки та кількість вуглекислого газу, яку рослини спожили з атмосфери, що не впливає на забруднення атмосфери. Біодизельне паливо знайшло широке використяння у багатьох країнах Європи та світу, як добавка (від 5 до 30 %) до традиційного дизельного палива.

Аналізуючи світовий ринок рослинницької продукції, можна стверджувати, що останніми роками досить чітко простежується тенденція до збільшення частки ріпаку в структурі посівів і виробництва олійної сировини. Причиною наростаючої динаміки виробництва ріпаку стало збільшення сфер його використання як у сільському господарстві, так і промисловості. Аналіз динаміки виробництва та переробки насіння ріпаку свідчить, що останніми роками у світі спостерігається тенденція до стійкого нарощування його обсягів. За останні п'ять років Україна стала одним із основних світових і європейських лідерів за обсягами виробництва ріпаку. Починаючи з 2004 року площі посіву цієї культури в Україні зросли з 117 до 1553 тис. га, виробництво насіння відповідно з 149 до 2873 тис. тонн.

Серед Європейських країн наша посідає третє місце за виробництвом ріпаку, випередивши Польщу та Чехію. Україна досягла найбільших темпів нарощування обсягів його виробництва, які порівняно з 2004 роком збільшились у 18,7 разів. У 2008 р. площі під посівами цієї культури в Україні були на рівні 1380 тис. га. Слід зазначити, що майже на таких площах посіву, як і в Україні, ріпак висівається у Франції та Німеччині, але валовий збір, враховуючи нижчу врожайність, значно менший.

У другому розділі - «Аналіз розвитку виробництва ріпаку в АР Крим» - проаналізовано стан виробництва і використання ріпаку та продуктів його переробки, розглянуто економічні відносини в процесі виробництва, реалізації та переробки. Завдяки високому попиту на ріпак країн ЄС, він став новою перспективною культурою, що забезпечило збільшення обсягів його виробництва в Україні та АР Крим зокрема.

За останні 6 років площі під ріпаком у республіці зросли більш як у 4 рази - на 23095 га, що можна пояснити високою ціною і великим попитом на насіння. Валовий збір збільшився на 22603 т - з 2951 т у 2004 р. до 25554 т у 2009 р. Протягом 2004-2009 рр. урожайність ріпаку знизилася на 1,7 ц/га. Показники урожайності свідчать про те, що на даному етапі сільськогосподарські виробники Криму йдуть екстенсивним шляхом вирощування ріпаку.

Для визначення ефективності вирощування ріпаку в умовах Криму було проаналізовано основні результативні показники його виробництва порівняно з іншими, традиційними для регіону, культурами. Розглянуто фінансові результати виробництва при вирощуванні основних сільськогосподарських культур в АР Крим. Порівняння прибутків з 1 га виробленої продукції переконливо доводить високу конкурентоспроможність ріпаку, навіть при низькому рівні врожайності (табл.1).

Таблиця 1

Ефективність вирощування основних сільськогосподарських культур у сільськогосподарських підприємствах АР Крим*

* По сільськогосподарських підприємствах, які звітують за формою 50 с.-г.

Наведені дані свідчать, що найвищий розмір прибутку з 1 га вирощування ріпаку - 432 грн одержано при рівні рентабельності 31,7%, тоді як від реалізації сої - відповідно 375 грн і 14,3%, кукурудзи - 272,6 і 20,2%, зернових і зернобобових - 207,2 і 16,4% і соняшнику - 84,1 грн і 10,1%. Слід також відмітити стійку тенденцію до збільшення кількості підприємств, які вирощують ріпак - за останні три роки у 2,5 рази. Однак, незважаючи на економічну вигідність виробництва, 36% підприємств одержали збитки. Це можна пояснити, насамперед, відсутністю достатньої кількості складських потужностей, збиральної техніки, транспорту, що вказує на необхідність реальної оцінки обсягів виробництва ріпаку й пошуку шляхів вирішення проблеми підвищення урожайності цієї культури та ефективності вирощування.

Завдяки ріпаківництву аграрне виробництво Криму має можливість стати високоприбутковим видом бізнесу.

Для перевірки достатності наявних в Автономії олієпресових підприємств для забезпечення можливості переробки вирощеного насіння ріпаку на олію зіставлено показники валового збору ріпаку і наявності виробничих потужностей (табл. 2).

Таблиця 2

Використання потужностей з переробки олійних культур у районах АР Крим, 2009 р. (тонн на рік)

Потужності в сільськогосподарських підприємствах АР Крим дозволяють виробляти 12305 т рослинної олії за рік, з них використовується для виробництва соняшникової олії 1497 т, або 12,1 %. На переробку ріпаку залишається 10808 т, або 87,8 %. У 2009 р. в республіці було зібрано 25554 т ріпаку, з якого при олійності 35% можна виробляти 10222 т олії, отже її потужностей вистачає для виробництва такої кількості олії, але, розглядаючи перспективу розвитку виробництва і переробки ріпаку, необхідно збільшувати існуючі потужності. Райони Автономії, де є найбільша кількість потужностей, практично не займаються вирощуванням необхідної для цього сировини, а там, де отримують найбільші валові збори ріпаку, вони практично відсутні. Це дає підстави вести мову про необхідність створення міжрайонних (регіональних) переробних цехів із невеликим радіусом перевезень ріпаку.

Навіть за наявних переробних потужностей рівень їх завантаження вкрай низький, тому що весь зібраний врожай ріпаку експортується. Оцінюючи перспективи розвитку ріпаківництва в АР Крим, як рентабельної галузі, слід визначити пріоритетність каналів розподілу виробленої продукції: реалізація насіння, виробництво і реалізація олії, виробництво біопалива. Відповідь на ці питання дає порівняльний аналіз усіх зазначених вище напрямків використання ріпакової продукції: реалізації насіння або продуктів його переробки. При реалізації вирощеного 100 т насіння ріпаку в Державному підприємстві «Дослідне господарство Кримського інституту АПВ» УААН у 2009 р. при ціні 2500 грн/т одержали б 148 тис. грн прибутку при рівні рентабельності 145 % і собівартості 1020 грн (табл. 3).

Таблиця 3

Ефективність переробки ріпаку в Державному підприємстві «Дослідне господарство Кримського інституту АПВ» УААН, 2009 р.

* Олії.

З наведених даних можна зробити висновок про вищу ефективність реалізації продуктів переробки ріпаку порівняно з товарним насінням. Виробництво олії найефективніше, але цей ринок не є великим. З 1 т ріпаку при його безпосередній реалізації буде отримано 1480 грн прибутку, а при переробці - відповідно 1742 і 2101 грн, або на 262 і 596 грн чи 17,7 і 40,3% більше, що є досить вагомим чинником на користь переробки.

Нами розглянуто варіанти розподілу витрат при переробці. При віднесенні всіх витрат на біопаливо за 1 варіантом собівартість 1 т становить 3888,6 і 3261,9 грн. За другим варіантом, витрати пропорційно розподілялися на всі види продукції переробки (біодизель, макуха, гліцерат натрію) пропорційно їх вартості, собівартість була 2807,9 і 2526,1 грн відповідно. За третім варіантом, коли із витрат вираховували вартість отриманих продуктів переробки (макухи, гліцерату натрію) собівартість дорівнювала 1422,9 грн - 35% олійності та 1397,6 грн - 42%, а економія порівняно з використанням дизельного пального становила 4977,1 і 5002,4 грн відповідно.

Щодо підвищення економічної ефективності вирощування ріпаку, то перехід на мінімальну або нульову технологію обробітку ґрунту є одним із найбільш реальних шляхів досягнення цього завдання. Така технологія розроблена і впроваджена в Державному підприємстві «Дослідне господарство Кримського інституту агропромислового виробництва» УААН, яка забезпечує собівартість 1 т ріпаку на рівні 902 грн, тоді як при традиційній технології собівартість дорівнює 1029 грн.

Використання нульової технології протягом 5 років дозволить відмовитися від застосування системних засобів захисту рослин і тоді собівартість 1 т насіння ріпаку може бути 794 грн, що на 293 грн менше за існуючу в АР Крим.

У третьому розділі - «Розвиток ріпакового підкомплексу та підвищення його ефективності» - наведено прогноз розвитку цього підкомплексу в АР Крим, визначено організаційно-економічний механізм підвищення економічної ефективності виробництва ріпаку в сільськогосподарських підприємствах та розроблено модель ефективного поєднання його з переробкою.

Прогноз виробництва ріпакового насіння розраховано нами з урахуванням обсягів реалізації насіння, потреби в біодизелі та олії. До 2015 р. порівняно з 2008 р. реалізація насіння збільшиться від 34 до 45 тис. т. Для виробництва 48 тис. т біопалива потрібно виростити 125 тис. т насіння, а для потреб населення в олії з розрахунку 1,5 кг на особу - 15 тис. т. Отже, проти 38 тис. т виробленого у 2008 р. насіння ріпаку необхідно мати 185 тис. т при темпах приросту 1,254.

Стосовно посівних площ під ріпаком, то за дослідженнями вчених агрономів у структурі посівів вони можуть займати 8 % (рис. 1).

Рис. 1. Прогноз площ посівів, урожайності та валового збору ріпаку в АР Крим*

* Власні розрахунки

Отже, площі під цією культурою можна збільшити до 65,3 тис. га порівняно з 33,1 у 2008 р. при темпах приросту 1,102, урожайність - до 28,5 ц/га проти 11,4 ц/га, і темпах приросту 1,14, а валові збори - до 185,3 тис. т і темпах приросту - 1,254.

З метою розвитку переробної сфери в АР Крим нами проведено структуризацію регіонального виробництва та переробки насіння ріпаку, сконцентрованого у сформованих 4 зонах. У 2008 р. понад 17 тис. т насіння ріпаку, або 45,4% загального валового збору республіки, було розміщено у першій зоні (Північній).

Потреба сільського господарства цього регіону в дизельному паливі - 32,8 тис. т на рік, а замінити на біопаливо можливо 9,8 тис. т; у другій (Південній) зоні ці показники становлять відповідно 12,2 і 3,7 тис. т; у третій (Західній) - 11,3 і 3,4 тис. т; у четвертій (Східній) зоні - 6,9 і 2,1 тис. т. Для повноцінної роботи сільгоспвиробникам АР Крим у рік потрібно більше 63 тис. т дизельного пального. Розглядаючи можливість виробництва і заміни 30% цього обсягу біопаливом, що становить 19 тис. т, в Криму необхідно вирощувати приблизно 54 тис. т насіння ріпаку. Також АР Крим у рік споживає понад 737 тис. т комбікормів, до яких можна залучити, як білкову добавку, 40 тис. т ріпакової макухи. Заміна частини дизпалива біодизелем в обсязі 48 тис. т, у тому числі для сільського господарства 19 тис. т, одержання при переробці ріпаку макухи, а реалізація гліцерату натрію забезпечуватиме вагому економію (табл. 4).

Якщо потреба республіки в дизпаливі становить 160 тис. т, з них 63,1 тис. т споживає сільське господарство, а 96,9 тис. т реалізується населенню та іншим споживачам, то замінити можливо 48 тис. т біопаливом, з них 18,9 тис. т - потреба сільського господарства і 29,1 тис. т населенню та іншим споживачам.

Таблиця 4

Ефективність виробництва біопалива для АР Крим*

* Власні розрахунки

Ефективність виробництва біопалива по зонах: Північна - 124,7 млн грн, Південна - 46,4 млн грн., Західна - 42,6 млн грн, Східна - 26,4 млн грн. Всього по АР Крим ефективність складатиме 240,1 млн грн. Для населення та інших галузей економіки орієнтована ціна реалізації 1 т біопалива становитиме 5000 грн проти 6400 грн за дизпаливо, що забезпечує ефект у розмірі 1400 грн.

Удосконалення організаційно-економічного механізму підвищення економічної ефективності виробництва ріпаку має бути спрямовано на підвищення заінтересованості та відповідальності всіх ланок олійного підкомплексу на основі застосування ринкових методів управління на всіх рівнях, для чого потрібно запровадити принципово нові методи планування виробництва і заготівлі насіння ріпаку, ширше застосовувати організаційні інструменти економічного розвитку та здійснити перебудову на інноваційній основі матеріально-технічної бази господарств, що вирощують ріпак, щоб комплексно реалізувати економіко-економічний потенціал цієї культури.

Моделювання організаційного розвитку господарюючих суб'єктів є важливим засобом розв'язання багатьох економічних завдань і, зокрема, економічної ефективності ведення ріпаківництва. Нами розроблено організаційно-економічну модель об'єднання сільськогосподарських підприємств до 2015 року з метою вирощування ріпаку, його переробки на олію і біопаливо. На базі Державного підприємства «Дослідне господарство Кримського інституту АПВ» УААН нами опрацьовано модель сільськогосподарського підприємства - одного з організаторів кооперативного об'єднання. Це господарство має бути інтегратором об'єднання. В ньому існує цех по переробці ріпаку на біопаливо, який працює у дві зміни з потужністю виробництва 730 т біопалива за рік і вартістю обладнання 180 тис. грн. Для цієї зони необхідно 9,8 тис. т біопалива. Отже, необхідно розширити потужності на 9,07 тис. т, вартість яких становитиме 1,5 млн грн, а сукупна вартість підприємства - 5 млн грн.

Площа посіву ріпаку становитиме 22,2 тис. га при урожайності 28,5 ц, валовий збір - 63,3 тис. т, з яких 37,7 тис. т буде реалізовано, 1,1 тис. т перероблено на олію і 24,5 тис. т - на біодизель. В результаті за рік від переробки ріпаку на біопаливо буде одержано 49 млн грн економії, при нормативній собівартості ріпаку - 1020 грн за 1 т.

У подальшому відносини між виробниками насіння ріпаку та його переробниками в АРК в нинішній фінансовій ситуації слід орієнтуватися на найефективніші взаємозв'язки - кооперативні. Вони мають значні переваги, пов'язані з принципом неприбутковості, що дає змогу сільськогосподарським підприємствам одержувати вигоду від переробки вирощеного ними ріпаку.

Оскільки в АР Крим рівень розвитку інфраструктури аграрного ринку невисокий, тому для об'єднання інтересів сільгоспвиробників зацікавлених у вирощуванні насіння ріпаку, для координації дій щодо створення регіональних кооперативних заводів з випуску біопалива, для ведення економічних розрахунків спільної діяльності, матеріально-технічного та юридичного забезпечення необхідна ініціатива з боку підприємств, за підтримки Міністерства аграрної політики АР Крим у створенні інтегрованих об'єднань у галузі ріпаківництва республіки. Такі формування та створені в них асоціації мають контролювати сукупність питань починаючи від виведення та районування сортів ріпаку до встановлення ціни на цей продукт як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках.

ВИСНОВКИ

У дисертації викладено теоретико-методологічні засади і перспективні напрями підвищення економічної ефективності виробництва ріпаку та продуктів його переробки в сільськогосподарських підприємствах АР Крим. Проведені дослідження дають підстави зробити наступні висновки теоретичного та прикладного значення.

1. Ріпак як сільськогосподарська культура та продукти його переробки знайшли застосування майже в усіх сферах економіки, зокрема харчовій та хімічній промисловості, сільському господарстві, кормовиробництві, медицині, лакофарбовій промисловості, паливо-енергетичній галузі та ін. Ця культура є фітосанітаром поля, сприяє підвищенню родючості ґрунтів та збільшенню врожайності наступних сільськогосподарських культур, оздоровлює довкілля, попереджає водну та вітрову ерозії, поліпшує структуру ґрунту, а також при є медоносною культурою. Таке широке використання ріпаку дає підстави для розширення його виробництва та формування ріпакового підкомплексу в Україні та в АР Крим зокрема. Тому суттєво змінюється його співвідношення з такими основними олійними культурами, як соняшник і соя, яких ріпак випереджає за темпами збільшення посівних площ, урожайності, валових зборів та ефективності виробництва.

2. В роботі теоретично обґрунтовано доцільність формування ріпакового підкомплексу як інтегрованого організаційно-економічного формування, яке забезпечує виробництво сировини та її переробку на біопаливо, сприятиме заміні в сільському господарстві та інших галузях економіки таких важливих енергетичних ресурсів як дизельне паливо, яке щорічно здорожується, більш дешевим пальним власного виробництва. Розвиток підкомплексу потребує державної підтримки, в вигляді пільгових кредитів, консолідації виробничих сил, обов'язкового наукового забезпечення, ефективної кадрової політики та удосконалення технологічного процесу виробництва й переробки ріпаку. Це дало розробити організаційну модель ріпакового під комплексу в АР Крим.

3. Доведено, що показники ефективності виробництва ріпаку залежать від міри застосування продуктів його переробки, також у підвищенні ефективності виробництва ріпаку. Успішним може бути впровадження маловитратних технологій, які повинні замінити існуючі та максимально скоротити механічний обробіток ґрунту, знизити собівартість сільськогосподарської продукції. З переходом на використання мінімальної і нульової технологій обробітку ґрунту собівартість 1 т насіння ріпаку знижується відповідно на 380 і 704 грн, або на 12,3 і 22,8%; впровадження сортів вітчизняної селекції дає можливість збільшити урожайність до 40 - 50 ц/га.

4. Продукти переробки ріпаку мають високу споживчу вартість. Вироблене з нього біопаливо може замінити 30% дорогого дизельного пального. Необхідно освоювати масове виробництво біодизеля на основі ріпакової олії. В АР Крим можна забезпечити не тільки сільське господарство, а й населення та інші галузі економіки власним біопаливом, що значно знизить залежність останніх від несприятливої кон'юнктури ринку нафтопродуктів. Ріпакова макуха (шрот) має високу кормову цінність, яка за основними показниками поживності перевищує соняшникову, а по деяких показниках - навіть і соєву. В АР Крим спостерігається гостра потреба в концентрованих кормах, яка становить 737 тис. т на рік при рівні забезпечення ними 51,0 %. Райони, які є лідерами у виробництві ріпаку де сконцентровано найбільші потужності для його переробки, відчувають найбільший дефіцит у комбікормах.

5. Опрацьована методика триваріантного обчислення собівартості 1 т виробленого з ріпаку біодизеля: за першого - всі витрати на вирощування ріпаку та його переробку відносять на одержане пальне; другого - витрати розподіляються пропорційно відповідно ринковій вартості основної й побічної продукції і третього - із загальних затрат вираховується вартість отриманої побічної продукції (макухи і гліцерату натрію). Отже, собівартість 1 т біодизеля становитиме при 42% виході олії відповідно 3261,9; 2526,1 і 1397,6 гривень. Загальний економічний ефект розраховується шляхом зіставлення ринкової вартості дизпалива (6400 грн за 1 т) і собівартості біопалива по третьому варіанту (1397,6 грн), яка становить 5002,4 грн у розрахунку на 1 т..

6. Визначено, що завдяки інтересу нашої держави до альтернативних видів палива та збільшення світового експорту вітчизняні сільськогосподарські виробники збільшать посівні площі під ним, що підвищить питому вагу ріпаку в сівозміні. Нами встановлено, що до 2015 року можливо розширити площі до 8,0% у структурі посівів в АР Крим, що має як економічне, так і екологічне значення. Все це й обумовлює забезпечення валового збору цієї культури в АР Крим у 2015 р. в обсязі 185 тис. тонн.

7. При загальній потребі АР Крим у дизельному пальному в обсязі 160 тис. т можна замінити біопаливом 48 тис. т. У Криму є можливість виділити чотири регіони виробництва ріпакового насіння, в яких пропонується збудувати заводи з переробки ріпаку на біопаливо. Нами опрацьовано організаційно-економічну модель розвитку Північної - однієї із чотирьох зон АР Крим, в якій обґрунтовано можливості сировинної зони виробництва ріпаку сільськогосподарськими підприємствами, визначено потужність і вартість створюваного переробного підприємства, розраховано нормативну собівартість ріпаку і біодизеля. При додаткових затратах на формування підприємства з переробки ріпаку і річного виробництва 9,8 тис. т біодизеля в Північному зональному об'єднанні буде одержано за рік 124,7 млн грн прибутку, а в цілому по АР Крим - 240,1 млн грн, при затратах на створення переробних потужностей 1,5 млн гривень.

8. Досліджено, що створення складі ріпакового під комплексу кооперативів з переробки насіння ріпаку на регіональному рівні в Криму є раціональним кроком. По-перше, вкладені сільськогосподарськими виробниками статутні та пайові внески на створення і діяльність кооперативів, при нинішній рентабельності вирощування й переробки ріпаку, будуть вигідними та швидкоокупними інвестиціями республіканського рівня. По-друге, створення кооперативів дасть змогу оптимізувати обсяги виробництва ріпаку, розрахувати його регіональну потребу як для переробки, так і для продажу. Вони будуть підтримувати товаровиробників, беручи на себе обов'язки з перевезення насіння, виконання робіт за вигідними для своїх засновників цінами, надавати різного роду інші послуги. Отже, основним варіантом відносин між виробниками та переробниками насіння ріпаку в АР Крим повинна стати кооперація на регіональному рівні. Можливо залучення коштів й з інших галузей і сфер економіки та створення акціонерних товариств по переробці ріпаку, але при цьому сільськогосподарські виробники повинні мати контрольний пакет акцій, а прибутки розподілятися відповідно до вкладеного основного і оборотного капіталу кожного акціонера, включаючи вартість землі.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Паштецький А. В. Розвиток ріпаківництва в АР Крим / А. В. Паштецький // Таврійський науковий вісник. - 2009. - № 67. - С. 36-50.

2. Паштецький А. В. Підвищення ефективності переробки ріпаку в Україні / А. В. Паштецький // Наукові праці ПФ НУБІП України «КАТУ». Економічні науки. - Вип. 119. - 2008. - С. 297-304.

3. Паштецький А. В. Ефективність сівозмін і технологій обробітку ґрунту / А. В. Паштецький // Економіка АПК. - 2009. - № 7. - С. 56-61.

4. Паштецький А. В. Ефективність виробництва і переробки ріпаку / А. В. Паштецький // Вісник Сумського національного аграрного університету. - Вип. 12/2 (34). - 2008. - С. 56-62 (серія «Економіка та менеджмент»).

Матеріали наукових конференцій:

5. Паштецький А. В. Олійні культури. Ефективність виробництва / А. В. Паштецький// Вісник степу: наук. зб. - Вип. 6 - Кіровоград: Кіровоградський інститут агропромислового виробництва УААН. - 2009. - С.224 - 229.

6. Паштецький А. В. Ефективність виробництва і переробки ріпаку / А. В. Паштецький // Розвиток аграрного виробництва в умовах світової фінансово-економічної кризи: матеріали міжнародної конференції молодих вчених (у заочній формі) / [Редкол.: П. Т. Саблук та ін.]. - ННЦ ІАЕ, - 2009. -С. 257- 261.

АНОТАЦІЯ

Паштецький А.В. Розвиток ріпакового підкомплексу в АР Крим. - Рукопис.Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальності 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (економіка сільського господарства і АПК). - Національний науковий центр ”Інститут аграрної економіки“ УААН, Київ, 2010.

У дисертації обґрунтовано теоретико-методологічні засади та перспективні напрями підвищення економічної ефективності виробництва ріпаку і продуктів його переробки в сільськогосподарських підприємствах АР Крим на основі інтенсифікації виробництва, поглиблення інтеграційних процесів і впровадження ринкового механізму господарювання.

Сформульовано визначення ріпакового підкомплексу як складного інтегрованого утворення в економіці АПК з розвиненою інфраструктурою, до якого входять: науково-дослідні установи, сільськогосподарські підприємства з виробництва ріпаку, підприємства з виробництва біопалива. Опрацьовано модель такого комплексу в АР Крим. Визначено напрями підвищення економічної ефективності виробництва ріпаку за рахунок раціонального розміщення посівів із використанням пристосованих до умов регіону сортів і гібридів, а також застосування прогресивних технологічних рішень при його вирощуванні. В проведеному виробничому експерименті в Державному підприємстві „Дослідне господарство Кримського інституту АПВ” УААН собівартість 1 т біодизель становить 1397,6 грн, що у 4,5 рази нижча за ринкову ціну дизпалива, виробленого із нафти.

Ключові слова: ріпак, сільськогосподарські підприємства, економічна ефективність, виробництво, олія, макуха, переробка, насіння, біопаливо, біодизель, ріпаковий підкомплекс.

АННОТАЦИЯ

Паштецкий А. В. Развитие рапсового подкомплекса в АР Крым. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (экономика сельского хозяйства и АПК). - Национальный научный центр "Институт аграрной экономики" УААН, Киев, 2010.

В диссертации обоснованы теоретико-методологические основы и перспективные направления повышения экономической эффективности производства рапса и продуктов его переработки в сельскохозяйственных предприятиях АР Крым на основе интенсификации производства, углубления интеграционных процессов и внедрения рыночного механизма хозяйствования.

Поиск путей повышения эффективности производства и переработки семян рапса с максимальным использованием продуктов его переработки, привлечение новейших достижений зарубежных и отечественных научных разработок, определение организационно-экономических путей развития, снижение себестоимости произведенной продукции и модели эффективного развития производства рапса в АР Крым определило актуальность темы диссертационного исследования.

Сущность научной новизны основных результатов исследования состоит в определении рапсового подкомплекса, как сложного интегрированного образования в экономике АПК с развитой инфраструктурой, в который входят: научно-исследовательские учреждения, сельскохозяйственные предприятия по производству рапса, предприятия по производству биотоплива, также разработана организационно-экономическая модель такого подкомплекса в АР Крым; в усовершенствовании методов определения себестоимости биотоплива, получаемого из рапса путем учета всех затрат, распределения их на основную и побочную продукцию, а также исключение из затрат стоимости побочной продукции; в дальнейшем совершенствовании модели кооперативов по выращиванию рапса и его переработки, которая предусматривает формирование сельскохозяйственными п...