Роль Ботанічної секції Сільськогосподарського наукового комітету України

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ»

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук

07.00.07 - історія сільськогосподарських наук

РОЛЬ БОТАНІЧНОЇ СЕКЦІЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО НАУКОВОГО КОМІТЕТУ УКРАЇНИ

Виконала Красніцька Ганна Миколаївна

Переяслав-Хмельницький - 2010

АНОТАЦІЯ

сільськогосподарський ботанічний селекція аграрний

Красніцька Г.М. Роль Ботанічної секції Сільськогосподарського наукового комітету України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 - історія науки і техніки. - Державний вищий навчальний заклад «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», Переяслав-Хмельницький, 2010.

Дисертація присвячена дослідженню історії Ботанічної секції Сільськогосподарського наукового комітету України (1918 - 1927 рр.). Досліджено процес становлення та функціонування Ботанічної секції, визначено періоди та напрями діяльності. Проаналізовано науковий доробок її фундатора й незмінного керівника професора О.А. Янати, наукова творчість якого відповідала назрілим потребам сільськогосподарської ботаніки та дослідної справи і була підпорядкована розв'язанню найголовніших соціально-наукових завдань. Розглянуто просвітницьку та просвітницько-популяризаторську діяльність Секції шляхом проведення масових заходів та створення галузевих наукових установ. Наукова спадщина БС СГНКУ є цінним джерелом ідей та думок, які стосуються як сільськогосподарської дослідної справи взагалі, так і сільськогосподарської ботаніки зокрема.

Ключові слова: Сільськогосподарський науковий комітет України, Ботанічна секція, сільськогосподарська дослідна справа, ботаніка, О.А. Яната, українська наука, «Вісник Сільсько-Господарської Науки».

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах поглиблення соціально-економічних реформ, що здійснюються в Україні одним із важливих завдань дослідників історії науки є вивчення досвіду надбань сільськогосподарської науки, необхідність вдосконалення досягнень, пошук шляхів покращення сільського господарства в цілому. Значна увага приділяється вивченню та аналізу діяльності окремих організацій і установ, а також непересічних особистостей, що сприяли появі визначних здобутків у вітчизняній науці, в тому числі й сільськогосподарській дослідній справі як складовій культури української нації.

До таких організацій поправу належить Ботанічна секція Сільськогосподарського наукового комітету України (БС СГНКУ) (1918 - 1927), правонаступником якої став Український інститут прикладної ботаніки. Основні здобутки у діяльності цієї секції вже довгий час привертають увагу дослідників історії науки, але фундаментального комплексного дослідження донині не проведено. Існуючі історичні розвідки щодо БС СГНКУ, переважно у вигляді окремих наукових статей, не відображають тогочасної суспільно-політичної ситуації та розвитку вітчизняної сільськогосподарської і ботанічної науки. Вони мають здебільшого науково-популярний і фрагментарний характер.

Системне дослідження історії діяльності Секції та необхідність повернення із забуття імен обдарованих учених, титанічну й подвижницьку працю яких на ниві сільськогосподарської дослідної справи для потреб ботанічної науки можна з повним правом порівняти з діяльністю кращих представників української галузевої науки є важливою і потрібною справою.

Актуальність цієї роботи обумовлена ще й тим, що праці про діяльність БС СГНКУ, що нині існують, не дають закінченої і комплексної картини, яка б дала змогу виокремити Секцію в унікальну науково - організаційну структуру періоду 1918 - 1927 рр. з позицій як вітчизняної науки, так і в контексті світового природознавства.

В представленій дисертації при проведенні дослідження щодо вивчення особливостей створення й діяльності БС СГНКУ залучено сучасний методологічний інструментарій, виявлено нові документальні матеріали, переосмислено історіографічну спадщину.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною тематичного плану Державної наукової сільськогосподарської бібліотеки НААНУ з виконання наукової теми «Історія становлення та діяльності науково-дослідних і освітніх закладів аграрного профілю в Україні (2007 - 2011 рр.» (№ держреєстрації 0107U003107).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є здійснення науково-історичного аналізу становлення та діяльності Ботанічної секції Сільськогосподарського наукового комітету України як самобутнього організаційного та наукового явища 20-х років ХХ століття.

Для реалізації цієї мети автором були визначені такі основні завдання:

· з'ясувати ступінь вивченості теми, джерельної бази та методологічну основу дослідження;

· проаналізувати історичні обставини, які зумовили соціальну потребу появи, становлення та діяльності Сільськогосподарського наукового комітету України при НКЗС УСРР та його Ботанічної секції;

· розробити періодизацію наукової, науково-організаційної та популяризаторської діяльності БС СГНКУ за час її існування;

· проаналізувати основні напрями наукових досліджень Ботанічної секції СГНКУ та її провідних співробітників;

· дати комплексну оцінку діяльності Ботанічної секції СГНКУ в контексті становлення й розвитку сільськогосподарської дослідної справи в Україні впродовж 1918 - 1927 рр., показати її значення у запровадженні досягнень в царині національної галузевої наукової думки.

Об'єктом дослідження є становлення та розвиток сільськогосподарської дослідної справи в Україні.

Предметом дослідження є розвиток сільськогосподарської ботаніки в межах діяльності Ботанічної секції Сільськогосподарського наукового комітету України.

Хронологічні межі дослідження визначаються роками функціонування БС СГНКУ (1918 - 1927), хоча при висвітленні деяких аспектів проблеми неминучим було звернення до попередніх і наступних років.

Методи дослідження. Методологічні засади дисертації базуються на загальнонаукових принципах історичної достовірності, об'єктивності, наступності, діалектичного розуміння історичного процесу. Вони ґрунтуються на пріоритеті документів, які дають змогу всебічно проаналізувати діяльність БС СГНКУ. Важливими шляхами розв'язання проблеми даного дослідження є застосування загальнонаукових (типологізація, класифікація), між-дисциплінарних (структурно-системний підхід), власне історичних (проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, описовий) методів дослідження, а також методів джерелознавчого й історіографічного аналізу та синтезу. Складність і багатогранність об'єкта дослідження вимагали залучення також загальних методів наукового пізнання, таких як діалектичний, історико-культурний, синергетичний, феноменологічний, аналізу і синтезу, абстрактного і конкретного, аналогії, спостереження, індукції та дедукції, моделювання, описання, узагальнення.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження історії діяльності Ботанічної секції Сільськогосподарського наукового комітету України полягає в отриманні принципово нових знань, розширенні, доповненні, спростуванні, уточненні й конкретизації відомих і виявлених даних про об'єкт дослідження.

Вперше:

- проведено системне й комплексне дослідження наукової діяльності БС СГНКУ;

- проаналізовано історіографію та джерельну базу даної проблеми;

- охарактеризовано процес створення та діяльність СГНКУ, БС, зокрема її бюро,

- здійснено аналіз напрямів ботанічних досліджень Секції.

Удосконалено загальні підходи щодо оцінки науково-організаційної та популяризаторської діяльність БС СГНКУ.

Отримали подальший розвиток:

- з'ясовано основні принципи функціонування різних комісій і комітетів Секції;

- визначено місце та роль БС СГНКУ у контексті розвитку сільськогосподарської дослідної справи в Україні у 20-х роках ХХ століття;

- у джерелознавчому плані новизна дисертації полягає в запровадженні до наукового обігу великої кількості нових матеріалів із різних архівних сховищ України, а також характеристиці відомих або маловідомих науковій громадськості історичних джерел.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при підготовці узагальнюючих праць з історії природознавства та його окремих напрямків, при читанні нормативних та спеціальних курсів і програм у навчальних закладах агробіологічного профілю, написанні підручників, довідкової літератури з питань: «Історія сільськогосподарської науки», «Історія науки і техніки», «Сільське господарство», «Історія України», «Історія рідного краю», «Історія ботаніки».

Особистий внесок здобувача. Наукові результати і висновки, що виносяться на захист, отримані автором самостійно.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі розкривається актуальність теми, показано зв'язок роботи з науковими темами, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження; встановлюються хронологічні межі та методи дослідження, розкриваються наукова новизна та практичне значення роботи, особистий внесок здобувача, апробація роботи та структура дисертації.

У першому розділі «Історіографія, джерельна база і методологія дослідження» розглянуто етапи наукової розробки теми, джерельна база та методологія дослідження.

З'ясовано, що досі не видано жодної узагальнюючої праці з комплексного дослідження функціонування БС СГНКУ, де було б проаналізовано причини її заснування у 1918 році, ще до офіційного створення Сільськогосподарського вченого, а згодом наукового, комітету України, та функціонування до 1927 року - кінцевого моменту реорганізації цієї інституції, не оцінено дослідницький доробок науково-організаційної структури й не проведено всебічного дослідження процесу популяризаторської діяльності.

Варто зауважити, що тільки в останні десятиліття відбулися певні зрушення в освоєнні наукової спадщини БС СГНКУ, в першу чергу в межах висвітлення діяльності та значення для розвитку аграрної науки СГНКУ як попередника Національної академії аграрних наук України. В наукових роботах показано лише окремі сторінки діяльності БС як складової Комітету. На наш погляд, насамперед слід оцінити генеруючий внесок БС СГНКУ в розвиток української сільськогосподарської ботаніки.

При аналізі наукової літератури нами застосовано хронологічний підхід. Так, у процесі дослідження історії діяльності БС СГНКУ виділено два основні історіографічні періоди: 1) радянський (1918 - 1991 рр.); 2) сучасний (з 1991 року - до сьогодення).

Уперше діяльність БС СГНКУ почала висвітлюватися у 20-х роках ХХ ст. у періодичних друкованих галузевих виданнях: «Труди Сільсько-Господарського Вченого Комітету України», «Сельско-хозяйственное Опытное Дело», «Вістник Сільсько-Господарської Науки», «Молодий Дослідник» та ін. Чимало інформації про діяльність Секції міститься в наукових публікаціях професора О.А. Янати - фундатора і незмінного керівника БС СГНКУ. Особливо важливим є те, що в його наукових працях знайшли висвітлення початковий етап діяльності секції, різні напрями її ботанічних досліджень та Комітет в цілому.

Значний пласт інформації про діяльність БС нами виявлено у журналі «Вістник Сільсько-Господарської Науки». На його сторінках показано наукові досягнення Секції для потреб різних галузей сільського господарства. Тоді Бюро технічних рослин БС ставило досліди з новою технічною культурою асклепіас (Asclepias cornuti Deesn). За допомогою анкетування співробітники Секції досліджували територію України на витривалість нуту і кукурудзи до посухостійких умов. Вивчалися питання боротьби зі шкідниками, напрацьовувалися методи знищення бур'янів. Співробітники БС провели велику роботу з підготовки до Всеросійської сільськогосподарської виставки в Москві, що відбулася у серпні 1923 року. Того ж року були організовані Селекційно-насіннєві курси у Києві.

Важливі дані про діяльність Секції знаходяться в статутах, планах та офіційних звітах. Пізніше окремі питання про наукові досягнення БС висвітлювалися в працях голови Секції О. Янати, зокрема в «Трудах Сільсько-Господарської Ботаніки». Наукова громадськість була ознайомлена з досягненнями БС у боротьбі з бур'янами. В наступні роки про діяльність як БС, так і СГНКУ, згадувалося лише фрагментарно і побіжно через репресії більшості співробітників як «ворогів народу».

Аналіз галузевої літератури 30-х - 70-х рр. ХХ ст. показав, що тоді діяльність БС та СГНКУ майже зовсім не висвітлювалася. Лише, у 1976 р. згадку про цю інституцію та її БС помістила «Енциклопедія українознавства: словникова частина».

Наприкінці ХХ - початку ХХІ ст. з'явилися праці про діяльність реабілітованого професора О.А. Янати як педагога і вченого, але зовсім не пов'язані із СГНКУ. У 2001 - 2003 рр. у Державній науковій сільськогосподарські бібліотеці НААНУ підготовлена низка наукових видань, присвячених цьому видатному вченому, вперше в країні проведена наукова конференція його пам'яті. Нові видання і захід констатували факти діяльності О.А. Янати у БС СГНКУ. Його багатогранній особистості присвячено також дві кандидатські дисертації. Спільну наукову діяльність БС СГНКУ та Українського наукового товариства в галузі ботанічної термінології побіжно згадано у дисертації Гамалії В.М..

Протягом останніх років при Центрі історії аграрної науки ДНСГБ НААНУ захищено певну кількість дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук, що розглядають окремі моменти розвитку аграрної науки періоду 20-х років ХХ ст. і висвітлюють діяльність деяких секцій СГНКУ і вчених, що там працювали. Однак, жодна не висвітлює діяльності БС.

Дослідженню діяльності СГНКУ як складової розвитку академічної аграрної науки присвятив низку своїх наукових праць професор В.А. Вергунов. Існують наукові роботи, що торкаються діяльності окремих секцій Комітету: Ґрунтознавства, Меліоративної, Метеорологічної та Ботанічної. Вивченню становлення та діяльності БС СГНКУ протягом всього терміну її існування присвячені й наукові публікації автора. Низка робіт представляє діяльність СГНКУ в розрізі внеску провідних вчених, що працювали в цьому творчому об'єднанні науковців та освітян: В.І. Вернадського, Д.Г. Віленського, Г.М. Висоцького, М.М. Вольфа, Г.Г. Махова, О.Н. Соколовського, А.Г. Терниченка, С.Л. Франкфурта, М.П. Флорова, О.А. Янати та ін.

Таким чином, аналіз наукової літератури свідчить, що досліджувана нами проблема не знайшла системного висвітлення в історії науки. В усіх попередніх публікаціях, за невеликим винятком, основна увага приділялася окремим аспектам діяльності БС СГНКУ. Переважній частині з них характерна недостатня джерельна база, зокрема використання архівних матеріалів. В українській історії науки досі відсутня праця, у якій би розглядалася проблема історії становлення та функціонування БС СГНКУ 1918 - 1927 рр. Наукова актуальність і недостатнє вивчення даної проблеми зумовлюють необхідність поглибленого комплексного дослідження.

Джерельна база дисертації. Для дослідження історії БС, визначення її ролі в розгортанні наукових досліджень у галузі сільськогосподарської ботаніки та відображення ролі БС в розвитку української аграрної науки протягом 1918 - 1927 рр. було залучено велику кількість документальних матеріалів Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (далі ЦДАВО України). Низка документів вперше вводиться до наукового обігу.

На основі аналізу різноманітного інформаційного матеріалу нами здійснено класифікацію комплексу використаних у роботі джерел за трьома групами: 1) архівні матеріали про діяльність СГНКУ, в складі якої функціонувала БС, та Наркомзему - відомства, до якого належав СГНКУ (Ф. 27, Ф. 166, Ф. 337, Ф. 1061, Ф. 1230); 2) особові (біографічні) документи О.А. Янати - голови БС СГНКУ (Ф. 27); 3) опубліковані роботи О.А. Янати й співробітників СГНКУ і періодика.

Важливим джерелом при дослідженні даного питання була збірка архівних матеріалів і документів «Сільськогосподарський науковий комітет України (1918 - 1927 рр.)», до якої увійшли окремі документи щодо діяльності БС СГНКУ.

Аналіз джерельної бази дав змогу пересвідчитися, що в сукупності зазначені в дисертації групи джерел формують великий і різноманітний обсяг документального забезпечення досліджуваної проблеми. Комплексне використання їх дозволило досягти мети дисертаційного дослідження - здійснити науково-історичний аналіз становлення та діяльності БС СГНКУ як самобутнього наукового явища 20-х років ХХ століття, а також показати значення концептуальних засад духовної спадщини вчених у контексті розвитку сільськогосподарської дослідної справи.

У другому розділі «Сільськогосподарський науковий комітет України як координуюча інституція розвитку галузевої наукової думки (1918 - 1927)» наголошується, що історико-науковий аналіз діяльності СГНКУ як координуючої інституції вчених і організаторів науки є актуальним з огляду на масштабність і різноплановість наукового внеску.

Комітет було засновано 1 листопада 1918 року і до 1 жовтня 1927 року він здійснював на високому методичному рівні координуючу діяльність з метою розгортання науково-дослідної роботи для потреб усіх галузей сільського господарства держави. Завдяки першим крокам діяльності СГНКУ, як однієї з предтеч теперішньої Національної академії аграрних наук України, почала відновлюватися існуюча ще до подій 1917 року мережа, також було створено ряд нових науково-дослідних установ і вищих навчальних закладів аграрного профілю. Найвищий творчий розвиток його діяльності припав на період до 1923 року - моменту переведення до Харкова. Цей крок мав надати переваги у подальшій роботі та досягненні творчих здобутків. За весь час існування Комітету було створено розгалужену мережу дослідних установ, яка налічувала 32 науково-дослідних інститути, велику кількість дослідних станцій, полів, лабораторій, опорних пунктів, сортовипробувальних ділянок. Активна науково-дослідна робота проводилася на біологічних факультетах університетів і в сільськогосподарських вузах.

Аналіз результатів роботи секцій, підсекцій, бюро, враховуючи історію створення СГНКУ та умови його діяльності, показав, що отримані наукові напрацювання були важливими та задовільними. СГНКУ став координуючим центром, який розпочав організацію та об`єднання сільськогосподарської наукової діяльності в Україні. Було налагоджено взаємодію між галузевою наукою та практичною діяльністю, що дав змогу реально підвищити продуктивність полів і ферм в пореволюційний період.

Проводячи значну науково-організаційну діяльність, СГНКУ забезпечував вивчення та вирішення багатьох галузевих питань, а також сприяв дослідженню низки актуальних тогочасних наукових проблем.

Комітет брав активну участь у підготовці і проведенні Всеросійської сільськогосподарської виставки у серпні 1923 року в Москві. Науковій громадськості були продемонстровані значні здобутки та напрацювання українських вчених. Однак, з об'єктивних причин, найважливішими з яких стали відсутність належного фінансування на республіканському та союзному рівнях, недостатнє розуміння можновладців значення такої форми координації галузевої науки у вигляді Комітету для потреб сільського господарства - СГНКУ не реалізував свої здобутки на належному рівні.

У третьому розділі «Аналіз напрямів наукової діяльності Ботанічної секції Сільськогосподарського наукового комітету України» детально розкрито становлення та функціонування Ботанічної секції СГНКУ завдяки активній та наполегливій діяльності професора О. А. Янати. Ним було сформульовано основні наукові напрями роботи секції. На посаді голови секції вчений сприяв вирішенню актуальних і важливих для свого часу завдань сільськогосподарської ботаніки. Очолюючи БС, він працював над дослідженням морфології та фізіології сільськогосподарських рослин, займався вивченням питань боротьби зі шкідниками і хворобами, обстеженням ґрунтових умов для вирощування основних сільськогосподарських рослин, складанням сільськогосподарської галузевої бібліографії, організував та редагував друкований орган СГНКУ - журнал «Вісник Сільсько-Господарської Науки».

Протягом дев'ятирічної наукової діяльності БС СГНКУ всі завдання вирішувалися на достатньо високому рівні. Якість і обсяг наукової роботи залежали від наявності кваліфікованих наукових кадрів, яких у складі Секції в 1919 році працювало 25 осіб, а у 1927 р. досягло 48 осіб.

Наукова робота БС СГНКУ проводилася у складі спеціальних бюро з різних галузевих напрямів. Так, у 1919 р. при Секції функціонувало 8 бюро, у 1921 - 16, у 1924 - 12, а в 1927 р. лише кілька бюро. При БС була створена низка наукових установ, а саме: Інститут селекції, Інститут насіннєзнавства, Центральна фітопатологічна станція, Відділ Центральної фітопатологічної станції в м. Сміла, Центральна досвідна станція лікарських рослин у м. Лубни, Зразково-досвідне господарство лікарських рослин поблизу Києва, Інститут експериментальної фізіології сільськогосподарських рослин, Лісова ботанічна станція під Києвом, Контрольно-польова ділянка Бюро насіннєзнавства.

Ботанічна секція репрезентувала свої наукові здобутки через популяризаторську діяльність: видання наукової літератури (статей, брошур, книг та ін.); організація та проведення масових заходів (курсів, нарад); заснування наукових установ із різних галузевих напрямів (відділи, інститути, станції).

Секція стала основоположною складовою ланкою СГНКУ, яка у 20-х роках ХХ ст. на високому рівні здійснювала керівництво науково-дослідною роботою в ботанічній галузі для потреб сільського господарства країни і була попередником Українського інституту прикладної ботаніки. На початку 30-х років ХХ ст., із створенням Всеукраїнської академії сільськогосподарських наук, Український інститут прикладної ботаніки трансформується, за одними архівними даними у УкрНДІ соціалістичного землеробства у Харкові, а за іншими, шляхом різних «приєднань та оптимізації» до сучасного Інституту рослинництва імені В. Я. Юр'єва НААНУ.

ВИСНОВКИ

1. У дисертації теоретично узагальнено і розв'язано наукове завдання, що полягає у розкритті діяльності Ботанічної секції Сільськогосподарського наукового комітету України (БС СГНКУ) (1918 - 1927). При розв'язанні завдання дисертаційної роботи, завдяки використанню системного підходу, сучасних методів дослідження, теоретичного осмислення процесів еволюції наукової думки, вдалося виявити нагальну потребу розвитку сільськогосподарської ботаніки в межах Ботанічної секції СГНКУ та розглянути його в контексті суспільно-політичного і культурного життя України. Висвітлення діяльності БС СГНКУ дозволило вписати цю самобутню науково-організаційну структуру в історію не лише української, а й світової науки. Історико-науковий аналіз функціонування такого типу творчого об'єднання за державним замовленням дав змогу комплексно дослідити цю актуальну проблему, що не знайшла достатнього висвітлення в історії науки і техніки.

2. Нерозробленість історією науки деяких важливих питань, пов'язаних із виявленням феномену БС СГНКУ для свого часу, зокрема її внеску в розвиток сільськогосподарської ботаніки в Україні, спонукала в процесі виконання дисертаційної роботи здійснити певну корекцію історико-наукового дослідження за конкретним спрямуванням. Використання нового концептуального підходу, залучення до наукового обігу нових архівних матеріалів та опублікованих джерел сприяло поглибленому й всебічному висвітленню діяльності Ботанічної секції як науково-організаційної структури Сільськогосподарського наукового комітету України.

3. На основі опрацьованих доступних літературних джерел і матеріалів Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України вперше здійснено комплексний аналіз становлення та функціонування БС СГНКУ й охарактеризовано наукову спадщину її незмінного голови - професора Олександра Алоїзовича Янати. Заснування та діяльність цієї секції стали закономірним наслідком як часів перших сподівань української державності (1917 - 1920 рр.), а також в перші роки радянської влади (1920 - 1927 рр.), так і розвитку наукових досліджень у галузі сільськогосподарської ботаніки. Дослідження історії популяризаторської та просвітницько-популяризаторської діяльності БС СГНКУ, аналіз їх форми та змісту, структури, наявність функціонування основного друкованого органу СГНКУ - «Вісник Сільсько-Господарської Науки», а також «Трудів Сільсько-Господарського Вченого Комітету України», «Трудів Сільсько-Господарської Ботаніки» та інших наукових періодичних видань сприяли максимально швидкому впровадженню новітніх наукових розробок у галузі сільськогосподарської ботаніки. Це дає підстави зробити висновок про важливе практичне значення для галузевої науки такої структури як БС СГНКУ. Визначено, що творчу спадщину Секції за часи її існування слід поділяти за шістнадцятьма основними напрямами як ботанічних, так і споріднених досліджень: флористика; мікологія та фітопатологія; мікробіологія; гербологія; вивчення флори, луків й боліт; кормові рослини; лікарські рослини; технічні рослини; лісові культури; садові рослини; городні рослини; зернові культури; анатомія сільськогосподарських рослин; фізіологія сільськогосподарських рослин; насіннєзнавство; селекція.

4. Друкований орган Сільськогосподарського наукового комітету України - «Вістник Сільсько-Господарської Науки» за своїм змістом (оригінальні статті з питань сільськогосподарської науки: організаційні, науково-технічні; огляди роботи наукових сільськогосподарських установ України; огляди спеціальних сільськогосподарських часописів; реферати та рецензії праць; хроніка сільськогосподарської наукової діяльності в Україні; інформація про наукову діяльність в сільському господарстві за кордоном; бібліографія; офіційні відомості, анкети, оголошення) дає цілісну панораму розвитку сільськогосподарської дослідної справи як у ботаніці, так і суміжних з нею галузях, що відтворює колізії життя науковців у їх натуралістичному прояві, піднімає на поверхню унікальні вітчизняні пласти сільськогосподарського будівництва, виявляє функціональні й концептуальні підвалини розвитку сільськогосподарської науки, актуалізує її сучасні проблеми.

5. Діяльність Ботанічної секції СГНКУ протягом терміну її існування, в межах якої її члени проводили галузеві наукові дослідження, умовно можна поділити на три періоди:

Перший: (1918-1920 рр.) - період науково-організаційного становлення.

На початку 1918 року співпрацюючи як Ботанічна секція Природничого відділу Міністерства земельних справ (БС ПВ МЗС) в тісному контакті з Термінологічною комісією Природничої секції Українського наукового товариства (ТК ПС УНТ) проводилася виключно наукова праця з розробки української наукової термінології.

Протягом року члени Ботанічного бюро СГВКУ - правонаступника БС ПВ МЗС разом з ТК ПС УНТ продовжували збір і систематизацію матеріалів з української ботанічної термінології і номенклатури за всіма напрямами ботаніки.

У 1919 році Ботанічна секція СГВКУ, як правонаступниця Ботанічного бюро, продовжувала вищезазначену спільну роботу - основу подальшої діяльності. В цей час відбувався ретельний підбір наукових кадрів. На початковому етапі знаходилася підготовка матеріалів зі скликання нарад з питань об'єднання та організації планомірного систематичного дослідження флори території України. Виконувалися дослідження: з проблем фітопатології та мікології; насіннєзнавства; вивчення лучної та болотної флори; дослідження кормових рослин. Вирішувалися питання організації експедиційних ботанічних досліджень згідно з визначеними напрямами у різних куточках України. Здійснювався відбір до друку наукових робіт, а в разі потреби й переклад українською мовою. Створювався «Визначник рослин». Збиралися та опрацьовувалися матеріали для гербарію.

У 1920 році БС активно проводила науково-організаційну та систематичну роботу на основі здобутків кількох попередніх років.

Другий: 1921 - 1923 рр.) - період найбільшого розвитку.

В цей час БС СГНКУ найбільш успішно втілювала в життя програму своєї наукової діяльності. Станом на кінець 1921 року чисельність працюючих у секції досягала 70 співробітників. Члени секції займалися опрацюванням та зведенням матеріалів і результатів дослідів попередніх років над дикими і культурними рослинами України сільськогосподарського призначення. Створювалися центральні експериментальні досвідні станції при деяких бюро Секції. Започатковувалися спеціальні досліди та довідкові колекції у місцевих установах. Скликалися Всеукраїнські наради та засідання комісій з метою ознайомлення та тісної співпраці з ботанічними установами й закладами прикладного характеру, а також місцевими діячами у різних регіонах країни. Організовувалися курси з підготовки спеціалістів з різних галузей прикладної ботаніки та збільшувалася кількість практикантів і стипендіатів. Відбувалася активна популяризаторська діяльність результатів сільськогосподарської ботанічної роботи. Розвивалася видавнича діяльність секції.

Протягом 1922 року БС СГНКУ проводила опрацювання матеріалів по визначенню якості зерна, відпрацьовувала регіональні підходи щодо норм та якості насіння вітчизняного ринку, а також досліджувала вплив бур'янів на баланс і режим вологи в ґрунті, аналізувала матеріали стаціонарних спостережень над бур'янами, займалася обстеженням ринку лікарських рослин та стану місцевих сільськогосподарських ботанічних установ в Україні, виготовляла різні колекції (грибів, бур'янів, насіння та ін.) довідкового характеру. З покращенням фінансового стану як СГНКУ в цілому, так і БС СГНКУ зокрема була організована та проведена низка важливих курсів (із сортознавства, селекції та насінництва; збору лікарських рослин) та нарад (з організації досліджування бур'янів і боротьби з ними; фітопатологічна; у справі лікарських рослин).

У 1923 році, відчуваючи перебої з фінансами, БС СГНКУ проводила значну роботу з ботаніко-географічного районування України з метою складання вичерпної карти її ботанічних районів на чолі з відомими вченими, ботаніками-географами - професором Й.К. Пачоським та академіком О.В. Фоміним. Результатом такої діяльності стало опрацювання всіх матеріалів проведених ботанічних дослідів в Україні та перший варіант 25-ти верстної ботанічно-географічної карти України. На основі такої карти наступним кроком секції за допомогою своїх бюро постало виконання ряду схем, картограм та карт ареалів розповсюдження різних сільськогосподарських рослин. Також протягом року секція виконувала роботи: по створенню повної бібліографії про вітчизняну флору; по проведенню анкетного опитування зі збору повних відомостей про кукурудзу та нут з метою виявлення найпридатніших для їх вирощування районів країни; по здійсненню колективних дослідів з технічною культурою - асклепіас; з опрацювання матеріалів обстеження збіжжя України, що мало важливе практичне значення для унормування експорту хліба; по спеціальному дослідженню хвороб лікарських рослин; по опрацюванню матеріалів спостережень українських сільськогосподарських досвідних станцій над бур'янами та проведення нових дослідів з ними; по обстеженню Малійської округи, Державного степового заповідника «Чаплі», Київського ботанічного саду; по підготовці та прийняттю участі у Всеросійській сільськогосподарській виставці у Москві 1923 року.

Третій: (1924 - 1927 рр.) - період згортання діяльності.

Після переведення до Харкова з 1924 року БС СГНКУ опинилась у менш сприятливих умовах роботи. Зокрема в поточному році секція проводила роботу у напряму дослідження сільськогосподарських культур та природної флори країни, а також ставила досліди, пов'язані з літньою посухою. Значними досягненнями БС цього періоду стали: обстеження флори цілинних степів України (Кочинівського степу (Куп'янщина), Молчанівського степу біля с. Краснопавлівка Лозовської округи (Катеринославщина) та Ракитнянського бору й луків Валківської округи (Харківщина), проведені спільно з Комісією охорони природи СГНКУ; опрацювання матеріалів щодо хвороб культурних рослин околиць Києва та здійснення роботи в напрямі лісової фітопатології; опрацювання матеріалів по обстеженню бур'янів Радомиської досвідної станції та матеріалів попередніх досліджень бур'янів на досвідних станціях; обстеження бур'янів України за допомогою Сітки кореспондентів СГНКУ та сільськогосподарських шкіл; спеціальні обстеження в країні по впливу посухи на культурні рослини; праці з тютюном, асклепіасом (ваточником), диким льоном, цукровим сорго та ін.

1925 - 1926 рр. стали особливо тяжкими і навіть кризовими у діяльності як СГНКУ так і її БС через загрози постійних реорганізацій або реконструкцій та відсутність стійкого фінансування, з боку основного замовника наукової продукції - Наркомзему. Така ситуація безперечно перешкоджала виконанню поставлених перед цією інституцією завдань.

У 1927 році працює тільки кілька структурних підрозділів БС, а саме: підсекція геоботаніки та бюро бур'янів. У цій ситуації Секцією було узагальнено результати попередніх досліджень флори України, проведено ряд нових експедиційних обстежень, зокрема луків та боліт окремих регіонів з метою їх оцінки та меліорації, складено ботанічно-географічну карту України. Виконання роботи проходило у співпраці з Меліоземом, Окрземами, з установами сільськогосподарської кооперації, що здійснювали різного типу меліорації, з ботанічними установами України та сільськогосподарськими учбовими закладами.

6. Багатогранна наукова спадщина Секції за термін її існування є значним внеском у розвиток таких напрямів ботанічних досліджень:

- флористика. БС СГНКУ - центр флористичних досліджень в Україні протягом 1918 - 1927 рр., де працювали О. Яната, Ю. Стоянов, М. Окиншевич, С. Сингаєвська, П. Щитків-Курахівський, О. Гребеньова, Я. Лепченко. До її завдань входило вирішення питань прикладної ботаніки, зокрема з вивчення морфології вирощуваних у країні рослин, що мали велике практичне значення для подальшого розвитку сільського господарства. Загальна флористична робота секції проведена в межах різних напрямів за тісної співпраці з іншими її бюро. Підготовлено повну бібліографію про флору України. Створено обмінний гербарій флори України відповідно до спеціально складених методичних правил. Сформовано основний гербарій вітчизняної флори. Досліджено флористичні колекції країни згідно з розробленою науковою програмою. Надруковано наукові та науково-популярні праці з флористичного напряму.

- мікологія та фітопатологія. Наукова діяльність проводилась на Фітопатологічній станції біля м. Сміли (колишнього Товариства цукроварів), згодом перетвореної разом із Київською у Центральну українську фітопатологічну станцію). Науковцями Г. Неводовським, Я. Кудою, О. Запорожець, Ю. Сахновською було опрацьовано відібрані матеріали мікрофлори України, на основі яких започатковано довідковий гербарій та видано шкільний гербарій шкідливих грибів. Проведено дослідження садів околиць м. Києва. Складено повну бібліографію вітчизняної фітопатологічної та мікологічної літератури. Досліджено Остерський та Конотопський повіти на Чернігівщині. Зібрано фітопатологічний матеріал у Голосіївських лісах поблизу Києва та проведено роботу з визначення стійкості садових і городніх сільськогосподарських культур проти різних хвороб.

- мікробіологія. Фахівцем Л. Носовою проведено літературну наукову роботу з цього напряму та здійснено значну бібліографічну діяльність.

- гербологія. В цьому напрямі працювали Я. Лепченко, Н. Оксіюк, В. Цілик, Д. Ларіонов, О. Соколовський, В. Матюшенко, Е. Бордзиловський та ін. Ними було створено довідковий гербарій бур'янів України. Проведено значну роботу зі створення бібліографії про бур'яни України. Розроблено методику проведення досліджень над бур'янами. Проведено цілу серію і у різних регіонах польових стаціонарних дослідів з вивчення видового складу бур'янів України. Розроблено проект організації Центральної досвідної бур'янової станції. Організовано обстеження Радомиської сільськогосподарської досвідної станції (на пісках) та анкетне обстеження інших галузевих наукових установ, що здійснювали боротьбу з бур'янами з метою координації та поширення її у всеукраїнському масштабі. Комплексно обстежено стан забур'яненості сільськогосподарських угідь України за допомогою Сітки кореспондентів СГНКУ та профільних навчальних закладів. Разом із Сільськогосподарським відділом НКЗС як невідкладне державне питання було проведено вивчення бур'янів України та способів боротьби з ними, на основі чого відпрацьовано спеціальний закон «Про боротьбу з бур'янами».

- вивчення флори, луків та боліт. Спеціалістами О. Соколовським, С. Шнеком постійно здійснювалася бібліографічна робота. Відвідувалися відповідні місцеві установи України з метою ознайомлення з результатами їхньої діяльності. Здійснено систематичні дослідження флори луків і боліт на околицях м. Києва. Відпрацьовано методику та проводились польові стаціонарні дослідження луків і боліт, а також окремих лучних та болотних рослин. Вивчено мікрофлору боліт і луків з метою типової їх класифікації, зокрема на «Рибних озерах» біля Пуща - Водиці (поблизу Києва).

- кормові рослини. Вивчення цього напряму діяльності О. Соколовський, С. Шнек та ін. проводили у тісній співпраці з профільними установами щодо питань з обстеження флори луків і боліт, зокрема поглиблено досліджувалися місцеві раси кормових трав.

- лікарські рослини. Співробітниками Л. Малченко, В. Васильовою-Яковлевою, У. Висоцькою, Х. Орловським, Є. Мазуренковою досліджувалася флора щодо наявності отруйних рослин. Проведено анкетування ринку лікарських рослин з метою відбору зразків і уточнення їх назв. Складено колекцію лікарських рослин до їх препарування та в препарованій товаровій стадії. Засновано Зразкове досвідне господарство лікарських рослин під Києвом. Постійно проводилася бібліографічна робота з опрацювання матеріалів про лікарські рослини української флори та про культурні лікарські рослини. Підтримувалися зв'язки з ботанічними установами Кавказу (Тифліс, Сухумі, Батумі), завдяки яким була придбана література з вивчення лікарських рослин Кавказу та насіння. Із існуючого на той час типологічного поділу на роди та види рослин, а також напрямів вивчення для підвищення їх загальної продуктивності відбирались найкращі для використання у лікарських цілях. Створювались відповідні каталоги та розроблялись методичні рекомендації щодо їх застосування.

- технічні рослини. Досліджувалася техніка вирощування тютюну в Україні та його раси. За допомогою сільськогосподарських досвідних та інших установ, сільськогосподарських навчальних закладів і окремих зацікавлених осіб було організовано першу спробу інтродукції в Україні технічної рослини - асклепіас (Asclepias Cornuti Decsn (A. syriaca L.) (ластовень, ваточник), привезеної з Америки. В цьому напрямі працювали М. Ренський, Г. Висоцький, З. Голов'янко.

- лісові культури. Спеціалістами на чолі з Н. Окиншевичем вирішувалися питання вивчення рас лісових культур України, зокрема проводилося їх дослідження та складалася бібліографія.

- садові та городні рослини. Фахівцями О. Ярошевичем, М. Ренським та ін. опрацьовувалися та досліджувалися матеріали сортознавства садових (овочевих, ягідних, декоративних) та городніх рослин України.

- зернові культури. Г. Навашин, Б. Іванов та ін. займалися питаннями селекції пшениці спільно з Ботанічним кабінетом Київського університету та Кабінетом часткового рільництва Агрономічного відділу Київського політехнічного інституту, а також проводилися дослідження матеріалів сортознавства хлібних рослин. Проводилося анкетування про кукурудзу та нут з метою виявлення найпридатніших районів для їх вирощування.

- анатомія та фізіологія сільськогосподарських рослин. Здійснювалися, відповідно до розробленої методики, дослідження з анатомії та фізіології сільськогосподарських рослин під керівництвом О. Табенцького.

- насіннєзнавство. Науковцями Д. Ларіоновим, Л. Носовою, О. Мальською та ін. проводилася наукова робота з опрацювання результатів дослідів якості харчової та посівної сільськогосподарської продукції, збору зразків насіння з метою їх відбору для пристосування до різних кліматичних зон України. Здійснювалося вивчення теоретичних основ насіннєзнавства, в межах яких відпрацьовувалася методика дослідження насіння різних сортів, організація краєвих дослідів з ним, встановлення норм якості на вітчизняному ринку та організаційна робота в галузі насіннєвого контролю в країні. Вивчалося питання засмічення зернових посівів Харківщини. Створений при БС СГНКУ Інститут насіннєзнавства, крім поточної роботи з упорядкування колекції насіння, працював над вивченням біології проростання бур'янового насіння, розробляв методику швидкого визначення схожості насіння під дією високих температур при максимальному зволоженні та впливом режимів скошування луків.

- селекція. На чолі з В.В. Колкуновим вивчалися питання організації селекційної справи в Україні. Проводилось обстеження дослідних полів профільних селекційних установ. Опрацьовано матеріали з новітніх методів селекції та їх застосування у польових умовах.

7. Протягом майже дев'яти років БС СГНКУ, об'єднуючи наукові сили вчених-ботаніків та спеціалістів суміжних з нею аграрних наук, виконувала функцію головного фахового наукового-дослідницького осередку в країні. Завдяки проведенню ґрунтовних досліджень вітчизняними ботаніками, з урахуванням існуючих досягнень російських та західноєвропейських колег, і публікацій своїх результатів досліджень на сторінках періодичних видань, в першу чергу «Вістника Сільсько-Господарської Науки», секція начебто віддзеркалювала стан розвитку сільськогосподарської ботаніки в Україні на той час. Аналіз діяльності БС СГНКУ підтверджує її важливість як носія інформації про загальні тенденції розвитку сільськогосподарської дослідної справи взагалі та сільськогосподарської ботаніки у країні протягом вказаного проміжку часу зокрема.

8. Матеріали про діяльність БС СГНКУ у всій своїй повноті та багатогранності безперечно є золотим фондом в історії становлення та розвитку сільськогосподарської дослідної справи України, а їх результати опубліковані у «Вістнику Сільсько-Господарської Науки», «Трудах Сільсько-Господарського Вченого Комітету України», «Трудах Сільсько-Господарської Ботаніки» становлять цінну фактологічну базу для створення комплексного бачення еволюції галузевої наукової думки в контексті світових їх тенденцій; для аналізу наукового доробку та світогляду видатних членів БС СГНКУ - професорів О.А. Янати, Й.К. Пачоського, М.К. Малюшицького, Д.Г. Віленського, В.В. Колкунова, академіків О.В. Фоміна, Є.П. Вотчала, Г.М. Висоцького, наукових співробітників Я.М. Куди, Я.Х. Лепченка, Д.К. Ларіонова, З.С. Голов'янка, Г.С. Неводовського Л.О. Носової, Л.К. Малченка та інших з метою вивчення багатьох аспектів минулого сільськогосподарської дослідної справи в галузі сільськогосподарської ботаніки в Україні.

ПУБЛІКАЦІЇ

1. Красніцька Г.М. Діяльність професора О.А. Янати зі становлення і розгортання дослідницької роботи Ботанічної секції при Сільськогосподарському науковому комітеті України (1918-1927) / Ганна Миколаївна Красніцька // Історія науки і біографістика. - 2008. - Вип. 3.

2. Красніцька Г. Просвітницько-популяризаторська діяльність Ботанічної секції СГНКУ через Селекційно-насіннєві курси у Києві 1923 року / Ганна Красніцька // Історичні записки : Зб. наук. пр. - Луганськ, 2009. - Вип. 21. - С. 106 - 112.

3. Красніцька Г.М. Український науково - дослідний інститут селекції: з історії проектів створення / Ганна Миколаївна Красніцька // Історія української науки на межі тисячоліть : зб. наук. пр. - К., 2009. - Вип. 32. - С. 22 - 28.

4. Красніцька Г.М. Передумови заснування Ботанічної секції Сільськогосподарського наукового (вченого) комітету України / Ганна Миколаївна Красніцька // Матеріали Другої міжвузівської наукової конференції з актуальних питань вітчизняної всесвітньої та історії освіти, науки і техніки, 28 жовт. 2006 р. - Луганськ, 2006. - С. 12.

5. Красніцька Г.М. Український інститут прикладної ботаніки - правонаступник Ботанічної секції СГНКУ / Ганна Миколаївна Красніцька // Матеріали Третьої міжвузівської наукової конференції з актуальних питань вітчизняної всесвітньої та історії освіти, науки і техніки, 28 жовт. 2007 р. - Луганськ, 2007. - С. 13.

6. Красніцька Г.М. Ботанічна секція Сільськогосподарського наукового комітету України (1918 - 1927): організаційна структура та склад працюючих / Ганна Миколаївна Красніцька // Історія освіти, науки і техніки в Україні : матеріали п'ятої конференції молодих учених та спеціалістів, м. Київ, 28 трав. 2009 р./ УААН, ДНСГБ ; редкол. В.А. Вергунов та ін. - К., 2009. - С. 108 - 110.

7. Красніцька Г.М. Бібліографо - видавнича діяльність Ботанічної секції сільськогосподарського наукового комітету України (1918 - 1927 рр. ) / Ганна Миколаївна Красніцька // Національна сільськогосподарська бібліографія як складова програми інформатизації аграрної галузі країни : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., м. Київ, 2009 р. / УААН, ДНСГБ; редкол. В.А. Вергунов та ін. - К., 2009. - С. 72 - 78.

Размещено на Allbest.ru