Удосконалення структури та підвищення ефективності функціонування зернового ринку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Республіканський вищий навчальний заклад

Кримський інженерно-педагогічний університет

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

08.00.03 - економіка та управління національним господарством

Удосконалення структури та підвищення ефективності функціонування зернового ринку

Подаков Євгеній Сергійович

Сімферополь 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Херсонському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Мармуль Лариса Олександрівна, Херсонський державний аграрний університет, проректор з міжнародних зв'язків, завідувач кафедри обліку і аудиту.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Ганганов Володимир Миколайович, Миколаївський державний аграрний університет, проректор з наукової роботи,

кандидат економічних наук, Ванієва Мар'ям Різаєвна, Кримський інженерно-педагогічний університет, доцент кафедри обліку і аудиту.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доцент З.Р. Мандражи.

Анотація

зерно землекористування сільськогосподарський

Подаков Є.С. Удосконалення структури та підвищення ефективності функціонування зернового ринку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - “Кримський інженерно-педагогічний університет”, Сімферополь, 2010.

У дисертаційній роботі поглиблено сутність та визначено особливості, організаційно-економічні засади формування та функціонування ринку зерна, вплив на його процеси глобалізації, обґрунтовано методичні підходи щодо оцінки його ефективності. Проаналізовано сучасний стан, тенденції та проблеми функціонування зернового ринку Херсонської області, у т.ч. ефективність виробництва та обсяги пропозиції, структуру та канали реалізації, конкурентоспроможність виробництва зернової продукції. Обґрунтовано основні напрями та перспективи сталого розвитку зернового ринку на основі здійснення маркетингових стратегій, інноваційно-інвестиційного забезпечення виробництва, моделювання його конкурентоспроможного функціонування, посилення державної підтримки сталого розвитку.

Ключові слова: ринок зерна, організаційно-економічні засади, ефективність зерновиробництва, обсяги пропозиції, канали реалізації, конкурентоспроможність, маркетингові стратегії, інноваційний розвиток, математичне моделювання, державна підтримка.

Аннотация

Подаков Е.С. Совершенствование структуры и повышения эффективности функционирования зернового рынка. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - "Крымский инженерно-педагогический университет", Симферополь, 2010.

В диссертационной работе определены сущность, структура, особенности зернового рынка, влияние глобализационных процессов на его функционирование, углублены методические подходы оценки эффективности развития. Зерновой рынок понимается как определенная совокупность хозяйственных субъектов и отношений между ними по поводу производства и реализации зерновых культур с соответствующими характеристиками и особенностями, которые образуют единые характеристики рынка, как целостной открытой социально-экономической системы. На зерновой рынок страны влияет его вхождение в мировые тенденции развития последнего. Общие тенденции развития мирового зернового рынка привели к усилению организационно-экономических мероприятий его регулирования и жесткой политике ВТО по государственной защите производителей зерна, договоренностей в рамках Уругвайского раунда, а также ценовой поддержке, экспортным субсидиям, защите рынков развитых стран. Однако это ограничило возможность развивающихся стран, снизило объемы международной торговли зерном.

В методике исследований зернового рынка, учитывая его динамичность, а также системность, сложность структуры, сезонность наиболее результативным является комплексное применение традиционных методов и показателей определения эффективности, в т.ч. корреляции и регрессии, кластеров, факторного и дисперсионного анализа, прогнозирования и экономико-математического моделирования. В методике исследований весомое значение имеет сущность и порядок определения закупочной, минимальной закупочной, максимальной закупочной цены. Конкурентоспособность зерна определяют его себестоимость, цена и качество. В структуре себестоимости (778 грн. / т в 2008 г.) наибольшую долю занимают расходы на амортизацию (20,3%), топливо - смазочные материалы (13,6%), удобрения (11,2%), оплату труда (15,1%). Высокая себестоимость и нерациональная структура расходов предопределяют высокую цену реализации, но и показывают возможные резервы ее снижения. Соотношение производства зерна III-IV классов на Херсонщине составляло в 2008 году 1:2,5. На мировом рынке Украина позиционировала себя как производитель дешевой пшеницы III-IV класса. В этих условиях менять качество продукции достаточно проблематично. Внутренние переработчики также мало заинтересованы в поставках пшеницы I-II классов.

Об исключительной роли производства зерна в Украине свидетельствует значительная доля посевных площадей под ними (57,6%, в т. ч. Херсонской области - 62,0%, при максимальном значении 75,1%). В их структуре преобладает озимая пшеница, ячмень, кукуруза. Регионами специализации и наивысшей концентрации производства зерновых являются южные области, а также Днепропетровская, Запорожская, Полтавская, Кировоградская, Черкасская. Для зернопроизводства характерны следующие особенности: наличие разницы между посевными и собранными площадями, это свидетельствует о потерях урожая, небольшая урожайность зерновых (на 25-30% меньше мировых аналогов) и их значительная амплитуда по годам; выше урожайность озимых, чем яровых культур при преобладании в структуре посевов последних; четкая специализация на зернопроизводстве южных и центральных областей со значительным (в 1,5-8,0 раз) колебанием объемов зернопроизводства, и его рентабельности; недостаточное среднегодовое производство и потребление зерновых на душу населения по сравнению с научно обоснованными нормами (соответственно 0,734 и 0,600 т против 1,000 т). Реализация аграрной политики на зерновом рынке предусматривает принятие целого комплекса мер, направленных на различные сферы деятельности его субъектов. Она включает: оптимизацию землевладения и землепользования, страхование рисков сельскохозяйственных предприятий; насыщения рынка качественным и относительно дешевым зерном, обновления на инновационной основе материально-технического состояния аграрных формирований, маркетинговую деятельность субъектов рынка, логистическое обеспечение рынка, ценовую политику, поддержку доходов сельскохозяйственных товаропроизводителей, развитие экспортного потенциала рынка. Разработанная регрессионная модель дает основания сделать вывод, что чем больше по своим размерам сельскохозяйственное предприятие, тем больший уровень рентабельности зернопроизводства. Поэтому важное значение имеет государственная поддержка крупного товаропроизводителя зерна.

Ключевые слова: рынок зерна, организационно - экономические основы, эффективность зернопроизводства, объемы предложения, каналы реализации, конкурентоспособность, маркетинговые стратегии, инновационное развитие, математическое моделирование, государственная поддержка.

Annotation

Podakov E.S. Improvement of structure and functioning efficiency increase of grain market. - Manuscript.

Thesis for a candidate's degree in economics. Area of specialization - Economics and Economic Management (08.00.03). - The Crimean Engineering and Pedagogical University, Simferopol', 2010.

The essence of grain market was extended and its regional features were defined, managerial and economic basis of grain market forming was grounded, the influence on its globalization process was investigated, methodical approaches of evaluation of grain market efficiency were determined. Present-day state, tendencies and problems of functioning of Kherson Region grain market are analyzed; including efficiency of production and capacity of supply, structure and channels of sale, competitiveness of grain production. The basic trends and prospects of sustainable development of grain market are grounded on the basis of marketing strategies realization, innovative investment production providing, modeling of its competitive functioning, increase of state support of sustainable development.

Key-words: grain market, management and economical background, grain production efficiency, capacity of supply, channels of sale, competitiveness, marketing strategies, innovating development, mathematic modeling, state support.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Виробництво зерна та його споживання є основою розвитку аграрного комплексу України та її регіонів, забезпечення продовольчої безпеки населення в цілому. При цьому формування та розвиток ринку зерна та зернопродукції супроводжується значним впливом внутрішньодержавних та глобальних економічних чинників, які часто мають негативні прояви. Основні проблеми, що характерні для функціонування сучасного зернового ринку, включають: спад обсягів виробництва зерна, зниження показників його ефективності порівняно із 80-ми роками ХХ ст., нестабільність функціонування, слабка державна підтримка товаровиробників, повільне впровадження інновацій, недостатній моніторинг ринкових процесів у даній галузі, недосконалі виробничо-збутові зв'язки та непродумана логістична політика. Це зумовлює актуальність та необхідність продовження теоретичних і практичних розробок, що стосуються ефективної організації, функціонування, регулювання і державної підтримки вітчизняного зернового ринку в умовах світової конкуренції та внутрішньодержавного конкурентного середовища.

Наукові засади формування товарних ринків широко висвітлені у працях класиків ринкової економіки: Дж. Кейнса, Т. Нордгауса, М. Портера, П. Семюельсона та ін. Різні аспекти розвитку продовольчих ринків, у т.ч. становлення ринкових відносин в АПК, створення ринкової інфраструктури, забезпечення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції, а також формування зернового ринку є предметом досліджень відомих вітчизняних вчених-економістів: В. Андрійчука, В. Бойка, П. Гайдуцького, В. Ганганова, Б. Данилишина, М. Калінчика, Ю. Коваленка, М. Лобаса, М. Маліка, П. Макаренка, Л. Мармуль, О. Могильного, Ю. Лупенка, П. Саблука, Л. Худолій, Г. Черевка, О. Шпичака та ін. Однак, дослідження питань розвитку стабільного ринку з урахуванням регіональних впливів, логістичних та екологічних впливів досягнутих рівнів інтенсифікації виробництва, міжрегіональних зв'язків представлені недостатньо. Водночас, вступ України у СОТ потребує формування нового підходу до створення ефективної системи виробництва і збуту зерна, яка забезпечила б управління нею, його конкурентоспроможність на внутрішньому та зовнішніх ринках.

Актуальність вказаних досліджень посилюється в регіонах традиційної спеціалізації на зерновиробництві, зокрема, в Херсонській області. Вона характеризується значною концентрацією зерновиробництва, наявністю та впливом специфічних умов функціонування зернового ринку (розміщення у зонах ризикованого землеробства, потужне елеваторне господарство, близькість оптових ринків, наявність науково-дослідних установ відповідного профілю). Зазначена сукупність проблем зумовила актуальність теми дослідження, його мету, завдання та структурно-логічну побудову.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проведене дослідження пов'язане з тематикою науково-дослідних робіт Херсонського державного аграрного університету і, зокрема, з темою кафедри обліку і аудиту “Організаційно-економічний механізм функціонування підприємницьких структур, систем ціноутворення, фінансово-кредитних відносин, страхування” (державний реєстраційний номер 0102U003197), у межах якої автором обґрунтовано заходи щодо удосконалення структури та напрями ефективного функціонування ринку зерна.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування наукових засад та розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення структури ринку зерна та підвищення ефективності його функціонування. Для досягнення мети були поставлені та вирішені такі завдання:

поглибити розуміння сутності зернового ринку, його структури, виробничо - економічних зв'язків та особливостей розвитку;

визначити вплив глобалізаційних процесів на функціонування зернового ринку;

обґрунтувати методичні підходи до оцінки ефективності, вибору моделей перспективного розвитку ринку зерна;

здійснити аналіз ресурсного забезпечення зернового ринку;

проаналізувати сучасний стан, структуру, тенденції та проблеми розвитку ринку зерна;

виявити соціально-економічні особливості реалізації та експорту зерна;

обґрунтувати маркетингові стратегії та заходи інноваційно-інвестиційного забезпечення сталого розвитку зернового ринку;

визначити пріоритетні напрями та заходи державної підтримки ефективного розвитку ринку зернової продукції.

Об'єктом дослідження є процеси формування структури та функціонування зернового ринку України.

Предметом дослідження є наукові та практичні аспекти функціонування та розвитку зернового ринку, удосконалення його структури та підвищення ефективності.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, системний підхід до вивчення економічних явищ, наукові розробки вітчизняних та зарубіжних вчених з питань формування аграрних ринків і ринку зерна, зокрема.

Методика дослідження охоплює систему статистико-економічних методів у поєднанні з теоретичними аспектами формування ринку зерна, проблемами його функціонування в умовах створення нової економічної системи. У процесі дослідження використовувалися такі методи: порівняльного аналізу - для зіставлення даних, визначення зміни показників ринку в часі та просторі; групування - для виділення класів об'єктів із схожими характеристиками та визначення взаємозв'язків між ними; графічний - при вивченні динаміки та структурних змін у розвитку ринку з метою отримання більшої наочності отриманих результатів; кореляційно-регресійний аналіз - при визначенні кількісної та якісної оцінки зв'язку між показниками досліджуваного об'єкту; метод математичного моделювання для виявлення кореляційних зв'язків між факторами, що впливають на рентабельність виробництва зернових; абстрактно-логічний - з метою формування припущень, гіпотез, а також висновків і узагальнень; аналізу та синтезу - при оцінюванні стану об'єкту дослідження та обґрунтуванні пропозицій щодо його покращення і забезпечення повноцінного розвитку в подальшому. Достовірність отриманих результатів, висновків і пропозицій підтверджується проведеними розрахунками та використанням значного фактичного матеріалу.

Інформаційною базою дослідження були законодавчі нормативні акти України, офіційні матеріали Держкомстату України, Головного управління статистики у Херсонській області, Головного управління агропромислового розвитку Херсонської ОДА, особисті спостереження автора, науково-практичні публікації. Наукова новизна результатів дослідження полягає в теоретичному, методичному та практичному обґрунтуванні напрямів вдосконалення структури ринку зерна та підвищення його ефективності. Найважливішими результатами, що характеризують новизну та розкривають повноту й зміст дисертаційного дослідження, є:

вперше:

обґрунтовано виділення у структурі товарного зернового ринку сегменту органічного зерновиробництва з метою збільшення його обсягів, якості та конкурентоспроможності зерна з урахуванням попиту, виробничих потужностей, собівартості виробництва, ціни реалізації;

вдосконалено:

склад інфраструктури зернового ринку через включення у її систему науково-дослідних установ відповідного профілю, транспортно-логістичних центрів, елеваторного господарства, дорадчих структур, маркетингових центрів, центрів моніторингу ринку;

сукупність факторів розвитку зернового ринку через доповнення існуючої сукупності складниками: світового попиту на українське зерно, наявності органічного та генномодифікованого виробництва, регіональних особливостей кон'юнктури, наявністю факторів невизначеності, необхідністю узгодження державного регулювання ринку зерна з вимогами СОТ та інших міжнародних угод;

структуру зерновиробництва через моделювання показників рентабельності в залежності від розмірів підприємств (великих сільськогосподарських, фермерських, господарств населення);

набули подальшого розвитку:

інноваційно-інвестиційні заходи вдосконалення виробництва зернових (через збільшення використання елітного та сортового насіння, застосування передових технологій, техніки, систем зберігання, нових засобів контролю за якістю продукції);

державна підтримка вдосконалення структури зернового ринку шляхом активізації біржової торгівлі, державних операторів ринку, зменшення посередницької діяльності, тіньової економіки, збільшення страхової підтримки виробників зерна, розвитку ринкової інфраструктури.

Практичне значення отриманих результатів. Теоретичні і практичні положення, висновки та пропозиції, що містяться у дисертаційній роботі, спрямовані на удосконалення процесів, пов'язаних із функціонуванням ринку зерна України. Вони можуть бути використані при регулюванні економічних взаємовідносин між суб'єктами господарювання на національному та регіональних зернових ринках. Науково-методичні розробки, одержані в процесі дослідження питань, пов'язаних із виділенням і об'єднанням в єдиний процес усіх етапів формування та руху матеріального потоку зерна на базі логістичного підходу, методологічні засади структурно-інституційного аналізу, принципи формування інтегрованих структур, стратегічні напрями розвитку зернового ринку прийняті до впровадження Головним управлінням економіки Херсонської обласної державної адміністрації (довідка № 373/01-13-02 від 24.12.09) та Головним управлінням агропромислового розвитку Херсонської обласної державної адміністрації (довідка № 10-01/142 від 28.12.09). Окремі положення, що були обґрунтовані в дисертації, використовуються у навчальному процесі Херсонського державного аграрного університету при викладанні дисциплін “Організація агробізнесу”, “Моделі і методи прийняття рішень в аналізі і аудиті” та “Аграрний ринок” (довідка № 126-27/1545 від 26.10.09). Особистий внесок здобувача.

Наукові результати, що викладені у дисертації та виносяться на захист, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у роботі викладені ті ідеї та положення, що є результатом власних розробок і розрахунків здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційної роботи доповідалися на наукових семінарах кафедри обліку і аудиту; обговорювалися і отримали позитивний відгук виступи на 6 науково-практичних конференціях, зокрема: конференції професорсько-викладацького складу, докторантів, аспірантів, здобувачів наукових ступенів “Облік і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю” (Мелітополь, 2005); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Формування сучасної стратегії розвитку підприємництва в Україні” (Херсон, 2006); “Сучасний стан та перспективи розвитку банківської справи” (Херсон, 2007); Міжнародній науковій конференції “Актуальні проблеми розвитку кооперації в ринкових умовах” (Херсон, 2007); Міжнародній науково-практичній конференції “Стратегія економічної безпеки: держава, регіон, підприємництво” (Херсон, 2008); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Економіка, право і влада в сучасних умовах розвитку України” (Херсон, 2008); на щорічних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Херсонського державного університету (м. Херсон, 2001 - 2009 рр.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 13 наукових праць (наукові статті, тези доповідей), у тому числі у фахових виданнях - 7. Загальний обсяг публікацій 2,9 друк. арк., з яких автору належить 2,7 друк. арк., із них 2,1 друк. арк. опубліковано у наукових фахових виданнях.

2. Основний зміст роботи

У першому розділі “Наукові засади формування та розвитку зернового ринку” визначені сутність, структура та особливості зернового ринку, вплив глобалізаційних процесів на його функціонування та розвиток, обґрунтовані методичні засади оцінки ефективності. Зерновий ринок визначається як певна сукупність господарських суб'єктів та відносин між ними з приводу виробництва та реалізації зернових культур з відповідними показниками та особливостями, які утворюють єдині характеристики ринку, як цілісної відкритої соціально-економічної системи. З точки зору продовольчої безпеки він належить до найважливіших товарних ринків через стратегічне значення зерна. У методологічному плані найбільшу складність складає ідентифікація його структури та визначення меж як основи ефективної організації та управління. Відповідно до системно-структурного аналізу, межі зернового ринку доцільно визначати за територіальною, галузевою та функціональною ознаками.

Сегментація або встановлення внутрішньої структури зернового ринку здійснюється за наявністю та функціями суб'єктів ринку, зерна як товару за ціновим призначенням (продовольче, фуражне, насіннєве, для промислової переробки), за стадіями руху зерна (виробництва, зберігання, переробки, зберігання, доставки), екологічними параметрами зернової продукції (органічна та генномодифікована). Функціонування зернового ринку відбувається на основі організаційно- економічного механізму як комплексу взаємопов'язаних державних та ринкових важелів: конкуренції, попиту і пропозиції, фінансово-кредитної, страхової, митної, цінової, податкової політики, інших заходів державної підтримки та протекціонізму. При цьому розвиток ринку має на меті здійснення ряду функцій: регулюючої, стимулюючої, ощадної, інформаційної, а також соціальної (забезпечення споживання, зайнятості), економічної (отримання прибутків суб'єктами ринку), політичної (продовольчої безпеки).

Вузьким місцем у розвитку вітчизняного ринку зерна та його регіональних ланок є недостатній інфраструктурний супровід. Мова йде насамперед про недостатнє фінансування, а відтак, і розвиток науково- дослідних установ відповідного профілю, транспортно-логістичних центрів, сучасних елеваторів, дорадчих структур, маркетингових центрів, які б здійснювали системний моніторинг зернового ринку. Нами запропонований склад та зв'язки інфраструктури зернового ринку (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Склад та взаємозв'язок інфраструктури зернового ринку

Ми вважаємо за необхідне, виходячи із сутності та особливості зернового ринку, виділити наступні підсистеми його інфраструктури: елеваторне господарство, транспортно-логістичну, агротехсервісу (ремонту машин і обладнання), інформації та дорадництва, стандартизації і якості продукції. Остання особливо важлива з огляду на поширення генномодифікованих організмів (ГМО), необхідність розвитку органічного (екологічного) землеробства та зерновиробництва; вплив якості та класності зерна на його ціну, конкурентоспроможність та прибутки від реалізації.

При цьому особливе значення необхідно надати створенню та розвитку лабораторій і організацій щодо перевірки якості зерна, встановлення його класності, стандартизації, виявленню генномодифікованих організмів. Це буде сприяти підвищенню конкурентоспроможності вітчизняного зерна, розвитку органічного зерновиробництва, дотриманню сприятливих соціально- екологічних параметрів функціонування ринку. Нами виявлено, що з позицій формування сприятливого конкурентного середовища зерновий ринок України є нестабільним. Це спричиняє наявність природних факторів невизначеності виробництва, значної кількості необроблених земель, дешева та вільна робоча сили, низький рівень інтенсифікації виробництва а, отже, низький рівень вхідного бар'єру в галузь, нееластичність попиту через виключну важливість продукції, наявність монополії посередників (покупців), слабка організованість продавців, диспаритет цін на зерно і засоби його виробництва. Це свідчить про проблеми та відповідні резерви вдосконалення організації та функціонування зернового ринку.

Значний вплив на розвиток вітчизняного зернового ринку справляють глобалізаційні процеси. Це викликане зміною структури світового ринку зерна внаслідок приєднання до нього Росії, України, Казахстану, Китаю. При цьому темпи росту експорту з цих країн є дуже значними. В окремі роки Росія охоплює 10 % світового ринку пшениці, Україна - 20 % ринку ячменю. При цьому Україна входить у 10 країн - найбільших виробників пшениці та у 5 країн - найбільших виробників ячменю. Загальні тенденції розвитку світового зернового ринку визначають: скорочення світових запасів (майже у 2 рази за останні 8 років, збільшення попиту над пропозицією, різке зростання цін на зерно, розвиток 2 напрямів зерновиробництва: органічного та генномодифікованого. В цих умовах Україна може значно зміцнити власне зерновиробництво, вдосконалити внутрішній зерновий ринок та посилити присутність на світовому.

Скорочення світових запасів зерна спостерігається одночасно із загостренням енергетичної проблеми. Одним із основних напрямів її вирішення є виробництво біостанолу, на яке у 2008р. було направлено у 2,5 разів більше зерна, ніж у 2000р. (72,0 млн. т або 20,3% виробництва 2008/2009 маркетингового року). Загальні тенденції розвитку зернового ринку призвели до посилення організаційно-економічних заходів його регулювання і жорсткої політики СОТ щодо державного захисту виробників зерна, домовленостей у межах Уругвайського раунду, на базі теорії порівняльних переваг, а також цінової підтримки, експортних субсидій, захисту ринків розвинутих країн. Проте це обмежило можливість країн, що розвиваються, знизило обсяги міжнародної торгівлі зерном. Для зернового ринку України найбільше значення мають державні субсидії у рамках “жовтого” і, особливо, “зеленого” кошиків, у т.ч. розвиток сільських територій та їх інфраструктури, страховий захист товаровиробників, субсидії фермерам, господарства яких розміщені у зоні ризикованого землеробства. При цьому особливо цінним може бути врахування канадського досвіду, зокрема, таких урядових програм: стабілізації чистого прибутку, страхування валового доходу, фінансування малого бізнесу, сприяння науковим дослідженням.

Прагнення більшості держав світу до здійснення узгодженої аграрної політики на основі теорії конкурентних переваг призводять до скасування обмежень та бар'єрів для вільного доступу товарів на ринки та зменшення рівня цінової підтримки. В цьому аспекті Україна, інтегруючись в СОТ, приймає аналогічні зобов'язання, які в цілому для вітчизняного зернового ринку матимуть позитивне значення.

Регулювання державою формування пропозиції зерна сільськогосподарськими підприємствами повинне враховувати значення принаймні чотирьох потужних чинників: зростання споживання на світових зернових ринках, у т. ч. зв'язку з розвитком біопаливної промисловості та зростанням експортних цін на українське зерно, нарощування потужностей експортної інфраструктури ринку зерна, що дозволяє відправляти на експорт понад 25 млн. т; скасування закону про режим акумуляції сільськогосподарськими підприємствами податку на додану вартість; очікуване скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. У методиці досліджень зернового ринку з огляду на його динамічність, а також системність, складність структури, сезонність найбільш результативним є комплексне застосування традиційних методів та показників визначення ефективності, у т. ч. кореляції і регресії, кластерів, факторного і дисперсійного аналізу, прогнозування та економіко-математичного моделювання, SWOT - аналізу. У методиці досліджень важливе значення має порядок та сутність визначення закупівельної, мінімальної закупівельної, максимальної закупівельної цін. Для територіального регулювання зернового ринку важливе значення має ранжування регіонів зерновиробництва та учасників ринку за методом АВС - аналізу на основі принципу Парето, а також XVZ - аналізу на основі визначення коефіцієнтів варіації. Їх застосування дозволяє планувати управлінський вплив на зерновий ринок.

У другому розділі “Сучасний стан, структура та тенденції розвитку ринку зерна” здійснена оцінка ресурсного забезпечення формування ринку зерна, аналіз його стану, динаміки, тенденції та проблеми розвитку, у т. ч. процесів реалізації зерна. Прямий або опосередкований вплив на зерновиробництво справляють земельні, агрокліматичні та водні ресурси, матеріально-технічні засоби, фінансові та людські ресурси. В Україні на 100 чол. населення приходиться 69 га або у 2,5 разів більше, ніж у світі. На Херсонщині цей показник досягає 82. Проте ґрунти є досить виснаженими в результаті інтенсивного зрошення у минулому, розвитку ерозії, недостатнього удобрення, порушення сівозмін та агротехнологій.

Охороні земель та відновленню їх родючості не сприяє значна кількість оренди (50,0-70,0 % зерна виробляється на орендованих землях), а також короткі терміни дії договорів (договори від 6 років і більше становлять 9,2 % від загального обсягу, 90,7% договорів є короткостроковими - до 6 років). Обсяги внесення мінеральних добрив під зерновими культурами порівняно з 1990р. скоротилися на 68,9%, органічних - на 92,3%. Недостатнім є застосування засобів захисту рослин. Внаслідок цього втрати урожаю досягають 25% обсягів виробництва. Селекцією та виробництвом насіння зернових займається 362 установи. Проте у 2008р. частка оригінального та елітного насіння, наприклад, у Херсонській області становила лише 5,5% від загального обсягу посіяного. Між тим сортове зерно збільшує урожайність на 27,0%. Недостатньою є забезпеченість тракторами на 75-80%, зернозбиральними комбайнами - на 60%, посівним обладнанням - на 75%. У структурі парку вантажних автомобілів 70,0% становлять випущені до 1990р. Це призводить до збільшення собівартості продукції, втрат принаймні 1/3 урожаю. Значною проблемою є забезпечення паливно-мастильними матеріалами через високі ціни та їх значні коливання.

Конкурентоспроможність зерна визначають його собівартість, ціна та якість. У структурі собівартості (778 грн./т у 2008 р.) найбільшу частку займають витрати на амортизацію (20,3%), паливо-мастильні матеріали (13,6%), добрива(11,2%), оплату праці(15,1%). Висока собівартість та нераціональна структура витрат зумовлюють високу ціну реалізації, але й показують можливі резерви її зниження. Співвідношення виробництва зерна ІІІ-IV класів на Херсонщині становило у 2008 р. 1:2,5. На світовому ринку Україна позиціонувала себе як виробник дешевої пшениці ІІІ-IV класу. В цих умовах зміцнювати якість продукції досить проблематично. Окрім того, внутрішні переробники мало зацікавлені у поставках пшениці І-ІІ класів. Тому зерновиробництво не є чітко сформованим та усталеним.

Проте зважаючи на структурні зміни, що відбуваються в цілому в економіці країни та в її регіонах, динаміка основних показників зерновиробництва дозволяє стверджувати про стабілізацію ситуації в галузі. Основними аргументами на користь цього твердження є збільшення обсягів виробництва зерна основної групи (пшениці, ячменю та кукурудзи), особливо в основних зернових регіонах. Так, в останні три роки загальний обсяг валового збору зерна в Україні встановився (за невеликим винятком) на рівні 38-42 млн. т. Про виняткову роль виробництва зерна в Україні свідчить значна частка посівних площ під ними (57,6%, у т.ч. Херсонській області - 62,0% при максимальному значенні 75,1%). У їх структурі переважає озима пшениця, ячмінь, кукурудза. Регіонами спеціалізації та найвищої концентрації виробництва зернових є південні області, а також Дніпропетровська, Запорізька, Полтавська, Кіровоградська, Черкаська. Для зерновиробництва характерні наступні особливості: наявність різниці між посівними та зібраними площами, що свідчить про втрати урожаю; невелика урожайність зернових (на 25-30% менше світових аналогів) та їх значна амплітуда за роками; вища урожайність озимих, ніж ярих культур при переважанні у структурі посівів останніх; чітка спеціалізація на зерновиробництві південних та центральних областей із значним (у 1,5-8,0 разів) коливанням обсягів зерновиробництва та його рентабельності, недостатнє середньорічне виробництво і споживання зернових на душу населення порівняно з науково обґрунтованими нормами (відповідно 0,734 і 0,600 т проти 1,000 т).

Пропозицію зерна на ринку визначають обсяги його виробництва. В Україні вони коливаються значним чином і фіксуються на рівні 20,2-41,8 млн. т за останні 10 років. Найбільшою товарністю характеризується пшениця, жито та ячмінь, найменшою - просо. Найбільші обсяги зерна (60,0-80,0%) реалізуються посередниками. Це дозволяє припустити наявність тіньових схем його реалізації. В той же час зменшується частка бартерних операцій, реалізація зерна в рахунок оплати праці. Проте частка сільськогосподарських підприємств, які направляють зерно на переробку, становить тільки 40,0%, а інших структур - 60,0%. Це ще раз свідчить про наявність посередницьких схем збуту зернових. У структурі надходжень на переробку 50,0% займає пшениця, 25,0% - кукурудза, 14,0% - ячмінь.

Після реалізації за іншими “каналами” найбільше пшениці продається, зокрема, у Херсонській області орендодавцям та пайовикам (19,4%), через власні магазини (13,1%), в рахунок оплати праці (6,6%). Зерновий ринок характеризується також сезонною нерівномірністю реалізації. Майже 80,0% продукції реалізується за липень - грудень, у т.ч. у серпні - вересні - до 30,0% зернових. Найвищі ціни та низька пропозиція спостерігаються у березні - травні, поряд із низькими запасами та невизначеними прогнозами майбутнього урожаю. В окремі роки різниця в ціні на зерно між цими періодами коливається у межах 18,0-50,0% Практично не задіяні на зерновому ринку біржі та аукціони. Питома вага їх у Херсонській області у структурі каналів реалізації за обсягами зерна складає 0,007-0,604%. При цьому ціни на зерно на біржах в останні 10 років на 6,4-31,1% перевищували сереньореалізаційні. Така ситуація пояснюється необізнаністю товаровиробників та недостатньою державною підтримкою роботи бірж. Через них можуть активніше діяти і діють державні оператори, а також здійснюються експорті угоди (у межах 40,0-80,0%). Біржова торгівля у країні охоплює 5,7% реалізованого зерна на внутрішньому ринку.

Структура балансу зерна за період з 2005 по 2009 маркетингові роки при порівнянні окремих показників показала наявність значної нестабільності статей балансу, більшість з яких зросла за досліджуваний період. Така обставина виникла завдяки низьким показникам 2005/06 маркетингового року, який характеризувався низьким валовим збором зернових (табл. 1). У структурі загального попиту найбільшу питому вагу має кормове споживання зерна. Частка експорту складає 27,4 %, продовольчого споживання - 16,0 %. Необхідно звернути увагу на значний обсяг втрат продукції (3,9 %). За таких умов важливим напрямом стабілізації зернового балансу є зростання обсягів виробництва, що, сприятиме збільшенню експорту зернових. Починаючи з 1992 р., його обсяги зросли із 1,1 млн. т. до 13,4 млн. т. у 2008 р., тобто маже у 13 разів.

Така динаміка експорту зернових дозволила Україні вийти в лідери світового ринку. Так, в 2006 р. за фізичними обсягами експорту ячменю Україна зайняла 3 місце, кукурудзи - 7, пшениці - 8. Експортний сегмент зернового ринку, як і внутрішнє споживання зерна, супроводжують проблеми розвитку. Вони викликані певною нестабільністю виробництва, непослідовністю управлінських рішень, недостатньою якістю продукції. Остання обставина не дозволяє реалізовувати власну продукцію за високими цінами. В досліджуваному періоді ціни українського зерна були зазвичай найнижчими серед двадцяти кращих експортерів. Це спонукає Україну займати досить нестійкий сегмент ринку дешевого зерна, і зумовлює значні грошові втрати у порівнянні із експортерами зерна кращої якості. Показники виробництва зерна на душу населення диференціюються в залежності від регіону України. Найбільше значення показника зафіксовано у центральних областях, найменше - в західних областях. Якість та класність пшениці, що надходить на заготівлю, є досить низькою. Це спричинено масовим поетапним недотриманням технології виробництва, відсутністю вимог споживачів до її рівня. Важливим чинником, який сприяє низькій якості зерна є високий рівень попиту на дешеве зерно низької якості як всередині так і за межами нашої країни.

Таблиця 1. Баланс попиту та пропозиції зернових культур в Україні

Певні недоліки існують у структурі реалізації зерна. Вони характеризуються переважанням одного каналу над усіма іншими, відсутністю чіткого механізму впливу на коливання цін. Найкращі ціни за зерно пропонуються при реалізації його через біржі та аукціони. Проте, такий канал акумулює близько 5,0-7,0 % внутрішнього ринку усього реалізованого аграрними підприємствами зерна. Основними учасниками на внутрішньому біржовому ринку зерна є державні оператори. Протягом останніх років частка експортних угод у торгівлі пшеницею (основною зерновою культурою) коливається в межах 43-79 %. Основою для експортних операцій із зерном є так звані “інші канали”, за якими сільськогосподарські виробники реалізують його на ринку. Проте, в цілому в Україні посередники, які складають основну частину покупців за даним каналом пропонують досить низькі ціни за зерно. Таким чином, наявність значного числа посередників, невигідні ціни реалізації недостатні потужності зберігання продукції доповнюють сукупність проблем, які супроводжують розвиток зернового ринку країни.

У третьому розділі “Основні напрямки та перспективи сталого розвитку зернового ринку” обґрунтовано маркетингові стратегії розвитку вдосконалення ринку зернових, інноваційно - інвестиційне забезпечення розвитку зернового ринку та визначена державна підтримка ефективного розвитку ринку зернової продукції. З огляду на наявність у країні значної кількості виробників зерна, повинні включати насамперед формування раціональних каналів збуту зерна, організацію виробничих та маркетингових груп виробників з метою вироблення спільних позицій на ринку, впровадження маркетингу у виробничу діяльність сільськогосподарських підприємств, організацію маркетингових служб у керівних аграрних структурах районного та обласного рівнів, дорадчих служб. Найбільш перспективними є наступні канали: сільськогосподарський товаровиробник - заставні закупівлі - подальший продаж - переробка - експорт; сільськогосподарський товаровиробник - біржова торгівля - гуртові ринки (ярмарки, гуртові центри) - вторинний гурт - роздріб - переробка - експорт. Вважаємо, що вигоди членів від створення маркетингових груп наступні: виробники реалізують продукцію за вищими цінами, ніж одинокий виробник; зменшення матеріальних і трудових витрат, пов'язаних з реалізацією продукції і відповідно зниження комерційної собівартості; можливість одержання насіння, добрив та інших засобів виробництва за нижчими цінами, хоча би з огляду на оптову закупівлю їх; укладання довготермінових контрактів, що гарантує збут виробленої продукції; кращий доступ до кредитів та можливих дотацій з різних джерел; можливість спільних інвестицій в агропромислові формування, насамперед переробні; кращий доступ до поточної ринкової інформації; можливість обміну досвідом і навиками в конкретній галузі; спільне товаропросування продукції, можливість створення власної переробної бази або бази первинної доробки чи переробки; досягнення сильної позиції на ринку шляхом збільшення частки в ринку; взаємна співпраця і взаємодопомога в межах групи.

Важливе значення у забезпеченні сталого розвитку зернового ринку країни та її регіонів має інноваційно-інвестиційна діяльність. При цьому ми виділяємо принаймні п'ять основних видів інновацій, які доцільно розвивати: виробництво нових продуктів, впровадження нових методів виробництва, завоювання та освоєння нових ринків збуту, освоєння нових джерел сировини, впровадження нових форм організації виробництва. Однією із таких форм організації інноваційних зусиль є система інноваційного провайдингу. Його основною метою є забезпечення найефективнішого використання науково-технічного потенціалу та напрацювання методологічних засад і методичних підходів, а також спрощення процедури впровадження наукових розробок, в реальне ринкове середовище.

Поставлена проблема може бути вирішена шляхом формування спеціалізованого утворення, яке би поєднало в собі загальний менеджмент цілої низки бізнесових проектів і змогло надати гарантії кожній із сторін в міру їх ризиків. Таким утворенням може стати інформаційно-ресурсний центр (ІРЦ) за умови забезпечення усесторонньої підтримки на перших порах з боку держави та існуючих інформаційних і регулюючих структур. Проблеми із технічним забезпеченням зерновиробництва та виконанням логістичних операцій включають в себе застарілі технічні пристрої, машини та обладнання; велике навантаження на одиницю техніки, велику енергомісткість різних видів технічних засобів. Останнім часом, все більше сільськогосподарських підприємств переходять на нові технології вирощування зернових, які включають в себе систему органічного землеробства, мінімальний обробіток ґрунту тощо.

Потребу й особливості державного регулювання ринку зерна в Україні визначають низка об'єктивних чинників: нестабільність розвитку, істотне коливання валових зборів і державних ресурсів зерна за роками; нестабільність цін і доходів в агропромисловому виробництві; конкурентне середовище в сільському господарстві і високий ступінь монополізації в ресурсних та переробних сферах; низька привабливість інвестування аграрного виробництва; різноманітність природно-кліматичних умов; потреба екологізації сільського господарства; проведення наукових досліджень; страхування сільськогосподарської діяльності; особливості формування соціальної інфраструктури села тощо.

Тому головною метою державного регулювання ринку зерна в Україні є постійна підтримка дієздатного стану ринкового механізму в цій галузі, пом'якшення несприятливих соціально-економічних наслідків його функціонування для виробників зерна в умовах мінливої ринкової кон'юнктури. Дослідженнями встановлено, що основними важелями впливу державних органів на ринок зерна можуть бути такі важелі і стимули, як: ціни, кредитні ставки, банківський відсоток, дотації і компенсації, субсидії, застосування податків і податкових пільг, стандартизація і сертифікація продукції згідно міжнародних вимог, забезпечення екологічної безпеки та раціонального використання природних ресурсів. Реалізація аграрної політики на зерновому ринку передбачає вжиття цілого комплексу заходів, спрямованих на різні сфери діяльності його суб'єктів. Вона включає: оптимізацію землеволодіння та землекористування, страхування ризиків сільськогосподарських підприємств; насичення ринку якісним та відносно дешевим зерном, оновлення на інноваційній основі матеріально-технічного стану аграрних формувань, маркетингову діяльність суб'єктів ринку, логістичне забезпечення ринку, цінову політику, підтримку доходів сільськогосподарських товаровиробників, розвиток експортного потенціалу ринку. Кожен з вказаних заходів має свій резерв підвищення ефективності зерновиробництва. Визначення важливості та черговості кожного із заходів на основі проведеного ранжування регіонів країни за рівнем пріоритетності надає можливість сформувати ринкову систему, яка, в свою чергу, забезпечить конкурентоспроможність зерна на внутрішніх та зовнішніх ринках.

Нами здійснено обґрунтування організаційно-виробничих заходів підвищення рентабельності зерновиробництва. В результаті проведеного аналізу запропоновано регресійну модель залежності рівня рентабельності зерновиробництва від факторів: Х1 - виробництво зернових культур великими сільськогосподарськими підприємствами; Х2 - виробництво зернових культур фермерськими господарствами; Х3 - виробництво зернових культур господарствами населення (рис. 2).

Рис. 2. Залежність рівня рентабельності зерновиробництва від розмірів с/г підприємств

За результатами дослідження отримані моделі парної і множинної регресії. Коефіцієнт парної кореляції дорівнює 0,67, множинної 0,90, що свідчить про тісний зв'язок між обраними факторами. Відповідно коефіцієнт детермінації дорівнює 0,81, тобто 81% мінливості рівня рентабельності визначаються факторами Х1, Х2, Х3. Множинна регресія склала:

У=1,44 +0,035*Х1-0,033*Х2-0,035*Х3 (1)

Розроблена регресійна модель дає підстави зробити висновок, що чим більше за своїми розмірами сільськогосподарське підприємство, тим більший рівень рентабельності зерновиробництва. Отже, важливе значення у зміцненні зернового ринку має всебічна підтримка великотоварного виробництва зерна.

Висновки

У дисертації поглиблені наукові засади та обґрунтовані практичні заходи розв'язання важливого господарського завдання - вдосконалення структури та підвищення ефективності й забезпечення сталого розвитку зернового ринку.

1. Зерновий ринок визначається як певна сукупність господарських суб'єктів та відносин між ними з приводу виробництва та реалізації зернових культур з відповідними показниками та особливостями, які утворюють єдині характеристики ринку, як цілісної відкритої соціально-економічної системи. З точки зору продовольчої безпеки він належить до найважливіших товарних ринків через стратегічне значення зерна. У методологічному плані найбільшу складність складає ідентифікація його структури та визначення меж як основи ефективної організації та управління. Відповідно до системно-структурного аналізу, межі зернового ринку доцільно визначати за територіальною, галузевою та функціональною ознаками.

2. Функціонування зернового ринку відбувається на основі організаційно-економічного механізму як комплексу взаємопов'язаних державних та ринкових важелів: конкуренції, попиту і пропозиції, фінансово-кредитної, страхової, митної, цінової, податкової політики, інших заходів державної підтримки та протекціонізму. При цьому розвиток ринку має на меті здійснення ряду функцій: регулюючої, стимулюючої, ощадної, інформаційної, а також соціальної (забезпечення споживання, зайнятості), економічної (отримання прибутків суб'єктами ринку), політичної (продовольчої безпеки). Забезпечення здійснення вказаних функцій здійснюється при наявності наступних умов: рівноправність усіх суб'єктів ринку, наявність і доступність достовірної і повної інформації; можливість неупередженої цінової конкуренції; сприятливе нормативно-правове середовище; відсутність тіньових економічних відносин, рейдерства, державний протекціонізм на внутрішньому ринку та підтримка експортних операцій. Їх утвердженню сприяє насамперед діяльність Державного аграрного фонду, який забезпечує відповідну цінову політику, кредитування вітчизняних товаровиробників, формування державного продовольчого резерву.

3. Світові тенденції функціонування зернового ринку визначають новий етап у його історії, який розпочався в 2000 р. і триває досі. Він характеризується стійкою тенденцією до скорочення світових запасів зерна, а також співвідношення запасів до обсягу споживання. Так, за вказаний період їх обсяги скоротилися із 584 млн. т. в 1999/2000 до 305 млн. т. в 2008/2009 маркетинговому роках. Україна має достатній потенціал для того, щоб знаходитися серед лідерів світового зерновиробництва. Проте, не зважаючи на зростаючі показники, авторитет країни серед інших виробників зерна є недостатнім для того, щоб визначати світову політику виробництва та розподілу зерна, чи, принаймні, значно впливати на неї. Вивчення зернових потоків показало наявність значних проблем на різних етапах розвитку ринку, його властивості як сировинного і, водночас, продовольчого, це: олігопсонічний характер, високий рівень державного регулювання, низька цінова еластичність. Олігопсонічні характеристики призводять до спотворення ціни ринкової рівноваги в бік її зменшення. Поряд із стратегічним значенням зерна в продовольчому балансі країни, це зумовлює необхідність державного регулювання ціноутворення на зерновому ринку.

4. Для зернового ринку України найбільше значення мають державні субсидії у рамках “жовтого” і, особливо, “зеленого” кошиків, у т.ч. розвиток сільських територій та їх інфраструктури, страховий захист товаровиробників, субсидії фермерам, господарства яких розміщені у зоні ризикованого землеробства. При цьому особливо цінним може бути врахування канадського досвіду, зокрема, таких урядових програм: стабілізації чистого прибутку, страхування валового доходу, фінансування малого бізнесу, сприяння науковим дослідженням. Прагнення більшості держав світу до здійснення узгодженої аграрної політики на основі теорії конкурентних переваг призводять до скасування обмежень та бар'єрів для вільного доступу товарів на ринки та зменшення рівня цінової підтримки. В цьому аспекті Україна, інтегруючись в СОТ, приймає аналогічні зобов'язання, які в цілому для вітчизняного зернового ринку матимуть позитивне значення.

5. Методика дослідження зернового ринку включає різноманітні методи і прийоми. Основними з них є ринкові, загальнонаукові, традиційні. Доцільність використання кожного методу зумовлюється його придатністю у кожній конкретній ситуації. Першочергове значення для зернового ринку мають також поняття кон'юнктури та конкурентоспроможності, які визначають доцільність та тривалість його існування, життєвого циклу, загальну успішність у порівнянні з іншими суб'єктами та товарами. Прямий або опосередкований вплив на зерновиробництво справляють земельні, агрокліматичні та водні ресурси, матеріально-технічні засоби, фінансові та людські ресурси. В Україні на 100 чол. населення приходиться 69 га або у 2,5 разів більше, ніж у світі. На Херсонщині цей показник досягає 82. Проте ґрунти є досить виснаженими в результаті інтенсивного зрошення у минулому, розвитку ерозії, недостатнього удобрення, порушення сівозмін та агротехнологій. Обсяги внесення мінеральних добрив під зерновими культурами порівняно з 1990р. скоротилися на 68,9%, органічних - на 92,3%. Недостатнім є застосування засобів захисту рослин. Внаслідок цього втрати урожаю досягають 25% обсягів виробництва.