Формування кислотно-основної буферності бурувато-підзолистих ґрунтів південного Передкарпаття

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

УДК 631.445.2:631.41:631.62(477.8)

ФОРМУВАННЯ КИСЛОТНО-ОСНОВНОЇ БУФЕРНОСТІ БУРУВАТО-ПІДЗОЛИСТИХ ҐРУНТІВ ПІВДЕННОГО ПЕРЕДКАРПАТТЯ

03.00.18 - ґрунтознавство

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата біологічних наук

КАЗІМІР ІВАН ІВАНОВИЧ

Чернівці - 2010

Дисертація є рукописом.

Робота виконана на кафедрі ґрунтознавства та землевпорядкування Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича МОН України.

Наукові керівники: доктор сільськогосподарських наук, професор

Назаренко Іван Іванович,

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, професор кафедри ґрунтознавства та землевпорядкування

кандидат сільськогосподарських наук, доцент Смага Іван Степанович,

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, доцент кафедри землевпорядкування та кадастру

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук,

старший науковий співробітник

Гамкало Зенон Григорович,

Львівський національний університет імені Івана Франка, професор кафедри ґрунтознавства і географії ґрунтів

доктор біологічних наук, професор

Горін Микола Олександрович,

Харківський національний аграрний університет імені В.В. Докучаєва, професор кафедри ґрунтознавства

Захист відбудеться "9" червня 2010 р. о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 76.051.05 при Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича МОН України за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 25, ІІІ корпус, ауд. 81.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича МОН України за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23.

Автореферат розісланий "_6_" _травня_____ 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат біологічних наук Легета У.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Раціональне використання ґрунтів неможливе без усестороннього вивчення їхньої структурно-функціональної організації. Існуюча оцінка ґрунту базується переважно на засадах традиційного елементарно-аналітичного підходу, тобто максимальної диференціації об'єкта дослідження, включно з молекулярним рівнем. Зокрема, для досліджуваних бурувато-підзолистих оглеєних ґрунтів Передкарпаття досконало вивчені параметри окремих діагностичних критеріїв елементарних ґрунтових процесів (ЕГП) на основі показників хімічного, гранулометричного, мінералогічного складу, фізико-хімічних властивостей та гумусового стану (Смага, 1995), мікробіологічних показників (Нікорич, 1999) груп та форм сполук Феруму й Алюмінію (Вахняк, 1994; Беспалько, 2000) та їх зміни під впливом сільськогосподарського використання ґрунту.

На сучасному етапі досліджень цих ґрунтів, стало необхідним використання інтегральних показників, які узагальнюють вплив низки внутрішньогрунтових і зовнішніх факторів живої і неживої природи на функціонування ґрунту як біокосного тіла. Таким високоінформативним діагностичним параметром є кислотно-основна буферність (КОБ) ґрунту.

Вивчення питань генетичної зумовленості формування КОБ бурувато-підзолистих оглеєних ґрунтів та її трансформування за впливу гемеробії дозволить оцінити зміну напряму ґрунтоутворення й агроекологічного стану ґрунтів природних, антропогенно-трансформованих та меліорованих угідь, що є актуальним у теоретичному і практичному аспектах.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Дисертаційна робота виконана в межах наукових тем кафедри ґрунтознавства та землевпорядкування ЧНУ імені Юрія Федьковича "Розробити генетичні, біогеохімічні та агроекологічні основи управління родючістю і картографування ґрунтів Передкарпаття та прилеглих територій" (№ держреєстрації 0101U004205 (2001 - 2005 рр.)) та "Установити еколого-генетичні, біогеохімічні та економічні принципи управління продуктивністю і діагностики ґрунтів Передкарпаття та прилеглих територій" (№ держреєстрації 0106U004801 (2006 - 2010 рр.)).

Мета і завдання дослідження. Дослідження виконані з метою встановлення параметрів КОБ бурувато-підзолистих оглеєних ґрунтів Передкарпаття, залежно від регіональних особливостей, способів використання ґрунту, інтенсивності розвитку окремих ЕГП та її зміни під впливом хімічних меліорантів і кислотних опадів. Відповідно до мети були поставлені наступні завдання досліджень:

вивчити морфологічні та фізико-хімічні властивості бурувато-підзолистих оглеєних ґрунтів природних і антропогенно-трансформованих біогеоценозів південного Передкарпаття;

встановити параметри КОБ ґрунтів природних та антропогенно-трансформованих угідь;

встановити можливість використання показників, які характеризують КОБ, для діагностики напряму ґрунтоутворення бурувато-підзолистих оглеєних ґрунтів та їх агроекологічного стану;

з'ясувати вплив осушувальної та хімічної меліорацій на КОБ ґрунту;

в модельному експерименті вивчити вплив кислотних опадів на зміни КОБ ґрунтів різних угідь;

оцінити тісноту кореляційних зв'язків між КОБ та окремими фізико-хімічними властивостями ґрунтів.

Об'єкт дослідження - кислотно-основна буферна здатність бурувато-підзолистих оглеєних ґрунтів природних й антропогенно-трансформованих біогеоценозів південного Передкарпаття.

Предмет дослідження - властивості, процеси й фактори, що зумовлюють формування кислотно-основної буферної здатності бурувато-підзолистих оглеєних ґрунтів та її кореляційні зв'язки з фізико-хімічними властивостями ґрунтів.

Методи дослідження. У процесі дисертаційного дослідження застосовані профільно-генетичний (польовий, морфологічний), лабораторно-аналітичний та математико-статистичний методи.

Польові та лабораторно-аналітичні дослідження ґрунтів виконані на основі загальноприйнятих та стандартизованих методик. Результати досліджень опрацьовувались за допомогою програмного забезпечення, розробленого в ННЦ «Інститут ґрунтознавства і агрохімії імені О.Н. Соколовського» (м. Харків) під керівництвом члена-кореспондента УААН проф. Р.C. Трускавецького, а також Системи автоматичного розрахунку і прогнозування кислотно-основної буферності, фосфат буферності і калій буферності «Буферність ґрунтів» (розробник А.М. Острогін).

Наукова новизна одержаних результатів. Автором вперше встановлені параметри КОБ бурувато-підзолистих оглеєних ґрунтів різного ступеня опідзолення природних та антропогенно-трасформованих угідь Передкарпаття. З'ясовано вплив переважаючого розвитку окремих ЕГП на зміни КОБ та можливості використання її показників для діагностики напряму ґрунтоутворення в бурувато-підзолистих оглеєних ґрунтах. Встановлені параметри КОБ, що об'єктивно відображають агроекологічний стан ґрунтів південного Передкарпаття. У модельному експерименті з'ясовано характер впливу кислотних опадів на кислотно-основну буферну здатність ґрунтів агроекосистем (пасовища неосушеного та сінокосу осушеного).

Практичне значення одержаних результатів. Параметри КОБ рекомендовано використати, як додаткові критерії діагностики процесів ґрунтоутворення та агроекологічного стану ґрунтів Передкарпаття. Показники, розраховані на основі даних КОБ, доцільно використовувати при грунтово-екологічній оцінці і моніторингу стану ґрунтів, а також розробці заходів із збереження ґрунтового покриву.

Запропоновано запровадити в навчальний процес Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича питання, що висвітлюють формування КОБ фонових ґрунтів Передкарпаття залежно від еколого-генетичних та антропогенних умов (курси "Ґрунтознавство" та "Екологія ґрунтів").

Особистий внесок здобувача. Автором визначено мету й завдання досліджень, обґрунтовано основні положення дисертаційної роботи, закладено ґрунтові розрізи, виконано польові та лабораторно-аналітичні дослідження та модельні експерименти.

Формулювання завдань здійснено за участю доктора сільськогосподарських наук, професора Назаренка І.І. , аналіз результатів та їх інтерпретація проведена за участю наукового керівника - кандидата сільськогосподарських наук, доцента Смаги Івана Степановича.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідались та обговорювались на Міжнародній науково-теоретичній конференції молодих вчених «Молодь і досягнення науки у вирішенні проблем сучасності» (Чернівці, 2003; 2005), на Міжнародній науково-практичній конференції «Науковий потенціал світу 2004» (Дніпропетровськ, 2004), на Міжнародній науково-практичній конференції «Шляхи підвищення ефективності землеробства та родючості ґрунтів» (Одеса, 2004), на Міжнародній науковій конференції «Сучасні проблеми і тенденції розвитку ґрунтознавства» (Чернівці, 2005), на V та VI Міжнародній науковій конференції «Молодь у вирішенні регіональних та транскордонних проблем екологічної безпеки» (Чернівці, 2006; 2007), на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Стан та перспективи застосування сучасних методів досліджень і геоінформаційних технологій для ведення моніторингу земельних ресурсів» (Чернівці, 2007), на Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми класифікації та діагностики ґрунтів» (Чернівці, 2008), на Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених «Грунтово-агрохімічні основи розвитку сучасного агровиробництва» (Харків, 2006; 2009).

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 12 наукових праць, з них 8 у наукових фахових виданнях за переліком ВАК України, з них 4 одноосібні.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається з вступу, п'ятьох розділів, висновків, списку використаної літератури (281 джерел, у тому числі 77 іншомовних) та 13 додатків. Робота викладена на 186 сторінках друкованого тексту і містить 20 таблиць та 27 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Генетичні особливості та закономірності формування кислотно-основної буферності кислих оглеєних профільно-диференційованих ґрунтів

За літературними джерелами проведено аналіз генетичних особливостей та закономірностей формування кислотно-основної буферності кислих оглеєних профільно-диференційованих ґрунтів. Детально висвітлено основні методи дослідження та шляхи оптимізації кислотно-основної буферної здатності ґрунтів.

Умови та методика проведення досліджень

Наведено загальну фізико-географічну характеристику території дослідження (геологія, геоморфологія, гідрологія, клімат, рослинний покрив і ґрунтоутворювальні породи).

Методика досліджень. На досліджуваній території Передкарпаття вибрана група репрезентативних ключових ділянок, у межах яких закладено ґрунтові розрізи у Вижницько-Сторожинецькому фізико-географічному районі (с. Глибочок - розрізи 1 та 2; с. Іспас - розрізи 3, 4, 5, 6). При закладанні розрізів на ключовій ділянці максимально дотримувалися принципу однотипності умов ґрунтоутворення (рельєф, материнська порода). Досліджувані ґрунти знаходилися під різними фітоценозами: бурувато-сильнопідзолистий оглеєний на делювіальному суглинку (сінокіс, розріз 1); бурувато-сильнопідзолистий оглеєний на елювіальному суглинку (мішаний ліс, розріз 2); бурувато-середньопідзолистий оглеєний на елювіально-делювіальному суглинку (ліс широколистяний, розріз 3); бурувато-середньопідзолистий оглеєний на делювіальному суглинку (пасовище неосушене, розріз 4); бурувато-середньопідзолистий оглеєний на елювіально-делювіальному суглинку (пасовище осушене, розріз 5); бурувато-середньопідзолистий на елювіально-делювіальному суглинку (сінокіс осушений, розріз 6).

Із закладених розрізів відбирали зразки ґрунту за генетичними горизонтами в 3-х разовій повторності.

Також виконано три модельних досліди.

Модельний дослід 1. Встановлення впливу зволоження, різних типів лісового опаду, повстини та енергетичного субстрату (глюкози) на КОБ бурувато-підзолистого оглеєного ґрунту. Зразки ґрунту із профілю бурувато-підзолистого оглеєного ґрунту під лісом (розріз 3) відбирали погоризонтно, із дотриманням відповідного співвідношення потужності горизонтів переносили у пластикові колонки. Для поліпшення дренажу зразок материнської породи підстелений галькою. У таких колонках, заповнених ґрунтом, - мікропедокосмах (авт.) - створювали та підтримували можливі умови зволоження та вносили різні види рослинного опаду. Повторність досліду 4-х разова, а тривалість експозиції 1 та 2 роки.

Моделювання різних умов ґрунтоутворення бурувато-підзолистого оглеєного ґрунту:

1) варіант 1 - водозастійний режим зволоження з додаванням глюкози (умови сприятливі для розвитку оглеєння). Протягом усього періоду експозиції вологість ґрунту в ґрунтових колонках підтримували на рівні повної вологоємності (ПВ), шляхом заливання дистильованою водою до рівня поверхні ґрунту, за умов відсутності її стоку. Один раз на місяць до ґрунту додавали 2%-ий розчин глюкози, як джерело енергії для анаеробних мікроорганізмів.

2) варіант 2 - оптимальні умови зволоження та додавання трав'янистої рослинної маси (умови сприятливі для розвитку дернового ґрунтоутворювального процесу). Ґрунт ретельно покривали дрібно нарізаною масою рослин з родини Тонконогові. Вологість ґрунту постійно підтримували в межах 60 - 70% від ПВ за розрахунковою масою колонки з ґрунтом.

3) варіант 3 - контрастний режим зволоження з додаванням глюкози (умови сприятливі для розвитку глеє-елювіювання). Протягом періоду дослідження створювали контрастні умови зволоження: два тижні вологість ґрунту підтримували на рівні ПВ, а наступні два тижні - створювали умови для суцільного промивання ґрунту, аналогічно до варіанта 2. Один раз на 2 місяці до ґрунту додавали 20 мл 2%-го розчину глюкози.

4) варіант 4 - промивний режим зволоження й вплив опаду хвойних порід (умови сприятливі для розвитку опідзолення). Поверхню ґрунту накривали подрібненим опадом хвої (30 %). Наскрізне промивання ґрунту в колонці виконували дистильованою водою один раз на місяць, впродовж 2-3 днів, до виходу 50-100 мл її з дренажу. Воду доливали поступово, щоб уникнути переміщення мулистих частинок ґрунту (лесиважу). Протягом міжпромивних періодів вологість ґрунту підтримували в межах 60-70% від ПВ.

5) варіант 5 - промивний режим зволоження й вплив опаду широколистяних порід (умови сприятливі для розвитку буроземоутворення). Поверхню ґрунту вкривали дубово-грабовою підстилкою в кількості 30% від об'єму колонки. Щомісяця виконували одноразове наскрізне промивання ґрунту дистильованою водою.

У міжпромивний період вологість ґрунту підтримували на рівні 60-70% від ПВ за розрахунковою масою ґрунтової колонки.

Модельний дослід 2. Встановлення сумісного впливу хімічних меліорантів на трансформацію та часову динаміку показників КОБ бурувато-підзолистого ґрунту. Використовували зразки ґрунту з гумусово-елювійованого горизонту пасовища неосушеного та сінокосу осушеного.

Схема досліду:

контроль (ґрунт без додавання кальцієвмісних сполук) - В 1;

внесення 3 н. вапна (за гідролітичною кислотністю) - В 2;

внесення 3 н. фосфоритного борошна (за зв'язуванням рухомого алюмінію) - В 3;

внесення 1,5 н. вапна + 1,5 н. фосфоритного борошна - В 4.

Ґрунт (0,8 кг) перемішували з наважками хімічних меліорантів і заповнювали ним пластикові колонки. Вологість ґрунту постійно підтримували на рівні 60-70% від ПВ. Повторність досліду 4-х разова. Тривалість взаємодії ґрунту з хімічними меліорантами 1 та 2 роки від часу закладання досліду.

Модельний дослід 3. Вивчення впливу кислотних опадів на кислотно-основну буферність ґрунту. Зразки, відібрані з верхніх генетичних горизонтів ґрунту пасовища неосушеного та пасовища осушеного, переносили у пластикові колонки і промивали сумішшю сульфатної та нітратної кислот у співвідношенні 1:3 (рН=3) об'ємом, що відповідає 2-х річній сумі опадів. Ґрунт, з контрольних варіантів, промивали аналогічною кількістю дистильованої води.

По закінченні терміну модельних експериментів, у зразках ґрунту визначали показники фізико-хімічних властивостей та кислотно-основної буферності за регламентованими ГОСТ і ДСТУ методиками: pН водний; pН сольовий; гідролітична кислотність (ГК) за методом Каппена; обмінна кислотність (ОК) і обмінний алюміній за Соколовим; сума ввібраних основ за Каппеном-Гільковицем; обмінні кальцій та магній - комплексометрично; кислотно-основну буферність за методиками Ареніуса в модифікаціях Трускавецького, Зайцевої, а також методом безперервного потенціометричного титрування (БПТ).

Отримані експериментальні дані статистично опрацювали за допомогою Excel 2003 (кореляційний та регресійний аналізи), а також за загальноприйнятими методиками (Доспехов, 1985; Лакин, 1990; Макаров, 2003).

Кислотно-основна буферність ҐРУНТУ залежно від способу землевикористання

Вплив способу землевикористання

Встановлено вищу кислотну буферність середньопідзолистого ґрунту під лісом, порівняно з сильнопідзолистим ґрунтом. Середньо-підзолистий ґрунт під пасовищем характеризується вищими значеннями градієнта рН суспензії грунту (ДрНк) від додавання максимальної концентрації кислоти - 12,5 мг-екв HCl і, відповідно, нижчою кислотною буферністю. В сильнопідзолистому ґрунті під сінокосом кислотна буферність нижча, порівняно з ґрунтом під лісом.

За градієнтом рН суспензії ґрунту (при додаванні лугу максимальної концентрації - 12,5 мг-екв NaOH) встановлено низьку лужну буферну здатність усіх досліджуваних ґрунтів, незалежно від ступеня опідзолення та способу використання ґрунту.

У середньопідзолистому ґрунті під лісом та пасовищем буферні площі кислотного плеча кривих кислотно-основного титрування суспензій ґрунту характеризуються незначними змінами за профілем (4,36-6,96 см2). У сильнопідзолистому ґрунті під лісом ці зміни виражені сильніше і складають 2,76-7,02 см2; у ґрунті під сінокосом вони є значно меншими - 5,75-7,15 см2, головно за рахунок більшої буферності ґрунту приповерхневого горизонту.

Загальною закономірністю для досліджуваних ґрунтів є менші значення буферної площі кислотного плеча рН-буферограми у разі кислотно-основного титрування суспензій ґрунту верхніх генетичних горизонтів та поступове збільшення її з глибиною. Виняток складає бурувато-сильнопідзолистий ґрунт під сінокосом, де вища буферність в НЕ горизонті зумовлена внесенням кальцієвмісних сполук.

На основі методу БПТ, за інтервалами значень рН, встановлені особливості структури кислотно-основної буферності бурувато-середньопідзолистого ґрунту під лісом: буферність до кислоти головно проявляється в інтервалі значень рН від 3,0 до 4,0, а лугу - від 3,0 до 10,0 од. Найбільша інтенсивність лужної буферності припадає на діапазон зі значеннями рН 9,0-10,0, де вона становить 50,7%. Отже, досліджуваний ґрунт стійкіший до підлуговування, що пов'язано з його генетично високою природною кислотністю.

Показано, що зміни кислотно-основної буферності бурувато-підзолистих оглеєних ґрунтів під різними типами угідь залежать від різної інтенсивності процесів елювіальної деградації. За сінокісно-пасовищного використання ґрунту, незалежно від ступеня опідзолення, знижується його буферність в інтервалі від рНCaCl2 до рН 8,0, зменшується площа буферності лужного плеча рН-буферограми і збільшується площа буферності кислотного плеча. Структура КОБ, яка характеризує наявність буферних систем в діапазоні шкали рН, ґрунту під лісом та трав'янистими фітоценозами суттєво не відрізняється.

Взаємозв'язок показників кислотно-основної буферності та фізико-хімічних властивостей ґрунтів

Охарактеризована залежність кислотно-основної буферності бурувато-підзолистих оглеєних ґрунтів від їх фізико-хімічних властивостей (табл.1). Найвища тіснота кореляційних зв'язків, згідно кореляційного аналізу 3-х ознак, характерна для буферної площі лужного плеча рН-буферограми (БПл) і коефіцієнта буферної асиметрії (КБА) з відповідними параметрами, що характеризують кислотно-основний стан ґрунту, особливо з рНH2O і рНKCl та ГК й ОК.

Таблиця 1

Тіснота кореляційних зв'язків між показниками кислотно-основної буферності та фізико-хімічних властивостей бурувато-підзолистих оглеєних ґрунтів

Ознаки	Коефіцієнти кореляції
У	Х	Z	парні	частинні	множинні
			r(xy)	r(xz)	r(yz)	r(xy.z)	r(xz.y)	r(yz.x)	R(x.yz)	R(y.xz)	R(z.xy)
НЗ-8	рНн2о	рНkcl	-0,67	0,56	-0,36	-0,61	0,45	0,02	0,75	0,67	0,56
НЗ-8	ГК	ОК	0,38	0,47	-0,28	0,61	0,66	-0,57	0,72	0,65	0,69
ДрНк	рНн2о	рНkcl	0,37	0,56	0,74	-0,07	0,45	0,69	0,56	0,74	0,80
ДрНк	ГК	ОК	0,19	0,47	0,45	-0,03	0,44	0,41	0,47	0,45	0,60
ДрНл	рНн2о	рНkcl	-0,06	0,56	-0,16	0,04	0,55	-0,16	0,56	0,17	0,57
ДрНл	ГК	ОК	-0,22	0,47	0,12	-0,32	0,52	0,27	0,55	0,34	0,53
БПк	рНн2о	рНkcl	0,93	0,56	0,41	0,93	0,52	-0,36	0,95	0,94	0,63
БПк	ГК	ОК	-0,29	0,47	0,36	-0,56	0,65	0,59	0,69	0,64	0,70
БПл	рНн2о	рНkcl	-0,65	0,56	-0,49	-0,52	0,36	-0,21	0,71	0,67	0,58
БПл	ГК	ОК	0,31	0,47	-0,43	0,65	0,71	-0,70	0,75	0,73	0,77
КБА	рНн2о	рНkcl	-0,95	0,56	-0,52	-0,93	0,24	0,04	0,96	0,95	0,56
КБА	ГК	ОК	0,37	0,47	-0,40	0,70	0,74	-0,71	0,78	0,76	0,79

Примітка: статистично значущі на 95%-му рівні коефіцієнти кореляції підкреслені тут і надалі: НЗ-8 - нейтралізувальна здатність від рНCaCl2 до рН 8; ДрНк - градієнт рН від додавання максимальної кількості кислоти; ДрНл - градієнт рН від додавання максимальної кількості лугу; БПк - буферна площа кислотного плеча ; БПл - буферна площа лужного плеча; КБА - коефіцієнт буферної асиметрії.

Встановлені кореляційні зв'язки середньої та високої тісноти між показниками кислотно-основної буферності (нейтралізувальною здатністю в інтервалі від рНCaCl2 до рН 8,0 (НЗ-8), градієнтом рН, внаслідок додавання максимальної кількості кислоти (ДрНк), буферною площею кислотного плеча (БПк), КБА та рНн2о в парній регресії та рНн2о й рНkcl в множинній регресії.

За результатами кореляційно-регресійного аналізу, кислотно-основна буферність досліджуваних ґрунтів адекватно відображає їх кислотно-основну рівновагу, що важливо для розробки інтегральних критеріїв оцінки екологічної якості бурувато-підзолистих оглеєних ґрунтів Передкарпаття з використанням параметрів їх КОБ.

Вплив осушувальної меліорації

Ґрунти осушених та неосушених угідь характеризуються різними значеннями початкової точки титрування (рНCaCl2). Встановлено найвищу буферність досліджуваних ґрунтів в інтервалах зі значеннями рН від 3,0 до 4,0 (у кислотному плечі) та 6,0-7,0 (у лужному плечі).

За умов тривалої дії гончарного дренажу (з 1914 року) та пасовищного використання ґрунту збільшується його лужна буферність в інтервалі від рНCaCl2 до рН 8,0 - 2,32-2,62, але зменшується в ґрунті сінокосу осушеного - 1,29-1,72 мг-екв/100г ґрунту/d pH).

Осушення ґрунту закритим гончарним дренажем (особливо довготривале) призводить до підвищення нейтралізувальної здатності та буферності ґрунту в інтервалі від рНCaCl2 до рН 8,0, зниження БПк та підвищення значень КБА без помітних змін у структурі кислотної та лужної буферностей.

Кислотно-основна буферність грунту за різних умов грунтоутворення (за результатами тривалого модельного експерименту)

За імітації різних умов ґрунтоутворення у бурувато-підзолистому ґрунті відбуваються суттєві зміни фізико-хімічних властивостей. Найістотніше, порівняно з нативним ґрунтом, збільшуються показники обмінної (ОК) та гідролітичної кислотностей (ГК), особливо після двохрічної експозиції, та зменшується СВО за умов, сприятливих для розвитку дернового та буроземного процесів.

Кислотно-основна буферність

За умов модельного досліду, сприятливих для проходження дернового, елювіально-глеєвого, підзолистого та буроземного процесів, після однорічної його тривалості, встановлено підвищення кислотної буферності ґрунту. Такий ефект зберігався протягом другого року досліджень, а кислотна буферність, за величиною, переважала лужну. В цілому, внаслідок двохрічного лабораторного експерименту з моделювання різних ґрунтоутворювальних процесів, характерних для досліджуваних ґрунтів Передкарпаття, суттєвих змін генетичної природи КОБ не відбулося.

Після річного експерименту, нейтралізувальна здатність та буферність в інтервалі від рНCaCl2 до рН 5,0 встановилася тільки у ґрунті верхнього горизонту варіанта 2, де створені сприятливі умови для оглеєння, а через 2 роки - для глеє-елювіювання (варіант 3).

Сприятливі умови для розвитку глеєвого процесу, а також, близького до нього елювіально-глейового процесу, зумовили підвищення буферності в інтервалі від рНCaCl2 до рН 8,0 по закінченні однорічного терміну, а у варіанті 5, з буроземоутворенням, - через 2 роки лабораторного експерименту.

За характером інтенсивності і напрямленості змін КОБ, подібними виявилися варіанти модельного досліду з імітуванням сприятливих умов для глеє-елювіювання, опідзолення та буроземоутворення.

За створення впродовж одного року сприятливих умов для буроземоутворення, оглеєння та глеє-елювіювання встановлено посилення буферної здатності ґрунту до кислоти в інтервалах зі значеннями рН 6,0-7,0, та зменшення буферної здатності ґрунту до лугу в інтервалах рН 3,0-4,0, що було характерно для нативного ґрунту. Після дворічної експозиції ґрунтових колонок подібні зміни кислотно-основної буферності відбулися і у ґрунті варіанта 4, де створені сприятливі умови для підзолоутворення. За всіх досліджуваних модельних умов ґрунтоутворення найбільша інтенсивність кислотної буферності встановлена у діапазонах рН 3,0-4,0 та 4,0-5,0, а лужної - у діапазоні рН 9,0-10,0 од.

Влив хімічної меліорації та кислотних опадів на кислотно-основну буферність грунту (за результатами модельного експерименту)

Вплив хімічних меліорантів

Через один рік після внесення хімічних меліорантів (вапна, фосфоритного борошна) показники буферних властивостей ґрунту зазнали суттєвих змін (табл. 2). Зокрема, значення рНСаСl2, незалежно від варіанту досліду, змістилися від кислих ближче до слабкокислих і навіть нейтральних значень. Встановлено наявність нейтралізувальної здатності в інтервалі від рНСаСl2 до рН 5, за винятком варіанта 3 (пасовище неосушене), де вносили фосфоритне борошно.

Максимальна кислотна буферність формується під впливом вапна (варіант 2, сінокіс осушений) - 1,75 мг-екв /100г ґрунту /d рН), а при сумісному застосуванні вапна з фосфоритним борошном (варіант 4, пасовище неосушене) зменшується на 88% - до 0,93 мг-екв /100 г ґрунту /d рН).

Із порівняння показників буферних властивостей нативного ґрунту та цього ж ґрунту після дворічної взаємодії з хіммеліорантами, видно, що величини рНСаСl2 залишилися на рівні слабкокислих і нейтральних значень, особливо в ґрунті сінокосу осушеного. Для всіх варіантів модельного досліду характерне різке збільшення нейтралізувальної здатності ґрунту в інтервалах від рНСаСl2 до рН 5,0 як і від рНСаСl2 до рН 8,0 од., що пояснюється впливом високих норм хіммеліорантів і відповідно їх високою ефективністю за умов модельного експерименту. Найбільше підвищення лужної буферності, порівняно з контролем, встановлено у ґрунті всіх трьох варіантів сінокосу осушеного, де вносились хімічні меліоранти.

Таблиця 2

Вплив хімічних меліорантів на буферні властивості бурувато-підзолистих оглеєних ґрунтів у модельному експерименті

Варіанти досліду	рНСаСl2	Нейтралізувальна здатність, мг-екв/100г ґрунту	Буферність, мг-екв /100г ґрунту /d рН	Градієнт рН суспензії ґрунту від додавання
		в інтервалі від рН СаСl2 до	12,5 мг-екв НСl	12,5 мг-екв NаОН
		рН 5,0	рН 8,0	рН 5,0	рН 8,0
	1*	2*	1	2	1	2	1	2	1	2	1	2	1	2
пасовище неосушене
В 1	4,0	-	4,7	-	2,69	1,6	5,2
В 2	5,74	5,85	0,36	0,65	1,75	6,25	0,68	4,7	0,77	2,33	4,62	3,46	6,78	5,4
В 3	4,78	4,81	-	-	2,36	5,0	-	-	1,01	1,57	2,18	2,94	6,46	6,14
В 4	6,07	6,25	1,0	6,3	1,75	2,0	0,93	3,2	0,91	2,86	3,61	2,3	4,25	3,9
сінокіс осушений, дренаж 1974 року
В 1	4,9	-	4,0	-	1,29	1,5	4,5
В 2	6,86	6,67	4,0	5,25	1,25	6,5	1,75	2,39	1,10	3,76	2,6	2,85	3,75	2,78
В 3	6,21	6,87	1,0	6,0	1,25	6,25	0,83	2,14	0,7	4,42	3,47	3,26	4,26	2,66
В 4	5,75	6,87	0,75	2,0	2,25	2,75	1,0	2,14	1,0	4,42	3,5	4,67	5,0	4,44
НІР05					0,3	0,4			0,1	0,2	0,3	0,4	0,4	0,5

Примітка: - 1 і 2 - через 1 і 2 роки взаємодії з хіммеліорантами відповідно; В 1 - контроль, без хіммеліорантів; В 2 - 3 нори вапна; В 3 - 3 норми фосфоритного борошна; В 4 - 1,5 норми вапна + 1,5 норми фосфоритного борошна

Як і очікували, через рік після хімічного меліорування, найсуттєвіший вплив на підвищення буферності ґрунту в кислотному діапазоні рН здійснило вапно (на сінокосі осушеному буферна площа кислотного плеча рН-буферограми становила 9,25 см2) та сумісна дія вапна і фосфоритного борошна (на пасовищі неосушеному - 6,75 см2). За цих умов, буферна площа лужного крила у всіх варіантах модельного досліду зменшилася майже вдвічі, порівняно з контролем.

Значення КБА свідчать про оптимізацію буферних систем ґрунту пасовища неосушеного та сінокосу осушеного, внаслідок внесення вапна в поєднанні з фосфоритним борошном, головно за рахунок реконструювання таких важливих буферних систем ґрунту, в основі яких лежать реакції за участю гідрогенкарбонату (рН 5,5-6,5), реакції заміщення обмінних основ (рН 3,5-4,0), катіонного обміну (рН 4,5-5,5) та інші, пов'язані з хімічним впливом карбонату кальцію.

Після двохрічної взаємодії ґрунту з хіммеліорантами, порівняно з однорічною тривалістю, буферна площа лужного плеча рН-буферограми збільшилася у всіх варіантах досліду. Для ґрунту пасовища неосушеного характерний більший КБА, ніж сінокосу осушеного, за винятком варіанта 4, де вносили вапно сумісно з фосфоритним борошном. Після дворічного терміну взаємодії з хіммеліорантами, простежуються тенденції до відновлення вихідного стану кислотно-основної буферності ґрунтів.

Буферна здатність досліджуваних ґрунтів до кислотного впливу головно визначається буферністю в інтервалі рН 3,0-4,0 (реакції заміщення обмінних основ), а до лугу - 9,0-10,0 (реакції за участю йонів Алюмінію Al(OH)4-, Al(OH)52-, які утворюються при руйнуванні алюміній-органічних сполук у лужному середовищі). Саме на зазначені діапазони рН припадає 30 - 70% величини КОБ. Встановлено також, що найважче зрушити реакцію ґрунтової суспензії бурувато-підзолистого ґрунту при досягненні рН 4,0 в кислотному діапазоні і рН 9,0 - лужному діапазоні, в яких виявляються найбільші інтенсивності КОБ.

Отже, за внесення хімічних меліорантів в осушений і неосушений ґрунти створюються сприятливіші умови для функціонування його кислотно-основних буферних механізмів. Хімічні меліоранти впливають на підвищення кислотної буферності бурувато-підзолистого ґрунту, що цілком закономірно, зважаючи на його високу кислотність.

Взаємозв'язок КОБ та фізико-хімічних властивостей ґрунту

Кореляційні зв'язки між ознаками НЗ-8 - рНH2O та НЗ-8 - рНKCl є високими і зворотними за знаком r = - 0,78 та r = - 0,83 відповідно (табл. 3). Подібний характер зв'язків між ГК і ОК та НЗ-8. Кореляційний зв'язок у всіх цих випадках прямий із значеннями коефіцієнтів кореляції 0,83, та 0,84 і 0,90 відповідно. На високу тісноту зв'язку вказує і значення парного коефіцієнта кореляції між НЗ-8 і Аl3+ - 0,84, який збільшується, за виключення впливу третьої ознаки (Н+), до 0,90.

Між ДрНл, БПк, КБА, як результуючими ознаками, та фізико-хімічними властивостями досліджуваних ґрунтів статистично доведених залежностей не встановлено. Коли, як результуюча ознака, використовується БПл, то практично у всіх випадках (окрім пари БПл - Н+) виявлено кореляційні зв'язки (як прямі так і зворотні за знаком) високої і дуже високої тісноти (± 0,73 - ±0,98).

Після тривалої (два роки) взаємодії ґрунту з хімічними меліорантами тіснота кореляційних зв'язків між окремими ознаками значно послаблюється. Так між НЗ-8 і рНH2O, ГК та Аl3+ зв'язки стали помітними або помірними, а для пари ознак НЗ-8 та Са2+ зв'язок із сильного став слабким.

Аналіз частинних і множинних коефіцієнтів кореляції теж підтверджує зменшення сили зв'язків та їх статистично доведеної кількості із збільшенням тривалості періоду дії хімічних меліорантів, тобто відбувається повернення ґрунту до притаманного йому стану кислотно-основної рівноваги.

Таблиця 3

Тіснота кореляційних зв'язків між показниками кислотно-основної буферності і фізико-хімічних властивостей бурувато-підзолистих оглеєних ґрунтів після річної взаємодії з хіммеліорантами в модельному експерименті

Ознаки	Коефіцієнти кореляції
У	Х	Z	Парні	частинні	множинні
			r(xy)	r(xz)	r(yz)	r(xy.z)	r(xz.y)	r(yz.x)	R(x.yz)	R(y.xz)	R(z.xy)
НЗ-8	рНн2о	рНkcl	-0,78	0,97	-0,83	0,19	0,93	-0,49	0,97	0,84	0,98
НЗ-8	ГК	ОК	0,84	0,83	0,90	0,37	0,32	0,68	0,86	0,92	0,91
НЗ-8	Al3+	Н+	0,84	-0,16	0,21	0,90	-0,63	0,64	0,91	0,91	0,65
НЗ-8	Са2+	СВО	-0,72	0,41	-0,71	-0,68	-0,22	-0,65	0,74	0,85	0,72
ДрНк	рНн2о	рНkcl	0,79	0,97	0,71	0,58	0,95	-0,37	0,98	0,82	0,97
ДрНк	ГК	ОК	-0,62	0,83	-0,84	0,26	0,73	-0,74	0,84	0,85	0,93
ДрНк	Al3+	Н+	-0,79	-0,16	-0,13	-0,83	-0,43	-0,42	0,84	0,84	0,45
ДрНк	Са2+	СВО	0,71	0,41	0,78	0,69	-0,33	0,76	0,75	0,89	0,80
ДрНл	рНн2о	рНkcl	-0,18	0,97	-0,19	0,00	0,97	-0,05	0,97	0,19	0,97
ДрНл	ГК	ОК	-0,06	0,83	-0,03	-0,06	0,83	0,03	0,83	0,07	0,83
ДрНл	Al3+	Н+	0,09	-0,16	-0,43	0,02	-0,14	-0,43	0,16	0,43	0,45
ДрНл	Са2+	СВО	-0,22	0,41	-0,05	-0,22	0,41	0,04	0,45	0,23	0,41
БПк	рНн2о	рНkcl	0,47	0,97	0,58	-0,47	0,97	0,58	0,98	0,69	0,98
БПк	ГК	ОК	-0,31	0,83	-0,23	-0,22	0,82	0,05	0,84	0,31	0,83
БПк	Al3+	Н+	-0,40	-0,16	0,58	-0,38	0,10	0,58	0,41	0,66	0,59
БПк	Са2+	СВО	0,12	0,41	0,32	-0,01	0,39	0,30	0,41	0,32	0,49
БПл	рНн2о	рНkcl	-0,89	0,97	-0,90	-0,19	0,86	-0,29	0,97	0,90	0,97
БПл	ГК	ОК	0,88	0,83	0,98	0,56	-0,24	0,92	0,89	0,98	0,98
БПл	Al3+	Н+	0,93	-0,16	0,14	0,97	-0,80	0,79	0,97	0,97	0,80
БПл	Са2+	СВО	-0,73	0,41	-0,84	-0,78	-0,55	-0,87	0,82	0,94	0,89
КБА	рНн2о	рНkcl	-0,46	0,97	-0,38	-0,41	0,97	0,31	0,98	0,54	0,97
КБА	ГК	ОК	0,39	0,83	0,58	-0,20	0,81	0,50	0,84	0,60	0,88
КБА	Al3+	Н+	0,56	-0,16	0,04	0,57	-0,22	0,16	0,59	0,57	0,22
КБА	Са2+	СВО	-0,54	0,41	-0,53	-0,42	0,18	-0,39	0,56	0,63	0,54
Примітка: статистично значущі на 95%-му рівні коефіцієнти кореляції підкреслені

На основі кореляційних зв'язків між показниками кислотно-основної буферності та фізико-хімічних властивостей для додаткової оцінки агроекологічного стану бурувато-підзолистих ґрунтів рекоменовано застосовувати такі показники, як НЗ-8 та КБА.

Вплив кислотних опадів

В модельному експерименті вивчено вплив кислотних опадів на фізико-хімічні властивості та кислотно-основну буферність бурувато-підзолистого оглеєного ґрунту пасовища неосушеного та пасовища осушеного. Після дії кислотних опадів в об'ємі двохрічної норми атмосферних опадів у верхньому (Не) і елювіальному (Egl) горизонтах досліджуваного ґрунту величина рНKCl знизилась до 3,12-3,13 од. Таке сильне підкислення ґрунту пов'язане з витіснення йонами водню (Н+) модельних кислотних опадів обмінних катіонів ГВК. За цього екзогенного кислотного впливу, відбулося зростання величини гідролітичної кислотності ґрунту під обома угіддями: у ґрунті пасовища неосушеного до 15,4-19,8, а пасовища осушеного - 15,4-24,0 мг-екв/100 г ґрунту.

Під впливом експериментального кислотного навантаження на ґрунт обмінна кислотність ґрунту Не горизонту пасовища неосушеного зросла майже втричі, а Egl горизонту - практично не змінилась, порівняно з контролем. Останнє пояснюється тим, що ґрунт елювіального горизонту є природно кислим і більш стійким до підкислення. У ґрунті Не горизонту пасовища осушеного встановлено зростання ОК до 16,11, а в Egl горизонту - 18,56 мг-екв/100 г ґрунту.

Під впливом модельних кислотних опадів відбулося зменшення значень рНCaCl2 обох досліджуваних ґрунтів на 1,3-1,4 од. (табл. 4).

Таблиця 4

Вплив кислотних опадів на показники буферних властивостей бурувато-підзолистих оглеєних ґрунтів

Генетичний горизонт	Варіант	рНСаСl2	Нейтралізувальна здатність, мг-екв/100 г ґрунту	Буферність, мг-екв / 100г ґрунту / d рН	Градієнт рН суспензії ґрунту від додавання
			в інтервалі від рН СаСl2 до	12,5 мг-екв НСl	12,5 мг-екв NаОН
			рН 5,0	рН 8,0	рН 5,0	рН 8,0
Пасовище неосушене
НЕ	контроль	4,83	-	1,00	-	0,31	2,64	3,12
	кислотні опади	3,34	-	6,00	-	1,29	1,41	3,56
Еgl	контроль	4,09	-	0,75	-	0,19	2,20	3,71
	кислотні опади	3,56	-	3,25	-	0,73	1,70	4,01
пасовище осушене, дренаж 1914 року
НЕ	контроль	4,36	-	1,00	-	0,27	2,05	3,02
	кислотні опади	3,32	-	6,25	-	1,33	1,30	2,97
Еgl	контроль	4,09	-	0,75	-	0,19	2,08	3,42
	кислотні опади	3,62	-	2,50	-	0,57	1,75	3,33

Не виявлено нейтралізувальної здатності й, відповідно буферності ґрунтових суспензій, в інтервалі від рНСаСl2 до рН 5,0, обох горизонтів досліджуваних ґрунтів. Проте, нейтралізувальна здатність в інтервалі від рНСаСl2 до рН 8,0 сильно зросла, що є реакцією на експериментальне підкислення ґрунту. Градієнт рН суспензії ґрунту, при додаванні максимальної концентрації кислоти, зменшився, порівняно з контролем, що свідчить про покращення кислотної буферної здатності. В ґрунті пасовища неосушеного встановлено незначне зниження, а пасовища осушеного - підвищення лужної буферності.

Під впливом кислотних опадів буферна площа кислотного крила рН-буферограм досліджуваних ґрунтів зменшилась і коливається в межах 3,1-3,2 см2 для ґрунту під пасовищем неосушеним і 3,2-3,6 см2 - під пасовищем осушеним. Кислотні опади збільшили асиметричність буферних площ рН-буферограми дослідного ґрунту усіх горизонтів, порівняно з нативним ґрунтом (контроль), що свідчить про погіршення кислотно-основних буферних функцій ґрунту за умов ацидифікації.

За цих умов, буферна площа лужного плеча рН-буферограми складає 18,6-23,2 см2 для ґрунту під пасовищем неосушеним і 19,4-24,5 см2 під пасовищем осушеним.

Під впливом модельних кислотних опадів змінюється структура лужної буферності: якщо в нативному ґрунті вона проявляється в діапазоні рН 4,0-10,0, то за експериментального підкислення - інтервал її прояву розширюється до 3,0-10,0 од., де відбуваються реакції депротонування сильнокислотних СООН груп. В ґрунті обох горизонтів пасовища неосушеного максимальна інтенсивність лужної буферності припадає на інтервал зі значеннями рН 9,0-10 за винятком ґрунту горизонту Не пасовища осушеного, - де максимум її припадає на інтервал зі значеннями рН 4,0-5,0.

Під впливом модельних кислотних опадів змінюється структура кислотної буферності бурувато-підзолистого оглеєного ґрунту як пасовища неосушеного, так і пасовища осушеного. Найбільша її інтенсивність діагностується в інтервалі рН 3,0-4,0, тоді, як для нативного ґрунту характерні два інтервали: рН 3,0-4,0 та 4,0-5,0. Такі зміни в структурі кислотно-основної буферності вказують на виснаження катіонообмінної буферної системи ґрунту (рН 4,5-5,5) за участю функціональних груп специфічних органічних кислот та протонування СОО--груп фульвокислот під впливом експериментального підкислення.

ВИСНОВКИ

грунт передкарпаття буферність кислотний

У дисертаційному дослідженні вперше, з метою діагностики агроекологічного стану ґрунтів та спрямованості змін ґрунтоутворювального процесу, вивчено закономірності формування кислотно-основної буферності бурувато-підзолистих оглеєних ґрунтів південного Передкарпаття залежно від способу використання ґрунту, ступеня опідзолення, осушувальної та хімічної меліорацій, впливу кислотних опадів.

За умов пасовищного та сінокісного використання ґрунту його кислотна буферність наближається до буферності ґрунту під покривом лісу на фоні зниження лужної буферності, особливо в інтервалі від рНCaCl2 до рН 8,0. Ґрунти різного способу використання характеризуються подібною структурою кислотної буферності. За архітектонікою буферних кривих діагностується однаковий, генетично зумовлений, напрям ґрунтоутворення під різними угіддями.

З посиленням ступеня опідзолення ґрунту знижуються нейтралізувальна та вбирна здатності (4,0-3,25 мг-екв/100г ґрунту) і буферність (1,7-1,0 мг-екв/100г ґрунту/d pН) в інтервалі від рНCaCl2 до рН 8,0 та буферна площа проти підлуговування (16,36-13,72 см2). Незалежно від ступеня опідзолення, за сінокісно-пасовищного використання ґрунту знижується його буферність до підлуговування та підвищується - до підкислення, порівняно з ґрунтом під лісом.

За довготривалого осушення ґрунту пасовищного використання закритим гончарним дренажем підвищилася нейтралізувальна здатність (до 10,7-11,7 мг-екв/100г ґрунту) та буферність ґрунту (до 2,32-2,62 мг-екв/100г ґрунту/d pН) в інтервалі від рНCaCl2 до рН 8,0, зменшилися буферні площі кислотного плеча та підвищилися значення КБА при збережені притаманної природному ґрунту структури кислотної та лужної буферностей за інтервалами значень рН.

У бурувато-підзолистих оглеєних ґрунтах природного стану встановлено наявність кореляційних зв'язків середньої та високої тісноти між нейтралізувальною здатністю в інтервалі від рНСаСl2 до рН 8, градієнтом рН від додавання максимальної кількості кислоти та лугу, буферною площею кислотного плеча і коефіцієнтом буферної асиметрії та сукупністю фізико-хімічних властивостей ґрунту у множинній регресії (R = 0,64-0,95).

За сприятливих для проходження процесів буроземоутворення, глеє-елювіювання та опідзолення умов, створених у дворічному експерименті з використанням мікропедокосмів, досліджувані ґрунти характеризувалися подібними параметрами та структурою КОБ, вищими значеннями КБА та буферної площі лужного плеча.

Застосування високих норм кальцієвмісних хімічних меліорантів в модельному експерименті суттєво вплинуло на кислотно-основну буферність бурувато-підзолистих оглеєних ґрунтів. Унаслідок тривалої (протягом одного року) взаємодії вапна та фосфоритного борошна з бурувато-підзолистим оглеєним ґрунтом пасовища неосушеного та сінокосу осушеного відбулося суттєве зростання нейтралізувальної здатності та буферності в інтервалі від рНCaCl2 до рН 8,0 й буферної площі кислотного плеча рН-буферограми. Підвищення кислотної буферності та зменшення КБА встановлено для ґрунту варіантів з внесенням вапна та вапна у поєднанні з фосфоритним борошном.

Встановлено, що тісніші кореляційні залежності між НЗ-8, ?рНк, ?рНл, БПк і КБА та сукупністю вивчених фізико-хімічних властивостей ґрунту формуються після річного впливу хімічних меліорантів на ґрунт. Триваліша (дворічна) взаємодія досліджуваного ґрунту з хімічними меліорантами зумовлює послаблення тісноти кореляційного взаємозв'язку між зазначеними ознаками.

У модельному експерименті встановлено, що під впливом кислотних опадів у бурувато-підзолистому оглеєному осушеному та неосушеному ґрунтах пасовищного використання відбувається якісно-кількісна зміна їх буферних систем, що виявляється у зниженні інтенсивності кислотної буферності в інтервалі зі значеннями рН 4,0-5,0, збільшенні її в інтервалі зі значеннями рН 3,0-4,0, а також у підвищенні його сумарної лужної буферності.

Доведена необхідність удосконалення існуючої елементарно-аналітичної оцінки бурувато-підзолистих оглеєних ґрунтів південного Передкарпаття і переходу на засади їх комплексної діагностики з застосуванням, апробованих в роботі, критеріїв кислотно-основної буферності.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇЇ

Смага І.С. Еколого-генетична зумовленість формування кислотно-основної буферності бурувато-підзолистих оглеєних ґрунтів Передкарпаття та інформативність її показників /І.С.Смага, І.І. Казімір // Ґрунтознавство. - 2009. - Т.10, №3-4. - С.82-92 (Частина аналітичних досліджень й опис отриманих результатів).

Казімір І.І. Вплив хімічних меліорантів на кислотно-основну буферність бурувато-підзолистих оглеєних ґрунтів Передкарпаття / І.І. Казімір // Агрохімія і ґрунтознавство. - Міжвідомчий тематичний науковий збірник. - Харків: ННЦ «ІГА імені О.Н. Соколовського», 2009. - Вип 71. - С. 14-18.

Казімір І.І. Трансформація кислотно-основної буферності бурувато-підзолистих ґрунтів Передкарпаття під впливом осушувальної та хімічної меліорації / І.І. Казімір // Науковий вісник Чернівецького ун-ту (Біологічні системи). - Чернівці: Чернівецький національний університет, 2010. - Т2, Вип.1: Серія біологія. - С. 73-79.

Смага І.С. Кислотно-основна буферність як показник спрямованості процесів ґрунто...